Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка

Детальні студії над науковою спадщиною Олександра Терещенка (1806–1865) у cфері етнології дали можливість авторці статті виявити матеріал, що підтверджує зацікавлення вченого феноменом духовної пісні в українській усній традиції. Власне, увага до духовної пісні, до різних рівнів її функціонування...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Сироїд, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Літературознавчі студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181736
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка / О. Сироїд // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 130-137. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181736
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1817362021-11-30T01:26:23Z Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка Сироїд, О. Літературознавчі студії Детальні студії над науковою спадщиною Олександра Терещенка (1806–1865) у cфері етнології дали можливість авторці статті виявити матеріал, що підтверджує зацікавлення вченого феноменом духовної пісні в українській усній традиції. Власне, увага до духовної пісні, до різних рівнів її функціонування у багатотомному дослідженні О. Терещенка «Бытъ русскаго народа», виданому 1848 року, простежується лише на українському ґрунті. Метою статті є систематизація цього матеріалу на тлі інших записів і прижиттєвих публікацій дослідника, а також публікацій пізнішого часу. У статті застосовуються методи, традиційні для історії української фольклористики: насамперед історичний, порівняльний, описовий, що зумовлено специфікою статті, епізодично використано структурно-типологічний і герменевтичний методи. Новизна й актуальність статті випливають з того, що народознавчі праці Олександра Терещенка вивчалися мало, а це сприяло використанню його записів та ширших напрацювань у недостатньо чесний спосіб. Попри те, проблематика дослідження української народної духовної пісні на сучасному етапі українознавчих студій набуває особливої гостроти у зв’язку з тим, що вивчення цього фольклорного різновиду тривалий період гальмувалося несприятливими суспільно-політичними чинниками. Терещенкові записи й спостереження в контексті досліджень духовних пісень тут розглянуті вперше, що дає підставу зробити висновок про неперехідне значення його записів та спостережень для різнобічного пізнання й осмислення природи духовних пісень і особливостей їх функціонування. Серед іншого треба наголосити на безсумнівній цінності найдавніших публікацій популярних творів, виразних свідченнях пошанування окремих святих, майстерних описах середовищ, які сприяли вихованню виконавців, слухачів та популяризаторів української духовної пісні. Detailed studies of the scientific heritage of Alexander Tereshchenko (1806–1865) in the field of ethnology allowed the author of the article to identify the material confirming the scientist's interest in the phenomenon of a spiritual song in the Ukrainian oral tradition. It is worth noting that attention to the spiritual song to the different levels of its functioning in a multi-volume study of A. Tereshchenko "Way of life of the Russian people", published in 1848, can be traced only on Ukrainian ground. The purpose of the article is to systematize this material according to other records and lifetime publications of the researcher, as well as publications of later times. The article uses methods traditional for the history of Ukrainian Folklore Studies: primarily historical, comparative, descriptive, due to the specifics of the article, occasionally were used structuraltypo-logical and hermeneutic methods. The novelty and relevance of the article stem from the fact that the ethnographic works of Oleksandr Tereshchenko have been little studied, and this fact has contributed to the use of his records and broader elaborations in an insufficiently honest way. Nevertheless, studying of Ukrainian folk spiritual songs at the present stage of Ukrainian studies becomes particularly acute because investigating this folk variety has been hampered for a long time by adverse sociopolitical factors. Tereshchenko's records and observations in the context of research of spiritual songs are considered here for the first time, giving grounds to conclude about the intransitive significance of his records and observations for versatile cognition and comprehension of the nature of spiritual songs and features of their functioning. Among other things, it is necessary to emphasize the undoubted value of the oldest publications of popular works, the clear evidence of respect for individual saints, the masterful descriptions of environments that contributed to the education of performers, listeners and promoters of Ukrainian spiritual song. 2021 Article Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка / О. Сироїд // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 130-137. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5201579 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181736 398.88(477)«18» (092)Терещенко О. uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літературознавчі студії Літературознавчі студії
spellingShingle	Літературознавчі студії Літературознавчі студії Сироїд, О. Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка Сiверянський літопис
description	Детальні студії над науковою спадщиною Олександра Терещенка (1806–1865) у cфері етнології дали можливість авторці статті виявити матеріал, що підтверджує зацікавлення вченого феноменом духовної пісні в українській усній традиції. Власне, увага до духовної пісні, до різних рівнів її функціонування у багатотомному дослідженні О. Терещенка «Бытъ русскаго народа», виданому 1848 року, простежується лише на українському ґрунті. Метою статті є систематизація цього матеріалу на тлі інших записів і прижиттєвих публікацій дослідника, а також публікацій пізнішого часу. У статті застосовуються методи, традиційні для історії української фольклористики: насамперед історичний, порівняльний, описовий, що зумовлено специфікою статті, епізодично використано структурно-типологічний і герменевтичний методи. Новизна й актуальність статті випливають з того, що народознавчі праці Олександра Терещенка вивчалися мало, а це сприяло використанню його записів та ширших напрацювань у недостатньо чесний спосіб. Попри те, проблематика дослідження української народної духовної пісні на сучасному етапі українознавчих студій набуває особливої гостроти у зв’язку з тим, що вивчення цього фольклорного різновиду тривалий період гальмувалося несприятливими суспільно-політичними чинниками. Терещенкові записи й спостереження в контексті досліджень духовних пісень тут розглянуті вперше, що дає підставу зробити висновок про неперехідне значення його записів та спостережень для різнобічного пізнання й осмислення природи духовних пісень і особливостей їх функціонування. Серед іншого треба наголосити на безсумнівній цінності найдавніших публікацій популярних творів, виразних свідченнях пошанування окремих святих, майстерних описах середовищ, які сприяли вихованню виконавців, слухачів та популяризаторів української духовної пісні.
format	Article
author	Сироїд, О.
author_facet	Сироїд, О.
author_sort	Сироїд, О.
title	Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка
title_short	Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка
title_full	Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка
title_fullStr	Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка
title_full_unstemmed	Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка
title_sort	духовна пісня в рецепції олександра терещенка
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Літературознавчі студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181736
citation_txt	Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка / О. Сироїд // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 130-137. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT siroído duhovnapísnâvrecepcííoleksandratereŝenka
first_indexed	2025-07-15T23:18:20Z
last_indexed	2025-07-15T23:18:20Z
_version_	1837756843582029824
fulltext	Сіверянський літопис. 2021. № 4 130 УДК 398.88(477)«18» (092)Терещенко О. Олена Сироїд • ДУХОВНА ПІСНЯ В РЕЦЕПЦІЇ ОЛЕКСАНДРА ТЕРЕЩЕНКА DOI: 10.5281/zenodo.5201579 © О. Сироїд, 2021. CC BY 4.0 Детальні студії над науковою спадщиною Олександра Терещенка (1806– 1865) у cфері етнології дали можливість авторці статті виявити матеріал, що підтверджує зацікавлення вченого феноменом духовної пісні в українській усній традиції. Власне, увага до духовної пісні, до різних рівнів її функціонування у багатотомному дослідженні О. Терещенка «Бытъ русскаго народа», видано- му 1848 року, простежується лише на українському ґрунті. Метою статті є систематизація цього матеріалу на тлі інших записів і прижиттєвих публіка- цій дослідника, а також публікацій пізнішого часу. У статті застосовуються методи, традиційні для історії української фольклористики: насамперед істо- ричний, порівняльний, описовий, що зумовлено специфікою статті, епізодично використано структурно-типологічний і герменевтичний методи. Новизна й актуальність статті випливають з того, що народознавчі праці Олександра Терещенка вивчалися мало, а це сприяло використанню його записів та ширших напрацювань у недостатньо чесний спосіб. Попри те, проблематика досліджен- ня української народної духовної пісні на сучасному етапі українознавчих студій набуває особливої гостроти у зв’язку з тим, що вивчення цього фольклорного різновиду тривалий період гальмувалося несприятливими суспільно-політичними чинниками. Терещенкові записи й спостереження в контексті досліджень ду- ховних пісень тут розглянуті вперше, що дає підставу зробити висновок про неперехідне значення його записів та спостережень для різнобічного пізнання й осмислення природи духовних пісень і особливостей їх функціонування. Серед ін- шого треба наголосити на безсумнівній цінності найдавніших публікацій попу- лярних творів, виразних свідченнях пошанування окремих святих, майстерних описах середовищ, які сприяли вихованню виконавців, слухачів та популяризато- рів української духовної пісні. Ключові слова: духовна пісня, усна традиція, функціонування, середовище, варіант, Олександр Терещенко. Праці Олександра Терещенка належать до найцікавіших сторінок україніс- тики в археологічній, історичній і, зокрема, в етнографічній та фольклористич- ній сферах. Важко зараз собі уявити студії над народнопісенними текстами чи обрядовістю, традиційними звичаями та уявленнями без урахування багатої спадщини цього дослідника. Професійне життя Олександра Терещенка було по- в’язане, передусім, із російським столичним середовищем, але всі джерела з-під його пера виявляють глибоку прив’язаність до світу української культури, яку пізнавав з раннього дитинства і згодом вивчав під впливом харківських професо- рів. Для фольклористики й досі неперехідне значення має семитомне видання «Бытъ русскаго народа»1, праця, що, за словами Романа Кирчіва, «вражала небу- 1 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть I. Cанктпетербургъ: Въ типографіи Министер- ства внутреннихъ дѣлъ, 1848. Х + 510 с. Часть II. Cанктпетербургъ: Въ типографіи военно-учебныхъ заведеній, 1848. 619 c. Часть ІІІ. Cанктпетербургъ: Въ типографіи военно-учебныхъ заведеній, 1848. 130 c. Часть ІV. Cанктпетербургъ: Въ типографіи военно-учебныхъ заведеній, 1848. 338 c. Часть V. Siverian chronicle. 2021. № 4 131 денною масштабністю задуму й широтою охоплення матеріалу»2. Як на період середини ХІХ століття вона була незвичною за своєю правдивістю, повнотою змалювання картин російського побуту й ментальності, на тлі яких українознав- чий аспект цього дослідження набуває лише більшої колоритності, барвистості, яскравості й привабливості. Напевно саме з тієї причини праця Олександра Тере- щенка не зазнала великого схвалення в російських наукових колах, хоча в стри- мано-критичному тоні цих суджень відчувається довіра до автентичності пода- ного матеріалу, до солідності й доброчесності автора. Політика замовчування етнографічно-фольклористичного доробку Олек- сандра Терещенка очевидна, так само легко простежити її походження, як і здо- гадатися про зумовленість причин незначної популярності вченого і в україн- ському середовищі. Найкращу, мабуть, оцінку праці «Бытъ русскаго народа» дав Роман Кирчів у «Історії української фольклористики»3, відзначивши цілий ряд переваг цього дослідження, виданого 1848 року: «значне місце займає україн- ський етнографічний і фольклорний матеріал», серед якого натрапляємо на «цін- ні оригінальні відомості», а також «багато … текстів, спостережень і дослідниць- ких зауваг з українського народознавства»; новаторські дослідницькі засади, на потребі яких наголошено ще у вступному слові й послідовно дотримано в цілій праці, що виявляє «добре знання і розуміння української народної традиції». Легко погодитися також з висновком: «Ця праця була неординарним явищем у свій час… У всякому разі, заслуговує на увагу в історії української етнографії і фольклористики». А той факт, що «досі українознавчий і народознавчий аспект її змісту належним чином не вивчений», сприяв використовуванню Терещенко- вих записів та напрацювань у пізніших публікаціях у недостатньо чесний спосіб. Перелічені моменти, без сумніву, засвідчують актуальність студій над спад- щиною цього вченого романтичного періоду фольклористики і, зокрема, над йо- го записами та спостереженнями, пов’язаними з таким цікавим та маловивченим явищем української усної традиції як духовна пісня. Увага до духовної пісні, до різних рівнів її функціонування виявляється лише на українському ґрунті у бага- тьох томах просторого дослідження. Насамперед варто зупинитися на думках Олександра Терещенка про коб- зарське середовище, для якого якраз був особливо характерний релігійний ре- пертуар. Своїм романтичним стилем висловлювання про народних співців і їх інструмент – бандуру перегукуються зі спостереженнями Івана Кульжинського4, Миколи Гоголя5, Казімєжа Владислава Вуйціцького6: «Бандуристы … отличные пѣснопѣвцы и музыканты, издревле славившіеся, нѣжили долгое время слухъ и чувство … гомеровскіе пѣвцы … своей музыкою и пѣніемъ … приводили въ восторгъ самыхъ знатоковъ … трогали слухъ богатымъ согласіемъ звуковъ и восхищали душу и сердце … находились въ военномъ станѣ казаковъ и воспла- меняли ихъ къ битвамъ»7, «укрѣпляли духъ народный, среди неволи и томленія; оживляли его … и воспѣвали счастливую свободу»8. Водночас звуки бандури Cанктпетербургъ: Въ типографіи военно-учебныхъ заведеній, 1848. 185 c. Часть VI. Cанктпетер- бургъ: Въ типографіи военно-учебныхъ заведеній, 1848. 225 c. Часть VII. Cанктпетербургъ: Въ типо- графіи Министерства внутреннихъ дѣлъ, 1848. 350 c. 2 Кирчів Роман. Історія української фольклористики. Т. 1: Преромантична і романтична фольклорис- тика. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2017. С. 302. 3 Там само. С. 302–304. 4 Кулжинскій Иванъ. Нѣкоторыя замѣчанія касательно Исторіи и характера Малороссійской Поэзіи. Украинскій журналъ. 1825. Часть пятая. № 1. С. 45–46. 5 Пасичникъ Рудый Панько. Вечера на хуторѣ близъ Диканьки. Вторая книжка. Санктпетербургъ: Типографія А. Плюшара, 1832. С. 238–240. 6 Wójcicki Kazimiérz Władysław. Stare gawędy i obrazy. Tom III. Warszawa: W drukarni Maxymilijana Chmielewskiego, 1840. S. 223, 224–225. 7 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть I. C. 501. 8 Там же. С. 506. Сіверянський літопис. 2021. № 4 132 Терещенкові здавалися «печальными»9 й «заунывными» – «нерѣдко исторгали слезы у казаковъ, клявшихся умереть за свою родину»10. Автор не раз згадує про студентів-бурсаків як виконавців духовних кантів. Такий спів, за словами етнографа, був їхнім головним промислом «подъ окнами обывателей, за что пѣвцы получали въ награду муку, свиное сало, масло, зелень и говядину»11. В цілому складається враження, що Терещенко добре знав життя й побут не лише київських, але й переяславських, чернігівських, харківських спудеїв12. Великий інтерес уже серед його сучасників викликала детальна розповідь про поминання померлих родичів у Києві на цвинтарі гори Щекавиці13. Навіть російський критик Константин Кавелін, за всієї прискіпливості щодо праці Тере- щенка, визнав «любопытное описаніе» й подав його у своїй рецензії в повному обсязі14. І тут також зустрічаємося зі «семінаристами чи учнями бурси», яких примушують, «когда немножко поразгуляютъ», співати духовні канти, «но пе- чальнымъ и погребальнымъ напѣвомъ»15. Далі дізнаємося про реакцію слухачів: «Это такъ растрогиваетъ настроенную ихъ чувствительность, что они, для удер- жанія своихъ слезъ, запиваютъ горе виномъ, произнеся: о, якъ оце жалостливо! сховавъ риднего и ридненьку, хтожъ мене приголубе? Чи чуете вы, мій батеньку и моя матусенька? Чи вамъ тамъ лутче, чи намъ тутечки?»16 Не навівши однак жодного рядка з репертуару бурсаків, О. Терещенко не пропустив нагоди розмістити в своїй праці цілий бурлескний вірш військового діяча ХVIII cт. Антона Головатого17, який починається словами: Христосъ воскресъ, Радъ мыръ увесь! Дождалыся Божой ласкы. Теперь уже всякъ, 9 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть I. С. 501. 10 Там же. С. 506. 11 Там же. Часть VI. С. 219. На подібні свідчення натрапляємо в багатьох наукових працях, див., зокрема: Аскоченскій Викторъ. Кіевъ съ древнѣйшимъ его училищемъ Академіею. Часть І. Кіевъ: Въ Университетской типографіи, 1856. С. 269–271, 355–356; Барабаш Юрий. «Знаю человека…» Григо- рий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. Москва: Художественная литература, 1989. С. 122–124. З них легко зрозуміти, що студенти співали в основному духовні канти. Поряд слова «канти» О. Те- рещенко й В. Аскоченський вживають також інші слова й вирази, які під їхнім пером виступають швидше синонімами до «кантів», ніж вказівками на окремі різновиди творчості: «церковные стихи», «духовнаго содержанія стихи», «священные стихи», «священные гимны», «трогательные пѣсни». Та- ке явище українського народного життя зацікавило письменників, особливо тонко й зворушливо описане у повісті Миколи Гоголя «Вій». 12 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть VI. С. 215–220. 13 Там же. Часть V. C. 29–30. 14 Кавелинъ Константинъ. Сочиненія. Часть четвертая. Москва: Въ типографіи В. Грачева и комп., 1859. С. 132–133. 15 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть V. С. 30. 16 Там же. 17 Там же. Часть VI. С. 112–115. О. Терещенко, здається, вперше опублікував цей твір, рукописні варіанти якого були досить поширені, а згодом ще кілька разів друковані з передмовами й комента- рями. Зокрема Михайло Драгоманов у праці про українські вірші розглянув три варіанти, серед яких і той, що «з паперів М.А. Максимовича», і зразок «з рукопису Гоголя», див.: Драгоманов Михайло. Матеріали для історіі віршів украінських. Житє і слово. Том І. Львів: З друкарні Інстітута Ставропі- гійського, 1894. С. 444–451. Один з варіантів Володимир Науменко розмістив на сторінках «Київ- ської старовини» в 1900 році, зауваживши, що традиція приписує цей вірш Антону Головатому, див.: Науменко Владиміръ. Пасхальная вирша по старой записи. Кіевская Старина. 1900. Томъ LXXI. Октябрь. С. 14–20. О. Терещенко впевнено вказує на авторство військового діяча, хоча залишається невідомим, чи етнограф виявив занадто велике довір’я до переказів, чи насправді добре знав цей факт як людина ранішої епохи. У виданні «Українська література ХVIII cт.» також передруковано ва- ріант обговорюваного бурлескного вірша, але при тому нічого не згадується ані про А. Головатого, ані про перші публікації твору, зокрема зразок О. Терещенка, див.: Українська література ХVІІІ ст. / Вступна стаття, упорядкування і примітки О. В. Мишанича. Київ: Наукова думка, 1983. С. 168–178, 661. Siverian chronicle. 2021. № 4 133 Наився всмакъ, Свяченой пасхи…18 Цим віршем Терещенко ілюструє свою розповідь про український звичай віршованих поздоровлень на Великдень, коли діти й парубки «ходятъ по домамъ первые два или три дня Свѣтлаго Воскресенья»19. І така традиція, за словами етнографа, затрималася принаймні «въ нѣкоторыхъ мѣстахъ» до середини ХІХ ст.20 Кілька підрозділів присвячено юріївській обрядовості21. Знаходимо тут і український матеріал, хоча лише описовий, без відповідних фольклорних текстів або їх фрагментів. Правда, на початку викладу на цю тему, в частині під назвою «Значеніе Георгія и его подвигъ»22, подано уривок віршованого твору про св. Юрія, що інтригував не одного українського дослідника: надрукований кири- лицею та з посиланням на зібрання «червонно русскихъ пѣсенъ» Яна Коллара. Дехто поставився до цього зразка з великим інтересом і довір’ям, не пробуючи дізнатися щось конкретніше про сам збірник чи віднайти пісню, з якої взято строфу, ані краще придивитися до її тексту23. Як вдалося з’ясувати, Олександр Терещенко процитував пам’ятку давньої християнської писемності словаків, яку Я. Коллар разом з іншими подібними варіантами долучив до свого відомого ви- дання словацьких народних пісень24. Таким чином, Терещенко вибрав останню, тридцять першу строфу словацького книжного вірша про св. Юрія, що походить з рукопису, отриманого від священика з Ріма-Бані Ґемер-Малогонтського регіо- ну: Свати Ири знамена Христа Спасителя, А дракъ сатана, злего непрителе; Панна цирковъ святу знамена; Ктера есть крови Христову выкупѣна25. (О. Терещенко, «Бытъ русскаго народа») Swatý Girj znamená Krista spasitele A drak satana, zlého neprjtele, Panna cjrkew swatú znamená, Která gest krwj Kristowou wykúpena26. (Я. Коллар, «Národnié zpiewanky…») Важливим для вивчення духовної пісні в українській усній традиції є під- розділ, присвячений Святому Миколаю27. Звідси можна довідатися, зокрема, про звичаї, пов’язані з весняним святом Миколая, про різні способи вшанування Ми- колая Морського й Миколая Мокрого. Олександр Терещенко переконливо за- свідчує особливий культ Святого: «Ни одинъ изъ угодниковъ не находится въ та- 18 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть VI. С. 112. 19 Там же. 20 Там же. 21 Там же. С. 26–35. 22 Там же. С. 26–27. 23 Скажімо, Олекса Воропай подав цей уривок у своїй праці, пов’язав його зі «західноукраїнською ле- ґендою-піснею, що її записав Ян Колляр», повторивши також неточне й неправильне посилання О. Терещенка, а разом з тим навіть не згадав про «Бытъ русскаго народа» й автора студії, звідки взя- то матеріал, див.: Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. Київ: Університетське видавництво «Пуль- сари», 2012. С. 340. 24 Národnié zpiewanky čili pjsně swětskě slowákůw w Uhrách gak pospolitého lidu tak i wyššjch stawůw / Sebrané od mnohých, w pořádek uwedené, wyswětlenjmi opatřené a wydané od Jana Kollára. Djl druhy. W Budjně: W Král. Universické Tiskárně, 1835. S. 455–457. 25 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть VI. С. 27. 26 Národnié zpiewanky čili pjsně swětskě slowákůw w Uhrách gak pospolitého lidu tak i wyššjch stawůw / Sebrané od mnohých, w pořádek uwedené, wyswětlenjmi opatřené a wydané od Jana Kollára. Djl druhy. S. 457. 27 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть VI. С. 44–46. Сіверянський літопис. 2021. № 4 134 комъ почитаніи, какъ св. Николай. Въ честь его повсюду находятся храмы и при- дѣлы. Нѣтъ избы, гдѣ бы не находилось его изображенія. Ему служатъ благодар- ственные молебни и къ нему прибѣгаютъ во всѣхъ напастяхъ, съ теплой моль- бою. Чудотворецъ Николай, есть посредникъ между Богомъ и людьми, и къ нему такое имѣютъ сильное вѣрованіе, что Русский, войдя въ церковь, устремляетъ свое набожное вниманіе на его образъ, и молится ему съ неменьшимъ усердіемъ, какъ самому Богу. Онъ обставливаетъ его икону свѣчами и кладетъ ему покло- ны, со вздохами и глубокимъ чувствомъ почитанія. Народъ страшится его гнѣва, и потому призываетъ его на помощь: “святый Николай угодникъ! помоги мнѣ. Святый чудотворецъ! покрой меня своимъ чудомъ и сохрани отъ всѣхъ нечас- тій”»28. Ці слова нагадують спостереження К.В. Вуйціцького про любов до Святого Миколая на західноукраїнських землях приблизно у той самий період29. Поль- ський вчений при цьому навів фрагменти популярної пісні Бардинського30, а Те- рещенко подібно ж пригадав одну строфу з пісні, що найкраще йому запам’ята- лася – загальновідомої й зараз «Ой хто, хто Миколая любить», створеної ще в ХVII ст.31 і згодом поширеної далеко поза межами української етнічної терито- рії32. За Терещенкових часів її можна було почути в Україні, передусім від сліп- ців на ярмарках33: Ой хто, хто Миколая любить, Ой хто, хто Миколаю служить: Тому святый Миколай, На всякъ часъ помогай. Миколай!34 Особливу увагу привертає ще один приклад Олександра Терещенка – неве- ликий, на сім віршованих рядків, текст, що починається словами «Якъ бувъ соби Лазарь…»35 Виразно пробивається жартівливий тон цього чи то уривку, чи то ці- лої пісні, який відчув і Петро Безсонов, умістивши її до свого збірника зі спро- бою віднести до Лазаревої суботи36. Варіанти такого веселого «Лазаря» знаходи- мо в значно пізніших виданнях: запис Трохима Зіньківського потрапив до тре- тього тому «Етнографічних матеріалів» Бориса Грінченка37, запис отця-диякона І. Ходоровського з Козелецького повіту38 опублікував Михайло Сперанський у 28 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть VI. С. 44. 29 Wójcicki Kazimiérz Władysław. Stare gawędy i obrazy. Tom ІІ. Warszawa: W drukarni Maxymilijana Chmielewskiego, 1840. S. 156; Wójcicki Kazimiérz Władysław. Stare gawędy i obrazy. Tom ІІІ. S. 221. Свідчення особливої популярності Святого Миколая у німців ще в ХІV ст., зокрема пісень про Чуда Святого в репертуарі незрячих народних співців подає Ніколай Тіхонравов, див.: Тихонравовъ Николай. Сочиненія. Томъ первый. Москва: Типографія А. И. Мамонтова, 1898. С. 328. 30 Wójcicki Kazimiérz Władysław. Stare gawędy i obrazy. Tom ІІІ. S. 241–242. Див. про це у статті: Сироїд Олена. Українська духовна пісня усної традиції в польських виданнях першої половини ХІХ століття. Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Том ССLIX. Львів: Дослідно-видав- ничий центр НТШ, 2010. С. 426–427. 31 Возняк Михайло. Історія української літератури. Том ІІІ. Друга частина. У Львові: З друкарні НТШ, 1924. С. 319. 32 Див., наприклад, опубліковані варіанти з Росії, Білорусії, Сербії у виданні: Калѣки перехожіе / Сборникъ стиховъ и изслѣдованіе П. Безсонова. Часть І. Выпускъ 3. Москва: Въ Типографіи А. Семё- на, 1861. C. 757–762. 33 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть VI. С. 44. 34 Там же. С. 45. 35 Там же. 36 Калѣки перехожіе / Сборникъ стиховъ и изслѣдованіе П. Безсонова. Часть ІІ. Выпускъ 6. Москва: Въ типографіи лазар. инст. вост. языковъ, 1864. С. 35. 37 Гринченко Борисъ. Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣднихъ съ ней губерніяхъ. Томъ ІІІ. Пѣсни. Черниговъ: Типографія Губернскаго Земства, 1899. С. 662. 38 «Въ моемъ распоряженіи находятся принадлежащія Нѣжинскому И.Ф. Общ. свѣдѣнія, собранныя дьякономъ І. Ходоровскимъ (Козелецк. у.), которыми я и воспользуюсь, такъ какъ они не печатаны еще», – див.: Сперанскій Михаилъ. Южно-русская пѣсня и современные ея носители. Сборникъ Ис- торико-Филологическаго общества при Институтѣ князя Безбородко въ Нѣжинѣ. Томъ V. Кіевъ: Siverian chronicle. 2021. № 4 135 праці «Южно-русская пѣсня…» з приміткою: «Печатаю эту шутку, какъ до сихъ поръ не изданную, сколько помнится, и во всякомъ случаѣ рѣдкую, судя по на- шимъ репертуарамъ»39. Варіант о. І. Ходоровського зі всіх найрозгорненіший. Рядки, вже знайомі з попередніх публікацій, тут утворюють щось на зразок за- співу, а наступні за своїм змістом і стилем помітно зближують твір з жанром не- билиці, хоча, крім веселого й казково-фантастичного, у ньому наявна також са- тира на попа й попадю. Варіант загалом унікальний, ще й з огляду на те, що його записала якраз духовна особа. Думка П. Безсонова про зв’язок пісні з Лазаревою суботою викликає сумнів, зокрема й через відсутність певних доказів інтересу простолюду до євангельської історії про воскреслого Лазаря40. Противагою ви- ступає сюжет про Багача й бідного Лазаря, який здобув собі в народному середо- вищі великий успіх41. Очевидно, цей жартівливий твір був пародією на духовну пісню42. У факті такого пародіювання немає нічого дивного, бо, наприклад, зафіксовані пародії на думи з репертуару тих самих співців походять ще зі значно ранішого часу43. По- пулярності цьому образові додавало те, що кожен співець міг вбачати в ньому насамперед себе самого й жартувати передусім над собою: Якъ бувъ соби Лазарь, Такъ я его знавъ: Була у его сира свита, Такъ я и тую знявъ. Якъ полетивъ Лазарь, Да пидъ небесами. Алилуя! алилуя! алилуя!44 (О. Терещенко, «Бытъ русскаго народа») Якъ бувъ соби Лазарь Та велыкый стрилець, Та настрилявъ винъ соби Та коробку яець. Якъ бувъ соби Лазарь Та я його знавъ: Була въ його сира свыта Та я й тую вкравъ. Ой дайте – не мынайте Та по цилому давайте!45 (Запис Т. Зіньківського) Якъ бувъ соби Лазаръ – премудры стрелець. Да устрелывъ горщокъ мяса, коробку яецъ. Якъ бувъ соби Лазаръ, да я его знавъ; Типографія И. И. Чоколова, 1904. С. 112. 39 Там же. С. 230. 40 Див. Євангелію від св. Івана 11:1–44. Тут ідеться лише про українську усну традицію. 41 Див. Євангелію від св. Луки 16:19–31. 42 І це не єдиний випадок пародіювання духовної пісні. Див., наприклад, жартівливі тексти, утворені на основі ще інших поширених творів, зокрема про Олексія Чоловіка Божого й «Калинівської» пісні «Щасливая тая путь…»: Кравченко Василь. «Псальми», що в 1923–24 рр. співали прочани підчас по- дорожувань до різних Чудес. Етнографічний вісник. Кн. 4. У Київі: З друкарні Української Академії Наук, 1927. С. 77–78. 43 Возняк Михайло. Із збірника Кондрацького кінця XVII в. Записки Наукового товариства іме- ни Шевченка. Том СXLVI. Львів: З друкарні НТШ, 1927. C. 165–176. 44 Терещенко Александръ. Бытъ русскаго народа. Часть VI. С. 45. 45 Гринченко Борисъ. Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣднихъ съ ней губерніяхъ. Томъ ІІІ. Пѣсни. С. 662. Сіверянський літопис. 2021. № 4 136 Была въ его сѣра свита, да я й тую знявъ. Якъ бувъ соби пономаръ, Лазару уши поодрывавъ. Де взялася вража муха, да до драного уха, Де взялася злая оса, да хватыла Лазара за волоса, Да й поперла Лазара ажъ поудъ небеса, А продралось крѣсло, падае роса. Подывѣтця, люде добри, що за чудеса! Въ скоросты изъ неба да й Лазаръ упавъ, Да й у село «Дурни» якъ разъ и попавъ…46 (Запис о. І. Ходоровського, початковий фрагмент) Цінність Терещенкової публікації пародії на «Лазаря» випливає також з від- сутності публікації першоджерела – самої псальми у першій половині ХІХ сто- ліття. Припускати значну поширеність повчального твору про бідного Лазаря у середовищі кобзарів і лірників того часу підстав є немало47, але підтверджень цьому наразі зустрічати не доводилося і єдиним безсумнівним свідченням зали- шається жарт на цю тему. Отже, матеріал про українську духовну пісню у праці Олександра Терещен- ка у своїй сукупності створює якщо й не повну картину, то, принаймні, достат- ньо цікавий, інтригуючий ескіз, кожний штрих якого може послужити для ви- світлення особливостей функціонування українського релігійного репертуару в першій половині ХІХ століття. Пильне око й глибоке розуміння справи вивчення народного феномену зберегли для нащадків і найдавніші публікації популярних текстів, і виразні свідчення широкого вшанування окремих святих, і майстерні описи середовищ виконавців та поціновувачів української духовної пісні. References Kyrchiv, R. (2017). Istoriia ukrainskoi folklorystyky [History of Ukrainian Folklore Studies]. Preromantychna i romantychna folklorystyka, 1. Lviv, Ukraine. Syroid, O. (2010). Ukrainska dukhovna pisnia usnoi tradytsii v polskykh vydanniakh pershoi polovyny XIX stolittia [Ukrainian spiritual song of oral tradition in Polish editions of the first half of the XIX century]. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni T. Shevchenka – Notes of the Taras Shevchenko Scientific Society, CCLIX. Lviv, Ukraine. Сироїд Олена Ігорівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Університетська, 1/345, м. Львів, 79000, Україна). Syroid Olena I. – Ph.D. in Philological Sciences, Associate Professor of Filaret Kolessa Department of Ukrainian Folklore Studies, Ivan Franko National University of Lviv (1/345 University Street, Lviv, 79000, Ukraine). E-mail: olena.syroyid@gmail.com 46 Сперанскій Михаилъ. Южно-русская пѣсня и современные ея носители. Сборникъ Историко- Филологическаго общества при Институтѣ князя Безбородко въ Нѣжинѣ. Томъ V. С. 230. Також у цій праці знаходимо ще деякі відомості про запис: від лірника Опанаса Федоровича Приходька зі села Лихачів (зараз Носівського району Чернігівської області), що мав вуличне прізвисько «Хльобенко», був тридцятилітнього віку, вчився у лірника Артемія Брюховецького зі села Вересоч (зараз Куликівського району Чернігівської області). Подано список творів репертуару О. Приходька, див.: Там само. С. 153, 154, 170–171. 47 Тут багато промовляє вже хоч би й Шевченкова згадка про «Лазаря» у «Перебенді». Siverian chronicle. 2021. № 4 137 THE SPIRITUAL SONG IN THE PERCEPTION OF ALEXANDER TERESHCHENKO Detailed studies of the scientific heritage of Alexander Tereshchenko (1806–1865) in the field of ethnology allowed the author of the article to identify the material confirming the scientist's interest in the phenomenon of a spiritual song in the Ukrainian oral tradition. It is worth noting that attention to the spiritual song to the different levels of its functioning in a multi-volume study of A. Tereshchenko "Way of life of the Russian people", published in 1848, can be traced only on Ukrainian ground. The purpose of the article is to systematize this material according to other records and lifetime publications of the researcher, as well as publications of later times. The article uses methods traditional for the history of Ukrainian Folklore Studies: primarily historical, comparative, descriptive, due to the specifics of the article, occasionally were used structuraltypo-logical and hermeneutic methods. The novelty and relevance of the article stem from the fact that the ethnographic works of Oleksandr Tereshchenko have been little studied, and this fact has contributed to the use of his records and broader elaborations in an insufficiently honest way. Nevertheless, studying of Ukrainian folk spiritual songs at the present stage of Ukrainian studies becomes particularly acute because investigating this folk variety has been hampered for a long time by adverse sociopolitical factors. Tereshchenko's records and observations in the context of research of spiritual songs are considered here for the first time, giving grounds to conclude about the intransitive significance of his records and observations for versatile cognition and comprehension of the nature of spiritual songs and features of their functioning. Among other things, it is necessary to emphasize the undoubted value of the oldest publications of popular works, the clear evidence of respect for individual saints, the masterful descriptions of environments that contributed to the education of performers, listeners and promoters of Ukrainian spiritual song. Key words: spiritual song, oral tradition, functioning, environment, variant. Дата подання: 8 липня 2021 р. Дата затвердження до друку: 15 липня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Сироїд, О. Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка. Сіверянський літопис. 2021. № 4. С. 130–137. DOI: 10.5281/zenodo.5201579. Цитування за стандартом APA Syroid, O. (2021). Dukhovna pisnia v retseptsii Oleksandra Tereshchenka [The spiritual song in the perception of Alexander Tereshchenko]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 130–137. DOI: 10.5281/zenodo.5201579.

Духовна пісня в рецепції Олександра Терещенка

Репозитарії

Схожі ресурси