Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р.
У статті досліджено протиборство між загонами УПА та радянськими партизанами («Переможці», Рівненське з’єднання № 2, ім. Берії, ім. Хрущова, Чернігівсько-Волинське та ін.) на теренах Рівненської області. Доведено, що пік протистояння припав на осінь 1943 р., причому намагання повстанців витіснити че...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2017
|
| Назва видання: | Український визвольний рух |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181895 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. / А. Сухих // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 210-219. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181895 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1818952021-12-05T01:27:44Z Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. Сухих, А. Період збройної боротьби ОУН і УПА У статті досліджено протиборство між загонами УПА та радянськими партизанами («Переможці», Рівненське з’єднання № 2, ім. Берії, ім. Хрущова, Чернігівсько-Волинське та ін.) на теренах Рівненської області. Доведено, що пік протистояння припав на осінь 1943 р., причому намагання повстанців витіснити червоних за межі області виявилися невдалими. In the article the confrontation between UPA and Soviet partisan units (“Pobediteli”, Rivne Formation № 2; Beria, Khrushchev, Chernigiv and Volhynia formations etc) in Rivne Oblast lands is researched. The author proves that the confrontation peaked in autumn 1943 and all attempts by Ukrainian insurgents to oust the Reds off the Oblast limits failed. 2017 Article Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. / А. Сухих // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 210-219. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181895 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА |
| spellingShingle |
Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА Сухих, А. Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. Український визвольний рух |
| description |
У статті досліджено протиборство між загонами УПА та радянськими партизанами («Переможці», Рівненське з’єднання № 2, ім. Берії, ім. Хрущова, Чернігівсько-Волинське та ін.) на теренах Рівненської області. Доведено, що пік протистояння припав на осінь 1943 р., причому намагання повстанців витіснити червоних за межі області виявилися невдалими. |
| format |
Article |
| author |
Сухих, А. |
| author_facet |
Сухих, А. |
| author_sort |
Сухих, А. |
| title |
Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. |
| title_short |
Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. |
| title_full |
Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. |
| title_fullStr |
Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. |
| title_full_unstemmed |
Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. |
| title_sort |
боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на рівненщині восени 1943 р. |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Період збройної боротьби ОУН і УПА |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181895 |
| citation_txt |
Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та українськими повстанцями на Рівненщині восени 1943 р. / А. Сухих // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 210-219. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Український визвольний рух |
| work_keys_str_mv |
AT suhiha borotʹbazaterenivplivumížradânsʹkimipartizanamitaukraínsʹkimipovstancâminarívnenŝinívoseni1943r |
| first_indexed |
2025-07-15T23:39:15Z |
| last_indexed |
2025-07-15T23:39:15Z |
| _version_ |
1837758160401596416 |
| fulltext |
210
Андрій Сухих
Аспірант кафедри історії
ім. М.П. Ковальського Національного
університету «Острозька академія»
У статті досліджено протиборство між загонами УПА та радянськими пар
тизанами («Переможці», Рівненське з’єднання № 2, ім. Берії, ім. Хрущова,
ЧернігівськоВолинське та ін.) на теренах Рівненської області. Доведено, що
пік протистояння припав на осінь 1943 р., причому намагання повстанців ви
тіснити червоних за межі області виявилися невдалими.
Ключові слова: Рівненщина, Волинь, Полісся, УПА, повстанці, радянські пар
тизани, партизанська війна.
Andriy Sukhykh
Fighting for Territorial Influence between Soviet Partisans and Ukrainian Insurgents
in Rivne Oblast in Autumnt 1943
In the article the confrontation between UPA and Soviet partisan units (“Pobediteli”,
Rivne Formation № 2; Beria, Khrushchev, Chernigiv and Volhynia formations etc)
in Rivne Oblast lands is researched. The author proves that the confrontation
peaked in autumn 1943 and all attempts by Ukrainian insurgents to oust the Reds
off the Oblast limits failed.
Key words: Rivne Oblast, Volhynia, Polesie, UPA, insurgents, Soviet partisans,
partisan warfare.
211
№ 22Андрій Сухих Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та УПА Рівненщині
БОРОТЬБА ЗА ТЕРЕНИ ВПЛИВУ МІЖ РАДЯНСЬКИМИ
ПАРТИЗАНАМИ ТА УКРАЇНСЬКИМИ ПОВСТАНЦЯМИ
НА РІВНЕНЩИНІ ВОСЕНИ 1943 р.
Питання протиборства між упівцями та радянськими парти-
занами ставало об’єктом уваги як вітчизняних, так і закордонних
дослідників. Зокрема, комплексно намагалися вивчити тло зазна-
ченого конфлікту О. Гогун, А. Кентій, Ю. Киричук, Г. Мотика,
І. Патриляк, В. Сергійчук, А. Русначенко та інші дослідники.
Радянські партизанські з›єднання та відділи українських по-
встанців у військовому розумінні варто віднести до збройних фор-
мацій «малої війни», яким найсприятливіше було діяти у районах,
де вони мали вплив і підтримку місцевого населення. Зокрема,
на Волині у роки німецької окупації розширення теренів впли-
ву «лісовими арміями» досягалося мілітарним шляхом, оскільки
на збільшення оперативного простору претендували декілька
партизанських сил — Українська повстанська армія, Українська
народно-революційна армія, Армія Крайова, а також радянські
партизани. Принагідно зазначимо, що боротьба за терени впливу
в основному розгорнулася між тими партизанськими загонами та
повстанськими відділами, які вибирали ту чи іншу місцевість ра-
йоном свого стаціонарного перебування.
У вересні 1943 р. українські повстанці вкотре намагалися ви-
тіснити загін спецпризначення НКГБ СРСР «Переможці» з Цуман-
ських лісів, що на межі між Рівненською та Волинською областя-
ми. Відомо, що 22 вересня 1943 р. командир вищезгаданого загону
Д. Медведєв і командир партизанського загону ім. Сталіна Черні-
гівсько-Волинського з›єднання Г. Балицький організували спільну
операцію проти бандерівців, які дислокувалися в с. Стадинь (мож-
ливо с. Великий чи Малий Стидень), у результаті якої загинули
25 осіб. У жовтні 1943 р. медведівці провели найвдалішу операцію
проти бандерівців за час свого перебування на Волині. Так, завдя-
ки масованому нападу на с. Берестяне чекісти очистили населений
пункт від «націоналістичного елементу»1. Відомо, що наступного
1 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі — ЦДАГО
України). — Ф. 70. — Оп. 1. — Спр. 11. — Арк. 16.
212
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
місяця бійці Д. Медведєва потрапили в упівську засідку північно-
західніше с. Липне2.
Втрачаючи підтримку населення півночі Рівненщини, укра-
їнські повстанці здійснювали напади на села, які підтримували
радянських партизанів. Наприклад, восени упівці напали на ху-
тір Берма та с. Сварицевичі Дубровицького району, де, за слова-
ми радянських партизанів, «знущалися над мирним населенням і
сім’ями [червоних] партизанів». Однак, висланий загін ім. Вороши-
лова (Рівненське партизанське з›єднання № 2) на чолі з В. Мисю-
рою, зумів відбити напад, до того ж, знищивши 10 бандерівців3.
Упівці також намагалися нівелювати підтримку червоних пар-
тизанів, знищуючи підпільний партактив. Зокрема, штаб Рівнен-
ського партизанського з’єднання № 2 повідомляв секретарю ЦК
КП(б)У М. Хрущову та начальнику УШПР Т. Строкачу: «22 —
24 серпня 1943 р. сс.. Хіноч, Андруга, Озеро Володимирецького
району націоналісти сокирою зарубали 22 українці — радянських
активістів, у т[ому] ч[ислі] вдову Шеляг Олександра і її дочку за-
рубали за те, що нагодували партизанів»4.
У той же час, напади радянських партизанів на українські села
вимагали від бандерівського підпілля організації самооборон, які б
мали попередити збройні акції ворога. Структуру останньої мож-
на прослідкувати на прикладі Людвипільському району «Скеля».
Зокрема, «кожний підрайоновий має своїх станичних. Станичн[і]
мають під собою роєвих, котр[і] вишколюють весь здібний еле-
мент. Станичний є комендантом самооборони у своєму селі. По всіх
районах є алярмов[і] дзвінк[и]. Кож[н]ий комендант відповідає за
своє село. По всіх селах є обстановлена варта місцева»5. У ра-
йонах, які були частково опановані радянськими партизанами, в
українських націоналістів виникали проблеми з функціонуванням
самооборон. Така ситуація була в тому ж районі «Скеля», де само-
оборона діяла тільки в п’яти підрайонах6.
Характерно, що окремі більшовицькі партизанські загони
створювалися виключно для боротьби з повстанськими відділами
2 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі — ЦДАГО
України). — Ф. 70. — Оп. 1. — Спр. 11. — Арк. 18.
3 Там само. — Спр. 7. — Арк. 57—58.
4 Там само. — Спр. 4. — Арк. 19зв.
5 Державний архів Рівненської області (ДАРО). — Ф. Р-30. — Оп. 2. — Спр. 34. —
Арк. 73.
213
№ 22Андрій Сухих Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та УПА Рівненщині
та націоналістичним підпіллям. Наприклад, таким був партизан-
ський загін В. Солгіна з Рівненського з›єднання № 1, який діяв в
районі с. Велюнь Дубровицького району7.
Варто відзначити, що восени 1943 р. північні райони Рівнен-
щини були підконтрольні радянським партизанам. Наприклад, в
упівському описі суспільно-політичної ситуації за вересень 1943 р.
зазначалося, що у Висоцькому районі діяли три партизанські за-
гони: iм. Кoтoвськoгo, ім. Ворошилова та місцевий. Підсумовуючи,
упівці підкреслили: «У декількох селах Столинського та Висо-
цького району, де стоять наші відділи, по їх відході більшовики
тероризували населення. Н[а]пр[иклад], в селі Бутове прив’язали
людей до кінських сідел й тягли по полю, говорячи: «То за те,
що кормили сікачів8»9.
Спробу змінити ситуацію у цьому терені, яка складалася не
на користь упівців, намагався командир упівського загону ім. Ко-
лодзінського ‘Лайдака’, який віддав наказ своїм бійцям «вночі з
22 на 23 вересня окружити с. Велюнь, котре є головним центром
комуністичного зв’язку і в котрому є сталий осідок комуністичних
банд. Усіх комуністів знищити. Сільський ворожий елемент в укра-
їнській визвольній справі забрати з собою, будинки, в котрих зна-
ходиться ворожий штаб і інші ворожі пункти, спалити»10. Зі звітів
загону ‘Лайдаки’ випливає, що упівцями у Велюні було вбито
понад 20 «більшовиків-активістів», спалено штаб, захоплено 125
голів великої рогатої худоби, 5 пар коней, 4 вози та ін.11.
На нашу думку, перевага радянських партизанів на півночі
Рівненщини була зумовлена такими чинниками: по-перше, чи-
сельною перевагою, по-друге, перенасиченням півночі Рівненщи-
6 Літопис УПА. Нова серія / [ред. кол. : П. Сохань, П. Потічний та ін.]. — К.;
Торонто : Літопис УПА, 2007. — Т. 11 : Мережа ОУН (б) та запілля УПА на
території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.).
Документи. — С. 363.
7 ЦДАГО України. — Ф. 70. — Оп. 1. — Спр. 6, Арк. 19зв.—20.
8 Під «сікачами» розуміли бандерівців, українських повстанців.
9 Літопис УПА. Нова серія / [ред. рада: П. Сохань, Є. Штендера та ін.]. — К.;
Торонто: Літопис УПА, 1999. — Т. 2 : Волинь та Полісся: УПА та запілля 1943—
1944: Документи та матеріали. — С. 248.
10 Літопис УПА. Нова серія. / [ред. рада: П. Сохань, П. Потічний та ін.]. — К.;
Торонто: Літопис УПА, 2010. — Т. 14: УПА і запілля на ПЗУЗ 1943—1945. Нові
документи. — С. 141.
11 Там само. — С. 150.
214
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
ни радянськими партизанськими з’єднаннями, по-третє, підтрим-
кою місцевого населення.
Останній аспект потребує більшої уваги. Загалом, північ волин-
ського Полісся була в економічному плані депресивним районом,
оскільки населення ще за Другої Речі Посполитої було мало за-
лучене у промисловості (за виключенням деревообробної та харчо-
вої), а оскільки велика кількість земель була заболочена, тут було
обмаль якісної орної землі. Тому більшість місцевих жителів про-
живали на межі бідності, легше сприймаючи гасла більшовицької
пропаганди, яку проводили радянські партизани. Своєю чергою,
терени, у яких діяли упівці, були в господарсько-економічному
плані сприятливіші для ведення місцевим населенням сільського
господарства.
Напруження в боротьбі між червоними партизанами й УПА не
спадало. 10 вересня 1943 р. до УШПР надійшло повідомлення, що
на початку місяця Рівненське партизанське з’єднання № 2 і загін
Ярового провели чотири бої з УПА. Радянські партизани значно
переоцінювали сили супротивників, які, на їх думку, нараховува-
ли понад тисячу вояків. У зв’язку з відсутністю патронів партиза-
ни були змушені ухилятися від сутичок12. Окремі перестрілки про-
довжувалися до 10 вересня. Зокрема, неподалік с. Заморочення
Дубровицького району повстанський відділ вів 4-годинний бій із
партизанами В. Бегми, проте, зазнавши втрат, упівці дали мож-
ливість відступити червоним партизанам13.
Восени 1943 р. боротьба за терени впливу розгорнулася в Мо-
рочанському районі, де оперували партизани О. Федорова. Зо-
крема, 25 вересня 1943 р. у с. Тростянець Степанського району
відбулася спеціальна нарада за участю командира УПА на ПЗУЗ
Д. Клячківського-‘Клима Савура’ начальника вишкільного відділу
штабу УПА В. Сидора-‘Кегула’, начальника штабу Л. Ступницького-
‘Гончаренка’, а також командирів ВО «Турів» Ю. Стельмащука-
‘Рудого’ та ВО «Заграва» І. Литвинчука-‘Дубового’, яка мала на
меті розробити план дій проти партизанів О. Федорова. Згідно з
домовленістю, 3 жовтня розпочалася спільна операція упівці ВО
«Турів» (1 тис. бійців) і «Заграва» (2 тис. повстанців), яка мала на
12 ЦДАГО України. — Ф. 70. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 86.
13 Там само. — Арк. 92.
215
№ 22Андрій Сухих Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та УПА Рівненщині
меті оточити та знищити фе-
доровців14. Передбачалося, що
‘Рудий’ на чолі трьох куренів
почне наступ із заходу Любе-
шева, С. Коваль-‘Рубашенко’
із загоном «Котловина» (1 тис.
бійців) вирушить на північ між
річками Стир і Стохід, а І. Лит-
винчук мав керувати наступом
чотирьох куренів зі сходу15.
Однак завдати скоординова-
ного удару не вдалося, адже по-
встанці із ВО «Заграва» не змо-
гли здійснити потужного нападу
проти радянських партизанів.
Упівцям вдалося лише вигнати
останніх із населених пунктів
Городня (зараз — Гарадная),
Деревна (Дзєравня), Жовкиня
(Жовкіня), Ніньковичі (Ненько-
вичі) і витіснити на східний бік р. Стир. Хоча на завершальній
стадії операції, за оцінками бандерівців, радянські партизанські
загони втратили 19 осіб убитими, а 68 бійців під час панічного від-
ступу втонули в р. Стир16. Самотужки знищити партизанів О. Фе-
дорова ‘Рудому’ в районі Любешева через великі втрати особового
складу, попри всі намагання, також не вдалося, тому і його бійці
відступили17. На початку листопада 1943 р. зустрівшись з Д. Кляч-
ківським, Ю. Стельмащук висловив думку «про недоцільність вес-
Іван Литвинчук-‘Дубовий’.
14 Літопис УПА. Нова серія / [ред. кол. : П. Сохань, П. Потічний та ін.]. — К.;
Торонто : Літопис УПА, 2007. — Т. 9 : Боротьба проти повстанського руху і на-
ціоналістичного підпілля : протоколи допитів заарештованих радянськими орга-
нами державної безпеки керівників ОУН і УПА 1944 — 1945. — С. 442—443.
15 Motyka G. Ukraińska partyzanka. 1942—1960 / G. Motyka. — Warszawa : Rytm,
2006. — S. 254—255; Патриляк І. «Встань і борись ! Слухай і вір...» : українське
націоналістичне підпілля та повстанський рух (1939—1960 рр.) : Монографія /
І. Патриляк. — Львів : Часопис, 2012. — С. 448.
16 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 14 : УПА… — С. 160—167.
17 Кентій А. «Двофронтова» боротьба УПА (1943 — перша половина 1944 рр.) /
А. Кентій // Організація українських націоналістів і Українська повстанська ар-
мія. Історичні нариси. — К. : Наукова думка, 2005. — С. 204.
216
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
ти дальшу боротьбу проти партизанів», з чим командир УПА по-
годився, давши наказ готуватися до переходу лінії фронту18.
Складною була ситуація для бандерівців у надрайоні «Болото».
Спроби проведення пропагандистських акцій націоналістами ви-
кликали спротив радянських партизанів. Наприклад, 11 листопада
загін ім. Б. Хмельницького із Рівненського з›єднання № 2 на чолі із
С. Шматом вступив у бій із бандерівцями біля Морочного. Сутичка
завершилася без жертв19.
Таким чином, втративши оперативну перевагу в терені, укра-
їнські повстанці не могли впливати на ситуацію в північних ра-
йонах Рівненщини, чим користувалися радянські партизани, які
здійснювали диверсії на залізниці. Аби повернути терен під свій
вплив, тут у грудні 1943 р. почав оперувати повстанський відділ
ім. Колодзінського. Саме він 14 грудня зіткнувся із чекістами Д. Ме-
ведєва та В. Карасьова у с. Золоте Дубровицького району. Повстан-
ці відзначали, що у результаті бою отримали поранення 5 бійців
УПА, а також «згоріло 2 хати, 1 клуня, 1 с[к]ирда жита, вбито
одну дівчину і одну поранено. Комунари відправилися на Лютиськ
[Лютинськ]»20.
Криваве протиборство між упівцями та радянськими парти-
занами на українсько-білоруському порубіжжі розгорнулося за
декілька тижнів до приходу Червоної армії (далі — ЧА). Зокре-
ма, 15 грудня з›єднання І. Федорова рапортувало УШПР, що
партизанам вдалося розгромити «штаб районної націоналістичної
бандерівської організації Висоцького району (в селі Речиця) і гос-
подарську організацію в селі Бутово та в селі Деревно цього ж
району»21.
Чи не єдина спроба припинити протистояння між упівцями та
радянськими партизанами восени 1943 р. була здійснена на Рокит-
ненщині. Зокрема, у вересні 1943 р. командир Чехословацького
партизанського загону капітан Рєпкін (Житомирське партизанське
з›єднання), перебуваючи у с. Карпилівка, отримав від бандерів-
ців лист, де вони пропонували почати переговори про припинення
вогню у випадку, якщо червоні, повернуть награбоване та захо-
18 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9: Боротьба… — С. 443.
19 ЦДАГО України. — Ф. 68. — Оп. 1. — Спр. 57. — Арк. 13.
20 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 11: Мережа… — С. 307—308.
21 ЦДАГО України. — Ф. 62. — Оп. 1. — Спр. 252. — Арк. 149.
217
№ 22Андрій Сухих Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та УПА Рівненщині
плених у полон повстанців. Крім того, упівці закликали партизанів
перейти на їх сторону і спільно боротися проти «імперіалізмів».
Проте, радянські партизани відмовилися від запропонованого
миру, оскільки українські повстанці надалі не захотіли припинити
з ними боротьби22.
Інший випадок відбувся приблизно 19 жовтня 1943 р., коли
до УШПР звернувся командир партизанського з’єднання ім. Берії
А. Грабчак, який просив розтлумачити йому, чи буде правильно,
коли він домовиться з командиром УПА ‘Климом Савуром’ про
нейтралітет його з’єднання з націоналістами. При цьому А. Граб-
чак повідомив, що, за його даними, ‘Клим Савур’ наказав своїм
загонам не вступати із ним у бій, бо це справжній партизанський
загін, «який не грабує людей і завдає багато шкоди німцям. Інші
партизанські загони наказав бити, бо вони — грабіжники, не за-
хищають села від німців»23.
Проте, домовленості про нейтралітет стосувалися лише окре-
мих відділів УПА та радянських партизанських загонів. На випа-
док появи нових підрозділів, упівці відновлювали оборону терену
від ворожих сил.
Значний вплив на протиборство між радянськими партизана-
ми та українськими повстанцями мала ситуація на німецько-ра-
дянському фронті. Зокрема, після звільнення Києва 6 листопада
1943 р. й остаточного переходу фронту з лівого берега на правий
берег Дніпра, стало очевидно, що на Волинь через деякий час
повернеться більшовицька влада. Аби пришвидшити це, радянські
партизани докладали багато зусиль для дезорганізації тилу вер-
махту, щоб унеможливити швидкий підвіз боєприпасів та живої
сили на фронт. Проте їхня активність зустрічала спротив упівців,
які, по-перше, намагалися убезпечити місцеве населення від ка-
ральних акцій окупантів, які відбувалися після диверсій радян-
ських партизанів, по-друге, прагнули розширити терени впливу
та розбудувати повстанські осередки у місцевостях, які були під-
владні червоним партизанам.
Несприятлива ситуація була для українського повстансько-
підпільного руху в місцевості на схід від р. Случ, оскільки бан-
22 Там само. — Арк. 73, 211—214.
23 Кентій А. Війна без пощади та милосердя. Партизанський фронт у тилу Вермахту
(1941—1944) / А. Кентій, В. Лозицький. — К. : Генеза, 2005. — С. 387—388.
218
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
дерівці вже восени 1943 р. не могли тут на
рівних конкурувати з радянськими парти-
занами. Це ж відзначав у спогадах сотенний
М. Скорупський‘Макс’ : «Річка Случ була
кордоном та лінією “Мажіно” між зонами
впливу УПА та совєтських партизанів. Ко-
рецький р-он та південно-західний терен
Случа був закріплений за відділами УПА.
На північ та схід від Случа відділи УПА ро-
били лише недалекі випади у «ворожий те-
рен»»24.
У цьому терені основне протистояння
розгорілося між упівцями ВО «Заграва» та
партизанами Тернопільського з’єднання
ім. Хрущова. Наростаючий конфлікт між
ними вилився у масштабний бій біля с. Мочулянка Березненського
р-ну, який відбувся 16 листопада 1943 р.25. Як показують упівські
матеріали про цей бій, повстанці наступали силами шести сотень
під командуванням А. Рудика-‘Шавули’, проте внаслідок погано
організованої операції вони потрапили в оточення й зазнали ни-
щівної поразки, утративши 56 бійців убитими та понад 40 пора-
неними26. Радянські партизани оцінювали втрати бандерівців, як
72 загиблих і 6 полонених27.
Фактично, поразка під Мочулянкою означала, що місцевість
на схід від р. Случ залишилася під впливом радянських партизанів
аж до приходу Червоної армії у січні 1944 р.
Отже, боротьба за терени впливу між повстанцями та радян-
ськими партизанами досягла свого піку восени 1943 р. Основним
фактором цього стали поразки вермахту на Східному фронті, які
свідчили про корінний перелом у Другій світовій війні та слугува-
ли сигналом для активізації дій «лісовим арміям». Зрештою, спро-
Максим Скорупський-
‘Макс’.
24 Скорупський М. У наступах і відступах (спогади) / М. Скорупський. — Чікаго :
Українсько-американська видавнича спілка. — С. 172.
25 ЦДАГО України. — Ф. 105. — Оп. 1. — Спр. 9. — Арк. 128.
26 Марчук І. Сотник УПА Петро Гудзоватий — «Очеретенко» / І. Марчук. — Львів
: [б. в.], 2011. — С. 34—35. ; Скорупський М. Указана праця. — С. 191—200, 203.
27 ЦДАГО України. — Ф. 105. — Оп. 1. — Спр. 1 — Арк. 38.
219
№ 22Андрій Сухих Боротьба за терени впливу між радянськими партизанами та УПА Рівненщині
би упівців витіснити червоних партизанів із зайнятих місцевостей
були невдалими. Повстанці зазнавали поразок або ж не досягали
поставлених завдань під час великих боїв із радянськими парти-
занськими з’єднаннями. Свою перевагу вони змогли продемонстру-
вати винятково в локальних сутичках. Це призвело до того, що
на терені Рівненщини упівці не змогли на рівних конкурувати із
червоними партизанами на півночі, українсько-білоруському по-
рубіжжі, а також у місцевості на схід від р. Случ, фактично, про-
гравши тут боротьбу за терени впливу. Водночас, неприступним
для радянських партизанів залишався терен між річками Случ і
Горинь.
|