Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті

Метою статті є аналіз колективних уявлень про Русь та терени Східної Європи крізь призму популярного міфу про славетного очільника вікінгів Раґнара Лодброка. Наша мета полягає в тому, щоб зрозуміти, як розвивалися ці образи в різні періоди та в різних локальних середовищах. Окреслений міф був важл...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Кіорсак, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	У глиб віків
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182679
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті / В. Кіорсак // Сіверянський літопис. — 2021. — № 6. — С. 4-14. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-182679
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1826792022-01-15T01:25:51Z Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті Кіорсак, В. У глиб віків Метою статті є аналіз колективних уявлень про Русь та терени Східної Європи крізь призму популярного міфу про славетного очільника вікінгів Раґнара Лодброка. Наша мета полягає в тому, щоб зрозуміти, як розвивалися ці образи в різні періоди та в різних локальних середовищах. Окреслений міф був важливою складовою формування політики пам’яті в ХІІ–ХІV ст. Саме тоді починають формуватися централізовані держави та зароджуються процеси творення ранньмодерних ідентичностей. Наслідком цього стає кристалізація Origo Gentis скандинавських королівств. Русь була частиною цього наративу. Однак висвітлення її ролі в різних творах залежало від політичних та культурних чинників. Наукова новизна. Запропонована робота є першим дослідженням, яке присвячене місцю Русі в контексті міфу про «імперію» Раґнара Лодброка. Результатом цього є не лише висновки про специфіку сприйняття Східної Європи в колективних уявленнях скандинавів про минуле. Крізь призму цих результатів ми можемо краще зрозуміти, як формувалися тогочасні історичні наративи в Скандинавії та повніше уявити середовище, у якому творилися ці тексти. Висновки. Дослідження творів, присвячених міфу про державу Раґнара, показують, що вони постали на ґрунті колективної пам’яті, яка існувала у формі усної традиції. Їх аналіз засвідчує, що Русь та Східна Європа найповніше відображені в праці данського історика Саксона Граматика. Характерною рисою цього тексту є те, що у ньому наголошено на спадковості прав датських правителів на території Русі. В інших творах, які мали схожу мету, Східна Європа згадується лише побіжно та не впливає на контекст. У «сазі про Раґнара Лодброка», яка згадує війну Раґнарового сина в Східних землях, не зосереджено увагу на підпорядкування Русі. Те саме стосується й ще одного ключового тексту під назвою «Татр про синів Раґнара». У ньому відсутні будь-які згадки про захоплення вказаних земель. Автор цього твору не вводить Русь до концепції «імперії» Раґнара. Причиною цього є політичні умови, у яких творилися згадані тексти. Якщо для датського королівства ХІІ ст. руські сюжети були близькими, то для ісландсько-норвезького середовища ХІІІ–ХIV ст. вони втрачали свою актуальність. The purpose of the publication is to analyse the collective ideas about Rus and the territories of Eastern Europe through the prism of the popular myth of the famous Viking leader Ragnar Lothbrok. Our goal is to understand how these images developed in different periods and different local environments. The outlined myth was an important component of the formation of the politics of memory in the XII–XIV c. Exactly at this time centralized states began to form and the processes of creating early modern identities began to appear. The result is the crystallization of Origo Gentis in the Scandinavian kingdoms. Rus was a part of this narrative. However, its coverage in various works depended on political and cultural factors. Scientific novelty. This work is the first study on the place of Rus in the context of the myth of Ragnar Lodbrok’s «empire». The result is not only conclusions about the specifics of the perception of Eastern Europe in the collective ideas of the Scandinavians about the past. Through the prism of these results, we can better understand how the historical narratives of the time were formed in Scandinavia and better understand the environment in which these texts were created. Conclusions. Studies of works on the myth about the state of Ragnar show that they grew up based on collective memory, which existed in the form of oral tradition. Their analysis demonstrates that Rus and Eastern Europe are most fully depicted in the work of the Danish historian Saxon Grammar. A characteristic feature of this text is that it emphasizes the heredity of the rights of Danish rulers in Rus. In other works that had a similar purpose, Eastern Europe is mentioned only fluently and does not affect the context. The «Ragnars saga loðbrókar», which mentions the war of Ragnar’s son in the Eastern lands, does not pay attention to the subordination of Rus. The same goes for another key text called the «Ragnarssona þáttr». It does not contain any mention of the seizure of these lands. The author of this work does not incorporate Rus into the concept of Ragnar’s «empire». The reason for this is the political conditions in which these works were created. Even though for the Danish kingdom of the XII c. Rus plots were familiar, for the Icelandic-Norwegian environment of the XIII–XIV c. they lost their relevance. 2021 Article Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті / В. Кіорсак // Сіверянський літопис. — 2021. — № 6. — С. 4-14. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5804232 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182679 930.2:[94(4-11)«11/13»:398.22(368)] uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	У глиб віків У глиб віків
spellingShingle	У глиб віків У глиб віків Кіорсак, В. Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті Сiверянський літопис
description	Метою статті є аналіз колективних уявлень про Русь та терени Східної Європи крізь призму популярного міфу про славетного очільника вікінгів Раґнара Лодброка. Наша мета полягає в тому, щоб зрозуміти, як розвивалися ці образи в різні періоди та в різних локальних середовищах. Окреслений міф був важливою складовою формування політики пам’яті в ХІІ–ХІV ст. Саме тоді починають формуватися централізовані держави та зароджуються процеси творення ранньмодерних ідентичностей. Наслідком цього стає кристалізація Origo Gentis скандинавських королівств. Русь була частиною цього наративу. Однак висвітлення її ролі в різних творах залежало від політичних та культурних чинників. Наукова новизна. Запропонована робота є першим дослідженням, яке присвячене місцю Русі в контексті міфу про «імперію» Раґнара Лодброка. Результатом цього є не лише висновки про специфіку сприйняття Східної Європи в колективних уявленнях скандинавів про минуле. Крізь призму цих результатів ми можемо краще зрозуміти, як формувалися тогочасні історичні наративи в Скандинавії та повніше уявити середовище, у якому творилися ці тексти. Висновки. Дослідження творів, присвячених міфу про державу Раґнара, показують, що вони постали на ґрунті колективної пам’яті, яка існувала у формі усної традиції. Їх аналіз засвідчує, що Русь та Східна Європа найповніше відображені в праці данського історика Саксона Граматика. Характерною рисою цього тексту є те, що у ньому наголошено на спадковості прав датських правителів на території Русі. В інших творах, які мали схожу мету, Східна Європа згадується лише побіжно та не впливає на контекст. У «сазі про Раґнара Лодброка», яка згадує війну Раґнарового сина в Східних землях, не зосереджено увагу на підпорядкування Русі. Те саме стосується й ще одного ключового тексту під назвою «Татр про синів Раґнара». У ньому відсутні будь-які згадки про захоплення вказаних земель. Автор цього твору не вводить Русь до концепції «імперії» Раґнара. Причиною цього є політичні умови, у яких творилися згадані тексти. Якщо для датського королівства ХІІ ст. руські сюжети були близькими, то для ісландсько-норвезького середовища ХІІІ–ХIV ст. вони втрачали свою актуальність.
format	Article
author	Кіорсак, В.
author_facet	Кіорсак, В.
author_sort	Кіорсак, В.
title	Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті
title_short	Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті
title_full	Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті
title_fullStr	Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті
title_full_unstemmed	Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті
title_sort	русь у концепції «імперії» раґнара лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	У глиб віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182679
citation_txt	Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті / В. Кіорсак // Сіверянський літопис. — 2021. — № 6. — С. 4-14. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT kíorsakv rusʹukoncepcííímperííragnaralodbrokaskandinavsʹkídžerelakrízʹprizmupolítikipamâtí
first_indexed	2025-07-16T01:38:25Z
last_indexed	2025-07-16T01:38:25Z
_version_	1837765667735994368
fulltext	Сіверянський літопис. 2021. № 6 4 У ГЛИБ ВІКІВ УДК 930.2:[94(4-11)«11/13»:398.22(368)] Владислав Кіорсак • РУСЬ У КОНЦЕПЦІЇ «ІМПЕРІЇ» РАҐНАРА ЛОДБРОКА: СКАНДИНАВСЬКІ ДЖЕРЕЛА КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОЛІТИКИ ПАМ’ЯТІ DOI: 10.5281/zenodo.5804232 © В. Кіорсак, 2021. CC BY 4.0 Метою статті є аналіз колективних уявлень про Русь та терени Східної Європи крізь призму популярного міфу про славетного очільника вікінгів Раґнара Лодброка. Наша мета полягає в тому, щоб зрозуміти, як розвивалися ці образи в різні періоди та в різних локальних середовищах. Окресле- ний міф був важливою складовою формування політики пам’яті в ХІІ–ХІV ст. Саме тоді починають формуватися централізовані держави та зароджуються процеси творення ранньмодерних ідентич- ностей. Наслідком цього стає кристалізація Origo Gentis скандинавських королівств. Русь була час- тиною цього наративу. Однак висвітлення її ролі в різних творах залежало від політичних та куль- турних чинників. Наукова новизна. Запропонована робота є першим дослідженням, яке присвячене місцю Русі в контексті міфу про «імперію» Раґнара Лодброка. Результатом цього є не лише висновки про специфіку сприйняття Східної Європи в колективних уявленнях скандинавів про минуле. Крізь призму цих результатів ми можемо краще зрозуміти, як формувалися тогочасні історичні наративи в Скандинавії та повніше уявити середовище, у якому творилися ці тексти. Висновки. Дослідження творів, присвячених міфу про державу Раґнара, показують, що вони постали на ґрунті колективної пам’яті, яка існувала у формі усної традиції. Їх аналіз засвідчує, що Русь та Східна Європа найповні- ше відображені в праці данського історика Саксона Граматика. Характерною рисою цього тексту є те, що у ньому наголошено на спадковості прав датських правителів на території Русі. В інших тво- рах, які мали схожу мету, Східна Європа згадується лише побіжно та не впливає на контекст. У «са- зі про Раґнара Лодброка», яка згадує війну Раґнарового сина в Східних землях, не зосереджено увагу на підпорядкування Русі. Те саме стосується й ще одного ключового тексту під назвою «Татр про синів Раґнара». У ньому відсутні будь-які згадки про захоплення вказаних земель. Автор цього твору не вво- дить Русь до концепції «імперії» Раґнара. Причиною цього є політичні умови, у яких творилися згадані тексти. Якщо для датського королівства ХІІ ст. руські сюжети були близькими, то для ісландсько- норвезького середовища ХІІІ–ХIV ст. вони втрачали свою актуальність. Ключові слова: Раґнар Лодброк, «імперія вікінгів», Гвітсерк, ісландські саги, Саксон Грама- тик. Легендарний Раґнар Лодброк є іконічною фігурою з погляду міфологізації цілої Епо- хи Вікінгів. Його особа, а точніше міф, став своєрідним стовпом, на якому формувалися скандинавські історичні наративи пізнього середньовіччя. Практично всі правлячі динас- тії того часу прагнули вивести власну спадковість від цієї легендарної особи. Як наслідок, тогочасні історіографи вдавалися до конструювання та власної інтерпретації генеалогії славетного ватажка. Вони створювали заплутані переліки родоводів із вигаданими персо- нажами та вбудовували їх у систему власних Origo Gentis. І навіть в Ісландії, де не було власної королівської династії, тогочасні автори формували легенду про нащадків Раґнара, які нібито були серед першопоселенців на острові. Тогочасні скандинави вірили в те, що людина успадковує від своїх предків не лише зовнішні риси, а й риси характеру та вдачу. Генеалогія була ключовим індикатором стату- су в тогочасному суспільстві. Чим довшим був перелік предків, тим більш знатною вважа- лася людина1. Саме тому професійні історики середньовіччя виводили роди королів та 1 Литовских Е.В. Родословия в «Саге о Ньяле». Восточная Европа в древности и Средневековье: Генеалогия как форма исторической памяти. XIII Чтения памяти чл.-корр. АН СССР. Владимира Терентьевича Пашуто. Мос- ква, 2001. С. 120–122. Siverian chronicle. 2021. № 6 5 знаті від богів та героїв. Окрім того, перелік предків міг надавати людині права на спадко- ві території та обґрунтовував право на обраність, а отже, владу. Тому часто історія була засобом, який відстоював політичні інтереси правителів та формував колективну пам’ять. Реконструювання історичних наративів допоможе нам не лише зрозуміти, як розви- валися фрагменти пам’яті за різних політичних умов, а й прослідкувати еволюцію істо- ричних уявлень скандинавів пізнього середньовіччя. Актуальність зазначеного досліджен- ня визначається його міждисциплінарним спрямуванням. Вивчення колективної пам’яті вимагає залучення здобутків соціології, психології, історії та інших соціальних наук. Крізь призму аналізу уявлень спільноти історик може реконструювати значно ширші аспекти минулого. Яскравим прикладом є образ Раґнара Лодброка, який сформували скандинавські автори. Вивчаючи його, ми можемо зрозуміти спосіб мислення того часу, відтворити життєвий цикл функціонування епічної творчості та її застосування під час формування політики пам’яті. Окрім того, елементи міфотворення дають нам ключ до ро- зуміння політичної ситуації та соціокультурних взаємовпливів, а також допомагають кра- ще зрозуміти інтелектуальне середовище того часу. Ісландські саги, за визначенням Перніл Герман, слугували сховищем пам’яті2. Біль- ша частина цих творів була заснована на усних переказах, а окремі тексти стали прозовим оформленням давньої поезії. Саме такою була «Сага про Раґнара Лодброка». Основа її сюжету зав’язана на скальдичних віршах. Інші твори, такі як «Татр про Раґнарових си- нів», «Сага про Гервйор» та «Діяння Данів», також послуговувалися схожими фрагмента- ми пам’яті, однак ці тексти творилися за інших умов. Місцями епізоди зазначених творів майже повністю дублюють один одного, при цьому відмінні деталі та акценти є тими фак- торами, у яких криється сенс цих творів. Дослідження таких деталей є метою нашої стат- ті. Особливо яскравими та цікавими є відмінності сюжетів про Русь та Східну Європу загалом. Завдяки тісним русько-скандинавським зв’язкам, ці території стали органічною частиною просторових уявлень скандинавів. Це відобразилося в скандинавській писем- ності. Тогочасні автори послуговувалася розвиненою системою топоніміки Східної Євро- пи. Вони часто вбудовували ці території у власні оповіді. Значна частина легендарних та королівських саг містить східноєвропейські сюжети. Контекст їхнього творення міг силь- но відрізнятися, що робило ці фабули доволі суперечливими. Новизна нашої роботи поля- гає в дослідженні цих сюжетів в контексті «імперії вікінгів» Раґнара Лодброка, а також аналізу варіації цих образів у різних джерелах північного походження. Сучасна наука приділяє багато уваги дослідженню історичної пам’яті. Методологіч- на основа такого підходу була сформована Морісом Альбваксом3, Яном та Аляйдою Ассман4, Полом Коннертоном5, П’єром Нора6 та іншими дослідниками. Згідно з ними, ко- лективна пам’ять є системою міфів та набором уявлень, які циркулюють у певній групі людей. Вона є невіддільним аспектом функціонування будь якої спільноти. Важливою ха- рактеристикою цього явища є те, що фрагменти пам’яті зберігаються завдяки постійній актуалізації. Іншими словами, минуле існує завдяки сучасному й тільки тоді, коли воно є важливим для нього. Такий соціальний феномен не є стійким, навпаки, він має здатність постійно змінюватися під впливом різних умов. Спогади спільноти мають властивість змі- нювати особисті спогади. Вони напряму пов’язані з формуванням ідентичності та світо- гляду людини. Наслідком цього став умисний вплив на колективні уявлення з метою реа- лізації політичних амбіцій. Вивчення історичної пам’яті є невід’ємною частиною у дослідженні ісландської пи- семності. Це зумовлено специфікою самих творів, які активно зверталися до минулого та послуговувалися значною кількістю джерел. Творці саг були одночасно й істориками, й етнографами; а також письменниками. Це надає зазначеним текстам не лише світоглядно- го значення, а й історіографічного. Оскільки такі твори претендували на правдивість у ви- світленні минулого, їх можна вважати історичними. Ці теми активно досліджує Торфі Ту- лініус7, Арман Якобсон8, Перніл Геман9, Елізабет Роу10, Сверір Якобсон11, Олексій Єре- 2 Hermann P. Concept of memory and approaches to the past in Medieval Icelandic literature. Scandinavian Studies. 2009. Vol. 81. No. 3. P. 293–294; Її ж. Literacy. The Routledge Research Companion to the Medieval Icelandic Sagas. London, 2017. P. 40–42. 3 Хальбвакс М. Социальные рамки памяти. Москва: Новое изд-во, 2007. 348 с. 4 Ассман Я. Культурная память. Письмо, память о прошлом и политическая идентичность в высоких культурах древности. Москва: Языки славянской культуры, 2004. 363 с.; Ассман А. Простори спогаду. Форми та трансформа- ції культурної пам’яті. Київ: Ніка-Центр, 2014. 440 с. 5 Коннертон П. Як суспільства пам’ятають. Київ: Ніка-Центр, 2004. 184 с. 6 Нора П. Теперішнє, нація, пам’ять. Київ: Кліо, 2014. 272 с. 7 Tulinius T. Saga as a myth: The family sagas and social reality in 13th century Iceland. The Eleventh International Saga Conference. Old Norse Myths, Literature and Society. 2000. P. 526–539. Сіверянський літопис. 2021. № 6 6 менко12. Саме вони заклали методологічну частину роботи з цими текстами з погляду ана- лізу середовища їх творення та культурних умов. Окреслені підходи не оминули й істориків, які займалися вивченням східноєвропей- ських образів у ісландських сагах. Серед них варто виділити Олену Мельникову13, Тетяну Джаксон14 та Галину Глазиріну15. Перу цих дослідників належать праці, присвячені аналі- зу окремих патернів, пов’язаних із Руссю в королівських сагах, сагах про давні часи, а та- кож інших творах ісландської писемності. Історію Раґнара Лодброка важко розповісти без використання популярних міфів. Річ у тім, що наші знання про історичного відповідника цієї особи обмежені недостатньою кількістю джерел. Будь-які нові факти його біографії лише ще більше заплутують дослід- ників. Історики стверджують, що причиною цього є те, що головний герой саг Раґнар Лодброк став сукупним образом декількох історичних фігур. Британський історик Рорі Мактюрк виокремив два праобрази цього героя. Одного він назвав власне Раґнаром, іншо- го – Лодброком16. Перший був тим самим славетним ватажком вікінгів, який здійснив напад на Париж у 845 р. Про нього згадують Бертинські аннали, англійські та ірландські хроніки, а також агіографічний твір «Житіє Святого Ансгарія». Із великою ймовірністю ця особа була до- тичною до династії Скйольдунґів, які правили в той час у Данії. Його походи на франків, англійців та ірландців стали основою оповіді про непереможного очільника вікінгів, які можна вважати першим етапом історичної міфологізації17. Про Лодброка ми знаємо знач- но менше. Період його життя є хронологічно пізнішим. Повідомлення про нього знаходи- мо в джерелах ХІ ст., таких як «Діяння архієпископів гамбурзької церкви» Адама Бремен- ського, творах Вільяма Жум’єнського, а також англійських хроніках. Інформація, яку можна почерпнути з цих джерел, обмежується іменем Лодброк та спогадами про його си- нів18. Найбільш рання згадка повного імені Раґнар Лодброк міститься в творі ісландського письменника Арі Торґільссона «Landnámabók» («Книга про заселення»)19. Ця праця ство- рена на зламі ХІ–ХІІ ст. Її метою було укладення історії заселення Ісландії. У ній подано біографії різних людей, які стали першопоселенцями на острові. Крізь призму цих історій автор намагався довести знатне походження окремих ісландських родин, для чого вдався до заплутаних генеалогічних переліків. Один із них згадує Раґнара Лодброка, який був уведений у родинну генеалогію. Приблизно у той само час Раґнара Лодброка згадує датський літописець Саксон Гра- матик. Його праця отримала назву «Gesta Danorum» («Діяння Данів»). Це історія Датсько- го королівства, написана крізь призму минулого правлячої династії Скольдунґів. Її корін- ня сягають легендарних часів героїв та богів. Автор описує минуле Данії за доби Велико- го переселення народів, Епоху вікінгів, а також змальовує пізніші періоди історії до прав- ління Вальдемара ІІ20. Для автора особа Раґнара Лодброка є надзвичайно важливою з по- гляду конструювання генеалогії. Він присвячує легендарному правителю більшу частину 8 Jakobsson A. Where do the giants live? Arkiv för nordisk filologi. 2006. Vol. 121. P. 101–112; Його ж. Tradition and the individual talent: The historical figure in the medieval sagas, a case study. Viator. 2014. Vol. 45. No. 3. P. 101–124. 9 Hermann P. Concept of memory… P. 287–308. 10 Ashman Rowe E. Ragnars saga loðbrókar, Ragnarssona þáttr, and the political world of Haukr Erlendsson. Fornal- darsagaerne: Myter og virkelighed. Studier i de oldislandske fornaldarsögur Norðurlanda. 2009. P. 347–360. 11 Jakobsson S. On the road to paradise: Austrvegr in the Icelandic imagination. The 13th International Saga conference. 2006. P. 935–943. 12 Eremenko A. The dual world of the Fornaldarsögur. The Thirteenth International Saga Conference. 2006. P. 217–222. 13 Мельникова Е. Германский героический эпос в средневековой Скандинавии: актуализация традиции. Самые забавные лживые саги – Skemmtiligastar Lygisogur: сб. статей в честь Галины Васильевны Глазыриной. 2012. С. 122–137; ЇЇ ж. Историческая память в германской устной традиции. История и память: историческая куль- тура Европы до начала Нового времени. Москва, 2006. С. 180–223; ЇЇ ж. Трансформация исторической памяти: от устной исторической традиции к письменной. Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевско- го. 2014. Т. 5. С. 18–24. 14 Джаксон Т. Austr i Górðum: Древнерусские топонимы в древнескандинавских источниках. Москва: Языки сла- вянской культуры, 2001. 208 с.; Ее же. Древняя Русь и Исландия: школы и центры учености в первые века хрис- тианства. Интеллектуальные традиции Античности и Средних веков (исследования и переводы). Москва, 2010. С. 302–322. 15 Глазырина Г. Исландские викингские саги о Северной Руси. Москва: Ладомир, 1996. 242 с. 16 McTurk R. Studies in Ragnars Saga Loðbr’okar and Its Major Scandinavian Analogues. Oxford: The Society for the Study of Medieval Languages and Literature, 1991. P. 1. 17 Ibidem. P. 2. 18 Ibidem. P. 6–8. 19 The Book of Settlements: Landnamabok / Trans. by P. Edwards, H. Pálsson. Winnipeg: University of Manitoba Press, 1976. P. 93. 20 Hermanson L. Friendship and Politics in Saxo Grammaticus’ Gesta Danorum. Revue belge de Philologie et d’Histoire. 2005. Vol. 83. No. 2. P. 261. Siverian chronicle. 2021. № 6 7 книги номер ІХ. Саксон обґрунтовує пряме спадкоємство короля Данії від цього славетно- го вікінга. Дещо пізнішим є поява ще одного знакового твору, «Cаги про Раґнара Лодброка». Цей текст, на думку більшості дослідників, був записаний на зламі XIII–XIV ст. Джере- лом опусу стала поетика давнього походження. Він пронизаний цитуванням стародавніх віршів, які з великою точністю повторюють прозову оповідь. Варто зауважити, що час за- пису та час появи саг не завжди співвідносився. Яскравим прикладом є зазначений твір, який існував у так званому віртуальному просторі. Не втрачаючи своєї актуальності, дов- гий час він відтворювався в усній формі, аж поки не був зафіксований на папері. Ще одним важливим текстом, який з’явився в Ісландії, є «Татр про синів Раґнара». Точно датувати цей твір також доволі складно. Дослідники припускають, що він побачив світ між другою половиною ХІІІ – першими десятиліттями XIV ст. Елізабет Роу припус- тила, що татр, на відміну від інших легендарних саг, має свого автора. За однією із теорій, цей текст створив Гаук Ерлендссон21 – людина, наближена до норвезького королівського двору та відомий вчений у тогочасній Ісландії. Часто «Татр про Раґнарових синів» розмі- щують поряд із «сагою про Раґнара», однак їхнє походження, джерела, концепція та мета сильно відрізняються. Татр не був продовженням саги, він наслідував інший твір. Із вели- кою імовірністю це була частково втрачена «Сага про Скйольдунґів»22. Найважливішою рисою «Татру про Раґнарових синів» є те, що наприкінці вміщено генеалогічну вставку, яка пов’язує засновника норвезької династії Гарольда Прекрасново- лосого з Раґнаром Лодброком. На думку Е. Роу, саме цей твір є найкращим виразником ідеї «імперії» Раґнара Лодброка. На відміну від саги, він містить багато паралелей із акту- альними для часу запису подіями. Територіальні завоювання Раґнара та його синів знач- ною мірою співвідносилися із завоюваннями та планами тогочасного правителя Норвегії Гакона V Магнуссона23. Образ Раґнара в скандинавських джерелах дещо відрізнявся від того, який може сформуватися під час аналізу франкських, англійських та ірландських хронік. У північній традиції навколо цього легендарного ватажка виросла велика кількість міфів. Одним із них є міф про величезні Раґнарові завоювання та створення ним держави, яку успадкува- ли його нащадки. Елізабет Роу назвала її «Іперією вікінгів». Різні джерела описували значні територіальні надбання, здобуті славетним ватажком. Ці території простягалися від Ірландії на Заході до Русі на Сході. Там була встановлена влада синів Раґнара, які продов- жували рід скандинавських правителів. Ідея імперії набула особливої актуальності у часи пізнього середньовіччя. У ХІ– ХIV ст. скандинавські королівства переживають етап централізації та політичної транс- формації. Саме в цей час відбувається активна боротьба за владу представників різних скандинавських династій. Окрім того, зазначений період характеризується початком фор- мування протонаціональних ідентичностей. Виникає потреба в створенні наративу, який би слугував Origo Gentis скандинавських королівств. Міф про державу Раґнара Лодбро- ка уособлював імперські амбіції датських, шведських та норвезьких правителів. Саме в окреслений період ці королівства перебували на піку своєї могутності та завойовували навколишні території24. Володарі цих держав розміщують Раґнара у власних генеалогіч- них системах та позиціонують себе нащадками спадщини славетного конунґа. Найцікавішим аспектом дослідження цього міфу є те, що кордони зазначеної імперії змінювалися від твору до твору. Попри те, що кістяк оповіді залишався приблизно одна- ковим, відмінності в деталях допомагають нам поглянути на тексти через призму сучасної політичної ситуації. Кожен із творів обґрунтовував власну концепцію перетікання імпер- ської спадщини. Якщо «Сага про Раґнара» демонструє норвезько-ісландський погляд на історію, що був актуальним у ХІІ–ХІІІ ст., то «Татр про синів Раґнара» репрезентує нор- везький історичний наратив ХІІІ–XIV ст. Твір Саксона Граматика є виразником політики пам’яті королівського двору Данії ХІІ ст, а «Сага про Гервйор» зберегла елементи Раґна- рового міфу через призму шведської історіографії ХІІ ст. Своєрідним лакмусовим папірцем, який демонструє те, як розвивався концепт Раґна- ра Лодброка у різних культурних середовищах, є образ Східної Європи. Голос та мовчан- ня скандинавських джерел на цю тему дозволяють зрозуміти, як формувалася ця «імпе- рія» за різних політичних умов. Окрім того, крізь призму дослідження зазначеної пробле- ми можна робити висновки про скандинавсько-руські відносини в різні періоди пізнього середньовіччя. 21 Ashman Rowe E. Ragnars saga… P. 356–357. 22 Ibidem. P. 354–355. 23 Ibidem. P. 356–357. 24 Muceniecks A. Saxo Grammaticus Hierocratical Conceptions and Danish Hegemony in the Thirteenth Century. Amsterdam: Arc Humanities Press, 2017. P. 17. Сіверянський літопис. 2021. № 6 8 У «Сазі про Раґнара Лодброка» східноєвропейські епізоди розпочинаються зі згадки походу сина Раґнара Гвітсерка на «Східні землі». Згідно цього твору, молодший син ле- гендарного ватажка прославився військовою доблестю в «Східних землях». За сюжетом саги, під час чергового походу на цих територіях Гвітсерк вступив у нерівний бій та був захоплений у полон. Хоробрий вікінг із гідністю прийняв поразку та сам обрав собі спосіб страти. Він сказав, що бажає бути спалений на вогні із людських голів та загинув у такий спосіб25. Цей фрагмент містить обмаль фактичної інформації. Із контексту твору не можна зрозуміти, чи був Гвітсерк правителем земель на Сході, чи просто ходив туди у вікінгів- ські походи. Немає в творі й будь-яких інших деталей, як то імена чи назви місцевостей. Частково відповідь на наші питання дають східні епізоди біографії Гвітсерка в «Сазі про Гервйор». У одній із версій твору знаходимо генеалогічний перелік шведських прави- телів, які походили від Раґнара, а також їх коротку династичну історію. У змісті цієї саги розміщено одну з інтерпретацій міфу «імперії вікінгів». Згідно неї, держава Раґнара була розподілена між його синами. Бйорну дісталася Швеція, Сіґурд успадкував Данію, Івар – Англію, а Гвітсерк – Східний Шлях26. Термін «володар Східної Держави», або Східного шляху в сагах застосовується для абстрактного позначення володінь на Сході Європи. Йо- го використовували як у загальному контексті, позначаючи Східну Європу, так і в більш вузькому, концентруючись на Русі, чи на окремих її частинах27. Перефразовуючи ці дже- рела, східноєвропейські території були частиною держави Раґнара, яку після смерті успадкував його молодший син Гвітсерк. Ще один варіант цього сюжету пропонує нам Саксон Гарматик. Якщо в «Сазі про Раґнара» та інших творах походи на Схід згадуються лише побіжно й без зайвих деталей, то в «Діяннях Данів» цьому присвячено цілий розділ. Розповідь про східні походи розпо- чинається із нападу Раґнара на Геллеспонт. Ця історія є дуже схожа на ту, яку ми зустрі- чали в «Сазі про Раґнара», однак автор подає значно більше подробиць та власних інтер- претацій. Він змальовує кровопролитну битву, під час якої загинув правитель цих земель Діан і королем став син Раґнара Гвітсерк28. Топонім Геллеспонт очевидно був запозиченим із античних творів та використову- вався як символічне позначення місця в Східній Європі. На користь східноєвропейського походження цього місця вказує його близькість до Русі. Автор зазначає, що сини Діана, Діан і Даксон, були одружені з дочками руського правителя29. Трохи згодом Гвітсерк йме- нується вже не правителем Геллеспонту, а володарем Швеції30. Ця ремарка важлива з огляду на те, що дає підказку, як сприймати загадковий Геллеспонт. Оскільки перед цим автор згадував завоювання Швеції та встановлення там влади Раґнарового сина Бйорна, очевидно, мова йшла про якусь іншу Швецію. На думку одразу спадає Велика Швеція Снорі Стурлусона – саме той термін, який став скандинавським відповідником античної назви Скіфія31. На користь цієї тези свідчать і згадки скіфів, які воювали проти Гвітсерка, а також античні штрихи у вигляді Геллеспонту. Окрім того, в одній із редакцій твору за- мість найменування Швеція використано назву Скіфія. Саксон Граматик перебував під впливом вченої культури античного зразка. Він, як і більшість його колег по ремеслу, здобув освіту за межами Скандинавії. Вивчення творів Ісидора Севільського, Беди Преподобного, а також праць грецьких та римських письмен- ників вплинуло на формування античного образу Східної Європи32. Незважаючи на тісні відносини із Руссю, тогочасний літературний канон вплинув на сприйняття цих земель крізь призму образу Скіфії. Цим, на нашу думку, можна пояснити доволі абстрактне сприйняття окреслених земель у контексті завоювань Раґнара Лодброка. Сини загиблого короля Діана вирішили помститися Гвітсерку та підступно захопили того в полон. Побачивши хоробрість датського воїна та його небачену красу, Даксон за- пропонував Гвітсерку одружитися зі своєю дочкою та розділити королівство. Проте Гвіт- серк відмовився від милості й наполіг на страті33. Почувши про смерть свого сина, Раґнар вирушив на пошуки вбивці, щоб помститися. Однак він не вбив кривдника, а лише обклав 25 Fornaldarsögur norrlanda. 1 / Еd. by V. Asmundarsson. Reykjavík: Sigurður Kristjánsson, 1891. S. 219. 26 The Saga of King Heidrek the Wise / Both in Old–Ice. and Engl / Trans. by C. Tolkien. London: Thomas Nelson and sons, 1960. P. 60. 27 Джаксон Т. Austr i Górðum… C. 41–42. 28 The first nine books of the Danish history of Saxo Grammaticus / Trans. by O. Elton. Elton: Nutt, 1894. P. 372. 29 Ibidem. 30 У деяких редакціях зустрічається назва Скіфія замість Швеції. Ibidem. P. 376. 31 Більше про Велику Швецію Снорі Стурлуссона див.: Казакевич Г. Топос Cкіфії у середньовічних Origo Gentis. Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Київ, 2018. Т. 4. С. 46–49. 32 Eriksen S.G. Introduction: Intellectual culture and Medieval Scandinavia. Intellectual culture and Medieval Scan- dinavia. Turnhout, 2016. P. 1–35; Frank T. Classical scholarship in Medieval Iceland. The American Journal of Philo- logy. 1909. Vol. 30. P. 139–152. 33 The first nine books of the Danish history... P. 376–377. Siverian chronicle. 2021. № 6 9 його країну даниною. Цікаво, що в цьому контексті події розгортаються уже не в Швеції, Геллеспонті чи Скіфії – автор чітко згадує Русь34. Така плутанина не виглядає дивною з огляду на кількість джерел, якими послуговувався Саксон Граматик. Очевидно він мав на увазі Східну Європу в її загальному абстрактному розумінні. Це підтверджують й ісланд- ські саги, які асоціюють Гвітсерка з цими землями. Із великою імовірністю оповідь про смерть Гвітсерка в Східних землях, яку згадував Саксон Граматик, походить від скальдичної поезії. Фрагменти цієї поезії згадує автор у сазі про Раґнара: «Син один якого я мала На Східному Шляху загинув Гвітсерком його звали Який ніколи не намагався втікати Грівся головами Рубаними тим, хто був обраний у битві Вибрав таку смерть князь Хоробрий, перед згином…»35 Прозова оповідь саги не виходить за межі цієї поезії. Адже усе, що автор оповідає про східний похід Гвітсерка, він почерпнув із цієї поеми, а саме смерть на Східному Шля- ху, неймовірну хоробрість, вибір власної страти та саму страту. У схожій манері подає ін- формацію й Саксон Граматик. Для нього ця поезія була, наче жердинка, на яку нанизува- лася загальна оповідь. Він так само описує неймовірну хоробрість та красу Гвітсерка. За словами автора, славетний ватажок відмовився приймати поразку та вимагав стратити се- бе та своїх воїнів на вогні36. Додаткові деталі на кшталт імен та власних назв, а також інші епізоди виглядають як пізніші нашарування самого автора. Історичні дослідження дозволяють говорити про те, що експансія вікінгів у Східній Європі справді мала місце в другій половині ІХ ст. Ця теза підкріплена великою кількістю археологічних артефактів37, а також письмовими згадками арабських джерел38. Саме в цей час відбувається славнозвісний напад на Константинополь під керівництвом літописного князя Аскольда. Окремі дослідники, як от Александр Васильєв39 та Омелян Пріцак40 по- в’язували Аскольдів похід із завоювання Гвітсерком Геллеспонту. Відповідно, Аскольд міг бути тим самим нащадком Раґнара Гвітсерком. На користь цієї гіпотези свідчать хро- нологічні відповідності та певна співзвучність імен. Однак сама особа Гвітсерка є надзви- чайно суперечливою, як власне й особа Раґнара41. Праця Саксона Граматика не належить до корпусу ісландської літератури. Вона була написана в Данії латинською мовою. Навіть мета та жанр цього твору відрізняється від саг. «Діяння Данів» створене при дворі й було класичною хронікою королівства, точніше, його правлячої династії. Цей твір був записаний під час правління датських правителів Вальдемара Великого та Вальдемара Завойовника42. Саме в цей час Данія провадила ак- тивну експансіоністську політику та мала потребу в створенні національного наративу43. Окрім того, це був період внутрішньополітичних суперечок та боротьби різних відгалу- жень династії Скйольдунґів за королівський трон44. Ще одним аспектом, який робить цю працю надзвичайно цінною для дослідження політики пам’яті в Скандинавії, є її джерела. Як і творці ісландських саг, Саксон Граматик 34 Ibidem. P. 377–378. 35 Переклад за виданням Fornaldarsögur norrlanda. 1. S. 219. 36 The first nine books of the Danish history… P. 377. 37 Kovalev R. When and What Regions of the Islamic World Exported Sasanian and Arab-Sasanian Silver Coins to Early Viking-Age Northern Lands? Myntstudier. Stockholm, 2015. P. 80–81; Noonan T. When did Dirhams first reach the Ukraine? Harvard Ukrainian Studies. 1978. Vol. 2. No. 1. P. 27–28; Androshchuk F. When and How Were Byzantine Miliaresia Brought to Scandinavia? Constantinople and the dissemination of silver coinage outside the empi- re.Constantinople as Center and Crossroad. Istambul, 2019. Vol. 23. P. 55–57; Його ж. What does material evidence tell us about contacts between Byzantium and the Viking world c. 800–1000? Byzantium and the Viking World. Uppsala, 2016. P. 95–99. 38 Jonsson Hraundal T. New Perspectives on Eastern Vikings/Rus in Arabic Sources. Viking and Medieval Scandinavia. Turnhout, 2014. Vol. 10. P. 79–82. 39 Vasiliev A. The Russian Attack on Constantinople in 860. Cambridge: The medieval academy of America, 1946. P. 26–28. 40 Пріцак О. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саґ). Київ: Обереги, 1997. С. 224–231. 41 Войтович Л. Чи був Рагнар Лодброк на руських землях? Україна в Центрально-Східній Європі. Київ, 2016. Т. 16. С. 104–105; Войтович Л. Князь Рюрик. Біла Церква, 2014. Т. 4: Славетні постаті Середньовіччя. С. 31–32. 42 Kjær L. Remembering the Vikings in Thirteenth–Century England and Denmark. Thirteenth Century England XVII. 2021. P. 15–16. 43 Muceniecks A. Saxo Grammaticus… P. 17. 44 Sawyer B. Valdemar, Absalon and Saxo: Historiography and Politics in Medieval Denmark. Revue belge de Philologie et d’Histoire. 1985. Vol. 63. No. 4. P. 691–694. Сіверянський літопис. 2021. № 6 10 апелював до вже відомих історичних епізодів, що циркулювали в свідомості тогочасних людей. Він використовував фрагменти пам’яті про Велике переселення народів, Епоху ві- кінгів та пізніші періоди скандинавської історії. Однак для досягнення своєї мети автор намагався прилаштувати їх до концепції обраності династії Вальдемара та права датської корони на експансію зовнішніх земель45. Завдяки цьому до нас дійшло багато фрагментів епічної творчості, а також елементів давньої історії, які є унікальними для дослідження зазначеної епохи. Іншим важливим аспектом є те, що завдяки цьому твору можна побачи- ти еволюцію історичного світогляду скандинавів, а також локальну специфіку колектив- ного міфотворення. На відміну від легендарних саг, де автор концентрувався більше на любовних історі- ях, оповідь про Раґнара в датській версії містить значно більше згадок військових дій. Чи не найбільше уваги звертається на придушення внутрішніх конфліктів, а саме війни проти Ютландії та Сканії46. За сюжетом, ці землі часто повставали проти короля Раґнара, однак він нещадно їх придушував47. Окрім того, автор згадує підкорення Норвегії, Швеції та Оркнейських островів, завоювання англів, скотів та ірландців48; походи на франків та бйярмів49. Усі завойовані території розподілялися між синами славетного вікінга. Описи завоювань супроводжувалися мальовничими деталями та мали явний дидактичний під- текст. У період запису цього твору датські правителі перманентно брали участь у війнах за навколишні землі та придушували локальні повстання. Яскравим прикладом є упокорення Сканії Вальдемаром І Великим. У 1180 р. мешканці цієї провінції повстали проти королів- ських чиновників та відмовилися сплачувати данину. Кульмінація цього конфлікту припа- ла на 1181 р. Саме в цей час Вальдемар та єпископ Абсалон повністю розгромили пов- станців. Незважаючи на це, військові конфлікти не припинялися. Після смерті Вальдемара в 1182 р. відновилося повстання у регіоні, їх придушував його син Кнуд IV50. Тож не див- но, що фрагменти локальних конфліктів з’явилися саме в Саксона Граматика. Епізоди під- корення Сканії Раґнаром сприймалися крізь призму сучасної політичної ситуації та фор- мували політику пам’яті. Вони мали застерегти майбутні покоління від непокори королів- ській владі. Аналогічну роль виконували історії завоювання естів, норвежців, шведів та фінів. Ці фрагменти тексту співпадали з геополітичними інтересами датської корони на зламі ХІІ– ХІІІ ст. За часів правління Вальдемара І, Кнуда IV та Вальдемара ІІ Данія суттєво зміцни- ла свої позиції в Північній Європі. Окрім того, для датських правителів було важливо до- вести свою правосуб’єктність на європейській арені51. Наслідком цього стала актуалізація міфу про Раґнара Лодброка, який завойовував не тільки землі на півночі, а й переміг само- го імператора Риму52. Порівняння ісландських саг та хроніки Саксона Граматика ілюструє те, як розвива- лися ті чи інші епізоди з погляду історичної пам’яті. Не виключено, що автори саг про Раґнара були знайомими із трактатом датського історіографа. У будь-якому випадку, вони послуговувалися спільним першоджерелом. На це вказують однакові деталі під час опису не надто суттєвих епізодів. Розбіжності в цих творах є чудовим маркером колективних уявлень. Вони наголошують на тому, що було важливим для їх авторів. Як уже зазначалося, у «Діяннях Данів» знаходимо цілу частину, що описує похід Раґ- нара в Східні землі. Натомість у «Сазі про Раґнара» цей фрагмент описано декількома ре- ченнями та двома віршованими строфами. Принциповою різницею контексту цих сюже- тів є те, що в Саксона Граматика Гвітсерк гине до смерті Раґнара, й славетний ватажок підкорює русів, обкладаючи їх даниною. У сазі смерть Гвітсерка згадується після гибелі Рагнара. Як наслідок, там немає інформації про помсту та завоювання. «Татр про синів Раґнара» зовсім не згадує гибель Гвітсерка. Відомості про цього пер- сонажа у творі є епізодичними та не мають жодного впливу на сюжет. Автор не згадує про походи Гвітсерка на Схід. Більше того, він навіть не іменує молодшого сина Раґнара правителем Східних земель. Його названо володарем Віндланду та Рейдґотланду53. Лока- ція цих територій є спірною й, найвірогідніше, була такою і для тогочасних авторів. 45 Kjær L. Remembering the Vikings… P. 15–16. 46 Мається на увазі історична провінція Сконе, яка тепер входить до території Швеції. 47 The first nine books of the Danish history… P. 364. 48 Ibidem. P. 368–369. 49 Ibidem. P. 374. 50 Skovgaard-Petersen I. Saxo som samhällshistoriker. Det skånske oprør. Scandia. 1990. Vol. 56. No. 1. S. 34–37. 51 Muceniecks A. Saxo Grammaticus… P. 17–19. 52 Мається на увазі франкський імператор Карл Лисий. 53 Fornaldarsögur norrlanda. 1. S. 281. Siverian chronicle. 2021. № 6 11 Якщо Віндланд можна спробувати локалізувати як землю вендів, тобто балтійських слов’ян, то Рейдґотланд є скоріше віртуальною територією. Ісландський письменник Сно- рі Стурлуссон розташовував це місце в Ютландії54. Проте в географічному трактаті «Які землі знаходяться у світі» цей край локалізовано на Схід від Польщі55. Цікавим є випадок із «Сагою про Гервйор». Згідно з нею, Рейдґотланд був розташований на берегах Данпар- стадіра, себто Дніпра56. Однак не всі автори ідентифікували розташування цього місця. У одній із версій тексту знаходимо уточнення, яке дублює інформацію Снорі про те, що ця держава розташована в Ютландії57. Зазначений топонім мав давнє походження та асоціювався із батьківщиною готів, розташованою на сході Європи. Проте з часом його значення втрачало первісний сенс. Не виключено, що при створенні джерела, на основі якого виник татр, послуговувалися дав- ньою традицією, що ототожнювала ці землі зі Східною Європою. Однак знання автора твору формувалися на основі пізнішої вченої культури, що призвело до втрати первісного значення цього терміну. Для Саксона Граматика було важливим наголосити, що після смерті Гвітсерка Раґнар Лодброк призначив важку данину для Русі. Її мав виплачувати сам руський правитель та його старійшини, які зобов’язувалися щороку приходити до Раґнара босими58. «Сага про Раґнара Лодброка», яка подає ідентичну історію гибелі Гвітсерка, нічого не говорить про помсту його батька. Більше того, із контексту твору випливає, що на момент смерті Гвіт- серка Раґнар також уже був мертвим. Відповідно, епізод із помстою та упокоренням ру- тенців відсутній. Те, що Саксон Граматик розвинув ці образи, означає, що вони були цікавими та акту- альними для нього та його середовища. Тогочасний король Данії Вальдемар І був тісно пов’язаним із Руссю. Він був внуком Володимира Мономаха й, згідно з «Сагою про Кнютлінгів», навіть був народжений на Русі59. Його дружиною була княжна Софія, яка та- кож походила із Русі60. Натомість для норвезького королівства XIV ст. руські епізоди не були такими важливими з погляду функціонування ідеї «імперії вікінгів». Скандинавські королі вже не мали тісних зв’язків із Руссю. Тогочасні правителі орієнтувалися на експан- сію в бік Заходу. З часів Гарольда Суворого норвезькі конунґи намагалися відвоювати «землі предків» у Англії та Шотландії. Іншим важливим аспектом зовнішньої політики були війни за навколишні острови, а також не варто забувати й про внутрішні конфлікти та боротьбу із сусідніми Данією і Швецією61. Тож не дивно, що автор «Татру про Раґна- рових синів» називає Гвітсерка правителем Віндланду та Рейдґотланду, а не володарем Аустверґу. Ці топоніми були більш абстрактними та наближеними до політичної реаль- ності норвезького королівства на зламі ХІІІ–XIV ст. Приклад концепту Раґнара є показовим для розуміння твору як медіуму історичної пам’яті. Три ключові версії історії демонструють те, як видозмінювалися сюжети під впливом навколишніх факторів. Із великою імовірністю, події Епохи вікінгів, які ото- тожнюють із цим славетним ватажком, справді мали місце й стали основою скальдичної поезії. Саме ця поезія утворила перший етап функціонування колективної пам’яті. Вона стала джерелом для наступних творів, які адаптували цю історію у відповідності до влас- ного часу. Особливістю «Саги про Раґнара» є її куртуазне спрямування. Автори твору сформу- вали образ шляхетного вікінга, який дуже нагадував ідеал європейського лицаря. Політич- ний аспект у творі відходить на другий план. Автор не наголошує на концепції імперії, на- томість фокусується на моментах особистого життя цієї особи. Незважаючи на це, зазна- чений текст виріс на ґрунті стародавньої поетики та містить цитати з тих творів. Це є над- звичайно важливим з огляду на порівняння з іншими джерелами. Віршована частина тво- 54 Snorri Sturluson Edda Prologue and Gylfaginning Edited by Anthony Faulkes. Second edition. London: Viking Society for Northern Research, 2005. P. 6. 55 Мельникова Е. Древнескандинавские географические сочинения. Москва: Наука, 1986. С. 65. 56 The Saga of King Heidrek… P. 46. 57 Ibidem. P. XXVI. 58 The first nine books… P. 378. 59 Knytlinga Saga: History of the Kings of Denmark / Trans. by H. Palsson, P. Edwards. Odense: Odense University Press, 1986. P. 135–136. 60 Джаксон Т. Еще раз о русской жене датского короля Вальдемара I: историографический комментарий к одно- му месту из «Внешней политики» В.Т. Пашуто. Восточная Европа в древности и средневековье. XXX юбилейные (к 100-летию со дня рождения) Чтения памяти чл.-корр. АН СССР В.Т. Пашуто. Москва, 2018. С. 83–86; Само- нова М. Полоцкое княжество в системе династических связей и политических взаимоотношений Руси со Скан- динавией и Польшей в XI – начале XIII вв. Studia Historica Europae Orientalis – Исследования по истории Вос- точной Европы. Минск, 2012. Т. 5. С. 10–12. 61 Taylor L. Bishops, war, and canon law The Military Activities of Prelates in High Medieval Norway. Scandinavian Journal of History. 2020. Vol. 45. No. 3. P. 263–265; Bjørshol Wærdahl R. The Incorporation and Integration of the King’s Tributary Lands Into the Norwegian Realm, C. 1195–1397. Leiden: Brill, 2011. P. 7–9. Сіверянський літопис. 2021. № 6 12 ру містить описи завоювання Гвітсерком Східних земель, однак для автора ця інформація не була пріоритетною. Саме тому він обмежився лише коротким переказом цих строф. Тим не менш, навіть такі короткі згадки засвідчують органічність східноєвропейських те- риторій у історичному наративі пізньосередньовічної Скандинавії. Значно повніше ідея «імперії вікінгів» була розвинена в «Татрі про синів Раґнара». На відміну від саги, цей текст мав явне політичне забарвлення. Він уособлював експансіо- ністські амбіції норвезьких правителів ХІІІ–XIV ст. В окреслений період Русь не входила в орбіту політичних зацікавлень норвезької корони. Цим можна пояснити той факт, що автор праці знехтував східноєвропейськими сюжетами. Для нього не було сенсу вбудову- вати Русь у систему володінь спадкоємців Раґнара, адже це було безпідставно з погляду актуалізації історичної пам’яті. Саме тому Гвітсерк, якого інші джерела пов’язують із Руссю, у зазначеному творі названий правителем абстрактних територій Віндланду та Рейдґотланду. Саксон Граматик обґрунтував концепцію імперії вікінгів аналогічну до тієї, що була в сагах. Відмінність від ісландської версії полягала хіба що в географічних деталях. Тери- торія Раґнарової імперії простягалася від Ірландії на заході, до Русі на сході. Завдяки яск- равим образам та пам’ятним історіям автор обґрунтовував історичні права нащадків Раґ- нара на спадкові землі. Гарним прикладом такої історії є епізод гибелі Гвітсерка та його побратимів на вогні. Ця оповідь була своєрідним маркером, який асоціювався зі Східною Європою. Однак, на відміну від саги, для якої ці сюжети були скоріше даниною традиції, Саксон Граматик розвинув цю історію та додав власних деталей. Своєрідним новаторст- вом цього твору є те, що після смерті Гвітсерка Русь стала данником держави Раґнара. Ця теза актуалізувалася в тогочасній політичній ситуації, адже випливала із русько-датських відносин на зламі ХІІ–ХІІІ ст. Порівняння сюжетів різних творів показує, що вони не були звичайною вигадкою то- гочасних авторів. Ці фабули походили із давніх фрагментів пам’яті, що зберігалися в пое- зії. Їхнє коріння сягало часів Епохи вікінгів та скандинавської експансії. Пам’ять про осо- бу Раґнара Лодброка збереглася в кількох основних версіях міфу, які циркулювали в сві- тогляді наступних поколінь. Автори апелювали до цих фрагментів та оформлювали їх у певні сюжетні елементи. Іншим важливим фактором, який впливав на формування творів, була політика. Політичні умови часто вносили свої корективи в історіописання. Приклад східноєвропейських епізодів у творах про Раґнара Лодброка добре ілюструє вплив таких обставин на зміни в формуванні історичного наративу. Якщо у ХІІ–ХІІІ ст. Русь була ор- ганічною частиною скандинавської писемності, то в пізніший період уявлення про ці зем- лі поступово розмиваються в силу послаблення культурних та політичних зв’язків. У ре- зультаті чого ці терени або повністю зникають зі сторінок окремих північних творів, або втрачають своє первісне значення. References McTurk, R. (1991). Studies in Ragnars Saga Loðbr’okar and Its Major Scandinavian Analogues. Oxford. Glazyrina, G. (1996). Islandskiye vikingskiye sagi o Severnoy Rusi: Teksty. Perevod. Kommentariy [Icelandic Viking sagas about Rus: Texts, translations, and comments]. Moscow, Russia. Pritsak, O. (1997). Pokhodzhennia Rusi. Starodavni skandynavski dzherela (krim islandskykh sag) [The Origin of Rus. Old Scandinavian Sources (other than Sagas)]. Kyiv, Ukraine. Tulinius, T. (2000). Saga as a myth: The family sagas and social reality in XIII c. Iceland. The Ele- venth International Saga Conference. Old Norse Myths, Literature and Society. 526–539. Litovskikh, Y.E. (2001). Rodosloviya v «Sage o Nyale» [Genealogy in «Njáls saga»]. Vostochnaya Yevropa v drevnosti i Srednevekovye: Genealogiya kak forma istoricheskoy pamyati. XIII Chteniya pamyati chl.-korr. AN SSSR V. Pashuto – Eastern Europe in antiquity and the Middle Ages: Genealogy as a form of historical memory 13th readings in memory of V. Pashuto, Corresponding Member of the USSR Academy of Sciences, 119–126. Dzhakson, T. (2001). Austr i Górðum: Drevnerusskiye toponimy v drevneskandinavskikh istochni- kakh [Austri Górðum: Old Russian place names in Old Scandinavian sources]. Assman, Y.A. (2004). Kulturnaya pamyat. Pismo, pamyat o proshlom i politicheskaya identichnost v vysokikh kulturakh drevnosti [A Cultural Memory. Writing, remembrance, and political imagination in a high cultures of antiquity]. Konnerton, P. (2004). Yak suspilstva pamiataiut [How do societies remember]. Kyiv, Ukraine. Hermanson, L. (2005). Friendship and Politics in Saxo Grammaticus’ Gesta Danorum. Revue belge de Philologie et d’Histoire, 83 (2), 261–284. Jakobsson, A. (2006). Where do the giants live? Arkiv för nordisk filologi, 121, 101–112. Jakobsson, S. (2006). On the road to paradise: Austrvegr in the Icelandic imagination. The 13th Inter- national Saga conference, 935–943. Eremenko, A. (2006). The dual world of the Fornaldarsögur. The 13th International Saga Conference, 217–222. Siverian chronicle. 2021. № 6 13 Melnikova, YE. (2006). Istoricheskaya pamyat v germanskoy ustnoy traditsii [Collective memory in Germanic oral tradition]. Istoriya i pamyat: istoricheskaya kultura Yevropy do nachala Novogo vremeni – History and memory: the historical culture of Europe before the beginning of Modern times, 180–223. Khalbvaks, M. (2007). Sotsialnyye ramki pamyati [A Social frameworks of memory]. Moscow, Rus- sia. Hermann, P. (2009). Concept of memory and approaches to the past in Medieval Icelandic literature. Scandinavian Studies, 81(3), 287–308. Ashman Rowe, E. (2009). Ragnars saga loðbrókar, Ragnarssona þáttr, and the political world of Ha- ukr Erlendsson. Fornaldarsagaerne: Myter og virkelighed. Studier i de oldislandske fornaldarsögur Nor- ðurlanda, 347–360. Dzhakson, T. (2010). Drevnyaya Rus i Islandiya: shkoly i tsentry uchenosti v pervyye veka khristian- stva [Old Rus and Iceland: schools and scientific centers in the first centuries of Christianity]. Intellektual- nyye traditsii Antichnosti i Srednikh vekov (issledovaniya i perevody) – Intellectual traditions of Antiquity and the Middle Ages (research and translation), 302–322. Bjørshol Wærdahl, R. (2011). The Incorporation and Integration of the King’s Tributary Lands Into the Norwegian Realm, 1195–1397. Samonova, M. (2012). Polotskoye knyazhestvo v sisteme dinasticheskikh svyazey i politicheskikh vzaimootnosheniy Rusi so Skandinaviyey i Polshey v XI – nachale XIII vv. [Principality of Polotsk in the system of dynastic connection and political relationships of Rus with Scandinavia and Poland in XI – be- ginning of XIII cc.]. Studia Historica Europae Orientalis – Issledovaniya po istorii Vostochnoy Yevropy, 5, 7–25. Melnikova, Y.E. (2012). Germanskiy geroicheskiy epos v srednevekovoy Skandinavii: aktualizatsiya traditsii [Germanic heroic epic in Medieval Scandinavia: actualization of the tradition]. Samyye zabavnyye lzhivyye sagi – The funniest lying sagas. Skemmtiligastar Lygisogur: sbornik statey v chest Galiny Vasil- yevny Glazyrinoy, 122–137. Jonsson Hraundal, T. (2014). New Perspectives on Eastern Vikings / Rus in Arabic Sources. Viking and Medieval Scandinavia, 10, 65–97. Assman, A. (2014). Prostory spohadu. Formy ta transformatsii kulturnoi pamiati [Vastness of memo- ry. Forms and transformations of cultural memory]. Kyiv, Ukraine. Voitovych, L. (2014). Kniaz Riuryk. Slavetni postati Serednovichchia [Prince Rurik. Famous figures of the Middle Ages]. T. 4. Bila Tserkva, Ukraine. Melnikova, Y.E. (2014). Transformatsiya istoricheskoy pamyati: ot ustnoy istoricheskoy traditsii k pismennoy [Transformation of collective memory: from oral to written historical traditions]. Vestnik Nizhe- gorodskogo universiteta im. N.I. Lobachevskogo – Bulletin of Nezhinsky University of N.I. Lobachevsky, 5, 18–24. Nora, P. (2014). Teperishnie, natsiia, pamiat [Contemporary, nation, memory]. Kyiv, Ukraine. Jakobsson, Á. (2014). Tradition and the individual talent: The «historical figure» in the medieval sa- gas, a case study. Viator, 45 (3), 101–124. Kovalev, R. (2015). When and What Regions of the Islamic World Exported Sasanian and Arab- Sasanian Silver Coins to Early Viking-Age Northern Lands? Myntstudier, 68–83. Androshchuk, F. (2016). What does material evidence tell us about contacts between Byzantium and the Viking world c. 800–1000? У Byzantium and the Viking World (с. 91–116). Voitovych, L. (2016). Chy buv Rahnar Lodbrok na ruskykh zemliakh? [Was Ragnar Lothbrok on the Rus lands?]. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi – Ukraine in ecclesiastical European, 16, 93–107. Eriksen, S.G. (2016). Introduction: Intellectual culture and Medieval Scandinavia. In Intellectual cul- ture and Medieval Scandinavia (с. 1–35). Muceniecks, A. (2017). Saxo Grammaticus Hierocratical Conceptions and Danish Hegemony in the Thirteenth Century. Arc Humanities Press. Hermann, P. (2017). Literacy. In The Routledge Research Companion to the Medieval Icelandic Sa- gas (с. 34–47). Dzhakson, T. (2018). Yeshche raz o russkoy zhene datskogo korolya Valdemara I: istoriografiches- kiy kommentariy k odnomu mestu iz «Vneshney politikI» V.T. Pashuto [One more time about Rus wife of Danish king Valdemar I: a historiographic commentary to one place in «Foreign policy» of V. Pashuto]. 83–87. Kazakevych, H. (2018). Topos Skifii u serednovichnykh Origo Gentis [Topos of Scythia in the Medi- eval Origo Gentis]. Aktualni pytannia suspilnykh nauk ta istorii medytsyny – An topical issues of social sciences and history of medicine, 4, 46–49. Androshchuk, F. (2019). When and How Were Byzantine Miliaresia Brought to Scandinavia? Cons- tantinople and the dissemination of silver coinage outside the empire. Constantinople as Center and Cros- sroad, 23, 55–88. Taylor, L. (2020). Bishops, war, and canon law The Military Activities of Prelates in High Medieval Norway. Scandinavian Journal of History, 45 (3), 263–285. Kjær, L. (2021). Remembering the Vikings in Thirteenth-Century England and Denmark. Thirteenth Century England XVII, 1–21. Кіорсак Владислав Борисович – аспірант Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича (вул. Козельницька, 4, м. Львів, 79026, Україна). Сіверянський літопис. 2021. № 6 14 Kiorsak Vladyslav B. – Ph.D. Student at the Institute of Ukrainian Studies. I. Krypyake- vych. The National Academy of Sciences of Ukraine (4 Kozelnytska Str., Lviv, 79026, Ukrai- ne). E-mail: vlad.kiorsak@gmail.com RUS’ IN THE CONCEPT OF RAGNAR LODBROK’S EMPIRE: SCANDINAVIAN SOURCES THROUGH THE PRISM OF POLITICS OF MEMORY The purpose of the publication is to analyse the collective ideas about Rus and the territories of Eastern Europe through the prism of the popular myth of the famous Viking leader Ragnar Lothbrok. Our goal is to understand how these images developed in different periods and different local environments. The outlined myth was an important component of the formation of the politics of memory in the XII–XIV c. Exactly at this time centralized states began to form and the processes of creating early modern identities began to appear. The result is the crystallization of Origo Gentis in the Scandinavian kingdoms. Rus was a part of this narrative. However, its coverage in various works depended on political and cultural factors. Scientific novelty. This work is the first study on the place of Rus in the context of the myth of Ragnar Lod- brok’s «empire». The result is not only conclusions about the specifics of the perception of Eastern Europe in the collective ideas of the Scandinavians about the past. Through the prism of these results, we can bet- ter understand how the historical narratives of the time were formed in Scandinavia and better understand the environment in which these texts were created. Conclusions. Studies of works on the myth about the state of Ragnar show that they grew up based on collective memory, which existed in the form of oral tradi- tion. Their analysis demonstrates that Rus and Eastern Europe are most fully depicted in the work of the Danish historian Saxon Grammar. A characteristic feature of this text is that it emphasizes the heredity of the rights of Danish rulers in Rus. In other works that had a similar purpose, Eastern Europe is mentioned only fluently and does not affect the context. The «Ragnars saga loðbrókar», which mentions the war of Ragnar’s son in the Eastern lands, does not pay attention to the subordination of Rus. The same goes for another key text called the «Ragnarssona þáttr». It does not contain any mention of the seizure of these lands. The author of this work does not incorporate Rus into the concept of Ragnar’s «empire». The reason for this is the political conditions in which these works were created. Even though for the Danish kingdom of the XII c. Rus plots were familiar, for the Icelandic-Norwegian environment of the XIII–XIV c. they lost their relevance. Key words: Ragnar Lothbrok, «Viking empire», Hvitserk, Icelandic sagas, Saxo Grammaticus. Дата подання: 26 серпня 2021 р. Дата затвердження до друку: 5 вересня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Кіорсак, В. Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму полі- тики пам’яті. Сіверянський літопис. 2021. № 6. C. 4–14. DOI: 10.5281/zenodo.5804232. Цитування за стандартом APA Kiorsak, V. (2021). Rus u kontseptsii «imperii» Ragnara Lodbroka: skandynavski dzherela kriz pryzmu polityky pamiati [Rus’ in the concept of Ragnar Lodbrok’s Empire: scandinavian sources through the prism of politics of memory]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 4–14. DOI: 10.5281/zenodo.5804232.

Русь у концепції «імперії» Раґнара Лодброка: скандинавські джерела крізь призму політики пам’яті

Репозитарії

Схожі ресурси