Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини

У статті за польовими матеріалами, зібраними у Семенівському та Новгород-Сіверському районах Чернігівської області, розглянуто одиниці вимірювання довжини, площі, часу, ваги та об’єму. За відсутності годинника вдень слідкували за положенням сонця над небосхилом, вимірювали довжину тіні, вночі орі...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Васянович, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2021
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181341
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини / О.О. Васянович // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 336-339. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181341
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1813412021-11-11T01:26:22Z Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини Васянович, О.О. Нова історія У статті за польовими матеріалами, зібраними у Семенівському та Новгород-Сіверському районах Чернігівської області, розглянуто одиниці вимірювання довжини, площі, часу, ваги та об’єму. За відсутності годинника вдень слідкували за положенням сонця над небосхилом, вимірювали довжину тіні, вночі орієнтувалися за співом півнів. Для визначення довжини, крім метрів, послуговувалися антропологічними мірами, що, відповідно до фізичних властивостей людини, не є сталими одиницями. У досліджуваних районах значне поширення і застосування мають пристрої для зважування – кантирі. За відсутності вагів сипучі продукти вимірювали дерев’яними посудинами різної величини, тобто визначали кількість через об’єм. Для вимірювання кількості рідини використовували відро, пляшки різної місткості. Попри уніфікацію метричних одиниць державою, жителі північно-східної частини Чернігівщини в домашніх умовах продовжували послуговуватися досить умовними одиницями вимірювання. Folk knowledge is the result of a long process of cultural adaptation of man to the environment. Significant interest in traditional folk knowledge today is due to the applied focus of this branch of folk culture, the wide range of applications of its centuries-old experience in modern conditions. Information on folk metrology, which consists of units of length, area, time, weight, and volume, was formed long ago. In all ethnic groups, these measures are of folk origin, but upon a state establishing begins the process of their unification. The article considers the units of length, area, time, weight, and volume based on field materials collected in Semenivskyi and Novhorod-Siverskyi districts of Chernihiv region. In the absence of a clock, the position of the sun over the sky was monitored during the day, the length of the shadow was measured, and cock crowing served as guidance at night. To determine the length, in addition to meters, anthropological measures were used, which according to the physical properties of man are not fixed units. To measure a field’s area in Soviet times they used a special ‘sazhenfor- mowing’, which corresponded to two meters and consisted of two sticks fastened crosswise in the form of the letter A. Devices for weighing – ‘cantyr’ – are widespread and used in the study areas. The offi- cial measure of 1 kilogram is used for weighing, but they also remember other units of weight: ‘khunt’, ‘pud’, centner, ton, which allows to compare diff erent units of weight. In the absence of scales, bulk products were measured with wooden utensils of diff erent sizes or bags, i.e. the quantity was determined by volume. Conventional units of measure for grain were special stacks, which were gathered after harvesting. Buckets and bottles of various capacities were used to measure the amount of liquid. Despite the unification of metric units by the state, the inhabitants of the north-eastern Chernihiv region continued to use at home quite conventional units of measurement, which led to discrepancies in the measurements of the same values. 2021 Article Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини / О.О. Васянович // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 336-339. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181341 398.1+006.91(477.51) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Васянович, О.О. Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини Сіверщина в історії України
description	У статті за польовими матеріалами, зібраними у Семенівському та Новгород-Сіверському районах Чернігівської області, розглянуто одиниці вимірювання довжини, площі, часу, ваги та об’єму. За відсутності годинника вдень слідкували за положенням сонця над небосхилом, вимірювали довжину тіні, вночі орієнтувалися за співом півнів. Для визначення довжини, крім метрів, послуговувалися антропологічними мірами, що, відповідно до фізичних властивостей людини, не є сталими одиницями. У досліджуваних районах значне поширення і застосування мають пристрої для зважування – кантирі. За відсутності вагів сипучі продукти вимірювали дерев’яними посудинами різної величини, тобто визначали кількість через об’єм. Для вимірювання кількості рідини використовували відро, пляшки різної місткості. Попри уніфікацію метричних одиниць державою, жителі північно-східної частини Чернігівщини в домашніх умовах продовжували послуговуватися досить умовними одиницями вимірювання.
format	Article
author	Васянович, О.О.
author_facet	Васянович, О.О.
author_sort	Васянович, О.О.
title	Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини
title_short	Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини
title_full	Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини
title_fullStr	Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини
title_full_unstemmed	Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини
title_sort	традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини чернігівщини
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2021
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181341
citation_txt	Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини / О.О. Васянович // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 336-339. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT vasânovičoo tradicíjnímetrologíčníznannâžitelívpívníčnoshídnoíčastiničernígívŝini
first_indexed	2025-07-15T22:20:11Z
last_indexed	2025-07-15T22:20:11Z
_version_	1837753185435910144
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 336 REFERENCES 1. Dudar, O.T. (1979). Narodni khudozhni promysly Ukrayiny. Zbirnyk naukovykh prats [Folk arts and crafts of Ukraine. Collection of scientific works]. Кyiv : Naukova dumka. [in Ukrainian]. 2. Lashchuk, Yu. (1992). Narodne mystetstvo Ukrayinskoho Polissia [Folk art of Ukrainian Polissya]. Lviv: Kameniar. [in Ukrainian]. 3. Zakharchuk-Chuhai, R. (2007). Narodne dekoratyvne mys- tetstvo Ukrainskoho Polissia. Chornobylshchyna [Folk decorative art of Ukrainian Polissya. Chernobyl]. Lviv : Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy. [in Ukrainian]. 4. Nykorak, O. (2004). Ukrainska narodna tkanyna XIX-XX st. : Typolohiia, lokalizatsiia, khudozhni osoblyvosti [Ukrainian folk fabric of the XIX–XX centu- ries: Typology, localization, artistic features]. Lviv : Afi sha [in Ukrainian]. 5. Orel, L. (2003). Ukrayinskyi rushnyk (istoryko-kulturolohichne dos- lidzhennia). [Ukrainian towel (historical and cultural research)]. Lviv : Kaĺ- variia. [in Ukrainian]. 6. Selivachov, M. (2005). Leksykon ukrainskoi ornamentyky (ikonohrafiia, nominatsiia, stylistyka, typolohiia) [Lexicon of Ukrainian ornamentation (iconography, nomination, stylistics, typology)]. Кyiv : Redaktsiia visnyka «Ant». [in Ukrainian]. 7. Bondarchik, V.K., Brain, I.N., Burakovskaya, N.I. (Comps.) (1988). Poles’ye. Material’naya kul’tura [Polesie. Material culture]. AN USSR. L’vovskoye otdeleniye Instituta iskusstvovedeniya, fol’klora i etnografi i im. M.F. Ryl’skogo. Кyiv : Naukova dumka. [in Russian]. Стаття надійшла до редакції 28.02.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р. зі народної культури, широкими можливостями засто- сування її багатовікового досвіду в сучасних умовах. Народні метрологічні знання досі не висвітлені у спе- ціальному дослідженні, хоча їхні окремі аспекти почали вивчати ще у другій половині ХІХ ст. [8; 12]. Протягом ХХ ст. до етнометрологічної тематики зверталися: ві- тчизняні етнологи, історики І. Єрофієв [6], В. Зінич [7], О. Сидоренко [10]; лінгвісти Й. Дзендзелівський [5], В. Винник [4]. Історико-етнографічні дослідження, при- свячені окремим українським регіонам, також містять відомості з народної метрології [1; 9; 11]. Останніми роками, переважно на Західному Поліссі, народні ме- трологічні знання студіює С. Чибирак [14; 15]. Окремі аспекти метрологічних мір висвітлені нами стосовно північно-східної частини Чернігівщини [2; 3]. Наявні дослідження не розкривають повною мірою локальні особливості та трансформації народної метрології укра- їнців Східного Полісся, тож метою нашого дослідження є аналіз стану побутування традиційних метрологічних знань у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. за польо- вими матеріалами останніх років. Джерельною базою дослідження стали свідчення, зібрані автором у Семе- нівському (С.) та Новгород-Сіверському (НС.) районах Чернігівської області 2019 р. у складі комплексної істо- рико-етнографічної експедиції, організованої Держав- ним науковим центром захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. За польовими матеріала- ми буде простежено локальні особливості мір довжи- ни, площі, часу, ваги й об’єму жителів північно-східної частини Чернігівщини. Одиниці вимірювання довжини, площі, часу, ваги та об’єму сформувалися досить давно. У всіх етносів ці міри мають народне походження, проте з виникненням держави починається процес їх уніфікації [1, c. 202]. Оскільки застосування державних мір було обов’яз- ковим лише в торгівлі, то в повсякденному житті по- ліщуки продовжували послуговуватися власними, на- родними. Протягом перебування Східного Полісся в складі Радянського Союзу відбувалося нищення при- ватної власності, тому зникала потреба у народних мі- рах, що призвело до уніфікації та відповідного скоро- чення їхнього розмаїття. Добу традиційно поділяли на чотири частини: ра- нок, день, вечір, ніч. Потреби в точному визначен- ні часу майже не було, респонденти зрідка згадують про застосування годинників. За відсутності годинни- ка сонце слугувало основним орієнтиром у визначенні часу вдень. Жителі досліджуваних районів слідкували за його положенням на небосхилі: «Казала мама: «Мінє нє нада вашіє ні часи, ні календарі, я вішла, гляну на сон- це і скажу тябє якоє время. Гляну па сонцу і знаю, като- ре время»» (Тимоновичі С.); «Пабачать, кажуть, сонце в абєди, пара на абєд. Вісока так, дівітца – в абєди сон- ца. Нада на абєд садітца» (Бирине НС.); «Сонце на який бачок, уже часи зналі: ета в абед, ета в полудєнь – ета j УДК 398.1+006.91(477.51) О.О. Васянович ТРАДИЦІЙНІ МЕТРОЛОГІЧНІ ЗНАННЯ ЖИТЕЛІВ ПІВНІЧНО-СХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЧЕРНІГІВЩИНИ У статті за польовими матеріалами, зібраними у Семенів- ському та Новгород-Сіверському районах Чернігівської області, розглянуто одиниці вимірювання довжини, площі, часу, ваги та об’єму. За відсутності годинника вдень слідкували за положенням сонця над небосхилом, вимірювали довжину тіні, вночі орієнтува- лися за співом півнів. Для визначення довжини, крім метрів, послу- говувалися антропологічними мірами, що, відповідно до фізичних властивостей людини, не є сталими одиницями. У досліджуваних районах значне поширення і застосування мають пристрої для зважування – кантирі. За відсутності вагів сипучі продукти ви- мірювали дерев’яними посудинами різної величини, тобто визна- чали кількість через об’єм. Для вимірювання кількості рідини ви- користовували відро, пляшки різної місткості. Попри уніфікацію метричних одиниць державою, жителі північно-східної частини Чернігівщини в домашніх умовах продовжували послуговуватися досить умовними одиницями вимірювання. Ключові слова: Чернігівська область, Східне Полісся, народ- ні знання, народна метрологія, державні міри, трансформація. Народні знання – результат тривалого процесу. Вони ґрунтуються на традиційному досвіді спостереження за природними явищами в певній екологічній системі за допомогою методів, доступних носіям традиційної куль- тури. Значний інтерес до традиційних народних знань нині зумовлений прикладним спрямуванням цієї галу- ISSN 2218-4805 337 ужо в часов три там, четирі, а абєди в час. Калісь ета била точна» (Кам’янська Слобода НС.). Інколи спосте- рігали за величиною тіні протягом дня: «Хадили ж ми на работу в калхоз. Так скольки уже часов, пора абедать. Падивилась стала на тєнь. А, уже час дня – тєнь проста. Єслі уже чуть тєнь прадовжилась, уже больш» (Блисто- ва НС.); «На тєнь глянуть – маленькій. Ета я знаю точ- на. Ета абєд – глядь – всє садятца абєдать» (Кам’ян- ська Слобода НС.). Частіше респонденти наголошують на важливості вимірювання довжини тіні кроками. До такого способу вдавалися обідньої пори, інколи ве- чірньої і ніколи вранішньої: «Часи знали. Часив не було не в кого, так ступнями стане так да сонца, намерає, уже каже час чи дванадцать. Па земні ступнями [міря- ли. – О. В.] тєнь сваю» (Радомка С.); «Часов не було, ми як каров пасли пасля вайни так дивимось це на тєнь. Нам- нєтиш па якиє пори, ступнями мераєш і сходилась» (Діг- тярівка НС.); «Люді стариє зналі па сонцу, па тню шагалі шагамі» (Печенюги С.). Уночі ж спостерігали за співом півнів: «Пєвєнь часи знає і ноччу, і вдєнь. Як час і сколькі там время, і он запєє» (Бирине НС.); «Пєрвиє певні за- пелі – ета палуноч, а як утрам запелі – ета утра – ета нада уже вставать» (Лісконоги НС.). Хлопці, поверта- ючись з танців уночі, плескали у долоні, щоб побуди- ти півнів, які починали співати безпірно і таким чи- ном будили селян: «Ноччу первиє пєтухи, втариє, там три часа. Хатя ми кались маладиє були. Ідьом [плеще в долоні. – О. В.] как начнут какарікать петухи. Шоб по- чудачить, падурачиться» (Орликівка С.). У с. Дігтярівка Новгород-Сіверського району що- годинні сповіщення жителів села про час входили в обов’язки пожежних: «Хадила і я на пажарну начавать. Тут кала церкви була пажарна, таді кала бригади. Ну і був у нас начальнік Карнєй Петрович. Приходе да й каже: «Ну, дванадцять часов ночі, як ти будеш бить часи?» Ну як я?! Я неспеша пабила дванадцять. «Так, Карнєй Пе- трович?» – «Так». Часи були. Адинадцать, двенадцать. Це так як часи. А били у дзвон. Кала церкви кались висів, такий пахабний. Як часи б’єш, так чутно па всьом селу. Через кажний час і б’єш. Тут спеціальний був чалавєк, а таді вже пожарники били. Так і я била. А може у людей часов немає дома, то вже знаєш час». Для визначення довжини, крім метрів, послуговува- лися антропологічними мірами: кроками (ступенями, сєгнями, шагами), ліктями (локтями), п’ядями (четвер- тями, четвернями, п’ядами), що відповідно до фізич- них властивостей людини не є сталими одиницями. Для визначення певної відстані на землі користували- ся кроками: «Пройдє мама шагам і зразу скаже скольки сотих» (Тимоновичі С.). Для вимірювання довжини по- лотна, ниток, мотузок послуговувалися саме ліктем, а у с. Бучки Новгород-Сіверського району вважали, що лі- коть полотна можна було виткати за три дні: «Гета як кросни ткуть, так кажуть: «Гокать, гокать три днє – локать». Локтєм мерать». Населення Чернігівщини для позначення відстані від великого пальця до вказівно- го або середнього найчастіше вживає термін четверть, що виглядає цілком логічно, адже це четверта частина аршина, що дорівнює приблизно 18 см: «Кались же са- рочки шили, так на четверть меряли» (Блистова НС.). «Мерали матерію – п’яда» (Радомка С.). У с. Орликівка Семенівського району зафіксовано вміння зіставляти різні величини, пов’язані з антропологічними особли- востями людини: «Єслі штани вибираєш сабе, як паме- рать, не будеш же там раздеватца, бери за канци на раз- тяжку. Значить далжни падийти». Для обмірювання площі поля за радянських часів послуговувалися спеціальним косовим сажнем, що від- повідав двом метрам і складався з двох палиць, скрі- плених поперечкою у вигляді літери А. У досліджених селах такий пристрій переважно називали сажень / са- жань (Костобобрів, Хотіївка, Іванівка, Леонівка, Пече- нюги С., Блистова, Бучки, Михальчина Слобода, Бирине, Кудлаївка, Дігтярівка, Кам’янська Слобода НС.), трапля- ються й інші назви: аршин (Карповичі С.), двухметровка (Хотіївка С.), дріґуль (Лісконоги НС.), метер (Орликівка, Погорільці С.), метра (Радомка, Лосівка, Архипівка С.), метровка (Янжулівка С.), мєріло (Тимоновичі С.). Вимі- рювання землі за допомогою косового сажня, незалежно від форми поверхні ділянки, було досить точним. Ста- рожили зазвичай пригадують про використання косо- вого сажня у минулому в колгоспах, нині – у сільсько- гоподарських товариствах та на присадибних ділянках для визначення оплати праці оратаїв та комбайнерів: «Заре мерають. Напримір трахтари аруть. Землемір прийшов – тей, шо мірає землю. Йаму ж нада за те, шо вон сутки праарав чим-то памерать, шо вон наарав. У полі, у таваристві. От у мене там петнадцеть сотих пшеници, комбайни тепер маленькиє наймаєтца, при- ходить питає: «Бабо, скоки в тебе?» Кажу, шо семнад- цеть сотих. – «Так перемерать?» – Я кажу: «Як хочеш». Перемерав. Правильно. Вано за мною числиться, я знаю скольки яка латка. А як я приміром посєяла пшеницу, авйос чи шо і приєде камбайньор касить, вон же питає скольки в вас сотих. Я кажу, стольки, а не віриш – пере- міряй» (Блистова НС.). У досліджуваних районах значне поширення і за- стосуванння мають пристрої для зважування – безмен, кантор / кантир, тє́рєзи. Респонденти частіше зга- дують безмін − пристрій із нерівним плечем та рухо- мою рамкою. Угорі було кільце, за яке тримали тере- зи при зважуванні продуктів. Рамка пересувалася, а коли встановлювалася рівновага, можна було визна- чити вагу товару. Респонденти частіше ототожнюють ці ваги, проте трапляються і пояснення їхніх відмін- ностей: «Як пазичить, там зважив. Такіє булі кантори стариє» (Костобобрів С.); «Кантур був, безмен і кантур то одне й те саме» (Погорільці С.); «Важили дома при- блізно. У каждого кантур був, кантурець, довгий. Кіла- грам двадцять важив, а як і шеснадцать. Безмен був на Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 338 хунти, а кантур на кілограми» (Блистова НС.). У с. Ар- хипівка Семенівського району було зафіксовано існу- вання власноруч виготовленого кантиря, проте важко повірити у точність зважувань на ньому: «Люді важілі кантурам. Кантури булі, но в мойой свєкрухі кантура нє було, так ана такоє сдєлала – булава, ана і січас дєсь ля- жіть. Копія кантура, но у нас була дєрєвянная. На кіло- грамі. Там напісани і хунти і кілограми, і чьортачки па палтара кілограма, палтара хунта, там всьо». При зважуванні жителі Чернігівщини послуговува- лися офіційною мірою – 1 кілограм, проте пам’ятають й інші одиниці ваги: хунт (400 г), пуд (16 кг), центнєр (100 кг), тона (1000 кг). Формально міжнародні прото- типи метра і кілограма утверджені на підрадянських українських землях Декретом Раднаркому РСФРР «Про запровадження міжнародної десяткової системи мір та ваги» (1918). Фактично відтерміновані до 1927 р. і введе- ні постановами Міжурядницької метричної комісії при Українській економічній нараді при Раднаркомі УСРР (11 серпня 1927 р.), Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР (19 вересня 1927 р.), Народного комісаріату юстиції УСРР (6–18 жовтня 1927 р.) [13, с. 272]. У дослі- джуваних районах уміли зіставляти різні одиниці ваги: «Сорак хунтав – пуд, шеснадцать кілограм» (Погорільці); «Я знаю, шо сто кілограм – шесть пудов» (Архипівка С.); «Шеснадцать кілограм – це пуд, а ранше було сорак хун- тав – це пуд. Ну, паделєть. Шесть пудов – центнер, а шей- сят – тона» (Дігтярівка НС.). Інколи одиниці ваги мали прикладне значення, тож ним послуговувалися жите- лі краю довгий час: «Калісь хліба нєма, ідєш к сасєду за- нять. Береш кантирь, пойдєш займеш там хунт чи два хунти, а завтра напякєш свєжаго атдасіш. Зважиш – ад- дасіш сасєду» (Михальчина-Слобода НС.); «Калісь карови паслі… Тяпер па очереді пасуть, а калісь же паслі – пас- тух. Пуд зєрна з карові» (Бирине НС.). За відсутності вагів поліщуки вимірювали зерно, борошно, крупу, картоплю та інші сипучі продукти де- рев’яними посудинами різної величини (мєрка), тобто визначали кількість через об’єм: «Мєрка, цебрик, дєж- ка – мірки такі» (Лосівка С.). Респонденти наголошу- ють, що ці мірки були різної місткості: «Як хлєб п’єклі так сєялі муку у ету мєрку, мєркай і називалася ана. Ана такая нєвялічка. Ну сколькі?! Булак чатири чи пять мать п’єкла» (Михальчина-Слобода НС.); «Мєрка та- кая – адно вуха – і туди ведро там. Ущерть насипаєш» (Лосівка С.). Респондент із с. Орликівка Семенівського району розповів про мерчук – совок, призначений для вимірювання кількості зерна, яке віддавали мельнику за помол борошна. Умовними мірами обрахунку збіжжя були спеціаль- ні стіжки, які складали після збору врожаю, вони слу- гували певними кількісними показниками: капа (60 снопів), палукапак, падкопак, павкопа, полукапа (30 сно- пів), кучка (10–15 снопів), бабка (5–6 снопів). Подекуди кількість зібраного врожаю могли переводити зі стіж- ків-півкіп в кілограми: «Прибєрно скажу: із палукап- ка, називався палокапак, намалачували пудов три. Це примєрно. Жито. Кались пшеницу мало сеяли, а жито» (Іванівка С.). Проте інколи респонденти не сприйма- ли ці одиниці за чіткі числові показники, ймовірно, це пов’язано з втратою потреби чітко обраховувати виро- щений урожай. «Капа – сємсят п’ять [снопів. – О. В.], а палукапак, скольки астанється уже, то називався палу- капак» (Тимоновичі С.). Респонденти зазначають, що раніше власне не було потреби у вимірюванні рідини, за винятком горілки. Для вимірювання кількості рідини використовували відро (10 л), сулєю (20 л, 10 л, 5 л, 4 л, 3 л, 2,5 л), четрве- тьову пляшу (4 л), гладишку (2,5 л, 1 л), бутилку, пляшку, паллітру (1,0 та 0,5 л), чакушку (0,25 л). У досліджуваних районах вдалося зафіксувати різноманітні назви скля- нок, залежно від їх ємності: малінковскій стакан, чай- ний (250 мл), булганінскій стакан (220 мл), сталінський стакан, граньоний (200 мл): «Малінковський з прутікам, а сталінський трошки менший. Тей на двєсті підісят, шо з прутикам, а цей двісті» (Лосівка С.); «Чайний ста- канчик це був двісті пійсят грам, таки тоненьки, а тей граньони – тей двісті грам» (Блистова НС.); «Булганін- скій – ані були бальшіє стакани, як вип’є, так і пад стол палєзє. Цар же наверна був Булганін, я точна нє знаю. 220, ані очень булі бальшиє» (Кам’янська Слобода НС.); «Стограмових чарачак не було, а стакан з марусіним па- яском називався» (Орликівка С.). Своєрідно визнача- ли і ємність чарки, констатуючи, що в минулому мало вживали алкогольних напоїв: «Чатирохлітрови бутил- ки, се людей як сем’я свая, дак чалав’єк тридцять. Чарач- ки, таки штопачки грам тридцять. То стограмовки так тепер уже щитається, стограмова. А кались оце чарач- ки були, штопка звали» (Іванівка С.). Нині жителі краю переважно послуговуються скляними банками та плас- тиковими пляшками різної ємності для вимірювання молока, олії, горілки тощо. Отже, на народних мірах довжини, площі, вимірю- вання ваги та рідини позначилися різні історичні епо- хи, починаючи від Київської Русі й до сучасності, поміт- ний певний вплив держави, яка диктувала кодифіковані норми метрології. Оскільки в домашніх умовах жителі краю не мали потреби в точному вимірюванні продук- тів, то навіть після запровадження метричної системи вони продовжували послуговуватися досить умовними одиницями вимірювання, що призводило до різночи- тання у вимірах одних і тих же величин. ДЖЕРЕЛА 1. Болтарович З.Е., Минько Л.И., Мороз Я.А., Федорив О.Р. На- родные знания. Общественный, семейный быт и духовная культу- ра населения Полесья. Минск : Наука и техника, 1987. С. 184–232. 2. Васянович О. Використання традиційних метрологічних знань жителями Чернігівського району. Народна культура Чер- нігівського району (традиція та сучасний стан побутування). Жи- томир : Видавець О.О. Євенок, 2019. С. 204–211. 3. Васянович О. Традиційні метрологічні знання жителів північно-західної частини Чернігівщини. Музей просто неба в соціокультурному просторі. Матеріали Міжнародної наукової ISSN 2218-4805 339 tional metrological knowledge of the inhabitants of the north-west- ern part of Chernihiv region] Muzei prosto neba v sotsiokulturnomu prostori. Materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, prysviachenoi 50-richchiu zasnuvannia Natsionalnoho muzeiu narodnoi arkhitektury ta po- butu Ukrainy, pp. 49–54. Kyiv: Vydavnychyі dim zhurnalu «Pamіat- ky Ukrainy». [in Ukrainian]. 4. Vynnyk, V.O. (1966). Nazvy odynyts vymiru i vahy v ukrainskii movi [Names of units of measurement and weight in the Ukrainian language]. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. 5. Dzendzelivskyi. Y. O. (1955). Sposterezhennia nad termi- nolohiieiu narodnoi metrolohii hovirok Zakarpatskoi oblasti [Ob- servations on the terminology of folk metrology of dialects of the Transcarpathian region]. Naukovi zapysky Uzhhorodskoho derzhavnoho universytetu, (XIV), рр. 81–141. [in Ukrainian]. 6. Yerofi iev, I. (1927). Do pytannia pro stari ukrainski miry, vahu ta hroshovyi obih [On the question of old Ukrainian measures, weight and mon- ey circulation]. Kharkiv. [in Ukrainian]. 7. Zinych, V. (1967). Narodna matematyka ta metrolohiia [Folk mathematics and metrology]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia, 2, pp. 57– 63. [in Ukrainian]. 8. Lobko, A. (1889). Popytka k uravneniju mer i vesa v Malorossii ХVІІ v. [An attempt to equate measures and weights in Little Russia in the ХVІІ century]. Kievskaja starina, 7, pp. 232–233. [in Russian]. 9. Ostapyk, O. (2002). Odynytsi vymiru, narodni prykmety ta narodnyi kalendar [Units of measurement, folk signs and folk calen- dar]. Lemkivshchyna: istoryko-etnohrafichne doslidzhennia, (Vol. 2), pp. 127– 139 Lviv: Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy. [in Ukrainian]. 10. Sydorenko, O. F. (1976.) Tradytsiina narodna metrolohiia [Traditional folk metrology]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia, 4, pp. 61– 68. [in Ukrainian]. 11. Siavavko, Ye. (1987). Tradytsiini narodni znannia [Tradition- al folk knowledge]. Hutsulshchyna: Istoryko-etnohrafichne doslidzhennia, pp. 260–272. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. 12. Hanenko, A. (1864). Istoricheskij ocherk mezhevyh uchrezhdenij v Malorossii. [Historical sketch of boundary institutions in Little Russia]. Chernigov. [in Russian]. 13. Chybyrak, S. V. (2018). Metrolohiia [Metrology]. Entsyklopedi- ia istorii Ukrainy, pp. 271–280, (Vol. Ukraina i ukraintsi. Kn. 1.). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. 14. Chybyrak, S. (2013). Narodna metrolohiia Volynskoho Polissia: tradytsii vymiriuvannia dovzhyny [People’s metrology of Volynskiy Polissya: traditions of vimiryuvannya dozhini]. Litopys Volyni, (13), pp. 20–24. [in Ukrainian]. 15. Chybyrak, S. (2019). Narodna metrolohiia Pravoberezhnoho Polissia (seredyna ХХ – pochatok ХХІ stolittia) [People’s metrolo- gy of the Right Bank Polissya (mid.-XX – ear. of the XXI century)]. Narodna tvorchist ta etnolohiia, 4, pp. 56–66. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 28.02.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р. конференції, присвяченої 50-річчю заснування Національно- го музею народної архітектури та побуту України. Збірник до- повідей. Київ : Видавничий дім журналу «Пам’ятки України», 2019. С. 49–54. 4. Винник В. О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. Київ : Наукова думка, 1966. 151 с. 5. Дзендзелівський Й. О. Спостереження над термінологією народної метрології говірок Закарпатської області. Наукові за- писки Ужгородського державного університету. 1955 Т. XIV : Діа- лектологічний збірник. С. 81–141. 6. Єрофієв І. До питання про старі українські міри, вагу та грошовий обіг. Харків, 1927. 52 с. 7. Зінич В. Народна математика та метрологія. Народна твор- чість та етнографія. 1967. № 2. С. 57–63. 8. Лобко А. Попытка к уравнению мер и веса в Малороссии ХVІІ в. Киевская старина. 1889. № 7. С. 232–233. 9. Остапик О. Одиниці виміру, народні прикмети та народ- ний календар. Лемківщина: історико-етнографічне дослідження. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2002. Т. 2 : Духов- на культура. С. 127–139. 10. Сидоренко О. Ф. Традиційна народна метрологія. Народ- на творчість та етнографія. 1976. № 4. С. 61–68. 11. Сявавко Є. Традиційні народні знання. Гуцульщина: іс- торико-етнографічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1987. С. 260–272. 12. Ханенко А. Исторический очерк межевых учреждений в Малороссии. Чернигов, 1864. 108 с. 13. Чибирак С. В. Метрологія. Енциклопедія історії України. Київ : Наукова думка, 2018. Т. Україна і українці. Кн. 1. С. 271–280. 14. Чибирак С. Народна метрологія Волинського Полісся: тра- диції вимірювання довжини. Літопис Волині. 2013. Ч. 13. С. 20–24. 15. Чибирак С. Народна метрологія Правобережного Поліс- ся (середина ХХ – початок ХХІ століття). Народна творчість та етнологія. 2019. № 4. С. 56–66. Vasianovych О.О. Traditional metrological knowledge of residents of the North-Eastern part of Chernihiv Region Folk knowledge is the result of a long process of cultural adapta- tion of man to the environment. Signifi cant interest in traditional folk knowledge today is due to the applied focus of this branch of folk cul- ture, the wide range of applications of its centuries-old experience in modern conditions. Information on folk metrology, which consists of units of length, area, time, weight, and volume, was formed long ago. In all ethnic groups, these measures are of folk origin, but upon a state establishing begins the process of their unifi cation. The article consid- ers the units of length, area, time, weight, and volume based on fi eld materials collected in Semenivskyi and Novhorod-Siverskyi districts of Chernihiv region. In the absence of a clock, the position of the sun over the sky was monitored during the day, the length of the shadow was measured, and cock crowing served as guidance at night. To determine the length, in addition to meters, anthropological measures were used, which according to the physical properties of man are not fi xed units. To measure a fi eld’s area in Soviet times they used a special ‘sazhen- for-mowing’, which corresponded to two meters and consisted of two sticks fastened crosswise in the form of the letter A. Devices for weigh- ing – ‘cantyr’ – are widespread and used in the study areas. The offi - cial measure of 1 kilogram is used for weighing, but they also remember other units of weight: ‘khunt’, ‘pud’, centner, ton, which allows to com- pare diff erent units of weight. In the absence of scales, bulk products were measured with wooden utensils of diff erent sizes or bags, i.e. the quantity was determined by volume. Conventional units of measure for grain were special stacks, which were gathered after harvesting. Buck- ets and bottles of various capacities were used to measure the amount of liquid. Despite the unifi cation of metric units by the state, the inhab- itants of the north-eastern Chernihiv region continued to use at home quite conventional units of measurement, which led to discrepancies in the measurements of the same values. Key words: Chernihiv region, Еastern Polissia, folk knowledge, folk metrology, state units of measurement, transformation. REFERENCES 1. Boltarovich, Z.E., Min’ko, L.I., Moroz, Ja.A., Fedoriv, O.R. (1987). Narodnye znanija [Folk knowledge]. Obshhestvennyj, semejnyj byt i duhovnaja kul’tura naselenija, pp. 184–232. Minsk, Nauka i teh- nika. [in Russian]. 2. Vasianovych, O. (2019). Vykorystannia tradytsiinykh metrolo- hichnykh znan zhyteliamy Chernihivskoho raionu [Use of traditional metrological knowledge by residents of Chernihiv district]. Narodna kultura Chernihivskoho raionu (tradytsiia ta suchasnyi stan pobutuvannia), pp. 201–211. Zhytomyr: Vydavets O. O. Yevenok. [in Ukrainian]. 3. Vasianovych, O. (2019) Tradytsiini metrolohichni znannia zhyteliv pivnichno-zakhidnoi chastyny Chernihivshchyny [Tradi- j

Традиційні метрологічні знання жителів північно-східної частини Чернігівщини

Репозитарії

Схожі ресурси