Видові кореляції російського дієслова та їхні типи
Стаття присвячена проблемі корелятивних відношень у внутрішньодієслівному словотворі. Введення фазового критерію дозволяє не тільки об’єднати видові кореляції в кілька фазових типів, а й розширити їхній обсяг, що є важливим кроком у процесі граматикалізації категорії виду....
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182878 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Видові кореляції російського дієслова та їхні типи / О.І. Семиколєнова // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 55-65. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-182878 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1828782022-01-23T01:27:05Z Видові кореляції російського дієслова та їхні типи Семиколєнова, О.І. Стаття присвячена проблемі корелятивних відношень у внутрішньодієслівному словотворі. Введення фазового критерію дозволяє не тільки об’єднати видові кореляції в кілька фазових типів, а й розширити їхній обсяг, що є важливим кроком у процесі граматикалізації категорії виду. The article is devoted to the problem of correlative relations in inner-verb word formation. Introduction of the phase criterion allows not only to unite aspect correlation into several phase types, but also to increase their «volume». This increase is an important step in the process of aspect grammatization. 2007 Article Видові кореляції російського дієслова та їхні типи / О.І. Семиколєнова // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 55-65. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182878 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена проблемі корелятивних відношень у внутрішньодієслівному словотворі.
Введення фазового критерію дозволяє не тільки об’єднати видові кореляції в кілька
фазових типів, а й розширити їхній обсяг, що є важливим кроком у процесі граматикалізації
категорії виду. |
| format |
Article |
| author |
Семиколєнова, О.І. |
| spellingShingle |
Семиколєнова, О.І. Видові кореляції російського дієслова та їхні типи Мовознавство |
| author_facet |
Семиколєнова, О.І. |
| author_sort |
Семиколєнова, О.І. |
| title |
Видові кореляції російського дієслова та їхні типи |
| title_short |
Видові кореляції російського дієслова та їхні типи |
| title_full |
Видові кореляції російського дієслова та їхні типи |
| title_fullStr |
Видові кореляції російського дієслова та їхні типи |
| title_full_unstemmed |
Видові кореляції російського дієслова та їхні типи |
| title_sort |
видові кореляції російського дієслова та їхні типи |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182878 |
| citation_txt |
Видові кореляції російського дієслова та їхні типи / О.І. Семиколєнова // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 55-65. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT semikolênovaoí vidovíkorelâcíírosíjsʹkogodíêslovataíhnítipi |
| first_indexed |
2025-07-16T02:07:55Z |
| last_indexed |
2025-07-16T02:07:55Z |
| _version_ |
1837767514878115840 |
| fulltext |
О. І. СЕМИКОЛЄНОВА
ВИДОВІ КОРЕЛЯЦІЇ РОСІЙСЬКОГО
ДІЄСЛОВА ТА ЇХНІ ТИПИ__________
Стаття присвячена проблемі корелятивних відношень у внутрішньодієслівному сло
вотворі. Введення фазового критерію дозволяє не тільки об’єднати видові кореляції в кілька
фазових типів, а й розширити їхній обсяг, що є важливим кроком у процесі граматикалізації
категорії виду.
К л ю чов і слова: дієслово, категорія виду, видова кореляція, фазовість, фазова видова
кореляція, граматикалізація.
Структура і зміст категорії виду російського дієслова, будова словотвірної сис
теми російської мови, її ресурси та потенціал, специфіка внутрішньодієслівного
словотворення сприяють тому, що значна частина дієслівної лексики являє со
бою пари мотиваційно зв’язаних дієслів, протиставлених за видом. Як зауважує
В. М. Русанівський, «У XX ст. вид стали розуміти як дієслівну пару...»
Така парність дієслів — феномен категорії виду і російської словотвірної
системи. З одного боку, у процесі перфективації та імперфективації дієслова
протиставляються одне одному як дієслова недоконаного (далі — НДВ) та доко
наного (далі— ДВ) виду. З другого боку, вони співвідносяться між собою як мо
тиватор і мотиват (під час перфективації: НДВ -> ДВ; при імперфективації: ДВ -»
НДВ). З цього випливає, що перфективація та імперфективація — це одночасно і
граматичні, і словотвірні процеси.
У цьому відображається «реальна подвійна природа категорії виду в росій
ській мові»2. Ще С. Карцевський зазначав: «Ми знаємо, що віддієслівне творен
ня служить разом із тим і видовим» 3. Подібну думку висловлював і В. В. Вино
градов: «Категорія виду є ареною боротьби та взаємодії граматичних і
лексичних значень» 4.
Саме тому «внутрішньодієслівну деривацію в славістиці традиційно вив
чають і описують з двох поглядів: граматико-аспектуального (у зв’язку з видо
вою парністю) і словотвірного. Така інтеграція зумовлена специфікою категори-
зації перебігу дії в часі у слов’янських мовах»5.
Але цей підхід породжує й ряд питань, багато з яких аспектологи відносять
до «вічних» питань лінгвістики, хоч і продовжують шукати їм пояснення. Іде
ться, наприклад, про межі дієслівного формо- і словотворення. Однак останнім
часом ця проблема, не втративши свого «історичного» значення, втратила ак
1 Русанівський В. М. Вид // Українська мова : Енциклопедія.— Κ., 2000.— С. 64—65.
2 Зализняк А. А., Шмелев А. Д. Введение в русскую аспектологию.— М., 2000.— С. 164.
3 Карцевский С. И. Из лингвистического наследия.— М., 2000.— С. 172.
4 Виноградов В. В. Русский язык//Грамматическое учение о слове.— М., 1972.— С. 395.
5 Петрухина Е. В. Аспектуальные категории глагола в русском языке в сопоставлении с
чешским, словацким, польским и болгарским языками.— М., 2000.— С. 231.
© О. І. СЕМИКОЛЄНОВА, 2007
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 55
О. І. Семиколєнова.
туальність, та й формулювання проблеми саме таким чином дещо спрощує суть
справи. «Навіть якщо ми віднесемо два основних способи утворення видової па
ри до словозміни,— зазначає О. М. Ремчукова,— ми не зможемо “вмістити” ка
тегорію виду — найскладніше за своєю природою (лексичною, словотвірною,
граматичною) явище в прокрустове ложе формотворення»6. І, додамо, тради
ційного (вузького) розуміння граматичної категорії.
Ця проблема ґрунтовно викладена М. В. Перцовим у книзі «Инварианты в
русском словоизменении» 1. Внаслідок аналізу всіх «за» і «проти» автор дійшов
висновку, що однозначної відповіді на це питання немає і «російський вид
повинен висвітлюватися в обох розділах граматики— у словозміні і словотворі»8.
Однак у зв’язку з цим існує ще одне коло проблем, також безпосередньо
пов’язаних із «двоїстою» природою категорії виду. Це питання про корелятивні
та дериваційні відношення, які виникають між дієсловами в процесі видотво-
рення, і про межі таких відношень.
Зазначимо, що проблема корелятивності залишається серйозною теоретич
ною проблемою як лінгвістики загалом, так і граматики зокрема.
Поняття кореляції вперше було введене у фонології (М. С. Трубецькой,
А. Мартіне та ін.) і визначалося як «ряд фонематичних опозицій за однією дифе-
ренційною ознакою» 9, хоч елементи теорії кореляції містилися ще у вченні
про морфологію Ф. Ф. Фортунатова, О. О. Шахматова, М. М. Дурново й інших.
Поступово теорія фонологічної кореляції була поширена на інші рівні мови.
Уперше до проблеми морфологічних кореляцій звернувся Р. И. Якобсон. На
його думку, «одна з суттєвих властивостей фонологічних кореляцій полягає в
тому, що обидва члени кореляційної пари нерівноправні: один член має відпо
відну ознаку, інший її не має; перший визначається як ознаковий (маркований),
другий як безознаковий (немаркований). Це ж визначення може служити осно
вою для характеристики морфологічних кореляцій,... поширення яких у мові
отримало загальне визнання» 10. Р. Й. Якобсон був переконаний у тому, що «по
няття морфологічної кореляції, як його сформулював М. С. Трубецькой, має бу
ти основою аналізу граматичних систем» п .
Пізніше були встановлені відмінності граматичної (морфологічної, синтак
сичної, словотвірної) і лексичної кореляції від фонологічної. Звідси випливає
необхідність враховувати кореляцію одиниць плану вираження і плану змісту
(семантичні кореляції) 12. У наш час теорія кореляції успішно розвивається на
всіх рівнях мови. Тому в сучасних дефініціях вона тлумачиться досить широко.
Так, «Большой энциклопедический словарь», як і інші словники, спочатку звер
тається до етимології терміна: «Кореляція (від пізн. лат. Correlatio — співвідношен
ня) — взаємний зв’язок, взаємозалежність, співвідношення предметів або понять».
На цьому ґрунті формулюється дефініція кореляції мовної — «1) взаємозумовле
ність, зв’язок, визначена залежність мовних елементів; 2) різновид опозиції»13.
У «Словаре лингвистических терминов» О. С. Ахманової зазначається: «Ко
реляція — англ. Correlation, icn. Correlación. 1. Взаємозумовленість, семіоло-
гічна залежність двох і більше одиниць мови» 14.
6 Ремчукова Е. Н. Креативный потенциал русской грамматики.— М., 2005.— С. 163.
7 Перцов Н. В. Инварианты в русском словоизменении.— М., 2001.— 280 с.
8 Там же.— С. 164.
9 Українська мова : Енциклопедія.— Κ., 2000.— С. 254.
10 Якобсон Р. О. О структуре русского глагола // Якобсон Р. О. Избранные работы.— М.,
1985,— С. 210.
11 Там же.— С. 212.
12 Языкознание // Большой энциклопедический словарь.— М., 1998.— С. 243-244.
13 Большой энциклопедический словарь.— М., 1999.— С. 576.
14 Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов.— М., 1969.— С. 209.
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
.Видові кореляції російського дієслова та їхні типи
«Лингвистический энциклопедический словарь» визначає кореляцію як
«взаємну відповідність, взаємозв’язок, зумовленість мовних елементів» і дає
важливе, на наш погляд, уточнення: «Будучи побудованою на основі відношень
тотожності та відмінності матеріальних або функціональних властивостей еле
ментів структури мови, кореляція є головним способом їх інтеграції в систему,
найважливішим системоутворювальним чинником» 15. Це означає, що саме на
основі корелятивних відношень між елементами структури мови формуються
системи, характерні для того або іншого мовного рівня.
«Базовый словарь лингвистических терминов» дає таке визначення кореля
ції: «1. Протиставлення (головним чином у фонології), в основі якого лежать
властивості одномірності (за однією ознакою), привативності (за наявністю —
відсутністю ознаки) і пропорційності (наявність кількох симетричних пар оди
ниць, протиставлених за даною ознакою). Фонологічна кореляція. Станова ко
реляція. Кореляція за видом. ... ехать — приехать» 16.
Аналіз дефініцій засвідчує, що, з одного боку, кореляція являє собою про
тиставлення «за однією ознакою», «за наявністю / відсутністю ознаки» тощо, а з
другого боку, це «взаємозв’язок», «співвідношення», «взаємозалежність», що
загалом можна інтерпретувати по-різному. Це стосується і визначення видової
кореляції.
На думку Р. И. Якобсона, всю систему російського дієслова можна «повніс
тю звести до системи небагатьох кореляцій», серед яких загальна видова кореля
ція визначається як «форми доконаного виду (ознакова категорія) ~ форми недо-
конаного виду (безознакова категорія)» 17. Р. Й. Якобсон при визначенні видової
кореляції пропонує враховувати лише граматичний критерій, тобто будь-які
пари дієслів, протиставлені за видом, розглядати як корелятивні. Жодні інші від
мінності між дієсловами (словотвірні, лексичні) не враховуються, див., наприк
лад, згаданий «Словарь лингвистических терминов» О. С. Ахманової: «Кореля
ція видова англ. aspectual correlation. Наявність у даного дієслова двох
категорійних форм доконаного та недоконаного виду» 18. У «Базовом словаре
лингвистических терминов» як видова кореляція визначається опозиція
ехать — приехать19.
Такий погляд є досить поширеним. І хоч, на думку О. М. Ремчукової, він до
сить радикальний 20, його поділяють багато які аспектологи. Наприклад, JI. Ясаї
визнає, що «.. .у принципі кореляцію можна було б розуміти ширше як опозицію
протилежних видів з різним лексичним значенням (напр., писать і запи
сать)» 21. За такого широкого підходу проблеми розмежування корелятивних і
дериваційних відношень між дієсловами в процесі видотворення не виникає.
Однак у сучасній аспектології не менш поширеним є й інший погляд, згідно
з яким «під кореляцією та співвідношенням розуміють видову пару (або
парність)» 22. У такому випадку визначення видової кореляції збігається з визна
ченням видової пари, запропонованим багатьма сучасними граматиками, наприк
лад, «Русской грамматикой»: «Видова пара — це пара лексично тотожних дієслів
докон. і недокон. виду, які різняться між собою тільки граматичною семантикою
15 Языкознание : Большой энциклопедический словарь.— С. 244.
16 Базовый словарь лингвистических терминов.— К, 2003.— С. 58.
17 Якобсон Р. О. Зазнач, праця.— С. 212-213.
18 Ахманова О. С. Зазнач, праця.— М., 1969.— С. 209.
19 Базовый словарь лингвистических терминов.— С. 58.
20 Ремчукова Е. Н. Зазнач, праця.— С. 167.
21 ЯсаиЛ. Заметки по некоторым проблемам видовой соотносительности русского
глагола // Die Grammatischen Korrelationen.— GraLiS, 1999.— С. 275.
22 Там же.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 57
О. І. Семиколєнова.
виду: делать — сделать, переписать — переписывать» 23. У «Теоретичній мор
фології української мови» зазначається: «... дієслова мають відповідні видові ко
реляти, з якими вони об’єднуються у видову пару. Співвідносними за видовою оз
накою є тільки члени видових пар. Основною умовою утворення видової пари є
тотожність лексичних значень дієслів і їхні відмінні видові значення» 24.
Відповідно до цих критеріїв як корелятивні визначаються опозиції дієслів,
які не лише протиставлені за видом і пов’язані відношеннями мотивації, а й лек
сично тотожні. Таким чином, межі корелятивності зміщуються до зони лексич
них відношень.
Але в такому випадку виникає проблема співвідношення корелятивності з
процесами дієслівного формо- і словотворення, розв’язання якої залежить від
концепції, прийнятої тією або іншою аспектологічною школою щодо природи
видових пар (форми одного слова або різні слова).
Так, якщо видові пари, що виникають у процесі перфективації та імперфек
тивації, розглядати як форми одного дієслова (В. В. Виноградов, О. М. Тихонов
та ін.), то межі кореляції повністю збігаються з межами дієслівного формотво
рення, що також знімає проблему співвідношення кореляції і деривації. Кореля
ція повністю співвідноситься з процесами дієслівного формотворення.
Якщо ж іти за іншими аспектологічними школами (В. М. Русанівський,
Ю. С. Маслов, О. В. Бондарко та ін.) і визначати характер категорії виду як
змішаний (імперфективація — словозміна, перфективація — словотворення), то
видові пари імперфективного типу є різновидом формотворення, а пари перфек
тивного типу — різні слова. У такому випадку як корелятивні розглядаються не
тільки словозмінні відношення, але й словотвірні. Іншими словами, видові коре
ляції розташовані не лише в зоні дієслівних форм, а й частково в зоні дієслівного
словотворення.
Якщо розглядати формування видових пар дієслів (і перфективного, й
імперфективного типу) тільки як результат словотвірних процесів (Н. С. Авіло-
ва, І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, І. Г. Милославський, О. М. Соколов,
С. О. Соколова та ін.), а дієслова будь-якої видової опозиції відповідно як різні
слова, то за такого підходу в корелятивні відношення вступають різні дієслова,
об’єднані відношеннями мотивації. Отже, кореляція повністю співвідноситься з
процесами словотворення і фактично розглядається як один з їх різновидів, але
за умови тотожності лексичного значення мотиватора і мотивата.
Таким чином, словотвірні процеси можуть породжувати не лише відношен
ня деривації, а й кореляції (у разі формування видової пари), що робить актуа
льним питання про їх розмежування. На думку О. М. Соколова, «...яким би
складним не поставало питання про розмежування видових кореляцій і дерива-
цій, саме це протиставлення не має викликати сумнівів» 25.
Справді, питання про співвідношення видових кореляцій і деривацій надзви
чайно складне, а існуючі критерії їх виокремлення, на наш погляд, не є достат
німи і потребують подальшого уточнення. Це стосується, наприклад, такої озна
ки видової кореляції, як тотожність лексичного значення, визначення якого
заводить дослідників у лабіринт проблем лексичної тотожності та її меж. Тому
необхідно шукати нові способи і прийоми, розробляти додаткові критерії розме
жування видових кореляцій і деривацій, відповідно до яких виділятимуться іс
тотні ознаки, притаманні всім видовим кореляціям, і ознаки, які виявляють сис
23 Русская грамматика.— Ленинград ; М., 1980.— С. 583.
24 Вихованець I., Городенська К. Теоретична морфологія української мови.— Κ., 2004.—
С. 225.
25 Соколов О. М. Фазовое варьирование в видовых оппозициях русских глаголов // Фи-
лол. науки.— 1985.— № 4.— С. 47-48.
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
.Видові кореляції російського дієслова та їхні типи
темний характер. Таким додатковим критерієм може стати фазове значення
видової кореляції.
У працях різних авторів і різних шкіл при характеристиці загального змісту
категорії дієслівного виду два ряди дієслів (ДВ і НДВ виду) звичайно розгля
даються окремо. За такого трактування проблеми фазового членування дієслів
ної дії не виникає. «Питання про фазу дії автоматично актуалізується, щойно
аналіз переноситься в площину зіставлення семантики мотивата і мотиватора, у
площину розмежування дієслівних кореляцій і деривацій» 26.
Фактично йдеться про зміст відношень між дієсловами НДВ і ДВ, де, залеж
но від семантики дієслів, НДВ передає процес або його повторення (шептать,
посещать), а ДВ — завершення (прошептать), початок (зашептать), одно
кратність (шепнуть, посетить), обмеженість (пошептать), тобто одну з фаз
процесу, якщо розуміти процес як «послідовну зміну станів».
Такі значення, що виявляються через відношення (шептать — зашептать,
шептать — шепнуть, посещать—посетить і под.), властиві будь-якій дієслів
ній опозиції, тому фазовість розглядається як їх обов’язкова семантична ознака:
«... будь-які дієслова, мотиваційно пов ’язані між собою, перебувають у таких се
мантичних відношеннях, які достатні для визначення фазової межі» 21. Виходя
чи з цього, можна говорити про фазову константу дієслівної пари, оскільки «не
існує таких видових опозицій, у яких не була б детермінована фазовість» 28.
Отже, фазове значення властиве і всім видовим кореляціям, і його можна ви
користати як ще один критерій їх тлумачення, тобто, якщо розглядати вид
дієслова як категорію, яка позначає відношення процесу до різних його фаз, то
одним з об’єктивних критеріїв визначення видових кореляцій стає їхнє фазове
значення 29.
Видовою кореляцією ми називаємо опозицію дієслів НДВ — ДВ, яка має од
не з фазових значень, при цьому мотивоване дієслово не «навантажене» жодни
ми додатковими відтінками, крім фазових. Такі видові кореляції пропонуємо на
зивати фазовими видовими кореляціями. Відмінності між членами фазових
видових кореляцій завжди пов’язані не лише з граматичним видом (НДВ і ДВ), а
й з передаванням фазових значень, які репрезентовані кількома типами: 1) про-
цесно-завершальним (шептать — прошептать)-, 2) починально-процесним
(зашептать — шептать); 3) багатоактно-одноактним (шептать — шепнуть);
4) процесно-обмежувальним (шептать — пошептать).
Поняття фазової видової кореляції ширше за поняття видової кореляції, ос
кільки містить опозиції різних фазових типів, але воно, на наш погляд, не супе
речить загальному тлумаченню кореляції, в якому підкреслюється, що кореля
ція побудована «на основі відношень тотожності й відмінності (курсив наш.—
О. С.) матеріальних або функціональних властивостей елементів структури
мови»30. У даному випадку— це фазові відмінності між опозиціями дієслів. Та
ким чином, ми пропонуємо розширити зону видової корелятивності й у зв’язку з
цим переглянути склад і межі видових кореляцій. Для цього звернемося до ха
рактеристики всіх типів фазових видових кореляцій.
П р о ц е с н о - з а в е р ш а л ь н і в і дн о ше н н я виражаються суфіксальними і
префіксальними видовими кореляціями: выращивать — вырастить, продал
бливать — продолбить, подкрашивать — подкрасить, мужать — возмужать,
26 Там же.
27 Там же. — С. 48.
28 Соколов О. М. Фазовость как лексико-грамматическая категория русского глагола //
Русское языкознание : Респуб. межведомств. науч. сб.— К., 1985.— Вып. 10.— С. 57.
29 Там же,— С. 51-58.
30 Языкознание : Большой энциклопедический словарь.— С. 244.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 59
О. І. Семиколєнова.
купать — выкупать, считать — подсчитать, редактировать — отредакти
ровать тощо.
Фазові опозиції процесно-завершального типу повністю відповідають тра
диційним критеріям визначення видових пар дієслів (протиставлення за видом,
лексична тотожність, гранична семантика), тобто є видовими кореляціями в за
гальноприйнятому в граматиках розумінні.
Однак аналіз семантики видових пар, наведених у «Русской грамматике»31
та інших джерелах, свідчить, що багато які видові пари з погляду фазового чле
нування процесів далеко не завжди являють собою процесно-завершальний тип,
а досить послідовно розподіляються в інших типах фазових відношень. Інакше
кажучи, фазова семантика загальновизнаних видових кореляцій є різноманіт
нішою і відповідає не одному (процесно-завершальному), а кільком фазовим ти
пам, наприклад, п о ч и н а л ь н о - п р о ц е с н о м у : вразумить — вразумлять,
воспламенить — воспламенять і под. Це пояснюється тим, що значення дієсло
ва залежить від змісту кожного конкретного процесу, тобто той самий процес
(у межах одного значення) може відбуватися по-різному. В одному випадку йо
го здійснення передбачає певний час: вразумлять, щоб вразумить, воспламе
нять, щоб воспламенить, подтверждать — подтвердить, удешевлять —уде
шевить, присваивать—присвоить, задерживать —задержать,улавливать —
уловить і под. Однак в іншому випадку реалізація цих процесів і їм подібних не
вимагає часу, їх мета досягається без його витрати, вмить: вразумить, воспламе
нить, подтвердить, задержать, уловить, обеспечить, защитить, внушить,
изумить, ощутить і под.
У той же час завершення подібних процесів не передбачає їхньої вичерпа-
ності, а закріплюється як ознака суб’єкта або об’єкта: вразумлять, воспламе
нять, подтверждать, задерживать, улавливать, обеспечивать, защищать,
внушать, изумлять, огцущать тощо. Зміст відношень між дієсловами зміню
ється: вразумить і продовжувати вразумлять, воспламенить і продовжувати
воспламенять, подтвердить і продовжувати подтверждать, задержать — за
держивать, уловить —улавливать, обеспечить — обеспечивать, защитить —
защищать та ін .32
Такі семантичні відношення між дієсловами зумовлені природою того або
іншого процесу, а також особливостями його здійснення. Тому дієслова НДВ
цієї семантико-словотвірної структури нерідко співвідносяться з корелятами
ДВ, які позначають початкову фазу процесу-стану. Своєрідність семантики цих
суфіксальних пар полягає в тому, що похідні (формально і семантично) дієслова
НДВ, передаючи значення стану як ознаки, є неграничними.
Таким чином, починальне значення може реалізуватися у набагато більшої
кількості дієслів, ніж відзначене аспектологами. Ідеться про видові суфіксальні
пари на зразок: отразиться — отражаться, осветить — освещать і под.,
у яких значення починальності виявляється виключно через взаємовідношення
дієслів і не пов’язане з семантикою дієслівних афіксів. Дієслово ДВ у таких па
рах не має спеціальних морфологічних засобів вираження початку дії, однак
аналіз фазових відношень між дієсловами дозволяє визначити їх як починаль-
но-процесні33.
31 Русская грамматика.— С. 589-591.
32 Усі приклади видових пар наведено за «Русской грамматикой» (с. 588-591) та за
підручником О. М. Ремчукової {Ремчукова Е. Н. Морфология современного русского языка :
Категория вида глагола.— М., 2004.— 144 с.). У цих працях опозиції подано як суто видові,
тобто такі, що мають процесно-результативне значення.
33 Первакова И. Способы выражения начальной фазы действия в русском языке (в сопо
ставлении с польским) : Автореф. ди с.... канд. филол. наук.— М., 1987.— 16 с.
60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
.Видові кореляції російського дієслова та їхні типи
Аналогічні починально-процесні відношення спостерігаються й у багатьох
перфективних парах: побежать — бежать, пойти — идти, заговорить—гово
рить, засвистеть — свистеть, овдоветь — вдоветь тощо. Але, як правило, такі
опозиції дослідники виводять за межі корелятивності і розглядають їх у рамках
починального способу дії. Однак останнім часом аспектологи знову перегляда
ють їхню граматичну характеристику. Наприклад, як пари корелятивного типу
визначають опозиції дієслів односпрямованого руху з префіксом по-, своєрід
ність яких полягає в тому, що імперфективний член позначає певну дію, а пер
фективний — її початок: пойти — идти, побежать — бежать і под. Значення
починальності в них є актуальним і не потребує контекстуальної підтримки. У
термінології О. В. Падучевої, Г. А. Залізняк і О. Д. Шмельова34 це інгресивні
видові пари.
Але ставлення до пар з оговорить — говорить, запрыгать — прыгать, за
свистеть — свистеть та ін. і досі неоднозначне. Багато лінгвістів, зберігаючи
традицію, розглядають їх у межах способів дієслівної дії. Наприклад, Г. А. Заліз
няк і О. Д. Шмельов підкреслюють, що: «.. .у російській мові існує широкий клас
дієслів, які означають “почати щось робити”: заговорить, заходить (по кімнаті),
запрыгать, засвистеть, заважничать, заалеть, зашуметь, зашелестеть, за
блестеть і под. ... Але ці дієслова не утворюють видової пари з вихідними без
префіксними дієсловами»35. Однак далі вони наголошують, що «...відповідні
безпрефіксні дієслова іноді можуть виступати як їх “незаконні” видові кореля
ти... Таке вживання безпрефіксних дієслів є дещо “зміщеним” і для різних
дієслів припустимо різною мірою. Так, у дієслові смеяться семантичний зсув
мінімальний, тому пара смеяться—засмеяться близька до видової (і іноді ж така і
розглядається)»36. Цю думку лінгвісти повторюють неодноразово: «У деяких ви
падках семантичний зсув за “незаконної-” субституції ледве відчутний (як, нап
риклад, при заміні засмеяться — смеяться), і тоді відповідна пара виявляється
близькою до власне видової»37.
Про причини такої обережності розмірковує М. Я. Гловінська: «.. .семантич
не відношення в парах на зразок возглавить — возглавлять справедливо прирів
нюється до відношень між дієсловом починального способу дії та його непохід
ним мотиватором (наприклад, заболеть — болеть, замолчать — молчать,
заснуть — спать, засуетиться — суетиться, засмеяться — смеяться і под.), а
також до відношення в парах типу встать — стоять, сесть — сидеть, лечь —
лежать і под. Виникає, однак, питання, чому в граматиках і словниках дієслова
возглавить і возглавлять визнаються видовою парою, а інші пари дієслів з по
чинальним співвідношенням, наприклад, заболеть — болеть або встать —
стоять ні?» 38.
Цю «непослідовність» можна легко пояснити. Традиційна граматика вихо
дить з того, що вид — словозмінна категорія і що видів два — ДВ і НДВ. Тому
вона не може допустити, щоб у одного дієслова формі ДВ (наприклад, заболеть)
відповідали два різних НДВ (заболевать і болеть) з різним значенням — це оз
начало б, що видів не два, а три. Внаслідок цього форма заболевать, утворена
імперфективацією, визнається законним НДВ від заболеть, а болеть потракто-
34 Падучева Е. В. Семантические исследования : Семантика времени и вида в русском
языке. Семантика нарратива.— М., 1996.— С. 148-149; Зализняк А. А., Шмелев А. Д. Зазнач,
праця.— С. 59.
35 Зализняк А. А., Шмелёв А. Д. Зазнач, праця.— С. 59.
36 Там же.
37 Там же.— С. 51-52.
38 Гловинская М. Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского гла
гола.— М., 1982.— С. 10.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 61
О. І. Семиколєнова.
вується як інша лексема, перфектної видової пари заболеть — болеть не вини
кає. Для таких дієслів, як возглавить, словоформа возглавлять є єдиним НДВ, і
для них перфектна пара має право на існування. У традиційній граматиці пара з
починальним співвідношенням може бути визнана як видова лише в тому разі,
якщо «дієслово ДВ — моментальне, тобто не входить до граничної пари з іншим
НДВ, який позначає процес» 39. Однак виокремлення перфектних віщових пар
серед інших починальних доцільне і за класифікувального підходу 40.
Починально-процесні відношення між дієсловами здатні трансформуватися у
в і д н о ш е н н я б а г а т о а к т н о с т і — о д н о а к т н о с т і 41. В інших випадках
вони можуть тлумачитися і як багатократні — однократні, оскільки і той, і інший
характер перебігу процесів пов’язаний з їхньою повторюваністю: багатоакт-
ність як сума миттєвих процесів, багатократність як повторення процесів іншої
структури. Пор.: вздрагивать — вздрогнуть, вскрикивать — вскрикнуть,
взвывать — взвыть; подшучивать — подшутить, перепугивать — перепугать,
подсмеиваться — подсмеяться, задевать — задеть та ін. 42
Це пояснюється тим, що для реалізації деяких процесів також не потрібно
часу, вони завершуються миттєво, повністю себе вичерпавши: бросить, вздрог
нуть, взмахнуть, вскрикнуть, задеть, решить, выдумать, простить, пустить,
обмануть, обидеть, оскорбить тощо.
Наприклад, подібне значення ментальних дієслів решить, понять, вспом
нить та ін. розглядається Т. В. Булигіною та О. Д. Шмельовим 43. Так, аналізую
чи значення дієслів у парі решать —решить, автори зазначають: «... у цій парі
перший член може позначати цілеспрямовану діяльність, результатом якої є по
дія, позначена перфективним членом..., тобто йдеться про вживання дієслів ре
шать —решить щодо акту прийняття рішення, якому звичайно передує хоча б
короткий період пошуків такого рішення: Они долго реш али, кто поедет на
конференцию» 44. Але разом із цим решать —решить може вживатися для по
значення не вольового акту, а думки, судження, умовиводу, що виникають ми
мовільно: Он сразу решил ехать. Однак ці два значення — контрольованого та
неконтрольованого «рішення» не розмежовуються в тлумачних словниках, хоч
між ними виявляються граматичні і сполучувальні відмінності45.
Співвідносні дієслова НДВ можуть означати процеси або багатоактні (бро
сать, вздрагивать, взмахивать, вскрикивать тощо), або багатократні (решать,
вспоминать, понимать, выдумывать, прощать та ін.). Фактично тут ідеться
про повторюваність процесів, яка характеризується тим, що в одних випадках
процес являє собою серію миттєвих актів, які становлять «кванти» одного про
цесу, а в других — повторення однократно здійснених дій. Зміст таких від
ношень визначається підкреслено одноактним (вздрогнуть) або однократним
(посетить) характером значення дієслова ДВ, або багатоактністю (вздрагива
ть) або багатократністю (посещать) значення дієслова НДВ. Вихідною формою
такого процесу є дієслово НДВ, яке має або граничне, або неграничне значення.
Таким чином, у корелятивні відношення вступають не лише пари процесно-за-
вершального типу, а й починально-процесного і багатоактно-одноактного.
39 Падучева Е. В. Зазнач, праця.— С. 95.
40 Гловинская М. Я. Зазнач, праця.— С. 10.
41 Соколов О. М. Фазовое варьирование в видовых оппозициях русских глаголов.— С. 51.
42 Там же.— С. 49.
43 Булыгина Т. В., Шмелев А. Д. Ментальные предикаты в аспекте аспектологии // Ло
гический анализ языка : Пробл. интенсионал. и прагмат. контекстов.— М., 1989.— С. 39-40.
44 Там же,— С. 38-39.
45 Там же.— С. 39-40.
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
.Видові кореляції російського дієслова та їхні типи
Серед фазових видових кореляцій особливе місце посідають перфективні
опозиції пр оце сно- о бме жу в а л ь н о г о типу: петь — попеть, стоять —
постоять, играть — поиграть і под. Відповідна словотвірна модель у росій
ській мові є надзвичайно продуктивною, дієслівна пара з процесно-обмежува-
льним значенням може бути утворена від більшості дієслів НДВ, які позначають
як граничний, так і неграничний процес або стан. Мотивоване дієслово ДВ має
значення «здійснити дію протягом певного часу» (частіше нетривалого): чи
тать — почитать, играть —поиграть, говорить — поговорить, варить — по
варить (варення), болеть — поболеть, волноваться — поволноваться, мол
чать — помолчать46 тощо. Прийнято вважати, що відношення в таких парах
суто словотвірні, дериваційні, тому дієслова з префіксом по- розглядають у ме
жах делімітативного способу дії.
Якщо при визначенні ознак видової кореляції враховувати її фазовий зміст і
визнати, що видову пару можуть формувати не лише граничні дієслова, а й не-
граничні, то ставлення до опозицій процесно-обмежувального типу істотно
зміниться. Порівняймо фазове значення опозицій петь— спеть і петь—попеть.
В опозиції процесно-завершального типу петь — спеть фіксується межа,
встановлена природою даного процесу. У дієслові спеть акцентується природне
завершення співу, пов’язане з його вичерпаністю. В опозиції процесно-обмежу
вального типу петь — попеть акценти зовсім інші: процес петь — попеть та
кож обмежений, але межа встановлена ззовні, зумовлена певними зовнішніми
обставинами. Тому інформація про процес петь — попеть складніша. Фазова
межа в опозиціях цього типу порівняно з процесно-завершальним має свої особ
ливості. Це інформація не тільки про його завершення, а й про те, що процес був
обмежений певними часовими рамками, тобто на значення завершення процесу
накладається відтінок його нетривалості, стислості, що визначається як харак
тер його перебігу. Не можна сказати *попели весь вечер, *поговорили всю ночь,
але: попели два часа, поговорили несколько минут тощо. Інформація про при
родну вичерпаність процесу відсутня, хоч його завершення може і збігатися з
вичерпаністю, пор. попели песни и ушли, знахарка пошептала —ребенок выздо
ровел та ін. Фактично у другому випадку це також відношення процесно-завер-
шального типу, ускладнені інформацією про характер перебігу процесу. Під
креслення обмеження дії має формальне вираження (префікс по-), що і посилює
його, робить визначальним при встановленні семантики опозицій процесно-об-
межувального типу.
Ці досить тонкі семантичні відтінки, що виникають між дієсловами в про-
цесно-обмежувальних опозиціях, дають підстави дослідникам припустити, що
«деякі з пар типу гулять — погулять виявляють тенденцію до переходу в тип
обедать — пообедать, це відбувається в міру того, як у дії утворюється певна
власна внутрішня межа, яка задає рамки цій порції. Так, дієслово поесть звичай
но використовують для опису ситуації, коли людина їсть протягом певного часу
і з’їдає або скільки вона хотіла, або скільки дали (тобто процес тут обмежений не
лише часом). У цьому випадку пара есть — поесть наближається до граничних
пар типу обедать — пообедать. Так само можна поговорить з приятелем півго
дини (делімітативний спосіб дії), а можна поговорить з директором (провести
розмову), маючи на увазі досягнення певної мети — і в цьому разі пара гово
рить — поговорить уже буде близькою до видової пари. Пор. покурить (выку
рить одну сигарету)» 47.
46 Русская грамматика.— С. 366.
47 Зализняк А. А., Шмелев А. Д. Зазнач, праця.— С. 58-59.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 63
О. І. Семиколєнова.
Подібні фазові значення виявляються в багатьох опозиціях: просить — по
просить, смотреть — посмотреть (фільм), слушать — послушать (музику),
звонить — позвонить, рубить — порубить (дрова) і под.
Проте при визначенні пар на зразок гулять — погулять Г. А. Залізняк і
О. Д. Шмельов досить обережні. Вони розглядають їх як близькі до градаційних
видових пар, однак не вважають видовими: «Дієслово НДВ тут може означати
лише процес і є непарним, а дієслово ДВ являє собою делімітативний спосіб дії і
позначає подію, яка полягає в тому, що була наявна певна “порція” даного про
цесу» 48. На думку вчених, формуванню видової пари перешкоджає негранична
семантика дієслів НДВ.
Але якщо ми знімаємо це обмеження, то опозиції процесно-обмежувального
типу «являють собою видові пари співвідносних неграничних дієслів недокона-
ного виду: коли писать осмислюється як негранична дія, його видовою парою є
дієслово пописать» 49. Певна «порція» процесу в значенні опозицій подібного
типу є лише інформацією про характер здійснення таких процесів. У такому ви
падку підвищена продуктивність обмежувальних дієслів трактується як один із
доказів системного характеру відношень між дієсловами і, отже, «являє собою
розширення видової опозиції на цілий клас предикатів (дій, тобто неграничних
динамічних ситуацій)»50.
Ми збільшуємо обсяг видових кореляцій за рахунок включення опозицій, що
передають крім процесно-завершальних також інші типи фазових відношень.
Особливість такого підходу пояснюється тим, що до фазових видових кореляцій
входять опозиції, в яких дієслова НДВ можуть бути як граничними, так і негра-
ничними, а дієслова ДВ — як з неінформативними, так і з сильноінформативни-
ми афіксами.
Залежність фазового значення опозиції від граничності — не граничності
дієслова НДВ яскравіше виявляється в парах імперфективного типу: гранична
семантика НДВ передбачає формування пари процесно-завершального типу,
негранична — починально-процесного. Фазове значення видових опозицій пер
фективного типу більшою мірою регулюється власного лексичною семантикою
дієслівних афіксів (префіксів і суфікса -ну-). Тому зона корелятивності перфек
тивних фазових пар ширша і менш однорідна, ніж корелятивна зона імперфек-
тивних пар.
Якщо розглядати деривацію та кореляцію як два полюси семантичних відно
шень, то необхідно визнати, що між ними лежить зона проміжних станів 51. Від
мінність цих станів (якщо мати на увазі фазові протиставлення) залежить від
міри лексичної інформативності дієслівних префіксів і суфіксів 52. Так, чим
більш лексично інформативним є префікс у мотивованому дієслові, тим далі на
периферії корелятивності розташована фазова пара.
Таку свого роду шкалу перехідності можна спостерігати, аналізуючи мовні
факти на всіх ярусах мови. Добре відомо, що «.. .як і скрізь у мові (у фонетиці, в
“граматиці” й у словнику), слід пам’ятати, що зрозумілі лише крайні випадки.
Проміжні ж у самому першоджерелі — у свідомості мовців — виявляються
48 Там же.— С. 58.
49 Дики С. (Stephen М. Dickey) Где кончается метафора? (О развитии видового префикса
по- в русском языке) // Русский язык. Исторические судьбы и современность : II Междунар.
конгресс исследователей рус. яз. Москва, 18-21 марта 2004 г. [Труды и материалы].— М.,
2004.— С. 255.
50 Там же.
51 Соколов О. М. Фазовое варьирование в видовых оппозициях русских глаголов.—
С. 48.
52 Там же. — С. 47-48.
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
.Видові кореляції російського дієслова та їхні типи
несталими і невизначеними. Однак саме це неясне і нестале і має найбільше при
вертати увагу лінгвіста, оскільки тут готуються ті факти, які потім фігурують в
історичних граматиках, інакше кажучи, саме тут ми присутні при еволюції мо
ви» 53. Таким чином, кореляцію доцільно визначати не лише як крайню точку,
протилежну деривації, але і як семантичну зону, що містить у собі ряд перехідних
випадків.
Концепція про типи видових кореляцій, їхню фазову неоднорідність укла
дається в сучасні концепції теорії граматикалізації. На думку В. М. Русанівсько-
го, «у видовій парі переплелася взаємозалежність словотворення й морфології,
що свідчить про незавершеність процесу граматикалізації категорії виду»54.
Виокремлення кількох типів корелятивних відношень саме і пояснюється різ
ною мірою граматикалізації фазових видових опозицій. Найбільше граматика-
лізовані процесно-результативні відношення, найменше — процесно-обмежу-
вальні: вони займають пограничну позицію в зоні кореляції, поєднуючи в собі
інформацію про завершення процесу й одночасно про характер його перебігу.
Уведення фазового критерію дає чіткішу картину корелятивних відношень у
колі внутрішньодієслівного словотворення, розширюючи обсяг видових коре
ляцій. У свою чергу, це розширення є важливим кроком у процесі граматика
лізації категорії виду.
(Сімферополь)
О. I. SEMYKOLIENOVA
ASPECT’S CORRELATIONS OF RUSSIAN VERBS AND THEIR TYPES
The article is devoted to the problem of correlative relations in inner-verb word formation. Intro
duction of the phase criterion allows not only to unite aspect correlation into several phase types, but
also to increase their «volume». This increase is an important step in the process of aspect
grammatization.
Keywords: verb, aspect, aspect correlation, phase, phase aspect correlation, grammatization.
53 ЩербаЛ. В. Избранные работы по языкознанию и фонетике.— Ленинград, 1958.—
С. 35-36.
54 Русанівський В. М. Зазнач, праця.— С. 64.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 65
|