Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни

У статті йдеться про співпрацю українського письменника Івана Багряного з підпіллям ОУН(м) і ОУН(б), а також закордонним представництвом (ЗП) УГВР під час Другої світової війни. З’ясовано шляхи, якими Багряний приєднався до українського визвольного руху, галузі співробітництва письменника з ОУН, про...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Бігун, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2015
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Період збройної боротьби ОУН та УПА
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181769
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни / І. Бігун // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 163-198. — Бібліогр.: 134 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181769
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1817692021-12-01T01:26:00Z Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни Бігун, І. Період збройної боротьби ОУН та УПА У статті йдеться про співпрацю українського письменника Івана Багряного з підпіллям ОУН(м) і ОУН(б), а також закордонним представництвом (ЗП) УГВР під час Другої світової війни. З’ясовано шляхи, якими Багряний приєднався до українського визвольного руху, галузі співробітництва письменника з ОУН, простежено маршрут еміграції членів ЗП УГВР і проаналізовано причини розриву Багряного з націоналістичним табором. The article tells about the Ukrainian writer Ivan Bagrianyi’s collaboration with OUN(M) and OUN(B) underground and UGVR Foreign Representative Mission (ZP) in the course of World War II. The ways through which Bagrianyi joined the Ukrainian liberation movement and his fields of co-operation with OUN were found out, the emigration routes of ZP UGVR members were traced back and reasons of Bagrianyi’s rupture with the nationalistic camp were analysed. 2015 Article Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни / І. Бігун // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 163-198. — Бібліогр.: 134 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181769 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА Бігун, І. Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни Український визвольний рух
description	У статті йдеться про співпрацю українського письменника Івана Багряного з підпіллям ОУН(м) і ОУН(б), а також закордонним представництвом (ЗП) УГВР під час Другої світової війни. З’ясовано шляхи, якими Багряний приєднався до українського визвольного руху, галузі співробітництва письменника з ОУН, простежено маршрут еміграції членів ЗП УГВР і проаналізовано причини розриву Багряного з націоналістичним табором.
format	Article
author	Бігун, І.
author_facet	Бігун, І.
author_sort	Бігун, І.
title	Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни
title_short	Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни
title_full	Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни
title_fullStr	Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни
title_full_unstemmed	Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни
title_sort	іван багряний і оун під час другої світової війни
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН та УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181769
citation_txt	Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни / І. Бігун // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 163-198. — Бібліогр.: 134 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT bíguní ívanbagrânijíounpídčasdrugoísvítovoívíjni
first_indexed	2025-07-15T23:19:36Z
last_indexed	2025-07-15T23:19:36Z
_version_	1837756922830258176
fulltext	163 Ігор Бігун Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху У статті йдеться про співпрацю українського письменника Івана Багряного з підпіллям ОУН(м) і ОУН(б), а також закордонним пред- ставництвом (ЗП) УГВР під час Другої світової війни. З’ясовано шля- хи, якими Багряний приєднався до українського визвольного руху, галузі співробітництва письменника з ОУН, простежено маршрут еміграції членів ЗП УГВР і проаналізовано причини розриву Багряного з націоналістичним табором. Ключові слова: Іван Багряний, Йосип Позичанюк, Аркадій Любченко, Ярослав Струтинський, ОУН(б), ОУН(м), ЗП УГВР, ВУНР. Igor Bigun Ivan Bahrianyi and OUN during World War II The article tells about the Ukrainian writer Ivan Bagrianyi’s collaboration with OUN(M) and OUN(B) underground and UGVR Foreign Representative Mission (ZP) in the course of World War II. The ways through which Bagrianyi joined the Ukrainian liberation movement and his fields of co- operation with OUN were found out, the emigration routes of ZP UGVR members were traced back and reasons of Bagrianyi’s rupture with the nationalistic camp were analysed. Key words: Ivan Bahrianyi, Yosyp Pozychaniuk, Arkadiy Liubchenko, Yaroslav Strutynskyi, OUN(B), OUN(M), ZP UGVR, VUNR. 164 ІВАН БАГРЯНИЙ І ОУН ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Видатний український пись- менник Іван Багряний уже в 30х рр. сформувався як проти- вник радянської влади і заробив тавро «буржуазного націоналіс- та». Відбувши три роки заслан- ня на Далекому Сході і прові- вши два роки під тортурами у в’язниці НКВД, у 1941 р. він за переконаннями був готовий при- єднатися до політичних сил, які виборювали б незалежну Укра- їну. Тому природно, що під час Другої світової війни Багряний співробітничав з Організацією Українських Націоналістів (як мельниківців, так і бандерівців) і Українською Повстанською Армією. Про співпрацю І. Багряно- го з ОУН відомо надзвичайно мало. Зазвичай біографи пись- менника, наприклад, Максим Балаклицький, Наталія Комар, Олексій Коновал, подають короткі згадки про сам факт співробітництва1. Дещо докладніше проблему розглядали Анатолій Русначенко, Євген Штендера і Олександр Шугай2. Досить докладно участь І. Багряного в українському ви- звольноу русі в 1943—1945 рр. висвітлила Олена Подобєд3. Однак автор оминула увагою контакти письменника з ОУН в 1941— 1 Див., напр.: Балаклицький М. Іван Багряний як літературна постать // Багряний І. Вибрані твори. — К.: Смолоскип, 2006. — С. 10; Комар Н. «…По лінії найбіль- шого опору» // Багряний І. Людина біжить над прірвою. — К.: Школа, 2009 — С. 4; Коновал О. Дещо про І. Багряного, його творчість і листування // Багряний І. Листування. — Т. 1. — К.: Смолоскип, 2002. — С. 5 тощо. Іван Багряний, кінець 1945 р. 165 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни 1942 рр. та й період підпільного життя Багряного в Галичині в 1943—1944 рр. (до виїзду з України) відобразила досить поверхово. У своєму дослідженні ми спиратимемося на спогади і докумен- ти самого І. Багряного4, свідчення його колег із ОУН(м), ОУН(б) і УПА: Зенона Городиського, Омеляна Антоновича, Романа Петрен- ка (Євгена Татури), Льва Шанковського, Миколи Лебедя, Андрія Дольницького, Ярослава Струтинського, Євгена Стахова, Яросла- ва Гайваса, Василя Гришка, Дарії Ребет, Миколи Дейчаківсько- го, Миколи Самійленка, Мирослава Прокопа5, а також знайомих 2 Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національ- ні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії. — К.: Пульсари, 2002. — С. 49; Штендера Є. Іван Багряний // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріяли. Книга четверта: Документи і спогади. — Торонто; Львів, 2001. — С. 291—298; Шугай О. «Я прийду остання…» // Шугай О. Іван Багряний: нове й маловідоме. Есеї, документи, листи, спогади, нотатки, факти. Кн. 1. — К.: Смолоскип, 2013. — С. 139—158. 3 Подобєд О. Іван Багряний: громадсько-політична та культуротворча діяльність: [монографія]. — К.: Ніка-Центр, 2014 — 248 с. 4 Багряний І. Автобіографія / Передм. С.А. Шальченка, Р.Я. Пирога // Слово і Час. — 1994. — № 2. — С. 5—8; Його ж. Вибрані твори в 2х томах. — Т. 2. — К.: Юніверс, 2006 — 703 с.; Його ж. Листування 1946—1963. — Т. 2. — К.: Смолоскип, 2002 — 556 с.; Його ж. Народження книги // Багряний І. Вибрані твори. — К.: Смолоскип, 2006. — С. 478—500; Череватенко Л. Иван Багряный. Биографические данные // Зеркало недели. — 1996. — № 31. — 2 августа. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/CULTURE/ivan_bagryanyy.html. 5 Городиський З. Мої ранні зустрічі із сл. п. Іваном Багряним // Самостійна Україна. — 1988. — Ч. 2. (427). — квітень — червень. — С. 58—69; Його ж. Українська Національна Рада. — К.: КМ Academia, 1993 — 143 с.; Антонович О. Спогади. — Ч. 1. — К.; Вашінгтон, 1999 — 392 с.; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 27. Петренко Роман («Юрко», «Омелько»). За Україну, за її волю (спогади). — Торонто; Львів, 1997. — 269 с.; Шанковський Л. Ініціятивний комітет для створення Української Головної Визвольної Ради. Постання і дія в 1943—1944 рр. Спогад і коментар // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, ма- теріяли. Книга четверта: Документи і спогади. — Торонто; Львів, 2001. — С. 28—69; Лебедь М. Зовнішньополітична діяльність Генерального Секретаріяту Закордонних Справ УГВР // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріяли. Книга четверта: Документи і спогади. — Торонто; Львів, 2001. — С. 116—130; Дольницький А. Зустрічі з полковником О. Даниленком («Данком») // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріяли. Книга четверта: Документи і спо- гади. — Торонто; Львів, 2001. — С. 183—190; Струтинський Я. Сотник Андрій Кисіль-Дольницький («Голубенко») // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, 166 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА письменника, які спілкувалися з ним під час війни: Олександра Діденка, Дмитра Нитченка, Григорія Костюка, Аркадія Любченка та ін6. Перші контакти з ОУН(м) Після звільнення із в’язниці 1 квітня 1940 р. і до початку війни Іван Багряний жив і працював у рідному місті Охтирці Сумської області7. «Війна і прихід німців застали мене тяжко хворим у місцевій лікарні», — писав згодом Багряний про початок нового етапу в його житті8. Німецькі війська окупували Охтирку 14 жов- тня 1941 р.9. Тоді ж, у жовтні, на Слобожанщину почали прибува- ти перші похідні групи ОУН. матеріяли. Книга четверта: Документи і спогади. — Торонто; Львів, 2001. — С. 192—198; Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля і кордони. Повість мого життя. — К.: Рада, 1995. — 317 с.; Гайвас Я. Коли кінчалася епоха. — Чикаго: На чужи- ні, 1964. — 143 с.; Гришко В. «Під Бандерою» і з Багряним. Мемуарний нарис з історії ідейно-політичного життя української повоєнної еміграції 1945—49 рр. // Гришко В. Карби часу: Історія, література, політика, публіцистика. — Т. 1. (1946—1952). — К.: Смолоскип, 1999. — С. 227—447; Ребет Д. Про народжен- ня і не змарноване буття УГВР // Сучасність. — 1965. — Ч. 1. — С. 71—79; Дейчаківський М. На визвольних стежках Європи. — К., 1997 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://exlibris.org.ua/muk/r01.html, http://exlibris.org. ua/muk/r02.html; Спогади Самійленка Миколи Омеляновича, учасника підпілля ОУН(б) в Дніпропетровській і Кіровоградській обл. // Архів Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР); Шугай О. «Я прийду остання…» // Шугай О. Іван Багряний: нове й маловідоме. Есеї, документи, листи, спогади, нотатки, факти. Кн. 1. — К.: Смолоскип, 2013. — С. 139—158. 6 Шугай О. Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду: роман-досліджен- ня. — К.: Рада, 1996. — 480 с; Нитченко Д. Від Зінькова до Мельборна: із хроніки мого життя. — Мельборн: Байда, 1990. — 407 с.; Його ж Листи письменників. — Мельборн: Ластівка, 1992. — 191 с.; Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади у двох книгах. — К.: Смолоскип, 2008. — Кн. 1 — 720 с.; Кн. 2. — 512 с.; Щоденник Аркадія Любченка. — Львів; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1999. — 383 с. 7 Миронець Н. Слідчі справи Івана Багряного: За матеріалами архівів ДПУ—НКВС // Слово і час. — 1995. — № 5—6. — С. 60; Попільних М. Охтирський етап життя та літературної творчості Івана Багряного періоду другої світової ві- йни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/content/ view/3207/106/. 8 Череватенко Л. Иван Багряный. Биографические данные // Зеркало недели. — 1996. — № 31. — 2 августа [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// gazeta.zn.ua/CULTURE/ivan_bagryanyy.html. 9 Кудленок О. Охтирка в роки Великої Вітчизняної [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/content/view/4500/106/. 167 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни Відомо, що організація мережі ОУН(м) у Харкові розпо- чалася з приходом туди 24 жовтня 1941 р. мельниківця Петра Онуфрика ‘Богдана Івановича Коника’, посланця Проводу мель- никівської ОУН у Києві10. Він став формувати українську по- ліцію. У той самий час дісталися міста й емісари бандерівської ОУН. Проте їхні позиції виявилися значно слабшими порівняно з мельниківцями. Середню похідну групу (провідник — Микола Лемик) німці сильно послабили репресіями на Полтавщині, тож до Харкова змогли дійти лише окремі члени ОУН(б). Вони за- снували свою підпільну мережу, але про їхню діяльність наразі обмаль інформації11. Один із членів ОУН(м) згадував про те, що в той час в Охтирці працювали: Іван Багряний — у відділі постачання, Іван Яценко — начальником міліції, Ірина Пізо (галичанка, згодом закатована німецькими каральними органами) — друкаркою в комендатурі. Відомо, що цей осередок займався збором і доставкою харчів у го- лодний Харків12. Товариш і соратник Багряного в еміграції Василь Гришко, передаючи розповідь Багряного, згадував: «Як відомо, вів далі Багряний, я так само як і ви, був під час війни в контак- ті з нашими західними націоналістами, спочатку — з “мель- никівцями”, а потім, до кінця війни, з “бандерівцями”»13. Отже, свої зв’язки з націоналістами Іван Багряний налагодив спершу з ОУН(м), ймовірно, після 24 жовтня 1941 р. У Харкові почала виходити газета «Нова Україна», головним редактором якої був член ОУН(м) Петро Сагайдачний. Перший номер газети зі вступним словом письменника Аркадія Любчен- ка вийшов 10 грудня 1941 р. За висловом охтирського краєзнав- ця Михайла Попільнюха, «Багряний неймовірно зрадів і повіз та передав свої дописи редакторові, які в основному підписував 10 ОУН-УПА на Сумщині / автор-упорядник Іванущенко Г. М. — Т. 2. — К.: Українська видавнича спілка, 2009. — С. 36. 11 Труш В. Діяльність ОУН (б) на Харківщині // Діяльність підпілля ОУН на Сході України. Збірник статей / упоряд. П. Хобот. — Дніпропетровськ: Східноукраїнський дослідницький центр «Спадщина», 2010. — С. 107. 12 ОУН-УПА на Сумщині… — С. 38. 13 Гришко В. «Під Бандерою» і з Багряним. Мемуарний нарис з історії ідейно-полі- тичного життя української повоєнної еміграції 1945—49 рр. // Гришко В. Карби часу: Історія, література, політика, публіцистика. — Т. 1. (1946—1952). — К.: Смолоскип, 1999. — С. 359—360. 168 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА псевдонімом Сорок Сорок та кількома іншими»14. Із січня 1942 р. почала виходити газета районної управи «Голос Охтирщини», ре- дактором якої став, за даними сучасних дослідників, уже згада- ний Іван Яценко, а відповідальним секретарем — Борис Губарев15. Правда, сам Багряний у листі до свого соратника Михайла Воско- бійника (5 липня 1958 р.) писав, що першим редактором цієї газе- ти був саме він, Губарев — після нього, а Яценко — вже згодом16. Як би там не було, більшу частину періоду своєї праці у виданні Іван Багряний долучався як позаштатний ілюстратор, а згодом і як дописувач. До його обов’язків входило виготовлення кліше, за- ставок газети та ілюстрування. За спогадами працівника редакції Олександра Діденка, газета спочатку виходила з орієнтацією на націоналістичні настрої, подібно до преси в Західній Україні17. У цей час почали набирати обертів репресії німецьких окупан- тів проти українських націоналістів. Якщо масові арешти банде- рівців по всій Україні тривали від вересня 1941 р., то на початку 1942 р. втрат зазнала ОУН(м). Протягом листопада-грудня 1941 р. її діяльність у Харкові мала фактично легальний характер. Від кінця січня 1942 р. німці розв’язали боротьбу проти харківських націоналістів. Було ліквідовано легальний штаб мельниківців — відділ пропаганди Харківської міської управи, змінилося й облич- чя газети «Нова Україна», яка перейшла повністю під німецький контроль і стала рупором німецької адміністрації. П. Онуфрика було відсторонено від керівництва українською поліцією Харкова. За таких умов Онуфрик та інші мельниківські емісари залишили місто на початку березня 1942 р.18. 14 Попільнюх М. Охтирський етап життя та літературної творчості Івана Багряного періоду Другої світової війни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/content/view/3207/106/. 15 Там само; Галкін О. «Голос Охтирщини» та його творці [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/content/view/3763/106/; Колодяжний М. Окупаційна газета в Охтирці [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.okhtyrka.net/content/view/3681/106/. 16 Багряний І. Листування 1946—1963. — Т. 2. — К.: Смолоскип, 2002. — С. 344. 17 Шугай О. Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду: роман-дослі- дження. — К.: Рада,1996. —С. 439—440; Галкін О. «Голос Охтирщини» та його творці [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/content/ view/3763/106/. 18 Скоробогатов А. ОУН у Харкові за часів окупації // Український історичний жур- нал — 1999. — Вип. 6(№ 428). — С. 87. 169 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни Діяч харківського осередку ОУН(м) і мовний редактор «Но- вої України» доцент Юрій Бойко- Блохін19, який не виїхав із Хар- кова, побував на урочистостях із приводу Шевченківських днів в Охтирці. У місцевому театрі він прочитав лекцію, в якій акцен- тував увагу на націоналістичних настроях у поезії Т. Шевченка («Гайдамаки», «Розрита моги- ла», «Ще як були ми козаками», «Великий льох» тощо)20. Харківські мельниківці, що залишилися в місті, перейшли на підпільний стан. Керівни- цтво органами цивільної влади в м. Харкові здобула група «тради- ційної української громадськості» згуртована навколо Володимира Доленка, з якою ОУН(м) була в тісній співпраці21. Зазначимо, що слобожанці мало розумілися на відмінностях між мельниківцями й бандерівцями, оскільки майже нічого знали про історію та по- точний стан їхніх організацій. Тому непоодинокими були випадки взаємодопомоги між харків’янами-мельниківцями і бандерівцями22. Про діяльність ОУН (без уточнення, якої саме) на Охтирщині окупантам дещо вже було відомо. Агент німецької поліції 14 лип- ня 1942 р. доносив: «Особливо відзначається робота і організа- ція ОУН по Охтирському районі під проводом редактора газети Охтирської. Даний редактор перебував довгий час на Західній Україні і спеціально надісланий ОУН в даний район»23. Однак, Юрій Бойко (Блохін) 19 Рибальченко Р. Бойко Юрій Гаврилович // Наукові записки з української історії: Зб. наук. статей. — Переяслав-Хмельницький, 2012. — Вип. 30.— С. 130—131. 20 Шугай О. Іван Багряний… — С. 440. 21 Скоробогатов А. ОУН у Харкові за часів окупації… — С. 88. 22 Там само. — С. 85. 23 Архів Управління СБ України в Сумській обл. — Спр. П-10468 — Арк. 225 (одержа- но від історика Г. Іванущенка, Суми). 170 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА якщо в цьому донесенні йдеться про «Голос Охтирщини», то до- нощик помилився. Бо ж як редактор І. Яценко, так і його заступ- ник Б. Губарев були місцевими, а про їхню належність до ОУН наразі достовірно нічого не відомо. Як запам’яталося О. Діденку, коли вістки про німецькі репресії проти націоналістів дісталися Охтирки, місцевий актив, зокрема редактор Яценко і художник Багряний, став поводитися стрима- но, а немісцеві оунівці, в тому числі Ю. Бойко-Блохін, більше не з’являлися в Охтирці24. Німці наказали змінити заголовок газети «Голос Охтирщини». Для цього було виготовлене нове кліше без тризуба, а назва видання писалася німецькими літерами «Goloss Achtirschschiny» і через тире «Stimme von Achtyrka». Після того І. Багряний залишив посаду ілюстратора в газеті25 і перейшов на працю до театру26. За даними сучасних дослідників, це сталося в грудні 1942 р. Але впадає в око занадто великий проміжок між весняним роз- гоном осередків ОУН(м) у Харкові й груднем 1942 р. — навряд чи новини про ті події так довго йшли до містечка, яке лежить неподалік Харкова. Тож, певно, переформатування газети оку- пантами відбулося внаслідок більш недавніх подій. Так, невідо- мий член ОУН(б) в «Огляді відносини на ОСУЗ і ПдСУЗ під весну 1943» зафіксував масові арешти націоналістів у Харкові протягом жовтня—листопада 1942 р.27. Це підтверджується документами ні- мецьких каральних органів. У донесенні СД (служби безпеки) із окупованих територій № 29 від 13 листопада 1942 р. ішлося про перестрілку і арешт німецькими органами 11 членів ОУН(б) та за- хоплення підпільної друкарні в Харкові 17 жовтня 1942 р.28. Тому, імовірніше, що саме про ці репресії нацистів проти націоналістів 24 Шугай О. Іван Багряний… — С. 440. 25 Правда, надалі час від часу надсилав до газети свої дописи. 26 Галкін О. «Голос Охтирщини» та його творці [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/content/view/3763/106/; Колодяжний М. Окупаційна газета в Охтирці. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.okhtyrka.net/content/view/3681/106/. 27 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 18. Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-Східної та Південної України. — Київ; Торонто, 2011. — С. 394. 28 Україна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних мате- ріалів (1941—1942) / упоряд. В. Косик — Т. 2: 1941—1942. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1998. — С. 349. 171 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни говорив О. Діденко, і результатом цього осіннього натиску окупан- тів на харківських бандерівців стали зміни в «Голосі Охтирщині». О. Діденко також згадував, що Багряний дуже шкодував, що на- ціоналістичний рух був швидко придушений, не встигнувши як слід розгорнутися. «У бесідах він розкривався як прихильник ідеї самостійності і незалежності України»29. Прихильник ОУН(б) на Сході На 1942 р. припадає «знайомство» І. Багряного з бандерівця- ми30. За даними краєзнавців, Багряний весь час жив в Охтирці, зрідка приїжджаючи до Харкова на короткий час31. Пропагандист і співробітник преси крайового проводу Південно-Східних укра- їнських земель (ПівдСУЗ) Микола Самійленко‘Лисий’ був один із тих членів ОУН(б), хто першти сконтактувався з Багряним. У липні—серпні 1942 р. четверо націоналістів проводили похід за маршрутом Нижньодніпровськ (лівобережна частина м. Дніпропе- тровська) — Харків — Охтирка — Полтава, агітуючи населення за ОУН, закладаючи нові осередки тощо. «В Охтирці, біля колиш- ньої управи, ми провели зустріч з молоддю міста, що нагадувала мітинг. Нашу агітацію сприймали по-різному — кричали, навіть, “Чудаки!” Наприкінці я заспівав пісню “Ішов по лісу гайовий” і навчив ній місцевих хлопців. Перед тим ми домовились із місце- вими членами ОУН, що вони участі в нашій акції не братимуть, щоб не “засвітити” себе. Ночували ми в колишніх військових ка- зармах. Вони були порожніми, двері відчинені, тому й ми виріши- ли зупинитися там. Через якусь годину хтось постукав до нас у віконце. Відчинили. Зайшов високий, худорлявий чоловік у гумових чоботях і похідному одязі. Розговорилися. Той назвався: “Іван Ба- гряний”»32. Наприкінці розмови, як запам’ятав Самійленко, Ба- гряний повідомив, «що збирається вирушати на Рівненщину, де 29 Шугай О. Іван Багряний… — С. 440. 30 Штендера Є. Іван Багряний // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріяли. Книга четверта: Документи і спогади. — Торонто; Львів, 2001. — С. 296. 31 Галкін О. Правдиві факти про Івана Багряного [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/content/view/1566/44/. 32 Спогади Самійленка Миколи Омеляновича // Архів ЦДВР. — С. 3—4. 172 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА створюється українська армія і що там його місце»33. Забігаючи наперед, скажемо, що на Західну Україну Багряний врешті-решт дістався, але тільки в жовтні 1943 р. і на Львівщину. Може видатися дивним, що націоналістичну роботу в Охтирці здійснювали члени Організації, які прийшли з ПівдСУЗ, а не з Північно-Східних українських земель (ПСУЗ) з центром у Києві, до яких за організаційним поділом ОУН(б) належали Сумщина й Харківщина. Тим більше, що від січня до жовтня 1942 р. активно діяв Сумський обласний провід ОУН(б)34. Утім, наявні публікації нічого не повідомляють про осередки, засновані цим проводом в Охтирці, хоча в інших районних центрах області (Конотоп, Лебе- дин, Краснопілля, Хотінь) достеменно відомо про існування ра- йонних проводів ОУН35. У кінці 1941 — на початку 1942 р. німецькі окупанти вислали з Харкова близько 200 націоналістів-галичан. З липня 1942 р. залишки бандерівців діяли в місті нелегально. Через послаблення організаційної мережі в цій місцевості її вирішив під- тримати кадрами крайовий провід ПівдСУЗ з центром у м. Дні- пропетровську (провідник — Василь Кук)36. Очевидно, саме тому перший відомий контакт І. Багряного з революційною ОУН стався саме з представниками сусіднього крайового проводу. Проте по- дробиці участі письменника в охтирському підпіллі ОУН(б) зали- шаються нез’ясованими. У 1942 р. окупанти почали вивозити українців на примусові роботи до Німеччини. Іван Багряний і ще дехто зі штатних пра- цівників редакції «Голосу Охтирщини» спільно з працівниками бір- жі праці намагалися в межах своїх сил перешкодити цьому. Вони підробляли бланки в картотеці для відправки молоді на німецьку каторгу. Картки були різного кольору і позначені літерами латин- ського алфавіту: А, В, С, D, Е, F. Перші три свідчили, що остар- байтери здорові і підлягають вивезенню. А, наприклад, літера Е (жовтого кольору) — що та чи інша людина дуже хвора, а отже, 33 Спогади Самійленка Миколи Омеляновича // АЦДВР. — С. 4. 34 Іванущенко Г. Семен Сапун — керівник підпілля ОУН на Сумщині // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Центр досліджень визвольного руху. — Львів, 2011. — Зб 15. — С. 215—228. 35 Там само. — С. 224—225. 36 Труш В. Діяльність ОУН(б) на Харківщині… — С. 107, 111—112. 173 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни не здатна працювати. Тож Ба- гряному доводилося більше ви- готовляти кліше карток з літе- рами Е та F, таємно друкувати їх, а вже біржовики вписували в них імена здорових підлітків, вилучивши перед тим картки з літерами А, В, С. Так було вря- товано сотні мешканців Охтир- ки й довколишніх сіл37. Декотрі ще й зараз мешкають в Охтирці й поза нею і можуть засвідчити той ризикований вчинок38. Неві- домо, чи Багряний робив це на завдання ОУН(б), чи за покли- ком власного сумління, бо про деталі співробітництва з банде- рівцями у рідному місті пись- менника поки що немає жодних даних. Проте відкидати таку версію поспішати не слід. Під час третьої битви за Харків (19 лютого —14 березня 1943 р.) Охтирку на короткий час захопила Червона армія. Анто- ніна Зосимова, перша дружина письменника, згадувала, що Ба- гряного тоді призвали до війська. Але ешелон з новобранцями під Конотопом потрапив під німецьке бомбардування, і всі, хто вці- лів, повернулися додому. Після повернення Багряного арештував чи то НКВД, чи то СМЕРШ. Його кудись возили, допитували, імітували розстріл, поки, врешті-решт, не витримавши мораль- них тортур, він не втік. Точно такі ж знущання пережив Максим Колот — головний герой роману Багряного «Людина біжить над Перша дружина Івана Багряного Антоніна Зосимова з сином Борисом (фото з книги О. Шугая «Івана Багряний, або Через терни Гетсиманського саду», Київ, 1996) 37 Попільнюх М. Охтирський етап життя та літературної творчості Івана Багряного періоду Другої світової війни [Електронний ресурс]. — Режим досту- пу: http://www.okhtyrka.net/content/view/3207/106/; Галкін О. «Голос Охтирщини» та його творці [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/ content/view/3763/106/. 38 Галкін О. «Голос Охтирщини» та його творці [Електронний ресурс]. — Режим до- ступу: http://www.okhtyrka.net/content/view/3763/106/. 174 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА прірвою», що свідчить про реальне підґрунтя твору, адже біль- шість прози письменника автобіографічна. Багряний переховував- ся доти, поки внаслідок німецького контрнаступу радянські вій- ська не полишили Охтирку і Слобожанщину39. Землячка Багряного Софія Бондар (1905 р. н., свідчення записані 1990 р.) підтвердила цей епізод з життя письменника: «Німці хотіли розстріляти, а наскочили свої — схопили, заперли в комору, то він якось видерся і мусив утекти. У річці пересидів, застудився. Я сама давала йому розтирання від простуди»40. В Охтирці Багряний перебував до початку нового наступу ра- дянських військ. О. Діденко стверджував, що Багряний залишив Охтирку в липні 1943 р.41. У нарисі М. Попільнюха йдеться про те, що Багряний поїхав у серпні42. З його праці довідуємось про статтю Багряного в № 56 «Голосі Охтирщини», датованому 9 лип- ня 1943 р. Відомо й про дату виходу останнього номера часопи- су — 8 серпня. Того ж дня частини 27ї армії генерал-лейтенанта Трофименка наблизилися до Охтирки і 11 серпня атакували її. Бої за місто точилися до 25 серпня43. Можемо сказати напевно, що Багряний подався на Захід до того, як почались бойові дії за місто. Отож, І. Багряний покинув малу батьківщину в другій половині липня — на початку серпня 1943 р. Письменник мусив залишити свою родину: дружину Антоніну, дітей Бориса й Наталку. Можна сказати напевно, що попри не- стерпний біль розлуки, вони розуміли, що після всього, що пере- 39 Шугай О. Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду: роман-досліджен- ня. — К.: Рада, 1996. —С. 58. 40 Там само. —С. 49. 41 Там само. — С. 443. 42 Попільнюх М. Охтирський етап життя та літературної творчості Івана Багряного періоду другої світової війни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/content/view/3207/106; У статті О. Зотикова читаємо, що «Багряний подався до Києва і далі на Захід, коли Охтирку вже 2-й місяць за- ймали радянські війська». А абзацом вище написано, що «Малий Борис пробув при батькові проміжок від його звільнення до березня 1943». Очевидно, автор публі- кації сплутав тимчасове визволення Охтирки радянськими військами в люто- му—березні 1943 р. з остаточним — у серпні того ж року. Після відступу Червоної армії в березні Багряний перебував у Охтирці до серпня 1943 р. (Зотиков О. Сад Гетсиманський для Тигролова // Україна молода — 2006. — № 180 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/number/766/316/27863/). 43 Калюжная Н. Освобождение Ахтырки. Август 1943й. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.okhtyrka.net/content/view/2849/106/. 175 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни жив їхній чоловік і батько, — був репресований до війни, перебу- вав на окупованій території, співробітничав з націоналістами, утік з-під арешту, — нормального життя після повернення радянської влади йому не було б. Відомо, що за чоловіка-«зрадника батьків- щини» дружина Антоніна Дмитрівна Зосимова піддавалася гонін- ням з боку радянської влади, а їхньому сину Борису було закрито шлях до вищої освіти44. Але на початку 1990-х рр. у розмовах із біографом Багряного Олександром Шугаєм усі вони включно із сестрою письменника Єлизаветою тепло й охоче згадували про свого чоловіка, батька й брата45. Тобто образи на Багряного його рідня не тримала. Зазначимо, що 23 липня 1991 р. на запит виконкому Охтир- ської міськради народних депутатів Управління КГБ УРСР по Сумській обл. відповіло, що не має в своєму розпорядженні відо- мостей про співробітництво Івана Багряного з німецькими оку- пантами46. Отже, сама радянська влада згодом визнала-таки, що всі її раніші звинувачення проти письменника під час Другої світо- вої війни були безпідставними. Письменник Д. Нитченко зберіг спогади Лідії Гаєвської, яка зустрічалась із Багряним у Києві в 1943 р. З Охтирки до Києва Багряний прямував пішки через м. Зіньків Полтавської області, іноді спиняючи попутні машини. У столиці України письменник з’явився в серпні 1943 р.47. Там Іван Багряний відвідав свого друга письменника Григорія Костюка: «Ми роздяглись. Беручи від нього його товстелезне і важке пальто, питаю: — Куди ти так капітально вирядився? — Куди? — у волинські ліси. Далі нам іти нікуди. […] Я тоді ще не знав, що він уже якоюсь мірою був пов’язаний з оунівським антинімецьким підпіллям»48. За спогадами Л. Гаєвської, вона зустріла Багряного на київ- ському вокзалі під час посадки на потяг, який вирушав на Захід.49. 44 Шугай О. Іван Багряний… — С. 20, 21—22. 45 Там само. — С. 19—22, 24—26. 46 Миронець Н. Слідчі справи Івана Багряного… — С. 60. 47 Шугай О. Іван Багряний… — С. 445. 48 Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади у двох книгах. Книга перша. — К.: Смолоскип, 2008. — С. 248—249. 49 Шугай О. Іван Багряний… — С. 447. 176 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Але не на Волинь, а до Львова. У Центральному державному архі- ві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) збе- рігається посвідчення члена Спілки письменників у Львові Ч. 63, видане Івану Багряному 20 серпня 1943 р.50. Отже, на цей момент письменник уже точно був у столиці Галичини. У бандерівському підпіллі в Галичині По прибутті до Львова, в першій декаді жовтня 1943 р. в Літературно-мистецькому клубі І. Багряний виступав із доповід- дю «У большевицьких тюрмах»51. Далі деякий час письменник пе- ребував у Моршині на лікуванні в санаторії. Симпатик ОУН(м), теж літератор, А. Любченко, що в той час там проживав, 11 жовтня 1943 р. зробив запис у своєму щоденнику: «Дедалі більше приїздить до Моршина евакуйованих… Іван Багряний з Охтирки (і дружину й дітей покинув там — чому?)»52. Член ОУН(м) Зенон Горо- диський писав, що саме тоді, восени 1943 р., він уперше познайомився з Іваном Багряним у конторі «Відділу праці й опіки над робітниками» Українського центрального комітету у Львові. Той збирався поїхати в гори «в сторону Самбірщини з наміром там осісти і одержати працю», щоб «працювати над деякими літературними задумами», тож йому потрібна була довідка від легальної установи. Скоріше за все, «літературними задумами» Багряного була ідея написання повісті Аркадій Любченко. Львів, 1943 р. 50 ЦДАМЛМ України. — Ф. 1186. — Оп. 1. — Спр. 56. — Арк. 1—3. Цит. за: Подобєд О. Іван Багряний: громадсько-політична та культуротворча діяль- ність.... — кольорова вклейка. 51 Наші дні. — 1943. — Ч. 10. — Жовтень. — С. 16. 177 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни «Тигролови», а тоді відповідною локацією була не Самбірщина, а Стрийщина — саме Моршин53. Хоча на Самбірщині письменник згодом бував неодноразово. На Львівщині Багряний від- новив зв’язки з бандерівським підпіллям. Йому вже було ві- домо про боротьбу підрозділів УПА: «…мені дуже імпонували чутки про українську націо- нальну партизанку, про “ліс”, і вся моя увага заабсорбувалсь [була поглинута — І. Б.] тим, як би до того “лісу” добратися», але «мої друзі з націоналістич- ного підпілля, з якими (з деким) я встиг познайомитись тут, а декого знав ще “з дому”, нічим не могли мені допомогти»54. Од- ним із нових друзів письменни- ка був Кирило Осьмак — член ОУН(б), майбутній Президент Української Головної Визвольної Ради (УГВР), з яким він познайомився в моршинському санаторії55. Спокійне моршинське життя тривало не дуже довго — 18 лис- топада 1943 р. німецька поліція безпеки (ЗІПО) заарештувала Любченка і шукала за Багряним. Той мусив переховуватись на конспіративній оселі інженера Барткова. Там він за два тижні на- писав свою визначну пригодницьку повість «Тигролови». Робота над «Тигроловами» була закінчена 2 грудня, наступного дня Ба- Йосип Позичанюк 52 Щоденник Аркадія Любченка. — Львів; Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 1999. — С. 173. 53 Городиський З. Мої ранні зустрічі із сл. п. Іваном Багряним // Самостійна Україна. — 1988. — Ч. 2(427). — Квітень—червень. — С. 58—59. 54 Багряний І. Народження книги // Багряний І. Вибрані твори. — К.: Смолоскип, 2006. — С. 482. 55 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 41. Президент УГВР Кирило Осьмак. — Торонто; Львів, 2004. — С. 307—309. 178 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА гряний написав «Казку про Ле- лек і Павлика-мандрівника», а на світанку четвертого числа, «на шістнадцятий день мого ув’язнення», вирушив до Льво- ва. У великому місті загубитися від переслідування було прості- ше, ніж у маленьку містечку, де всі одне одного знають56. Тепер головним завданням було зробити з рукопису «Ти- гроловів» машинопис. Це дове- лося здійснювати знову на кон- спіративних квартирах ОУН(б) уночі. На першій такій кварти- рі, «у одної випадково знайо- мої націоналістки-бандерівки, пані К. М-н.», Багряний позна- йомився з Йосипом Позичаню- ком — ‘Євшаном’, ‘Шаблюком’, ‘Шугаєм’ — провідним праців- ником Головного осередку про- паганди (ГОСП) ОУН(б), редактором підпільних видань, родом із Вінниччини, який залучив Багряного до співпраці в галузі про- паганди ОУН(б). Загалом, передрукувати рукопис зайняло 12 днів: 10 днів друкував сам Багряний, два — знайома друкарка. Тому го- товий машинопис письменник мав на руках 16 грудня 1943 р. Тоді один примірник Багряний відіслав на літературний конкурс, що тоді був оголошений «Українським видавництвом», а другий — в журнал «Вечірня година»57. У той час він встиг ще виступити на вечорі сучасних поетів в Літературно-мистецькому клубі58. Після цього Багряний на деякий час перейшов у підпілля. Нарешті здійснилася мрія письменника побувати в «лісі», тоб- то в розташуванні загонів УПА: «Поки моя книга робила початко- Обкладинка журналу «Вечірня година», в якому було надруковано первісний варіант повісті «Тигролови» під назвою «Звіролови» 56 Багряний І. Народження книги.... — С. 483—484, 489—491. 57 Там само. — С. 491—493. 58 Шугай О. Іван Багряний… — С. 466. 179 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни ві кроки, так би мовити, здобувала собі якесь місце на світі білому, я встиг з’їздити з транспортом медикаментів на Волинь, в УПА. Причому мушу тут сказати, що це було взагалі божевільне під- приємство і божевільне було моє поступовання, що взяв у тому участь… Божевільність та зухвалість підприємства полягала в тім, що транспорт споряджався серед білого дня на Сикстуській вулиці [нині — вул. Дорошенка — І. Б.] і шансів на те, що він щас- ливо рушить з місця, було яких десять, а решта була за те, що все тут же і скінчиться, а учасники будуть перевішані на цій же вулиці. Перед тим могло ще бути трохи побитого скла, а може ще трохи продірявлених нацистських голів. Друга половина бо- жевільности цього підприємства полягала в тім, що, поминаючи можливість кожночасної сутички з німцями, транспорт ішов на Волинь через територію низки польських сіл, збурених відплат- ною акцією, і треба було великого щастя та великої відваги, щоб крізь них дістатися до мети цілими»59. Багряний повернувся з Волині до Львова не пізніше 11 січня 1944 р., про що свідчить датована цим числом автобіографія, напи- сана у Львові60. Де ж конкретно на Волині був письменник протягом 16.12.1943—11.01.1944? У його творчому доробку є поема «Гуляй- поле», підписана «січень 1944 р., Тернопіль». Тож, найімовірніше, упівський транспорт зі Львова ішов у північні райони Тернопільської області (Шумський, Кременецький, Збаразький, Лановецький), що були частиною військової округи (ВО) УПА «Богун» і етнографічно відносяться до Волині. Звідти Багряному зручно було повертатися до Львова через Тернопіль. Про очікування транспорту зі Львова писав у звіті за грудень 1943 р. і працівник штабу ВО «Богун»61. 5 лютого 1944 р. Багряний знову виступав у Літературно-мис- тецькому клубі Львова. Він читав доповідь «Україна біля Тихого океану» про наших земляків, які населяли російський Далекий Схід62. У тих краях Багряний був на засланні в 30х рр., тож його 59 Багряний І. Народження книги.... — С. 493—494. 60 Багряний І. Автобіографія / передм. С. А. Шальченка, Р. Я. Пирога // Слово і Час. — 1994. — № 2. — С. 5—8. 61 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля: 1943—1944. Документи і матеріали — Київ; Торонто, 1999. — С. 345. 62 Нитченко Д. Від Зінькова до Мельборна: із хроніки мого життя. — Мельборн: Байда, 1990. — С. 292. 180 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА досвід і враження лягли в основу цієї лекції, що потім була над- рукована в «Краківських вістях»63. Сам письменник згодом назвав своє наступне місцеперебування: «Змінюючи часто місце мешкання, я нарешті перенісся до Турки. В Турці мене і знайшло видання «Вечірньої години» — «Звіроло- ви»»64. Турка — це гірське містечко на Львівщині. Відповідне число журналу «Вечірня година» датоване лютим—березнем 1944 р. «На провесні я зустрівся з Аркадієм Любченком після виходу його з в’язниці. Ми зустрілись у Львівському шпиталі», — зга- дував далі Багряний65. Зважаючи на те, що А. Любченко лежав у лікарні від 4 лютого до 7 березня 1944 р., Багряний міг відвідува- ти його в перших числах березня66. Тим часом, 20 березня 1944 р. «Тигролови» здобули перемогу на літературному конкурсі, поділивши приз із твором Т. Осьмач- ки «Старший боярин»67. «Цю нагороду ми й “пропили” з Йосипом Позичанюком… при черговій нашій появі у Львові», — писав про це Іван Багряний68. Святкування перемоги відбувалося на квартирі прихильника ОУН(б) Юрія Стефаника, одного із синів класика української літератури. Самого Стефаника на квартирі не було. Як виявилося згодом, то був останній раз, коли Багряний бачився з Позичанюком69. Підпільне життя з бандерівцями було сповнене ризику, осо- бливо у Львові, який кишів агентами ЗІПО і СД та німецькими військовими, що шукали членів «нелегальних організацій». Один такий епізод, що змусив чимало понервувати його учасників, яскраво змалював Іван Багряний: «Якось ми ночували в домі од- ного львівського купця. Просто нам не було де переночувати, і ми 63 Багряний І. Українці біля Тихого океану [на Далекому Сході] // Краківські Вісті. — 1944. — № 40/43 (1073/1076). — 25—29 лютого. — С. 3—4; Там само. — № 476 (1080). — 4 березня.— С. 3; Там само. — № 49 (1082). — 7 березня. — С. 3. Сучасне видання див.: Багряний І. Вибрані твори. — Т. 2. — К.: Юніверс, 2006. — С. 675— 702. 64 Багряний І. Народження книги.... — С. 494. 65 Там само. — С. 496. 66 Щоденник Аркадія Любченка… — С. 187, 194. 67 Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади у двох книгах. Книга друга. — К.: Смолоскип, 2008. — С. 109. 68 Багряний І. Народження книги..... — С. 494. 69 Там само. — С. 495. 181 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни скористалися знайомством однієї людини. В Позичанюка була ва- ліза, досить тяжка, але не велика. У мене тільки цератова течка. Повечеряли, і господарі вклалися спати. Ми теж збиралися до сну, як раптом на вулиці зчинився галас і стрілянина. Господарі по- схоплювались перелякано, і заметушилися в смертельній тузі. Це напевно була гестапівська ревізія помешкань даного кварталу, чи облава, знову ж таки пов’язана з ревізією помешкань, як звичайно водилося. І от перспектива, що в хаті буде виявлено чужих людей без поліційного на те дозволу, увігнала господарів у непритомний переляк… Але гості не вломлювались. Поволі руки в Позичанюка перестали дрижати… Він ніби прочитав мої думки, — все з тією ж посмішкою взяв свою валізу, поставив її на стілець і відімкнув... У валізі було помежи шматтям кілька гранат, кілька пістолів, література... І знову закрив валізу… Ця зброя призначена була зовсім не для бою в хаті знайомих, а на подарунок товаришам у лісі. Але якби її знайшли — то вигинуло би тут багато народу»70. Очевидно, цей випадок стався до останньої зустрічі Багряного з Позичанюком на квартирі Стефаника, коли вони відзначали пере- могу твору Багряного на конкурсі. Наступного дня після епізоду з валізою Багряний і Позичанюк вже були в околицях м. Миколаєва Львівської області. У Львові в березні 1944 р. Багряний повідомив свого друга Г. Костюка: «Фронт наближається. Цими днями я їду в Кар- пати…»71. Тоді ж Костюку запам’яталося, що «Багряний читав щойно написану поему “Гуляй-Поле” (пізніше я довідався, що він написав її в Тернополі у січні 1944 р.)»72. Багряний віддав Костюку рукописи своїх творів на зберігання, попрощавшись і пообіцявши, врешті-решт, зустрітись. Член ОУН(б) Є. Штендера, що після війни досліджував історію визвольного руху, писав, що «коли фронт підкотився під Тер- нопіль і Броди, переїхав на Підкарпаття, де був в кількох містеч- ках, а найдовше у Стрию»73. Це мало статися у квітні 1944 р., бо 70 Шугай О. Іван Багряний… — С. 463—464. 71 Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади у двох книгах. Книга перша. — К.: Смолоскип, 2008. — С. 251—252. 72 Там само. 73 Штендера Є. Іван Багряний… — С. 297. 182 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА німці залишили Тернопіль 15 квітня. Зберігся лист Івана Багряного до Дмитра Нитченка, написаний у квітні 1944 р. Зворотна адреса була вказана як: Турка, повіт Самбір, Український допомоговий комітет74. Можливо, Стрий письменник відвідав, їдучи до Турки. Судячи з наявних даних, від квітня 1944 р. Іван Багряний мешкав на Прикарпатті аж до самого виїзду за кордон75. В. Гришко писав, що «коли вже весною 1944 р. я знову опинився у Львові, Багряний десь, казали тоді, перебував на теренах, підвладних УПА, де працю- вав для упівсько-оунівської пропаганди»76. Пропагандистська праця в підпіллі Кілька слів про працю І. Багряного в галузі пропаганди ОУН і УПА. Він малював карикатури, писав вірші, пісні, листівки анти- нацистського й антирадянського змісту. Частина з них, як можна ствердити, адресувалася до червоноармійців, інші — до повстан- ців77, решта доробку досі не ідентифікована. «Я сам писав для про- паганди цієї ідеї [спільного фронту поневолених народів — І.Б.] відозви УПА до радянських вояків різних національностей такого змісту, якого я ні в чому по суті не змінив би в них і тепер», — визнавав Багряний після війни78. Можливо, написані в 1944 р. в Карпатах сатиричні поезії «Ода до Сталіна» і «Вінок сонетів», у якому поет викривав своїх колег по перу, що поставили свій та- лант на службу більшовицькому режиму, і були створені в рамках пропагандистського забезпечення ОУН(б) і УПА. На додачу, Багряний заочно вступив у полеміку з головним ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим, який розкритикував постанови Третього Надзвичайного Великого збо- ру ОУН(б), де було засвідчено демократизацію ідеології ОУН(б). Донцов написав гострий памфлет, називаючи положення нової 74 Нитченко Д. Листи письменників. — Мельборн: Ластівка, 1992. — С. 6—7. 75 Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади у двох книгах. Книга друга. — К.: Смолоскип, 2008. — С. 182. 76 Гришко В. «Під Бандерою» і з Багряним... — С. 230—231. 77 Шугай О. «Я прийду остання…» // Шугай О. Іван Багряний: нове й маловідоме. Есеї, документи, листи, спогади, нотатки, факти. Кн. 1. — К.: Смолоскип, 2013. — С. 142. 78 Там само. — С. 360. 183 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни програми зрадою українського націоналізму, ухилом у бік біль- шовизму, і передав його до Проводу ОУН. Стаття І. Багряного була відповіддю на цю критику. Проте обидва документи не були опубліковані79. Чи був Багряний засновником УГВР? Наступною віхою співпраці Івана Багряного з націоналістич- ним підпіллям було співробітництво з УГВР. УГВР було створено на І Великому зборі 11—15 липня 1944 р. в Карпатах, у с. Сприня Самбірського району Львівської області, тобто в тих краях, де мав перебувати Багряний. Дуже часто, ґрунтуючись на свідчен- нях діяча УГВР Л. Шанковського, біографи письменника пишуть, що він нібито першим подав меморандум на ім’я Голови Бюро Проводу ОУН(б) і Головного командира УПА Р. Шухевича з ви- могою (!) створити надпартійне верховне керівництво визвольною боротьбою80. З іншого боку, сам Багряний натякав на свою участь у підготовці програмових матеріалів для УГВР, коли вони з Й. По- зичанюком жили на квартирі Ю. Стефаника: «Крім укладання пі- сень та деяких пропагандивних матеріалів, а головне — деяких проектів до деяких пізніших «великих» утворів, що сьогодні навіть забули, як і завдяки чому вони на світ народилися [виділення наше — І. Б.]…»81. До того ж, є пряме свідчення Багря- ного, що в 1944 р. «від провідного центру бандерівської ОУН у Галичині “ангажував” його в справу творення УГВР» член Ініціа- тивного комітету для створення УГВР Василь Охримович82. Проте версія про авторство Багряного ідеї УГВР і меморан- думу з усіх точок зору видається неправдоподібною. Особа Р. Шу- хевича як найвищого керівника повстанської боротьби в Україні була глибоко законспірованою: широкий загал його підлеглих не знав його справжнього імені й місця перебування. Зв’язок теж 79 Штендера Є. Іван Багряний… — С. 298. 80 Шанковський Л. Ініціятивний комітет для створення УГВР (документальний спогад сучасника) // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріяли. Книга чет- верта: Документи і спогади. — Торонто; Львів, 2001. — С. 30. 81 Багряний І. Народження книги.... — С. 495—496. 82 Гришко В. «Під Бандерою» і з Багряним... — С. 443. 184 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА не був простим і здійснювався таємними підпільними каналами. Звідки І. Багряному було знати, кому й куди спрямовувати свій меморандум? Тим паче, що жодної конкретної посади в підпіллі ОУН(б) він не посідав, а був лише симпатиком, отже навряд чи втаємниченим у всі аспекти внутрішньоорганізаційних взаємин83. Зрештою, інша членкиня УГВР Дарія Ребет заперечувала причет- ність І. Багряного до створення «Платформи» УГВР і підготовки Великого збору цієї організації84. І сучасні дослідження про обставини виникнення УГВР цього не підтверджують. Відомо, що перші ідеї такого керівного органу висловлював ще в 1942 р. майбутній президент УГВР К. Осьмак. До того ж, прототипи такої Ради траплялися в документах Головно- го військового штабу УПА в 1943 р. Жодних даних про хоч якусь суттєву участь Івана Багряного в розробці УГВР у дослідників немає85. У чому ж тоді річ? Л. Шанковський (як і Д. Ребет) після війни увійшов до групи опозиції С. Бандері і його прихильникам, які прагнули повернути ідеологію Закордонних частин ОУН на дово- єнний ґрунт — у бік консервації. Це, зрештою, призвело в 1959 р. до другого розколу в ОУН(б): на ЗЧ ОУН і ОУН за кордоном, що була тісно пов’язана із Закордонним представництвом (ЗП) УГВР86. Ці організації критикували одна одну і прагнули довести правоту власних позицій. Тому, найімовірніше, ім’я Івана Багря- ного з огляду на походження зі східних земель України, талант письменника і публіциста, популярність на еміграції було вигідне середовищу ЗП УГВР для підвищення авторитету опозиціонерів перед ортодоксальними бандерівцями. Тим більше, що сам Іван 83 Твердження Л. Шанковського про те, що І. Багряний був штатним працівни- ком ГОСП, поки не підтверджене альтернативними джерелами, оскільки серед відомих працівників цього підрозділу Багряного немає (Інформація від історика В. Мороза, Київ). 84 Ребет Д. Про народження і не змарноване буття УГВР // Сучасність. — 1965. — Ч. 1. — С. 188. 85 Див.: Мороз В. До початків діяльності Української Головної Визвольної Ради // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Центр досліджень визвольного руху. —Львів, 2007 .— Зб 10. — С. 213— 221. 86 Касьянов Г. Другий розкол ОУН: двійкарі // Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. Історичні нариси / відп. ред. С. В. Кульчицький. — К.: Наукова думка, 2006. — С. 467. 185 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни Павлович, як ми покажемо далі, емігрував саме із делегацією ЗП УГВР. Можливо, Й. Позичанюк давав читати йому якісь по- передні матеріали, проекти з підготовки до утворення УГВР, а Багряний висловлював свої пропозиції з цього приводу, однак під- став вважати його «батьком» верховного органу керівництва ви- звольною боротьбою в Україні немає. Утім, Л. Шанковський писав, що Багряному видали мандат на участь у Великому зборі (ВЗ) УГВР 11—15 липня 1944 р. у с. Спри- ня, на якому він був відсутній «з приводу воєнних подій»87. Між іншим, в іншому виданні своїх спогадів згаданий автор твердив, що проти надання мандату виступала Служба безпеки ОУН88. «Хоч він докладно оповів свойому зверхникові про свій побут під біль- шовиками в Харкові [Охтирці — І. Б.], до нього зголосився якийсь молодик з СБ, щоб перевести слідство. Пізніше письменник не без обурення оповідав, що цей молодик уважав, що його арештувало НКВД й “перевербувало” на свого агента», — писав його соратник Є. Штендера89. Повторним голосування на рівні Проводу мандат Багряному все ж таки видали. За версією Є. Штендери, на час проведення збору Багряний був у Стрию90. Отже, якщо Багряного не було на зборі УГВР у Сприні, то, правдоподібніше за все, він фізично там не міг бути, інакше б йому не давали мандата і не включали б у делегацію ЗП УГВР91. Відповідно, версія про Стрий як місцезнаходження І. Багряного під час ВЗ УГВР має підстави для існування, а «во- єнні події», що перешкодили йому, могли бути діями німецьких військових частин, які скупчувалися в цих місцях в очікуванні радянського наступу, що розпочався 22 липня 1944 р. 87 Шанковський Л. Ініціятивний комітет для створення Української головної ви- звольної ради… — С. 56 88 Шанковський Л. Ініціятивний комітет для створення Української головної ви- звольної ради (Документальний спогад учасника). — Нью-Йорк, 1985. — С. 12. Варто зазначити, що у тексті цих спогадів, передрукованих 2001 р. в «Літописі УПА», немає згадок про конфлікт СБ ОУН і Багряного. 89 Цит. за: Штендера Є. Іван Багряний… — С. 291. 90 Штендера Є. Іван Багряний… — С. 298. 91 У розмові з членом ОУН(б) В. Гришком у 1948 р. І. Багряний казав, що «я вже не зміг брати особистої участі» у Великому зборі УГВР (Гришко В. «Під Бандерою» і з Багряним... — С. 361.). Хоча в полеміці з членом ЗЧ ОУН П. Мірчуком у 1950 р. він заявив, що його «не пустили до УГВР, бо…не був членом ОУН». 186 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА На дипломатичній службі українського визвольного руху Керівництво УГВР вирішило відрядити частину членів Ради за кордон, аби ті інформували світову громадськість про визвольні змагання українців і шукали союзників для УПА. На Захід виїхало її Закордонне представництво, сформоване із членів генерального секретаріату закордонних справ УГВР, підсиленого референту- рою зовнішніх зв’язків Проводу ОУН (Микола Лебедь — голова, Іван Гриньох, Дарія Ребет, Мирослав Прокоп, Василь Охримо- вич, Василь Мудрий, Зенон Пеленський, Василь Потішко, Павло Турула, Петро Чуйко, Лев Шанковський та ін.)92. Наприкінці липня 1944 р.93 зв’язковий ЗП УГВР М. Дейчаків- ський зустрів Багряного разом із іншими членами ЗП у с. Верхній Лужок Самбірського р-ну Львівської обл. Тоді група готувалася до еміграції, маючи намір здійснити це на двох легкових і одно- му вантажному автомобілі. «На другий день ми навантажилися на авта, і група подалась через Турку на Захід… Аж через кіль- ка днів ми якось дізналися, що ця група — це Закордонне пред- ставництво УГВР, яке очолює М. Лебедь... Надвечір ми приїхали і отаборилися в Команчі [нині — Сяніцьський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща — І.Б.], серед чудових Карпатських гір, де день чи два провели над бистрою гірською річкою»94. Далі група рушила Лемківщиною до м. Криниці, а відтак — с. Злоцького, де затрималася на два тижні, після чого подалася до м. Пряшева у Словаччині95. У серпні 1944 р. місія ЗП УГВР дісталася до м. Братислави — столиці формально незалежної Словаччини, де «угавеерівців» прийняв письменник Леонід Мосендз (до речі, дійсний член ОУН 92 Шанковський Л. Ініціятивний комітет для створення Української головної ви- звольної ради. Постання і дія в 1943—1944 рр. Спогад і коментар // Літопис УПА. — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публіка- ції, матеріяли. Книга четверта: Документи і спогади. — Торонто; Львів, 2001. — С. 50—51. 93 Сам Дейчаківський писав про кінець червня, але це помилка, бо делегація ЗП УГВР не могла виїхати на Захід раніше, ніж відбувся ВЗ УГВР. 94 Дейчаківський М. На визвольних стежках Європи. — К., 1997 [Електронний ре- сурс]. — Режим доступу: http://exlibris.org.ua/muk/r01.html, http://exlibris.org.ua/ muk/r02.html. 95 Там само. 187 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни в 1929—1930 рр., згодом активний прихильник). За твердженням М. Лебедя, Багряний приїхав на кілька днів пізніше за інших96. Станом на 15 серпня він був уже там, про що свідчить написаний «в партизанці в Карпатах» цикл «Вінок сонетів», передрукова- ний у братиславському українському часописі «Нова доба» за це число97. У словацькій столиці він з іншими «угавеерівцями» спершу жив у передмісті Нова Доба, на вул. Достоєвського (Dostojevskйho rad), 116 і працював за своїм фахом — малював на замовлення. Крім цього, згідно із власними свідченнями письменника, працю- вав на фірмі з переробки коріння для кулінарії «Seva» і «як худож- ник на іншому виноробному підприємстві»98. Його сусідами по оселі були старшина для особливих доручень Євген Татура‘Роман Петренко’, ‘Юрко’, головний фінансовий референт УГВР Зиновій Марцюк ‘Улас’, старшина УПА Іван Бутковський ‘Гуцул’ і член ОУН (б) Михайло Лебедь ‘Медвідь’. Зокрема, ось яке враження про Багряного залишив Є. Татура: «Перейшов на інше приміщен- ня письменник Іван Багряний. Для заробітку він зайнявся малю- ванням портретів і досить добре заробляв. Треба сказати, що він був непересічний маляр, добрий портретист. Замовила тоді в нього портрет стара російська революціонерка-соціялістка Брешко-Брешковська99, з чого він був дуже вдоволений. Ми досить добре зживались з собою і я до нього заходив. Згодом він запропо- нував мені перейти до нього жити, що я й зробив… Іван Багряний вирізнявся в цій братиславській групі. Був інтелігентний, начи- таний, ідеологічно незалежний, що проявляв у безкінечних диску- сіях з людьми з середовища ОУН, хоч на еміграцію вийшов з цим середо вищем»100. 96 Лебедь М. Зовнішньополітична діяльність… — С. 126. 97 Шугай О. Іван Багряний… — С. 468. 98 Там само. — С. 472; Череватенко Л. Иван Багряный. Биографические данные // Зеркало недели. — 1996. — № 31. — 2 августа [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/CULTURE/ivan_bagryanyy.html; Дейчаківський М. На визвольних стежках Європи. — К., 1997 [Електронний ресурс]. — Режим досту- пу: http://exlibris.org.ua/muk/r02.html. 99 Якщо йдеться про відому діячку партії есерів Катерину Брешко-Брешковську, то вона померла у 1934 р. в Празі. Тому чий портрет малював І. Багряний, залиша- ється загадкою. 100 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 27. Петренко Роман («Юрко», «Омелько»). За Україну, за її волю (спогади). — Торонто; Львів,1997. — С. 222— 225. 188 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Як член делегації ЗП УГВР Іван Багряний був на перего- ворах із представниками Все- української національної ради (ВУНР) про об’єднання цих двох організацій в єдиний надпартій- ний центр керівництва визволь- ною боротьбою в Україні. ВУНР складалася з мельниківців і їх- ніх прихильників і була створе- на шляхом об’єднання 22 квітня 1944 р. у Львові київської (голо- ва — Микола Величківський) і львівської (Андрей Шептиць- кий) Українських національних рад — громадсько-політичних утворень, що легально існува- ли в 1941—1942 рр., а також Центральної Народної Ради Карпат- ської України (Юліан Ревай)101. У Братиславі «угавеерівці» застали мельниківців, які агітували українську діаспору за ВУНР як «вер- ховну владу українського народу». УГВР теж вважала себе найви- щим представництвом «воюючої України», тому націоналісти обох таборів вирішили сісти за стіл переговорів, щоб урегулювати цю суперечність. Перша їхня зустріч відбулася 2 вересня 1944 р. в кав’ярні го- телю «Регіна». УГВР представляли Іван Багряний і Євген Врецьо- на, ВУНР — Зенон Городиський і Юліан Ревай. Наступні зустрічі «підготовчого характеру» мали місце 9 і 17 вересня, на яких оби- дві сторони підтвердили взаємне прагнення до об’єдання, назвали прізвища представників і їхні повноваження102. На 25 вересня була запланована чергова зустріч, де ВУНР і ЗП УГВР мали представити свої пропозиції щодо бази і форми об’єднання. Але, за свідченням З. Городиського, представники УГВР прийшли без будь-яких пропозицій. Тоді делегація ВУНР передала для обговорення свої, однак Є. Врецьона відкинув такий варіант і Юліан Ревай 101 Городиський З. Українська Національна Рада.... — С. 108. 102 Там само. — С. 67. 189 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни зажадав входження ВУНР в УГВР103. Мельниківець Я. Гайвас ствер- джував, що «представники УГВР, зокрема Іван Багряний, висту- пили дуже непримиримо»104. Але зовсім протилежне враження про Багряного склалося в безпосереднього учасника перемовин З. Горо- диського: «Позиція другого представника ЗП УГВР письменника Івана Багряного, співробітника головного осередку пропаганди ОУН СД, була дуже лояльна. У своїх виступах він наголошував на по- требі виробити чітку позицію майбутньої об’єднаної політич- ної репрезентації в ділянці національно-соціальної та економіч- ної програми, і хоча віддавав перевагу більш конкретним позиціям УГВР над «Платформою» і «Декларацією» ВУНРади, при кожній нагоді підкреслював необхідність знайти таки спільну основу для зговорення, щоб, як він і Ю. Ревай висловилися, «новітні запорожці та перейшли Дунай об’єднаними». При кожній такій заяві Є. Вре- цьона негайно додавав, ніби для нагадування йому, що найкраще «об’єднання це вхід ВУНРади в УГВРаду»»105. Перемовини мали продовжуватися 29 вересня після консуль- тацій з керівними центрами. Ця зустріч не відбулася, натомість 5 жовтня з’явився Є. Врецьона без І. Багряного і повідомив, що ставлення УГВР до всіх пропозицій ВУНР будуть подані при на- ступній зустрічі, дату якої він не назвав. 7 жовтня кур’єром було передано «Відповідь Закордонного Представництва Головної Ви- звольної Ради» «вунрадівцям», на яку вони видали свою заяву. «Угавеерівці» називали ВУНР суто емігрантською структурою (це було недалеко від істини), що не має підтримки в Україні, і від- мовилися провадити далі будь-які розмови. Членів ВУНР, зокре- ма, обурювала вимога «угаверівців» не включати до делегації пе- реговорів А. Любченка — керівника сектора культури в Президії ВУНР. На цьому спроби знайти спільну мову між ВУНР і УГВР за- йшли в глухий кут106. Як вважав Л. Шанковський, саме тоді І. Ба- гряний розчарувався в «галицьких націоналістах»107. Справді, він не сприймав розколу в ОУН. Не знаючи всіх передумов і глибинних причин оунівського розламу, він трактував протистояння банде- 103 Городиський З. Українська Національна Рада.... — С. 69—70. 104 Гайвас Я. Коли кінчалася епоха. — Чикаго: На чужині, 1964. — С. 139—140. 105 Городиський З. Українська Національна Рада… — С. 71. 106 Там само. — С. 71—73. 107 Шанковський Л. Ініціятивний комітет для створення УГВР… — С. 56. 190 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА рівців і мельниківців як бороть- бу «за провід», що, на думку письменника, свідчило про не- серйозне ставлення до визволь- ної боротьби цих сил108. У Братиславі члени ЗП УГВР жили до березня 1945 р. На початку цього місяця Микола Лебедь, Іван Гриньох, Іван Бутковський, Олександр Даниленко та Іван Багряний перебралися до Угорщини109. Від кінця 1943 р. в ОУН і УПА існувала домовленість з угор- ськими військовими про ней- тралітет і співпрацю. При го- ловному командуванні угорської армії перебував зв’язковий від УПА Андрій Кисіль-Дольниць- кий ‘Немо’. Восени 1944 р. угорський Генеральний штаб повідо- мив Дольницького про намір створити за зразком УПА угорський повстанський рух для боротьби з більшовиками. Мадяри просили надіслати в їх розпорядження інструкторів для вишколу майбут- ніх угорських партизанів. На заході Угорщини, біля м. Папа, було створено вишкільний табір цього формування, що мало назива- тися «Копіяші». Групу старшин-вишкільників з УПА розмістили в с. Доба за 10 км від м. Папа. Також цей пункт став транзитним для членів ЗП УГВР і деяких українських утікачів. З’явилася думка створити в Угорщині відділ УПА. До лютого 1945 р. була створе- на добре вишколена група, якою командував Ярослав Струтин- ський — ‘Яспар’. Між УПА і угорським військовим командуванням також була досягнута домовленість про закидання відділу з 14 українських парашутистів на чолі зі Струтинським угорськими лі- Андрій Кисіль-Дольницький 108 Гришко В. «Під Бандерою» і з Багряним... — С. 355. 109 Лебедь М. Зовнішньополітична діяльність Генерального Секретаріяту Закордонних Справ УГВР // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріяли. Книга четверта: Документи і спогади. — Торонто; Львів, 2001. — С. 126—127. 191 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни таками в Карпати. Саме в таборі в с. Даба й осіли М. Лебедь із со- ратниками110. Там Багряний ви- кладав методи радянської про- паганди і протидії їй майбутнім партизанам-парашутистам. Як згадував Я. Струтинський, це відбувалося так: «І. Багряний говорив про те, що в Комуніс- тичній партії України є багато українських патріотів, хоч вони цього не демонструють назовні. Цього не можна нехтувати, бо вони мають досвід у керівництві державою і в майбутньому бу- дуть дуже помічними в розбудові української держави»111. Подроби- ці тамтешнього побуту І. Багря- ного запам’ятав А. Дольницький: «Між іншим, Багряний був людиною нелегкою до співжиття. Осо- бливо не злюбив Наташі [дружина О. Даниленка — І. Б.] і інакше її не називав, як “Югом Росії”, бо вона, перебуваючи з Сашою ціле життя, по-українськи не говорила, а Україну називала “Югом Росії”. Недалеко від Даби лежав маленьких хуторець, де вишколювалися парашутис- ти, призначені в Україну. В тому хуторі був М. Лебідь, якщо добре пригадую, полк. Ю. Лопатинський, п-пк. “І. Гуцул»” [І. Бутковський — І. Б.], Славко Струтинський, з яким перед тим я дуже часто зустрі- чався в Карпатах, і ще понад десяток підстаршин, що вправлялися в парашутному ділі і праці з вибуховими матеріалами. Багряний також мав з ними розмови на політичні теми»112. Ярослав Струтинський 110 Струтинський Я. Сотник Андрій Кисіль-Дольницький («Голубенко») // Літопис Української Повстанської Армії — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріяли. Книга четверта: Документи і спога- ди. — Торонто; Львів, 2001. — С. 195—196. 111 Там само. — С. 197—198. 112 Дольницький А. Зустрічі з полковником О. Даниленком («Данком») // Літопис Української Повстанської Армії — Т. 26. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріяли. Книга четверта: Документи і спога- ди. — Торонто; Львів, 2001. — С. 189—190. 192 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Проте радянсько-німецький фронт блискавично наближав- ся до місця перебування групи українців. 6—15 березня 1945 р. пройшла остання наступальна операція німецько-угорських військ, що завершилася по- разкою. У березні члени місії ЗП УГВР вирішили розділити- ся: частина, що мала родини, виїхала прямо в Західну Ав- стрію, а решта на чолі з голо- вою місії М. Лебедем помандру- вали до столиці Незалежної Хорватської Держави Загреба, куди прибулf на початку квіт- ня 1945 р. Дещо пізніше до них приєднався й Іван Багряний113. Як стверджував Мирослав Прокоп, чільний діяч ОУН(б) і ЗП УГВР, перед приїздом у Загреб письменник встиг недовго по- бувати у Відні (Австрія)114. У Загребі група Лебедя крім нього самого і родини складалася зі Степана Ленкавського, Івана Багряного, Івана Бутковського, Омеляна Антоновича, Ярослава Федика (‘Романа Заревича’), Іва- на Гірного, Люби Комар, Миколи Андріюка, Олександра Сокола. Багряний, Бутковський і Ленкавський спершу жили на квартирі, де зупинився О. Антонович, а відтак мешкали спільно з усіма в готелі «Еспланаде» на Єлачичплац неподалік загребського магі- страту. Тут, у Загребі, з допомогою давніх українських емігрантів було влаштовано творчий вечір І. Багряного. У слухачів, яких зі- бралося близько 100 осіб, письменник мав чималий успіх115. Люба Комар 113 Лебедь М. Зовнішньополітична діяльність… — С. 126—127; Антонович О. Спогади. — Ч. 1. — К.; Вашінгтон, 1999. — С. 334. 114 Шугай О. «Я прийду остання…» // Шугай О. Іван Багряний: нове й маловідоме. Есеї, документи, листи, спогади, нотатки, факти. Кн. 1. — К.: Смолоскип, 2013. — С. 143. 115 Антонович О. Спогади... — С. 335; Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля і кордони. Повість мого життя. — К.: Рада, 1995. — С. 199. 193 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни У столиці Хорватії делегація ЗП УГВР провела весь квітень. Побут Івана Багряного у цій країні вплинув і на його творчість. Відомо, що переважна більшість прозових творів письменника ма- ють автобіографічне підґрунтя. У той час він писав роман «Люба» про партизанську боротьбу. У тексті уривка, що дійшов до наших днів, то тут, то там трапляються хорватські топоніми і явища: м. Вараждін, Загреб, р. Драва, усташі (хорватський профашист- ський рух), четники (сербські повстанці) генерала Драголюба Ми- хайловича, які воювали проти усташів116. В інших уривках роману красномовно описано подорож делегації ЗП УГВР до Хорватії з Прикарпаття через Словаччину, згадано перебування в Угорщині. Зіставивши уривки текстів Багряного з відповідними частинами спогадів О. Антоновича і М. Дейчаківського, можна дійти висно- вку, що описували вони те саме117. А назву твору письменник дав на честь Люби Комар, радистки місії ЗП УГВР, учасниці «Про- цесу 59» в 1941 р., яка була головною героїнею роману118. На жаль, рукопис роману письменник власноруч знищив, бо «розсердився на героїв цього роману, діячів партизанського резистансу, колиш- ніх моїх друзів, а пізніше — замотеличених героїв «таборових держав», моїх запеклих ворогів»119. Фронт підходив усе ближче, і ставало зрозуміло, що після війни Хорватія знову буде частиною соціалістичної Югославії, а це не відповідало намірам «угавеерівців». Їхньою метою було діс- татися поза межі радянського впливу, щоб установити контакти із демократичними антикомуністичними країнами й інформува- ти вільний світ про визвольну боротьбу в Україні. 30 квітня (або 1 травня) 1945 р. українська група знову поділилася: Багряний, Бутковський, Андріюк і Комар вирішили рушати далі на Захід, у той час, як решта групи прагнула ще певний час почекати, щоб іти шляхом на Рим, в Італію. Отже, 3 травня в дорогу вирушили І. Багряний, М. Андріюк і Л. Комар, а С. Ленкавський та І. Бутков- 116 Шугай О. Іван Багряний... — С. 472—475. 117 Шугай О. «Я прийду остання…»… — С. 153—156; Антонович О. Спогади... — С. 334—335; Дейчаківський М. На визвольних стежках Європи. — К., 1997 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://exlibris.org.ua/muk/r01.html, http://exlibris.org.ua/muk/r02.html. 118 Див.: Шугай О. «Я прийду остання…»… — С. 139—158. 119 Багряний І. Народження книги..... — С. 479. 194 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА ський помандрували тим самим шляхом окремо. «Капітуля- ція Німеччини застала мене в тюрмі в Марбурзі, де я просидів три дні разом із різними дезер- тирами всіх національностей. Після капітуляції пішки пішов у Тіроль», — написав в автобі- ографії І. Багряний у 1946 р.120. Марбург-ан-дер-Драу (сучасна назва Марибор) — це місто в Словенії, що на початку 1945 р. слугувало перевалочним пунк- том для багатьох біженців із Словаччини, Угорщини й Хор- ватії. Отже, 8 травня 1945 р. Ба- гряний був саме там та ще й у в’язниці. На жаль, чому він туди потрапив, що в цей час було з його товаришами по мандрів- ці — невідомо. Є. Стахів, який їздив із посланням від С. Бандери до М. Лебедя в Загреб і повернувся в Австрію 10 травня, згадував, що І. Багряний у супроводі М. Андріюка і Л. Комар прибули до містечка Целль-ам-Циллер «десь через тиждень», тобто близько 17 травня 1945 р.121. А 10 чи 12 червня, за свідченням самого Багря- ного, він дістався м. Інсбрука, столиці федеральної землі Тіроль в Австрії122. Тут він затримався на довший час. В Інсбруку сформувалася українська колонія переважно із членів ОУН(б), які вийшли з нацистських концтаборів, та емі- грантів з України. Там проживали Степан Бандера, Осип Тюшка, Омелян Антонович, письменники Юрій Клен, Леонід Мосендз, журналіст Іван Кедрин-Рудницький тощо. Усі вони хотіли бути Євген Стахів, фото 1940-х рр. 120 Череватенко Л. Иван Багряный. Биографические данные…[Електронний ре- сурс]. — Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/CULTURE/ivan_bagryanyy.html 121 Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля і кордони. Повість мого життя. — К.: Рада, 1995. — С. 202. 122 Череватенко Л. Иван Багряный. Биографические данные…[Електронний ре- сурс]. — Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/CULTURE/ivan_bagryanyy.html 195 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни поза зоною досяжності радянської влади, а ця частина Австрії була окупована військами Союзників, які сприяли емігрантам, бо біженцями опікувався американський офіцер українського похо- дження на прізвище Ковалишин. Активна громадськість утворила Український допомоговий комітет, головою якого вибрали Івана Багряного, за рекомендацією самого Бандери123. Однією з ділянок роботи комітету, що діяв за адресою Аніхштрасе, 4, була видача нових документів емігрантам з Наддніпрянщини про те, що вони походять із Західної України. Це дозволяло їм уникнути приму- сової репатріації в Радянський Союз, оскільки, за домовленістю між СССР і Союзниками, репатріації підлягали тільки ті особи, які були громадянами Союзу до 1 вересня 1939 р. Як визнавав Ба- гряний у листі до П. Шинкаря, він «таких документів підписав коло 15 тисяч»124. В Інсбруку Іван Багряний також продемонстрував тамтешнім українцям свій поетичний талант на літературному вечорі125. Розрив із ОУН(б) Та в політичній царині в Багряний не мав такого успіху, як на літературній ниві. Досягло свого піку загострення розбіжностей між ним і ОУН(б). Його не запросили на засідання ОУН, де мали вибирати провід на Інсбрук і околиці, оскільки він не був членом ОУН. Розмовою сам на сам із С. Бандерою, Багряний, за свідчен- ням Є. Стахова, був дуже невдоволений126. «Бандера, видно, здавався йому людиною вчорашньою, яка не пережила тих демократичних змін, що відбувалися в Україні під час боротьби з фашизмом і більшовизмом — двома тоталітарними режимами», — міркував Стахів127 Тому Багряний вирішив залишити Інсбрук і податися до німецької Баварії. На думку Стахова, в компанії свого друга лі- тературознавця Юрія Лавріненка Багряний нелегально перейшов кордон з Німеччиною128. 123 Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля і кордони…— С. 203—204. 124 Багряний І. Листування 1946—1963. — Т. 2. — К.: Смолоскип, 2002. — С. 314. 125 Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля і кордони… — С. 206. 126 Там само. — С. 203. 127 Там само. — С. 206. 128 Там само. 196 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Коли точно це сталося, наразі невідомо. Однак знаємо, що 25 вересня 1945 р. Багряний був в ініціативному комітеті, що за- снував літературне об’єднання Мистецький український рух в м. Нюрнберг-Фюрті в Баварії129. Значить, у Німеччину Багряний перебрався у серпні чи в першій половині вересня 1945 р. Там він поселився в таборі для переміщених осіб коло м. Авгсбурга, а від- так — в м. Новому Ульмі130. Його співпраця з ОУН(б) закінчилися, і далі він пустився в самостійне плавання політичним морем. У чому ж полягали причини розриву переконаного антикому- ніста й самостійника Івана Багряного з ОУН? Причин було кіль- ка. У розмовах з В. Гришком у перші повоєнні місяці «Багряний запально доводив, що нова доба, яка настає після Другої світової війни в історії вже «соборно» поневоленої в СССР української на- ції, ставить на порядок денний справу саме нової, не обтяженої минулим, і справді соборної — всеукраїнської ідейно-політичної сили, якою ОУН, сформована в інший час і в інших вужчих локаль- них умовах, уже не може бути»131. Така сила мала б ґрунтуватися на традиціях «розстріляного відродження» 20-х—30-х рр., пере- осмислених ідеях Миколи Хвильового («Геть від Москви!») і націо- нально-демократичній спадщині Української Народної Республіки. В основу мав бути покладений 20річний досвід українців з УРСР, які на власній шкірі пережили і культурне відродження періо- ду «українізації», і Голодомор, і Великий терор 1937—1938 рр., таким чином дійшовши до заперечення радянської диктатури й потреби незалежності України. А розуміння цієї специфіки під- радянської України в багатьох оунівців, зокрема це особливо сто- сувалося еміграційних ЗЧ ОУН, бракувало: «Вони не рахуються з тим фактом, що Велика Україна — це не просто лише якась там ще одна чи кілька, мовляв, “східних” “наддніпрянських” терито- рій, заселених “православними українцями”, а що це є передусім особливий і дуже складний комплекс найтяжчої, бо цілком відмін- ної від західної, підрадянської проблематики України в лабірин- 129 Басілія X. До історії мистецького українського руху // Наукові записки НаУКМА. — 2001. — Т. 19: Філологічні науки. — С. 51. 130 Шугай О. Іван Багряний… — С. 472; Череватенко Л. Иван Багряный. Биографические данные… [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://gazeta. zn.ua/CULTURE/ivan_bagryanyy.html. 131 Гришко В. «Під Бандерою» і з Багряним... — С. 232. 197 № 20Ігор Бігун Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни ті нових для всього світу соціально-політичних і національних проблем радянсько-російської тоталітарної імперії»132. Також Багряний не міг примиритися з безапеляційними заявками ОУН на монополію у визвольній боротьбі і намаганнями С. Бандери про- тидіяти демократичним тенденціям у розвитку ОУН. Передаючи слова письменника, В. Гришко писав, що «з його власного досвіду співпраці з ОУН він виніс враження, що ця організація за самою природою свого людського складу й ідеологічного багажу минулого на справжню, суттєву перебудову шляхом власного самокритич- ного перегляду своїх позицій, принаймні за кордоном, не здатна»133. Політичні шукання Багряного незабаром утілилися в засновану ним Українську революційно-демократичну партію134. Під час Другої світової війни Іван Багряний узяв активну участь в українському визвольному рухові. У перші місяці ні- мецької окупації, коли нова влада лояльно ставилася до проявів українського національного життя, Багряний теж включився в цей процес. Проте, як тільки окупанти розпочали репресії проти українських націоналістів, він, природно, облишив усі надії на відродження України. Хоч і був репресований сталінським режи- мом, Багряний не пішов шляхом колаборації з нацистами, а при- єднався до антинацистського підпілля ОУН(б) і допомагав рятува- ти своїх земляків від вивозу на роботи в Німеччину. Співпраця з ОУН(м) була нетривалою, зате з ОУН(б) Багряний був пов’язаний від липнясерпня 1942 р. до серпня 1945 р. Письменник співробіт- ничав із ГОСП та місією ЗП УГВР, з якою виїхав на Захід. Марш- рут еміграції Багряного пролягав через Словаччину, Угорщину, Хорватію, Австрію до кінцевого пункту призначення — Західної Німеччини. Розійшовшись у розумінні перспектив боротьби за са- мостійну Україну, він припинив співробітництво з бандерівцями і заснував власну партію. Як бачимо, Іван Багряний під час війни використовував усі до- ступні йому можливості, щоб долучитися до національно-визволь- 132 Гришко В. «Під Бандерою» і з Багряним… — С. 359. 133 Там само. — С. 267. 134 Українська революційно-демократична партія (УРДП—УДРП). Збірник матеріа- лів і документів / упоряд. О. Коновал. — Чикаго; К.: Фундація ім. Івана Багряного, 1997. — C. 32. 198 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА ної боротьби, однак завжди критично переосмислював наявні пер- спективи і шукав альтернативні визвольні концепції. Тим самим він слідував своєму кредо, сформульованому ще в 1929 р., — хо- дити тільки по лінії найбільшого опору.

Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни

Institution

Ähnliche Einträge