Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини)
У статті аналізується сучасний стан побутування уявлень про магічних консультантів на матеріалах експедицій до Семенівського та Новгород-Сіверського районів Чернігівської області. Автор ставить за мету виявити практики передачі знань і надання послуг, які усталилися в повсякденному дискурсі знахар...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181342 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) / Д.В. Анцибор // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 340-344. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181342 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1813422021-11-11T01:26:24Z Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) Анцибор, Д.В. Нова історія У статті аналізується сучасний стан побутування уявлень про магічних консультантів на матеріалах експедицій до Семенівського та Новгород-Сіверського районів Чернігівської області. Автор ставить за мету виявити практики передачі знань і надання послуг, які усталилися в повсякденному дискурсі знахарства за останні десятиліття. Окреслюються способи передачі практичних знань включно з прескрипціями та ритуалізованими діями, які їх супроводжують. Серед особливих етапів сеансу варто виокремити такі: підготовчі читання «Отче наш» і звернення до святих; проведення ритуалізованої практики з лікувально-магічною метою; ритуал подяки за роботу магічного консультанта; проводжання клієнта; відновлення стану шептухи після завершення роботи з клієнтом. Немедичні спеціалісти зберігають у своїх практиках як традиційні уявлення, так і піддаються адаптації до сучасних реалій, особливо в контексті практик подяк і передачі знань. The article analyzes the current state of existing ideas about magical counselors on the materials of expeditions to Semenivska and Novhorod-Siversk districts of Chernihiv oblast. The article aims to identify the practices of knowledge transmission and providing services that have become established in the everyday discourse of healing in recent decades. The ways of transmission of practical knowledge are outlined. The article deals with examining the prescriptions and ritualized actions that accompany those practices. There are several special stages of the healing session such as: preparatory stage – praying “Our Father” and appealing to the saints; conducting ritualized practices for therapeutic and magical purposes; gift-giving and thanksgiving ritual for the work of a magical counselor (including loaf of bread, sweets, sometimes money), parting with the client (praying, putting a cross on them and the doors or the gates), recovery after finishing the healing session. This may include special prayers, drinking holy water, going to the church mess, laying of the knife, etc. In healing practices Ukrainian whisperers both retain traditional beliefs and adapt to modern realities. There have been some significant changes in the practices of gratitude and knowledge transmission. For example, during healing sessions, “sheptukhas” (whisperer) continue to use Ukrainian traditional apotropaic, such as spitting, burning diff erent objects which are used during the rituals (salt, candles, linen cloths), metal objects, and prayers. The transformation in knowledge transmission can be seen in using handwritten notebooks. A significant percentage of interviewed healers keep those notebooks with prayers recorded there, which were once dictated by other magical counselors and passed on to them in this way. This kind of transmission is relatively new for Ukrainian traditional healers due to a belief that written prayers have less power or do not help their clients at all. 2021 Article Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) / Д.В. Анцибор // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 340-344. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181342 316.774:364.42/.44 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Анцибор, Д.В. Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) Сіверщина в історії України |
| description |
У статті аналізується сучасний стан побутування уявлень про
магічних консультантів на матеріалах експедицій до Семенівського та Новгород-Сіверського районів Чернігівської області. Автор
ставить за мету виявити практики передачі знань і надання послуг, які усталилися в повсякденному дискурсі знахарства за останні десятиліття. Окреслюються способи передачі практичних
знань включно з прескрипціями та ритуалізованими діями, які їх
супроводжують. Серед особливих етапів сеансу варто виокремити
такі: підготовчі читання «Отче наш» і звернення до святих; проведення ритуалізованої практики з лікувально-магічною метою;
ритуал подяки за роботу магічного консультанта; проводжання
клієнта; відновлення стану шептухи після завершення роботи з
клієнтом. Немедичні спеціалісти зберігають у своїх практиках як
традиційні уявлення, так і піддаються адаптації до сучасних реалій, особливо в контексті практик подяк і передачі знань. |
| format |
Article |
| author |
Анцибор, Д.В. |
| author_facet |
Анцибор, Д.В. |
| author_sort |
Анцибор, Д.В. |
| title |
Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) |
| title_short |
Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) |
| title_full |
Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) |
| title_fullStr |
Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) |
| title_full_unstemmed |
Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) |
| title_sort |
шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної чернігівщини) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181342 |
| citation_txt |
Шептуха як магічна консультантка: передача знань і специфіка надання послуг (за експедиційними матеріалами з північної Чернігівщини) / Д.В. Анцибор // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 340-344. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT ancibordv šeptuhaâkmagíčnakonsulʹtantkaperedačaznanʹíspecifíkanadannâposlugzaekspedicíjnimimateríalamizpívníčnoíčernígívŝini |
| first_indexed |
2025-07-15T22:20:17Z |
| last_indexed |
2025-07-15T22:20:17Z |
| _version_ |
1837753192761262080 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
340
УДК 316.774:364.42/.44
Д.В. Анцибор
ШЕПТУХА ЯК МАГІЧНА
КОНСУЛЬТАНТКА: ПЕРЕДАЧА ЗНАНЬ
І СПЕЦИФІКА НАДАННЯ ПОСЛУГ
(ЗА ЕКСПЕДИЦІЙНИМИ МАТЕРІАЛАМИ
З ПІВНІЧНОЇ ЧЕРНІГІВЩИНИ)
У статті аналізується сучасний стан побутування уявлень про
магічних консультантів на матеріалах експедицій до Семенівсько-
го та Новгород-Сіверського районів Чернігівської області. Автор
ставить за мету виявити практики передачі знань і надання по-
слуг, які усталилися в повсякденному дискурсі знахарства за ос-
танні десятиліття. Окреслюються способи передачі практичних
знань включно з прескрипціями та ритуалізованими діями, які їх
супроводжують. Серед особливих етапів сеансу варто виокремити
такі: підготовчі читання «Отче наш» і звернення до святих; про-
ведення ритуалізованої практики з лікувально-магічною метою;
ритуал подяки за роботу магічного консультанта; проводжання
клієнта; відновлення стану шептухи після завершення роботи з
клієнтом. Немедичні спеціалісти зберігають у своїх практиках як
традиційні уявлення, так і піддаються адаптації до сучасних реа-
лій, особливо в контексті практик подяк і передачі знань.
Ключові слова: магічний консультант, шептуха, Сіверщина, пе-
редача знань, народна медицина.
Народна медицина – одна з тих гілок традиційного
знання, які займають важливу роль в сучасному житті
українців. Віра в можливість наслати хвороби та знахар-
ство слугує символічною оболонкою соціальної струк-
тури, яка зберігається в групах традиційного типу. У
містах натомість традиційні вірування сильніше під-
даються видозмінам.
Польські соціологи медицини з 1990-х років вживають
термін «немедичне лікування» на позначення самоліку-
вання, практики народних цілителів та інших спеціаліс-
тів, які займаються народною й нетрадиційною медици-
ною. Таким чином знімається питання про статистично
підтверджені причино-наслідкові зв’язки між хворобли-
вим станом пацієнта й лікувальним ефектом [20, с. 227–
228]. Окрім цього, в антропологічній традиції усталився
термін «магічний консультант» на позначення знахарів,
відьом, шептух, шаманів, до яких звертаються з метою
зняти або навести хворобу, а також здійснити контакти з
потойбіччям. Терміни «немедичний спеціаліст» і «магіч-
ний консультант» у статті будуть вживатися синонімічно.
У цій розвідці пропонується аналіз специфічних ком-
понентів надання послуг немедичного характеру, а та-
кож механізм трансмісії знань магічних консультантів
на матеріалах експедиції до Північної Чернігівщини, що
допоможе прослідкувати зміни, які сталися в народно-
му сприйнятті явища знахарства за останні десятиліття.
Серед дослідників, які вивчали знахарство в контексті
традиційної культури, були П. Чубинський [24], Б. Грінчен-
ко [3], І. Трусевич [23], З. Болтарович [1], М. Толстой [22],
О. Павлов [19], І. Колодюк (Ігнатенко) [4; 5], Дз. Ганус [2],
Т. Агапкіна, О. Левкієвська та А. Топорков, які розробля-
ли збірник «Поліські замовлення» [21] та інші.
Джерельною базою стали польові дані комплексної
історико-етнографічної експедиції, зібрані у 22-х насе-
лених пунктах Семенівського та Новгород-Сіверсько-
го районів Чернігівської області влітку 2019 року. Збір
інформації здійснювався методом усного опитування.
Для проведення сеансів обиралися респонденти пере-
важно старшого віку, які народилися або тривалий час
проживали в обстежуваному населеному пункті. Було
опитано 43 респонденти.
Потреба звернення до магічних консультантів за-
лишається актуальною через відносно низький рівень
доступу до офіційної медицини в сільській місцевості,
недовіру до офіційних медичних установ, а також брак
базових знань про роботу людського тіла. Окрім цього,
дослідники вказують на посилення віри у знахарство в
період підвищеної стресової активності. Так, існує ко-
реляція між масовими гоніннями на відьом у Європі та
періодом їх виникнення в роки війн, епідемій, голоду
тощо [25, с. 341–342].
Масштабне опитування в Польщі підтвердило, що до
немедичного лікування звертаються також через недо-
статній рівень емпатичного сприйняття лікарів у сто-
сунках із пацієнтами та психотерапевничний ефект,
який клієнти отримують під час сеансів немедичного
лікування [20, с. 228–231].
З лікувальною метою звертаються не лише до лікарів,
але й до немедичних спеціалістів, яких називають зна-
харка, шептуха, бабка. До їхньої компетенції належать
такі практики, як читання лікувально-магічних текстів,
традиційне заговорення хвороб (здебільшого магічно-
го характеру) із застосуванням викачування, спален-
ня, виливання тощо. Зібрані матеріали засвідчують, що
на Поліссі найбільш розповсюдженими є звернення до
немедичних спеціалістів щодо ляку й зурочення, тому
побутування цих уявлень є дуже широким [4, с. 66–69].
Передача знань щодо того, як шептати або глядіти
чи гомоніти оточена різноманітними прескрипціями.
Найбільш поширеною є заборона розповідати магічні
тексти стороннім людям. Вважається, що після цього
замовляння втратять свої лікувальні властивості. Че-
рез це деякі магічні консультанти охоче погоджуються
ділитися інформацією про специфіку проведення не-
медичних сеансів, але не самими текстами.
Інші ж вважають, що молитви – так на Північній Черні-
гівщині називають замовляння – втрачають силу, якщо пе-
редаються старшим за віком людям: «А старшему нє [можу
передати – Д. А.], я тади нє буду памагать» [17, арк. 35].
Найпоширенішою моделлю передачі знань є спадкова.
Серед опитаних респондентів майже всі дізнавалися мо-
литви від близьких родичів (баба, мати, тітка, свекруха).
Свої знання знахарі передавали по роду, відчуваючи на-
ближення смерті «ілі пєрваму, ілі паслєднєму» [17, арк. 33].
Інколи – просто близьким людям.
Вважалося, що якщо старша людина в сім’ї ще прак-
тикує, то молодша не має сили лікувати: «Ну када бабуш-
ка і мама моя людям памагалі, я ні знала цьой малітви. Як
вани павміралі, і я тяпєрь магу знать. А тади всьо равно,
ISSN 2218-4805
341
хоть би я читала, хоть нє читала, ана нє памагала б. Па-
таму шо ана читала. Мама читала. Да єй тож багата ді-
тєй вазілі всякі всі, хаділі» [12, арк. 13].
Вирізнявся спосіб передачі знань у с. Костобобрів,
де для виконання цієї дії йшли до лазні: «Дак бабушка
мінє пєрєдала – пашлі в баню, паміліся, сєлі на пєч, ана
мінє отако [навхрест – Д. А.] палажила рукі і мінє пра-
чітала <…> І я утром устала і знала цю малітву» [12,
арк. 12–13]. Такий мотив імовірно може мати кореляції
з російськими культурними впливами, де баня сприй-
малася як особливий локус.
Дослідниця російської традиційної культури Неоні-
ла Кринична відзначала: «баня сприймалася як певний
сакральний простір (доброзичливий і шкідницький),
де здійснюється таїнство переходу до важливих етапів
життєвого циклу. Тут панує ідея кругообігу, що стирає
межі між життям і смертю, буттям і небуттям, реаль-
ним і потойбічним світами… профанним і сакральним
часом, між минулим, теперішнім і майбутнім» [6, с. 75].
Нерідко саме баня ставала місцем магічного впли-
ву потойбічних сил на людину. Зокрема, у лазнях зна-
харі могли проводити сеанси лікування. Поширеними
були й ворожіння у цьому локусі [7, с. 31]. Ці практики
були розповсюджені на території Росії, проте ізоглоса
«баня як межовий локус» заходить і на прилеглі укра-
їнські території.
Існує також уявлення, що не кожна людина може за-
йматися шептанням: «Не каждаму дано ад Богом читать,
бо ш не памагаєт» [15, арк. 56]. Тобто побутує віруван-
ня, що не кожна людина, навіть якщо вона знатиме мо-
литви, може допомагати іншим людям.
Нами не було зафіксовано наративів про передачу знань
за певну плату. Проте такий спосіб фіксували на інших те-
риторіях Полісся (зокрема, на Житомирщині) [5, с. 136].
Шептанням (відчитуванням молитви) здебільшо-
го займалися й продовжують займатися старші жінки
нефертильного віку. Подекуди магічні консультанти
висловлюють небажання передавати свої знання далі.
Дехто пояснював це незацікавленістю своїх молодших
родичів, які вже в це не вірять. Проте, деякі стверджу-
вали, що родичі (або вони самі для своїх рідних) не хо-
тіли б займатися такими практиками, бо знахарі беруть
хворобу на себе.
Особливо популярною в окреслених селах є практика
записувати молитви в зошит, проте ставлення до цьо-
го неоднорідне. Частина опитаних схиляються до дум-
ки, що треба запам’ятати тексти з першого разу: «І ана
[баба, яка була шептухою – Д. А.] у мєня щє я в дєтцтвє
була, і ана мєнє праказала адін раз. Єслі я за єє запомніла,
знач, мнє було польза. Єслі я нє запомню, там, напрімєр,
там напішут всякіє там знаєш шо всьо па кніжкам, па
тєтрадках, і па тєтрадках єслі я виучю па тєтрадках –
мнє нічога нє палучіцца. В любой бабкі нє палучіцца. Ти
далжна тольки ат бабки узнать ат другой, ат старєнь-
кай, тока ат старєнькай» [18, арк. 75].
Водночас частина шептух уже заявляє про можливість
записувати молитви, а не запам’ятовувати їх відразу.
Фіксується відчутна зміна механізму передачі замовлянь
і сакральності цього процесу. Так, чималий відсоток
опитаних шептух зберігають зошити із записаними там
молитвами, які колись були надиктовані іншими магічними
консультантками й передалися їм у такий спосіб.
Специфіка проведення сеансу. Під час сеансу магіч-
ні консультанти дотримувалися загальних правил: спо-
чатку молилися «Отче Наш», а пізніше три або дев’ять
разів промовляли спеціальне замовляння.
Зараз у більшості спостерігається розмиття уявлен-
ня про усталений час проведення сеансу. Інколи радять
приходити ближче до вечора. Дехто ще дуже слідкує за
тим, на яку фазу місяця вишіптувати. Так, «на малади-
ку ни шепчать», бо місяць ще росте, тож вважають, що
і хвороба буде розвиватися. Тому намагаються прово-
дити сеанси на спадний місяць. Деякі хвороби радять
вишіптувати тричі «на молодом мисяци, і таді на рух-
ном, і на старом» [9, арк. 9].
Під час читання магічних текстів шептуха тримає
в руці освячену сіль, яка потім спалюється в печі. Цей
атрибут згадується повсюдно: «Соль я держу, там дадо-
лу її паплюю, кину туди на припечак і всьо. [щоб згоріла –
Д. А.] <…> Того шо вана з чалавєка збирає, соль. <…> Вона
забирає з чоловіка цеє все… <…> Нє, я тільки уже як кончу
шептать, так плюю йою. Кругом чєлавєка» [13, арк. 43–44].
Дехто працює з сіллю та хлібом, який зазвичай прино-
сять шептусі пацієнти: «І з хлібцем і з солькой. На сольку
ж осьо обводю і гледю [з тім’ячка починаючи – Д. А.] <…> І
скрозь. А тоді вже цюю сольку я в бумажечку і спалюю» [11,
арк. 20]. Головна мотивація в цих діях – перенесення хво-
роби на сіль чи хліб, які потім мають спалитися. Як спа-
люється сіль у печі, так і з нею спалюється недуга.
Спорадично вірили, що дієвішою є молитва «чужо-
му», а не комусь із своєї родини («своїх»). Поширені та-
кож вірування, що не від кожного цілителя є помічною
молитва, за свідченнями респондентів, «кров не прилю-
била» [11, арк. 24], тож у такому випадку вважали, що
потрібно звернутися до трьох різних шептух/шепту-
нів. Вважають, що йти з проблемою треба якнайшвид-
ше, щоб вона не задавнилася.
Перед сеансом чи просто з профілактичною метою
(відновити сили) магічні консультанти читають мо-
литви. Шептуха з села Жадове перед початком сеан-
су молиться: «Я прашу Господа Бога Ісуса Хреста і Діву
Марію. Ісуса Хреста прашу, таді Миколу Спасителя, Ні-
калая. Нікалай Спаситель, Нікалай…Угоднік і таді Діву
Марію, і Ісуса Христа, який стоїть у ногах. <…> А таді
вже малю Госпада Бога, прашу і малітву читаю сама
сабі» [10, арк. 6]. Під час промовляння шептуха вико-
ристовує сіль. Вона тримає її в руці й проводить нею по
тілу людини, починаючи з голови, а «таді вже ж сільку
сю як пагладю, дак у піч укидаю» [10, арк. 6].
Оскільки ляк є найрозповсюдженішою проблемою,
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
342
з якою звертаються до послуг шептух, то існує кілька
варіантів проведення сеансу. Одні спеціалісти під час
промовляння молитов енергійно водять руками «па га-
лавє і па всєму тєлу» [17, арк. 34], символічно скидаючи
недугу з тіла клієнта. Інші дають пити свячену воду: «Єй
нада, єслі вот іспужался чи шо, в руку валіць цьой вади
святой, кавтануть, а тади тако трі рази [умитися – Д.
А.]. Ні той, нє нада витірать. Пад пахамі, пад калєнкам
[побризкати – Д. А.]» [мат Костобобрів, арк. 11].
Шептухи активно застосовували хліб під час сеан-
сів зняття ляку, який потім віддавали собакам: «Я пачі-
таю, ну, бяру ж хлєба кусочєк, самій вєрхній, скаріначку і
важу хлєбам, і чітаю. <…> Сабакє [потім віддати – Д. А.]
<…>, штоб атгавкала [17, арк. 38]. Собака має з’їсти
хліб, який виступає місцем, куди шептуха переносить
ляк під час сеансу.
Також використовують свячений ніж: «Дак та із но-
жам, найде сучок, услин в неї був, на сучку услин, із ножем,
чую, що читає Отче наш із ножем повадила там кала
дитяти па сучку па тим ножем, пастукала: «Йди, буде
ловко». І принесу дитя – так, як треба: ляже й спить» [9,
арк. 17]. Гострі металеві предмети часто використову-
ються як апотропеї від нечистої сили або як засіб бо-
ротьби з нею. Свячений ніж також беруть під час ви-
читування замовлянь від лишаїв. Ним водять по колу
навколо лишая, читають молитву й спльовують. Плю-
вання так само слугує одним із ключових апотропейний
актів, які повинні відлякати нечисту силу й захистити
людину. До того ж, виконуючи таку ритуальну дію ра-
зом з вимовлянням замовлянь, «плювання слугує сво-
єрідним закріпленням, яке призначене посилити дію
ритуалу або магічного тексту» [8, с. 70].
Деякі шептухи можуть бачити причину дитячого
ляку у воді: «Вона само якось на воду гледить і як читає,
рукою водить і те їй паказує, вана разказує. Вроді пака-
зує, як сабака, дак сабака видна на ваді» [14, арк. 60]. У
цьому випадку вода виступає як традиційний портал
між світами.
Іншою проблемою, з якою досить часто звертаються
до шептух, є виведення бородавок. Найпоширенішим
способом є зав’язування утворень нитками. Потім клі-
єнт має закопати нитку в місці, де та швидко згниє:
«Прийдеш дадому, дак в навоз закопав і нитка згнила,
і бородавки пройшли» [11, арк. 6]. Як бачимо, тут спра-
цьовує принцип контазіоної магії. Нитка, якою обмо-
тували бородавки, згниває – і з нею пропадають і утво-
рення на шкірі.
Одна з магічних консультанток розповідала, що від-
силала людину з рясними бородавками до іншої шеп-
тухи, яка мала більш вузьку спеціалізацію. Остання ви-
рішила проводити сеанс на пеньку: «Харашо, пашлі на
гарод, якись там пень гнилий – на пень. І там на пню,
щось вона шептала» [16, арк. 14]. Респондентка відмо-
вилася йти споглядати процедуру, бо вважала, що тоді
молитви можуть не подіяти. Тут прикметним стає міс-
це проведення сеансу. Пеньок у традиційній культурі
сприймається як місце зв’язку з тим світом. Пригадай-
мо казку про Оха, де духа викликали саме таким чи-
ном – через сідання на пеньок.
Серед оповідей магічних консультантів досить по-
ширеним є мотив власного нездужання після прийо-
му відвідувачів, оскільки побутує уявлення, що хворо-
би переходять від клієнтів на шептух: «А таді вже як
от із людей, то що, дак таді мені так гавкаєцця теє, шо
не дай Бог! Просто мині, я ж із чєлавєка витягую всю ж
неприятнасть усю» [10, арк. 7].
Одні говорять про необхідність відновити сили зви-
чайною молитвою «Отче наш», інші п’ють свячену воду
або ставлять свічку за своє здоров’я в церкві: «Пра-
ходе время і отчітуєца ж ілі в церкву… Заказуєш а здра-
вії» [15, арк. 53–54]. Це слова знахаря-костоправа, який
на момент запису інтерв’ю вже понад рік не займав-
ся лікувальною діяльністю. Він пояснював це тим, що
мав реабілітовуватися 9 днів після серйозних пацієнтів:
«тряпкой лежишь: ни работы, ни заботы» [15, арк. 50].
Інша спеціалістка лягає після сеансу й читає сама до
себе молитву, поклавши під спину звичайний ніж: «А
то ж мінє так плоха було! Била так плоха, шо я ні засну,
ні умру. Хоть шо хоч дєлай. Патаму ша таму чєлавєку
здорава надєлана, чи шо, і як пагляжу, то мнє плоха.
<…> Малітву цю во длінную [читає, поклавши ножа під
спину – Д. А.]. <…> І Отче наш у канце. <…> А тади його
[ніж – Д. А.] витягую і лажу на мєста» [12, арк. 36]. Такі
дії можуть символізувати перекидання хвороби на апо-
тропей, який її має знешкодити.
Стосунки між магічними консультантами та їхніми
клієнтами часто передбачають певні ритуали подяки.
Усталеним є правило, що клієнти за роботу шептухи
чи костоправа мають щось принести: «Ну, людина сама
буде знать, шо є, те вона й принесе. В аснавном, буханку
хліба ж далжна нести, абезательно хліб. Вана далжна з
хлібам прийти. <…> Ну вани тепер уже люди, хто кан-
фету принесе, но кались от, як до свекрухи хадили, таді
ж як грошей таких же не було, хто хусточку хто ніс, хто
буханочку хліба, це і все. <…> Єслі шепчеш, ти не будеш і
казать ва-первих, шо ти “давайте мені грошей скіки, яку
суму”. А як у чалавіка немає? Єслі, ну як? Ну нема в лю-
дини капійки? Вана йде, буханочку хліба тіки пакладе на
стіл, і все. А було шо і хліба не кладуть. Було пол кусочка
принесе. Ну як нема в людини» [14, арк. 80]. Серед шеп-
тух не прийнято відмовляти, якщо не подякують за ро-
боту. Гроші беруть нечасто. Зберігається уявлення, що
їх не можна брати в руки. Зазвичай просять покласти
на стіл. Неприйнятною вважається відплата горілкою.
Наприкінці сеансу зазвичай тричі хрестять клієн-
та й читають «Отче наш»: «Я людину па три рази хрест
палажу, а таді вже й сабі три рази плюну і кажу – ідіть
із Богом [10, арк. 8]. Також можуть хрестити ворота або
двері на безпечну дорогу.
Серед особливих етапів сеансу варто виокремити
ISSN 2218-4805
343
такі: підготовче читання «Отче наш» і звернення до
Бога й святих; проведення ритуалізованої практики з
лікувально-магічною метою; ритуал подяки за роботу
магічного консультанта; проводжання клієнта; віднов-
лення стану шептухи після завершення роботи з клієн-
том. Цей етап передбачає пиття свяченої води, читан-
ня молитов, лежання на ножі тощо.
Таким чином, базуючись на записаних свідченнях,
можна констатувати трансформацію способів переда-
чі знань про власне ремесло серед магічних консуль-
тантів. Закріплюється уявлення про припустимість ви-
користання записаних текстів замовлянь, усталюються
вірування в можливість розповідати про ці практи-
ки іншим людям, виокремлюється практика грошової
подяки. Водночас сама структура сценарію лікуваль-
но-магічних сеансів зберігає певну стійкість і зв’язок із
традиційними народними практиками. Наприклад, під
час проведення сеансів лікувально-магічного характе-
ру шептухи продовжують використовувати традицій-
ні для української народної культури апотропеї, як-от
сіль, плювання, спалення, металеві предмети, молит-
ви. Тож немедичні спеціалісти зберігають у своїх прак-
тиках як традиційні уявлення, так і піддаються адап-
тації до сучасних реалій, особливо в контексті практик
подяк і передачі знань.
ДЖЕРЕЛА
1. Болтарович З. Народна медицина українців. Київ : Нау-
кова думка, 1990. 229 с.
2. Ганус, Д. Магічні способи лікування епілепсії у дітей (за
матеріалами польових досліджень населення західноукраїн-
ського пограниччя). Наукові записки Вінницького державного пе-
дагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Іс-
торія, 2015, Вип. 23. С. 200–204.
3. Гринченко Б.Д. Из уст народа. Малорусские рассказы, сказ-
ки и пр. Чернигов : Земская тип., 1901. VIII, 488 c.
4. Колодюк І. Народна медицина у традиційній культурі
українців Центрального Полісся (остання чверть ХХ – початок
ХХІ ст.). Київ, 2006.
5. Колодюк І. Сучасний стан поліського знахарства (за екс-
педиційними матеріалами на Поліссі). Волинь. Житомирщина.
2005. № 13. С. 134–142.
6. Криничная Н.А. «Сынове бани»: мифологические рас-
сказы и поверья о баеннике. Этнографическое обозрение. 1993.
№ 4. С. 66–78.
7. Криничная Н.А. Русская мифология: Мир образов фоль-
клора. Москва : Академический Проект; Гаудеамус, 2004. 1008 с.
8. Левкиевская Е. Плевок. Славянские древности. Этнолинг-
вистический словарь. Москва, 2009. Т. 4. С. 69–71.
9. Матеріали, записані в с. Блистова Новгород-Сіверського
р-ну Чернігівської області. АА Державний науковий центр за-
хисту культурної спадщини від техногенних катастроф (далі
ДНЦЗКСТК), ф. Семенівка-2019, од. зб. Д. Анцибор, АФ–Д.9.
10. Матеріали, записані в с. Жадове Семенівського р-ну Чер-
нігівської області. АА ДНЦЗКСТК, ф. Семенівка-2019, од. зб.
Д. Анцибор, АФ–Д.6.
11. Матеріали, записані в с. Іванівка Семенівського р-ну
Чернігівської області. АА ДНЦЗКСТК, ф. Семенівка-2019, од. зб.
Д. Анцибор, АФ–Д.3.
12. Матеріали, записані в с. Костобобрів Семенівського р-ну
Чернігівської області. АА Державний науковий центр захисту
культурної спадщини від техногенних катастроф (далі – ДН-
ЦЗКСТК), ф. Семенівка-2019, од. зб. Д. Анцибор, АФ–Д.1.
13. Матеріали, записані в с. Лосівка Семенівського р-ну Чер-
нігівської області. АА ДНЦЗКСТК, ф. Семенівка-2019, од. зб.
Д. Анцибор, АФ–Д.7.
14. Матеріали, записані в с. Лоска Семенівського р-ну Чер-
нігівської області. АА ДНЦЗКСТК, ф. Семенівка-2019, од. зб.
Д. Анцибор, АФ–Д.9.
15. Матеріали, записані в с. Машеве Семенівського р-ну
Чернігівської області. АА ДНЦЗКСТК, ф. Семенівка-2019, од. зб.
Д. Анцибор, АФ–Д.3.
16. Матеріали, записані в с. Погорільці Семенівського р-ну
Чернігівської області. АА ДНЦЗКСТК, ф. Семенівка-2019, од. зб.
Д. Анцибор, АФ–Д.7.
17. Матеріали, записані в с. Тимоновичі Семенівського р-ну
Чернігівської області. АА ДНЦЗКСТК, ф. Семенівка-2019, од. зб.
Д. Анцибор, АФ–Д.2.
18. Матеріали, записані в с. Чайкине Новгород-Сіверського
р-ну Чернігівської області. АА ДНЦЗКСТК, ф. Семенівка-2019,
од. зб. Д. Анцибор, АФ–Д.10.
19. Павлов О.Д. Замовляння як вербальна магія: автореф. на
здобуття наукового ступеня канд. філол. наук. Київ, 1999.
20. Пiонтковский В., Мажак І.М. Немедичне лікування в
польському й українському суспільствах: етичні та правові ас-
пекти. Матеріали І Всеукраїнської наук.-практ. конф. «Медич-
не право України: проблеми становлення та розвитку». Львів,
2007. С. 227–233.
21. Полесские заговоры (в записях 1970–1990 гг.), сост., по-
дготовка текстов и коммент. Т.А. Агапкиной, Е.Е. Левкиевской,
А.Л. Топоркова. Москва, 2003.
22. Толстой Н.И. Из наблюдений над полесскими заговорами.
Славянский и балканский фольклор. Москва, 1986. С. 134–144.
23. Трусевич И. Знахари, ведьмы и русалки. Предания, по-
верья, пословицы и песни жителей Полесья. Киевлянин. 1865.
№ 69. С. 271–272.
24. Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экс-
педиции в Западно-русский край. Материалы и исследования
в 7 тт., собранные П. Чубинским. Т. 1. Санкт-Петербург, 1872.
25. Briggs R. Witches and neighbors: The social and cultural
context of European witchcraft. London, 1996.
Antsybor D.V. “Sheptukha” (whisperer) as a magical counselor:
knowledge transmission and specifi c features of provision of services
(by fi eld data from North Chernihiv area)
The article analyzes the current state of existing ideas about mag-
ical counselors on the materials of expeditions to Semenivska and
Novhorod-Siversk districts of Chernihiv oblast. The article aims to
identify the practices of knowledge transmission and providing services
that have become established in the everyday discourse of healing in
recent decades. The ways of transmission of practical knowledge are
outlined. The article deals with examining the prescriptions and ritu-
alized actions that accompany those practices. There are several spe-
cial stages of the healing session such as: preparatory stage – praying
“Our Father” and appealing to the saints; conducting ritualized prac-
tices for therapeutic and magical purposes; gift-giving and thanksgiv-
ing ritual for the work of a magical counselor (including loaf of bread,
sweets, sometimes money), parting with the client (praying, putting a
cross on them and the doors or the gates), recovery after fi nishing the
healing session. This may include special prayers, drinking holy water,
going to the church mess, laying of the knife, etc. In healing practices
Ukrainian whisperers both retain traditional beliefs and adapt to mod-
ern realities. There have been some signifi cant changes in the practices
of gratitude and knowledge transmission. For example, during healing
sessions, “sheptukhas” (whisperer) continue to use Ukrainian tradi-
tional apotropaic, such as spitting, burning diff erent objects which are
used during the rituals (salt, candles, linen cloths), metal objects, and
prayers. The transformation in knowledge transmission can be seen in
using handwritten notebooks. A signifi cant percentage of interviewed
healers keep those notebooks with prayers recorded there, which were
once dictated by other magical counselors and passed on to them in
this way. This kind of transmission is relatively new for Ukrainian tra-
ditional healers due to a belief that written prayers have less power or
do not help their clients at all.
Key words: magical counselor, whisperer, Sivershchyna, knowledge
transmission, traditional medicine.
REFERENCES
1. Boltarovych, Z. (1990). Narodna medytsyna ukraintsiv [Folk medi-
cine of Ukrainians]. Kyiv : Naukova dumka. [in Ukrainian].
2. Hanus, D. (2015) Mahichni sposoby likuvannia epilepsii u ditei
(za materialamy polovykh doslidzhen naselennia zakhidnoukrains-
koho pohranychchia) [Magical methods of treating epilepsy among
children (based on fi eld studies on the Western Ukrainian border)].
Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni
Mykhaila Kotsiubynskoho, (23), pp. 200–204. [in Ukrainian].
3. Grinchenko, B.D. (1901). Iz ust naroda. Malorusskie rasskazy, ska-
zki i pr. [From the mouth of the people. Little Russian stories and fairy tales].
Issue 8. Chernigov : Zemskaya tip. [in Russian].
4. Kolodiuk, I. (2006). Narodna medytsyna u tradytsiinii kulturi ukrain-
tsiv Tsentralnoho Polissia (ostannia chvert XX – pochatok XXI st.) [Folk med-
icine in the traditional culture of Ukrainians in Central Polissya (last quarter
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
344
of the XX – beginning of the XXI century)]. Kyiv [in Ukrainian].
5. Kolodiuk, I. (2005). Suchasnyi stan poliskoho znakharstva (za
ekspedytsiinymy materialamy na Polissi) [The current state of Polis-
sia healing (according to expeditionary materials in Polissia)]. Vo-
lyn – Zhytomyrshchyna, (13), pp. 134–142. [in Ukrainian].
6. Krinichnaya, N.A. (1993). «Synove bani»: mifologicheskie rass-
kazy i pover’ja o baennike [«Sons of the Banya»: mythological sto-
ries and beliefs about the baennik]. Еtnografi cheskoe obozrenie, (4),
pp. 66–78 [in Russian].
7. Krinichnaya, N.A. (2004) Russkaja mifologija: Mir obrazov folk-
lora [Russian mythology: The world of folklore images]. Мoscow : Ak-
ademicheskij Proekt; Gaudeamus [in Russian].
8. Levkievskaja, E. (2009). Plevok [Spitting]. Slavjanskie drevnosti.
Jetnolingvisticheskij slovar. Vol. 4. pp. 69–71. Мoscow. [in Russian].
9. Materialy, zapysani v s. Blystova Novhorod-Siverskoho r-nu
Chernihivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, od.
zb. D. Antsybor, AF-D.9
10. Materialy, zapysani v s. Zhadove Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA Derzhavnyi naukovyi tsentr zakhystu kulturnoi
spadshchyny vid tekhnohennykh katastrof (dali – DNTsZKSTK),
f. Semenivka-019, od. zb. D. Antsybor, AF-D.6
11. Materialy, zapysani v s. Ivanivka Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.3
12. Materialy, zapysani v s. Kostobobriv Semenivskoho r-nu
Chernihivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb.
D. Antsybor, AF-D.1
13. Materialy, zapysani v s. Losivka Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka–2019, Od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.7
14. Materialy, zapysani v s. Loska Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.9
15. Materialy, zapysani v s. Masheve Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.3
16. Materialy, zapysani v s. Pohoriltsi Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka–2019, Od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.7
17. Materialy, zapysani v s. Tymonovychi Semenivskoho r-nu
Chernihivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb.
D. Antsybor, AF-D.2
18. Materialy, zapysani v s. Chaikyne Novhorod-Siverskoho r-nu
Chernihivskoi oblasti // AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb.
D. Antsybor, AF-D.10
19. Pavlov, O.D. (1999). Zamovliannia yak verbalna mahiia [Folk
prayers as verbal magic] (Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
20. Piontkovskyi, V., Mazhak, I.M. (2007). Nemedychne likuvan-
nia v polskomu y ukrainskomu suspilstvakh: etychni ta pravovi as-
pekty [Non-medical treatment in Polish and Ukrainian societies:
ethical and legal aspects]. Materialy I Vseukrainskoi nauk.-prakt.
konf. “Medychne pravo Ukrainy: problemy stanovlennja ta rozvytku”,
pp. 227–233. Lviv. [in Ukrainian].
21. Agapkina, T., Levkievskaja, E., Toporkov, A. (Ed.) (2003). Po-
lesskie zagovory (v zapisjah 1970–1990 gg.) [Polessya’s whisperers (in
notes of 1970–1990 yy]. Moscow. [in Russian].
22. Tolstoj, N.I. (1986). Iz nabljudenij nad polesskimi zagovo-
rami [From observations over Polessya’s whisperers]. Slavjanskij i
balkanskij fol’klor, pp. 134–144. Moscow. [in Russian].
23. Trusevich, I. (1865). Znahari, vedmy i rusalki. Predanija, pov-
erja, poslovicy i pesni zhitelej Polesja [Healers, witches and mer-
maids. Legends, beliefs, proverbs and songs of the inhabitants of
Polissya]. Kievlyanin, (69), pp. 271–272. [in Russian].
24. Chubinskij, P. (1872). Trudy etnografi chesko-statisticheskoj
jekspedicii v Zapadno-russkij kraj. Materialy i issledovaniya v 7 tt., so-
brannye P. Chubinskim [Proceedings of ethnographic and statistical ex-
pedition to the West-Russian territory. Materials and research in 7 vol-
umes, collected by P. Chubinsky]. Vol. 1. Sankt-Peterburg. [in Russian].
25. Briggs R. Witches and neighbors: The social and cultural
context of European witchcraft. London, 1996.
Стаття надійшла до редакції 01.03.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
УДК 393.9(477.51-89Чернігово-Сіверщина)(045)
О.О. Боряк
«ГОСТИНЦІ» ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ
АТРИБУТ ПОХОВАЛЬНОЇ
ОБРЯДОВОСТІ ЧЕРНІГОВО-СІВЕРЩИНИ
Стаття присвячена обрядовому використанню їстівних «гостин-
ців» (цукерок, печива, пряників), що локально фіксується на теренах
Чернігово-Сіверщини. Обрядовий аспект побутування «гостинців»
у контексті поховального ритуалу наразі не став предметом спеці-
ального розгляду. Аналіз польового фактографічного матеріалу дав
можливість розкрити їх знакові властивості, визначити семіотич-
ний статус, дотичність до духовної культури населення краю. «Гос-
тинці» тісно пов’язані з ідеєю посмертного короткочасного обслуго-
вування «душі». Спершу вони розміщувалися на периферії освоєного
людиною простору – вікні, далі разом із жалобною ходою переміща-
лися на кладовище, де залишалися на могилі (роздавалися присут-
нім, передусім – дітям). Це яскраво виражений інструмент для по-
єднання двох світів, за допомогою якого відкривався або блокувався
зв’язок між «своїм» і «чужим» світами.
Ключові слова: Чернігово-Сіверщина, поховальна обрядовість, ду-
ховна спадщина, поховальні атрибути.
Поховальна та поминальна обрядовість – одна із най-
важливіших складових обрядів життєвого циклу лю-
дини. Для реконструкції її вихідних значень необхід-
не як окреслення широкого етнокультурного тла, так і
виокремлення ключових компонентів. До останніх ми
прираховуємо різноманітні предмети, акти, віруван-
ня, пов’язані зі смертю, похороном, поминанням по-
мерлого, лексику обрядів тощо.
У контексті поховального ритуалу нами пропонується
розглянути обрядове використання їстівних «гостинців».
Зауважимо, що даний комплекс предметного символу,
включно із виконуваними з ним діями, локально фіксу-
ється на теренах Чернігово-Сіверщини. Попри певний
інтерес українських дослідників до питання специфі-
ки поліських поминальних харчових традицій загалом
і відповідних страв (хлібні вироби, коливо/сита, каша
тощо) [4, с. 313–318; 5, с. 222–224; 6, с. 127–131] зокре-
ма, обрядовий аспект побутування «гостинців» наразі
не потрапляв у поле зору дослідників і не ставав пред-
метом спеціального розгляду.
Метою розвідки є введення до наукового обігу фак-
тології про вагомий фрагмент нематеріальної духовної
спадщини поліщуків – «гостинці» як обрядовий атрибут
комплексу поховальної обрядовості Чернігово-Сівер-
щини. Їхній аналіз дасть можливість розкрити знако-
ві властивості, визначити семіотичний статус, а відтак
розглянути їх як специфічний елемент духовної куль-
тури населення краю.
Джерельною базою розвідки послугували авторські
польові матеріали, зібрані на території північних ра-
йонів Чернігівської області упродовж 2017–2019 рр. у
складі історико-етнографічної експедиції Державно-
го наукового центру захисту культурної спадщини від
техногенних катастроф під керівництвом Ростисла-
ва Омеляшка.
«Гостинці» – узагальнена назва одного із виду харчо-
j
|