Справа "Спілки визволення України” в історіографічному дискурсі: полеміка навколо питання її існування та історичного значення
У статті аналізуються питання, пов’язані з ключовою проблемою історії “Спілки визволення України” (“СВУ”): існувала ця нелегальна організація насправді чи була сфабрикована ГПУ. Доводиться, що показовий Харківський процес (березень–квітень 1930 р.) висвітлювався у радянських ЗМІ неправдиво і мав...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Назва видання: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182253 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Справа "Спілки визволення України” в історіографічному дискурсі: полеміка навколо питання її існування та історичного значення / Т. Демченко // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 245-270. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У статті аналізуються питання, пов’язані з ключовою проблемою
історії “Спілки визволення України” (“СВУ”): існувала ця нелегальна
організація насправді чи була сфабрикована ГПУ. Доводиться, що
показовий Харківський процес (березень–квітень 1930 р.) висвітлювався у радянських ЗМІ неправдиво і мав характер радше пропагандистського заходу, ніж судового розгляду конкретної справи. Проте
його перебіг викликав значний інтерес в інтелігентських колах Західної України, середовищі політичної української еміграції. Більшість
закордонних оглядачів повірила в наявність реального спротиву сталінському режиму переважно академічної та освітянської інтелігенції, діячів УАПЦ. Після Другої світової війни (1952 р.) закордоном
постала “відновлена” “СВУ”, керівництво якої було переконане, що
засновником київської “Спілки” був С. Єфремов, лідером молодіжної
організації (СУМ) М. Павлушков. Члени цієї “СВУ” вважали себе продовжувачами “героїчної боротьби” тих, хто нібито створив підпільну організацію. Проте чимало українців діаспори не вірили в можливість тривалого існування підпілля в умовах сталінського
тоталітарного режиму. Аналіз розсекречених документів та численні
дослідження вітчизняних істориків у незалежній Україні доказали, що
“СВУ” ніколи не існувало, а процес над фальшивою “контрреволюційною організацією” був потрібен владі, щоб розправитися з дореволюційною інтелігенцією, залякати радянську інтелігенцію та усе суспільство, створити привід для припинення українізації. Вивчення
історії першого показового процесу над українською інтелігенцією дає
ключ до глибшого розуміння політики сучасної Росії щодо України, бо
наочно демонструє послідовність нащадків сталінської держави в розв’язанні “українського питання”. |
|---|