Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси)
Стаття присвячена висвітленню окремих аспектів повсякденного життя сільського населення Новгород-Сіверської округи у 1924–1925 рр. Об’єктом аналізу стали відповідні публікації в місцевій пресі, які дозволили зробити наступні висновки: - на буденне життя та спеціалізовані сфери діяльності на селі...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181321 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) / В.Г. Грінченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 269-276. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181321 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1813212021-11-11T01:26:15Z Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) Грінченко, В.Г. Нова історія Стаття присвячена висвітленню окремих аспектів повсякденного життя сільського населення Новгород-Сіверської округи у 1924–1925 рр. Об’єктом аналізу стали відповідні публікації в місцевій пресі, які дозволили зробити наступні висновки: - на буденне життя та спеціалізовані сфери діяльності на селі вплинули засади офіційної комуністичної ідеології з відповідними організаційними формами роботи; - у їхній реалізації значну роль відігравали безпосередні виконавці: сільська інтелігенція, місцеві керівники та активісти; - у деяких селах Сіверщини не вистачало шкіл і дитячих дошкільних закладів, або ж вони потребували ремонту; - медичне обслуговування сільського населення Сіверщини та рівень санітарії на селі характеризувалися наявністю численних проблем: зокрема, тут відчувалася серйозна нестача медичних працівників; - у газетних матеріалах відображалися численні негативні явища повсякдення правового та етичного плану, висловлювалася глибока стурбованість існуючим станом справ та пропонувалися шляхи їхнього вирішення. The article is devoted to the coverage of certain aspects of everyday life of the rural areas population of the Novhorod-Siverskyi district in the period of 1924- 1925 years. The relevant publications in the newspapers «Red Banner» (Krasnoye Znamya) (1924), «Red Flag» (Chervonyi Styag) (1925), «Peasant Newspaper» (Selyanska Gazeta) (1925), published in Chernihiv, were the object of analysis. It was found that in the mid-1920s the daily life of the peasantry of Sivershchyna had been characterized by the following features: - Further development of transformational processes due to the introduction of official communist ideology into the everyday life and specialized spheres of activity in the countryside with the corresponding organizational forms of cultural- educational and political-educational work. - In their implementation in practice, the level of responsibility and business qualities of the direct executors played a significant role: rural intellectuals, local leaders and activists. There were also quite original ideas in a combination of traditional forms of peasant leisure with a new ideological content. - In some rural settlements of the Sivershchyna there were not enough schools and children’s preschools, or they needed repair. - Medical care for the rural population of Sivershchyna and the level of sanitation in the countryside were characterized by the presence of numerous problems, the solution of which was far from desirable. In particular, there was a serious shortage of medical staff. - The newspaper materials reflected numerous negative phenomena of the legal and ethical plan, which filled the peasant life of the Severshchyna (crime, theft, drunkenness, gossip, etc.), as well as expressed deep concern about the current state of affairs and suggested ways to solve them. Prospects for further research are seen by the author in the involvement of relevant archival materials, which would give a more comprehensive look at the reality of the time and make a more thorough picture of the everyday life of the Sivershchyna peasantry in the early Soviet period. 2021 Article Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) / В.Г. Грінченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 269-276. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181321 94(477.51)«192»:63-051]:070 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Грінченко, В.Г. Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена висвітленню окремих аспектів повсякденного життя сільського населення Новгород-Сіверської округи у
1924–1925 рр. Об’єктом аналізу стали відповідні публікації в місцевій пресі, які дозволили зробити наступні висновки:
- на буденне життя та спеціалізовані сфери діяльності на селі
вплинули засади офіційної комуністичної ідеології з відповідними
організаційними формами роботи;
- у їхній реалізації значну роль відігравали безпосередні виконавці: сільська інтелігенція, місцеві керівники та активісти;
- у деяких селах Сіверщини не вистачало шкіл і дитячих дошкільних закладів, або ж вони потребували ремонту;
- медичне обслуговування сільського населення Сіверщини та
рівень санітарії на селі характеризувалися наявністю численних проблем: зокрема, тут відчувалася серйозна нестача медичних працівників;
- у газетних матеріалах відображалися численні негативні
явища повсякдення правового та етичного плану, висловлювалася глибока стурбованість існуючим станом справ та пропонувалися шляхи їхнього вирішення. |
| format |
Article |
| author |
Грінченко, В.Г. |
| author_facet |
Грінченко, В.Г. |
| author_sort |
Грінченко, В.Г. |
| title |
Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) |
| title_short |
Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) |
| title_full |
Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) |
| title_fullStr |
Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) |
| title_full_unstemmed |
Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) |
| title_sort |
повсякденне життя сільського населення сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181321 |
| citation_txt |
Повсякденне життя сільського населення Сіверщини в середині 1920-х років (за матеріалами місцевої преси) / В.Г. Грінченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 269-276. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT grínčenkovg povsâkdennežittâsílʹsʹkogonaselennâsíverŝinivserediní1920hrokívzamateríalamimíscevoípresi |
| first_indexed |
2025-07-15T22:17:22Z |
| last_indexed |
2025-07-15T22:17:22Z |
| _version_ |
1837753020026191872 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
269
УДК 94(477.51)«192»:63-051]:070
В.Г. Грінченко
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ СІЛЬСЬКОГО
НАСЕЛЕННЯ СІВЕРЩИНИ
В СЕРЕДИНІ 1920-х РОКІВ
(ЗА МАТЕРІАЛАМИ МІСЦЕВОЇ ПРЕСИ)
Стаття присвячена висвітленню окремих аспектів повсяк-
денного життя сільського населення Новгород-Сіверської округи у
1924–1925 рр. Об’єктом аналізу стали відповідні публікації в міс-
цевій пресі, які дозволили зробити наступні висновки:
- на буденне життя та спеціалізовані сфери діяльності на селі
вплинули засади офіційної комуністичної ідеології з відповідними
організаційними формами роботи;
- у їхній реалізації значну роль відігравали безпосередні ви-
конавці: сільська інтелігенція, місцеві керівники та активісти;
- у деяких селах Сіверщини не вистачало шкіл і дитячих до-
шкільних закладів, або ж вони потребували ремонту;
- медичне обслуговування сільського населення Сіверщини та
рівень санітарії на селі характеризувалися наявністю числен-
них проблем: зокрема, тут відчувалася серйозна нестача медич-
них працівників;
- у газетних матеріалах відображалися численні негативні
явища повсякдення правового та етичного плану, висловлювала-
ся глибока стурбованість існуючим станом справ та пропонува-
лися шляхи їхнього вирішення.
Ключові слова: повсякденне життя, селянство, Сіверщина,
1924–1925 роки, місцева преса.
В останні десятиліття помітно зріс інтерес вітчизня-
них дослідників до вивчення історії повсякденного жит-
тя суспільства. Досить вагоме місце в цій темі посідає пе-
ріод 1920-х років. Процеси радянської модернізації, які
відбувалися в цей час, істотно впливали на повсякден-
ня різних верств населення України, зокрема, селянства.
Означена проблематика знайшла своє відображен-
ня у різних наукових працях: колективній моногра-
фії за редакцією С.В. Кульчицького [34], колективному
навчальному посібнику за редакцією В.П. Коцура [65],
дисертаційному дослідженні О.М. Лукашевича [27],
статтях О.Б. Айвазян [2], О.В. Вовка [6], М.В. Захарчен-
ко і А.Г. Морозова [18], О.А. Коляструк [22], М.П. Олій-
ника [37], І.В. Рибака [48; 49], О. Стадник і Н. Кузьмі-
нець [60] та ін. Характер та обсяг існуючих публікацій
залишають можливості для продовження розгляду ряду
питань, пов’язаних із повсякденним життям селянства
в регіональному контексті. Зауважимо, що серед десят-
ка різних історичних джерел одним із значимих зали-
шається місцева преса. Опираючись на неї, ми маємо
на меті проаналізувати окремі аспекти повсякденного
життя сільського населення Сіверщини у 1924–1925 рр.
Висвітлені у даній статті факти стосуються Новго-
род-Сіверської округи, яка до червня 1925 р. (до лікві-
дації губерній) входила до складу Чернігівської губернії.
У серпні 1925 р. вона була перейменована на Глухівську,
а окружний центр перенесено до Глухова. Об’єктом ана-
лізу є публікації, пов’язані із зазначеною тематикою,
вміщені на сторінках газет «Красное знамя» (Чернігів)
(1924), «Червоний стяг» (Чернігів) (1925), «Селянська
газета» (Чернігів) (1925). Перші дві із вказаних газет є
фактично одним і тим же виданням, яке позиціонува-
ло себе як «щоденна робітничо-селянська газета Чер-
нігівщини» і в процесі українізації лише змінило свою
назву (у серпні 1925 р.). Тексти могли тут друкуватися
як українською, так і російською мовами. Видавцем га-
зети були Чернігівський губком КП(б)У, губвиконком та
губпрофрада. Видавцем щотижневої «Селянської газе-
ти» був Чернігівський губком КП(б)У.
Залучені газетні матеріали структуровані нами за
такими основними аспектами: 1) культурно-освітня і
політико-просвітницька робота на селі та відповідний
вплив громадсько-активної частини населення на по-
всякденне життя селянства; 2) медичне обслуговуван-
ня населення і стан санітарії на селі; 3) негативні явища
правового та етичного плану у селянському повсякденні.
Культурно-освітня і політпросвітницька робота на
селі в ранній період радянської влади в Україні набувала
виразного класового характеру. Зокрема, у першій по-
ловині 1920-х років відбувався процес витіснення і за-
борони осередків «Просвіти» як національних культур-
но-просвітницьких організацій, які більшовицька влада
вважала розсадниками контрреволюції.
Формувалася мережева система культосвітніх і по-
літпросвітніх установ, що керувалися партійними прин-
ципами. Її основними осередками на місцях виступали
сельбуди (селянські будинки), що розглядались як «за-
клади класові і радянські за характером» [37, с. 466] та
хати-читальні, які були початковою формою селянських
будинків [37, с. 465]. Створюючи їх, партійне керівниц-
тво ставило перед ними завдання – у першу чергу стати
осередками політичної агітації, а вже потім – центрами
культурно-освітньої роботи на селі [2, с. 47]. Радянська
влада використовувала їх як провідні ідеологічні цен-
три на селі, що мали доносити потрібну їй інформацію
до кожного жителя. Загалом місцева преса приділяла до-
сить значну увагу діяльності сельбудів та хат-читальнь,
висвітлюючи як їхні здобутки, так і наявні проблеми.
Зокрема, 7 листопада 1924 р. в с. Ємань Новгород-Сі-
верської округи відкрився районний селянський буди-
нок імені «Жовтневої революції», який мав стати цен-
тром політпросвітницької роботи не лише для Єсмані,
але й для 15 хат-читалень Єсманського району [54]. За
перші чотири неповних місяці існування в ньому було
зареєстровано 6812 відвідувачів (не рахуючи тих, хто
відвідував організовані ним заходи в селах району) [54].
Досить широко розгорнув діяльність селянський бу-
динок з читальнею та клубом у населеному пункті Гре-
мяч. Але спочатку не міг охопити всього села, де налі-
чувалось близько 1000 дворів. Тоді правління будинку
«відкрило в далеких кутках села» ще три читальні, і ро-
бота «пішла добре» [5]. Улітку 1925 р. в селі Марчихи-
на-Буда, за словами дописувача, «дружными усилиями
КНС, ЛКСМ, учительства, кооперации и всего сознатель-
ного селянства», доклавши чимало праці і коштів, спо-
рудили «великолепное здание сельбуда» [36].
У кінці 1924 р. на окружній нараді політпросвітни-
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
270
ків села, що проходила у Новгороді-Сіверському, кон-
статувались як досягнення, так і суттєві недоліки у по-
літпросвітницькій роботі. З газетної інформації досить
складно зробити однозначний висновок про її ефек-
тивність. Можливо бажане, у значній мірі, видавалося
тут за дійсне. Зокрема, ішлося про те, що робота на селі
значно зрушила вперед, і селянин, який раніше боявся
хат-читалень та не сприймав безбожників, які їх відві-
дували, зараз охоче йде туди. Активну участь у роботі
брала сільська інтелігенція, особливо вчителі. Багато
допомагали демобілізовані червоноармійці та місце-
ві комсомольці. У деяких сільбудах і хатах-читальнях
були добре облаштовані різні інформаційні кутки, осо-
бливо ті, що мали бути «проводниками ленинизма на
селе» [63]. Пожвавилася робота гуртків. Одне з питань,
яке дуже цікавило селян, – довідкові столи. Їхнє ство-
рення перебувало на початковій стадії. Навколо сільбу-
дів гуртувалися сільські кореспонденти. Усі сільбуди і
хати-читальні виписували газети, і майже всі сільбуди
та деякі хати-читальні випускали власні стінгазети [63].
Із недоліків на нараді наголошувалося на відсутності
плановості і системності в роботі, захопленні матеріаль-
ною стороною справ та відсутністю належної уваги до
основних задач, пов’язаних із політпросвітроботою [63].
У пресі зафіксовані різноманітні проблеми у функці-
онуванні сільбудів і хат-читалень на Сіверщині. Серед
них: відсутність приміщень [1; 3]; нестача бюджетних
коштів для утримання читальні, зокрема на оплату пра-
ці персоналу [24; 40]; неможливість працювати взимку
через відсутність опалення [52]; відсутність літератури
і коштів на її придбання [25; 53] та ін.
В організації культурно-освітньої роботи на селі ба-
гато залежало від ставлення до неї конкретних вико-
навців. Газетні матеріали надають щодо цього різні,
іноді діаметрально протилежні, приклади.
Описуючи негативні тенденції у цій сфері, завідувач
хатою-читальнею із села Лушники повідомляв: «Вчителі
у культпраці не беруть ніякої участи» [10]. У селі Об’єд-
нане, як зазначалося у дописі, у хаті-читальні «не ве-
дется почти никакой культработы» [25]. Незаможник із
села Клишки скаржився, що у них комнезам не працює
на культурно-освітньому фронті, не передплачує газет,
не дбає про те, щоб організувати лекцію [41]. Допису-
вач зазначав, що у читальні артілі хутора Воздвижен-
ський майже не буває газет, наголошуючи, що «вмирає
читальня» через те, що самі члени артілі «перестали ці-
кавитися нею» [40]. Селькор М. Садовничий повідомляв,
що у селі Мезин у хаті-читальні немає ні книг, ні газет,
хоча в селі наявні організації, за допомогою яких мож-
на налагодити в читальні роботу та обладнати її зраз-
ково [25]. Автор замітки із села Хотьминівка, конста-
туючи існуючі проблеми у своєму населеному пункті,
серед іншого зазначив: «Була ще в нас колись просві-
та, працювала, мала лаштунки, декорації та порозтяга-
ли все кудись, зараз нічого немає» [43].
Поряд з цим згадані й певні досягнення. Так, сіль-
кор Г. Укаленко із села Верба повідомляв, що у них є
лікнеп, український гурток, хата-читальня, а селяни
«з великою охотою відвідують ці організації і, дякую-
чи вербинським вчителям, одержують там користь для
себе» [64]. При цьому зазначав, що ліквідація непись-
менності проводиться успішно, і колишні неграмотні
вже самі читають газети, в українському гуртку вивча-
ють історію та географію України, а хата-читальня не
вміщає усіх бажаючих почитати газету [64]. Організо-
вано взялися за культроботу жителі села Лісконоги: «В
члены хаты-читальни за последнее время записалось
70 человек, внесли взносы» [71].
Сількор В. Федченко позитивно відізвався про но-
вого голову КНС у селі Бєліца, за діяльної участі якого
відкрили хату-читальню і закінчили зведення сільбу-
динку [68]. Голова сільради села Вільна Свобода І. Жуков-
ський дуже схвально відгукнувся в газеті про вчитель-
ку із свого села Юлію Боргер. За його словами, завдяки
її енергії було відремонтовано школу, налагоджено ро-
боту лікнепу, а також організовано культгурток, у якому
перед кожною виставою читалися лекції на сільсько-
господарську тематику [14].
На зміст і форму культурно-освітньої роботи на селі
могли впливати такі чинники, як шефська робота, пере-
бування (хоча б тимчасове) у населеному пункті робіт-
ничого колективу або червоноармійської частини та ін.
Зокрема, в селі Полошки, де промислово розробляли-
ся поклади каоліну, профспілка гірняків разом із ячейка-
ми КП(б)У та комсомолу проводила культурно-освітню
роботу серед селянства. Сільський клуб розміщувався в
будинку колишньої поміщиці. При ньому діяла бібліоте-
ка, читальня, бюро довідок, п’ять інформаційних кутків,
які обслуговували чергові комсомольці, та драматичний
гурток [42]. У селі Криски діяв спиртовий завод, на кошти
якого та з допомогою селянства звели сільбудинок [16]. У
селі Вороб’ївка різнопланову культосвітню роботу влітку
1925 р. проводили червоноармійці військово-геодезич-
ного відділу, які неподалік від цього населеного пункту
споруджували топографічну вишку [20].
Робітники Шосткинського заводу прийняли шефство
над селом Івот, однак, окрім показного (з оркестром і
прапорами) виїзду на село і постановки через два тижні
одного спектаклю, не зробили більше нічого. Автор за-
мітки зауважив при цьому, що в сільській хаті-читальні
він не побачив жодної свіжої газети, корисної для се-
лянина, і краще було б шефам, замість таких парадних
виїздів, потурбуватися, щоб у читальні підшефного їм
села лежало кілька екземплярів газет і журналів [21].
Середина 1920-х років загалом характерна більшою
поміркованістю радянської антирелігійної пропаган-
ди, однак це означало лише тимчасову зміну більшо-
вицької тактики. Продовжувалося насадження атеїс-
тичної моделі суспільства, що несло в собі руйнацію
певних усталених традицій.
ISSN 2218-4805
271
Восени 1924 р. в газеті «Красное знамя» опублікува-
ли замітку про те, що в селі Машеве вперше був прове-
дений громадянський похорон. Ховали хлопчика – сина
місцевого вчителя Максенка. У ході до місця його по-
ховання брали участь школярі, представники сільради,
незаможники і комсомольці. Сількор зазначав: «Крас-
ное учительство показало пример нового быта похо-
ронами без попа» [4]. Поряд з цим, і у знакових, за ра-
дянськими нормами, персоналій на селі традиції все ж
інколи брали своє. Зокрема, у газеті були піддані крити-
ці за поганий приклад односельцям комсомолець З. Ма-
теха і завідувач сільбудинком Ф. Ситий із с. Дубровка
за те, що тримали у церкві вінець над молодими [32].
У с. Леньково, усупереч думці членів релігійної общи-
ни, прийняли рішення відремонтувати стару церкву й
переобладнати її під народний будинок для проведення
зібрань та культурно-просвітницької роботи [31]. Про-
те, у селі Вовна спроби сільської влади зайняти під ха-
ту-читальню одну з кімнат місцевої релігійної общини
не дали бажаного результату, і її було відкрито в при-
ватному будинку далеко від центру села [23].
У квітні 1925 р. в газеті «Красное знамя» було вмі-
щено замітку «Поп ведет регистрацию». Ішлося про те,
що в селі Івот, перед прийняттям священником у ві-
руючих сповіді, паламар церкви проводив опитуван-
ня про склад сім’ї, про те, чи є в ній невіруючі, комсо-
мольці і комуністи [50].
Серед громадсько-активної частини сільського на-
селення, яке більш чи менш активно впливало на по-
всякденне життя села, одне з провідних місць посідав
комсомол. Про окремі факти тогочасного комсомоль-
ського життя, негативні та позитивні особистісні ха-
рактеристики деяких сільських комсомольців можемо
дізнатися із відповідних газетних заміток.
У селі Марчихіна Буда ячейка ЛКСМУ нараховува-
ла 25 членів, але, як зазначав сількор Манюков, її чле-
ни дуже недисципліновані під час занять і «коли спи-
тать кого про те, що було прочитане, ніхто ніколи не
знає» [11]. У селі Мефедівці один комсомолець хрестив
у свого дядька дитину. Прийшовши від попа, він напив-
ся самогону й пішов по селу бешкетувати. За це на зі-
бранні ячейки ЛКСМУ був виключений з комсомолу [12].
У цьому ж селі дочка попа вступила до комсомолу, що
призвело до її конфлікту з батьком [39].
Іноді комсомольці намагалися поєднати вже уста-
лені традиційні форми селянського дозвілля з новим
ідейним змістом. Так, у селі Горбове місцеві комсо-
мольці задумали «обернути вечорниці в хату-читаль-
ню». Вони винесли це питання на порядок денний ком-
сомольського зібрання та вирішили обговорити його
з усіма «вечорничними “маткамиˮ села» [15]. Уже на-
ступного тижня на всіх трьох вечорницях у цьому селі
за столом сидів комсомолець зі свіжою газетою. Часом
до читання приєднувалися й інші присутні парубки. Ав-
тор замітки зазначав: «Зараз на досвітках далеко біль-
ше ладу. Не чути зайвого галасу, бо кожна вечорнична
матка, погодившись з комсомольцями, пильнує за по-
рядком» [15]. При цьому зауважував, що комсомольців
турбує, чи не погано вони зробили, що почали ходити
стежити за вечорницями і чи не ганьблять вони цим
комсомольське ім’я? [15].
У вересні 1925 р. в газеті «Червоний стяг» було вмі-
щено замітку про те, як два комсомольці та ще кілька
«позапартійних хлопців» у селі Клишки допомогли вдо-
ві, син якої служив у Червоній армії, скосити сіно. За
день вони гуртом викосили півтори десятини, не взяв-
ши з неї ніякої платні [45].
Усе більшого значення у повсякденному житті се-
лянина набувала шкільна освіта. У той час, з явною
пропагандистською метою, у пресі нерідко вживало-
ся формулювання «фронт освіти», який тоді ще нази-
вали третім фронтом (поряд з «військовим фронтом»
та «фронтом праці»). На селі, в тому числі й на Сівер-
щині, це мало особливе значення через існування до-
сить значного числа неграмотних.
Сількор Тимошенко із хутора Чайкин писав, що у них
відкрили школу ліквідації неписьменності, куди всту-
пили 35 незаможників, і висловлював подяку окруж-
ному відділу освіти за те, що «прислал нам хороших
учителей, которые заботятся о просвещении темных
селян» [35]. У селі Тимонівка станом на вересень 1925 р.
закінчувалося будівництво нової школи. У газетній за-
мітці зазначалося, що при школі будуть і квартири для
вчителів [28]. У селі Нова-Гута місцева громада досить
активно взялася за ремонт школи [47].
Висвітлювалися в пресі і наявні освітянські пробле-
ми. Зокрема, у селі Покошичі не було можливості нав-
чання для підлітків. У школі лікнепу, яка існувала там,
навчали лише дорослих, а підлітків туди не прийма-
ли [66]. Через нестачу коштів у Середино-Будському ра-
йоні в лютому 1925 р. розпочалося скорочення шкіль-
них працівників. Із 67 вчителів району скоротили 8, із
них – 5 сільських [51]. У школі села Ховзівка були неза-
довільні умови для навчання. Як зазначав дописувач,
«ледве стоїть вона тісна та темна», і вже ставилося ра-
ніше питання про будівництво нової школи та було за-
готовлено деякі матеріали, але потім їх розтягли [72].
Не вистачало на селі і дитячих дошкільних закладів.
В одній із заміток повідомлялося про відкриття в насе-
леному пункті Гремяче дитячих ясел, які знаходилися у
приміщенні школи і були обладнані «силами комсомоль-
цев, пионеров и делегаток женорганизаций» [71]. Сількор
наголошував: «Наплив селянок, желающих поместить де-
тей в ясли, большой. Пришлось многим отказать, так как
ясли могут принять пока только 20 детей» [71].
Незадовільна ситуація складалася в ряді населених
пунктів із медичним обслуговуванням. Так, один із до-
писувачів скаржився на відсутність медичної допомоги
у селах Черториги, Землянка, Обложки, які разом нарахо-
вували близько 12 тисяч чоловік населення. Він повідом-
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
272
ляв, що вже кілька років їм обіцяють відкрити лікарський
пункт і просив надіслати хоча б фельдшера, бо поки що лі-
кує селян місцевий священник молитвами та травами [59].
Подібна ситуація складалася і в інших населених пунк-
тах. Автор однієї із газетних заміток зазначав, що в селі
Лушники селяни навіть лікаря так не шанують, як попа,
який почав їх «темних лікувати», і закликав окружну ін-
спекцію охорони здоров’я «подивитися, як піп лікує» [70].
У селі Жадове з населенням близько 8 тисяч чоловік
не було жодного, за словами дописувача, «“казенногоˮ
фершала», не кажучи вже про лікаря та лікарню. Насе-
ленню доводилося платити «приватним фершалам» від
двох до чотирьох пудів хліба за відвідини або ж їздити
за медичною допомогою до інших населених пунктів
за кілька десятків верст [46]. Автор цієї замітки у люто-
му 1925 р. просив дати хоча б «пару гарних фершалів» і
не залишати місцеве населення на «приватних спеку-
лятивних фершалів», бо це підриває «підвалини рад-
влади на селі» [46]. Згідно іншого повідомлення, коли
у червні цього ж року для надання медичної допомоги
жителям села Жадове приїхали лікар і двоє фельдше-
рів, то виявилось, що вони забули взяти з собою тер-
мометр і слухову трубку. «Помощь вышла “липовойˮ,
а крестьяне, ведь, медицинской помощи годами жда-
ли», – зазначав дописувач [7].
Зі слів сількора, у селі Чорнотичи по три чоловіки на
день вмирало від черевного тифу, але скільки не ви-
магала сільрада і місцевий КНС надіслати фельдшера,
його все одно не надсилали [13].
Наводячи приклад, як у селі Княжичі люди годинами
чекають на прийом у відомої місцевої баби-шептухи,
що вміє «пользоваться деревенской темнотой», автор
статті також критично описує і умови лікування селя-
нина в радянській лікарні в Середино-Будському райо-
ні. Там, приїхавши в лікарню за 20–30 верст, він іноді
дуже довго чекає прийому лікаря, якого часто немає на
місці, а якщо й отримує стаціонарне лікування, то ви-
являється, що лягти в лікарні немає на чому, бо немає
матраців. Селянину слід самому набити собі матрац со-
ломою, яку потрібно ще купити, або привезти з дому.
«И приходится ехать домой верст за 30 за соломой!» –
констатує автор замітки [30]. У зв’язку з цим, зазначав
він, селяни часто віддають перевагу шептусі і лише че-
рез те, що у неї хоч іноді й черга, та все ж «канители у
нее меньше, чем в больнице» [30].
Однією з існуючих у тогочасному селі проблем був
низький рівень санітарії. У газетній замітці «Війна бо-
лячкам села!» сількор Ф. Ушатий писав: «Треба боро-
тися також з брудом, неохайністю, чого багато ще в
селянському житті – від цього теж заражаються різни-
ми хворобами. Селяни варять страву в брудній посу-
ді, тягають воду з колодязів нечистими відрами, у хаті
частенько держать молоді телята, свині, а поруч бав-
ляться діти…» [67]. Інший автор зазначав у газеті, що в
багатьох селах лютують різні хвороби, особливо вене-
ричні, причиною поширення яких є нечистота. Меш-
каючи поряд з хворими, інші члени сім’ї не бережуться
і заражаються від них. Молодь вступає в шлюб, маючи
зачатки різних хвороб, які проявляються пізніше [29].
Загалом рівень медичного обслуговування населення та
стан санітарії у селах Сіверщини були далекі від бажаного.
Актуальним питанням для сільського населення Сі-
верщини залишалася злочинність. Газети неодноразо-
во повідомляли про бандитські напади та пограбуван-
ня. Так, у травні 1925 р. в селі Поповка була пограбована
каса кредитного товариства. При цьому одна людина
загинула і ще одну було поранено [56]. В Ічнянському
районі восени 1924 р. було здійснено напад на пошту,
яка перевозила гроші, та пограбовано кооперативну
крамницю [55]. Сількор писав також, що «бандиты за-
бегают иногда в селянские хаты, требуя поесть» [55]. У
селі Усок у жовтні 1924 р., за словами дописувача, було
«обстрелено собрание комсомола», а також були «еще
различные бандитские дела» [69]. Наприкінці 1924 р.
на окружній нараді політпросвітників села у Новгоро-
ді-Сіверському доповідачі з місць зазначали, що їхній
нормальній роботі ще «очень часто мешают бандитские
налеты, которые уничтожают все то, что им попадает-
ся в сельбудах и хатах-читальнях» [63].
Траплялися в газетах і дописи про злочинну діяль-
ність місцевої влади. Так, у селі Береза голова сільра-
ди Погребицький, будучи уповноваженим райвиконко-
мом по збору сільгоспподатку, стягував його із селян,
але гроші залишав собі. Із селян же податок вимага-
ли повторно, та ще й з нарахуванням пені. Непокір-
них голова сільради наказував замикати в погребах, у
тому числі в підвал, облаштований за його вказівкою
під сільбудом, звідси й назва статті: «Культурная за-
мычка или погреб Погребицкого» [26]. У ній зазнача-
лося, що за півтора року перебування при владі голо-
ва сільради «сделал так много для подрыва советской
власти, терроризируя при этом селян, что те и сейчас
не верят в возможность наказания Погребицкого» [26].
Сіверщина – лісовий край, і злободенною проблемою
для сіл цього регіону була хижацька вирубка лісу. Ця тема
часто піднімалася на сторінках тогочасних газет. Зокрема,
зазначалося, що в с. Архипівка громадський ліс рубається
абияк, і йому загрожує швидке знищення [33]. У с. Облож-
ки ліс рубали серед білого дня, навіть не ховаючись [8]. У
с. Уланово крадіжками займався сам сторож, поставле-
ний лісництвом, і ліс вирубували не стільки місцеві гро-
мадяни, скільки селяни сусідньої Курської губернії [17].
Масштабним злом тодішнього села було самогонова-
ріння і пияцтво. Згаданий сількор Ф. Ушатий писав: «Нема
цифр, щоб підрахувати кількість убивств, грабунків, кра-
діжок, насильств і таке інше, що зроблено під впливом
самогону… П’яний чоловік губить свій розум, робиться
звірем, п’яниці розбивають один одному голови, грабу-
ють, лаються, розпутничають, а все це бачать діти, при-
вчаються до цього» [67]. Самі лише назви деяких газет-
ISSN 2218-4805
273
- у їхній реалізації значну роль відігравали рівень
відповідальності та ділові якості безпосередніх вико-
навців: сільської інтелігенції, місцевих керівників і ак-
тивістів; траплялися й досить оригінальні ідеї у поєд-
нанні традиційних форм селянського дозвілля з новим
ідейним змістом;
- у деяких сільських населених пунктах Сіверщини
не вистачало шкіл і дитячих дошкільних закладів або
ж вони потребували ремонту;
- медичне обслуговування сільського населення Сі-
верщини і рівень санітарії на селі характеризувалися
наявністю численних проблем, стан вирішення яких
був далекий від бажаного, зокрема, відчувалася сер-
йозна нестача медичних працівників.
- у газетних матеріалах відображалися численні не-
гативні явища правового та етичного плану, якими було
наповнене селянське повсякдення Сіверщини (злочин-
ність, крадіжки, пияцтво, лихослів’я тощо), а також ви-
словлювалась глибока стурбованість існуючим станом
справ і пропонувалися шляхи їхнього вирішення.
Перспективи для подальших досліджень вбачаємо
у залученні відповідних архівних матеріалів, що дало
б можливість більш різнобічно і об’єктивно погляну-
ти на тогочасні реалії і скласти ґрунтовніше уявлен-
ня про повсякдення селянства Сіверщини в ранній ра-
дянський період.
ДЖЕРЕЛА
1. «Антикультурники». Красное знамя (Чернигов). 1924. 25 дека-
бря. № 296. С. 3. Подпись : Селькор Костин.
2. Айвазян О. Б. Хата-читальня як засіб ідеологічного впливу
на сільське населення початку XX ст. Подільський книжник: альманах.
Вип. 6–7. Вінниця, 2015. С. 43–52. [Електронний ресурс]. Режим
доступу : https://ru.calameo.com/read/003741303b4066cafa0b3.
3. Аконский С. Нет помещения. Красное знамя (Чернигов). 1925.
24 марта. № 66. С. 4.
4. Без попов. Красное знамя (Чернигов). 1924. 2 ноября. № 253.
С. 3. Подпись : Селькор Эн.-Эр.
5. В сельбудах и хатах читальнях. Красное знамя (Чернигов).
1925. 17 марта. № 61. С. 4.
6. Вовк О. В. Преса української еміграції як джерело вивчен-
ня культури, освіти та повсякденного життя українців (1920-
ті роки). Вісник Кременчуцького національного університету імені Ми-
хайла Остроградського. 2019. Вип. 3. С. 64–71.
7. Врачебная помощь и знахарство. Красное знамя (Чернигов).
1925. 16 июня. № 133. С. 3.
8. Гершко Г. Нищать народнє добро. Красное знамя (Чернигов).
1925. 25 января. № 19. С. 4.
9. Голови подають приклад. Красное знамя (Чернигов). 1925.
26 апреля. № 93. С. 3. Підпис : Селькор Нецієвський.
10. Готуймося до культпраці. Червоний стяг (Чернігів). 1925.
22 серпня. № 189. С. 3. Підпис : Зав. хатою-читальнею.
11. Життя-буття селянське. Селянська газета (Чернігів). 1925.
10 лютого. № 14. С. 3.
12. Життя-буття селянське. Селянська газета (Чернігів). 1925.
12 лютого. № 15. С. 3.
13. Життя-буття селянське. Селянська газета (Чернігів). 1925.
16 січня. № 7. С. 4.
14. Жуковский И. Больше бы таких учителей. Красное знамя
(Чернигов). 1925. 12 марта. № 58. С. 4.
15. З вечорниць хата-читальня. Селянська газета (Чернігів). 1924.
10 грудня. № 2. С. 4. Підпис : Мик. С-ба.
16. Завод розбуркав. Красное знамя (Чернигов). 1924. 10 октя-
бря. № 233. С. 3. Підпис : Льоня комсомолець.
17. Запоздали с охраной леса. Красное знамя (Чернигов). 1924.
27 ноября. № 272. С. 3. Подпись : Селькор Лобаев.
18. Захарченко М.В., Морозов А.Г. Побут і дозвілля в україн-
ському селі в 20-х роках ХХ ст. Український селянин. 2017. Вип. 18.
С. 129–133.
них заміток, у яких описані негативні явища в окремих
селах Сіверщини, є досить промовистими: «Дальше пьян-
ства и хулиганства не пошли» [19], «До чого самогон до-
водить» [62], «Пьяный разгул» [38]. У ряді публікацій були
згадані населені пункти Сіверщини, де в пияцтві поміти-
ли і представників сільського активу: голів і секретарів
сільрад, голів і членів КНС та ін. [9; 44; 58; 61].
У тісному зв’язку із цією проблемою піднімалися в
місцевій пресі також і загальні актуальні питання ви-
ховання сільської молоді. Зокрема, житель с. Клишки
І.П. Семенуха писав: «Коли наша молодь гуляє по вули-
ці, пройти повз неї не можна, бо наслухаєтеся самої до-
бірної, самої міцної лайки та брудних розмов. Того, хто
проходить повз юрбу, молоді засипають образами, глу-
зуванням. І це не тільки хлопці чи парубки, але й дівча-
та не відстають від них» [57]. Ще зазначав, що малеча,
починаючи з 7–8 років, майже вся курить та не відмов-
ляється від самогонки, і взагалі молодь дуже розбеще-
на [57]. «Хіба може бути добре вихованою дитина, – ста-
вив він питання, – коли виховує її темна, груба мати, коли
вона бачить навколо пияцтво та бійки, чує матюкання,
що стало звичним явищем? Хіба можна чекати, що ди-
тина не буде п’яницею, коли сама мати, щоб заспокої-
ти та приспати, дає їй самогон, або коли п’яний батько,
щоб розважити себе та гостей, частує малу дитину й за-
бавляється її п’яним виглядом? Чи можна сподіватися,
що дитина не буде курити, лаятися, коли вона це бачить
та чує щохвилини, бо це стало за звичку старших?» [57].
Як бачимо, озвучені риторичні питання по-своєму
відображали деякі негативні тенденції повсякденно-
го життя селянства, зокрема, його молодого поколін-
ня. Цей дописувач пропонував конкретні поради щодо
виховання селянської молоді, які, попри їх заідеологі-
зованість у радянському дусі, містили також і цілком
раціональне зерно. Свою статтю він завершив наступ-
ними словами: «Молодь селянську треба зацікавити та
притягти до культурної праці, дати їй розумну розва-
гу й таким чином відтягти від вулиці та її впливу» [57].
Отже, на сторінках газетної періодики знайшли своє
відображення різні аспекти повсякденного життя сіль-
ського населення Сіверщини середини 1920-х років.
Відбір і рівень їхнього висвітлення був пов’язаний з
актуальністю певної тематики та з відповідним кому-
ністичній ідеології позитивним або негативним кон-
текстом, вкладеним у більшість статей і заміток. Попри
повну контрольованість радянською владою, місцева
преса дає підстави констатувати, що в зазначений пе-
ріод для повсякденного життя селянства Сіверщини
були характерними наступні риси:
- подальший розвиток трансформаційних проце-
сів, зумовлених привнесенням у буденний шар життя
та спеціалізовані сфери діяльності на селі офіційної
комуністичної ідеології з відповідними організацій-
ними формами культурно-освітньої та політико-про-
світницької роботи;
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
274
19. Захожий Д. Дальше пьянства и хулиганства не пошли.
Красное знамя (Чернигов). 1925. 15 февраля. № 37. С. 3.
20. Іткин А. Червоноармійці розбудили. Червоний стяг (Черні-
гів). 1925. 4 вересня. № 200. С. 3.
21. Как не нужно шефствовать. Красное знамя (Чернигов). 1925.
17 марта. № 61. С. 4. Подпись : Л. Б.
22. Коляструк О. А. Сільська інтелігенція і селянство на перетині
радянських модернізаційних експериментів 1920-х рр. у вимірах
щоденних практик. Український селянин. 2008. Вип. 11. С. 164–166.
23. Кудояр Ф. «Святая сила» не дала открыть хаты-читальни.
Красное знамя (Чернигов). 1925. 11 июня. № 129. С. 5.
24. Культработа на селе. Красное знамя (Чернигов). 1925. 1 июля.
№ 146. С. 3.
25. Культработа на селе. Красное знамя (Чернигов). 1925. 10 июля.
№ 154. С. 3.
26. Культурная замычка или погреб Погребицкого. Красное
знамя (Чернигов). 1925. 24 марта. № 66. С. 4.
27. Лукашевич О.М. Побут та дозвілля сільського населення
України (1920–1930 рр.) (автореф. дис. … канд. іст. наук: спец.
07.00.01. – Історія України). Київ, 2006. 18 с.
28. Маємо нову школу. Червоний стяг (Чернігів). 1925. 18 верес-
ня. № 212. С. 3. Підпис : Колотуша.
29. Мазепа Г. Больным нельзя жениться. Красное знамя (Чер-
нигов). 1925. 1 июля. № 146. С. 3.
30. Медпомощь, ветеринария и санитария. Красное знамя (Чер-
нигов). 1925. 11 августа. № 180. С. 3. Подпись: М. С–ский.
31. Муравьев А. Вместо церкви – дом просвещения. Красное
знамя (Чернигов). 1925. 7 марта. № 54. С. 4.
32. На что жалуется село. Красное знамя (Чернигов). 1925. 11 мар-
та. № 57. С. 4.
33. На что жалуется село. Красное знамя (Чернигов). 1925. 24 мар-
та. № 66. С. 4.
34. Нариси повсякденного життя радянської України в
добу непу (1921–1928 рр.): Колективна монографія. Відп. ред.
С.В. Кульчицький : В 2-х ч. Ч. 1. Київ : Інститут історії України
НАН України, 2010. 423 с.
35. Наш комнезам – другим пример. Красное знамя (Чернигов).
1924. 21 ноября. № 267. С. 3. Подпись : Селькор Тимошенко.
36. О школах, хатах-читальнях и сельбудах. Красное знамя (Чер-
нигов). 1925. 27 июля. № 165. С. 3. Подпись : М. С–ский.
37. Олійник М.П. Культурно-освітня робота більшовиків на
Поділлі в роки НЕПу (1921–1928). Вісник Кам’янець-Подільського
національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. 2018.
Вип. 11. С. 462–475.
38. Пьяный разгул. Красное знамя (Чернигов). 1924. 2 ноября.
№ 253. С. 3. Подпись : Юнкор Т.
39. Піп і дочка. Селянська газета (Чернігів). 1925. 10 лютого.
№ 14. С. 3. Підпис : К-и.
40. По сельбудах та хатах-читальнях. Червоний стяг (Чернігів).
1925. 16 вересня. № 210. С. 3.
41. По сільських установах. Червоний стяг (Чернігів). 1925.
19 серпня. № 186. С. 3.
42. Побеждаем невежество. Красное знамя (Чернигов). 1924. 21 но-
ября. № 267. С. 3. Подпись : Селькор Скоробагатько.
43. Погані робітники псують діло. Красное знамя (Чернигов).
1925. 4 марта (№ 51). С. 5. Підпис : Селькор Сучасний.
44. Постанова на папері. Селянська газета (Чернігів). 1925. 16 січ-
ня (№ 7). С. 3. Підпис : Спостерігач.
45. Прядкогляд І. Комсомольці допомогли. Червоний стяг (Чер-
нігів). 1925. 4 вересня (№ 200). С. 3.
46. Раєвський Ф. Окрздраве, твоє слово. Селянська газета (Чер-
нігів). 1925. 24 лютого (№ 18). С. 3.
47. Ремонтуємо школу, допомагаємо вчителям. Червоний стяг
(Чернігів). 1925. 18 серпня (№ 185). С. 3. Підпис : Учень Дяченко.
48. Рибак І.В. Подільський селянин у повсякденному житті
в доколгоспний період: хата, двір, село. Освіта, наука і культура
на Поділлі. 2011. Т. 18. С. 403–423.
49. Рибак І.В. Подільський селянин у повсякденному житті
в доколгоспний період: гігієна, харчування, праця. Освіта, нау-
ка і культура на Поділлі. 2012. Т. 19. С. 351–366.
50. Рогинец П. Поп ведет регистрацию. Красное знамя (Черни-
гов). 1925. 8 апреля. № 79. С. 4.
51. Рубец И. Страдает школьная работа. Красное знамя (Черни-
гов). 1925. 4 апреля. № 76. С. 4.
52. Селяне, помогите своей хате-читальне. Красное знамя (Чер-
нигов). 1924. 9 декабря. № 282. С. 3. Подпись : Селькор Коновалов.
53. Селянский М. Искры гаснут на лету. Красное знамя (Черни-
гов). 1925. 11 февраля. № 33. С. 3.
54. Сельбуд – культурный центр района. Красное знамя (Чер-
нигов). 1925. 17 марта. № 61. С. 4. Подпись : М. Т.
55. Сельские вести. Красное знамя (Чернигов). 1924. 18 ноября.
№ 264. С. 3.
56. Сельские вести. Красное знамя (Чернигов). 1925. 28 мая.
№ 118. С. 3.
57. Семенуха І.П. Виховуймо селянську молодь. Червоний стяг
(Чернігів). 1925. 30 серпня. № 196. С. 3.
58. Сільські вісти. Селянська газета (Чернігів). 1925. 12 люто-
го. № 15. С. 3.
59. Скарги села. Червоний стяг (Чернігів). 1925. 3 вересня.
№ 199. С. 3.
60. Стадник О., Кузьмінець Н. Релігійне життя подільського
села у вимірах радянської повсякденності 20-х рр. ХХ ст. Наукові
записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла
Коцюбинського. Серія : Історія. 2020. Вип. 31. С. 79–87.
61. Треба поліпшити склад сільради. Красное знамя (Чернигов).
1925. 14 мая. № 106. С. 5.
62. Туманів Ф. До чого самогон доводить. Селянська газета
(Чернігів). 1925. 12 лютого. № 15. С. 3.
63. Тыньянов М. Политпросветработа на Новгород-Северщи-
не. Красное знамя (Чернигов). 1924. 12 декабря. № 285. С. 3.
64. Укаленко Г. До світла. Селянська газета (Чернігів). 1924.
18 грудня. № 3. С. 4.
65. Українське суспільство в умовах радянського ладу: по-
всякденний вимір. Навч. посіб. В.П. Коцур (голов. ред.), О.М. Го-
нчаренко, Б.Л. Дем’яненко, О.Д. Ісайкіна, В.В. Мічуда, О.М. Лу-
кашевич та ін. Переяслав-Хмельницький : ФОП Лукашевич
О.М., 2014. 574 с.
66. Учитель и школа. Красное знамя (Чернигов). 1925. 17 июня.
№ 134. С. 3.
67. Ушатий Ф. Війна болячкам села! Червоний стяг (Чернігів).
1925. 8 вересня. № 203. С. 3.
68. Федченко Ф. Как много зависит от хорошего работника.
Красное знамя (Чернигов). 1924. 1 ноября. № 252. С. 3.
69. Хохол А. Уголовщина заедает. Красное знамя (Чернигов). 1924.
30 октября. № 250. С. 4.
70. Червінец М. Піп лікує. Червоний стяг (Чернігів). 1925.
3 вересня. № 199. С. 3.
71. Школа и ясли. Красное знамя (Чернигов). 1925. 23 июня.
№ 139. С. 3.
72. Що треба відремонтувати. Червоний стяг (Чернігів). 1925.
18 вересня. № 212. С. 3.
Hrinchenko V.H. Everyday life of the rural population of Sіvershchina
in the mid-1920s (based on local press materials)
The article is devoted to the coverage of certain aspects of everyday life of the
rural areas population of the Novhorod-Siverskyi district in the period of 1924-
1925 years. The relevant publications in the newspapers «Red Banner» (Kras-
noye Znamya) (1924), «Red Flag» (Chervonyi Styag) (1925), «Peasant Newspaper»
(Selyanska Gazeta) (1925), published in Chernihiv, were the object of analysis.
It was found that in the mid-1920s the daily life of the peasantry of Siver-
shchyna had been characterized by the following features:
- Further development of transformational processes due to the introduction
of official communist ideology into the everyday life and specialized spheres of
activity in the countryside with the corresponding organizational forms of cul-
tural-educational and political-educational work.
- In their implementation in practice, the level of responsibility and busi-
ness qualities of the direct executors played a significant role: rural intellectu-
als, local leaders and activists. There were also quite original ideas in a com-
bination of traditional forms of peasant leisure with a new ideological content.
- In some rural settlements of the Sivershchyna there were not enough
schools and children’s preschools, or they needed repair.
- Medical care for the rural population of Sivershchyna and the level of
sanitation in the countryside were characterized by the presence of numerous
problems, the solution of which was far from desirable. In particular, there was
a serious shortage of medical staff.
- The newspaper materials reflected numerous negative phenomena of the
legal and ethical plan, which filled the peasant life of the Severshchyna (crime,
theft, drunkenness, gossip, etc.), as well as expressed deep concern about the
current state of affairs and suggested ways to solve them.
Prospects for further research are seen by the author in the involvement
of relevant archival materials, which would give a more comprehensive look at
the reality of the time and make a more thorough picture of the everyday life
of the Sivershchyna peasantry in the early Soviet period.
Key words: everyday life, peasantry, Sivershchyna, 1924–1925 years,
local press.
REFERENCES
1. «Antikul’turniki». (1924). [«Anticulturalists»]. Krasnoe znamya
(Chernigov), 296, р. 3. Рodpis’: Sel’kor Kostin. [in Russian].
2. Aivazian, O. B. (2015). Khata-chytalnia yak zasib ideolohich-
noho vplyvu na silske naselennia pochatku XX st. [Reading house as
a means of ideological infl uence on the rural population of the early
XX century]. Podilskyi knyzhnyk: almanakh. Іssue 6–7, рр. 43–52. Vin-
nytsia. Retrieved from: https://ru.calameo.com/read/003741303b-
ISSN 2218-4805
275
4066cafa0b3 [in Ukrainian].
3. Akonskiy, S. (1925). Net pomeshheniya [There is no room].
Krasnoe znamya (Chernigov), 66, р. 4. [in Russian].
4. Bez popov. (1924). [Without priests]. Krasnoe znamya (Chernigov),
253, р. 3. Рodpis’: Sel’kor Jen.-Jer. [in Russian].
5. V selbudakh i khatakh chytalniakh. (1925). [At the coun-
try houses and reading rooms]. Krasnoe znamia (Chernyhov), 61, р. 4.
[in Ukrainian].
6. Vovk, O. V. (2019). Presa ukrainskoi emihratsii yak dzhere-
lo vyvchennia kultury, osvity ta povsiakdennoho zhyttia ukraint-
siv (1920-ti roky) [The press of Ukrainian emigration as a source
of studying the culture, education and everyday life of Ukrainians
(1920s)]. Visnyk Kremenchutskoho natsionalnoho universytetu im. Mykhaila
Ostrohradskoho. Іssue 3, рp. 64–71. [in Ukrainian].
7. Vrachebnaya pomoshh’ i znaharstvo. (1925). [Medical care
and witchcraft]. Krasnoe znamya (Chernigov), 133, р. 3. [in Russian].
8. Hershko, H. (1925). Nyshchat narodnie dobro [They are
destroying the people’s good]. Krasnoe znamia (Chernyhov), 19,
р. 4. [in Ukrainian].
9. Holovy podaiut pryklad. (1925). [The chairmen set an ex-
ample]. Krasnoe znamia (Chernyhov), 93, р. 3. Pidpys: Selkor Net-
siievskyi. [in Ukrainian].
10. Hotuimosia do kultpratsi. (1925). [Let’s get ready for cultural
work]. Chervonyi stiah (Chernihiv), 189, р. 3. Pidpys: Zav. khatoiu-chy-
talneiu. [in Ukrainian].
11. Zhyttia-buttia selianske. (1925). [Peasant life-being]. Selians-
ka hazeta (Chernihiv), 14, р. 3. [in Ukrainian].
12. Zhyttia-buttia selianske. (1925). [Peasant life-being]. Selians-
ka hazeta (Chernihiv), 15, р. 3. [in Ukrainian].
13. Zhyttia-buttia selianske. (1925). [Peasant life-being]. Selians-
ka hazeta (Chernihiv), 7. р. 4. [in Ukrainian].
14. Zhukovskiy, I. (1925). Bol’she by takih uchitelej. [There would
be more such teachers]. Krasnoe znamja (Chernigov), 58. р. 4. [in Russian].
15. Z vechornyts khata-chytalnia. (1924). [From the party
house-reading room]. Selianska hazeta (Chernihiv), 2, р. 4. Pidpys: Myk.
S-ba. [in Ukrainian].
16. Zavod rozburkav. (1924). [The plant stirred up]. Krasnoe znamia
(Chernyhov), 233, р. 3. Pidpys: Lonia komsomolets. [in Ukrainian].
17. Zapozdaly s okhranoi lesa. (1924). [They were late with the
forest protection]. Krasnoe znamia (Chernyhov), 272, р. 3. Podpys: Selkor
Lobaev. [in Russian].
18. Zakharchenko, M. V., Morozov, A. H. (2017). Pobut i dozvil-
lia v ukrainskomu seli v 20-kh rokakh ХХ st. [Life and leisure in
the Ukrainian countryside in the 1920s]. Ukrainskyi selianyn. Іssue
18, рр. 129–133. [in Ukrainian].
19. Zahozhiy, D. (1925). Dal’she p’yanstva i huliganstva ne poshli
[Drunkenness and hooliganism did not go further]. Krasnoe znamya
(Chernigov), 37, р. 3. [in Russian].
20. Itkyn, A. (1925). Chervonoarmiitsi rozbudyly [The Red Army
woke up]. Chervonyi stiah (Chernihiv), 200, р. 3. [in Ukrainian].
21. Kak ne nuzhno shefstvovat’. (1925). [How not to patron-
ize]. Krasnoe znamya (Chernigov), 61, р. 4. Рodpis’: L. B. [in Russian].
22. Koliastruk, O. A. (2008). Silska intelihentsiia i selianstvo na
peretyni radianskykh modernizatsiinykh eksperymentiv 1920-kh rr.
u vymirakh shchodennykh praktyk [Rural intelligentsia and peas-
antry at the intersection of Soviet modernization experiments of
the 1920s in the terms of daily practices]. Ukrainskyi selianyn. Іssue
11, рp. 164–166. [in Ukrainian].
23. Kudojar, F. (1925). «Svyataya sila» ne dala otkryt’ haty-
chital’ni. [“Holy Power” did not allow the opening of the huts-read-
ing rooms]. Krasnoe znamya (Chernigov), 129, р. 5. [in Russian].
24. Kul’trabota na sele. (1925). [Cultural work in the country-
side]. Krasnoe znamya (Chernigov), 146, р. 3. [in Russian].
25. Kul’trabota na sele. (1925). [Cultural work in the country-
side]. Krasnoe znamya (Chernigov), 154, р. 3. [in Russian].
26. Kul’turnaya zamychka ili pogreb Pogrebickogo. (1925).
[Pogrebitsky’s cultural castle or cellar]. Krasnoe znamya (Chernigov),
66, р. 4. [in Russian].
27. Lukashevych, O. M. (2006). Pobut ta dozvillia silskoho naselen-
nia Ukrainy (1920–1930 rr.). [Life and leisure of the rural popula-
tion of Ukraine (1920–1930)]. (Extended abstract of Candidate’s thesis).
Kyiv. [in Ukrainian].
28. Maiemo novu shkolu. (1925). [We have a new school]. Cher-
vonyi stiah (Chernihiv), 212, р. 3. Pidpys: Kolotusha. [in Ukrainian].
29. Mazepa, G. (1925). Bol’nym nel’zya zhenit’sya. [The sick
should not marry]. Krasnoe znamya (Chernigov), 146, р. 3. [in Russian].
30. Medpomoshch’, veterinariya i sanitariya. (1925). [Medical
aid, veterinary medicine and sanitation]. Krasnoe znamya (Chernigov),
180, р. 3. Рodpis’: M. S–skij. [in Russian].
31. Murav’ev, A. (1925). Vmesto tserkvi – dom prosveshheniya.
[Instead of a church – a house of enlightenment]. Krasnoe znamya
(Chernigov), 54, р. 4. [in Russian].
32. Na chto zhaluetsya selo. (1925). [What does the village com-
plain about?]. Krasnoe znamya (Chernigov), 57, р. 4. [in Russian].
33. Na chto zhaluetsya selo. (1925). [What does the village com-
plain about?]. Krasnoe znamya (Chernigov), 66, р. 4. [in Russian].
34. Kulchytskyi, S. V. (Ed.). (2010). Narysy povsiakdennoho zhyttia ra-
dianskoi Ukrainy v dobu nepu (1921–1928 rr.). [Essays on the daily life of So-
viet Ukraine in the NEP era (1921–1928)]. (Vol. 1). Kyiv: Instytut istorii
Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
35. Nash komnezam – drugim primer. (1924). [Our committee of
poor peasants is another example]. Krasnoe znamya (Chernigov), 267,
р. 3. Рodpis’: Sel’kor Timoshenko. [in Russian].
36. O shkolah, hatah-chital’nyah i sel’budah. (1925). [About
schools, hut-reading rooms and country houses]. Krasnoe znamya
(Chernigov), 165, р. 3. Рodpis’: M. S–skij. [in Russian].
37. Oliinyk, M. P. (2018). Kulturno-osvitnia robota bilshovykiv
na Podilli v roky NEPu (1921–1928). [Cultural- educational work
of the Bolsheviks in Podillya during the NEP (1921–1928)]. Visnyk
Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu im. Ivana Ohiienka. Isto-
rychni nauky. Іssue 11, рp. 462–475. [in Ukrainian].
38. P’yanyy razgul. (1924). [Drunk revelry]. Krasnoe znamya
(Chernigov), 253, р. 3. Рodpis’: Junkor T. [in Russian].
39. Pip i dochka. (1925). [Priest and daughter]. Selianska hazeta
(Chernihiv), 14, р. 3. Pidpys: K-y. [in Ukrainian].
40. Po sel’budah ta hatah-chital’nyah. (1925). [On the coun-
try houses and in the hut-reading rooms]. Chervoniy styag (Chernіgіv),
210, р. 3. [in Russian].
41. Po silskykh ustanovakh. (1925). [By rural institutions]. Cher-
vonyi stiah (Chernihiv), 186, р. 3. [in Ukrainian]. [in Ukrainian].
42. Pobezhdaem nevezhestvo. (1924). [Conquering ig-
norance]. Krasnoe znamya (Chernigov), 267, р. 3. Рodpis’: Sel’kor
Skorobagat’ko. [in Russian].
43. Pohani robitnyky psuiut dilo. (1925). [Bad workers spoil the
business]. Krasnoe znamia (Chernyhov), 51, р. 5. Pidpys: Selkor Su-
chasnyi. [in Ukrainian].
44. Postanova na paperi. (1925). [Resolution on paper]. Selians-
ka hazeta (Chernihiv), 7, р. 3. Pidpys: Sposterihach. [in Ukrainian].
45. Priadkohliad, I. (1925). Komsomoltsi dopomohly. [Komsomol
members helped]. Chervonyi stiah (Chernihiv), 200, р. 3. [in Ukrainian].
46. Raievskyi, F. (1925). Okrzdrave, tvoe slovo. [County health de-
partment, your word]. Selianska hazeta (Chernihiv), 18, р. 3. [in Ukrainian].
47. Remontuiemo shkolu, dopomahaiemo vchyteliam. (1925).
[We repair the school, help teachers]. Chervonyi stiah (Chernihiv), 185,
р. 3. Pidpys: Uchen Diachenko. [in Ukrainian].
48. Rybak, I. V. (2011). Podilskyi selianyn u povsiakdennomu
zhytti v dokolhospnyi period: khata, dvir, selo. [Podilsk peasant in
everyday life in the pre-collective farm period: house, yard, village].
Osvita, nauka i kultura na Podilli. Vol. 18, рp. 403–423. [in Ukrainian].
49. Rybak, I. V. (2012). Podilskyi selianyn u povsiakdennomu
zhytti v dokolhospnyi period: hihiiena, kharchuvannia, pratsia.
[Podilsk peasant in everyday life in the pre-collective farm peri-
od: hygiene, nutrition, work]. Osvita, nauka i kultura na Podilli. Vol. 19,
рp. 351–366. [in Ukrainian].
50. Roginec, P. (1925). Pop vedet registraciyu. [The priest keeps
the registration]. Krasnoe znamya (Chernigov), 79, р. 4. [in Russian].
51. Rubets, I. (1925). Stradaet shkol’naya rabota. [School work
suff ers]. Krasnoe znamya (Chernigov), 76, р. 4. [in Russian].
52. Selyane, pomogite svoey hate-chital’ne. (1924). [Villagers,
help your hut-reading room]. Krasnoe znamya (Chernigov), 282, р. 3.
Рodpis’: Sel’kor Konovalov. [in Russian].
53. Selyanskiy, M. (1925). Iskry gasnut na letu. [Sparks are extin-
guished on the fl y]. Krasnoe znamya (Chernigov), 33, р. 3. [in Russian].
54. Sel’bud – kul’turnyy centr rayona. (1925). [Country house
is the cultural center of the region]. Krasnoe znamya (Chernigov), 61,
р. 4. Рodpis’: M. T. [in Russian].
55. Sel’skie vesti. (1924). [Rural news]. Krasnoe znamya (Chernigov),
264, р. 3. [in Russian].
56. Sel’skie vesti. (1925). [Rural news]. Krasnoe znamya (Chernigov),
118, р. 3. [in Russian].
57. Semenukha, I. P. (1925). Vykhovuimo seliansku molod [Let’s ed-
ucate peasant youth]. Chervonyi stiah (Chernihiv), 196, р. 3. [in Ukrainian].
58. Silski visty. (1925). [Rural news]. Selianska hazeta (Chernihiv),
15, р. 3. [in Ukrainian].
59. Skarhy sela. (1925). [Rural news]. Chervonyi stiah (Chernihiv),
199, р. 3. [in Ukrainian].
60. Stadnyk, O., Kuzminets, N. (2020). Relihiine zhyttia podils-
koho sela u vymirakh radianskoi povsiakdennosti 20-kh rr. KhKh
st. [The religious life of the Podilsk village in the temsof the Sovi-
et everyday life of the 1920s]. Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavno-
ho pedahohichnoho universytetu im. Mykhaila Kotsiubynskoho. Seriia: Istori-
ia. Іssue 31, рp. 79–87. [in Ukrainian].
61. Treba polipshyty sklad silrady. (1925). [The composition of
the village council needs to be improved]. Krasnoe znamia (Cherny-
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
276
hov), 106, р. 5. [in Ukrainian].
62. Tumaniv, F. (1925). Do choho samohon dovodyt. [What does
hootch bring]. Selianska hazeta (Chernihiv), 15, р. 3. [in Ukrainian].
63. Tyn’yanov, M. (1924). Politprosvetrabota na Novgorod-
Severshhine. [Political education in Novgorod-Severshchina]. Krasnoe
znamya (Chernigov), 285, р. 3. [in Russian].
64. Ukalenko, H. (1924). Do svitla. [To the light]. Selianska haze-
ta (Chernihiv), 3, р. 4. [in Ukrainian].
65. Kotsur, V. P., Honcharenko, O. M., Demianenko, B. L.,
Isaikina, O. D., Lukashevych, O. M., Michuda, V. V. (2014). Ukrainske
suspilstvo v umovakh radianskoho ladu: povsiakdennyi vymir [Ukrainian soci-
ety in the Soviet system: the daily measurement]. Navch. posib. Pereiaslav-
Khmelnytskyi: FOP Lukashevych O.M. [in Ukrainian].
66. Uchitel’ i shkola. (1925). [Teacher and school]. Krasnoe znamya
(Chernigov), 134, р. 3. [in Russian].
67. Ushatyi, F. (1925). Viina boliachkam sela! [War to the sores
of the village!]. Chervonyi stiah (Chernihiv), 203, р. 3. [in Ukrainian].
68. Fedchenko, F. (1924). Kak mnogo zavisit ot horoshego
rabotnika. [How much depends on a good employee]. Krasnoe znamya
(Chernigov), 252, р. 3. [in Russian].
69. Hohol, A. (1924). Ugolovshhina zaedaet. [Criminality is seiz-
ing]. Krasnoe znamya (Chernigov), 250, р. 4. [in Russian].
70. Chervinets, M. (1925). Pip likuie. [The priest treats]. Chervo-
nyi stiah (Chernihiv), 199, р. 3. [in Ukrainian].
71. Shkola i yasli. (1925). [School and nursery]. Krasnoe znamya
(Chernigov), 139, р. 3. [in Russian].
72. Shcho treba vidremontuvaty. (1925). [What needs to be re-
paired]. Chervonyi stiah (Chernihiv), 212, р. 3. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 11.03.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
ментальні джерела, виступаючи посередником між пере-
казами і документами, науковцями і пересічними грома-
дянами. У даній публікації зроблено спробу за творами
Грицька Сірика проаналізувати події 1920–1940-х рр., а
саме: побут та настрої суспільства на межовій терито-
рії трьох районів – Кролевецького, Глухівського Шост-
кинського; розкуркулення; колективізацію; Голодомор.
Праці Г. Сірика викликають інтерес, адже містять по-
відомлення, що можуть бути використані в історичних
дослідженнях. Автор подає в мемуарах деталізований
опис місцевості й рослинності, клімату й погоди [7, c. 33],
поіменну згадку родин хуторян [14, c. 32], органічно пе-
реплітає це з гіркотою історичних фактів періоду ста-
новлення радянської влади на Сіверщині. Доробок са-
мобутнього письменника складають книги спогадів, що
видавалися коштом автора за кордоном, передрукову-
валися в Україні: 12 частин «Під сонцем обездолених»
(1975–1989), кожна з яких по 250–300 стор.; рецензія з
пророчою назвою «Факти і події для майбутньої історії
Сіверщини» (1975, 1993) на енциклопедичне видання «Іс-
торія міст і сіл Української РСР. Сумська область» (1973);
«Вороніж та його околиці»; «Дошка слави» (1994); «Така
моя доля» (2000); «Микита, перший безпритульник Кро-
левця» (2001); «Кінь буланий – то мій брат» (1999), а та-
кож низка публікацій у канадійських газетах.
Свої праці Григорій Трохимович презентував, відві-
дуючи Кролевеччину в 1990-х рр. Примірники книг збе-
рігаються в державних бібліотеках, у приватних колек-
ціях. Твори Сірика, знані серед населення, у наукових
колах майже не використовувались. На вище згадані
мемуари у своїх дослідженнях про «Торгсин» («Торг-
син у Кролевці») посилається М. Горох – кандидат іс-
торичних наук, старший науковий співробітник Чер-
нігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. У
своїй публікації науковець підтверджує архівними до-
кументами сказане Г. Сіриком: «Філія кролевецька від-
крита взимку 1933 р. Очолював її М.Є. Абрамченко, а
старшим продавцем і помічником був Іван Андрійович
Бережний» [2]. «Крамниця розташовувалась на площі
Свободи (раніше Базарна площа)» [2, c. 311].
Зазначимо, що в працях Г. Сірика є неточності та не-
великі похибки, що допустимо в мемуаристиці, адже це
суттєво не впливає на виклад історичних подій. От, на-
приклад, у книзі В. Шингарьова «Не убий!», де описано
становлення радянської влади на територіях Західної
України, спогади містять плутанину в іменах і подіях
(хто, коли і з ким одружився і т. п). Неточності у фактах
у цьому творі помітили герої описів – А.Т. Каспришин
(1932 р. н.), І.Т. Каспришин (1935–2019), сусіди й роди-
чі, які пам’ятають перекази бабусі Сабіни (С.Д. Каспри-
шин (1892–1984) та діда Тимка (1882–1960), у родині
яких проживав автор мемуарів, про москалів і бандерів-
ців [21, c. 9–17]. Сподіваємось, що читач творів Г. Сірика
зуміє аргументовано поправити і доповнити погрішності.
Порівняльний аналіз подій у праці Г. Сірика із до-
j
УДК 821.161.2-94+398+930.25(477.52)«19/20»
Л.А. Іванченко
ХУДОЖНЯ МЕМУАРИСТИКА
ГРИЦЬКА СІРИКА (1918–2002)
ЯК ДЖЕРЕЛО ЛОКАЛЬНОЇ
ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ 1920–1940 рр.
У публікації вперше події Глухівщини в 1920–1940-х рр. пред-
ставлено через аналіз автобіографічних творів українського пись-
менника в еміграції Грицька Сірика (1918–2002). Адже у глобальному
масштабі біографістика є складовою історії краю, країни. Мему-
ари, написані самобутнім автором, зіставлено з документальни-
ми архівними джерелами та спогадами про ті часи інших мешкан-
ців. Описово викладений етнографічний матеріал розширить базу
краєзнавчих досліджень. Перелік прізвищ, родин – мешканців при-
леглих хуторів, сіл, селищ, містечок – доповнить теку генеалогіч-
них розвідок. Подання географічного опису краю, згадані кліматич-
ні умови збагатять не лише уяву читача, а й дадуть імпульс для
нових спостережень фахівцям природничих наук. Події та факти,
викладені у працях Г.Т. Сірика, відкривають замовчувану та при-
забуту історію Глухівщини, що надихає на нові пошуки відповідей
до низки питань періоду становлення радянської влади в Україні.
Ключові слова: хутір Андроників, хутори, Грузьке, Воронцове,
Шлях, Вороніж, Кролевець, Канада, Грицько Сірик, Григорій Трохи-
мович Сірик, розкуркулення, колективізація.
Переваги локального краєзнавства полягають у тому,
що дослідник може зіставляти розповіді, спогади і доку-
|