«Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980)

Дослідження присвячене маловідомій сторінці з життя Харківського історичного музею – службовому житловому фонду і особам, які там мешкали. В основу роботи покладено матеріали Будинкової книги, зміст якої проаналізовано за наступними показниками: кількість мешканців, рік і місце народження, націона...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Дейнеко, С.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2021
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Музейна справа
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181335
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	«Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980) / С.М. Дейнеко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 395-398. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181335
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1813352021-11-11T01:26:44Z «Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980) Дейнеко, С.М. Музейна справа Дослідження присвячене маловідомій сторінці з життя Харківського історичного музею – службовому житловому фонду і особам, які там мешкали. В основу роботи покладено матеріали Будинкової книги, зміст якої проаналізовано за наступними показниками: кількість мешканців, рік і місце народження, національність, місце роботи, відношення до військової служби, рік, коли вони були прописані за цією адресою. The study is dedicated to the little-known page from the life of Kharkiv historical museum – service available housing and people who lived there. It is based on the materials of the House register, the content of which was analyzed according to the following parameters: the amount of inhabitants, date and place of birth, nationality, place of work, relation to the military service, year, when they were registered at this address. It should be stated that one of the main problems for citizens of then Kharkiv was deficit of housing. It also existed in prewar times, but considering the scale of destruction of available housing in the city in 1941–1943, the issue turned into a great challenge for the authorities and Kharkiv citizens. It was being solved in diff erent ways, from building new facilities to adaptation of various premises, which were not accommodated to domestic needs. So, in Kharkiv historical museum this issue was being solved by means of providing staff with service housing, which was situated right in the museum at 8 and 10 Universytetska Street. But, apparently, not only agency staff lived there; quite a few residents had nothing to do with the cultural institution mentioned above. According to the soviet legislation in the field of housing relations, all residents` passport details were entered in socalled House registers. We found that in the period from 1950 to 1980 100 people lived in the museum premises. Mainly they were people of Ukrainian ethnicity as well as Russians and Jewish. They didn`t work in the museum, with a few exceptions. Only 7 museum employees were recorded in the House register. There were quite a lot of schoolchildren and students of Kharkiv educational institutions among inhabitants. Period of residence is from 3 months to 25 years. 2021 Article «Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980) / С.М. Дейнеко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 395-398. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181335 930.2:929.53]:069(091)(477.54-25)«1950/1980» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Музейна справа Музейна справа
spellingShingle	Музейна справа Музейна справа Дейнеко, С.М. «Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980) Сіверщина в історії України
description	Дослідження присвячене маловідомій сторінці з життя Харківського історичного музею – службовому житловому фонду і особам, які там мешкали. В основу роботи покладено матеріали Будинкової книги, зміст якої проаналізовано за наступними показниками: кількість мешканців, рік і місце народження, національність, місце роботи, відношення до військової служби, рік, коли вони були прописані за цією адресою.
format	Article
author	Дейнеко, С.М.
author_facet	Дейнеко, С.М.
author_sort	Дейнеко, С.М.
title	«Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980)
title_short	«Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980)
title_full	«Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980)
title_fullStr	«Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980)
title_full_unstemmed	«Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980)
title_sort	«музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії харківського історичного музею (1950–1980)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2021
topic_facet	Музейна справа
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181335
citation_txt	«Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980) / С.М. Дейнеко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 395-398. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT dejnekosm muzejnímeškancíabobudinkovaknigaâkdžerelozístorííharkívsʹkogoístoričnogomuzeû19501980
first_indexed	2025-07-15T22:19:30Z
last_indexed	2025-07-15T22:19:30Z
_version_	1837753146435174400
fulltext	ISSN 2218-4805 395 розвідки. Перш за все, нашу увагу привернули роботи російського дослідника Г.Ш. Григоряна. В одній з них він аналізує міграції населення Російської імперії під час Першої світової війни і їх вплив на етнічний склад населення Москви. Інша праця присвячена також ви- вченню етнічного складу вищезазначеного міста, але вже у 1918–1921 роках. Основу джерельної бази склали Будинкові книги, які зберігаються у фондах Централь- ного державного архіву м. Москви. Автор аналізує ці дані за наступними показниками: національність, ре- гіональне походження, вік і стать переселенців [2, с. 19– 32; 3, с. 1042–1057]. Безсумнівним позитивом розвідок Г.Ш. Григоряна є введення до наукового обігу значного масиву раніше невідомих архівних матеріалів, але до історіографічної частини є зауваження. Так, Г.Ш. Гри- горян, судячи зі всього, не знайомий з працями україн- ської дослідниці, харків’янки Л.М. Жванко, яка спеціа- лізується на проблемі біженців з польських губерній у роки Першої світової війни. Її авторству належить мо- нографія і низка статей з даного питання [4]. Статис- тичному підрахунку різноманітних міграційних про- цесів, що відбувалися у 1920–1950-х рр., присвячені статті Л.А. Журавльової, В.А. Ковальової та В.В. Анікі- на. Ці роботи зацікавили нас в плані методики оброб- ки статистичних даних [5, с. 27; 6, с. 67–74]. Цікаві відомості можна знайти на музейних сайтах. Зокрема, у фондах музею «Невская застава» (Санкт-Пе- тербург, РФ) зберігається Будинкова книга, яку розпо- чали вести на початку ХХ століття. Вона містить цікаві матеріали про соціальний склад мешканців будинку [7]. Серед напрацювань вітчизняних колег привертає увагу розвідка з історії становлення музейної справи у Києво-Печерській лаврі. В ній ми можемо знайти ці- кавий матеріал про різноманітних мешканців Лаври у 1920-х рр. під час її музеєфікації [8, с. 37–49]. Таким чином, можемо зазначити, що історіографія питання виглядає досить скромно. Окремо необхід- но наголосити, що вивченням матеріалів, присвячених мешканцям, які проживали у житлових приміщеннях Хар- ківського історичного музею, до цього часу ніхто не за- ймався. Саме це обумовлює актуальність нашої розвідки. Основу джерельної бази становить Будинкова книга з архіву Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова. Метою роботи є вивчення і аналіз Будинкової книги за наступними показниками: кількість мешканців, рік і міс- це народження, національність, місце роботи, відношен- ня до військової служби, рік пропискиі за цією адресою. Хронологічні межі дослідження: нижня межа – 1950 р., саме цим роком датується запис про першого мешкан- ця; верхня межа – 1980 р., запис про останнього жильця. У дорадянській Росії Будинкові книги – це спосіб ад- міністративного обліку населення міст у XVIII – на по- чатку XX століття. Обов’язки по їх веденню були покла- дені на приставів в міських поліцейських дільницях. Як правило, у великих містах за кожним поліцейським УДК 930.2:929.53]:069(091)(477.54-25)«1950/1980» С.М. Дейнеко «МУЗЕЙНІ МЕШКАНЦІ» АБО БУДИНКОВА КНИГА ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ХАРКІВСЬКО- ГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ (1950–1980) Дослідження присвячене маловідомій сторінці з життя Харків- ського історичного музею – службовому житловому фонду і особам, які там мешкали. В основу роботи покладено матеріали Будинко- вої книги, зміст якої проаналізовано за наступними показниками: кількість мешканців, рік і місце народження, національність, місце роботи, відношення до військової служби, рік, коли вони були про- писані за цією адресою. Ключові слова: Харківський історичний музей, Будинкова кни- га, житло, мешканці. Після другого звільнення Харкова, наприкінці літа 1943 р., розпочалося відновлення роботи культурних та освітніх закладів міста. Восени запрацював Харківський історико-краєзнавчий музей імені Г. Сковороди, який у 1950 р. змінив назву на Харківський державний істо- ричний музей. У 1965 р. ім’я закладу трансформувало- ся у Харківський історичний музей, а з 2015 р. установа має наступну назву: Комунальний заклад «Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова» [1]. Всі питання, що постали перед працівниками музею у повоєнні роки, умовно можна розділити на дві вели- кі групи – професійні та побутові. Треба зазначити, що у тогочасному Харкові однією з основних проблем міс- тян був дефіцит житла. Вона існувала і у довоєнні часи, але, враховуючи масштаби руйнувань житлового фонду в місті у 1941–1943 рр., питання перетворилося на вели- чезний виклик для влади і харків’ян. Вирішували його різними шляхами, розпочинаючи від побудови нових об’єктів, закінчуючи адаптацією для побутових потреб різноманітних непристосованих для цього приміщень. Так, у Харківському історичному музеї пішли шляхом надання співробітникам службового житла, яке роз- ташовувалося прямо у музеї (вулиця Університетська, будинки №№ 8 і 10). Але, як виявилося, там прожива- ли не тільки співробітники установи; чимало пожиль- ців не мали ніякого відношення до вищезгаданого за- кладу культури. Згідно з радянським законодавством у царині побу- тово-житлових відносин, всі паспортні дані мешканців заносилися у так звані Будинкові книги. Таку Книгу не- щодавно виявлено в архіві Харківського історичного му- зею імені М.Ф. Сумцова. Відтак на сьогоднішній день ми маємо можливість дізнатися, хто жив у музеї, довідатися про вік, професію, період проживання його мешканців. Питання, пов’язані з функціонуванням вітчизняних музеїв, вже давно є предметом дослідження істориків, в тому числі і авторки цієї статті. Вивчення побутових аспектів життя музейників і до сьогодні не приверну- ли увагу фахівців. Втім є ціла низка робіт, присвячених житловій проблемі в СРСР, які дотичні до теми даної Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 396 околотком закріплювали відразу декілька вулиць, насе- лення яких підлягало обов’язковій реєстрації, або, якщо висловитися сучасною мовою, мало отримати пропис- ку. На кожне приватне домоволодіння, прибуткові бу- динки законом була передбачена окрема прошнурова- на книга. Будинкові книги містили наступні відомості: звідки і коли прибула особа, його / її повне ім’я, по батькові та прізвище, соціальний стан, сімейний стан, вік, віросповідання. Також вказувалися дані про місце і дату видачі посвідки на тимчасове проживання, рід занять (або у кого на утриманні знаходиться), номер квартири, паспортні дані, дата реєстрації та, в подаль- шому, дата вибуття – вказувалося куди саме. Наявність паспорта – обов’язкова умова для реєстрації в цих Кни- гах. Саме тому дані документи до 1917 р. і витяги з них широко використовувалися в роботі охоронних відді- лень, губернських жандармських управлінь при прове- денні заходів політичного розшуку. Для порівняння, у ліберальній Великій Британії правила реєстрації в Бу- динкових книгах не були настільки суворими. Саме це дозволило подружжю В. Ульянова та Н. Крупської при відвідуванні Лондона в 1902 р. записатися Ріхтерами. У перші роки радянської влади Будинкові книги ве- лися за тією ж формою, що і до 1917 року. Лише гра- фу, в якій фіксувалися дані про віросповідання квар- тиронаймача, змінила графа «національність» (як і в радянських паспортах, введених в 1932 р). Реєстрація в Будинкових книгах перших років радянської влади була настільки ж обов’язковою, як і раніше, і це стосу- валося всіх без винятку. Відомості, що містяться в ра- дянських Будинкових книгах більш пізнього часу, осо- бливо цінні тому, що в них іноді вказувалися розмір займаних кімнат, повне ім’я, рік і місце народження, місце роботи, посада, сімейний стан та інші відомо- сті, включаючи ставлення до військового обов’язку і членство в профспілці (у 1920-х рр.) [9]. «Каждое лицо, прибывшее на жительство в дом, нахо- дящийся в пределах городского поселения, хотя бы это жительство было временным, на срок более трех дней, обязано немедленно заявить о своем пребывании домо- вому управлению…дома, гостиницы или меблирован- ных комнат». Саме так регламентував житлові відноси- ни у країні Рад Декрет РНК РРФСР «О прописке граждан в городских поселениях» від 28 квітня 1925 року [10]. Враховуючи жорстку централізацію у СРСР, аналогічні постанови діяли в інших союзних республіках. Бюрократизація та високий статус документа в СРСР чудово показані у романі М. Булгакова «Майстер та Маргарита»: «Нет документа, нет и человека, – удовлетворенно говорил Коровьев, – а это – домовая книга вашего застройщика? – Да-а… – Кто в ней прописан? Алоизий Могарыч? – Коровьев дунул в страницу домовой книги, – раз, и нету его, и прошу заметить, не было. А если застройщик удивится, скажите, что ему Алоизий приснился. Могарыч? Какой такой Могарыч? Никакого Могарыча не было. – Тут прошнурованная книга испарилась из рук Коровьева» [11, с. 17–20]. Облік та контроль – саме те, чим керувалися радян- ські законодавці, вводячи інститут прописки. Все це ві- дображено на сторінках Будинкових книг. З осені 1943 по 1996 р. Харківський історичний му- зей знаходився у приміщеннях колишнього магазину Жирардівської мануфактури та Архієрейському будинку Покровського монастиря. У період з 1996 по 2004 р. від- бувався поетапний переїзд закладу до колишнього місь- кого ломбарду за адресою: вул. Університетська, 5 [1]. Будинкова книга Харківського історичного музею має вертикальну прямокутну форму, складається з 200 прошнурованих аркушів, скріплених картонажною об- кладинкою. На ній, у центральній частині, знаходить- ся картуш з написом українською і російською мовами у сім рядків: «Будинкова книга / для прописки грома- дян, що проживають в буд. № 8–10 / на Университет- ской вулиці / Дзержинского район / исторический му- зей / Домоуправа № / 13 відділ міліції» [12]. На форзаці знаходяться «Інструкція до ведення будинкових книг» та «Інструкція до заповнення листків прибуття та ви- буття». Вони складаються з розділів і параграфів. Дані приписи покликані допомогти керуючим будинками в заповненні і веденні цих Книг. На останній сторін- ці є підпис начальника паспортного столу та сургучна червона печатка. Загалом даний документ перевіря- ли п’ять разів: у 1957, 1958, 1960, 1963, 1973 роках [12]. Книга містить 121 запис, переважно про осіб, що мешкали у будинку за адресою: м. Харків вул. Універ- ситетська, № 8–10. Перший запис зроблено у 1944 році. Пожильців він не стосується, це – дата відкриття самої Книги та прізвище посадової особи, відповідальної за її ведення («Ленева Анна Ивановна, завхоз»), але допис про першого мешканця датується 1950 роком. Висло- вимо припущення, що існувала інша Будинкова книга, в яку заносилися дані про жителів, але в силу невідо- мих нам обставин вона не збереглася. Тому, враховуючи жорстку систему адміністративного контролю в СРСР і бажаючи уникнути неприємностей, на новій Книзі по- ставили стару дату – 1944 рік. Кількість дописів перевищує фактичне число грома- дян, які проживали на музейній житловій площі. Як ми вже вказували, зроблено всього 121 запис, а у період з 1950 по 1980 рік тут мешкало 100 осіб. Всі інші відміт- ки стосуються перевірок і технічних моментів, пов’я- заних з веденням Книги. Також необхідно зауважити, що частину мешканців було записано декілька разів. Це пов’язано з неодноразовим переоформленням пропис- ки для постійних пожильців. Ми наведемо список цих осіб та скільки разів їхні дані внесли до Книги: 1) Цу- канов – 2 рази; 2) Горнєв – 3 рази; 3) Немчик – 2 рази; 4) Брязкун – 3 рази; 5) Овсяннікова – 3 рази; 6) Овся- ніков – 3 рази; 7) Колесникова – 2 рази; 8) Смоліна – 4 рази; 9) Говорущенко – 2 рази; 10) Рудник – 3 рази; ISSN 2218-4805 397 11) Ткачов – 2 рази. Тобто, прізвища 11 персон згаду- ються декілька разів [12]. За місцем народження всіх мешканців можна умов- но поділити на декілька груп: 1) Україна; 2) Росія; 3) Бі- лорусь; 4) Грузія; 5) Казахстан; 6) Киргизстан; 7) Латвія. Так, уродженці України представлені наступними регіонами: а) м. Харків – 29 записів; б) Харківська об- ласть – 18 записів (Верхній Салтів, Старий Салтів, Вал- ківський, Краснокутський, Близнюківський, Богодухів- ський райони); в) Сумська область – 11 записів (м. Суми, м. Білопілля, селище Велика Писарівка, с. Будилка Лебе- динського району); г) Чернігівська область – 8 записів (м. Чернігів, м. Остер); д) Полтавська область – 6 запи- сів (м. Кременчук, Велико-Багачанський район); е) До- нецька область – 5 записів (м. Єнакієве, м. Дебальцеве); є) Дніпропетровська область – 3 записи (м. Дніпродзер- жинськ); ж) Вінницька область – 2 записи (м. Бершадь, селище Вороновиця); з) Ворошиловградська область – 2 записи (м. Кадієвка, м. Луганськ); і) Кіровоградська область – 1 запис (Олександрійський район); ї) Запо- різька область – 1 запис (м. Гуляй-Поле); й) Станіслав- ська область – 1 запис (Снятинський район). Загалом виявлено 87 записів про мешканців, які були уродженцями України [12]. Також нами встановлений 21 запис відносно осіб, народжених у Росії. Вони пред- ставлені наступними регіонами: а) Челябінська область; б) Саратовська область; в) м. Новосибірськ; г) Калінін- ська область; д) м. Бєлгород; е) м. Майкоп; є) м. Воро- шилов-Уссурійськ (Приморський край); ж) Оренбурзь- ка область; з) м. Чорногорськ (Хакасія); і) м. Кропоткін (Краснодарський край); й) м. Донецьк (Ростовська об- ласть); к) Краснодарський край; л) м. Москва; м) Бєл- городська область; н) Воронезька область. Всього пре- зентовано 15 регіонів [12]. У записах один раз згадуються республіки Білорусь (м. Пружани, Брестська область), Казахстан (Північ- но-Казахстанська область), Киргизстан (Таласська об- ласть), Грузія (м. Очамчира), Латвія (м. Гульбене) [12]. Під дефініцією «запис» ми розуміємо не кількість меш- канців будинку, а кількість дописів, зроблених у Кни- гу. Ще раз наголосимо, що частину мешканців зареє- стрували декілька разів. За віковими показниками пожильців можна розпо- ділити наступним чином: 1) народжені у 1940-х рр. – 39 осіб; 2) у 1930-х рр. – 37 осіб; 3) у 1920-х рр. – 14 осіб; 4) у 1950-х рр. – 8 осіб; 5) у 1900-х рр. – 7 осіб; 6) у 80 – 90-х рр. ХІХ ст. – 5 осіб; 7) у 1910-х рр. – 4 особи [12]. За національним складом переважали українці (71 запис), росіяни (33 записи), євреї (10 записів), поля- ки (1 запис) [12]. Мешканці працювали / навчалися у таких організаціях: 1) Харківський історичний музей; 2) Харківський державний університет імені М. Горького (далі – ХДУ); 3) Союзторгреклама; 4) середня школа № 2; 5) Ремісниче училище № 5; 6) Харківське медичне училище № 2; 7) Харківський медичний інститут; 8) Харківське вище авіаційне училище; 9) Інститут радянської торгівлі; 10) Харківський політехнічний інститут; 11) Харківський педагогічний інститут; 12) Контора допоміжних матеріалів Харківського Совнархозу; 13) середня школа № 48; 14) Харківський обласний архів; 15) завод (?); 16) Харківський будівельний інститут; 17) середня школа № 9; 18) Харківський інститут інженерів залізничного транспорту; 19) Трансзаводпроект; 20) середня школа № 95; 21) слухач підкурсів (?); 22) Міськпромторг. База № 1; 23) Харківський тракторний завод; 24) Харківський авіаційний інститут; 25) Харківське медичне училище № 1; 26) Харківський науково-дослідний інститут жиромолочної промисловості; 27) 8-й пологовий будинок; 28) Харківський універмаг, Промкомбінат; 29) Науково-дослідний інститут, лабораторія ; 30) трест «Міськелектромонтаж»; 31) Педагогічне училище; 32) Політехнічна школа № 1; 33) Технічний технікум; 34) Спеціалізоване управління механізації; 35) Харківський обласний телеграф; 36) Хіміко- технологічний технікум; 37) Механіко-технологічний технікум; 38) Учбово-курсовий комбінат; 39) Харківський державний інститут мір та вимірювальних приладів, інженер; 40) Харківський фармацевтичний інститут; 41) Харківський автотранспортний технікум ; 42) Промкомбінат універмагу «Харків»; 43) міліціонер Дзержинського районного відділу. Також в цій категорії можна зустріти наступні записи (подаємо мовою оригіналу): «иждивенка, домохозяйка, водитель, иждивенка служащего, иждивенка рабочего, временно не работает, пенсионер». Тобто ми можемо сказати, що у переважній більшості жильці не мали ніякого відношення до роботи у Харківському історичному музеї. Як видно з вищенаведеного переліку, серед осіб, що мешкали по вул. Університетській № 8–10, було багато учнівської і студентської молоді. У Будинковій книзі за період з 1950 по 1980 р. зареєстровано лише 7 співробітників музею: З. Брязкун (зав. відділом), М. Уманський (науковий співробітник), Л. Родіна (науковий співробітник), В. Смоліна (науковий співробітник), Г. Ліньова (завгосп), І. Ліньов (охоронець), М. Покотилов (художник) [12]. До числа військовозобов’язаних належало лише 36 осіб [12]. Термін, протягом якого громадяни мешкали при музеї, варіювався від майже 3-х місяців (23.09.1959–3.12.1959), які прожив тут учень середньої школи № 95 Марко Гень- кін, до 25-ти років – саме стільки була «музейною меш- канкою» наукова співробітниця Харківського історичного музею Віра Федорівна Смоліна (1955–1980). Для більшо- сті пожильців це житло було тимчасовим; через певний час майже всі вони переїхали до інших районів Харкова. Всі житлові приміщення розподілялися на 30 кімнат [12]. Підсумовуючи, ми впевнено можемо сказати, що у досліджуваний нами період частину приміщень Хар- ківського історичного музею використовували в яко- сті житла, в якому з 1950 по 1980 р. мешкало 100 осіб. Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 398 Переважно це були українці, а також росіяни та євреї. У Будинковій книзі зареєстровано лише 7 осіб – спів- робітників музею. Серед жильців чималу частину скла- дали учні і студенти навчальних закладів Харкова. Тер- мін проживання тривав від 3-х місяців до 25-ти років. Необхідно відмітити, що серед мешканців переважа- ли громадяни, народжені у 30-ті – 40-ві рр. ХХ ст., тоб- то на той час це був відносно молодий контингент. Вік частини жильців відповідав їхньому роду діяльності – учнівська молодь. Поступово «музейні мешканці» отри- мували інше житло. У 1980 р. житлові кімнати при Хар- ківському історичному музеї були вивільнені. У майбутніх дослідженнях варто більше уваги при- ділити правовому аспекту отримання службового жит- ла сторонніми особами, зокрема студентами. ДЖЕРЕЛА 1. Історія музею. Післявоєнний період. [Електронний ресурс]. Режим доступу: museum.kh.ua/about/museum-history. 2. Григорян Г.Ш. Влияние этнических процессов на регио- нальный состав мигрантов Москвы после начала первой миро- вой войны. История: факты и символы. 209. № 1 (18). С. 19–32. 3. Григорян Г.Ш. Домовые книги как этнодемографический источник изучения населения Москвы (1918–1921 гг.). Новей- шая история России. 2019. Т. 9. № 4. С. 1042–1057. 4. Жванко Л.М. Біженці Першої світової війни: український вимір (1914–1918). Харків : Віровець А.П. «Апостроф», 2012. 568 с. 5. Журавлёва В.А., Ковалёва Л.А. становление и развитие системы текущего учёта населения в уральских городах в 1920– 1930-х гг. Современные исследования социальных проблем (элек- тронный журнал). 2012. № 4 (12). С. 27. 6. Аникин В.В. Миграция населения Российской Федерации в 1948–1958 годах (статистический и географический аспек- ты). Вестник ТГУ. 2001. Вып. 1 (21). С. 67–74. 7. Домовая книга начала ХХ века. [Электронный ресурс]. Ре- жим доступа: http://nevzastava.ru/museum/collection/virtualnaya- vystavka1/domovaya-kniga1.html. 8. Качан Р., Хведченя С. Розвиток музейної справи на тере- нах Києво-Печерської лаври в 1918–1926 рр. Історико-геогра- фічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. 2005. Число 8. С. 37–49. 9. Домовые книги как источник генеалогической информа- ции для составления родословной и семейного древа (Дере- ва). [Электронный ресурс]. Режим доступа: https: // pomni rod. ru / articles / istochniki-genealogicheskoj-informacii / domovye- knigi.html 10. Краткая история жилищного вопроса. Прописка 28 апреля 1925 года. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http: // abcnews. com. ua / ru / education / kratkaia-istoriia-zhilishchnogo-voprosa. 11. Романенко А.П. Документ в содержательной и компози- ционной структуре романа М. Булгакова «Мастер и Маргари- та». Известия Саратовского университета. 2010. Т. 10. Сер. Фи- лология. Журналистика. Вып. 1. С. 17–20. 12. Архів Комунального закладу «Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова». Будинкова книга. Deineko S. M. «Museum inhabitants» or the House register as a source from the history of Kharkiv historical museum (1950 – 1980) The study is dedicated to the little-known page from the life of Kharkiv historical museum – service available housing and people who lived there. It is based on the materials of the House register, the con- tent of which was analyzed according to the following parameters: the amount of inhabitants, date and place of birth, nationality, place of work, relation to the military service, year, when they were registered at this address. It should be stated that one of the main problems for citizens of then Kharkiv was defi cit of housing. It also existed in pre- war times, but considering the scale of destruction of available hous- ing in the city in 1941–1943, the issue turned into a great challenge for the authorities and Kharkiv citizens. It was being solved in diff erent ways, from building new facilities to adaptation of various premises, which were not accommodated to domestic needs. So, in Kharkiv his- torical museum this issue was being solved by means of providing staff with service housing, which was situated right in the museum at 8 and 10 Universytetska Street. But, apparently, not only agency staff lived there; quite a few residents had nothing to do with the cultural insti- tution mentioned above. According to the soviet legislation in the fi eld j of housing relations, all residents` passport details were entered in so- called House registers. We found that in the period from 1950 to 1980 100 people lived in the museum premises. Mainly they were people of Ukrainian ethnicity as well as Russians and Jewish. They didn`t work in the museum, with a few exceptions. Only 7 museum employees were recorded in the House register. There were quite a lot of schoolchildren and students of Kharkiv educational institutions among inhabitants. Period of residence is from 3 months to 25 years. Key words: Kharkiv historical museum, House register, housing, in- habitants. REFERENCES 1. Istoriia muzeiu. Pisliavoiennyi period [History of the museum. Postwar period]. Retrieved from http://museum.kh.ua/about/ museum-history. 2. Grygoryan, G.Sh. (2019). Vliyanye etnicheskykh protsessov na regionalnyy sostav migrantov Moskvy posle nachala pervoj mirovoy voyny [The infl uence of ethnic processes on the regional composition of migrants in Moscow after the First World War]. Istoriya: fakty i simvoly, 1 (18), pp. 19–32. [in Russian]. 3 . G r yg o r y a n , G . S h . ( 2 0 1 9 ) . D o m ov y ye k n i g y k a k etnodemografi cheskiy istochnyk izucheniya naseleniya Moskvy (1918–1921 gg.) [House books as an ethnodemographic source for studying the population of Moscow (1918–1921)]. Noveishaia ystoryia Rossii, vol. 9, 4, pp. 1042 – 1057. [in Russian]. 4. Zhvanko, L.M. (2012). Bizhentsi Pershoi svitovoi viiny: ukrainskyi vymir (1914–1918). Refugees of the First World War: the Ukrainian dimension (1914–1918). Kharkiv: Virovets A.P. «Apostrof». [in Ukrainian]. 5. Zhuravleva, V.A., Kovaleva, L.A. (2012). Stanovlenie i razvitie sistemy tekushcheho ucheta naseleniia v uralskykh horodakh v 1920–1930-kh gg. [Formation and development of the system of current registration of the population in the Ural cities in the 1920s – 1930s.]. Sovremennyie issledovaniya sotsyalnykh problem (elektronnyy zhurnal), 4 (12). [in Russian]. 6. Anikin, V.V. (2001). Migratsyia naseleniya Rossiyskoy Federatsyy v 1948 – 1958 godakh (statisticheskiy i geografycheskiy aspekty) [Formation and development of the system of current registration of the population in the Ural cities in the 1920s - 1930s.]. Vestnik TGU, issue 1 (21), pp. 67–74. [in Russisn]. 7. Domovaya knyga nachala XX veka [House book of the early twentieth century]. Retrieved from http://nevzastava.ru/museum/ collection/virtualnaya-vystavka1/domovaya-kniga1.html [in Russian]. 8. Kachan R., Khvedchenia, S. (2005). Rozvytok muzeinoi spravy na terenakh Kyievo-Pecherskoi lavry v 1918–1926 rr. [ Development of museum work on the territory of the Kiev-Pechersk Lavra in 1918– 1926.]. Istoryko – heohrafichni doslidzhennia v Ukraini: Zb. nauk. pr., 8, pp. 37–49. [in Ukrainian]. 9. Domovye knigi kak istochnik genealogicheskoy informatsii dlya sostavleniya rodoslovnoy i semeinogo dreva (Dereva) [House books as a source of genealogical information for compiling a genealogy and family tree (Tree)]. Retrieved from https: // pomni rod.ru / articles / istochniki-genealogicheskoj-informacii / domovye- knigi.html [in Russian]. 10. Kratkaya istoriya zhilishchnogo voprosa. Propiska 28 aprelia 1925 goda [A brief history of the housing issue. Registration on April 28, 1925]. Retrieved from http: // abcnews. com. ua / ru / education / kratkaia-istoriia-zhilishchnogo-voprosa [in Russian]. 11. Romanenko, A.P. (2010). Dokument v soderzhatelnoy i kompozitsionnoy strukture romana M. Bulgakova «Master i Margarita» [A document in the content and compositional structure of M. Bulgakov’s novel «The Master and Margarita»]. Izvestiya Saratovskogo universiteta, vol. 10. Ser. Filologiya. Zhurnalistika. Issue 1, pp. 17–20. [in Russian]. 12. Arkhiv Komunalnoho zakladu «Kharkivskyi istorychnyi muzei imeni M.F. Sumtsova». – Budynkova knyha. Unpublished. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 27.02.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р.

«Музейні мешканці» або будинкова книга як джерело з історії Харківського історичного музею (1950–1980)

Репозитарії

Схожі ресурси