Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія
Рецензія на книгу: Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія. Опішне: Українське Народознавство, 2020. 1472 с. (Українські керамологічні студії; вип. 22)....
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182670 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія / О. Рахно // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 159-162. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-182670 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1826702022-01-14T01:25:54Z Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія Рахно, О. Рецензії. Огляди. Анотації Рецензія на книгу: Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія. Опішне: Українське Народознавство, 2020. 1472 с. (Українські керамологічні студії; вип. 22). Review : Rahno Constantine. The cry of the bat. Pottery in the folklore heritage of Ukrainians: a monograph. Opishne: Ukrainian Ethnography, 2020. 1472 p. (Ukrainian ceramics studies; issue 22) 2021 Article Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія / О. Рахно // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 159-162. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5730311 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182670 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації |
| spellingShingle |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації Рахно, О. Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія Сiверянський літопис |
| description |
Рецензія на книгу: Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців:
монографія. Опішне: Українське Народознавство, 2020. 1472 с.
(Українські керамологічні студії; вип. 22). |
| format |
Article |
| author |
Рахно, О. |
| author_facet |
Рахно, О. |
| author_sort |
Рахно, О. |
| title |
Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія |
| title_short |
Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія |
| title_full |
Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія |
| title_fullStr |
Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія |
| title_full_unstemmed |
Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія |
| title_sort |
рахно костянтин. крик кажана. гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Рецензії. Огляди. Анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182670 |
| citation_txt |
Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія / О. Рахно // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 159-162. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT rahnoo rahnokostântinkrikkažanagončarstvoufolʹklorníjspadŝiníukraíncívmonografíâ |
| first_indexed |
2025-07-16T01:36:55Z |
| last_indexed |
2025-07-16T01:36:55Z |
| _version_ |
1837765562009124864 |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2021. № 5
159
Олександр Рахно
•
Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців:
монографія. Опішне: Українське Народознавство, 2020. 1472 с.
(Українські керамологічні студії; вип. 22).
DOI: 10.5281/zenodo.5730311
© О. Рахно, 2021. CC BY 4.0
Гончарство – одне з найдавніших ремесел українського народу. Щедрою рукою на-
родною розсипано згадки про гончарів і гончарні вироби у приказках і прислів’ях, загад-
ках і закличках, піснях і бувальщинах, казках і легендах. Вони оточені прадавніми віру-
ваннями. Без використання глиняного посуду годі собі й уявити українську народну обря-
довість і звичаєвість календарного та родинного циклу. Звичайно ж, і самі гончарі не
обходилися без професійних повір’їв, ритуалів і звичаїв. Як і інші люди в традиційному
суспільстві, з їхньою допомогою вони сприймали світ і своє ремесло, сповнене ризиків і
переживань.
Фіксувати гончарські вірування почали доволі рано: ще у Х ст. на сторінках літопи-
сів з’являються звістки про язичницькі культи гончарів. Упродовж усього середньовіччя
різноманітні елементи фольклору, пов’язані з гончарними виробами, вигулькують на сто-
рінках інтермедій, господарських порадників, богословських і філософських трактатів.
Наприкінці XVIII ст. народознавство починає оформлюватися в наукову дисципліну, і
перші етнографи не оминають звичаєвість гончарних цехів. Коли на початку ХІХ ст. роз-
починається широке записування української народної творчості, то спершу в публікаціях
трапляються невеликі згадки про витвори з глини та майстрів гончарної справи, згодом
настає час пошуку пісень і казок про гончарів-чудодіїв, а потім, уже в другій половині
ХІХ ст., фольклористи роблять спроби цілеспрямовано проникнути в потаємний світ гон-
чарства з його ремісничими приказками, обрядами й традиціями. Бувальщини й казки про
гончарів з’являються на сторінках найвідоміших фольклорних збірників. Так на теренах
України виникає наука про гончарство – керамологія, однією зі складових якої є й кера-
мофольклористика, бо пізнання народу невід’ємне від вивчення його традиційних реме-
сел і їхнього фольклорного ореолу. Звичайно, у процесі свого становлення ця наука пере-
жила всі ті ж злети й падіння, труднощі, негаразди, що й інші галузі народознавства. Гніт
царату, боротьба за національне самоствердження, Визвольні Змагання, Голодомор і ре-
пресії, еміграція безжально позначилися на долях фольклористів, етнологів і керамологів,
які студіювали гончарство як явище духовної культури.
Саме історії накопичення фольклористичних джерел керамології та особистостям її
дослідників присвячена ґрунтовна, об’ємна монографія полтавського вченого, доктора іс-
торичних наук, старшого наукового співробітника Інституту керамології – відділення Інс-
титуту народознавства НАН України Костянтина Юрійовича Рахна «Крик кажана. Гон-
чарство у фольклорній спадщині українців». Вона охоплює період від літописних звісток
до сьогодення. Науковець докладно розглянув час і обставини запису міфологічних ле-
генд, казок, переказів, бувальщин, пісень, приказок і прислів’їв, героями яких були гонча-
рі й горшковози, а також тих фольклорних жанрів, які стосувалися гончарної сировини –
глини, гончарних виробів у всьому їхньому розмаїтті, торгівлі ними та їхнього викорис-
тання в побуті. Не залишилися осторонь також описи календарних, родинних та оказійних
обрядів, магічних практик, вірувань і повір’їв, де фігурували гончарні вироби чи були за-
діяні майстри-гончарі. Для цього автором були залучені численні публікації, часто рідкіс-
ні й малознані. Розповідаючи про відомих і менш відомих діячів науки та культури, які
фіксували й досліджували гончарський фольклор, Костянтин Рахно не лише всебічно оха-
рактеризував їхній науковий внесок, але й навів короткі життєписи, пояснивши, як і чому
вони прийшли до фольклорно-етнографічної діяльності, на яких засадах нею займалися,
яку мету ставили, кого вважали своїми наставниками і хто був їхніми учнями й послідов-
никами. У монографії порушені важливі питання зв’язків між українськими вченими ми-
нулого в рамках різноманітних товариств і організацій, у тому числі й таємних, їхньої
участі в національно-визвольному русі, спадкоємності наукових шкіл в українській гума-
нітаристиці, обриву цієї спадкоємності внаслідок розгрому української науки сталінським
Сіверянський літопис. 2021. № 5
160
режимом. Автор подав якісно нові характеристики багатьох процесів, явищ і періодів,
спростував низку історіографічних стереотипів.
Прикметно, що книга охоплює всю українську етнічну територію, від Лемківщини
до Кубані, а також діаспору. Значне місце в ній посідають фольклорно-етнографічні мате-
ріали з Чернігівщини, починаючи з відомостей про цехові звичаї та обряди ремісників, за-
фіксованих Опанасом Шафонським у 1782–1784 рр., та замовляння у рукописному порад-
нику 1793 р. з Городнянського повіту Чернігівської губернії.
Саме уродженець містечка Вороніжа Глухівського повіту Чернігівської губернії, ві-
домий письменник і науковець Пантелеймон Куліш в «Українських народних переказах»
1847 р. уперше опублікував українську народну казку, де дійовими особами виступали
гончарі. Записана вона була його близьким другом Василем Білозерським поблизу
м. Борзни на Чернігівщині. Цікаві згадки про глиняні вироби містять видані в першій по-
ловині ХІХ ст. весільні пісні з Чернігівщини в записах Вадима Пассека й Амвросія Мет-
линського, загадки в записах Олександра Сементовського. Цінну інформацію про народні
обряди й звичаї краю подали Георгій Базилевич, Федір Богуславський. Особливо унікаль-
ні відомості зібрав для нащадків поет і етнограф, невтомний збирач української старовини
Олександр Шишацький-Ілліч. У книзі «Містечко Олишівка» (1854) та газетних статтях
він описав звичаєвість, обрядовість і народну творчість своєї малої батьківщини у Козе-
лецькому повіті на Чернігівщині.
Костянтин Рахно зазначає, що перше використання народної бувальщини про гонча-
ря в етнологічному дослідженні пов’язане з іменем Петра Єфименка – відомого дослідни-
ка в галузі етнографії, правознавства, статистики. У статті «Про Ярила, язичницьке бо-
жество руських слов’ян» (1869) уперше залучено бувальщину з Чернігівщини про гончаря
з містечка Ріпки, який зустрівся у дорозі зі святим Юрієм та його вовками, для реконст-
рукції стародавніх міфологічних уявлень. На сторінках монографії читач також зустріне
імена інших діячів культури Чернігівщини середини – другої половини ХІХ ст. – таких, як
Олександр Тищинський, Степан Ніс, Аркадій Шамраєвський, Георгій Пригаровський,
Іван Танський, Никанор Дорогунцов, Філарет Гумілевський, Василь Вовк-Карачевський,
Євген Шарко та інші.
Вагоме місце приділене внескові нашого славетного земляка – історика, етнографа,
письменника, «першого українського енциклопедиста» Миколи Маркевича, який вичерп-
но дослідив культуру та побут рідного села Турівка Прилуцького повіту Полтавської
губернії. Чимало чернігівського фольклорного матеріалу увійшло до знаменитої фунда-
ментальної праці пареміографа Матвія Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке ин-
ше» (1864). Міститься він і у відомій збірці «Народні південноруські казки» (1869–1870)
фольклориста Івана Рудченка.
Не оминули Чернігівщину й монументальні «Праці етнографічно-статистичної екс-
педиції в Західно-Руський край, спорядженої Імператорським Російським географічним
товариством» (1872–1878) видатного українця – етнолога, фольклориста, поета, громад-
ського діяча Павла Чубинського. Звернув автор монографії увагу й на співпрацю Чубин-
ського зі статистиком, етнографом, фольклористом і громадським діячем Олександром
Русовим, який відіграв помітну роль у суспільно-політичному житті України другої поло-
вини ХІХ – початку ХХ ст. Зокрема, разом вони записали від славетного кобзаря Остапа
Вересая із села Сокиринці Прилуцького повіту Полтавської губернії пісню про те, як Хо-
ма і Ярема продавали глиняний посуд. Олександр Русов також надав допомогу з праце-
влаштуванням майбутньому відомому фольклористові з Катеринославщини Якову Но-
вицькому, сприяв поетові й народознавцеві Івану Манжурі, лексикографу та літературо-
знавцеві Михайлу Комарову. У несподіваній ролі етнографа виступає в монографії й наш
земляк, український історик, фахівець в галузі історії державних установ та права Велико-
го князівства Литовського Федір Леонтович.
Однією з центральних постатей у книзі є поет, прозаїк, публіцист, фольклорист,
етнограф, мовознавець і укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови»,
критик, історик, педагог, перекладач, просвітницький і громадський діяч Борис Грінчен-
ко, чиє життя та наукова діяльність нерозривно пов’язані з Черніговом. Народознавчі до-
слідження, як показує автор, розглядалися ним у руслі незалежницької ідеології таємного
Братства тарасівців, до якого він сам належав. У його тритомному зібранні «Етнографіч-
них матеріалів, зібраних у Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» (1895, 1897, 1899),
збірникові «З вуст народу. Малоросійські оповідання, казки й решта» (1901) та інших ви-
даннях фольклору міститься чи не найбільше текстів про гончарів, особливо бувальщин
про їхні чаклунські здібності. Слід зазначити, що автор монографії підійшов до аналізу
фольклорно-етнографічної діяльності Бориса Грінченка з величезною відповідальністю,
зокрема вичерпно розглянув її передумови, спрямування, мету, наукові заслуги вченого.
Siverian chronicle. 2021. № 5
161
Особливою заслугою Костянтина Рахна є те, що він ретельно проаналізував інститут
помічників і респондентів Бориса Грінченка, установив їхні повні імена, рід занять, роки
життя. Серед тих, хто допомагав Грінченкові збирати матеріали, були його дружина Ма-
рія Грінченко, учитель з Канівського повіту, діяч Братства тарасівців Василь Степаненко,
колишній семінарист Василь Андрієвський із села Рожнівка Борзнянського повіту на Чер-
нігівщині, лікар, письменник, історик і етнограф Григорій Коваленко з Переяславського
повіту на Полтавщині, поетеса Одарка Романова з Ніжинщини, уродженець Новгород-Сі-
верщини історик-статистик Михайло Рклицький, уродженець Бердянська діалектолог, ет-
нограф та письменник Василь Кравченко, учитель, а згодом інспектор сирітського будин-
ку в Чернігові Михайло Гаврилов, учитель земської школи у Веркіївці Ніжинського пові-
ту Юхим Гаврилей, майбутній міколог і фітопатолог, автор одного з перших українських
букварів Гаврило Неводовський, письменник із Харківщини Іван Зозуля, фольклорист і
етнограф із Валуйського повіту Воронезької губернії Митрофан Дикарів. Уродженець
Лохвиччини на Полтавщині, професор Варшавського університету, правознавець і еконо-
міст Феодосій Горб-Ромашкевич сусідив там із грамотними селянами, учасниками народ-
ного хору Антоном Калитою та Миколою Білоконем із Борисполя, вчителька школи в селі
Виблі Чернігівського повіту, організаторка драмгуртка Марія Чудновська – з письменни-
цею Наталею Кобринською з Галичини. Частина з цих респондентів згодом стали профе-
сійними етнографами й продовжили справу Бориса Грінченка, зокрема й на Чернігівщині.
Залучивши їх усіх до наукової діяльності, акумулювавши їхні зусилля на користь пізнан-
ня й пробудження народу, Борис Грінченко зробив Чернігів визначним народознавчим
центром.
Не менш скрупульозно автор висвітлив народознавчу діяльність ще одного відомого
вченого нашого краю – етнографа і фольклориста Олександра Малинки, який народився у
містечку Мрин Ніжинського повіту Чернігівської губернії. Його визначний «Збірник ма-
теріалів із малоруського фольклору» (1903) містив зразки народної творчості Чернігів-
ської, Волинської та Полтавської губерній. Також плідно досліджували Чернігівщину на-
прикінці ХІХ – на початку ХХ ст. Володимир Каллаш, Іван Абрамов, згаданий вище Ва-
силь Кравченко. Згадує автор і знавця міфології, професора Ніжинського історико-філо-
логічного інституту князя Безбородька Костянтина Радченка.
Окрему сторінку становить співпраця науковців чернігівського краю з Науковим то-
вариством імені Шевченка в Галичині. Етнограф та народна вчителька Пелагея Литвино-
ва-Бартош із села Землянка Глухівського повіту Чернігівської губернії оприлюднила опис
місцевого весілля на сторінках львівських «Материялів до українсько-руської етнольоґії»
(1900), а Петро Коломийченко у 1912 р. подав опис весілля у селі Прохори Борзнянського
повіту Чернігівської губернії, який увійшов до тематичної збірки відомого галицького ет-
нографа Володимира Гнатюка. Перу сина Олександра й Софії Русових, політичного діяча
та етнографа Михайла Русова належить етапна для української керамології стаття про
один із найвідоміших і найбільших гончарних осередків, гончарну столицю України –
містечко Опішне на Полтавщині, яка, серед іншого, містила важливі спостереження щодо
суспільного становища гончарів, пов’язаних з ними стереотипів та їхніх професійних ві-
рувань. Також Михайло Русов досліджував дитячі ігри, забави й розваги на Полтавщині,
але ці матеріали побачили світ лише в наш час, засвідчивши значний потенціал передчас-
но померлого молодого науковця.
У 1920-х рр. з Чернігівщиною переплелися долі етнографів Людмили Шевченко та
Степана Килимника, релігієзнавця Костя Штеппи та інших науковців. Повсякденне життя
села в Остерському повіті на Чернігівщині стало підґрунтям унікальної, піонерської моно-
графії «Побут селянської дитини. Матеріяли до монографії с. Старосілля» (1929) дослідниці
Леоніли (Ніни) Заглади, на яку потім охоче покликатимуться Олекса Воропай і багато ін-
ших відомих учених. Великий внесок у дослідження гончарного ремесла Чернігівщини зро-
била уродженка Ніжина мистецтвознавець, етнограф і керамолог Євгенія Спаська, увагу
якої привернули такі теми, як професійна магія гончарів, спрямована на виготовлення особ-
ливого посуду, та їхні релігійні культи. На жаль, розпочаті Кремлем репресії проти гумані-
таристики, що виразилися у фізичному знищенні народознавців, витісненні їх з України, за-
бороні студіювати народну культуру, табуюванні багатьох наукових тем, перервали розви-
ток української науки на багато років.
Лише в 1960–1980-х рр., коли розпочалося повільне відродження фольклористики й
етнографії, народознавчі матеріали з Чернігівщини знайшли своє місце на сторінках збір-
ників Івана Березовського, Івана Гурина, Олексія Дея, Марії Шубравської, Галини Довже-
нок, які нині стали класичними, досліджень етнографів Валентини Борисенко, Наталі Гав-
рилюк та Лідії Артюх, російських етнолінгвістів Микити і Світлани Толстих, Тетяни
Агапкіної, Андрія Топоркова. Цінні польові записи з гончарного осередку Олешня Ріп-
кинського району на Чернігівщині присутні в працях доктора історичних наук, професора
Сіверянський літопис. 2021. № 5
162
Олеся Пошивайла «Гончарство Лівобережної України ХІХ – початку ХХ століть і відоб-
раження в ньому основних духовних настанов української народної свідомості» (1991) та
«Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна» (1993). Засновані ним у се-
лищі Опішному Державний музей-заповідник українського гончарства (нині Національ-
ний музей-заповідник українського гончарства) та Інститут керамології – відділення Інс-
титуту народознавства НАН України відіграють значну роль у дослідженні гончарного
ремесла й створили наукову школу українських керамологів, гідним представником якої є
й автор цієї книги.
Розлога монографічна праця Костянтина Рахна вийшла за межі суто історіографічної
студії з гончарознавства, поставши радше вдало написаною історією української фолькло-
ристики й етнографії під керамологічним кутом зору. Саме завдяки цьому вона цікава не ли-
ше для вузьких фахівців, але й для широкого кола істориків, етнографів, фольклористів,
джерелознавців, музеологів, бібліотекарів, краєзнавців, для тих, хто небайдужий до минув-
шини рідного краю та її світлих постатей. Книга ошатно оформлена й наділена іменним та
географічним покажчиками, що полегшують роботу з нею.
Дата подання: 29 вересня 2021 р.
Дата затвердження до друку: 6 жовтня 2021 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Рахно, О. Рецензія : Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині укра-
їнців: монографія. Опішне: Українське Народознавство, 2020. 1472 с. (Українські керамологічні сту-
дії; вип. 22). Сіверянський літопис. 2021. № 5. С. 159–162. DOI: 10.5281/zenodo.5730311.
Цитування за стандартом APA
Rahno, O. (2021). Retsenziia : Rakhno Kostiantyn. Kryk kazhana. Honcharstvo u folklornii spad-
shchyni ukraintsiv: monohrafiia. Opishne: Ukrainske Narodoznavstvo, 2020. 1472 s. (Ukrainski keramolo-
hichni studii; vyp. 22) [Review : Rahno Constantine. The cry of the bat. Pottery in the folklore heritage of
Ukrainians: a monograph. Opishne: Ukrainian Ethnography, 2020. 1472 p. (Ukrainian ceramics studies;
issue 22)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, Р. 159–162. DOI: 10.5281/zenodo.5730311.
|