"Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях

У статті розглянуто витоки історичного міфу про існування наказу командування УПА про «цілковите винищення польського населення» на Волині в 1943 р. Простежено першоджерела, на які посилаються прихильники міфу, та доведено, що такого наказу керівництва УПА не було, а цитати з «наказу» є фальсифіката...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Рябенко, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2016
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Джерела та історіографія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181805
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях / С. Рябенко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2016. — Збірник 21. — С. 19-37. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181805
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1818052021-12-02T01:27:14Z "Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях Рябенко, С. Джерела та історіографія У статті розглянуто витоки історичного міфу про існування наказу командування УПА про «цілковите винищення польського населення» на Волині в 1943 р. Простежено першоджерела, на які посилаються прихильники міфу, та доведено, що такого наказу керівництва УПА не було, а цитати з «наказу» є фальсифікатами. In the article the author examined the historical myth about UPA Command’s order on the “complete extermination of the Polish population” in Volhynia in 1943. Primary sources referred to by the myth’s supporters were traced and it was proven that such an order did not exist at all and the quotes from the ‘order’ are forgeries. 2016 Article "Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях / С. Рябенко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2016. — Збірник 21. — С. 19-37. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181805 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та історіографія Джерела та історіографія
spellingShingle	Джерела та історіографія Джерела та історіографія Рябенко, С. "Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях Український визвольний рух
description	У статті розглянуто витоки історичного міфу про існування наказу командування УПА про «цілковите винищення польського населення» на Волині в 1943 р. Простежено першоджерела, на які посилаються прихильники міфу, та доведено, що такого наказу керівництва УПА не було, а цитати з «наказу» є фальсифікатами.
format	Article
author	Рябенко, С.
author_facet	Рябенко, С.
author_sort	Рябенко, С.
title	"Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях
title_short	"Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях
title_full	"Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях
title_fullStr	"Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях
title_full_unstemmed	"Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях
title_sort	"друже рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Джерела та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181805
citation_txt	"Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях / С. Рябенко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2016. — Збірник 21. — С. 19-37. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT râbenkos družerubanaboprovikoristannâfalʹsifíkatívuístoričnihdiskusíâh
first_indexed	2025-07-15T23:23:42Z
last_indexed	2025-07-15T23:23:42Z
_version_	1837757183514640384
fulltext	19 Сергій Рябенко Співробітник Українського інституту національної пам’яті У статті розглянуто витоки історичного міфу про існування наказу ко- мандування УПА про «цілковите винищення польського населення» на Волині в 1943 р. Простежено першоджерела, на які посилаються прихильники міфу, та доведено, що такого наказу керівництва УПА не було, а цитати з «наказу» є фальсифікатами. Ключові слова: Юрій Стельмащук, ‘Рудий’, ‘Рубан’, Дмитро Клячківський, поляки, Друга польсько-українська війна 1942—1947, Волинь, фальсифікат Sergiy Riabenko “My Friend Ruban!..”, or On Use of Forgeries in the Historical Debate In the article the author examined the historical myth about UPA Command’s order on the “complete extermination of the Polish population” in Volhynia in 1943. Primary sources referred to by the myth’s supporters were traced and it was proven that such an order did not exist at all and the quotes from the ‘order’ are forgeries. Key words: Yuriy Stelmashchuk, ‘Rudyi’, ‘Ruban’, Dmytro Kliachkivskyi, Poles, Volhynia, Second Polish-Ukrainian War 1942—1947, forgery. 20 «ДРУЖЕ РУБАН!..», АБО ПРО ВИКОРИСТАННЯ ФАЛЬСИФІКАТІВ У ІСТОРИЧНИХ ДИСКУСІЯХ В історіографії українсько- польського конфлікту часів Другої світової війни одним з найбільш дискусійних є питання про існування наказу про ціл‑ ковите винищення польського населення на Волині. Тезу про наявність подібного наказу ви‑ щого керівництва ОУН та УПА обстоює низка істориків, пе‑ реважно польських. Часте по‑ вторювання в дослідженнях та публіцистиці сприяло її по‑ пуляризації та, часом, навіть безкритичному підхопленню на‑ уковцями з інших країн1. Періодично в історичній лі‑ тературі та ЗМІ наводять навіть цитати з подібного «наказу» чи «таємної директиви» 1943 р., які приписують командувачу УПА Дмитру Клячківському. Дуже часто такі цитати супроводжу‑ ються посиланням на «спеціальний лист» одного з командирів УПА на Волині Юрія Стельмащука до ‘Рубана’. У ньому Стельмащук 1 В'ятрович В. Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — К.: Вид. дім «Києво- Могилянська академія», 2011. — С. 90; Ковальчук В. Документи ОУН (Б) і запілля УПА про українсько-польське протистояння на Волині і Поліссі у 1943—1944 ро- ках: спроба групування за походженням // Студії з архівної справи та докумен- тознавства. — 2004. — Том 12. — С. 89, 92; Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський «Клим Савур». — Рівне: Видавець О. Зень, 2009. — С. 70— 71; Польща та Україна у тридцятих—сорокових роках ХХ ст. Невідомі доку- менти з архівів спецслужб / Упорядн.: Б. Гронек, С. Кокін, П. Кулаковський та ін. — Варшава; К., 2005. — Т. 4: Поляки і українці між двома тоталітарними сис- темами. 1942—1945. — Ч. 1. — С. 54; Беркгоф К. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. — К.: Критика, 2011. — С. 295, 415—416. Юрій Стельмащук-‘Рудий’ — командир загону «Озеро», що діяв у північних районах Волинської обл. у 1943 р. 21 № 21Сергій Рябенко «Друже Рубан!..», або про використання фальсифікатів в історичних дискусіях начебто пише про отриманий від Клячківського наказ про по‑ головне знищення поляків та призначення відповідальних за його виконання командирів, зокрема, Івана Климчака. У прив’язці до цього «спеціального листа» також наводиться цитата зі «звіту» Климчака про знищення на півночі Волині двох польських колоній разом з населенням. За допомогою різного роду комбінацій з цитат із вищезазна‑ чених «документів» окремі автори намагаються обґрунтувати тезу про те, що «таємна директива» вищого керівництва ОУН та УПА про повну ліквідацію поляків на Волині не лише існувала, але й активно втілювалася в життя. Однак детальний аналіз тексту ци‑ тат та використаних для їх створення документальних джерел ставить під сумнів автентичність останніх. Як вдалося встановити автору цих рядків, уперше «цитата» з «таємної директиви ‘Клима Савура’» з’явилася в статті Владислава Наконечного «Мертві закликають живих», яка вийшла в серпні 1994 р. у луцькій газеті «Волинь». У ній ішлося про те, що: «Ми повинні здійснити велику акцію по ліквідації польського елемента. При уході німецьких військ з сіл використати цю мож‑ ливість для ліквідації всього чоловічого населення від 16 до 60 років… Цю боротьбу ми не можемо програти і за будь-яку ціну повинні зменшити польські сили. Лісові і розташовані біля лісових масивів села повинні зникнути з обличчя землі…»2. Надалі «цитати» з цієї «таємної директиви» зустрічаємо у книзі Наконечного «Волинь — криваве поле війни»3, у роботах поль‑ ських дослідників Владислава Філяра4, Леона Попека5, Едварда 2 Наконечний В. Мертві закликають живих. Проти фальсифікацій волинського професора І.Кічия, які він допустив на науковій конференції у Варшаві // Волинь (Луцьк). — 1994. — 4 серпня. — № 89. — С. 2—3. 3 Наконечний В. Волинь — криваве поле війни. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. — С. 116. 4 Filar W. Eksterminacja ludności polskiej na Wołyniu w Drugiej Wojnie Światowej. — Warszawa, 1999. — S. 36; Filar W. Działalność OUN—UPA na Wołyniu w latach 1939—1945 // Dzieje podkarpacia. — T. III. — Krosno, 1999. — S. 232; Filar W. Wołyn w latach 1939—1944 // Przed akcją “Wisła” był Wołyń. Materialy do studiów konfliktu polsko-ukraińskiego w drugiej wojne światowej ze szczegółnym uwzględnieniem wydarzeń wołyńskich i działalności OUN—UPA na obszarze południowo-wschodniej Polski pojaltańsjiej / Red. W. Filar. — Warszawa: Światowy Związek Żołnierzy AK Okręg Wołyński, 2000. — S. 38; Filar W. Działania UPA przeciwko Polakom na Wołyniu i w Galicji Wschodniej w latach 1943—1944. Podobieństwa i różnice // Antypolska 22 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Пруса6, а також низці газетних публікацій, присвячених окремим епізодам польсько-українського конфлікту7. Надзвичайно показовим є той факт, що у всіх названих вище публікаціях наводяться лише окремі фрагменти «таємної директи‑ ви». Її повного тексту досі не оприлюднив жоден дослідник. Лише один Філяр вказує «архівну легенду» до цієї «директиви». У статті Наконечного та у Пруса «цитата» подається без будь-яких згадок про джерело. А надалі вже ця стаття виступає «джерелом» похо‑ дження «цитати» в Попека та в пізнішій книзі Наконечного «Во‑ линь — криваве поле війни». Самі «цитати», які начебто мають походити з одного доку‑ менту, у всіх авторів різняться у деталях. Так у Наконечного та більшості робіт Філяра йде мова про «ліквідацію усього чоловічого населення», у ще двох дослідженнях Філяра — про «ліквідацію усього населення», у Попека — про «ліквідацію усіх чоловіків», а в Пруса — про «ліквідацію усього польського населення». Майже в усіх авторів зазначається, що начебто мали бути знищені «лісо‑ ві і розташовані біля лісових масивів села», однак Прус пише лише про «села і селища» (wsie i wioski). Цікавою деталлю також є наявність купюр у «цитованому» тексті. Так у Філяра купюра присутня на початку «цитати» та від‑ сутня наприкінці. У Наконечного все з точністю до навпаки. А в Попека будь-які купюри в тексті відсутні взагалі. Натомість Прус все ту ж цитату наводить з купюрою всередині тексту та напри‑ кінці. akcja OUN—UPA 1943—1944. Fakty I interpretacje / Red. naukowa G. Motyka i D. Libionka. — Warszawa: Instytut Pamiґci Narodowej; Komisja Ścigania Zbrodni przeciwko Narodowi Polskiemu, 2002. — S. 48; Філяр В. Ліквідатори з УПА // Волинь: дві пам’яті / Пер. з пол. / Упор. М. Войцеховський. — К.; Варшава: Дух і Літера, Об’єднання українців у Польщі, 2009. — С. 82; Філяр В. Розвиток українського самостійницького руху на Волині у 1939—1944 рр. Виникнення УПА // Україна — Польща: важкі питання, (Варшава, 22—24 травня 1997 р.). — Варшава: Тирса, 1998. — Т. 1—2. — С. 110 (Матеріали ІІ міжнародного семінару істориків «Українсько-польські відносини в 1918—1947 роках»). 5 Wołyński testament / Oprac. L. Popek, T. Trusiuk, P. Wira, Z. Wira. — Lublin: Towarzystwo Przyjacioł Krzemieńca i Zieme Wołyńsko-Podolskiej, 1997. — S. 166—167; Popek L. Zbrodnie OUN—UPA w powiecie lubomelskim w 1943 r. // Pamięć i Nadzieja / Oprac. S. Koszewski. — Chełm: Pamięć i Nadzieja, 2010. — S. 52. 6 Prus E. Ukraino pokochaj prawdę. — Warszawa: Goldpol, 2003. — S. 20. 7 Див. наприклад: Dokumenty archiwalne // Kurier Galicyjski. — 2011. — 13—26 września. — Nr. 17 (141). — S. 7. 23 № 21Сергій Рябенко «Друже Рубан!..», або про використання фальсифікатів в історичних дискусіях Проте найголовнішим доказом проти «автентичності» зазна‑ ченої «таємної директиви» є те, що за наведеним Філяром ар‑ хівним посиланням цей документ відсутній. Український історик Володимир В’ятрович провів звірку посилання та виявив за ним у архіві Управління Служби безпеки у Волинській області кримі‑ нальну справу проти поліцейських, яких звинувачували в акціях проти комуністичного підпілля8. Автору цих рядків без особливих труднощів вдалося зробити те саме. Справа, про яку йде мова, була порушена в грудні 1944 р.9. Обвинуваченими по ній прохо‑ дили Олександр Дремлюк та ще четверо осіб, які під час німець‑ кої окупації служили у поліції с. Руда колишнього Мацеївського району Волинської області та брали участь у акціях проти ра‑ дянських посадовців та активістів. Будь-який зв’язок з ОУН або УПА всі обвинувачені на слідстві відкидали. Жодні «таємні дирек‑ тиви», прізвище або псевдо Клячківського у справі не згадуються жодного разу. На аркуші, на який посилається Філяр, міститься фрагмент протоколу допиту Дремлюка про організацію облави на колишніх радянських активістів у с. Руда10. До того ж архівна ле‑ генда у Філяра містить суттєву помилку: у ній вказується «части‑ на 2» справи, у той час, як сама справа складається лише з одного тому, який ні на які частини не ділиться. Свою нумерацію справа отримала ще в радянські часи під час передачі на зберігання до архіву, і відтоді вона не змінювалася. Авторові цих рядків також вдалося виявити в одному з цен‑ тральних архівів цікавий документ. Це виконана машинописним способом інструкція або вказівка. Вона датована 30 травня 1944 р., не містить ні адресата (у тексті залишене пусте місце), ні підпису чи псевдо її автора, ні навіть назви структури, яка її видала. Про‑ те за змістом вона стосувалася діяльності українського підпілля на території західних областей. Серед іншого в документі йде мова про антипольські акції. 8 В’ятрович В. Історія з грифом «Секретно». Архіви КҐБ розповідають / Центр до- сліджень визвольного руху. — Львів: Часопис, 2012. — С. 113; В'ятрович В. Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — Вид. 2-е, доп. — К.: Вид. дім «Києво- Могилянська академія», 2012. — С. 114. 9 Архів Управління СБУ у Волинській області (надалі — Архів УСБУ у Волинській області). — Фонд кримінальних справ основний. — Спр. 11315. — Арк. 1. 10 Там само. — Арк. 16. Повністю цей протокол допиту міститься на аркушах 15— 18. 24 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Обкладинка архівної кримінальної справи на Олександра Дремлюка та інших поліцаїв 25 № 21Сергій Рябенко «Друже Рубан!..», або про використання фальсифікатів в історичних дискусіях Так у пункті 3 говориться про неможливість вигнання усіх по‑ ляків з українських земель під час таких акцій, тому що їх охоро‑ няє «німецьке військо, а також більшовики. Ми мусимо провести сильну акцію по ліквідації [в] основному найактивнішого провід‑ ного елементу та боєздатного (жінок, дітей, стариків не чіпати). По уступленню нім[ецького] війська з даного села, використати цю нагоду до негайної ліквідації всього мужеського елементу від 16—60 років життя. Звичайно провідний польський елемент масо‑ вих акціях не подає, тому за ними треба слідкувати і ліквідувати. Ми зараз ведемо боротьбу за ЗУЗ як основну базу нашої сили в боротьбі за УССД. Цієї боротьби ми не сміємо програти, і за всяку ціну мусимо зменшити до мінімум[у] польські сили. Лісні і підлісні села мусять зникнути з лиця землі»11. Як можна бачити, цей пункт документу за окремими винят‑ ками майже дослівно повторює вищезгадані «цитати» з «таємної директиви». Однак саме в цих винятках і криється найцікавіше. Перше, на що падає око, це дата документу: 30 травня 1944 р. А приписувану Клячківському «таємну директиву» Наконечний, Філяр та інші дослідники відносять до першої половини (не пізні‑ ше червня) 1943 р. У документі йде мова про Західноукраїнські землі (ЗУЗ). В усіх без винятку «цитатах» з «таємної директиви» цей фрагмент не зга‑ дується. Відповідь на запитання, чому, проста. У документах ОУН та УПА під абревіатурою «ЗУЗ» проходила не Волинь, а Галичина та Прикарпаття. Волинь же позначалася іншою абревіатурою — «ПЗУЗ», Північно-західні українські землі. У «цитатах» з «таємної директиви» говориться про ліквідацію всього чоловічого населення (у деяких варіантах навіть про лікві‑ дацію всього населення) віком від 16 до 60 років. Натомість у до‑ кументі чітко наголошується на неприпустимості ліквідації жінок, дітей та старих людей; цей фрагмент у всіх «цитатах» не подається взагалі. Але й ліквідація «всього мужеського елементу від 16—60 років» у документі супроводжується цілою низкою умов. З одного боку зроблено наголос на тому, що під час «сильної акції» лікві‑ дації підлягає, в основному, найактивніший провідний та боєздат‑ 11 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (нада- лі — ЦДАВО). — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 233. — Арк. 22. 26 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ний елемент. З іншого — нижче у пункті 4 прямо забороняється ліквідовувати українців римо-католиків та вказується «кожному комендантові боївки з’ясувати ціль боротьби з поляками, як теж про методи, промінювані [застосовувані — С. Р.] в цій боротьбі. Не ліквідувати таких, що кожночасно готові навіть своєю актив‑ ною боротьбою засвідчити вірність УССД та її владі [підкреслення моє — С. Р.]»12. Таким чином, попри оголошену вказівку про ліквідацію поль‑ ського населення чоловічої статі, документ водночас вимагає орі‑ єнтуватися в цьому не стільки на національність та віросповіда‑ ння, скільки на діяльність конкретних поляків та їхнє ставлення до Української держави та її влади. Тож за своїм змістом документ не має ніякого відношення до Клячківського та подій 1943 р. на Волині. Крім того, якщо судити по назві справи, у якій він зберігається, ця інструкція стосува‑ лася діяльності не підрозділів УПА, а Служби безпеки ОУН. Так само вона не була єдиною, або навіть першою, позаяк у першій половині 1944 р. подібні інструкції та накази неодноразово вида‑ валися на території Галичини структурами як українського, так і польського підпілля13. Що чітко можна побачити зі змісту цієї інструкції, так це те, що саме вона послужила «джерелом» для створення «цитат» з «та‑ ємної директиви», активно поширюваних Наконечним та іншими авторами. Не менш цікавими для аналізу є «цитати» з другого зі згаду‑ ваних вище «документів» — спеціального листа Стельмащука до ‘Рубана’ від 24 червня 1943 р. Як і у випадку з «таємною дирек‑ тивою» ці «цитати» уперше з’являються у тій же самій статті На‑ конечного «Мертві закликають живих». Йдеться у них про таке: «Друже Рубан! Ставлю вас до відома, що в червні представ‑ ник центрального проводу ОУН, командуючий УПА «Північ» Клим Савур передав мені усну й таємну директиву про поголовне по‑ 12 Там само. 13 Див. наприклад: В'ятрович В. Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — Вид. 2-е, доп… — С. 209—211, 222—225, 227—229; Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. / Відп. ред. та упоряд. В. В’ятрович. — Т. 1. Війна під час війни. 1942—1945. — Л: Центр досліджень ви- звольного руху, 2011. — С. 506, 527, 538—542, 553—554; 27 № 21Сергій Рябенко «Друже Рубан!..», або про використання фальсифікатів в історичних дискусіях всемісне фізичне знищення всього польського населення, що проживає на території області… Для виконання цієї директиви, прошу ретельно підготуватись до цих акцій проти поляків і при‑ значаю відповідальних: в прибузьких районах — курінного УПА «Лисого», по Турійському, Оваднівському, Озютичівському райо‑ нах — «Сосенка», по Ковельському окрузі — «Голубенка». Сла‑ ва Україні! 24 червня 1943 року, «ставка». Командир групи УПА «Турів» Рудий»14. Надалі поширення та використання цих «цитат» здійснюється все тим же колом авторів: Філяром, Попеком, Прусом та самим Наконечним15, до яких згодом долучаються Ґжеґож Мотика, Мі‑ хал Клімецький та український історик Ігор Ільюшин16. У цьому випадку маємо подібну ситуацію: відсутність повного тексту «спе‑ ціального листа», наявність «архівної легенди» лише у двох авто‑ рів — Філяра та Наконечного, причому в обох різної. У Філяра це вже згадувана раніше справа по обвинуваченню поліцаїв із села Руда з тією ж самою неіснуючою «частиною 2», а в Наконечно‑ го — інша справа з того самого архіву. Решта дослідників поси‑ лаються або на статтю Наконечного, як Попек, або на Філяра, як Мотика, а Прус знову не подає жодних посилань на джерела. Окремо слід звернути увагу на використання тексту «спеціаль‑ 14 Наконечний В. Мертві закликають живих... — С. 2—3. 15 Наконечний В. Волинь — криваве поле війни... — С. 116—117; Filar W. Eksterminacja ludności polskiej na Wołyniu w Drugiej Wojnie Światowej... — S. 37; Filar W. Działalność OUN—UPA na Wołyniu w latach 1939—1945... — S. 232; Filar W. Wołyn w latach 1939—1944... — S. 38—39; Filar W. Działania UPA przeciwko Polakom na Wołyniu i w Galicji Wschodniej w latach 1943—1944. Podobieństwa i rożnice… — S. 48; Filar W. Wołyn 1939—1944. Eksterminacja czy walki polsko—ukraińskie... — S. 38—39; Філяр В. Ліквідатори з УПА... — С. 82—83; Філяр В. Розвиток українсько- го самостійницького руху на Волині у 1939—1944 рр... — С. 110—111; Wołyński testament... — S. 167; Popek L. Zbrodnie OUN—UPA w powiecie lubomelskim w 1943 r... — S. 52; Prus E. Ukraino pokochaj prawdę... — S. 20. 16 Мотика Ґ. Від Волинської різанини до Операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943—1947 рр. Авторизований пер. з пол. А. Павлишина, післямова д. і. н. І. Ільюшина. — К: Дух і Літера, 2013. — С. 81—82; Клімецький М. Генезис і організація польської самооборони на Волині та у Східній Малопольщі під час Другої світової війни // Україна—Польща: важкі питання, (Луцьк, 20—22 травня 1998 р.). — Варшава: Тирса, 1998. — Т. 3. — С. 64 (Матеріали ІІІ міжнародно- го наукового семінару «Українсько-польські стосунки в роки Другої світової ві- йни»); Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні (1939—1945 рр.). — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — С. 244. 28 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ного листа» в книзі Ільюшина. Цей дослідник наводить непряму «цитату» з посиланням на анонімну публікацію «Трагедія Волині: Геноцид проти польського населення. Свідчать документи» у рів‑ ненській газеті «Діалог» за грудень 1993 р. Проте в цій публікації ніякий «спеціальний лист» або навіть фрагменти з нього взагалі не згадуються17. Як і у випадку з «таємною директивою» «цитати» зі «спеціаль‑ ного листа» так само різняться у деталях. Наприклад, у Нако‑ нечного ‘Рудий’ звертається до ‘Рубана’ на «ви», характеризує розпорядження ‘Клима Савура’ як «усну і таємну директиву про поголовне та повсюдне фізичне знищення всього польського на‑ селення, що проживає на території області», а ‘Савура’ називає «представник центрального проводу ОУН» та просить «ретельно підготуватися до цих акцій». Натомість у Попека, який ту ж саму «цитату» наводить з посиланням на Наконечного, ‘Клим Савур’ вже іменується «представник Крайової Ради ОУН», а ‘Рудий’ просить «ретельно підготуватися до тих акцій проти поляків». Причому, якщо в книзі «Волинський заповіт» «цитата» подається, як і в Наконечного, з купюрою всередині (між словами «на терито‑ рії області» та «для виконання»), то в іншій роботі Попека купюра всередині тексту відсутня взагалі. Справжнім «рекордсменом» за кількістю варіантів «цитати» є Філяр. У книзі «Винищення польського населення на Волині у Другій світовій війні» він, як і Наконечний, називає ‘Клима Саву‑ ра’ «представником центрального Проводу ОУН», розпорядження характеризує як «таємну директиву у справі цілковитої фізичної ліквідації польського населення» без згадки про область, а ‘Ру‑ дий’, як у Попека, просить «ретельно підготуватися до тих акцій проти поляків». «Цитата» наводиться без купюри всередині. Проте вже в наступній роботі абсолютно ідентичний текст уже містить всередині купюру. У ще одній роботі Філяра мова взагалі йде не про «директиву», а про «таємну постанову», ‘Рудий’ звертається до ‘Рубана’ на «ти», а «цитата» всередині містить купюру. Також усі три варіанти «цитат» містять купюру перед зверненням «Дру‑ же Рубан», що вказує на те, що воно на думку Філяра не було 17 Трагедія Волині: Геноцид проти польського населення. Свідчать документи // Діалог (Рівне). — 1993. — грудень. — № 49. — С. 4—5. 29 № 21Сергій Рябенко «Друже Рубан!..», або про використання фальсифікатів в історичних дискусіях початком «спеціального листа». Однак у Наконечного та Попека ця купюра відсутня, і тексти їхніх «цитат» одразу починаються словами «Друже Рубан». Клімецький з посиланням одночасно на Попека та Філяра по‑ дає все з тієї ж «цитати» лише невеликий фрагмент. Однак, на від‑ міну від Філяра, він іменує ‘Клима Савура’ представником «Кра‑ йової ради ОУН». Нарешті в «цитаті» Пруса Клячківський іменується просто «ко‑ мандир Савур», «директива» стає «таємною інструкцією у спра‑ ві фізичного винищення польського населення», а звернення до ‘Рубана’ — безособовим («Друже Рубан, повідомляю, що…»). Цей варіант «цитати» також містить купюру всередині. Майже всі автори ототожнюють одержувача «спеціально‑ го листа» з членом Проводу ОУН Миколою Лебедем (‘Максимом Рубаном’). Лише Наконечний чомусь ідентифікує його як Рома‑ на Шухевича. На чому заснований такий висновок, незрозуміло, адже Шухевич подібне псевдо ніколи не використовував. Але рів‑ ненський історик Ігор Марчук, проаналізувавши зміст «цитати», прийшов до цікавих висновків. Він зазначає, що Лебідь не був під‑ леглим Стельмащука, а тому не виконував жодних розпоряджень останнього, у тому числі щодо «ретельної підготовки» до будь- яких акцій18. Термін «центральний Провід» ніколи не вживався у листуванні членів бандерівського підпілля. Натомість його актив‑ но використовували радянські спецслужби. Назву «УПА-Північ» українські націоналісти почали застосовувати за наказом Романа Шухевича тільки з грудня, а «група УПА “Турів”» фіксується у документах лише з липня — серпня 1943 р. Нарешті Стельмащук був призначений на посаду командира групи «Турів» у вересні, а якщо вірити протоколу судового засідання з його кримінальної справи, сам він дізнався про це лише в жовтні 1943 р.19. Тому на думку Марчука «спеціальний лист» насправді є фальсифікатом, створеним радянськими спецслужбами20. 18 Цей аргумент Марчука є так само справедливим і щодо «ідентифікації» ‘Рубана’ як Шухевича. Адже останній, як і Лебідь, теж не був підлеглим Стельмащука. 19 Галузевий державний архів Служби безпеки України (надалі — ГДА СБ України). — Ф. 5. — Спр. 67424. — Арк. 96—96зв. 20 Марчук І. Командир УПА-Північ... — С. 71. 30 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Слід також звернути увагу, що у «спеціальному листі» Стель‑ мащук начебто призначив відповідальним за антипольську акцію у Турійському, Оваднівському та Озютичівському районах ‘Сосен‑ ка’ (Порфирія Антонюка). Однак у червні 1943 р. Стельмащук очо‑ лював лише загін «Озеро», який діяв на півночі Волині. ‘Сосенко’ ж керував базою УПА «Січ» у районі Володимира-Волинського, і підпорядковувався командуванню групи «Турів». Жодними відоми‑ ми джерелами «відкомандирування» ‘Сосенка’ улітку 1943 р. у під‑ порядкування ‘Рудого’ для виконання будь-яких вказівок остан‑ нього також не підтверджується. Микола Лебідь на посаді урядуючого провідника ОУН вико‑ ристовував псевдо ‘Максим Рубан’, а не ‘Рубан’21. Будь-яких ін‑ ших підпільників з подібним псевдо серед підлеглих Стельмащука виявити не вдалося. Випадки листування командирів УПА серед‑ ньої ланки безпосередньо з членами Проводу ОУН про отримані накази зверхників за період весни — літа 1943 р. так само не ві‑ домі. Навпаки, для з’ясування реального стану справ на Волині Провід змушений був відправляти туди з інспекційною поїздкою заступника військового референта Олександра Луцького. Утім, як і у випадку з «таємною директивою», головним до‑ казом проти «спеціального листа» є його відсутність за наведеними архівними посиланнями. У справі, на яку посилається Філяр, на відповідному аркуші міститься заява арештованого поліцейського Крощука на ім’я співробітника НКҐБ, у якій ідеться про існуван‑ ня під час німецької окупації у с. Руда так званої «варти», чле‑ нами якої були троє інших обвинувачених22. Ані тут, ані в інших документах справи про жоден «спеціальний лист» до ‘Рубана’ не згадується. Перевірка іншого посилання з книги Наконечного виявила кримінальну справу по обвинуваченню Адама Мітчика. У 1944 р. він був призваний до Червоної армії та проходив службу на Жи‑ томирщині. Орієнтовно в грудні того ж року дезертирував та на 21 Содоль П. Українська повстанча армія, 1943—1949. Довідник. — Нью-Йорк: Пролог, 1994. — С. 93; Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920—1939 роки. — К.: Українська видавнича спілка, 2007. — С. 728; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 41. — Арк. 5; Там само. — Арк. 9. 22 Архів УСБУ у Волинській області. — Фонд кримінальних справ основний. — Спр. 11315. — Арк. 28. 31 № 21Сергій Рябенко «Друже Рубан!..», або про використання фальсифікатів в історичних дискусіях Обкладинка архівної кримінальної справи на Адама Мітчика 32 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ території Камінь-Каширського району Волині був залучений до одного з загонів УПА командиром на псевдо ‘Тополя’. Разом з ін‑ шими повстанцями Мітчик певний час займався збором харчів по селах, а на початку січня 1945 р. був затриманий червоноармійця‑ ми та відданий під слідство23. За посиланням Наконечного містить‑ ся довідка, складена у 1998 р. на Мітчика під час перегляду його справи на предмет реабілітації вже в незалежній Україні24. Ані в ній, ані в будь-якому іншому місці в справі жодний «спеціальний лист» Стельмащука не згадується. Показовим однак є те, що «ар‑ хівна легенда» Наконечного містить таку саму помилку, що й у Філяра, — посилання на неіснуючу «частину 2» справи. Неважко також помітити, що в обох авторів «архівні легенди» збігають‑ ся майже повністю, за винятком номера справи. Але в аркушах ознайомлення в обох справах прізвища або підписи Наконечного чи Філяра відсутні. Це може свідчити про те, що обидва вони не бачили самих справ, а «архівну легенду» отримали з якогось спіль‑ ного джерела. У результаті подальших пошуків в архівах авторові цих рядків вдалося встановити ще одну цікаву деталь. У протоколі судового засідання з архівно-кримінальної справи на Стельмащука підсуд‑ ний повідомив, що у «серпні місяці 1943 р. Савур і “Олег” [коман‑ дир групи «Турів» Микола Якимчук — С. Р.] знов мене викликали до себе і вимагали знищення поляків; я знову не погоджувався, тому що поляки допомагали нам. Оскільки відмовлятися більше було неможливо, то я погодився. Я Ковельську групу розділив на три частини. На територію Прибужанських і Любомльського р-на я призначив — “Лисого”, Турійського р-ну — “Сосенка” (“Сосен‑ ко” був присланий з Волинської групи, але людей я йому дав сво‑ їх), Голобського р-на — “Голубенка”. У Ковелі знищенням поляків мала зайнятися СБ (служба безпеки). Знищення поляків потрібно було провести з 25 по 30 серпня 1943 року»25. Як бачимо, кількість «відповідальних» командирів та райони їхньої діяльності загалом збігаються з «цитатами» зі «спеціального листа». 23 Архів УСБУ у Волинській області. — Фонд кримінальних справ основний. — Спр. 11235. — Арк. 24зв. 24 Там само. — Арк. 28. 25 ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67424. — Арк. 95—95зв. 33 № 21Сергій Рябенко «Друже Рубан!..», або про використання фальсифікатів в історичних дискусіях Ще одна ниточка веде до так званого «протоколу допи‑ ту» Стельмащука від 28 люто‑ го 1945 р. У ньому зазначено, що «у червні місяці 1943 року представник центрального про‑ воду ОУН “Клим Савур” пере‑ дав мені усно секретну дирек‑ тиву центрального “проводу” ОУН про поголівне та повсюдне фізичне знищення всього поль‑ ського населення, що проживає на території західних областей України»26. Так само неможли‑ во не помітити, що зміст цього фрагменту майже дослівно від‑ творює іншу частину «цитат» зі «спеціального листа». Водночас слід звернути ува‑ гу, що в «цитатах» ідеться, на‑ чебто Стельмащук отримав «та‑ ємну директиву» в червні 1943 р. і тоді ж призначив «відповідаль‑ них» за її виконання. Натомість з матеріалів слідства дізнаємося, що «таємну директиву» Стель‑ мащук начебто отримав у червні, але призначив «відповідальних» лише наприкінці серпня 1943 р.27. Утім, поза сумнівом фрагменти «протоколу допиту» Стельма‑ щука та протоколу судового засідання з його кримінальної спра‑ ви послужили джерелом для створення «цитат» зі «спеціального листа», а неспівпадіння в датах очевидно пояснюється бажанням ув’язати цей «спеціальний лист» із «виконанням» «таємної дирек‑ тиви» Клячківського. Наостанок зупинимось на останньому зі згадуваних раніше «документів» — «звіті» Климчака за вересень 1943 р. про знищен‑ 26 ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67424. — Арк. 33. 27 Там само. — Ф. 5. — Спр. 67424. — Арк. 46. Іван Климчак-‘Лисий’, ‘Павлюк’, у 1943 р. командир куреня «Буг», що діяв у північно-західній частині Волинської обл. 34 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ня двох польських колоній. Уже звично «цитата» з нього уперше з’являється у тій самій статті Наконечного: «29 серпня 1943 року провів акцію в селах Воля Островецька, Островки Головнянського району. Знищив усіх поляків від мало‑ го до старого. Всі будівлі спалив, а майно і худобу забрав для потреб куреня»28. Так само очікувано «звіт» Климчака «цитують» у своїх робо‑ тах ті ж самі автори29. Згадки про нього можна зустріти також у деяких газетних публікаціях30. Так само повний текст цього «зві‑ ту» шукати марно. Посилання на архівні легенди подають ті самі автори: Філяр — на ту ж саму «поліцейську» справу з тією ж са‑ мою неіснуючою «частиною 2», і Наконечний — на слідчу справу М. Гаврилюка з архіву волинського СБУ, причому без зазначення аркуша. Прус, не порушуючи «традицію», подає «цитату» без по‑ силань, а в Попека роль «першоджерела» виконує все та ж стаття Наконечного. Текст «цитат» зі «звіту» Климчака в усіх авторів майже не від‑ різняється. Хіба тільки в Наконечного у статті йдеться про зни‑ щення поляків «від малого до старого», а в книжці — про зни‑ щення «від малого до великого». Варіант Філяра містить купюру на початку, у Пруса купюра всередині замість слів «Головнян‑ ського району», а в решті випадків текст подається без купюр. Важливо, однак, що в «цитатах» мова йде про акцію у поль‑ ських колоніях Островки та Воля Островецька 29 серпня 1943 р., за результатами якої всі будівлі в колоніях було спалено. Проте Попек у своїй книзі наводить спогади уцілілих мешканців обох колоній про те, що напад відбувся 30 серпня, а споруди було спалено вже на початку вересня31. Хоча ідентифікація очевидця‑ ми нападників на колонії досить суперечлива й неконкретна, жо‑ 28 Наконечний В. Мертві закликають живих… — С. 3. 29 Наконечний В. Волинь — криваве поле війни... — С. 120; Filar W. Eksterminacja ludności polskiej na Wołyniu w Drugiej Wojnie Światowej... — S. 55; Filar W. Wołyn w latach 1939—1944... — S. 39; Філяр В. Ліквідатори з УПА… — С. 83; Wołyński testament... — S. 167; Popek L. Zbrodnie OUN—UPA w powiecie lubomelskim w 1943 r... — S. 53; Prus E. Ukraino pokochaj prawdę… — S. 20. 30 Див. наприклад: Dokumenty archiwalne // Kurier Galicyjski. — 2011. — 13—26 września. — Nr. 17 (141). — S. 7. 31 Wołyński testament... — S. 29—48, 79—83, 95—97, 104—105, 136—138, 141—144, 153—155, 165. 35 № 21Сергій Рябенко «Друже Рубан!..», або про використання фальсифікатів в історичних дискусіях ден з них не згадує про участь у нападі Климчака. У відомих на сьогодні документах ОУН та УПА будь-які згадки про це так само відсутні. Перевірка посилання Філя‑ ра вже очікувано виявила від‑ сутність у архівній справі «зві‑ ту» Климчака. На відповідному аркуші міститься постанова слідчого від 13 грудня 1944 р. про пред’явлення обвинувачен‑ ня колишньому поліцейському Дремлюку. Ні про Климчака, ні про обидві польські колонії та їх знищення у справі не згаду‑ ється. За посиланням, яке на‑ вів у книзі Наконечний, автор цих рядків виявив кримінальну справу по обвинуваченню Ми‑ коли Гаврилюка та ще трьох осіб, яка наразі зберігається в архіві СБУ в Києві32. Через те, що Наконечний «забув» у своє‑ му посиланні вказати конкретний аркуш, довелося переглядати всю справу. Однак за наслідками цього жодного «звіту» Климчака у ній виявлено не було та й, зрештою, не могло бути. Ані Клим‑ чак, ані будь-які акції у Островках та Волі Островецькій у справі так само ніде не згадуються. З огляду на це, можна однозначно стверджувати, що й «таєм‑ на директива» Клячківського, і «спеціальний лист» Стельмащука, і «звіт» Климчака є фальшивками. Їх призначення — бути обґрунту‑ ванням для популярної тези про існування та активну реалізацію «таємного наказу» вищого керівництва ОУН та УПА про винищен‑ ня польського населення на Волині. Постанова слідчого від 13 грудня 1944 р. про пред’явлення обвинувачення колишньому поліцейському Дремлюку. Ні про Климчака, ні про обидві польські колонії та їх знищення у справі не згадується 32 ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67434. 36 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Наразі немає достовірних даних, хто саме був автором цих фальшивок. Однак беззаперечним лишається факт, що всі їх було вперше використано Наконечним на початку 1990-х рр. Сам На‑ конечний багато років працював директором партійного архіву Волинського обкому КПУ, а в 1990-х очолив редакцію газети «Ра‑ дянська Волинь» — офіціозу заново створеного місцевого обкому КПУ33. На цій посаді він виявляв особливу активність в історичних дискусіях. Волинська преса неодноразово друкувала його стат‑ ті, які переважно мали публіцистичний характер та не містили жодних посилань на джерела. Наконечний відстоював суто радян‑ ський погляд на події Другої світової війни, роль і місце в них ОУН та УПА. У пізніших роботах він почав активно розміщувати посилання на джерела, що, вочевидь, мало надати його тезам та припущенням більш науковоподібного вигляду34. Однак ці поси‑ лання часто виявлялися недостовірними або ж вели на попередні статті самого Наконечного. У подальшому згадана вище серія фальшивок набула поши‑ рення через багаторазове повторювання та «цитування» у пресі та пропагандистами типу Пруса, а також у роботах серйозних до‑ слідників, таких як Філяр, Мотика або Ільюшин. Приміром, саме Філяр доклав найбільше зусиль для поширення «цитат» з неісну‑ ючих «документів» у польській історіографії, сумлінно наводячи їх у своїх численних працях. Цьому досліднику також належить сумнівна «честь» бути активним поширювачем як мінімум ще од‑ нієї фальшивки. Йдеться про «звіт» Климчака про начебто лік‑ відацію польської колонії Зємліци повстанським загоном Миколи Каліщука-‘Зуха’. За наведеною Філяром вже звичною архівною легендою цього документа виявлено не було. Натомість там міс‑ титься один з протоколів допиту арештованого Дремлюка. Нагро‑ мадження усіх цих «документів» у одній справі, в якій їх у прин‑ ципі не могло бути, наводить на думку про те, що поширення цих фальшивок не було наслідком помилки окремих дослідників, 33 75 років від народження В. А. Наконечного — українського архівіста, істори- ка, краєзнавця [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://istvolyn.info/ index.php?option=com_content&view=article&id=2318:75——————————— &catid=30:2012—09—11—08—11—50 (26.11.2016). 34 Див. наприклад: Наконечный В. Холокост на Волыни: жертвы и память. — Луцк: [б. м.], 2003. 37 № 21Сергій Рябенко «Друже Рубан!..», або про використання фальсифікатів в історичних дискусіях а мало цілеспрямований характер. Можливо, ці «цитати» з неісну‑ ючих документів були створені за участю радянських спецслужб для компрометації ОУН та УПА. На жаль, подібне ставлення до джерел сумнівного походження та навіть відвертих фальшивок усе ще притаманне окремим дослід‑ никам українського визвольного руху. Так порівняно нещодавно згадка про «спеціальний лист» Стельмащука трапилася автору цих рядків у доповіді Івана Качановського «Етнічні чистки, геноцид чи українсько-польський конфлікт? Масове вбивство поляків ОУН та УПА на Волині». У ній автор «процитував» «лист Стельмащука до Миколи Лебедя, на той момент члена центрального проводу ОУН (б)» з посиланням на роботи Наконечного та Філяра як «іншу вер‑ сію цього наказу» Клячківського про повне знищення польського населення. Проте Качановський ніяк не прокоментував розбіжності в численних версіях цих «цитат», а невідповідність назв посад та псевд керівників бандерівського підпілля спробував пояснити тим, що документ, мовляв, «не містить оригінального листа, але є його пізнішим перекладом російською мовою, у якому змінено назви командних посад». Невідомо, однак, на чому ґрунтується цей ви‑ сновок, адже Качановський «оригіналу» цього «листа» або ж його «пізнішого перекладу» ніколи не бачив. Перевіркою архівних по‑ силань Наконечного та Філяра він так само не займався, обмеж‑ ившись голослівною та нічим не підкріпленою заявою, що це було б «важливим для розв’язання проблеми, але, як вже зазначалося, цей та інші документи з цієї архівної колекції або більше не до‑ ступні для наукових дослідників або були знищені»35. Подібний підхід, за якого видається допустимим використан‑ ня у дослідженнях відвертих фальшивок, є помилковим та веде тільки до створення нових історичних міфів. А це вкотре доводить необхідність проведення ретельного аналізу джерел замість не‑ критичної підгонки фактів та сумнівного походження доказів під власні популярні концепції. 35 Katchanovski I. Ethnic Cleansing, Genocide or Ukrainian-Polish Conflict? The Mass Murder of Poles by the OUN and the UPA in Volhynia. Paper prepared for presentation at the 19th Annual World Convention of the Association for the Study of Nationalities, Columbia University. — New York. 2014. — 24—26 April [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://www.academia.edu/7629265/Ethnic_Cleansing_Genocide_ or_Ukrainian—Polish_Conflict_The_Mass_Murder_of_Poles_by_the_OUN_and_ the_UPA_in_Volhynia (26.11.2016). — P. 10—11.

"Друже Рубан!..", або про використання фальсифікатів у історичних дискусіях

Institution

Ähnliche Einträge