Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р.

Статтю присвячено дослідженню боїв між радянським Сумським партизанським з’єднанням і загоном УПА ім. Богуна ВО «Турів», внаслідок яких у січні 1944 р. загін і його база «Січ» зазнали важкої поразки. На основі маловідомих джерел вперше докладно відтворено передумови, хід бойових дій і їх наслідки та...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Бігун, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2017
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Період збройної боротьби ОУН і УПА
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181896
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р. / І. Бігун // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 220-238. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181896
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1818962021-12-05T01:27:46Z Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р. Бігун, І. Період збройної боротьби ОУН і УПА Статтю присвячено дослідженню боїв між радянським Сумським партизанським з’єднанням і загоном УПА ім. Богуна ВО «Турів», внаслідок яких у січні 1944 р. загін і його база «Січ» зазнали важкої поразки. На основі маловідомих джерел вперше докладно відтворено передумови, хід бойових дій і їх наслідки та з’ясовано фактори перемоги партизанів. The article examines the series of combats between the Soviet Sumy Partisan Formation and Bogun Detachment of the “Turiv” UPA Military District, which lead to heavy defeat of the detachment and its base “Sich”. On the basis of little-known documents, prerequisites, course of actions and their results are reconstructed and partisans’ victory factors are elaborated for the first time. 2017 Article Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р. / І. Бігун // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 220-238. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181896 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА Бігун, І. Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р. Український визвольний рух
description	Статтю присвячено дослідженню боїв між радянським Сумським партизанським з’єднанням і загоном УПА ім. Богуна ВО «Турів», внаслідок яких у січні 1944 р. загін і його база «Січ» зазнали важкої поразки. На основі маловідомих джерел вперше докладно відтворено передумови, хід бойових дій і їх наслідки та з’ясовано фактори перемоги партизанів.
format	Article
author	Бігун, І.
author_facet	Бігун, І.
author_sort	Бігун, І.
title	Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р.
title_short	Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р.
title_full	Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р.
title_fullStr	Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р.
title_full_unstemmed	Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р.
title_sort	розгром загону ім. богуна радянським сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р.
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН і УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181896
citation_txt	Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р. / І. Бігун // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 220-238. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT bíguní rozgromzagonuímbogunaradânsʹkimsumsʹkimpartizansʹkimzêdnannâmusíční1944r
first_indexed	2025-07-15T23:39:25Z
last_indexed	2025-07-15T23:39:25Z
_version_	1837758169544130560
fulltext	220 Ігор Бігун Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Статтю присвячено дослідженню боїв між радянським Сумським партизан ським з’єднанням і загоном УПА ім. Богуна ВО «Турів», внаслідок яких у січні 1944 р. загін і його база «Січ» зазнали важкої поразки. На основі маловідомих джерел вперше докладно відтворено передумови, хід бойових дій і їх наслід ки та з’ясовано фактори перемоги партизанів. Ключові слова: Волинь, УПА, радянські партизани, загін ім. Богуна, Сумське з’єднання, Петро Вершигора, Порфирій Антонюк‘Сосенко’. Igor Bigun The Defeat of the UPA Bogun Detachment by the Soviet Sumy Partisan Formation in January 1944 The article examines the series of combats between the Soviet Sumy Partisan Formation and Bogun Detachment of the “Turiv” UPA Military District, which lead to heavy defeat of the detachment and its base “Sich”. On the basis of littleknown documents, prerequisites, course of actions and their results are reconstructed and partisans’ victory factors are elaborated for the first time. Key words: Volhynia, UPA, Soviet partisans, Bogun Detachment, Sumy Partisan Formation, Petro Vershygora, Porfyriy Antoniuk, alias ‘Sosenko’. 221 № 22Ігор Бігун Розгром загону ім. Богуна радянськими партизанами РОЗГРОМ ЗАГОНУ ІМ. БОГУНА РАДЯНСЬКИМ СУМСЬКИМ ПАРТИЗАНСЬКИМ З’ЄДНАННЯМ У СІЧНІ 1944 р. На початку 1944 р. загін УПА ім. Богуна дислокувався на те- ренах повстанської республіки «Січ» у межах військової округи «Турів». Ця територія на північ- ному сході від м. Володимира- Волинського охоплювала низку сіл (Ревушки, Буди-Осовські, Домінополь, Турія, Мочулки, Свинарин тощо), оточених гус- тими масивами Свинаринських лісів, болотами та р. Турією. Центром повстанської республі- ки було с. Вовчак, де розташо- вувався штаб загону. Влада на «Січі» цілком належала команду- ванню УПА — від весни 1943 р. німецьких окупантів тут не було. Загін складався з чотирьох бойових сотень і двох невеликих національних відділів — вірмен (35 чол.) і узбеків (до 40 чол.). Також при ньому діяли три шпиталі, зброярна та слюсарна майстерні. Командував загоном загальною чисельністю в 400—600 стрільців Порфирій Антонюк-‘Сосенко’, ‘Кліщ’1. 1 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 4. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпіл- ля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС—МВС, НКДБ— МДБ. 1943—1959. — Кн. перша: 1943—1945. / [Упоряд. А. Кентій, В. Лозицький, І. Павленко]. — Київ; Торонто, 2002. — С. 132—133; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 14. УПА і запілля на ПЗУЗ 1943—1944. Нові документи. / [Упоряд. В. Ковальчук, І. Марчук]. — Київ; Торонто, 2010. — С. 71; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 15. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи до- питів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. Книга 2. 1944—1954. / [Упоряд. С. Власенко, С. Кокін, В. Лозицький]. — Київ Торонто, 2011. — С. 78; Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України). — Ф. 3838. — Оп. 1. — Спр. 6. — Арк. 160. Командир загону ім. Богуна Порфирій Антонюк-‘Сосенко’. Фото періоду служби у Війську Польському, 1930-ті рр. 222 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Наприкінці січня 1944 р. в районі дислокації загону ім. Бо- гуна з’явилися партизани Групи партизанських загонів Сумської обл. під командуванням під- полковника Петра Вершигори2. Партизанське з’єднання нещо- давно розпочало черговий — Львівсько-Варшавський (5 січ- ня — 1 квітня 1944 р.) — рейд і рухалося з північного сходу на південь Волинської обл. тере- нами, контрольованими УПА3. Червоні вже встигли провес- ти кілька боїв із загоном Івана Климчака-‘Лисого’ і підпіллям ОУН на Ковельщині4. Сумське з’єднання, засно- ване легендарним Сидором Ковпаком, було одним з най- досвідченіших та найкраще за- безпечених. У рейд ковпаківці вирушили, маючи у своїх лавах 1311 партизанів, половина з яких була озброєна автоматичною зброєю — 613 автоматів і 93 кулемети. Артилерія з’єднання на- лічувала п’ять гармат5. 20 січня 1944 р. партизани досягли с. Мосур нині Мосир Лю- бомльського р-ну, яке лежало на північний захід від повстанської бази «Січ» у Свинаринських лісах, і розташувалися там на відпо- чинок. Цікаво, що серед причин, які зумовили потребу довшого постою в Мосурі (передишка, реорганізація, розвідка тощо), Вер- 2 Від 22—25 лютого 1944 р. — Перша Українська партизанська дивізія ім. Двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака (Вершигора П., Зеболов В. Партизанские рейды (из истории партизанского движения в годы Великой Отечественной Войны Советского Союза 1941—1945 гг.). — Кишинев: Штиинца, 1962. — С. 90; Центральний державний архів громадських об‘єднань України (ЦДАГО України). — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 120, 127—128). 3 Там само. — Спр. 39. — Арк. 145. 4 Там само. — Спр. 52. — Арк. 44зв, 68; Спр. 5. — Арк. 32. 5 Там само. — Спр. 5. — Арк. 269. Командир Сумського партизанського з’єднання Петро Вершигора. 223 № 22Ігор Бігун Розгром загону ім. Богуна радянськими партизанами шигора називав і таку: «...назрі- ла потреба організації диверсії під виглядом УПА, чим наноси- лася шкода і німцям, і “бульба- шам”, оскільки після диверсії ми йшли далі, а німці ганятимуть націоналістів»6. Наступного дня на місце постою партизанів таємно від командування загону ім. Богу- на прибули командири його ві- рменського відділу на чолі зі Серго Арутюняном-‘Ашотом’7. Вірмени висловили бажання пе- рейти на бік партизанів, а тому розповіли детально про роз- ташування «Січі» та її об’єктів, шляхи підступу, чисельність загону ім. Богуна й видали паро- лі та відгуки на найближчий час. Серед спільників на «Січі» вірме- ни мали колишнього курінного, а нині начальника школи «Лісо- ві чорти» Миколу Семенюка-‘Орла’8, лейтенанта-червоноармійця, Командир вірменського відділу в загоні ім. Богуна Серго Арутюнянц-‘Ашот’. 6 Там само. — Арк. 27. 7 Арутюнянц Серго Аркадійович, він же Арутюнов Сергій (1904 — після 1956). Псевдо: ‘Ашот’. Капітан Червоної армії, воював на Кримському фронті в ла- вах 784-го полку 390-ї дивізії. У червні 1942 р. потрапив у полон. Утримувався в таборах для військовополонених в м. Демблін (Польща) і с. Сілець-Завоне Львівської обл. Вступив на службу в німецький підрозділ, звідки в 1943 р. дезер- тирував. Із 27 липня 1943 р. — в УПА, командир вірменського національного від- ділу в загоні ім. Богуна ВО «Турів». 21—23 січня 1944 р. відділ перейшов на бік радянських партизанів П. Вершигори як загін «Перемога» у склад 3-го батальйону Сумського з’єднання. Командував цим загоном, згодом ротою. Під час Львівсько- Варшавського рейду дістав тяжке поранення. Звільнений з армії в 1944 р., працю- вав у Вірменському державному театрі, учителював. 6.08.1946 р. нагороджений орденом Червоної зірки. Автор спогадів. (Стецишин О. Бандерівський інтернаціо- нал: грузини, росіяни, євреї… — Львів: Часопис, 2015. — С. 255; ЦАМО. — Ф. 33. — Оп. 744807. — Спр. 177. — Арк. 244. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: URL: http://podvignaroda.mil.ru/?#id=83245221&tab=navDetailDocument; (Там само. — Спр. 24. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: URL: https://pamyat- naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie80144260/). 224 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА який і передав зго- дом чинні паролі на 26 січня 1944 р. Саме отримавши ці дані, Вершигора вирі- шив атакувати загін ‘Кліща’9. 26 січня о 16.00 партизани вийшли зі с. Мосур в на- прямку залізниці Володимир-Волин- ський — Ковель, яку вночі з боєм пе- рейшли біля с. Чор- ний Ліс. Далі 2-й стрілецький баталь- йон (СБ) майора Пе- тра Кульбаки спря- мував свій удар на с. Осу й Буди-Осо- Місцевість у районі Свинаринського лісового масиву, де розташовувалася «Січ». Фрагмент радянської топографічної мапи 1931 р. 8 Семенюк Микола Пилипович (1917, с. Великий Черевач Чорнобильського (нині — Черевач Іванківського) р-ну Київської обл. — ?). Псевдо: ‘Орел’. У Чевоній ар- мії з 1939 р. Як лейтенант 791-го стрілецького полку 135-ї стрілецької дивізії 15.08.1941 р. потрапив до німецького полону. З полону перейшов в УПА. У листо- паді — грудні 1943 р. — заступник командира 032 куреня ім. Сагайдачного загону ім. Богуна. У січні 1944 р. — курінний, начальник і викладач старшинської школи «Лісові чорти». 30.01.1944 р. перейшов на бік Сумського партизанського з’єднання. На 2.11.1944 р. перебував у лавах 1-ї УПД ім. С. Ковпака. Подальша доля невідома. Історик Я. Антонюк помилково ототожнив М. Семенюка з колишнім сотенним УПА ‘Герасименком’. (ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 158. — Арк. 9, 12зв-13; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 4... — С. 144; Сайт ОБД Мемориал — [Електронний ресурс] — Режим доступу: URL: https://www.obd-memorial.ru/html/ info.htm?id=85391541). 9 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпіл- ля: директивні документи ЦК Компартії України 1943—1959. / [Упоряд. О. Вовк, І. Павленко, Ю. Черченко]. — Київ; Торонто, 2001. — С. 132—133; Стецишин О. Бандерівський інтернаціонал: грузини, росіяни, євреї… — Львів: Часопис, 2015. — С. 167—168; Начальник штабу Сумського з'єднання Василь Войцехович твердив, що остаточні розвіддані про загін ім. Богуна партизанам приніс якийсь "бандерівець К." (Войцехович В. Партизани ідуть на захід. — К.: Політвидав України, 1982. — С. 125—126). 225 № 22Ігор Бігун Розгром загону ім. Богуна радянськими партизанами вські, 3-й СБ капітана Петра Брайка — із заходу повз с. Турія по правому березі р. Турії на с. Домінополь (виставивши з півдня на хут. Пінський Міст заслін біля мосту через річку), а 1-й СБ мо- лодшого сержанта Давида Бакрадзе і кавескадрон (85 вершників) молодшого лейтенанта Олександра Ленкіна пішли в лобову атаку через с.с. Загатка — Турія на с.с. Ревушки та Вовчак10. Однак, «у селі Турія розвідка кавдивізіону зіткнулася з роз- відкою націоналістів, декілька бандитів було вбито, двоє взято в полон», — доповідав згодом ватажок партизанів11. Річ у тім, що повстанці почули звуки бою партизанів із німецьким ДЗОТом на залізниці й вислали дозори12. Партизани ж вигукнули відомий їм пароль, чим спричинили розгубленість у передових відділах УПА, що дало змогу червоним підійти впритул13. «Полонені свідчили, що в Ревушках перебуває сам Сосенко з одною лінійною сотнею, кін- ною сотнею, [відділом — І. Б.] узбеків Ташкента і офіцерська школа ОФ «Лісові чорти»»14. Партизани вважали, що їм протистоїть старшинська школа УПА «Лісові чорти». Однак, відомо, що «Лісові чорти», які ко- ротко перебували біля «Січі», вирушили в напрямку Карпат ще 19 січня 1944 р., до того, як прийшли партизани15. За даними Вер- шигори, які він здобув від полоненого курсанта школи Любомира Валецького, із с. Мочулок три групи випускників «Лісових чор- тів» відбули до бойових підрозділів, але одна група залишилася в с. Ревушках16. Згаданий М. Семенюк-‘Орел’ по всіх партизанських документах проходить саме як начальник і викладач «Лісових чор- тів». Не варто теж забувати, що на «Січі» в той час ще перебувала 10 Вершигора П. Рейд на Сан и Вислу. — М.: Воениздат, 1960 — [Електронний ресурс] — Режим доступу URL: http://militera.lib.ru/memo/russian/vershigora_ pp2/05.html; ЦДАГО України. — Ф. 3838. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 43—45. 11 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 45. 12 Там само. 13 Вершигора П. Рейд на Сан и Вислу. — М.: Воениздат, 1960 — [Електронний ресурс] — Режим доступу URL: http://militera.lib.ru/memo/russian/vershigora_ pp2/05.html 14 Там само. 15 Ступницький Ю. Спогади про пережите. — Львів; Торонто, 2004. — С. 67. 16 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 4. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС—МВС, НКДБ— МДБ. 1943—1959. — Кн. перша: 1943—1945. — Київ; Торонто, 2002. — С. 144—145. 226 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА підстаршинська школа «Світ- лана». Отже, або ковпаківцям спершу поставили опір саме ці вишкільні відділи, або якийсь інший підрозділ загону ім. Бо- гуна. Можливо, сотня ‘Рубаша’, якій ще 20 січня було наказано тримати застави із західної час- тини Свинаринських лісів. До ранку 27 січня ковпаків- ські батальйони досягли лісових сіл, де були залоги УПА. «Най- перше почався завзятий бій у північнозахідній частині лісу, де було дві чи три сотні УПА. Згодом розгорівся бій теж на північ від Вовчка», — згадував учасник оборони «Січі» Степан Новицький-‘Сербин’17. 1-й СБ під командою Бакрадзе вибив 30 упівців із с. Ревушок, знищив- ши повстанську пекарню, за- пчастини до двох автомобілів і будівлі повстанського табору18. Описуючи наступ на Ревушки, підполковник Вершигора твер- див, що «під’їжджаючи до села Ревушки, кіннотники побачили, що націоналісти, зігнавши з хуторів, що оточували Ревушки, жі- нок, дітей і старих, і змішавшись із ними, тікали в село. Відкри- вати вогонь було не можна, і тоді, не спішуючись, не зменшуючи темпу й обганяючи натовп, кіннотники вдерлися в село»19. Утім, твердження про те, що повстанці прикривалися цивільними, не витримує критики. Свідки партизанської атаки з-поміж місцевих жителів згадували, що самі тікали від партизанів, які безладно Командир 1-го батальйону Сумського з’єднання Давид Бакрадзе. 17 Новицький С. У змаганнях за волю волинської землі // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 5: Волинь і Полісся. Німецька окупація. —Кн. 3. Спомини учасників. — Торонто: Літопис УПА, 1984. — С. 186. 18 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 198. — Арк 7; Спр. 52. — Арк. 28зв.; Спр. 199. — Арк 1. 19 Там само. — Спр. 5. — Арк. 46. 227 № 22Ігор Бігун Розгром загону ім. Богуна радянськими партизанами стріляли по хатах і мародер- ствували. «У січні 1944 року на наше село була вчинена облава чер- воними партизанами. Тут проходило дві тисячі їх. Ми сховалися в землянку. А вони йшли і строчили по дверях, ві- кнах будинків. Три дні стояли у нашому селі. Позабирали ко- ней, покололи наших свиней, по- забирали чоботи, теплі хуст- ки, рядна під сідла, познімали з образів рушники і подерли на ганучі», — таке враження від зустрічі з партизанами залиши- лося в мешканця Ревушок Ми- хайла Тимошука20. 1-й баталь- йон дійшов до околиць Вовчака, де теж наскочив на опір УПА21. Водночас, 2-й СБ на чолі з Кульбакою з боєм зайняв с. Осу, яке обороняла сотня УПА (110 вояків)22. Втративши 10 бійців убитими і двох полоненими, по- встанці залишили село23. «Наприкінці січня, — числа 27-го… Ми з хат помітили: від нас за метрів вісімсот, — там був магістральний канал, рів, про- копаний до річки Турії, — поза тим ровом ішло спочатку двоє чоловіків, потім ще чотири, тягли за собою станковий кулемет «Максим» у напрямку школи. Незабаром ми почули постріли Командир 2-го батальйону сумських партизанів Петро Кульбака. 20 Ольховський І. Кривава Волинь. — Кн. 2. Українсько-польське протистояння на теренах Турійського району Волинської області у 1939—1945 роках. — Київ: Гарт, 2011. — С. 74. 21 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 198. — Арк 7; Спр. 52. — Арк. 28зв.; Спр. 199. — Арк. 1. 22 Імовірно, це була сотня Андрія Пілішенка ‘Бортенка’ (ЦДАВО України. — Ф. 3838. — Оп. 1. — Спр. 6. —Арк. 156). 23 ЦДАГО. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 198. — Арк 7; Спр. 52. — Арк. 28зв.; Спр. 199. — Арк 1. 228 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА з боку лісу. Побачили: звідти йшов цеп вояків, озброєних ав- томатами. Було чути черги з них по всій їхній лінії. […] Цеп, стрілянина до нас наблизили- ся. Зі школи, було видно, стали втікати вчителі і учні в на- прямку на Свинаринський ліс, де були повстанці. Трапилося тоді так, що дехто попав під випадкову кулю, загинув… То йшло з’єднання червоних пар- тизанів. Повстанці, що були в селі, втекли – партизани розі- гнали їх усіх, хто був на Вов- чаку — повстанському центрі. Десь уже через два дні, на тре- тій партизани пішли з села далі», — згадував мешканець Оси Михайло Тищук24. Із півдня і заходу на с. До- мінополь наступав 3-й СБ під орудою Петра Брайка. На дум- ку С. Новицького, «найгірше сталося на південно-західньому від- тинку, біля Домінополя. Там без бою більшовики зайняли Домі- нопіль і звідти почали наступ на Вовчок»25. Проте, в дійсності, партизани взяли Домінополь не без перешкод. Організувати оборону в Домінополі командир загону ім. Богу- на П. Антонюк доручив колишньому курінному Олексію Брисю- ‘Остапові’. Сам командир загону займався обладнанням оборони Вовчака26. Але ‘Остап’, прибувши на місце, з’ясував, що наявні сили відступили до лісу. Тим часом, над’їхав сам ‘Кліщ’ і нака- Колишній курінний, один із командирів обозів загону ім. Богуна Олексій Брись. 24 Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння... — С. 160—161. 25 Новицький С. У змаганнях за волю волинської землі // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 5: Волинь і Полісся. Німецька окупація. — Кн. 3. Спомини учасників. — Торонто: Літопис УПА, 1984. — С. 186. 26 Архів Управління Служби безпеки України (УСБУ) у Волинській обл. — Спр. 8054фп. (архівна кримінальна справа Брися Олексія Семеновича). — Арк. 65зв. 229 № 22Ігор Бігун Розгром загону ім. Богуна радянськими партизанами зав відділу узбеків зайняти лінію оборони. Сам командир відкрив по ворогові, який наступав, вогонь із міномета. Але це не при- несло результату: міни розірвалися неподалік повстанських по- зицій. Партизани Брайка відповіли щільним вогнем, і узбеки вте- кли через ліс до с. Мочулок Турійського р-ну. За ними вирушив і ‘Остап’, а згодом прибув і ‘Кліщ’ із рештою своїх сил27. Відповідно до звіту Брайка, «під натиском наших підроз- ділів противника з села було вибито. Ліс прочищено на 3 км в північно-східному напрямі. У результаті бою було знищено 4 на- ціоналісти» 28. Бойових втрат у людях у ковпаківців не було, окрім того, що через власну необережність від вибуху міни загинуло двоє мінометників29. Тим часом так, за словами С. Новицького, відбувалася обо- рона Вовчака: «Мали ми проти себе більшовицький батальйон [імовірно, батальйон Бакрадзе — І. Б.], а може й більше. Одна їхня рота зв’язала нас вогнем, інші обіймали нас з правого боку й вже займали село Вовчок. Там їх ще стримували якісь наші боївки, що з кулеметів обстрілювали їх з ліс. Зорієнтувавшися в ситуації, ми відступили лісом далі на схід і зайняли становища десь не- далеко нашого лісового табору, де влітку була зброярня, шпиталь і підстаршинська школа»30. Вовчак захопили бійці Бакрадзе, які наступали від Ревушок. Наступного дня, 28 січня, під час прочистки села 4-та рота мала короткий лісовий бій з УПА під час якого було вбито трьох упів- ців, ще стільки ж узято в полон31. Увечері 27 січня в с. Мочулках відбулася нарада командирів загону ім. Богуна. ‘Сосенко’ пропонував зайти в тил партизанам, проте більшість командирів висловилася за те, щоби йти на пів- день, де червоних не було. Загін поділили на дві частини: одну під керівництвом ‘Сосенка’ й іншу — одного із його заступників ‘Кор- шуна’ й вирішили пробиратися на південь Волинської обл. через 27 Архів Управління Служби безпеки України (УСБУ) у Волинській обл. — Спр. 8054фп. (архівна кримінальна справа Брися Олексія Семеновича). — Арк. 110. 28 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 52. — Арк. 96—96зв. 29 Там само; Спр. 52. — Арк. 96. 30 Новицький С. У змаганнях за волю волинської землі // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 5: Волинь і Полісся. Німецька окупація. — Кн. 3. Спомини учасників. — Торонто: Літопис УПА, 1984. — С. 186. 31 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 52. — Арк. 45, 68. 230 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Горохівщину в тодішній Берес- течківський р-н32. 2-й батальйон Сумського з’єднання з 28 січня перебував на марші за маршрутом Оса — Вербично — Чорніїв — Сви- нарин — Осекрів — Мочулки, огинаючи Свинаринський ліс із північного сходу33. По ходу руху воякам Кульбаки довелося зі- ткнутися із сотнею УПА в р-ні с. Бобли, а згодом його застави в с.с.Осекрові і Мочулках змуси- ли до відступу іншу сотню34. 29 січня 1944 р. основні сили Сумського з’єднання продовжи- ли рух за маршрутом свого рей- ду. 1-й і 3-й СБ, прочистивши південну частину Свинаринсько- го лісу, дійшли до с. Тумин, а 2-й СБ рухався в напрямку Озютичі — Рудня — Якимівка — Холопичі — Діброва — Шельвів — Войнин — Кремеш — Защитів (якого досяг 31 січня)35. Переформулювати так:30 січня, відступаючи, група ‘Сосенка’ мала ще три бої з партизанами батальйону Бакрадзе й кавескадроном: у с. Бискупичі- Руські (нині — Нехвороща Володимир-Волинського р-ну), кол. Луковичах і в Старому Загорові Локачинського р-н36. У Бискупичах партизани взяли в полон трьох вояків УПА, знищили склади з продовольством і майном, а також трактор «Ін- тернаціонал»37. «Пропустивши без пострілу кавескадрон, заскоче- ні ним націоналісти зайняли неприступні позиції на південному Командир кавалерійського ескадрону партизанів Олександр Ленкін. 32 Архів УСБУ у Волинській обл… — Арк. 49зв, 66—66зв. 33 ЦДАГО України. — Ф. 63. —Оп. 1. — Спр. 5. —Арк. 47. 34 Там само. — Спр. 198. — Арк. 7. 35 Там само. — Спр. 5. — Арк. 48, 49—50; Спр. 198. — Арк. 7. 36 Войцехович В. Партизани ідуть на Захід... — С. 135; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 15… — С. 102; ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 51. 37 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 52. — Арк. 45, 68зв. 231 № 22Ігор Бігун Розгром загону ім. Богуна радянськими партизанами березі річки Свинаринки [ідеться про р. Луга-Свинорийка — І. Б.]. Щоб підійти до супротивника, потрібно було просуватися кіло- метровим насипом через болото під сильним кулеметним і мі- нометним вогнем. Після перших пострілів роти авангарду роз- горнулися, стрімким ударом збили деморалізовані підрозділи УПА, і тільки нічна темрява врятувала Сосенка від остаточного роз- грому», — писав у звіті Вершигора38. Хоча бої навіть з таким деморалізованим противником не були аж занадто легкими. З’єднання стояло на днівці в с. Загайцях непо- далік Старого і Нового Загорова, як фуражири артбатареї та роз- відроти зіткнулися з колоною козаків ‘Сосенка’. «Боєць артбатареї Галяуф, який в’їхав у колону противника, був убитий, боєць Гор- бовцев поранений, бійці опергруппи НКГБ СРСР — Рєпко, Алещен- ко, Горбенко потрапили в полон», — зафіксовано в партизанському звіті39. Правда, 31 січня в черговому бою їх відбили партизанські кавалеристи. Розслідувавши обставини їх полону, партизанське ко- мандування наказало розстріляти Рєпка як такого, що добровільно здався в полон і не попередив інших про повстанців40. 30 січня 1944 р. 2-га рота 3-го СБ натрапила в с. Хорів Лока- чинського р-ну на групу з дев’яти націоналістів, які вчинили опір. Усі вони загинули, а партизанам дісталися великі трофеї зброї, боєприпасів, а також документи штабу загону ім. Богуна41. Штабні папери стануть найціннішою знахідною червоних — серед них вони знайдуть відомості про переговори командування загону ім. Богуна з Володимир-Волинським гебітскомісаріатом у грудні 1943 р. Цим фактом радянська пропаганда скористається сповна. Тим часом, до партизанів перейшли узбеки, а також час- тина колишніх підлеглих курінного О. Брися-‘Остапа’ на чолі зі сотенним А. Пілішенком-‘Бортенком’ і другим заступником М. Семенюком-‘Орлом’42. Вершигора писав, що ввечері 30 січня 38 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 51. 39 Там само. — Спр. 5. — Арк 51. 40 Там само. — Арк 52 41 Там само. — Арк. 97, 98зв.; Войцехович В. Партизани ідуть на захід... — С. 135. 42 Архів УСБУ у Волинській обл… — Арк 67; За даними Я. Антонюка, Андрій Пілішенко ‘Бортенко’ раніше був червоноармійцем, а в УПА потрапив з полону. (Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930—1955). — Торонто; Львів, 2014. — С. 539). Можливо, цим і зумовлений його перехід на бік червоних партизанів. 232 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА розвідка кавескадрону зустріла «сотню Науменка» під коман- дуванням узбека Міра Олієва- ‘Ташкента’, яку супроводжу- вала група працівників Служби безпеки ОУН. Есбістів роззбро- їли, а підлеглих ‘Ташкента’ розподілили по партизанських підрозділах43. Семенюк теж опи- нився у партизанів того ж дня44. Отже, тепер з партизанами були вірменські й узбецькі бій- ці, а також деякі колишні чер- воноармійці — росіяни та укра- їнці, які раніше служили в УПА. Командування ковпаківців ши- роко використало цей факт у своїй пропаганді. Негайно було випущено «Звернення до коза- ків, військовополонених, солда- тів Татарського легіону, узбеків, грузинів, туркмен, колишніх бійців Червоної армії, які стали на службу німецькому фашизму» російською мовою. Зайве говорити про зміст відозви — червоні, очікувано, агітували приєднуватися до них. Але як взірець, слідувати якому вони закликали адресатів летючки, наводилися «вірмени капітана Серго, узбеки з команди- ром сотні Мір-Олієвим — Ташкент, рота татар лейтенанта Тагіро- ва й багато інших, які були на службі в німців…»45. Друге звернення українською мовою було адресоване «до українців, росіян, армян та узбеків, що знаходяться в лавах Командир 3-го батальйону Сумського з’єднання Петро Брайко. 43 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 52, 56. Зброяр С. Новицький- ‘Сербин’, що теж був тоді в полоні, згадував: «…два партизани завели нас трьох до іншої великої хати, де було вже біля 30 затриманих, переважно молодих хлоп- ців… Коли добре стемніло, забирали з-поміж нас по одному арештованому що 5—6 хвилин. Так забрали п'ятьох. Згодом я довідався, що їх розстріляли. Вони були з боївки СБ» (Новицький С. У змаганнях за волю волинської землі… — С. 189). 44 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 158. — Арк. 9, 12зв—13. 45 Там само. — Спр. 153. — Арк. 13. 46 Там само. — Арк. 25. 233 № 22Ігор Бігун Розгром загону ім. Богуна радянськими партизанами УПА»46. Підписанти — «курінний, командир школи «Лісові чорти» М. Семенюк-‘Орел’, «капітан сотні армян Серго» (С. Арутюнянц), «сотенний сотні узбеків» М. Олієв‘Ташкент’47 та «інші, всього 96 підписів». Листівка таврувала командування УПА агентами Геста- по, зрадниками й брехунами й закликала переходити на бік ра- дянських партизанів і Червоної армії48. Обози й дві нестройові сотні загону ім. Богуна під командуван- ням ‘Коршуна’ й ‘Остапа’ повинні були тримати курс на Зави- дівський ліс. Однак, оскільки червоні, дізнавшись про маршрут повстанців, 31 січня перебралися в с. Переславичі Порицького (нині — Іваничівського) р-ну, то вони повернули в Берестечків- ський р-н49. За декілька днів група ‘Коршуна’—‘Остапа’ з’єдналася з групою ‘Кліща’ в колонії Стависька біля м. Лобачівки, і певний час загін перебував у Берестечківському р-ні50. Лікар Шая Варм свідчив, що загін прибув на початку лютого в «с. Коміф» (очевид- но, Колмів на північний схід від Лобачівки)51. 31 січня майор Кульбака звітував у штаб партизансько- го з’єднання, що «за даними військовополонених націоналістів, Сосенко (Кліщ) від’їхав із групою 300—35 чол. у напрямі м. Бе- рестечка. Решта розходяться по домівках і влаштовуються в місцевих мешканців для тимчасового перебування»52. Утім, є аль- 47 Олієв Мір (?—?). Псевдо ‘Ташкент’. Уродженець м. Ташкент (Узбекистан). Мав вищу педагогічну освіту. Як старший лейтенант Червоної армії потрапив до ні- мецького полону. Утримувався в таборі для військовополонених під Грубешевом. Зголосився на німецьку службу й служив у гарнізоні смт. Олика Ківерцівського р-ну Волинської обл., звідки навесні 1943 р. втік до УПА. Працював у політвід- ділі УПА, редагував бюлетені мовами східних народів, а також газету для уро- дженців Середньої Азії «Орта асіа холкарі» (видавалася латинкою). Із 16 серп- ня 1943 р. — командир узбецького національного відділу загону ім. Богуна. Брав участь у Конференції поневолених народів Східної Європи й Азії 21—22.11.1943 р. 30.01.1944 р. перейшов на бік Сумського партизанського з’єднання. Подальша доля невідома (Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників… — С. 508; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 14... — С. 87; Стецишин О. Бандерівський інтернаціонал: грузини, росіяни, євреї… — Львів: Часопис, 2015. — С. 224, 300). 48 Там само. 49 Архів УСБУ у Волинській обл… — Арк. 49зв—50; Спр. 5. — Арк. 52; 50 Архів УСБУ у Волинській обл… — Арк. 50, 66зв-67; Галузевий державний архів (ГДА) СБУ. — Ф. 6. — Спр. 75893фп (архівна кримінальна справа Варма Шаї Давидовича). — Арк 11—11зв. 51 ГДА СБУ. — Ф. 6. — Спр. 75893фп … — Арк. 11зв. 52 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 198. 234 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА тернативні оцінки чисельності загону ім. Богуна після відступу зі своєї бази. Так, на думку Вершигори, із ‘Сосенком’ залишилося біля 50 кінних і 70 піших повстанців53. Схожа позиція була й у за- ступника командира ВО «Турів» Миколи Павловича-‘Яворенка’, який стверджував на допиті в НКВД, що після розгрому бійців у ‘Сосенка’ залишилося не більше ста54. 3 лютого 1944 р. Вершигора радирував нагору: під час бою із загоном ім. Богуна знищено 180 солдатів й офіцерів, взято в полон 150 осіб, знищено 12 складів з продовольством і обмунди- руванням, табір і гарматну майстерню, 4 гармати, 5 автоматів, 900 снарядів, 614 гвинтівок, 130 тонн хліба. Трофеями партизанів стали: один 120-мм міномет і 12 мін, сім 72-мм мінометів і 63 міни до них, 22 станкові кулемети, 4 кулемети ДС, 12 кулеметів РП, 4 автомати, 174 гвинтівки, 60 шт 76-мм снарядів, 70 шт 45-мм снарядів, 1 мотоцикл, 10 велосипедів, 4000 гвинтівкових набоїв, 38 тонн м’яса і 1 тонна сала55. Загальні втрати своїх військ за період з 5 по 31 січня (в боях проти загонів ‘Лисого’ й ‘Сосенка’) партизанський ватажок оцінив усього в 16 загиблих і 28 поранених. Зате приріст з’єднання склав 236 осіб, переважно колишніх військовополонених56. Поза сумніва- ми, левова частках їх перейшла із загону ім. Богуна. До місцевого населення та польських формувань із приводу розгрому військ Антонюка сумські партизани випустили «Попе- редження»: «Радянськими військовими частинами розгромлено банди ні- мецького агента бандерівця Антонюка — Сосенка — Кліща. Час- тину бандитів знищено, лісові бази зруйновано, решта бандитів розбіглися в паніці. Загроза нападу на польські села і грабунку мирного населення минула. Радянське командування попереджає польські збройні загони, що в разі їх нападу на мирне українське населення ці загони бу- 53 Вершигора П. Рейд на Сан и Вислу. — М.: Воениздат, 1960 — [Електронний ресурс] — Режим доступу URL: http://militera.lib.ru/memo/russian/vershigora_ pp2/05.html. 54 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 15… — С. 78. 55 Там само. — Т. 4.... — С. 139. 56 Там само. 235 № 22Ігор Бігун Розгром загону ім. Богуна радянськими партизанами дуть розглядатися нами як посіпаки німців, і з ними буде те ж саме, що і [з] бандами УПА. Пора зрозуміти, що ворожнечу між українцями та поляками спровокували німці. За єдиний фронт усіх слов’янських народів, у тому числі українців і поляків, проти спільного ворога — німецького фашиз- му! Командування радянських військ партизанів»57. Розгромивши «Січ», Сумське партизанське з’єднання не затрима- лося надовго на півдні Волинської обл. Завданням ковпаківців було вийти на територію Польщі в район м. Білгорая. Тому шлях з’єднання лежав на південь — у бік м. Порицька (нині — с. Павлівка Іваничів- ського р-ну), потім м. Горохова і, врешті-решт — на м. Раву-Руську в дистрикті «Галичина» (нині Львівська обл.) й далі на захід. На шляху до кордону між райхскомісаріатом «Україна» та Гали- чиною червоні мали сутички з дрібними групами націоналістів. Прав- да, з партизанських документів не завжди можна визначити, чи це були уламки загону П. Антонюка чи інші місцеві відділи УПА чи ОУН. 6 лютого 5-та рота 1-го СБ, що робила засідки проти німців на шосе Луцьк—Володимир-Волинський, взяла в полон колишнього командира загону ім. Богуна, інспектора штабу ВО «Турів» Воло- димира Луня-‘Лівара’ та кількох інших керівників УПА58. 7 лю- того бійці Кульбаки здійснили операцію зі знищення чоти УПА в околицях м. Лобачівки. Результат — 6 полонених (в т. ч. троє гру- зинів із горохівського табору військовополонених), решта встигли відступити до лісу59. Імовірно, то був ар’єргард загону ім. Богуна, бо «всі групи УПА з м. Лобачівка вибули 5.02.44 вночі в напрямі м. Берестечко»60. У ніч із 9 на 10 лютого в р-ні на південний схід від м. Кристи- нополя (нині — Червонограда) Сумське з’єднання форсувало р. За- хідний Буг і 10 лютого було вже в районі Рави-Руської61. Із загона- ми УПА по німецькому боці фронту ковпаківці більше не воювали. 57 ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 153. — Арк. 9. 58 Там само. — Спр. 5. — Арк. 84. 59 Там само. — Спр. 198. — Арк. 8-9; Спр 78. — Арк 12зв. 60 Там само. — Спр 78. — Арк 12зв. 61 Вершигора П., Зеболов В. Партизанские рейды... — С. 82, 86; ЦДАГО України. — Спр. 5. — Арк. 87. 236 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Якими ж були фактори такої впевненої перемоги партизанів Сумського з’єднання над загоном ім. Богуна? Адже якщо джерела УПА зображують розгром загону як справжню катастрофу, то в партизанських оперативних зведеннях бої з повстанцями у Сви- наринських лісах фігурують як тривіальна, з воєнного погляду, операція в межах більших боїв і диверсій Львівсько-Варшавського рейду. По-перше, в основі успіху партизанів, на нашу думку, лежала їх суттєва чисельна перевага над загоном УПА. Адже, співвідно- шення сил було понад 1300 бійців проти 400—600 повстанців. На кожен ковпаківський батальйон (плюс ескадрон кінноти) припада- ло тільки по одній повстанській сотні62. І варто наголосити, що до скорочення чисельності загону ‘Сосенка’ спричинилося саме ж командування ВО «Турів». Схема початкового етапу Львівсько-Варшавського рейду Сумського партизанського з’єднання. 62 Якщо бути точним, безпосередньо проти «Січі» діяло три батальйони партиза- нів, а четвертий (командир — капітан Іван Токар) у цей час діяв у відриві від осно- вних сил у Порицькому р-ні проти місцевих відділів УПА. Незважаючи на це, чи- сельна перевага партизанів під час нападу на «Січ» залишалася значною (ЦДАГО України. — Ф. 63. — Оп. 1. — Спр. 78. — Арк. 10). 237 № 22Ігор Бігун Розгром загону ім. Богуна радянськими партизанами Наприклад, ще 28 вересня 1943 р. тодішній командир загону ‘Лівар’ отримав наказ вислати дві сотні піхоти в розпорядження шефа штабу ВО ‘Вовчака’, артилерію — до командира ‘Охріма’ і ще 5 кіннотників «вгору»63. Рівно за місяць, 28 жовтня, за новим наказом, загін мусив вислати ще 50% своєї важкої зброї і 20% бо- єприпасів до штабу ВО64. Наказ командира ВО Ч. 34 від 30 листо- пада 1943 р. зобов’язував усіх командирів куренів звільнити з лав УПА неохочих та нездатних служити за станом здоров’я65. 27 груд- ня 1943 р. ‘Сосенкові’ доручили вислати 25 вояків на навчання в старшинську школу66. А 3 січня 1944 р. — ще 90 бійців при повному озброєнні на зв’язковий пункт. Наказом Ч. 10 від 15 січня 1944 р. від загону ім. Богуна забрали сотню ‘Нерозлучного’, залишивши тільки три піші сотні67. Протягом грудня 1943 р. — січня 1944 р. відбулася реорганізація загону, коли курені було розформовано і скорочено кількість сотень68. Так загін (еквівалент армійського полку) де-факто перетворився на курінь (батальйон). Другим чинником розгрому «Січі» стала зрада вірменського відділу. Ніхто не очікував, що колишні військовополонені, які за півроку служби в УПА добре проявили себе в боях проти нацистів і в охороні важливих об’єктів, з наближенням радянських парти- занів таємно змовляться з ними69. Можливо, Вершигора й не став би атакувати «Січ» (його основним завданням було вийти на терен Польщі), якби зрадники не надали йому докладні відомості про розташування бази й найголовніше — паролі й відгуки. Завдяки знанню паролів партизани скористалися фактором раптовості й легко придушили передові дозори УПА. 63 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943—1944. — Київ; Торонто, 1999. — С. 494 64 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943—1944. — Київ; Торонто, 1999. — С. 501. 65 Там само. — С. 515. 66 Там само. — С. 535. 67 Там само. — С. 542—543. 68 Архів УСБУ у Волинській області. — Спр. 8054фп. (архівна кримінальна справа Брися Олексія Семеновича) — Арк. 69зв, Арк. 71; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 15. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: протоколи допитів за- арештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1946— 1952. Книга 2. — Київ; Торонто, 2011. — С. 138. 69 Стецишин О. Бандерівський інтернаціонал: грузини, росіяни, євреї… — Львів: Часопис, 2015. — С. 78—82. 238 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА З огляду на це, безпідставною виглядає одна з причин розстрі- лу П. Антонюка-‘Сосенка’, ‘Кліща’, яку наводять джерела. Якщо в офіційному вирокові Антонюка звинувачували в несанкціонова- них переговорах із німецькими окупантами, то неофіційно поши- рилася версія, відповідно до якої, йому ставили в провину пораз- ку від Сумського з’єднання70. Але, як ми показали вище, шансів у загону ім. Богуна не було. На останок, варто сказати, що наслідком розгрому «Січі» були події більш трагічні, ніж суто військова поразка УПА. Скористав- шись тим, що села, розташовані в околицях Свинаринських лісів, залишилися без захисту сотень загону ім. Богуна, польська 27-ма Волинська дивізія Армії Крайової протягом першої половини лю- того 1944 р. вчинила криваву розправу над місцевим цивільним українським населенням71. 70 Див. напр.: Горун В. Сосенко. Командир Січі УПА на Володимирщині. — Волинь. — Б. м., 1995. — С. 35; ГДА СБУ. — Ф. 6. — Спр. 75893фп… — Арк. 11зв.; Коханська Г. З Україною в серці. Спомини. Серія «Літопис УПА Бібліотека». — Том 9. — Торонто; Львів, 2008. — С. 63; Літопис Української Повстанської Армії. Т. 27. Роман Петренко. За Україну, за її волю. Спогади. — Торонто; Львів: Літопис УПА. — С. 204—205; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 15… — С. 78, 86. 71 Див. докладніше: Ольховський І. Кривава Волинь. — Кн. 2. Українсько-польське протистояння на теренах Турійського району Волинської області у 1939—1945 роках. — Київ: Гарт, 2011. — С. 29, 46—47, 56—57, 63—75, 128—132, 134—137, 141—147, 149, 152—155, 167; Український здвиг: Волинь. 1939—1955 / Упор. В. Сергійчук. — Київ: Українська видавнича спілка, 2005.— С. 388; Царук Я. Трагедія волинських сіл 1943—1944 рр. Українські і польські жертви збройного протистояння. Володимир-Волинський район. — Львів, 2003. — С. 40—47, 50—62, 86—95, 125—133.

Розгром загону ім. Богуна радянським Сумським партизанським з’єднанням у січні 1944 р.

Репозитарії

Схожі ресурси