Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.)

У статті подано та проаналізовано різні групи джерел, які висвітлюють історію Чернігівської духовної семінарії в 1786–1919 рр., – одного з провідних навчальних закладів у системі середньої та вищої освіти на території Північного Лівобережжя....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Ципляк, Н.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2021
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181313
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.) / Н.О. Ципляк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 237-240. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181313
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1813132021-11-11T01:26:26Z Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.) Ципляк, Н.О. Нова історія У статті подано та проаналізовано різні групи джерел, які висвітлюють історію Чернігівської духовної семінарії в 1786–1919 рр., – одного з провідних навчальних закладів у системі середньої та вищої освіти на території Північного Лівобережжя. At the present stage of historical science development, the interest in studying the church role in all spheres of public life is increasing. A significant contribution to the development of education, science and culture belonged to theological educational institutions. Famous scholars, educators, artists, state and public figures finished theological seminaries and academies. Chernihiv Seminary, basing on achievements of Chernihiv Collegium, gradually turned into one of the leading educational institutions in the region, an important part in the system of secondary and higher education in the northern Left Bank in late 18th – early 20th centuries. 2021 Article Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.) / Н.О. Ципляк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 237-240. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181313 336.1:2-754(477.51-25)«1786/1919» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Ципляк, Н.О. Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.) Сіверщина в історії України
description	У статті подано та проаналізовано різні групи джерел, які висвітлюють історію Чернігівської духовної семінарії в 1786–1919 рр., – одного з провідних навчальних закладів у системі середньої та вищої освіти на території Північного Лівобережжя.
format	Article
author	Ципляк, Н.О.
author_facet	Ципляк, Н.О.
author_sort	Ципляк, Н.О.
title	Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.)
title_short	Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.)
title_full	Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.)
title_fullStr	Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.)
title_full_unstemmed	Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.)
title_sort	джерела з історії чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2021
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181313
citation_txt	Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.) / Н.О. Ципляк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 237-240. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT ciplâkno džerelazístorííčernígívsʹkoíduhovnoísemínaríí17861919rr
first_indexed	2025-07-15T22:15:42Z
last_indexed	2025-07-15T22:15:42Z
_version_	1837752914550980608
fulltext	ISSN 2218-4805 237 УДК 336.1:2-754(477.51-25)«1786/1919» Н.О. Ципляк ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ (1786–1919 рр.) У статті подано та проаналізовано різні групи джерел, які висвітлюють історію Чернігівської духовної семінарії в 1786– 1919 рр., – одного з провідних навчальних закладів у системі се- редньої та вищої освіти на території Північного Лівобережжя. Ключові слова: Чернігівська духовна семінарія, законодавчі акти, діловодна документація, періодика, спогади. На сучасному етапі розвитку історичної науки зро- стає інтерес до вивчення ролі церкви в усіх сферах сус- пільного життя. Помітний внесок у розвиток освіти, нау- ки та культури належав духовним навчальним закладам. З духовних семінарій та академій вийшли відомі вчені, педагоги, митці, державні та громадські діячі. Чернігів- ська духовна семінарія, спираючись на здобутки Черні- гівського колегіуму, поступово перетворилася в один з провідних навчальних закладів регіону, важливу ланку в системі середньої та вищої освіти на території Північ- ного Лівобережжя наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. Джерельна база з історії Чернігівської духовної се- мінарії представлена передусім комплексом писемних джерел, виявлених у архівосховищах Києва, Чернігова і Санкт-Петербурга, які за видовою ознакою можна роз- поділити на кілька груп. Першу групу складають зако- нодавчі та нормативно-правові акти, що регламенту- вали діяльність духовних навчальних закладів. До них належать укази та розпорядження Синоду, Чернігів- ського єпархіального правління, Статути та штати ду- ховних навчальних закладів. Першим законодавчим документом, котрий окреслю- вав правове поле діяльності духовних семінарій, що ство- рювались у Російській імперії, був «Духовный регламент» 1721 р. На його основні положення спиралися єпархіаль- ні архієреї при відкритті навчальних закладів. У «Духов- ном регламенте» сформульовано основні вимоги до ви- кладання та організації виховного процесу в семінаріях. Указ Синоду від 31 жовтня 1798 р. «О порядке уче- ния в духовных академиях и семинариях» не передба- чав суттєвих змін у галузі духовної освіти, але визначав мету і завдання діяльності семінарій, які було розподі- лено на духовно-навчальні округи на чолі з академіями. Протягом ХІХ – початку ХХ ст. діяльність духовних семінарій регламентували перш за все Статути. Так, Статут 1814 р. засвідчив остаточну уніфікацію системи середніх духовних навчальних закладів та відповідних обов’язків єпархіальних архієреїв, ректорів, інспекто- рів та їх помічників, викладачів і обслуговуючого пер- соналу семінарій. У ньому визначено термін навчан- ня, категорії вихованців, умови прийому до семінарії, навчальні плани. Статут містив правила поведінки ви- хованців у навчальний та позанавчальний час, перелік засобів покарання та заохочення. Статути 1867 р. та 1884 р. мали аналогічну структуру, але містили певні нововведення. У 1908 р. Статути сис- тематизували і видали «Свод уставов и проектов уста- вов духовных семинарий 1808–1814, 1862, 1867, 1884 и 1896 гг.» [13]. Крім власне Статутів, збірник містив де- тальні пояснювальні записки, а також навчальні пла- ни й типові штати духовних семінарій. У Центральному державному історичному архіві України у м. Києві у фонді Київської духовної академії (ф. 711) зберігається указ Синоду від 1 березня 1839 р. «Об упразднении Комиссии Духовных училищ и утвер- ждении при Синоде Управлений: Духовно-Учебного и Хозяйственного» [16], що засвідчив реорганізацію сис- теми підпорядкування духовних навчальних закладів та затвердив нові вимоги до їхньої звітності. У фон- ді виявлено також штатні розписи духовних семінарій 1836 та 1840 рр., які засвідчують приналежність Черні- гівської духовної семінарії до третього розряду, відпо- відно до якого здійснювався розподіл коштів на утри- мання навчального закладу [17]. Укази й розпорядження Синоду містить і фонд Чер- нігівської духовної семінарії (ф. 682), що зберігається у Державному архіві Чернігівської області [4]. Це, зокре- ма, указ Синоду від 17 липня 1802 р. про направлення вихованців духовних навчальних закладів до Медико-хі- рургічних академій [5]. У фонді також зберігається низка указів духовної Дикастерії щодо прийняття та звільнен- ня викладачів Чернігівської духовної семінарії, затвер- дження складу семінарського правління та зарахуван- ня учнів на казенне утримання [5; 6; 7]. Значний інтерес становить указ Синоду від 13 лютого 1805 р., який дозво- ляв вихованцям семінарії обіймати священницькі поса- ди до закінчення повного курсу навчання [6]. У Російському державному історичному архіві в Санкт-Петербурзі у фонді Учбового Комітету при Синоді (ф. 802) виявлено указ Синоду від 15 жовтня 1872 р. «О введении в духовных семинариях учения о русском расколе» [12]. Після заснування у 1861 р. газети «Черниговские епар- хиальные известия» – офіційного друкованого органу Чернігівської єпархії – на її сторінках систематично дру- кувались укази й розпорядження Синоду, які визнача- ли порядок введення нових Статутів та штатів, подан- ня звітності про витрачені кошти, запровадження змін до навчальних планів та ін. Друкувалися також розпо- рядження єпархіального керівництва, які стосувалися, зокрема, прийняття пожертв на утримання семінарії, розподілу стипендій із зазначенням джерел фінансу- вання, забезпечення викладачів Чернігівської семіна- рії додатковими доплатами. Другу групу джерел становить діловодна докумен- тація – звіти, журнали засідань, постанови, рапорти, службове листування, довідки. Щорічні комплексні звіти про діяльність Чернігівської духовної семінарії містять докладні відомості про стан Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 238 справ у семінарії, значні події в її життєдіяльності. На- сиченими цікавою інформацією були також звіти про стан навчально-виховної частини семінарії, що скла- далися ректором. Окрім чисельності викладачів та ви- хованців, у них фіксувався обсяг навчальних дисциплін. Унікальним джерелом з історії Чернігівської духовної семінарії є звіти призначених Синодом ревізорів, які ре- тельно аналізували усі складові роботи навчального за- кладу. У них зазвичай наводилися відомості про склад ви- кладачів, детально описувалась організація навчального та виховного процесів. До звітів також додавали списки письмових робіт, які писали вихованці протягом звітного року, відомості про кількість вихованців та розподіл їх за класами, навчальне навантаження викладачів. У зв’язку з тим, що до 1869 р. Чернігівська духовна се- мінарія знаходилась у підпорядкуванні Київської духов- ної академії, звіти про ревізії, проведені у першій по- ловині ХІХ ст., відклалися у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві у фонді Київської духовної академії (ф. 711). Звіти ревізорів другої полови- ни ХІХ – початку ХХ ст. зберігаються у Російському дер- жавному історичному архіві у Санкт-Петербурзі у фондах Учбового Комітету при Синоді (ф. 802), Канцелярії Сино- ду (ф. 796), Канцелярії оберпрокурора Синоду (ф. 797). Документи про витрати коштів на утримання Чер- нігівської духовної семінарії, виплату заробітної плат- ні, опис семінарського майна було виявлено у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ф. 711) та Державного архіву Чернігівської об- ласті (ф. 682). У фонді Чернігівської духовної семінарії також відклалися звіти щодо чисельності викладачів та вихованців семінарії, навчальних дисциплін, розкладу проведення іспитів, пропусків занять семінаристами. У Російському державному історичному архіві в Санкт-Петербурзі у фонді Учбового Комітету при Сино- ді (ф. 802) відклалася низка журналів засідань Учбового Комітету при Синоді та Правління Чернігівської духов- ної семінарії. Вони дають змогу реконструювати події, що відбувалися в семінарії під час заворушень у 1905– 1908 рр. та 1914–1915 рр. Журнали Педагогічних зібрань закладу містять інформацію про обговорення навчаль- них програм, перегляд правил поведінки вихованців. Численні подання та рапорти Правління Чернігів- ської духовної семінарії містить фонд Київської духов- ної академії (ф. 711). Вони стосуються нагородження ви- кладачів, прийняття вихованців на казенне утримання, відправлення їх на навчання до Київської духовної ака- демії, Московської та Санкт-Петербурзької Медико-хі- рургічних академій. Рапорти Правління Чернігівської духовної семінарії також містять дані про кількість ви- кладачів і чисельність вихованців. Про заповнення казеннокоштних вакансій, зменшен- ня кількості пансіонерів у семінарському гуртожитку, збільшення плати за гуртожиток, проведення вступ- них випробувань та перескладання іспитів йдеться в постановах Правління семінарії, що були оприлюдне- ні на сторінках місцевих часописів. Газета «Черниговские епархиальные известия» також публікувала розроблені Правлінням Правила вступу до Чернігівської духовної семінарії. У них зазначалися ві- кові обмеження щодо вступу, обсяг знань, що підлягали перевірці, а також розклад екзаменів. Були також над- руковані Правила поведінки вихованців з переліком їх- ніх обов’язків, вимог до поведінки в навчальний і по- занавчальний час, у канікулярний період. Цінну інформацію з історії Чернігівської духовної се- мінарії містить службове листування з органами управ- ління духовними закладами. Так, у Центральному дер- жавному історичному архіві України в м. Києві (ф. 711) зберігається листування Правління Чернігівської духов- ної семінарії з Правлінням Київської духовної академії. У Державному архіві Чернігівської області (ф. 682). від- клалося листування з Комісією духовних училищ Синоду. У фонді Київської духовної академії (ф. 711) виявле- но послужні списки викладачів Чернігівської духовної семінарії за 1818–1858 рр. Вони дають змогу з’ясувати їхній освітній ценз і педагогічний стаж. У Російсько- му державному історичному архіві у Санкт-Петербур- зі збереглися послужні списки викладачів за 1802 р. та 1806 р. Протягом 1899–1907 рр. послужні списки ви- кладачів семінарії друкувалися на сторінках «Черни- говских епархиальных известий». Фонд Чернігівської духовної семінарії (ф. 682) в Дер- жавному архіві Чернігівської області містить численні книги витрат коштів на бібліотеку, лікарню, канцеля- рію, утримання семінарських будівель, меблі, продук- ти харчування тощо. У Російському державному історичному архіві у Санкт-Петербурзі у фонді Учбового Комітету при Си- ноді (ф. 802) зберігаються відомості про виділення ко- штів на утримання Чернігівської духовної семінарії, кількість паралельних відділень, розмір плати за нав- чання, чисельність вихованців. Відомості про добродій- ні внески на утримання семінарії, покращення побуту викладачів та вихованців оприлюднювались на сторін- ках «Черниговских епархиальных известий». Також ча- сопис регулярно друкував інформацію про пожертви, що надходили до цього духовного закладу. До третьої групи використаних джерел належать су- дово-слідчі документи (протоколи допитів, свідчення, висновки слідства, вироки, службове листування), що відклалися у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві у фонді Прокурора Київської судової палати (ф. 317). Тут зосереджені справи по зви- нуваченню вихованців Чернігівської духовної семіна- рії в приналежності до таємних гуртків та зберіганні й розповсюдженні нелегальної літератури. Виявле- ні слідчі матеріали дали змогу реконструювати діяль- ність таємних гуртків, до складу яких входили вихованці Чернігівської духовної семінарії у 1883–1886 рр., про- ISSN 2218-4805 239 слідкувати їх трансформацію та долю активних учас- ників. Документи цього фонду засвідчили існування у 1907 р. в семінарії нелегальної «Черниговской органи- зации Общесеминарского союза» [15]. Четверту групу використаних джерел складає пері- одика, передусім часописи «Черниговские епархиаль- ные известия» (1861–1911 рр.) та «Вера и жизнь» (1911– 1917 рр.). Згідно із затвердженою Синодом програмою від 31 грудня 1859 р. вони мали друкувати розпоря- дження місцевої єпархіальної влади, оголошення та повідомлення для церковних установ, навчальних за- кладів та духовенства єпархії. Відтоді на шпальтах за- значених видань регулярно публікувалися повідомлення про діяльність Чернігівської духовної семінарії. Що- річно друкувалися загальні списки її вихованців, осіб, яким призначалася грошова допомога, прізвища учнів, які вчасно не внесли плату за гуртожиток. Оголошення на сторінках цих видань інформували про умови при- йому до семінарії, проведення вступних випробувань, наявність вакантних посад викладачів. П’яту групу складають спогади вихованців та викла- дачів Чернігівської духовної семінарії. Як носій істо- ричної пам’яті суспільства й самосвідомості людини мемуарна література є важливим джерелом історично- го пізнання. Незважаючи на властиве спогадам суб’єк- тивне забарвлення, вони дозволяють відтворити при- ховані від стороннього ока сторінки історії. І. Кулжинський, який навчався в семінарії на почат- ку ХІХ ст., висвітлив деякі аспекти побуту семінаристів та долі вихованців після закінчення навчального закла- ду [10]. У спогадах Й. Самчевського, котрий викладав у Чернігівській духовній семінарії протягом 1823–1836 рр., значну увагу приділено організації навчально-виховного процесу, постатям очільників закладу й викладачів [2]. Вихованець Чернігівської духовної семінарії О. Кістя- ківський схарактеризував напрямки виховного процесу в навчальному закладі, умови життя та побуту семінарис- тів, змалював колоритні постаті деяких викладачів [1]. У спогадах випускника Чернігівської духовної се- мінарії Г. Богуславського йдеться про його навчання в середині ХІХ ст., детально описано семінарські будів- лі, висвітлено умови побуту вихованців та форми про- ведення дозвілля [3]. Мемуари священника М. Полонського інформують про викладацький склад семінарії. Він також детально висвітлив життя і побут семінаристів, а також настрої, що панували в їхньому середовищі [11]. Про особливості естетичного виховання в Чернігів- ській духовній семінарії, існування нелегальних гуртків та спілкування вихованців з передовими громадськими діячами міста йдеться у спогадах П. Тичини [14]. Йому, як одному з найвідоміших випускників Чернігівської ду- ховної семінарії, присвячені спогади І. Львова, що збері- гаються у Державному архіві Чернігівської області [7; 8]. У спогадах М. Ковалевського схарактеризовано діяль- ність нелегального гуртка чернігівських семінаристів на чолі з М. Левицьким на початку ХХ ст. [9]. До шостої групи увійшли епістолярні джерела. В осо- бовому фонді І. Львова (ф. Р-1495) у Державному архі- ві Чернігівської області зберігається його листування зі своїми вихованцями-семінаристами [8]. Отже, незважаючи на прикру втрату значної частини архіву Чернігівської духовної семінарії, всебічний ана- ліз масиву писемних джерел дозволяє з’ясувати основні етапи історії семінарії та визначити її місце у розвит- ку освіти, науки та культури Північного Лівобережжя. ДЖЕРЕЛА 1. Александр Федорович Кистяковский (Биографический очерк, с отрывком из рукописной автобиографии его). Киевская старина. 1895. № 1. С. 1–43. 2. Воспоминания Иосифа Самчевского (1800–1886 гг.). Киевская старина. 1893. № 12. С. 353–375; 1894. № 1. С. 21–51; № 2. С. 267– 281; № 4. С. 74–90; № 5. С. 214–275. 3. Г.Б. Черниговская семинария 50-т лет назад. Вера и жизнь. 1915. № 5–6. С. 77–98; № 7. С. 59–79. 4. Державний архів Чернігівської області (далі ДАЧО), ф. 682, оп. 1, спр. 1. 5. ДАЧО, ф. 682, оп. 1, спр. 4. 6. ДАЧО, ф. 682, оп. 1, спр. 12. 7. ДАЧО, ф. Р-1495, оп. 1, спр. 114. 8. ДАЧО, ф. Р-1495, оп. 1, спр. 115. 9. Ковалевський М. При джерелах боротьби. Мюнхен : Інн- сбрук, 1960. 720 с. 10. Кулжинский И. Воспоминания старинного Черниговс- кого семинариста. Черниговские епархиальные известия. 1877. № 8. Часть неофициальная. С. 210–221. 11. Полонський М. Спогади священника / упоряд. Євгенія Марховська, Олександр Тарасенко. Київ. 2010. 360 с. 12. Російський державний історичний архів у Санкт-Петер- бурзі, ф. 797, оп. 9, спр. 18. 13. Свод уставов и проектов уставов духовных семинарий 1808–1814, 1862, 1867, 1884 и 1896 гг. Санкт-Петербург : Сино- дальная типография, 1908. XXV; 406; 116 с. 14. Тичина П. З минулого – в майбутнє. Київ : Дніпро, 1973. 344 с. 15. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі ЦДІАК України), ф. 317, оп. 1, спр. 5015. 16. ЦДІАК України, ф. 711, оп. 2, спр. 2988. 17. ЦДІАК України, ф. 711, оп. 2, спр. 3127. Tsypliak N.O. Sources from the hictory of Chernihiv theological seminary (1786–1919) At the present stage of historical science development, the interest in studying the church role in all spheres of public life is increasing. A significant contribution to the development of education, science and culture belonged to theological educational institutions. Famous scholars, educators, artists, state and public figures finished theological seminaries and academies. Chernihiv Seminary, basing on achievements of Chernihiv Collegium, gradually turned into one of the leading educational institutions in the region, an important part in the system of secondary and higher education in the northern Left Bank in late 18th – early 20th centuries. The source base from the history of Chernihiv Theological Seminary is represented first of all by a complex of written sources found in Kyiv, Chernihiv, and St. Petersburg archives. The whole complex of sources from the history of Chernihiv Theologi- cal Seminary can be divided into several groups for species characters. The first group consists of legislative and regulatory acts which were regulating activities of theological educational institutions. The decrees and orders of Synod, Chernigiv diocesan administration, statutes and staffs of theological educational institutions belong to this group. The second group of sources consists of a clerical documentation – reports, meeting journals, decrees, reports, official correspondence, certificates. Annual complex reports about the activity of Chernihiv Theological Seminary contain detailed information about a situation in the seminary, significant events in its life. Reports about the educational and upbringing part of the seminary, which were formed by the rector, are full of interesting information. The unique source from the history of Chernihiv Theological Seminary is reports of the Synod’s appointed inspectors who analyzed carefully all components of the educational institution’s life. They usually provided information about the staff of teachers, the organization of educational and upbrining processes was described in details. Reports also included the lists of students’ written Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 240 works during the reporting year, information about the number of students and their allocation in classes, and the schoolmasters’ teaching load. A valuable information from the history of Chernihiv Theological Seminary contains an official correspondence with the government of religious institutions. The third group of used sources is represented with judicial investigative documents (interrogation protocols, testimonies, investigative conclusions, verdicts, official correspondence). Identified investigative materials allowed to reconstruct the activities of secret clubs, where were students of Chernihiv Theological Seminary. The fourth group of used sources consists of periodicals, f irst of all «Chernigovskie eparchialnye izvestiya» (1861–1911) and «Vera i zhyzn» (1911–1917). Reports about the activity of Chernihiv Theological Seminary were regularly published there. The fifth group are memoirs of students and teachers of Chernihiv Theological Seminary. The memoir literature is an important source of historical knowledge as a bearer of a historical memory of the society and human consciousness. The sixth group include epistolary sources. Consequently, despite the loss of a large part the Chernihiv Seminary archive, a comprehensive analysis the array of written sources allows us to find out main stages in the history of Chernihiv Theological Seminary and determine its place in a development of education, science and culture of the northern Left Bank. Key words: Chernihiv Theological Seminary, legislative acts, clerical doc- umentation, periodicals, memoirs. REFERENCES 1. Alexander Fedorovich Kistyakovsky. (1895). (Bibliohrafi chnyi narys z uryvkom z rukopysnoi avtobiohrafi i yoho) [Bibliographic sketch, with an excerpt from a handwritten autograph of his]. Ky- ivska starovyna – Kyiv Antiquiti, 1, pp. 1–43. [in Russian]. 2. Spohady Yosyfa Samchevskoho (1893). [Memoirs by Yosyf Samchevskii]. Kyivska starovyna – Kyiv Antiquiti, 12, pp. 353– 375. [in Ukrainian]. 3. G.B. (1915). Chernihivska seminarii 50 rokiv tomu [Chernihiv seminary 50 years ago]. Vira I Zhyzn – Faith and Life, 5–6, pp. 77– 98. [in Ukrainian]. 4. Derzhavny arhiv Chernihivskoi oblasti (dali DAChO), f. 682, оp. 1, spr. 1. 5. DAChO, f. 682, op. 1, spr. 4. 6. DAChO, f. 682, op. 1, spr. 12. 7. DAChO, f. R-1495, op. 1, spr. 114. 8. DAChO, f. R-1495, op. 1, spr. 115. 9. Kovalevskyi, М. (1960). Pry dzherelakh borotby [At the sources of struggle]. Miunkhen : Innsbruk. [in Ukrainian]. 10. Kulzhynskii, I. (1877). Spohady starinoho Chernihivskoho seminarysta [Memoirs of an old Chernihiv seminarian]. Chernihovskiie yeparkhialnyie izvestiia – Chernihiv diocesan information, 8, Chast neofi tsialnaia, pp. 210–221. [in Ukrainian]. 11. Yevheniia Markhovska, Oleksandr Tarasenko. (Comps.) (2010). Polonskyi M. Spohady sviashchennyka [Memoirs of a priest]. Kyiv. [in Ukrainian]. 12. Rosiiskyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv u Sankt-Peterburzi, f. 797, op. 9, spr. 18. 13. Svod ustavov I proektov ustavov dukhovnykh seminariy 1808–1814, 1862, 1867, 1884 і 1896 rr. (1908). Sankt-Peterburg. [in Russian]. 14. Tychyna, P. (1973). Z mynuloho – v maibutnie [From the past to the future]. Kyiv : Dnipro. [in Ukrainian]. 15. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyievi (dali TsDIAK Ukrainy), f. 317, op. 1, spr. 5015. 16. TsDIAK Ukrainy, f. 711, op. 2, spr. 2988. 17. TsDIAK Ukrainy, f. 711, op. 2, spr. 3127. Стаття надійшла до редакції 02.03.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р. УДК 908(477.51–25) Д.М. Матвієнко УЧАСТЬ П.М. ДОБРОВОЛЬСЬКОГО В ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННІ XIV ВСЕРОСІЙСЬКОГО АРХЕОЛОГІЧНОГО З’ЇЗДУ У ЧЕРНІГОВІ Стаття присвячена XIV Археологічному з’їзду, що проходив у Чернігові за підтримки історика, краєзнавця, гласного Чернігів- ської міської думи П.М. Добровольського (1871–1910). На основі системного аналізу джерел та літератури розглянуто його внесок в організацію з’їзду, пошук фінансового забезпечення та система- тизацію фондів. Було висвітлено етапи підготовки П.М. Добро- вольського до презентації археологічних, архівних та фольклорних матеріалів. Загальне уявлення про колекцію з’їзду складено на ос- нові «Каталога выставки XIV Археологического съезда в г. Черни- гове», складеного П.М. Добровольським. У статті розкрито практичну діяльність вченого як члена Чернігівської губернської вченої архівної комісії при підготовці до з’їзду на основі місцевих видань «Черниговское слово», «Черни- говские губернские ведомости». Ключові слова: XIV Археологічний з’їзд, П.М. Добровольський, му- зейні фонди, виставка, Чернігівська губернська вчена архівна комісія. XIV Археологічний з’їзд проходив у Чернігові 1–12 серпня 1908 р. У його роботі брали участь професор Са- моквасов, історик Іловайський, директор Санкт-Петер- бурзького Археологічного інституту Покровський, про- фесор Трутовський та інші [3, c. 686]. Історію підготовки до з’їзду у своїх працях висвітлю- вали О. Коваленко, О. Черненко Л. Ясновська, С. Щерби- на, але ґрунтовної праці, присвяченої внеску П.М. До- бровольського у проведення цієї події, поки що немає. У статті ми намагаємось частково виправити ситуацію. Вивчення біографій та наукового доробку вчених XIX– XX ст. дозволяє збагатити українську історіографію та відновити історичну пам’ять. Відкриття з’їзду відбулось 1 серпня о 2 год. дня. Перед його початком був проведений молебень Преосвященно- го Антонія, єпископа Чернігівського та Ніжинського, і со- борного духівництва. Розпочати з’їзд доручили Міністру народної освіти П. Погодіну. Далі слово було надане черні- гівському губернатору Н. Родіонову та запрошеним гостям. Після всіх виступів підсумок підвів П. Добровольський, який представив звіт про діяльність місцевого коміте- ту з організації з’їзду та підготовлену виставку [4, c. 688]. Засідання проводились в приміщенні губернського дворянського зібрання і дворянського пансіону-при- тулку. Було заслухано близько 90 доповідей. Наукові засідання розпочались 2 серпня і відбувались вранці і ввечері. Для зручності вони поділялись на сек- ції, які проходили одночасно. На думку Петра Доброволь- ського, найважливішими і найцікавішими були доповіді, пов’язані з Чернігівщиною. До таких він відніс виступи Самоквасова «Про северянскую землю и северян за го- родищами и могильниками», Горностаєва «Архитектура давних храмов Чернигова до монгольського времени», Айналова «Архитектура Черниговских храмов», Міллера «Лотос в малороссийском орнаменте» та інші [3, c. 720]. Програмою було передбачено обговорення багатьох j

Джерела з історії Чернігівської духовної семінарії (1786–1919 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси