Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст.

Мета статті – визначити та проаналізувати особливості становлення податкової системи Чернігівської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на основі дослідження та вивчення архівних матеріалів). Методи дослідження дібрано відповідно до поставленої мети. Наукова новизна полягає у тому,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Гулак, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Розвідки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181527
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст. / І.В. Гулак // Сіверянський літопис. — 2021. — № 1. — С. 114-120. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181527
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1815272021-11-21T01:25:58Z Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст. Гулак, І.В. Розвідки Мета статті – визначити та проаналізувати особливості становлення податкової системи Чернігівської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на основі дослідження та вивчення архівних матеріалів). Методи дослідження дібрано відповідно до поставленої мети. Наукова новизна полягає у тому, що вперше зроблено спробу визначити особливості розвитку податкової системи Російської імперії на матеріалах Чернігівської губернії. Висновки: автор звертає увагу на економічний аспект функціонування повітів, детально розкриває економічну життєдіяльність найбільших повітових містечок та їх значення у наповненні губернської податкової скарбниці. Усі торгівельно-промислові заклади Чернігівської губернії були джерелами оподаткування. Чернігівська губернія була аграрним краєм, де збереглися кріпосницькі пережитки – велике поміщицьке землеволодіння, відробітки, селянське малоземелля й безземелля, що теж є особливістю зазначеного регіону. Промисловість була слабо розвинена. І як результат, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. губернія займала останнє місце в Україні за кількістю кредитно-банківських та торгівельних закладів, адже банки й кредитні установи були наявні не в усіх повітах, що негативно впливало на її економічний розвиток. Особливістю Чернігівської губернії було таке: вона розвивалася в дусі загальноімперських процесів становлення податкової системи, пов’язаних із пошуком нових сфер оподаткування, засобів та можливостей для подолання недоїмок, які зростали за умов завершення юридичного закріпачення селян. З’являються нові виклики історичного часу, які система оподаткування намагається вирішити двома шляхами: підвищенням податків та зборів, пошуком нових засобів, які можна було б оподаткувати. The article objective is to determine and analyze the features of Chernihiv Governorate tax system formation in the second half of the XIX – early XX cent. via archival materials studying. The research methods are selected in line with the objective. The scientific novelty is in the first attempt to define the features of Russian Empire tax system development on the materials of Chernihiv Governorate. Conclusions: the author focuses on economic aspect of local counties functioning; thoroughly reveals economic life of the largest county towns and their importance in filling the provincial tax treasury. All commercial & industrial institutions of Chernihiv Governorate were the sources of taxation. The region was agrarian and preserved remnants of serfdom: large landownership, rent services, peasant lack of land and landlessness that was also a feature for the governorate. Industry was poorly developed there. As a result, in the late XIX – early XX cent. the region ranked last in Ukraine regarding number of credit & banking and trade institutions. Banks and credit organization were not present in all counties, and that negatively affected local economy development. A significant feature of Chernihiv Governorate was that it developed in line with general imperial processes of tax system formation that were associated with search for new areas of taxation, means and opportunities to overcome arrears increased during completion of peasants legal enserfing. There were new challenges of historical time the tax system tried to address in two ways: by raising taxes and fees; by finding new means that could be taxed. 2021 Article Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст. / І.В. Гулак // Сіверянський літопис. — 2021. — № 1. — С. 114-120. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.4678298 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181527 336.22(09)«18/19»(477.51) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки Розвідки
spellingShingle	Розвідки Розвідки Гулак, І.В. Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст. Сiверянський літопис
description	Мета статті – визначити та проаналізувати особливості становлення податкової системи Чернігівської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на основі дослідження та вивчення архівних матеріалів). Методи дослідження дібрано відповідно до поставленої мети. Наукова новизна полягає у тому, що вперше зроблено спробу визначити особливості розвитку податкової системи Російської імперії на матеріалах Чернігівської губернії. Висновки: автор звертає увагу на економічний аспект функціонування повітів, детально розкриває економічну життєдіяльність найбільших повітових містечок та їх значення у наповненні губернської податкової скарбниці. Усі торгівельно-промислові заклади Чернігівської губернії були джерелами оподаткування. Чернігівська губернія була аграрним краєм, де збереглися кріпосницькі пережитки – велике поміщицьке землеволодіння, відробітки, селянське малоземелля й безземелля, що теж є особливістю зазначеного регіону. Промисловість була слабо розвинена. І як результат, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. губернія займала останнє місце в Україні за кількістю кредитно-банківських та торгівельних закладів, адже банки й кредитні установи були наявні не в усіх повітах, що негативно впливало на її економічний розвиток. Особливістю Чернігівської губернії було таке: вона розвивалася в дусі загальноімперських процесів становлення податкової системи, пов’язаних із пошуком нових сфер оподаткування, засобів та можливостей для подолання недоїмок, які зростали за умов завершення юридичного закріпачення селян. З’являються нові виклики історичного часу, які система оподаткування намагається вирішити двома шляхами: підвищенням податків та зборів, пошуком нових засобів, які можна було б оподаткувати.
format	Article
author	Гулак, І.В.
author_facet	Гулак, І.В.
author_sort	Гулак, І.В.
title	Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст.
title_short	Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст.
title_full	Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст.
title_fullStr	Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст.
title_full_unstemmed	Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст.
title_sort	особливості розвитку податкової системи чернігівської губернії у другій половині xix – на початку xx ст.
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Розвідки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181527
citation_txt	Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст. / І.В. Гулак // Сіверянський літопис. — 2021. — № 1. — С. 114-120. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT gulakív osoblivostírozvitkupodatkovoísistemičernígívsʹkoígubernííudrugíjpoloviníxixnapočatkuxxst
first_indexed	2025-07-15T22:47:07Z
last_indexed	2025-07-15T22:47:07Z
_version_	1837754893889175552
fulltext	Сіверянський літопис. 2021. № 1 114 УДК: 336.22(09)«18/19»(477.51) Інна Гулак • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст. DOI: 10.5281/zenodo.4678298 © І. Гулак, 2021. CC BY 4.0 Мета статті – визначити та проаналізувати особливості становлення податкової системи Чернігівської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на основі дослідження та вивчення архівних матеріалів). Методи до- слідження дібрано відповідно до поставленої мети. Наукова новизна полягає у тому, що вперше зроблено спробу визначити особливості розвитку податкової системи Російської імперії на матеріалах Чернігівської губернії. Висновки: ав- тор звертає увагу на економічний аспект функціонування повітів, детально розкриває економічну життєдіяльність найбільших повітових містечок та їх значення у наповненні губернської податкової скарбниці. Усі торгівельно-про- мислові заклади Чернігівської губернії були джерелами оподаткування. Чернігів- ська губернія була аграрним краєм, де збереглися кріпосницькі пережитки – ве- лике поміщицьке землеволодіння, відробітки, селянське малоземелля й безземел- ля, що теж є особливістю зазначеного регіону. Промисловість була слабо роз- винена. І як результат, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. губернія займала останнє місце в Україні за кількістю кредитно-банківських та торгівельних за- кладів, адже банки й кредитні установи були наявні не в усіх повітах, що нега- тивно впливало на її економічний розвиток. Особливістю Чернігівської губернії було таке: вона розвивалася в дусі загальноімперських процесів становлення по- даткової системи, пов’язаних із пошуком нових сфер оподаткування, засобів та можливостей для подолання недоїмок, які зростали за умов завершення юридич- ного закріпачення селян. З’являються нові виклики історичного часу, які систе- ма оподаткування намагається вирішити двома шляхами: підвищенням подат- ків та зборів, пошуком нових засобів, які можна було б оподаткувати. Ключові слова: бюджет, гроші, податки, податкова система, фінансова система, Чернігівська губернія. Постановка проблеми: Сьогодення – це час активної розбудови економіки ринкового типу, що є важливим чинником реальної незалежності держави. Від- так в історичній науці принципово актуальними стають нові підходи до аналізу управління народним господарством. Серед них особливе місце посідають фі- нансові інструменти й важелі економічного процесу, зокрема, фінансова та по- даткова системи, адже саме вони повинні успішно вирішувати фіскально-розпо- дільчі функції в державі шляхом оптимального розподілу прибутків та видатків бюджету. Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприя- ти розвитку виробничої діяльності в цілому. А яким же чином формувалася по- даткова система в імперії та які її особливості? Аналіз досліджень та публікацій: привертають увагу праці таких дослід- ників-краєзнавців, як В. М. Половець1, котрий описав історію кооперації Ліво- 1 Половець В. М. Кооперативний рух в Лівобережній Україні (1861‒1917 рр.). Чернігів: Деснянська правда, 1996. 204 с. Siverian chronicle. 2021. № 1 115 бережної України, етапи її становлення, організаційні принципи, фундаменталь- ні теоретичні питання участі земства в розвитку кооперативного руху та ставлен- ня держави до кооперації. С. А. Леп’явко2, В. Я. Руденок3, Г. Кузнєцов та Ю. Новіцька4 намагалися висвітлити всі сфери життя, зокрема й економічного. Особливе значення мають краєзнавчі розвідки соціально-економічного життя Чернігівської губернії С. А. Леп’явка, який детально дослідив процеси перетво- рення Чернігова на губернський центр на початку ХІХ ст. У працях В. Я. Руден- ка простежуємо динаміку зростання населення, розвиток торгівельних і промис- лових закладів, діяльність у місті банків і кредитних установ, становлення куль- турної та освітньої сфер, будівництво доріг, появу водопостачання, перших елек- тростанцій. О. В. Крупенко дослідила соціально-економічний аспект Чернігів- ської губернії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.5 Виклад матеріалу: Чернігівська губернія – адміністративно-територіальна одиниця Лівобережної України, яка в 1802 р. була виокремлена з Малоросій- ської губернії (центр – м. Чернігів) і розташовувалася у середній смузі європей- ської частини Російської імперії. Вона належала до числа внутрішніх губерній, які не мали кордонів з іншими державами. Чернігів згідно указу Сенату від 27 березня 1802 р. стає губернським цент- ром у зв’язку з ліквідацією Малоросійської губернії, яку було поділено відповід- но на Чернігівську та Полтавську. Її створення мало на меті позбавити Мало- росію адміністративної внутрішньої єдності. Штатний розпис, запроваджений 18 квітня 1802 р., включав спочатку 9 повітів: Чернігівський, Козелецький, Ні- жинський, Конотопський, Глухівський, Новгород-Сіверський, Сосницький, Ста- родубський, Мглинський. Трохи згодом до складу Чернігівської губернії увій- шли 12 повітів: Борзнянський, Глухівський, Городнянський, Козелецький, Коно- топський, Мглинський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Новоміський, Сос- ницький, Стародубський та Чернігівський. На підставі указу Сенату від 27 берез- ня 1803 р. Кролевецький, Суразький та Остерський повіти були приєднані до Чернігівської губернії. У 1808 р. з Нового Міста повітові установи були переве- дені в Новозибків і повіт став називатися Новозибківським. З цього часу й до 1917 р. в адміністративно-територіальному поділі Чернігівської губернії істот- них змін не відбулося. Вона складалася з 15 повітів (187 волостей, 5780 населе- них пунктів, у тому числі 19 міст і 49 містечок6). В економічному плані повіти розвивалися нерівномірно. Одним із визна- чальних факторів економічного розвитку став географічний детермінізм. Так, природно-кліматичні умови та територіальне розташування дають змогу виокре- мити в Чернігівській губернії три зони. Південна або степова включала Козе- лецький, Ніжинський, Борзнянський, Конотопський та південні частини повітів Глухівського, Кролевецького та Сосницького. Ця смуга належить до лісостепо- вої, для якої характерний м’який клімат, сприятливий для вирощування майже всіх землеробських культур, а особливо зернових та технічних (буряк, тютюн). Середню смугу складали північні частини Глухівського, Кролевецького, Сосницького та повіти Новгород-Сіверський, Городнянський, Чернігівський та Остерський. До третьої, північної частини, належали Стародубський, Мглин- ський, Суразький та Новозибківський. Ґрунти в цих повітах менш родючі, ніж у південних. Значну площу середньої та північної зон займали болота та ліси, тому кількість орних земель тут була незначною. А доволі часті бурі та град нищили й без того невеликі посіви. 2 Леп’явко С. А. Чернігів. Історія міста. Київ: Темпора, 2012. 432 с. 3 Руденок В. Я. Наш губернский хутор (Чернигов в ХІХ ст.). Чернигов, 2002. 50 с. 4 Кузнецов Г., Новицкая Ю. Тайны древнего Чернигова и его клады. Чернигов: Деснянська правда, 2002. 56 с. 5 Крупенко О. В. Промислове підприємництво на Лівобережній Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Історіографічні засади дослідження. Література та культура Полісся. 2014. Вип. 76. С. 107‒120. 6 Руденок В. Я. Наш губернский хутор… С. 867. Сіверянський літопис. 2021. № 1 116 Це дає змогу говорити про те, що лише в степовій зоні губернії було вигід- но займатися сільським господарством. Решта ж повітів змушена була знаходити інший шлях заробітку: заняття ремеслами, влаштування закладів фабрично- заводського типу тощо. Найбільшим містом губернії за чисельністю населення був Ніжин (18 тис. чол.), далі перебували Чернігів (14 тис. чол.) та Глухів (10 тис. чол.). З 1859 по 1897 рр. кількість населення губернії зросла на 58%. ХІХ ст. було пе- ріодом швидкого росту й економічного розвитку Чернігова. Так, у 1861 р. у місті проживали 14 тис. 612 чол., з них нараховувалося всього 250 ремісників. До 1897 р. населення Чернігова збільшилося майже вдвічі й досягло 27716 чол., із них 12829 належали до стану міщан. Саме ця категорія й була значною части- ною виробників7. «Губернський хутір», тобто місто Чернігів, до початку ХХ ст. перетворився у повноцінний губернський центр, у економіці якого важливе місце займала тор- гівельна сфера. У цей час у місті нараховувалося до 500 різних лавок і магазинів: свої послуги покупцям пропонували 9 взуттєвих, 5 меблевих, 5 годинникових і 1 фотомагазин. На середину XIX ст. у Російській імперії й на території Чернігівської губер- нії зокрема діяла станова система розподілу торгових прав, згідно якій набуття того чи іншого їх обсягу залежало від станової приналежності. Найбільшим об- сягом прав володіло купецтво. Для селян доступ до торгових дій, які надавалися купцям і міщанам, ускладнювався через більш високу вартість документів на право ведення торгівлі. Що стосується мануфактурних магазинів, то їх у місті було 38. Крім того, на двох площах Чернігова два рази на тиждень відбувалися торги з розміром обі- гу до 50 тис. крб. Ціни на товари встановлювала Міська Дума. Так, наприклад, м’ясо першого ґатунку коштувало 16 коп. за фунт (близько 400 г.), хліб – 3,5 коп., склянка мо- лока – 1,5 коп. Дорогими були огірки – 40 коп. за десяток, і полуниця – 10 коп. за фунт8. Ніжин був одним із найбільших торгівельних міст Чернігівської губернії, однак значення торгівельного центру України, яким він був раніше, почав поступово втрачати. Протягом 1895–1898 рр. в місті щороку влаштовувалися величезні яр- марки: Всеїдний, Троїцький, Покровський, які тривали протягом 2–3, а то й 4 тиж- нів. На ці ярмарки з’їжджалися купці як із-за кордону, так і з різних міст Російської імперії (Москви, Курська, Брянська, Тули). Окрім вище описаних видів товарів, у Ніжині торгували соболями, сибір- ськими білками, бухарськими овчинами, золотом, шовком, мереживом, рибою, килимами… Завжди можна було купити чай, цукор, сіль, каву, горіхи, чорно- слив, мигдаль, фініки, маслини, родзинки, персики, кавуни… Наприкінці ХІХ ст. у місті проживало 364 купці, у тому числі 6 першої та 116 другої гільдій, діяли 277 лавок9. В основному транзитною торгівлею займалися греки. З Туреччини вони везли до Ніжина шовк, червоні кумачі, бавовну, також через Чорне море – вина, тютюн, сап’ян, з Молдавії – вино, грецькі горіхи, чорнослив, з Угорщини – угор- ські вина, з Австрії й Італії – товари, виготовлені з шовку10. Внесок в економічний розвиток Чернігівської губернії інших 13 повітів був невеликий. Жителі Борзнянського повіту торгували здебільшого хлібом, шкіря- ними виробами, сіллю, глиняним посудом. Упродовж року влаштовували три яр- 7 Домонтович М. Материалы для географии и статистики России, собрание генералами генерального штаба. Черниговская губерния. Санкт-Петербург: Тип-я Ф. Персона, 1865. С. 134–136. 8 Руденок В. Я. Наш губернский хутор… С. 3–6. 9 Петренко Л. Б. Ніжин: древній і завжди юний. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2006. С. 3‒5. 10 Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. Київ: Інститут Історії АН УРСР, 1972. С. 428. Siverian chronicle. 2021. № 1 117 марки. У Глухівському повіті вели торгівлю переважно хлібом, цукровим піс- ком, шкірами, лісом, дьогтем, фарфоровою глиною, камінням для виготовлення жорен, рибою, пенькою. Глухівські купці торгували в Курській, Московській, Полтавській, Харківській, Київській губерніях та в містах своєї губернії. Торгі- вельний клас Глухова за капіталом займав перше місце в губернії. Ярмарки в місті проводилися чотири рази на рік, а базари відбувалися двічі на тиждень. Торгівля у Городнянському, Козелецькому, Кролевецькому, Остерському, Мглинському, Новгород-Сіверському та Новозибківському повітах була незнач- ною. Місцеві жителі торгували хлібом, худобою, дерев’яними та глиняними ви- робами, смолою, рибою, сіллю, пенькою та конопляною олією. У Конотопсько- му, Сосницькому та Стародубському повітах торгівля була розвинена мало й зосереджена переважно в руках євреїв, які займалися перепродажем товарів, зокрема хліба. Найбільш відсталим у торгівельному відношенні виявився Су- разький повіт, торгівля у якому була обмежена лише збутом пеньки11. Важливе значення в економічному житті губернії займала промислова сфе- ра, а ХІХ ст. можемо впевнено назвати століттям зародження й розвитку черні- гівської промисловості. У 1861 р., коли в Чернігові мешкало вже 14612 чоловік, нараховувалося всього лише 250 ремісників, діяли 12 невеликих фабрик і заво- дів, 8 із яких виготовляли цеглу. Відсоток промислових робітників залишав- ся невисоким. У 1904 р. на 24-х промислових підприємствах Чернігова працюва- ли лише 320 осіб. У 1872 р. відбулося відкриття Чернігівського єпархіального свічкового заводу. Діяли в місті й пивоварні заводи12. У Ніжині діяли два мило- варних (виробляли продукцію на суму 11250 крб.), один оцетний (2000 крб.), один пиво-медовий (13150 крб.), два цегельних (5260 крб.), два тютюнових (38470 крб.) заводи13. У Борзнянському повіті займалися виготовленням чобіт, яких щорічно про- давали до 10 тис. пар. Фабрик та заводів у повіті не було зовсім, діяли лише мли- ни. Глухівський повіт належав до найбільш промислових центрів губернії. Фаб- ричних і заводських закладів у 1862 р. нараховувалося до 50-ти, серед них: круп’яних – 1, свічно-сальних – 2, мильних – 2, шкіряних – 5, цегельних – 4, сальних – 2, медових – 1, пивоварних – 1, горілочних – 1, кахельних – 1, горшко- вих – 10, воскобійних – 1, маслобійних – 2, круподерень – 13, екіпажних – 1. Загальна вартість виробленої фабрично-заводської продукції сягала до 150 тис. крб. Промисловість Козелецького повіту перебувала в незадовільному стані, хо- ча через нього й проходила Києво-Петербурзька залізнична магістраль та велика шосейна Московська дорога. У повіті діяли дві тютюнові фабрики, свічно-саль- ний і чотири цегельних заводи. У Конотопському повіті працювало два заводи – медовий та воскобійний. Промисловий потенціал Кролевецького повіту був не- значний. Найбільша кількість ремісників займалися ткацтвом паперових рушни- ків та скатертин. У Мглинському повіті працювали два салотопних та три цегля- них заводи; у Новгород-Сіверському – шкіряний, свічковий та 5 цегельних заво- дів; Новозибківському – 5 вітрильних, 5 шкіряних, 4 салотопних та 5 сально- свічних; Стародубському – 12 шкіряних, 2 свічкових, 2 маслобійних, 2 пивовар- них та ливарний заводи. Городнянський, Остерський, Сосницький та Сураж- ський повіти на своїх територіях жодних промислових підприємств не мали14. Усі торгівельно-промислові заклади Чернігівщини були джерелами оподатку- вання. До відміни кріпосного права банківська система Російської імперії склада- лася із державних кредитних закладів, в основному з так званих дворянських банків, створених ще в 1754 р. За рік до селянської реформи 1861 р. влада здійс- 11 Домонтович М. Материалы для географии и статистики России... С. 592–605. 12 Руденок В. Я. Наш губернский хутор… С. 3–6. 13 Історія Ніжина мовою дат. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2004. С. 90. 14 Домонтович М. Материалы для географии и статистики России... С. 592–632. Сіверянський літопис. 2021. № 1 118 нила реорганізацію кредитно-банківської сфери, що призвело до утворення Дер- жавного банку Росії. Російський уряд в умовах дефіциту бюджету активно шукає нові сфери наповнення казни, і в другій половині ХІХ ст. такою статтею стає кредитно-банківське оподаткування. Чернігівське відділення Державного банку було створене на підставі указу Сенату від 31 травня 1860 р. про реорганізацію державних кредитних установ. Відділення видавало кредити та позики, приймало внески, купувало й продавало банківські білети, здійснювало інші операції. Воно очолювалося керуючим і під- порядковувалося Державному банку Росії15. Свою діяльність Чернігівське відді- лення Державного банку розпочало 16 жовтня 1879 р.16 З 8 червня 1873 р. на підставі Положення про міські громадські банки 1862 р. почав діяти Ніжинський міський банк. В його відділенні приймалися грошові внески й векселі, купувалися і продавалися цінні папери, видавалися позики17. 19 листопада 1875 р. в Чернігові розпочав діяльність суспільний банк, який виплачував до 7,5% за внески й отримував по 9–12% за кредити. Уже за перші 25 років свого існування банк отримав близько 1,4 млн. крб. чистого прибутку, із яких 677 тис. крб. було передано на потреби міста18. Чернігівське відділення селянського й дворянського поземельного банків були створені на підставі указу Сенату від 18 травня 1882 р. і підпорядковувався Петербурзькому селянському поземельному банку. Банк видавав селянам позики під заклад земельних наділів для придбання землі. Особливо активізувалася його діяльність після революції 1905–1907 рр. Під час столипінської аграрної рефор- ми банк сприяв утворенню хуторів і відрубів. Користуючись послугами цього банку, селяни мали право купувати й продавати землі, отримуючи при цьому пільги19. У 1905 р. в Чернігові розпочало свою роботу відділення Південно-Росій- ського банку. Діяло воно до 1908 р., тобто до злиття Південно-Російського банку з Московським міжнародним й Орловським комерційним банками. У результаті утворився так званий Об’єднаний банк, капітали якого швидко зростали й у 1914 р. він став одним із найбільших акціонерних банків Російської імперії20. Наголошуємо, що всі банки й кредитні установи губернії, перш ніж надати кредит, зверталися до податкового інспектора з проханням перевірити плато- спроможність клієнтів21. Таким чином, кредитні установи отримували достовір- ну інформацію і вже на засіданні вирішували питання стосовно надання кредиту тим чи іншим особам. У 1881 р. в Ніжині розпочало діяльність товариство взаємного кредиту. Станом на 1 січня 1895 р. кількість його вкладників становила 556 осіб, а капітал складав 389,3 тис. крб. У 1919 р. товариство було націоналізоване радянською владою22. Отже, наголошуємо, що Чернігівська губернія була аграрним краєм, де збе- рігалися кріпосницькі пережитки – велике поміщицьке землеволодіння, відробіт- ки, селянське малоземелля й безземелля, що теж є особливістю зазначеного регі- ону. Станом на 1905 р. дворяни, купці, сільські багатії володіли 1825624 дес. 15 Чернігівщина: енциклопедичний довідник… С. 860–893. 16 Руденок В. Я. Наш губернский хутор… С. 6–8. 17 Чернігівщина: енциклопедичний довідник… С. 860–893. 18 Руденок В. Я. Наш губернский хутор… С. 6–8. 19 Чернігівщина: енциклопедичний довідник… С. 860–893. 20 Руденок В. Я. Наш губернский хутор… С. 8. 21 Державний архів Чернігівської області. Ф. 768. Оп. 1. Спр. 1. (Переписка с Черниговской казенной палатой о выдаче денег из местного коробочного сбора для ремонта здания молитвенной школы, образовании счетоводства и делопроизводства сберегательных касс. Сведения о числе торговых и промышленных заведений, недвижимом имуществе по 4-му податному участку губернии). 1902 г. Арк. 11, 28. 22 Історія Ніжина мовою дат... С. 78. Siverian chronicle. 2021. № 1 119 землі (41,7% земельної площі), а 367365 селянських господарств мали в корис- туванні 2329209 дес. Промисловість була слабо розвинена. У 1910 р. в Черні- гівській губернії діяли 198 дрібних заводів і фабрик, на яких працювало 24,1 тис. чол., і саме цей сектор був основою оподаткування. І як результат, на- прикінці ХІХ – на початку ХХ ст. губернія займала останнє місце серед україн- ських губерній за кількістю кредитно-банківських та торгівельних закладів. Бан- ки й кредитні установи були наявні не в усіх повітах, що негативно впливало на їх економічний розвиток. Отже, Чернігівська губернія розвивалася у руслі загальноімперських проце- сів становлення податкової системи, пов’язаних із пошуком нових сфер оподат- кування, засобів та можливостей для подолання недоїмок, які зростали за умов завершення юридичного закріпачення селян. З’являються нові виклики історич- ного часу, які система оподаткування намагалася вирішити двома шляхами: під- вищенням податків та зборів, пошуком нових засобів, які можна було б оподат- кувати. References: Istoriia Nizhyna movoiu dat [History of Nizhyn in the language of dates]. (2004). Lutsk, Ukraine. Krupenko, O. V. (2014). Promyslove pidpryiemnytstvo na Livoberezhnii Ukraini u druhii polovyni ХІХ – na pochatku ХХ st. Istoriohrafichni zasady doslidzhennia [Industrial entrepreneurship in the Left Bank of Ukraine in the second half of the XIX – early XX centuries. Historiographical principles of research]. Literatura ta kultura Polissia – Literature and culture of Polissya. Lepiavko, S. A. (2012). Chernihiv. Istoriia mista [Chernihiv. History of the city]. Kyiv, Ukraine. Petrenko, L. B. (2006). Nizhyn: drevnii i zavzhdy yunyi [Nizhyn: an ancient and always a young]. Nizhyn, Ukraine. Polovets, V. M. (1996). Kooperatyvnyi rukh v Livoberezhnii Ukraini (1861– 1917 rr.) [Cooperative movement in the Left Bank of Ukraine (1861–1917)]. Chernihiv, Ukraine. Rudenok, V. Ia. (2002). Nash hubernskyi khutor (Chernyhov v ХIХ st.) [Our provincial hamlet (Chernihiv in the 19th century)]. Chernyhov, Ukraine. Гулак Інна Василівна – аспірантка Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, кафедри історія України (вул. Графська, 2, м. Ніжин, 16600, Україна). Hulak Inna V.– Nizhyn Mykola Gogol State University, graduate student of the history of Ukraine department (Grafska Street, 2, Nizhyn, 16600, Ukraine.) Е-mail: innahuulak@gmail.com THE FEATURES OF CHERNIHIV GOVERNORATE TAX SYSTEM DEVELOPMENT IN THE SECOND HALF OF THE XIX – EARLY XX CENTURIES The article objective is to determine and analyze the features of Chernihiv Governorate tax system formation in the second half of the XIX – early XX cent. via archival materials studying. The research methods are selected in line with the objective. The scientific novelty is in the first attempt to define the features of Russian Empire tax system development on the materials of Chernihiv Governorate. Conclusions: the author focuses on economic aspect of local counties functioning; thoroughly reveals economic life of the largest county towns and their importance in filling the provincial tax treasury. All commercial & industrial institutions of Сіверянський літопис. 2021. № 1 120 Chernihiv Governorate were the sources of taxation. The region was agrarian and preserved remnants of serfdom: large landownership, rent services, peasant lack of land and landlessness that was also a feature for the governorate. Industry was poorly developed there. As a result, in the late XIX – early XX cent. the region ranked last in Ukraine regarding number of credit & banking and trade institutions. Banks and credit organization were not present in all counties, and that negatively affected local economy development. A significant feature of Chernihiv Governorate was that it developed in line with general imperial processes of tax system formation that were associated with search for new areas of taxation, means and opportunities to overcome arrears increased during completion of peasants legal enserfing. There were new challenges of historical time the tax system tried to address in two ways: by raising taxes and fees; by finding new means that could be taxed. Key words: budget, money, taxes, tax system, financial system. Дата подання: 23 грудня 2020 р. Дата затвердження до друку: 18 січня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Гулак І. Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст. Сіверянський літопис. 2021. № 1. C. 114–120. DOI: 10.5281/zenodo.4678298. Цитування за стандартом APA Hulak, I. Osoblyvosti rozvytku podatkovoi systemy Chernihivskoi hubernii u druhii polovyni XIX – na pochatku XX st. [The features of Chernihiv governorate tax system development in the second half of the XIX – early XX centuries]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, 114–120. DOI: 10.5281/zenodo.4678298.

Особливості розвитку податкової системи Чернігівської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст.

Репозитарії

Схожі ресурси