«Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини
Стаття присвячена обрядовому використанню їстівних «гостинців» (цукерок, печива, пряників), що локально фіксується на теренах Чернігово-Сіверщини. Обрядовий аспект побутування «гостинців» у контексті поховального ритуалу наразі не став предметом спеціального розгляду. Аналіз польового фактографічн...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181344 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини / О.О. Боряк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 344-347. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181344 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1813442021-11-11T01:26:27Z «Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини Боряк, О.О. Нова історія Стаття присвячена обрядовому використанню їстівних «гостинців» (цукерок, печива, пряників), що локально фіксується на теренах Чернігово-Сіверщини. Обрядовий аспект побутування «гостинців» у контексті поховального ритуалу наразі не став предметом спеціального розгляду. Аналіз польового фактографічного матеріалу дав можливість розкрити їх знакові властивості, визначити семіотичний статус, дотичність до духовної культури населення краю. «Гостинці» тісно пов’язані з ідеєю посмертного короткочасного обслуговування «душі». Спершу вони розміщувалися на периферії освоєного людиною простору – вікні, далі разом із жалобною ходою переміщалися на кладовище, де залишалися на могилі (роздавалися присутнім, передусім – дітям). Це яскраво виражений інструмент для поєднання двох світів, за допомогою якого відкривався або блокувався зв’язок між «своїм» і «чужим» світами. The article is devoted to the consideration of ritual of using the food «present» (so called «hostyntsi») which is locally recorded in the Chernihiv- Siverskyi region. «Hostyntsi» is a generalized name for a type of food (for example, candy), but most often it is an unstable set of dishes, among which most frequently are mentioned candies, cookies (roasts), gingerbread, rarely – apples. Sometimes this term referred to a wider range of products, in particular bread, a bottle of vodka (or wine), sometimes honey was added to them. The ritual aspect of «hostyntsi» existence in the context of the funeral ritual has not yet been the subject of a special consideration. The main source of information for the article were the author’s fieldwork materials collected in the northern districts of Chernihiv region during historical and ethnographic expeditions held in 2017–2019, conducted by the State Research Center for Protection of Cultural Heritage from Technological Disasters. Analysis of fieldwork materials made it possible to reveal the symbolic properties of the «Hostyntsi», to determine their semiotic status. They are closely connected with the idea of short-term posthumous life of the «soul». Firstly «hostyntsi» were located on the periphery of the space mastered by a man – windows, then could be placed in the coffin of the dead as a «transfer» to the other world – especially relatives of those who died within the last 40 days, along with a mourning procession to the cemetery in a knot in the hands of a widow. They began to be distributed at the moment when the grave was «blocked» by the priest and the diggers covered it with earth; «Hostyntsi» were left on the grave or distributed to those present, in the first place to children. As a kind of gift, they were taken from the funeral table and brought home to be given to the children as a remedy from a fear. It is a distinct tool for reconciling the two worlds as a means to open the connection between the «own» and the «other» worlds and, at the same time, to organize «this» world. 2021 Article «Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини / О.О. Боряк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 344-347. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181344 393.9(477.51-89Чернігово-Сіверщина)(045) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Боряк, О.О. «Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена обрядовому використанню їстівних «гостинців» (цукерок, печива, пряників), що локально фіксується на теренах
Чернігово-Сіверщини. Обрядовий аспект побутування «гостинців»
у контексті поховального ритуалу наразі не став предметом спеціального розгляду. Аналіз польового фактографічного матеріалу дав
можливість розкрити їх знакові властивості, визначити семіотичний статус, дотичність до духовної культури населення краю. «Гостинці» тісно пов’язані з ідеєю посмертного короткочасного обслуговування «душі». Спершу вони розміщувалися на периферії освоєного
людиною простору – вікні, далі разом із жалобною ходою переміщалися на кладовище, де залишалися на могилі (роздавалися присутнім, передусім – дітям). Це яскраво виражений інструмент для поєднання двох світів, за допомогою якого відкривався або блокувався
зв’язок між «своїм» і «чужим» світами. |
| format |
Article |
| author |
Боряк, О.О. |
| author_facet |
Боряк, О.О. |
| author_sort |
Боряк, О.О. |
| title |
«Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини |
| title_short |
«Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини |
| title_full |
«Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини |
| title_fullStr |
«Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини |
| title_full_unstemmed |
«Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини |
| title_sort |
«гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості чернігово-сіверщини |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181344 |
| citation_txt |
«Гостинці» як специфічний атрибут поховальної обрядовості Чернігово-Сіверщини / О.О. Боряк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 344-347. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT borâkoo gostincíâkspecifíčnijatributpohovalʹnoíobrâdovostíčernígovosíverŝini |
| first_indexed |
2025-07-15T22:20:51Z |
| last_indexed |
2025-07-15T22:20:51Z |
| _version_ |
1837753232665870336 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
344
of the XX – beginning of the XXI century)]. Kyiv [in Ukrainian].
5. Kolodiuk, I. (2005). Suchasnyi stan poliskoho znakharstva (za
ekspedytsiinymy materialamy na Polissi) [The current state of Polis-
sia healing (according to expeditionary materials in Polissia)]. Vo-
lyn – Zhytomyrshchyna, (13), pp. 134–142. [in Ukrainian].
6. Krinichnaya, N.A. (1993). «Synove bani»: mifologicheskie rass-
kazy i pover’ja o baennike [«Sons of the Banya»: mythological sto-
ries and beliefs about the baennik]. Еtnografi cheskoe obozrenie, (4),
pp. 66–78 [in Russian].
7. Krinichnaya, N.A. (2004) Russkaja mifologija: Mir obrazov folk-
lora [Russian mythology: The world of folklore images]. Мoscow : Ak-
ademicheskij Proekt; Gaudeamus [in Russian].
8. Levkievskaja, E. (2009). Plevok [Spitting]. Slavjanskie drevnosti.
Jetnolingvisticheskij slovar. Vol. 4. pp. 69–71. Мoscow. [in Russian].
9. Materialy, zapysani v s. Blystova Novhorod-Siverskoho r-nu
Chernihivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, od.
zb. D. Antsybor, AF-D.9
10. Materialy, zapysani v s. Zhadove Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA Derzhavnyi naukovyi tsentr zakhystu kulturnoi
spadshchyny vid tekhnohennykh katastrof (dali – DNTsZKSTK),
f. Semenivka-019, od. zb. D. Antsybor, AF-D.6
11. Materialy, zapysani v s. Ivanivka Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.3
12. Materialy, zapysani v s. Kostobobriv Semenivskoho r-nu
Chernihivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb.
D. Antsybor, AF-D.1
13. Materialy, zapysani v s. Losivka Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka–2019, Od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.7
14. Materialy, zapysani v s. Loska Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.9
15. Materialy, zapysani v s. Masheve Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.3
16. Materialy, zapysani v s. Pohoriltsi Semenivskoho r-nu Cherni-
hivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka–2019, Od. zb. D. Ant-
sybor, AF-D.7
17. Materialy, zapysani v s. Tymonovychi Semenivskoho r-nu
Chernihivskoi oblasti. AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb.
D. Antsybor, AF-D.2
18. Materialy, zapysani v s. Chaikyne Novhorod-Siverskoho r-nu
Chernihivskoi oblasti // AA DNTsZKSTK, f. Semenivka-2019, Od. zb.
D. Antsybor, AF-D.10
19. Pavlov, O.D. (1999). Zamovliannia yak verbalna mahiia [Folk
prayers as verbal magic] (Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
20. Piontkovskyi, V., Mazhak, I.M. (2007). Nemedychne likuvan-
nia v polskomu y ukrainskomu suspilstvakh: etychni ta pravovi as-
pekty [Non-medical treatment in Polish and Ukrainian societies:
ethical and legal aspects]. Materialy I Vseukrainskoi nauk.-prakt.
konf. “Medychne pravo Ukrainy: problemy stanovlennja ta rozvytku”,
pp. 227–233. Lviv. [in Ukrainian].
21. Agapkina, T., Levkievskaja, E., Toporkov, A. (Ed.) (2003). Po-
lesskie zagovory (v zapisjah 1970–1990 gg.) [Polessya’s whisperers (in
notes of 1970–1990 yy]. Moscow. [in Russian].
22. Tolstoj, N.I. (1986). Iz nabljudenij nad polesskimi zagovo-
rami [From observations over Polessya’s whisperers]. Slavjanskij i
balkanskij fol’klor, pp. 134–144. Moscow. [in Russian].
23. Trusevich, I. (1865). Znahari, vedmy i rusalki. Predanija, pov-
erja, poslovicy i pesni zhitelej Polesja [Healers, witches and mer-
maids. Legends, beliefs, proverbs and songs of the inhabitants of
Polissya]. Kievlyanin, (69), pp. 271–272. [in Russian].
24. Chubinskij, P. (1872). Trudy etnografi chesko-statisticheskoj
jekspedicii v Zapadno-russkij kraj. Materialy i issledovaniya v 7 tt., so-
brannye P. Chubinskim [Proceedings of ethnographic and statistical ex-
pedition to the West-Russian territory. Materials and research in 7 vol-
umes, collected by P. Chubinsky]. Vol. 1. Sankt-Peterburg. [in Russian].
25. Briggs R. Witches and neighbors: The social and cultural
context of European witchcraft. London, 1996.
Стаття надійшла до редакції 01.03.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
УДК 393.9(477.51-89Чернігово-Сіверщина)(045)
О.О. Боряк
«ГОСТИНЦІ» ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ
АТРИБУТ ПОХОВАЛЬНОЇ
ОБРЯДОВОСТІ ЧЕРНІГОВО-СІВЕРЩИНИ
Стаття присвячена обрядовому використанню їстівних «гостин-
ців» (цукерок, печива, пряників), що локально фіксується на теренах
Чернігово-Сіверщини. Обрядовий аспект побутування «гостинців»
у контексті поховального ритуалу наразі не став предметом спеці-
ального розгляду. Аналіз польового фактографічного матеріалу дав
можливість розкрити їх знакові властивості, визначити семіотич-
ний статус, дотичність до духовної культури населення краю. «Гос-
тинці» тісно пов’язані з ідеєю посмертного короткочасного обслуго-
вування «душі». Спершу вони розміщувалися на периферії освоєного
людиною простору – вікні, далі разом із жалобною ходою переміща-
лися на кладовище, де залишалися на могилі (роздавалися присут-
нім, передусім – дітям). Це яскраво виражений інструмент для по-
єднання двох світів, за допомогою якого відкривався або блокувався
зв’язок між «своїм» і «чужим» світами.
Ключові слова: Чернігово-Сіверщина, поховальна обрядовість, ду-
ховна спадщина, поховальні атрибути.
Поховальна та поминальна обрядовість – одна із най-
важливіших складових обрядів життєвого циклу лю-
дини. Для реконструкції її вихідних значень необхід-
не як окреслення широкого етнокультурного тла, так і
виокремлення ключових компонентів. До останніх ми
прираховуємо різноманітні предмети, акти, віруван-
ня, пов’язані зі смертю, похороном, поминанням по-
мерлого, лексику обрядів тощо.
У контексті поховального ритуалу нами пропонується
розглянути обрядове використання їстівних «гостинців».
Зауважимо, що даний комплекс предметного символу,
включно із виконуваними з ним діями, локально фіксу-
ється на теренах Чернігово-Сіверщини. Попри певний
інтерес українських дослідників до питання специфі-
ки поліських поминальних харчових традицій загалом
і відповідних страв (хлібні вироби, коливо/сита, каша
тощо) [4, с. 313–318; 5, с. 222–224; 6, с. 127–131] зокре-
ма, обрядовий аспект побутування «гостинців» наразі
не потрапляв у поле зору дослідників і не ставав пред-
метом спеціального розгляду.
Метою розвідки є введення до наукового обігу фак-
тології про вагомий фрагмент нематеріальної духовної
спадщини поліщуків – «гостинці» як обрядовий атрибут
комплексу поховальної обрядовості Чернігово-Сівер-
щини. Їхній аналіз дасть можливість розкрити знако-
ві властивості, визначити семіотичний статус, а відтак
розглянути їх як специфічний елемент духовної куль-
тури населення краю.
Джерельною базою розвідки послугували авторські
польові матеріали, зібрані на території північних ра-
йонів Чернігівської області упродовж 2017–2019 рр. у
складі історико-етнографічної експедиції Державно-
го наукового центру захисту культурної спадщини від
техногенних катастроф під керівництвом Ростисла-
ва Омеляшка.
«Гостинці» – узагальнена назва одного із виду харчо-
j
ISSN 2218-4805
345
вих продуктів (наприклад, цукерок), але найчастіше –
це несталий набір наїдків, серед яких найчастіше згаду-
ються: цукерки («канфєти»), печиво («печеня»), пряники,
де-не-де – яблука. Подеколи цим терміном позначали
ширший набір продуктів, зокрема до них додавався
хліб, пляшка горілки (вина), мед. Варто зауважити, що
загалом «гостинці» у якості універсального «дару» / від-
дяки / приношення були представлені в різноманітних
подіях людського життя, як-от при народженні дитини
(родини, хрестини), календарних святах (Різдво, Новий
рік, Пасха): «Як на хрестіни йдуть, обязатєльно несуть
гостінца <...>, то канфєтки, то пряники в горщику, ще
наверху пирог лежить» (с. Мощенка Грд. Чрн.) [2, D5S3
№ 4]; «Каждий год хресниє, я знаю, що мені, напрімєр,
хресний <...>, він всьо нам носів гостинці. І на щедрика,
і на засєвання» (с. Лемешівка Грн. Чрн.) [2, D3S1, № 7];
«Беруть яйцо крашене, беруть гостінци, беруть паску,
кусочек там чи два. І ці всі гостинці кладуть на могил-
ки своїх родствєнніков» (с. Мощенка Грд. Чрн.) [2, D5S1,
№ 21]. Потреба в гостинцях, як уявлялося, зберігалась
і у потойбіччі: «А я собі наготовила фартух. Да. Ситце-
вий, біленький. Кажу – буду гостинці у фартусі носить
да давать» (с. Рудня Чрн. Чрн.) [2, D2S3, № 23].
Із харчовими наїдками ішли й на похорони: «Канхфєти
і печеня – це обязатєльно должен принести» (с. Пакуль
Чрн. Чрн.) [2, D2S1, № 20]; «З порожніми руками нєльзя
ідті на похорони. Потому шо нада нєсті гостінци»
(с. Редьківка Чрн. Чрн.) [2, D6S5, № 9]. Як свідчать наші
польові матеріали, записані на теренах Чернігово-
Сіверщини, це правило було повсюдно дотримуваним
і стосувалося кожного: «А з чим хто надумається. Із
гостинцами ідуть» (с. Іванів Смн. Чрн.) [3, D3S1, № 13];
«Хто не йдеть – всє несуть», «Кожен іде з хлібиною,
бутилку хто несе, хто не несе»; «каждий йшло з пакунком».
Універсальний набір харчових продуктів – цукерки,
печиво, пряники повсюдно найменується «гостинцями»,
проте подекуди уточнюється: «єдовоє несуть» (с. Олешня
Рпк. Чрн.) [1, D6S5, № 9]; «с’єдобноє» (с. Лісконоги
Нвс. Чрн.) [3, D15S1, № 12], «на проводи померлого»
(с. Пакуль Чрн. Чрн.) [2, D2S1, № 20]. Зауважимо, що
замінником лексеми «гостинці» повсюдно активно
функціонував також питомий номен «передача». Для
родича(ів) того, хто незадовго до того помер (подекуди
уточнюється – впродовж останніх 40-ка днів) навідування
до хати померлого було регламентованим: «З гостинцями
обов’язково повинні йти ті, у кого перед цим померла
людина до наступного, це просто обов’язково» (с. Жеведь
Чрн. Чрн.) [2, D14S3, № 14]; «Обязатєльно. Ішла і несла
вузел. <...>. Я должна взять гостинці, должна взять
бутилку і пойти туди в хату. Ну, а тоді йду я на могилку за
тею людиною, і забірають мене на обід. Це таке було. <...>
І так воно і ведеться. Но гостинці носять усі» (с. Слобода
Чрн. Чрн.) [2, D6S2, № 6]. Склад «гостинців» варіювався
залежно від обставин, зокрема статків того, хто ішов
до покійного, статі, віку небіжчика(ці), близькості до
родини тощо: «Бутилку несуть, хлібину хлєба, печеню,
канфєти. Бабка старенька – там уже [лише] печеня,
канфєти» (с. Хотіївка Смн. Чрн.) [3, D2S1, № 13]; «В мене
сестра вмерла, так от тепер ідеш, що своє, буханка хлєба,
канхфєтак і пляшку. А тоді [як хтось дальній] канхфєтки
тільки» (с. Дігтярівка Нсв. Чрн.) [3, D13S1, № 18]. Кількість
приносів ніяким чином не регламентувалася, хіба що
респонденти зауважували: «... [цукерок] хто сто грам,
хто двісті [візьме]».
Про статус «гостинців» як ритуального символу свід-
чить місце, куди їх викладали відразу як заходили до не-
біжчика в хату. Зазвичай воно виявляється традиційно
визначеним: або тільки вікно, або тільки стіл, але неод-
мінно «кала покойніка», «дє пакойнік лежить». Де-не-
де розрізняли: цукерки клали на вікно, хлібні виро-
би – на стіл. Про те, що такий порядок був складовою
певної символічної структури, свідчить непоодиноке
твердження респондентів: «В першу чергу – на вікно.
А як вікон не стало, то тюлі вісять, то столік ставили, і
на століку це все лежить» (с. Хмільниця Чрн. Чрн.) [2,
D4S5, № 7]; «Хлєб ложиться і бутилка становиться на
один стол <...>. А туди ж ближе [до мерця] ложать кан-
хфєти, печеня» (с. Жадове Смн. Черн.) [3, D6S1, № 18]. В
окремих випадках указується, що кілька цукерок могли
покласти безпосередньо у гроб із вказівкою, що вони
призначалися самому небіжчикові: «...на подушечку
паложать канфєт. Да, кала пакойніка. Ну просто уго-
щеніє пакойніку» (с. Бучки Нвс. Чрн.) [3, D11S1, № 13].
Втім уже на цьому етапі проявлялась особлива функ-
ція «гостинців». Ідеться про зв’язок із потойбічним сві-
том і «своїми» померлими саме через названі їстівні
приноси та актуалізацію лексеми «передача», що його
маркувала: «Щоб наче туди передали, і воно ж іде на
той світ. Так, щоб і їм було що з’їсти» (с. Дніпровське
Чрн. Чрн.) [2, D9S1, № 14]. І як свідчать наші матеріа-
ли з Чернігівщини, правом першочергової (подеколи –
єдиною можливістю) передачі «гостинців» на той світ,
до того – адресно «своїм» покійним – користувалися ті,
хто нещодавно пережив утрату рідної людини: «Є пе-
редачка. І тепер вона, і тоді була. От заховали одного,
умірає там хтось у селі, береш через кілька дньов, за їм
вже ж вмірає, ідуть туда ж на похорон на той. Гостинці
беруть тепер уже. І тоді ж щось брали. Передачу пере-
дать треба» (с. Слобода Чрн. Чрн.) [2, D6S1, № 17]; «То
вже за ким воно йде, так тей несе. Несе передачу. Це вже
несе передачу своїм. Своїму покойному» (с. Дігтярівка
Нсв. Чрн.) [3, D13S1, № 18]. Зауважимо, що у переважній
більшості ця «передача» відбувалась у прямому значен-
ні слова, а саме покладанням наїдків у гроб небіжчику.
Ця дія усім учасникам була зрозумілою, прийнятною
й зазвичай навіть не потребувала спеціального дозво-
лу у господарів: «Ідє. З гостінцями. Ето вродє передає
покойніку, щоб пєрєдав тому, которий умєр вперьод»
(с. Ваганичі Грн. Чрн.) [2, D3S2, № 10]. Причому такий
своєрідний колообіг «гостинців» між двома світами до-
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
346
бре усвідомлювався: «У мене свекруха померла, ми за-
ховали. Я звала ту людину, яка перед цим померла, з її
хати хтось іде. А я пішла до тої людини, яка послє моєї
свекрухи умерла. Така передача від покойніка до по-
койніка. Від хати до хати» (с. Хмільниця Чрн. Чрн.) [2,
D4S5, № 7]. Для надійнішого зв’язку подекуди вимага-
лося вказати адресата передачі: «Значить, несемо гос-
тинця, бутилку вина чи горілки, гроші в кого є. І несем
тую вещь передать. І тоді подходиш до покойніка і ка-
жеш, як там його називають – пожалуйста, передайте»
(с. Слабин Чрн. Чрн.) [2, D14S1, № 22].
В якості обрядового їстівного предмету-передачі міг
виступати також хліб-гостинець. Він має стати предме-
том окремого розгляду. Тут лише зазначимо, що його, на
відміну від цукерок чи печива, клали переважно на стіл,
а невдовзі споживали на поминальному обіді. Вірили,
що таким чином він потрапляв до померлого родича:
«Як твоє умерло і потом хтось умре, тоді ідеш і несеш
обязатєльно хліба. Це називається гостинці передать.
Ну воні ж його потом розрізають і на стол кладуть, щоб
люди поїли» (смт. Седнев Чрн. Чрн.) [2, D12S2, № 12];
«Ну є чи булочки, шоб пєченоє буває приносіт, так на
стол [кладуть]. То вродє як єто, каже, павєріє, шо я пере-
даю своїм мєртвим. Сваїм радітєлям. Це як буде пере-
дача такая» (с. Великий Листвен Грн. Чрн.) [2, D3S5, №3].
Між тим правом передачі «своїм» на той світ ко-
ристувалися й інші учасники похоронів. Ця практика,
особливо під впливом застережних проповідей місце-
вих священників («миші [у гробі] заводяться»), посту-
пово відходить у минуле. Проте, вона легко згадується,
а подеколи має місце й досі, адже мотивація цієї дії не
тільки пам’ятається, але й вербалізується доволі пере-
конливо: «...кажуть, що всі ідуть душі памєрших і ба-
чать, хто передачу приньос» (с. Лісконоги Нвс. Чрн.) [3,
D15S1, № 10]. Отже, солодке – переважно цукерки, але
також і пляшку горілки, міг покласти будь-хто, аби мав
бажання: «В гроб кладуть, привєт передають. А ми то
под бок, то под голову пляшку да гостинці там. Дру-
зя, свої, будуть вгощать [на тому світі], да все. Так кла-
дем. А нельзя. Батюшка не розрішає цього» (с. Рудня
Чрн. Чрн.) [2, D2S3, № 13].
Проте коло змістів «гостинців» суттєво розширюва-
лося за рахунок наступних дій: винесення гробу з хати,
формування жалобної ходи, її проходження селом до
місця поховання, погребіння. На цьому етапі окремим
учасникам похорон, тільки не із числа близьких роди-
чів та членів сім’ї, давали в руки різного роду поховаль-
ні атрибути (віко, хрест, хоругви, ікону, хліб); на Черні-
гово-Сіверщині – ще й «гостинці». Значну частину тих
цукерок, пряників, печива, що клали на вікні або сто-
лі, в хаті, де лежало тіло, збирали у хустку («платок»).
Спеціальне опитування засвідчило, що вибір того, хто
їх нестиме, був невипадковим і відзначався локаль-
ною специфікою. Найчастіше респонденти вказували,
що це мала бути жінка, до того ж – удова. У кількох се-
лах свідчили, що це доручалося жінці похилого віку.
Щоправда, могли пристати на протилежний варіант:
вибирали жінку, як казали, «бідовішу» й уточнювали –
«шустрішу», таку, «яка ходить з палкой не буде» (с. Ра-
домка Смн. Чрн.) [3, D6S3, № 12]. Серед інших зафік-
совано також непоодинокий варіант, коли гостинці у
випадку похорону чоловіка до кладовища ніс чоловік,
жінки – жінка. Вони йшли серед інших у загальній ході,
не обов’язково попереду процесії. Лише в с. Хмільни-
ця гостинці роздавали ще по дорозі на кладовище усім,
хто траплявся на шляху, а те, що лишалося – виклада-
ли на могилі [2, D4S5, № 7].
Принагідно зауважимо, що хлібину («панахиду») так
само ув’язували в хустку. Зазвичай її несла на кладови-
ще удова (або жінка чи чоловік, в залежності від того,
кого ховали), але повсюдно – окремо від «гостинців»,
до того – на чолі процесії.
Основним варіантом подальшого поводження з «гос-
тинцями» було занесення їх до могилок. Зазвичай вуз-
лик із «єдовим» розв’язували уже біля могили, і респон-
денти майже одностайні в своїх свідченнях: «гостинці»
починали роздавати саме в ту мить, коли священник
(якщо правив службу) запечатував яму, або копачі по-
чинали її засипати, або присутні тричі кидали жменю
землі на гроб: «Коли його вже опустять у ямку там, на-
чинають закидать, дають хто на кладбіще є, проходять
і оддають, поминайте там Тетяну чи Галину, чи кого, і
дають усім, усім, усім роздають» (с. Лоска Нсв. Чрн.) [3,
D9S4, № 15]. Показово, що в кількох інтерв’ю вказується
на парну кількість цукерок, яку отримували присутні.
Усе свідчить про те, що «канхвети» наділялись осо-
бливими властивостями, передусім – цілющими. Саме
цим пояснювали намагання відразу дати «гостинця»
дітям, якщо вони були присутні на церемонії прощан-
ня на кладовищі, або для дітей же забрати «гостин-
ці» з собою. Адже майже повсюдно стверджували, що
вони помічні од ляку («Колись баби ходили да все бра-
ли внучкам – хай це внучку од ляку» [3, D6S3, № 12]),
але також уроків, плачів («щоб лучше спати»), «щоб діт-
ки не пісялись». Дорослі також брали цукерки й печи-
во для себе – щоби не боліла голова, не боятися грому.
І все ж поширеною практикою було утримання від за-
бирання «гостинців» додому й залишення цих наїдків
на «своїх» могилах. Під наполяганням священників їх
переважно старалися розкладати по хрестах.
У низці свідчень, щоправда нечисленних, «гостинці»
на кладовище не несли, а те «сладкоє», що приносили
люди, як йшли прощатися з небіжчиком у хату, розкла-
дали по тарілках (мисках) і виставляли на кінець поми-
нального обіду. Їх розбирали по кишенях і несли додо-
му дітям – «од іспугу» (с. Хотіївка Смн. Чрн.) [3, D2S3,
№ 13]. У будь-якому випадкому «гостинці», як поми-
нальну їжу, повинні були бути виключені із обігу після
завершення поховальних дій.
Варто сказати, що на відміну від вербальних фор-
ISSN 2218-4805
347
мул-мотивацій задіяності хліба у якості атрибута по-
ховально-поминальних обрядових дій («для душі»), для
«гостинців» ця сфера «приписів» виявилася або втра-
ченою, або нерозвинутою. Нам фактично вдалося за-
фіксувати лише одне пояснення наявності солодких
наїдків під час похорон: «як душу переводиш всьо рав-
но» (с. Міхальчина Слобода Нвс. Чрн.) [3, D11S3, № 12].
Проте, вже це ставить даний атрибут у єдину зв’язку
з такими культурними символами, як хліб, полотно,
свічка, вода. У контексті поховально-поминальної об-
рядовості усі вони тісно пов’язані із ідеєю посмертного
короткочасного обслуговування «душі», а отже мають
високий семіотичний статус. Це одночасно – предмет
і знак із яскравими ознаками ритуального символу,
якому притаманна семантична двонаправленість. Ос-
новні характеристики складових гостинців (печива та
пряників) – це вироби із двома спільними ознаками:
вони одночасно і борошняні, і солодкі; розміщувалися
(разом із солодкими цукерками) на периферії освоє-
ного людиною простору або на кордоні «свого» та «чу-
жого» – на вікні, фактично – інструмент для поєднання
двох світів; за їх допомогою «перекривався», блокував-
ся зв’язок між «своїм і «чужим», одночасно – засіб упо-
рядкування «цього» світу.
Показово, що для більшості поліських теренів «гос-
тинці» як обов’язковий предметний символ поховаль-
ної обрядовості із добре відомим переліком виконува-
них з ним ритуальних дій виявляється відсутнім.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
МАНКУП ДНЦЗКСТК. Ф. ЦА. – Музей-архів народної культу-
ри українського Полісся Державного наукового центру захисту
культурної спадщини від техногенних катастроф. Фонд цифро-
вих аудіодокументів
Чрн. – Чернігівська область
Грд. – Городнянський район
Нсв. – Новгород-Сіверський район
Рпк. – Ріпкинський район
Смн – Семенівський район
Чрн. – Чернігівський район
ДЖЕРЕЛА
1. МАНКУП ДНЦЗКСТК, ф. ЦА. Ріпки-2017, спр. Боряк-D6S5.
2. МАНКУП ДНЦЗКСТК, ф. ЦА. Чернігів–2018, спр. Боряк-D2S1,
-D2S3, -D3S1, -D3S2, -D3S5, -D4S5, -D5S1, -D14S3, -D5S3, -D6S1,
-D14S1, -D12S2, -D9S1, -D6S2.
3. МАНКУП ДНЦЗКСТК, ф. ЦА. Семенівка–2019, спр. Боряк-D2S1,
-D2S3, -D3S1, -D6S1, -D6S3, -D9S4, -D11S1, -D1S3, -D13S1, -D15S1.
4. Артюх Л. Поминальні страви на Поліссі (народний етикет).
Полісся Украї ни : матеріали історико-етнографічного дослідження.
Вип. 1. Киї вське Полісся. 1994. Львів, 1997. С. 313–318.
5. Конобродська В. Поліський поховальний і поминальні обря-
ди. Т. 1 : Етнолінгвістичні студії. Житомир : Полісся, 2007. 356 с.
6. Боренько Н. Народне харчування українців Полісся: риту-
ально-міфологічна основа родинних традицій. Минуле й сучасне
Волині й Полісся: роде наш красний. Луцьк, 2007. С. 127–131.
Boriak O.O. The food «present» as a specifi c attribute of the funeral
rituals in the Chernihiv-Siverskyi region
The article is devoted to the consideration of ritual of using the food
«present» (so called «hostyntsi») which is locally recorded in the Cherni-
hiv-Siverskyi region. «Hostyntsi» is a generalized name for a type of food
(for example, candy), but most often it is an unstable set of dishes, among
which most frequently are mentioned candies, cookies (roasts), gingerbread,
rarely – apples. Sometimes this term referred to a wider range of products,
in particular bread, a bottle of vodka (or wine), sometimes honey was add-
ed to them. The ritual aspect of «hostyntsi» existence in the context of the
funeral ritual has not yet been the subject of a special consideration. The
main source of information for the article were the author’s fi eldwork ma-
terials collected in the northern districts of Chernihiv region during his-
torical and ethnographic expeditions held in 2017–2019, conducted by
the State Research Center for Protection of Cultural Heritage from Tech-
nological Disasters. Analysis of fi eldwork materials made it possible to re-
veal the symbolic properties of the «Hostyntsi», to determine their semiotic
status. They are closely connected with the idea of short-term posthumous
life of the «soul». Firstly «hostyntsi» were located on the periphery of the
space mastered by a man – windows, then could be placed in the coffi n of
the dead as a «transfer» to the other world – especially relatives of those
who died within the last 40 days, along with a mourning procession to the
cemetery in a knot in the hands of a widow. They began to be distributed
at the moment when the grave was «blocked» by the priest and the dig-
gers covered it with earth; «Hostyntsi» were left on the grave or distributed
to those present, in the fi rst place to children. As a kind of gift, they were
taken from the funeral table and brought home to be given to the children
as a remedy from a fear. It is a distinct tool for reconciling the two worlds
as a means to open the connection between the «own» and the «other»
worlds and, at the same time, to organize «this» world.
Key words: Chernihiv-Siverskyi region, funeral rites, spiritual heri-
tage, funeral attributes.
REFERENCES
1. Muzei-arkhiv narodnoi kultury ukrainskoho Polissia Derzhav-
noho naukovoho tsentru zakhystu kulturnoi spadshchyny vid tekhno-
hennykh katastrof. Fond tsyfrovykh audiodokumentiv [Museum-archive
of folk culture of Ukrainian Polissya, State Research Center for Protection
of Cultural Heritage from Technological Disasters. Fond of Digital Au-
dio Documents], dali – MANKUP DNTsZKSTK, f. TsA. Ripky –2017, spr.
Boriak –D6S5. [in Ukrainian].
2. MANKUP DNTsZKSTK, f. Ts.A. Chernihiv–2018, spr. Boriak - D2
S1, -D2S3, -D3S1, -D3S2, -D3S5, -D4S5, -D5S1, -D14S3, -D5S3, -D6S1,
-D14S1, -D12S2, -D9S1, -D6S2.
3. MANKUP DNTsZKSTK, f. Ts.A. Semenivka -2019, spr. Boriak-D2S1,
-D2S3, -D3S1, -D6S1, -D6S3, -D9S4, -D11S1, -D11S3, -D13S1, -D15S1.
4. Artiukh, L. (1997). Pomynalni stravy na Polissi (narodnyi etyket)
[Funeral dishes in Polissya (folk etiquette)]. Polissia Ukrainy: materi-
aly istoryko-etnohrafi chnoho doslidzhennia. –Vyp. 1: Kyivske Polissia. –
Polissia of Ukraine: materials of historical and ethnographic research. Is-
sue 1 : Kyiv Polissia, pp. 313–318. Lviv. [in Ukrainian].
5. Konobrodska, V. (2007). Poliskii pokhovalnyi i pomynalnyi obriady.
T. 1 : Etnolinhvistychni studii [Polissia funeral and funeral rites. Vol. 1:
Ethnolinguistic studies]. Zhytomyr : Polissia. [in Ukrainian].
6. Borenko, N. (2007). Narodne kharchuvannia ukraintsiv Polissia:
rytualno-mifolohichna osnova rodynnykh tradytsii [Folk food of Ukrai-
nians of Polissya: ritual-mythological basis of family traditions]. My-
nuleiy suchasne Volyni i Polissia: rode nash krasnyi. – Past and present of
Volyn and Polissya: «rode» our red, pp. 127–131. Lutsk. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 15.02.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.j
|