Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах

У статті опубліковані дані, отримані з архівних документів ЦДАВО України, що стосуються особових справ випускників Української господарської академії у Подєбрадах. Ці студенти народилися на Кролевеччині та воювали в лавах Армії УНР під час Української революції 1917–1921 рр. Автор зосереджує увагу...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Пластун, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2021
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Нова історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181319
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах / О.В. Пластун // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 258-263. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181319
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1813192021-11-11T01:26:11Z Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах Пластун, О.В. Нова історія У статті опубліковані дані, отримані з архівних документів ЦДАВО України, що стосуються особових справ випускників Української господарської академії у Подєбрадах. Ці студенти народилися на Кролевеччині та воювали в лавах Армії УНР під час Української революції 1917–1921 рр. Автор зосереджує увагу на особових справах п’ятьох студентів, які навчалися в цьому навчальному закладі протягом 1923–1933 рр. Дослідження має на меті популяризувати маловідомі імена часів Української революції 1917–1921 рр. у контексті локальної історії на прикладі уродженців колишнього Кролевецького повіту. This article is based on archival sources of the Central State Archives of Ukraine and State Archives of Sumy regi on. The researcher seeks to include in the scientific circulation the names of little-known people who were born in Krolevets region and studied at the Ukrainian Husbandry Academy in Podebrady. 2021 Article Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах / О.В. Пластун // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 258-263. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181319 94(437:477)«1917/1933» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Пластун, О.В. Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах Сіверщина в історії України
description	У статті опубліковані дані, отримані з архівних документів ЦДАВО України, що стосуються особових справ випускників Української господарської академії у Подєбрадах. Ці студенти народилися на Кролевеччині та воювали в лавах Армії УНР під час Української революції 1917–1921 рр. Автор зосереджує увагу на особових справах п’ятьох студентів, які навчалися в цьому навчальному закладі протягом 1923–1933 рр. Дослідження має на меті популяризувати маловідомі імена часів Української революції 1917–1921 рр. у контексті локальної історії на прикладі уродженців колишнього Кролевецького повіту.
format	Article
author	Пластун, О.В.
author_facet	Пластун, О.В.
author_sort	Пластун, О.В.
title	Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах
title_short	Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах
title_full	Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах
title_fullStr	Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах
title_full_unstemmed	Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах
title_sort	малознані уродженці кролевеччини – випускники української господарської академії у подєбрадах
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2021
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181319
citation_txt	Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах / О.В. Пластун // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 258-263. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT plastunov maloznaníurodžencíkroleveččinivipusknikiukraínsʹkoígospodarsʹkoíakademííupodêbradah
first_indexed	2025-07-15T22:17:01Z
last_indexed	2025-07-15T22:17:01Z
_version_	1837752992920502272
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 258 instytutu (1874–1906). [Graduates of the Glukhiv Teacher’s Institute (1874–1906).] Biohrafi chnyi slovnyk. Hlukhiv. [in Ukrainian]. 7. Kryzhanivskyi, V.M. (2020). Vykhovantsi Hlukhivskoho uchytelskoho instytutu M. Karpov ta A. Mykhailets za materialamy Istoryko-pedahohichnoho muzeiu HNPU im. O. Dovzhenka [Pupils of Hlukhiv Teacher’s Institute M. Karpov and A. Mykhailets according to the materials of the Historical and Pedagogical Museum of HNPU named after O. Dovzhenko.]. Sivershchyna v istorii Ukrainy, issue 13, рр. 257–265. [in Ukrainian]. 8. Kryzhanivskyi, V.M. (2019). Hlukhivskyi uchytelskyi instytut ta pidhotovka pedahohichnykh kadriv dlia shkil Imperatorskoho pravoslavnoho palestynskoho tovarystva [Hlukhiv Teachers’ Training Institute and teacher training for schools of the Imperial Orthodox Palestinian Society.]. Do 100-richchia vid dnia narodzhennia akademika Omeliana Pritsaka (1919–2006), рр. 17–18. Kyiv. [in Ukrainian]. 9. Kryzhanivskyi, V.M. (2016). Spohady Oleksandra Oleksiiovycha Karpekina pro Hlukhivskyi uchytelskyi instytut mizhrevoliutsiinoi doby [Memoirs of Oleksandr Oleksiyovych Karpeka about the Hlukhiv Teacher’s Institute of the Interrevolutionary period]. Istorychni studii suspilnoho prohresu, issue 4. р. 166. [in Ukrainian]. 10. Lyst M.P. Heia do I.M. Liashka vid 20 hrudnia 1966 roku. Fondy istoryko-pedahohichnoho muzeiu HNPU im. O. Dovzhenka [Letter M.P. Hei to I.M. Lyashko dated December 20, 1966. Funds of the Historical and Pedagogical Museum of GNPU. O. Dovzhenko.]. (unpublished). 11. Rusova, S. (1908). K voprosu o belorusskoy shkole [On the question of the Belarusian school]. Russkaya shkola, vol. 11. р. 41. [in Russian]. 12. Sapiton, G.L. (1949). Glukhovskomu uchitelskomu institutu 75 let (1874–1949 gg.). Glukhov Teachers’ Training Institute is 75 years old (1874–1949). Glukhov. [in Russian]. 13. Sbornik postanovleniy po Ministerstvu Narodnogo Prosveshcheniya. Tsarstvovaniye imperatora Aleksandra ІІІ, 1885–1888 gody [Collection of resolutions on the Ministry of Public Education. Reign of Emperor Al- exander III, 1885-1888.]. (1894). V. 10. St. Petersburg. [in Russian]. 14. Farmakovskiy, V.I. (1908). Statisticheskie svedeniya po nachal- nomu obrazovaniyu v Rossiyskoy imperii (Dannyie 1905 goda) [Statis- tics on primary education in the Russian Empire (Data from 1905)]. Odessa. [in Russian]. 15. Shahnenko, V.I. (1984). Gluhovskiy pedinstitut v zhizni S.N. Sergeeva-Tsenskogo (po materialam pisem pisatelya) [Glukhov Pedagogical Institute in the life of S.N. Sergeev-Tsensky (based on the letters of the writer).] Voprosyi professionalnoy podgotovki uchite- lya v svete Osnovnyih napravleniy reformyi obscheobrazovatelnoy i pro- fessionalnoy shkoly, рр. 22–23. Gluhov. [in Russian]. Стаття надійшла до редакції 09.03.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р. УДК 94(437:477)«1917/1933» О.В. Пластун МАЛОЗНАНІ УРОДЖЕНЦІ КРОЛЕВЕЧЧИНИ – ВИПУСКНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ АКАДЕМІЇ У ПОДЄБРАДАХ У статті опубліковані дані, отримані з архівних документів ЦДАВО України, що стосуються особових справ випускників Укра- їнської господарської академії у Подєбрадах. Ці студенти народи- лися на Кролевеччині та воювали в лавах Армії УНР під час Укра- їнської революції 1917–1921 рр. Автор зосереджує увагу на особових справах п’ятьох студен- тів, які навчалися в цьому навчальному закладі протягом 1923– 1933 рр. Дослідження має на меті популяризувати маловідомі іме- на часів Української революції 1917–1921 рр. у контексті локальної історії на прикладі уродженців колишнього Кролевецького повіту. Ключо ві слова: Українська революція 1917–1921 рр., Кролевець- кий повіт, Українська господарська академія, Подєбради, інтерно- ваний, студент, іспит, біографія, Ф.О. Власенко, І.М. Кобизський, М.А. Кушніренко, Г.Т. Радченко, М.П. Старогорський. Актуальність звернення автора до цієї теми обумов- лена необхідністю вивчення локальної історії та персо- налізації учасників Української революції 1917–1921 рр. у зв’язку з відзначенням її річниці та проведенням від- повідних заходів на державному рівні. Зрозумілим є той факт, що в радянській історіографії не існувало фундаментальних досліджень з означеної проблеми, оскільки політика тогочасної правлячої вер- хівки однобічно і тенденційно трактувала ці події, що у свою чергу часто супроводжувалося підміною термі- нів та понять. Завдання сучасної української історич- ної науки полягає в донесенні до суспільства об’єктив- ної інформації з використанням досвіду попередників для запобігання помилок у майбутньому. Для написання статті автор опрацював роботи представ- ників української діаспори (М Антонович [10], С. Наріж- ний [13]), свідчення місцевих краєзнавців (П. Радченко [16]), наукові видання по загальній проблематиці Української революції 1917–1921 рр. (І. Срібняк [12], Я. Тинченко. [17]), літературу, пов’язану з функціонуванням Української гос- подарської академії (О. Пеленська [14], О. Песчаний [15]). Українська господарська академія в місті Подєбради (колишній Чехословаччині – Авт.) заснована у 1922 році. На початкових етапах своєї освітянської діяльності за- клад не мав ані достатньої кількості викладачів, ані навчальних засобів. У академії не було ні таблиць, ні збірок, а також жодної фахової книги чи підручника українською мовою [15, с. 147]. Академія складалася з трьох факультетів: агрономіч- но-лісового, економічно-кооперативного, інженерного. Навчання тривало 4 роки і складалося з 8-ми семестрів. Кожний академічний рік мав 2 семестри: зимовий – з 1 вересня по 1 березня, та літній – з 1 березня по 1 ве- ресня. Після закінчення перших чотирьох семестрів та виконання всіх практичних завдань студенти склада- ли при окремій факультетській комісії перший півкур- совий іспит, а після завершення решти семестрів скла- j ISSN 2218-4805 259 дали другий. Після кожного іспиту студент одержував свідоцтво, у якому були зазначені оцінки з пройдених навчальних предметів [18, с. 9–10]. По закінченню чо- тирьох років випускники академії складали дипломний іспит та отримували звання інженера з певного фаху. Наприклад, ставали інженерами-економістами чи ін- женерами-гідротехніками відповідно до факультету та відділу, на якому вони навчалися [19, с. 6]. У цій академії, з-поміж інших, здобували науку Федір Власенко, Іван Кобизський, Микола Кушніренко, Гри- горій Радченко. До навчального закладу хотів вступи- ти і Микола Старогорський, але отримав відмову через відсутність вакансій. Зупинимося на кожній персоналії. Федір Омелькович Власенко народився 11 листопа- да 1906 року в с. Дубовичі Глухівського повіту у родині Омелька та Васси Власенків. Був охрещений у сільській Покровській церкві [5, арк. 23]. Військове звання – ко- зак Армії УНР. У «Curriculum vitae» зазначав: «На шосто- му році мого віку вступаю до Глухівської міської школи, яку закінчив у 1917 р. Революційні події, а також зруй- нування нашого господарства в 1918 р. примусило нас переїхати в м. Мелітополь на Таврії, де не було змоги продовжувати освіту. 5 червня 1920 р. вступаю до Укра- їнської армії, з якою пізніше в цім році й був інтерно- ваний до Польщі. Мандруючи таборами у Польщі, я весь час з невеликими перервами продовжував свою освіту. У 1922 р. в таборі Щепіорно вступаю на курси середньо- шкільників, а з відкриттям реальної школи вступаю до неї. Переїхав до табора Каліш, який пізніше переймену- вали в Українську Станицю, де я в 1924 р. вступив до гім- назії ім. Т. Шевченка, яку закінчив 1926 року» [5, арк. 31]. Майбутній студент Української господарської академії (далі – УГА) у Подєбрадах при вступі повинен був подати наступні документи (мова оригіналу – Авт.): 1) «Currculum vitae», 2) свідоцтво зрілості, 3) посвідчення про народжен- ня, 4) посвідчення про моральність, 5) посвідчення про стан здоров’я, 6) три фотографічних картки, 7) підписку, 8) посвідчення про незаможність, 9) прохання до фінан- сово-господарської комісії. Для вступу в цей навчальний заклад потрібна була також і медична довідка. Так, напри- клад, у довідці Федора Власенка зазначалося (мова оригі- налу – Авт.): «Цим свідчу, що Власенко Хведір після ме- дично-лікарського огляду є дійсно фізично здоровий і до умислової праці здібний» [5, арк. 21]. На жа ль, прізвище лікаря на довідці нерозбірливе, проте є його підпис; до- відка (в оригіналі «Посвідка» – Авт.) датується 19 серпня 1926 р. Місце її видачі – Українська Станиця при м. Ка- ліш. Цікавим є той факт, що у всіх документах особової справи цей студент значиться Федором, і тільки у цій до- відці він записаний як «Хведір». Стосовно вступу до УГА Федір Власенко зазначав, що у разі відсутності вільних вакансій у агрономічному від- ділі агрономічно-лісового факультету він просить пере- вести його у лісовий відділ [5, арк. 27]. Під час навчання Ф. Власенко звертався до фінансово-господарської комі- сії у Подєбрадах з проханням надати йому стипендію у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем [5, арк. 30]. Нашу увагу також привернуло свідоцтво зрілості май- бутнього студента УГА Григорія Радченка (мова оригі- налу – Авт.): «1923 року був прийнятий на Українські Натуральні курси в м. Подєбрадах Чесько-Словацької Рес- публіки, після закінчення яких року 1924 місяця жовтня 6 дня склав іспит зрілості згідно з розпорядженням Мі- ністерства року 1908 лютого 29 дня та припису Міністер- ства Шкіл і Народної Освіти року 1921 грудня 6 дня, і роз- порядження також Міністерства з дня 26 вересня 1924 р. На підставі цього одноголосно був визнаний зрілим для вступу до всіх Високих Технічних шкіл» [8, арк. 92]. Це сві- доцтво також дублювалося чеською мовою. У «Підписці» Г. Радченко надавав свою згоду щодо дотримання пра- вил поведінки та внутрішнього розпорядку у разі його зарахування до цього навчального закладу [5, арк. 29]. Іван Митрофанович Кобизський народився 1 січня 1891 р. в Кролевці, в сім’ї дяка, який походив з козацького роду. Наступного дня був охрещений священником Пе- тром Івашутичем у Варваринській церкві міста [4, арк. 2]. Він – громадс ький та пластовий діяч, учитель, професор і директор Української реформованої реальної гімназії у м. Ржевниці поблизу Праги [14, с. 107]. Військове зва н- ня – сотник піхоти Армії УНР [17, с. 258]. У «Curriculum vitae» І. Кобиз ький писав: «У 1901 р. я вступив до Новгород-Сіверської духовної школи, а по її закінченні у 1905 р. вступив до Чернігівської духовної семінарії, повний курс якої закінчив у 1911 р. першим студентом. У серпні 1911 р. вступив до Варшавського уні- верситету, на історико-філологічний факультет слов’я- но-російський відділ, який закінчив у червні 1915 р. з правом одержання ступеня кандидата історико-філо- логічних наук по представленні дисертації. У вересні 1915 р. вступив до Київської Костянтинівської військо- вої школи, яку закінчив 17 січня 1916 р. й був відрядже- ний до офіцерської стрілецької школи в Оранієнбаумі на офіцерські кулеметні курси, по закінченні яких у лю- тому 1916 р. був зарахований до складу І-го кулеметно- го полку. Брав у Петрограді активну участь у революції 1917 р. й почав працювати над відділенням українців у окремі військові відділи серед залоги м. Оранієнбаум. Сформувавши 1-шу українську кулеметну сотню «Макси- ма», я був призначений її командиром та в липні 1917 р. виїхав на південно-західний фронт, де й прилучився зі своєю сотнею до Богданівського полку. У цьому полку був до січня 1918 р., а потім захворів тифом і в березні 1918 р. звільнився від військової служби по демобілі- зації. У червні й липні 1918 р. був на Київських курсах українознавства для вчителів середніх шкіл, а в серп- ні 1918 р. був призначений учителем української мови до І-ї Чернігівської гімназії, на цій посаді перебував до жовтня 1919 р. За цей час був секретарем Чернігівської вчительської спілки, представником від неї в губерні- альному Народобразі, по дорученню спілки студіював Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 260 Шевченківський відділ музею Тарновського в Чернігові, брав участь у роботі археологічної комісії, читав лекції на курсах для дорослих. Слухав курси єдиної трудової школи. У жовтні 1919 р. по заняттю Чернігова денікін- ською армією я був мобілізований цією армією. Разом із нею був у березні 1920 р. інтернований поляками й відправлений до табору Стрілково (Стшалково – Авт.), де й почав працювати над відділенням українців із де- нікінської армії, а по відділенні читав лекції із укра- їнської мови та історії української літератури. У липні 1920 р. прибув до Української збірної станиці у табо- рі Ланцут, де був призначений лектором української мови та історії у країнської літератури, з того часу сис- тематично веду культурно-просвітню працю у ч асти- нах української армії, долю якої і зараз поділяю. За час інтернування був начальником культурно-просвітньо- го відділу Збірної станиці, начальником лекторського відділення культурно-просвітнього куреня, вчителем гімназії у таборі Ланцут, а потім у таборах Стрілково та Щипйорно, начальником культурно-просвітнього від- ділу 2-ї резервової бригади. Крім цього, я читав лек- ції з української мови та історії української літерату- ри: у таборі Ланцут на таборових курсах для старшин і урядовців та курсах для підготовки культурно-просвіт- ніх інструкторів; старшинам і урядовцям кордонного корпусу; юнакам Кам’янецької юнацької школи. У та- борі Александрові: для старшин і урядовців 3-ї та на курсах для старшин 4-ї дивізії; у таборі Стрілково: для старшин і козаків запасових військ і на таборових кур- сах для старшин і урядовців цього табору. Зараз учите- люю у школі українських пластунів у таборі Щипйор- но. Місцем постійного перебування в нормальні часи було м. Кролевець на Чернігівщині» [6, арк. 7–8]. Ука- зана дата 2 6 червня 1923 р. У школі українських пластунів Іван Кобизський ви- кладав з 1 січня 1922 р., читав українську мову та релі- гієзнавство [20, с. 39]. Заняття в ній, зокрема у 1923 р., проводились з 1 січня по 1 червня. На той час у школі навчалося 123 дитини: українців – 78 (56 з них жили в школі, 22 приходили на заняття), білорусів – 29, росі- ян – 13, поляків – 3. По класам розподіл відбувався на- ступним чином: у І класі навчалось 9 українців, у ІІ кл. – 10, у ІІІ кл. – 20, у ІV кл. – 8, у V кл. – 15, у VI кл. – 12, у VII кл. – 6; білорусів і росіян у ІІ кл. налічувалось 8 уч- нів, у ІІІ кл. – 16, у IV кл. – 7, у V кл. – 9; польський клас мав 3 учні [20, с. 16]. Цікаво, що разом українських ді- тей налічувалося 80 осіб, а не 78, як зазначено у доку- менті. Можливо, протягом трьох років до школи при- йшло два нових вихованці. 18 грудня 1923 р. 29 дітей-пластунів цієї школи, ра- зом із двома вчителями (І. Кобизським та М. Хлюром), приїхали до Праги. Мешкали вони при станиці Укра- їнського громадського комітету в окремому «Інтерна- ті дітей-сиріт». Бараки для їхнього проживання виді- лив Чеський Червоний Хрест, який також давав паливо, інвентар та опікувався санітарно-медичним станом ін- тернату. Саме тут діти продовжували свою науку під опікою вище зазначених вчителів [13, с. 183]. Іван Митрофанович, незважаючи н а свою професій- ну діяльність, не мав фінансової можливості для здобут- тя другої вищої освіти в закордонних навчальних закла- дах. 26 червня 1923 р. він отримав у таборі Щипйорно від спілки вчителів відповідне посвідчення [6, арк. 12]. У 1925 р. він став аспірантом УГА і разом з іншим аспіран- том М. Хлюром викладав у гімназії при Українському ви- сокому педагогічний інституті імені Михайла Драгомано- ва в Празі. Протягом 10-річного періоду існування цього інституту, а саме з 1923 року по 1933 рік, серед академіч- ного персоналу було зазначено 92 особи, з яких 80 чоловік були українцями, 12 – інших національностей [13, с. 174]. Помер Іван Кобизський 13 листопада 1933 р. у м. Ліп- товський Мікулаш (нині Словаччина – Авт.). Похований на Ольшанському кладовищі у Празі. Пам’ятник на його могилі зведений за проєктом Оксани Лятуринської [14, с. 107]. У 1934–1935 рр. у гімназії за ін іціативи вдови покійного О. Кобизської була заснована стипендія (150 крон) імені директора І.М. Кобизського [13, ст. 187]. Микола Антонович Кушніренко народився 13 листопа да 1906 р. в селі Мельня Кролевецького повіту у сім’ї козака Антона Михайловича та Мотрі Микитівні Кушніренків. Був охрещений наступного дня священником Митрофаном Давидовським у Архангело-Михайлівській церкві с. Мельня [3, арк. 67]. Громадський діяч, інженер- економіст, учитель, військове звання – козак Армії УНР. У «Curriculum vitae» М. Кушніренко зазначав: «Через рік після мого народження батько переїжджає до с. Спась- кого (Кролевецького повіту – Авт.), у цьому селі закінчую я початкову школу і в 1916 р. вступаю до підготовчого класу Кролевецької гімназії. Учився в ній я до 1919 р. і встиг закінчити два класи, але восени цього року бать- ки мої від більшовицького терору і переслідувань емі- грують до Польщі. У дорозі батько захворів і залишився в Україні, а я з дідом поїхав далі. У містечку Ярмолинцях у березні 1920 р. дід помирає, а я залишаюсь без опіки, якої тоді ще потребував, дістаюсь до табору інтернова- них у Польщі, побув у них біля двох місяців і поїхав до табору Ланцут, в якому формувались тоді частини Ар- мії УНР, та вступив у її ряди. (Так, наприклад, формуван- ня 1-ї дивізії армії УНР у цьому таборі розпочалося з 8 лю- того 1920 р. Проте, на думку І.В. Срібняка, така військова допомога Польщі УНР у той час мала здебільшого декла- ративний характер, оскільки через відсутність належної лікарської допомоги та занедбаний санітарний стан у та- борі поширилася пошесть тифу [12, с. 83]). Після тритижневого перебування у Ла нцуті я по- їхав на фронт, на якому був аж до інтернування армії поляками. Перебував весь час в складі куреня низових запорожців ІІ-ї бригади Запорозької дивізії. Мандру- ючи по таборах (після інтернування армії в листопаді 1920 року – прим. М. Кушніренка), самоосвітою попов- ISSN 2218-4805 261 нював свої знання. У 1922 р. вчився на курсах серед- ньошкільників у таборі Щепйорно, у 1923 р. у цьому ж таборі учився в реальній школі та в липні місяці склав іспит за чотири класи. Але восени 1923 р. дістав звіль- нення з табору і змушений був його покинути, а разом з тим і реальну школу, та їхати на працю. Однак, на по- чатку 1925 р. приїжджаю до Української станиці (був- шого табору – прим. М. Кушніренка) при м. Каліш, тут до гімназії ім. Т. Шевченка, яку цього року і закінчив, а у вересні прибув до Праги, щоб вступити до Вищої Школи» [7, арк. 23–23 зв.]. Указана дата 4 жовтня 1926 р. Навчався Микола Кушніренко по банківсько-комер- ційній спеціалізації економічного відділу економіч- но-кооперативного факультету УГА в Подєбрадах про- тягом 1926–1931 рр. [7, арк. 43]. У його особовій справі є посвідчення від 31 липня 1926 р., у якому йдеться (мова оригіналу – Авт.): «за час перебування в Україн- ській Армії заховував себе бездоганно, судово і дисци- плінарно караний не був та ганебними вчинками себе не заплямував» [7, арк. 10]. Справа містить обхідний лист абсольвента (випускника – Авт.) Української гос- подарської академії з переліком кабінетів, які мав обій- ти випускник: бібліотеку УГА, допомогово-благодійний комітет, кабінет народного господарства, кабінет при- ватного господарства, кабінет кооперації, кабінет ста- тистики. Лист закінчується підписом і печаткою дека- на економічно-кооперативного факультету [7, арк. 3]. 27 вересня 1932 р. М. Кушніренко звернувся до канце- лярії Української господарської академії у Подєбрадах із проханням видати йому чеською мовою посвідчен- ня про закінчення економічного факультету та отри- мання титулу інженера [7, арк. 2]. З листа до канцелярії Української господарської академії М. Кушніренка від 14 травня 1933 р. дізнаємося наступне: друк диплома коштував 76 крон, дві копії – 2 крони, гербова марка – 8 крон, один примірник на мову французьку – 6 крон, загальна сума витрат – 92 крони. Також він повідом- ляв, що йому потрібен переклад диплома чеською мо- вою, гроші (20 крон) за цю роботу будуть надіслані при- близно 2–4 червня, а сам диплом просив виготовити до 1 червня 1933 р. У цьому листі Микола Антонович звер- нув увагу на правильне написання його прізвища у ди- пломі: має бути «Кушніренко», а не «Кушниренко» чи «Кушнеренко». У кінці листа він згадує дівоче прізви- ще матері (Кусенко) [7, арк. 40–40 зв.]. Другий півкурсовий іспит М. Кушніренко складав 30 червня 1931 р. Він отримав наступні оцінки (мова ори- гіналу – Авт.): 1) історія соціяльно-економічних думок (включно соціялізм, комунізм, анархізм) – дуже добре; 2) міжнародна торговельна політика – добре; 3) еконо- мія сільського господарства – дуже добре; 4) аґрарна політика – дуже добре; 5) гроші та емісійні банки – до- бре; 6) торговельне право – добре; 7) банкове право – дуже добре; 8) морське право – дуже добре; 9) міжна- родне право – дуже добре; 10) цивільне право – дуже добре; 11) приватна економія – дуже добре; 12) органі- зація торговельного підприємства – добре; 13) організа- ція зовнішнього торгу – добре; 14) організація банків- ського підприємства – дуже добре; 15) техніка банкової справи – дуже добре; 16) котроля банків – дуже добре; 17) біржі та операції з цінними паперами – дуже добре; 18) господарська конюнктура – дуже добре; 19) това- рознавство з хемичною технологією – склав; 20) това- рознавство головних предметів українського експор- ту – дуже добре; 21) торговельне рахівництво – дуже добре; 22) банкове рахівництво – дуже добре; 23) бі- лянси – дуже добре; 24) контокоренти – дуже добре; 25) калькуляція – дуже добре; 26) парітети – дуже до- бре; 27) арбітраж – дуже добре; 28) фінансова (поліч- на аритметика) – дуже добре; 29) кредит – дуже добре; 30) історія місцевого самоврядування – дуже добре; 31) місцеве господарство – склав; 32) місцеві фінан- си – склав; 33) соціологія – дуже добре; 34) французька мова – дуже добре. Також були складені колоквіуми з наступних дисциплін: хлібна торгівля, українська тор- гівельна кореспонденція, німецька торгівельна корес- понденція, торговельна преса, експедиція залізнична і морська [7, арк. 43–43 зв.]. 17 травня 1933 р. М. Кушніренко отримав диплом інженера-економіста. Проте, дипломну роботу він за- хистив «з успіхом дуже добрим» ще 4 липня 1931 року. По закінченні УГА він продовжував підтримувати зв’яз- ки з іншими абсольвентами цього закладу. Так, напри- клад, на зустрічі випускників в Нью-Йорку 5 листопада 1966 р. він пожертвував 20 доларів на пам’ятник покій- ному професору В. Доманицькому [11, с. 3]. Григорій Тимофійович Радченко народився 4 серпня 1894 р. в с. Спаське Кролевецького повіту у родині козака Тимофія Фомича Радченка [1, арк. 239]. Мати Христина Луківна (дівоче прізвище Міцаєва), державна селянка, вінчалася з Тимофієм 7 квітня 1889 р. в Успенській цер- кві с. Спаське [1, арк. 124], а через 5 років тут охрести- ли майбутнього підполковника Армії УНР [17, с. 269]. У «Curriculum vitae» Г. Радченко писав: «У травні місяці 1911 р. закінчив 4-х класну м іську школу (положення про міські школи 1872 р. – уточ. Г. Радченка), а в березні міся- ці витримав іспит за 5 класів гімназії і вступив на служ- бу «вільноопределенним» у 175-й піхотний Батуринський полк 1-го вересня 1912 р. У листопаді 1914 р. після спеці- ального іспиту на «прапорщика» підвищений у ранг пра- порщика і відбув на фронт у Дієву ІІІ-ю російську армію. На фронті був у 1915–1917 рр. Поранений та контужений. Після революції 1917 р., коли розпочалася україні- зація частин російської армії на фронті, брав участь в українізації частин 40 армійського корпусу. У грудні 1917 р. перейшов на службу в штаб 26-го Українізова- ного корпусу. За часів Гетьманату служив у штабі VII- го Харківського корпусу (м. Харків – уточ. Г. Радченка), а пізніше в Інструкторській школі старшин у м. Киє- ві. З вибухом націоналістичної революції, у листопа- Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 262 ді 1918 р. брав активну участь у боротьбі проти добро- вольчої навали у м. Києві. В Українській Армії находжусь увесь час, а в жодних ворожих українській державності арміях не був. За час перебування в армії служив на різних штабових поса- дах. На інтернації завідував секцією мистецтва куль- турно-освітянського відділу 2-ої Волинської дивізії протягом 9 місяців» [8, арк. 99–99 зв.]. Указана дата: 1 вересня 1923 року, м. Подєбради. 3 травня 1928 р. Г. Радченко звернувся до деканату інженерного факультету з проханням зарахувати його до числа студентів, які писали дипломну роботу з пред- мета «Меліорація» [8, арк. 78], а 15 червня 1929 р. склав другий півкурсовий іспит, що складався з наступних навчальних предметів (мова оригіналу – Авт.): 1) ма- шинознавство: рушії – добре, котли – добре, під’ємни- ки – задовольняюче; 2) будівельна механіка – добре; 3) меліорація І – дуже добре; 4) меліорація ІІ – дуже добре; 5) гідротехніка І – дуже добре; 6) гідротехні- ка ІІ – дуже добре; 7) гідротехніка ІІІ – добре; 8) во- доводи – дуже добре; 9) водостоки – добре; 10) баль- неотехніка – дуже добре; 11) використання водної енергії – добре; 12) будівництво – добре; 13) залізобе- тон – добре; 14) будова мостів – дуже добре; 15) доро- ги – добре; 16) тунелі – дуже добре; 17) енциклопедія залізничного діла – добре; 18) геодезія вища – дуже до- бре; 19) основи та фундаменти – дуже добре; 20) опал та вентиляція – дуже добре; 21) технологія води – до- бре; 22) гідроґелогія – дуже добре; 23) основи лісів- ництва – добре; 24) статистика – кол. склав; 25) кон- токоренти – дуже добре; 26) рахівництво – кол. склав; 27) політична економія – кол. склав; 28) санітарія та гі- гієна – кол. склав; 29) проєктування – добре; 30) скла- дання кошторисів – дуже добре; 31) основи електро- техніки – задовільняюче; 32) грунтознавство – добре; 33) німецька мова – добре; 34) с-господарське будівниц- тво – добре [8, арк. 75–75 зв.]. Слід звернути увагу, що в УГА студенти навчалися посеместрово; саме на той час Григорій Тимофійович був студентом VIII-го семестру. Абсольвент гідротехнічного відділу інженерного факультету Григорій Радченко 15 червня 1929 р. захи- стив свою дипломну роботу «Зрошення та відводнен- ня урочища «К.», ставши інженером-гідротехніком [8, арк. 80]. Головою комісії був доктор М.П. Вікул, профе- сор УГА з 1928 р. [10, с. 23]. Поборника за волю України, підполковника армії УНР Григорія Радченка чекала трагічна звістка з Батьківщи- ни: у 30-х рр. ХХ ст. одним із видів більшовицької про- паганди було «зречення рідними». В одному з номерів Кролевецької районної газети «Колгоспне село» з’явилася публікація про те, що Тимофій Радченко із Невечерівки (тобто з одного із так званих «кутків» с. Спаського – Авт.) підписав «зречення від рідного сина Григорія» [16, с. 42]. Микола Петрович Старогорський народився 18 квіт- ня 1900 р. в с. Клишки Кролевецького повіту у родині місцевого священника Петра Михайло вича Старагор- ського. Був охрещений того ж дня священником Дми- тром Андрієвським у Покровський церкві с. Клишки [2, арк. 158]. У списку старшин, зарахованих на дійсну укра- їнську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 – липня 19 23 рр., М. Старо- горський був зазначений як юнак, піхота-хорунжий [17, с. 273]. У реєстрі випускників Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу при 3-й Залізній дивізії від 4 грудня 1921 р. він значиться під № 19. За- рахований у піхоту до 2-ї Волинської дивізії [17, с. 287]. У «Curriculum vitae» М. Старогорський писав: «У 1910 р. я вступив до Новгород-Сіверської духовної шко- ли, а потім учився в Чернігівській духовній семі нарії і закінчив чотири класи в 1919 р. У 1918 р. вступив до- бровільно до Української армії, де перебував без пе- рерви до останнього моменту. Під час перебування в Українській армії був інтернований у 1920 р. в Поль- щі. У 1921 р. 1 червня вступив до Юнацької школи при- скореного випуску для підготовки старшин військового часу в таборі Каліш і закінчив її 1 січня 1922 р. У 1922 р. 1 червня вступив до 6-го класу гімназії ім. Т. Шевченка в таборі Каліш і закінчив її 23 березня 1924 р.» [9, арк. 8]. Цікавою є примітка Миколи Петровича після «Curriculum vitae», у якій він згадує, що під час рево- люції у 1917 р. навчання в Чернігівськ ій духовній се- мінарії проводилось «не нормально», тобто з перерва- ми. Зазначається також, що закінчення академічного 1918–1919 навчального року фактично було заверше- но ще в грудні 1918 р. За браком вакансій Микола Ста- рогорський так і не зміг вступити на навчання в УГА. Отже, опрацьовані джерела дали змогу встановити прізвища деяких кролевчан, які воювали за Україну, але змушені були навчатися та жити за її межами. Подаль- ші дослідження лежать у площині поглиблення біогра- фістики вище зазначених абсольвентів, виявлення но- вих імен, пов’язаних із подіями Української революції 1917–1921 рр., вивчення історії Сіверщини в цілому. ДЖЕРЕЛА 1. Державний архів Сумської області (далі – ДАСО) ф. 839, оп. 1, спр. 8. 2. ДАСО, ф. 1187, оп. 2, спр. 32. 3. ДАСО, ф. 1187, оп. 3, спр. 10. 4. ДАСО, ф. 1187, оп. 4, спр. 33. 5. Центральний державний архів вищих органів управління (далі ЦДАВО України) ф. 3795, оп. 1, спр. 820. 6. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1217. 7. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1355. 8. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1815. 9. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 4, спр. 34. 10. Антонович М. Проф. Д-р Микола Вікул 1888-1935. Розбу- дова Держави. Денвер: Видавництво : Квартальник. Видає Про- від «Зарева», 1955. Ч. 1 (16). С. 21–36. 11. Бюлетень товариства абсольвентів УГА-УТГІ. Нью-Йорк, 1966. Ч. 35. Грудень. С. 3. 12. Карпус З., Срібняк І. Формування з’єднань Армії УНР у Польщі в 1920 р. Український історичний журнал. Київ. 2000. Вип. 1. С. 80–95. 13. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця укра- їнської еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. Прага : Ви- давництво : Студії Музею Визвольної боротьби України, 1942. Т. 1. 372 с. +іл. ISSN 2218-4805 263 14. Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Україн- ське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехословаччині. Нью- Йорк : Прага, 2005. 221 с. 15. Песчаний О. Українська господарська академія в Поде- брадах. Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2008. Вип. 2. С. 146–151. 16. Радченко П. Козацьке село Спаське. Нарис. Київ : Укра- їнський пріоритет, 2013. 192 с. 17. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української На- родної Республіки (1917–1921). Кн. 2. Київ : Темпора, 2011. 422 с. 18. Українська господарська академія в ЧСР. Прага, 1928. 64 с. 19. Українська господарська академія. Прага-Подєбради, 1932. 40 с. 20. Школа Вкраїнських Пластунів. Щипйорно. 1923. 54 с. Plastun O.V. Little-known natives of Krolevechchyna who are graduates of the Ukrainian Husbandry Academy in Podebrady This article is based on archival sources of the Central State Archives of Ukraine and State Archives of Sumy regi on. The researcher seeks to include in the scientific circulation the names of little-known people who were born in Krolevets region and studied at the Ukrainian Husbandry Academy in Podebrady. The author focuses on the personal files of five students who studied at this institution during 1923–1933. This work is especially important for Sivershchyna, as this study allows a more detailed analysis of local history and personalization of the participants in the Ukrainian revolution of 1917–1921. The Ukrainian Husbandry Academy in Podebrady (former Chehoslovakia) dates back to 1922. It began its educational activities with a small number of lecturers and teaching aids. The teaching staff of the academy had no tables, no collections, no professional books, no Ukrainian textbooks. The academy consisted of three faculties: agronomic and forestry; economic and cooperative; engineering. The training lasted four years and consisted of 8 semesters. Each academic year had two semesters: winter semester – from September 1 to March 1, and summer semester – from March 1 to September 1. After finishing the first four semesters and completing all practical tasks, students took the first half-year exam with a separate faculty commission, and after the rest of the semesters, they took the second half-year exam with the commission. After each exam, the student received a certificate stating the grades in the subjects. At the end of four years, the students of the academy took the diploma exam and received the title of engineer in a certain specialty. For example, they became engineers of economics or engineers of hydraulic engineering, according to the faculty and department. Fedir Vlasenko, Ivan Kobyzskyi, Mykola Kushnirenko, and Hryhorii Radchenko, among others, studied at this academy. Mykola Starohorskyi also wanted to study there, but was refused due to lack of vacancies. The personal files of these students indicate that they fought in the army of the Ukrainian People’s Republic and took part in the Ukrainian Revolution of 1917–1921. After analyzing the archival sources of the Central State Archives of Ukraine and State Archives of Sumy region, the researcher seeks to include the surnames and names of little-known people born in the Krolevets region in the historical circulation. This information makes it possible to get acquainted with the fate of the patriots of their country, who fought for its will, and after being defeated, were forced to study and live outside it. Key words: Ukrainian revolution of 1917–1921, Krolevets district, Ukrainian Husbandry Academy, Podebrady, interned, student, exam, biography, Vlasenko F.O., Kobyzskyi I.M., Kushnirenko M.A., Radchenko H.T., Starohorskyi M.P. REFERENCES 1. Derzhavnyi arkhiv Sumskoi oblasti (dali – DASO) f. 839, op. 1, spr. 8. 2. DASO, f. 1187, op. 2, spr. 32. 3. DASO, f. 1187, op. 3, spr. 10. 4. DASO, f. 1187, op. 4, spr. 33. 5. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv upravlinnia (dali TsDAVO Ukrainy) f. 3795, op. 1, spr. 820. 6. TsDAVO Ukrainy, f. 3795, op. 1, spr. 1217. 7. TsDAVO Ukrainy, f. 3795, op. 1, spr. 1355. 8. TsDAVO Ukrainy, f. 3795, op. 1, spr. 1815. 9. TsDAVO Ukrainy, f. 3795, op. 4, spr. 34. 10. Antonovych, M. (1955). Prof. D-r Mykola Vikul 1888- 1935. [Professor Dr. Mykola Vikul]. Rozbudova Derzhavy. Vol. 1 (16), pp. 21–36. Denver: Vydavnytstvo: Kvartalnyk. Vydaie Provid «Zareva». [in Ukrainian]. 11. Biuleten tovarystva absolventiv UHA-UTHI. (1966). [Bulletin of the society of graduates UHA- UTHI]. Niu-York. Issue 35, Hrud- en, p. 3 [in Ukrainian]. 12. Karpus, Z., Sribniak, I. (2000). Formuvannia ziednan Armii UNR u Polshchi v 1920 r. [Formation of units of the Army of the Ukrainian People’s Republic in Poland in 1920]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal,1, pp. 80–95. [in Ukrainian]. 13. Narizhnyi, S. (1942). Ukrainska emihratsiia. Kulturna pratsia ukrainskoi emihratsii mizh dvoma svitovymy viinamy. Ch. 1. [Ukrainian emigration. Cultural work of Ukrainian emigration between the two world wars. Vol. 1]. Praha: Vydavnytstvo: Studii Muzeiu Vyzvolnoi borotby Ukrainy. [in Ukrainian]. 14. Pelenska, O. (2005). Ukrainskyi portret na tli Prahy. Ukrainske mystetske seredovyshche v mizhvoiennii Chekhoslovachchyni [Ukrainian portrait on the background of Prague. Ukrainian artistic environment in interwar Czechoslovakia]. Niu York: Praha. [in Ukrainian]. 15. Peschanyi, O. (2008). Ukrainska hospodarska akademiia v Podebradakh. [Ukrainian husbandry academy in Podebrady]. Istorychnyi arkhiv. Naukovi studii: Zb. nauk. pr. Mykolaiv: ChDU im. Petra Mohyly, issue 2, pp. 146–151. [in Ukrainian]. 16. Radchenko, P. (2013). Kozatske selo Spaske. Narys [Cossack village Spaske. Essay]. Kyiv: Ukrainskyi priorytet. [in Ukrainian ]. 17. Tynchenko, Ya. (2011). Ofitserskyi korpus Armii Ukrainskoi Narodnoi Respubliky (1917-1921) [Officer Corps of the Army of the Ukrainian People’s Republic (1917–1921)]. (Vol. 2) Kyiv: «Tempora». [in Ukrainian]. 18. Ukrainska hospodarska akademiia v ChSR. (1928). [Ukrainian husbandry academy in Czechoslovakia]. Praha. [in Ukrainian]. 19. Ukrainska hospodarska akademiia. (1932). [Ukrainian husbandry academy]. Praha-Podiebrady. [in Ukrainian]. 20. Shkola Vkrainskykh Plastuniv. (1923). [School of Ukrainian Plastuns]. Shchypiorno. [in Ukrainian]. С таття надійшла до редакції 10.03.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р. j УДК 371 (477.51) І.В. Мошик СТАТУТ ГЛУХІВСЬКОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ 1920 р. Стаття присвячена історії становлення радянської вищої осві- ти на початку 20-х років ХХ ст. На прикладі установчого документа Глухівського педагогічного інституту висвітлено організаційні про- цеси регіональної вищої школи в перехідний період від дореволюційних часів до початків формування освітніх доктрин нової більшовиць- кої влади в Україні. Для об’єктивного сприйняття тогочасних реалій та їхніх впливів на соціально-політичне, духовне та етнокультур- не формування нації, слід оприлюднювати і аналізувати докумен- ти, що формують джерельну базу, яка ілюструє здобутки та втра- ти української вищої школи на шляху її історичного становлення. Освітня система нашої держави на початку першого десяти- ліття панування радянської влади потерпала від реформатор- ських експериментів нових революційно налаштованих керівників, які діяли за принципом негайного руйнування здобутків минуло- го заради примарного щасливого майбутнього. Уся дореволюцій- на вища школа з її академічністю видалась українському більшо- вицькому уряду регресивно патріархальним пережитком минулого. Тому у цей період були проведені кардинальні зміни в системі укра- їнської вузівської освіти. Глибоке наукове дослідження цих проблем є одним з гарантів незворотності позитивних змін у суспільстві. Ключові слова: джерельна база, статут, педагогічний інсти- тут, регіональна вища школа, перехідний період. У сучасних умовах формування української національ- ної вищої школи та відновлення її традицій актуальною постає проблема науково-історичної ретроспективи з метою вивчення та аналізу діяльності української вищої школи періоду становлення вишів в умовах більшовиць- ких українізаційних процесів 20-х рр. ХХ ст. Для визначеності й ефективності аналізу організацій-

Малознані уродженці Кролевеччини – випускники Української господарської академії у Подєбрадах

Institution

Ähnliche Einträge