"Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр.
У статті досліджується планування, підготовка та проведення спільної саботажно-диверсійної операції Угорщини та Польщі проти Підкарпатської Русі (Карпатської України) восени 1938 — на початку 1939 рр. Тактика дестабілізації двох держав на території краю розглядається крізь призму сучасного концепту...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2016
|
| Назва видання: | Український визвольний рух |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181817 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. / О. Пагіря // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2016. — Збірник 21. — С. 292-323. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181817 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1818172021-12-02T01:27:03Z "Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. Пагіря, О. Репресії окупаційних режимів У статті досліджується планування, підготовка та проведення спільної саботажно-диверсійної операції Угорщини та Польщі проти Підкарпатської Русі (Карпатської України) восени 1938 — на початку 1939 рр. Тактика дестабілізації двох держав на території краю розглядається крізь призму сучасного концепту «гібридної війни». Попри великі сподівання Варшави та Будапешта, у період автономії в Карпатській Україні так і не вибухнуло проугорське повстання, яке мало стати приводом для введення угорських військ та анексії краю Угорщиною. The article examines the planning, preparation and execution of the joint sabotage and diversion operation by Hungary and Poland against Podkarpatska Rus (Carpatho-Ukraine) in autumn 1938 — early 1939. The destabilization tactics employed by the two countries in the region is being examined through the prism of the modern concept of “hybrid warfare”. Despite high expectations on the side of Warsaw and Budapest, no pro-Hungarian uprising in Carpatho-Ukraine during its autonomy period broke out, which was supposed to create the pretext for Hungary to send its troops and annex the region. 2016 Article "Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. / О. Пагіря // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2016. — Збірник 21. — С. 292-323. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181817 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Репресії окупаційних режимів Репресії окупаційних режимів |
| spellingShingle |
Репресії окупаційних режимів Репресії окупаційних режимів Пагіря, О. "Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. Український визвольний рух |
| description |
У статті досліджується планування, підготовка та проведення спільної саботажно-диверсійної операції Угорщини та Польщі проти Підкарпатської Русі (Карпатської України) восени 1938 — на початку 1939 рр. Тактика дестабілізації двох держав на території краю розглядається крізь призму сучасного концепту «гібридної війни». Попри великі сподівання Варшави та Будапешта, у період автономії в Карпатській Україні так і не вибухнуло проугорське повстання, яке мало стати приводом для введення угорських військ та анексії краю Угорщиною. |
| format |
Article |
| author |
Пагіря, О. |
| author_facet |
Пагіря, О. |
| author_sort |
Пагіря, О. |
| title |
"Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. |
| title_short |
"Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. |
| title_full |
"Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. |
| title_fullStr |
"Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. |
| title_full_unstemmed |
"Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. |
| title_sort |
"гібридна війна" угорщини та польщі проти карпатської україни у 1938—1939 рр. |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Репресії окупаційних режимів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181817 |
| citation_txt |
"Гібридна війна" Угорщини та Польщі проти Карпатської України у 1938—1939 рр. / О. Пагіря // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2016. — Збірник 21. — С. 292-323. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. |
| series |
Український визвольний рух |
| work_keys_str_mv |
AT pagírâo gíbridnavíjnaugorŝinitapolʹŝíprotikarpatsʹkoíukraíniu19381939rr |
| first_indexed |
2025-07-15T23:24:48Z |
| last_indexed |
2025-07-15T23:24:48Z |
| _version_ |
1837757254771671040 |
| fulltext |
292
Репресії окупаційних режимів
Олександр Пагіря
Кандидат історичних наук
У статті досліджується планування, підго-
товка та проведення спільної саботажно-
диверсійної операції Угорщини та Польщі
проти Підкарпатської Русі (Карпатської
України) восени 1938 — на початку 1939 рр.
Тактика дестабілізації двох держав на території краю розглядаєть-
ся крізь призму сучасного концепту «гібридної війни». Попри великі
сподівання Варшави та Будапешта, у період автономії в Карпатській
Україні так і не вибухнуло проугорське повстання, яке мало стати
приводом для введення угорських військ та анексії краю Угорщиною.
Ключові слова: Карпатська Україна, Угорщина, Польща, гібридна ві-
йна, диверсія, саботаж
Oleksandr Pagirya
Hungary and Poland’s “Hybrid Warfare” Against Carpatho-Ukraine in
1938—1939
The article examines the planning, preparation and execution of the
joint sabotage and diversion operation by Hungary and Poland against
Podkarpatska Rus (Carpatho-Ukraine) in autumn 1938 — early 1939. The
destabilization tactics employed by the two countries in the region is being
examined through the prism of the modern concept of “hybrid warfare”.
Despite high expectations on the side of Warsaw and Budapest, no pro-
Hungarian uprising in Carpatho-Ukraine during its autonomy period broke
out, which was supposed to create the pretext for Hungary to send its
troops and annex the region.
Key words: Carpatho-Ukraine, Hungary, Poland, hybrid warfare,
diversion, sabotage.
293
«ГІБРИДНА ВІЙНА» УГОРЩИНИ ТА ПОЛЬЩІ ПРОТИ
КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ У 1938—1939 рр.
Причетність Польщі та Угорщини до розчленування Чехосло‑
ваччини під час Мюнхенської кризи восени 1938 р., а також їх
прихована агресія проти свого сусіда під час подій на Підкарпат‑
ській Русі (Карпатській Україні) у 1938—1939 рр. перебувають на
маргінесі історичної політики та колективної пам’яті двох держав.
Міжвоєнна Польська держава зазвичай змальовується в якості
жертви таємного пакту нацистської Німеччини та сталінського
СРСР, який відкрив шлях до початку Другої світової війни та
розподілу Східної Європи.
Однак ще за рік до цих вікопомних подій Польща поряд з Ні‑
меччиною та Угорщиною виступила активним співучасником роз‑
шматування Чехословацької республіки, окупувавши на початку
жовтня 1938 р. Тешинську Сілезію та захопивши у грудні 1938 р.
Спіш та Ораву в північній Словаччині. Водночас у 1938—1939 рр.
офіційна Варшава зайняла вкрай ворожу позицію щодо україн‑
ського питання, вдавшись до методів таємної війни проти Карпат‑
ської України — автономного краю у складі постмюнхенської Че‑
хословаччини, у спробах допомогти своєму союзнику — Угорщині
встановити спільний кордон у Карпатах.
Будучи натхненою тими методами, якими послуговувалися
нацисти під час дестабілізації ситуації в Судетських землях Че‑
хословаччини, Варшава спільно з Будапештом організувала ди‑
версійну операцію у Карпатській Україні, що мала призвести
до ліквідації «українського П’ємонту» на Закарпатті. Тактику,
апробовану ними в таємній агресії проти Карпатської Украї‑
ни у 1938—1939 рр., можна розглянути в категоріях сучасного
терміну «гібридної війни» — неоголошеної війни, яка ведеться
із поєднанням принципово різних типів і способів (класичних із
використанням регулярних військ, нерегулярних збройних фор‑
мувань (повстанців, диверсантів, терористів, партизанів і т. д.),
інформаційно-психологічних операцій, методів економічної й ко‑
мунікаційної блокади тощо), які скоординовано застосовуються
задля досягнення спільних цілей. Під час «гібридної війни» країна-
агресор може залишатися публічно непричетною до розв’язання
294
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
конфлікту1. Спробуємо описати основні етапи польської диверсій‑
ної операції проти Карпатської України у 1938—1939 рр.
У міжвоєнний період Польща та Угорщина розглядали Чехос‑
ловаччину як штучно створену державу, позбавлену міцних іс‑
торичних традицій та підвалин для існування. У зв’язку з цим,
на момент Мюнхенської кризи 1938 р. вони, як і Німеччина, були
зацікавленні в її остаточній дезінтеграції, прагнучи отримати від
цього територіальні дивіденди. Особливо інтереси цих двох дер‑
жав сходилися у питанні Підкарпатської Русі. У міжвоєнний пері‑
од ревізіоністська політика Будапешта була спрямована на віднов‑
лення «тисячолітніх кордонів» держави св. Іштвана та повернення
колишніх історичних земель, втрачених унаслідок принизливого
для угорців Тріанонського договору 4 червня 1920 р., що позбавив
її 2/3 територій, на яких проживало 1/3 населення.
З іншого боку, Польща вбачала в проголошенні автономії Під‑
карпатської Русі безпосередню загрозу для своєї територіальної
цілісності, з огляду на небезпеку проникнення «українського ві‑
русу» на підвладні їй українські землі — Східну Галичину та За‑
хідну Волинь. Водночас, Варшава побоювалася «ворожого удару з
флангу» — розігрування Берліном української карти на Закарпат‑
ті проти неї. Щоб завадити цьому, Польща відчайдушно прагну‑
ла встановити спільний кордон з Угорщиною у Карпатах. Це була
частина стратегії польської дипломатії, спрямованої на побудову
бар’єру проти гітлерівської агресії в Східній Європи із країн так
званого «нейтрального блоку» (концепція «Третьої Європи», або
«Міжмор’я»)2. Відтак, Варшава, як і Будапешт, були зацікавле‑
ні в якнайшвидшому приєднанні Підкарпатської Русі до складу
Угорщини.
Після анексії Тешинської Сілезії на початку жовтня 1938 р.
Польща спрямувала свої зусилля на досягнення спільного кордо‑
ну з Угорщиною в Карпатах, аби відрізати Чехословаччину від її
союзника по Малій Антанті — Румунії. 5 жовтня 1938 р. у Варшаві
під час зустрічі угорського державного секретаря Іштвана Чакі
1 Hoffman F. Conflict in the 21st Century: The Rise of Hybrid War. — Arlington: Potomac
Institute for Policy Studies, 2007. — P. 20—22.
2 Трофимович Л. Підкарпатська Русь у контексті європейської політики (жов-
тень — грудень 1938 р.) // Наукові записки Національного університету
«Острозька академія». Історичні науки. — 2009. — Вип. 14. — С. 342.
295
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
та польського міністра закор‑
донних справ Юзефа Бека було
досягнуто домовленості про
співпрацю в проведенні спільної
саботажно-диверсійної операції
на території Закарпаття з ме‑
тою якнайшвидшого приєднан‑
ня території краю до Угорщини.
10 жовтня 1938 р. у Варшаві від‑
булися польсько-угорські вій‑
ськові переговори, під час яких
начальник польського Головно‑
го штабу генерал В. Стахевич
пообіцяв, що польська сторона
розпочне таємну диверсійну ак‑
цію після відповідних дій з угорського боку. Одночасно між Вар‑
шавою та Будапештом розпочався обмін розвідувальними даними
про український рух на Підкарпатті3.
Завданням спільної диверсійної операції було дестабілізувати
суспільно-політичне та військове становище на Закарпатті, піді‑
рвати позиції чехословацької адміністрації та автономного уряду,
досягнути його міжнародної ізоляції, викликати повстання міс‑
цевого населення й таким чином створити передумови для його
анексії та відновлення Угорщиною свого тисячолітнього кордону.
Другі відділи польського Головного та угорського Генерального
штабів координували між собою засилання на територію Підкар‑
патської Русі диверсійних і терористичних груп для здійснення
актів саботажу, руйнування ліній комунікації (мостів, пошти,
телеграфу, телефону, залізниці, автошляхів, ліній електропере‑
дач), державних об’єктів, убивства представників місцевих орга‑
нів влади, чехословацьких жандармів, прикордонників, військо‑
вих, поширення антиукраїнської пропаганди та підготовки ґрунту
для прилучення території краю до Угорщини. Слід погодитися з
думкою чеського історика Мечислава Борака про те, що дивер‑
сійна операція Угорщини та Польщі була унікальним прикладом
3 Dąbrowski D. Rzeczpospolita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej (Podkarpackiej).
1938—1939. — Toruń, 2007. — S. 148—149.
Будинок чехословацької
прикордонної варти, пошкоджений
внаслідок диверсії польських
терористів поблизу м. Мукачева,
1938 р.
296
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
порушення міжнародного права: у мирний час без оголошення ві‑
йни на територію сусідньої держави проникали чисельні та добре
озброєні підрозділи, які мали на меті підняти повстання та вести
партизанську боротьбу4.
Слід додати, що військові та диверсійні заходи двох держав
доповнювалися економічною та комунікаційною блокадою Закар‑
паття, потужним дипломатичним тиском на автономний уряд у
Хусті. Фактично, тактика дестабілізації, яку сьогодні ми змальо‑
вуємо в категоріях концепції «гібридної війни», була в повній мірі
апробована в Карпатській Україні ще в 1938—1939 рр. З точки
зору міжнародного права, йшлося про опосередковану агресію
проти Закарпаття.
Політичне керівництво угорською операцією з «повернення»
краю здійснював колишній міністр внутрішніх справ Міклош Козь‑
ма, а військові заходи курував керівник управління угорського гене‑
рального штабу полковник Шандор Хомлок. Перший неоднозначно
визначав вагу питання: «Негайне вирішення русинського питання я
вважаю настільки важливим з точки зору Будапешта, що заради
цього готовий піти на будь-який ризик, якщо потрібно, то навіть
стати до стінки…»5. Ще 1 жовтня 1938 р. він зустрівся з угорським
прем’єр-міністром Бейлою Імреді, запропонувавши йому план захо‑
дів, що передбачав поєднання агресивної пропагандистської кампа‑
нії з діями «прямої акції» за допомогою нападів добровольчих загонів
на Закарпатті. Схваливши накреслений план, керівник угорського
уряду дав водночас згоду використовувати у разі потреби «неле‑
гальні та насильницькі засоби». Відтак, 5-й відділ угорського генш‑
табу квапно розробив військовий план диверсійних операцій проти
Підкарпатської Русі, який невдовзі був уведений в дію6.
На початковому етапі угорська диверсійна акція мала «про‑
стимулювати» задоволення територіальних вимог Угорщини на
південно-східні землі Чехословаччини, де компактно проживали
1 млн. угорців, надавши таким чином Будапешту «додаткові ар‑
гументи» під час переговорів 9—13 жовтня 1938 р. у Комарно з
4 Borák Mečislav Obrana Podkarpatské Rusi // Česko-slovenská historická ročenka. —
1997. — Masarykova univerzita v Brně, 1997. — S. 173.
5 Венгрия и Вторая мировая война: Секретные дипломатические документы из ис-
тории кануна и периода войны. — Москва, 1962. — С. 108.
6 Там само. — С. 109.
297
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
представниками празького уряду про угорсько-чехословацький
кордон. При цьому назовні потрібно було створити враження про
наявність у регіоні стихійного повстанського руху, що вимагав
невідкладної ревізії кордонів.
На початку жовтня 1938 р. у с. Вашарошномень, за 45 км від
кордону з Підкарпатською Русю, стали зосереджуватись угорські
диверсійні формування, укомплектовані новобранцями угорської
армії, резервістами, добровольцями, членами парамілітарних ор‑
ганізацій («Левенте»), загонів «Рондьош Гарди» (Гвардії обірван‑
ців) та «Собот Чопоток» (Вільних загонів). Організовані за прикла‑
дом судетсько-німецьких «добровольчих корпусів» (Freikorps)7, що
виникли в апогей Судетської кризи у вересні 1938 р., станом на
середину жовтня 1938 р. вони нараховували до 6 тис. осіб, поділе‑
них на 19 батальйонів по 300 осіб у кожному8. На угорській тери‑
торії вони забезпечувались зброєю (гвинтівки Манліхера М 1895,
пістолети-кулемети Бергмана МП-18, 9 мм бельгійські пістолети
Браунінга FN 1910, вибухівка, бойові гранати) та обмундируван‑
ням (для кращого маскування серед населення були вдягнуті в
цивільний одяг, чоботи та берети), проходили військовий вишкіл
і таємно перекидалися через угорсько-чехословацький кордон на
територію Підкарпаття для проведення актів саботажу, поширен‑
ня паніки та хаосу, підбурювання місцевого населення до протес‑
тів та повстання проти чехословацької адміністрації. Окрім цього,
поблизу Кішварди була створена спеціальна диверсійна група «С»
під командуванням капітана Стефана Валеріана у складі 300 осіб,
до якої входили також спеціалісти з підривної, диверсійно-сабо‑
тажної, партизанської та терористичної роботи9.
7 Див. детальніше: Broszat M. Das Sudetendeutsche Freikorps // Vierteljahrshefte
für Zeitgeschichte. — 9. Jahrgang, Heft 1. — 1961. — S. 30—49; Werner Röhr. Der
“Fall Grün” und das Sudetendeutsche Freikorps // Hundert Jahre sudetendeutsche
Geschichte — Eine völkische Bewegung in drei Staaten. — Wien, 2007. — S. 241—256;
Zusana Pivcová. Sudetendeutsches Freikorps // Historie a vojenství. — Č. 2/2011. —
S. 105—108.
8 Dombrády L. Army and Politics in Hungary 1938—1944. Edited by G. Rázsó. Translated
be E. Arató. — New York: Columbia University Press, 2005. — P. 10.
9 Czaba Horváth, Ferenc Lengyel. The Hungarian Royal Honvéd Army 1920—1940 //
A Millennium of Hungarian military history. Edited by László Vesprémy and Béla K.
Király. — Columbia University Press, New York, 2002. — P. 409; Necze Gábor. Kárpátalja
az állambiztonsági jelentések tükrében, 1939—1941 // Kárpátalja 1938—1941. Magyar
és ukrán történeti közelítés. Szerkesztette: Fedinec Csilla. — Budapest, 2004. — old. 127.
298
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
Чехословацьке командування володіло інформацією про систе‑
му комплектування та підготовки угорських диверсантів за спри‑
яння офіційних кіл: «Угорське військове відомство організовує не‑
легальні формування із членів неурядових стрілецьких товариств.
Їхніми членами є переважно колишні вояки. Останні, як також
і невояки, є гарно вишколені у стрільбі. Окрім членів стрілець‑
ких товариств до нелегальних формувань також залучено багато
добровольців — їх набралося стільки, що Міністерство оборони
організувало збори, щоб до згаданих формувань вступали тільки
придатні до цього особи. Члени банд проходять навчання у вико‑
ристанні зброї в ближньому бою, а також вибухових речовин (…)
Згадані банди прямо підпорядковані начальнику штабу відповід‑
ного військового органу. Офіційно цих банд не існує взагалі (…)
Вони мають діяти як безвідповідальні елементи»10. Деяким тогочас‑
ним оглядачам такі дії нагадували інструменти прихованої агресії
Німеччини проти Австрії та Чехословаччини. Зокрема, чеський
публіцист Душан Томашек занотував з цього приводу у своєму
щоденнику: «Видається, що гортіївці хочуть гратися в “малих на‑
цистів” та копіювати на свій зразок анексію Австрії та Судет»11.
Поряд з очевидною аналогією з «гібридними» методами деста‑
білізації, які були застосовані нацистами у Судетах, діяльність
«угорських повстанців» у 1938—1939 рр. спиралася також на тра‑
диції диверсійної і підривної роботи після Першої світової війни,
що мали на меті повернення втрачених згідно Тріанонського до‑
говору територій Угорського королівства12. Восени ж 1938 р. метою
«русинської акції» Будапешта було тиснути на празький уряд з
метою проведення плебісциту за прилучення Підкарпатській Русі
до Угорщини після 20 років чехословацького панування.
10 Vojenský historický archiv v Praze (VHA). — Fond MNO, HS, oper. oddel. 2, inv. č. 5348,
kart. 23.
11 Tomášek D. Deník druhé republiky. — Praha, Naše vojsko, 1988. — S. 80.
12 28 серпня 1921 р. загони «Рондьош гарди» під командуванням капітана Пола Пронаї
(одного з найжорстокіших виконавців «Білого терору» в Угорщині після повален-
ня Угорської радянської республіки) підняли повстання на території Бургенланду
(Австрія) і проголосили тут у жовтні 1921 р. нейтральну західноугорську держа-
ву — Lajtabánság. Ця «повстанська республіка» хоча і не проіснувала більше місяця,
утім змусила союзників Антанти провести у середині грудня 1921 р. плебісцит, за
результатами якого місто Шопронь разом із 18 навколишніми селами були повер-
нуті до складу Угорщини (Bela Bodo. Paramilitary Violence in Hungary after the First
World War // East European Quartely. — Vol. 38. — No. 2. — 2004. — P. 129—172).
299
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
Уперше поява угорських терористів на території краю зафік‑
сована в ніч на 6 жовтня 1938 р., коли угорсько-чехословацький
кордон перейшов 12-членний відділ «Рондьош гарди»13, який піді‑
рвав міст на річці Боржава. Інша група цього ж дня зруйнувала
залізницю в районі станції Батьово, паралізувавши на деякий час
залізничне сполучення14. Утім, до великих боїв у цей час справа не
дійшла, так як більші групи нападників були розпорошені підроз‑
ділами чехословацької прикордонної охорони (StOS)15 та армії. Із
великого загону на територію Підкарпатської Русі зміг пробитися
тільки невеликий партизанський відділ у складі 70—80 осіб16.
Однією з найбільш резонансних акцій за участю угорських ди‑
версантів став напад на ст. Боржава. Вночі з 9 на 10 жовтня 1938 р.
через кордон проник загін терористів у кількості 100 осіб на чолі з
надпоручником Йозефом Премом, що прямуючи в напрямку Бе‑
регова та Мукачева, розбив табір у лісовому масиві між селами
Дерцен і Форнош (сучасний Берегівський р-н). Звідси «повстанці»
здійснили напад на залізничний міст і станцію Боржава, де вбили
начальника станції та одного жандарма, пограбували пасажирів
13 Більше про структуру, оснащення та діяльність угорських диверсійних загонів на
Підкарпатській Русі восени 1938 р. див. дослідження угорського історика Петера
Бічака: Bicsák Péter A Rongyos Gárda harcai Kárpátalján 1938-ban //“A magyar-
ukrán közös múlt és jelen: A magyar-ukrán közös múlt és jelen: összeköt sszekötőés
elválasztó és elválasztó ‘fehér foltok’”. Nemzetközi tudományos konferencia anyagai
(2010. február 26.). — Beregszász — Ungvár, 2011. — O. 40—50.
14 Довганич О., Пашкуй З., Троян М. Закарпаття в роки війни. — Ужгород:
Карпати, 1990. — С. 14.
15 Stráž obrany státu, SOS або StOS (з чеської — Служба охорони держави) — підроз-
діли прикордонної охорони, створені розпорядженням Міністерства внутрішніх
справ від 23 вересня 1936 р. і призначені для охорони державного кордону й тери-
торіальної цілісності Чехословацької республіки, забезпечення правопорядку, спо-
кою та безпеки в прикордонній смузі, відбиття раптового нападу ззовні, співпраці
з армійськими частинами під час оборони країни. Підрозділи SOS організовували-
ся у прапори (батальйони) і комплектувалися зі службовців фінансової сторожі,
жандармерії, військовослужбовців чехословацької армії, членів парамілітарних
організацій. Станом на вересень 1938 р. у прикордонній смузі Чехословацької рес-
публіки було сформовано 31 прапор (батальйон) SOS загальною чисельністю до
30 тис. осіб. Потреба в охороні кордонів республіки особливо вийшла на порядок
денний в умовах зростаючої німецької загрози та проведення диверсійно-сабо-
тажних акцій Угорщини та Польщі на території Тєшинської Сілезії, Словаччини
та Підкарпатської Русі у 1938—1939 рр. На території Закарпаття у період ав-
тономії дислокувалися 30 й (Ужгород — Великий Березний) та 31-й (Хуст) прапо-
ри SOS (Див. детальніше: Jaroslav Beneš. Stráž obrany státu. 1936—1939. — Praha,
2007; Stráž Obrany Státu. Historie, uniformy, materialy, insignie...— Praha, 2002).
16 VHA. — Fond MNO, HS, oper. oddel. 2, inv. č. 5347, kart. 23;
300
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
та полонили кількох чехословацьких військових. Метою акції, як
виявилося згодом, було прикрити перекидання на територію За‑
карпаття більших загонів «Рондьош Гарди» у кількості 750—800
осіб, озброєних гвинтівками, пістолетами, вибухівками та ручни‑
ми гранатами. 11 жовтня 1938 р. чехословацька влада оголосила
надзвичайний стан у Мукачевому, а 13 жовтня у Береговому та
Севлюші. Унаслідок зради місцевого провідника, один загін ди‑
версантів потрапив у оточення чехословацьких військ (240 осіб) на
бронеавтомобілях, і зазнавши значних втрат, був змушений від‑
ступити в Угорщину; в той час як невеликій частині терористів
вдалося прорватися з боями в Польщу17.
До 14 жовтня чехословацькі війська провели кілька бойових
операцій із «зачистки» смуги на схід від Берегового, а також у гір‑
ських районах на північ від Ужгорода та Сваляви, унаслідок чого
було ліквідовано решту груп. Для знищення диверсантів була ви‑
користана бронетехніка, танки та бомбардувальна авіація. У ре‑
зультаті операції в полон потрапили 26 офіцерів, 62 унтер-офіце‑
рів та 205 солдатів запасу угорської армії, 305 терористів; 30 осіб
було вбито. Чехословацька сторона втратила вбитим одного жан‑
дарма (українця Андрія Ригана), чотирьох солдат було поранено18.
У підсумку, угорська акція 10—14 жовтня завершилася повним
провалом, призвівши до розгрому перших груп диверсантів.
Однак Будапешт не збирався припиняти операцію, змінивши
тільки тактику — замість великих загонів силою в батальйон кор‑
дон почали переходили мобільні групи чисельністю у кілька десят‑
ків осіб. За період з 6 до 24 жовтня 1938 р. невеликі диверсійні групи
по 10 осіб здійснили 11 рейдів на 8 км вглибину території Підкар‑
патської Русі, проводячи напади на підрозділи чехословацької армії
та знищуючи об’єкти інфраструктури й комунікації. Щоб уникнути
17 Венгрия и вторая мировая война. Секретные дипломатические документы из
истории кануна и периода войны… — С. 113; Гренджа-Донський В. Щастя і
горе Карпатської України. Щоденник. Мої спогади. — Ужгород: Закарпаття,
2002. — С. 24. Borák Mečislav. Obrana Podkarpatské Rusi // Česko-slovenská
historická ročenka. — 1997. — Masarykova univerzita v Brně, 1997. — s. 169; Botlik
Jószef. Egestas Subcarpathica. Adalekok az Esszakkeleti-Felvidek es Karpatalja XIX-
XX.sz.tőrtenetehez. — Budapest, 2000. — о. 150; Czaba Horváth, Ferenc Lengyel. The
Hungarian Royal Honvéd Army 1920—1940... — P. 413.
18 Див. детальний чехословацький звіт про цю операцію: VHA. — Fond MNO, HS,
oper. oddel. 2, inv. č. 5347, kart. 23.
301
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
сутичок із регулярними військами, угорські нападники намагалися
діяти переважно вночі, переховуючись вдень у лісах.
Про те, як проходили бойові дії наприкінці жовтня — початку
листопада 1938 р. у прикордонному с. Косонь, округ Берегово, зга‑
дував чехословацький жандарм Йозеф Двожак: «Бої з терористами
продовжувалися щодня, однак найкритичнішим було 29 жовтня
1938 р., коли підрозділ жандармської станиці більше як 4 години
хоробро воював зі значними силами терористів, що оточували його
зі всіх боків. Прорвати оточення вдалося тільки при допомозі 9 тан‑
ків, які прорвалися до Косоня (…) Оскільки бої тут були такі важкі,
що з ними не могли впоратися окрім військовослужбовців StOS та‑
кож 260 вояків 37-го піхотного полку та 4-го прикордонного полку,
озброєних 16 легкими кулеметами та посилених 9 танками, за на‑
казом місцевого командира підполковника Нового війська підроз‑
діли StOS залишили село Косонь та зайняли нові позиції навколо
с. Запшонь. Бої з терористами тривали тут до 8 листопада 1938 р.,
коли була розпочата евакуація за демаркаційну лінію»19.
Паралельно з боку Угорщини здійснювалась масштабна інфор‑
маційно-психологічна війна, до якої були залучені головні медіа
ресурси Угорського королівства (преса, радіо, телеграфні агент‑
ства, друкована та шептана пропаганда тощо). Зокрема, угорське
радіо повідомляло про всілякі небилиці з Карпатської України:
епідемії, голод, фантастичне зростання цін на продукти харчу‑
вання, репресії й терор уряду А. Волошина, повстання та завору‑
шення місцевого населення, від якого голова українського уряду,
начебто, «відстрілювався з кулемета» і т. п.20. Водночас угорські
19 Свідчення чехословацького жандарма Йозефа Двожака, 24 березня 1939 р.,
Бранковиця // Národní archiv v Praze. — fond MV I - SR (1075-2), inv. č.12 882, sign.
13-25-9, k. č. 6083.
20 Ще більш фантастичні повідомлення містили радіопередачі з Польщі, яка разом
з Угорщиною була активно залучена до інформаційної війни проти Карпатської
України. Зокрема, серед найбільш сенсаційних були наступні: «25 листопада
1938 р. військо в Хусті збунтувалося проти влади А. Волошина, зайняло хустський
замок і звідти бомбардує Прагу; 26 листопада 1938 р. в Хусті вибухнула епідемія
азіатської чуми, лікарі повтікали, а населення поголовно гине. Всіх, хто виходить
з міста, нещадно розстрілюють. Трупи тисяч людей лежать на вулиці; 27 лис-
топада 1938 р. на Підкарпатській Русі страшний голод. Хліба вже давно ніхто
не бачив. Зафіксовано багато випадків людоїдства; 28 листопада 1938, сьогод-
ні вночі землетрус знищив Рахів. Ціла околиця залита водою. Ніхто з населення
не врятувався». (Вегеш М., Гиря В., Король Ф. Угорська іредента на Закарпатті
між двома світовими війнами (1918—1939 рр.). — Ужгород, 1998. — С. 113).
302
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
розвідувальні літаки, порушуючи повітряний простір Чехосло‑
ваччини, розкидали тисячі листівок над територію Підкарпатської
Русі21, закликаючи місцеве населення до повстання та звільнен‑
ня від «чеської тиранії» й «українських бандитів», та проведення
всенародного плебісциту за приєднання до Угорщини. При цьому
військовослужбовців чехословацької армії угорської національнос‑
ті закликали до дезертирства й утечі зі зброєю через кордон22.
Як писав з приводу цілей цієї «гібридної» війни Угорщини про‑
ти Чехословаччини начальник одного з відділів Головного штабу
чехословацької армії: «Головним завданням цих нелегальних банд
є, напевно, з одного боку — вести пропаганду серед населення
Словаччини і Підкарпатської Русі, щоб підготувати ґрунт для пле‑
бісциту на користь Угорщини, з другого боку — терористичними
діями викликати неспокій і непевність серед населення Підкарпат‑
ської Русі, створити там обстановку, яка була б причиною для пря‑
мого втручання угорської армії і щоб це втручання було полегшено
викликаними непорядками (…) Деякі полонені свідчать, що на Під‑
карпатській Русі вони повинні з’єднатися з польськими терориста‑
ми, і що їхньою метою є встановлення спільного угорсько-поль‑
ського кордону»23.
Акції угорських диверсійних груп особливо почастішали піс‑
ля Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. Протягом листо‑
пада — грудня вони здійснили напади на сс. Косонь, Косинський
Верх, Страбичово, Горонда, Мале Давидково, Шаланки, Підгоря‑
ни, Ракошино, Довге, Горяни, Баранинці, Барвінкош, Вербовець,
Олешник, Макарьово, Ромочевиця тощо, жертвами яких стало
більше десятка чехословацьких прикордонників, жандармів і сол‑
21 Одним із об’єктів нападів угорської пропаганди була Карпатська Січ, якій угорська
преса намагалася приписати злочини, що їх чинили угорські та польські диверсан-
ти на Підкарпатській Русі. Одним із яскравих прикладів такої маніпуляції може
слугувати повідомлення газети «Пешті гірлоп» про те, що у Нижньому Бистрому
на Волівеччині, «українські терористи розіп’яли 4 селян, бо вони на привітання
“Слава Україні!” відповіли: “Слава Ісусу Христу!”» (Русин О. Угорська преса
про Карпатську Україну (1938—1939 роки) // Карпатська Україна і Августин
Волошин. Матеріали міжнародної наукової конференції «Карпатська Україна —
пролоґ відродження української держави» (Ужгород, 11—12 березня 1994 року). —
Ужгород: Ґражда, 1995. — С. 149, 151).
22 VHA. — Fond MNO, HS, oper. oddel. 2, inv. č. 5347.
23 VHA. — Fond MNO, HS, oper. oddel. 2, inv. č. 5347, kart. 23; Шляхом Жовтня:
Збірник документів. — Т. 5. — Ужгород: 1967. — С. 31.
303
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
датів24. За офіційними даними, від 3 листопада до кінця 1938 р.
угорські терористи здійснили 19 збройних акцій проти Чехосло‑
ваччини, більшість з яких на теренах Підкарпатської Русі25.
Польський військовий аташе в Будапешті полковник Ян Емі‑
сарський так описував хід угорської диверсійної операції на терені
краю: «У ніч з 13 на 14 листопада кордон перетнуло 60 людей,
завданням яких була акція саботажу на околицях між Ужгоро‑
дом та Мукачевом, ліквідація невеликих військових підрозділів,
відділень жандармерії і поліції, а також знищення телефонних
і телеграфних ліній. Друга хвиля у кількості 1 000 осіб повинна
бути використана в залежності від результатів дій першої хвилі
(…) Якщо йдеться про організацію регулярних військ, то угорці
схильні здійснити їх після звернення до них по допомогу з боку
русинського уряду. 16 листопада вислано надійних людей до Во‑
лошина з метою схилити його оголосити маніфест щодо приєднан‑
ня Підкарпатської Русі до Угорщини»26. Очевидно, що переконати
голову автономного уряду угорцям таки не вдалося, тому довелося
спиратися виключно на опозиційно налаштованих до української
влади групи русофілів та мадяронів.
Так, вести боротьбу проти чехословацьких військ і загонів Кар‑
патської Січі допомагали також загони гвардії «чорнорубашників»,
що були створені восени 1938 р. на базі Російської національної
автономної партії (РНАП) Степана Фенцика на окупованій угорця‑
ми після Віденського арбітражу частині Підкарпаття. Зокрема, за
військово-організаційну роботу закарпатських російських фашис‑
тів, що у своїй діяльності взорувалися на італійських колег, від‑
повідав Степан Крайняк, який створив центральний штаб гвардії
в Ужгороді. При підтримці угорської армії загони «чорнорубаш‑
ників» постали також у Береговому (175 осіб) та Мукачевому (500
осіб). Станом на січень 1939 р. їхня чисельність сягнула 1,5 тис. осіб.
Окрім інформаційно-пропагандистської діяльності антиукраїн‑
ського змісту, «чорнорубашники» також подекуди брали участь у
24 VHA. — Fond MNO, HS, oper. oddel. 2, inv. č. 5349, kart. 23; Вегеш М. Карпатська
Україна. Документи і факти. — Ужгород: Карпати, 2004.— С. 145—146.
25 Lidově Noviny. — 11 ledna 1938. — S. 2.
26 Samuś P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja “Lom”. Polskie dzialania dywersyjne na Rusi
Zakarpackiej w świetle dokumentów Oddzialu II Sztabu Glównego WP. — Warszawa,
1998. — S. 207—208.
304
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
бойових діях. Так, 23 листопада 1938 р. вони вступили у сутичку
з чехословацькими військами та відділом Карпатської Січі у с. Ве‑
ликі Лучки Мукачівського округу, в якому, якщо вірити звіту
заступника вождя гвардії Василя Чепинця, захисники втратили
30 пораненими та декількох вбитими, а самі нападники — 15 по‑
раненими27.
Підривна діяльність РНАП проти цілісності Чехословацької
республіки отримала схвальний відгук у найвищих владних кабі‑
нетах Будапешта, зокрема з боку прем’єр-міністра Бейли Імреді
та міністра закордонних справ Іштвана Чакі. Восени 1938 р. РНАП
стала поступово дрейфувати від традиційного покровительства з
боку Варшави до відкритого союзу з Будапештом. Польська сто‑
рона, як стверджує історик Міхал Ярнецький, у середині 1938 р.
вирішила «продати» С. Фенцика («д-ра Русинського») та його угру‑
пування угорцям, хоча при цьому останній не погорджував та‑
кож польськими злотими28. На прохання угорського уряду, лідер
закарпатських русофілів С. Фенцик, який раптом відчув, що в
його жилах «тече угорська кров», підготував план «зі звільнення
Карпатської Русі». Останній зокрема передбачав вступ озброєних
загонів «Собот Чопоток» під виглядом місцевих повстанців у насе‑
лені пункти Карпатської України, де їх мали підтримати місцеві
активісти РНАП. Для допомоги пропонувалося висунути угорські
регулярні війська до чехословацьких кордонів, створити альтер‑
нативний кабінету А. Волошина уряд та підпільну радіостанцію
неподалік кордонів з Підкарпатською Руссю для ведення інформа‑
ційно-пропагандистської кампанії проти офіційного Хуста29. Утім,
через зміну тактики в захопленні краю, Будапешт так і не встиг
скористатися порадами російських фашистів.
Про те, як відбувалася боротьба чехословацьких військ із те‑
рористами в прикордонних селах із населенням, яке співчувало
27 Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ). — Ф. 6. —
Спр.75834фп. — Т. 2. — Арк. 231—250, 278—284.
28 Michał Jarnecki. Portret oportunisty. Polityczne wybory i meandry posła Stefana Fencika.
Kartka z dziejów Rusi Zakarpackiej w okresie międzywojennym // Studia Historia Slavo-
Germanica, XXV. — 2003. — Poznań 2004. — S. 131—152; Michał Jarnecki. Sylwetka
i politityczne meandry posła Stefana Fencika, czyli pomiędzy rolą klienty, oportunizmem
oraz agenturalnością // Наукові записки Ужгородського університету. Серія:
Історично-релігійні студії. Вип. 2. — Ужгород, 2013. — С. 223—245.
29 ГДА СБУ. — Ф. 6. — Спр. 75834фп. — Т. 2. — Арк. 285—286.
305
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
Угорщині, красномовно свідчать нотатки командира І/36 баталь‑
йону 12-ї дивізії штабс-капітана Богуміра Мажика, підрозділи
якого займали позиції вздовж демаркаційної лінії поблизу Рако‑
шина: «12 листопада 1938 р. на кулеметну роту вночі напала банда
терористів. 12 терористів було захоплено й допитано. З’ясувалось,
що всі вони жителі села Ракошина30 та що їх озброїла рушницями
і гранатами угорська влада й підготувала до нападу на наші час‑
тини. Цих 12 терористів було розстріляно в селі. Крім того, було
взято заручників, закрито угорську школу, усунуто угорського
старосту, розпущено сільське представництво, а комісаром села
я призначив одного вчителя русина. Оскільки напади на моїх сол‑
датів продовжувались і їх було більше (солдати поодинці не могли
вночі з’являтися на вулиці), я змушений був діяти проти цих банд
терористів дуже рішуче. У відповідь на це угорська влада призна‑
чила за захоплення моєї особи винагороду в сумі 20 000 пенге»31.
На північній ділянці кордону Підкарпатської Русі з 7 жовтня
до 25 листопада 1938 р. проводилася диверсійна операція 2-го від‑
ділу Головного штабу Польщі під кодовою назвою «Лом». До неї
були залучені ряд урядових та військових відомств Другої Речі
Посполитої — державна поліція, прикордонна служба, Корпус
охорони прикордоння (КОП), армійські частини (VI (Львів) та X
(Перемишль) корпуси Війська Польського), військова розвідка та
контррозвідка, дипломатичні представництва в Празі та Ужгороді
(з листопада 1938 р. у Севлюші). Загальне керівництво операцією
здійснювали начальник 2-ї експозитури майор Едмунд Харашке‑
30 Окрім ідеологічних та національних мотивів, часто причини вступу місцевих за-
карпатців у загони угорських терористів були економічного характеру. Зокрема,
як свідчив колишній член «Собот-Чопоток» Михайло Горничар із с. Бедевля
Тячівського округу, заарештований радянськими органами державної безпеки за
нелегальний перехід угорсько-радянського кордону у 1940 р.: «Від сторонніх лю-
дей я чув, що в Берегсасі (Берегово — О. П.) є мадярська організація, яку люди
називають бандою, що хто вступає в цю організацію, йому буде добре, дадуть
роботу і я тоді пішов туди. По приходу в Берегсас я пішов у готель, де організо-
вувався “Собот-Чопот” (...) У готелі ми тільки спали, решту часу нас навчали
військовій справі, деяка частина людей, як інваліди, займалися роботою, чистили
чоботи офіцерам та ін. Ті, які хитріше, посилалися за кордон у Чехословаччину з
шпигунськими завданнями збирати відомості про розташування військ (...) Коли
посилали за кордон, грошей не давали, а давали кожен раз після повернення за-
кордону по 10 пенгів (...) Тоді за кордон ходило дуже багато». (Державний архів
Закарпатської області (ДАЗО). — Ф. 2558. — Оп. 1. — Спр. 4431. — Арк. 14—15)
31 VHA. — Fond MNO, HS, oper. oddel. 2, inv. č. 5598, kart. 24.
306
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
віч та його заступник майор Фелікс Анкерштайн. Штаб оператив‑
ної групи знаходився у Львові при командуванні VI військового
округу. До складу групи «Лом» входили диверсійні підгрупи «Роз‑
луч» та «Стрий», а також партизанські підгрупи «Новий» (Стрий) і
«Адам» (Сянки). У спеціально організованому вишкільному таборі
в Розлучі було підготовлено 7 груп («кампаній») польських ди‑
версантів по 80 осіб у кожній, які складалися зі спеціалістів під‑
ривної, саботажної та диверсійної роботи, резервістів польської
армії, добровольців зі складу польських парамілітарних організа‑
цій («Стрілецький Союз», «Федерація союзів захисту Вітчизни»,
«Бойова організація Заолжя» тощо). Вербуванням волонтерів за‑
ймався спеціальний «Комітет опіки захисників Вітчизни», за до‑
помогою якого було зокрема сформовано 17 партизанських груп
(«ватаг») по 15—30 осіб у кожній, які згодом були реорганізовані
в «партії» (роти). Загалом у проведенні польської диверсійної акції
на Закарпатті взяли участь понад 1 тис. осіб32.
Військовослужбовці польського Корпусу охорони прикордоння, 1938 р.
32 Dąbrowski D. Rzeczpospolita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej (Podkarpackiej)... —
S. 148—206; Centralne Archiwum Wojskowe (CAW). — 2 Oddział Sztabu Głownego
Wojska Polskiego. — 1.303.4. — sygn. 5750—5756.
307
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
Майор Е. Харашкевич, який за дорученням польського Голов‑
ного штабу курував проведення акції «Лом», поділив її на чотири
етапи: 1) приготування (7—22 жовтня), 2) бойові та диверсійні ак‑
ції (22 жовтня — 12 листопада), 3) партизанські та диверсійні дії
(17—27 листопада); 4) припинення та ліквідація операції (28 лис‑
топада — 31 грудня 1938 р.)33.
Протягом 14—22 жовтня 1938 р. був проведений вишкіл та
оснащення бойової групи «Розлуч». Бойовики отримали не тільки
військову та саботажно-підривну, а й ідеологічну підготовку. Після
першого нападу угорських диверсійних загонів на Підкарпатську
Русь 5 жовтня 1938 р., що відбувся без узгодження з Варшавою,
підготовка акції «Лом» була пришвидшена. 19 жовтня 1938 р. майор
Ф. Анкерштейн отримав прямий наказ начальника 2-го відділу
Головного штабу полковника Т. Пелчинского про початок операції.
Головними цілями польських диверсій мали стати лінії комуніка‑
ції, що сполучали Підкарпатську Русь з рештою ЧСР, а також
військові та урядові об’єкти (казарми, гарнізони, пости, митниці,
пошту, школи тощо) на північ від лінії Перечин — Порошково —
Свалява — Волове. Для підриву ліній зв’язку використовували‑
ся дрібні групи (3—5 осіб), у той час як для нападу на військові
гарнізони та пости прикордонної служби — партизанські відділи
(«ватаги») до 20 осіб. Інструкції начальника 2-ї експозитури майо‑
ра Е. Харашкевича заохочували до застосування індивідуального
терору проти чехословацьких жандармів, їхніх агентів і чиновни‑
ків. Уся диверсійна операція була належним чином організована,
акції готувалися в глибокій конспірації, відтак відділи дізнавалися
про деталі свого завдання тільки напередодні виходу із табору
«Розлуч»34.
33 Referat o działaniach dywersyjnych na Rusi Karpackiej // Zbiór dokumentów ppłk.
Edmunda Charaszkiewicza. Opracowanie, wstęp i przypisy A. Grzywacz, M. Kwiecień,
G. Mazur. — Kraków: Fundacja Centrum dokumentacji Niepodległościowego, 2000. —
S. 114; CAW. — 2 Oddział Sztabu Głownego Wojska Polskiego. — 1.303.4. — sygn.
5752. — S. 21—27.
34 Kredátus J. Politicko-vojenské akcie II. Rzeczpospolity na Podkarpatskej Rusi a
východnom Slovensku na prelome rokov 1938—1939 // Slovenská republika 1939 —
1945 očami mladých historikov. T. IV — Banská Bystrica 2005. — S. 305—306; Samus
P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja “Lom”: Polskie dzialanai dywersyjne na Rusa
Zakarpackiej w swietle dokumtntow Oddzialu II Sztabu Glownego WP. — Warszawa,
1998. — S. 148.
308
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
Першу акцію польські диверсанти здійснили в ніч на 23 жовтня
1938 р., коли невелика група в складі трьох бійців і двох провідни‑
ків підірвала міст на шляху між Нижніми Верецькими та Уклином
на Волівеччині. 24 жовтня диверсанти знищили міст на шосе по‑
близу с. Убля, що мало на меті перервати транспортне сполучен‑
ня між Словаччиною та Підкарпатською Руссю. 27 жовтня 1938 р.
польські бойовики здійснили спробу висадити в повітря міст біля
Жорнави, а наступного дня атакували міст через р. Ріка побли‑
зу Вучкового на трасі, що сполучала окружний центр Волове
з Хустом, де вбили двох лісників і чеського жандарма Томаша
Калчіка35. Під час нападу польського «партизанського» відділу на
шосе Керецьки-Довге на Іршавщині 26 жовтня 1938 р. було вбито
чотирьох чехословацьких жандармів і трьох членів «української
народної гвардії» (ОУН)36. Загалом з 22 жовтня по 12 листопада
1938 р. польські боївки здійснили 24 напади на державні будинки,
комунікаційні шляхи та лінії зв’язку на Підкарпатті37.
Чеський щоденник «Lidově Noviny» писав: «Польські терористи
у військових уніформах і без них, озброєні, постійно нападають
у прикордонній смузі Підкарпатської Русі віж Ужока до Волового.
Найбільше атакують вони на ділянці між Скоторським і Синевир‑
ською Поляною. Напади відбуваються і вдень, і вночі. Уночі часто
ціла ділянка палає у вогні від кулеметної пальби, до них додають‑
ся постріли з гвинтівок та вибухи гранат»38.
Польські диверсійні заходи були підсилені пропагандистськи‑
ми. У російськомовних листівках, виготовлених 2-ю експозитурою
2-го відділу Головного штабу, поляки обіцяли русинам краще
життя в державі св. Іштвана й закликали їх скидати «чеське іго»39.
Польські урядові ЗМІ повідомляли, що між чехословацькими вій‑
ськами та місцевим населенням на Підкарпатті відбуваються по‑
стійні сутички. Невипадково їхні локації найчастіше співпадали з
35 Домбровський Д. Польща і Закарпаття: 1938—1939. — К.: Темпора, 2012. —
С. 168—170, 184—187; Вегеш М., Гиря В., Король Ф. Угорська іредента на
Закарпатті… — С. 103.
36 Samus P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja “Lom”... — S. 109.
37 Заброварний С. Закарпаття в політиці ІІ-ої Речіпосполитої // Закарпатська
Україна у складі Чехословаччини (1919—1939). Збірник матеріалів 6-ої наукової
карпатознавчої конференції, Пряшів, 2—4 вересня 1998. — Пряшів, 2000. — С. 173.
38 Lidově Noviny. — 25 listopadu 1938. — S. 1.
39 Samus P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja “Lom”... — S. 63.
309
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
місцями нападів польських диверсійних загонів на об’єкти інфра‑
структури в краї40.
Утім, польські пропагандистські зусилля на обмежували‑
ся лише Закарпаттям. Намагаючись привернути увагу сусідньої
Румунії до небезпеки іредентистської діяльності ОУН в краї,
польські спецслужби наприкінці жовтня 1938 р. поширили серед
населення Буковини та Мараморош-Сігету звернення «Україн‑
ці Закарпаття!», написаного нібито від імені КЕ ОУН та УВО
25 жовтня 1938 р.41: «(…) Український Народе! Українські Наці‑
оналісти! Наша Україна переживає найтяжчі хвилі поневолення
(…) На наше українське Закарпаття простягають свої лапи мадя‑
ри, поляки, і циганська банда румунів. У відповідь ми їм скажемо:
“Геть брудні лапи!”, бо Закарпаття було, є й буде українським.
Залежно від того, як тепер поставимось, така буде наша май‑
бутність. Тому закликаємо: від сучасний момент кожний клаптик
української землі — фортеця українства. Тому передовсім укра‑
їнські землі під Польщею, а також Буковина і Бессарабія мусять
дати зі свого боку всі свої сили для підготування хвилі велико‑
го зриву цілого українського народу. Хай живе Соборна Украї‑
на! Хай живе Українська Національна Революція! Ужгород. XXI
року Української Національної Революції»42. Метою цієї провока‑
ції було заручитись підтримкою сусідньої Румунії в справі вста‑
новлення спільного польського-угорського кордону в Карпатах
і придушення осередку «українського П’ємонту» на Підкарпатті.
Зокрема, пакунок із 24 примірниками цієї листівки українською
мовою виявили органи румунської поліції у Чернівцях 2 листопа‑
да 1938 р.43
Для маскування польські диверсанти подекуди використо‑
вували чехословацьку уніформу та зброю, захоплюючи в такий
підступний спосіб заручниками чехословацьких військових. Ось
як виглядала ця тактика очима жандарма Йозефа Ев’яка, що
40 Lidově Noviny. — 17 listopadu 1938. — S. 1.
41 Samus P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja “Lom”... — S. 81—84.
42 Існує кілька різновидів даної листівки. Найповніший його варіант надрукований у
збірнику Басараб В., Вегеш М., Сергійчук В. Августин Волошин. Нові документи
і матеріали про життя і смерть президента Карпатської України. — Ужгород:
Видавництво УжНУ «Говерла», 2006. — С. 41—44
43 Державний архів Чернівецької області (ДАЧО). — Ф. 126. — Оп. 1. — Спр. 10239. —
Арк. 148.
310
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
ніс службу за 1 км від польського кордону в с. Біласовиця окру‑
гу Волове: «10 листопада 1938 р., о 3.30 г. командирові станиці
старшому стражмістру Мурчкові було повідомлено телефоном,
що на сусідній станиці Нижні Верецьки було чути постріли (…)
Ст. страж. Мурчек негайно відіслав туди патруль із 8 жандармів,
до якого входив і я. Озброєні гвинтівками та декількома ручни‑
ми гранатами, ми наближалися до Нижніх Верецьок (…) Вздовж
дороги нічого особливого не було примітно, і тільки на відстані
50 кроків від перших хат села впали на нас постріли із гвинтівки.
Через темряву практично не можливо було з’ясувати силу проти‑
вника та його розміщення у непроглядному терені. Після короткої
перестрілки ми були оточені та роззброєні групою терористів. Те‑
рористична банда нараховувала щонайменше 40 членів, з них аж
12 членів були вдягнені в однострої чехословацької армії. Серед
них були поручник, чотар та інші військові. Решта членів бан‑
ди були в цивільному одязі. Як можна було з’ясувати вони були
озброєні 2 чехословацькими кулеметами vz. 26, гвинтівками різно‑
го калібру та пістолетами, між якими я впізнав один чехословаць‑
кий (…) Відразу після роззброєння я дізнався, що бандою були
раніше захоплені 4 жандарми зі станиці Нижні Верецьки, які були
разом з нами зв’язані. Згодом до нас привели наступних полоне‑
них, військовослужбовців StOS з Беласовиці (…)»44.
Під час нападу на с. Нижні Верецьки 10 листопада 1938 р., що
вважається в польській історіографії однією з найбільш сміли‑
вих акцій за час проведення операції «Лом», польські терористи
пограбували місцеву пошту, знищили ручними гранатами жан‑
дармську станицю, підірвали дорожній міст на Підполлоззя та
провели антидержавну агітацію, закликаючи населення до по‑
встання проти чехословацької влади задля приєднання до Угор‑
щини. З метою конспірації та створення видимості, що напад є
справою рук місцевого населення, поляки розмовляли між собою
чеською мовою та закарпатським діалектом. На зворотній дорозі
у сс. Тисова, Котельниця, Біласовиця та Латурці вони знищили
також шість шкіл, молокозавод та читальню «Просвіти»45.
44 Свідчення чехословацького жандарма Йозефа Ев’яка, 28 березня 1939 р. // Národní
archiv v Praze. — fond MV I-SR (1075-2), inv. č.12 882, sign. 13—25—9, k. č. 6083.
45 Домбровський Д. Польща і Закарпаття: 1938-1939... — С. 172—174; Samus
P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja “Lom”... — S. 178—181.
311
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
Усіх захоплених у полон чехословацьких військовослужбовців
(загалом 20 осіб) диверсанти нелегально перевезли через кордон
до с. Кривка (зараз Турківський р-н Львівської обл.), де інсцені‑
зували їхній арешт за незаконний перехід кордону й передали до
рук польської поліції. У Дрогобичі проти «порушників» відкрили
судову справу зі звинуваченням у створені озброєної групи з ме‑
тою здійснення терористичних актів на території Другої Речі По‑
сполитої та організації державного перевороту. З рук польського
«гуманного слідства» чехословацьким військовослужбовцям вдало‑
ся звільнитися тільки 19 березня 1939 р., уже після окупації чесь‑
ких земель німецькими військами46.
Для приховування своїх підривних дій проти Карпатської
України польське командування використовувало й «українське
прикриття». Чехословацька військова розвідка повідомляла, що у
випадку потрапляння в полон польські диверсанти мали видавати
себе за українців-біженців, які прагнули вступити до «україн‑
ського легіону» (Карпатської Січі) і воювати за «Велику Украї‑
ну»47. В одному зі звітів чехословацьких органів безпеки зазна‑
чалося: «7 листопада [1938. — О. П.] було направлено зі Львова в
південному напрямку 2 тис. озброєних осіб з місцем призначення:
кордон Карпатської України. Особи були відібрані з найгіршого
шумовиння з околиць Львова, знають українську мову та мають
фальшиві документи від різних українських товариств зі Львова.
З цими дорученнями мають звернутися до уряду Карпатської
України та прохати про допомогу перед польським переслідуван‑
ням. Видають себе таким чином за політичних біженців з Польщі.
10 листопада було відіслано зі Львова 7 вантажних машин по
20 осіб у кожній, спеціально вишколених для здійснення теро‑
ристичних акцій. Ці особи були вдягнуті в гуцульський одяг і
також озброєні. Кордон поки не переходили й таборують півден‑
ніше від Стрия та Лавочного. За їхній побут відповідає окружний
начальник у Стрию. Зі Львова отримуємо надійні свідчення, згід‑
но яких там готуються більші відділи молодих осіб озброєних та
46 Див. про цей інцидент також свідчення чехословацького жандарма Яна Страка,
29 березня 1939 р. // Národní archiv v Praze. — fond MV I-SR (1075-2), inv. č.12
882, sign. 13—25—9, k. č. 6083; а також спогади інших викрадених у книзі: Radan
Lášek. Jednotka určeni SOS. Díl třeti. — Praha, 2008. — S. 23—38.
47 VHA. — Fond MNO, HS, oper. oddel. 2, inv. č. 5347.
312
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
оснащених на військовий лад,
які мають засилати в Карпат‑
ську Україну»48.
У листопаді 1938 р. польські
диверсанти здійснили найбіль‑
шу кількість нападів на Під‑
карпатську Русь. Зокрема, такі
акції були зафіксовані 1—3, 5,
8, 10, 13, 15, 16—18, 22, 28—
29 та 31 листопада, від чого
страждали жителі прикордон‑
них населених пунктів Воло‑
вець, Волове, Торунь, Майдан,
Присліп, Гукливе, Скотарське, Нижній Студений, Синевирська
Поляна, Вучкове, Нижні Верецьки, Порошково, Тур’я Пасіка,
Малий Березний, Верховина-Бистра та ін.49. Зокрема, під час на‑
паду на Торунь і Присліп 10 листопада 1938 р. загинув службо‑
вець прикордонної охорони пластун І. Кость із Синевира50. Одною
із найдовших вилазок польських диверсантів був напад 8—12 лис‑
топада на «дорогу життя» між сс. Тур’я Ремета та Порошково, що
з’єднувала Підкарпатську Русь з рештою земель республіки. За‑
для цього полякам довелося подолати 70 км углиб закарпатської
території, йдучи на висоті 1000 м над рівнем моря51.
Під час першої фази акції «Лом» польськими диверсантами
було проведено 20 акцій, у той час як у ході другої, що розпоча‑
лася 14 листопада й тривала до 25—27 листопада 1938 р., — 3852.
Якщо на першому етапі цілями нападів були переважно мости,
дороги та комунікаційні об’єкти, то на другому — поляки атакува‑
ли будівлі жандармських станиць, відділень фінансової сторожі,
Міст на Чорній ріці біля Торуня,
підірваний польськими терористами
48 Národní archiv v Praze. — MV I-D. — inv. č. 1075/6. — kart. 196.
49 Вегеш М., Гиря В., Король Ф. Угорська іредента на Закарпатті… — С. 104; Ota
Holub. Stůj! Finanční stráž. — Praha: Naše Vojsko, 1987. — S. 151—154.
50 Пап С. Пластовий альманах з нагоди п’ятдесятиріччя українського Пласту на
Закарпатті, 1921—1971. — Рим, 1976. — С. 6.
51 Домбровський Д. Польща і Закарпаття: 1938—1939… — С. 178.
52 Kredátus J. Politicko-vojenské akcie II. Rzeczpospolity na Podkarpatskej Rusi a
východnom Slovensku na prelome rokov 1938—1939 // Slovenská republika 1939—1945
očami mladých historikov. T. IV — Banská Bystrica 2005. — S. 308—309.
313
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
поштових урядів, польових підрозділів StOS та військових. Біль‑
шість нападів відбувалися в місцевості поблизу Волового53.
У зв’язку зі зміною міжнародної ситуації навколо Закарпаття
після Віденського арбітражу, командування операції «Лом» 5 лис‑
топада 1938 р. видало наказ про реорганізацію однойменної групи.
Внаслідок цього до 12 листопада було створено сім диверсійних
груп по 80 осіб, до складу яких входили військовослужбовці дій‑
сної служби та добровольці. Таким чином, група «Лом» досягла
чисельності 588 бойовиків: 48 офіцерів, 63 підофіцерів, 66 рядових
і 411 добровольців54.
Співпраця між польським та угорським військовим керів‑
ництвом у проведенні спільних диверсійно-саботажних акцій на
території Підкарпатської Русі особливо активізувалася після
12 листопада 1938 р., коли було досягнуто домовленості про ко‑
ординацію та здійснення одночасних нападів великих диверсійних
груп як з півночі, так і з півдня чехословацького кордону. З по‑
чатком жовтня 1938 р. для оперативної координації спільних дій
при угорському генштабі перебувала місія польських офіцерів під
керівництвом підполковника Й. Скшидлевського55.
21 жовтня 1938 р. команда польського Східномалопольського
округу Прикордонної охорони видала інструкцію, якою зобов’язала
підрозділи КОП та співробітників прикордонної служби надавати
всіляку підтримку та забезпечувати всім необхідним підрозділи
угорських «повстанців», які переходили на польську сторону після
виконання диверсійних завдань на території Підкарпатської Русі56.
«Диверсанти, бандити, терористи чергуються: раз польські,
раз мадярські, — пригадував очевидець із с. Колочава Волівсько‑
го округу Василь Конар. — Польща та Угорщина за всяку ціну
хочуть мати спільну границю за наш рахунок. Протягом одного
тижня п’ять разів напали і мадярські терористи. Вбивають наших
людей, розвалюють школи, мости, тероризують населення. Як
53 Ota Holub. Stůj! Finanční stráž... — S. 154.
54 Witak R. Akcja “Łom” na Rusi Podkarpackiej // Człowiek a historia. Ludzie i
wydarzenia. — Piotrków Trybunalski, 2015. — S. 199.
55 Dąbrowski D. Rzeczpospol ita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej (Podkarpackiej).
1938—1939. — Toruń, 2007. — S. 132—133.
56 Центральний державний історичний архів України (ЦДІАЛ України). — Ф. 204. —
Оп. 1. — Спр. 1211. — Арк. 38.
314
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
польська, так і мадярська пропаганда твердять, що це не їх теро‑
ристи, а “рутенські повстанці”»57.
Для боротьби проти терористичних нападів чехословацьке ко‑
мандування було змушено тримати у постійній бойовій готовності
підрозділи фінансової сторожі, прикордонної охорони, жандарме‑
рії та армії. Підкарпатська Русь із військової точки зору становила
42-й прикордонний округ (криптонім «Кароль»), який обороняла
12-та піхотна дивізія під командуванням бригадного генерала Оле‑
га Сватка. Вона підпорядковувалася командуванню 4-го корпусу,
який після мобілізації очолював генерал Лев Прхала. Охорону кор‑
донів безпосередньо здійснювали два батальйони StOS в Ужгороді
та Хусті під командуванням відповідно підполковників Ота Фран‑
ка та Антона Земана. Для посилення чехословацьких військ на‑
прикінці листопада 1938 р. у край були направлені додаткові сили:
дислоковані тут 36-й та 45-й піхотні полки поповнилися 1600 вій‑
ськовослужбовцями із розпущених 4-го та 6-го прикордонних
полків із Богемії та Моравії. Водночас для посилення молодого й
недосвідченого офіцерського корпусу прибули 40 енергійних капі‑
танів-командирів рот. Як зазначав командувач східним угрупуван‑
ням чехословацьких військ генерал армії Лев Прхала, «ситуація в
краї вимагала швидкого та радикального рішення»58.
Уряду Карпатської України вдалось за порівняно короткий
час переконати населення в необхідності всенародного захисту
кордонів автономного краю. У зв’язку із загрозливою ситуацією
на кордонах новостворені відділи Карпатської Січі вже в лис‑
топаді 1938 р. активно долучилися разом з підрозділами чехос‑
ловацької прикордонної охорони й жандармерії до боротьби з
угорськими та польськими терористами. Про те, що допомога
січовиків у боротьбі проти останніх була на часі, може зокрема
свідчити донесення чехословацького командування в Хусті в Го‑
ловний штаб у Празі за 23 листопада 1938 р.: «Відділи SOS на
північному фронті виснажені, легко піддаються паніці, стріля‑
57 Зі свідчення сучасника подій колочавця Василя Конара // Аржевітін С. М.
Карпатська Україна: епоха в добі. Передумови утворення, доба незалежності,
спогади і документи / Аржевітін С. М. — Вінниця: Тезис, 2013. — С. 207.
58 VHA. — Fond MNO, HS, organiz. oddel. 1, inv. č. 6485, kart. 252; VHA. — Fond MNO,
HS, oper. oddel. 2, inv. č. 5348, kart. 23.
315
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
ють без потреби. Страх та боягузтво поширюються на цивільне
населення та органи влади»59.
Загони самооборони формувалися майже у кожному прикордон‑
ному з Польщею населеному пункті. Зокрема, у листопаді — грудні
1938 р. з метою укріплення північного кордону були створені від‑
діли Карпатської Січі в селах Верб’яж, Завадка, Нижні та Верхні
Верецькі, Майдан, Верхній Бистрий, Синевирська Поляна, Коло‑
чава, Торунь, Присліп та Волове60. Польська прикордонна служба в
донесеннях у Варшаву наприкінці листопада 1938 р. писала: «У всіх
місцевостях напроти с. Людвиківка [зараз Мислівка Долинського
р-ну Івано-Франківської обл. — О. П.] перебувають великі відділи,
зорганізованих українських боївок. Чисельний стан окремих відділів
наразі не вдалося встановити, хоча говорять, що вони зростають
чисельно через наплив українців на Закарпаття. Відділ у і востаннє
нараховував бл. 40 осіб. Добровольці проводять інтенсивну пропа‑
гандистську діяльність серед тамтешньої людності на тему неза‑
лежності України, водночас розповідають, що в найближчому часі
заберуть від чехів усі відділи жандармерії та взагалі всі уряди»61.
Певний час Будапешт намагався схилити Варшаву до тимча‑
сово введення своїх регулярних військ на територію Підкарпат‑
ської Русі (йшлося ні багато, ні мало про 3—4 корпуси) у разі
початку угорської інвазії, яка планувалася на 20—21 листопада
1938 р. Однак польський міністр закордонних справ Ю. Бек ди‑
пломатично заявив про відсутність «політичних переваг», які б
змусили Польщу до військового втручання в Карпатську Украї‑
ну62. Тим не менше, як зазначав польський посол у Празі Казимир
Папе, якого називали «дипломатичним шакалом», Варшава у по‑
59 VHA. — Fond MNO, HS, oper. oddel. 2, inv. č. 5347.
60 Российский государственный военный архив (РГВА). — Ф. 462к. — Оп. 1. —
Спр. 91. — Арк. 123—124.
61 ЦДІАЛ України. — Ф. 204. — Оп. 1. — Спр. 1166. — Арк. 23зв.
62 Венгрия и вторая мировая война. Секретные дипломатические документы из ис-
тории кануна и периода войны… — С. 132—133; Samuś P., Badziak K., Matwiejew
G. Akcja “Lom”... — S. 150—151. У цьому питанні опонентом Ю. Бека висту-
пав начальник польського Головного штабу генерал В. Стахевич, який рату-
вав за збройне втручання на територію Підкарпатської Русі (Zlepko Dmytro.
Die Entstehung der Polnisch-Ungarischen Grenze (Oktober 1938 bis 15. März 1939).
Vergangeheitsbewältigung oder Grossmachtpolitik in Ostmitteleuropa. — München,
1980. — S. 102).
316
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
дальшому намагалася «ліквіду‑
вати Підкарпатську Русь з ви‑
користанням повної енергії Речі
Посполитої»63.
Найбільшою акцією поль‑
ських диверсантів став напад
двох загонів підгрупи «Новий»
(170 бійців) на Торунь та При‑
сліп 21—22 листопада 1938 р.,
який хоча і мав характер ко‑
роткої масивної атаки, приніс
незначний успіх, оскільки за‑
хисники були підготовлені до
нападу. Польська сторона спо‑
дівалася, що акція відбудеться
паралельно з початком втор‑
гнення угорських військ у Кар‑
патську Україну, призначеного
на 20 листопада 1938 р., яке од‑
нак через тиск з боку Берліна та
Рима було відкладене64. Урешті-
решт, несподіваний поворот по‑
дій та згортання Будапештом
23 листопада 1938 р. своєї ди‑
версійно-саботажної акції на
Підкарпатській Русі змусили
Варшаву призупинити акцію «Лом» за наказом командира VI ар‑
мійського корпусу генерала В. Лянгнера від 25 листопада 1938 р. та
розпочати її ліквідацію. Остання тривала до кінця грудня 1938 р.,
а подекуди й до березня 1939 р. Несподіваний маневр Будапе‑
шта означав, що угорський союзник поступився Третьому Райху
в питанні встановлення спільного кордону з Польщею й підпав під
вплив Берліна.
63 Jarnecki M. Irredenta ukraińska w relacjach polsko-czechosłowackich w latach 1918—
1939. — Kalisz-Poznań: Kaliskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk, 2009. — S. 226.
64 Dąbrowski D. Rzeczpospolita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej… — S. 204—205;
Samus P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja “Lom”… — S. 221—223, 240—243.
Плакат М. Бутовича, на якому
зображено озброєних гвинтівками
січового старшину та січовика
в цивільному вбранні, які несуть
прикордонну службу
317
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
За польськими даними, в ході проведення диверсійної акції
«Лом» у жовтні — листопаді 1938 р. на території північних округів
Підкарпатської Русі польськими диверсантами було знищено або
пошкоджено 1 залізничний та 12 дорожних мостів, 1 гребля, теле‑
фонний комутатор і будинок пошти, у 27 місцях перервано теле‑
фонні лінії, 23 осіб вбито, 15 поранено, 20 захоплено в полон. Вод‑
ночас втрати з польської сторони становили 23 особи, серед них 11
вбитими, 7 пораненими, 3 полоненими і 2 зниклими безвісти65. У
той же час, за чехословацькими даними, у результаті польських
диверсійних акцій загинули 2 жандарми, 2 співробітники фінансової
служби та 2 лісничих, поранення отримали 6 осіб, 20 осіб (жандар‑
ми, солдати та митники) потрапили в полон. Поряд із цим чехос‑
ловацька оцінка матеріальних втрат говорить про те, що польські
диверсанти були схильні перебільшувати результати своїй акцій66.
Однак, за загальною оцінкою чеських істориків, польські ди‑
версійні та бойові акції на території Підкарпатської Русі восени
1938 р. були значно результативнішими за угорські: при менших
втратах вони завдали вагомої шкоди. При цьому польські дивер‑
санти, діючи в гірській місцевості, не могли, на відмінну від своїх
угорських союзників, спиратися на підтримку місцевого населен‑
ня, з яким переважно не знаходили контакту67. Однак самі учасни‑
ки акції «Лом» були змушені визнати, що з політичної точки зору
операція зазнала провалу. Попри планомірність і систематичність
у здійсненні випадів диверсійних груп на територію Закарпаття,
вона не принесла очікуваних результатів. У період автономії Кар‑
патської України тут так і не вибухнуло проугорське повстання, на
яке покладали великі сподівання у Варшаві та Будапешті, розра‑
ховуючи, що воно стане приводом для введення угорських військ.
65 Samus P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja “Lom”... — S. 270.
66 Див. детальніше про підготовку, перебіг та підсумки акції «Лом»: Stolarczyk J.:
Oddzialy bojowe “Rozlucz” w akcji dywersijnej “Lom” na Rusi Zakarpackiej // Rocznik
Hystoriczno-Archiwalny. — Т. XI. — Przemyśl 1996. — S. 81—99; Zarys polskiej akcji
dywersijnej “Lom” na Rusi Zakarpackiej w 1938 r. // Rocznik Przemyski. — R. XXXIII. —
1997. — Zošit 3. Historia. — S. 81—98; Kupliński J. Polskie dzialania dywersijne na
Ukrainie Zakarpackiej w 1938 roku // Wojskowy Przegląd Historyczny. — № 4 (158). —
Warszawa 1996. — S. 65—83; Dąbrowski D. Kwestia Rusi Zakarpackiej w stosunkach
miedzy Czechoslowacja, Polska i Wegrami przed wybuchem II. wojny światowej // Česká
a polská historická tradice a její vztah k současnosti. — Praha 2003. — S. 149—156;
Witak R. Akcja “Łom” na Rusi Podkarpackiej… — S. 194—217.
67 Borák Mečislav. Obrana Podkarpatské Rusi... — S. 173.
318
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
Більше цього, на думку польського підполковника Людвіга
Садовського, участь Польщі в подіях на Підкарпатській Русі ак‑
тивізувала й підживила іредентистські настрої українців у Гали‑
чині та їхнє прагнення до незалежності, як також вплинула на
зростання антипольських настроїв у Карпатській Україні. На його
думку, не можна було також скидати з рахунків і самосуди, які
чинили члени польських партизанських загонів над затриманими
молодими українцями під час їхніх спроб дістатися на територію
Підкарпатської Русі з метою вступу до лав Карпатської Січі68. Про
існування таких фактів також згадував учасник акції «Лом» Йозеф
Каспарек69.
Попри спроби польських військових і політичних кіл зберегти в
таємниці свою диверсійну операцію, проникнення польських груп
на територію краю не вдалося приховати. Чехословаччина оприлюд‑
нила інформацію на цю тему, наслідком чого став розголос у міжна‑
родній пресі70. 23 листопада 1938 р. північну частину Підкарпатської
Русі відвідала група закордонних журналістів, яка побувала у і,
Прислопі, Вучкові, Синевирській Поляні, Майдані, Верхньому Би‑
строму та Воловому — місцях нападів польських терористів. Ними
було задокументовані та оприлюднені докази залучення Польщі до
диверсійних акцій проти Чехословацької республіки71.
Розголошення інформації ускладнювало й так напружені від‑
носини з Прагою та шкодило міжнародному іміджу Другої Речі
Посполитої. Водночас це спричинило внутрішньополітичний роз‑
голос у самій Польщі. Так, 3 грудня 1938 р. український посол
від партії УНДО Степан Баран на засіданні сейму у Варшаві з
парламентської трибуни протестував проти випадів польських
озброєних груп у Карпатській Україні задля «поширення терору й
анархії», як також проти брехливої кампанії польських ЗМІ проти
автономного краю72.
68 Dąbrowski D. Rzeczpospolita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej… — S. 219—220.
69 Kasparek J. Przepust karpacki: tajna akcja polskiego wywiadu. — Warszawa,
Wydawnictwo Czasopism i Książek Technicznych, 1992. — S. 86; Kasparek J. Poland's
1938 Covert Operations in Ruthenia // East European Quarterly. — Vol. XXIII. — № 3
(September 1989). — PP. 365—373.
70 Henderson A. The Eyewitness in Czecho-Slovakia. — London, 1939. — P. 253.
71 Borák Mečislav. Obrana Podkarpatské Rusi… — S. 172; Нова Свобода. — 8 грудня
1938. — С. 2.
72 Lidově Noviny. — 4 prosince 1938. — S. 2.
319
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
Слідом за закордонними журналістами Карпатську Україну
наприкінці листопада 1938 р. відвідав перший секретар посоль‑
ства Німеччини у Празі Гамількар Гофман, який зробив наступ‑
ний висновок: «Після загального аналізу інформації, яка є в роз‑
порядженні Міністерства закордонних справ, зокрема за звітами
посольства Німеччини в Празі та звітами абверу, в Карпатській
Україні панує спокій. Однак як з угорської, так і з польської сто‑
рони засилаються агітатори та добровольці, щоб за допомогою
пропаганди і терористичних актів викликати серед населення не‑
спокій та загітувати за приєднання до Угорщини. Місцева жандар‑
мерія та прикордонні війська в Карпатській Україні досі успішно
могли відбивати ці напади (...) Повідомлення, які надходять з боку
Угорщини та Польщі стосовно складних умов у Карпатській Укра‑
їні, є перебільшенням. Вони слугують очевидній цілі викликати у
міжнародної спільноти враження, що в Карпатській Україні не
існує жодного порядку і тому є необхідним введенням військ або
приєднання до Угорщини»73.
Після офіційного згортання операції «Лом» польська сторона аж
ніяк не збиралася змиритися із наявним станом справ, так як вва‑
жала небезпечним посилення українського руху на Підкарпатській
Русі для своєї територіальної цілісності. Ще в листопаді 1938 р. у
2-му відділі Головного штабу був розроблений новий проект дивер‑
сійного плану проти Підкарпатської Русі, в якому вказувалося на
загрозу посилення проукраїнських тенденцій та зростання впливу
уряду А. Волошина в краї. Документ пропонував змістити акцент
із проведення саботажно-диверсійних операцій силами Польщі на
акції за участю місцевих елементів, зокрема активістів Автономно-
землеробського союзу, ув’язненого в Празі угрофіла А. Бродія, та
РНАП русофіла С. Фенцика. Для цього пропонувалося скористати‑
ся кадровим потенціалом і військово-організаційними можливостя‑
ми на зайнятій Угорщиною південно-східній частині Підкарпатської
Русі, налагодивши тісну співпрацю з угорським штабом74.
Ідея реанімації диверсійної операції належала польському
МЗС, а її прибічниками та організаторами виступали посол у
Празі К. Папе та консул у Севлюші М. Халупчинський (з почат‑
73 Politisches Archiv des Auswärtigen Amts (Berlin). — Pol. IV 134. — R103415. — S. 226.
74 Samuś P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja “Lom”... — S. 237—239.
320
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
ку 1939 р. його змінив П. Курницький). Попри відмову Будапешта
пристати на цей план, Варшава не могла, склавши руки, просто
пасивно спостерігати за подіями на Підкарпатті. У польському зо‑
внішньополітичному відомстві вважали, що якщо Угорщина не
проявить рішучості в карпатоукраїнському питанні з огляду на
позицію Берліна, то Польща сама приступить до його вирішення.
5 січня 1939 р. посольство Польщі в Празі розробило проект
відновлення дій політико-диверсійного характеру, який був пе‑
реданий начальникові 2-го відділу Головного штабу полковнико‑
ві Т. Пелчинському. Документ передбачав здійснення паралельно
двох акцій на Пряшівщині та Підкарпатській Русі. За задумом ав‑
торів, завданнями бойових груп, які мали формуватися на угор‑
ському боці за таємної участі польських військових, було здій‑
снення диверсій і терору. Їхнім політичним адресатом мали бути
українці. Зокрема, диверсії мали полягати в ліквідації осередків
українських громадських організацій, державних установ і гар‑
нізонів Карпатської Січі, а терор мав бути спрямований проти
українських утікачів з Польщі. Водночас передбачалося прове‑
Туристична база «Розсипалова хата» у с. Скотарське на Волівеччині,
підірвана внаслідок диверсії польських бойовиків, грудень 1938 р.
321
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
дення інформаційних кампаній (поширення листівок, газет, роз‑
повсюдження пропагандистських матеріалів, усна агітація та
організація пасивного опору населення за допомогою страйків і
демонстрацій). Першопочатковою метою було досягнути приєд‑
нання Східної Словаччини до Підкарпатської Русі, а згодом обох
земель — до Угорщини й встановлення спільного польсько-угор‑
ського кордону в Карпатах75.
18 січня 1939 р. зазначений план був представлений головно‑
му інспектору польських збройних сил маршалу Е. Ридзу-Смігло‑
му, який дав доручення відділу військового планування Головного
штабу ретельно підготуватися до проведення чергової диверсій‑
но-терористичної акції на Підкарпатській Русі. Передбачалася тіс‑
на співпраця польського та угорського командування, при чому
поляки мали спиратися на «карпаторусскій» політичний рух при‑
хильників С. Фенцика, які співпрацювали з польською розвідкою,
у той час як угорці — на місцеве угорське населення. В Ужгороді
мав постати Карпаторусскій комітет, як посередник між 2-ю екс‑
позитурою та безпосередніми виконавцями акції76.
Однак план поновлення диверсій і терору в Карпатській Укра‑
їні, головним промоутером якого виступала польська дипломатія,
сильно занепокоєна посиленням українського руху на Підкарпат‑
ській Русі, не зустрів підтримки з боку Угорщини, територіальні
апетити якої на той час стримувалися Берліном. 24 лютого 1939 р.
Будапешт приєднався до Антикомінтернівського пакту з Німеч‑
чиною, Італією та Японією, чим остаточно зробив свій зовнішньо‑
політичний вибір на користь союзу з країнами Осі. Угорці споді‑
валися отримати великий шматок пирога прямо з німецьких рук,
й відтак не потребували активного ангажування до дріб’язкових
справ на зразок диверсійних операцій, на успіх яких сподівалися
у Варшаві. 28 лютого 1939 р. польський військовий аташе в Бу‑
дапешті інформував своє керівництво про те, що спроби збли‑
75 Dąbrowski D. Medzi Tešínskom a Podkarpatskou Rusou. (K niektorým aspektom poľskej
diverzie na Slovensku v rokoch 1938—1939) // Slovenská republika 1939—1945 očami
mladých historikov. T. IІ. — Bratislava, 2003. — S. 93—94; Dąbrowski D. Rzeczpospolita
Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej... — S. 299—300.
76 Kredátus J. Politicko-vojenské akcie II. Rzeczpospolity na Podkarpatskej Rusi a
východnom Slovensku na prelome rokov 1938—1939 // Slovenská republika 1939—1945
očami mladých historikov. T. IV. — Banská Bystrica 2005. — S. 312.
322
РЕПРЕСІЇ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ
ження з угорською стороною в
питанні проведення диверсій‑
ної акції у Карпатській Україні
не принесли жодних успіхів, а
ставлення до планів польського
консульства в Севлюші було од‑
нозначно негативним. «В країні
[Карпатській Україні — О. П.]
не існує організованої опозиції…
Праця в терені опирається тіль‑
ки на оплачених агентів і наба‑
гато перевищує їх можливості.
У зв’язку з цим польські плани
щодо створення спільного кор‑
дону з Угорщиною шляхом про‑
ведення спільної диверсійної акції проти Чехословаччини зазнали
краху»77.
Утім, аналіз розмаху планування та наполегливість, з якою
Польща намагалася реалізувати свої задуми, свідчить про те,
наскільки далеко була готова зайти Варшава у своїх прагнен‑
нях придушити український національно-визвольний рух на Під‑
карпатській Русі й не дати йому поширитися на підконтрольні їй
українські землі Галичини, Волині та Закерзоння. Це факт, важ‑
ливий для розуміння мотивації та дій польської сторони під час
розпаду Чехословаччини та окупації угорськими військами Кар‑
патської України.
Таким чином, у 1938—1939 рр. Угорщина та Польща вдалися
до тактики дестабілізації на території Закарпаття, яку можна роз‑
глядати в рамках сучасного концепту «гібридної війни». Перебува‑
ючи під враженням підривних дій нацистів у Судетах, Будапешт
та Варшава апробували проти Карпатської України набір ана‑
логічних заходів, які включали в себе поєднання саботажно-під‑
ривних дій та партизанських акцій з методами пропагандистської
війни та політичної дестабілізації, економічної та транспортної
77 Kredátus J. Politicko-vojenské akcie II. Rzeczpospolity na Podkarpatskej Rusi a
východnom Slovensku na prelome rokov 1938—1939 // Slovenská republika 1939—1945
očami mladých historikov. T. IV. — Banská Bystrica 2005. — S. 313.
Чехословацькі прикордонники
в Карпатах, 1938 р.
323
№ 21Олександр Пагіря «Гібридна війна» Угорщини та Польщі проти Карпатської України…
блокади, дипломатичного тиску тощо. Не будучи офіційно залу‑
ченими в конфлікт зі своїм сусідом — Чехословаччиною, польські
та угорські військові штаби засилали через кордон військовослуж‑
бовців під прикриттям, диверсантів і терористів для здійснення
актів диверсії та саботажу, підриву позицій місцевої автономної
влади, збурення місцевого населення та скорішого приєднання
Карпатської України до складу Угорщини.
Будучи прямим порушенням міжнародного права, ці дії ста‑
новили приховану агресію проти сусідньої держави. Утім, через
успішні дії чехословацьких військових, яким у співпраці з україн‑
ськими парамілітарними формуваннями (Карпатською Січчю) вда‑
лося нейтралізувати більшість атак, диверсійна операція Угорщи‑
ни та Польщі зазнала краху та врешті була згорнута під тиском
міжнародної спільноти. Водночас співпраця двох держав у зни‑
щенні «українського П’ємонту» в Карпатах у період автономії за‑
клала підґрунтя для їхніх спільних дій, спрямованих на ліквідацію
оборонців Карпатської України в березні 1939 р.78
78 Див. детальніше: Пагіря О. Польська сторінка терору в Карпатській Україні
(1938—1939 років) // Українофобія як явище і політтехнологія: Збірник статей. /
Упор. Герасим Я., Гречило А. та ін. — Львів, 2014. — С. 34—59.
|