Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС"

Статтю присвячено сенсаційно-пригодницькій повісті Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС» (1937). Мета студії – розкрити жанрово-стильові особливості твору, його творчу й видавничу історію, обставини публікації та критичної рецепції. Методологія дослідження базується на історико-...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Тихолоз, Н.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Літературознавчі студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181630
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС" / Н.Б. Тихолоз // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 130-138. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181630
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1816302021-11-26T01:26:12Z Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС" Тихолоз, Н.Б. Літературознавчі студії Статтю присвячено сенсаційно-пригодницькій повісті Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС» (1937). Мета студії – розкрити жанрово-стильові особливості твору, його творчу й видавничу історію, обставини публікації та критичної рецепції. Методологія дослідження базується на історико-літературному, текстологічному, генологічному й стильовому підходах із використанням біографічного, бібліографічного, культурно-історичного методів. Наукова новизна дослідження полягає в першому в українському літературознавстві системному осмисленні художнього феномену сенсаційно-історичної повісті Петра Франка, а також в обґрунтуванні та науковій легітимізації поняття «стрілецький тревелог». Фабула повісті охоплює події періоду Першої світової війни та національно-визвольних змагань (зокрема 1915–1918 рр.). Головний герой твору – четар УСС, який після військового вишколу й бойового гарту (зосібна, боїв над Стрипою) виконує дипломатичну місію на Близькому Сході (у Туреччині та Аравії), поєднану з розвідницькими спецзавданнями. Основну сюжетотворчу роль у повісті відіграє подорож героя з Відня до Стамбула, а далі до Алеппо, Дамаска, Єрусалима, Акаби, Медини й Мекки, через оази й пустелі уздовж узбережжя Середземного та Червоного морів, що завершується щасливим поверненням літаком до Легіону УСС. Фаховий генологічний аналіз виявляє в жанрово-стильовій природі твору елементи художнього історизму, трансформованого автобіографізму, авантюрно-пригодницького сюжетобудування (із помітною розвідницько-шпигунською лінією), екзотичної культурної географії й антропології, неоромантичного характеротворення, любовної інтриги. Осібну дослідницьку увагу приділено «плагіатному скандалу» довкола твору, що пов’язує повість Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску» з книгою англійського археолога, письменника й розвідника Томаса Едварда Ловренса «Бунт арабів» (1932) на підставі окремих тематичних і фабульних запозичень. Докладний літературознавчий аналіз дає підстави зробити висновок про Петра Франка як одного з найяскравіших творців жанру сенсаційно-історичної пригодницької повісті в контексті тогочасного західноукраїнського письменства зокрема та історії української літератури загалом. The article is devoted to the sensational-adventure story of Petro Franko «From Strypa to Damascus. Adventures of the chotar (platoon leader) USS» (1937). The purpose of the study is to reveal the genre-style features of the work, its creative and publishing history, the circumstances of publication and critical reception. The research methodology is based on historical-literary, textual, genealogical and stylistic approaches using biographical, bibliographic, cultural-historical methods. The scientific novelty of the study lies in the first Ukrainian literary criticism systematic understanding of the artistic phenomenon of the sensational-historical story by Petro Franko, as well as in the substantiation and scientific legitimization of the concept of a "shooting travelogue". The plot of the story covers events of the period of the First World War and national liberation struggles (in particular 1915–1918). The protagonist of the work is a chotar (platoon leader) of USS, who after military training and combat experience (in particular, battles over the Strypa) performs a diplomatic mission in the Middle East (in Turkey and Arabia), combined with special scouting tasks. The main plot role in the story is played by the hero's journey from Vienna to Istanbul, and then to Aleppo, Damascus, Jerusalem, Aqaba, Medina and Mecca, through oases and deserts along the Mediterranean and Red Seas, which ends with a happy return by plane to USS Legion. Professional genealogical analysis reveals in the genre-stylistic nature of the work elements of artistic historicism, transformed autobiography, adventurous plot construction (with a noticeable espionage mission line), exotic cultural geography and anthropology, neo-romantic characterization, love affair. Particular research attention has been paid to the «plagiarism scandal» regarding the work, linking Petro Franko’s story «From Strypa to Damascus» with the book by English archaeologist, writer and scout Thomas Edward Lawrence, «The Arab Revolt» (1932), on the basis of individual thematic and plot borrowings. A detailed literary analysis gives grounds to draw a conclusion about Petro Franko as one of the brightest creators of the genre of sensational-historical adventure story in the context of that time Western Ukrainian literature in particular and the history of Ukrainian literature in general. 2021 Article Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС" / Н.Б. Тихолоз // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 130-138. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5079810 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181630 001-051(477)«18/19»П.Франко(092) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літературознавчі студії Літературознавчі студії
spellingShingle	Літературознавчі студії Літературознавчі студії Тихолоз, Н.Б. Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС" Сiверянський літопис
description	Статтю присвячено сенсаційно-пригодницькій повісті Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС» (1937). Мета студії – розкрити жанрово-стильові особливості твору, його творчу й видавничу історію, обставини публікації та критичної рецепції. Методологія дослідження базується на історико-літературному, текстологічному, генологічному й стильовому підходах із використанням біографічного, бібліографічного, культурно-історичного методів. Наукова новизна дослідження полягає в першому в українському літературознавстві системному осмисленні художнього феномену сенсаційно-історичної повісті Петра Франка, а також в обґрунтуванні та науковій легітимізації поняття «стрілецький тревелог». Фабула повісті охоплює події періоду Першої світової війни та національно-визвольних змагань (зокрема 1915–1918 рр.). Головний герой твору – четар УСС, який після військового вишколу й бойового гарту (зосібна, боїв над Стрипою) виконує дипломатичну місію на Близькому Сході (у Туреччині та Аравії), поєднану з розвідницькими спецзавданнями. Основну сюжетотворчу роль у повісті відіграє подорож героя з Відня до Стамбула, а далі до Алеппо, Дамаска, Єрусалима, Акаби, Медини й Мекки, через оази й пустелі уздовж узбережжя Середземного та Червоного морів, що завершується щасливим поверненням літаком до Легіону УСС. Фаховий генологічний аналіз виявляє в жанрово-стильовій природі твору елементи художнього історизму, трансформованого автобіографізму, авантюрно-пригодницького сюжетобудування (із помітною розвідницько-шпигунською лінією), екзотичної культурної географії й антропології, неоромантичного характеротворення, любовної інтриги. Осібну дослідницьку увагу приділено «плагіатному скандалу» довкола твору, що пов’язує повість Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску» з книгою англійського археолога, письменника й розвідника Томаса Едварда Ловренса «Бунт арабів» (1932) на підставі окремих тематичних і фабульних запозичень. Докладний літературознавчий аналіз дає підстави зробити висновок про Петра Франка як одного з найяскравіших творців жанру сенсаційно-історичної пригодницької повісті в контексті тогочасного західноукраїнського письменства зокрема та історії української літератури загалом.
format	Article
author	Тихолоз, Н.Б.
author_facet	Тихолоз, Н.Б.
author_sort	Тихолоз, Н.Б.
title	Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС"
title_short	Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС"
title_full	Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС"
title_fullStr	Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС"
title_full_unstemmed	Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС"
title_sort	стрілецький тревелог петра франка: "від стрипи до дамаску. пригоди четаря усс"
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Літературознавчі студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181630
citation_txt	Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС" / Н.Б. Тихолоз // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 130-138. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT tiholoznb strílecʹkijtrevelogpetrafrankavídstripidodamaskuprigodičetarâuss
first_indexed	2025-07-15T23:00:09Z
last_indexed	2025-07-15T23:00:09Z
_version_	1837755704462540800
fulltext	Сіверянський літопис. 2021. № 3 130 УДК 001-051(477)«18/19»П.Франко(092) Наталя Тихолоз • СТРІЛЕЦЬКИЙ ТРЕВЕЛОГ ПЕТРА ФРАНКА: «ВІД СТРИПИ ДО ДАМАСКУ. ПРИГОДИ ЧЕТАРЯ УСС» DOI: 10.5281/zenodo.5079810 © Н. Тихолоз, 2021. CC BY 4.0 Статтю присвячено сенсаційно-пригодницькій повісті Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС» (1937). Мета студії – розкрити жанрово-стильові особливості твору, його творчу й видавничу історію, обста- вини публікації та критичної рецепції. Методологія дослідження базується на історико-літературному, текстологічному, генологічному й стильовому підхо- дах із використанням біографічного, бібліографічного, культурно-історичного методів. Наукова новизна дослідження полягає в першому в українському літе- ратурознавстві системному осмисленні художнього феномену сенсаційно-істо- ричної повісті Петра Франка, а також в обґрунтуванні та науковій легітиміза- ції поняття «стрілецький тревелог». Фабула повісті охоплює події періоду Пер- шої світової війни та національно-визвольних змагань (зокрема 1915–1918 рр.). Головний герой твору – четар УСС, який після військового вишколу й бойового гарту (зосібна, боїв над Стрипою) виконує дипломатичну місію на Близькому Сході (у Туреччині та Аравії), поєднану з розвідницькими спецзавданнями. Основну сюжетотворчу роль у повісті відіграє подорож героя з Відня до Стам- була, а далі до Алеппо, Дамаска, Єрусалима, Акаби, Медини й Мекки, через оази й пустелі уздовж узбережжя Середземного та Червоного морів, що завершу- ється щасливим поверненням літаком до Легіону УСС. Фаховий генологічний аналіз виявляє в жанрово-стильовій природі твору елементи художнього істо- ризму, трансформованого автобіографізму, авантюрно-пригодницького сюже- тобудування (із помітною розвідницько-шпигунською лінією), екзотичної куль- турної географії й антропології, неоромантичного характеротворення, любов- ної інтриги. Осібну дослідницьку увагу приділено «плагіатному скандалу» довко- ла твору, що пов’язує повість Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску» з кни- гою англійського археолога, письменника й розвідника Томаса Едварда Ловренса «Бунт арабів» (1932) на підставі окремих тематичних і фабульних запозичень. Докладний літературознавчий аналіз дає підстави зробити висновок про Пет- ра Франка як одного з найяскравіших творців жанру сенсаційно-історичної при- годницької повісті в контексті тогочасного західноукраїнського письменства зокрема та історії української літератури загалом. Ключові слова: сенсаційно-пригодницька повість, художній історизм, автобіографізм, стрілецький тревелог, мандрівна література. Наприкінці 1930-х рр., після повернення з радянського Харкова, Петро Франко, наймолодший син автора «Каменярів» та «Мойсея», на той час – гімна- зійний учитель руханки (фізкультури) та англійської мови у Львові та Яворові, знову взявся до письменницького ремесла1. У січні 1937 р. з-під його пера зʼяви- лася повість «Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС», а в листопаді того самого року його гумористичне оповідання «Телеграма» транслювали на львів- 1 Стаття є продовженням студії: Тихолоз Н. Літературний доробок Петра Франка: у пошуках творчо- го «я». Сіверянський літопис. 2021. № 2. С. 75–91. Siverian chronicle. 2021. № 3 131 ському радіо2. У 1938 р. на літературний конкурс газети «Діло» він подав своє оповідання «Меля»3. У той час Петро Франко також захопився перекладацькою діяльністю. Зокрема, із американської літератури в його перекладі з’являються оповідання Ернеста Сетона-Томпсона (у Петра Франка – Ірнест Томс Сітон) «Життєпис сі- рого Медведя» (Львів: Накладом видавництва «Неділя», 1937) та книга доктора Орісона Светта Мардена «Характер – це могутня сила» (Львів: Український Ви- давничий Інститут, 1937; серія «Бібліотека практичного знання»). За мотивами балади «Вільшаний король» («Erlkönig») видатного німецького письменника Й.-В. Ґете Петро Франко написав поезію «Водяник» (1937)4, яка, щоправда, так і залишилася неопублікованою. Найпомітніший здобуток його художньої спадщини цього періоду – повість «Від Стрипи до Дамаску», головним героєм якої є четар УСС. Сенсаційна повість: пригоди, мандри, воєнна історія Якщо книжка «В пралісах Бразилії» (1928) та тревел-оповідання зі збірки «Дядько Шкіпер» (1930) розширювали географію мандрів персонажів Петра Франка від Одеси до далекого Сибіру й далі на інший материк, до Бразилії й Ар- гентини, то пригодницька сенсаційна повість «Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС» переносила читачів на Близький Схід (до Туреччини, Сирії, Палес- тини) в арабсько-мусульманський світ. Збір матеріалів до цього твору письменник розпочав ще в коломийський пе- ріод. Зокрема, у листі до товариства «Просвіта» у Львові від 22 червня 1929 р. Петро Франко просив надіслати географічні дані про Сирію, Палестину й Ара- бію5, а в листі до Антона Крушельницького від 19 вересня 1929 р. сповіщав: «Пишу величеньку повість: пригоди четаря в Арабії. 200 ст. готових, решта буде готове до кінця року. Разом около 1000–1200 ст. письма або 220–250 ст. 8»6. Щоправда, друком ця повість вийшла в січні 1937 р. у Львові, в серії «Укра- їнська бібліотека» (ч. 49) у видавництві Івана Тиктора. Обкладинку до книги ви- конав художник Едвард Козак. У передмові до видання редакція окреслювала жанр твору як сенсаційна по- вість: «Вже сам заголовок повісти “Від Стрипи до Дамаску” нагадуватиме не одному якусь подорож, а між тим повість Петра Франка – це типова повість во- єнного сенсаційного життя, багатого на різні пригоди, часом дуже неймовірного, що в ньому завжди дійсність тісно сплетена з видумкою. Якщо не брати під увагу чисто сензаційних повістей (а їх так страшенно ма- ло в нас!), то “Від Стрипи до Дамаску” являється в українському письменстві од- ною з перших спроб. Має вона всі потрібні прикмети: живий стиль, безперерив- ну зміну картин акції, міцні й дотепні діяльоґи, швидкі події та виразних героїв – словом усе те, що потреба такій повісті. Про вартість такої повісти – зайво говорити. Вона не тільки розбуджує уяву, не тільки відриває людину з тісного кола щоденного життя, але й впорскує тугу за цим завжди новим і завжди цікавим, за тим, що є основою людини-заво- йовника. І в тому саме вартість, в тому й сила цього рода повістей»7. І справді, історичний сенсаційний тревелог Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС» відривав читача від буденного життя й занурю- вав в атмосферу мандрів, небезпек, бурхливих почуттів і захопливих пригод. По- дії, про які йдеться у повісті, охоплюють 1915–1918 роки. Головний герой тво- ру – четар УСС, що прийшов жорстокі бої над Стрипою, зокрема, вів у наступ 2 Львівське радіо. Діло. 1937. Чис. 261 (від 26. XI.). С. 10; Чис. 262 (від 27. XI.). С. 10. 3 Франко П. Меля (оповідання). Діло. 1938. Чис. 112 (від 25. V.). С. 3; Чис. 113 (від 26. V.). С. 3–4. 4 ЦДІАЛ. Ф. 640. Оп. 1. Спр. 7. Арк. 6. 5 ЦДІАЛ. Ф. 348. Оп. 1. Спр. 6632. Арк. 5. 6 ЦДІАЛ. Ф. 361. Оп. 1. Спр. 137. Арк. 21. 7 Франко П. Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС. Львів: Видавець Іван Тиктор, 1937. С. 5. Сіверянський літопис. 2021. № 3 132 дві сотні отамана Семена Ґорука (виразна автобіографічна деталь8), пізнав вир Першої світової війни. «Людина в такий час не представляє вартости», «щохви- лини хтось відходив у вічність або попадав у лічницю»9, – так характеризує не- безпеки воєнного життя автор. Головний герой під час відпустки прибуває зі своїм чурою (джурою) Васи- лем до Відня, де в Союзі визволення України дістає розвідницьке спецзавдання налагодити контакти з Молодотурецьким комітетом. Відтак він вирушає Схід- ним експресом із Відня до Стамбула з фальшивим курʼєрським портфелем, яким має привабити шпигунів і внести дезорієнтацію в їхні плани. Справжня ж мета поїздки четаря – докладно пізнати Туреччину, особливо «її провідних, чільних людей», бо ж «Туреччина мала стати союзником Визволюваної України»10. Провідником молодого стрільця по Стамбулу стає турецький хлопчина-зло- дій Селім. Четар знайомиться не лише з історичними місцями Стамбула та його околиць (до речі, відвідує і гробницю українки-султани Роксолани, дружини султана Сулеймана), а й втрапляє в цілий шерег ситуацій і пригод із виявлення й переслідування шпигуна, виходить пораненим із бою біля порту й урешті дістає доручення в складі якогось австрійського відділу податися разом із німецькою армією до Аравії. А далі перед ним пролягає довга (понад 3 тисячі кілометрів!), повна небезпек дорога до Алеппо, Дамаска, Єрусалима, Акаби, Медини й Мек- ки… Шлях четаря УСС веде через зелені оази й золоті піски пустелі вздовж узбережжя Середземного та Червоного морів. Під час своїх карколомних манд- рів він стає учасником національного протистояння між турками й арабами, що доходить до повстань і кривавих побоїщ. Виступаючи на боці арабської армії Файзаля (до речі, Файзаль – реальна історична особа, перший і останній король Сирії та перший король Іраку), чотар погоджується навіть одягнути арабське вбрання та вишколити для неї відділ стрільців та скорострільців. Окрім того, він допомагає арабським воїнам і як летун. Четареві імпонує дух національної сво- боди, що «пʼянить» арабів на шляху здобуття своєї державності: «Дамаск! То слово, могло зелєктризувати всіх арабів! На звук того слова всі були згори ріше- ні зробити все…»11. Їхня боротьба за свою незалежність нагадує боротьбу укра- їнців. Автор виразно говорить про потребу сильного лідера в такому протисто- янні та проблему об’єднання довкола спільної національної мети. Своєрідним обрамленням повісті «Від Стрипи до Дамаску» є образ коханої четаря, дівчини Дзюнки, що зʼявляється лише на початку та наприкінці сюжету. Цей образ «химерної панночки з малиновими устами», із якою четар познайо- мився за вісім років до спецзавдання та яка «безповоротно полонила серця того стрільця саме при нагоді посвячення памʼятника М. Шашкевича в Підлисю»12, – промовиста автобіографічна деталь, що вказує на кохану автора Ольгу Білевич – Дзюнку, як її називав Петро Франко. Короткий лист від судженої на початку тво- ру («Не можу бути твоєю») й не менш короткий наприкінці («Любий, чому не вертаєш? Дзюнка») – пояснюють ті внутрішні стимули, які штовхнули молодого четаря на таку далеку пригоду, за тисячі кілометрів, заледве не на край світу. «Зранена гордість гнала його все дальше й дальше від пригоди до пригоди, велі- ла шукати все нових небезпек…»13. Мотив дороги розпочинає і замикає сюжет: четар утікає від любої «примховатої судженої» та знову повертається до неї. Лю- бовна історія додає цьому тексту легкої романтики й інтриги. Екзотичні середземноморські й аравійські ландшафти (пустелі, верблюди, пальми, мигдалеві та оливкові гаї), сухий спекотний клімат, енергетика східних 8 Про цей період життя П. Франка див.: Тихолоз Н. Петро Франко: перерваний політ. Студія друга. Крізь вир війни: на землі і в повітрі. URL: https://frankolive.wordpress.com/2019/06/25/петро-франко- перерваний-політ-2/. 9 Франко П. Від Стрипи до Дамаску… С. 9. 10 Там само. С. 33. 11 Там само. С. 119. 12 Там само. С. 7. 13 Там само. С. 8. Siverian chronicle. 2021. № 3 133 базарів, соковита насолода тропічних фруктів (із яких четареві найбільше смаку- ють свіжі дактилі – фініки), гіркота справжньої турецької кави чи терпкість чаю з цинамоном (корицею) – усе це майстерно передає шарм і атмосферу Сходу. Урешті, гостросюжетні, сповнені перипетій мандри головного героя закінчують- ся щасливо: він разом зі своїм чурою Василем повертається літаком до Легіону УСС. До речі, прототипом хлопця був чура Петра Франка Василь Ґотфрід14. Любовна інтрига, екзотична тема, напружений пригодницький сюжет із по- мітною шпигунською лінією, що повертав до недалекого історичного минулого, засвідчували жанрово-стильові й тематичні пошуки Петра Франка як письмен- ника в контексті тогочасної західноукраїнської літератури. І тут він зайняв гідне місце як один із творців жанру сенсаційно-історичної пригодницької повісті. Жанр сенсаційної повісті в українській літературі не був новим. Наприкін- ці ХІХ ст. до нього зачисляли низку повістей і романів Івана Франка, як-от «Пет- рії і Довбущуки», «Для домашнього огнища», «Основи суспільности»15. Одна- че, у міжвоєнний період запит на «сенсаційні» (пригодницькі) повісті був висо- ким. Критики вказували навіть на те, що «ніша “сенсаційних творів” незайнята в українській літературі через орієнтування на “високі” жанри»16. «Сенсаційні» повісті мали велику популярність, а відтак були зорієнтовані на комерційний успіх і на масового читача. Літературознавець Лука Луців зазначав, що «до сен- заційної, чи шпигунської творчости, треба мати окремий дар»17. Серед творців цього популярного жанру в 30-х рр. ХХ ст. в західноукраїн- ському письменстві вирізнявся молодший від Петра Франка письменник Григір Лужницький (псевдо Семен Ордівський, Богуслав Полянич та ін.), відомий свої- ми сенсаційними пригодницько-шпигунськими («Перша ніч», 1928; «Товариші усміху», 1930; «Кімната з одним входом», 1931; «Годинник з надбитим склом», 1933; «Гальо!..Гальо!.. Напад на банк!», 1935) та сенсаційно-історичними повіс- тями за мотивами доби козаччини («Багряний хрест», 1937; «Срібний череп», 1937; «Чорна ігуменя», 1938). Літературознавиця Стефанія Андрусів навіть нази- вала Г. Лужницького «першим, хто верстає шлях української сенсаційно-істо- ричної повісті»18. У жанрі історично-пригодницької повісти працював у той час і Юрій Косач («Остання атака поручика Гагенав», 1933; «Сонце в Чигирині», 1934; «Затяг під Дюнкерк», 1936). Рисами авантюрно-сенсаційної поетики позна- чені й романи Ґео Шкурупія «Двері в день» (1929), «Жанна-Батальйонерка» (1930), «Міс Адрієна» (1934); «Останній Ейджевуд» (1926) Юрія Смолича та йо- 14 Василь Ґотфрід був 1896 р. народження і походив із села поблизу Коломиї. У середині жовтня 1916 р. він був призначений чурою (джурою, адʼютантом) Петра Франка. За час служби Василь не раз виконував приватні прохання четаря, як-от передавав від Петра Франка продукти його сестрі Анні, носив листи до коханої Ольги Білевич, що мешкала у Полоничній тощо. Востаннє Петро й Василь бачилися в Красному (ймовірно перед виїздом П. Франка до Білгорода). У коломийський період свого життя Петро Франко підтримував із Василем листовні звʼязки, часом надсилаючи сво- єму колишньому чурі «дещо з літератури» [Лист Василя Ґотфріда до Ольги Франко від 23. ІІ. 1967 р. (з приватного архіву родини Галущаків)]. Наприкінці 1930-х років їхні контакти обірвалися. Згодом Василь замешкав у Чехословаччині, у селищі неподалік від Праги. 1966 р. Ольга Франко написала до нього листа. Відпис Василя Ґотфріда від 13 лютого 1967 р. на лист Петрової дружини зберігся у при- ватному архіві родини Галущаків (онуків Петра Франка). 15 Див.: Легкий М. Проза Івана Франка: сенсаційна повість і скандальний роман. Записки НТШ. Т. CCLXIX: Праці Філологічної секції. Львів, 2016. С. 86–101; Луців Л. Іван Франко – борець за на- ціональну і соціяльну справедливість. Нью-Йорк; Джерзі-Ситі, 1967. С. 468; Маковей О. Др. Іван Франко. Зоря. 1896. № 1 (від 1/13. I.). С. 18; Микитюк В. Іван Франко та Омелян Огоновський: мов- чання і діалог. Львів, 2000. С. 182. 16 Вешелені О. Жанр «сенсаційної повісті» в українській еміграційній літературі. Питання літерату- рознавства: наук. зб. Чернівці, 2013. Вип. 87. С. 314. 17 Луців Л. Шпигунська повість. Свобода. 1951. Чис. 66. С. 3. 18 Андрусів С. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст. Львів: Львів- ський національний університет імені Івана Франка; Тернопіль: Джура, 2000. С. 175. Сіверянський літопис. 2021. № 3 134 го трилогія «Прекрасні катастрофи» (1932–1934); «Тигролови» Івана Багряного (1944)19 й ін. Покоління письменників – колишніх вояків, четарів, старшин УСС та УГА, які пройшли фронти Першої світової,– до якого належав Петро Франко, також пробувало себе в цьому жанрі. Зокрема, Олесь Бабій був автором історичних во- єнно-сенсаційних повістей «Перші стежі» (1931) та «Дві сестри. Повість зі запи- сок старшини УГА» (1936)20. До «сенсаційних» творів із історії воєнного життя можемо віднести й пригодницько-фантастичну повість «Чета крилатих. Дивні пригоди воєнних часів» (1928) Юрія Шкрумеляка та «знамениту» трилогію «За- метіль» («Курилася доріженька», «Перед навалою»,1928; «У зворах Бескиду», 1933) Романа Купчинського. Не дивно, що «сенсаційні» повісті з воєнного життя мали підзаголовки «Пригоди четаря УСС» (у Петра Франка) чи «Повість зі записок старшини УГА» (в Олеся Бабія), які вказували не лише на звʼязок із недалеким історичним мину- лим, а й викликали довіру в читача й створювали ефект правдивої розповіді з уст очевидця. Бо ж сюжетну історію сприймали як таку собі художню реконструк- цію нещодавньої біографії авторів цих текстів, у якій «сплелась із видумкою правда» – саме так значилося в епіграфі до повісті Петра Франка. Наштовхувала на автобіографічне сприйняття сюжету й фотографія Петра Франка в однострої українського старшини, яка відкривала його повість «Від Стрипи до Дамаску». Не випадково Олесь Бабій у передмові до перевидання своєї повісти «Дві сест- ри» писав: «Живемо в часах, коли не тільки життя кожного українського пись- менника могло би бути темою і сюжетом повісти, але і кожна повість могла би бути матеріялом для нового літературного твору»21. І це, очевидно, було прав- дою. Плагіатний скандал: привид Ловренса Аравійського Повість Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску» стала «сенсаційною» не тільки через свій пригодницький сюжет, але й через той скандал, який розгор- нувся довкола неї відразу після виходу книжки в січні 1937 р. у Львові. Побачив- ши світ у популярній, дуже рекламованій серії «Українська бібліотека» відомого видавця Івана Тиктора (ч. 49), ця повість опинилась у центрі уваги прискіпливих критиків. Зокрема, 20 лютого 1937 р. у львівській щоденній газеті «Українські вісти» зʼявилася стаття під назвою «Рідна скандалістика. Привид полк[овника] Лоуренса регочеться в виданні І. Тиктора» за підписом журналіста Володимира Дзіся, у якій автор називав Петра Франка «найслабшим твором» свого Батька, «ноторійним пляґіятором», що «робить велику кривду світлій памʼяті Івана Франка»22. А далі В. Дзісь паралельно у двох колонках наводив фрагменти текс- ту з повісті Петра Франка «Від Стрипи до Дамаску» (1937) та з книги англій- ського археолога, письменника й розвідника Томаса Едварда Лоуренса «Бунт арабів» (1932), указуючи на літературну крадіжку «не лише теми, але й дослів- ного змісту»23. «Як мені відомо, п. Петро Франко – інженер і вернув недавно з Совєтів. Ко- ли вже конче захотів бути письменником, то чому не написав книжки про совєт- ську дійсність, про большевицький “рай” в Україні, а лише заляпав болотом честь українського старшини й прізвище, що для нас так багато-багато значить. Чому? 19 Див.: Утріско О. «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення. Парадигма: зб. наук. праць. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипʼякевича НАН України, 2011. Вип. 6. С. 123–131. 20 Докладніше про це див.: Роздольська І. Літературний феномен Українських Січових стрільців: функціонування та структура покоління. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2020. С. 228. 21 Бабій О. Дві сестри. Повість зі записок старшини УГА. Чікаґо, 1971. С. 3. 22 Дзісь В. Рідна скандалістика. Привид полк. Лоуренса регочеться в виданні І. Тиктора. Українські вісти. 1937. Чис. 37 (375) (від 20. ІІ.). С. 3. 23 Там само. Siverian chronicle. 2021. № 3 135 … В обороні доброї слави українських писаних творів, я, нефаховий кри- тик, запитую оцим Т[оварист]во Письменників і Журналістів імені Івана Франка: Що думаєте робити, панове, в обороні славного імени Вашого патрона? Чи доз- волите поширювати оту неславну “літературу”»24. Одразу після цієї публікації В. Дзіся Петро Франко подав до Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка (ТОПІЖ), що діяло у Львові в 1925–1939 рр., листа з проханням розглянути цю справу. Одначе рада ТОПІЖу на засіданні від 23 лютого 1937 р. вирішила, що не втручатиметься в суперечку між П. Франком і В. Дзісем, бо ж вони обидва не були членами згадуваного то- вариства. Оскільки розлогу публікацію В. Дзіся, яка займала три шпальти газети, не можна було проігнорувати (тим паче, що журналіст публічно закликав членів ТОПІЖу відреагувати на появу повісті П. Франка), то голова ТОПІЖу Роман Купчинський у газеті «Діло» від 27 лютого 1937 р. публічно порадив Петру Франкові «попросити двох членів Т[оварист]ва для фахового розгляду зроблено- го йому закиду»25. Очевидно, до «фахового розгляду» так і не дійшло. Наступного дня, 28 лю- того, в газеті «Діло» зʼявилася стаття «Що таке пляґіят», у якій безіменний ав- тор, натякаючи на ситуацію щодо повісти Петра Франка (хоча жодних імен у до- писі не названо!), зазначав, що ця «справа поки що не розʼяснена і не буде розʼ- яснена скоро» та що загалом «рішити, чи автор допустився пляґіяту, не завсіди легко»26. Хоч би як там було, але, мабуть, Петро Франко таки послуговувався книгою Т. Е. Лоуренса, коли писав свою повість «Від Стрипи до Дамаску». Томас Едвард Лоуренс (роки життя: 1888–1935), відомий також як Лоуренс Аравійський, належав до покоління Петра Франка й був дуже популярною осо- бистістю у 20–30-х рр. ХХ ст. Завзятий археолог, мандрівник і шукач пригод у краях Османської імперії (до складу якої на ту пору входили сучасні Сирія, Лі- ван, частина Саудівської Аравії) та Єгипту, блискучий знавець арабської мови, її діалектів, побуту й звичаїв місцевого населення, а водночас англійський полков- ник і розвідник (свого часу був завербований як агент британської розвідки), він допомагав організувати повстання арабів проти Османської імперії, зокрема був воєнним радником штабу сирійського принца Фейсала та керував військовою операцією, у ході якої в турків було відвойовано Дамаск. Якийсь час Т. Е. Лоу- ренс був навіть радником Вінстона Черчилля з арабського питання, виконував дипломатичну місію на Паризькій мирній (1919–1920) і Каїрській (1921) конфе- ренціях. Після війни він пробував себе в летунстві та бронетанкових військах. Своє сповнене пригод і небезпек життя на Близькому Сході Лоуренс описав у мемуарах «Сім стовпів мудрости» (1926). Скорочений варіант цих мемуарів ав- тор видав у 1927 р. під назвою «Повстання в пустелі»27. Життя Т. Е. Лоуренса обірвала трагічна випадковість: він розбився на мотоциклі 13 травня 1935 р. Біо- графія Лоуренса ще за його життя скидалася на якусь неймовірну захопливу ро- мантичну пригоду. Його образ, на думку деяких дослідників, навіть став одним із прототипів легендарного «агента 007» Джеймса Бонда28. Постать Лоуренса як мандрівника, шпигуна, дипломата, чиє життя до того ж обірвалося передчасно, до сьогодні інтригує й не залишає байдужими чимало його читачів. Очевидно, імпонувала ця постать і Петрові Франку. Можливо, він навіть упізнавав у ній себе, як своє alterego. Тим паче, що в житті Лоуренса та Петра Франка було багато схожих біографічних етапів: фронти Першої світової, досвід 24 Дзісь В. Рідна скандалістика… С. 3. 25 Купчинський Р. Комунікат Ради «Топіж-у». Діло. 1937. Чис. 43 (від 27. ІІ.). С. 4. 26 [Б. п.] Що таке пляґіят. Діло. 1937. Чис. 44 (від 28. ІІ.). С. 7. 27 Докладніше див.: Азамбаєв Р. Лоуренс Аравійський: пригоди британського інтелігента в суворій пустелі. URL: https://was.media/uk/2019-08-23-lourens-aravijskij-prigodi/?fbclid=IwAR3U4nL2f-bq3ymt IQtQy6iXNYLQ2v7Sz6Bx8aJ56QsMEcunyl_HstOTesk. 28 Див.: Жданов М. Кто вы, агент 007? Где МИ-6 прячет «настоящего» Джеймса Бонда. Санкт-Петер- бург: Вектор, 2008. 192 с. Сіверянський літопис. 2021. № 3 136 розвідника, дипломата й летуна. До цього, мабуть, не зайвим буде додати ще й сильне бажання мандрувати, яке було властиве обом їхнім натурам. Звідси, на- певно, і походить ота спроба приміряти на себе образ відомого шукача пригод та людини-легенди. Висновки Таким чином, авантюрно-сенсаційна повість Петра Франка – своєрідний феномен західноукраїнської історичної прози та пригодницької белетристики пе- ріоду міжвоєння, що, з одного боку, виростає з тяглої і плідної традиції україн- ської пригодницької та мандрівної літератури, а з іншого, defacto започатковує жанровий різновид «стрілецького тревелогу». Художнє переосмислення власно- го життєвого досвіду крізь призму естетично трансформованого автобіографізму дало змогу амбітному авторові поєднати реалістичну достовірність (особистісно- подієву, побутову, хронологічно- й культурно-історичну, географічно-топогра- фічну) із неоромантичним духом пригод і випробувань. Попри закиди в плагіаті й можливий інтертекстуальний зв’язок із творчістю Ловренса Аравійського, по- вість Петра Франка в контексті українського письменства 1930-х рр. є явищем оригінальним та неординарним. Це вдала спроба белетризувати стрілецький вій- ськово-історичний і біографічний досвід у легкому, захопливому, гостросюжет- ному жанрі «масової» літератури для широкого читача, своєрідному «міксі» іс- торизму, автобіографізму, авантюризму, сенсаційності, екзотизму та подорож- ньо-мандрівного характеру як жанротворчих чинників. References Azambaiev, R. (2019). Lourens Araviiskyi: pryhody brytanskoho intelihenta v suvorii pusteli [Laurens Araviiskyi: the adventures of a British intellectual in the harsh desert]. Andrusiv, S. (2000). Modus natsionalnoi identychnosti: Lvivskyi tekst 30-kh ro- kiv 20 st. [Modus of national identity: Lviv text of the 1930s]. Lviv, Ukraine. Vesheleni, O. (2013). Zhanr «sensatsiinoi povisti» v ukrainskii emihratsiinii lite- raturi [The genre of «sensational story» in the Ukrainian emigration literature]. Pytan- nia literaturoznavstva: nauk. zb. – Questions of literary studies: scientific collection. Vyp. 87. Chernivtsi, Ukraine. Zhdanov, M. (2008). Kto vy, ahent 007? Hde MY-6 priachet «nastoiashcheho» Dzheimsa Bonda [Who are you, Agent 007? Where MI6 hides the «real» James Bond]. Sankt-Peterburh, Russia. Lehkyi, M. (2016). Proza Ivana Franka: sensatsiina povist i skandalnyi roman [Ivan Franko’s prose: a sensational story and a scandalous novel]. Zapysky NTSh – Memories of SSSh. T. CCLXIX: Pratsi Filolohichnoi sektsii. Lviv, Ukraine. Mykytiuk, V. (2000). Ivan Franko ta Omelian Ohonovskyi: movchannia i dialoh [Ivan Franko and Omelian Ohonovskyi: silence and dialogue]. Lviv, Ukraine. Rozdolska, I. (2020). Literaturnyi fenomen Ukrainskykh Sichovykh striltsiv: funktsionuvannia ta struktura pokolinnia [Literary phenomenon of Ukrainian Sich Rif- lemen: functioning and structure of generation]. Lviv, Ukraine. Tykholoz, N. (2021). Literaturnyi dorobok Petra Franka: u poshukakh tvorchoho «ya» [The Literary Heritage of Petro Franko: in search of the Creative Self]. Siverian- skyi litopys – Siverian chronicle, 1. Chernihiv, Ukraine. Tykholoz, N. (2019). Petro Franko: perervanyi polit. Studiia druha. Kriz vyr vii- ny: na zemli i v povitri [Petro Franko: an interrupted flight. Second studio. Through the whirlpool of war: on earth and in the air]. Utrisko, O. (2011). «Tyhrolovy» Ivana Bahrianoho ta halytskyi pryhodnytskyi roman 30-kh rokiv 20 stolittia: problema aktualizatsii typolohichnoho zistavlennia [Ivan Bahriany’s «Tyhrolovy» (Tiger Hunters) and the Galician adventure novel of the 1930s: the problem of actualizing the typological comparison]. Paradyhma: zb. nauk. prats – Paradigm: collection of scientific works. Vyp. 6. Lviv, Ukraine. Siverian chronicle. 2021. № 3 137 Тихолоз Наталія Богданівна – кандидат філологічних наук, старший нау- ковий співробітник, доцент кафедри української преси Львівського національно- го університету імені Івана Франка (вул. Університетська, 1, м. Львів, 79000, Україна). Nataliya Tykholoz B. – PhD in Philological Sciences, Senior Researcher, Asso- ciate Professor of the Department of Ukrainian Press, Ivan Franko National University of Lviv (1, Universytetska Street, 79000, Lviv). E-mail: ntycholoz@ukr.net PETRO FRANKO’S SHOOTING TRAVELOGUE «FROM STRYPA TO DAMASCUS. ADVENTURES OF THE CHOTAR (PLATOON LEADER) OF USS» The article is devoted to the sensational-adventure story of Petro Franko «From Strypa to Damascus. Adventures of the chotar (platoon leader) USS» (1937). The pur- pose of the study is to reveal the genre-style features of the work, its creative and pub- lishing history, the circumstances of publication and critical reception. The research methodology is based on historical-literary, textual, genealogical and stylistic appro- aches using biographical, bibliographic, cultural-historical methods. The scientific novelty of the study lies in the first Ukrainian literary criticism systematic understan- ding of the artistic phenomenon of the sensational-historical story by Petro Franko, as well as in the substantiation and scientific legitimization of the concept of a "shooting travelogue". The plot of the story covers events of the period of the First World War and national liberation struggles (in particular 1915–1918). The protagonist of the work is a chotar (platoon leader) of USS, who after military training and combat experience (in particular, battles over the Strypa) performs a diplomatic mission in the Middle East (in Turkey and Arabia), combined with special scouting tasks. The main plot role in the story is played by the hero's journey from Vienna to Istanbul, and then to Aleppo, Damascus, Jerusalem, Aqaba, Medina and Mecca, through oases and de- serts along the Mediterranean and Red Seas, which ends with a happy return by plane to USS Legion. Professional genealogical analysis reveals in the genre-stylistic nature of the work elements of artistic historicism, transformed autobiography, adventurous plot construction (with a noticeable espionage mission line), exotic cultural geography and anthropology, neo-romantic characterization, love affair. Particular research attention has been paid to the «plagiarism scandal» regarding the work, linking Petro Franko’s story «From Strypa to Damascus» with the book by English archaeologist, writer and scout Thomas Edward Lawrence, «The Arab Revolt» (1932), on the basis of individual thematic and plot borrowings. A detailed literary analysis gives grounds to draw a conclusion about Petro Franko as one of the brightest creators of the genre of sensational-historical adventure story in the context of that time Western Ukrainian literature in particular and the history of Ukrainian literature in general. Key words: sensational-adventure story, art historicism, autobiography, shooting travelogue, traveling literature. Дата подання: 19 травня 2021 р. Дата затвердження до друку: 22 травня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Тихолоз, Н. Стрілецький тревелог Петра Франка: «Від Стрипи до Да- маску. Пригоди четаря УСС». Сіверянський літопис. 2021. № 3. С. 130–138. DOI: 10.5281/zenodo.5079810. Сіверянський літопис. 2021. № 3 138 Цитування за стандартом APА Tykholoz, N. Striletskyi treveloh Petra Franka: «Vid Strypy do Damasku. Pryho- dy chetaria USS» [Petro Franko’s Shooting Travelogue «From Strypa to Damascus. Adventures of the Chotar (Platoon Leader) USS»]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 130–138. DOI: 10.5281/zenodo.5079810.

Стрілецький тревелог Петра Франка: "Від Стрипи до Дамаску. Пригоди четаря УСС"

Репозитарії

Схожі ресурси