Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни

Стаття розповідає про відновлення антирадянського опору на Запоріжжі в 1947—1951 рр. Показано, що основним формами налагодження підпільної мережі була діяльність емісарів ОУН(р) із Західної України та утворення стихійних організацій (як от: «Група українських підпільників») з їх подальшими контактам...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Щур, Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2017
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Період збройної боротьби ОУН і УПА
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181898
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни / Ю. Щур // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 245-258. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181898
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1818982021-12-05T01:27:55Z Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни Щур, Ю. Період збройної боротьби ОУН і УПА Стаття розповідає про відновлення антирадянського опору на Запоріжжі в 1947—1951 рр. Показано, що основним формами налагодження підпільної мережі була діяльність емісарів ОУН(р) із Західної України та утворення стихійних організацій (як от: «Група українських підпільників») з їх подальшими контактами з ОУН. З’ясовано, що останньою задокументованою спробою організації осередку ОУН(р) у регіоні була діяльність П. Петрука-‘Ворон’, ‘Яструба’ в 1951 р. The article tells about recommencement of the Anti-Soviet resistance in Zaporizhia region in 1947—1951. It is revealed that the most widespread ways of establishing underground network were OUN(R) emissarys’ from Western Ukraine activities and grassroots organizations emergence (i. e. “Group of the Ukrainian Underground Workers”) with their following contacts with OUN. It is found out, that the activity of P. Petruk, alias ‘Voron’,’Yastrub’, in 1951 was the last documented attempt to organize an OUN(R) cell in the region. 2017 Article Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни / Ю. Щур // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 245-258. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181898 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА Щур, Ю. Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни Український визвольний рух
description	Стаття розповідає про відновлення антирадянського опору на Запоріжжі в 1947—1951 рр. Показано, що основним формами налагодження підпільної мережі була діяльність емісарів ОУН(р) із Західної України та утворення стихійних організацій (як от: «Група українських підпільників») з їх подальшими контактами з ОУН. З’ясовано, що останньою задокументованою спробою організації осередку ОУН(р) у регіоні була діяльність П. Петрука-‘Ворон’, ‘Яструба’ в 1951 р.
format	Article
author	Щур, Ю.
author_facet	Щур, Ю.
author_sort	Щур, Ю.
title	Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни
title_short	Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни
title_full	Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни
title_fullStr	Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни
title_full_unstemmed	Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни
title_sort	намагання оун(р) відновити мережу в запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН і УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181898
citation_txt	Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни / Ю. Щур // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 245-258. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT ŝurû namagannâounrvídnovitimerežuvzaporízʹkíjoblastípíslâzakínčennânímecʹkoradânsʹkoívíjni
first_indexed	2025-07-15T23:39:43Z
last_indexed	2025-07-15T23:39:43Z
_version_	1837758188946980864
fulltext	245 Юрій Щур Кандидат історичних наук, Запорізький науково-дослідний центр «Спадщина» Стаття розповідає про відновлення антирадянського опору на Запоріжжі в 1947—1951 рр. Показано, що основним формами налагодження підпільної мережі була діляльність емісарів ОУН(р) із Західної України та утворення сти хійних організацій (як от: «Група українських підпільників») з їх подальшими контактами з ОУН. З’ясовано, що останньою задокументованою спробою організації осередку ОУН(р) у регіоні була діяльність П. Петрука‘Ворон’, ‘Яструба’ в 1951 р. Ключові слова: мережа ОУН, Запорізька область, Група українських підпіль ників, CУЗ. Yuriy Shchur OUN(R) Attempts to Recover its Network in Zaporizhia Oblast after the End of the GermanSoviet War The article tells about recommencement of the AntiSoviet resistance in Zaporizhia region in 1947—1951. It is revealed that the most widespread ways of establishing underground network were OUN(R) emissarys’ from Western Ukraine activities and grassroots organizations emergence (i. e. “Group of the Ukrainian Underground Workers”) with their following contacts with OUN. It is found out, that the activity of P. Petruk, alias ‘Voron’,’Yastrub’, in 1951 was the last documented attempt to organize an OUN(R) cell in the region. Key words: OUN network, Zaporizhia Oblast, “Group of the Ukrainian Underground Workers”, Eastern Ukrainian lands. 246 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА НАМАГАННЯ ОУН(р) ВІДНОВИТИ МЕРЕЖУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ На момент закінчення німецько-радянської війни про існуван- ня розгалуженої мережі націоналістичного підпілля на території Запорізької області мова не йде. Після розробки радянських органів держбезпеки, яка була проведена восени 1943 — навесні 1945 рр., на свободі залишилися поодинокі оунівці, які, за наявною на сьо- годнішній день інформацією, не проводили жодної діяльності1. Не в останню чергу це було пов’язано із арештами та виїздом керівни- цтва націоналістичного підпілля і неможливістю відновлення ста- рої організаційної мережі2. Показово, що на оперативному обліку по антирадянському підпіллю у відділі по боротьбі з бандитизмом (ББ) УНКВД Запорізької області перебували, здебільшого, учас- ники ОУН, які в якості переселенців прибули на територію області з Польщі3. На переселенців із західноукраїнських земель свої плани мали і функціонери ОУН(р). Зокрема, у зверненні «До керівних і ря- дових революціонерів» (3 листопада 1947 р.) надавалися вказівки членам ОУН проводити роботу серед тих, кого виселяють на Над- дніпрянську Україну: а) переселенці повинні широко розповідати жителям Наддні- прянщини про те, що їх виселили за участь їх рідних в УПА; б) пропагувати боротьбу УПА; 1 За даними 4-го відділу МГБ УРСР, у 1943—1947 рр. радянськими органами дер- жавної безпеки було ліквідовано 15 підпільних організацій ОУН та арештовано 130 оунівців у Запорізькій області: Іщук О., Ніколаєва Н. Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» // Український визвольний рух. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 327. 2 Як приклад можемо навести випадок із активістом мелітопольської ОУН П. Буценком, який після повернення радянської влади та звільнення з нацистсько- го ув’язнення одного з керівників підпілля Л. Сухіна-Фоменка намагався у остан- нього отримати настанови для подальшої діяльності. Не маючи жодного зв’язку з керівництвом вищого рівня, ніяких вказівок Л. Сухіно-Фоменко надати не зміг, а сам в скорому часі був заарештований та засуджений // Архів Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (далі — АУ СБУ ЗО). — Фонд припинених справ (далі — ФПС). — Спр. П-19344. — Т. 1. — Арк. 38—39. 3 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі — ГДА СБУ). — Ф. 2. — Оп. 95. — Спр. 58. — Арк. 1. 247 № 22Юрій Щур Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області… в) поширювати підпільну літературу4. Проблема поширення мережі ОУН на Наддніпрянську Укра- їну після закінчення німецько-радянської війни для керівництва українського націоналістичного руху стояла досить гостро. Всі усвідомлювали, що після повернення радянської влади суттєво змінилися умови діяльності. Організаційну мережу відновлювати було досить важко, інколи — неможливо. Створення осередків ОУН відбувалося, здебільшого, «з нуля». Успішність здійснення планів ОУН на Наддніпрянщині значно залежала від якості проведеної агітаційно-пропагандистської робо- ти. У квітні 1947 р. було розроблено «Короткі вказівки з пропа- гандивної роботи» де наголошувалося на необхідності ознайомлення східняків із метою та завданнями українського націоналістичного руху5. Так, зокрема, у звіті про роботу тех-звена Букачівського ра- йонного осередку пропаганди ОУН за червень 1947 р. вказувалося, що спеціально для поширення на Наддніпрянській Україні було надруковано наступні видання: 1. За що бореться Українська Повстанська Армія; 2. До української молоді Східної України; 3. Постанови ІІІ-го Надзвичайного Великого Збору ОУН; 4. Українці, брати зо східних областей; 5. До голодуючих; 6. Брати з-над Дніпра; 7. Чому ми боремося з московським большевизмом; 8. Українська жінка в боротьбі за УССД; 9. Облуда — а демократія; 10. Процес денаціоналізації України; 11. Загальні пропагандивні заклики. Вказані матеріали було розіслано в 9 областей Наддніпрян- ської України, зокрема і в Запорізьку: «Літературу вислано пере- важно через голодуючих та вчителів зі СУЗ, яким при передачі 4 ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. — Арк. 1—7. 5 Русначенко А. Народ збурений: Національно-визвольний рух в Україні й національ- ні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940—50-х роках. — К.: УВ «Пульсари», 2002. — С. 351. 248 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА літератури і припорученні завести її в означене місце наділювано збіжжям та іншими харчовими продуктами»6. Умови життя у післявоєнний час, політика радянського ке- рівництва спричинилися до того, що в середовищі робітничої та студіюючої молоді проявлялися антирадянські настрої, які інколи отримували оформлення у вигляді підпільних організацій. Протя- гом березня-листопада 1947 р. у м. Гуляйполе навколо місцевого жителя Я. Трояна сформувався гурт молоді, яка була налаштова- на проти радянської влади. У листопаді в помешканні Я. Трояна відбувся перший організаційний збір, який мав на меті виробити план й методи боротьби з радянською владою й намітити план по- дальшої діяльності. Організація отримала назву «Підпільники України», яка з часом трансформувалася у «Групу українських підпільників». Очолив новостворену організацію Я. Троян. Крім нього в установ- чих зборах брали участь В. Семенюта, П. Семенюта, Г. Новак та П. Литвиненко7. Протягом 1947—1948 рр. у Гуляйполі до ГУП були залучені ще 7 осіб. Організаційна структура ГУП мала наступний вигляд: Я. Тро- ян — керівник, П. Семенюта — заступник, В. Семенюта — скарб- ник. Щомісяця гупівці мали робити внески в розмірі 5—10 карбо- ванців на потреби організації. За ці гроші, зокрема, було придбано 50 дрібнокаліберних патронів, бабіт для відливки шрифту, папір для друку листівок тощо8. З метою конспірації у ГУП дотримувалися відповідних правил поведінки. Зокрема, члени організації мали знати лише тих, хто їх завербував й давали усне зобов’язання зберігати у таємниці усю інформацію про ГУП. За порушення таємниці — фізична ліквіда- ція9. ГУП мала власну печатку, яка була виготовлена працівником взуттєвої фабрики В. Зінченком із підбора чоловічих туфель10. Пе- 6 Літопис УПА. Нова серія. — К.; Торонто: Літопис УПА, 2011. — Т. 18: Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-Східної та Південної України. — С. 583— 584. 7 АУ СБУ ЗО. — ФПС. — Спр. П-19709. — Т. 1. — Арк. 26—29. 8 Там само. — Т. 2. — Арк. 318. 9 Там само. — Т. 1. — Арк. 112. 10 Там само. — Арк.94зв. 249 № 22Юрій Щур Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області… чатка мала вигляд неправильного п’ятикутника, на якому з обох боків були зображені колоски пшениці, вгорі — сонце, а в цен- трі — великим літерами абревіатура «ГУП»11. Зберігалася печатка спершу у Я. Трояна, пізніше Троян передав її П. Семенюті12. Підпільниками було підготовлено листівку, у якій закликали молодь не йти на навчання до фабрично-заводських та ремісничих училищ. Поширити її випала можливість по дорозі на медичну ко- місію до обласного військкомату. Тоді гупівцями у Гуляйполі, Орі- хові та Запоріжжі було поширено 20 рукописних екземплярів13. Станом на літо 1948 р. підпільний гурток набуває класичного організаційного вигляду. Розширюється кадрова база: під час по- їздки Я. Трояна до Запоріжжя засновується осередок у обласному Белецький Микола. Дитюк Василь. Гольц Борис. Зінченко Василь. 11 АУ СБУ ЗО. — ФПС. — Спр. П-19709. — Т. 3. — Арк.1—3. 12 Там само. — Т. 1. — Арк.94зв. 13 Там само. — Арк.39, 44—45. 250 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА центрі. Таким чином, організація вже мала два осередки. У Гу- ляйполі ГУП очолював один з співзасновників П. Семенюта, запо- різьким керував Я. Троян, одночасно залишаючись головою усієї «Групи»4. Гуляйпільський осередок нараховував 11 членів, основна час- тина з яких працювала на взуттєвій фабриці. Запорізький осеред- ок — 6 осіб із середовища робітничої молоді15. Планувалося через знайомих створити осередки ГУП у Оріхові та на шахтах Донбасу. Відповідальною особою за це був призначений П. Литвиненко16. Розуміючи, що самотужки проводити підпільну діяльність не- можливо, Я. Троян шукав зв’язків із оунівським підпіллям. Улітку 1948 р. до ГУП приєднався житель Гуляйполя П. Шишко, який пе- ред тим був учасником оунівської боївки під командуванням ‘Гука’ на Кременеччині у Тернопільській області і, уникаючи пересліду- вання радянських органів держбезпеки після одного з бойових зі- ткнень, повернувся до рідного міста. Отримавши від П. Шишка дані про базування відомих йому повстанських відділів на Захід- ній Україні, Я. Троян планував виїхати на Тернопільщину задля встановлення зв’язків із підпіллям ОУН та боївками УПА. Виїха- ти до Західної України Я. Троян не встиг через розкриття групи співробітниками МГБ17. Відмітимо, що серед речових доказів, які фігурують у справі ГУП, є карта західних областей України із по- мітками в районах Кременець — Шумськ — Великі Дедеркали18. У перші місяці 1949 року Управління МГБ у Запорізькій області отримало від агентури інформацію про діяльність ГУП у Запоріж- жі та Гуляйполі. Внаслідок проведеної операції працівникам органів держбезпеки вдалося заарештувати 19 членів Групи. Під час обшу- ків та арештів було вилучено пістолет з набоями, саморобну печат- ку та низку документів. За вироком Військового трибуналу Запо- різької області всі учасники ГУП були засуджені до різних строків ув’язнення — від 10 до 25 років виправно-трудових таборів19. 14 АУ СБУ ЗО. — ФПС. — Спр. П-19709. — Т. 1. — Арк. 129зв. 15 Там само. — Арк. 35, 51, 64, 66. 16 Там само. — Арк. 14, 20. 17 Там само. — Арк. 69, 81. 18 Там само. — Т. 3. — Арк. 1—4. 19 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.) // Літопис Української Повстанської Армії. Бібліотека. — Т. 11. — Торонто; Львів: Видавництво «Літопис УПА», 2011. — С. 141—142. 251 № 22Юрій Щур Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області… Необхідно відмітити головну особливість і свого роду унікаль- ність Групи українських підпільників в історії українського на- ціоналістичного руху 1940-х рр. на території Запорізької області. Перш за все — організаційний момент: підпільна організація була створена звичайними жителями Гуляйполя, без участі кадрових підпільників-оунівців. І вже сформована структура шукала вихо- дів на організоване підпілля або збройну боївку. І саме на Західній Україні, оскільки серед членів ГУП був легалізований боєць УПА. Про існування осередків мережі ОУН у Гуляйполі, або Запоріж- жі, в основній масі розгромлених ще у 1944—1945 роках, молоді патріоти могли просто не знати. На сьогоднішній день автор не володіє інформацією саме про подібні організовані групи та осередки націоналістичного руху на території Запорізької області після викриття Групи українських підпільників. Разом із тим, керівництво підпілля ОУН не полиша- ло планів охопити своєю діяльністю усі регіони України. Серед чотирьох тактичних схем, розроблених Проводом ОУН(р), одна мала безпосереднє відношення до Наддніпрянщини. План «Орлик» (інша назва — «Харків») передбачав поширення на- ціоналістичного впливу на східні області України. Робота в цьому напрямку була закодована під назвою «університет», а особи за- лучені до ОУН — «університетки»20. Плани реалізації цієї програми простежуються в організацій- них документах керівників ОУН-р, які співробітники МГБ вилу- чили під час чекістсько-військових операцій. У вбитого керівника крайового проводу ОУН(р) «Захід-Карпати» П. Слободяна ‘Єфре- ма’ було вилучено блокнот із зашифрованими записами. Після розшифрування виявилося, що ОУН(р) мала намір широко роз- горнути роботу на сході. Для цього за кожним окружним проводом ОУН були закріплені 2—3 східні області, де мала здійснюватися підпільна робота. Запорізька область, разом з Дніпропетровською, були закріплені за Коломийським проводом (умовний шифр «21»)21. 20 Нікольський В. Підпілля ОУН (б) у Донбасі. — К.: Інститут історії НАН України, 2001. — С. 80. 21 ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. — Арк. 300—306; Іщук О., Ніколаєва Н. Діяльність молодіжних структур ОУН(б) на території центральних та східних областей України у 1945—1954 рр. // Український визвольний рух. — Львів: Центр досліджень визвольного руху; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2006. — Зб. 8. — С. 231. 252 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Керівництво ОУН вважало, що поширення мережі на Наддні- прянську Україну можливе навіть за рахунок послаблення осеред- ків на Західноукраїнських землях22. Враховуючи тотальний контр- оль з боку радянських спецслужб, для реалізації поставлених цілей значна ставка робилася на переселенців та спеціалістів, яких відправляли на Наддніпрянську Україну. Звертали на це увагу і співробітники радянських органів держбезпеки. Зокрема, у огляді вилучених оунівських документів та інших матеріалів, що характе- ризують діяльність підпілля кінця 1940-х — початку 1950-х рр., за підписом начальника управління 2-Н МГБ УРСР підполковника Са- раєва, зазначалося, що керівництво ОУН намагається встановити письмовий або безпосередній зв’язок із переселенцями, які виїхали на територію Наддніпрянської України. Також, з метою створення Козачков Микола. Лебеденко Григорій. Колодязний Федір. Літкін Михайло. 22 ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. — Арк. 64. 253 № 22Юрій Щур Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області… необхідної бази для розгортання діяльності у східних областях, під виглядом переселенців направлялися й кадрові підпільники з числа оунівців, які проживали на легальному становищі. Закріплюючись на новому місці проживання, вони проводять роботу серед пересе- ленців й місцевого населення, організовують опорні пункти й під- тримують зв’язок із підпіллям на Західній Україні23. Подібні випадки фіксували й співробітники Запорізького управління МГБ. Зокрема, весною 1950 р. проводилася попередня агентурна розробка сестер Тодорчук (переселенок з с. Михал- ків Мельнице-Подільського району Тернопільської обл.24), які до виїзду в Мелітопольський район Запорізької області наприкінці 1949 р. підтримували зв’язки із збройним підпіллям. Від секрет- ного інформатора з числа переселенців ‘Рози’ співробітники МГБ дізналися про приїзд до сестер їхнього односельчанина І. Роги, який мав кілька зустрічей із переселенцями, зокрема в с. Спась- ке. Після повернення останнього додому, сестри отримали листа, де зазначалося, що «гости наши вернулись, что им было нуж- но — узнали. Встречали их здесь хорошо, были наши хлопцы, но провожать их пришлось со страхом через чердак, так как к нам пришли «рубашники». Враховуючи, що кур’єри від націоналістич- ного підпілля могли знову прибути до сестер Теодорчук, за їх квартирою було встановлене зовнішнє спостереження25. Новак Григорій. Руденко Олексій. 23 ТГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. — Арк. 293. 24 Тепер адміністративно відноситься до Мельнице-Подільської селищної громади Борщівського району Тернопільської області. 25 ГДА СБУ. — Ф. 2. — Оп. 48. — Спр. 12. — Т. 1. — Арк. 41—42. 254 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА То й же агент ‘Роза’ доповідала про ще одного кур’єра із За- хідної України, який відвідував у с. Тамбовка Мелітопольського району С. Остафійчука, земляка сестер Теодорчук (підтримував з ними тісний зв’язок). Сам С. Остафійчук, як активіст ОУН, мав бути заарештований у Тернопільській області ще 1947 року, однак уникнув арешту, перейшовши на нелегальне становище. Через два роки він легалізувався й в жовтні 1949 року виїхав у Запорізьку область в якості переселенця. Кур’єр на зустрічі із переселенця- ми, яку організував С. Остафійчук, цікавився їх умовами життя та настроями. Під час бесіди гість повідомив, що перед прибуттям до Запорізької області відвідав Донецьку та Дніпропетровську. Вра- ховуючи потенційну небезпеку від таких бесід та прямих зв’язків із націоналістичним підпіллям Західноукраїнських земель, співро- бітниками МГБ була заведена справа формуляр «Пристосуванець» на С. Остафійчука, а до його розробки підключений агент ‘Рез- ник’ (із переселенців). У випадку появи кур’єра, передбачалося його негайне затримання26. Наслідком подібних відвідувань кур’єрами території Наддні- прянської України ставали різного роду звіти, зокрема з описами побуту, суспільно-політичної ситуації тощо. Так, підпільник ‘Вік- тор’ у липні 1950 р. підготував «Вісті про СУЗ», де відобразив різного роду інформацію, зібрану серед «східняків» у поїзді по дорозі з Тернополя до Запорізької області. ‘Віктор’ відвідав ве- лике грецьке с. Новомлинівку Розівського району й у своєму звіті детально схарактеризував умови життя й праці в колгоспі та сус- пільні настрої. Наведемо одну досить цікаву, як на нас цитату із звіту: «Хлопці із ЗУЗ (один є комсомолець) ідуть вечером вулицею і співають повстанські пісні «Там на Півночі на Волині» і т. п.»27. Переселенці, серед яких була певна кількість як членів, так і прихильників націоналістичного підпілля, не лише зустрічалися й проводили бесіди з кур’єрами із Західної України. Можемо гово- рити і про намагання створити осередки. Зокрема, заарештована Радехівським РВ МГБ Львівської області К. Станько дала свід- чення, що вона підтримувала зв’язок з керівником СБ надрайон- 26 ГДА СБУ. — Ф. 2. — Оп. 48. — Спр. 12. — Т. 1. — Арк. 58—60. 27 Літопис УПА. Нова серія. — К.; Торонто: Літопис УПА, 2011. — Т. 18: Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-Східної та Південної України. — С. 750— 754. 255 № 22Юрій Щур Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області… ного проводу ОУН В. Панасом (‘Срібним’). У червні 1950 р. остан- ній наполягав, щоб К. Станько разом із родиною переселилася до Запорізької області й облаштувала на своєму обійсті бункер для укриття підпільників, які будуть приїжджати із Західної України. Зв’язкова підпілля М. Панчук у вересні 1950 р. отримала від ‘Срібного’ завдання встановити адресу колишнього жителя ху- тора Болярки ‘Б’, який переселився до Запорізької області. Після цього із ‘Б’ було встановлено письмовий зв’язок28. Також можемо виокремити кілька агентурних розробок Запо- різького обласного управління МГБ, у яких мова йшла не просто про антирадянські настрої переселенців, а про намагання створи- ти організовані антирадянські групи. У 1949 р. у Розівський район Запорізької області прибув М. Бусель, який став об’єктом розроб- ки справи-формуляра «Крот». Перебуваючи на Західній Україні М. Бусель встиг побувати у збройному підпіллі (під псевдо ‘Свя- тослав’), вести подвійну агентурну діяльність та стати активістом «Організації борців за волю України». Враховуючи таке багате ми- нуле, слідчі небезпідставно вважали, що М. Бусель спробує ство- рити антирадянське угруповання в Розівському районі. До його розробки були підключені агент ‘Володя’ та секретні інформатори ‘Тимошук’ й ‘Єлєна’. Про організаційний зв’язок групи М. Буселя із зверхниками по лінії ОУН інформації на сьогоднішній день не знайдено. Найбільш ймовірно, що група не вийшла (або не всти- гла вийти) за межі гуртка переселенців, невдоволених колгоспною системою господарювання29. У Мелітопольському районі інформатором ‘Розою’ та агентом ‘Рєзніком’ розроблявся ще один переселенець з Тернопільської області М. Бойчук. Співробітників МГБ останній зацікавив як лю- дина, яка мала досвід співпраці з націоналістичним підпіллям на Західній Україні. Крім того, М. Бойчук підтримував тісний зв’язок із сестрами Тодорчук, часто виїжджав за межі області, зокре- ма в Дніпропетровськ та Сталіно. Були підозри, що саме Бойчук може бути кур’єром між новоствореними осередками ОУН в Ме- літопольському районі та організаційними зверхниками поза меж- ами області30 28 ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. — Арк. 293—294. 29 ГДА СБУ. — Ф. 2. — Оп. 48. — Спр. 12. — Т. 1. — Арк. 37—40. 30 Там само. — Арк. 60—61. 256 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Про проведення роботи, принаймні агітаційної, на території Червоноармійського (Вільнянського) району може свідчити вияв- лення у жовтні 1950 р. у с. Люцерна брошури «Хто такі бандерівці та за що вони борються»31. Ще одна спроба націоналістичного підпілля закріпитися на те- риторії Запорізької області, цього разу у південній частині, була зафіксована 1950 р., але також нейтралізована співробітниками МГБ. Спершу Тернопільські емгебісти отримали від агентури ін- формацію, що активний учасник націоналістичного підпілля Під- гаєцького району М. Брановський-‘Бом’, виконуючи завдання орга- нізаційних зверхників виїхав до Запорізької області, де проживає по фіктивним документам32. 8 листопада 1950 р. у м. Ногайськ (те- Рябко Сергій. Семенюта Павло. Семенюта Володимир. Скомський Олександр. 31 ГДА СБУ. — Ф. 2. — Оп. 48. — Спр. 12. — Т. 1. — Арк. 147. 32 ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. — Арк. 289. 257 № 22Юрій Щур Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області… пер — Приморськ) у будинку переселенця з с. Бокове Підга- єцького району Тернопільської області М. Боднарчука, за участі оперативників Тернопільського Управління МГБ, ‘Бом’ був за- триманий. У доповідній записці Запорізького МГБ повідомляло- ся, що раніше М. Брановський був станичним на Підгаєччині й знаходився у близьких стосун- ках із зв’язковою одного з чле- нів Проводу ОУН ‘Спартанкою’33. Цим псевдонімом користувалася М. Дурбак, яка до 1945 р. очолювала жіночу мережу та Україн- ський червоний хрест Підгаєцького району, а згодом тривалий час була зв’язковою члена Проводу ОУН, колишнього провідника КП ОУН Південноукраїнських земель В. Кука-‘Леміша’34. Наступний епізод, пов’язаний із намаганням створити осередок ОУН, вже зафіксований в обласному центрі. Так, у 1950—1951 рр. у Запоріжжі легалізувався учасник підпілля Кременецького окруж- ного проводу ОУН П. Петрук-‘Ворон’, ‘Яструб’. Працював на трес- ті «Запоріжбуд». За завданням ОУН у обласному центрі проводив пропагандистську та організаційну роботу, створив підпільну гру- Троян Яків. Шишка Павло. Чуприна Володимир. 33 ГДА СБУ. — Ф. 2. — Оп. 48. — Спр. 12. — Т. 1. — Арк. 147. 34 Мороз В. Підпільні друкарні ОУН на Яворівщині // Шлях перемоги. — 2011. — 23 листопада. 258 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА пу з 6 осіб (мав намір розширити до 15). Із Запоріжжя намагався встановити зв’язок з підпіллям у Кременецькому районі. У січні 1951 р. дезертирував з виробництва, перейшов на нелегальне ста- новище, переховувався у Кременецькому районі. Тут він був за- триманий співробітниками міліції й відправлений до Запоріжжя, де був засуджений до 3 місяців примусових робіт. З кінця березня того ж року став об’єктом агентурно-оперативної розробки УМГБ. До справи був підключений агент ‘Павлов’, мета якого також по- лягала у виході на зв’язки П. Петрука на Тернопільщині. Сам же П. Петрук був заарештований 20 серпня 1951 р. під час чергової спроби повернутися до Кременецького району35. Фактично, діяльність П. Петрука — остання на сьогоднішній день зафіксована спроба організувати осередок ОУН у Запоріжжі. Не виключаємо, що в процесі подальшого відкриття документів радянських органів державної безпеки будуть виявлені нові дані. Тим більш, що для цього є усі підстави: на територію Запорізь- кої області постійно прибували переселенці із Західноукраїнських земель, серед яких вистачало учасників націоналістичного руху. Поступово до них приєднувалися оунівці та бійці УПА, які по- верталися із ув’язнення. Загалом, у КГБ небезпідставно побоювалися повернення ко- лишніх учасників ОУН та бійців УПА із ув’язнення, оскільки піз- ніше частина з них стали активними у дисидентському й право- захисному русі. 35 Літопис УПА. Нова серія. — К.; Торонто: Літопис УПА, 2011. — Т. 18: Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-Східної та Південної України. — С. 770— 771, 907.

Намагання ОУН(р) відновити мережу в Запорізькій області після закінчення німецько-радянської війни

Institution

Ähnliche Einträge