Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею
Мета статті – детально розглянути та описати унікальну пам’ятку українського друкарства «Місяцеслов», надрукований 27 січня 1718 р. у друкарні Києво-Печерської лаври. Методи, на яких ґрунтується дослідження, оскільки йдеться про твір церковного письменства, що складається з власне тексту, який в...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181617 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 20-27. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | Мета статті – детально розглянути та описати унікальну пам’ятку
українського друкарства «Місяцеслов», надрукований 27 січня 1718 р. у друкарні
Києво-Печерської лаври. Методи, на яких ґрунтується дослідження, оскільки
йдеться про твір церковного письменства, що складається з власне тексту,
який вміщений у спеціальну палітурку з відповідними прикрасами і поява якого
зачепила підвалини Української Церкви, її взаємовідносин з Константинопольським та Московським патріархатами, добиралися відповідно до об’єкта. Передусім це методи історизму, опису, аналізу та інтерпретації. Наукова новизна полягає в тому, що вперше детально описано й проаналізовано примірник стародруку зі збірки Чернігівського обласного історичного музею імені
В. В. Тарновського та простежено його зв’язок з подібними пам’ятками. Висновки. Після Визвольної війни (1648–1657) під проводом Богдана Хмельницького православ’я стало панівною конфесією на території новоствореної козацької
держави. Церковні ієрархи були втягнуті у чвари, які охопили молоду державу
після смерті гетьмана, і цим скористалася Москва, яка активізувала намагання
підпорядкувати Київську митрополію Московському патріархатові. У травні
1686 р. царські посланці, зі згоди султана, за хабар отримали від константинопольського патріарха Діонісія відпускні грамоти про поступку архіпастирства над київським митрополичим престолом. Проте грецькі, французькі, швейцарські, незаангажовані російські богослови та історики Церкви наголошують, що передачі Москві канонічної території Константинопольського патріархату в
дійсності не відбулося, і що Київська кафедра була передана лише в тимчасову
опіку московських патріархів, тобто перепідпорядкування Київської митрополії
є історичним міфом. Свою незгоду з політикою царського уряду українські світські та церковні інтелектуали висловлювали в різний спосіб. Зокрема, у титулі «Місяцеслова» 1718 р. зазначено, що, незважаючи на вимоги Москви, Києво-Печерська лавра є ставропігією Константинопольського патріархату. Намагання вилучити книгу з обігу були українцями проігноровані. Запис у чернігівському примірнику свідчить, що частина накладу одразу після друку розійшлася
Україною, і царські та синодальні укази вже не в силах були зупинити її розповсюдження. Звертаємо увагу, що неприйнятний з боку Москви текст титулу у ХІХ і ХХ ст. не викликав заперечення як з боку священників, які правили у церквах, так і в ревізорів консисторій, які час від часу перевіряли роботу парафій. Що це – недбальство чи солідарність українців у збереженні своєї історичної
спадщини? Ураховуючи вищенаведені історичні факти, більш імовірним визнаємо друге. |
|---|