"Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України

У статті йдеться про Амадоцьке озеро, Амадоцькі гори, народ амадоки і місто Амадока, тобто об’єкти згадані у «Географії» К. Птолемея. Відсутність на теперішніх картах Амадоцького озера дало підставу називати його гіпотетичним або й писати про «фантазії давніх географів». Автор наводить чимало арг...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Чобіт, Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2019
Назва видання:	Історико-географічні дослідження в Україні
Теми:	До дискусії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182599
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	"Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України / Д. Чобіт // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2019. — Число 14. — С. 144-181. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-182599
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1825992022-01-10T01:26:14Z "Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України Чобіт, Д. До дискусії У статті йдеться про Амадоцьке озеро, Амадоцькі гори, народ амадоки і місто Амадока, тобто об’єкти згадані у «Географії» К. Птолемея. Відсутність на теперішніх картах Амадоцького озера дало підставу називати його гіпотетичним або й писати про «фантазії давніх географів». Автор наводить чимало аргументів на користь того, що ця велетенська водойма у давнину таки існувала. Її утворювали греблі, влаштовані у верхів’ях рік Західний Буг, Стир, Горинь, Случ, Збруч, Південний Буг, Серет, Стрипа. Затримка води призвела до затоплення величезного простору від верхів’їв Збруча на сході, до Західного Бугу на заході, тобто на віддалі 130-160 км. Ширина складала 40-60 км. Штучна водойма полегшувала сполучення між різними річковими системами – головними транспортами і торгівельними артеріями тих далеких часів. The article is about the Amadoc Lake, the Amadoc Mountains, the Amadoc people and the Amadoc city. All these objects Claudius Ptolemy mentioned in his Geography. The absence on the modern maps the Amadoc Lake gave reason to call it hypothetical or even talk about «fantasies of ancient geographers». The author brings a lot of arguments in favor of this giant waterma existed in ancient times. It was formed by dams arranged in the upper reaches of the West Boog, Stir, Gorin, Sluch, Zbruch, Southern Bug, Seret, Strip. Water retention led to the inundation of vast expanses from the upper reaches of Zbruch in the east, to Western Bug in the west, that is at a distance of 130- 160 km. The width was 40-60 km. The artificial reservoir facilitated communication between different river systems – main transports and trade arteries of those days. Keywords: Claudius Ptolemy, Map of European Sarmatia, lake Amadoc, the Amadoc mountains, the people of Amadoc, the city of Amadoc. 2019 Article "Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України / Д. Чобіт // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2019. — Число 14. — С. 144-181. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. 2616-5295 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182599 УДК 94+913(477) uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До дискусії До дискусії
spellingShingle	До дискусії До дискусії Чобіт, Д. "Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України Історико-географічні дослідження в Україні
description	У статті йдеться про Амадоцьке озеро, Амадоцькі гори, народ амадоки і місто Амадока, тобто об’єкти згадані у «Географії» К. Птолемея. Відсутність на теперішніх картах Амадоцького озера дало підставу називати його гіпотетичним або й писати про «фантазії давніх географів». Автор наводить чимало аргументів на користь того, що ця велетенська водойма у давнину таки існувала. Її утворювали греблі, влаштовані у верхів’ях рік Західний Буг, Стир, Горинь, Случ, Збруч, Південний Буг, Серет, Стрипа. Затримка води призвела до затоплення величезного простору від верхів’їв Збруча на сході, до Західного Бугу на заході, тобто на віддалі 130-160 км. Ширина складала 40-60 км. Штучна водойма полегшувала сполучення між різними річковими системами – головними транспортами і торгівельними артеріями тих далеких часів.
format	Article
author	Чобіт, Д.
author_facet	Чобіт, Д.
author_sort	Чобіт, Д.
title	"Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України
title_short	"Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України
title_full	"Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України
title_fullStr	"Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України
title_full_unstemmed	"Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України
title_sort	"географія" птолемея як ключ до стародавньої історії україни
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2019
topic_facet	До дискусії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182599
citation_txt	"Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України / Д. Чобіт // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2019. — Число 14. — С. 144-181. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.
series	Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT čobítd geografíâptolemeââkklûčdostarodavnʹoíístorííukraíni
first_indexed	2025-07-16T01:27:02Z
last_indexed	2025-07-16T01:27:02Z
_version_	1837764975275278336
fulltext	Історична картографія 144 УДК УДК 94+913(477) Дмитро Чобіт член Національних спілок краєзнавців і письменників України e-mail: chobit52@ukr.net «ГЕОГРАФІЯ» ПТОЛЕМЕЯ ЯК КЛЮЧ ДО СТАРОДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ У статті йдеться про Амадоцьке озеро, Амадоцькі гори, народ амадоки і місто Амадока, тобто об’єкти згадані у «Географії» К. Птолемея. Відсутність на теперішніх картах Амадоцького озера дало підставу називати його гіпоте- тичним або й писати про «фантазії давніх географів». Автор наводить чимало аргументів на користь того, що ця велетенська водойма у давнину таки існувала. Її утворювали греблі, влаштовані у верхів’ях рік Західний Буг, Стир, Горинь, Случ, Збруч, Південний Буг, Серет, Стрипа. За- тримка води призвела до затоплення величезного простору від верхів’їв Збруча на сході, до Західного Бугу на заході, тобто на віддалі 130-160 км. Ширина скла- дала 40-60 км. Штучна водойма полегшувала сполучення між різними річковими система- ми – го ловними транспортами і торгівельними артеріями тих далеких часів. Ключові слова: Клавдій Птолемей, Карта Європейської Сарматії, Амадоць- ке озеро, Амадоцькі гори, народ амадоки, місто Амадока. Видатний античний вчений Клавдій Птолемей (90-168 р. н.е.) у своїй знаменитій праці «Посібник з географії», більш відомій як «Географія», описав і позначив на картах координати біля 8 тисяч об’єктів: морів, рік, озер, островів, гір, міст на усьому просторі відомої стародавнім грекам Ойкумени – від Канарських островів в Ат- лантичному океані, на заході, до Китаю на сході і від екватора на півдні до Північного Льодовитого океану. Восьма карта К. Птолемея називається «Європейська Сарматія», на ній зображено територію Центрально-Східної Європи від Вістули (Віс- ли) на заході до Танаїсу (Дону) на сході. Оригінал карти до наших днів не дійшов – збереглася лише текстова частина «Географії», на основі якої у ХV–ХVІ ст. були відновлені й самі карти. «Географія» К. Птолемея засвідчила добру обізнаність стародавніх греків про увесь географічний простір, який їх оточував і куди сягнули давні грецькі мандрівники та торговці. Судячи з праці К. Птолемея, стародавні греки добре знали територію теперішньої України, називали її Європейською Сарматією та побували практично в усіх її куточках. © Дмитро Чобіт, 2019 До дискусII .. Дмитро Чобіт 145 Це добре видно з описів К. Птолемеєм рік Вістули (Вісли), Тіри (Дні- стра), Борисфена (Дніпра), Гіпаніса (Південного Бугу), Танаїса (Дону), Карпатських гір, міст уздовж цих рік, а також Північно-Західного При- чорномор’я та Криму. На просторі між Дністром і Дніпром К. Птоле- мей згадує такі народи, як венеди, бастарни, галінди, карпіани, амадо- ки, навари, роксолани та ін. За великим рахунком опис Клавдієм Птолемеєм Європейської Сар- матії – то опис української землі перших століть нашої ери, тому пра- ця античного вченого є не лише географічним джерелом, а, передусім, історичним. Уважне дослідження кожного географічного об’єкту, вка- заного К. Птолемеєм на території теперішньої України, може пролити чимало світла на її стародавню історію. До таких малодосліджених географічних об’єктів К. Птолемея на карті «Європейська Сарматія» належать Амадоцьке озеро, Амадоцькі гори, місто Амадока і народ амадоки. Усі вони мають спільну слово- твірну основу amaдo і походять від головного географічного об’єкту – Амадоцького озера, до якого прилягали Амадоцькі гори, там же знахо- дилося місто Амадока, а народ амадоки проживав уздовж велетенської водойми, якої тепер в Україні немає. Із чотирьох назв із основою amaдo водойма була найбільшою, тому окрім восьмої карти під назвою «Єв- ропейська Сарматія» Клавдія Птолемея вона присутня і на його «Карті світу», але без зазначення назви. Практично до усіх географічних об’єктів з основою amaдo К. Птолемей подає їх точні координати. За його даними Амадоцькі гори розташовані під 55° довготи – 51° широти.1 Тут слід зазначити, що до наших днів обчислення широти на картах збереглося з античних часів, а показники довготи змінили у 1884 році, взявши за основу відлік ме- ридіанів по Ґрінвічу. Про координати Амадоцького озера К. Птолемей пише так: «6. Частина ріки Борисфен біля озера Амадоки лежить під 53°30’– 50°20’ (широти Д.Ч.), а найбільш північний витік Борисфена під 52° і 53°».2 Місто Амадока К. Птолемей розташовує на 56° довготи і 50°30’ широти.3 Про те, що К. Птолемею можна довіряти у його географічному роз- ташуванні Амадоцького озера, Амадоцьких гір, міста Амадоки і наро- ду амадоки свідчать досить точні координати поданих на його картах інших, добре знаних об’єктів. Порівняння широт міст за Птолемеєм і сучасних даних свідчить, що відхилення є мінімальними, вони склада- ли 2°20’ для Лондона; 0°10’ для Парижа; 0°20’ для Неаполя; 2°20’ для 1 Птолемей Клавдий. Географическое руководство // Вестник древней истории. – 1948. – № 2. – С. 462. 2 Там само. – С. 462. 3 Там само. – С.466. До дискусії 146 теперішнього Херсона (Борисфена за К. Птолемеєм); 0°20’ для Дама- ска; 0°55’ для Тегерана.4 За К. Птолемеєм народ амадоки населяв береги Амадоцького озера і Амадоцькі гори. К. Птолемей уточнює, що «нижче однойменних горів живуть амадоки і навари».5 Отже, за К. Птолемеєм народи амадоки і навари проживали на одній і тій самій території нижче, тобто півден- ніше, Амадоцьких гір. Про народ під назвою амадоки ми ще будемо говорити докладніше, але, насамперед, зазначимо, що назва народу на- вари співзвучна назві неври, присутній у працях багатьох античних ав- торів, тому тут може мати місце елементарна описка, що й призвело до помилкового перекручення; на таке вказує і відсутність назви народу навари в інших давньогрецьких авторів. Про співставлення птолемеє- вих наварів із неврами пише й публікатор російського перекладу праці Клавдія Птолемея академік В.В. Латишев.6 Амадоцьке озеро, Амадоцькі гори, місто Амадока і народ амадо- ки досить довго зображувалися на різноманітних географічних картах. Амадоцьке озеро зникло з карт щойно у ХVІІ ст. Тепер такого озера згідно координат К. Птолемея в Україні немає. Виникає резонне запи- тання: а що ж то було? І якщо озеро таки існувало, то куди поділося? Подібне стосується Амадоцьких гір, міста Амадоки і народу амадоки. Питання дуже загадкові, вкрай інтригуючі і дивовижно цікаві, а відпо- відь на них вражаюча та надзвичайно повчальна, як для географії, так і для історії, бо до цього часу проблема Амадоцького озера, Амадоцьких гір, міста Амадока і народу амадоки є невирішеною проблемою науки та залишається малознаною темою для широких кіл читачів, свідчен- ням чого є те, що про нього навіть не згадують такі фундаментальні ен- циклопедичні видання як «Географічна енциклопедія України» (1989), «Українська радянська енциклопедія» (1977), «Український радянський енциклопедичний словник» (1986), «Енциклопедія українознавства» (1993), «Большая советская энциклопедия», («Велика радянська енци- клопедія»), (1969), польська «Wielka encyclopedia powszechna» («Ве- лика загальна енциклопедія») (1962). До 2010 р. про Амадоцьке озеро була відсутня будь-яка інформація і в Інтернеті. Відомо, що в Україні тему Амадоцького озера піднімало і про неї згадувало вкрай мале коло дослідників: Т.Люта, Р. Сосса, Я. Дашкевич, О. Пламеницька, М. Бан- дрівський, Т. Дишкант. 4 Бронштен В.А. Клавдий Птолемей: ІІ век н.3. – М.: Наука, 1988. – С.143. 5 Птолемей К. Географическое руководство. 6 Там само. – С.465. Дмитро Чобіт 147 АМАДОЦЬКЕ ОЗЕРО В Європі відкрили для себе працю К. Птолемея щойно наприкінці ХІV ст., а у 1406 р. її переклав з грецького оригіналу на латинську мову Джокандо д’Анджело.7 Впродовж тривалого часу поширювалися латиномовні рукописні праці К. Птолемея «Географія». У 1466 р. ні- мецький майстер Миколай відновив карти К. Птолемея у трапецієпо- дібній проекції відповідно наведених ним географічних координатів. Усі грецькі назви Птолемея були транскрибовані на латинську мову.8 Відгравійовані карти увійшли до першого ілюстрованого друкованого видання «Географії» К. Птолемея, яка побачила світ у Болонії в 1477 р.9 З того часу праця і карти К. Птолемея з різноманітними доповненнями та уточненнями видавалися неодноразово. На цих картах, відповідно до географічних координатів К. Птолемея Амадоцьке озеро зображували на межі Волині і Поділля. Озеро виділялося величезними розмірами; на різних картах з нього витікало від 4-х до 8-и рік, зокрема таких як Стир, Горинь, Случ, Збруч, Серет, Стрипа, Смотрич, Південний Буг і навіть Західний Буг. Мало це озеро й різні назви: прикметник амадоць- ке був незмінним але додаток писали латиною по-різному: Amadoca Palus, Amadoca Paluster, Amadoka Lago і німецькою – Amadoca See. Амадоцьке озеро зображували на «Восьмій карті Європи» К. Птоле- мея. Її неодноразово друкували із змінами, виправленнями і доповнен- нями.10 Зокрема у 1511 р. карту видав Якобо Пент у Венеції. На цій карті показано Амадоцьке озеро, біля якого бере початок права притока Дніпра Прип’ять, яка позначена без назви.11 У 1513 р. друкар Йоган Скотт видав у Cтрасбурзі «Восьму карту К. Птолемея», на якій окрім Амадоцького озера (Amadoca Palus) зображені і Амадоцькі гори (Amado montes) та зазначено етнос – амадоки.12 На карті Польщі німецького картографа Себастьяна Мюнстера (1477-1547), виданій у 1540 р. в Базе- лі, показано Амадоцьке болото (Amado palus), яке починається від гір, які творять чашу Амадоцького болота. Із самого Амадоцького болота на північ випливають Горинь та її притока без назви (Случ); на схід ви- пливає Бог (Південний Буг) та його, теж не названа притока; на південь витікають дві неназвані притоки Дністра. При цьому показано, що Буг 7 Бронштен В.А. Клавдий Птолемей. – С.149, Дишкант Т. «Географія» Клавдія Птолемея: карта України. – Львів: Сполом, 2009. – 5. 8 Бронштен В.А.Клавдий Птолемей. – С. 144. 9 Сосса Р. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. Короткий нарис. – К.: Наук. думка, 2000. – С.22; Він же. Картографування те- риторії України. Історія, перспективи, наукові основи. – К.:Наук. думка, 2005. – С.20- 21; Бронштен В.А. Клавдий Птолемей. – С.149. 10 Бронштен В.А. Клавдий Птолемей. – С.149-151; Сосса Р. Історія картографування території України. – С.22. 11 Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кі- нець ХV – перша половина ХVІІ ст.. – К.: ДНВП «Картографія», 2006. – С.12-13. 12 Там само. – С. 20-21. До дискусії 148 (Bugk), тобто теперішній Західний Буг бере початок із західного боку хребта Амадоцьких гір, а біля самих витоків Західного Бугу позначено неназвану ріку – ліву притоку Дністра. На північних схилах Амадоць- ких гір показано витоки р. Стир.13 Слід відзначити, що ці зображення є досить точними як на 1540 рік. Якщо географічні об’єкти показані на карті С. Мюнстера прив’язати до сучасної карти, то маємо майже сто- відсоткове співпадіння витоків Західного Бугу, Серету і Стиру. Усі ці три ріки беруть початок в радіусі 7 км і витікають із горбогір’я плато Подільської височини, яке з боку Брідської низовини воно має вигляд горів. Неназваною С. Мюнстером є лише ріка Серет. Вже з цього мож- на зробити висновок, що Амадоцькі гори – це горбогір’я Гологорів – Вороняків. На схід від цього горбогір’я і починалося Амадоцьке озеро. На базельській карті 1550 р. «Польщі та країн, які підкорило поль- ське королівство» Себастьяна Мюнстера, показано Амадоцьке озеро, але наведено його німецьку назву – «Amadoca See».14 Згодом Амадоць- ке озеро з’явилося на картах видатного фламандського картографа Ге- рарда Меркатора (1512-1594), потім воно потрапило в карту Польщі Якова Гастольді (1562), карту Європи Каспара Вопеля та в цілу низку інших карт.15 Амадоцьке озеро систематично зображувалося на євро- пейських картах аж до середини ХVІІ ст.16 Сам факт існування Амадоцького озера географи та історики досі беруть під сумнів. Т. Люта про нього пише так: «Під впливом стародав- ніх карт на мапу (С.Мюнстера Д.Ч.) нанесено озеро Amadokia Palus, яке начебто було між Поділлям і Волинню».17 Р. Сосса дає таке пояснення: «Для західноєвропейських карт території України ХVІ ст. характерним було зображення гіпотетичного Амадоцького озера між Поділлям і Во- линню, з якого начебто витікають річки Горинь і Случ. Озеро зникло з карт лише у середині ХVІІ ст.».18 Більш категоричним був Я. Дашке- вич: «Пошуки неіснуючого (Амадоцького Д.Ч.) озера, капризу геогра- фів 15-16 століть, значною мірою нагадують невдалі спроби підвести раціональну базу й під інші картографічні фантазії».19 Тобто, Я.Дашке- 13 Там само. – С. 28-29. 14 Там само. – С. 30. 15 Сосса Р. Історія картографування території України. – С.27; Він же. Картографуван- ня території України. – С. 20-21; Він же. Історія картографування території України. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Либідь, 2007. – С. 53; Кордт В. Каталог выставки ХІ – го Археологического сьезда в Киеве. К., 1899. – С. 23; Він же. Матеріали до історії картографії України. – К., 1931; Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. – С. 12-12; 20-21; 28-31; Olszewicz B. Kartografia polska XV – XVI wieku.–Lwow – Warszawa, 1930. –S.25; Polonia. Atlas map z XVI – XVIII wiеku/Glowny urzad Geodezji і Kartografii. – Warszawa, 2005. 16 Сосса Р. Історія картографування території України. Підручник. – С. 53. 17 Люта Т. Україна на стародавніх мапах // Пам’ятки України. – 1996. - №2. – С. 55. 18 Сосса Р. Історія картографування території України. Підручник. – С. 53. 19 Дашкевич Я. Майстерня історика. Джерелознавчі та спеціальні історичні дисциплі- ни. – Львів: Піраміда, 2011. – С. 561. Дмитро Чобіт 149 вич не лише ставить під сумнів саму ймовірність існування Амадоцько- го озера, а й називає його «капризом географів» і «фантазією». Цілком протилежну позицію зайняла О. Пламеницька, посилаю- чись при цьому на ряд поважних аргументів. До таких вона відносить той факт, що ще Геродот у V ст. до н.е. знав про це озеро і писав: «ріка Гіпаній (Південний Буг Д.Ч.) випливає зі Скіфії і пливе з великого озе- ра… Це озеро цілком правильно називається «Матір’ю Гіпанія». (Геро- дот, ІV, 52). Про озеро Амадока (Amadoca Lacus) пише у «Географії» і Клавдій Птолемей (ІІ ст. н.е.) та подає його географічні координати. Саме із «Географії» К. Птолемея Амадоцьке озеро потрапило у карти Європи ХVІ – ХVІІ ст. Проведений О. Пламеницькою аналіз картогра- фічних матеріалів і картографування археологічно досліджених посе- лень на території, що співпадає з верхів’ям Південного Бугу показав, що на ній відсутні пам’ятки археології у хронологічному інтервалі від ІV – ІІІ тис. до н.е. і до ХІІІ ст. н.е. Цей факт на думку О. Пламе- ницької «може бути опосередкованим свідченням існування в межах цієї території озера».20 Окрім цього, О. Пламеницька посилається на молдавську дослідницю В. Веріну, яка обстежуючи у 1969 р. терито- рію нанесеного на карти Амадоцького озера, виявила озерні відклади, та встановила, що рельєф місцевості має форму округлої улоговини, гребінь якої особливо чітко видно на лівому березі р. Збруч біля м. Сатанова Хмельницької області.21 Тобто В. Веріна підтвердила вірогід- ність існування у давнину великого озера у верхів’ї Південного Бугу. За її дослідженнями Амадоцьке озеро на заході починалося десь біля теперішнього Збаража, і простягалося до Хмельницького та Сатанова на сході. У довжину воно мало біля 130 км, а ширину – 50.22 Якщо це озеро доходило до Збаража, то і всі долини рік Серет та Іква тут муси- ли бути заповнені глибокою водою, відповідно і біля теперішніх Бродів долини річок Суховилка та Бовдурка теж були повноводні. Подібну думку висловив і М. Бандрівський: «Те, що велике озеро в цьому місці не вимисел середньовічних картографів, а факт, який слід враховувати при археологічних ретроспекція, свідчать дані геоморфо- логії…»23 Причини висихання Амадоцького озера пов’язують із геологічними зрушеннями, які почалися ще у давні часи і тривали досить довго. Ві- рогідність такого підтверджується і тим незаперечним фактом, що те- перішній рівень Чорного моря на 10-11 м. вищий від рівня, який був на 20 Пламеницька О. Castrum Camenensis. Фортеця Кам’янець (пізньоантичний – ран- ньомодерний час). – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2012. – С. 17. 21 Там само. – С. 17-18. 22 Там само. – С. 18. 23 Бандрівський М. Культурно-історичні процеси на Прикарпатті і Західному Поділлі в пізній період епохи бронзи – на початку доби раннього заліза. – Львів, 2014. – С. 163. До дискусії 150 рубежі нашої ери. Якщо відбувалися такі колосальні геологічні зміни у чаші Чорного моря, то мусили проходити і подібні процеси у місцях віддалених від нього усього на 300-400 км. Це у свою чергу свідчить, що зображення на стародавніх картах Європи Амадоцького озера не є фантазією античних істориків та географів, а може бути цілком до- стовірною реальністю. Однак, яким чином прояснити доволі загадкову ситуацію? ОРИГІНАЛ «ГЕОГРАФІЇ» К. ПТОЛЕМЕЯ ТА ЇЇ КОПІЇ К. Птолемей написав свою працю грецькою мовою у ІI ст. нашої ери. Наприкінці ХІV ст. «Географію» К. Птолемея виявили, а на по- чатку ХV ст. вчені доби Відродження її переклали латинською мовою і видали. Тобто між часом написання праці та її перекладом, перепису- ванням і друкуванням лежить хронологічний проміжок у майже 1400 років. Цілком зрозуміло, що впродовж такого тривалого часу почат- ковий оригінал праці К. Птолемея неодноразово переписували грець- кою мовою, перекладали на латинську та знову переписували, а потім друкували, відтворювали карти і їх видавали. З 1477 до 1600 року пра- цю К. Птолемея видавали 42 рази латинською, німецькою, італійською мовами.24 У різних виданнях карт зображення Амадоцького озера має чимало відмінностей у самій конфігурації його обрисів, навіть у назві та її написанні. Його позначають Amadoca – Амадока; Amadoca Lacus – Амадоцьке озеро; Amadoca Palus – Амадоцьке болото; Amadokia Palus – Амадоцьке болото; Amadoka Lago - Амадоцький став; Amadoca See – Амадоцьке озеро. На різних картах показано і різну кількість рік, які витікають із цього загадкового водоймища на границі Волині і Поділля. Численні розбіжності вказують на помилки, або на те, що Амадоцьке озеро не було постійним, а періодично змінювало свою конфігурацію. Цілком можливо, що тут ми маємо справу і з одним, і з другим. На жаль, ми не знаємо як в оригіналі своєї праці К. Птолемей напи- сав грецькою мовою назву озера з якого витікало ряд рік. У нас виникла небезпідставна підозра, що у назві Амадоцьке озеро вкралася помилка. Не виключено, що помилкове написання назви озера могло статися ще на самому початку – від інформаторів самого К. Птолемея, або під час переписування його праці. Підозра про помилку виникла тому, що наз- ви з основами амадок і мадок практично відсутні у словниках грецької, латинської та інших європейських мов. Лінгвістичне гніздо амад дає лише чотири назви: Амадоцьке озеро (болото, став) Амадоцькі гори, які прилягали до однойменного озера, місто Амадока і амадоки (етнос). 24 Бронштен В.А. Клавдий Птолемей. – С. 147-151; Сосса Р. Історія картографування території України. – С. 22. Дмитро Чобіт 151 Усі ці назви зустрічаються лише на картах ХV- ХVІІ ст. і завдячують своїй появі К. Птолемею. Досліджуючи етнонімію праці К. Птолемея, О.С. Стрижак, поси- лаючись на В.І. Абаєва, пояснює назву етносу амадоки як сироїди (від скіфського āmaadáka – «ті, що їдять сире».25 Подібне пояснення задовго до О.С. Стрижака навів М. Грушевський, який схилявся до думки, що назву птолемеєвих амадоків слід тлумачити із санскритського āmâd, āmâdaka – «сироїди», «ті, що їдять сире». Він навіть порівнював з ними геродотових «людоїдів».26 Такі пояснення викликають великі сумніви з огляду на наступне. Птолемеєві амадоки проживали довкола озера Амадока, що знахо- дилося на межі Волині і Поділля. Ця земля ще із трипільських часів (6 тис. р. до н.е.) була краєм землеробів. В античні часи (VІІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.) цей край, разом із усім межиріччям Дністра, Верх- нього Бугу (Західного) і Середнього Дніпра був головною житницею Стародавньої Греції. Про торгівлю тодішнього населення Українського Лісостепу (скіфів-орачів) зерном згадує ще Геродот. (Геродот, ІV, 17). Якщо землероби продавали пшеницю, ячмінь, просо та інші зернові продукти грекам, у яких хліб був головною їжею, то такою ж він мусив бути у краю де зерно виробляли. Вже ця обставина аж ніяк не узгод- жується із визначенням амадоків як сироїдів. На скіфській мові, на яку посилається О.С. Стрижак, ama – «сирий».27 Можливо, що від нього й походить скіфська (давньоіранська) назва «сироїди», але стосувалася вона не хліборобів межиріччя Дністра і Південного Бугу, а мешканців далекої півночі, які дійсно харчувалися сирим м’ясом. Світло на проблему Амадоцького озера може пролити семантика (внутрішній зміст) самої назви. Проте, розгадка етимології Amadok, на наш погляд, лежить не у традиційній площині пояснення з інших мов цього слова, а, передусім, у його помилковому написанні. Така думка випливає з того факту, що слово амадок та похідні від нього ні про що не говорять і є незнаними європейським мовам. Цим словом amadoca (амадока) неможливо пояснити семантику самої назви Амадоцьке озе- ро (болото, став). Вже з цього видно, що такий видатний вчений як Клавдій Птолемей не міг позначати величезне озеро у Європі цілком невідомим словом, яке ні про що не говорить. 25 Стрижак О.С. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. У пошуках Русі. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 79. 26 Грушевський М. Історія України–Руси: В 11 т; 12 кн./Ред. кол. П.С.Сохань (голова) та ін. – Т.І. – К.: Наук. думка, 1931. – С. 117-118. 27 Абаев В.И. Осетинский язык и фольклор. – Т.І. – Москва – Ленинград: Наука, 1949. – С. 153, 180. До дискусії 152 ГРАМАТИЧНА ОПИСКА У НАЗВІ ПТОЛЕМЕЄВОЇ ВОДОЙМИ Про те, що давньогрецькі і латинські імена народів та географічні назви дуже часто пишуться з помилками звернув увагу ще В. Татіщев (1686-1750). Він зауважив, що найчастіше у таких назвах трапляються заміни букв.28 До таких назв народів, написаних із помилками, В. Таті- щев відніс і назву етносу амадоки.29 При цьому В. Татіщев наголосив, що у давньогрецькій мові прийменник а має характер заперечення у значенні не.30 Тобто слово amadoku, якщо його вимовляти по-грецьки, буквально означає «не мадоки». У цей же час у латинській мові частка а у слові означає «на», «біля», «при». Наведене спонукає до уважного дослідження самої назви Амадоцьке озеро. Найдивнішою фонемою у слові amadok (амадок) є m (м). Якщо її замінити латинським v, то все стає на свої місця і ми отримаємо цілком зрозумілу назву – Avado(c). Розглянемо цю ситуацію більш докладно. Слово avado складається з основи vado і частка -а. На латинській мові vado означає «брід», а частка –а вказує на простір і свідчить, що це місце знаходилося біля чогось; у даному випадку – «біля броду», «на бродах», «при бродах». На відміну від дуже темного слова amado, яке не має словотвірних основ, слово vadо (vad) є твірним гніздом ба- гатьох слів: vadare – «вбрід»; vadum – «мілке місце»; vadus – «дно», «глибина»; vadosus – «мілина»; vadun – «мілководдя». Разом з іншими словами іменник vado творить стійкі словосполучення: vado transire – «переправлятися вбрід»; vado traducere – «переводити вбрід», flumina vadari – «переходити вбрід»; tentare vado – «шукати броду»; vada Heвri – «ріка з бродами Гебр». У румунській мові vad означає «брід», іспанською та італійською слово vado має таке ж значення. На карті Румунії бачимо такі міста як Ваду-Добрей, Вадул-Кіршулей, Вадул-Па- ший, Вадурі та інші; на карті Італії – Вадо, Вадо Лігуре, Овадо; в Іспа- нії – Вадоллано; в Молдові – Вадулуй. Таким чином, просте порівняння слів amadoc, яке не має словотвірного гнізда і невідоме європейським мовам та слова avado, з його словотвірною основою vad, присутньою в латинській та романських мовах (італійській, іспанській, румунській, молдавській) дає достатні підстави для висновку, що в численних лати- номовних виданнях карти Клавдія Птолемея «Європейська Сарматія», на якій позначено озеро Amadoc (Амадок), ми маємо справу із баналь- ною опискою внаслідок чого букву v записали як m. Про те, що у назві озера Amadoc (Амадок) трапилася помилка не прямим, опосередкованим доказом є і такий факт. Словотвірна основа амадок вкрай малознана й у «Вікіпедії» – там від неї є інформація лише 28 Татищев В. История российская. В 3 т. – Т.І. – М.: АСТ, 2003. – С. 89. 29 Там само. – С.89-90. 30 Там само. – С.90. Дмитро Чобіт 153 про Амадоцьке озеро, фракійського царя V – ІV ст. до н.е. Амадока, літературного героя з таким же іменем Амадок і назва сайту Амадок. У цей же час «Вікіпедія» подає безліч (!) похідних і від vado («брід»), і від avado(«біля броду», «на броді»). Уже сам цей факт красномов- но свідчить про велику вірогідність помилки (описки) у слові Амадок (Amadoc) при переписуванні твору Клавдія Птоломея «Географія». Слушність висновку про помилку посилюється докладним розгля- дом усіх назв Амадоцького озера на картах ХV – ХVІІ ст. Розглянемо їх по-порядку. Amadoсa Lacus. Латинською мовою іменник lacus означає «озеро», «водойма». Якщо у цій назві слово Amadoca, яке ні про що не говорить, замінити на Avadoca – «На бродах», «При бродах», «Біля бродів» (від vado – «брід» і частки а – «при», «на», «біля»), то матимемо дуже ціка- ву і надзвичайно чітку назву – «Озеро на бродах», «Озеро біля бродів», «Озеро при бродах». Отже, топонім Avadoca Lacus означає «озеро на якому є броди», тобто місця зручні для переправи по дну на протилеж- ний берег. Amadoca (Amadoka) Palus. У цій назві Palus – це «болото». При заміні Amadoca на Avadoca теж отримуємо цілком зрозумілу назву – «Болото біля бродів», «Болото при бродах», «Болото на бродах», або просто: «Болото з бродами». Amadoca Poluster. У перекладі з латинської paluster означає забо- лочене», отже маємо «Заболочена Амадока», тобто «Заболочені броди». Amadoca Lago. Lago на латині означає «став», тобто штучно ство- рене водосховище, за допомогою перекриття греблею русла річки і зу- пинки води. Замінивши Amadoca на Avadoca маємо «Став біля бродів», «Став з бродами». Якщо врахувати помилку у написанні назви Амадоцького озера на картах ХV-XVІІ ст., коли замість літери m мала бути буква v, то отри- муємо чіткі назви водойми: «Озеро на Бродах», «Озеро з Бродами», «Болото з Бродами». Таке вказує на те, що водойму переходили вбрід, бо вона подекуди була неглибокою. Це є ще одним свідченням штуч- ного (рукотворного) походження водойми. Окрім цього, присутність в усіх назвах слова «броди» дає підставу ототожнити цю назву із птоле- меєвим містом Амадока (Авадока), тобто «Місто на Бродах». До цього слід додати ще й таке доповнення. До кінця ХVІІІ ст. мі- сто Броди, теперішньої Львівської області було розташоване на острові посеред велетенського Лагодівського ставу, позначеного на багатьох давніх картах України і Польщі, у тому числі на VІІІ частині «Спе- ціальної карти України» Ґ. Боплана. Назва цього ставу походила від півторакілометрової греблі, яка у с. Лагодів перекривала у найвужчому місці долину річки Бовдурки, лівої притоки р. Стир, правої притоки Прип’яті. В основі топоніму Лагодів ясно проглядається латинська наз- ва ставу Lago (лаго). Очевидно саме так і назвали цей великий став До дискусії 154 античні подорожні і купці, а місцеве слов’янське населення додало до латинської основи лаго свій присвійний суфікс -ів і вийшло Лагодів – «Село на Ставу». Вірогідність такого припущення посилюється такими фактами. Журналіст і краєзнавець М. Шишка, уродженець с. Лагодів Бродівського району, записав народний переказ, який передавався у селі із незапам’ятних часів від батька до сина про те, що назва їхнього села походить від «широчезного водяного плеса, яке у середньовіко- ві часи суцільною канвою скрізь покривало нинішні торфовища. Теє водяне плесо з давніх-давен мої земляки називали Лагодою».31 Є на Брідщині і гідронім Лагодівка – так називається ліва притока Стиру у с. Пониковиця,32 а із схилів Подільського плато у с. Підгірці бере початок річка Лагодів теж ліва притока р. Стир, яка протікає через с. Висоцьке і Ражнів.33 Велетенське водне плесо Лагода було влаштоване на р. Бовдурці правій притоці р. Стир. Назви двох лівих притоків Сти- ру – Лагодів і Лагодівка прямо вказують, що на віддалі до 10-15 км від ставу Лагода теж були влаштовані греблі та стави, які могли між собою сполучатися і творити єдину велику водойму. На ймовірність такого вказує і урочище Лагодів, яке, згідно Йосифінської метрики 1787 р., знаходилося на низовині між Підгірцями і Ясеновом. В основі ойконімів з основою лаго: Лагодів, Лагода, Лагодівський став, Лагодівка, Лагодинці лежить давньогрецьке слово λаyóς (лагóз). Воно ж вимовлялося і як λăyẃv (лагóн) – та означало «впадина», «щі- лина», «ущелина», «яма», «вузьке місце». Звідси походять слова лагу- на – «заводь», «затока»; влагалище – «жіночий орган». Ця ж основа присутня і в латинському слові lago – «водойма», «став», «водяне пле- со», «озеро», «болото». Давньогрецьке слово λаyóς (лагóз), λăyẃv (лагóн) у значенні «вузь- ке місце», чудово підходить для пояснення назви села Лагодів Бродів- ського району на Львівщині. Там дійсно знаходиться найвужче місце між берегами широкої заплави річки Бовдурки. Якщо в інших місцях ця заболочена заплава простягається на кілька кілометрів і досі є прак- тично непрохідною, то у Лагодові вона звужується до 1400 метрів. При чому обидва береги заплави тут мають піщані підвищення. А пісок як- раз і є найкращим будівельним матеріалом для спорудження гребель. Саме тому у цьому найвужчому місці і влаштували греблю та зупинили воду річки Бовдурки, що й призвело до виникнення велетенського Ла- годівського ставу, який проіснував аж до початку ХІХ ст. Цей став був одною із складових Амадоцького озера, згаданого К. Птолемеєм. 31 Шишка М. Лагодів: в улесливих обіймах природи // Брідщина – край на межі Гали- чини й Волині. – Випуск 3. – Броди: Просвіта, 2010. – С. 98. 32 Шуневич М. Село Пониковиця. Історія села. Людські долі. Літературно-докумен- тальний збірник. – Броди: Просвіта, 2013. – С. 7. 33 Словник гідронімів України / Ред. колегія Непокупний А.П., О.С. Стрижак, К.К. Ці- луйко. – К.: Наук. думка, 1979. – С. 308. Дмитро Чобіт 155 Українське слово лагодити теж має давньогрецьку основу(лагóз), λăyẃv (лагóн). Тепер це слово означає «ремонтувати», «щось буду- вати», а в античні часи на українських землях ним називали процес спорудження греблі у найвужчому місці заплави річки. Там, де таке влаштували, похідні від цього процесу отримали назви Лагодів, Лаго- дівський став, Лагода, Лагодівка, Лагодинці. Тепер слова лагода (злагода) присутні у багатьох слов’янських мо- вах. Білоруське і російське лагода означає «мир, порядок, влаштова- ність», чеське lahoda – «приємність», словацьке lahoda – «задоволення, насолода», польське łagoda – «лагідність», верхньолужицьке łahoda – «привабливість, лагідність», нижньолужницьке łagoda – «принадність», сербське і хорватське лагода – «приємність, безтурботність», словен- ське lagoda – «зручність». Українське лагідність теж означає «приєм- ність і спокійність». В основі цих слов’янських мов лежить праслов’ян- ська мова, у якій lagoda – «порядок, приємність». Праслов’янська мова існувала з ІІІ тис. до н.е. Остаточний її роз- пад припав на V-VI ст. н.е. Тобто, в античні часи ще існувала єдність слов’янських мов. Саме тоді праслов’янська мова й запозичила давньо- грецьке слово лагоз, лагон і воно на слов’янській отримало звучання як лагода. Спільним у праслов’янській та усіх інших слов’янських мо- вах є те, що слово лагода означає «спокій, порядок, приємність». Таке пов’язано із початковим значенням цього слова – спорудженням греблі у найвужчому місці заплави річки. Цей процес називали лагодити. І коли греблю влаштували, наставала лагода – вода навіть річки із силь- ною і швидкою течією зупинялася і ставала спокійною, а водяне плесо, що утворилося, милувало око і ставало приємним. В усьому панував лад і порядок. Із завершенням робіт по споруджені греблі наступала радість – лагода. Наявність слова лагода у слов’янських мовах вказує на їх спільне походження – його стали вживати під час спорудження гребель на рі- ках, найбільш грандіозне будівництво яких пов’язане із влаштуванням штучно створеного Амадоцького озера, згаданого Клавдієм Птолемеєм. А його спорудили (злагодили) ще до часів славетного Геродота. Давньогрецькі основи топонімів Лагодів, Лагодинці і гідронімів Лагодівський став, Лагода, Лагодів, Лагодівка дають достатні під- стави припустити, що цей став і поселення біля нього походять ще з античних часів, тобто із середини І тисячоліття до н.е., коли слов’ян- ське населення Українського Лісостепу, Волині, Поділля і Прикарпаття здійснювало інтенсивну торгівлю з греками, а після них із римлянами. Цілком ймовірно, що саме стародавні греки і стали ініціаторами спору- дження гребель у верхів’ях багатьох рік, особливо на вододілах. За до- помогою такого способу вони піднімали рівень води і тим самим значно полегшували транспортування товарів водними артеріями – головними торговими шляхами тих далеких часів. Окрім цього, зупинка греблями До дискусії 156 води у руслах рік, які протікали біля краю вододілів піднімала їх рівень, чим зменшувала несудноплавну відстань між ріками різних басейнів та значно полегшувала транспортування суден волоками по суходолу із одної річкової системи до іншої. Саме греблі на річках у їх верхів’ях і утворили величезний став із латинською назвою Лаго (Lago). Таким чином, усі чотири назви гідроніму із словом Amadoca, які зустрічаються на картах ХV – ХVІІ ст., при виправленні явної описки і заміні букви m на v, дають дуже промовисті назви, які стосуються велетенської водойми між Волинню і Поділлям та проливають чимало світла на найдавніше минуле України. ЧОМУ ВОДОЙМУ НАЗИВАЛИ І ОЗЕРОМ, І БОЛОТОМ, І СТАВОМ На картах ХVІ – ХVІІ ст. водойма на межі Волині і Поділля має п’ять основних назв: просто Амадока (Amadoca), Амадоцьке озеро (Amadoca Lacus), Амадоцьке болото (Amadoca Palus), Заболочена Ама- дока (Amadoca Paluster) і Амадоцький став (Amadoca Lago). Виникає запитання: чому, на переважаючому фоні однойменних назв, водойма на межі Волині і Поділля виступає і як озеро, і як болото, і як став, і як Заболочена Амадока? Очевидно, що для подорожніх, які бачили цей географічний об’єкт він виглядав як озеро з огляду на його велетенські розміри; ті хто через нього плив, або переправлявся, називали його бо- лотом, бо водойма не була глибокою і мала заболочені береги; таким же є пояснення щодо Заболоченої Амадоки, а для тих хто добре приди- вився, що й до чого, водойма була звичайним ставом. На наш погляд, найдостовірнішою назвою цієї водойми є термін – став (на латині lago (лаго). До такого висновку спонукають наступні аргументи. Перший. З одного озера ріки не можуть текти в басейни різних морів. У випадку з Амадоцьким Озером ми маємо ситуацію, коли на картах зображено, що з нього витікають Західний Буг (басейн Балтій- ського моря) і Південний Буг, Стир, Збруч, Серет, Горинь, Случ (ба- сейн Чорного моря). Неможливою є і ситуація, коли з одного озера річки течуть в басейн Дніпра (у даному випадку Стир, Горинь, Случ) і Дністра (Збруч, Серет, Стрипа). Аби таке сталося потрібно, щоб водо- діл між басейнами різних морів і різних рік проходив по самому озеру, що само себе виключає, бо не може вода, у силу земного тяжіння, ство- рювати будь які підвищення на своїй поверхні. Другий. Про те, що Амадоцьке озеро фактично було велетенським ставом, утвореним системою гребель, свідчить його назва Amadoca Lago, тобто Амадоцький Став. Такий висновок могла зробити будь-яка особа, яка на власні очі бачила витоки з Амадоцького озера рік Стир, Західний Буг, Серет, Збруч, Горинь, Случ, Збруч, Південний Буг. Як то було покажемо на конкретному прикладі. Дмитро Чобіт 157 На окремих картах із Амадоцьким озером зображено, що з нього випливає ріка Стир. Вона бере початок з-під гори Збараж Бродівського району. Але у своїх витоках ця ріка має притоку Бовдурку, яка бере початок із джерел на схід від теперішнього села Дітківці. У селі Ла- годів усю долину Бовдурки, у її найвужчому місці, перекриває півто- ракілометрова гребля, по якій тепер проходить дорога і яку в народі й досі називають Греблею. Ця насипана із піску гребля має ширину понад 20 метрів; до кінця ХVІІІ ст. вона зупиняла тут воду річки Бовдурки і творила став, який від цієї греблі тягнувся аж до с. Гаї Старобрідські, тобто на відстань біля 15 км, ширина цього ставу мала 4-6 км. На ос- трові посеред Лагодівського ставу виникло поселення із назвою Броди (тепер однойменне місто Львівської області). Турецький мандрівник ХVІІ ст. Евлія Челебі, який у 1642 р. побу- вав у Бродах, записав у своїй «Книзі подорожей», що місто знаходить- ся посеред дуже великої ріки. Тобто став він сприйняв як велику ріку. Але якби Е. Челебі побував на Лагодівській греблі, то побачив би, що то не ріка, а великий став, з якого через греблю спадає невелика річка Бовдурка, права притока Стиру. Далі Бовдурка творила ще два великі стави – Берлинський і Бовдурівський, вони, хоч і менші від Лагодів- ського, але все одно були дуже великими і проіснували аж до осушення боліт р. Стир у 60-х рр. ХХ ст. Воду Лагодівського ставу спустили ще наприкінці ХVІІІ ст. Тепер на його місці’ тече невеличка річка Бовдур- ка, але колись вона вражала своїми ставами подорожніх, мабуть саме її й сприймали за головне русло Стиру, правої притоки Прип’яті. Назви урочища Лагодів між селами Підгірці і Ясенів, річки Лагодів, яка там протікає і лівої притоки р. Стир у с. Пониковиця під назвою Лагодівка чітко вказують, що великі стави у давнину знаходилися і у цих місцях, віддалених від Лагодівського ставу на 10-15 км. Не виключено, що увесь цей простір був залитий водою, яка підходила до північних від- рогів Подільської височини, названих тепер горбогір’ям Вороняки, а на картах К. Птолемея – Амадоцькими горами. Саме на протилежному південному схилі цих гір, тобто на віддалі до 15 км, широкою долиною протікав Західний Буг, перегородження греблею якого теж заливало во- дою неозорі простори, що й створювало враження величезною озера. Коли у давні часи подорожні їхали з Волині на Поділля через Бро- ди, то вони прямували вздовж Лагодівського ставу до теперішнього с. Гаї (колись із додатком Старобрідські). Тут закінчувався Лагодівський став і дорога прямувала на гору, спустившись з якої подорожні знову бачили став – то вже був став на річці Іква (правої притоки Стиру), але вони могли сприймати його як єдину водойму. До ХІХ ст. цей став про- стягався широкою долиною від с. Черниця теперішнього Бродівського району до с. Крутнів Кременецького району Тернопільської області. На цьому шляху через став, поблизу теперішнього села Накваша, за пере- До дискусії 158 казами старожилів, 200 років тому діяла паромна переправа.34 Минувши став і паромну переправу у с. Накваша подорожні знову піднімалися на гору, а насправді на плато Подільської височини, яке з боку низини має вигляд гір. Через 10 км, спустившись в долину подорожні знову бачили перед собою велику воду – на цей раз то були стави р. Серет, лівої притоки Дністра, практично каскад цих ставів діє до наших днів і тягнеться до самого Тернополя. У будь-якого подорожнього вигляд цих велетенських ставів справляв враження єдиного великого озера. Слід також зауважити, що ріки Стир, Іква, (басейн Прип’яті, Дні- пра і Чорного моря), Серет, Стрипа (басейн Дністра і Чорного моря) і Західний Буг (басейн Вісли і Балтійського моря), беруть початок з Вороняцького горбогір’я – їх витоки знаходяться у радіусі 7 км. Тому, коли у давнину ці ріки у їх верхів’ях перекрили греблями, то вода, за- повнивши усі долини, створювала враження великого озера з якого усі вони ніби витікають. Подібна ситуація мусила бути і з ріками Горинь, Случ, Збруч, Південний Буг (Гіпаніс). Їх теж ще в античні часи пе- рекрили греблями і вода затопила величезні простори широких долин цих рік, особливо Збруча – там мусило виникнути рукотворне водосхо- вище, яке й потрапило у поле зору давньогрецьких інформаторів Клав- дія Птолемея. Про вірогідність цього свідчить ще й така обставина. На Поділлі, біля Староконстянтинова за селом Базалія є унікаль- не місце – тут поруч знаходяться витоки р. Случ (правої притоки р. Горинь, басейн Дніпра), а в радіусі усього 1 км від неї – витоки р. Збруч, притоки Дністра і витоки Південного Бугу (впадає у Дніпров- сько-Бузький лиман біля самого Чорного моря). Перекриття греблями цих рік неминуче приводило до утворення величезної водойми та знач- но збільшувало річкові шляхи і зменшувало суходільні волоки – долан- ня човнами шляху суходолом з допомогою перевезення товарів возами і перетягування човнів на спеціальних катках. Варто було б дослідити такі місцевості на наявність топонімів, що підтверджують переправу волоком: Волок, Переволочна, Волочиськ, Ловать, Поли, Перевіз, Воло- чок, Лодожиці, Котинь – від «котити», тобто перетягувати судна на катках з допомогою тяглової сили – волів або коней. ЛОКАЛІЗАЦІЯ АМАДОЦЬКОГО ОЗЕРА НА МІСЦЕВОСТІ За висновками В. Веріної і О. Пламеницької Амадоцьке озеро на сході починалося від Південного Бугу та високого лівого берега Збруча і простягалося десь до Збаража на заході, тобто на відстань 130 км. Бродівська ситуація із греблями на ріках Бовдурка, Іква і Серет свід- чить, що плесо могло простягатися на заході набагато дальше Збаража. Мабуть, що в античні часи, тобто у середині І тис. до н.е. – початку н.е., 34 Клачана О. Накваша відзначає своє півтисячоліття // Броди вечірні. – 2015. – 20 лип. – С. 3. Дмитро Чобіт 159 великою водою була заповнена і уся долина верхів’їв р. Стир і Захід- ний Буг біля теперішнього села Перевалочна Буського району Львів- ської області. То було місце де найближче сходилися ліва притока Сти- ру Рудоставка (Радоставка) і притоки Західного Бугу. Про те, що там колись були великі стави свідчать численні топоніми з основами став, а особливо назва с. Переволочна – вона прямо вказує на те, що саме тут знаходився волок – найкоротше і найзручніше місце між двома ріками різних басейнів, по якому річкові судна перетягували по суходолу. Греблі, очевидно зупиняли воду і в долинах Західного Бугу та його приток, утворюючи каскад великих водойм, які могли сприйматися як велике озеро. Ці водойми влаштовувалися у верхів’ях рік для того, щоб зменшити віддаль між транспортними системами різних басейнів. Про Лагодівський став і село Лагодів біля Бродів Львівської об- ласті ми вже писали. Сама назва Лагодів чітко вказує на став. У її ос- нові давньогрецьке слово (лагóз), λăyẃv (лагóн) – «вузьке місце». З ним пов’язаний і латинський іменник lago – «став», тобто штучно створена водойма за допомогою перегородження ріки греблею. Таке свідчить про пряму причетність стародавніх греків до влаштування тут греблі та утворення Лагодівського ставу. Село, яке тут виникло отримало наз- ву Лагодів. Його утворюють давньогрецьке слово лагоз (лагон) і чисто український присвійний суфікс -ів, який може прямо вказувати, що міс- цеве населення на рубежі нашої ери розмовляло мовою дуже близькою до теперішньої української. Але назва Лагодів є ще в одному дуже ці- кавому місці – на річці Добрій, притоці Гнилої Липи, лівої притоки Дністра. Найцікавішим є те, що буквально у 3 км на північний захід від Лагодова Перемишлянського району Львівської області проходить Головний Європейський вододіл, який тут ділить ріки на басейни Бал- тійського і Чорного морів. Річка Добра, на якій розташований пере- мишлянський Лагодів, належить до басейну Дністра і Чорного моря, а всього у 5-7 км на північ за пагорбом беруть початок кілька допливів Полтви – лівої притоки Західного Бугу. Цілком очевидно, що переми- шлянський Лагодів теж завдячує своїй назві ставу, який мав полегшити річкове сполучення між Полтвою і Західним Бугом та Гнилою Липою і Дністром. До цього слід додати й таке, у 10 км від с. Лагодів на Перемиш- лянщині львівський археолог М. Філіпчук у 80-х рр. ХХ ст. розкопав залишки рукотворного каналу, який з’єднував Золоту Липу – притоку Дністра і Гологірку – притоку Західного Бугу.35 Мабуть, що то був не один такий канал. 35 Пришляк В. Середньовічні шляхи Галицько-Волинських земель в епоху Романови- чів // Галичина та Волинь в епоху середньовіччя. До 800-річчя Данила Галицького. – Львів, 2001. – С. 222; Філіпчук М.А. Роботи Гологірської госпдоговірної експедиції // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1991. – С. 94. До дискусії 160 Отже, стави у верхів’ях рік суміжних басейнів і рукотворні канали свідчать, що у давні часи річкові системи були головними транспорт- ними артеріями, які забезпечували торгівлю. У цій торгівлі у середині І тис. до н.е. – перших століттях нашої ери були вкрай зацікавлені ста- родавні греки, а з ІІ ст. н.е. – римляни. Вони здійснювали річками тор- гівлю і сплавляли вниз по притоках Дністра і Південного Бугу товари у свої колонії Ольвія – у гирлі Південного Бугу та Ніконія і Тіра – у гирлі Дністра. Із території теперішньої Волині, Поділля і Прикарпаття вивозили зерно, лляні і конопляні тканини, різноманітні мотузки, ко- рабельний ліс, залізо, деревне вугілля, смоли, мед, хутра, шкіри, живу худобу, а взамін місцеве населення отримувало античні товари: олію, вина, шовк, парчу, вишуканий одяг, фарби, бронзові дзеркала, посуд, речі домашнього побуту і предмети розкоші. Отже, економічні потреби торгівлі стали головним рушієм спорудження гребель у витоках Пів- денного Бугу, Горині, Случа, Збруча, Стиру, Серету, Стрипи, Західного Бугу та мабуть багатьох менших рік. Усі вони зупиняли воду і творили величезну водойму, позначену на карті Клавдія Птолемея, як Амадоць- ке озеро; насправді то був велетенський став, який мав вкрай заболоче- ні береги і багато переходів-бродів, тому найдостовірніша його назва – Став на Бродах (Avadoca Lago). Подамо ще дуже цікавий факт. На картах К. Птолемея Амадоцьке озеро розташоване на 490 північної широти.36 Практично на цій самій широті знаходиться теперішній Лагодів Львівської області: 490441пн.ш. і 240311сх.д. та село Лагодинці Хмельницької області: 490431пн.ш. і 270011 сх.д.37 Якраз між 250 і 270 східної довготи і було розташоване Амадацьке озеро (Amadoca Lacus), яке на окремих картах має назву Амадоцький став (Amadoca Lago). Таке співпадіння випадковим бути не може. Про те, що у назвах Лагодова Львівської обл. і Лагодинців Хмельницької обл. лежить латинська основа lago (лаго) поза всяким сумнівом. Виникає резонне запитання: Чи не маємо ми тут топонімічну підказку на місце знаходження східного і західного краю Амадоцького Озера (Ставу)? Підсумовуючи, можна зробити висновок, що, позначене Клавдієм Птолемеєм Амадоцьке озеро таки існувало в античні і середньовічні часи. До його назви вкралася невелика помилка у написанні однієї бу- кви. У дійсності воно мало назви Авадоцьке Озеро, Авадоцьке Болото, Авадоцький Став, Заболочені Авади і просто Авади, що у повному пе- рекладі з латинської на українську мову відповідно означали: Озеро на Бродах, Болото на Бродах, Став на Бродах, Заболочені Броди і просто 36 Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. – К.: ДНВП «Картографія», 2006. – С. 28-29. 37 Україна. Політико-адміністративна карта. Масштаб 1:500 000 Покажчик географіч- них назв. – К.: ДНВП «Картографія», 2006. – С. 146. Дмитро Чобіт 161 На Бродах. Про те, що ця велетенська водойма, яка простягалася від високого лівого берега ріки Збруч на сході і до теперішнього Збаража, а, мабуть, і до Буська на заході таки існувала, прямо свідчить інший географічний об’єкт К. Птолемея – Амадоцькі гори, які оперізували пів- денно-західні береги Амадоцького озера. ПРО ЧАС СПОРУДЖЕННЯ ВОДОЙМИ Як бачимо, згадане К. Птолемеєм Амадоцьке озеро являло собою велетенський рукотворний став, влаштований у верхів’ях Західного і Південного Бугу, Стиру, Гориня, Случа, Збруча, Серету і Стрипи. К. Птолемей нічого не згадує про таке спорудження – він пише про Амадоцьке озеро, як вже існуючу водойму. Виникає запитання: коли влаштували греблі у верхів’ях згаданих рік і затопили величезний про- стір водою? Підказку знаходимо у батька історії Геродота – він пише, що «ріка Гіпаній (Південний Буг Д.Ч.) випливає із Скіфії і пливе з ве- ликого озера… Це озеро цілком правильно називають «Матір’ю Гіпа- нія». (ІV, 52). Тут йдеться про те ж саме озеро, яке К. Птолемей назвав Амадоцьким. Виходить, що воно існувало і у часи Геродота, тобто у V столітті до нашої ери. Геродот пише про озеро, як вже добре відоме, бо посилається на неназваних ним осіб, які його «цілком правильно називають «Матір’ю Гіпанія». Звідси випливає ще один висновок – Амадоцьке озеро Клавдія Птолемея існувало ще задовго до Геродота. То коли ж таки влаштували велетенську водойму на межі Волині і По- ділля? Відповідь слід шукати у причинах її спорудження. Найголовні- шим стимулом стала торгівля населення зони Українського Лісостепу з давніми греками. Головним товаром був хліб, тобто зернові культури, про що згадує той же Геродот. Він пише, що «народності, які живуть уздовж ріки Гіпанія на захід від Борисфена», «сіють пшеницю не для їжі, а на продаж». (ІV, 17). Основними покупцями зерна виступали саме греки – вони сплавляли його ріками до своїх колоній: Тіри і Ніконії на Дністрі, Ольвії – на Південному Бузі (Гіпанії) і Борисфена – в усті Дніпра. Із тих колоній зерно морем відправляли на материкову Грецію. Про торгівлю і постачання хліба з Боспору, тобто чорноморських коло- ній, писали у своїх працях Демосфен, Страбон та інші античні автори, про таке є немало записів на мармурових таблицях, які збереглися до наших днів. Зокрема, Страбон згадує, що правитель Боспору «Левкон відправив афінянам 2 100 000 медимнів» хліба. (Страбо, кн. VІІ, гл. ІV, с. 311). Грецька міра сипких речовин медимн дорівнював 51, 84 літра. 2 100 000 медимнів – це 40 тисяч тонн зерна. Потреба материкової Греції у зерні складала кілька мільйонів тон щорічно. Через спекотний клімат у більшій частині Греції, окрім окремих балканських долин, зер- нові не ростуть, а хліб становив основний раціон харчування греків, До дискусії 162 тому його завозили з родючих долин Нілу, Сицилії, Галлії та Північно- го Причорномор’я. Зона Українського Лісостепу стала основною жит- ницею Стародавньої Греції. Із винайденням у ІХ ст. до н.е. заліза, запроваджено залізні знаряд- дя праці, насамперед, сокири, серпи, коси, плуги. У VІ-VІІ ст. до н.е. залізний серп і залізна коса витіснили важкі крем’яні серпи, спричинив- ши технічну революцію у землеробстві та інших галузях господарства. Із VІ ст. до н.е. крем’яні серпи на усій території нинішньої України вийшли з ужитку. Зросла продуктивність праці, у слов’ян Українського Лісостепу з’явилися великі надлишки зерна, які у них купували греки. Якраз у той час – VІІ-VІ ст. до н.е. у Північному Причорномор’ї і з’яв- ляються давньогрецькі міста-колонії. Цілком очевидно, що саме у VІІ- VІ ст. до н.е. торгівля населення межиріччя Дністра, Західного Бугу, Прип’яті і Середнього Дніпра набула небаченого досі розмаху. Для розвитку торгівлі потрібні шляхи транспортування товарів. Зерно відноситься до важких вантажів. Транспортувати його на возах до грецьких колоній Причорномор’я було складно. Значно легше його перевозити ріками. Основу розгалуженої водної мережі, що вкривала землі між Карпа- тами і Середнім Дніпром складали сам Дніпро з його правою притокою Прип’яттю, Дністер, Південний Буг і якоюсь мірою Західний Буг. Цю особливість відзначив ще Геродот: «Їхня країна рівнинна і рясніє тра- вою та зрошується водою багатьох річок, яких стільки, скільки каналів у Єгипті». (Гл. ІV, 47). Перевозили вантажі ріками – влітку човнами, а взимку – по кризі на санях. Найкраще транспортувати вантажі човнами по воді, на них брали значно більшу кількість товару, ніж на сані чи воза. Тому літнє транспортування мало значну перевагу. Але були труднощі при пере- ході з однієї річкової системи в іншу. Для цього у верхів’ях рік різних басейнів прокладали волоки, по яких на спеціальних катках перетягу- вали човни. Назва села Переволочна біля Буська про таке нагадує – там най- ближче сходилися допливи Стиру (басейн Дніпра та Чорного моря) і Західного Бугу (басейн Вісли і Балтійського моря). Коли у верхів’ях таких рік влаштовували греблі – вода заливала довколишні простори, зменшуючи тим віддаль волоків та поліпшуючи справу судноплавства. Ось головна причина виникнення велетенської штучної водойми на межі Поділля та Волині, названої К. Птолемеєм Амадоцьким озером. Ця водойма з’єднана в єдине ціле – транспортну річкову систему басейнів Дністра, Дніпра, Західного і Південного Бугу. Очевидно, що таке сталося у період інтенсивного розвитку торгівлі слов’ян зони Українського Лісостепу із давньогрецькими колоніями Північного Причорномор’я, що припадає на кінець VІ-початок VІ ст. Дмитро Чобіт 163 до н.е. Тобто штучно створена водойма на межі Волині та Поділля, яку Клавдій Птолемей назвав Амадоцьким озером, була створена 2500 років тому. У СВІТЛІ ТОПОНІМІВ Для самих будівничих гребель водойма, безумовно, являла собою став – на таке вказують і назви двох однойменних населених пунктів Лагодів – у верхів’ях рік Стир і Західний Буг, заболоченого урочища і потоку з такою ж назвою поблизу сіл Підгірці і Ясенів Бродівського району на Львівщині, притоки Стиру річки Лагодівка у с. Пониковиця цього ж району та села Лагодинці у верхів’ях Збруча на Хмельниччи- ні. Давньогрецька і латинська основа lago чітко вказує саме на став – штучно створену за допомогою гребель водойму. Звідси випливає, що ойконіми Лагодів, Лагодівка, Лагодинці пов’я- зані із згаданим К. Птолемеєм Амадоцьким озером і їм теж 2500 років. Але є ще одна особливість. Усі назви з давньогрецькою основою lago (лаго) у значенні «став» мають чисто українські суфікси –ів, –івка, –ці. Наші сусіди – поляки та росіяни ці назви вимовляють по-іншому. Поляки: Lagodów (Лагодув), Lagodówka (Лагодувка), Lagodynce (Лаго- динце); росіяни – Лагодов, Лагодовка, Лагодинцы. Отже, гідроніми Лагодів, Лагодівка, Лагодинці відповідають нор- мам української мови, це у свою чергу вказує на те, що лексика і фо- нетика цієї мови побутували у межиріччі Дністра, Західного Бугу і Се- реднього Дніпра вже у І тисячолітті до нашої ери. Чисто український характер і українське походження мають і мі- кротопоніми села Лагодів Бродівського району. Південно-східна ча- стина цього села, яка розкинулася на високому підвищенні, що здій- мається над широкою низовиною, по якій протікає річка Бовдурка, називається Підстав. Колись ця низовина була затоплена водою і там дійсно був став, якого вже давно нема, а частина села зберегла про ньо- го пам’ять – Підстав. Вона у давнину знаходилася поблизу ставу – під ставом, звідки й назва. Дорога, яка тепер з’єднує село Лагодів із шоссе Броди-Червоноград називається Гребля. Тепер то високий і довгий півторакілометровий пі- щаний насип шириною 20-30 метрів, він пролягає через заболочену до- лину річки Бовдурка. Сама назва вказує, що насип влаштували у якості греблі, яка й творила Лагодівський став, згаданий у документах ХVI ст. та зображений на спеціальній карті Гійома Левассера де Боплана. У місці, де дорога, яку й досі називають Гребля, сполучається із шоссе Броди-Червоноград, знаходиться присілок села Берлин під наз- вою Гатки. Назва пов’язана із словом гатка, гать – настил з дерева, хмизу та інших матеріалів для переїзду через болото. Топонім Гатки До дискусії 164 вказує на характер переходу (переїзду) через найвужче місце заболоче- ної місцевості біля теперішнього села Лагодів. Спочатку то була кла- сична гать із стовбурів дерев і гілля, а вже, коли споруджували греблю для зупинення води річки Бовдурки (інша назва Смілянка), то перепра- ву засипали піском, значно її розширивши і піднявши на кілька метрів над заболоченою низовиною. До речі, пісок возили прямо із обидвох берегів долини річки із піщаних пагорбів, що поблизу села Лагодів з лівого берега Бовдурки і з місцевості, де тепер присілок Гатки, що на правому краю. Отже, докладне ознайомлення з місцевістю у витоках ріки Стир та її головного допливу під назвою Бовдурка (Смілянка) підтверджує те, що у давнину тут існувала система гребель, яка перекривала русла рік, внаслідок чого, розлившись, вода затоплювала величезні простори. Так тут утворився величезний став, давньогрецька основа якого лагоз (лагон) у значенні «вузьке місце» чітко вказує на те, що творилася ця грандіозна гідротехнічна система ще в античні часи. АМАДОЦЬКІ ГОРИ Амадоцькі гори на картах зображаються таким же умовним по- значенням як і Карпати. Очевидно це дало підставу для заперечення їхнього існування, бо між Волинню та Поділлям жодних класичних горів тепер немає. Це теж дає підстави для суджень щодо нібито гіпо- тетичності Амадоцьких гір. Насправді жодної помилки у розташуванні Амадоцького озера і Амадоцьких гір Клавдій Птолемей не допустив: і озеро, і гори були. І якщо озеро (став) тепер вже осушено, то гори за- лишилися. Для їх локалізації відштовхнемося від «Нової карти Польщі та Угорщини», виданої у Базелі в 1540 р. Себастьяном Мюнстером. На цій карті Амадоцькі гори мають таке ж зображення як і Карпати, вони прилягають до західного краю Амадоцького озера (на карті – Amadoca Palus). Із південних схилів Амадоцьких гір показано витоки Західного Бугу (Budkfl.[us]) і Серету (на карті без назви), а з північного краю – витоки Стиру (Styrfl.[us]).38 Ці зображення є досить точними. Усі за- значені ріки беруть початок практично з одного місця – горбогір’я Во- роняків: Західний Буг (ліва притока Вісли, басейн Балтійського моря) випливає із потужного джерела південного схилу цього горбогір’я у с. Верхобуж Золочівського району Львівської області; ріка Серет Правий (ліва притока Дністра, басейн Чорного моря) двома рукавами Лугом і В’ятиною бере початок із північно-східного краю цієї ж гори. Причому витоки Західного Бугу знаходяться на віддалі 5-и км від витоків Лугу і у 2-х км від В’ятини. Із цієї ж місцевості, але вже із північного схилу сусідньої гори Збараж випливає Стир (права притока Прип’яті, права 38 Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. – К.: ДНВП «Картографія», 2006. – С. 28-29. Дмитро Чобіт 165 Дніпра, басейн Чорного моря). Відстань між витоками Західного Бугу і Стиру – 10 км. Отже на горбогір’ї Вороняки у радіусі не більше 10 км беруть початок три ріки, які несуть свої води на північ (Західний Буг і Стир) та південь (Серет). Окрім цього, усі ріки є допливами різних великих рік Європи і належать до басейнів двох морів – Балтійського і Чорного. Усі три ріки, які беруть початок на горбогір’ї Вороняки при- сутні на, вже згаданій, карті С. Мюнстера 1540 р. Але на інших картах К. Птолемея зображено, що з Амадоцького озера випливає Стрипа – ліва притока Дністра і ось, що цікаво – вона дійсно випливає із того ж самого південного схилу горбогір’я Вороняків, що й Західний Буг; відстань між їх витоками – 12 км. Пояснення такого унікального явища просте – на горбогір’ї Воро- няки в Україні закінчується східне крило Головного Європейського во- доділу, який ділить усі води Європи на басейни Атлантичного океану і Середземного та Чорного морів; звідси він повертає на північ і через Білорусію прямує до Валдайської височини. Ось чому саме з цього міс- ця беруть початок ріки, що течуть у різні напрямки і моря. Цю особли- вість зауважили ще у дуже далекі часи, коли ріки служили головними шляхами комунікацій. Безумовно, що перехід з одної річкової системи в іншу значно полегшувався через затоплення територій у верхів’ях рік на їх вододілах, що яскраво видно на прикладі птолемейового Ама- доцього озера. На західному краю Амадоцького озера проходив водо- діл між ріками Чорного і Балтійського морів, а у його східній частині інший вододіл розмежовував басейни Дніпра (Горинь, Случ), Дністра (Збруч, Серет, Стрипа) і Південного Бугу (Буг і його притоки). Отже, вододіли та наявність витоків рік різних басейнів стали головним фак- тором, який спонукав до спорудження гребель на багатьох ріках, зу- пинки води і влаштування велетенської водойми, яка потрапила на кар- ту К. Птоломея. А головною причиною таких колосальних зусиль по створенню рукотворного озера став економічний зиск, який і місцеві слов’яни, і стародавні греки мали від торгівлі. Однак, повернімося до, тісно зв’язаних із птолемеєвим Амадоцьким озером, однойменних гір. Якщо у рівнинах, які прилягали до Вороняцького горбогір’я на рі- ках Стир, Серет, Стрипа, Західний Буг та їх притоках в античні часи були влаштовані греблі, то величезні простори тутешніх низовин муси- ли бути вкриті водою на десятки кілометрів. Води цього штучного во- доймища омивали схили Вороняцького горбогір’я, тому воно на картах Птолемея позначено як Амадоцькі гори. Те, що горбогір’я Вороняків не є класичними горами не дає підставу стверджувати про їхню гіпоте- тичність. На картах К. Птолемея воно позначене як гори, але і місцеве населення до сьогоднішнього дня теж називає Вороняки горами; для такої назви є ряд поважних підстав. Перше. З боку Волинської рівнини Вороняки, які є північним краєм Подільської височини, дійсно мають вигляд горів, бо обриваються до неї крутим уступом висотою 150-200 м. До дискусії 166 Друге. Ще до Другої світової війни, тобто до 1939 р. селяни низовинної Брідщини дуже не любили їздити у будь-яких справах до своїх сусідів у Наквашу, Боратин чи Підгірці, розташованих на Вороняках. А при- чина, як розповідав мій дідусь Михайло Ваврикович Демчук, 1902 р.н., була банальна – коні, які привикли їздити по рівнині полохалися на підйомах, а особливо спусках; були випадки, коли вантажені борош- ном вози на спусках ламали коням ноги, а коні їх часто перевертали. Аби їздити по такій місцевості коней привчали з молодості, а тамтешні візники мали спеціальні гальма. Тобто для селян рівнинної Брідщини, по суті, невисокі Вороняки (150-300 м) складали велику проблему і їх завжди народ називав горами. Підтвердження цьому знаходимо у то- понімах Брідщини: Підгірці (село під горою), Загірці (село за горою), Підгір’я, Гора Макітра, Гора Лиса, Гора Збараж, Гора Пиріг, Горани. Треба думати, що і в античні часи місцеві слов’яни горами називали Вороняки. Інформатори К. Птолемея зафіксували цю назву гір, бо для них вони теж такими були. Про точне вимірювання висоти гір тоді ще не знали. Так і народилася антична назва Вороняків – Амадоцькі гори, бо прилягали вони до самого Амадоцького озера. Варто відзначити і таку особливість. Гологори-Вороняки на сході плавно переходять у Кременецький кряж. Це спостерігається біля села Суховоля Бродівського району – на південь і південний захід від села простягається пасмо Вороняків, а на півночі здіймаються гори Макітра, Цимбали, Дранча, з яких тут починається Кременецький кряж. У підніжжі Вороняків, гір Макітра, Цимбали, Дранча пролягав дав- ній праісторичний шлях, який у ХVI-XVIIІ ст. називався Королівською Дорогою (Via Regia). Ця дорога сполучала столиці європейських дер- жав, перетинала усю Європу і закінчувалася у Києві. Із Кракова дорога прямувала на Львів–Золочів–Броди. На відрізку від теперішнього села Підгірці до Бродів Королівська дорога прямувала із півдня на північ безпосередню у підніжжі Вороняків, у Бродах вона різко повертала на схід і йшла по місцевості так, що ліворуч від неї знаходилося плесо велетенського Лагодівського ставу – складової колишнього Амадоць- кого озера, а за селом Дітківці праворуч лежали гори Макітра, Цим- бали і Дранча. Цю дорогу біля села Дранча названо Королівською у пописі границі між польським королівством і Великим князівством Ли- товським 1546 року.39 На рукописній карті 1799 року цю ж дорогу на ділянці між Золочевом і Бродами теж названо Королівською (Via Regia de Zloczow ad Brody).40 Отже, письмові джерела XVI-XVIII ст. нази- 39 Акты, относящиеся к истории Южной и Западной Росии, собранные и изанные Археографической комиссией. – Т. І (1361-1598). – СПб., 1861. – С. 109; Чобіт Д. Броди та ого округа княжих часів Русі-України. Х-ХV cт. – Броди: Просвіта, 2008. – С. 150-152). 40 Кришталович У. Рукописні карти ХVІ-ХІХ століть. – К.: ДНВП «Картографія», 2011. – С. 22. Дмитро Чобіт 167 вають цей шлях Королівською дорогою. Ця дорога існувала не лише у часи спорудження гребель Амадоцького озера, а значно раніше. Що то був праісторичний шлях свідчить ґрунт цієї дороги на відрізку від теперішнього села Дітківці до села Дранча (тепер Дружба Радивилів- ського району). Ліворуч шляху Дітківці–Дранча простягаються поля із суглинку, а праворуч від нього – з чистого чорнозему. Суглинок сфор- мувався у листяних лісах, а чорнозем – із рослинності степу. Отже, у сиву давнину шлях проклали по межі лісу і степу – так було зручніше йти і легше орієнтуватися. Орієнтиром служили і гори Макітра, Цим- бали Дранча, а також і плесо Амадоцького озера. З Дранчі Королівська дорога прямувала до Почаєва і Кременця, а звідти через Ямпіль–Тихомиль–Любар виходила до Василькова і по- вертала на Київ. У Києві шлях, який вів до Василькова, називався Ва- сильківським, про це нагадує і Васильківська вулиця. Але у давні часи шлях з Києва на Волинь йшов через Білогородку і називався Брідським. Згадкою про це є назва вулиці Бродівська, яка досі присутня практич- но на всіх картах Києва. Сама назва вказувала на головний орієнтир шляху – місто Броди. То був останній пункт шляху, який вів на захід. Західніше Бродів шлях з Києва (Королівська дорога) впирався у вели- чезну водойму – Лагодівський став, що був складовою, згаданого К. Птолемеєм, Амадоцького озера. Воду із Лагодівського ставу спусти- ли щойно на початку ХІХ ст. для того аби розбудувати місто Броди. До цього місто лежало на острові, до якого шлях з південного сходу і півночі пролягав через броди, звідси й назва. На цих бродах щойно у ХVІІ ст. спорудили мости. Броди на місці теперішнього міста Броди у давнину відігравали роль мостів на шляху з Волині на Поділля. У Бродах Волинський шлях перехрещувався з Королівською дорогою і вів на Поділля. Очевидно, що назва Броди існувала ще у праісторичні часи, греки з неї зробили переклад. У праці К. Птолемея її подали з опискою – за- мість букви v написали m тому вийшло Аmadoka, а мало бути Avadoka – Місто на Бродах, або просто Броди. І ще такий момент. Картографи Австро-Угорщини наприкінці ХVIII i на початку ХІХ ст., зображуючи горбогір’я Гологорів-Вороняків, пи- сали на картах «Малі Карпати». Тобто, навіть для них то були не якісь відроги височини чи горбогір’я, а справжні гори, лише малі. Горами Гологори-Вороняки і Кременецький кряж мусили бути і для античних подорожніх, тому немає нічого дивного у тому, що і Клавдій Птолемей у своїй знаменитій «Географії» назвав їх Амадоцькими горами. КЛЮЧ ДО СТАРОДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Тема Амадоцього озера і Амадоцьких гір є дуже цікавою й вкрай важливою для вітчизняних географії та історії, бо вона може стати клю- До дискусії 168 чем для відкриття немало інших, вражаючих картин далекого минуло- го України. Клавдій Птолемей не лише написав про Амадоцьке озеро, Амадоцькі гори, місто Амадока і народ амадоки, він назвав ставонів і словінів, під якими розуміють слов’янів, згадує він і буланів – полянів, а також сербів. І це у ІІ ст. н.е.! Тобто К. Птолемей письмово засвідчив наявність слов’ян вже на рубежі нашої ери. Подальші дослідження праці К. Птолемея та його картографічної спадщини безумовно можуть принести неабиякі наукові здобутки та пролити немало світла на далеке минуле землі українського народу та його історії. У цьому плані Амадоцьке озеро посідає особливе місце, сліди його існування мусили залишитися на місцевості. До таких, пере- довсім, належать системи гребель і топонімів у верхів’ях рік, показаних на картах К. Птолемея, як такі, що випливають з Амадоцького озера: Стир, Горинь, Случ, Збруч, Серет, Стрипа, Південний і Західний Буг. У верхів’ях р. Стир біля села Лагодів чудово збереглася півтора- кілометрова гребля, яка зупиняла воду її правої притоки Бовдурки і творила велетенський Лагодівський став. Про те, що став звідси про- стягався аж до передгір’їв плато Подільської височини вказують і то- поніми Бродівського району з латинською назвою ставу – lago (лаго): Лагодів (село і річка), Лагода (став), Лагодівка (річка). Із протилежного південного схилу плато Подільської височини теж є село Лагодів, у якому мусів бути став, який лучив витоки приток Дні- стра і Західного Бугу. Село Лагодинці Хмельницької області може вказувати на східний край птолемейового озера, там теж неодмінно мусить бути система гре- бель. Про одну з таких великих гребель на річці Південний Буг біля села Голосків Хмельницької області згадує Т. Дишкант і пов’язує її з Амадоцьким озером. На його думку, то була природня гребля, яка затримувала тут воду, внаслідок чого й виникло Амадоцьке озеро. «У пізніші часи, – пише Т. Дишкант, – води ріки, чи самі люди прокопали русло глибше в районі Голосківа і Амадоцьке озеро зникло у приро- ді».41 Отже греблі, які творили Амадоцьке озеро таки були і на східно- му його краї. Тому дослідження залишків гребель на усьому просторі Амадоцького озера має важливе значення для прояснення суті справи. Нанесення на карту гребель у верхів’ях рік, названих у праці К. Птоле- мея, та їх допливах, а також геодезична зйомка усього простору між 250 і 270 східної довготи та 490 північної широти може дати чітке уявлення про площу, яку займало Амадоцьке озеро, його глибини і реальні розмі- ри. Але це вже питання майбутнього, більш ґрунтовного і прецікавого дослідження. 41 Дишкант Т. «Географія» Клавдія Птолемея: карта України. – Львів: Сполом, 2009. – С. 34. Дмитро Чобіт 169 ПАМ’ЯТКА ІНЖЕНЕРНОЇ ДУМКИ СТАРОДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ Із вищенаведеного можна зробити висновок: велетенська водойма, яку Клавдій Птолемей розмістив на просторах теперішньої України, не є вигадкою картографів, то – реальність, яка відповідала історичним обставинам античного часу. Ця водойма була не природним озером, а штучно створеним велетенським ставом, води якого одночасно напов- нювали витоки рік Західний Буг, Стир, Серет, Стрипа, Горинь, Случ, Збруч, Південний Буг. Ріки у ці далекі часи служили основними шляха- ми сполучення. Водойма, яка увійшла в історію картографії під назвою Амадоцьке озеро, полегшувала перехід із однієї річкової системи до ін- шої і тим сприяла торгівлі слов’янського населення межиріччя Дністра і Середнього Дніпра із стародавніми греками через їх причорноморські міста: Тіру, Ніконію, Ольвію, Березань. Головним товаром було зерно, про торгівлю ним згадують Геродот, Страбон та інші античні автори. Крім зерна, населення Українського Лісостепу, Прикарпаття та Карпат ще з VІІІ-VІ століть до н.е. і до ІІ століття н.е. експортувало стародав- нім грекам корабельний і будівельний ліс, залізо, деревне вугілля, смо- лу, дьоготь, полотно, різноманітні мотузки, сіль, худобу, мед та інші товари, а натомість отримувало олію, вина, сухофрукти, ізюм, шовк, одяг, прикраси, дзеркала, посуд, інструменти, фарби, предмети розко- ші. Саме для того, аби сприяти торгівлі, і була створена така грандіозна водойма – став. Що ж сталося із Амадоцьким озером? Про велике озеро, з якого витікає Гіпаній (Південний Буг), писав ще Геродот у V столітті до н.е. Про Амадоцьке озеро, з якого бере початок той же Гіпаній, згадував у ІІ столітті н.е. і Клавдій Птолемей. Виходить, водойма існувала щонай- менше з V століття до н.е. до ІІ століття н.е. У ІІ столітті н.е. слов’ян- ське населення межиріччя Західного Бугу, Дністра і Середнього Дніпра зазнало інвазії готів – войовничого германського народу, який прийшов сюди із Повіслення, а туди прибув із Скандинавії. Внаслідок вторгнен- ня готів на Волинь і Поділля та їх подальшого просування до Чорного моря було перервано економічні і торговельні відносини слов’ян Укра- їнського Лісостепу із стародавніми Грецією та Римом. Згортання і занепад торгівлі та зовнішня агресія готів призвели до втрати і значення штучної водойми, яка зв’язувала річкові системи За- хідного Бугу, Прип’яті, Південного Бугу і Дністра. З плином часу шлю- зи на греблях зруйнувалися, а самі греблі у багатьох місцях свідомо розгорнули, аби спустити воду. Подекуди, як наприклад біля Бродів, залишки ставів проіснували аж до кінця ХVІІІ ст., що й відображено на багатьох тогочасних картах. У цьому ж столітті Амадоцьке озеро остаточно зникло із географічних карт. Амадоцьке озеро – наша історична реальність, плід людської інже- нерної думки і витвір унікальної та неповторної людської діяльності. До дискусії 170 Грандіозна, штучно створена водойма свідчить про неабиякий хист, організаційний і виробничий подвиг наших, хоч і далеких, але прямих генетичних предків – слов’ян зони Українського Лісостепу другої по- ловини І тисячоліття до н.е. Згадана Клавдієм Птолемеєм водойма на території теперішньої України є не лише пам’яткою топонімії, а й інженерної думки та люд- ської діяльності античних часів і, безумовно, вимагає подальших більш ґрунтовних досліджень. ПРО НАРОД АМАДОКИ Крім велетенської водойми під назвою Амадоцьке озеро, яка про- стягалася у довжину майже на 170 км – від витоків ріки Південний Буг на сході і до витоків Західного Бугу на заході та прилеглих Амадоць- ких гір, що є не чим іншим як горбогір’ям Гологори-Вороняки, Клавдій Птолемей згадав народ амадоки та місто Амадока. Усі чотири назви з основою амадок присутні у третій книзі праці К. Птолемея «Географія», яка присвячена Європейській Сарматії. До цієї глави належала і карта VІІІ «Європейська Сарматія». Сама карта до наших днів не збереглася – залишився лише її опис у главі 5. З цього опису картографи ХV-XVІ ст. і відтворювали карти Клавдія Птолемея, тому у кожного вони мали свої особливості. Первісним і вихідним пунктом в усіх картах «Європейської Сар- матії» К. Птолемея є глава 5, тому зацитуємо саме її по відношенні до усіх чотирьох географічних об’єктів з основою Амадок. У частині 5 глави 5 К. Птолемей називає гори Європейської Сар- матії та позначає їх на градусній сітці. До них належать гора Певка, Амадоцькі гори, гора Бодин, Аланські гори, Карпатські або Венедські гори, Рипейські гори. Серед цих гір лише Карпатські (Венедські) гори чітко ідентифікуються із сучасними Карпатами. На другому місці у списку гір К. Птолемей зазначив Амадоцькі гори; вони пов’язуються із Амадоцьким озером, містом Амадока, народом амадоки та мають координати 55°-51°.42 Ці гори реально можуть відповідати лише пів- нічному краю Волино-Подільської височини, який закінчується крутим уступом і по відношенні до рівнини Малого Полісся піднімається над нею на 150-200 метрів та з її боку має вигляд гір. Якщо Амадоцькі гори К. Птолемей лише згадує і подає їхні коор- динати, то про Амадоцьке озеро він дає більше інформації. Частина 6 глави 5 праці К. Птолемея звучить так: «Частина ріки Борисфена біля озера Амадоки лежить під 53°30’-50°20’».43 42 Птолемей К. Географическое руководство. – С. 462 (Коментар); Чобіт Д. Клавдій Птолемей і Амадоцьке озеро // Пам’ятки України: історія та культура. – 2016. - № 10. – С. 51-52; Бандрівський М. Культурно-історичні процеси. – С. 163. 43 Птолемей Клавдий. Географическое руководство. – С. 462. Дмитро Чобіт 171 Як бачимо, К. Птолемей розташовує озеро Амадоки поблизу Борис- фена, тобто Дніпра, але його локалізація на 50°20’ теперішньої північ- ної широти співпадає з координатами Амадоцького озера між витоками Збруча й Південного Бугу на сході та Гнилої Липи і Західного Бугу на заході. Коли дивитися на справу з єгипетської Олександрії – міс- ця перебування К. Птолемея, то можна говорити, що Амадоцьке озеро знаходилося «біля ріки Борисфена», однак у дійсності між ними була відстань у 200 км. У частинах 7, 8, 9, 10, 11 глави 5 К. Птолемей пише про племена, які населяють Європейську Сарматію, виділяючи серед них 64 народ- ності.44 До найбільш чисельних К. Птолемей відносить венедів, які жи- вуть «по усій Венедській затоці».45 Під Венедською затокою розумієть- ся південне узбережжя Балтики. «Вище Дакії, – пише К. Птолемей, – [живуть] певкіни і бастарни».46 Дакія – це теперішня Румунія, отже певкіни і бастарни – це тодішнє населення теперішнього Подністров’я і Прикарпаття. Біля Карпатських гір, але нижче венедів, К. Птолемей розташовує галіндів.47 На відміну від малозрозумілих назв народностей ІІ ст. н.е. території теперішньої України, які важко піддаються поясненню (язиги, гамаксобії, гітони, судлони, фругундіони, аваріни, бургіони, омбрени, собоки, пієнгіти, бієси, судини, кістобоки, ставони і т. д.), у назві галі- нди чітко читається давньогрецький корінь гал – «сіль». На Певтинге- ровій таблиці IV ст. річка Дністер має назву Агалінгус, теж з основою гал. Агалінгус і означає «Соляна ріка», тобто ріка, по якій сплавляли прикарпатську сіль до Тіри – давньогрецької колонії VІІ ст. до н.е. – ІV ст. н.е. У назві міста Галич і краю Галичина теж присутня давньо- грецька основа гал – сіль; тобто «Соляне місто» (Галич) і «Соляні краї» (Галичина).48 Звідси випливає, що згадана К. Птолемеєм народність га- лінди – то населення Прикарпаття, у якого стародавні греки купували сіль, звідси й назва. Наприкінці опису племен і народностей Європейської Сарматії К. Птолемей пише, що «нижче однойменних гір [живуть] амадоки і нава- ри».49 Однойменні з амадоками гори – це Амадоцькі гори, які творили південний бік Амадоцького озера. Отже, амадоки – це давнє населення теперішнього Поділля, яке у часи К. Птолемея проживало на південь від Амадоцького озера. Якщо виходити з факту описки у назві Amadoc 44 Там само. – С. 462-463. 45 Там само. – С. 463. 46 Там само. – С. 463. 47 Там само. – С. 463. 48 Чобіт Д. Про походження і час виникнення назв «Галич» і «Галичина» // Брідщина – край на межі Галичини й Волині. – Випуск 6. – Броди. – 2015. – С. 22; Він же. Звідки походять назви Галич і Галичина // Дзвін. – 2017. - № 1. – С. 186-195. 49 Птолемей Клавдий. Географическое руководство. – С. 465. До дискусії 172 (Амадок) та його правильному читанні латинською мовою Avadoc (Ава- док) – На Бродах, то назва народності амадоки у перекладі означатиме «Ті, що живуть біля Бродів», тобто брідщани. Чи пов’язана назва на- родності амадоки з теперішнім містом Броди на Львівщині? Мабуть, що так. У всякому разі населення Волино-Подільського пограниччя, рубежу нашої ери, на просторі від теперішнього Буська на заході, до Кременця і Шумська на сході, виходячи з К. Птолемея, стародавні гре- ки називали амадоками (авадоками), тобто брідщанами. Згадані К. Птолемеєм амадоки (авадоки), у перекладі – брідщани, то були слов’яни, бо споконвіків, щонайменше з ІІІ тисячоліття до на- шої ери, проживали на прабатьківщині слов’ян – просторі між Карпата- ми, верхів’ями Вісли, Західного Бугу, Прип’яттю і Середнім Дніпром. На півдні цей край межував із незаселеним степом, іменованим аж до XVІІІ століття Диким Полем. Безумовно, ці слов’яни себе амадоками (авадоками) не називали – так їх назвали греки тому, що населяли вони простір біля Амадоцького (Авадоцького) озера. Себе ж вони мусили називати якось по-іншому. Брідщанами могли називатися лише ті, що жили безпосередньо біля важливих бродів, їх назву греки могли пере- класти та поширити на увесь простір поблизу озера (ставу). Виникає запитання: «Чи існували броди на місці теперішнього мі- ста Броди на Львівщині у часи Клавдія Птолемея?» Безумовно існували і належали вони до одних з найважливіших, через які пролягав праісто- ричний шлях з Волині на Поділля і далі у Причорномор’я та Балкани. На усьому просторі Амадоцького (Авадоцького) озера броди біля тепе- рішнього міста Броди не були єдиними, однак найголовнішими цілком могли бути, інакше ця назва не закріпилася б так міцно в історичній пам’яті народу. Отже, народ під назвою амадоки, згідно даних К. Птолемея, про- живав поблизу Амадоцького озера, від якого й отримав таку назву. Але К. Птолемей до населення цього ж краю вживає й інші етноніми – га- лінди і навари. Про галіндів ми коротко вже згадали, а тепер пояснимо і про наварів. Сам К. Птолемей пише, що амадоки і навари живуть нижче, тобто південніше Амадоцьких гір, а, отже, і Амадоцького озера. І Амадоць- кі гори (горбогір’я Гологорів-Вороняків) і, тепер вже неіснуюче, Ама- доцьке озеро, відокремлювали Волинь і Поділля. Виходить, що амадо- ки і навари – то населення Поділля і Прикарпаття. Птолемеєві навари співзвучні з назвою народу неври, про яких згадують чимало античних авторів. Неврів вони розташовують якраз у межиріччі Дністра і Серед- нього Дніпра. Отже, амадоки і неври – то один і той же народ зони Українського Лісостепу. Саме населення цього простору Геродот у V ст. до н.е. назвав скіфами-орачами. Цей час співпадає із функціонуван- ням праслов’янської мови (ІІІ тисячоліття до н.е. – V ст. н.е.). Прас- Дмитро Чобіт 173 лов’янська мова – то спільний предок усіх слов’янських мов, мова пра- слов’ян. А батьківщиною праслов’ян є межиріччя Дністра і Середнього Дніпра, отже усе відноситься до одного і того ж краю – Українського Лісостепу та Полісся та його населення другої половини І тис. до н.е. – перших століть нашої ери. Але що то було за населення? І хто такі амадоки, галліди і навари Клавдія Птолемея? Відповідь на це запитання допомагають дати інші античні автори. ХТО ТАКІ АМАДОКИ, ГАЛІНДИ І НАВАРИ Описуючи ріки Скіфії, римський географ першої половини І ст. до н.е. Помпоній Мела писав, що ріка Тіра «починається у країні неврів, а при впадінні у море омиває місто з такою ж назвою що й ріка».50 Тут ми маємо досить чітку вказівку де знаходилася країна неврів – у вер- хів’ї ріки Тіра, тобто Дністра. Про ріку Тіра та однойменне місто Тіра писав і Геродот.51 Місто Тіра, яке неодноразово згадують античні ав- тори, знаходилося на лівому, висому березі Дністра, при впадінні його у Чорне море, на місці сучасного Білгорода Дністровського.52 Місто заснували греки ще у VІ ст. до н.е.53 Назва Тіра не є грецькою – згід- но словника скіфської мови видатного лінгвіста В.І. Абаєва слово túra давньоіранською мовою означало «швидка».54 Тобто, гідронім Тіра – це «швидка ріка». Звідси випливає, що назву Тіра греки перейняли ще задовго до заснування ними однойменної колонії. Виходить, що старо- давні греки добре знали ріку Тіра і про те, що у її верхів’ї знаходиться країна неврів. Оскільки колонію Тіра греки заснували у VІ ст. до н.е., то принаймні у VІІ ст. до н.е., вони вже мусили познайомитися із рікою Тірою, доплисти до її верхів’їв і мати контакти з тамтешнім населен- ням, яке вони назвали неврами. Грецькі міста Північного Причорномор’я виникали на місці фак- торій – торгових центрів, головне завдання яких полягало у торгівлі з населенням басейну Дністра корабельним лісом, льняними і полотня- ними тканинами, залізом, сіллю, деревним вугіллям, смолами, медом, худобою й, особливо, зерном. Колонії засновувалися, як правило, у ги- рлах рік – це прямо свідчить, що різноманітні товари, зокрема й зер- но, сплавлялося ріками вниз за течією. Тобто спочатку торгівля зерном могла бути спорадичною, а згодом стала постійною і набрала такого 50 Подосинов А.В., Скржинская М.В. Римские географические источники: Помпоний Мела и Плиний Старший. Тексты, перевод, комментарий. – М.; Индрик, 2011. - С. 53. 51 Геродот. Геродота турійця з Галікарнасса «історій» книг дев’ять, що їх називають музами / Передм. Переклад та примітки А.О. Білецького / Інститут археології, Інститут української археології НАН України. – К. Наук. думка, 1993, – IV, 11, 47, 51, 52, 82. 52 Подосинов А.В., Скржинская М.В. Римские географические источники. – С. 253. 53 Там само. – С. 253. 54 Абаев В.И. Осетинский язык и фольклор. – Т.І. – Москва – Ленинград: Наука, 1949. – С. 185. До дискусії 174 розмаху, що й призвело до утворення та розвитку досить значних міст. Цілком очевидно, що певна колонія в усті ріки контролювала торгівлю зерном саме в ній. Місто Тіра забезпечувало торгівлю по Дністру аж до його верхів’їв. Грецькі торговці цю територію добре знали і називали тамтешнє населення неврами. Про неврів, у землях яких «бере поча- ток Борисфен», у середині І ст. н.е. писав і Пліній Старший.55 Тут слід відзначити, що про дійсні витоки Дніпра (Борисфена) греки дізналися щойно при Костянтині Багрянородному.56 Про те, що у І ст. н.е. греки ще не знали, де починається Дніпро, свідчать слова Помпонія Мели: «Він тече здалеку, беручи початок із невідомих витоків, і прокладає шлях у сорок днів плавання; будучи судноплавним на такій же відста- ні, він впадає в море коло грецьких міст Борисфен і Ольвії».57 Сорок днів плавання човном по Дніпру відповідало відстані від Чорного моря приблизно до Десни і Прип’яті. Отже, до цих місць греки добре знали і Дніпро, і народ, який жив уздовж його берегів. Звідси випливає, що Пліній Старший витоками Борисфена називав його середню течію, де проживали неври. Якщо співставити свідчення Помпонія Мели, який писав, що ріка Тіра (Дністер) бере початок у країні неврів, та Плінія Старшого про те, що Борисфен (Дніпро) починається у землях неврів, то виходить дуже цікава ситуація. Країна неврів простягалася між верхів’ями Дністра і середньою течією Дніпра. Це якраз територія, на якій, згідно Геродо- та, проживали скіфи-орачі,58 а згідно К. Птолемея – галінди, амадоки і навари.59 Отже, стародавні греки з часів Геродота знали народ, який вони називали неврами. За свідченнями античних авторів впродовж V ст. до н.е. – І ст. н.е. неври проживали у межиріччі Дністра та Дніпра. Виходячи з того, що стародавні греки та римляни неврами називали населення верхів’їв Дністра, і середньої течії Дніпра, то це мусив бути один народ, об’єднаний головною спільною ознакою – мовою. Спіль- ним у нього мусив бути і спосіб життя та господарювання. На заняття населення межиріччя Дністра і Дніпра чітко вказав ще у V ст. до н.е. Геродот, він писав, що там проживали «скіфи-орачі, які вирощували пшеницю не для власного вжитку, а на продаж».60 Геродот писав про це, як про добре відомий факт. Тобто ще до Геродота населення межи- річчя Дністра і Дніпра займалося землеробством і товарним виробни- цтвом зерна. Головними купцями зерна виступали тоді стародавні гре- ки; вони називали мешканців верхів’їв Дністра, і середньої течії Дніпра 55 Подосинов А.В., Скржинская М.В. Римские географические источники. – С. 175. 56 Там само. – С. 280. 57 Там само. – С. 53. 58 Геродот. Історії у дев’яти книгах. – IV, 18. 59 Птолемей Клавдий. Географическое руководство. – С. 463, 465. 60 Геродот. Історії у дев’яти книгах. – IV, 17. Дмитро Чобіт 175 скіфами-орачами і неврами, однак це був один народ з єдиною мовою, способом життя і господарювання. Етнонім неври і топонім Тіра вперше вжив Геродот ще у V ст. до н.е., а у І ст. н.е. їх вживали Помпоній Мела та Пліній Старший. Отже, впродовж не менше половини другого тисячоліття до н.е. ці назви іс- нували та використовувалися стародавніми греками, а згодом і рим- лянами. Слід відзначити, що традиційну назву Скіфія, на позначення території між Дністром і Дніпром, з І ст. н.е. античні автори замінили на Сарматію. Назва країни Савроматія і народу савромати, що ототожнюються із Сарматією і сарматами, вживалася вже у V cт. до н.е. Геродотом (ІV, 123), Гіпократом (24), у ІV ст. до н.е. – Псевдо-Скілаком Каріанд- ським (68), у ІІІ-ІІ ст. Псевдо-Скимном Хіоським (874-885) та багать- ма іншими авторами. Тоді Савроматію (Сарматію) і народ савроматів (сарматів) розташовували за Танаїсом і Меотійським болотом, тобто на лівобережжі Дону і у східному Приазов’ї. Із рухом сарматів у Північне Причорномор’я та витісненням ними скіфів, що сталося у ІІ ст. до н.е. назва Сарматія поширюється і на територію Північно-Західного При- чорномор’я, Подніпров’я та зони Українського Лісостепу. Цей край, тобто територію теперішньої України, стали називати Європейською Сарматією, а ту частину, що залишилася за Доном – Азіатською Сар- матією. Уперше назва Сарматія по відношенні до Подністров’я і Подні- пров’я з’явилася у Помпонія Мели.61 Це пов’язано із проникненням у Північне Причорномор’я нового народу – сарматів, які витіснили скі- фів і змішалися з ними. Починаючи з І ст. н.е. назва Скіфія і Сарматія дуже часто вживалися паралельно, навіть в одних і тих же працях. У той же час назви неври і Тіра продовжували існувати – це чітко вка- зує на те, що населення у верхів’ях Тіри (Дністра) з другої половини І тис. до н.е. до І ст. н.е. не змінилося – воно впродовж цього часу там проживало безперервно. Етнонім неври і гідронім Тіра не є грецькими. Назва Тіра має явне індоєвропейське походження. Мабуть, такою є і назва неври. Виходить, що стародавні греки їх запозичили ще до того, як у VI ст. до н.е. заснували колонію Тіра. Головним призначенням колонії була оптова торгівля, в основному, зерном, яке сплавлялося до моря Дністром (Тірою). Оскільки, стародавні греки добре знали, що у вито- ках Тіри проживали неври, то цілком зрозуміло – вони були у тих кра- ях і закуповували там зерно. Ця торгівля мусила початися задовго до заснування міста Тіра у гирлі Дністра. Колонія Тіра виникла тоді, коли обсяги торгівлі стали значними; для їх забезпечення й створювався по- стійно діючий порт. Із вищесказаного напрошується висновок, що тор- 61 Подосинов А.В., Скржинская М.В. Римские географические источники. – С. 57. До дискусії 176 гівля стародавніх греків із неврами зерном мусила існувати як мінімум вже у VІІ ст. до н.е. А неври – це і є скіфи-орачі знаменитого Геродота. Таким чином, згідно Геродота, Помпонія Мели, Плінія Старшого країна неврів простягалася на півночі Скіфії (Сарматії) від верхів’їв Дністра до Дніпра. Очевидно, що з півночі ця територія мала б обме- жуватися Прип’яттю. Ще Геродот вважав, що неври – це пограничне із скіфами, але не скіфське плем’я.62 Про те, що земля неврів входила до складу території прабатьківщини слов’ян писали П.І. Шафарик, Т. Лер-Сплавінський, К. Мошинський. Дуже чітко з цього приводу подіб- ну думку висловив Любор Нідерле: «Територія, населена слов’янами до їх розселення, простягалася між Ельбою і Середнім Подніпров’ям (з Десною, Прип’яттю і Березиною».63 Уточнюючи свою думку, Л. Ні- дерле наголосив: «І так, слов’яни під час своєї етнічної і мовної єд- ності жили на території сучасної Східної Польщі, південної частини Білорусії (в районі середньої течії Березини, а також по течії Сожа та Іпуті), у північній частині України, на Поділлі, Волині і Київщині з Десною».64 До практично аналогічних висновків дійшли англійський історик Норман Дейвіс65 та американська дослідниця Марія Гімбутас.66 О.Н. Мельниківська з неврами пов’язувала підгірцівсько-милоградську археологічну культуру VІ-ІІІ ст. до н.е.67 Думки про те, що носіями підгірцівсько-милоградської культури були неври дотримувався й ака- демік Б.О. Рибаков,68 відомі дослідники А.П. Смирнов,69 В.А. Іллінська і А.Н. Тереножкін.70 Але є ще одна дуже цікава обставина, яка проливає світло на те, хто ж такі неври. Описуючи Дніпро, Помпоній Мела зазначив: «Потім по землі однойменного (виділено Д.Ч.) племені тече Борисфен, най- прекрасніша ріка Скіфії, у той час, коли інші ріки бурхливі, він про- тікає надзвичайно повільно, вода його спокійніша ніж в інших рік і найприємніша для пиття».71 Однойменне із Борисфеном плем’я добре відоме з багатьох античних джерел – це борисфеніти, що означає «жи- телі Борисфена». Про борисфенітів писав і Геродот72 та інші античні автори. Отже, Помпоній Мела називає жителів Борисфена і неврами, і 62 Геродот. Історії у дев’яти книгах. – IV, 17, 51, 100, 102, 105, 119, 125. 63 Нидерле Любор. Славянские древности. – М.: Новый акрополь, 2010. – С. 29. 64 Там само. – С. 29. 65 Дейвіс Норман. Боже ігрище. Історія Польщі. – К.: Основи, 2008. – С. 78-79. 66 Гимбутас Мария. Славяне. Сыны Перуна. – М.: Центрполиграф, 2008. – С. 26-27. 67 Мельниковская О.Н. Племена Южной Белоруссии в раннем железном веке. – М.: Наука, 1967. – С. 177-188. 68 Рыбаков Б.А. Геродотова Скифия. – М.: Наука, 1979. – С. 148, 218. 69 Смирнов А.П. Скифы. – М.: Наука, 1966. – С. 96. 70 Іллінська В.І., Тереножкін О.І. Скіфський період // Археологія Української РСР. – Т. ІІ. – К.: Наук. думка, 1972. – С. 177-180. 71 Подосинов А.В., Скржинская М.В. Римские географические источники. – С. 53. 72 Геродот. Історії у дев’яти книгах. – IV, 17, 18, 53, 78, 79. Дмитро Чобіт 177 борисфенітами. Виходить, що він говорить про один і той же народ Подніпров’я І ст. н.е., просто називає його по-різному. Про те, що народ, який проживав по берегах Борисфена, називався його іменем писав і Пліній Старший: «Ріка Борисфен і названі так само озеро, плем’я і місто».73 Із вищенаведеного можна зробити висновок про те, що край птоле- меєвих амадоків, наварів та галіндів і країна неврів та борисфенітів ан- тичних авторів – це простір між Дністром і Середнім Дніпром, тобто та сама земля, яку називають прабатьківщиною слов’ян і яка тепер стала серцем України. ПРО МІСТА АМАДОКА, НАВАР, КОРРОДУН І МЕТРОПОЛЬ Результати докладного розгляду наведених К. Птолемеєм геогра- фічних об’єктів Амадоцьке озеро, Амадоцькі гори і народ амадоки да- ють змогу крізь цю призму глянути ще на одну назву – місто Амадока, а також трьох інших міст теперішньої території України: Навар, Кор- родун і Метрополь. Ми взяли ці міста із 20-ти наведених К. Птолемеєм міст теперішньої території України, бо маємо щодо них певні аргумен- ти, які сприятимуть їх ідентифікації та локалізації на місцевості. Роз- глянемо їх по порядку. Місто Амадока. К. Птолемей подає такі його координати: 56° дов- готи і 50°30’ широти.74 Насамперед слід зазначити, що в часи К. Птоле- мея градусну сітку визначали трохи не так, як тепер. Довготу починали обчислювати від Азорських островів в Атлантичному океані, а ши- роту – від екватора. У ХVІІІ ст. довготу уніфікували і почали її визна- чати від Ґрінвіча, а широта залишалася, як то було ще в античні часи. Тобто, розрахунки К. Птолемеєм широти не зазнали змін, тому їх легко поєднати із сучасною картою. Якщо виходити з того, що у працю К. Птолемея «Географія» вкра- лася описка і назва Амадока, мала би писатися Авадока, то у перекладі вона б означала «На Бродах». Клавдій Птолемей локалізує місто Ама- дока на 50°30’ північної широти. Координати міста Броди Львівської області становлять 50°05’ північної широти і 25°09’ східної довготи.75 Довжина дуги паралелі на різних широтах є неоднаковою. Довжина 1° дуги паралелі на 50° (широта м. Броди) складає 71, 7 км, відповідно 1’ становить 1, 2 км. Різниця в градусах по широті між містом Амадока Клавдія Птолемея та містом Броди Львівської області складає усього 0°25’, що дорівнює приблизно 30 км! 73 Подосинов А.В., Скржинская М.В. Римские географические источники. – С. 171. 74 Птолемей Клавдий. Географическое руководство. – С. 466. 75 Україна. Політико-адміністративна карта. Масштаб 1:500 000. Покажчик географіч- них назв. – К.: ДНВП «Картографія», 2006. – С. 30. До дискусії 178 Зважаючи на 1800 років, які відділяють нас від Клавдія Птолемея та рівень обчислень того часу, похибка є несуттєвою. У радіусі 50 км іншого міста, яке можна було би ідентифікувати з птолемеєвою Амадо- кою та назвати На Бродах немає. Тому з великою вірогідністю можна стверджувати, що місто Амадока (Авадока) Клавдія Птолемея – то те- перішнє місто Броди Львівської області. На таке прямо вказує і пере- клад з латинської назви Авадока (Avado) – «Місто на Бродах». Навар. Місто знаходилося всередині країни і лежало у долині річки Каркініта, пише К. Птолемей і подає його координати: 58°30’ довготи і 50° широти. Тобто, по широті місто Навар знаходилося на одній па- ралелі з містом Амадока. Якщо ідентифікувати Амадоку з теперішніми Бродами, то місто Навар мало би знаходитися значно східніше – його слід шукати десь у Подніпров’ї. 50° широти чітко вказує, що місто зна- ходилося у країні неврів Геродота, з якими і ототожнюють птолемеєвих наварів.76 На наварів, тобто на неврів вказує і співзвучна назва міста Навар. Цьому місту «внутрішньої країни» К. Птолемей приділив увагу і в поясненні до карти VІІІ, яка включає Європейську Сарматію і Таврій- ський Херсонес. Тут географ наголосив: «Навар має найдовший день в 16 годин 15 хвилин і віддалений від Олександрії на захід на одну восьму години».77 Після цих пояснень К. Птолемей додає: «Ольвія або Борисфеніда найдовший день мають у 16 годин 15 хвилин і віддалений від Олексан- дрії до заходу на одну шосту години».78 Ці дані можуть стати підказкою для локалізації на місцевості мі- ста Навар. До речі, в поясненні до Восьмої карти Європи К. Птолемей зазначає, що «серед найвідоміших міст Сарматії Тамірака має найдов- ший день в 16 рівноденних годин і віддалена від Олександрії до захо- ду на одну п’ятнадцяту частину рівноденної години».79 Тобто, тут К. Птолемей називає місто Таміраку, яке відсутнє серед переліку 20 най- більших міст «внутрішньої країни». Звідси напрошується висновок, що у своїй «Географії» К. Птолемей не подав увесь перелік відомих йому міст Європейської Сарматії, а навів лише якусь їх частину. Місто Корродун К. Птолемей розташував «вище ріки Тіра коло Дакії» з координатами 49°30’довготи і 48°40’ широти.80 Звертає увагу той факт, що Корродун знаходився поблизу Тіри коло Дакії. Тобто, він належав до сусідньої з Дакією країни. Дакія – це територія теперіш- ньої Молдови і Румунії. Сусідня земля – то Українське Поділля. Отже, Карродун слід шукати десь там. Це завдання ще у 1927 р. успішно ви- 76 Птолемей Клавдий. Географическое руководство. – С. 465. 77 Там само. – С. 483. 78 Там само. – С. 483. 79 Там само. – С. 483. 80 Там само. – С. 466. Дмитро Чобіт 179 конав визначний український історик, етнограф, археолог і музейник Євтим Сіцінський. Спираючись на мовознавчі студії видатного німець- кого славіста Максиміліана Фасмера, Є. Сіцінський прийшов до вис- новку, що назва Корродун складається з двох частин: dun тлумачиться як «місто», «фортеця», а kor – «камінь», «скеля». Саме так називалося у давнину місто над Смотричем – Кам’янець.81 Тепер Кам’янець-Поділь- ський Хмельницької області. Метрополь. У перекладі з латинської мови означає «головне мі- сто». В основі назви два давньогрецькі слова metro – «мати» і polis – «місто». У дослівному перекладі «мати усіх міст», тобто столиця кра- їни. Клавдій Птолемей пише, що Метрополь знаходиться над рікою Борисфен і подає його координати: 56°30’ довготи і 49°30’ широти.82 Координати теперішнього Києва - 30°30’східної довготи і 50°26’ пів- нічної широти. Градусна сітка довготи, як ми вже говорили, не може співпадати з античною, бо у 1884 р. була змінена на відлік від нульо- вого меридіана по Ґрінвічу, а ось широта практично залишилася та ж сама, що використовувалася і в античні часи. Отже, по широті розбіж- ність Метрополя від Києва складає 0°56’. 56 мінут – це приблизно 50 км. Похибка не така вже й значна з огляду на віддаленість Метрополя від єгипетської Олександрії, де працював великий вчений античності Клавдій Птолемей. Його інформатори з числа торговців і мандрівників користувалися спеціальними приладами, за допомогою яких вони по сонцю орієнтувалися у просторі та робили відповідні записи. Прилад цей називався астролябія. Звичайно, що люди могли допускати певні похибки. Вони були неминучі. Відхилення показників по широтах з да- них К. Птолемея і сучасних обчислень є незначними. Якщо далекий від єгипетської Олександрії Метрополь із теперішнім Києвом по широті має відхилення усього 0°56’, то для близького Дамаска відхилення ста- новить 0°20’, для Тегерана – 0°55’, а для Лондона – 2°10’.83 Звідси напрошується цілком обґрунтований висновок, що Метро- поль з «Географії» Клавдія Птолемея – це місто Київ на Дніпрі-Борис- фені. Давні греки назвали його «мати міст». Саме так назвав Київ і наш літописець – «мати міст руських». Це є ще одним аргументом на користь ототожнення Метрополя з Києвом. Звертає увагу і той факт, що К. Птолемей, описуючи Єв ро пейську Сарматію, розмежовує її від сусідньої Дакії. Окрім цього, вели кий вче- ний серед усієї Сарматії особливо виділяє «внутрішню країну» і саме у ній він розташовує 20 міст, подаючи їх точні координати із зазна- ченням довготи і широти. Чотири названих К. Птолемеєм міст (Ама- 81 Сіцінський Євтим. Стародавні племена й народи на Поділлі за історичних часів пе- ред заснуванням Київської держави / Підготовка до друку О. Пламеницької // Пам’ят- ки України: історія та культура. – 2000. - № 3-4. – С. 55. 82 Птолемей Клавдий. Географическое руководство. – С. 466. 83 Бронштен В.А. Клавдий Птолемей. – С.143. До дискусії 180 дока, Навар, Карродун і Метрополь), ми розглянули, їх локалізація на місцевості не повинна викликати серйозних заперечень. Якщо наведені нами аргументи переконливі, то перед нами постає цікавий факт – мі- сто Броди Львівської області (Амадока), Кам’янець-Подільський (Кор- родун) і Київ (Метрополь) є одними з найдавніших міст України, їхня писемна історія нараховує не менше 1850 років. Такий же вік мають й інші, названі К. Птолемеєм, ще 16 міст «внутрішньої країни», які роз- кинулися по річках Борисфен (Дніпро), Тіра (Дністер) і ще по двох, невстановлених ріках, названих великим географом Каркініти та Ак- симака. Приклад міст Амадока, Карродун, Метрополь свідчить, що ці назви є дослівним перекладом на давньогрецьку мову, а з неї на латинську назв, вживаних місцевим населенням або перекладом внутрішнього змісту (семантики) цих назв, як то є у випадку з Метрополем. З огляду на вищесказане, при дослідженні назв, вжитих Клавдієм Птолемеєм до географічних об’єктів на просторах теперішньої Укра- їни, потрібно, насамперед, встановити їх семантику. А для цього по- трібно здійснити не лише вдалий переклад, а й знати добре місцевість і врахувати ймовірність помилок при написанні. Але найголовнішим на даному етапі є публікація перекладу «Географії» Клавдія Птолемея українською мовою, з грецького оригіналу, хоча б книги ІІІ, яка нази- вається «Розташування Європейської Сарматії». Конче необхідно аби текст перекладу супроводжувався фотокопіями карт Клавдія Птолемея з Європейських бібліотек та архівосховищ. «Європейська Сарматія» К. Птолемея стосується, насамперед, України, бо саме її землі там приділено найбільше уваги. І насамкінець варто зазначити ще дві важливі обставини. Наявність міст, держави і писемності є головними ознаками цивілізації. Клавдій Птолемей назвав 21 найбільше місто на просторі між Дністром і Се- реднім Дніпром. На 50° широти на цій же території у часи К. Птолемея, тобто у ІІ ст. н.е., існувала велетенська, штучно створена, водойма, яка увійшла в історію географії та картографії як Амадоцьке озеро. Для спорудження такої велетенської рукотворної водойми потрібні були не лише інженерні знання, а й нагальна потреба – забезпечення великих обсягів торгівлі. Але найголовніший висновок із самого факту існуван- ня Амадоцького озера полягає у тому, що для його спорудження му- сила бути значна організуюча сила – державна влада. Про те, що така держава на українських землях існувала вже на початку нашої ери свід- чить і місто на Дніпрі-Борисфені, назване К. Птолемеєм Метрополем, тобто столицею країни неврів, амадоків, галіндів, борисфеніті – різних назв давніх слов’янів та їх прабатьківщини, яка водночас є і батьківщи- ною українців – прямих, безпосередніх, генетичних та кровних нащад- ків праслов’янів. Дмитро Чобіт 181 Dmytro Chobit Ptolemies «Geography» as a key to the ancient history of Ukraine The article is about the Amadoc Lake, the Amadoc Mountains, the Amadoc people and the Amadoc city. All these objects Claudius Ptolemy mentioned in his Geography. The absence on the modern maps the Amadoc Lake gave reason to call it hypothetical or even talk about «fantasies of ancient geographers». The author brings a lot of arguments in favor of this giant waterma existed in ancient times. It was formed by dams arranged in the upper reaches of the West Boog, Stir, Gorin, Sluch, Zbruch, Southern Bug, Seret, Strip. Water retention led to the inundation of vast expanses from the upper reaches of Zbruch in the east, to Western Bug in the west, that is at a distance of 130- 160 km. The width was 40-60 km. The artificial reservoir facilitated communication between different river systems – main transports and trade arteries of those days. Keywords: Claudius Ptolemy, Map of European Sarmatia, lake Amadoc, the Amadoc mountains, the people of Amadoc, the city of Amadoc.

"Географія" Птолемея як ключ до стародавньої історії України

Репозитарії

Схожі ресурси