Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки

У дослідженні зроблена спроба розкрити основні віхи історії низових структурних елементів підпільних проводів українського націоналістичного підпілля, зокрема бойовий шлях Женишковецької групи з Поділля. Висвітлено передісторію створення групи, її ідейний розвиток, підпільну діяльність і боротьбу за...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Ярич, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2016
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Період збройної боротьби ОУН та УПА
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181813
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки / В. Ярич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2016. — Збірник 21. — С. 209-234. — Бібліогр.: 69 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181813
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1818132021-12-03T01:26:44Z Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки Ярич, В. Період збройної боротьби ОУН та УПА У дослідженні зроблена спроба розкрити основні віхи історії низових структурних елементів підпільних проводів українського націоналістичного підпілля, зокрема бойовий шлях Женишковецької групи з Поділля. Висвітлено передісторію створення групи, її ідейний розвиток, підпільну діяльність і боротьбу за незалежність України проти більшовицьких органів НКВД—МҐБ. The study attempted to reveal the basic milestones of the structural elements of the Ukrainian grassroots underground including operational record of so-called ”Zenyshkivtsi group”. Prehistory of creation, ideological development, clandestine work of the group and its struggle for independence of Ukraine against the Bolshevist NKVD—MGB are highlighted in the article. 2016 Article Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки / В. Ярич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2016. — Збірник 21. — С. 209-234. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181813 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА Ярич, В. Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки Український визвольний рух
description	У дослідженні зроблена спроба розкрити основні віхи історії низових структурних елементів підпільних проводів українського націоналістичного підпілля, зокрема бойовий шлях Женишковецької групи з Поділля. Висвітлено передісторію створення групи, її ідейний розвиток, підпільну діяльність і боротьбу за незалежність України проти більшовицьких органів НКВД—МҐБ.
format	Article
author	Ярич, В.
author_facet	Ярич, В.
author_sort	Ярич, В.
title	Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки
title_short	Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки
title_full	Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки
title_fullStr	Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки
title_full_unstemmed	Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки
title_sort	молоді борці поділля за українську національну ідею у повоєнні роки
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН та УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181813
citation_txt	Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки / В. Ярич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2016. — Збірник 21. — С. 209-234. — Бібліогр.: 69 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT âričv molodíborcípodíllâzaukraínsʹkunacíonalʹnuídeûupovoênníroki
first_indexed	2025-07-15T23:24:27Z
last_indexed	2025-07-15T23:24:27Z
_version_	1837757229483163648
fulltext	209 Володимир Ярич Студент 4-го курсу історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка У дослідженні зроблена спроба розкрити основні віхи історії низових структурних елементів підпільних проводів українського націоналіс- тичного підпілля, зокрема бойовий шлях Женишковецької групи з Поділля. Висвітлено передісторію створення групи, її ідейний роз- виток, підпільну діяльність і боротьбу за незалежність України проти більшовицьких органів НКВД—МҐБ. Ключові слова: молоді повстанці, ‘Орлич’, група, молоді борці ОУН і УПА, національна ідея, боротьба. Volodymyr Yarych The Podolia Young Fighters for the Ukrainian National Idea in the Postwar Years The study attempted to reveal the basic milestones of the structural elements of the Ukrainian grassroots underground including operational record of so-called ”Zenyshkivtsi group”. Prehistory of creation, ideological development, clandestine work of the group and its struggle for independence of Ukraine against the Bolshevist NKVD—MGB are highlighted in the article. Key words: young rebels, ‘Orlych’, group, OUN-UPA young fighters, struggle, national idea. 210 МОЛОДІ БОРЦІ ПОДІЛЛЛЯ ЗА УКРАЇНСЬКУ НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ У ПОВОЄННІ РОКИ Історія боротьби ОУН і УПА проти тоталітарного режиму на теренах України в період Другої світової війни виражалася у прагненні українського народу відновити свою національну незалежну державу. Внесок у реалізацію національної ідеї винятково важливий, проте по-справжньому досі всебічно не осмислений і комплексно не висвітлений у вітчизняній історичній літературі. Це повною мірою стосується й молодіжного крила ОУН, яке займало чільне місце у націоналістичному русі та слугувало одним із основних джерел поповнення вояків УПА й органічним елементом пропагандистської та агентурної її діяльності. Саме такою була Женишковецька молодіжна група, що визначає актуальність проблеми та об’єктивну необхідність глибше і більш всебічно дослідити участь молодих подільських месників у боротьбі за національну ідею в повоєнні роки. У процесі дослідження визвольного руху посилюється тен- денція до висвітлення історії молодіжних осередків. Про це свід- чать розвідки В. Кульчицького1, Р. Ковалюка2. Особливу увагу слід звернути на монографію О. Іщука3, в якій розкрито історію молоді ОУН, вектори їх діяльності, завдання, склад і чисельність. Найбільша увага подільським месникам приділена в доволі ґрунтовній праці В. Горбатюка й Н. Мизака4, побудованій на ши- рокій документальній основі, котра засвідчує місце визвольної бо- ротьби ОУН і УПА на півдні Кам’янець-Подільської області. При цьому автори зуміли показати відважну й водночас драматичну долю її учасників, донести до читача унікальні сторінки їхньої біографії. У книзі вперше наголошено не лише на масштабах на- ціоналістичного руху в краї, а й на масовому характері репресій 1 Кульчицький В. Виховна робота з молоддю в період визвольних змагань (на мате- ріалах регіону України 20—50 рр. ХХ ст.) — Тернопіль, 2001. — 124 с. 2 Ковалюк Р. Український студентський рух на західних землях. ХІХ—ХХ ст. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2001. — 420 с. 3 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.). — Торонто; Львів, 2011. — 941 с. — (Літопис УПА. Серія «Бібліотека». — Т. 11). 4 Мизак Н. За тебе, свята Україно. Кам’янець-Подільська область у визвольній боротьбі ОУН, УПА / Н. С. Мизак, В. І. Горбатюк. — Чернівці: Букрек, 2006. — Кн. 5. — 352 с. 211 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки з боку більшовицького режиму проти його учасників. Під час ви- конання наукового проекту ми осмислили більш масштабні наукові дослідження сучасних вітчизняних істориків, зокрема І. Патриля- ка5, А. Філінюка6, А. Кентія7. Дана розвідка є частково продовжен- ням нашої попередньої роботи8. На основі невідомих раніше документів з архівів радянських спецслужб діяльність Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН у повоєнний період останнім часом вивчає Ю. Польова9. Істот- ну фактографічну цінність становить і стаття В. Ковальчука10, що ґрунтується на архівних документах. Процес ліквідації радянськи- ми органами державної безпеки крайового проводу ОУН «Поділля» на основі вже відомих джерел простежує І. Марчук11. У нашій розвідці представлено цілісне уявлення про процес створення молодіжної організації, її причини та передумови, а 5 Патриляк І. «Перемога або смерть»: український визвольний рух у 1939—1960 х рр. / І. К. Патриляк; Центр досліджень визвольного руху. — Львів: Часопис, 2012. — 512 с. 6 Філінюк А. Визволення України від німецько-фашистських загарбників і новий етап українських національно-визвольних змагань / А. Г. Філінюк // Воєнні ас- пекти історії Поділля ХХ—ХХІ ст.: матеріали науково-практичної конферен- ції, м. Кам’янець-Подільський, 29 жовтня 2014 р. / [редкол.: В. А. Дубінський, О. М. Завальнюк, Л В. Баженов та ін.]. — Кам’янець-Подільський: [Б. в. ], 2014. — 176 с. 7 Кентій А. Націоналістичне підпілля в 1949—1956. Антикомуністичний опір ОУН і УПА у післявоєнний період / А. В. Кентій // Організація українських націоналістів і українська повстанська армія. Історичні нариси. — К.: Наукова думка, 2005. — 495 с. 8 Ярич В. Кам’янець-Подільський надрайон та його діяльність у 50 х рр. ХХ ст. / В. П. Ярич // Воєнні аспекти історії Поділля ХХ—ХХІ ст: матеріали науково- практичної конференції, м. Кам’янець-Подільський, 29 жовтня 2014 р. / [ред- кол.: В. А. Дубінський, О. М. Завальнюк, Л. В. Баженов та ін.]. — Кам’янець- Подільський : [Б. в.], 2014. — 176 с. 9 Філінюк А. Визволення України від німецько-фашистських загарбників і новий етап українських національно-визвольних змагань / А. Г. Філінюк // Воєнні ас- пекти історії Поділля ХХ—ХХІ ст.: матеріали науково-практичної конферен- ції, м. Кам’янець-Подільський, 29 жовтня 2014 р. / [редкол.: В. А. Дубінський, О. М. Завальнюк, Л В. Баженов та ін.]. — Кам’янець-Подільський: [Б. в. ], 2014. — 176 с. 10 Ковальчук В. Діяльність ОУН—УПА на Хмельниччині у 1945—1953 рр. / В. В. Ковальчук // Матеріали ХІІ Подільської історико-краєзнавчої конференції / відп. ред. Баженов Л. В. — Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2007. — Т. 2. — С. 147— 162. 11 Марчук І. Ліквідація радянськими карально-репресивними органами Подільського крайового проводу ОУН (1945—1952) // Український визвольний рух. — Зб. 15. — Львів, 2011. — С. 191—214. 212 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА 12 Архів Управління СБУ у Хмельницькый обл. — Ф. 7. — Оп. 1. — Спр. П-29254. 13 Галузевий державний архів СБУ (ГДА СБУ). — Ф. 6. — Оп. 1. — Спр. 72439. також впливи зовнішніх і внутрішніх чинників на її діяльність. Розкрито діяльність групи як цілісної структури, так і кожного її учасника безпосередньо, їхній внесок, значення та жертовність в ім’я ідеї та мети боротьби. Локалізовано місця дислокації народних месників, їхній зв’язок між собою та з підпільниками. Джерельну базу роботи формують матеріали кримінальних справ учасників групи. Так у особистих справах Кравчука Олек- сандра Сергійовича12 і Сосни Аліси Яківни13 разом з протоколами допитів згаданих осіб вміщенні виписки з протоколів допитів ін- ших учасників, а також районного провідника Вінничини Йосипа Демчука-‘Лугового’. У ході дослідження використано також мате- Підпільники Кам'янець-Подільського надрайонного проводу. Під № 11 — Василь Миколин-‘Богдан’, ‘Хмель’; № 19 — Віталій Мельник-‘Орлич’; № 21 — Володимир Скоренький-‘Богун’ 213 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки ріали документів про період боротьби зі збройним повстанським рухом розділу 3.7.6, фонду 13 (колекцій друкованих видань КҐБ УРСР) Галузевого державного архіву СБУ14. Матеріали особової справи студента Віталія Мельника містять- ся у відомчому архіві Кам’янець-Подільського національного уні- верситету ім. Івана Огієнка15. Серед опублікованих джерел вартий уваги збірник документів В. Сергійчука «Український здвиг»16, в якому вміщена доповідна записка начальника управління МҐБ по Кам’янець-Подільській області полковника Руденка до міністра державної безпеки УРСР генерал-лейтенанта Ковальчука про ви- криття й ліквідацію молодіжних організацій з липня 1951 по кві- тень 1952 р. Протоколи допитів, зокрема Вінницького окружного провід- ника Йосипа Демчука-‘Лугового’ та бійця його проводу ‘Шепеля’, знаходимо у роботі В. Горбатюка17, де міститься, на нашу думку, чи не найважливіший документ — щоденник лідера групи Віталія Мельника. У своєму щоденнику юнак описав основні події й одно- часно висловив особисте ставлення до них, що допомагає скласти психологічний портрет юнака. Разом з тим, підпільник зафіксував хід роботи групи та окреслив мету її діяльності й описав важливі зустрічі з українськими націоналістами. Цінність цього документу полягає й у тому, що записи окреслені конкретними датами, ко- трі дозволяють простежити хронологію перебігу визвольних зма- гань. Про центральну постать В. Мельника знаходимо інформацію й в іншому щоденнику, фрагмент якого вміщено в статті В. Да- ниленка18. У 1951 р. Мельник-‘Орлич’ вирушив у складі боївки ‘Кобзаря’ у перший її рейд на схід у Київську область. Михайло Криса-‘Кобзар’ також фіксував хід подій у своєму щоденнику, що дає змогу проаналізувати роботу боївки та загибель її членів. 14 Галузевий державний архів СБУ (ГДА СБУ). — Ф. 13. — Спр. 376. 15 Відомчий архів Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. — Ф. Р-302. — Оп. 7. — Спр. 1169. 16 Сергійчук В. Український здвиг: Поділля. 1939—1955. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2005. — 840 с. 17 Горбатюк В. Ще настане ваша пора. Документальний роман / В. Горбатюк. — Хмельницький: Поліграфіст, 2012. — 368 с. 18 Даниленко В. Діяльність ОУН на Київщині: записки «Кобзаря» / В. М. Даниленко // Історичний журнал. — 2005. — №5. — С. 103—122. 214 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Вплив більшовицько-кому- ністичної ідеології та пропа- ганди не був однаковий на всіх українських землях. В областях на захід від р. Збруч прожива- ло більш національно свідоме населення. МҐБ до таких лю- дей із західної України завжди ставилося з порівняно більшою пильністю та недовірою і не ви- пускало їх із поля свого зору. Зі спогадів студента історич- ного факультету Кам’янець- Подільського учительського інституту Михайла Буртняка дізнаємось, що до студентів із Терно пільської області ставили- ся з упередженням. Вони у числі перших підпадали під категорію осіб із пережитками минулого у свідомості, успадкованими від довоєнної Польщі, зокрема ре- лігійними віруваннями, й особливо націоналізмом19. Студенти-східняки з лекційного матеріалу знали образи кла- сових і політичних ворогів: куркуля, ворога народу, німецького прислужника, бандерівця. Себе вони вважали патріотами, а за- хідняків («западенців») — різновидом антирадянських елементів20. Незважаючи на потужний вплив комуністичний ідеології, се- ред студентів-східняків були полум’яні українські патріоти. До останніх молодий студент з Тернопільщини відносив студента 1-го курсу філологічного факультету Віталія Мельника родом із с. Же- нишківці Віньковецького району Хмельницької області. Помітити його було досить легко, адже «Віталій Мельник, виділявся ви- нятковою енергійністю, глибиною знань та організаторською ініці- Василь Миколин-‘Богдан’, ‘Хмель’ (№ 11) і Віталій Мельник- ‘Орлич’ (№ 19) 19 Мизак Н. За тебе, свята Україно. Кам’янець-Подільська область у визвольній бо- ротьбі ОУН, УПА... — С. 218. 20 Там само. — С. 218. 215 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки ативою. Для всіх однокурсників був зразком у всьому. Його ввели в члени всіх комітетів, гурток художньої самодіяльності, обрали керівником літературного гуртка початківців. Віталій став загаль- новизнаним лідером, відлуння його справ виходило за межі свого курсу». Ще у своїх рідних Женишківцях, під час навчання в шко- лі Віталій разом із своїми друзями був на передових позиціях в культмасовому житті. Після закінчення війни в Женишківцях, як і в навколишніх селах, відновила свою роботу середня школа, від- родилася комсомольська організація, секретарем якої був обраний Віталій Мельник — відмінник навчання, син директора початкової школи з с. Гоголі. Довкола енергійного, талановитого й вольового ватажка гуртувалися його найближчі друзі: на рік старший Ана- толій Сухий — двоюрідний брат та ровесники: Володимир Паюк, Іван Качуринець, Анатолій Андрійчук, Олександр Кравчук і дво- юрідна сестра Аліса Сосна21. Однак їхня активність співпала в часі з черговим розгортан- ням тиску комуністичного режиму, який ударив по селу з новою силою. Згідно із законом СРСР про т. зв. державні трудові резер- ви, який був виданий на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 2 жовтня 1940 р., такі резерви повинні були братися з молоді22. Так, потрібно було піднімати народне господарство та віднов- лювати економіку країни. Важлива ставка робилася й на молодь, яка, згідно з панівною ідеологією, мала стати новою рушійною силою відбудови народного господарства. Десятки тисяч хлопців і дівчат силоміць відправляли на т. зв. ФЗН — фабрично-завод- ське навчання, тобто на освоєння професій, переважно шахтар- ських, безпосередньо на виробництві23. Ця примусова робота була справжньою трагедією для української молоді. У звітах підпілля мобілізація молоді займає поважне місце серед утисків населення. Мобілізація у Донбас оминула Віталія Мельника і його друзів. Вітчим Аліси Сосни, комуніст і колишній фронтовик, а тоді — працівник райкому партії, домовився про те, щоб хлопців і ді- 21 Мизак Н. За тебе, свята Україно. Кам’янець-Подільська область у визвольній бо- ротьбі ОУН, УПА… — С. 206. 22 Архів Центру досліджень визвольного руху (АЦДВР). — Ф. 9. — Т. 47. — Спр. 350601. — Арк 2. 23 Там само. — С. 206. 216 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА вчат із її кола на шахти не відправляли. Тим часом, Анатолія Ан- дрійчука, однокласника Віталія Мельника, що ходив до школи із с. Гоголі, вишукували голова сільської ради з дільничним мілі- ціонером. Одного разу вони влаштували навіть спеціальну облаву, в ході якої хлопця було спіймано й відправлено в шахти Донбасу. Зазнавши злигоднів ФЗН, Анатолій двічі тікав додому з Донбасу, й тепер переховувався від комуністичної влади24. У 1946—1947 рр. життя населення в Україні погіршилося: по- суха призвела до голоду. Від недоїдання люди масово вмирали. Влада ж не робила нічого для порятунку голодуючих. Непосильні податки, нескінченні позики, фактично повна відсутність оплати праці, штрафи, «відрізання» городів за будь-які «провини», тю- ремні ув’язнення — все це тримало людей у важкій напрузі, не- рідко прирікаючи просто на загибель25. Важка радянська доля не оминула й родини цих хлопців. Про страшні злодіяння більшовиків Анатолій Сухий знав на прикладі Василь Миколин (№ 11) і Володимир Скоренький (№ 21) 24 Архів Центру досліджень визвольного руху (АЦДВР). — Ф. 9. — Т. 47. — Спр. 350601. — Арк 2. — С. 206. 25 Мизак Н. За тебе, свята Україно. Кам’янець-Подільська область у визвольній бо- ротьбі ОУН, УПА… — С 206. 217 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки власних батьків, які часто розповідали про розкуркулення і ви- силки селян, колективізацію, Голодомор 1932—1933 рр., репресії 1937—1938 рр., безчинства чекістів, сільського начальства, кол- госпного керівництва. Друга світова війна також торкнулася сім’ї хлопця26. Під час війни сім’я Сухих переховувала в себе єврейську ді- вчинку Ціпу27. Одразу ж із звільненням радянськими війська- ми Женишковець від гітлерівської окупації батьків А. Сухого та А. Андрійчука мобілізували в армію, не зважаючи на вік і стан здоров’я28. До того Прокіп Андрійчук мав досвід не одної війни: у сімнадцятирічному віці потрапив у лави російської імператорської армії, далі пережив поранення в ногу, німецький полон, пере- бування в німецькому концтаборі, повернення в степи України, вступ до анархістського війська Н. Махна. Лише після розгрому махновщини П. Андрійчук повернувся додому29. Батько Олександра Кравчука Сергій Самуїлович під час ні- мецької окупації був призначений старостою села, та за неви- конання набору робочої сили в Німеччину його відправили туди самого. Саме в час старостування Кравчука до нього вперше з’явилися українські партизани, щоб завербувати для участі в розвідувальній роботі. Взаємини між сторонами зводилися до пе- редачі інформації підпільникам про стан справ у с. Женишківці30. Старший брат Олександра, Михайло, який потрапив під мобілі- зацію в Радянську армію, з фронту вже не повернувся. Проте по- вернувся сам Сергій Самуїлович31. Та найбільше на свідомість молодих людей вплинула радян- ська кампанія примусових позик. Анатолія Сухого залучили як активіста-агітатора до реалізації «позики на розвиток народно- го господарства». Юнак, який працював у комісії, бачив на влас- ні очі, як людей змушували сплачувати державі непосильні для них суми. Саме в цей момент у його свідомості та свідомості його однодумців відбулася зміна в ставленні до заходів влади. Так, у 26 Горбатюк В. Ще настане ваша пора... — С 11. 27 Там само. — С. 13. 28 Там само. — С. 26. 29 Там само — С. 34. 30 Там само. — С. 15. 31 Там само. — С. 36. 218 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА двох найкращих друзів і водно- час двоюрідних братів Анатолія Сухого й Віталія Мельника ви- ник сумнів у потрібності їхньої роботи, яка веде до знищення селянського класу. Та не лише утиски радян- ської влади спонукали юнаків стати на шлях боротьби за не- залежну Україну. Батьки Ана- толія Сухого в 1917—1920-х рр. були діячами «Просвіти». За це пізніше їм довелося пережити репресії комуністичного режи- му. Правда, матір Онисію від- пустили одразу, а батько Іван відбув три місяці в’язниці. Від- повідно, в сім’ї панували ан- тирадянські настрої, що мали вплив на Анатолія. Щодо Віта- лія, то хлопець з дитинства був переконаним патріотом України. Як згадує Михайло Буртняк: «В одній із розмов я запитав Віталія: “Хто тебе так виховав?” — “Дід розповідав мені про боротьбу за Українську державу в 1917—1920 рр., про повстанський рух у нашій місцевості після повалення УНР. Коли одного повстанця оточили чекісти, він вигукнув: “Слава Україні” і застрелився. Дід показував те місце, де загинув повстанець”»32. Пізніше начальник управління МҐБ по Кам’янець-Подільській області полковник Ру- денко у своїй доповідній записці від 10 квітня 1952 р. про викрит- тя й ліквідацію молодіжних організацій з липня 1951 по квітень 1952 р. зазначить міністру державної безпеки УРСР генерал-лей- тенанту Ковальчуку й прізвище сільської вчительки Оксани Ва- силівни Берест, яка викладала в період 1947—1948 рр. у Віталія українську мову й мала вплив на його характер і появу анти- радянських настроїв33. Крім того, молода група в школі ставила Василь Миколин і Володимир Скоренький 32 Мизак Н. За тебе, свята Україно. Кам’янець-Подільська область у визвольній бо- ротьбі ОУН—УПА... — С. 221. 33 Сергійчук В. Український здвиг: Поділля. 1939 —1955... — С. 665. 219 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки театральні вистави на основі українських творів, а сам В. Мельник писав вірші на українську патріотичну тематику й неодноразово декламував їх друзям. Згодом Анатолій Сухий стане завідувачем клубу, де група буде проводити вистави на національні теми. Таким чином, саме А. Сухий і В. Мельник стали засновника- ми групи, куди вони залучили своїх друзів Володимира Паюка, Олександра Кравчука, Анатолія Андрійчука. Перші їхні зусилля зводились до того, щоб виготовити шрифт і друкувати листівки. Завдання виготовити шрифт отримав А. Андрійчук, якого вважа- ли найкращим художником у школі. Шрифт незабаром був гото- вий, проте до тиражування листівок справа не дійшла, оскільки текст виходив погано, а хлопці, до того ж, не вміли політично грамотно скласти його34. Юнаки вирішили звернутися по допомогу до українських на- ціоналістів. Для цього розробили спеціальний план. Його виконати доручили Віталієві, чий батько Григорій Арсенович Мельник мав намір їхати на Тернопільщину поміняти мед на зерно. Віталій мав напроситись поїхати допомогти батькові, але головне завдання по- лягало в тому, щоб налагодити зв’язок із підпільниками. Хлопець повернувся вже за тиждень, відзвітувавши, що не бачив жодно- го підпільника35. Нічого дивного, оскільки в рамках дії постанови МҐБ УРСР від 5 квітня 1947 р. «Про посилення боротьби із залиш- ками банд українсько-німецьких націоналістів у західних облас- тях УРСР» наступ органів держбезпеки на повстанців посилився, і упівці були максимально обережними36. Було вирішено не приймати поспішних рішень, а чекати зруч- ного моменту. Тим часом — вести культурно-національну роботу, як-от: читання віршів та проведення вистав у клубі, де тепер го- ловним уже був Анатолій Сухий. Проте внутрішньополітичне жит- тя групу не оминало. Той же А. Сухий потрапив у лави так званих «стрибків» — бійців винищувальних батальйонів. Пізніше до них зарахували й А. Андрійчука37. Після того, як через депортацією більшості поляків на територію Народної Польщі кістяк цих за- 34 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 70. 35 Там само. — С. 71 36 Патриляк І. «Перемога або смерть»… — С. 464. 37 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 78. 220 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА гонів сильно зменшився, до винищувальних батальйонів почали масово мобілізувати місцевих українських селян38. Інструкція Проводу ОУН, видана 12 листопада 1945 р. прого- лошувала початок нового періоду діяльності, який вимагав зміни цілей і тактики боротьби. Основними завданнями цього часу стали: вербовка, навчання та організація кадрів, насамперед місцевих, створення відповідних структур підпілля. Особлива увага приді- лялась роботі з молоддю, яку розглядали як майбутнє нації39. Оу- нівці в 1948 р. Кам’янець-Подільську область вважали «східною». Тому перед підпільниками стояло подвійне завдання: виховання нових кадрів для підпілля та підвищення рівня загальної свідо- мості громадян. Зокрема, в інструкціях Проводу від червня 1950 р. Молодь села Женишковець. У центрі — Анатолій Сухий і Віталій Мельник 38 Патриляк І. «Перемога або смерть»… — С. 456. 39 Ковальчук В. Діяльність ОУН—УПА на Хмельниччині у 1945—1953 рр… — С. 153. 221 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки щодо пропаганди серед східних українців вимоги до роботи на східноукраїнських землях (СУЗ) визначалися так: підшуковувати кандидатів і вести працю над ними; основне завдання — вишкіл і виховання членів; основні кадри — молодь40. У листопаді 1948 р. до будинку, де жив під час навчання в сільськогосподарському технікумі м. Говори А. Сухий, зайшли двоє підпільників, ‘Сергій’ і ‘Боян’, які завели з хлопцем бесіду. По- тім до них приєднався третій — це був майбутній керівник Вінь- ковецького надрайонного проводу ОУН у 1949—1951 рр. Василь Миколин, псевдо ‘Хмель’, ‘Богдан’. У ході їхньої розмови хлопець розповів про групу і їхні намагання вийти на зв’язок з оунівцями. Відтак було налагоджено зв’язок через Анатолія з групою, для якої залишили багато літератури41. Першими завданнями, які поставили перед групою підпільни- ки, були: «1) включати до активної, революційної протибольше- вицької боротьби ще не включену дотепер частину українського народу; 2) шляхом революційної пропаганди освідомлять народні маси СРСР усіх національностей у тому, що таке большевизм на ділі, розкривати всю антинародність большевицької системи, вка- зувати, в який спосіб народи Совєтського Союзу можуть визво- литися з-під большевицького ярма; 3) стимулювати виникнення організованої активної боротьби в усьому СРСР…»42. Сама група на початковому етапі складалася з п’яти осіб. До її складу ввійшли: Анатолій Сухий, Віталій Мельник, Анатолій Андрійчук, Володимир Паюк, Олександр Кравчук. Невдовзі до групи було залучено й Івана Качуринця43. Перед тим група при- ступила до виконання першого завдання: у школу було підкину- то пропагандистську листівку із закликом до української молоді. Приблизний її зміст був такий: «Українська молоде! Включайтеся в лави Організації Україн- ських Націоналістів під проводом С. Бандери до боротьби за Укра- їнську Самостійну Державу! 40 Польова Ю. Крах Кам’янець-Подільського окружного проводу Організації Українських Націоналістів у 1951—1952 рр. — С. 176. 41 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 90. 42 Там само. — С. 92. 43 Архів УСБУ у Хмельницькій області. — Ф. 7. — Оп. 1. — Спр. П-29254. — Арк 20. 222 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Твоє місце на фронті бороть- би за волю України і других поневолених народів! Смерть Сталіну і його російсько-боль- шевицькій імперіалістичній клі- ці! Смерть зрадникам україн- ського народу — українським большевикам! Українські рево- люціонери!»44. Реакція органів держбезпе- ки не забарилася. Одразу ж із Віньківців прибула слідча гру- па НКҐБ. Енкаґебісти вирішили завести серед школярів інфор- матора, і їх вибір впав на Во- лодимира Паюка. Оскільки хло- пець відмовитися не міг, група вирішила розіграти це на свою користь. Володимир мав стати подвійним агентом, давати не- правдиві факти в НКҐБ, а са- мому залишитися в групі45. Припускаємо, що саме в цей момент чекісти наказали Володимиру наглядати за Віталієм Мельником, настрої якого не сподобалися слідчим. Після того, як група, виконавши завдання (підкинувши лис- тівку в школу), пройшла перше «бойове хрещення», В. Мельник вирішив ще й урочисто затвердити роботу групи. Пізньої осені 1948 р. в будинку Анатолія Андрійчука її учасники принесли клят- ву. Товариство складалося з п’яти осіб, це були: Віталій Мель- ник, Анатолій Андрійчук, Володимир Паюк, Олександр Кравчук і Іван Качуринець. Анатолій Сухий у цей час перебував на на- вчанні в Говорах. В урочистій атмосфері кожний зачитав клятву: «Я, син українського народу, вступаючи в боротьбу за самостій- ну Українську державу, клянусь бути вірним в цій справі мого життя, вірним своїм побратимам. Якщо ж я порушу цю клятву, Оперуповноважений Ставищанського райвідділу МҐБ Куницький. Убитий під час рейду 44 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 102. 45 Там само. — С. 103. 223 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки то хай мене дістане помста моїх друзів». Тоді ж кожен із хлопців придумав собі псевдо: В. Мельник став називатися ‘Василь Орел’ або ‘Орлич’, В. Паюк — ‘Юрко Вірний’, А. Андрійчук — ‘Петро Правденко’, О. Кравчук — ‘Грицько Вільний’, І. Качуринець — ‘Степан Свобода’. Далі кожний зробив на руці поріз і підписався власною кров’ю46. Власне, факт складання клятви можна вважати переходом групи з умовного стану в фактичний, оскільки її учасники по- клялися боротися за самостійну Україну, придумали псевдо, на- лагодили співпрацю з українськими націоналістами, перебуваючи поки що на легальному стані. Коли ж новини групи через А. Сухо- го дійшли до упівців, ‘Хмель’ із метою конспірації розділив групу на дві частини, по три члени в кожній, причому хлопці в одній підгрупі не здогадувалися про існування іншої. На чолі кожної з них стояв Віталій Мельник. Це було зроблено для того, щоб у ви- падку виявлення однієї друга частина залишалася засекреченою. Про детальні факти діяльності організації дізнаємось з уні- кального джерела — щоденника Віталія Мельника-‘Орлича’. Цей щоденник слугував для ‘Орлича’ своєрідним ескізом для написан- ня майбутнього автобіографічного роману «Молоді друзі». Зі всієї організації на цьому етапі вів щоденник тільки він. Пізніше деякі записи робила Аліса Сосна47. Зі щоденника дізнаємося про політичні погляди автора, про життя організації, про подальші дії й плани. Найголовніше, що всі події позначені датами. Автор писав, що стеження за хлопця- ми велося вже в школі, причому шпигуни були серед однокласни- ків, які доносили владі за гроші48. Із записів випливає, що Віталій, хоч і діяв з обережністю, та проте свою позицію відстоював за- вжди в будь-якій ситуації, через що неодноразово мав конфлікти зі шкільним керівництвом. Після чергової такої сварки у щоденнику під датою 17 лютого 1949 р. міститься запис: «Якщо виключать, то зміняю шлях жит- тя»49. Отже, це була перша нагода Віталія Мельника перейти в під- 46 Архів УСБУ у Хмельницькій області. — Ф. 7. — Оп. 1. — Спр. П-29254. — Арк 18. 47 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 115. 48 Там само. — С. 122. 49 Там само. — С. 124. 224 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА пілля вже на початку діяльності його групи. Володимир Паюк так відгукувався про ‘Орлича’: «Віталій Мельник, такий собі росту середнього, худорлявий, пальці рук у нього довгі й тонкі, та ніхто ніколи, нехай наскіль- ки дужчий, з вигляду більший від Віталія, бодай і він, Воло- димир, — ніколи й ніхто навіть гадки й не мав, щоб упертись Мельниковій волі, його завзя- тій команді чи, правдивіше за- клику… Бо має Віталій силу якусь таку в собі, зовні не ви- дну в його тендітному тілі, за- пал такий, що інші загоряються і йдуть за ним…»50. Зі щоденника довідуємося, що частота зустрічей збільшу- ється починаючи із зими 1949 р. Це пов’язано з тим, що на цей момент ще діяло дві підгрупи і завдання одержувала як одна, так і іншій підгрупа. У щоденнику ‘Орлич’ підписує їх як «друзі», не називаючи їх псевдо. Зустрічі призначалися на безлюдній території в темну пору доби, напри- клад, на цвинтарі. Одразу після зустрічей з’являються записи про виконані завдання. У записах Мельника також відображено й роботу підпільників із юнаками. Так, наприклад, 21 квітня 1949 р. (тобто через при- близно три — чотири місяці з дня зустрічі із упівцями) хлопцям прочитали лекцію з історії України, провели іспит і дали завдання й підпільну літературу51. Уже 22 квітня Віталій Мельник зробив запис про виклик Воло- димира Паюка в школу на допит в МВД, яке мало кількох сексотів Оперуповноважений 5-го відділу УМҐБ Київської обл. Богацький. Убитий упівцями під час рейду 50 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 130. 51 Там само. — С. 140. 225 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки серед школярів. 25 квітня 1949 р. Віталій Мельник зрозумів, на- скільки МҐБ взялося за нього, оскільки з тюрми достроково ви- пустили дядька Якова Сосну, щоб той був «сищиком» за Мельни- ком. Такі події підштовхували ‘Орлича’ до рішучих дій. Із запису за 30 червня 1949 р. випливає, що в Мельника з’явився барабан- ний пістолет — «наган»52. У цей час поширюються провокації проти повстанців, про пише і Віталій: «Зараз поширюються грабежі, розбої. Багато з них роблять штучно. Лише щоб спровокувати народ проти повстан- ців. Наприклад, пустили чутку, що злодії мають шайку, мають по одному приходити ніччю через села. Поставили варту скрізь по селах. От і вийшло, що буцім злодіїв, а насправді повстанців слідять. Та не вийде. Прийде пора й переможе праве діло, встане воля, буде правда на нашій Україні»53. У червні — липні 1949 р. зустрічі з підпільниками значно по- частішали. У цей час підтверджувалася ефективність можливостей групи. Оскільки більшість її учасників вступала в навчальні закла- ди в різних куточках України, зокрема й тих, де сили підпілля були незначні або ж і взагалі були відсутні. Так, Віталій Мельник вступав у Кам’янець-Подільський учительський інститут на філо- логічний факультет, а Володимир Паюк та Іван Качуринець — у військові училища в Сумах і Києві, відповідно. Хоч В. Мельник й переконував І. Качуринця вступити на фізико-математичний фа- культет у Кам’янці-Подільському, той таки вступив у Сумах. Це мало неабияке значення, оскільки з’явилася можливість поширення впливу організації на схід. Проте можливості В. Паюка були абсолютно обмежені, оскільки в училищі він більшість часу проводив у казармах. Питання поширення діяльності на схід ви- рішилося іншим способом. Дружні зв’язки з групою підтримувала Аліса Сосна, двоюрідна сестра Віталія Мельника, якій хлопці ще взимку давали читати націоналістичну літературу. Дівчина дуже близько спілкувалася з хлопцями й була в курсі всіх їхніх справ і подій. Разом із тим вона відчувала симпатію до Володимира Паю- ка, так що були всі передумови, щоб залучити її до складу гру- 52 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 143. 53 Там само. — С. 144. 226 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА пи. Вона була студенткою 2-го курсу Київського лісогоспо- дарського інституту, що було дуже доречно для організації діяльності в столиці України. Зустрівшись із ‘Хмелем’ і отри- мавши інструкції від В. Мельни- ка, у Київ на навчання вона їха- ла вже із завданням: розкидати 50 листівок «Українській молоді» в місті, з чим вона вдало впо- ралася54. На зустрічі під час зи- мових канікул Алісі дали нове завдання: дізнатися, записати й передати підпільникам домашні адреси студентів-українців з її найближчого оточення. Тоді ж їй надали псевдо ‘Наталка’. Тим часом Віньковецький надрайонний провід ОУН поніс втра- ти. 18 грудня в с. Ходаки Барського району Вінницької області загинули підпільники ‘Сергій’ і ‘Боян’. Найбільш яскраве патріо- тичне життя вів якраз лідер юнацької групи Віталій Мельник. Як наслідок, у березні 1950 р. він повідомив ‘Хмеля’ і ‘Лугового’, що відчуває за собою стеження. Одразу було прийнято рішення про його перехід у підпілля. Разом із ним хотіли забрати й А. Сухо- го, проте останній був упевнений у своїх позиціях і від переходу відмовився55. Крім того, у підпілля вирішили перевести В. Паюка. Аргументували це тим, що зі зникненням Віталія з усіма запитан- нями звернуться до Володимира, як найближчого друга й колиш- нього сексота МВД. У червні 1950 р. до В. Паюка в Суми приїхав сам В. Мельник, який переконав його перейти на підпільне становище. Хлопці діяли досить оперативно й обережно. Так, уже за три тижні вони пере- йшли в підпілля. На той момент члени групи були розпорошені. А. Андрійчука призвали до армії ще в лютому 1949 р. А. Сухий Михайло Буртняк 54 ГДА СБУ. — Ф. 6. — Оп. 1. — Спр. 72439. — Арк. 87. 55 Там само. — С. 171. 227 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки був у Нетеченцях на практиці. О. Кравчук одружився з Галиною Мельник — двоюрідною сестрою Віталія. Аліса навчалася в Києві. Зі зникненням В. Мельника розпочалися допити. Першого на до- пит у Віньківці викликали О. Кравчука, якого розпитували про «бандита Мельника»56. Власне, Віталій-‘Орлич’ діяв по-різну з Володимиром Паю- ком. Володимир переправляв пошту. Він підтримував зв’язок між надрайонним провідником Вінниччини ‘Луговим’ і групою вінько- вецького надрайонного провідника ‘Богдана’/‘Хмеля’ Кам’янець- Подільської області. ‘Луговий’ для більшої конспірації присвоїв В. Паюку нове прізвисько ‘Н-1’, тобто ‘Нечай’. Щодо ‘Орлича’, то керіник Дунаєвецького проводу Хома Мартюк-‘Алкід’, ‘Охрім’, на допиті МҐБ зазначив, що «Орли- ча бачив в групі Богдана і Матюшенка (Іван Лозинський). Осінню 1950-го р. Орлич відійшов зі Скобом знову до Богдана»57. ‘Богдан’ одночасно передав ‘Орлича’ в розпорядження окружного провідника ОУН ‘Скоба’. Провід ‘Лугового’ базувався в с. Шеметьки. До складу групи входили, крім власне ‘Лугового’, крайовий провідник Василь Бей-‘Улас’, відомий Володимиру під позивним ‘111’. Про ‘Уласа’ ‘Луговий’, зокрема висловлювався так: «‘111-й’ — це людина, якій завдячує вся наша організація. Саме він не дав їй зникнути у важкий час. Якщо має загинути він, то краще нехай загинемо ми всі»58. Ці слова відповідали дійснос- ті адже В. Бей-‘Улас’, був достатньо наближенний до командира УПА В. Кука. Решту складу групи становили підпільники із Західної Украї- ни: ‘Черник’, який прибув у Вінницьку область з першою групою, разом із ‘Луговим’ і ‘Мироном’, улітку 1949 р.; ‘Змагун’ (на Ві- нниччину прибув у 1949 р.), ‘Сурмач’ (прибув на Вінниччину в серпні 1950 р.). Були ще ‘Шепель’ і ‘Степан’. Група діяла на трьох дільницях — по два вояки на кожній. Володимир зі ‘Степаном’ мали конспіративні квартири в Кома- рівцях Барського району, Стодульцях, Головчинцях і Пултівцях Жмеринського району, Почапенцях, Борках і Багринівцях на Лі- 56 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 199. 57 Архів УСБУ у Хмельницькій області. — Спр. 1434. — Арк 36. 58 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 207. 228 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА тинщині й у Медвежому Вушці Вінницького району. Крім того, їхній поштовий маршрут пролягав у Козарівку Барського району. ‘Черник’ працював зі ‘Змагуном’ у своїх районах, ‘Мирон’ і ‘Ше- пель’ — у своїх, ‘Нечай’ зі ‘Степаном’ — у своїх, ‘Сурмач’ охо- роняв ‘111-го’, а ‘Луговий’ як надрайонний провідник періодично перебував то з однією, то з іншою парою. Утім, уся група іноді теж об’єднувалася для спільних дій59. 8 лютого 1951 р. у Вінниці чекісти захопили ‘Лугового’ і ‘111-го’, щоправда останньому потім вдалося втекти. Відомо, що провідники мали зустрітись у Вінниці з якимось студентом, який, можливо, був агентом МҐБ. Підпільники зуміли зберегти архів ‘Лугового’. ‘Нечаєві’ й ‘Степанові’ було дано завдання передати записку ‘Хмелю’60. Відтак ‘Нечай’ і ‘Степан’ опинилися в рідних краях і зайшли на постій у с. Женишківці. Зрештою, з невідомих причин органи держбезпеки дізналися про підпільників і їх заарештували. У той Зліва направо: Анатолій Андрійчук, Анатолій Сухий, Віталій Мельник 59 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 208. 60 Там само. — С. 211. 229 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки самий час ‘Луговий’ під страшними тортурами дав свідчення МҐБ. Із протоколу допиту Йосипа Демчука від 8.01.1951 р. дізнаємося, що його було затримано в м. Вінниця. Під час обшуку в нього ви- лучили 2 пістолети, 57 патронів, 1 запасний магазин, 1 гранату німецького зразка та упакований у парафінову й станіолеву об- гортку порошок білого кольору. 10 днів ‘Луговий’ тримався, та під непосильними тортурами розповів усе61. Найбільш імовірно, що саме ‘Луговий’ видав місце перебуван- ня Паюка-‘Нечая’, оскільки ‘Нечая’ і ‘Степана’ одразу ж було захоплено живими. У протоколі допиту ‘Лугового’ від 3 березня 1953 р. зазначено, що ‘Луговий’ здав усіх членів Женишковець- кої групи включно з їхніми родичами. При чому зі свідчень ‘Лу- гового’ випливало, що А. Сухий виконував функцію зв’язкового між підпільниками й групою. Також ‘Луговий’ повідомив, що Мельник-‘Орлич’ станом на 3 березня 1951 р. перебував при ке- рівникові Кам’янець-Подільського районного проводу ‘СК-9’62. Відомо, що після смерті Р. Шухевича-‘Тараса Чупринки’ були сформовані пропагандистські групи, які здійснювали рейди за вказівками Проводу. Одна з таких груп за вказівкою окружного провідника ‘Скоба’ в червні 1951 р. була направлена з Кам’янець- Подільської в Київську область. До неї увійшли старший групи М. Криса-‘Кобзар’, ‘Орлич’ і Володимир Скоренький-‘Богун’. Вони мали закріпитися на території Київщини, підшукати конспі- ративно-явочні квартири, відібрати людей для організації, а потім чекати на прибуття провідника ОУН для розгортання роботи63. Діяльність групи на Київщині була доволі успішною. Близько місяця підпільники збирали інформацію про ставлення місцевих жителів до влади, шукали конспіративні квартири та готува- ли умови для розгортання тут підпілля. Також упівці негативно відгукувалися про стан молоді, яка не налаштована проукраїн- ськи. 7 липня група під час облави розділилася, ‘Кобзар’ втратив зв’язок з двома своїми підлеглими. На ліквідацію групи були кину- ті сили з Києва, Білої Церкви, Ставищ — всього близько 300 ма- шин. Тут слід зауважити про бойові якості ‘Богуна’ і ‘Орлича’, які 61 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 239. 62 Даниленко В. Діяльність ОУН на Київщині… — С. 104. 63 Горбатюк В. Ще настане ваша пора... — С. 255. 230 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА зуміли дати відсіч і вбити чоти- рьох працівників МҐБ, троє з яких були офіцерами. Складності ситуації надава- ло ще й те, що пара втратила зв’язок із проводом. Однак най- гіршим було те, що підпільни- ки не знали місцевості. Це стало причиною того, що упівців на- здогнали біля с. Ожегівка. Там хлопці попросили поїсти в одно- му з будинків, де мешкали літня жінка та її онука, та вирішили перепочити. Проте ‘Орличу’ й ‘Богуну’ не вдалося залишитись непоміченими. Уже близько до обіду 7 липня 1951 р. їх оточили. До ночі було ще далеко, тому довелося прийняти нерівний бій. Після того, як ‘Богун’ дістав по- ранення, він дав ‘Орличу’ команду відходити. Урешті-решт, у пе- рестрілці ‘Богун’ загинув, а ‘Орлича’ поранили в ногу. Оцінивши всю безвихідь ситуації, Віталій Мельник-‘Орлич’, щоб не потра- пити в полон, з вигуком «Живи, Україно!» вистрілив собі в скро- ню.64. Не зустрівшись із парою в домовленому місці і дізнавшись від місцевих жителів про бій, М. Криса-‘Кобзар’ повернувся до окружного провідника ‘Скоба’. Наслідки допиту ‘Лугового’ були катастрофічними для під- пілля. МҐБ намагалося працювати блискавично. 11 липня в Києві було заарештовано Алісу Сосну. Опиратись було важко, оскільки дівчина, як і пізніше кожний із підпільників, не була поінформо- вана, що було відомо органам і де на той час перебували її това- риші. А слідчі просто приголомшували дівчину тим, що уже все знали, застосовуючи, окрім цього, тортури — чекісти заганяли підслідній розпечені голки під нігті. Учасників групи ловили в місцях їх перебування. Так, у ве- ресні 1951 р. в Кам’янці-Подільському було взято Івана Качурин- ця, якому пред’явили фотографію вже вбитого ‘Орлича’. У Бер- дичівській полковій школі заарештували Анатолія Сухого. Сухому Зліва направо: Анатолій Сухий, Анатолій Андрійчук і Володимир Паюк у Норильську, 1956 р. 64 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 276. 231 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки закидали найтяжчі обвинувачення. Чекісти знали абсолютно все, починаючи з того осіннього вечора 1949 р., коли на квартиру Анастасії Щегельської в Говорах, де він тоді мешкав, прийшли ‘Боян’, ‘Сергій’ і ‘Богдан’. Знали й те, що він був зв’язковим між підпіллям і молодіжною групою. Така ж доля спіткала старшого сержанта Новоград-Волинського артилерійського полку Анатолія Андрійчука. Завдяки своїм здібностям художника той був на хоро- шому рахунку в частині і мав навіть доступ до документів у штабі. Під час навчання в Хотинському педагогічному технікумі зааре- штували сестру Віталія Мельника — Галину. Її обвинувачували в передачі грипсів між братом, коли той був у підпіллі, та іншими учасниками групи. Суд відбувся 27 січня 1952 р. Галині винесли найменший ви- рок порівняно з іншими — Анатолієм Сухим, Анатолієм Андрій- чуком, Іван Качуринець, Онисією й Іваном Сухими (батьками Анатолія) і Анастасією Щегельською. Галині присудили 10 років виправно-трудових таборів, причому прокурор додав: «Ета тєбє за украінскій язик», — через те, що Галина на суді розмовляла українською мовою. Усім іншим дали однаковий термін: по 25 років виправно-тру- дових таборів, по три роки заслання і по 5 років позбавлення громадянських прав65. Олександру Кравчуку, старшому сержан- ту будівельного батальйону, був винесений ідентичний вирок — 25 років, проте на будівництві ҐУЛАҐу. На одному з етапів до- рогою в Норильськ, а саме в Красноярську, Анатолій Андрійчук зустрівся з Володимиром Паюком. Очевидно, політв’язнів етапу- вали в один табір, у глибоку тундру, де на кістках в’язнів буду- валося місто Норильськ. Туди ж і відправили Анатолія Сухого. Кожен в’язень мав там свій номер. Сухому випав Х-126. Невдовзі А. Андрійчука перекинули на крайню північ Сибіру — в Каєркан на роботу в шахту66. Тим часом, МҐБ добив останні залишки Віньковецького прово- ду. 26 грудня 1951 р. на хуторі Чубачівка були захоплені ‘Шепель’ і ‘Мирон’. 65 Горбатюк В. Ще настане ваша пора… — С. 276. 66 Там само — С. 335. 232 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА У 1956 р. виїзна комісія Президії Верховної Ради СРСР з пе- регляду справ ув’язнених звільнила В. Паюка, А. Андрійчука й А. Сухого, і вони повернулися додому, щоб почати вже новий етап свого життя. Їхня група вже не існувала в первісному вигляді. Піс- ля смерті Віталія Мельника й відходу за власним бажанням Аліси Сосни тільки А. Андрійчук, А. Сухий та В. Паюк ще спілкувалися між собою. І жоден із них ніколи не засумнівався у своїх учинках. У часи незалежної України Андрійчук А. П., Качуринець І. Я., Су- хий А. І. від 7.04.1992 р. реабілітовані прокуратурою Хмельницької області. Кравчук О. С. реабілітований 20.02.1995 р., а Сосна А. Я. — 30.12. 1994 р.67 Женишковецька група є прикладом організації молодих лю- дей, які самі вирішили присвятити своє життя боротьбі за націо- Василь Миколин у молодості 67 Реабілітовані історією: у 27 томах / Редакція тому: М. П. Вавринчук (голо- ва) та ін. Упорядники: Л. Л. Місінкевич, Р. Ю. Подкур. Біографічні довідки: П. М. Воскобойнік, А. Л. Довгань, Л. А. Кривега, В. М. Пажинська. — Кн. 2. — Хмельницький, 2009. — С. 503. 233 № 21Володимир Ярич Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки нальну свободу. Її створили добровільно й задовго до встановлен- ня зв’язку з упівцями. Не підпільники вербували юнаків, а саме вони виявили бажання співпрацювати з членами ОУН. Група мала структурні ознаки: чітку програму дій, мету й завдання, а що- денник Віталія Мельника-‘Орлича’ можна вважати своєрідним літописом чи архівом групи. Для підвищення безпеки й обережнос- ті структура юнаків була поділена на дві підгрупи, лідером яких була одна особа — Мельник. З перших днів завданнями підгруп було розповсюдження пропагандистських листівок. Даний факт мав велике значення, оскільки групі Мельника як місцевим жителям це було набагато легше зробити й діяти в найбільш недоступних місцях. Перехід Мельника-‘Орлича’ і Паюка-‘Нечая’ в підпілля слід розуміти не як припинення існування групи, а як трансформацію їхньої діяльності, оскільки зв’язок між членами групи не припинився, а її учасники отримали інші функції й місця дислокації. До діяльності групи залучили Галину Мельник-Кравчук, яка діяла як зв’язкова між членами організації. Під дією агентурної роботи та через арешт керівника Віньковецького проводу групу розсекретили органи держбезпеки. Власне тут і проявився недолік такої структури, як група, адже методом ланцюжка чекісти вийшли на кожного з її учасників. Так діяльність Женишковецької групи припинилася, її членів заарештували, а лідер героїчно загинув. Повернувшись із заслання, молоді революціонери вже не застали активного підпілля, але у своїх вчинках не зневірилися й таки дочекалися незалежної та соборної України. Женишковецька група була не єдиною у Віньковецькому районі Кам’янець-Подільської області. Паралельно ще існувала група з 5 осіб в с. Покутинці. Зазначимо що молодіжний рух у національно-визвольній боротьбі був частим явищем. Так, у доповідній записці про викриття й ліквідацію органами МВД УРСР молодіжних антирадянських організацій від 3.06.1953 р. начальник 7-го відділу 4-го управління МВД УРСР майор Пушкін вказував біля 13 заарештованих молодіжних груп та декількох молодиків, які діяли поодинці. Особливу увагу в документі привертають локації виникнення підпільних груп. Так, окрім Львівської, Тернопільської, Волинської областей молодіжні організації 234 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА виникали в Чернігівській (2), Житомирській, Одеській, Харківській обл. та м. Кривий Ріг68. Даний факт наштовхує на висновок про прагнення молоді Східноукраїнських земель (СУЗ) до створення Української незалежної держави в лавах визвольного руху. Показовою є діяльність молодіжної організації «Руська народно- визвольна армія», адже за період 1948—1949 рр. її керівником на псевдо ‘Сась’ було завербовано біля ста молодих людей69. Таким чином, історія боротьби молодіжних організацій ОУН—УПА не втрачає актуальності. Сподіваємося, подальші дослідження дозволять з’ясувати систему роботи упівців з молоддю, а також місце, роль і значення української молоді в національно-визвольному русі на Поділлі та в Україні загалом. 68 ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк 82—119. 69 Там само. — Арк 4.

Молоді борці Поділля за українську національну ідею у повоєнні роки

Institution

Ähnliche Einträge