Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Серед широкого кола науковців і громадських діячів України кінця ХІХ – початку ХХ ст. немало є й таких, інформації про життя і діяльність яких через ряд обставин надзвичайно мало. У когорті маловідомих імен звертає на себе увагу Михайло Васильович Рклицький з древнього українського містечка Новгоро...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
Hauptverfasser:	Якименко, М.А., Краснікова, О.М., Помаз, Ю.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2021
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Нова історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181316
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / М.А. Якименко, О.М. Краснікова, Ю.В. Помаз // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 247-251. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181316
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1813162021-11-11T01:26:33Z Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Якименко, М.А. Краснікова, О.М. Помаз, Ю.В. Нова історія Серед широкого кола науковців і громадських діячів України кінця ХІХ – початку ХХ ст. немало є й таких, інформації про життя і діяльність яких через ряд обставин надзвичайно мало. У когорті маловідомих імен звертає на себе увагу Михайло Васильович Рклицький з древнього українського містечка Новгорода-Сіверського. У 30-річному віці він зʼявився на Полтавщині у якості статистика губернського земства. Два десятки років він віддав улюбленій справі, підготувавши цілу низку фундаментальних праць з економічної історії Полтавського краю, серед яких вирізняються відповідним чином опрацьовані статистичні збірники щодо подвірних переписів 1900 та 1910 років. На основі відповідної статистики ним підготовлена ґрунтовна праця щодо землеволодіння і землекористування у Полтавській губернії. Резюмуючи вищесказане, відзначаємо наявність помітного внеску Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини. The purpose of this report is to clarify the contribution of the statistician M.V. Rklytskyi who worked in Poltava Governmental Zemstvo and was the son of a priest from the city of Novhorod-Siverskyi, to the study of the agricultural sector of Poltava region economy in the late nineteenth and early twentieth centuries. For said purpose, the main works of M. V. Rklytskyi in the field of statistics were analysed. Among them, a special attention deserve the materials of Zemstvo household tabulations of census data of 1900 and 1910. This expert of statistics not only complied the relevant statistical tables, but also analysed the key indicators of the mentioned censuses especially in relation to such acute socioeconomically problems as land ownership and land tenure, and, accordingly the level of social well-being of underprivileged social classes the majority of which were small peasants and Cossacks. On the basis of such incontrovertible data as household censuses, M. Rklytskyi proved the justice of claims of the rural poor for land distribution a significant part of which, even during the years of the Stolypin agrarian reform advertised by the Tsarist government, were held in the hands of a small number group of nobles, who in their main mass did not run their own household, considering it more advantageous to lease their land to the same lowland and landless peasants on unfavourable terms for the latter in the historical and economic literature this was called «food rent», which means rent only for the meal. Very important for the study of Poltava region agriculture is Mykhaylo Rklytskyi’s work devoted to a comparative analysis of the household censuses of 1882-1889, 1900 and 1910, which, on the basis of the example of the Poltava Governorate, confirmed the well-founded position of the world-famous economist Oleksandr Chaianov concerning the sustainability thesis in the market conditions of small-scale economy, which, as the recent experience of developed economies shows, can coexist with a large economy of latifundial type. 2021 Article Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / М.А. Якименко, О.М. Краснікова, Ю.В. Помаз // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 247-251. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181316 63(091)Рклицький(477.53)«18/19» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Якименко, М.А. Краснікова, О.М. Помаз, Ю.В. Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Сіверщина в історії України
description	Серед широкого кола науковців і громадських діячів України кінця ХІХ – початку ХХ ст. немало є й таких, інформації про життя і діяльність яких через ряд обставин надзвичайно мало. У когорті маловідомих імен звертає на себе увагу Михайло Васильович Рклицький з древнього українського містечка Новгорода-Сіверського. У 30-річному віці він зʼявився на Полтавщині у якості статистика губернського земства. Два десятки років він віддав улюбленій справі, підготувавши цілу низку фундаментальних праць з економічної історії Полтавського краю, серед яких вирізняються відповідним чином опрацьовані статистичні збірники щодо подвірних переписів 1900 та 1910 років. На основі відповідної статистики ним підготовлена ґрунтовна праця щодо землеволодіння і землекористування у Полтавській губернії. Резюмуючи вищесказане, відзначаємо наявність помітного внеску Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини.
format	Article
author	Якименко, М.А. Краснікова, О.М. Помаз, Ю.В.
author_facet	Якименко, М.А. Краснікова, О.М. Помаз, Ю.В.
author_sort	Якименко, М.А.
title	Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_short	Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_full	Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_fullStr	Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_sort	внесок михайла рклицького у вивчення сільського господарства полтавщини (кінець хіх – початок хх ст.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2021
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181316
citation_txt	Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / М.А. Якименко, О.М. Краснікова, Ю.В. Помаз // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 247-251. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT âkimenkoma vnesokmihajlarklicʹkogouvivčennâsílʹsʹkogogospodarstvapoltavŝinikínecʹhíhpočatokhhst AT krasníkovaom vnesokmihajlarklicʹkogouvivčennâsílʹsʹkogogospodarstvapoltavŝinikínecʹhíhpočatokhhst AT pomazûv vnesokmihajlarklicʹkogouvivčennâsílʹsʹkogogospodarstvapoltavŝinikínecʹhíhpočatokhhst
first_indexed	2025-07-15T22:16:21Z
last_indexed	2025-07-15T22:16:21Z
_version_	1837752954954711040
fulltext	ISSN 2218-4805 247 бота є цінним історичним джерелом, яке проливає світ- ло на один із зовнішніх напрямів російської політики. Таким чином, наукова спадщина вчених-істориків Ніжина засвідчує багатоплановість їх наукових інтере- сів, глибоку обізнаність із вітчизняною та світовою іс- торіографією. У їх роботах відкриваються нові сторін- ки історичного процесу, робляться цікаві узагальнення і визначаються подальші шляхи наукових розробок, що посприяло розвитку вітчизняної історичної науки. ДЖЕРЕЛА 1. Бунге М.Х. Заметка о настоящем положении денежной системы и средствах к её улучшению. Сборник государствен- ных знаний под редакцией В.П. Безобразова. Т. 8. Санкт-Петер- бург, 1880. С. 86–127. 2. Козловский И.П. Краткий очерк Истории российской тор- говли. Вып. 1. С древнейших времён и до царствования Екате- рины II. Киев, 1898. 3. Коваленко О.Б., Ткаченко В.В. Євфимовський Володимир Степанович. Репресоване краєзнавство. Киев, 1991. С. 340. 4. Моціяка П.П. Ніжинська сторінка життя і діяльності В.К. Піскорського. Література і культура Полісся. Вип. 6. Ні- жин, 1995, С. 106–114. 5. Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа. 1820–1995. Ні- жин, 1995. 158 c. 6. Самойленко О.Г. Розвиток історичної науки в Ніжині в XIX – першій чверті XX ст. : Історико-бібліографічний огляд. Література та культура Полісся. Вип. 6. Ніжин, 1995, С. 90–106. Davydenko Yu.M. Current problems of research of Russian history in the scientifi c heritage of historians of Nizhyn Higher School The article runs about Nizhyn Higher School, problems of Russian histo- ry in the scientific heritage of Nizhyn Higher School scientists in the period of the 19th and the 20th centuries. The historiographical monographs and studies of historians in Nizhyn are analysed, scientific thematic and ideological directions of the research are high- lighted, the features of the development of historical science in the specified period are revealed based on solid historical sources and scientific literature. The main historical works of such scientists as M. Aristov, H. Maksymovych and M. Berezhkov are studied. Nizhyn historians are proved to have enclosed a complex of issues related to the Russian Empire formation, its socio-econom- ic and political development. It is determined that scientists from Nizhyn made a significant contribu- tion to the development of history as a science, founded their own historical school, which enriched the historical and historiographical revisions of the na- tional historical science. Key words: history, historiography, Nizhyn Higher School. REFERENCES 1. Bunge, M.H. (1880). Zametka o nastoyashchem polozhenii denezhnoj sistemy i sredstvah k eyo uluchsheniyu [A note on the current state of the monetary system and the means to improve it]. Sbornik gosudarstvennyh znanij pod redakciej V.P. Bezobrazova. V. 8. Sankt Peterburg. [in Russian]. 2. Kozlovskiy, I.P. (1898). Kratkij ocherk Istorii rossijskoj torgovli. Vyp. 1. S drevnejshih vremyon i do carstvovaniya Ekateriny II [A brief outline of the history of Russian trade. Issue 1.From ancient times to the reign of Catherine II.] Kiev. [in Russian]. 3. Kovalenko, O.B., Tkachenko, V.V. (1991). Yevfymovskyi Volodymyr Stepanovych [Yevfymovskyi Volodymyr Stepanovych]. Represovane kraieznavstvo. Kyiv. [in Ukrainian]. 4. Motsiiaka, P.P. (1995). Nizhynska storinka zhyttia i diialnosti V.K. Piskorskoho [Nizhyn page of life and activity of V.K. Piskorski.]. Literatura i kultura Polissia, issue 6, pp. 106–114. Nizhyn. [in Ukrainian]. 5. Samoilenko, H.V. (1995). Nizhynska vyshcha shkola. 1820–1995 [Nizhyn Higher School Nizhyn. 1820-1995]. [in Ukrainian]. 6. Samoilenko, O.H. (1995). Rozvytok istorychnoi nauky v Nizhyni v XIX – 1-y chverti XX st. : Istoryko-bibliohrafi chnyi ohliad [The development of historical science in Nizhyn in the XIX - fi rst quarter of XX century. : Historical and bibliographic review.]. Literatura ta kultura Polissia, issue 6, pp. 90–106. Nizhyn. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 09.03.2021 p. Рекомендована до друку 28.04.2021 р. УДК 63(091)Рклицький(477.53)«18/19» М.А. Якименко О.М. Краснікова Ю.В Помаз ВНЕСОК МИХАЙЛА РКЛИЦЬКОГО У ВИВЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПОЛТАВЩИНИ (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Серед широкого кола науковців і громадських діячів України кін- ця ХІХ – початку ХХ ст. немало є й таких, інформації про жит- тя і діяльність яких через ряд обставин надзвичайно мало. У ко- горті маловідомих імен звертає на себе увагу Михайло Васильович Рклицький з древнього українського містечка Новгорода-Сіверсько- го. У 30-річному віці він зʼявився на Полтавщині у якості статис- тика губернського земства. Два десятки років він віддав улюбленій справі, підготувавши цілу низку фундаментальних праць з еконо- мічної історії Полтавського краю, серед яких вирізняються відпо- відним чином опрацьовані статистичні збірники щодо подвірних переписів 1900 та 1910 років. На основі відповідної статистики ним підготовлена ґрунтовна праця щодо землеволодіння і земле- користування у Полтавській губернії. Резюмуючи вищесказане, від- значаємо наявність помітного внеску Михайла Рклицького у ви- вчення сільського господарства Полтавщини. Ключові слова: М.В. Рклицький, Полтавщина, подвірні перепи- си, статистика, сільське господарство. Серед відомих громадських діячів Сумщини значний ін- терес науковців і усіх небайдужих до історії рідного краю викликає постать Михайла Васильовича Рклицького, який народився 1864 р. у сімʼї священника Василя Рклицького з міста Новгорода-Сіверського. Після закінчення у 1879 р. Новгород-Сіверського духовного училища він вступив до Харківського університету, де включився у громадське жит- тя як член популярної на той час у певних антисамодер- жавних колах групи революціонерів-народників [1, с. 2532]. Як наслідок – арешт, суд і заслання 1888 р. до Сибіру, де по- знайомився з українським поетом Павлом Грабовським, про якого у нього залишилися теплі спогади. Вивчення життя і громадської діяльності Михайла Рклицького не може не викликати підвищеного інтересу дослідників вітчизняної історії з кількох причин. По-пер- ше, про його роль як фахівця з економічної історії Пол- тавського краю кінця ХІХ – початку ХХ ст. відомо досить мало, адже на даний момент нами виявлена лише одна публікація про Михайла Рклицького як економіста [2, с. 356]. По-друге, немало сторінок з його життя належить до «білих плям» історії. Так, наприклад, в одних публіка- ціях дата його народження визначається як 1862 р. [3], тоді як в інших – на два роки пізніше [1, с. 2532]. Прак- тично нічого не відомо про перебування М.В. Рклицького у сибірському засланні та дружбу з Павлом Грабовським, що належить ще зʼясувати майбутнім дослідникам. Ми ж зосередимося на його економічних публікаціях у яко- сті співробітника Полтавського губернського земства, де Михайло Рклицький працював з 1898 р. і до відомих бу- ремних подій 1917 р. Саме в цей період його творчість як економіста-краєзнавця сягнула свого апогею. Першим серйозним іспитом для науковця стало опрацю- вання величезного за своїм обсягом статистичного матері- j Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 248 алу земського подвірного перепису 1900 року, підготовка до друку якого була здійснена ним під безпосереднім керівниц- твом такого українофіла, як Олександр Русов, що був на той час завідувачем Статистичного бюро Полтавського губерн- ського земства [4]. Як зазначав сам Рклицький у вступній статті до матеріалів згаданого перепису, він враховував дві основні одиниці дослідження: «землеволодіння і домогос- подарство» [4, с. Х]. При цьому поняття «господарство» було дещо звужене порівняно з переписом 80-х років ХІХ ст. [5, с. 127]. Самостійним домогосподарство вважалось за умо- ви, що воно виступало в якості окремого володіння. До та- кої категорії включались також і ті, що не мали власної не- рухомості, хоч і займали окреме місце в іншого власника. При цьому поняття родини і господарства не розділялись. Як наслідок, робітники в економіях, прислуга, наймити у се- лянських і козацьких господарствах показані разом, тобто з усією родиною, худобою та реманентом у складі господар- ства, що їх наймали, при умові, що вони мешкали на даній садибі більшу частину року. Загалом опубліковані матеріали перепису 1900 р. скла- далися з п’яти розділів, кожен з яких мав на меті висвітли- ти конкретне питання. Так, перший розділ було присвяче- но економічному становищу усіх господарств Полтавської губернії, тоді як у другому мова йшла вже про економіч- ний стан одних лише колишніх поміщицьких, казенних селян та козаків по відповідним майновим групам. У тре- тьому розділі М.В. Рклицький здійснив порівняльний аналіз перепису 1900 р. з аналогічними даними перепи- су 80-х років ХІХ ст. Якщо у перших трьох розділах ви- користані підрахунки в абсолютних величинах, то у чет- вертому і п’ятому автор застосував відносні показники. Окрім опрацювання матеріалів даного перепису, Ми- хайло Рклицький, у співавторстві з іншим статистиком Н.В. Ааронським, на основі відповідної статистики опу- блікував окрему фундаментальну монографію щодо зем- леволодіння і землекористування у Полтавській губернії станом на 1900 р. [6]. Ця праця побачила світ під грифом Статистичного бюро Полтавського губернського земства, а тому прізвища її авторів Рклицького і Ааронського у відповідних інформаційних ресурсах бібліотек України і близького зарубіжжя не фігурують. Застосовуючи, як мод- но сьогодні говорити, історико-генетичний метод дослі- дження походження земельної власності привілейованих і непривілейованих станів, Михайло Рклицький в окремих випадках використовував навіть відповідну інформацію так званого Румʼянцевського опису 1767 р. [6, с. 355]. Роз- міщені у цій праці конкретні історичні факти переконли- во свідчать про несправедливе, з точки зору малоземель- ного і безземельного селянства, походження земельної власності привілейованих станів, яка у більшості випадків формувалась у процесі становлення і розвитку кріпосного права на основі брутального відбирання земельних угідь селянських громад. Ця праця була підготовлена в умовах загострення соціальних конфліктів у полтавському селі, що дало про себе знати під час відомих заворушень се- лянства 1902 р. у Полтавській і Харківський губерніях та антифеодальних виступів 1905–1907 рр. Саме спираю- чись на подібні матеріали талановитих економістів, ряд неупереджених громадських діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст. робили однозначні висновки щодо політики цара- ту по відношенню до непривілейованих станів. Так, зга- дуваний нами раніше товариш Рклицького Петро Грабов- ський у статті «Економічна безвикрутність благословенної Полтавщини» писав, що саме через антинародну політику царського уряду «обдертий селянин віддає майже все, що придбає з землі, нічого не лишаючи для себе» [7, с. 208]. Не залишилась осторонь від фахової оцінки праці Михай- ла Рклицького і наукова спільнота, про що свідчить, зокре- ма, рецензія професора Харківського університету Олексія Анциферова [9]. Позитивно оцінюючи внесок М.В. Рклиць- кого у вивчення економіки сільського господарства Полтав- щини, О. Анциферов указав лише на такий недолік рецен- зованої монографії, як недостатній, на думку рецензента, аналіз землекористування безпосередніх товаровиробни- ків. «Між тим, – писав рецензент, – автору слід було вра- хувати цей фактор…, якщо він поставив собі за мету серед інших питань зʼясувати також і ступінь забезпечення насе- лення землею» [9, с. 6]. Цей недолік можна пояснити відсут- ністю повноцінних узагальнюючих даних щодо орендних відносин на Полтавщині, адже значна частина орендних угод здійснювалась без участі нотаріусів і, як наслідок, не фіксувалась офіційною статистикою. У своєму остаточному висновку щодо рецензованої праці О. Анциферов рекомен- дував відповідному Комітету «присудити пану Рклицькому другу премію в пам’ять 25-ти річчя царювання імператора Олександра ІІ у розмірі 500 рублів [9, с. 7]. Активну участь Михайло Рклицький узяв і у розробці матеріалів третього подвірного перепису 1910 р., підго- товленого за основними принципами перепису 1900 р. Це дало підстави М.В. Рклицькому, як одному з найактивніших співробітників Статистичного бюро, підготувати глибоку за своїм змістом і, відповідно, за громадсько-політичним звучанням статтю щодо змін у господарському житті на- селення Полтавської губернії протягом 1900–1910 рр. [8]. Праця починається із загальної характеристики мігра- ційних рухів сільського населення, яке у пошуках кращої долі переселялось до східних і південно-східних окраїн імперії, негативно вплинувши, таким чином, на його при- родний приріст. За підрахунками автора протягом 1901– 1910 рр. губернію залишило 36 682 родини, або 222 750 осіб обох статей, що складало близько 28 % природного приросту. М.В. Рклицький детально проаналізував зміни, які відбулися за вищезазначене десятиріччя у землеволо- дінні і землекористуванні як привілейованих (дворяни, почесні громадяни, купці, духівництво), так і непривіле- йованих (селяни, козаки і міщани) станів, із відповідною характеристикою знарядь праці і худоби (коні, воли, коро- ви і свині). Врахувавши зауваження О.М. Анциферова до відповідної монографії, М.В. Рклицький у праці про зміни у господарському житті мешканців Полтавщини за 1900– ISSN 2218-4805 249 1910 рр. здійснив детальний аналіз землекористування, тобто орендних відносин. Ним, зокрема, було встановле- но, що у 1900 р. полтавські селяни і козаки орендували 650 268 десятин, тоді як у 1910 р. орендний фонд зменшив- ся до 600 024 дес. [8, с. 50]. Основна маса орендного фон- ду складалась із угідь привілейованих станів: у 1900 р. – 293 358 дес., а у 1910 р. – 236 317 дес., тоді як сільські стани у 1900 р. здавали 174 702 дес. (без Кобеляцького і Ромен- ського повітів), а у 1910 р. лише 145 077 дес. [8, с. 62–63]. Ринкова ціна однієї десятини орендованих угідь зросла з 9 руб. 20 коп. у 1900 р. до 13 руб. 50 коп. у 1910 р. [8, с. 53]. Та чи не найбільшу цінність для дослідників аграрних відносин кінця ХІХ – початку ХХ ст. становить складена М.В. Рклицьким порівняльна таблиця відповідної сіль- ськогосподарської статистики земських переписів 1882– 1889, 1900 і 1910 років, яка розкриває динаміку земельно- го забезпечення різних соціальних груп, задіяних у сфері сільськогосподарського виробництва, починаючи з пито- мої ваги безземельних і закінчуючи групою землевлас- ників із 50 і більше десятинами землі. Автор використав як абсолютні, так і відносні показники, що дало можли- вість, зокрема, на прикладі Полтавщини уточнити деякі спірні тези щодо дрібнотоварного виробництва в умовах вільного ринку, який на межі ХІХ і ХХ ст. побутував на теренах Російської імперії. Це дало можливість відпові- сти на питання, яке свого часу дуже хвилювало багатьох сучасників: розвивається чи зникає дрібне сільського- сподарське виробництво при капіталізмі? Відома, напри- клад, теза Володимира Ульянова (Леніна) про витіснен- ня дрібного землеволодіння великим, більш могутнім у фінансовому відношенні виробництвом [10, с. 85], тоді як економіст Олександр Чаянов говорив про надзвичай- ну стійкість недооціненого марксистами дрібнотоварно- го виробництва [11, с. 47]. Згідно даних М.В. Рклицького, протягом 1882–1910 рр. чисельність дрібних землевлас- ників не зменшилась, а зросла з 346 598 до 422 162, тобто на 122 %. Найсуттєвішого скорочення (–5 %), переважно через виселення за межі губернії, зазнали лише власни- ки угідь, розмір яких коливався від 3-х до 6-ти десятин. Як бачимо, теза Олександра Чаянова на теренах Полтав- щини кінця ХІХ – початку ХХ ст. підтверджена (на відмі- ну від його опонентів) у повній мірі. Через сотню років після гострих дискусій навколо проблем дрібного зем- леволодіння навіть у найрозвиненіших в економічному відношенні країнах поряд з великим господарством про- довжують функціонувати дрібні фермери як невідʼємні частини єдиного агропромислового комплексу. З точки зору внеску М.В. Рклицького у вивчення сіль- ського господарства Полтавщини певний інтерес викли- кає його узагальнююча праця щодо економіки південних регіонів Російської імперії, включаючи і її український ареал [12]. На відміну від попередніх праць, Михайло Рклицький проаналізував, окрім сільського господарства, ще й питання кредиту, промисловості, залізниць, торгів- лі і земського господарства. Під поняттям «Південь Ро- сії» тогочасна офіційна статистика розуміла Подільську, Київську, Полтавську, Харківську, Чернігівську, Бессараб- ську, Волинську, Херсонську, Катеринославську і Тав- рійську губернії, а також область Війська Донського [12, с. 2]. Станом на 1907 р. населення Полтавщини складало 3387,1 тис. осіб, з яких привілейованих станів було 2,56 %, у числі яких дворян – 1,47 %, почесних громадян і купців – 0,50 %, а духовенства – 0,58 %. У числі непривілейованих станів селян і козаків було 8,54 %, міщан – 8,73 %, інших осіб – 0,17 % [12, с. 4]. При цьому українці на Полтавщи- ні складали 92,98 %, росіяни – 2,62 %, білоруси – 0,05 %, євреї – 3,97 %, поляки – 0,14 %, німці – 0,16 %, татари – 0,02 % [12, с. 5]. Серед зазначених нами 11-ти південних регіонів країни за чисельністю населення Полтавщина посідала четверте місце, а за питомою вагою українців – перше. За таким показником як землеволодіння непри- вілейованих станів Полтавщина посідала четверте міс- це – після Донської області (77,6 %), Харківської (72,7 %) та Чернігівської (71,7 %) губерній [12, с. 13]. Складений М.В. Рклицьким «Статистический справоч- ник по Югу России» є чи не єдиним джерелом узагальню- ючих даних щодо кредиту загалом і сільськогосподар- ського зокрема. Так, згідно даних вищезгаданого автора, в усіх 11-ти губерніях станом на 1906 р. у різних кредит- них установах було заставлено 16 млн. 460 тис. десятин, з яких на українські губернії припадало 13736,4 млн. дес. або 85,8 %. Полтавщина у цьому списку була на одному з останніх місць – 1 243 300 дес. або 9 %. Найбільше землі було заставлено у Дворянському банку – 665,9 тис. дес., тоді як у приватних банках – 367,4 тис. дес., Селянсько- му – 210,5 дес. [9, с. 15]. Полтавщина посідала перше місце серед усіх губерній Півдня країни за сумою боргів перед Дворянським банком (47428,8 млн. руб.), що пояснюєть- ся, очевидно, переважанням у числі клієнтів привілейо- ваних станів дрібних землевласників, кредитний ресурс яких обмежував їх фінансові можливості. На думку Ми- хайла Рклицького, певної уваги у справі кредитних опера- цій заслуговувала і діяльність установ дрібного кредиту – ощадно-позичкових і кредитних товариств, які загалом по 11-ти регіонах Півдня імперії станом на 1908 р. ви- дали кредитів на загальну суму 56,2 млн. руб. [12, с. 44]. Серед останніх праць економіста Полтавського губерн- ського земства Михайла Рклицького були: 1) «Из прошло- го и настоящего черноземной деревни. Экономические очерки, статьи и заметки». Полтава: Изд-е журнала «Ху- торянин», 1914, 66 с.; 2) «Земля и земельные отношения в Полтавщине. Статистические заметки по земельному во- просу». Изд-е второе. Полтава: Тип. Т-ва Печатного Дела, 1917, 56 с. Якщо перша із згаданих публікацій цього ав- тора була за своїм змістом своєрідною популяризацією ідеї соціальної справедливості через украй непропор- ційний розподіл земельної власності у середовищі при- вілейованих і непривілейованих станів, то друга праця, по суті, – узагальнення дослідження М.В. Рклицького со- ціально-економічної ситуації у Полтавському селі ста- Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 250 ном на 1917 р. Було очевидним, що брошура «Из прошло- го и настоящего черноземной деревни» розрахована на широкий загал читачів через її публіцистичний харак- тер, тоді як «Земля и земельные отношения в Полтав- щине» адресована передусім науковій спільноті та того- часним політичним активістам, адже її автор торкнувся досить складних з економічної точки зору проблем пол- тавського села кінця ХІХ – початку ХХ ст., які не завжди були зрозумілими навіть окремим сучасним дослідникам вітчизняної історії. Але як у першому, так і у другому ви- падках Рклицький широко використовував матеріали усіх подвірних переписів, починаючи зі статистики 80-х ро- ків ХІХ ст. і закінчуючи всеросійським переписом 1916 р. У якості висновку до першої із зазначених праць ав- тор наполегливо рекомендував тогочасним можновлад- цям невідкладно приступити до розвитку в губернії про- мислового виробництва, яке одне тільки і зможе надати життєво необхідні засоби до існування багатомільйонній масі безземельних і малоземельних господарств. Влада, констатував М.В. Рклицький, мусить рахуватися із стано- вищем тих «тисяч малоземельних господарств, які жи- вуть, головним чином, посівами на чужій землі» [13, с. 76]. У другій своїй праці губернський статистик розкрив такі особливості Полтавської губернії, які обходять (із різ- них причин) стороною навіть сучасні дослідники, не ка- жучи вже про період початку ХХ ст. Компетентність у пи- таннях соціально-економічних відносин у полтавському селі прослідковується, зокрема, у тому, що лише одному М.В. Рклицькому свого часу вдалося помітити таку осо- бливість Полтавщини, як абсолютну перевагу приватно- го, а не надільного землеволодіння. Це дало підстави ав- тору зробити висновок про незначне розповсюдження тут громадського («общинного») землеволодіння – лише 135 тис. десятин. Знаючи загальну площу земельних угідь у непривілейованих станів (3111 тис. дес.), можна вира- хувати відсоток громадської землі, який, загалом, коли- вався у межах 4,5 % [14, с. 11]. Але ж навіть у новітніх пу- блікаціях українських дослідників фігурує питома вага «общинного» землеволодіння на території Лівобережної України у межах 56,9 %, у т. ч. на Полтавщині – 17,2 % [15, с. 370]. Оприлюднивши такі відомості щодо колективного землеволодіння, окремі автори посилаються на А.М. Ан- фімова [16, с. 88], який у свою чергу отримав відповідну інформацію з офіційної статистики 1905 р. [17, с. ХХХІІІ]. У якості висновку М.В. Рклицького читаємо, що земле- впорядкувальним комісіям, завданням яких було «зруй- нування громади і її соціалістичного духу на Полтавщи- ні робити було нічого» [14, с. 12]. Висновок М.В. Рклицького про вкрай низький відсо- ток громадських земельних угідь на Полтавщині початку ХХ ст. дав підстави для деяких дослідників заявляти про те, що не лише у Полтавській губернії, але і в усій «Укра- їні не існувало общинного землеволодіння…» [18, с. 423]. Менш категоричними у цьому плані були автори фунда- ментальної праці «Украинский народ в его прошлом и на- стоящем», які вжили щодо громадського землеволодіння термін «майже не існує» [19, с. 654]. Праця полтавсько- го статистика руйнує й інший міф окремих авторів про те, нібито на межі ХІХ–ХХ ст. землю «купували переваж- но поміщики – дворяни» [20, с. 387]. З 1861 до 1916 року, пише Михайло Рклицький, дрібні домогосподарці купи- ли на Полтавщині близько 1 млн. десятин, тоді як дворя- ни майже стільки ж продали [14, с. 25]. Окрім зазначених праць, Михайло Рклицький опублі- кував низку інших, у яких у тій чи іншій мірі висвітлюва- лися відповідні аспекти аграрних відносин на Полтавщи- ні, починаючи з ХVІІІ ст. [18]. Серед останніх публікацій цього автора була стаття, розміщена ним у «Полтавских агрономических известиях» 1917 р. видання, у якій про- аналізовано головні зміни, що відбулися в господарсько- му житті Полтавської губернії на момент всеросійського сільськогосподарського перепису 1916 р. [22]. У числі най- важливіших, на думку М.В. Рклицького, були такі зміни, як зростання (а не зменшення!) з 1910 до 1916 року кіль- кості селянсько-козацьких господарств із 458,8 тис. до 480,8 тисяч. Незважаючи на світову війну, спостерігало- ся також зростання в губернії чисельності коней і корів, тоді як поголів’я овець і свиней зменшилось [22, с. 2]. Ці дані свідчили, окрім усього іншого, про незначний вплив світової війни на сільське господарство Полтавщини. Резюмуючи вищевказане, констатуємо, що в особі Ми- хайла Рклицького Полтавське губернське земство мало ви- сококваліфікованого статистика, економіста і краєзнавця, який, на превеликий жаль, десь загубився у вирі громадян- ської війни, доживаючи віку у Києві, де у 1929 р. і помер, залишивши після себе багатющу економічну спадщину, без якої сьогодні не може обійтися будь-який дослідник аграрних відносин України кінця ХІХ – початку ХХ ст. ДЖЕРЕЛА 1. Енциклопедія в Україні. Львів, 1998. 2799 с. 2. Краснікова О.М., Якименко М.А. Забутий економіст (до 150-річчя від дня народження М.В. Рклицького). Полтавський краєзнавчий музей : збірник наукових праць. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона памяток. Випуск VІІІ. Полтава : Диво- світ, 2013. С. 356–367. 3. Рклицький Михайло Васильович. URL: https://uk.wikipedia. org/wiki/ Рклицький. 4. Материалы подворной переписи Полтавской губернии 1900 года. Полтава : Электрич. типо-литогр. И.А. Дохмана, 1907. 257 с. 5. Сводный сборник по статистическому описанию Полтав- ской губернии в 1882–1889 годах. Выпуск 1. Полтава : Типо-ли- тогр. И.А. Дохмана, 1900. 227 с. 6. Землевладение и землепользование в Полтавской губернии по данным подворной переписи 1900 года. Полтава : Электрич. типо-литогр. И.А. Дохмана, 1911. 406 с. 7. Грабовський П. Економічна безвикрутність благословен- ної Полтавщини. Твори в двох томах. Т. 2. Переклади і переспі- ви, статті, нариси, листи. Київ : Вид-во «Дніпро», 1964. С. 205–210. 8. Рклицький М.В. Изменения в хозяйственной жизни насе- ления Полтавской губернии по данням переписей 1900–1910 гг. Статистический ежегодник Полтавского губернского земства на 1912 год. Полтава : Т-во Печатного Дела, 1916. С. 1–120. 9. Анциферов А.Н. Рецензия на сочинение М.В. Рклицкого «Землевладение в Полтавской губернии». Отчет комитета о пя- том очередном присуждении премий, учрежденных Харьковским земельным банком в память двадцатилетия царствования импе- ратора Александра ІІ при Императорском Харьковском универ- ситете. Харьков : Тип. Адольфа Дарра, 1910. С. 1–7. 10. Ленін В.І. Аграрне питання в Росії на кінець ХІХ століття. Повне зібр. тв., т. 17. Київ : Політвидав України, 1971. С. 55–129. ISSN 2218-4805 251 j 11. Чаянов А.В. Крестъянское хозяйство. Избранные труды. Москва : Экономика, 1989. 492 с. 12. Статистический справочник по Югу России. Полтава : Элек- трич. типо-литогр. «И.А. Дохман», 1910. 76 с. 13. Рклицкий М.В. Из прошлого и настоящего черноземной де- ревни. Экономические очерки, статьи и заметки. Полтава. Изд-е «Хуторянин», 1914. 76 с. 14. Рклицкий М.В. Земля и земельные отношения в Полтавщи- не. Cтатистические заметки по земельному вопросу. Изд-е вто- рое. Полтава : Тип. Т-ва Печатного Дела, 1917. 56 с. 15. Реєнт О.П. Соціальне життя села України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Історія українського селянства. Нариси в 2-х томах. Т. 1. Київ : Наукова думка, 2006. С. 367–379. 16. Анфимов А.М. Крестъянское хозяйство Европейской Рос- сии. 1881–1904. Москва : Наука, 1980. 238 с. 17. Статистика землевладения 1905 г. Свод данных по 50-ти губерниям Европейской России. Изд-е ЦСК МВД. Санкт-Петер- бург, 1907. 199 с. 18. Білоусько О.А., Киридон А.М., Киридон П.В., Кравченко П.А. Історія України (компаративні нариси). Посібник для учнів та сту- дентів. Полтава : АСМІ, 2002. 524 с. 19. Украинский народ в его прошлом и настоящем / под ред. Ф.К. Волкова, М.С. Грушевского и др. Т. 2. Петроград : Тип. М.А. Сла- винский, 1916. 707 с. 20. Пасічник М.С. Історія України: державні процеси, розви- ток культури та політичні перспективи: навч. посібн. Київ : Знан- ня, 2005. 735 с. 21. Рклицкий М.В. Хозяйственный быт казаков Золотоношского уезда в старину (по данням Румянцевской Описи 1767 года). Пол- тавский земский календарь на 1910 год. Изд-е Полтавского губернського земства. Полтава: Электрич. Типо-литогр. «Дохман», 1909. С. 38–64. 22. Рклицкий М.В. Главнейшие изменения в хозяйственной жизни Полтавской губернии по данням двух последних перепи- сей. Полтавские агрономические известия, № 5, 15 октября – 15 дека- бря 1916 г. Полтава : Типогр. «Хуторянин» Полтавского общ-ва сельского х-ва, 1917. С. 1–10. Yakymenko M.A., Krasnikova O.M., Pomaz Yu.V. The contribution of Mykhailo Rklytskyi to the study of agriculture in the Poltava region (late XIX – early XX century) The purpose of this report is to clarify the contribution of the statistician M.V. Rklytskyi who worked in Poltava Governmental Zemstvo and was the son of a priest from the city of Novhorod-Siverskyi, to the study of the agricultural sector of Poltava region economy in the late nineteenth and early twentieth centuries. For said purpose, the main works of M. V. Rklytskyi in the fi eld of statistics were analysed. Among them, a special attention deserve the materials of Zemstvo household tabulations of census data of 1900 and 1910. This expert of statistics not only complied the relevant statistical tables, but also analysed the key indicators of the mentioned censuses especially in relation to such acute socioeconomically problems as land ownership and land tenure, and, accordingly the level of social well-being of underprivileged social classes the majority of which were small peasants and Cossacks. On the basis of such incontrovertible data as household censuses, M. Rklytskyi proved the justice of claims of the rural poor for land distribution a signifi cant part of which, even during the years of the Stolypin agrarian reform advertised by the Tsarist government, were held in the hands of a small number group of nobles, who in their main mass did not run their own household, considering it more advantageous to lease their land to the same low- land and landless peasants on unfavourable terms for the latter in the historical and economic literature this was called «food rent», which means rent only for the meal. Very important for the study of Poltava region agriculture is Mykhaylo Rklytskyi’s work devoted to a comparative analysis of the household censuses of 1882-1889, 1900 and 1910, which, on the basis of the example of the Poltava Governorate, confi rmed the well-founded position of the world-famous economist Oleksandr Chaianov concerning the sustainability thesis in the market conditions of small-scale economy, which, as the recent experience of developed economies shows, can coexist with a large economy of latifundial type. Key words: Rklytskyi M.V., Poltava region, household censuses, statistics, agriculture. REFERENCES 1. Kubiiovych, V. (Еd.). (1998). Entsyklopediya v Ukrayini [Encyclopedia in Ukraine]. Lviv. [in Ukrainian]. 2. Krasnikova, O.M., Yakymenko, M.A. (2013). Zabutyy ekonomist (do 150-richchya vid dnya narodzhennya M.V. Rklytskoho) [Forgotten economist (to the 150th anniversary of the birth of M.V. Rklitsky]. Poltavskyy krayeznavchyy muzey: Zbirnyk naukovykh prats, issue VIII, рр. 356–367. [in Ukrainian]. 3. Rklytskyi Mykhailo Vasylʹovych [Rklytsky Mykhailo Vasyliovych]. Retrieved from https://uk.wikipedia.org/wiki/ Rklitskiy. [in Ukrainian]. 4. Materialy podvornoy perepisi Poltavskoy gubernii 1900 goda. (1907). [Materials of the house-to-house census of the Poltava province of 1900]. Poltava : Elektrich. tipo-litogr. I.A. Dokhmana. [in Russian]. 5. Svodnyy sbornik po statisticheskomu opisaniyu Poltavskoy gubernii v 1882–1889 godakh [Consolidated collection on the statistical description of the Poltava province in 1882–1889]. (1900). Issue 1. Poltava : Tipo-litogr. I.A. Dokhmana. [in Russian]. 6. Zemlevladeniye i zemlepol’zovaniye v Poltavskoy gubernii po dannym podvornoy perepisi 1900 goda [Land tenure and land use in the Poltava province according to the 1900 house census]. (1911). Poltava : Elektrich. tipo- litogr. I.A. Dokhmana. [in Russian ]. 7. Hrabovskyi, P. (1964). Ekonomichna bezvykrutnist blahoslovennoi Poltavshchyny [Economic steadfastness of the blessed Poltava region]. Tvory v dvokh tomakh. T. 2. Pereklady i perespivy, statti, narysy, lysty. Kyiv : Vud-vo «Dnipro». [in Ukrainian]. 8. Rklitskiy, M.V. (1916). Izmeneniya v khozyaystvennoy zhizni naseleniya Poltavskoy gubernii po dannym perepisey 1900–1910 gg [Changes in the economic life of the population of the Poltava province according to the census data of 1900–1910]. Statisticheskiy yezhegodnik Poltavskogo gubernskogo zemstva na 1912 god. Poltava : Publishing House Publishing House. [in Russian]. 9. Antsiferov, A.N. (1910). Retsenziya na sochineniye M.V. Rklitskogo «Zemlevladeniye v Poltavskoy gubernii» [Review of the composition of M.V. Rklitsky «Land tenure in the Poltava province»]. Otchet komiteta o pyatom ocherednom prisuzhdenii premiy, uchrezhdennykh Khar’kovskim zemel’nym bankom v pamyat’ dvadtsatiletiya tsarstvovaniya imperatora Aleksandra ÍÍ pri Imperatorskom Khar’kovskom universitete. Kharkov : Type. Adolphe Darrа. [in Russian]. 10. Lenin, V.I. (1971). Ahrarne pytannia v Rosii na kinets ХІХ stolittia [The agrarian question in Russia at the end of the XIX century]. Povne zibr. tv., vol. 17, pp. 55–129. Kyiv : Politvydav Ukrainy. [in Ukrainian]. 11. Chayanov, A.V. (1989). Krestyanskoe hosyastvo [Peasant farm]. Isbrannye trudy. Moskva : Ekonomika. [in Russian]. 12. Statystyheskiy spravohnik po Yugu Rossii [Statistical guide to the South of Russia]. (1910). Poltava : Elektryh. typo-litogr. «I.A. Dohman». [in Russian]. 13. Rklitskiy, M.V. (1914). Iz proshlogo i nastoyaschego chernozemnoy derevny [From the past and present of the black earth village]. Ekonomicheskie ocherky, statti i zametki. Poltava. Isd-e «Hutoryanin». [in Russian]. 14. Rklitskiy, M.V. (1917). Zemlya i zemelnyje otnosheniya v Poltavschine [Land and land relations in Poltava region]. Statisticheskie zametki po zemelnomu voprosu. Isd-e vtoroe. Poltava : Tup. T-va Pechatnogo dela. [in Russian]. 15. Reient, O.P. (2006). Sotsialne zhyttia sela Ukrainy v druhii polovyni ХІХ – na pochatku ХХ st. [Social life of the village of Ukraine in the second half of the XIX – early XX centuries]. Istoriia ukrainskoho selianstva. (Vol. 1). Kyiv : Naukova dumka. [in Ukrainian]. 16. Anfi mov, A.M. (1980). Krestyanskoe hozyaistvo Evropeyskoy Rossii. 1881–1904 [Peasant farm of European Russia. 1881–1904]. Moskva : Nauka. [in Russian]. 17. Statistika zemlevladeniya 1905 g. (1907). Svod dannykh po 50- ti guberniyam Yevropeyskoy Rossii [Land tenure statistics 1905. A set of data on 50 provinces of European Russia]. Izd-ye TsSK MVD. Sankt Peterburg. [in Russian]. 18. Bilousko, O.A., Kyrydon, A.M., Kyrydon, P.V., Kravchenko, P.A. (2002). Istoriia Ukrainy (komparatyvni narysy) [History of Ukraine (comparative essays)]. Posibnyk dlya uchniv ta studentiv. Poltava : ASMI. [in Ukrainian]. 19. Volkov, F.K. (Еd.). (1916). Ukrainskiy narod v yego proshlom i nastoyashchem [Ukrainian people in its past and present]. Vol. 2. Petrograd : Tip. M.A. Slavinskiy. [in Russian]. 20. Pasichnyk, M.S. (2005). Istoriia Ukrainy: derzhavni protsesy, rozvytok kultury ta politychni perspektyvy [History of Ukraine: state processes, development of culture and political prospects]: navch. posibnyk. Kyiv : Znannia. [in Ukrainian]. 21. Rklitskiy, M.V. (1909). Khozyaystvennyy byt kazakov Zolotonoshskogo uyezda v starinu (po dannym Rumyantsevskoy Opisi 1767 goda) [Household life of the Cossacks of the Zolotonosha district in the old days (according to the Rumyantsev Inventory of 1767)]. Poltavskiy zemskiy kalendar na 1910 god., pp. 38–64. Izd- ye Poltavskogo gubernskogo zemstva. Poltava : Electric. Typo- lithograph. Dohman, [in Russian]. 22. Rklitskiy, M.V. (1917). Glavneyshiye izmeneniya v khozyaystvennoy zhizni Poltavskoy gubernii po dannym dvukh poslednikh perepisey [Major changes in the economic life of Poltava province according to the data of the last two censuses]. Poltavskiye agronomicheskiye izvestiya, 5, pp. 1–10, 15 oktyabrya – 15 dekabrya 1916 g. Poltava : Typogr. «Farmer» of the Poltava Society of Rural Farms, [in Russian]. Стаття надійшла до редакції 25.02.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р.

Внесок Михайла Рклицького у вивчення сільського господарства Полтавщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Institution

Ähnliche Einträge