ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.)

ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.)

Рецензія на книгу: ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.) / Отв. ред. А.В. Мартынюк. — М. : Квадрига, 2015. — 256 с. — (Исторические исследования)....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2017
1. Verfasser: Волощук, М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2017
Schriftenreihe:Український історичний збірник
Schlagworte:
Огляди та рецензії
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182031
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.) / М. Волощук // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 456-460. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-182031
record_format dspace
spelling irk-123456789-1820312021-12-10T01:25:35Z ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.) Волощук, М. Огляди та рецензії Рецензія на книгу: ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.) / Отв. ред. А.В. Мартынюк. — М. : Квадрига, 2015. — 256 с. — (Исторические исследования). 2017 Article ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.) / М. Волощук // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 456-460. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182031 uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Огляди та рецензії
Огляди та рецензії
spellingShingle Огляди та рецензії
Огляди та рецензії
Волощук, М.
ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.)
Український історичний збірник
description Рецензія на книгу: ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.) / Отв. ред. А.В. Мартынюк. — М. : Квадрига, 2015. — 256 с. — (Исторические исследования).
format Article
author Волощук, М.
author_facet Волощук, М.
author_sort Волощук, М.
title ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.)
title_short ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.)
title_full ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.)
title_fullStr ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.)
title_full_unstemmed ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.)
title_sort alba ruscia: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (x–xvi вв.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2017
topic_facet Огляди та рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182031
citation_txt ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.) / М. Волощук // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 456-460. — укр.
series Український історичний збірник
work_keys_str_mv AT voloŝukm albarusciabelorusskiezemlinaperekrestkekulʹturicivilizacijxxvivv
first_indexed 2025-07-16T00:00:00Z
last_indexed 2025-07-16T00:00:00Z
_version_ 1837759481998475264
fulltext 456 Український історичний збірник, Вип. 19, 2017 Мирослав Волощук∗ [Рец.] ALBA RUSCIA: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X–XVI вв.) / Отв. ред. А.В. Мартынюк. — М.: Квадрига, 2015. — 256 с. — (Исторические исследования) Національні історіографії країн Східної Європи за останні десятиліття зробили помітний крок вперед у вивченні не тільки проблем середньовічної «вітчизняної» історії, а й методології та її надважливих складових — хронології, термінології, просопографії, які часто залишалися на марґінесі наукових студій. Йдеться не тільки про традиційні школи добре відомої в Європі та світі російської науки, а й української, литовської, молдовської. Частина з них, попри труднощі останніх десятиліть, додає у розвитку, виховуючи нових учнів, формулюючи нову дослідницьку проблематику, часто всупереч, а не завдяки підтримці профільних органів державної влади. Не стоять осторонь окреслених процесів білоруські вчені, зокрема — молодий колектив на чолі з вихованцем німецького професора Рурського університета у Бохумі (Ruhr-Universität Bo- chum) Ганни Воллрат (Hanna Vollrath) доцентом Республіканського інституту вищої школи в Мінську Олексієм Мартинюком. Глибоко усвідомлюючи євро- пейськість білоруської нації та її «середньовічного коріння», науковці вирішили максимально зібрати та оприлюднити матеріал до історії власної вітчизни X– XVI ст., головно — зарубіжного походження. Одинадцять осіб (Юрій Афанасенко, Наталія Гаркович, Олег Голубєв, Олег Євстратьєв, Антон Ковальов, Альона Любая, Олексій Мартинюк, Валерія Новосьолова, Філіп Падбярьозкін, Родіон Попель і Марія Самонова) долучилися до підготовки наукового видання під всеохоплюючою назвою «Alba Ruscia», яка пропонує Читачеві тринадцять різнопланових публікацій відповідної тематики та поважний ілюстративний матеріал. Частина авторів вже захистила канди- датські дисертації, втім, переважна більшість — молоді, перспективні вчені, що наглядно демонструє зміст видання. Методологічно, як у «берлінській» передмові зауважив відповідальний редактор збірника, колектив намагався дотримувалися принципів «антрополо- гізації і персоніфікації — усі нариси вибудувані навколо конкретних історичних осіб» (с. 6). Тематично маємо справу із матеріалами до історії середньовічної історії переважно сучасних білоруських земель, володінь Великого князівства Литовського та дуже різнопланових і різножанрових джерел, в яких можна про це почитати. Відчувається наслідування автурою, під впливом свого наставника, ———————— ∗ Мирослав Волощук — доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Інституту історії, політології і міжнародних відносин, директор Центру медієвіс- тичних студій Державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (Івано-Франківськ) E-mail: myrko79@rambler.ru 457 європейських просопографічних традицій, намір відчути долю конкретної особи у конкретному історичному проміжку часу. У цілому, позитивний задум та якісне виконання прикінцевого інтелектуального продукту дозволяє залишити ряд узагальнюючих міркувань. Запропонований білоруськими колегами матеріал умовно можна поділити за кількома «профільними» напрямами. 1. Джерелознавчі студії. Відображення білоруської історії на сторінках середньовічних документів вивчали А. Ковальов («Портрет Аноніма: трактат «Descriptio Europae Orien- talis» та його автор», с. 39–49), О. Мартинюк («Східна Європа середини XV ст. у творі Лаоніка Халкоконділа», с. 122–143) та Ф. Падбярьозкін («Partes Wan- dalor in Magna Germania»: що знав Альберт Кранц про Литву та Русь», с. 185– 202). 2. Просопографія, біографістика. «Людський вимір» в білоруській та європейській історії присутній на сторінках статей М. Самонова («Рогволод і Рогнеда: скандинавське коріння князівської династії», с. 8–26), А. Ковальова, В. Новосьолова («Глобалізм Середньовіччя: нові свідчення про Крескеса Авраама, творця Каталонського атласа», с. 50–66), Ю. Афанасенка («Григорій Цамблак: слов’яно-візантійський етнокультурний контекст ранньої біографії», с. 84–101), Р. Попеля («Князь Михалушка Жигимонтович: політична біографія», с. 102–121), А. Любаї («Цар, котрий пережив своє царство: хан Шейх-Ахмад у Великому князівстві Литовському», с. 144–152; «Князь Ібрагім бен Тимер з роду Юшинських», с. 153–184), О. Євстратьєва («Якоб Кеттлер: «Курляндський слід» в історії Булорусі», с. 224–249). 3. Білоруські землі в рецепції світської й церковної східної та західної традиції та історіотворення. Локалізація білоруських земель в системі географічних та історичних уяв- лень мешканців Європи і Азії відображена у студіях М. Самонова, О. Марти- нюка («Хто й коли вперше промовив латиною й по-німецьки «Біла Русь»?», с. 27–38), А. Ковальова, В. Новосьолова, О. Голубєва («Константинопольський патріарх Філофей Коккін та «язичницький виклик Литві»», с. 67–83), Ю, Афа- насенка, Ф. Падбярьозкіна, Н. Гарковича (««Справа Стефана Зизанія» на тлі богословських суперечок та суспільних процесів у Київській митрополії напри- кінці XVI ст.», с. 203–223). Безумовно «повернення обличчям» до призабутих на сьогодні тем скан- динавського походження полоцької князівської родини чи перегляду перебігу церковної полеміки XVI ст. заслуговує на увагу з огляду на нове методологічне «оформлення». Однак до честі авторського колективу горизонт їхніх студій з історії Білорусі сягає далеко за межі країни. Пошук слідів «білоруської при- сутності» на сторінках західноєвропейських, головно латино- і німецькомовних джерел дозволяє із впевненістю розглядати перспективи дослідницької діяль- ності молодої школи. Залучення ілюстративного матеріалу, його «відчитання» та введення до наукового обігу поряд із авторським наративом не тільки полегшує Читачеві сприймати науковий текст. За словами О. Мартинюка, « […] серед- ньовічне зображення — це не ілюстрація до джерела, це й є джерело» (с. 7). 458 Текстологічний аналіз документа при зіставленні із конкретним зображен- ням часто пропонує зовсім неочікувані результати, як, наприклад, при вста- новлені за допомогою мініатюри з «Книги про чудеса Сходу» початку XV ст. імовірного портрета автора «Опису Східної Європи» початку XIV ст., котрий належав до найближчого оточення папи Климента V (с. 49). Життєво необ- хідними для сучасних вчених із країн Східної Європи є використання зобра- жувального матеріалу (головно, географічних карт, портоланів, атласів) фран- цузького, англійського, іспанського й португальського походження, автори яких часто володіли блискучими знаннями про найвіддаленіші куточки християнської ойкумени (с. 50–52). Звісно на тлі «антропологізації» історії останніх десятиліть зросла увага вчених й до вивчення ролі та місця окремих постатей в житті сім’ї, родини, локального регіону, країни чи й континенту. Індивідуалізація історичної науки дозволяє виокремити та системно вивчити біографії не тільки вінценосних осіб доби Середньовіччя й раннього Нового часу, а й «оглянути» життя нижчих верств населення, яке часто виглядало не менш бурхливо і захоплююче. На прикладі кількох постатей, що не так активно раніше привертали до себе увагу вчених (литовський князь Михайлушка Жигимонтович (с. 102–121), татарський хан-вигнанець Шейх-Ахмад (144–152), вельможна татарська родина Юшунських (с. 153–184) та ін.), «відкривається» цілий досі слабо звіданий світ участі у політичному житті Великого князівства Литовського дуже різних за походжен- ням і віруваннями громад та окремих осіб. Застосований білоруськими вченими підхід вкотре підкреслює поліетніч- ність та поліконфесійність пересічної середньовічної європейської держави, володарі яких часто толерували адептів інших релігійних та суспільних тра- дицій, відмінних від їхнього нового місця проживання. Такий пошук «чужинців» у новому для тих середовищі дозволяє вкотре із наполегливістю братися за дослідження «русі» поза межами Русі з метою встановлення конкретної «нашої» місії у розвитку, зокрема, західноєвропейської цивілізації1. Схожого характер, як бачимо, студії білоруських колег. Втім, для подальшого успішного вирішення поставлених завдань, на наш погляд, слід чітко визначитися із кількома базовими методологічними аспек- тами, зокрема — термінологією. Тривале перебування білоруських земель у складі різноманітних держав, а відтак — серйозні труднощі розвитку історичної науки, наклали помітний «термінологічний відбиток», успадкований сучасними молодими поколіннями вчених. Зрозумілою є часто невиправдана з методоло- гічної точки зору термінологія, датована ХІХ — початком ХХ ст., а саме на світанку становлення історичної науки в Східній Європі. Ускладнив процес «термінологічної об’єктивізації» й кількадесятилітній період більшовицької ———————— 1 Автору цих рядків належить монографічне дослідження окресленого напряму («“Русь” в Угорському королівстві (XI — друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міґрації»), а також підготовка до написання схожих за змістом праць, присвячених руським поселенцям у середньовічних землях династій Пястів і Пшемислідів (XI–XIV ст.). 459 ідеологізації історичної науки, особливо гострий період якої стартував напри- кінці 30-х рр. ХХ ст. Сучасні Україна, Білорусь, Росія, Молдова та інші пост- радянські держави невипадково залишилися в системі координат «старої термі- нології», створеної ще за часів М. Карамзіна та доповненої зрозумілими коно- таціями при СРСР. З іншого боку, автори національних історичних шкіл у Російській імперії чи Австро-Угорській монархії навіть під впливом позитивізму та інших провідних у ХІХ — початку ХХ ст. напрямів перебували «у полоні» потреби терміно- логічного «виокремлення свого», яке часто у авторських текстах звучало не так, як у істориків метрополії. Звичайно, «виправило» ситуацію більшовицьке то- тальне поневолення східноєвропейських націй, а керівництво партії у насиль- ницький спосіб нав’язало інтелектуальній еліті той комплекс дефініцій, яким досі часто рябить навіть найкращий дослідницький проект. Йдеться не стільки про назви, якими окреслюються малопомітні історичні явища й процеси, а — основа основ: окреслення земель, країн, держав. На сторінках запропоновано видання зустрічаємо одразу кілька з термінологічної точки зору принципово різних означень Русі: «Русь», «Древняя Русь», «Древ- нерусское государство», «Северо-Западная Русь», «Ruthenia — Галицко-Волы- нское княжество» та ін. (до слова, перелік неповний, адже відомим є вживання сучасними вченими понять «Галицкая Русь», «Галицко-Волынская Русь», «Юго- Западная Русь», «Новгородская Русь», «Северо-Восточная Русь», «Литовская Русь», «Русская земля», «Русское государство»). При цьому, часто автори використовують в одній і ті й же статті одразу кілька з них. Доповнює картину образ «Даниила Галицкого» (предикат якого у такому звучанні вже давно українськими вченими відкинутий, як відверто неісторичний) та «Владислава ІІ Яґайла», окреслення якого саме в такий спосіб залишає сумніви щодо віро- визнання польського короля після 1386 р. (адже відомо, що ім’я Яґайло литовський князь носив до хрещення, після якого у офіційних документах нотувався винятково Wladislaus Rex Poloniae). Позбутися старої спадщини завжди непросто, особливо, коли слід відмов- лятися від давно, здавалося б, часто усталених століттями й десятиліттями термінів, закріплених шкільними підручниками та відповідною документацією профільних міністерств. Втім, небагато фахівців замислюються над питанням доцільності впровадження до наукового обігу винятково історичної терміно- логії, властивої своїй добі й відображеній характерними документами, яка із часом відіграє роль «архімедівського інсайду» у свідомості не тільки самих вчених, а й пересічних громадян. Адже, саме через вживання конкретних назв, чітко прописаного змісту науковець творить інтелектуальний продукт, який залишає ментальний відбиток у Читача, впливаючи в цілому на формування свідомості того. Прекрасно у своїй статті «Хто й коли вперше промовив лати- ною й по-німецьки «Біла Русь»?» відобразив О. Мартинюк, завданням якого було відшукати найбільш ранні згадки відповідного змісту серед масиву захід- ноєвропейських джерел, щоб прослідкувати термінологічну тяглість і спадкоєм- ність від ХІІІ до ХХІ ст. в історії його батьківщини. 460 Схожа методика й необхідність «термінологічної революції» саме істо- ричного, а не історіографічного кшталту у новому «антропологічному вимірі» історичних досліджень за кілька поколінь повинна запропонувати суспільству абсолютно нове бачення більшості досі, здавалося б, зрозумілих історичних процесів і явищ2. ———————— 2 З метою термінологічної координації студій історії Русі вченими країн Цент- рально-Східної Європи, 25–27 травня 2017 року в Івано-Франківську і Галичі планується проведення Міжнародної наукової конференції серії Colloquia Russica (Series II) «Середньовічна Русь: проблеми термінології».

Ähnliche Einträge