Свічники Михайла Китриша
У Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному зберігається найбільша персональна колекція кераміки Михайла Китриша в Україні. У ній представлено понад п’ятдесят свічників майстра. Поважна колекція свічників є й у приватному зібранні кераміки самого гончаря. Авторкою публікаці...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181328 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Свічники Михайла Китриша / О.Г. Ликова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 317-320. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181328 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1813282021-11-11T01:26:33Z Свічники Михайла Китриша Ликова, О.Г. Нова історія У Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному зберігається найбільша персональна колекція кераміки Михайла Китриша в Україні. У ній представлено понад п’ятдесят свічників майстра. Поважна колекція свічників є й у приватному зібранні кераміки самого гончаря. Авторкою публікації зроблено аналіз цього виду виробів опішненського майстра. З’ясовано місце свічників у виставковій історії Михайла Китриша. Простежено період їх виготовлення. За формотворчими ознаками виділено основні типи свічників. Окреслено основні елементи декору. Акцентовано увагу на питанні атрибутування свічників опішненського гончаря. Candlesticks have been around for a long time, but in modern life they are no longer used for their intended purpose. Traditional clay candlestick is not only a handy place for a candle. It also performs a decorative function. This studio characterized candlesticks, which were produced by Opishne’s potter Mykhailo Kytrysh. Analysis was carried out on the basis of a personal collection of the potter at the National Museum of Ukrainian Ceramics in Opishne and private collection of the master, which is stored in his home. Mykhailo Kytrysh produced clay candlesticks constantly. But information about this was very rare in published literature. The first information about his candlesticks was published in the publication in 1999. Catalogs of exhibitions, which actively participated in the potter from 1970, became a separate source, which includes candlesticks by Mykhailo Kytrysh. Mykhailo Kytrysh’s works have their own characteristic features. They are different in both decorative and formative elements. The candlesticks of Mykhailo Kytrysh are obligatory and have a container for a candles and a saucers for draining wax. The number of candles varied from one to nine. This element is often combined with decorative elements in the form of animals and devils. Often they are decorated with colored glazes. Dark glazes used rarely. The period of the production of candlesticks by Mykhailo Kytrysh is dated 1972-2010. Almost all of them are fully attributed. The oldest candlestick, on which the ritual is marked with the year of manufacture, is dated 1989 and is kept in the private collection of Mykhailo Kytrysh. Candlesticks of large size (up to one meter in diameter) potter made since 1997, when he became a participant of the First Regional Symposium “Pottery Train on Maidens and Parks of Ukraine” in Opishne. Kytrysh’s candlesticks were a rarity at the exhibitions. They often presented sculptural dishes, vases for the dishes and plates. 2021 Article Свічники Михайла Китриша / О.Г. Ликова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 317-320. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181328 069.5:738(092)(477.53-22) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Ликова, О.Г. Свічники Михайла Китриша Сіверщина в історії України |
| description |
У Національному музеї-заповіднику українського гончарства
в Опішному зберігається найбільша персональна колекція кераміки Михайла Китриша в Україні. У ній представлено понад п’ятдесят свічників майстра. Поважна колекція свічників є й у приватному зібранні кераміки самого гончаря. Авторкою публікації
зроблено аналіз цього виду виробів опішненського майстра. З’ясовано місце свічників у виставковій історії Михайла Китриша.
Простежено період їх виготовлення. За формотворчими ознаками виділено основні типи свічників. Окреслено основні елементи
декору. Акцентовано увагу на питанні атрибутування свічників
опішненського гончаря. |
| format |
Article |
| author |
Ликова, О.Г. |
| author_facet |
Ликова, О.Г. |
| author_sort |
Ликова, О.Г. |
| title |
Свічники Михайла Китриша |
| title_short |
Свічники Михайла Китриша |
| title_full |
Свічники Михайла Китриша |
| title_fullStr |
Свічники Михайла Китриша |
| title_full_unstemmed |
Свічники Михайла Китриша |
| title_sort |
свічники михайла китриша |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181328 |
| citation_txt |
Свічники Михайла Китриша / О.Г. Ликова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 317-320. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT likovaog svíčnikimihajlakitriša |
| first_indexed |
2025-07-15T22:18:30Z |
| last_indexed |
2025-07-15T22:18:30Z |
| _version_ |
1837753078667804672 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
317
REFERENCES
1. Vakulchuk, O. A. (2020). Stinni hazety yak riznovyd rady-
ansʹkykh bahatotyrazhnykh vydan (20–30 rr. XX st.) [Wall newspa-
pers as a kind of Soviet multi-circulation publications (20-30 years
of the twentieth century)]. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo.
Informolohiya – Library Science. Documentation. Informology, 1. pp.
150-158. [in Ukrainian].
2. Smyrnova, M. (1957). Zavdannia stinnoi presy [The task of the
wall press]. Leninska pravda, 23 bereznya, 3. [in Ukrainian].
3. Serhiienko, H. (1929). Pro stinhazetu v profshkoli [About
the wall newspaper in the vocational school]. Nasha osvita, 10-12,
pp. 80-83. [in Ukrainian].
4. Smyrnova, M. (1957). Zavdannia stinnoi presy [The task of the
wall press]. Leninska pravda, 23 bereznya, 3. [in Ukrainian].
5. Kylymchenko, Ye., Ovcharenko, H. (1957). Shchodenna stinhaze-
ta [Daily wall newspaper]. Leninska pravda, 5 travnia, 2. [in Ukrainian].
6. Myronenko, O. (1951). Narada redaktoriv stinhazet [Meet-
ing of wall newspaper editors]. Bilshovytska zbroia, 14 lypnia, 4.
[in Ukrainian].
7. Mukovoz, I. (1951). Narada robsilkoriv [Meeting of work-
ers’ and peasants’ correspondents]. Bilshovytska zbroia, 7 lypnia,
3. [in Ukrainian].
8. Na naradakh i seminarakh robsilkoriv. (1958). [At meetings
and seminars of workers’ and peasants’ correspondents]. Leninska
pravda, 24 sichnia, 3. [in Ukrainian].
9. Navchannia pratsivnykiv nyzovoi presy. (1958). [Training of
employees of the grassroots press]. Leninska pravda, 8 kvitnia, 2.
[in Ukrainian].
10. Seminar redaktoriv stinnykh hazet ta robsilkoriv. (1951)
[Seminar of editors of wall newspapers and workers’ and peasants’
correspondents]. Bilshovytska zbroia, 8 veresnia, 3. [in Ukrainian].
11. Sylaiev, F. (1952). Yak my pratsiuiemo z robsilkoramy [How
we work with workers’ and peasants’ correspondents]. Bilshovyts-
ka zbroia, 5 travnia, 3. [in Ukrainian].
12. Yarova, M. (1956). Oblasnyi ohliad satyrychnykh hazet ta
biuleteniv [Regional review of satirical newspapers and bulletins].
Leninska pravda, 19 veresnia, 3. [in Ukrainian].
13. Sylaiev, F. (1952). Yak my pratsiuiemo z robsilkoramy [How
we work with workers’ and peasants’ correspondents]. Bilshovytska
zbroia, 5 travnia, 3. [in Ukrainian].
14. Boiovyi pomichnyk partorhanizatsii (1956). [Combat as-
sistant of the party organization]. Leninska pravda, 31 serpnia, 3.
[in Ukrainian].
15. Verbovyi, I. (1951). Z dopomohoiu aktyvu [With the help of
assets]. Bilshovytska zbroia, 28 lypnia, 2. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 18.01.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
УДК 069.5:738(092)(477.53-22)
О.Г. Ликова
СВІЧНИКИ МИХАЙЛА КИТРИША
У Національному музеї-заповіднику українського гончарства
в Опішному зберігається найбільша персональна колекція керамі-
ки Михайла Китриша в Україні. У ній представлено понад п’ят-
десят свічників майстра. Поважна колекція свічників є й у при-
ватному зібранні кераміки самого гончаря. Авторкою публікації
зроблено аналіз цього виду виробів опішненського майстра. З’я-
совано місце свічників у виставковій історії Михайла Китриша.
Простежено період їх виготовлення. За формотворчими ознака-
ми виділено основні типи свічників. Окреслено основні елементи
декору. Акцентовано увагу на питанні атрибутування свічників
опішненського гончаря.
Ключові слова: Михайло Китриш, гончарство, кераміка, свіч-
ник, декор, колекція, Національний музей-заповідник українсько-
го гончарства, Опішне.
Свічники відомі з давніх-давен, але нині вони майже
витіснені електричними, олійними чи гасовими лампа-
ми, і в сучасному побуті це швидше декоративна, ніж
ужиткова річ. Про це свідчить і зміна тлумачення само-
го терміна в енциклопедичних виданнях. Наприклад, у
«Великому тлумачному словнику сучасної української
мови» 2001 року зазначено, що свічник – це просто «під-
ставка для свічки або свічок» [1, с. 1109], тоді як в «Уні-
версальному словнику-енциклопедії», що розміщений
у всесвітній мережі Інтернет, свічник уже названо тво-
ром декоративно-ужиткового мистецтва [6].
Загалом традиційний глиняний свічник є не тіль-
ки зручною підставкою для свічки. Він також виконує
декоративну функцію, прикрашаючи інтер’єр кімнати,
привносячи в неї тепло і світло навіть тоді, коли свічка у
ньому не запалена. Використання свічника за призначен-
ням безпосередньо розкриває функцію цього предмета.
Мета даної студії – охарактеризувати один із типів
глиняних виробів, що виготовляв видатний опішнен-
ський гончар Михайло Китриш, – свічники. За основу
взято персональну колекцію гончаря у Національному
музеї-заповіднику українського гончарства в Опіш-
ному (це найбільша колекція виробів гончаря в укра-
їнському музеї – понад 320 одиниць збереження [2]) і
приватну колекцію майстра, розміщену в його будинку
(понад 200 предметів). Свічники в обох зібраннях за-
ймають вагоме місце – близько ста предметів.
Михайло Китриш (1936 р. н.) – член Національної спілки
художників України (з 1971) та Національної спілки май-
стрів народного мистецтва України (з 1998), заслужений
майстер народної творчості України (з 1985), лауреат Пре-
мії імені Данила Щербаківського (1995), Державної премії
України імені Тараса Шевченка (1999) та Всеукраїнської
премії імені Опанаса Сластьона (2006). Його роботу від-
значено на державному рівні у вигляді чисельних дипло-
мів, похвальних грамот, медалей, почесних звань тощо.
Михайло Китриш – один з небагатьох опішненських
гончарів, хто постійно виготовляв глиняні свічники. Не-
зважаючи на це, у друкованих джерелах майже не знай-
деш відповідну інформацію. Попри те, що Михайло Ки-
j
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
318
триш професійно займався гончарством з 1960-х років,
першу згадку про його свічники розміщено у публіка-
ції за 1999 рік: «Своєрідністю творчого пошуку в межах
опішненської традиції вирізняються фігурні посудини
й скульптури Михайла Єгоровича Китриша. Майстер
створює свічники, великі вази, попільнички» [4]. Того
року трьох опішнян – Івана Білика, Михайла Китри-
ша, Василя Омеляненка – було відзначено Державною
премією України імені Тараса Шевченка. До цієї події
в Києві у Палаці мистецтв «Український дім» було ор-
ганізовано виставку «Дивотворіння Опішного – Україні
ХХІ століття», де були представлені роботи трьох зга-
даних опішненських гончарів. Власне виставка і при-
судження премії стали основними причинами того, що
1999 рік прикметний найбільшою кількістю публікацій
про Михайла Китриша. Автори статей побіжно згадува-
ли про свічники гончаря, але ніхто не аналізував самі
вироби і не відслідковував наявність їх у колекціях чи
приватних зібраннях. Тим більше майже відсутні ві-
домості про презентацію його свічників на виставках.
Навіть на ілюстраціях, які супроводжують окремі ма-
теріали про гончаря, нам вдалося віднайти лише п’ять
свічників, і то лише у довідкових виданнях.
Інформативним джерелом, де фігурує інформація про
свічники Михайла Китриша, стали каталоги виставок, у
яких гончар активно брав участь із 1970 року, хоча наяв-
ність цих виробів у експозиціях була швидше рідкістю –
переважно тут презентували скульптурний посуд, вази
для підлоги й тарелі. Розмаїття свічників гончаря мож-
на було побачити лише на його персональних виставках,
які організовувалися з нагоди ювілеїв майстра у Пол-
таві (1981) та Опішному (1996, 2006, 2011, 2016). Проте,
ці виставки не супроводжувалися каталогами виробів.
Жоден інший гончарний центр України не дає нам
уяви про розмаїття форм свічників, які притаманні виро-
бам Михайла Китриша. Навіть сам автор згадував: «Саме
більше робив макітри і підсвічники. Оце саме більше» [5].
Роботи Михайла Китриша мають свої характерні риси
і відрізняються від інших виробів опішненських гон-
чарів як декоративними, так і формотворчими елемен-
тами. Китриш робив те, що йому було цікаво, що уяв-
лялося неперевершеним і гарним. У цьому проявилася
творча індивідуальність і характер гончаря. Дослідни-
ки його мистецтва відзначають надзвичайну різнома-
нітність, вишукану декоративність, бароковість, барви-
стість творів Михайла Китриша. Традиційні за формою
та побутовим призначенням вироби у творчій інтер-
претації автора приваблюють безпосередністю, щирі-
стю та вишуканістю.
Творча уява майстра надавала свічникам інколи не-
сподіваних форм і оздоблення. У свічників Михайла
Китриша обов’язковими є як наявність ріжків (ємно-
сті для свічки), так і блюдечка для стікання воску. Цей
елемент гончар надзвичайно вправно поєднує з тва-
ринними формами – як наслідок, маємо зовсім нову
Фото 1. Михайло Китриш. Свічник. Глина, полива, гончарний
круг, ліплення, 70,8 х 32,3. Опішне, Полтавщина. 2005–2006.
Національний музей-заповідник українського гончарства в
Опішні, № КН-18492 /К-16832. Фото Тараса Пошивайла
Фото 2. Михайло Китриш. Свічник триріжковий. Глина,
полива, гончарний круг, ліплення, вирізування, ритування,
проколювання 27,3 х 21 х 11,7 см. Опішне, Полтавщина.
№ КН-18492/К-16832. Фото Тараса Пошивайла
ISSN 2218-4805
319
й оригінальну композицію. Так, досить часто на тулу-
бі свічника між ріжками автор розміщує фігурки чор-
тів. Враховуючи те, що призначення свічника – нести
світло у помешкання, а чорти – представники «нечи-
стої сили» і мешканці темряви, яких завжди намагали-
ся не пустити до оселі, то наявність цих персонажів є
досить незвичною у декоруванні таких виробів. Також
на поверхні китришівських свічників досить часто з’яв-
ляється виліплена голова козла (барана) або ж наліпле-
ний рослинний декор. Загалом свічники, так само як і
зооморфні скульптури й вази, автор прикрашав пере-
важно наліпленими елементами, урізноманітнюючи їх
кольоровими поливами, які в поєднаннях дають неочі-
куваний вражаючий ефект. Ангоби для декору свічни-
ків гончар майже не використовував.
Перша дата, яку взагалі вдалося зафіксувати на ви-
робах гончаря – 1975 рік, остання – 2010 рік (час за-
вершення гончарювання майстра за станом здоров’я).
Період виготовлення свічників Михайла Китриша, що
зберігаються у фондах музею-заповідника, окреслюєть-
ся 1972–2010 роками. Майже всі вони повністю атри-
бутовані, тоді як свічники з приватної колекції у пере-
важній більшості недатовані (підписів на них немає,
а сам автор не пам’ятає, коли їх виготовив). У цілому
особливістю свічників Михайла Китриша є відсутність
на них дати виготовлення. Та й власне авторство май-
стер зазначав украй рідко (на відміну від інших ви-
робів). Тож атрибутувати їх можна лише за музейною
документацією та застосовуючи аналогії з іншими ви-
робами в різних колекціях. Одним із пояснень цієї си-
туації може бути той факт, що свічники нечасто пре-
зентувалися на виставках, для яких автор свої роботи,
переважно й підписував. Загалом нині доступно багато
способів атрибутування свічників відомого опішнен-
ського гончаря: архівні документи, каталоги виставок,
епіграфічні написи на виробах, фотографії, підбір ана-
логів серед робіт, що зберігаються у музейних колекці-
ях. До того ж сам гончар відкритий для спілкування і
може багато чого розповісти нащадкам, хоча до таких
спогадів і потрібно ставитися дещо критично.
«Найдавніший» свічник, на якому ритуванням на-
несено рік виготовлення, датується 1989 роком і збе-
рігається у приватній колекції Михайла Китриша. По-
яснити це можна тогочасними подіями. Майстер брав
участь у І Республіканському симпозіумі гончарства в
Опішному (1989). Захід проводили на виробничій базі
опішненського заводу «Художній керамік» упродовж
місяця. Під час творчого практикуму гончарі виготов-
ляли столовий, кухонний, господарський, ритуальний
посуд, декоративну скульптуру, дитячу іграшку та інші
Фото 3. Куришки-свічники Михайла Китриша на виставці з нагоди 80-річчя гончаря.
Опішне, Полтавщина. Фото Тараса Пошивайла
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
320
глиняні вироби, характерні для їхнього гончарного осе-
редку. Виготовлені твори на заводі й випалювалися. Усі
учасники підписували свої роботи, що зробив і Михай-
ло Китриш. Основна маса виробів після конкурсу потра-
пила до запасників опішненського музею, хоча деяка
частина залишилася у авторів. Тож згаданий свічник,
імовірно, тоді й був виготовлений, хоча сам автор цьо-
го ні підтверджує, ні спростовує.
1997 року Михайло Китриш став учасником Першого
регіонального симпозіуму «Поезія гончарства на май-
данах і в парках України» в Опішному. Під час цього
заходу він виготовив великого розміру зооморфні по-
судини та свічники, за що був відзначений дипломом
лауреата. З цього часу майстер намагався виготовляти
свічники великих розмірів (до одного метра заввиш-
ки), рясно прикрашаючи їх наліпленими елементами.
Як уже зазначалося, М. Китриш декорував свічники
переважно наліпленими елементами і кольоровими по-
ливами. Власне, він – єдиний гончар художньо-експери-
ментальної лабораторії заводу «Художній керамік», який
дуже багато експериментував саме з кольоровими поли-
вами. Їх поєднання давало зовсім неочікувані результати.
Ці експерименти прославили творчість Михайла Китри-
ша як новатора у декоруванні сучасних виробів Опішного.
Характерно, що темними, зокрема коричневими, поли-
вами гончар покривав роботи зрідка, оскільки не любив
їх: «Десь виліплена квітка, а її ж не видно, бо покрили
темним, воно ту квітку і “вкрало”» [3, с. 166]. Автор нада-
вав перевагу світлим кольорам: «Ну, якого ж найприрод-
нішого кольору мав би бути підсвічник? Звичайно, жов-
того. Не треба ж асоціювати свічку тільки з померлим,
з процесом похорон. Свічка – це світло, це вогонь. При
свічці писалися світової слави книги, творилися шедев-
ри музики, створювалися живописні полотна» [3, с. 164].
Окрім оригінальних декоративних елементів, свіч-
ники Михайла Китриша прикметні й різноманітністю
форм. Кількість ріжків для свічок може варіюватися
від одного до дев’яти, найчастіше – три або п’ять. За
зовнішніми ознаками вони також розмаїті: прості на
одну свічку, великі свічники до одного метра заввишки,
які могли стояти на підлозі. Робив він і настінні свіч-
ники (кашпо), і куришки, що мали ріжки для свічки, і
цілі скульптурні композиції, які використовувалися для
освітлення приміщення. Прикметно, що всі ці вироби
автор не дублював. У майстра постійно з’являлися нові
елементи чи у декорі, чи у формі виробів.
Отже, Михайло Китриш – один з небагатьох україн-
ських гончарів, який упродовж усього періоду творчості
виготовляв, крім іншого, й глиняні свічники. Вони були
досить розмаїті як за формотворчими ознаками, так і
за декоративним оформленням. Вироби гончаря мі-
стили від одного до дев’яти ріжків для свічок. Поверх-
ня декорувалася наліпленими елементами (переважно
у вигляді голів чортів і козлів та рослинних елементів)
та світлими кольоровими поливами. Роботи експону-
валися на різних виставках, хоча й не так часто, як зо-
оморфні скульптури й вази.
Свічники Михайла Китриша зберігаються у музей-
них зібраннях та приватних колекціях. На часі – здійс-
нення розширеного і поглибленого аналізу й атрибуту-
вання описаних авторкою музейних предметів.
ДЖЕРЕЛА
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови.
Київ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. 1440 с.
2. Інвентарні книги. Національний музей-заповідник
українського гончарства в Опішному.
3. Качкан В. Жива глина : Мандрівка в минуле та сьогоднішнє
Опішного. Опішне : Українське Народознавство, 1994. 232 с.
4. Пошивайло С. Виставка опішнянської кераміки. Голос
Зіньківщини. Зіньків, 1999. № 5. 20 січня. С. 3.
5. Розмова з Михайлом Китришем від 23.12.2020. Приватний
архів автора.
6. Свічник. Універсальний словник-енциклопедія [Елек-
тронний ресурс]. Режим доступу: http://slovopedia.org.
ua/29/53409/20251.html.
Lykova O. H. Candlesticks by Mykhailo Kytrysh
Candlesticks have been around for a long time, but in modern life they are
no longer used for their intended purpose. Traditional clay candlestick is not
only a handy place for a candle. It also performs a decorative function.
This studio characterized candlesticks, which were produced by Opishne’s
potter Mykhailo Kytrysh. Analysis was carried out on the basis of a person-
al collection of the potter at the National Museum of Ukrainian Ceramics in
Opishne and private collection of the master, which is stored in his home.
Mykhailo Kytrysh produced clay candlesticks constantly. But information
about this was very rare in published literature. The first information about
his candlesticks was published in the publication in 1999. Catalogs of exhibi-
tions, which actively participated in the potter from 1970, became a separate
source, which includes candlesticks by Mykhailo Kytrysh.
Mykhailo Kytrysh’s works have their own characteristic features. They are
different in both decorative and formative elements.
The candlesticks of Mykhailo Kytrysh are obligatory and have a contain-
er for a candles and a saucers for draining wax. The number of candles var-
ied from one to nine. This element is often combined with decorative elements
in the form of animals and devils. Often they are decorated with colored glaz-
es. Dark glazes used rarely.
The period of the production of candlesticks by Mykhailo Kytrysh is dated
1972-2010. Almost all of them are fully attributed.
The oldest candlestick, on which the ritual is marked with the year of man-
ufacture, is dated 1989 and is kept in the private collection of Mykhailo Ky-
trysh. Candlesticks of large size (up to one meter in diameter) potter made since
1997, when he became a participant of the First Regional Symposium “Pottery
Train on Maidens and Parks of Ukraine” in Opishne.
Kytrysh’s candlesticks were a rarity at the exhibitions. They often present-
ed sculptural dishes, vases for the dishes and plates.
Key words: Mykhailo Kytrish, pottery, ceramics, candlestick, decor, col-
lection, National museum of Ukrainian pottery, Opishne
REFERENCES
1 Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Large explanatory
dictionary of the modern Ukrainian language]. (2001). Kyiv; Irpin: VTF
«Perun». [in Ukrainian].
2. Inventarni knyhi [Inventory books]. Natsionalnyi muzei-zapovidnyk
ukrainskoho honcharstva v Opishnomu. Unpublished. [in Ukrainian].
3. Kachkan, V. (1994) Zhyva hlyna: Mandrivka v mynule ta sohodnishnie
Opishnoho [Living clay: A journey into the past and present of Opishne].
Opishne: Ukrainske Narodoznavstvo. [in Ukrainian].
4. Poshyvailo, S. (1999) Vystavka opishnianskoi keramiky
[The exhibition of Opishne ceramics]. Holos Zinkivshchyny, 5. p. 3.
[in Ukrainian].
5. Rozmova z Mykhailom Kytryshem vid 23.12.2020 [Conversa-
tion with Mykhailo Kytrysh 23.12.2020]. Pryvatnyi arkhiv avtora.
Unpublished.
6. Svichnyk [Candlestick]. Universalnyi slovnyk-entsyklopediia
[Universal Dictionary-Encyclopedia]. Retrieved from: http://
slovopedia.org.ua/29/53409/20251.html
Стаття надійшла до редакції 26.02.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.j
|