Історична мозаїка Присамарського краю
Рецензія на книгу: Чабан М. На терезах вічності. Постаті, факти й події з історії Новомосковська та Новомосковського повіту» (Дніпро, вид-во «Ліра», 2020.- 401 с.
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182765 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історична мозаїка Присамарського краю / Ю. Мицик // Краєзнавство. — 2021. — № 3-4. — С. 96-99. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-182765 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1827652022-01-19T01:26:45Z Історична мозаїка Присамарського краю Мицик, Ю. Огляди Рецензія на книгу: Чабан М. На терезах вічності. Постаті, факти й події з історії Новомосковська та Новомосковського повіту» (Дніпро, вид-во «Ліра», 2020.- 401 с. 2021 Article Історична мозаїка Присамарського краю / Ю. Мицик // Краєзнавство. — 2021. — № 3-4. — С. 96-99. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182765 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди Огляди |
| spellingShingle |
Огляди Огляди Мицик, Ю. Історична мозаїка Присамарського краю Краєзнавство |
| description |
Рецензія на книгу: Чабан М. На терезах вічності. Постаті, факти й події з історії Новомосковська
та Новомосковського повіту» (Дніпро, вид-во «Ліра», 2020.- 401 с. |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю. |
| author_facet |
Мицик, Ю. |
| author_sort |
Мицик, Ю. |
| title |
Історична мозаїка Присамарського краю |
| title_short |
Історична мозаїка Присамарського краю |
| title_full |
Історична мозаїка Присамарського краю |
| title_fullStr |
Історична мозаїка Присамарського краю |
| title_full_unstemmed |
Історична мозаїка Присамарського краю |
| title_sort |
історична мозаїка присамарського краю |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182765 |
| citation_txt |
Історична мозаїка Присамарського краю / Ю. Мицик // Краєзнавство. — 2021. — № 3-4. — С. 96-99. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT micikû ístoričnamozaíkaprisamarsʹkogokraû |
| first_indexed |
2025-07-16T01:52:32Z |
| last_indexed |
2025-07-16T01:52:32Z |
| _version_ |
1837766566702219264 |
| fulltext |
97
Такий напрямок української історичної на у -
ки як краєзнавство розвивався дуже тяжко. В цар-
ській Росії стимулювали вивчення лише тих сто-
рінок минулого, які мали б удоводнити законність
її претензій на українські землі, тому увагу того -
часних авторів привертали такі наприклад сю-
жети як подорож Катерини ІІ до
Криму у 1787 р., пов’язували з
цим заснування Катеринослава.
Навіть не згадували, що це місто
(сучасне Дніпро) бере початок
від Старого Кодака, заснованого
у 1635 р., та й деякі його райони
зберегли цю назву (Старий і Новий
Кодак або Койдаки) і були важли-
вими містами Запорозької Січі.
Якщо й були певні здобутки у цій
галузі, то не завдяки, а всупереч
офіціальній політиці імперії. Ще
в гіршому становищі історичне
краєзнавство опинилося в СРСР.
Після нетривалого періоду українського націо-
нального відродження 20-х рр. ХХ ст. краєзнав-
ство було взагалі заборонене у 1929 році. Коли ж
заборони сталінських часів було знято в 1950-х рр.
і краєзнавство почало помалу відроджуватися,
настали часи «маланчуківщини». Характерним
прикладом є митарства невеликої книги «Хор-
тиця в героїці і легендах» (двавидання 1967 і
1972 рр.) Миколи Киценка, яка стала об’єктом
несправедливої критики, була заборонена й спа-
лена (!), на неї не можна навіть посилатися.
Тільки в роки горбачовської перебудови, і особ-
ливо із здобуттям незалежності України істо-
ричне краєзнавство було звільнено від ідеологіч-
них заборон. Але на перепоні стала економічна
криза… Тим не менш, стали регулярно прово-
дитися краєзнавчі конференції, видаються
книги, збірники й журнали, де досліджується
минуле рідного краю. Активно запрацювала
Всеукраїнська спілка краєзнавців. В авангарді
краєзнавчого руху знаходяться Київська, Сум-
ська, Черкаська і Чернігівська області… На
жаль, цього не скажеш про деякі області з ве-
ликим промисловим потенціалом як от Дніпро-
петровська.
У 2015-2019 роках в Ново-
московську видавалася щотиж-
нева газета «Твій рідний край». На
її шпальтах щотижня з’являлася
історична рубрика, в якій знаний
січеславський письменник-крає -
знавець заслужений журналіст
України Микола Чабан надруку-
вав понад півтори сотні краєзнав-
чих розвідок, нари сів, статей,
досліджень, репортажів. Автора
захопила багатюща минувшина
історичного Новомосковського
повіту (сучасні Новомосковський,
Магдалинівський та інші райони).
Розпорошене в газетних номерах він вирішив
зібрати під одну обкладинку і винести на суд чи-
тача. Так з’явилася фундаментальна книга Ча-
бана «На терезах вічності. Постаті, факти й події
з історії Новомосковська та Новомосковського
повіту» (Дніпро, вид-во «Ліра», 2020. – 401 с.,
55, 8 ум.-друк. аркушів). Досі Новомосковську
(старовинному козацькому місту Самара), яке
стоїть у 25 км від Дніпра, присвячувалися тільки
невеликі нариси та брошури.
Автор мав повну свободу у виборі історич-
них тем. Вони стосувалися доби козацтва й на-
ступної доби – кінця XVIII – початку XX століть.
Отже, частина публікацій була популяризатор-
ська, але більшість – піонерська, дослідницька,
де автор поєднав усну історію з роботою в архі-
вах, зі старою періодикою, припиленими книж-
ками, інтернетом тощо. Це дозволяло вводити в
обіг зовсім забуті, незаяложені факти і постаті
о. Юрій Мицик (м. Київ)
доктор історичних наук, професор,
головний науковий співробітник
Інституту української археографії
та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ
заслужений діяч науки і техніки України
Історична мозаїка Присамарського краю
Рец. на: Чабан М. На терезах вічності. Постаті, факти й події з історії Новомосковська
та Новомосковського повіту» (Дніпро, вид-во «Ліра», 2020.- 401 с.
3-4’2021К Р А Є З Н А В С Т В О
98
о. Юрій Мицик
земляків. Деякі читачі зізнавалися авторові, що
вони чекають газету з цими розвідками, а дехто
навіть збирав вирізки. У своєму циклі Микола
Чабан повідав допитливому читачеві про те як
покріпачували «пани неситі наш народ» (при-
чому пани російські і наша недавня козацька
старшина), про те які латифундисти повирос-
тали на недавніх вільних родючих козацьких
землях…
Перш за все у книзі наводиться історико-
географічна характеристика краю, змальовуються
головні його ріки – Самара, Оріль, Вовча…
Подано й широку панораму різноманітних істо-
ричних сюжетів, які охоплюють територію ниж-
нього Посамар’я та Приорілля (сучасні Ново-
московський, Магдалинівський та ін. райони),
причому охоплюється період від давніх часів до
гетьмана Павла Скоропадського, хоча є сюжети,
які стосуються міжвоєнного періоду і навіть
наших днів (нарис про лауреата Шевченківської
премії 2017 р., художника й скульптора Миколу
Малишка). Важливо, що автор не йде за росій-
ськими лекалами, які пов’язували заснування
Новомосковська з російськими стрільцями в
часи Кримських походів 1687 і 1689 рр., а вка-
зує на те, що з цього міста ще в 1560-1562 рр.
писав листа кримський хан Девлет-Ґірей, під-
креслює, що новий етап в історії Самари – цен-
тру Самарської паланки починається з діяль-
ності гетьмана Івана Мазепи.
Ця книга не скороспілка. Автор вивчав цю
проблему протягом практично всього журна-
лістського життя, тобто понад 30 років, наполег-
ливо працював у архівах й бібліотеках, надру-
кував понад півтори сотні статей про цей край у
газетах…І в результаті читач отримав ґрунтовне
дослідження минулого краю, в якому вперше
висвітлені чимало сторінок його історії, особ-
ливо щодо ХІХ–ХХ ст. Автор звертає особливу
увагу на постаті січових ватажків – св. Петра
Кальнишевського, Івана Глоби, «дикого попа»
Кирила Тарловського, героя українського фоль-
клору Семена Гаркушу, засновнику Чорномор-
ського Кубанського козацтва Антону Головатого,
полковника Опанаса Ковпака, на дослідників
краю і письменників Григорія Залюбовського,
Івана Манжуру, Миколу Мізка, Григорія Над -
хіна, Дмитра Яворницького…. Микола Петро-
вич нагадує нам про світлі постаті жінок –
Марка Вовчок, Софії Русової, котрі бували в
присамарському краї, а земська вчителька Софія
Мензенкампф з Панасівки (потім вона переїде в
Чаплі) ще перед революцією 1917-го на педаго-
гічних з’їздах, як і Софія Русова, обстоювала
право українських дітей хоча б на початкову
школу рідною мовою.
Автор виявляє великий інтерес до старовин-
них православних храмів як от видатна пам’ятка
козацького бароко Свято-Троїцький собор в Но-
вомосковську, Самарський Пустельно-Микіль-
ський козацький монастир та ін., до покинутих
поміщицьких садиб та їхніх власників – Алек-
сєєви, Євецькі, Ілляшенки, Короленки, Магден -
ки, Мордовські, Ностіци, Родзянки, Синельни-
кови та ін… Автор простежує зв’язки з краєм
письменників, художників, істориків, науков-
ців Миколи Глущенка, Михайла Грушевського,
Дмитра Дорошенка, Іллі Мечникова, Віталія Са-
мійленка, Василя Чапленка, пише про сюжети
з сьогодення краю на сторінках першої україн-
ської газети «Рада». Читачам безумовно цікаво
буде знати наприклад, що з краєм була пов’язана
біографія Миколи Оссолімо (Веруки) – чемпіона
Франції з шахів; Багато писав автор про благо-
дійництво багатих людей - скажімо, княгиню
Наталю Черкаську з роду Катериничів, що мала
спадковий маєток у Личковому. За коротке, мов
спалах життя, вона встигла зробити безліч гар-
них справ. Марно казати, що могила її побіля
Покровської церкви Личкового втрачена разом з
храмом... Знайшов він і місцевого землевлас-
ника, генерала, учасника наполеонівських воєн
Івана Лошакова, на якого повісили катастро-
фічну поразку російської армії у битві під Аус-
терліцем. Визволила його з царської немилості
кохана жінка Маргарита, котра матиме згодом
землі у с. Вільному. Автор знайшов, що украї-
нець родом з хутора Хащівки (нині це частина
села Орлівщина на Самарі) Давид Федорович
Мірощенко побив рекорд в армії Російської ім-
перії (а, може, і в регулярних арміях усього
світу!) за тривалістю військової служби. Важко
уявити: він служив з 1813 по 1878 роки, тобто
понад 65 років! А які цікаві факти призбирано в
нарисі про Давида Бурлюка на Приоріллі – про
те як завдяки цьому художникові влітку 1906 року
тутешній маєток Козирщина став тимчасовим
осідком вітчизняного мистецького авангарду.
Хто пам’ятає про це?.. А хто ще писав про пере-
селенство в часи столипінської реформи на
Сибір наших земляків-українців, яких гнали і
гнали подалі з милої України нестатки і недоля.
Дослідник багато цікавого знайшов і опри-
люднив з історії новомосковського земства, його
99
цінних ініціатив. Не уникав і гостроти, опи-
суючи тутешній голод 1821 року чи голод на
Поволжі 1891 року, коли українські губернії,
часом теж потерпаючи від неврожаю, рятували
голодних у Росії. Потім мали «віддяку» за це
у 1933 році... Чимало сторінок у книзі присвя-
чено історії освіти, зокрема, забутій Новомос-
ковській учительській семінарії та її випускни-
кам, повітовому училищу, жіночій гімназії.
Особливо велику увагу автора привертає
роз виток народної освіти в краю, насам перед за-
снуванню у 1807 р. благодійниками Новомосков-
ського повітового училища, його кадрам, органі-
зації навчального процесу в училищі, зокрема
його ролі в поширенні передового на той час
Белль-Ланкастерівського методу навчання, його
візитаторам, серед яких був відомий історик
Микола Мурзакевич. Є в книзі цікаві нариси про
перших вчителів краю, про ремісничу освіту.
З цікавістю читаються нариси про розвиток в
краю бібліотечної справи, поширення кінематог-
рафа (!), народних ремесел, садівництва, бджіль-
ництва, медицини. Окремий розділ у книзі ви-
мальовується навколо припалих пилом забуття
сторінок українського відродження в краї на по-
чатку ХХ століття, коли виникають «Просвіти»
(особливо яскрава існувала у с. Перещепиному).
Цю тему автор досліджує давно і плідно. Проте
й сам робив для себе та читачів малі відкриття,
показуючи що писала про цей край перша укра-
їнська газета «Рада», пропагуючи імена подвиж-
ників тутешньої «Просвіти» Тараса Чуприни,
Федора Сторубля – активного учасника україн-
ських визвольних змагань 1917–1921 рр., який
пізніше (у 1938 р.) став жертвою сталінських реп-
ресій; отамана Олекси Петраша, який загинув у
боротьбі з російськими окупантами у 1921 р.,пе-
дагогів Віталя Самійленка, Петра Гаєнка (Гая),
Василя Чапленка. І, звісно, Дмитро Яворницький.
Цей історик і лінгвіст не оминув, здається, жод-
ного куточка Січеславщини і Новомосковського
повіту – копав кургани у панських маєтках, запи-
сував у простих людей народні слова, або при-
наймні мав кореспондентів у тутешніх селах.
Книга не позбавлена дрібних упущень. Так,
Кирило Тарловський («дикий піп») не міг він-
чати царицю Єлизавету з Олексієм Розумов-
ським, оскільки був малолітнім. Це міг зробити
його батько, теж священик. Шкода, що автор не
торкнувся історії роду Бачинських, який дав
трьох братів – видатних діячів українського
національного і церковного руху архієпископа
Євгена, Леоніда й Сергія Бачинських.
Але це не применшує значення цієї піонер-
ської праці, яка стосується майже незнаних сто-
рінок історії Дніпропетровщини, підсумовує
результати багаторічної велетенської праці.
В одній з попередніх книжок Микола Чабана
іменний покажчик нараховує тисячу імен.
Скільки їх у цій книзі – важко сказати! Ніхто не
береться за складання такого покажчика –
повірте, це потребує титанічних зусиль. Відзна-
чимо, що книга розкішно видана, містить чис-
ленні фотографії та малюнки, написана бездо-
ганно українською мовою, читається легко.
Вона безперечно робить значний внесок в до-
слідження минулого козацького краю.
Зичу книзі Миколи Чабана легкої долі!
Історична мозаїка Присамарського краю
|