Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен

У статі висвітлено один з найбільш невідомих і міфологізованих періодів діяльності Провідника ОУН Степана Бандери — ув’язнення у німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен. Показано його роль у відстоюванні проголошеного Акту відновлення української державності 30 червня 1941 р., участь у переговора...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Посівнич, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2015
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Період збройної боротьби ОУН та УПА
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181767
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен / М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 134-138. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181767
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1817672021-12-01T01:25:59Z Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен Посівнич, М. Період збройної боротьби ОУН та УПА У статі висвітлено один з найбільш невідомих і міфологізованих періодів діяльності Провідника ОУН Степана Бандери — ув’язнення у німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен. Показано його роль у відстоюванні проголошеного Акту відновлення української державності 30 червня 1941 р., участь у переговорах про залучення українського визвольного руху до Комітету ген. Власова. Описано також умови, в яких утримувалися політичні в’язні. The article covers one of the least-known and most mythologized periods in the life of the OUN Leader Stepan Bandera, the period of his imprisonment in the Nazi prisons and concentration camp Sachsenhausen. Specially: his role in defending the Act of the Renewal of the Ukrainian Statehood of June 30, 1941 and participation in talks with Gen. Vlasov’s Committee about joining the Ukrainian liberation movement to the Committee. It also describes the Nazi prison conditions for political prisoners. 2015 Article Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен / М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 134-138. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181767 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА Посівнич, М. Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен Український визвольний рух
description	У статі висвітлено один з найбільш невідомих і міфологізованих періодів діяльності Провідника ОУН Степана Бандери — ув’язнення у німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен. Показано його роль у відстоюванні проголошеного Акту відновлення української державності 30 червня 1941 р., участь у переговорах про залучення українського визвольного руху до Комітету ген. Власова. Описано також умови, в яких утримувалися політичні в’язні.
format	Article
author	Посівнич, М.
author_facet	Посівнич, М.
author_sort	Посівнич, М.
title	Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен
title_short	Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен
title_full	Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен
title_fullStr	Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен
title_full_unstemmed	Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен
title_sort	степан бандера в німецьких тюрмах і концтаборі заксенгаузен
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН та УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181767
citation_txt	Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен / М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 134-138. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT posívničm stepanbanderavnímecʹkihtûrmahíkonctaborízaksengauzen
first_indexed	2025-07-15T23:19:24Z
last_indexed	2025-07-15T23:19:24Z
_version_	1837756909811138560
fulltext	134 Микола Посівнич Кандидат історичних наук, на- уковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України В статі висвітлено один з найбільш невідомих і міфологізованих періодів діяльності Провідника ОУН Степана Бандери — ув’язнення у німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен. Показано його роль у відстоюванні проголошеного Акту відновлення української державності 30 червня 1941 р., участь у переговорах про залучення українського визвольного руху до Комітету ген. Власова. Описано та- кож умови, в яких утримувалися політичні в’язні. Ключові слова: Організація Українських Націоналістів (ОУН), Степан Бандера, ідеологія, Німеччина, тюрми, концтабори, політичні в’язні. Mykola Posivnych Stepan Bandera in German Prisons and Sachsenhausen Concentration Camp The article covers one of the least-known and most mythologized peri- ods in the life of the OUN Leader Stepan Bandera, the period of his im- prisonment in the Nazi prisons and concentration camp Sachsenhausen. Specially: his role in defending the Act of the Renewal of the Ukrainian Statehood of June 30, 1941 and participation in talks with Gen. Vlasov’s Committee about joining the Ukrainian liberation movement to the Committee. It also describes the Nazi prison conditions for political pris- oners. Key words: Organization of Ukrainian Nationalists (OUN), Stepan Banderа, ideology, Germany, prisons, concentration camps, political prisoners. 135 СТЕПАН БАНДЕРА В НІМЕЦЬКИХ ТЮРМАХ І КОНЦТАБОРІ ЗАКСЕНГАУЗЕН Провідникові ОУН Степану Бандері присвячено велику кіль- кість різного роду досліджень1, але зробити належний аналіз життя й діяльності та визначити його місце в історії офіційна українська історична наука ще не спромоглася. В українській та зарубіжній іс- торіографії періоди його ув’язнення є зовсім недослідженими, опо- витими різними міфами та не підтвердженими припущеннями. Осо- бливо це стосується перебування в німецьких тюрмах й концтаборі Заксенгаузен у 1942—1944 рр. Переважно дослідники подають ті самі енциклопедичні дані про цей період життя, однак досі не відтворено хронологію його перебування в ув’язнені. Основними джерелами для дослідження цього періоду діяльності Провідника ОУН С. Бандери є мемуари націоналістичних діячів: Ярослава Стецька, Андрія Мельника, Євгена Онацько- го, Володимира і Євгена Стахівих, Романа Ільницького, Василя Безхлібника, Дмитра Андрієвського, Тараса Боровця, отця Івана Гриньоха. Після завершення Другої світової війни архів концта- бору Заксенгаузен НКВД переправило до Москви, де він і досі зберігається закритим для дослідників. 31 березня — 3 квітня 1941 р. в Кракові на Другому Великому Зборі ОУН С. Бандеру-‘Сірого’ було обрано Головою Проводу. Ба- чачи неминучість війни між окупантами Польщі — Гітлером і Ста- ліним — Бандера вважав, що у цьому збройному конфлікті можна буде здобути вимріяну його поколінням Українську державність. 23 червня 1941 р. від імені ОУН за підписом С. Бандери і Володи- мира Стахіва Гітлеру було вислано Меморандум на 14 сторінках, в якому всіляко підкреслювалося, що основним завданням ОУН є відновлення незалежної Української Держави2. В меморандумі 1 Дем’ян Г. Степан Бандера. Життя і діяльність. (Вибрані матеріали до бібліогра- фії) // Життя і діяльність Степана Бандери: документи і матеріали. Видання 4-те, доп. / ред. і упор. М. Посівнич. — Тернопіль, 2014. — С. 427—450. 2 Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матері- алів. T. 1 / упор. В. Косик. — Львів, 1998. — С. 58—87; Гунчак Т. ОУН і нацистська Німеччина: між колабораціонізмом і резистансом // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича; Центр досліджень визвольного руху. — Львів, 2007. — Зб. 11. — С. 65—66. 136 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА зазначалося: «Якщо навіть німецькі війська при вмарші в Україну будуть спершу привітані, очевидно, як визволителі, то це настав- лення може швидко змінитися, коли Німеччина прийде до Украї- ни без відповідних обіцянок щодо свойого наміру відновити Укра- їнську Державу […] українці сповнені рішимости створити умови, які ґарантуватимуть національний розвиток у самостійній державі. Кожна влада, яка переслідує свої власні інтереси в побудові ново- го порядку на східньоевропейському просторі, мусить взяти до уваги цю резолюцію»3. Провідник ОУН не пішов на співпрацю з новим окупантом українських земель — нацистською Німеччиною на чолі з Адоль- фом Гітлером. З тактичних міркувань Бандера і Провід ОУН на- весні 1941 р. домовився з німецьким військовим командуванням про вишкіл Дружин Українських Націоналістів (батальйони «На- хтіґаль» і «Роланд»), які мали воювати на території України проти СРСР за відновлення державності. Вони створювалися з розра- хунком, що у майбутньому зможуть стати базою для формуван- ня регулярної української армії4. На початку німецько-радянської війни Похідні групи ОУН проголошують створення органів місцевої влади в містах і селах, залишених радянською адміністрацією. Ні- мецьку адміністрацію та війська ставили перед фактом, що вже місцеве населення обрало своїх голів міст, сільських війтів, сфор- мувало українську міліцію, а у Львові 30 червня 1941 р. ОУН про- голосила Акт відновлення Української Державності та створила уряд — Українське Державне Правління. Роль С. Бандери в про- голошенні Акту 30 червня була однією з основних: він був співав- тором тексту, ініціатором його оприлюднення та взяв на себе від- повідальність за його суть перед німецькою окупаційною владою5. В планах становлення «Нової нацистської Європи» про таку державу як Україна не могло бути й мови. Уряд на чолі з Я. Стець- 3 Цит. за: Гунчак Т. ОУН і нацистська Німеччина: між колабораціонізмом і резис- тансом... — С. 66. 4 Дружини українських націоналістів у 1941—1942 роках. — Б.м.в., 1953. — С. 6, 109—110; Кальба М. Дружини Українських Націоналістів. — Детройт, 1992. — С. 45—53. 5 ОУН в 1941 році. Документи. Ч. 2. / [упор.: О. Веселова, О. Лисенко, І. Патриляк, В. Сергійчук]. — К., 2006. — С. 357—371; Українське державотворення. Акт 30 червня 1941. Збірник документів і матеріалів; за. ред. Я. Дашкевича, В. Кука; упор. О. Дзюбан. — Львів; Київ, 2001. — С. ХХІ—ХХІІ. 137 № 20Микола Посівнич Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен ком ґестапо заарештувало та відправило по тюрмах і концтабо- рах. 3 липня 1941 р. відбулися двосторонні бесіди Степана Банде- ри, Володимира Горбового, Василя Мудрого, Степана Шухевича, Віктора Андрієвського із заступником державного секретаря Ге- нерал-губернаторства Ернестом Кундтом, доктором Фюлем, суд- дею фон Бюлов і полк. Альфредом Бізанцем у Кракові з приво- ду Акту 30 червня6. На погрози Кундта застосуванням репресій, якщо ОУН не припинить своєї державотворчої діяльності, С. Бан- дера заявив: «Ми вступили у бій, що розгортається зараз, щоб бо- ротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. [...] ОУН — єдина організація, що вела боротьбу, і вона має право, на підставі тої боротьби, творити уряд»7. Щоб схилити Степана Бандеру до співпраці та змусити відкликати Акт 30 червня, 5.07.1941 р. ґестапо арештувало його біля Белза і через Люблін відіслало до Кракова. Наступного дня його викликав на розмову шеф уряду (державний секретар) Генеральної Губернії Йозеф Бюлер та вимагав припинити діяльність УНК і відмовитися від проголошеного Акту. Після негативних відповідей Бандеру взято під домашній арешт й разом із жінкою Ярославою і дочкою Наталкою відправлено 9 липня в Берлін, де С. Бандеру помістили в тюрму ґестапо на Ліхтерфельде-Ост. Про відвідини цієї тюрми згадував Євген Стахів: «Я скоро вбираюся і чимдуж спішу до головної квартири ґестапо, де шефом був Гіммлер. І там сиділи мій брат і Бандера. Треба було пройти гострий контроль. Гестапівці, що стояли на дверях, докладно записували хвилину, коли ти увійшов, і куди йдеш. Спочатку я пройшов до Шарфа (його, до речі, весною 1943 року у Львові застрелив Маївський), потім мене викликали на коридор. Там на лавці Степан Бандера говорив з дружиною. З другого боку були ми з братом. Посередині сидів есесівець. Української він не вмів, тому просив говорити по- німецьки. Але час від часу ми все-таки перекидались українською, і я розповів про терор, про арешти, про те, що ми почали війну проти німців. Бандера передав дружині брудну білизну, яку я мав 6 Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матері- алів. T. 1... — С. 109—113; Гунчак Т. ОУН і нацистська Німеччина: між колабора- ціонізмом і резистансом... — С. 70—71. 7 Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж; Нью-Йорк; Львів: НТШ, 1993. — С. 510. 138 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА забрати, бо там у комірці було сховано листи до Лебедя. Я про те знав і мав завезти листи адресатові»8. У столиці ІІІ Райху з С. Бандерою постійно працювали пол- ковник Абверу Ервін Штольце, штурмбанфюрер СС Вайнман та проф. Маркерт з ОКВ. 25 липня його перевели під домашній арешт у Берліні на вул. Дальманштрасе № 8. В колишньому польському посольстві професори Ганс Кох і Герхард фон Менде проводили з Бандерою, Стецьком, Стахівим консультації. Бандері і Стецькові запропонували створити підконтрольну Крайову раду, згодом До- радчу раду при Райхскомісаріаті. В цей час відбулися численні розмови Бандери і Стецька з військовиками та партійними чи- новниками багатьох відомств. Вони вільно пересувалися в межах Великого Берліна, але під постійним наглядом. Також Бандера і Стецько написали різноманітні послання, пояснення, комунікати, декларації і меморандуми на ім’я Гітлера, Ріббентропа, Розенбер- га та інших діячів нацистської Німеччини9. За дорученням керівництва ОУН влітку 1941 р. в Берліні було сформовано спеціальну групу для зібрання коштів і харчів для С. Бандери, Я. Стецька, В. Стахіва, Осипа Тюшки, Івана Ґабрусевича, Юліана Химинця, Романа Ільницького та інших політв’язнів. На ці потреби від Проводу ОУН було передано зв’язковими в Берлін 30 тис. марок. На початку серпня харчі пере- дано через Романа Шухевича від старшин ДУН. Ця група допомага- ла Я. Бандері і її дочці, а Ярослава постійно з Марією Ґабрусевич, Марією Врецьоною і Марією Химинець носила передачі в’язням та передавала грипси. Ярослава Бандера два рази на тиждень от- римувала побачення з чоловіком від гестапо. Дозволялося при та- ких зустрічах говорити тільки по-німецьки. Вона передавала їжу, білизну, все, що було потрібно з речей побутового характеру. Також Іван Равлик за фальшивими документами приїжджав до Берліна і передавав в’язням передачі та дані10. 8 Стахів Є. Останній молодогвардієць. — Київ, 2004. — С. 110. 9 Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріа- лів. T. 1... — С. 130, 211—212, 236—242; Стецько Я. 30 червня 1941: Проголошення відновлення державности України. — Торонто; Нью-Йорк; Лондон: УВС, 1967. — С. 267—273; Ільницький Р. Думки про українську визвольну політику / упор. О. Панченко. — Гадяч, 2007. — С. 135. 139 № 20Микола Посівнич Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен 14 серпня 1941 р. С. Бандера, отримавши вимоги проф. Ган- са Коха, написав відкритого листа райхсміністрові Розенбергу, де зазначив, що відкликання УДП і призупинення діяльності ОУН є неприйнятним. 11—12 вересня проф. Маркерт, проф. Г. Кох, проф. Бергард фон Менде проводили бесіди з С. Бандерою, Я. Стецьком, В. Стахівим і Ріком Ярим, щоб ОУН «віддала долю України в руки Німеччини, конкретно її Фюрера з терпеливим очікуванням на остаточну перемогу», інакше всіх очікують арешти і концтабори11. Після успіхів Вермахту на початку вересня 1941 р. на Східному фронті, коли стало очевидним, що Червону армію буде оточено і доля Києва уже вирішена, в Берліні почали діяти рішучіше по відношенню до українських націоналістів. 15 ве- ресня 1941 р. у помешканні Бандери гестапо провело обшук, а його самого відправлено у центральну тюрму гестапо на вул. Прінцрегентштрасе у камеру № 29. Одночасно з тим було проведено масові арешти членів ОУН на всіх окупованих німцями територіях в Україні і Європі. В ув’язненні опинилося півтори тисячі оунівців12. В цей період Я. Бандера-‘Беркут’ підтримувала контакт з Володимирою Силинською та мала дозвіл на зустріч з чоловіком що два тижні. Зустрічі проводилися під суворим нагля- дом гестапівців, розмовляли лише німецькою і ретельно передив- лялися передачі. Наприкінці 1941 р. Я. Бандера повідомила родину о. Теодора Давидюка про долю С. Бандери13. Братів Бандери — Василя (21.07.1942 р.) та Олександра (кінець липня 1942 р.) було закатовано в концтаборі Авшвіц (Освенцім). В Херсоні ґестапо розстріляло брата Богдана в 1942 р., а у львівській в’язниці також брата дружини. Батька Бандери о. Андрія НКВД розстріляло ще 10 липня 1941 р. в Києві, а двох сестер, Воло- 10 Панченко О. Лев Ребет: нація і держава. Демократія і право. — Гадяч, 2003. — С. 110; Безхлібник В. «Малолєтка»// Альманах Гомону України. — Торонто, 1993. — С. 155; Кедюлич-Химинець М. Відлуння буремних років. Спогади. — Нью- Йорк; Ужгород, 2011. — С. 65—68. 11 Стецько Я. 30 червня 1941... — С. 317. 12 Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матері- алів. T. 1... — С. 279—281; Ільницький Р. Думки про українську визвольну політи- ку... — С. 136—137. 13 Протокол допиту Федора Давидюка від 13.06.1945 р. // Степан Бандера у доку- ментах радянських органів державної безпеки (1939—1959) / упор. В. Сергійчук. — К., 2009. — Т. 1. — С. 327—328. 140 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА димиру і Оксану, вивезли в сибірські концтабори. Через відмову С. Бандери від співпраці з нацистами його близькі родичі загинули мученицькою смертю, а він сам опинився концтаборі14. Своєю чер- гою, український народ розпочав збройну боротьбу проти нових окупантів. Цей рух Опору переріс у справжню повстанську війну не тільки проти нацистського режиму, а й радянської тоталітарної системи, розтягнувшись на довгі роки. Під іменем Бандери вона набрала масштабності та запеклого характеру, а з його іменем окупанти ідентифікували і пов’язували визвольний рух15. За спогадами члена Проводу ОУН Петра Дужого-‘Дорожа’, за долю С. Бандери та інших націоналістів усі дуже переживали, хоч про це ніхто не говорив публічно. Щоб не нашкодити ув’язненому, керівництво ОУН не пов’язувало з іменем Провідника свою антинімецьку діяльність, але його задуми і плани ще трива- лий час активно нуртували в націоналістичному середовищі16. В офіціозі ОУН «Ідея і Чин» від 1.11.1942 р. вказувалося про загибель в німецьких тюрмах і концтаборах багатьох націоналістів та братів Провідника ОУН — Олександра і Василя Бандер17. На початку січня 1942 р.18 С. Бандеру розмістили у камері- одиночці № 73 концтабору Заксенгаузен. Його відвідали представ- ники німецьких урядових кіл і вимагали написати відозву до членів ОУН і всього українського народу про спільну боротьбу проти СССР. За це обіцяли звільнити самого Бандеру, інших політв’язнів 14 Климишин М. В поході до волі. Спомини. — Б.м.в., 1996. — С. 112; Кук В. Родина Опарівських // Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах і спо- гадах / [записи і упор. Г. Дем’яна]. — Львів: І-т народознавства НАНУ, 2006. — С. 188. 15 Косик В. УПА в німецьких документах // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича; Центр досліджень визвольного руху. — Львів, 2003. — Зб. 1. — С. 60; Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. T. 1... — С. 365—367; Там само. Т. 4 / [упор. В. Косик]. — Львів, 2000. — С. 235—238. 16 Дужий П. Степан Бандера — символ нації. Частина друга. — Львів, 1997. — С. 176—177. 17 Дума П. [Маївський Д.] Герої наших днів / Літопис УПА. — Т. 24: Ідея і Чин: орган Проводу ОУН, 1942—1946. — Торонто, 1995. — С. 43. 18 За спогадами Провідник ОУН прибув з В. Стахівим до концтабору на почат- ку 1943 р. (Ільницький Р. Думки про українську визвольну політику... — С. 139). У свою чергу В. Стахів подає своє ув’язнення з березня 1943 р. і там уже сидів Бандера (Wywiad radiowy T. Zawadzkiego // Stefan Rowecki w relacjach / pod red. nauk. T. Szaroty. — Warszawa: «Pax», 1988. — S. 323). 141 № 20Микола Посівнич Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен та пропонували «вольності» для України після закінчення війни. Усі ці пропозиції супроводжувалися постійним тиском на С. Бан- деру, його родину і ув’язнених членів ОУН19. У концтаборі Заксенгаузен був спеціальний блок № 9 (Камер- ний дім (Zellenbau), українські в’язні його називали «Бункер»). Головний наглядач за блоком, Курт Еккаріус, підпорядковувався начальникові табору штандартенфюрерові СС Антону Кайнд- лю. Серед в’язнів блоку були комуністичні лідери з усієї Європи (напр. Ернст Тельман), колишній канцлер Німеччини Ганс Лю- тер, радянські генерали, німецькі єпископи, українські, польські і румунські націоналісти (генерал Армії Крайової Стефан Ро- вецький, керівник Румунської «Залізної гвардії» Хоріа Сіма), французькі міністри (Леон Блюм, Фріц Тіссен, Пауль Рейно, Едуард Даладьє), міністр оборони Латвії генерал Роберт Дамбітіс, австрійський канцлер Курт Шушніг, офіцери розвідки і пілоти англійських літаків, сини Сталіна, Нансена та маршала Італії П’єтро Бадольйо, представники аристократичних родин Європи (напр. італійська принцеса Мафальда). Всього в ув’язнені перебу- вало 80-90 осіб. Переважна більшість із них отримувала допомогу від Міжнародного Червоного Хреста власних країн чи від родин20. Один із перших в’язнів концтабору Заксенгаузен Омелян Анто- нович у спогадах писав: «Режим бункера був тюремним. Вставати на свисток, а не на дзвінок о 6-й годині ранку, а за 5 хвилин випу- скали кожного поодинці до умивальні і туалети в кінці коридора, не довше як на 2-3 хвилини. Все це відбувалося лявфшріт, себто бігом. Усі в’язні були обмундировані в смугасті одяги і дерев’яники (взуття — ред.). О 7-й годині снідання. З порожньою мискою нака- зано вибігати поодинці туди, де близько вахи стояв казан, і есес- ман варихою роздавав «каву» і пайку чорного хліба. З тим хлібом і юшкою в мисці треба було бігом повертатися назад до камери, а есесман підганяв, шнель, шнель, лявфен. Те саме в обідню пору і о 5-й годині. Харчування нічим не відрізнялося від того, що в 19 Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939— 1959) / [упор. В. Сергійчук]. — К., 2009. — Т. 1. — С. 18. 20 Stachiw W. W Sachesenhauzen z gen. Roweckim // Stefan Rowecki w relacjach.. — S. 314—315; Стецько Я. 30 червня 1941... — С. 320; Панченко О. Лев Ребет... — С. 110—111; Онацький Є. У Вавилонському полоні: спомини. — Буенос-Айрес, 1949. — С. 84. 142 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА таборі, а протягом 1942 року майже увесь час це була двічі на день густа юшка з брукви жовто-брунатного кольору, і та клята бруква весь час смерділа у коридорі, але щось треба було їсти. Не щоднини, але тільки раз на тиждень, а може, й рідше виводили на прохід під бункером на 15-20 хвилин. Перебування на самоті від ранку до вечора могло привести до меланхолії або ще гіршого психічного занепаду. Ізоляція була введена тотальна. Навіть есес- мани рідко входили до камери, їх видно було лише тричі, коли ми вибігали за харчуванням, тоді можна було дістати варехою по голові. Камери не замикалися ключами, лише залізними засувами, які кожний із зовні міг відсунути. Увесь час, день і ніч есесмани перебували на своїй васі, і також майже безперервно чутно було на увесь бункер якусь музику з радіопередач, а може, це були грампластинки. Награвались різні німецькі мелодії, але майже постійно награвалась популярна на той час в Німеччині мелодія Лілі Марлен»21. Згідно з даними німецького розвідника і згодом агента Штазі, який назвав себе Отто Зайдель, С. Бандера був у дружніх стосун- ках із письменником, архітектором та художником Оддом Нансе- ном (6.12.1901 — 27.06.1973). Цей норвезький велетень взяв його під свою опіку і допомагав усім чим мав, особливо харчами. Сте- пану Бандері був відомий досвід його батька Фрітьофа у мирному відстоюванні незалежності Норвегії від Швеції. На його думку, тюремний досвід показав Бандері, що фізично можна перебува- ти у неволі, але духовне самовдосконалення і творчість роблять людину вільною навіть у в’язниці22. Однак у видрукуваних в Осло у 1946 р. трьохтомних щоденниках О. Нансена «День за днем» та англійській версії книги 1949 р. про концтабір Заксенгаузен таких даних не знаходимо23. 21 Антонович О. Спогади. — Київ; Вашингтон, 1999. — С. 279. 22 Герой чи мерзотник? Німецькі спецслужби про С. А. Бандеру / Інтерв’ю Костянтина Стогнія з Отто Зайделем. [Електронний ресурс]. — Режим досту- пу: (http://vikna.if.ua/news/category/history/2012/11/26/10989/view). 23 Nansen O. Fra dag til dag. 1: Fra 13 januar til 4 august 1942. — Oslo: Dreyer, 1946. — 284 s.; Nansen O. Fra dag til dag. 2: Fra 5 august 1942 til 21 august 1943. — Oslo: Dreyer, 1946. — 390 s.; Nansen O. Fra dag til dag. 3: Fra 22 august 1943 til 28 april 1945. — Oslo: Dreyer, 1946. — 302 s.; Nansen O. From day to day / Transl. by K. John. — New York, 1949. — 485 p. 143 № 20Микола Посівнич Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен За спогадами отамана Т. Боровця-‘Бульби’, концтабір Зак- сенгаузен являв собою «окреме царство есесів у царстві Гітлера. Там, в лісі, побудоване ціле місто з власними бараками, бунке- рами, великими будовами, військовими фабриками, шпиталями, крематоріями та газовими камерами. Там були великі бараки для спеціально ізольованих груп в’язнів і навіть домики для різних високопоставлених осіб з-посеред німців та інших націй Европи». Він зазначає, що завдяки С. Бандері і д-ру Томі Лапичакові діяла своєрідна пошта, яку називали «кібель-поштою»: під час прогульок в’язні залишали записки в квітнику або закидали в камеру до за- значених осіб. Найбільшим враженням для в’язнів було постійне бомбардування авіацією США і Англії військових заводів, розта- шований недалеко від них24, а також висадка військ союзників у Нормандії, замах на Гітлера і Варшавське повстання25. За свідченнями в’язня Заксенгаузену (блок № 10), чільного діяча ОУН-р, теренового провідника Німеччини (1941—42) Ва- силя Безхлібника-‘Беркута’, Степан Бандера в умовах суворого режиму концтабору проявляв чудеса конспірації та був непере- вершеним організатором обміну інформацією, газетами і харчови- ми пайками. З Безхлібником Бандера зустрічався у лікарні блоку № 9, де проходив приписані процедури. Безхлібник інформував Провідника про становище членів ОУН в німецьких концтаборах, ситуацію в Україні та міжнародні події26. Саме в цей час протягом 1943 р. проходив лікарські процедури член АК Ян Баранскі, який був здивований тим, що С. Бандера говорив дуже гарною і чистою польською мовою. Навіть тоді Бан- дера твердив, що єдиним реальним шансом здобути незалежність для України була співпраця з Німеччиною та війна її з СССР. Він завжди підкреслював, що німці — найбільші в світі брехуни і не можна вірити жодному їхньому слову. В розмовах Бандера постійно засуджував політику нацистів і вважав, що вони обов’язково про- грають війну. У Баранскі складалося враження, що він свідомо 24 Боровець-Бульба Т. Армія без держави. Спогади. — Вінніпег, 1981. — С. 281—283. 25 Stachiw W. W Sachesenhauzen z gen. Roweckim // Stefan Rowecki w relacjach. Warszawa, 1988. — S. 321. 26 Безхлібник В. «Малолєтка»... — С. 157—159; Архів ОУН у Києві. — Ф. 3. — Оп. 1. — Од. зб. 30 (Листування В. Безхлібника з о. І. Гриньохом з приводу обста- вин перебування С. Бандери в концтаборі Закзенгаузен, 1987 р.). — Арк. 1. 144 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА провокує на різні антинімецькі висловлювання, щоб потім здати його концтабірній адміністрації. Щоб здобути довір’я в поляка- аківця, Бандера розповів про свої контакти з ген. Ровецьким27. Інший в’язень, чільний діяч ОУН-м Євген Онацький, описує режим перебування в концтаборі у камері № 70: ніяких розмов з іншими ув’язненими під час прогульок по подвір’ю, підйом ранком о 5.00, застеляння ліжка та прибирання камери, вихід до уми- вальника. Опісля сніданок, о 12.00 обід, вечеря о 18.00 (їжу завжди приносили в камеру). Якість їжі була дуже поганою. Кожен в’язень мав сам помити посуд. Існувало три категорії харчування в’язнів, і оунівцям приділялася остання. День завершувався о 20.00 ляган- ням спати. Онацький із захопленням згадує символічні різдвяні по- дарунки 1944 р.: від Я. Стецька та маленьку передачу солодкого печива від С. Бандери28. За спогадами провідного члена ОУН-м Дми- тра Андрієвського, Степан Бандера, виявляв під час ув’язнення товариськість, допомагав харчами тим, хто був у скруті. Дізнавшись про смерть Олега Ольжича, він запропонував уночі після другого дзвінка вшанувати його пам’ять хвилиною мовчання29. Провідний діяч ОУН В. Стахів у споминах вказував, що ад’ютант Головного коменданта концтабору Генріх Отто Весель мав хобі фотографувати для власної колекції специфічних в’язнів, серед яких був Провідник ОУН С. Бандера. В них були камери (№ 69, 73) т. зв. третього класу: без зайвих предметів, тісні, твер- де ліжко, малий стільчик і прикручений до стіни столик. Камери мала 12,5 м2 (ширина 2,5 м, довжина 5 м, висота 2,7 м). Напро- ти вхідних дверей було невелике міцно загратоване прямокутне вікно, що мало матове скло, яке пропускало світло, але не дозво- ляло бачити, що діється у дворі30. 22 липня 1943 р. відбулася зустріч С. Бандери з Головним комен- дантом АК ген. Стефаном Ровецьким-‘Гротом’, який сидів в камері № 71. Зустрітися їм допоміг В. Стахів та ще один в’язень з камери № 72, датський поручник Кнут Петерсен. Темою їх розмов були 27 Baranski J. Jak zginął gen. Grot // Stefan Rowecki w relacjach... — S. 332—333. 28 Онацький Є. У Вавилонському полоні... — С. 78—79, 82—84. 29 Андрієвський Д. Наше ув’язнення // Літопис українського політв’язня. — Ч. 1. — Мюнхен, 1946. — С. 31. 30 Stachiw W. W Sachesenhauzen z gen. Roweckim // Stefan Rowecki w relacjach... — S. 314—321. 145 № 20Микола Посівнич Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен перспективи українсько-польських взаємин, політика західних союзників, прихід в Україну і в Польщу більшовиків тощо. Згодом свою позицію ген. Ровецький виклав у листі польським в’язням: «Вже зараз мусимо рахуватися з втратою наших східних земель на користь українців. Того вимагає політика польської нації»31. Наприкінці серпня 1943 р. до С. Бандери в камеру навідувався групенфюрер СС, шеф 4 відділу безпеки ген. Генріх Мюллер. Він намагався притягнути Провідника ОУН до співпраці, однак от- римав категоричну відмову. Тоді ж було поширено інформацію про страту Бандери в тюрмі. В середині грудня 1943 р. В. Стахіву і С. Бандері поміняли камери — № 17 і, ймовірно, № 6332. Про перебування в концтаборі Заксенгаузен полк. А. Мельник писав: «Місцем проходу був трикутник між двома крилами бараку, які прямовисно стояли до себе, і високим муром, що відділював барак від решти табору. Вже попереднього дня завважив я в однім з відхилених угорі вікон знаки хустиною і кінцями пальців. На- ступного дня знаки ці повторились, що більше, появились крей- дою писані на шибці вікна написи: “Лапичак в шпиталі, Мушинсь- кий 26, Тарас Бульба 28” і дальші інформації про розміщення нашої націоналістичної групи в цім “зондербараці”. Під кінець на шибці бачу напис, від якого мені в очах потемніло: “Ольжич” і побіч цього хрестик. [...] Мов громом уражений цією вісткою, не ви- держую і на цілий голос питаю: “Хто ви?” і у відповідь появляєть- ся на шибці напис “Степан Бандера”. — Ну, і здибались, — поду- мав я. — Це він перший системою відповідно наставлених дзеркал пізнав мене і перший поміг нав’язати контакт зі співтоваришами недолі: Андрієвським, Мушинським, Онацьким, Ждановичем і Костем Мельником. Це був останній прохід без вартового на цім подвір’ї, отже, і остання нагода того своєрідного зв’язку мойого зі Степаном Бандерою в німецькій тюрмі»33. 31 Stachiw W. W Sachesenhauzen z gen. Roweckim // Stefan Rowecki w relacjach... — S. 317. 32 Онацький Є. У Вавилонському полоні... — С. 82—84; Stachiw W. W Sachesenhauzen z gen. Roweckim // Stefan Rowecki w relacjach... — S. 318, 321; Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939 — 1959) / [упор. В. Сергійчук]. — К., 2009. — Т. 1. — С. 220—221. 33 Мельник А. Пам’яті впавших за волю і велич України // Організація Українських Націоналістів. 1929—1954. — Б.м.в., 1955. — С. 31. 146 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА На початку серпня 1944 р. Степана Бандеру відвозили на бесіду з групенфюрером СС і генерал-лейтенантом поліції Генріхом Мюл- лером. Йому запропонували написати відозву до вояків-українців Червоної армії, щоб вони здавалися в полон і вели боротьбу проти Москви. Також обіцяли звільнити усіх членів ОУН і надати Україні деякі політичні концесії. Бандера нагадав ген. Мюллеру жахливе поводження з полоненими ЧА і їх мільйонні смерті, арешти і стра- ти українських патріотів, окупацію і розчленування України. Тому й відмовився йти на співпрацю. В середині вересня в концтабір від Проводу ОУН для розмов зі С. Бандерою прибув о. Іван Гриньох. Він передав ґрипс від М. Лебедя щодо повноважень отця, і Бан- дера одразу ж проковтнув записку. Степан Бандера, за спогадами І. Гриньоха, виглядав дуже вимученим і хворобливим (ймовірно, тоді хворів на грип), бідно одягнутий, але був рішуче налашто- ваний. Впродовж понад годинної зустрічі Бандері було розказано про зміни, які відбулися в структурах ОУН і УПА34. Рішення про звільнення Бандери і Стецька було затвер- джено 25.09.1944 р. на нараді Альфреда Розенберга і начальни- ка головного управління безпеки Райху Ернеста Кальтенбрунера. 27.09.1944 р. Бандеру відвезли з концтабору в околиці Берліна, де знову утримували під домашнім арештом, пропонували співпрацю в Українському національному комітеті (УНК), який мав бути під керівництвом генерала РОА Власова. Такі умови запропонував С. Бандері шеф головного бюро СС, ген. Г. Бергер 5.10.1944 р. Бан- дера відмовився входити в УНК, натомість запропонував замість себе адвоката Володимира Горбового. Пісня переговорів ген. Бер- гер зазначив: «Бандера — це незручний, упертий і фанатичний слов’янин. Своїй ідеї він відданий до останнього. На даному етапі надзвичайно цінний для нас, опісля небезпечний. Ненавидить так само росіян, як і німців». Переговори такого ж характеру про- водили проф. фон Менде, штурмбанфюрер СС д-р Фріц Ру- дольф Арльт і штурмбанфюрер СС Людвіг Вольф35. За спогадами 34 Архів ОУН у Києві. — Ф. 3. — Оп. 1. — Од. зб. 30. — Арк. 3-6; Ільницький Р. Думки про українську визвольну політику... — С. 142—144. 35 Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матері- алів (1944—1945). Т. 4... — С. 9, 215; Косик В. Україна і Німеччина у Другій світо- вій війні... — С. 439—445; Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. — К., 1993. — С. 244. 147 № 20Микола Посівнич Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен Я. Стецька, 28.09.1944 р. в його камері з’явилися штурмбанфюрери СС Вольф і Шенк, які повідомили про його відправку з концта- бору. Тоді ж разом з Бандерою їх відвезли під охороною гестапо у спеціальну віллу під Берліном, де з ними проводив переговори ген. Г. Бергер36. Також Стецько зазначав, що «в концтаборах і у підвалах найгірших тюрем — предовгі роки — йому [С. Бандері] було заборонено писати. Він міг тільки передумувати в постійній непевності, чи будь-коли його думи й ідеї, концепції й пляни змо- жуть здійснюватися»37. Багато дослідників ставлять питання, чому Бандеру не ліквідували, як багатьох інших, у концтаборі Заксенгау- зен. У 1943—1944 рр. воєнна поразка Німеччини була очевид- ною, тому нацисти знову хотіли на власну користь розіграти українську карту. Бандеру пробували використати для черго- вого колабораціоністського проекту, але його принциповість у відстоюванні інтересів українського визвольного руху стала на заваді реалізації ворожих планів. В Україні Провід ОУН довідався про звільнення С. Банде- ри наприкінці жовтня 1944 р. з радіопередач, і це повідомлення помістив 14 листопада у газеті «Щоденні вісті» її головний редак- тор Осип Дяків-‘Артем’. В ньому через представника УГВР за кордоном С. Бандера передав палкий привіт воякам УПА38. Наприкінці грудня 1944 р. гестапо відправило С. Бандеру в Берлін, де утримувало під домашнім наглядом. Двічі на день він мав зголошуватися у їхньому місцевому відділку. На початку січня 1945 р. віднайшов родину Бандер їх стрийко Осип: «Коли через знайомого удалося мені роздобути його адресу, поїхав я до Берліна, де знайшов його, дружину й доню в скромній, але привітній квартирі. Моя візита по стількох роках розлуки була для нас милою несподіванкою, і ми провели ввесь час у розмовах. Він цікавився ближчою й дальшою ріднею, відносинами за біль- 36 Стецько Я. 30 червня 1941... — С. 324; Архів ОУН у Києві. — Ф. 3. — Оп. 1. — Од. зб. 30. — Арк. 7. 37 Стецько Я. Передмова // Бандера С. Перспективи української революції. — Мюнхен, 1978. — С. ХІІІ. 38 Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939—1959) / [упор. В. Сергійчук]. — К., 2009. — Т. 1. — С. 232; Дужий П. Степан Бандера — символ нації... — С. 304. 148 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА шовицьких і німецьких часів, розказував про своє життя й обіцяв тримати зв’язок»39. В середині січня 1945 року С. Бандера декілька днів перебував у м. Кракові, де зустрічався з членами ОУН Юрієм Лопатинським- ‘Калиною’, Дмитром Чижевським-‘Демидом’, через яких передав Проводові ОУН своє рішення про підпорядкування вибраному Бюрові Проводу та підтримання рішень ІІІ-го Надзвичайного Ве- ликого Збору ОУН. В середині січня 1945 р. до Бандери прибу- ли чільні діячі ОУН — М. Лебедь, о. І. Гриньох, Василь Охримо- вич — з листами, інструкціями від Проводу ОУН, а також Мирон Матвієйко і Я. Ф. (ймовірно, Ярослав Федик) з речами побуто- вого характеру. Стараннями М. Матвієйка для родини Бандери було виготовлено фальшиві документи на прізвище Романишиних. 1 лютого 1945 р. Бандера разом з родиною за допомогою М. Лебедя під час авіаційних бомбардувань, в атмосфері загального хаосу, втік з-під гестапівського нагляду до австрійського Тіролю, зго- дом в Інсбрук. Їх цілий час супроводжував спеціальний помічник Андрій Пеленичка-‘Плевак’. Згодом С. Бандера переїхав до Відня, поселився за підробленими документами в готелі для німецьких військовослужбовців, де його точно не шукало гестапо, і далі про- довжив діяльність у керівництві ОУН на еміграції. Згодом деякий час він мешкав у Празі на тимчасово винайнятих квартирах40. 6.06.1945 р. Провідникові ОУН було видано посвідку на ім’я Сте- пана Попеля про ув’язнення протягом 15.09.1941 — 6.05.1945 рр. за політичними мотивами в концтаборі Мавтгаузен, а також посвідку Ліги українських політичних в’язнів німецьких концентраційних таборів № 427 на те ж ім’я від 21.02.1946 р. Степан Бандера активно використовував свої тюремні зв’язки у відстоюванні незалежності України серед європейських гро- мадських і політичних діячів, які пройшли німецькі тюрми й конц- табори. 39 Бандера О. Відійшов як справжній революціонер // Квітучі береги. — Нью-Йорк, 1980. — Ч. 19. — С. 9. 40 Стахів В. Про українську зовнішню політику, ОУН, Карпатську Україну та по- літичні вбивства Кремля / [упор. О. Панченко]. — Гадяч, 2005. — С. 262—264; Протокол допиту В. Охримовича від 16.12.1952 р. // ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 445. — Т. 4. — Арк. 94; Протокол допиту М. Матвієйка від 16.06.1951 р. // ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 56232 фп. — Арк. 48—49.

Степан Бандера в німецьких тюрмах і концтаборі Заксенгаузен

Репозитарії

Схожі ресурси