Нові дослідження усатівського могильника Ґард

Владислав Петренко вніс вагомий внесок у дослідження усатівських пам’яток. Він провів розкопки могильника Маяки, досліджував кургани в Усатовому, інші пам’ятки. Чимало його статей і публікацій присвячено саме усатівській культурі, тому не буде перебільшенням стверджувати про те, що вивчення усатівсь...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Товкайло, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Одеський археологічний музей НАН України 2019
Schriftenreihe:	Материалы по археологии Северного Причерноморья
Schlagworte:	Энеолит и усатовская культура
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181912
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Нові дослідження усатівського могильника Ґард / М. Товкайло // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 2019. — Вип. 14. — С. 141-148. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181912
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1819122021-12-05T01:27:59Z Нові дослідження усатівського могильника Ґард Товкайло, М. Энеолит и усатовская культура Владислав Петренко вніс вагомий внесок у дослідження усатівських пам’яток. Він провів розкопки могильника Маяки, досліджував кургани в Усатовому, інші пам’ятки. Чимало його статей і публікацій присвячено саме усатівській культурі, тому не буде перебільшенням стверджувати про те, що вивчення усатівської культури було справою його життя. Вшановуючи пам’ять В. Петренка, пропонуємо для публікації результати нових досліджень могильника усатівського типу, розташованого на території поселення Ґард, що знаходиться за 2,5 км на південний схід від села Богданівки Доманівського району Миколаївської області. The subject of publishing are results of new research of the Usativ type burial ground located on Southern Buh, on the territory of a famous Gard settlement. An important achievement of recent years was research of a separate site on the burial ground, which is free from graves, where the following objects were discovered: menhirs, stone paving that can be regarded as an altar, and the remains of offerings. 2019 Article Нові дослідження усатівського могильника Ґард / М. Товкайло // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 2019. — Вип. 14. — С. 141-148. — укр. XXXX-0126 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181912 uk Материалы по археологии Северного Причерноморья Одеський археологічний музей НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Энеолит и усатовская культура Энеолит и усатовская культура
spellingShingle	Энеолит и усатовская культура Энеолит и усатовская культура Товкайло, М. Нові дослідження усатівського могильника Ґард Материалы по археологии Северного Причерноморья
description	Владислав Петренко вніс вагомий внесок у дослідження усатівських пам’яток. Він провів розкопки могильника Маяки, досліджував кургани в Усатовому, інші пам’ятки. Чимало його статей і публікацій присвячено саме усатівській культурі, тому не буде перебільшенням стверджувати про те, що вивчення усатівської культури було справою його життя. Вшановуючи пам’ять В. Петренка, пропонуємо для публікації результати нових досліджень могильника усатівського типу, розташованого на території поселення Ґард, що знаходиться за 2,5 км на південний схід від села Богданівки Доманівського району Миколаївської області.
format	Article
author	Товкайло, М.
author_facet	Товкайло, М.
author_sort	Товкайло, М.
title	Нові дослідження усатівського могильника Ґард
title_short	Нові дослідження усатівського могильника Ґард
title_full	Нові дослідження усатівського могильника Ґард
title_fullStr	Нові дослідження усатівського могильника Ґард
title_full_unstemmed	Нові дослідження усатівського могильника Ґард
title_sort	нові дослідження усатівського могильника ґард
publisher	Одеський археологічний музей НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Энеолит и усатовская культура
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181912
citation_txt	Нові дослідження усатівського могильника Ґард / М. Товкайло // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 2019. — Вип. 14. — С. 141-148. — укр.
series	Материалы по археологии Северного Причерноморья
work_keys_str_mv	AT tovkajlom novídoslídžennâusatívsʹkogomogilʹnikagard
first_indexed	2025-07-15T23:41:14Z
last_indexed	2025-07-15T23:41:14Z
_version_	1837758296308580352
fulltext	141 М. Товкайло Нові дослідження усатівського могильника Ґард Владислав Петренко вніс вагомий внесок у дослідження усатівських пам’яток. Він провів розкопки могильника Маяки, досліджував кургани в Усатовому, інші пам’ятки. Чимало його статей і публікацій присвячено саме усатівській культурі, тому не буде перебільшенням стверджувати про те, що вивчення усатівської культу- ри було справою його життя. Вшановуючи пам’ять В. Петренка, пропонуємо для публікації результати нових досліджень могильника усатівського типу, розташовано- го на території поселення Ґард, що знаходиться за 2,5 км на південний схід від села Богданівки Доманівського району Миколаївської області. Ця пам’ятка розташована на правому березі р. Південний Буг (Бог) в нижній частині клинуватого схилу, обме- женого двома байрачними балками зі струмками – на так званому «гардовому клині», навпроти Клепаного (Ґардового) острова і скелі Пугач, утворюючи ніби ворота до Ґарду (рис. 1). Одинадцять поховань цього могильника, станом на 2011 р., уже були предметом нашого розгляду (Товкайло, Фоменко, 2013). У тій статті ми подавали й історію дос- ліджень могильника, тому не будемо повторюватися. Нагадаємо лише, що Ґард – це багатошарове поселення з матеріалами доби раннього та пізнього періодів буго-дні- стровської культури, раннього та пізнього періодів культури Трипілля, середньосто- гівської, усатівської, ранньоямної, катакомбної, бабинської та сабатинівської куль- тур, римського та ранньомодерного часу, ХІХ – початку ХХ ст. Загальна товщина культурних нашарувань сягає 2 м. Крім того на території поселення знаходяться 3 різночасових могильники: кінця ХУІІІ – першої половини ХІХ ст., усатівського та маріупольського типів. Протягом 2013, 2015–2017 рр. Миколаївська експедиція ІА НАН України про- довжила дослідження поселення та могильників. За цей час досліджена площа пам’ятки збільшилась на 114 м2, при цьому відкрито 7 нових усатівських поховань (№ 31, 32, 34–36, 43–44). Ще одне поховання (№ 33) зруйнували грабіжники. Крім того завершено розкопки закладів та кромлехів поховань № 5, 11, 12, 13, 15, більші частини яких і самі поховання було досліджено у 2010–2011 рр. (рис. 3: 1) Таким чином, майже повністю досліджена прибережна частина могильника шириною 16 м, а загальна кількість відкритих поховань усатівського могильника сягає 19 (рис. 2). І хоча дослідження на Ґарді тривають, вважаємо за доцільне поділитися новими знан- нями, не чекаючи остаточного завершення робіт. Далі подаємо опис поховань. Поховальні споруди могильника усатівського типу (кам’яні заклади і кромлехи) залягають у відкладах другого голоценового ґрунту – горизонті Нр, що перекриває культурні шари поселення доби енеоліту. Він характеризується як коричнювато-сі- рий, пухкий грудкувато-зернистий супісок з включеннями уламків гранітів та їх жор- ствою. Перехід дуже поступовий (Матвіїшина та ін., 2015). У цьому ж горизонті залягають артефакти доби бронзи. Самі ж поховання залягають у ямах нижче – в товщі нашарувань пізнього і раннього неоліту. Поховання № 31. На глибині близько 0,6 м від поверхні виявлено скупчення різновеликого каміння, що походить від закладу і кромлеху поховання, які залягають по схилу тераси без її нівелювання. Кромлех діаметром 3,0–3,1 м, споруджений з каміння середніх розмірів, поставлених на ребро. В середині кромлеху знаходився 142 кам’яний заклад, що складався з чотирьох великих плит, які перекривали поховаль- ну яму. З них дві плити залишилися на місці, інші дві провалилися в яму. Поверх цих плит було навалено дрібніше каміння, яке в межах кромлеху утворювало купол (рис. 3: 1, 2, 4, 5). Поховальна яма (рис. 3: 3, 5) овальної форми і розміром 1,2х0,95 м знаходилася в центрі кромлеху. Вона викопана з рівня денної поверхні на глибину 0,2–0,25 м і залягає в товщі неолітичних культурних нашарувань. Серед каміння закладу та в Рис. 1. Топографічний план могильника. 143 Рис. 2. План могильника. 144 заповненні ями виявлено значну кількість різноманітних матеріалів, що походять з різних культурних шарів поселення. Від кістяка дорослого збереглися лише частина черепа та уламки стегнових кісток ніг. Ймовірне положення кістяка – на правому боці скорчено, головою на північний захід. Інвентар відсутній. Поховання № 32. Кам’яний заклад (рис. 3: 1, 7) поховання № 32, розміром 2,5–2,6 м, залягав нижче по схилу і впритул до кромлеху попереднього поховання, тому складається враження, що між обома похованнями немає значного часового проміжку. Заклад збудований з каміння середніх розмірів у два яруси. Каміння нижнього ярусу провалилося на дно поховальної ями. Сама яма викопана на глиби- ну 0,2–0,25 м від денної поверхні. Вона овальної форми, розміром 1,15х0,85 м, дов- гою віссю направлена по лінії північ-південь (рис. 3: 6, 8). Скелет дорослого зберігся лише частково. Крім черепа збереглися плечова кіст- ка, залишки тазу та залишки стегнових кісток ніг. За ними положення скелету відзна- чається як скорчене на правому боці, головою на північ (рис. 3: 6). Поховальний інвентар відсутній. Поховання № 33. На превеликий жаль, продовжують свою діяльність грабіж- ники. Влітку 2015 р., ще до початку роботи Миколаївської експедиції вони пограбу- вали поховання № 33, що знаходилося за межами розкопу (рис. 2). Яма овальної форми з розмірами сторін приблизно 0,8х0,6 м, довгою віссю орієнтована по лінії північ-південь. Дно ями зафіксоване на глибині 0,7 м від поверхні. Кісткі скелета порушені й потрощені, череп – відсутній, через те положення скелету не встановле- но. Про інвентар жодних даних немає. За формою поховальної ями, її розмірами та глибиною залягання, це поховання ймовірно відноситься до могильника усатівської культури. Це підтверджує й розташування поховання всередині кромлеху, східний сегмент якого було досліджено у 2011 р. Поховання № 34. Поховання дорослої людини (рис. 2; 4: 1) виявлене в центрі кромлеху на глибині 1,0 м від сучасної поверхні. Сам кромлех викладений по дав- ньому схилу тераси з каміння середніх розмірів, що фіксується на глибині 0,8 м від сучасної поверхні. Зовнішній діаметр кромлеху 3,0 м; внутрішній – 2,35 м. Похо- вальна яма, контури якої не вдалося простежити, була викопана в товщі пізньонеолі- тичного культурного шару, а її дно зафіксоване на глибині 0,2 м нижче від рівня заля- гання каміння кромлеху. Між тим встановлено, що дно ями вирівняне по горизонта- лі. Від скелету (рис. 4: 4, 6) збереглися: фрагмент тазової кістки та два фрагменти стегнових кісток, хребці, кілька ребер, частина правої плечової кістки і лопатка, ліва ключиця та кістки черепа. Схоже, череп трохи зміщений на північ. Кістяк лежить на правому боці скорчений головою на захід. Перед кістяком з південного боку покла- дено невеликий кубок, виготовлений з формової маси з додаванням перетертої чере- пашки. Місцями по заокругленому зрізу вінець нанесені поперечні насічки, зробле- ні округлим у перетині предметом. Трохи увігнуте денце орнаментоване трьома діа- метральними лінями, нанасеними по сирій глині через його центр (рис. 4: 7, 8). Поховання № 35 (рис. 2; 4: 2). Це поховання опущене з рівня давнього горизон- ту на глибину 0,25 м. Оскільки товщина грунтового покриву у цій частині розкопу є дещо більшою, то це поховання залягало на глибині близько 1,15 м від сучасної поверхні. Над похованням відсутній кам’яний заклад. Контури поховальної ями не простежені. Окремі кістки від скелету рознесені гризунами по розкопу, тому спостерігаєть- ся деяке порушення їх анатомічного порядку. Від кістяка зберігся череп, плечова 145 кістка, ліктьові кістки рук та частини стегнової, великогомілкової та малогомілкової кісток. Судячи зі збережених кісток та черепа (рис. 4: 3), поховання є сильно скорче- ним на лівому боці, головою спрямоване на південь-південний схід. Руки зігнуті в ліктях, кистями покладені між ногами. Поховальний інвентар відсутній. Поховання № 36. Виявлене поруч з похованням № 35, але на 0,07–0,1 м нижче від нього. Під кам’яним закладом (рис. 2), що складався з півтора десятка невеликих каменів, лежав на правому боці сильно скорчений скелет дорослої людини, головою спрямований на південний схід. Ліва рука зігнута під прямим кутом, а її кисть зна- ходиться під колінами. Права рука сильно зігнута в лікті, фаланги пальців знаходять- ся в області правої лопатки (рис. 4: 5). Поховальний інвентар відсутній. Поховання № 43 (рис. 2; 5: 1, 2, 5) досліджене не повністю, бо в розкоп потра- пив лише частково збережений череп, що залягав на глибині 1,6 м від поверхні у товщі відкладів ранньонеолітичного культурного шару. Раніше у цьому ж квадраті на глибині 1,4–1,5 м було знайдено уламок нижньої щелепи, який, імовірно, походить від того ж скелету, що й череп. Решта кісток від скелета залягають за межами розко- пу. Контурів поховальної ями не простежено. Поховання № 44 (рис. 2; 5: 3–6) також досліджене частково. Воно залягало на гл. 1,1 м від поверхні. У розкоп потрапила лише частина скелету – променева кістка і частини, схоже, стегнової та гомілкової кісток. Більша частина людського скелету входить у північний борт розкопу. Кістки дуже погано збереглися; не виключено, що їхній анатомічний порядок порушено. Це поховання, як і попереднє, вписується в загальний план могильника й, поза сумнівом, відноситься до усатівських поховань. Повне дослідження обох поховань відкладено до наступного сезону. Важливим відкриттям останніх років було дослідження на могильнику окремо- го майданчика, вільного від поховань. З трьох боків він оточений похованнями і лише з боку річки поховань не було (рис. 2). Його приблизні розміри 17х6–9 м. На відстані близько 10–14 м від берегового краю тераси на майданчику були відкриті наступні об’єкти: менгіри, кам’яна вимостка, яку можна розглядати як вівтар-жер- товник, та залишки тризн. Менгіри. Два менгіри були встановлені у південній частині майданчика за межами кромлеху поховання № 34 й прилягали до його північно-східного сектору (рис. 2; 6: 1). Перший із них завалився у напрямку ріки й лежав майже горизонталь- но, він був увесь накритий грунтом, тому зберігся повністю. Він має вигляд антро- поморфної стели заввишки 2,5 м; завширшки у верхній частині до 0,75 м, по середи- ні – 0,65 м, внизу – 0,48 м; завтовшки: угорі та внизу – 0,3 м, у середній частині – 0,2 м. До низу камінь потоншується (загострюється). Простежено сліди навмисного розколювання каменю. Другий менгір зберігся частково. Він стовпоподібний, стоїть нахилившись під кутом близько 30о до лінії горизонту. Його розміри: висота збере- женої частини – 1,0 м, ширина – 0,38 м, товщина – 0,3 м, у нижній частині – заго- стрений. Вочевидь, другий похилений менгір виступав над поверхнею тераси і зава- жав господарчій діяльності людей, що оселился тут пізніше. Через це його верхня наземна частина була відколота, про що свідчать сліди пізніших поперечних сколів. Біля нижніх частин менгірів зафіксовано кілька невеликих каменів, що могли вико- ристовуватися для підклинювання при їхньому встановленні вертикально. Отже, обидва менгіри були встановленні один біля одного з зовнішнього боку кромлеху, на тій же глибині, що й каміння кромлеху, або трохи нижче; плоскими поверхнями вони були обернені на північ. Певна річ, вертикальне положення менгірів передбачало 146 спорудження якогось земляного насипу (в тому числі й над кромлехом) чи/та додат- кової опори, можливо, з каменю, дерева тощо. В усатівській культурі кам’яні статуї пов’язуються як з курганними насипами, так і з безкурганними похованнями. Це переважно антропоморфні стели, схожі на кам’яні статуї нижньомихайлівської та ямної культур. За підрахунками В.Г. Петрен- ка, досі було знайдено 20 таких скульптур, висотою від 0,9 до 2,7 м: 3 – у безкурган- них похованнях, решта - в курганах. Причому вони використовувалися по-різному: перекривали поховання, стояли вертикально в могилах і в насипах (Петренко 1989: 93). Виділено кілька типів стел, серед них: підпрямокутні, ретельно обтесані плити з зображеннями; такі ж плити без зображень; антропоморфні статуї (Субботин, Петренко 1986: 41). Лише одна з антропоморфних скульптур з кургану І-13 Усатово- го мала стовпоподібну форму (Субботин, Петренко 1986: 33, рис. 2: 1). Ситуацію зі стелами на Ґарді певною мірою нагадують плити-стели, від яких уціліли лише їхні цоколі, з кургану І-9 Усатового, вкопані у південно-західному сек- торі кромлеху з інтервалом 1,5 м, простір між ними заповнений дрібнішим камінням (Патокова 1979: 69; Субботин, Петренко 1986: 32). Звертаємо увагу також на верти- кально вкопані в південно-західному секторі кромлехів плити з зображенням люди- ни з кургану І–3 та з зображенням собаки з кургану І–11 Усатового, які, на думку О.Ф. Лагодовської, лицьовими сторонами були обернені на зовні (Патокова 1979: 47–48, рис. 19: 7; 63, рис. 25). Також у кургані І-11 одна з зовнішніх плит куполопо- дібного облицювання має форму підтрикутної антропоморфної стели з виділеною голівкою (Субботин, Петренко 1986: 34, рис. 2: 3, 3; 2). Не виключено, що ці стели могли бути пов’язані не лише з архітектурою курганів, до яких належали, а й вико- нували іншу специфічну роль, що стосувалося цілого могильника. Кам’яна вимостка (вівтар-жертовник). Перед менгірами, за 2 м на північ від них, була споруджена кам’яна вимостка (рис. 2; 5: 6; 6: 2). Глибина залягання камін- ня – 1,2 м від поверхні. Перед її будівництвом поверхню тераси в цьому місці було знівельовано. Вимостка складається переважно з дрібного каміння. Вона підпрямо- кутної форми з розміром сторін 1,45х1, 3 м. Ні слідів поховальної ями, ні самого поховання під камінням не виявлено. Розташування цієї вимостки перед двома мен- гірами-статуями, наводить на думку, що з ними вона й пов’язується. Якщо це так, то в такому випадку вона могла слугувати вівтарем-жертовником, місцем для прино- шення жертв. Тризна 1. На тій же глибині від поверхні, що й вимостка, за 3 м на північний схід від неї купно залягали горщик, перевернута догори дном миска, половина щеле- пи якоїсь великої тварини, уламки ребер та копито (видовий склад кісток не визна- чений) (рис. 5: 6; 6: 2, 3). Знаходження посудин окремо від скелетів в усатівській тра- диції розглядають як символічні могили з пожертвами (кенотафи) чи культові ями (Петренко 1989: 94; Патокова 1979). Вони виявлені як у безкурганних могильниках, так і в курганах і споруджувалися в той самий спосіб, що й звичайні поховання зі скелетами – в ямах під кам’яними закладками чи під камінням кромлехів. В нашо- му випадку посуд та кістки тварин, схоже, були залишені на денній поверхні чи помі- щені у неглибокій (до 0,1 м) ямі і без використання каміння. Таким чином, враховую- чи особливий порядок розміщення цих залишків, їхній склад і розташування на спе- ціальному майданчику біля священих каменів-менгірів та кам’яної вимостки-жер- товника, логічно буде розглядати їх як залишки тризни. 147 Конічна миска (рис. 6: 4, 5) з ледь відігнутими вінцями виготовлена з тонко- структурної глини з домішкою піску; в глину вмазані окремі шматки раніше розби- того посуду ромірами від 0,5 до 2,5 см, що відрізняються за кольором глиняної маси й обробкою поверхні. Зовнішня і внутрішня поверхні миски покриті світло-черво- ною фарбою, по якій з внутрішнього боку темно-коричневою фарбою нанесений орнамент. Основними мотивами орнаменту є трикутні зубчики та концентричні лінії по краю вінець, хвилясті лінії та заштриховані поля. В процесі експлуатації миска ремонтувалася, свідченням чого є просвердлені з зовнішнього боку два конусоподіб- ні отвори. Ще до випалу вона була деформована. За складом формових мас такий посуд в усатівських могильниках віднесений до другої категорії. Але серед усатів- ського посуду подібні миски не зустрічаються. Не збігаються орнаментальні мотиви мальованого посуду. В той же час маємо близькі аналоги на памятках косенівської локальної групи – за формою, оздобленням рожевою фарбою та близькими мотива- ми орнаментації (Відейко 2004: рис. на стор. 254). Горщик (рис. 6: 6, 7) середнього розміру, виготовлений з домішками піску та жорстви, черепок крихкий. Він має ледве відігнуті вінця з заокругленим краєм, окру- гле тулово та невелике плоске дно. Поверхня зовні і з середини загладжена, плями- ста, темно- і світлосірого кольору, не орнаментована. Такий посуд у значній кілько- сті зустрічається в енеолітичному культурному шарі нашого поселення (група пізньотрипільського кухонного посуду з піском). Близькі форми і обробка поверхні широко зустрічаються в грунтових і курганних могильниках Усатового, але там до складу формових мас окрім піску додавали й товчену черепашку. Водночас, за скла- дом формових мас, випалом та обробкою поверхонь, формою цей горщик має анало- гії серед кухонного посуду косенівської локальної групи. За визначенням Т.Г. Мовши, косенівська локальна група – це східна гілка середньодністровських пам’яток жванецької археологічної культури першої полови- ни пізнього етапу Трипілля. Її ареал у середній частині Буго-Дністровського межи- річчя обмежений верхів’ями і протоками Синюхи – Гнилим Тикичем, Ятраню і Уманкою, а пам’ятки – синхронні пізнім пам’яткам томашівської археологічної куль- тури (Мовша 1990: 57–59). Залишки другої тризни виявлені на гл. 1,1 м від поверхні ближче до кам’яної вимостки (рис. 2). Це перевернута догори дном амфора, яку також можна розгляда- ти як залишки тризни, бо поруч з нею ніяких ознак поховання не зафіксовано, а най- ближче поховання знаходиться за 2 м від неї. Скоріше за все, вона була залишена на денній поверхні. Погано випалена амфора виготовлена з тонкоструктурної глини з домішками піску; трапляються крупинки мергелю та черепашки. Черепок рожевого кольору зовні покритий ангобом з рідкої глини того ж складу, який місцями відлуще- ний. Це присадкувата посудина середніх розмірів з ледве виділеною шийкою та двома проколотими виступами-вушками на плечах, неорнаментована (рис. 6: 8, 9). Дуже близькі за формою, випалом і способами обробки поверхні амфори були вия- влені в Усатовому (Патокова 1979: 120, рис. 4) та Маяках (Патокова, Петренко 1989: 69, рис. 22: 6). Таким чином, посуд, залишений на могильнику після обряду тризни, різний за походженням. Амфора відноситься до усатівської культури. Горщик і миска мають інше походження; за всіма ознаками вони належать до кераміки пізньотрипільських пам’яток косенівської локальної групи. 148 Пізньотрипільський етап існування поселення Гард представлений матеріала- ми, що відносяться до томашівської, усатівської та косенівської локальних груп. Їхнє співвідношення між собою та з усатівським могильником ще потребує вивчення. Між тим, уже зараз можна стверджувати, що використання в поховальному обряді усатівської культури посуду косенівської локальної групи, вказує принаймні на два моменти: на синхронність обох груп памяток та існування контактів поміж косенів- цями та людьми, що мешкали на Ґардовому поселенні чи/та в його околицях, і які залишили по собі могильник усатівського типу. Література Відейко М.Ю. 2004. Косенівська група // Енциклопедія трипільської культури. Т. 2. – Київ Матвіїшина Ж.М., Фоменко В.М., Товкайло М.Т., Дорошкевич С.П. 2015. Педологічі дослідження багатошарових пам’яток Ґард і Лідина Балка у Степовому Побужжі // Кам’яна доба. – Вип. 16. – Київ Мовша Т.Г. 1990. Косеновская локальная группа трипольско-кукутенской общности // Проблемы истории и археологии Нижнего Подувья. Ч. ІІ. Археология. – Білгород-Дністров- ський Патокова Э.Ф. 1979. Усатовское поселение и могильники. – Киев Патокова Э.Ф., Петренко В.Г. 1989. Усатовский могильник Маяки // Патокова Э.Ф., Петренко В.Г., Бурдо Н.Б., Полищук Л.Ю. Памятники трипольской культуры в Северо-Запад- ном Причерноморье. – Киев Петренко В.Г. 1989. Усатовская локальная група // Патокова Э.Ф., Петренко В.Г., Бурдо Н.Б., Полищук Л.Ю. Памятники трипольской культуры в Северо-Западном Причерноморье. – Киев Субботин Л.В., Петренко В.Г. 1986. Об архитектуре усатовских курганных сооруже- ний // Памятники древнего искусства Северо-Западного Причерноморья. – Киев Товкайло М.Т., Фоменко В.М. 2013. Ґрунтовий могильник усатівського типу на Ґарді // Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції «Північне Приазов’я в епоху кам’яного віку – енеоліту». – Мелітопіль Summary The subject of publishing are results of new research of the Usativ type burial ground located on Southern Buh, on the territory of a famous Gard settlement. An important achievement of recent years was research of a separate site on the burial ground, which is free from graves, where the fol- lowing objects were discovered: menhirs, stone paving that can be regarded as an altar, and the remains of offerings. Рис. 3.1. План поховальних споруд поховань 31 та 32; 2–5 – поховання № 31; 6–8 – поховання № 32. Рис. 4. 1 – поховання № 34 та 35; 2 – поховання № 35 та 36; 3 – поховання № 35; 4, 6–8 – поховання № 34; 5 – поховання № 36. Рис. 5. 1, 2 – поховання № 43; 3, 4 – поховання № 44; 5 – поховання № 43 та 44 вигляд з півдня; 6 – кам’яна вимостка-жертовник, тризна 1 та поховання № 44, вигляд з півдня. Рис. 6. 1 – вигляд з півночі на менгіри і кромлех поховання № 34; 2 – вигляд з заходу на кам’яну вимостку-жертовник та тризну 1; 3 – тризна 1; 4, 5 – миска; 6, 7 – горщик; 8, 9 – амфора.

Нові дослідження усатівського могильника Ґард

Institution

Ähnliche Einträge