Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках

У статті проаналізовано подвійні моральні стандарти щодо чоловічої і жіночої сексуальності в ОУН і УПА у 40-50-х роках ХХ століття. Визначено причини їх появи, особливості функціонування і вплив на гендерні відносини і становище жінок у підпіллі ОУН і повстанському русі....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Гавришко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2015
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Період збройної боротьби ОУН та УПА
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181770
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках / М. Гавришко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 199-213. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181770
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1817702021-12-01T01:26:01Z Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках Гавришко, М. Період збройної боротьби ОУН та УПА У статті проаналізовано подвійні моральні стандарти щодо чоловічої і жіночої сексуальності в ОУН і УПА у 40-50-х роках ХХ століття. Визначено причини їх появи, особливості функціонування і вплив на гендерні відносини і становище жінок у підпіллі ОУН і повстанському русі. Double moral standards for women and men sexuality in the OUN and UPA in 1940-1950’s were analyzed in this article. The author outlined the causes of their appearance, peculiarities of their functioning and impact on gender relations and status of women in the OUN underground and insurgent movement. 2015 Article Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках / М. Гавришко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 199-213. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181770 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА Гавришко, М. Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках Український визвольний рух
description	У статті проаналізовано подвійні моральні стандарти щодо чоловічої і жіночої сексуальності в ОУН і УПА у 40-50-х роках ХХ століття. Визначено причини їх появи, особливості функціонування і вплив на гендерні відносини і становище жінок у підпіллі ОУН і повстанському русі.
format	Article
author	Гавришко, М.
author_facet	Гавришко, М.
author_sort	Гавришко, М.
title	Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках
title_short	Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках
title_full	Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках
title_fullStr	Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках
title_full_unstemmed	Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках
title_sort	гендерні аспекти сексуальної моралі в оун і упа у 1940—1950-х роках
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН та УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181770
citation_txt	Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках / М. Гавришко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 199-213. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT gavriškom genderníaspektiseksualʹnoímoralívouníupau19401950hrokah
first_indexed	2025-07-15T23:19:39Z
last_indexed	2025-07-15T23:19:39Z
_version_	1837756927661047808
fulltext	199 Марта Гавришко Кандидатка історичних наук, молодша наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху У статті проаналізовано подвійні моральні стандарти щодо чолові- чої і жіночої сексуальності в ОУН і УПА у 40-50-х роках ХХ століття. Визначено причини їх появи, особливості функціонування і вплив на гендерні відносини і становище жінок у підпіллі ОУН і повстанському русі. Ключові слова: сексуальна мораль, ОУН(б), УПА, гендер. Marta Havryshko Gender Aspects of Sexual Morality in the OUN and UPA in 1940-1950’s Double moral standards for women and men sexuality in the OUN and UPA in 1940-1950’s were analyzed in this article. The author outlined the causes of their appearance, peculiarities of their functioning and impact on gender relations and status of women in the OUN underground and insurgent movement. Key words: sexual morality, OUN(B), UPA, gender. 200 ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ СЕКСУАЛЬНОЇ МОРАЛІ В ОУН І УПА У 1940—1950-х РОКАХ Приватне життя учасників українського визвольного руху 40-50-х років ХХ століття є однією з найменш досліджених про- блем української і зарубіжної історіографії. Окремі аспекти цієї проблематики порушують у своїх студіях Джефрі Бурдс, Тетяна Антонова, Олена Петренко, Оксана Кісь1. Однак досі багато пи- тань, пов’язаних з тілесністю, інтимною сферою, репродуктивною поведінкою, сексуальністю і романтичними відносинами в УПА і підпіллі ОУН залишаються поза увагою науковців. Пов’язане це не стільки з браком джерел, скільки з об’єктивними складнощами їх «прочитання» та інтерпретації. Більшість наративів учасників під- пілля містять фрагментарну інформацію щодо особистого життя самого оповідача/оповідачки й осіб, про яких йдеться у тексті чи розповіді. Окрім того, вони репрезентують романтизовану версію інтимності, приховують «незручні» моменти аби таким чином не дисонувати з героїчним наративом. Офіційний дискурс ОУН та- кож намагався замовчати питання сексуальності, витіснити її у сферу потаємного, прихованого, не значимого в контексті зброй- ної боротьби. Тим не менше документи ОУН, особливо матеріали Служби безпеки і судочинства, відкривають перед дослідниками широкі можливості у вивченні приватної сфери в підпіллі ОУН і УПА. Їхнє співставлення з документами радянських спецслужб, які вносили інформацію інтимного характеру до тисяч контроль- но-наглядових, архівно-кримінальних, агентурних справ, дозво- лить реконструювати історію сексуальності в ОУН і УПА зазна- ченого періоду. 1 Burds, Jeffrey. Gender and Policing in Soviet West Ukraine, 1944–1948 // Cahiers du monde russe. – 2001. – Vol. 42, No. 2–4. – P. 279–320; Антонова Т. Жінка та її «мирні», «напівмирні» та воєнні ролі в боротьбі ОУН і УПА // Український ви- звольний рух / Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху. – Львів, 2007. – Зб. 9. – С. 138—144; Petrenko O. Anatomy of the Unsaid: Along the Taboo Lines of Female Participation in the Ukrainian Nationalistic Underground // Dynamization of Gender Roles in Wartime / ed. by Ruth Leiserowitz, Maren Röger. – Warsaw: German Historical Institute, 2012. – P. 241—262; Кісь О. Між особистим і політичним: Ґендерні особливості досвіду жінок-учас- ниць національно-визвольних змагань на західноукраїнських землях у 1940—1950-х роках // Народознавчі зошити. – 2013. – № 4. – С. 591—599. 201 № 20Марта Гавришко Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках Депривація сексуальності була введена в ранг офіційної полі- тики в ОУН і УПА 40-50-х років ХХ століття. Вона формувалася не лише через пануючу в Західній Україні суспільну мораль і хрис- тиянський світогляд, які культивували гетеросексуальну сім’ю як єдиний легітимний інструмент для сексуальної реалізації. Головні причини репресій приватності в підпіллі ОУН і УПА випливали із обставин їхньої діяльності, які вимагали підвищеної конспіра- ції, дисципліни, пильності, обмеження соціальних зв’язків і збе- реження досвідчених кадрів. Примусова «економія» сексуальної енергії дозволяла спрямовувати її у сферу активної діяльності на користь «визвольної справи». Контроль керівництва ОУН і командування УПА за особистим життям своїх підлеглих мав виразний гендерний характер. В наці- оналістичних ідеологіях і рухах чоловіки виступають захисниками вітчизни, її честі, а жінки виконують символічну роль як берегині і відтворювачки національної культури, незважаючи на те, що в часи збройної боротьби на них покладають найрізноманітніші функції, включно з військовими. Жіноче тіло асоціюється з наці- єю, її майбутнім, а його чистота є чистотою нації, без якої остан- ня не може вижити. Таке ставлення до жіночого тіла робить його об’єктом посиленої уваги з боку чоловіків, які покликані захищати й оберігати його як честь нації2. У одній з націоналістичних ідеологічних статей «До питання призначення української жінки», авторкою якої зазначено М. Рак, акцентовано потребу «знищити літературу про полове життя та боротися з т.зв. статевим освідомленням», оскільки така літерату- ра «споганяє проблему кохання і позбавляє тої стриманості, без якої кохання називається розпустою»3. Члени підпілля ОУН часто були обмежені в інформації щодо сфери сексуального. Не лише чоловіки мало цікавилися особливостями жіночого репродуктив- ного здоров’я. Самі дівчата в Західній Україні 40—50-х рр. ХХ ст. не отримували належного сексуального виховання. Емілія Хемій згадує, що після одруження з обласним провідником Львівщини 2 Enloe, C. Bananas, Beaches and Bases: Making Feminist Sense of International Politics. – London: Pandora Press, 1990. – P. 54; Woman-Nation-State / Yuval-Davis N., Anthias F. (Eds). – London: Macmillan. – 1989. – P. 129. 3 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБ України). – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 12. 202 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Михайлом Шкамбарою-‘Кедром’ не знала способів регулювання фертильності, хоча вчилася на біолога («Я не знала про таке щось, ніхто нічого не казав, навіть дві старші сестри мені нічого не ка- зали»)4. «Правильною» жіночою сексуальністю в підпіллі вважали ви- ключно репродуктивно орієнтовану, пасивну, що не виходила за рамки шлюбу і була підпорядкована активній, чоловічій сексу- альності. В офіційному дискурсі ОУН пропагувався культ мате- ринства і дошлюбної цноти жінок. У вишкільних матеріалах для Юнацтва ОУН зазначалося: «Шануй жінок, що мають стати тобі товаришками Духа, ідеї і чину в житті та гідними матерями, але гидуй розгнузданими… Ціни високо материнство як джерело про- довження життя. З твоєї родини створи живот чистоти Твоєї раси і нації»5. Катерина Максимович-‘Тамара’ згадувала, як її безпосеред- ній зверхник Олекса Гасин-‘Лицар’ застерігав її від романтичних відносин з повстанцями, для яких вона проводила пропагандивні вишколи. Вона ж у свою чергу на організаційних курсах для дівчат у Стрийському районі переконувала їх у необхідності дотриман- ня дошлюбної цноти як найдієвішого засобу уникнення небажаної вагітності, що в умовах підпілля ОУН прирікала жінок на важкі фізичні і психологічні муки6. Публічні вияви «неправильної» (до- і позашлюбної) сексуальності були фактично заборонені, а жінки, які демонстрували сексуаль- не бажання, були стигматизованими. «Я сказала, що думаю про неї», – переповідала Олена Андрущак-‘Орися’ свою розмову з ра- йонним провідником про коханку Володимира Якубця-‘Олеся’ ‘Ста- леву’. О. Андрущак вважала, що ‘Сталева’ була надто корисливою (хизувалася перед нею новим піджаком, який купив їй ‘Олесь’)7. Жінки, які не відповідали суспільним уявленням про норма- тивну сексуальність, викликали серйозні підозри, особливо у 4 Інтерв’ю з Емілією Хемій, записане 12 червня 2015 р. у м. Львові // Архів Центру досліджень визвольного руху (далі - АЦДВР). 5 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 14. – Арк. 577. 6 Інтерв’ю з Катериною Максимович, записане 20 червня 2015 р. у м. Миколаїв Миколаївського р-ну Львівської обл. // Приватний архів М. Гавришко. 7 Інтерв’ю з Оленою Андрущак, записане 9.07.2015 р. у с. Сілець Сокальського р-ну Львівської обл. // АЦДВР. 203 № 20Марта Гавришко Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках Служби безпеки ОУН. В одному з листів ‘Богуна’ з вересня 1946 р. читаємо: «НКВД практикує також таке: висилає жінок-агентів і дівчат, які дістають завдання кокетувати стрільців, а то й про- відних людей, а також старатися доводити це «залицяння» навіть до суто інтимних стріч. Очевидно до цього використовують боль- шевики гарних, а головно «уздібнених у свому фаху» повій. І так за таку милу розмову, чи за хвилину приємности агентка довіда- ється про все від свого «любого»: про його пост, його друзів, про зв’язки, найбільш таємні доручення і т.д. Звіряючись коханій — звіряється одночасно і районному чи обласному НКВД. Таких і подібних випадків є багато в терені»8. В інструкції для організацій- них клітин від березня 1950 р. зазначалося: «З метою розробки по- одиноких повстанців МГБ веде точну розвідку за всіма дівчатами, що мають зв’язки з повстанцями (в МГБ заведені описи дівчат, які любляться з повстанцями, вийшли за них заміж чи мають з ними діти)»9. «Моральність» (в значенні відсутності до- і позашлюбних стате- вих контактів з чоловіками) була обов’язковою вимогою до жінок у підпіллі чи УПА. Цей критерій служив додатковим аргументом у пропозиціях про відзначення підпільниць або повстанок10. Він же міг стати підставою для виключення їх з рядів організації. В «Наказі жіночій сітці до зобов’язуючого відома» політичної рефе- рентури Крайового Проводу ОУН на ЗУЗ від 16 жовтня 1944 р. зазначалося: «відсунути з рядів елемент аморальний, скомпроме- тований з тих, що до сітки попали принагідно ради слави, роман- тики чи ін.»11. Поширеними були чутки про те, що жінки добровільно йшли в УПА задовольнити сексуальні потреби чоловіків. «Тут в Україні я запримітив в низах дивне поняття про дівчат: будьто вони пішли в підпілля тільки для романсів», — занотував у щоденнику ко- мандир 24-го тактичного відтинку УПА «Маківка» сотенний Сте- пан Стебельський-‘Хрін’, коли зимував у бункері на Лемківщині у 8 ГДА СБ України. – Ф. 65. – Спр. С-9079п. – Т. 53. – Арк. 50. 9 Там само. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 29. – Арк. 378. 10 Літопис УПА. – Том 20: Воєнна округа УПА “Лисоня” 1943-1952. Документи і матеріали / упорядники: С. Волянюк, В. Мороз. – Київ; Торонто, 2012. – С. 325. 11 Стародубець Г. Генеза українського повстанського запілля. – Тернопіль: Вид-во «Підручники і посібники», 2008. – С. 274. 204 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА 1947—1948 рр.12. Усвідомлюючи загрозу подібних поголосків, окре- мі підпільниці намагалися дуже обережно поводитися зі своїми коханими, навіть будучи зарученими з ними. Наречена окружного референта СБ Тернопільщини Василя Магдія-‘Жара’ Михайли- на відмовилася зимувати з ним у криївці, ставши машиністкою в іншого підпільника: «Мені соромно було йти до його криївки як його наречена. Що могли про мене подумати тоді інші. До Міші я йшла як працівнича в канцелярії, а це мене не могло компроме- тувати»13. Правдоподібно, частина дівчат справді потрапила до лав УПА чи підпілля ОУН не з патріотичних міркувань чи симпатій до ді- яльності ОУН. Багато жінок йшли за своїми коханцями. Були й такі, що прагматично використовували ресурс тіла для покра- щення свого матеріального становища і підвищення рівня власної безпеки. Серед кубанських козаків із 103-го охоронного батальйо- ну поліції порядку, які перейшли восени 1943 р. на бік УПА у се- лах Носовичі і Олика (тепер Волинської області), була Надія Здо- мищук. У «характеристиці» на неї повстанці писали: «Чоловік єї в полоні німецькому, вона на його не чекає, вийшла замож за ляха, який єї покинув, тоді вона ходила до німців, а коли приїхали ко- заки вона прибилась до козака. А тепер коли єї захотілось додому то ми єї не хотіли пустити. Казали, щоб вона була з козаками, а козаки казали, щоб щоб ми єї взяли (пускай більйо стєраєт). Тоді ми бачим що коли вона верне до Оликів то розконспірує справу. Значить з бабами нема чого воловодитися. Купили комірця загра- ничного на посаг і видали замож в другу округу. Там де є багато білля стірати»14. В переважаючому чоловічому середовищі з пануючою військо- вою маскулінністю високою була ймовірність сексуальних дома- гань. Тому частина жінок, яка з тих чи інших причин опинилася в підпіллі чи УПА, одразу намагалася знайти собі «покровите- ля». Анна Попович-‘Ружа’ згадувала, що через загрозу арешту 12 Хрін С. Зимою в бункрі. – Б.м. в: Вид-во «До зброї», 1950. – С. 39. 13 Архів Центру досліджень визвольного руху (далі – АЦДВР). – Фонд. 8. – Том 2. – Спр. 13. – Арк. 79. 14 Державний архів Рівненської області (далі – ДАРО). – Ф. Р-30. – Оп. 2. – Спр. 15. – Арк. 121. 205 № 20Марта Гавришко Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках (брат був у підпіллі, батьків депортували) вона протягом п’яти років переховувалася у лісі поблизу власного будинку у с. Зеле- не Надвірнянського району. У 1949 р. потрапила у підпілля ОУН. Прийшовши у криївку, де було кілька чоловіків, вона відчува- ла себе вразливою. «Захисником» обрала добре знайомого їй Луку Гринішака-‘Довбуша’, який був її односельчанином, найстаршим у криївці і по віку, і по рангу. Крім того, його дружина на той час перебувала на спецпоселенні15. Разом з тим, сумнівною вигля- дає думка, що у ‘Ружі’ був інший вибір. Адже дівчата в підпіллі були в меншості і тому користувалися підвищеною увагою з боку протилежної статі. Ієрархія чоловіків у підпіллі ОУН та УПА була не лише військовою. Така ж субординація була характерною і для інтимної сфери. Тому пріоритет у залицяннях до жінок належав командирам або провідникам різних рівнів. Вони, володіючи ре- сурсом влади, мали значно більше можливостей для сексуаль- ної реалізації. Багато з них не оминали нагоди ними скористатися. Їхніми коханками найчастіше ставали безпосередні підлеглі, що свідчить про деяке зловживання своїм становищем. Наприклад, однією з коханок керівника Головного осередку пропаганди Про- воду ОУН Петра Федуна-‘Полтави’ була його машиністка Якимо- вич Надія-‘Надя’16. Машиністка Кременецького надрайонного про- воду ОУН Марія Серемуля-‘Надя’ підтримувала інтимний зв’язок з керівником СБ Кременецького надрайонного проводу Стефаном Курицею-‘Русланом’, ‘Прокопом’17. Зв’язкова Марія Роєва була коханкою заступника керівника Дрогобицького обласного проводу ОУН Петра Тихолаза-‘Вуйка’18. Лідія Пірей, особиста зв’язкова ке- рівника Дубнівського надрайонного проводу Юрія Дзецка-‘Грози’, організовуючи його лікування від гонореї у червні 1950 р., зізна- лася лікареві, що також хвора на цю недугу19. Окремі керівники не приховували, що професійні якості підлеглих жінок не були для них головними. Станична ОУН на Рівненщині на псевдо ‘Лариса’ писала 30 квітня 1944 р.: «Друже Приймак! Ви не маєте чого самі 15 Інтрев’ю з Анною Попович, записане 25 червня 2015 р. в с. Залісся Золочівського р-ну Львівської області // Особистий архів Т. Химича. 16 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. –Т. 66. – Арк. 266. 17 Там само. –Т. 80. – Арк. 2. 18 Там само. –Т. 89. – Арк. 67. 19 Там само. –Т. 81. – Арк 218. 206 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА собі вибирати подруг до праці, а яку Вам дадуть, така має бути, а то я чула, що ви самі звільняєте з праці та наставляєте, бо та ваша фаворитка, а та ні. Так бути не може, а має бути та, яку Вам дасть станична»20. Поскаржитися на сексуальні домагання з боку провідників жін- ки не завжди наважувалися з різних причин. Одні соромилися цих фактів, інші намагалися уникнути осуду за «неморальну поведін- ку», якому часто піддавали дівчат, що не змогли вберегти свою честь. Частина жінок боялася покарання і несправедливого суду, враховуючи нерівність соціальних статусів сторін (злочинця і жерт- ви). Скаржниці також ризикували бути звинуваченими у роботі на ворога. У вишкільних матеріалах для СБ ОУН під назвою «Під- вищувати революційну пильність» зазначено: «Агент тенденційно перекручує факти з особистого життя провідників, щоби підірвати його авторитет серед членів і населення, представити його в по- ганому висвітленні. Відомо, що коли провідний актив ОУН був би знищений, це означало б кінець політичної організації і тому саме ось в сьогоднішній тяжкий час мусимо всі, як один стояти згурто- вані біля наших провідників, та не допустити підривання їхнього авторитету»21. «Обмовляння провідників Організації, командирів» в документах ОУН класифікували як агентурно-диверсійну роботу22. Про те, що активна сексуальна поведінка провідників не за- вжди сприймалася в середовищі підпільників як екстраординар- не і компрометуюче явище, свідчить лист керівника Калуського надрайонного проводу, агента-внутрішника ‘Івана Гавриловича’ до кураторів з МГБ від 20 листопада 1951 р., в якому той про- сить прислати йому нову санітарку, котра виконувала б функції зв’язкової між ними: «Дівчина повинна бути молодою, не дуже поганою на вигляд, щоби я окрім проведення з нею підпільної ро- боти міг закрутити роман. У такому разі було б добре зрозумілим всім чому і так часто до неї заходжу»23. Наприкінці протоколу 20 ДАРО. – Ф. Р-30. – Оп. 2. – Спр. 37. – Арк. 42. 21 Сукіль Я. Підвищувати революційну пильність // АЦДВР. – Фонд референтури СБ ОУН Бережанського надрайону (не впорядкований). 22 Як поборює НКВД і НКГБ т.зв. контрреволюцію в СРСР (короткий виклад) // АЦДВР. – Фонд референтури СБ ОУН Бережанського надрайону (не впорядкова- ний). 23 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. –Т. 77. – Арк. 273. 207 № 20Марта Гавришко Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках допиту Марії Паночко-‘Марічки’, яка виявилася агенткою НКВД під псевдонімом ‘Зена’, працівники СБ ОУН написали у приміт- ках: «В часі глубокого підпілля вона нав’язала любовні відносини з одним районним провідником, який згодом став надрайонним пропагандистом, де своєю «відданою любов’ю» здобула його ціл- ковите довір’я так, що він визнавав її своєю дружиною. Згаданий був людиною доброї та легковірної вдачі, бо сам не знав злоби і не вмів її шукати і бачити в других. При тому мав добрий автори- тет так серед своїх підзвітних, як і зверхників». При цьому слідчі не вказали на те, що згадуваний коханець ‘Марічки’ Володимир Касараб-‘Андрій’ був одружений на час цього роману24. Подвійні моральні стандарти в оцінках особистого життя про- відників демонстрували не лише чоловіки. Нерідко підпільниці ставали заручницями пануючих стереотипних кліше і осуджува- ли інших жінок за «неморальну поведінку», перекладаючи на них абсолютну відповідальність за нелегітимні сексуальні відносини. Сучасні інтерв’ю з учасницями визвольного руху показують, що така позиція залишилася практично незмінною і через десятки ро- ків після згадуваних ними подій. Наприклад, в усній розповіді про свого безпосереднього провідника Володимира Якубця-‘Олеся’ підпільниця 91-річна Олена Андрущак, яка в підпіллі мала псев- до ‘Орися’, не засуджувала його фактичне шлюбне співжиття з різними жінками, одна з яких загинула вагітною («він не був такий бабій, просто хотів жити та й всьо»). Її оцінка не змінилася навіть тоді, коли вона визнала факт сексуальних домагань з його боку (коли ‘Орися’ не погодилася бути його коханкою, він забрав у неї зброю і перевів в іншу криївку, де вона упродовж року перебувала сама до часу свого арешту. Сам же знайшов іншу жінку, яка пого- дилася на запропоновані ним умови)25. Лояльне ставлення до непо- одиноких романтичних зв’язків свого зверхника Станіславського обласного провідника Романа Мокрія-‘Байди’ демонструвала під час інтерв’ю і колишня провідниця УЧХ Станіславівщини Юлія Ганущак-‘Галичанка’ (сама вона назвала імена двох відомих їй жінок, які перебували в інтимному зв’язку з її провідником)26. 24 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 22. – Арк. 566. 25 Інтерв’ю з Оленою Андрущак, записане 9.07.2015 р. у с. Сілець Сокальського р-ну Львівської обл. // АЦДВР. 208 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Євген Татура-‘Роман Петренко’, ‘Омелько’ згадував, що у по- встанському осередку «Січ» у Свинарських лісах на Волині курінний Порфир Антонюк-‘Сосенко’ був відповідальним за «побут жінок» і викидав з «Січі» тих, які «невідповідно поводяться»27. Однак сам не дотримувався насаджуваних правил. Одна з керівниць розвідки на «Січі» Галина Коханська-«Орися» згадувала: «Якось запросив мене прийняти у розвідку якусь «Марину», щоб вона числилася у мене, а працювала в його штабі. Я захотіла побачити її і порозмовляти. Це була дуже неохайна, тупа і розбещена особа. Не була членом ні юнацької, ні жіночої сітки. Хоч «Сосенко» вихваляв її на всі лади, але для нашої роботи вона не підходила, і тому я відмовилась за- числяти її у свій штат. Як згодом виявилось, це була його чергова коханка, і він просто шукав для неї відповідне прикриття»28. Любов Бачинська (Лось)-‘Мирослава’ згадувала, що її зверхник, повіто- вий провідник Тернопільщини Іван Комар-‘Шелест’ наказував їй стежити за підпільником ‘Романом’, який через роман із вчитель- кою «занедбував організаційні обов’язки». При тому у самого ‘Ше- леста’ коханкою була його машиністка ‘Оксана’29. На різницю у трактуванні сексуальної поведінки різних статей вказують також «Організаційні вказівки» членам ОУН від 1950 р., в яких зазначено: «Машиністок і пропагандисток частіше перевіряти з питань чесності і моральної стійкості. Чоловік, якого деморалі- зує жінка буде наказаний пониженням в посаді»30. Прискіпливіше ставлення до приватного життя жінок виявлялося в наданні додат- кових контрольних повноважень референтам УЧХ, котрі повинні були «піклуватись про збереження моралі серед санітарок та інших підпільниць»31. Працівниці медичної служби УПА та ОУН входили 26 Аудіо-запис інтрев’ю з Юлією Ганущак, записане 3 квітня 1995 р. в с. Мишковичі Тернопільського р-ну Тернопільської області // Архів Інституту історичних до- сліджень Львівського національного університету імені Івана Франка; Інтерв’ю з Юлією Ганущак, записане 18 серпня 1995 р. в с. Довпотів Калуського р-ну Івано- Франківської обл. // Особистий архів Ю. Хвещука. 27 Петренко Р. («Юрко», «Омелько»). За Україну, за її волю. Спогади / ред. Г. Петренко. – Торонто; Львів, 1997. – С. 169. – (Літопис УПА; т. 27). 28 Коханська Г. «З Україною у серці». Спомини. – Львів; Торонто, 2008. — С. 78. – (Літопис УПА. Серія «Бібліотека». — Т. 9.). 29 Аудіо-запис інтрев’ю з Любою Лось, 1995 р. в с. Мишковичі Тернопільського р-ну Тернопільської обл. // Архів Інституту історичних досліджень Львівського націо- нального університету імені Івана Франка 30 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 17. – Арк. 138. 31 Там само. –Т. 20. – Арк. 23. 209 № 20Марта Гавришко Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках до своєрідної «групи ризику» в контексті регламентації сексуальної поведінки вояків. У звіті одного з інспекторів Воєнної округи «Буг» «Каменяра» за 25 липня 1945 р. зазначено: «У звітному часі заното- вано кілька випадків неморального поведення санітарок дижурних з раненими. Було б бажаним, щоби цим заінтересувалися зверх- ники сан[ітарної] служби, які може докладно не знають поведінки їх підзвітних з раненими стрільцями, бо така поведінка санітарок цілковито руйнує боєву вартість стрільця і прив’язує його до ліку- вання, навіть коли він зовсім здоровий, а також підриває авторитет цілої санітарної служби і деморалізує населення»32. Щонайменше до часу розпуску референтури УЧХ у 1946 р. її представниці (керів- ного рівня) мали входити до складу Революційного трибуналу ре- ферентури СБ ОУН у тих випадках, коли підсудною була жінка33. Подвійна сексуальна мораль особливо видна на прикладі по- карань за «неморальну поведінку». Вони мали свою специфіку в залежності від статі злочинця. До жінок частіше застосовували публічні форми кари (приниження) – відрізання волосся або при- вселюдну догану. Володимир Касараб-‘Андрій’ – керівник Жов- ківського надрайонного проводу ОУН, виявивши інтимний зв’язок одруженого підпільника на псевдо ‘Д-м’ з підпільницею ‘Катру- сею’, провів з ним «виховну бесіду». Про покарання для поруш- ниці записав у щоденнику: «Тоді я почав розмовляти з «М» про жінок і про їх моральний розклад, говорив так, щоб Катруся нас почула»34. Підпільниця Ірина Слобода-‘Оля’ розповідала на допи- тах СБ восени 1950 р.: «Провідник Підкова зробив сходини і гово- рив, що ми обі з Марійкою не поводимося так, як повинно бути, а також казав, що не дозволить, щоб ми бавилися кавалєрки. Як я зорієнтувалася, що говорив він тому, що бачив, як я жартувала з Богданом»35. ‘Підкова’, позбувшись таким чином свого конкурен- та, незабаром схилив ‘Олю’ до інтимного зв’язку. 32 Літопис УПА. Нова серія. Т. 12: Воєнна округа УПА «Буг»: Документи і матеріа- ли. 1943-1952. Кн. 1 / упоряд. В. Мороз, О. Вовк. – Київ; Торонто, 2009. – С. 295. 33 Літопис УПА. Нова серія. – Т. 2: Волинь і Полісся: УПА та запілля. Документи і матеріали. Книга містить документи Головної Команди УПА-Північ та доку- менти Військових Округ «Заграва», «Богун», «Турів» та «Тютюнник». – Київ; Торонто. 1999. – С. 423. 34 ГДА СБ України. – Ф. 60. – Спр. 27688. – Т. 13. – Арк. 47. 35 Літопис УПА. – Т. 23: Золочівська округа ОУН: Документи і матеріали референ- тури СБ. 1944-1951 / упорядн.: М. Романюк. – Київ, Торонто, 2013. – С. 531. 210 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА На жінок покладали непропорційно більшу провину за злочин. В окремих випадках їх карали найвищою мірою, обґрунтовуючи це звабницькою і шкідливою «природою» жінки. Восени 1943 року СБ ліквідувала санітарку Іру, яка була коханою сотенного Мак- сима Скорупського-‘Макса’. У спогадах він описав свою розмову з командиром ‘Черником’ про причини розстрілу Іри: «Згадав про Іру: «Знаєте вона, як і всі дівчата. Вас не було. З часом забудете, а зрештою, є ще й кращі»… На моє питання хто є “той”, Черник хитро знизив плечима: “Котрийсь з командирів”»36. На лицемірність таких моральних стандартів вказував член Проводу ОУН Василь Кук («Леміш») у листі до керівника Проводу ОУН на північно-захід- них українських землях Василя Галаси (‘Орлана’) у вересні 1950 р.: «Пишете “деморалізуючий вплив жінки” – це можна по-різному розтолкувати і під цим претекстом можна будь-яку жінку розстріля- ти. Чому ж тоді за такий самий вплив не розстрілювати чоловіка?»37. Значна статева асиметрія у покараннях за однакові злочини на сексуальному ґрунті викликана також воєнними умовами, в яких діяло підпілля ОУН і повстанці. Чоловіки мали більший військовий досвід і знання, виконували ключові управлінські функції різних рівнів, тому цінувалися значно більше, аніж жінки. Як наслідок, чоловікам частіше, аніж жінкам, вдавалося уникати покарання за нелегітимні сексуальні відносини. 15 липня 1949 року агент Управління МГБ у Станіславській області ‘Крук’ повідомляв про референта СБ Станиславівського окружного проводу ОУН Юрія Янишина-‘Шаха’: «Його слабкою стороною є велике захоплення жінками. Його машиністка ‘Оксана’ є його коханкою. Крім цього час до часу ходить до інших жінок у села чи в Маняву. Зі сво- єю поводиться дуже грубо»38. Ситуація не змінилася і через рік. «Бабієм» називала ‘Шаха’ і машиністка осередку пропаганди Кар- патського крайового проводу ОУН Ольга Чемерис-‘Дніпрова’ на допитах МГБ 28 березня 1950 р.39. Уникнути покарання провідникам високого рангу було склад- ніше у випадках, що набували значного розголосу і вимагали ре- 36 Скорупський М. У наступах і відступах. – Чикаго: Видання Українсько- Американської видавничої спілки, 1961. – С. 211. 37 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. –Т. 26. – Арк.183. 38 Там само. – Ф. 2. -Оп. 110. – Спр. 2. – Т. 5. – Арк. 223 зв. 39 Там само. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 89. – Арк. 124. 211 № 20Марта Гавришко Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках агування керівництва. У 1946 р. референта СБ Косівського над- районного проводу ОУН Дмитра Білінчука-‘Хмару’ засудили до страти за «зв’язки з жінками»40. Після двох років фактичного шлюбу з Анною Ринзак-‘Астрою’ на зимівлю у криївку він запро- сив підпільницю ‘Дарину’, яка стала його коханкою. На допитах слідчих УМГБ Станіславської області А. Ринзак свідчила: «Восени 1945 року до нас на виклик бандита ‘Хмари’ прибула колишня са- нітарка і машиністка сотні Підгірського ‘Дарина’. З цього часу і до весни 1946 р. ми всі разом переховувалися у лісі у спеціально об- ладнаному бункері. Я помічала, що мій чоловік ‘Хмара’ займався коханням з ‘Дариною’. На цьому ґрунті між нами часто виникали сварки і він мене бив»41. Свідчення А. Ринзак підтвердила не лише її мати, а кілька захоплених радянською владою підпільників і симпатиків ОУН. Один з них – Іван Могорюк-‘Соловей’, що пере- бував у підпіллі у 1944-1951 рр., на допитах зауважив: «Взимку 1946 р. вона втекла з бункера бандита ‘Хмари’, здається через те, що вони пересварилися. Таке говорив сам ‘Хмара’ і наближені до нього. Інші «бандити» між собою говорили, що ‘Хмара’ свою дру- жину вбив»42. Вірогідно, що найвищу міру покарання Д. Білінчуко- ві присудили не лише через резонансність справи. Юліан Матвіїв- ‘Недобитий’ на допитах слідчих МГБ Станіславівської області 30 вересня 1952 року про свого підлеглого ‘Хмару’ свідчив: «З літа 1946 р. у мене з ним виникали непорозуміння, бо він ревну- вав мене до своєї знайомої»43. Після оголошення смертного вироку Д. Білінчук деякий час переховувався. У 1949 р. взяв участь у рейді в Румунію, став особистим охоронцем Петра Мельника-‘Хмари’, а наступного року – провідником Косівського районнного Проводу ОУН. У 1953 р. його розстріляли у Лук’янівській тюрмі в Києві. 40 ГДА СБ України. – Спр. 372. – Т. 89. – Арк. 198. 41 Архів Управління СБ України в Івано-Франківській області. – Спр. 67579. – Т. 3. – Арк. 214. 42 Достеменно невідомо, чи брали Д. Білінчук та А. Ринзак шлюб у підпіллі. Однак за деякими даними, А. Ринзак мала вінчаного чоловіка Івана Ринзака (Архів Управління СБ України в Івано-Франківській області. – Спр. 67579. – Т. 3. – Арк. 223.). 43 Архів Управління СБ України в Івано-Франківській області. – Спр. 67579. – Т. 4. – Арк. 157. 212 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Попри посилений контроль за «чистотою» жіночого тіла, ке- рівництво ОУН нерідко вдавалося до його використання у цілях організації. Колишня референтка пропаганди Стрийського район- ного проводу ОУН Катерина Максимович-‘Тамара’ згадує, як ор- ганізовувала вінчання підпільниці з колишнім військовополоненим німцем після війни. Головною метою задуму було переправити ді- вчину в Німеччину для налагодження зв’язку з представництвом ОУН за кордоном44. Вдавана активна сексуальність могла служити добрим прикриттям у екстремальних ситуаціях. Учасник підпілля Любомир Полюга згадував, що одного разу, йдучи з Дашави до Стрия зі зв’язковою Романа Шухевича Мартою Пашківською, по- мітили машину НКВД, що слідувала за ними: «Мартуня вмить зорієнтувалася, кинулась мені на шию і ми «пристрасно» почали цілуватись. Енкаведистам сподобалася така сцена, вони голосно засміялися і посигналили. Перечекавши в лісі, ввечері ми щасливо повернулись у Стрий»45. Жіночу сексуальність розглядали як ефективний інструмент у розвідувальній діяльності. У вишкільних матеріалах ОУН для СБ зазначалося: «Мущини – це мовчазливі, витривалі, консеквентні, бракує їм звичайно підступу, а вже цілком атракційності. Жінки – мають власне ці дві головні прикмети: атракційність і підступ. Це ста- вить жінку в розвідці як таку, що створює атмосферу для правдиво- го розвідника… Жінка своєю красою, гарними мінами, симпатичною мовою, підступом та великим спритом може нераз доказувати чуд»46. На допитах слідчих «Смершу» 16 березня 1944 р. Юлія Колесніченко-‘Конвалія’ зазначала, що на 7-денних курсах під- готовки командного складу УПА, що проходили у 1943 р. в с. Топ- ча Межиріцького району Рівненської області, дівчатам (їх було 6 з 38 слухачів) звертали увагу на потребу налагодження особистих знайомств з командирами Червоної Армії з метою дізнатися чи- сельність, місця дислокації частин ЧА, їхнє озброєння і завдання47. 44 Інтерв’ю з Катериною Максимович записане 11 червня 2015 р. у м. Миколаїв Миколаївського р-ну Львівської обл. // Приватний архів М. Гавришко. 45 Непохитні: збірка спогадів / упоряд. С. Волощак; ред. Б. Гордасевич; Міський осередок ім. Костянтини Малицької крайового товариства «Рідна школа», Львівський обласний будинок учителя. – Львів: [б.в.], 2005. – С. 70. 46 ДАРО. – Ф. 30-Р. – Спр. 32. – Арк. 186, 189. 47 Архів Управління СБ України у Житомирській області. – Спр. 13139оф. – Арк. 24. 213 № 20Марта Гавришко Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках Таким чином, офіційна сексуальна мораль в ОУН і УПА була віддзеркаленням тогочасної суспільної моралі в Західній Україні з характерними патріархатними установками, головними з яких були: жорсткіший контроль над жіночою сексуальністю, підпоряд- кування її чоловічій, визнання гетеросексуальної сім’ї як єдиної легітимної сфери для нормативної сексуальності (заснованої на ко- ханні і духовній близькості), режим обов’язкового багаторазового материнства для жінок у шлюбі. Жорсткі воєнні умови діяльності ОУН і УПА, націоналістична ідеологія, гендерна диспропорція у системі влади підпілля і повстанського руху перетворювали що- денну чоловічу сексуальну поведінку на «природну» і домінуючу над обмеженою жіночою. Чоловіки намагалися контролювати фер- тильність, репродуктивні стратегії жінок і використовувати жі- ночу сексуальність у власних цілях, інколи балансуючи на межі сексуального насильства. В таких умовах фактичної, «тіньової» легітимації набувала жіноча сексуальність, опозиційна до норма- тивної, що передбачала задоволення гедоністичних, релаксацій- них, а не репродуктивних цілей. Неконтрольована, розкріпачена жіноча сексуальність вважалася ворожою.

Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940—1950-х роках

Репозитарії

Схожі ресурси