Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І

Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І

Статтю присвячено проблемам реконструкції та етимології праслов’янського шару в гідронімії західної частини південнослов’янського ареалу. Пропонована публікація є фрагментом більшого за обсягом дослідження з відповідної проблематики....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2007
Автор: Іліаді, О.І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2007
Назва видання:Мовознавство
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182877
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І / О.І. Іліаді // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 47-54. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-182877
record_format dspace
spelling irk-123456789-1828772022-01-23T01:27:03Z Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І Іліаді, О.І. Статтю присвячено проблемам реконструкції та етимології праслов’янського шару в гідронімії західної частини південнослов’янського ареалу. Пропонована публікація є фрагментом більшого за обсягом дослідження з відповідної проблематики. The article is devoted to the problems of reconstruction and etymology of Old-Slavonic stratum in hydronymy of the western part of South-Slavonic area. The publication is the fragment of more capable study in fact. 2007 Article Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І / О.І. Іліаді // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 47-54. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182877 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Статтю присвячено проблемам реконструкції та етимології праслов’янського шару в гідронімії західної частини південнослов’янського ареалу. Пропонована публікація є фрагментом більшого за обсягом дослідження з відповідної проблематики.
format Article
author Іліаді, О.І.
spellingShingle Іліаді, О.І.
Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І
Мовознавство
author_facet Іліаді, О.І.
author_sort Іліаді, О.І.
title Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І
title_short Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І
title_full Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І
title_fullStr Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І
title_full_unstemmed Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І
title_sort праслов’янський шар у гідронімії сербії, хорватії, боснії, герцеговини та чорногорії. і
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2007
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182877
citation_txt Праслов’янський шар у гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. І / О.І. Іліаді // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 47-54. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT ílíadíoí praslovânsʹkijšarugídronímííserbííhorvatííbosníígercegovinitačornogorííí
first_indexed 2025-07-16T02:07:50Z
last_indexed 2025-07-16T02:07:50Z
_version_ 1837767508191346688
fulltext О. І. ІЛІАДІ ПРАСЛОВ’ЯНСЬКИЙ ШАР У ГІДРОНІМІЇ СЕРБІЇ, ХОРВАТІЇ, БОСНІЇ, ГЕРЦЕГОВИНИ ТА ЧОРНОГОРІЇ. І Статтю присвячено проблемам реконструкції та етимології праслов’янського шару в гід­ ронімії західної частини південнослов’янського ареалу. Пропонована публікація є фрагмен­ том більшого за обсягом дослідження з відповідної проблематики. К л ю чов і слова: етимологія, праслов’янський, праформа, гідронім, дериват. Слов’янський гідронімікон Балкан завжди був об’єктом пильної уваги дослідни­ ків ономастики. Сучасна наука оперує солідним списком праць, присвячених етимології назв водоймищ Болгарії, Сербії, Хорватії, Боснії, Словенії. Серед них— класичні дослідження Е. Дікенманна, І. Дуриданова, Ф. Безлая, присвяче­ ні фронтальному аналізу гідронімічних реєстрів, в основі яких — переважно лексика слов’янського походження. Однак масштабних розробок, спрямованих на вилучення власне праслов'янського гідронімного корпусу Балкан, наскільки нам відомо, ще не було. Існують лише окремі статті, де розглядаються певні ре­ ліктові слов’янські назви гідрооб’єктів 1 чи випадки збігів балканськослов’ян- ських гідронімів із відповідними формами східнослов’янського топонімікону 2. Актуальність реконструкції найдавнішого слов’янського гідронімічного стратуму зазначеного ареалу зумовлена: а) загальними завданнями етимології та реконструкції праслов’янської лексики (цей корпус онімів консервує лекси­ ку, втрачену в апелятивному словнику); б) необхідністю відновлення картини заселення й освоєння слов’янами вказаної зони в давнину (із цим безпосередньо пов’язане вирішення питань лінгво- й етногенезу південних слов’ян, визначення шляхів їх міграційних потоків), для чого потрібен максимально повний реєстр праслов’янських гідронімів Балкан. 1 Див., наприклад: Дуриданов Ив. Южнославянските речни названия и тяхното значение за славянския топонимичен атлас // Славянска филология : Докл., съобщ. и статии по езико- знание. — София, 1963. — Т. 3. — С. 181-211; Brozovič-Rončevié D. Iz istarske hidronimije // Folia onomastica croatica. — Zagreb, 1995. — Knj. 4 (poseban otisak); Brozovič-Rončevié D. Hrvatska hidronimija u slavenskom i tzv. staroeuropskom okružju // Croatica. — 1997. — N 45-46 (poseban otisak); Brozovič-Rončevié D. Vážnost hidronimije za proučavanje slavenske etnoge- neze // Filologija.— Zagreb, 1997. — Knj. 29 (poseban otisak). 2 Пор.: Железняк І. M. Балкансько-українські взаємозв’язки і паралелі // Гідронімія Укра­ їни в її міжмовних і міждіалектних зв’язках. — Κ., 1981. — С. 31-65; Железняк I. M. Гід­ ронімія басейну Тетерева в контексті балканських та інших ономастичних зв’язків // Ономастика Полісся / Відп. ред. І. М. Желєзняк.— Κ., 1999.— С. 110-138; Железняк І. М. Географія словенсько-східнослов’янських топонімних паралелей // Студії з ономастики та етимології. 2006 / Відп. ред. О. П. Карпенко.— Κ., 2006. — С. 17-26 (див. спеціально паралелі на зразок укр. Сваромля — гідронім ~ слн. Swaromel, 1309 р. — ойконім, рос. Идрия — потамонім ~ слн. Urie — лімнонім). © О. І. ІЛІАДІ, 2007 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 47 О. І. Іліаді. У цій цієї статті наведено фрагмент реконструкції праслов’янського корпусу гідронімії західної частини південнослов’янської діалектної зони. Ареал вказа­ ної гідронімії має свою специфіку, а саме — тут слов’янський елемент «нашару­ вався» на місцевий субстрат: а) романський (репрезентований продовженнями діалектів римських колоністів, наприклад, нині мертвою далматинською мо­ вою); б) кельтський (Sana, Sara, Usora, Изубра та ін.) 3; в) іллірійський (пор., наприклад, Bosna — річка в Боснії < іллір. Bassan-, серб. Зета < іллір. *Genta < іє. *gheu-n-ta «яма, видолина» 4, Sava (у Плінія — Savus) — притока Дунаю < іл­ лір. ~ іє. *sowo-s ~ гр. 'ύει «йде дощ», Драва (у Плінія — Dravos) < іллір. ~ іє. *drowo-s ~ дінд. dravati «біжить, тече» і под.5). Характер мовної взаємодії слов’янського населення з автохтонним передба­ чав фонетичне освоєння слов’янами чужих топонімічних структур, часто під впливом формально близьких власне слов’янських лексем. Тому з метою уник­ нення ризику прийняти адаптовану слов’янами неслов’янську лексику за пито­ мо слов’янські утворення аналіз гідронімів зазначеного ареалу потрібно здій­ снювати особливо ретельно. Критеріями кваліфікації того чи іншого гідроніма як праслов’янського слу­ жать: а) наявність тотожних структурних гідронімних аналогів (порівнюються тільки одиниці одного ономастичного — гідронімічного — класу) щонайменше в двох мовах двох різних підгруп слов’янської групи; б) реліктовість словотвір­ ної моделі, за якою оформлена лексема (вихід з ужитку до початку писемної до­ би чи непродуктивність в історичний період); в) яскраво виражений слов’ян­ ський характер гідроніма (морфемна будова) при відсутності близьких відповідників у слов’янському апелятивному словнику (втрата мотивуючого апелятива свідчить про потенційну архаїку ономастичної одиниці); збереження основи тільки у складі гідроніма. Розуміючи, що реконструкція семантики номінації для ономастичної лекси­ ки у багатьох випадках може бути гіпотетичною, ми при тлумаченні кожного з наведених нижче гідронімів намагались спиратися тільки на їх формальну спів- віднесенність з певними апелятивними формами, що мають власне значення, а також на типологічні аналогії. З метою якомога чіткішої репрезентації матеріалу (там, де це потрібно) по­ ряд із праформами, реконструйованими на основі гідронімів західної частини південнослов’янського ареалу, наводяться варіантні архетипи, відновлені на ба­ зі гідронімів західної і східної Славії. *AlovbCb / *JalovbCb: серб. Jcuioeaą — гідронім (обл. Подибар; ПавловиЬб, 140), слц. Jalovec (Jalovčianka) — потік (р-н Ліптова) 1, п. Jałowiec (3) — водні об’єкти (бас. Вісли, Одеру; Szulowska, Wolnicz-Pawłowska, 107), укр. Ялівець (Яловець) — річка, притока Пруту (СГУ, 635), Яловець — л. Жадунки п. Бесіди л. Сожу л. Дніпра (ОКІУМ) ~ *alovbCb / *jalovbCb «ялова вівця», «ялівець» (се­ мантику рефлексів див.: ЭССЯ, 1, 69-70). 3 Pavlovic М. Onomastica Illyrica. Onomastička studijska situacija, problemi і metodi ІI Ono­ mastica Jugoslavica.— Ljubljana, 1969. — T. 1. — S. 32; Лома А. Прилог проучаваау античког enoja у хидронишци северозападне Србщ'е // Četrta Jugoslovanska onomastična konferenca (Portorož, od 14 do 17 oktobra) : Zb. referatov. — Ljubljana, 1981. — С. 109 (виноска 12). 4 PopovičJ. Geschichte der serbokroatischen Sprache. — Wiesbaden, 1960. — S. 66,173. 5 Георгиев В. Исследования по сравнительно-историческому языкознанию : Родствен, отношения индоевроп. языков. — М., 1958. — С. 257. 6 Список скорочень див. у кінці статті. 7 Словацький гідронім подано за: Uhlár V. Hydronymia Liptova (Rozšírenie názvov typu Sielničianka, Malatianka, Sliačanka) II Slovenská reč. — Bratislava, 1975. — N 4/40. — S. 217. 48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 Праслов 'ямський шар у гідронімії Сербії.. *Вагапіса: серб. Баранща — права притока Трговишкого Тимока п. Княже- вачкого Тимока п. Тимока (ПавловиЬ, 26), п. Baranica — назва двох гідрооб’єк- тів (Szulowska, Wolnicz-Pawłowska, 44). Лексико-семантичний дериват від структурно тотожного апелятива, похід­ ного на -іса від партиципіумної основи *bara-n— псл. *barati (> слц. bárať «ламати, пронизувати», друс. вдрати «битися, pugnare»; ЭССЯ, 1, 158-159). У чистому вигляді дієприкметник, гадаємо, представлений у східнослов’ян­ ських гідронімах: укр. Баран, -а (Барань, 1825 р.) — річка, п. Південного Бугу (СГУ, 33), рос. Баран — озеро (Рязанськ. губ.; однойменний водний об’єкт від­ значено у кол. Тверськ. губ.), бр. Баран (Віленськ. губ.) (Vasmer, 1,84). Тут наяв­ на очевидна омонімія з назвою тварини (при мотивації назв гідрооб’єктів відпо­ відним апелятивом слід було б очікувати форми типу Баранья, Бараняча). *Вагіса: серб. Барица — назва кількох джерел із замуленими берегами (Ма- ринковиЬ, 108: автор зіставляє з бара «мала протічна вода, потік», відзначаючи, що цей апелятив не властивий діалекту, де функціонує гідронім), п. Вагуса — водний об’єкт в басейні Одеру (Szulowska, Wolnicz-Pawłowska, 45). Гідронімізація структурно тотожного апелятива, похідного на -іса від *bara (> схв. бара «калюжа», «луг», ч. діал. bara «велике болото»; ЭССЯ, 1, 153-155, рос. діал. новг. бара «болото»; HOC, 1, 31). Реконструкцію форми *barica в ЭССЯ пропущено. *Вагісь: серб. Барич — річка, п. Сави (Павловип, 26), п. Barycz — гідро- об’єкти в басейнах Вісли, Одеру (представлені й на інших територіях; Szu­ lowska, Wolnicz-Pawłowska, 45). Онімізація структурно тотожного апелятива, похідного з формантом -ісь від псл. *bara (див. вище матеріал до статті *Вагіса). Польська назва вже зіставля­ лась із лексемами типу болг. бара «невелика річка, вода; мокре, вологе місце» (БЕР, 1,32), проте без коментарів щодо її хронології та структури. Пор. стосовно суфіксації: *уьгЬ-ісь (> укр. діал. заст. вербич \вербич'\ «холодний вітер, що дме в дні вербного тижня»; Чабаненко, 1,133), цел. которичь «сварлива, задерикува­ та людина» ~ которд, которити 8. *Bergana: хорв. Bregaría (Брегана) — потік (Липовский, 3), слн. Bregaría — річки: 1) притока Сави; 2) річка між Словенією та Хорватією (1209 р. — Brigano, 1251 р. — Bregand) (Bezlaj SVI, I, 83). Ці назви звичайно виводять із слов’ян. *brěgb, хоча припускають і до- слов’янське походження, порівнюючи з баденським гідронімом Brege < двн. Bregana, англ. Brent, Braint, герм. Purgund ~ пракельт. *brigã «гора» (доклад­ ніше див.: Bezlaj SVI, I, 83 9). Лишається тільки уточнити, що в цьому випадку доцільно припускати праслов’янську хронологію форми (~ *bergb), оскільки, по-перше, відповідного апелятива у південних слов’ян, наскільки нам відомо, поки не засвідчено, а по-друге, формант -ana часто фіксується в реліктових утвореннях. Сюди ж хорв. Bregana, (похідне) Breganica — місцеві назви (Miklosich, 228). Проте, незважаючи на все сказане, існує ще один шлях інтерпретації похо­ дження назви, зокрема — її зв’язок зі словотвірною парадигмою дієслова 8 Vondrák W. Vergleichende slavische Grammatik.— Gottingen, 1906.— Bd 1.— S. 462 (Далі — Vondrák). 9 Див. ще: BezlajF. [Ree.:] Ernst Dickenmann Studienzur Hydronymie des Savesystems. І-П. Heidelberg, 1966 // Onomastica Jugoslavica. — Ljubljana, 1969. — T. 1. — S. 200-201. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 49 О. І. Іліаді. *bergťi, *-bergati «зберігати, охороняти», пор. хорватське особове ім’я Bregan (Leksik, 70) < *berganb, яке навряд чи залежить від *bergb. *Bergava: серб. Брегава — річка в p-ні Мостара (Гильфердинг, 29). Топо- німізація відповідного апелятива, похідного з формантом -ava від *bergb «бе­ рег; гора» (можливо, синонім до *bergatb > слн. bregat «скелястий, ч. břehatý «такий, що має береги»; ЭССЯ, 1, 189). Віднесення лексеми до найдавнішого слов’янського прошарку сербської гідронімії можливе як з огляду на значну ар­ хаїку дериватів із цим суфіксом (і залежною від них ономастикою), так і на під­ ставі факту відсутності апелятива в доступних словниках апелятивної лексики. Пор. ще похідне з цим же формантом від семантично близької лексеми *gora «гора» > *gor-ava (: ч. fiorava «високий ліс»; Малько, 20). *Borčina: серб. Брачина — річка, л. Дрини (Павловип, 45), п. Broczyna (2) — гідронім (Szulowska, Wolnicz-Pawłowska, 54). Гідронім утворено від апелятива, похідного на -ina від основи *borč- < *bork-, варіантної за кількістю голосного щодо *Ььгкь «пагінець», «стебло» (ре­ конструйоване в ЭССЯ, 3, 128-129). Пор. споріднене в ономасіологічному ас­ пекті рос. Ветка — гідронім (територія кол. Кур., Орлов., Смолен, та Воронез. губ.; Vasmer І, 304) ~ ветка «гілка, відгалуження». *Bbrzava: серб. Брзава — річки: 1) в Банаті10; 2) л. Дрини; 3) л. Диму п. Дрини; 4) л. Тамишу л. Дунаю (ПавловиЬ, 48), Brzava — водний об’єкт (бас. Лиму) п. Точний структурний відповідник сербському гідроніму знаходимо в чеській місцевій назві Brzawa, XIX ст. (Jungmann, I, 193). Відновлене *Bbrzava належить до ряду архаїчних похідних, в основі яких репрезентується формант -ava. Твірний апелятив дериваційно залежить від псл. *bbrzb(jb) (> цел. κρτ»3Τ», -ыи «швидкий, жвавий», слн. brz «швидкий, жвавий, живий», п. рідк. barzy «швидкий, поривчастий» та ін.; див.: ЭССЯ, 3, 137-139). Враховуючи болг. діал. бьрзав \боарзав, ббрзаф, борзьф] «бистрина» (Григорян, 32), обидві форми доцільно характеризувати як граматичні варіанти одного ад’єктива (*bbrzava / *Ъъгга\ъ). *Вубь: хорв. Бич — річка (бас. Сави; Липовский, 6), Бич — болотиста річка, ліва притока Босута («ad fluvium Vych» [= Bič], «ad montem Vych», 1262 p.) n. З огляду на збіг у південнослов’янській діалектній зоні рефлексів псл. *у, *і в і ймовірно припускати топонімізацію апелятива ~ псл. *byčati (> болг. діал. бича «шуміти; ревти», ч. býčeti «ревти, мукати» й под.; ЭССЯ, 3, 146). Пор. *Buča > укр. Буча, -і— річка, п. Звіздалі п. Ужа п. Прип’яті п. Дніпра (СГУ, 79) ~ *bučati (> болг. буча «дуже шуміти», рос. діал. бучать «гудіти»; ЭССЯ, 3, 74). Іншу етимологію гідроніма пропонує І. Дуриданов, який зіставляє його з формально ідентичними топонімами інших слов’янських ареалів і тлумачить як похідне від псл. *Ьукь «бик», тобто *Bykfb «бичачий (потік)» 13. Ономасіологіч- ний бік цього пояснення цілком зрозумілий: формування географічних назв на базі відносно-посесивних прикметників, утворених від назв тварин, достатньо продуктивне у слов’янській топоніміці. Проте з боку структури скоріше очіку­ валося б *Byč-bjb, тобто повна форма *Бичи, пор. типологічно близькі гідроніми 10 Наведено за кн.:: ДриновМ. С. Заселение Балканского полуострова славянами.— М., 1873,— С. 65. 11 Ćupić D. Iz hidronimije Lima ІI Četrta Jugoslovanska onomastična konferenca. — S. 41 (із співвідношенням з ад’єктивом brz та формально ідентичним ойконімом). 12 Фіксації подано за кн.: Дуриданов Ив. Южнославянските речни названия и тяхното значение за славянския топонимичен атлас.— С. 188. 13 Там же. — С. 188-189. 50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 Праслов 'ямський шар у гідронімії Сербії.. на зразок * Vblčbja > серб. Вуча— річка, п. Расини п. Західної Морави (ПавловиЬ, 78) ~ *vblkb «вовк», *Żeravbja > серб. Жераща (Жеравиььа) — річка, притока Дрини (PCKHJ, 5, 350), Жеравіуа — потік (бас. Дрини; ПавловиЬ, 124) ~ *žeravb «журавель». *Čepuri>: серб. Ч’опур — сухий потік у Драгаші (р-н Гори; ЦоговиЙ, 97). То- понімізація незасвідченого в доступних джерелах апелятива, формально спів­ відносного з *čepuriti sę (> болг. діал. чапури 3 ос. одн. «про людину, яка починає сваритися без причини», п. czupurzyć się «бундючитися», рос. діал. чепуриться «здійматися» і далі тільки східнослов’янські рефлекси; ЭССЯ, 4, 56: сербський матеріал тут відсутній). Імовірно, образна, метафорична мотивація. Стосовно відображення цієї ж основи в слов’янській топонімії пор., наприк­ лад, п. Czepurka, 1827 р. — місцева назва (SG, І, 795), рос. Чепурка — ойконім (кол. Твер. губ.; Vasmer RGN, X, 73). *Gbdynb: хорв. Gdinj — гідронім (Хвар), п. Gdynia — гідронім (р-н Гдань- ської Бухти) ~ *gbd-ynb, пор. хорв. gad (< *gbdb «бруд, твань») (SO, II, 280: без реконструкції суфіксальної форми й пояснення кінцевого сегмента слова; у 3. Броцького семантика кореневої частини не зазначена, проте чітко проведене морфемне членування *gbd-yn-, де постпозитивний компонент кваліфікується як формант 14), а також *gbd- «сльота, сирість» (саме цю основу П. Шимунович вбачає у хорв. Gdinj, Dinjiška та в апелятиві gdinjica, розглядаючи топоніми се­ ред таких, що зберігають те, що майже втрачене серед апелятивів 15). Польську назву пояснюють як дериват від основи балт. gudde «простір, вкри­ тий кущами, лісом» (SO, 1, 158), що менш імовірно через наявність ідентичної лексеми в південнослов’янському ареалі при чітко вираженій слов’янській мор­ фемній будові гідроніма. *Gblna: хорв. Гуна — річка (Березин, 411) ~ *gblna — парадигматичний ва­ ріант до *gblm (> нлуж. gelń «окраєць хліба», п. стар, gielń «кірка» ~ іє. *gel- «стискати»; ЭССЯ, 7, 192). *Gbrbelb: серб. Грбел — потік, л. Ветерниці л. Південної Морави (Павло- виЬ, 93), бр. Горбель — гідронім (кол. Вітеб. губ.; Vasmer, 1,485). Назва походить від регіонально обмеженого апелятива *gbrb-elb, утворено­ го від псл. *gbrbb / *gbrba «спина, горб» (про семантику їхніх рефлексів див.: ЭССЯ, 7,199-201). На колишнє існування такого деривата вказує десубстантив- не дієслово схв. грбе/ьити «ставати, робити горбатим» (PCKHJ, 3, 587). Щодо мотивації пор. укр. Горбач— річка, л. Ірпи п. Снова п. Десни л. Дніпра (СГУ, 148). *Gbrdalb: серб. Grdâl / Grdâj — джерело (Halilovič, 433). Гідронімізація структурно тотожного апелятива *gbrd-alb, не відомого з доступних джерел. Його генезу за формальними показниками логічно орієнтувати на *gbrdb(jb) (пор. слн. gřd «гидкий, потворний, огидний» і под.; ЭССЯ, 7,206). В аспекті мо­ тивації пор. типологічну паралель у рос. Мерзкая — річка (кол. Твер. губ.; Vasmer, III, 260). Форма Grdâj закономірно продовжує первісне *Gbrdalb, ос­ кільки палатальне 1’ у деяких сербських і хорватських діалектах змінилося в j. *КьгЬап’а: Крбагьа — джерело (Чорногорія; РадусиновиЬ, 70), п. Каг- Ьапіа — гідронім (бас. Одри; Szulowska, Wolnicz-Pawłowska, 134) ~ *кыЪ-ап’а (.крбагьа «оцупок, шматок дерева», ч. діал. krbaňa «глиняний глек для води; 14 Brocki Z. Kłopoty z nazwą aglomeracji miejskiej nad zatoką Gdańską // Zpravodaj Misto- pisné komise ČSAV. — Praha, 1971. — Roč. 12. — S. 183. 15 Šimunovič P. Hidronimijski apelativi u hidronimima // Četrta Jugoslovanska onomastična konferenca. — S. 188. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 51 О. І. Іліаді. черепок»; ЭССЯ, 13, 206; див. статтю *къгЬапъ/ъ, оскільки варіант *кьгЬап,а пропущено). *Kbrmętja: Krmeća voda — водний об’єкт у Боснії 16. Гідронімізація йотова­ ної форми дієприкметника на -ęt- (praes. act. fem.) ~ *кьгтШ «годувати» (семан­ тику рефлексів див. у ЭССЯ, 13, 225-226: стаття *къгтШ II). Близьку аналогію щодо мотивації знаходимо в укр. Годованик (Повна) — річка (Хмельн. обл.; СГУ, 144) ~ годувати. Різниця тільки в тому, що цей останній демонструє апеля- тив, похідний від дієприкметника пасивного стану годуваний. *Lěva: серб. Лева (10) — назва водних об’єктів (бас. Південної Морави, Ве­ ликої Морави, Тимоку, Дунаю; Павловип, 188), п. Lieva — гідронім (бас. Вісли; Szulowska, Wolnicz-Pawłowska, 159). Слід ураховувати можливість кількох шля­ хів інтерпретації назви: 1) утворення на базі форми жіночого роду ад’єктива *lěvb(jb) «лівий» (ліва притока річки). Пор. у такому разі повну форму в рос. Ле­ вая — назва гідрооб’єктів (бас. Донця, Двини; Vasmer, III, 32) ~ серб. Леви — по­ тік (обл. Топлиці; Павловип, 188); 2) лексико-семантичний словотвір від *lěva ~ * levati «лити, вливатися» (відновлення дієслова див.: ЭССЯ, 15, 27). *LitbCb / *Litica: серб. Литец, Litec — потік (бас. Південної Морави; Павло­ вип, 194; Pavlovič-Stamenkovič, 86), Литица (2) — назва річок (бас. Колубари, Дунаю; Павловип, 194). Топонімізація відповідних апелятивів, рефлекси яких засвідчено в ч. litec, -tee «ливар», друс. литєцт» «т. с.» (ЭССЯ, 15, 160), укр. діал. литець «чавун» (ЕСУМ, 3, 246) ~ *liti(sę) «литися». Етимологічно й типологічно споріднене із сербськими формами рос. Льтица (Ильтица) — річка в колишній В’ятській гу­ бернії (Vasmer, III, 156), яке репрезентує псл. *Lbtica— дериват на -іса від старо­ го дієприкметника (perf. pass.) із суфіксальним -t- від ступеня редукції іє. *lej- (фактично — *li-t-). Анлаутне И- тут має статус вокалічної протези, що компен­ сувала занепад кореневого редукованого, взявши на себе функцію складового (пор. рос. діал. ржа, иржа «іржа» при ст.-сл. ръждд; Фасмер, III, 480). Кваліфікація сербської назви як праслов’янського гідроніма сумнівна з ареа­ льних причин. *L’ubotica: Лзуботица — річка, притока Дречки в Чорногорії (СЧ, 15) ~ *Vubot-ica — похідне від *Vubota (> рос. діал. любота «про почуття задоволен­ ня, захоплення» та ін.; ЭССЯ, 15, 179). Пор. з іншим формантом — *Vubot-yni / *Vubot-ynb (> укр. діал. карп. — на словацькій території — Люботиня (*L’ubotina) — місцева назва; Petrov, 45). *Lojbna: хорв. Lonje — річка (фонетично вторинна форма з метатезою; SO, II, 281 ; з архетипом *loj-na), рос. Лойня, Лойна— річка в колишній Смоленській губернії, бр. Лойна — гідрооб’єкт у районі Могильова (Vasmer, III, 101). Гідронімізація прикметника на -ьп- у формі жіночого роду, похідного від *lojb < *liti «лити», пор.: схв. lôjna «у кого чи на кому багато сала, жиру», рос. діал. новг. луйный, -ая «зливний (про дощ)» та ін. (ЭССЯ, 15, 262-263). *Lykodbra: серб. Ликодра — річка, л. Ядра п. Дрини (ПавловиЬ, 191). Назва відтворює псл. діал. *lykodbra, рефлекси якого досі реєструвались тільки у чесь­ кому (lykodra «дерево, подібне ільму, з нього робили чудові знаряддя праці») та (з іншим вокалізмом) східнослов’янському ареалах (рос. лыкодер «той, хто за­ робляє здиранням з дерев берести», укр. ликодер «хто здирає бересту»; ЭССЯ, 16 Гідронім ексцерповано з: Dalmacija S. О klasifikaciji і sufiksaciji hidronima Potkozaija I I Ibid.— S. 59. 52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 Праслов 'ямський шар у гідронімії Сербії.. 17, 31). Щодо будови пор. луж. Bukodry — топонім 17 < *buko-dbra ~ *Ьикь «наз­ ва дерева». *Mbrsim’a: хорв. Mrsunja — гідронім, що ототожнюють з іє. *murs- «калю­ жа», «застійна вода» (SO, II, 280). Враховуючи типово слов’янську морфемну будову лексеми (пор. формант -unja), можна припустити її формування в мов­ ленні місцевих слов’ян у давні часи, зокрема на основі псл. *mbrsiti (> болг. мьрся «бруднити» ~ схв. мрсо/ь «слина»; ЭССЯ, 20,253; 21,6; імовірно, сюди ж укр. Морсола, -и — потамонім у Житомирській обл.; СГУ, 375 < *Mbrs-ola). Бук­ вально — *«брудна», «намулиста». Таким чином не тільки встановлюється слов’янський характер назви, а й реконструюється законсервований у гідронімі давній діалектизм, пропущений в ЭССЯ. *Obdbrina / *Badbrina (?): серб. Бадрина — річка (бас. Дунаю; Павловип, 22). Варіантність архетипу зумовлена генетичною двозначністю анлаутного Ба-, що може бути витлумачене як трансформоване *ОЬ- або як питоме *Ва- (пор. псл. *ba-košb > ч. діал. bakoš «великий кошик, куди складають яйця, пода- рені на Різдво» та ін. ; ЭССЯ, 1,7). Якщо прийняти першу реконструкцію, то ети­ мологія назви зводиться до апелятива на -ina ~ *obdbrati, *obderç «обдерти». Ко­ ли ж за базову прийняти форму з преформантом *ba-, доцільно говорити про інший опорний апелятив із тим самим коренем і суфіксом. *Obvoruga / *Obvoroga (?): серб. Боруга — потік, п. Карашу л. Дунаю (Пав- ловиЬ, 43). Наведена сербська форма репрезентує випадок реінтерпретації пре­ фіксальної частини (зрозуміло, після спрощення групи -bv- > -b-). Реконструйо­ ваний праслов’янський гідронім сягає відповідної апелятивної лексеми (коли не йдеться про генуїнне утворення), похідної за допомогою формантів -uga чи -Qga 18 від основи *obvora II / *obvorb II (> ст.-ч. obora «замкнута огорожа; ого­ роджена ділянка лісу для розведення й ловіння тварин», схв. діал. õbor «огород­ жене місце для овець» та ін.; ЭССЯ, 31,93-96). Номінація за суміжністю з відпо­ відним штучним географічним об’єктом. УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ БЕР — Български етимологичен речник / Съст. В. Георгиев, Ив. Гълъбов, Й. Займов, Ст. Илчев та ін.— София, 1971-2002.— Т. 1-6. Березин — Березин Л . В . Хорватия, Славония, Далмация и Военная Граница (с приложением карты юго-славянских провинций Австро-Венгрии).— СПб., 1879.— Т. 1 (Хорватия и Славония).— 290 с. Гильфердинг — Гильфердинг А. Босния, Герцеговина и Старая Сербия // Гильфер­ динг А. Собрание сочинений.— СПб., 1873.— Т. 3.— 412 с. Григорян — Григорян Э. А. Словарь местных географических терминов болгар­ ского и македонского языков.— Ереван, 1975.— 260 с. ЦоговиЬ — Цоговип А . Ономастика Горе // Ономатолошки прилози / Гл. уредн. П. ИвиЬ.— Београд, 1996.— Ка. 12.— С. 33-366. ЕСУМ — Етимологічний словник української мови : В 7 т. /За ред. О. С. Мель- ничука.— К., 1982-2003.— Т. 1-4. ЭССЯ — Этимологический словарь славянских языков : Праслав. леке. фонд / Под ред. О. Н. Трубачева.— М., 1974—2005.— Вып. 1-32. Липовский — Липовский А . JI. Хорваты (с приложением карты Хорватии, Славо­ нии и Далмации).— СПб., 1900.— 337 с. Малько — Малъко Р. Н. Географическая терминология чешского и словацкого языков (На общеславянском фоне).— Минск, 1974.— 142 с. 17 Fischer R. etc. Beitráge zum slawischen onomastischen Atlas aus der DDR // Славянска филология : Докл., съобщ. и статии по езикознание.— София, 1963.— Т. 3.— S. 217. 18 Див. про них у кн.: Vondrák W. Vergleichende slavische Grammatik.— Gottingen, 1906.— Bd 1.— S. 472. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 53 О. І. Іліаді. МаринковиЬ HOC ОКІУМ ПавловиЬ Радусиновип PCKHJ СГУ сч Фасмер Чабаненко Bezlaj SVI Halilovié Jungmann Leksik Miklosich Pavlović-Stamenković Petrov SG SO Szulowska WoLnicz-Pawiowska Vasmer Vasmer RGN MapuHKoeuh J. В. Микротопонимщ’а Бу]ановачког и Прешевског Kpaja II Ономатолошки прилози / Гл. уредн. П. ИвиЬ. — Београд, 2002,— Кн,. 15,— С. 1-169. Новгородский областной словарь / Отв. ред. В. П. Строгова. — Нов­ город, 1992-1995.— Вып. 1-12; Великий Новгород, 2000.— Вып. 13. Ономастична картотека Інституту української мови НАН України. Павловип 3. Хидроними Србще.— Београд, 1996.— 421 с. Радусиновип П. С. Насела Старе Црне Горе. Општи Дио.— Бео­ град, 1985.— 258 с. Речник српскохрватског каижевног и народног je3mca.— Београд, 1959-1996,— Кн.. 1-15. Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. — Κ., 1979. — 780 с. Современная Черногория. Фриллея и Влохити.— СПб., 1876.— 170 с. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева.— М., 1986-1987.— Т. 1-4. Чабаненко В. А . Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини.— За­ поріжжя, 1992.— Т. 1-4. Bezlaj F. Slovenska vodná imena.— Ljubljana, 1956-1961.— T. 1-2. Halilovié S. Iz onomastike jugoistočne Hercegovine i južne Dalmacije // Ономатолошки прилози / Гл. уредн. П. ИвиЬ— Београд, 1996.— Т. 12,— S. 417-438. Jungmann J. Slovník česko-německý.— Praha, 1835-1839.— D. 1-5. Leksik prezimena Socijalističke Republike Hrvatske.— Zagreb, 1976.— 417 s. Miklosich F. Die Bildung der slavischen Personen- und Ortsnamen. — Heidelberg, 1927,— 354 s. Pavlovič-Stamenkovič Z. Hidronimija sliva Južne Morave // Onomastica Jugoslavica. — Ljubljana, 1969. — S. 78-88. ■ Petrov A . Národopisná mapa Uher podle úředního lexikonu osad z roku 1773,— Praha, 1924,— 150 s. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiań­ skich.— Warszawa, 1880-1902,— T. 1-15. Słowiańska onomastyka. Encyklopedia / Pod red. E. Rzetelskiej-Fe- leszko i A. Cieślikowej przy współ. J. Dumy.— Warszawa ; Kraków, 2002-2003,— T. 1-2. Szulowska W., Wolnicz-Pawłowska E. Nazwy wyd w Polsce. Cz. I. Układ alfabetyczny. — Warszawa, 2001. — 332 s. Wõrterbuch der russischen Gewãssemamen / Begr. von M. Vasmer.— Berlin ; Wiesbaden, 1961-1969.— Bd 1-5. - Russisches geographisches Namenbuch / Begr. von M. Vasmer.— Wiesbaden, 1962-1980.— Bd 1-10. O. I. ILIADI THE OLD-SLAVONIC STRATUM IN HYDRONYMY OF SERBIA, CROATIA, BOSNIA, HERZEGOVINA AND CHERNOGORIA. I The article is devoted to the problems of reconstruction and etymology of Old-Slavonic stratum in hydronymy of the western part of South-Slavonic area. The publication is the fragment of more ca­ pable study in fact. Keywords: etymology, Old-Slavonic, preform, hydronym, derivate. 54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1

Схожі ресурси