Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті

У статті проаналізовано історіографічні джерела, що розкривають життя та діяльність С. Бандери. З’ясовано етапи та особливості розвитку проблеми в різних соціокультурних умовах, виокремлено основні напрями досліджень, персоніфіковано науковий доробок істориків, окреслено коло недостатньо вивчених пи...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Футала, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2015
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Джерела та історіографія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181763
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті / В. Футала // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 56-73. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181763
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1817632021-12-01T01:25:55Z Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті Футала, В. Джерела та історіографія У статті проаналізовано історіографічні джерела, що розкривають життя та діяльність С. Бандери. З’ясовано етапи та особливості розвитку проблеми в різних соціокультурних умовах, виокремлено основні напрями досліджень, персоніфіковано науковий доробок істориків, окреслено коло недостатньо вивчених питань. Простежено образ С. Бандери крізь призму сучасної історичної пам’яті. In the article it is analyzed the historiographical sources that reveal the life and activities of Stepan Bandera. It is found out stages and features of the issue’s development under different socio-cultural conditions, determined the main directions of research, personalized scientific contributions of historians, and sketched the range of insufficiently studied matters. The image of Bandera in the light of modern historical memory is traced. 2015 Article Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті / В. Футала // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 56-73. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181763 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та історіографія Джерела та історіографія
spellingShingle	Джерела та історіографія Джерела та історіографія Футала, В. Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті Український визвольний рух
description	У статті проаналізовано історіографічні джерела, що розкривають життя та діяльність С. Бандери. З’ясовано етапи та особливості розвитку проблеми в різних соціокультурних умовах, виокремлено основні напрями досліджень, персоніфіковано науковий доробок істориків, окреслено коло недостатньо вивчених питань. Простежено образ С. Бандери крізь призму сучасної історичної пам’яті.
format	Article
author	Футала, В.
author_facet	Футала, В.
author_sort	Футала, В.
title	Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті
title_short	Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті
title_full	Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті
title_fullStr	Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті
title_full_unstemmed	Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті
title_sort	постать степана бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Джерела та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181763
citation_txt	Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті / В. Футала // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 56-73. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT futalav postatʹstepanabanderivístoríografíítasučasníjístoričníjpamâtí
first_indexed	2025-07-15T23:19:07Z
last_indexed	2025-07-15T23:19:07Z
_version_	1837756892489711616
fulltext	56 Василь Футала Доктор історичних наук, професор кафедри нової та новітньої історії України Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка У статті проаналізовано історіографічні джерела, що розкривають життя та діяльність С. Бандери. З’ясовано етапи та особливості розвитку проблеми в різних соціокультурних умовах, виокремлено основні напрями досліджень, персоніфіковано науковий доробок істориків, окреслено коло недостатньо вивчених питань. Простежено образ С. Бандери крізь призму сучасної історичної пам’яті. Ключові слова: С. Бандера, історичний персонаж, історіографія, персонологічні студії, історіографічне джерело, історичний портрет, історична пам’ять. Vasyl’ Futala The Personality of Stepan Bandera in the Historiography and the Modern Historical Remembrance In the article it is analyzed the historiographical sources that reveal the life and activities of Stepan Bandera. It is found out stages and features of the issue’s development under different socio-cultural conditions, determined the main directions of research, personalized scientific contributions of historians, and sketched the range of insufficiently studied matters. The image of Bandera in the light of modern historical memory is traced. Key words: S. Bandera, historical figure, historiography, studio of personalities, historiographical source, historical portrait, historical remembrance. 57 ПОСТАТЬ СТЕПАНА БАНДЕРИ В ІСТОРІОГРАФІЇ ТА СУЧАСНІЙ ІСТОРИЧНІЙ ПАМ’ЯТІ Громадсько-політична діяльність Степана Бандери перебу- вала і продовжує перебувати в полі зору фахових істориків та публіцистів. Створена за кордоном і в Україні велика кількість різноманітної за жанром літератури потребує історіографічного аналізу, тим більше, що такої роботи, по суті, не проводило- ся. Тому метою статті є систематизувати процес накопичення історичних знань про С. Бандеру, виявити провідні тенденції вив- чення теми та накреслити шляхи подальших наукових пошуків. Зважаючи на культурно-історичну традицію й політичні уподо- бання різних соціальних та етнічних спільнот України, важли- во також розглянути цю індивідуальність у контексті сучасної історичної пам’яті. Перший нарис про життєвий шлях та політичну діяльність С. Бандери створив засновник бандерівського напряму історії ОУН Петро Мірчук1. В основу цього нарису лягла автобіографія Провідника ОУН(р), написана ним у квітні 1959 р. для американсь- кого генерального консульства в Мюнхені з метою одержання американської візи для поїздки до США. Життєпис було доведе- но до початку 1940 р. і вперше опубліковано в тижневику «Гомін України» (Торонто) за жовтень-листопад 1961 р. Дані про наступні роки (1940—1959) його життя і праці для українського визвольно- го руху подав активний діяч ОУН Григорій Васькович2. П. Мірчук виділив три етапи політичної діяльності С. Бандери: 1) етап революційної боротьби проти польської окупації західно- українських земель; 2) етап революційної боротьби проти гітле- рівсько-німецької окупації; 3) етап революційної боротьби проти більшовицької окупації. При цьому у центрі уваги дослідника пе- ребували організаторські здібності Провідника. Так, за час перебу- вання С. Бандери на посту голови Крайової екзекутиви (КЕ) ОУН 1 Мірчук П. Степан Бандера — символ революційної безкомпромісовости. — Нью- Йорк; Торонто: Організація Оборони Чотирьох Свобід України; Ліга Визволення України, 1961. — 143 с. 2 Васькович Г. Життя і діяльність Степана Бандери // Українська кореспонденція (Мюнхен). — 1964. — Ч. 8. — С. 3—7. 58 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ сталися якісні зміни в діяльності націоналістичної організації, як-от: завершено й закріплено організаційну розбудову мережі крайової ОУН; удосконалено техніку й зміст революційної про- паганди; припинено «екси» і всю активність спрямовано на індивідуальний терор проти представників польської адміністрації та їхню прислужників3. До важливих елементів політичного портре- ту історичного персонажа автор відніс його ідейну переконаність, бентежність духу, безкомпромісність і мужність. Саме завдяки гід- ній поведінці С. Бандери Варшавський судовий процес проти ОУН 1935—1936 рр. перетворився у «форум пропаганди української справи та української революційно-визвольної боротьби серед чу- жинців»4. І згодом — у польських в’язницях, застінках Заксенга- узена чи в еміграції — він морально, власним прикладом «зберіг українську самостійницьку ідею та українську визвольну боротьбу чистою, несплямованою і прямолінійною до кінця»5. Найповніше перебіг Варшавського та Львівського процесів ОУН подав Зиновій Книш, який згодом належав до мельниківського крила націоналістичної організації. У його двотомнику6 (сукупно 1200 сторінок тексту), що містить переважно офіційну інформацію Польської телеграфної агенції та львівської газети «Діло», точно передано атмосферу судових засідань, виступи суддів, прокуро- рів, адвокатів та обвинувачених. Разом із тим, проглядається про- холодне ставлення автора до С. Бандери та його прихильників. Зауважимо, що найвагомішою підставою для розсварення українських націоналістів стала справа із т. зв. «архівом Сеника». Першим із зарубіжних дослідників торкнувся цієї проблеми Воло- димир Мартинець, зазначивши, що документи ОУН, які чеська поліція захопила 1933 р. на празькій конспіративній квартирі члена ПУН Омеляна Сеника-Грибівського, були «другоступеневої вар- тости»7. З В. Мартинцем не погодився П. Мірчук. На його думку, в 3 Мірчук П. Степан Бандера — символ … — С. 18—26. 4 Там само. — С. 44—45. 5 Там само. — С. 86. 6 Книш З. Варшавський процес ОУН. На підложжі польсько-українських відносин тієї доби. У 2-х т. — Торонто: Срібна Сурма, 1986. — Т. 1. — 674 с.; Т. 2. — 535 с. 7 Мартинець В. Українське підпілля. Від УВО до ОУН. Спогади й матеріяли до пере- дісторії та історії українського організованого націоналізму. — Вінніпег: Видання ПУН. На скитальщині, 1949. — С. 12. 59 № 20Василь Футала Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті «архіві Сеника» були документи, що стосувалися дуже важливих організаційних справ: склад керівних органів ОУН, список її екс- позитур за кордоном, повідомлення про фінансові справи ПУН, протоколи засідань Проводу, кореспонденції його членів, звіти КЕ ОУН тощо. На переконання автора, дві з половиною тисячі таєм- них документів УВО і ОУН (418 оригіналів і 2055 копій) передав у руки польської поліції хтось із співробітників ПУН. П. Мірчук висловив здогад, що це міг зробити Ярослав Барановський, брата якого, Романа, викрито як провокатора на початку 1930-х рр.8. Полярно протилежного погляду дотримувався З. Книш. У зга- даному двотомнику і спеціальній праці «Архів Сеника. Історично- критична студія» дослідник дійшов до таких основних висновків: 1) перед Варшавським процесом ОУН не було одного загаль- ного архіву Організації, як і окремих архівів провідних діячів; найважливіші документи зберігалися в Євгена Коновальця в Женеві й Римі; 2) »архів» був сфабрикований польськими спец- службами; його автентичність заперечив захист підсудних, зо- крема доктор Володимир Горбовий; 3) вірогідно, т. зв. «архіву Сеника» сьогодні не існує, він був спалений ще до початку Другої світової війни9. Великою подією в культурно-освітньому житті української еміграції став вихід у світ 1965 р. збірки матеріалів «Московські вбивці Бандери перед судом»10. «Мотивом видання цієї книжки, — написав у передмові Степан Ленкавський, — було не лише бажан- ня закріпити для історії і для майбутніх поколінь пам’ять про цю трагічну подію, але виготовити підставові документи про черго- вий московський злочин, довершений на чужій землі, для вірної інформації українського народу в Батьківщині»11. Укладачі цьо- го збірника здійснили колосальну роботу, зібравши в один масив 8 Мірчук П. Степан Бандера — символ… — С. 42—43, 62; Мірчук П. Нарис іс- торії Організації Українських Націоналістів. Т. 1. 1920—1939 / за ред. С. Ленкавського. — Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк: Українське видавництво, 1968. — С. 378—382. 9 Книш З. Варшавський процес ОУН… — Т. 1. — С. 488—489, 539; Його ж. Архів Сеника. Історично-критична студія. — Торонто; Нью-Йорк; Лондон; Сидней: Фундація ім. О. Ольжича, 1992. — С. 153—166. 10 Московські вбивці Бандери перед судом. Збірка матеріялів за редакцією Данила Чайковського. — Мюнхен: Українське видавництво, 1965. — 695 с. 11 Там само. — С. 6. 60 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ розкидану в світовій пресі різного роду інформацію про вбивство агентом С. Бандери КҐБ СССР, зокрема, про підготовку замаху, невдалі спроби Кремля приховати свій злочин і про широкий по- літичний резонанс атентату серед української діаспори та у світі. Основну частину книжки склала оприлюднена повна стенограма судового процесу над убивцею та відповідні судові рішення. Подібний за змістом, але меншого масштабу проект виконав Петро Ґой — ректор Українського вільного університету (УВУ) у Мюнхені (1992—1993), голова Фундації УВУ з осідком у Нью-Йорку (1977—2001). Його стараннями опубліковано зібрані редакцією ча- сопису «Шлях перемоги» (Мюнхен) газетні та журнальні матеріали за 1959—1962 рр. про обставини загибелі С. Бандери та суд над його найманим убивцею12. Невелика збірка статей і документів, яку зібрав і видав Леонід Полтава13, також сприяла розширенню джерельної бази бандеріани. У повоєнні десятиліття чимало публікацій про С. Бандеру з’явилося на шпальтах «Визвольного шляху» та інших періодичних видань. У статтях Дмитра Чайковського, Зиновія Карбови- ча (Ярослава Стецька), Володимира Макара, Степана Галамая, Григорія Васьковича, Осипа Бандери, Юліяна Заблоцького, Ва- силя Олеськова, Анатолія Бедрія багато публіцистики, героїзації Провідника, але мало фактичних даних і глибоких висновків14. Тим 12 Збірка документів та матеріялів про вбивство Степана Бандери 1909—1959 / [Ред. П. Ґой, Б. Стебельський, Р. Саноцька]. — Торонто; Нью-Йорк; Мюнхен; Лондон; Мельборн: Світовий Український Визвольний Фронт, 1989. — 80 с. 13 Життя Степана Бандери. Збірник статей і документів / [зібрав і зредагував Л. Полтава]. — Нью-Йорк: Асоціяція Діячів Української Культури, [б. р]. — 65 с. 14 Чайковський Д. ОУН під проводом Степана Бандери // Визвольний шлях (Лондон). — 1962. — Кн. 4—5. — С. 336—370; Карбович З. Не сплямований пра- пор національно-визвольної революції (Про С. Бандеру) // Там само. — 1969. — Кн. 10. — С. 1098—1107; Макар В. Під прапором С. Бандери. У 15-річчя з дня смерти Провідника // Там само. — 1974. — Кн. 9—10. — С. 903—907; Галамай С. Великий революційний організатор (один фрагмент з діяльности сл. п. Степана Бандери) // Там само. — 1979. — Кн. 10. — С. 1140—1146; Васькович Г. Степан Бандера — символ волі народу // Там само. — 1979. — Кн. 11. — С. 1252—1256; Бандера О. Відійшов як справжній революціонер // Квітучі береги (Нью-Йорк). — 1980. — Ч. 19. — С. 6—14; Заболоцький Ю. Тривале місце С. Бандери в історії на- роду // Визвольний шлях.. — 1981. — Кн. 10. — С. 1155—1160; Олеськів В. В покло- ні Степанові Бандері. Доповідь, виголошена на жалобній академії в Лондоні // Там само. — 1985. — Кн. 1. — С. 13—22; Бедрій А. Провідник ОУН Степан Бандера з перспективи 30 років // Альманах «Гомону України». — Торонто, 1990. — С. 34— 47. 61 № 20Василь Футала Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті не менше, їхній вплив на процес формування історичної пам’яті про національно-визвольний рух під керівництвом ОУН(р) є неза- перечним. Серед невеликого числа мемуарних праць про С. Бандеру, що вийшли друком за кордоном, вирізняються спогади провідного члена ОУН Микола Климишина15. У них точно відтворено його перші зустрічі з керівником крайової ОУН, арешт, перебіг судо- вих процесів і побут у польських тюрмах. Важливими є авторські спостереження стилю мислення, манер та дій С. Бандери, зокре- ма під час слідства і суду. Він, на думку М. Климишина, «став перед поліцією і слідчими суддями і прокуратором на повний зріст як провідник підпільної революційної організації ОУН, яка під його наказами досягла вершин дійової і бойової активності й мала найбільші досягнення. За всю цю діяльність узяв він муж- ньо відповідальність і поставив справу по-революційному на всю ширину, як вона в дійсності виглядає. Перед ворогом стала тепер зовсім інша людина. Це вже не сірий малого зросту хлопець, що не скінчив студій, який ще не має повних 25 літ, але вірний ідеї революціонер-провідник, який заскакує їх і вводить у подив кож- ним словом і геройською поставою»16. Іншою була історіографічна ситуація в радянській Україні: національно-визвольна боротьба західних українців у 20—50-х рр. ХХ ст. там вивчалася не за правилами історичної науки, а у системі ідеологічно-політичних координат. Такі дослідники, як Володимир Замлинський, Сергій Даниленко (Ка- рин), Клим Дмитрук (Гальський), Володимир Чередниченко, впадаючи у крайність негативізму, подавали спотворену картину подій у Західній Україні. У їхніх працях17 С. Бандера зображений 15 Климишин М. В поході до волі. Спомини. Т. 1. — Торонто: Видання Ліги Визволення України і Дослідного Інституту Студіюм, 1975. — 429 с. 16 Там само. — С. 144—145. 17 Замлинський В. Шлях чорної зради. — Львів: Каменяр, 1969. — 167 с.; Даниленко С.. Дорогою ганьби і зради (Історична хроніка). — К.: Наук. думка, 1970. — 360 с.; Дмитрук К. Безбатченки (Правда про участь українських буржуазних націоналіс- тів і церковних ієрархів у підготовці нападу фашистської Німеччини на СРСР). — Львів: Каменяр, 1972. — 223 с.; Чередниченко В. Анатомія зради. Український буржуазний націоналізм — знаряддя антирадянської політики імперіалізму. — К.: Політвидав України, 1978. — 334 с. 62 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ не інакше, як один із керівників організації, що перебувала на службі у гітлерівської Німеччини (про вивчення його життєпису не могло бути й мови). З подібних позицій розглядали діяльність лідера крайової ОУН і польські історики-марксисти, як, напри- клад, Едвард Прус. Його монографія18 викликала зацікавлення частини польських читачів (хоча би з огляду на стиль писання — жанр пропагандистської публіцистики, притаманний радянським дослідникам), але водночас зазнала фахової критики. У 1987 р. з роз- громною рецензією виступив опозиційний учений Ришард Тожець- кий. Автор почав із найголовнішого: рецензована праця є «більше політологічною, ніж історичною». «Вже сама назва, — продовжив він, — містить у собі сарказм, бо якими півбогами, героями були Коновалець чи Бандера […]. Це були просто завзяті націоналісти, які виросли у боротьбі за незалежність»19. Далі Р. Тожецький навів важливі штрихи до політичних портретів лідерів ОУН. Зокрема, історик зазначив, що С. Бандера «був добрим організатором […], зайняв непохитну позицію на процесі за вбивство Броніслава Пе- рацького […], виявляв недовір’я до німців […]»20. Вагомий внесок у дослідження біографії С. Бандери зробив Богдан Цибульський, який проаналізував із правової точки зору Варшавський і Львівський процеси ОУН, а також долю провід- ника КЕ націоналістичної організації. Дослідник довів, що Банде- ра та його товариші мали перебувати у слідчій в’язниці Варшави до часу узаконення вироку, тобто до 22 червня 1936 р. Тому їх передчасне переведення до в’язниці «Свєнти Кшиж» у середині березня 1936 р. стало грубим порушенням ст. 523 Кримінально- процесуального кодексу. Це, на думку історика, є «найтяжче об- винувачення» судовій системі довоєнної Польщі21. Проаналізувавши побут С. Бандери у польських в’язницях, Цибульський висловив сподівання, що доля лідера крайової ОУН як в’язня буде повніше 18 Prus E. Herosi spod znaku tryzuba: Konowalec—Bandera—Szuchewycz. — Warszawa: Instytut Wydawniczy Związków Zawodowych, 1985. — 348 s. 19 Torzecki R. O nacjonalistach-Ukraińcach kontrowersyjnie… // Dzieje Najnowsze. — 1987. — № 2. — S. 161—162. 20 Ibidem. — S. 162—163. 21 Cybulski B. Stepan Bandera w więzieniach II Rzeczypospolitej i próby uwolnienia go przez OUN // Acta Uniwersitatis Wratislaviensis. Prawo. — 1989. — № 172. — S. 74—75. 63 № 20Василь Футала Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті з’ясована за умови дальшого поступу у дослідженні тюремного життя ув’язнених Другої Речі Посполитої22. Після 1991 р. сталися якісні зміни у вивченні українського націоналістичного руху, зокрема, пожвавився інтерес до постаті С. Бандери. Великий наплив у материкову Україну праць діаспорних авторів стимулював пошукову роботу їхніх ідейних однодумців. Так з’явилися науково-популярні дослідження Пе- тра Дужого, Василя Кука, Галини Гордасевич, Ярослава Сватка, Геннадія Бурнашева, Євгена Перепічки, Володимира Ковальчука23 та ін. Залучивши до наукового обігу різноманітні історичні дже- рела, переважно мемуарну літературу, автори простежили по- ходження С. Бандери, риси його характеру, життєвий шлях, ро- динне виховання, політичні погляди, діяльність в ОУН. Не обійшли увагою неоднозначні взаємини Провідника з іншими лідерами на- ціоналістичної організації, його подвижницьку працю в еміграції, спрямовану на визволення України з-під московського ярма. Крім того, спростовано численні міфи радянської пропаганди, яка праг- нула знищити національну історичну пам’ять про багаторічного лідера ОУН. У такому ж стилі Руслан Частій написав книгу для російськомовних читачів24 (скорочений україномовний варіант цієї праці вийшов друком у серії «Знамениті українці»). Для автора С. Бандера —видатна людина «завдяки своїй фанатичній вірі, за яку віддав своє життя, завдяки своїй мужності і силі волі, організаційним здібностям, енергії та іншим якостям, принесеним на вівтар незалежної України»25. 22 Cybulski B. Stepan Bandera w więzieniach II Rzeczypospolitej i próby uwolnienia go przez OUN // Acta Uniwersitatis Wratislaviensis. Prawo. — 1989. — № 172. — S. 94. 23 Дужий П. Степан Бандера — символ нації: Ескізний нарис про життя і діяль- ність провідника ОУН: У 2 ч. — Львів: Галицька видавнича спілка, 1996. — Ч. 1. — 190 с.; 1997. — Ч. 2. — 383 с.; Кук В. Степан Бандера (1909—1999 рр.). — Івано- Франківськ: Лілея-НВ, 1999. — 50 с.; Гордасевич Г. Степан Бандера — людина і міф. — Львів: Сполом, 2000. — 192 с.; Сватко Я. Місія Бандери. — Львів: Галицька видавнича спілка, 2002. — 64 с.; Бурнашов Г. Лицар великої ідеї. — Івано- Франківськ: Нова Зоря, 2004. — 184 с.; Перепічка Є. Феномен Степана Бандери. — Львів: Сполом, 2006. — 736 с.; Ковальчук В. Степан Бандера. — К.: ПП Наталія Брехуненко, 2009. — 66 с. 24 Частий Р. Степан Бандера: мифы, легенды, действительность. — Харьков: Фолио, 2007. — 382 с. (Время и судьбы). 25 Там само. — С. 379. 64 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Важливе значення для створення наукового життєпису С. Бан- дери та формування історичної пам’яті про нього має наявність джерельної бази. Пошук, упорядкування й оприлюднення доку- ментальних матеріалів здійснюють науково-дослідні центри та історики-ентузіасти. Вже 1993 р. у видавництві «Червона калина» побачила світ збірка вибраних матеріалів із мюнхенського видан- ня «Московські вбивці Бандери перед судом»26. Велику археогра- фічну роботу виконали Микола Посівнич і Володимир Сергійчук. Так, стараннями першого дослідника вийшла друком книга «Вар- шавський акт обвинувачення Степана Бандери та товаришів»27, яка певною мірою доповнила подібне видання З. Книша. Невдовзі М. Посівнич опублікував ще дві книги, що містять спогади і до- кументи про життя та діяльність С. Бандери у 1920—1950-ті рр.28. Добрим підґрунтям для дослідження його революційної боротьби став тритомник В. Сергійчука29. Зробивши прилюдними документи із колишніх архівів КҐБ СССР та додавши до них власні коментарі, автор тим самим поглибив наявні знання про вороже ставлення сталінського режиму до лідера ОУН та його однодумців, про- демонстрував методи боротьби радянських каральних органів з українським самостійницьким рухом. Корисною була едиційна робота Українського інституту національної пам’яті за час головування академіка Ігоря Юхновсь- кого. Так, 2009 р. створено електронну версію збірки, яка містить інформаційно-аналітичні матеріали про С. Бандеру: стислий на- рис біографії, матеріали й оцінки діяльності історичного персо- нажа представниками згаданої інституції та науковців, судовий вирок Богданові Сташинському та інші документи. Видання при- значене для редакцій засобів масової інформації, місцевих органів 26 Вбивство Степана Бандери. — Львів: Червона калина, 1993. — 357 с. 27 Варшавський акт обвинувачення Степана Бандери та товаришів / упоряд. М. Посівнич. — Львів: Мс, 2005. — 200 с., іл. 28 Степан Бандера: документи й матеріали (1920—1930 рр.) / упоряд. М. Посівнич. — Львів: Афіша, 2006. — 248 с.; Життя і діяльність Степана Бандери: документи й матеріали. Видання третє, доповнене / ред. і упоряд. М. Посівнич. — Тернопіль: Астон, 2011. — 496 с., іл. 29 Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939— 1959) / зa загальною редакцією професора Володимира Сергійчука. У 3-х т. — К.: ПП Сергійчук М. І., 2009. — Т. 1. — 680 с.; Т. 2. — 640 с.; Т. 3. — 648 с. 65 № 20Василь Футала Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, закладів освіти і культури, а також для широкого читацького за- галу30. Варто згадати й інші організаційні заходи, що сприя- ли всебічному аналізу життєвого шляху лідера українського визвольного руху. Зокрема, проведено декілька тематичних всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій, як-от: «Маловідомі сторінки життя, діяльності та теоретичної спадщини Степана Бандери» (Львів, 1998), «Степан Бандера в українському національно-визвольному русі ХХ століття» (Івано-Франківськ, 2008), «Український національний рух: історія та сучасність (При- свячена 80-річчю від дня заснування Організації Українських Націоналістів та 100-річчю від дня народження Степана Бандери)» (Острог, 2009). Непересічним явищем у науковому житті України став проведений Українським інститутом національної пам’яті круглий стіл «Роль і місце Степана Бандери в українському національно-визвольному русі 20—50-х рр. ХХ ст.» (Київ, 2009). Поглиблене вивчення проблеми здійснюється за декількома напрямками. Один із них — юність і початок нелегальної бо- ротьби Провідника ОУН. На Міжнародній науковій конференції, присвяченій 60-літтю УПА (Дрогобич, 2002), Ігор Гаврилів кон- статував: спротив ОУН польській окупації західних земель України досяг апогею у ті роки, коли Організацію очолював С. Бандера31. Залучення до наукового обігу матеріалів львівських архівів та мемуарної літератури дало змогу М. Посівничу збіль- шити обсяг знань про діяльність революціонера в Крайовій ек- зекутивні ОУН у 1930—1934 рр.32. На думку автора, саме у цей час С. Бандера сформувався як провідний керівник українського визвольного руху. Багатими на джерельний матеріал є й статті 30 Степан Бандера: Збірник матеріалів і документів / Український інститут на- ціональної пам’яті; упоряд. С. В. Бутко. — К.: УІНП, 2009. — 115 с. 31 Гаврилів І. Степан Бандера на чолі Крайової екзекутиви ОУН // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Спецвипуск. — Дрогобич, 2002. — С. 240. 32 Посівнич М. Степан Бандера — життя, присвячене свободі. — Торонто; Львів: Літопис УПА, 2008. — С. 21—50; Посівнич М. Діяльність Степана Бандери в Крайовій екзекутиві ОУН (1930—1934) // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. — Івано-Франківськ, 2009. — № 15— 16. — С. 303—309. 66 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Олександра Сича та Андрія Сови, присвячені активності С. Бан- дери в організації «Пласт», зокрема, його участі у роботі 5-го пластового куреня імені князя Ярослава Осмомисла та 2-го ку- реня старших пластунів «Червона Калина» у Стрию та Львові33. Дослідники слушно наголосили, що саме пластове життя загар- тувало та сформувало світогляд майбутнього Провідника ОУН. Ігор Андрухів та Василь Марчук висвітлили маловідому сторінку з нелегальної діяльності С. Бандери як члена УВО та його перший арешт наприкінці 1928 р. за поширення антипольських листівок під час відзначення 10-ї річниці Листопадового зриву у с. Бережниця Калуського повіту. Автори частково уточнили в хронологічному порядку місцевості, де він перебував і мешкав, та коло людей, з якими навчався й займався громадською й політичною роботою34. Не вщухає інтерес дослідників до родини історичного пер- сонажа. Завдяки подвижницькій праці івано-франківських уче- них, передовсім Петра Арсенича, віднайдено чимало архівних документів та зібрано спогади очевидців про батьків, братів, се- стер та інших ближчих і дальших родичів С. Бандери35. Заслуговує на увагу й праця відомого дрогобицького журналіста і краєзнавця Р. Пастуха, в якій представлено й проаналізовано родинний архів С. Бандери, випадково знайдений у церкві с. Тростянця Долинсь- кого району Івано-Франківської області36. У передмові до книги ав- тор слушно констатував, що із цього першоджерела С. Бандера «вимальовується зовсім не як захмарна зірка, ікона, а як звичайна 33 Сич О. Пласт у житті Бандери та очолюваної ним ОУН // Визвольний шлях. — 1999. — Кн. 7. — С. 811—818; Сова А. Діяльність С. Бандери в організації «Пласт» // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часо- пис. — Івано-Франківськ, 2009. — № 15—16. — С. 260—265. 34 Андрухів І., Марчук В. Початок активної політичної діяльності та перший арешт Степана Бандери (за матеріалами кримінальної справи) // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. — Івано- Франківськ, 2009. — № 15—16. — С. 579—582. 35 Арсенич П., Федорів Т. Родина Бандерів. До 90-річчя від дня народження та 40-річчя трагічної смерті провідника ОУН Степана Бандери (1909—1959). — Івано-Франківськ: Б. в., 1998. — 102 с.; Арсенич П., Густинський В. Степан Бандера, родина та його соратники. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2008. — 64 с.; Арсенич П., Бурнашов Г., Янович Б. Степан Бандера та родина. — Івано- Франківськ: Нова Зоря, 2008. — 368 с. 36 Пастух Р. Родинний архів Степана Бандери. — Дрогобич: видавець Сурма Святослав, 2008. — 152 с., іл. 67 № 20Василь Футала Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті земна людина, котра росла, мужніла в середовищі рідних, близь- ких соратників і друзів і з начебто шкільного «середняка» стрімко виросла в політичний символ, велетня нескореного духу»37. До недавнього часу «білою плямою» в біографії С. Бандери був період від липня 1941 до грудня 1944 р. Цю прогалину суттєво заповнила стаття М. Посівнича, у якій з’ясовано хронологію ув’язнення лідера ОУН та показано умови його перебування у німецьких тюрмах і концтаборах38. В епіцентрі дослідницької уваги перебуває теоретична спад- щина С. Бандери. Так, Ірина Фаріон убачає в його політичних поглядах чітко окреслені чотири концепти сприйняття світу: Бог, Душа, Духовність, Ідея39. Економічний світогляд Провідника вивчали Степан Злупко та Людмила Драгомирецька40. За їхніми спостереженнями, основою економічної візії теоретика була про- грама українського націоналізму, що передбачала вільний госпо- дарський розвиток України. Микола Галів охарактеризував по- гляди С. Бандери на філософсько-ідеологічні принципи виховання українців, завдання загартовування молоді в рамках ОУН, прак- тичні механізми реалізації цих завдань, а також його критику більшовицької освітньо-виховної системи41. На переконання ав- тора, для сучасної української педагогіки першорядне значення мають сформульовані С. Бандерою засади виховання і виховний ідеал з огляду на їх природо- та культуровідповідність, тобто відповідність українському національному світогляду, характеру й сучасним потребам суспільства в існуванні «людини свободи»42. Заслуговує на увагу й інтерпретація Володиром В’ятровичем ба- 37 Пастух Р. Родинний архів Степана Бандери. — Дрогобич: видавець Сурма Святослав, 2008. — С. 7. 38 Посівнич М. Степан Бандера у німецьких тюрмах і концтаборах [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.istpravda.com.ua/articles/2014/01/1/140665/ 39 Фаріон І. Степан Бандера — практик, теоретик, містик націоналістичного руху. — Львів: Місто НВ, 2009. — 33 с. 40 Злупко С. Економічний світогляд Степана Бандери // Шлях перемоги. — 1999. — 13 січня.; Драгомирецька Л. Економічні погляди Степана Бандери // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. — Івано- Франківськ, 2009. — № 15—16. — С. 246—252. 41 Галів М. Педагогічні погляди Степана Бандери // Галичина. Всеукраїнський нау- ковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. — Івано-Франківськ, 2009. — № 15—16. — С. 723—729. 42 Там само. — С. 727—728. 68 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ чення С. Бандери історичної місії Української повстанської армії та ролі Р. Шухевича у революційно-визвольній боротьбі україн- ців43. У демократичній Польщі, по-суті, не сталося зрушень у вивченні українського визвольного руху під керівництвом ОУН. Це засвідчили щорічні (від 1996 до 2008 рр.) зустрічі українських і польських істориків в межах програми «Україна — Польща: важкі питання», дискусії на Інтернет-форумах, а також праці дослідників із явно тенденційними поглядами44. Деякі авто- ри навіть роблять спробу реабілітувати політику Другої Речі Посполитої на західних землях України. Так, Анджей Айненкель (Інститут історії Польської академії наук) на ІІ Міжнародному історичному семінарі «Українсько-польські взаємини у 1918— 1947 рр.» (Варшава, 1997) заявив: у світлі подій, що мали місце на цих теренах під час Другої світової війни, варто називати дії польської влади не пацифікацією, а репресивно-відплатною ак- цією45. Невеликим винятком може служити монографія історика Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської, ет- нічного українця Романа Висоцького, в якій розкрито генезу, процес формування організаційної структури, пропагандистську і видавничу діяльність, програму й ідеологію ОУН46. Окремий розділ присвячено показу реорганізації низових ланок ОУН та пожвавленню їхньої підпільної роботи від часу покладення на С. Бандеру функцій керівника Крайового Проводу. Погляди ав- тора на український націоналістичний рух, зокрема, діяльність його лідерів багато в чому збігаються з висновками українських учених національно-державницького напряму. Принагідно за- 43 В’ятрович В. Степан Бандера про визвольну боротьбу Української Повстанської Армії // Визвольний шлях. — 1999. — Кн. 10. — С. 1210—1215. 44 Kulińska L. Działalność terrorystyczna i sabotażowa nacjonalistycznych organizacji ukraińskich w Polsce w latach 1922—1939. — Kraków: Księgarnia Akademicka, 2009. — 747 s. 45 Ajnenkiel A. Polityka Polski w stosunku do Ukraińców w okresie międzywojennym. Wybrany problemy // Polska — Ukraina: trudne pytania. Materiały II międzynarodowego seminarium historycznego «Stosunki polsko-ukraińskie w latach 1918—1947», Warszawa, 22—24 maja 1997. — Warszawa: KARTA, 1998. — T. 1—2. — S. 24. 46 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów w Polsce w latach 1929—1939: Geneza, struktura, program, ideologia. — Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2003. — 433 s. 69 № 20Василь Футала Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті уважимо, що такий науковий підхід, як «україноцентризм», Р. Висоцький поклав в основу і найновішої своєї праці47. Майже не зазнав змін образ С. Бандери в сучасному російському історичному дискурсі. Має рацію Ігор Лосєв, стверджую- чи: «бандерівець» постає у сприйнятті пересічного росіянина на підсвідомому рівні як свого роду «антиідеал» України, як живе втілення «поганої України», на відміну від доброї України — Малоросії48. Та все ж таки з’явилися перші паростки неуперед- женого висвітлення проблеми. 2005 р. у серії «Русский бунт» опубліковано збірник «Бандерівщина»49, який документаль- но ілюструє розвиток українського визвольного руху протягом 1940—1950-х рр. У книзі, як правило, передруковано матеріали з видання В. Сергійчука «ОУН—УПА в роки війни. Нові докумен- ти і матеріали» (К., 1996). Однак важливим є й те, що вперше російською мовою опубліковано біографічний нарис про С. Банде- ру (автор С. Шумов) та сім теоретичних праць Провідника ОУН. Книжку завершує добірка матеріалів «Вбивство Степана Банде- ри», яка базується на мюнхенському виданні «Московські вбивці Бандери перед судом». Протягом 2009—2010 рр. в Україні та за її межами тривали гострі дискусії навколо постаті С. Бандери, що вкотре актуалізувало проблему історичної пам’яті. Дискусії були спричинені дво- ма подіями: 100-літтям від дня народження Провідника ОУН і рішенням Президента України Віктора Ющенка надати йому звання Героя України. Історики й публіцисти зосередилися голов- но навколо таких питань, як героїзація чи засудження С. Банде- ри, визнання чи невизнання спадщини ОУН та УПА. Поштовхом до інтелектуальних баталій стала епістолярна полеміка Зенона Когута та Івана-Пола Химки. Перший автор доводив, що рух українських націоналістів був рухом національно-визвольним, а відтак, його не слід ототожнювати з фашизмом50. Натомість дру- 47 Wysocki R. W kręgu integralnego nacjonalizmu. Czynny nacjonalizm Dmytra Doncowa na tle myśli nowoczesnych Romana Dmowskiego. Studium porównawcze. — Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2014. — 543 s. 48 Лосєв І. Явище «бандерофобії» в російській свідомості // Сучасність. — 2001. — № 4. — С. 53. 49 Бандеровщина / [сост.: А. Андреев, С. Шумов]. — Москва: Эксмо, Алгоритм, 2005. — 304 с. 70 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ гий автор безапеляційно стверджував, що ОУН була типово фа- шистською, злочинною організацією, а тому українцям не варто приймати її спадщину за основу своєї ідентичності51. Огульні зви- нувачення І.-П. Химки у причетності ОУН до масового винищення євреїв і поляків у роки Другої світової війни не залишилися непо- міченими істориками, які фахово займаються цією проблемати- кою. Наприклад, Ю. Шаповал доволі обґрунтовано і в коректній формі вказав «своєму приятелеві професору Химці» на його обме- жене уявлення про український самостійницький рух. Свою клю- чову думку, яка спрямована проти концепції Химки, Юрій Шапо- вал висловив так: «полеміка про Бандеру та його спадщину — це не полеміка про те, чи був він злочинцем і ксенофобом, а про те, чи бути Україні державою. Вже тому Бандеру та його спадщину не викинути на те, що комуністична пропаганда називала «смітником історії»52. Помірковані позиції щодо лідера ОУН(р) зайняли Василь Ра- севич, Олександр Мотиль, Ярослав Грицак53 та інші дослідники. Вони вважають, що С. Бандера, попри його радикалізм, є сим- волом антиколоніальної боротьби. Відомий культуролог Микола Рябчук резонно зауважив, що така частина спадщини С. Бан- дери, як патріотизм, національна солідарність, самопожертва, ідеалістична відданість спільним цілям та цінностям, і сьогодні залишається актуальною54. Натомість для В. В’ятровича (і не тільки для нього) С. Бандера не лише символ, а й національний герой. Така оцінка є наслідком не стільки політичних уподобань історика, скільки ґрунтовного знання предмета дослідження. Останнє до- зволило йому спростувати численні стереотипи про історичного 50 Когут З. Український націоналізм // Страсті за Бандерою: статті та есеї / упо- ряд.: Т. С. Амар, І. Балинський, Я. Грицак. — К., 2010. — С. 145. 51 Химка І.-П. Українське минуле й українське майбутнє // Страсті за Бандерою… — С. 217; Зенон Когут — Іван Химка. Україністи та Бандера: розбіжні погляди // Критика. — 2010. — Ч. 3—4. — С. 11. 52 Шаповал Ю. Про визнання і знання [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://krytyka.com/ua/articles/pro-vyznannya-i-znannya. 53 Расевич В. Постать у «чорно-білих» кольорах // Страсті за Бандерою… — С. 110—120; Мотиль О. Україна, Європа і Бандера // Страсті за Бандерою… — С. 175—194; Грицак Я. Клопоти з пам’яттю // Страсті за Бандерою… — С. 346— 357. 54 Рябчук М. Довкола Бандери // Страсті за Бандерою… — С. 373. 71 № 20Василь Футала Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті персонажа, причому як старі (Бандера — терорист, зрадник, ко- лаборант), так і нові (деструктивний політик та розкольник, авто- ритарний лідер, людина, не причетна безпосередньо до масового визвольного руху середини ХХ ст.)55. Українська революція гідності стала приводом для окремих дослідників переосмислити чи уточнити свою позицію до постаті С. Бандери та очолюваного ним руху. За приклад може слугува- ти публічний виступ Андрія Портнова56, в якому він, з одного боку, об’єктивно оцінив вплив Майдану на суспільну свідомість в Україні, а з іншого — підтвердив свою упереджену точку зору на «міф С. Бандери». Скажімо, важко погодитися з таким авторським висновком: «В сучасній Україні слово “бандерівець” виконує негативну символічну функцію, тобто мобілізує за прин- ципом заперечення: чи то антимайданівської пропаганди, чи то ексклюзивного націоналізму. […] Обидві негативні міфології, м’яко кажучи, не сприяють розбудові (в автора “изобретению” — В. Ф.) нової України, демократичної, правової і справедливої держа- ви, запит на яку намагався сформулювати Євромайдан». Від по- яви в Інтернеті цієї публікації спливло немало часу, насиченого динамічними і драматичними подіями. Можливо, сьогодні А. Пор- тнов мислить інакше. Відрадно, що революційні зміни в Україні пробивають глуху стіну нерозуміння суті українського самостійницького руху сере- дини ХХ ст. в російській історичній думці. Так, відомий історик Андрій Зубов (до речі, це один із перших російських інтелектуалів, хто відкрито висловився проти анексії Криму Росією) пере- конливо заявив, що бандерівський рух був рухом національно- визвольним, антикомуністичним. Тобто, продовжив учений, С. Бандера боровся не з Україною, а з тоталітарною радянською системою, яка знищувала всіх громадян за будь-яке інакодумство57. Такої ж думки дотримується й інший авторитетний московський 55 В’ятрович В. Бандера: старі та нові міфи // Страсті за Бандерою… — С. 50—64. 56 Портнов А. Степан Бандера: личность и миф [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// espresso.tv/blogs/2014/06/23/stepan_bandera_lychnost_y_myf. 56 Историк Андрей Зубов: Бандеровцы [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// life.pravda.com.ua/person/2014/07/22/175554/ 57 Соколов Б. Про «криві дзеркала» російської історії: Друга світова війна та Україна // День.— 2014. — 19—20 вересня. — С. 8. 72 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ історик і літературознавець Борис Соколов: «Прибічники Бандери в принципі не відрізнялися від більшості національно-визвольних рухів тієї доби»58. Зіславшись на спогади в’язня Степлагу (Сте- пового табору), публіциста Марлена Кораллова про керівника Кенгірського повстання 1954 р., колишнього бійця УПА, єврея Герша Келлера, автор зробив висновок: послідовники С. Бандери «аж ніяк не були антисемітами за переконанням і переслідували лише тих євреїв, які були прибічниками радянських комуністів»59. Отже, у вивченні аналізованої наукової проблеми простежуємо два етапи: 40—80-ті рр. ХХ ст. і 90-ті рр. ХХ ст. — до тепер. У повоєнні десятиліття в українських зарубіжних центрах ство- рено значну кількість історіографічних фактів, які розкрива- ють найважливіші віхи життя та діяльності С. Бандери. В умовах незалежності України зросло число персонологічних студій, вио- кремилися нові напрями досліджень, нарощуються документальні публікації, вищого рівня сягнула концептуалізація проблеми. За невеликим винятком, незмінно негативною є позиція сучасної зарубіжної історіографії (передовсім польської і російської) щодо українського визвольного руху та С. Бандери. Революція гідності та війна за незалежність і соборність України вкотре надали високого ступеня важливості проблемі історичної пам’яті. Останні події вітчизняної історії стали наочним підтвердженням правильності наукових висновків представників етнічно орієнтованого національного наративу — В. В’ятровича, М. Посівнича, В. Сергійчука, О. Сича, Ю. Шаповала, І. Гавриліва та ін. Сьогодні в Україні суттєво зменшилося число людей, у яких ім’я С. Бандери викликає негативні емоції, для більшості пересічних громадян, особливо молоді, стали звичними чорно- червоний прапор ОУН і бандерівське гасло «Слава Україні — Ге- роям слава». Отож, немає сумніву в тому, що відійшла у минуле дуалістична офіційна політика пам’яті в Україні. У її виробленні беруть активну участь не тільки державні інституції та політичні партії національно-державницького спрямування, а й громадські організації, що вийшли з Майдану. 58 Соколов Б. Про «криві дзеркала» російської історії: Друга світова війна та Україна // День.— 2014. — 19—20 вересня. — С. 8. 73 № 20Василь Футала Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті Проте історичний портрет С. Бандери є незавершеним. На- приклад, маємо недостатньо інформації про еміграційний період (1945—1959 рр.) життя революціонера. Дослідникам необхідно зо- середитися й на висвітленні його складного внутрішнього світу. З цією метою варто максимально використати історико-мемуарні праці, які дозволяють глибше зрозуміти думки, настрої, мрії, почуття та сподівання героя. Докладнішого аналізу потребує пи- тання міжфракційної боротьби в ОУН, особливо після Другої світової війни. На часі створення академічного видання про лідера революційної ОУН. Для цього є не тільки потужний науковий потенціал, а й сприятливі соціокультурні умови.

Постать Степана Бандери в історіографії та сучасній історичній пам’яті

Institution

Ähnliche Einträge