Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею

Мета статті – детально розглянути та описати унікальну пам’ятку українського друкарства «Місяцеслов», надрукований 27 січня 1718 р. у друкарні Києво-Печерської лаври. Методи, на яких ґрунтується дослідження, оскільки йдеться про твір церковного письменства, що складається з власне тексту, який в...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Ситий, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Церковна старовина
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181617
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 20-27. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181617
record_format	dspace
fulltext
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковна старовина Церковна старовина
spellingShingle	Церковна старовина Церковна старовина Ситий, І. Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею Сiверянський літопис
description	Мета статті – детально розглянути та описати унікальну пам’ятку українського друкарства «Місяцеслов», надрукований 27 січня 1718 р. у друкарні Києво-Печерської лаври. Методи, на яких ґрунтується дослідження, оскільки йдеться про твір церковного письменства, що складається з власне тексту, який вміщений у спеціальну палітурку з відповідними прикрасами і поява якого зачепила підвалини Української Церкви, її взаємовідносин з Константинопольським та Московським патріархатами, добиралися відповідно до об’єкта. Передусім це методи історизму, опису, аналізу та інтерпретації. Наукова новизна полягає в тому, що вперше детально описано й проаналізовано примірник стародруку зі збірки Чернігівського обласного історичного музею імені В. В. Тарновського та простежено його зв’язок з подібними пам’ятками. Висновки. Після Визвольної війни (1648–1657) під проводом Богдана Хмельницького православ’я стало панівною конфесією на території новоствореної козацької держави. Церковні ієрархи були втягнуті у чвари, які охопили молоду державу після смерті гетьмана, і цим скористалася Москва, яка активізувала намагання підпорядкувати Київську митрополію Московському патріархатові. У травні 1686 р. царські посланці, зі згоди султана, за хабар отримали від константинопольського патріарха Діонісія відпускні грамоти про поступку архіпастирства над київським митрополичим престолом. Проте грецькі, французькі, швейцарські, незаангажовані російські богослови та історики Церкви наголошують, що передачі Москві канонічної території Константинопольського патріархату в дійсності не відбулося, і що Київська кафедра була передана лише в тимчасову опіку московських патріархів, тобто перепідпорядкування Київської митрополії є історичним міфом. Свою незгоду з політикою царського уряду українські світські та церковні інтелектуали висловлювали в різний спосіб. Зокрема, у титулі «Місяцеслова» 1718 р. зазначено, що, незважаючи на вимоги Москви, Києво-Печерська лавра є ставропігією Константинопольського патріархату. Намагання вилучити книгу з обігу були українцями проігноровані. Запис у чернігівському примірнику свідчить, що частина накладу одразу після друку розійшлася Україною, і царські та синодальні укази вже не в силах були зупинити її розповсюдження. Звертаємо увагу, що неприйнятний з боку Москви текст титулу у ХІХ і ХХ ст. не викликав заперечення як з боку священників, які правили у церквах, так і в ревізорів консисторій, які час від часу перевіряли роботу парафій. Що це – недбальство чи солідарність українців у збереженні своєї історичної спадщини? Ураховуючи вищенаведені історичні факти, більш імовірним визнаємо друге.
format	Article
author	Ситий, І.
author_facet	Ситий, І.
author_sort	Ситий, І.
title	Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею
title_short	Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею
title_full	Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею
title_fullStr	Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею
title_full_unstemmed	Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею
title_sort	мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу києво-печерської лаври щодо костантинопольського патріархату в зібранні чернігівського історичного музею
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Церковна старовина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181617
citation_txt	Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 20-27. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT sitijí míneâ1718rokuízzaznačennâmstavropígíalʹnogostatusukiêvopečersʹkoílavriŝodokostantinopolʹsʹkogopatríarhatuvzíbranníčernígívsʹkogoístoričnogomuzeû
first_indexed	2025-07-15T22:57:19Z
last_indexed	2025-07-15T22:57:19Z
_version_	1837755525184356352
spelling	irk-123456789-1816172021-11-26T01:26:02Z Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею Ситий, І. Церковна старовина Мета статті – детально розглянути та описати унікальну пам’ятку українського друкарства «Місяцеслов», надрукований 27 січня 1718 р. у друкарні Києво-Печерської лаври. Методи, на яких ґрунтується дослідження, оскільки йдеться про твір церковного письменства, що складається з власне тексту, який вміщений у спеціальну палітурку з відповідними прикрасами і поява якого зачепила підвалини Української Церкви, її взаємовідносин з Константинопольським та Московським патріархатами, добиралися відповідно до об’єкта. Передусім це методи історизму, опису, аналізу та інтерпретації. Наукова новизна полягає в тому, що вперше детально описано й проаналізовано примірник стародруку зі збірки Чернігівського обласного історичного музею імені В. В. Тарновського та простежено його зв’язок з подібними пам’ятками. Висновки. Після Визвольної війни (1648–1657) під проводом Богдана Хмельницького православ’я стало панівною конфесією на території новоствореної козацької держави. Церковні ієрархи були втягнуті у чвари, які охопили молоду державу після смерті гетьмана, і цим скористалася Москва, яка активізувала намагання підпорядкувати Київську митрополію Московському патріархатові. У травні 1686 р. царські посланці, зі згоди султана, за хабар отримали від константинопольського патріарха Діонісія відпускні грамоти про поступку архіпастирства над київським митрополичим престолом. Проте грецькі, французькі, швейцарські, незаангажовані російські богослови та історики Церкви наголошують, що передачі Москві канонічної території Константинопольського патріархату в дійсності не відбулося, і що Київська кафедра була передана лише в тимчасову опіку московських патріархів, тобто перепідпорядкування Київської митрополії є історичним міфом. Свою незгоду з політикою царського уряду українські світські та церковні інтелектуали висловлювали в різний спосіб. Зокрема, у титулі «Місяцеслова» 1718 р. зазначено, що, незважаючи на вимоги Москви, Києво-Печерська лавра є ставропігією Константинопольського патріархату. Намагання вилучити книгу з обігу були українцями проігноровані. Запис у чернігівському примірнику свідчить, що частина накладу одразу після друку розійшлася Україною, і царські та синодальні укази вже не в силах були зупинити її розповсюдження. Звертаємо увагу, що неприйнятний з боку Москви текст титулу у ХІХ і ХХ ст. не викликав заперечення як з боку священників, які правили у церквах, так і в ревізорів консисторій, які час від часу перевіряли роботу парафій. Що це – недбальство чи солідарність українців у збереженні своєї історичної спадщини? Ураховуючи вищенаведені історичні факти, більш імовірним визнаємо друге. The purpose of the article is to consider in detail and describe the unique monument of the Ukrainian printing house "Misyatseslov", which was printed on January 27, 1718 by the printing house of the Kiev-Pechersk Lavra. The methods on which the study is based, as it is a work of ecclesiastical writing, which consists of the actual text, which is placed in a special cover with appropriate decorations and the appearance of which touched the foundations of the Ukrainian Apostolic Apostolic Church, its relationship with the Patriarchates of Constantinople and Moscow project. First of all, these are methods of historicism, description, analysis and interpretation. The scientific novelty lies in the fact that for the first time a copy of an old print from the collection of the Chernihiv Regional Historical Museum named after VV is described and analyzed in detail. Tarnowski and its connection with the relevant monuments can be traced. Conclusions. After the Liberation War (1648–1657), under the leadership of Bohdan Khmelnytsky, Orthodoxy became the dominant denomination on the territory of the newly created Cossack state. Church hierarchs were embroiled in quarrels that engulfed the young state after the death of the hetman, and Moscow took advantage of this, intensifying its efforts to subordinate the Kyivan metropolitanate to the Moscow patriarchate. In May 1686, the tsar's envoys, with the consent of the sultan, received bribes from Patriarch Dionysius of Constantinople for a bribe to cede the archpastorate over the Kyivan metropolitan throne. However, Greek, French, Swiss, and unbiased Russian theologians and church historians emphasize that the canonical territory of the Patriarchate of Constantinople was not transferred then, that the Kyiv Cathedral was transferred only to the temporary care of Moscow patriarchs, and that subordination is a historical myth. Ukrainian secular and ecclesiastical intellectuals expressed their disagreement with the tsar's brutal policies in various ways. In particular, in the title of the "Lunar Word" of 1718, it was stated, despite Moscow's demands, that the Kiev-Pechersk Lavra is the stauropegy of the Patriarchate of Constantinople. Attempts to withdraw the book from circulation were ignored by Ukrainians. Records in the Chernihiv copy show that part of the circulation immediately after printing was distributed throughout Ukraine and no formidable royal and synodal decrees were able to stop its distribution. Draws attention to the fact that the text of the title is unacceptable from Moscow in the nineteenth and twentieth centuries. did not provoke objections either from the priests who ruled in the churches or from the auditors of the consistories, who from time to time inspected the work of the parishes. What is it – negligence or solidarity of Ukrainians in preserving their historical heritage? Given the above historical facts, rather the second. 2021 Article Мінея 1718 року із зазначенням ставропігіального статусу Києво-Печерської лаври щодо Костантинопольського патріархату в зібранні Чернігівського історичного музею / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 20-27. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5091283 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181617 94 (477) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України

Репозитарії

Схожі ресурси