Типологія вказівних особових репрезентацій
Стаття присвячена типології та аналізу загальних функціонально-семантичних властивостей вказівних особових репрезентацій в українській, російській та англійській мовах на рівні тематичних груп та їхніх структурних елементів у складі функціонально-семантичних полів особового вказування. Проведений зі...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2007
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182906 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Типологія вказівних особових репрезентацій / С.І. Терехова // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 49-57. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-182906 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1829062022-01-24T01:26:52Z Типологія вказівних особових репрезентацій Терехова, С.І. Стаття присвячена типології та аналізу загальних функціонально-семантичних властивостей вказівних особових репрезентацій в українській, російській та англійській мовах на рівні тематичних груп та їхніх структурних елементів у складі функціонально-семантичних полів особового вказування. Проведений зіставно-типологічний аналіз дозволив визначити основні мовні й мовленнєві характеристики дейктичних та інших референційних типів репрезентацій зіставлюваних мов, умови їх функціонування тощо. This article is focused on the problem of typology and contrastive analyses of personal language units representing different referential types in Ukrainian, Russian and English. The levels of analyses are: functional-semantic field, thematic group, paradigms, words and word combinations. Common and specific features of these unites of the languages and speech were described as general characteristics of deictic and other referential types and their functioning in the compared languages. 2007 Article Типологія вказівних особових репрезентацій / С.І. Терехова // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 49-57. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182906 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена типології та аналізу загальних функціонально-семантичних властивостей вказівних особових репрезентацій в українській, російській та англійській мовах на рівні тематичних груп та їхніх структурних елементів у складі функціонально-семантичних полів особового вказування. Проведений зіставно-типологічний аналіз дозволив визначити основні мовні й мовленнєві характеристики дейктичних та інших референційних типів репрезентацій зіставлюваних мов, умови їх функціонування тощо. |
| format |
Article |
| author |
Терехова, С.І. |
| spellingShingle |
Терехова, С.І. Типологія вказівних особових репрезентацій Мовознавство |
| author_facet |
Терехова, С.І. |
| author_sort |
Терехова, С.І. |
| title |
Типологія вказівних особових репрезентацій |
| title_short |
Типологія вказівних особових репрезентацій |
| title_full |
Типологія вказівних особових репрезентацій |
| title_fullStr |
Типологія вказівних особових репрезентацій |
| title_full_unstemmed |
Типологія вказівних особових репрезентацій |
| title_sort |
типологія вказівних особових репрезентацій |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182906 |
| citation_txt |
Типологія вказівних особових репрезентацій / С.І. Терехова // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 49-57. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT terehovasí tipologíâvkazívnihosobovihreprezentacíj |
| first_indexed |
2025-07-16T02:11:20Z |
| last_indexed |
2025-07-16T02:11:20Z |
| _version_ |
1837767738422984704 |
| fulltext |
С. I. ТЕРЕХОВА
ТИПОЛОГІЯ ВКАЗІВНИХ ОСОБОВИХ РЕПРЕЗЕНТАЦІЙ
(на матеріалі української, російської та англійської мов)___
Стаття присвячена типології та аналізу загальних функціонально-семантичних власти
востей вказівних особових репрезентацій в українській, російській та англійській мовах на
рівні тематичних груп та їхніх структурних елементів у складі функціонально-семантичних
полів особового вказування. Проведений зіставно-типологічний аналіз дозволив визначити
основні мовні й мовленнєві характеристики дейктичних та інших референційних типів репре
зентацій зіставлюваних мов, умови їх функціонування тощо.
К л ю ч о в і сл о в а : функціонально-семантичне поле, референція та її типи, мовна типо
логія.
Особова семантика мовних одиниць (MO) протягом двох минулих століть набу
ла певної диференціації '. Вплив категорії особовості та зацікавлення науковців
у дослідженні фактора особовості посилюється з середини XX ст. як наслідок
подолання редукціонізму, поширеного в мовознавстві на межі ХІХ-ХХ ст. та в
першій половині XX ст. 1 2 Відбувається полеміка щодо статусної репрезентації
категорії особового вказування та особовості в цілому і їх структурного складу
зокрема3. Дослідники широко вивчають якісний склад особових репрезентацій
на граматичному рівні (Л. Блумфілд, Т. Булигіна, Є. Отін, А. Шмельов, Р. Якобсон,
Ш. Баллі, А. Ергарт та ін.), семантичному рівні (В. Виноградов, О. Єсперсен,
А. Пеньковський, Т. Райнхарт та ін.), як систем моделювання (С. Крилов, О. Па-
дучева), в дусі комплексного підходу до займенникової категорії (О. Вольф,
1 Пор. ЕСУМ, ЭСРЯ 1910-1914, ЭСРЯ 1987, CCM 1977-1978, МСДЯ 1958, ODEE 1966
та ін. із СУМ, ССРЛЯ, OED, LDCE, LDELC, Wikipedia та ін. Список скорочень див. у кінці
статті.
2 Сусов И. П. Интеграционный этап в развитии лингвистической теории и сущность
вклада когнитивной лингвистики // Когнитивная лингвистика: Современное состояние и
перспективы развития.— Тамбов, 1998.— Ч. 1 (http://www.tol.tversu.ni/M4_Sherstobitov.doc);
Сусов И. П Космические мотивы в науке о языке и в философии языка // Тверской линг
вистический меридиан.— Тверь, 1998.— Вып. 1 (http://www.tol.tversu.ru/ M4_Sherstohitov.doc);
Шерстобитов С. В. «Центр значимости» как компонент анализа субъективного смысла вы
сказывания. Версия 2006 (http://www.tol.tversu.ru/M4_Sherstohitov.doc).
3 Пор., наприклад: Виноградов В. В. Грамматические пережитки местоимения как особой
части речи в современном русском языке // Виноградов В. В. Русский язык : Граммат. учение
о слове.— М., 1972.— С. 225-271; Кучеренко I. К. Третій рівень займенникової семантики //
Кучеренко I. К. Сучасна українська мова.— Вінниця, 2003.— С. 268-285; Жовтобрюх М. А.,
Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови.— 3-є вид.— К., 1965.— Ч. 1.—
С. 306-325; Николаева Т. М. Об одном подходе к интерпретации посессивных значений //
Язык: система и функционирование : Сб. науч. тр.— М., 1988.— С. 181-190; Курс сучасної
української літературної мови / За ред. Л. А. Булаховського.— К., 1951.— Т. 1.— С. 306-325;
Русский язык : Энциклопедия / Ред. Ю. Н. Караулов.— М., 2003.— С. 227-228, 231-233;
Українська мова : Енциклопедія.— К., 2004.— С. 82,188-189, 534—535, 632-633.
© С. І. ТЕРЕХОВА, 2007
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 49
http://www.tol.tversu.ni/M4_Sherstobitov.doc
http://www.tol.tversu.ru/
http://www.tol.tversu.ru/M4_Sherstohitov.doc
О. Селіверстова, У. Чейф, М. Жіро-Вебер та ін.), в аспекті психолінгвістики
(К. Ерліх, Д. Вілс та ін.), у порівняльно-історичному та культурологічному ас
пектах (В. Євсюков, В. Єрьоміна, В. Леман, М. Маковський, В. Монич, Т. Но
вичкова, Ю. Степанов, Т. Топорова, М. Еліаде, В. Мейд, Дж. Покорни, В. Томас
та ін.), як екстралінгвістичних категорій (Г. Берестнєв, 3. Фройд, К. Юнг,
Дж. Самет, Р. Шанк та ін.) та прагмасемантичних досліджень (А. Кібрик,
В’яч. Іванов, А. Чехов, Р. Бренер, К. Бругман, Т. ван Дейк, С. Левінсон,
Дж. Міллер, Г. Нанберг тощо), меншою мірою — з позиції функціональної се
мантики (О. Бондарко, А. Ендрюз та ін.). Відносно рідкісним є типологічне
зіставлення систем особових репрезентацій у мовах різних типів (праці
К. Майтинської, С. Крилова, Н. Соколовської, А. Кібрика, К. Гале, Кр. Хауен-
шільд та ін.). Поліпарадигмальні дослідження 4 особових указівних репрезен
тацій раніше не проводилися. Відсутні такі дослідження й у функціонально-се
мантичному аспекті. Категорію особовості, як правило, дослідники розгля
дають у її займенникових репрезентаціях (займенники та займенникові слова),
що, звичайно, по-різному позначилося на їхніх функціонально-семантичних
якостях. Визначальною диференційною ознакою семантики вказування є не
лише власне особове значення, а вказування на особу (в усіх зіставлюваних
мовах), спосіб її дії (в аналізованих споріднених мовах) та відношення до пред
мета / суб’єкта комунікації5. Головними їх функціями є: вживання замість но
мінації особи, предмета, для лаконічності, уникнення повтору, для ухилення
від чіткого формулювання думки 6 7, а також в окремих випадках — для вира
ження ввічливості, адже за часів праіндоєвропейської мови система особових
указувань (дейктичних) була побудована на іменникових репрезентаціях форм
ввічливості1.
Розглянемо системи особових координат та їх основні функціонально-се
мантичні типи репрезентацій в українській, російській та англійській мовах із
залученням поліпарадигмального підходу.
Система origo К. Бюлера, як відомо, є загальним принципом семантичної ор
ганізації мови 8, за яким утворюються його численні мовні та мовленнєві фун
кціонально-семантичні репрезентації. Системотворчим та базовим фактором у
ній виступає спостерігач 9, або мовець, тобто особа, щодо якої визначаються
певні просторово-часові та інші параметри мовлення. Отже, через категорію
особового вказування й особовості система координат (не лише часових) висту
4 Детальніше див.: Кубрякова E. С. Эволюция лингвистических идей во второй половине
XX в. (опьгг парадигмального анализа) // Язык и наука конца XX в.— М., 1995.— С. 144—238;
Терехова С. І. Поліпарадигмальний підхід у науці про мову (на прикладі аналізу концепту
«система координат») // Мовна освіта в контексті Болонських реалій : Тези доп. наук. конф.
кафедри ЮНЕСКО Київ. нац. лінгв. ун-ту.— К., 2005.— С. 42—44.
5 Пор.: Есперсен О. Философия грамматики.— М., 1958.— С. 90-95; Блумфилд Л. Язык.—
М., 1968.— С. 60; Бенвенист Э. О субъективности в языке // Общая лингвистика.— М.,
1974.— С. 292-300; Бенвенист Э. Природа местоимений// Общая лингвистика.— М., 1974.—
С. 285-291; Wikipedia, 2006 : personal deixis.
6 Есперсен О. Зазнач, праця.— С. 90.
7 Леман В. Ф. Индоевропеистика сегодня // Вопр. языкознания.— 1987.— № 2.— С. 25;
Маковский М. М. Большой этимологический словарь современного английского языка.— М.,
2005.— С. 14,272.
8 Бюлер К. Теория языка // Репрезентативная функция языка.— М., 2002.— С. 74—135;
Тараненко О. О. Принцип андроцентризму в системі мовних координат і сучасний тендерний
рух // Мовознавство.— 2005.— № 1.— С. 3; Человеческий фактор в языке: коммуника
тивность, модальность, дейксис / Ред. Н. Д. Арутюнова и др.— М., 1992.— С. 160.
9 Кравченко А. В. Вопросы теории указательности: Эгоцентричность. Дейксис. Индек-
сальность.— Иркутск, 1992.— С. 51-56.
С. I. Терехова_______________________________________________________________
50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2
пає показником суб’єктивності в мовах 10 11. Суб’єкт задає координати вказування
та систему часової організації як для акту мовлення, так і для тексту п .
У кожній із зіставлюваних мов MO — репрезентації особового вказування
утворюють структуровану ієрархію і, таким чином, оформлюють цілісну, пов
ноцінну підсистему мови — функціонально-семантичне поле особового вказу
вання (ФСП OB). Межі категорії особового вказування як внутрішньомовної
підсистеми виходять за рамки ФСП OB, поширюючись на деякі класи іменни
ків, прислівників, часток тощо, чому сприяють їх функціонально-семантичні оз
наки, які дозволяють поділити їх на просубстантивні, проад’єктивні, проадвер-
біальні, проінфінітивні та продієслівні12. В англійській мові серед аналізованих
MO більше поширений займенниково-іменниковий біфункціоналізм, побудова
ний на ідентифікаційному компоненті номінативної та вказівної семантики,
який дозволяє поперемінно актуалізувати в контексті зазначені функції MO.
Унаслідок цього поширеними в аналізованих мовах є перехідні вказівні репре
зентації, тобто такі, за яких якість указування змінюється під впливом контек
стуального оточення, інтенції та комунікативної мети мовця. Найчастіше в
українській та російській мовах виявляється дейктично-референційна та но-
мінативно-референційна перехідність, в англійській мові — референційно-ана-
форична.
ФСП OB є структурованим у зіставлюваних мовах за основними 13 та додат
ковими критеріями функціонально-семантичного опису:
1) за способом категоріального вираження — займенники (особові, віднос
ні, зворотні, заперечні, неозначені, присвійні та ін.), займенникові прислівники
особової та зворотної семантики (незначною мірою поширені в українській та
російській мовах), займенникові іменники з особовою ознакою істот, особові
прислівники (в українській та російській мовах);
2) за якістю репрезентованого вказування — особові, просторово-особові
(більш характерні для англійської мови), особово-часові, комплексні;
3) за стилістичними конотаціями — нейтральні (переважно в усіх мовах)
стилістично забарвлені, характерні для іменників з особовою ознакою істот ук
раїнської та російської мов;
4) за типом указування — вказівні MO «чистої» семантики (дейктичні,
референційні особові репрезентації, анафоричні особові MO); MO перехідної
вказівної ознаки (дейктично-референційні MO: предметно-особові MO, узага
льнені особові MO, особові MO збірної семантики тощо), референційно-ана-
форичні MO;
_____________________________________Типологія вказівних особових репрезентацій
10 За Е. Бенвеністом — дейксис та система часових координат (Бенвенист Е. Зазнач,
праця.— С. 292-300).
11 СарабьевА.В. Субъективность в языке как основание текстлингвистического ана
лиза / / 1 Научная студенческая конференция : Сб. докл.— М., 2002.— С. 36-37.
12 Проінфінітивні та продієслівні репрезентації виділяються О. Єсперсеном в англійській
мові, проте в сучасних українській та російській мовах і розмовному мовленні все частіше
вживаються дієслова укр. зробив, зробила, зробили', рос. сделал, сделала, сделали замість
інших смислових дієслів, у чому вбачають їх певну займенникову функцію: укр. він мав
перемогти, і він зробив це; рос. он должен был победить, и он сделал это тощо (Див.:
Єсперсен О. Зазнач, праця.— С. 91; Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном осве
щении.— М , 1956.— С. 154; Collinson W. Е. Indications // Language Monographs.— Baltimore,
1937.— N 17.— P. 20-34; Человеческий фактор...— С. 159, 161-162).
13 Див.: Терехова С. І. Типологія дейксису (на матеріалі української, російської та англій
ської мов) // Мовознавство.— 2004.— № 2-3.— С. 48-54.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 51
5) за походженням указівної семантики — первинні вказівні MO та MO, у
яких указівна (найчастіше референційна) семантика є вторинною, як правило,
вона виступає суміжним компонентом ідентифікації номінативних одиниць;
6) за якістю тендерної ознаки — а) тендерно марковані вказівні та номіна
тивно-вказівні MO персоніфіковані: чоловічі, жіночі, збірні, так звані середні);
неперсоніфіковані (як правило, збірні MO); б) тендерно немарковані номінатив
но-вказівні MO;
7) за частиномовною та функціонально-семантичною належністю —
а) традиційно досліджувані особові займенники (див. праці К. Бюлера, К. Бруг-
мана, Е. Бенвеніста та ін.), які здатні реалізувати власне дейктичне значення;
б) анафоричні (укр. це — те; рос. это — то; англ, this — that14 тощо) та рефе-
ренційно-анафоричні вказівні займенники (укр. такий; рос. такой; англ, such
тощо). Ступінь їхньої дейктичності низький; в) зворотні та означальні займен
ники, що можуть виражати поряд із їхньою традиційною ідентифікаційністю
особи референційні відношення в тексті; г) «особові» прислівники, які репре
зентують перехідний дейктично-референційний тип указування: поодинокі пер
соніфіковані MO (укр. особисто, укр., рос. персонально; рос. лично; англ, per
sonally та ін.); поширені в українській та російській мовах тендерно немарковані
вказування на належність певній особі або спосіб дії (укр. по-моєму, по-вашому;
рос. по-моему, по-вашему; англ, on smbd’s own); тендерно марковані MO — реп
резентації особових указувань (укр. no-її, по-жіночому — по-його, по-чоловічо
му; рос. no-её, по-женски— по-его, по-мужски; англ, like a lady, like a man та ін.);
ґ) вікові особові репрезентації, серед яких є тендерно марковані та немарковані
MO (укр. по-дитячому, по-дорослому; рос. по-детски, по-взрослому; англ.
childsh, like a child, like an adult та ін.). У споріднених мовах такі MO утворюю
ться переважно за відомою референційно-номінативною моделлю — «по- +
прислівник на -ому, -ему / -єму».
Крім наведених вище функціонально-семантичних репрезентацій, диферен
ційованих за їхніми граматичними категоріями відносно чітко, у зіставлюваних
мовах наявні окремі функціонально-семантичні репрезентації особового вказу
вання як у їх частиномовних, так і в окремих граматичних формах. Це насампе
ред: д) ввічливі форми (у тому числі звернення), які крім дейктично-референ-
ційної семантики передають ставлення мовця до адресата, задають тон / рівень
спілкування і, таким чином, відтворюють національно-культурну специфіку ка
тегорії особовості; е) загальні номінативно-референційні MO, переважно реп
резентовані MO соціальної (тендерної, вікової, професійної, статусної та ін.) ди
ференціації. їх основна функція полягає у відносній можливості ідентифікувати
соціальну належність особи / осіб. Такі репрезентації поширені й серед пито
мих, і серед запозичених MO. У цій функції запозичення, як правило, вживаю
ться для надання відповідного національного колориту контексту або для під
креслення соціального статусу особи, акцентування ставлення до неї з боку
інших (субординаційного, шанобливого або іронічного). І нарешті, є) персо
ніфіковані та загальні номінативно-топомнестичні MO, які вказують на націо
нальну, територіальну або адміністративно-територіальну належність особи і в
такий спосіб виражають ставлення носіїв певної мови до представників інших 14
14 Варто зазначити, що наведені англійські MO функціонально-семантично ширше реп
резентовані, ніж їхні відповідники в зіставлюваних споріднених мовах. В деяких випадках
вони реалізують і анафоричне, і референційно-анафоричне значення.
С. I. Терехова_______________________________________________________________
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2
народів через наявність / відсутність ввічливих, сленгових, просторічних коно-
тованих MO тощо 15.
Ступінь вияву якості особового вказування, як і багатьох інших указівних
типів, підпорядкований критеріям означеності/ неозначеності, визначеності/
невизначеності, наявності / відсутності номінативного компонента семантики,
наявності/відсутності референційно співвідносних особових ознак: адміністра
тивно-територіальної, національно-етнічної належності особи, її вікової, со
ціальної («родинної», партійної, професійної, неформальної тощо) категорії. Ці
ознаки по-різному поєднуються в зіставлюваних MO. На основі їх більшо
го/меншого ступеня вияву в зіставлюваних мовах оформлені наведені типи
репрезентацій особових указувань.
У структуруванні тематичних груп (ТГ), зокрема їх синонімічних парадигм
та мікропарадигм, головну роль відіграють опозитивність (усі ТГ повністю або
частково побудовані на антонімії синонімічних парадигм та синонімії анто
німічних парадигм, які, до речі, в деяких випадках простежуються досить непо
слідовно), градація та особова вказівна співвіднесеність. При цьому як для пози
тивних, так і для негативних градацій «засоби градуювання використовуються
не тільки для відбиття відмінностей у ступені ознаки, але й з метою акцентуван
ня, привернення уваги адресата, збільшення комунікативного навантаження по
відомлення» 1б.
Тип мови в багатьох аспектах визначає якість указівних (та інших) репрезен
тацій. Традиційними типами репрезентацій ФСП OB у зіставлюваних мовах
виступають указівні та особові займенники: перші — як найузагальненіші ана-
форики, другі — як найегоцентричніші вказівні MO, що організовують центр
координат комунікації. Дейктичними репрезентаціями, фактично, є лише особо
ві займенники. Як указівні MO вони відрізняються від інших репрезентацій сис
теми координат найвищим ступенем узагальненості17, хоча вияв цієї ознаки має
різний ступінь і може змінюватися контекстуально в деяких MO: укр., рос. я,
англ. І є найузагальненішими, оскільки будь-яка особа може ідентифікувати се
бе таким чином. Однак в усіх зіставлюваних мовах цей тип MO не виражений
щодо іншої особи, не мовця. Менший ступінь узагальненості мають займенники
2-ї та 3-ї особи однини і ввічливе укр. ви, рос. вы. їхня функціональна обмеже
ність полягає в неспроможності бути вживаними мовцем щодо себе (крім виявів
синдрому роздвоєння особистості). Виняток становлять укр. ви, рос. мы (1-а
особа однини) для царських осіб. Займенники 2-ї та 3-ї особи множини мають
дещо менший ступінь відносності, як і збірні вказівні репрезентації, виражені
займенниковими іменниками.
Мовний матеріал свідчить про те, що в українській мові і дещо менше — в
російській референційні відношення, зокрема їх дейктично-референційний та
анафорично-референційний типи, мають більше виявів їхньої контекстуальної
зумовленості, ніж безпосередньої «словникової» закріпленості. В англійській
мові на особові типи указування має вплив синтагматична закріпленість, відпо
відна їхнім семантичним репрезентаціям. Для українських та російських MO се-
15 Наприклад: укр. прост, москалі, рос. прост, хохлы·, пор. також номінації англ, militants
«воїни» та укр. бойовики, рос. боевики щодо ісламських угруповань у Чечні, Осетії (на
приклад, у «BBC London News», «CNN News») тощо.
16 Дорда С. В. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань, що передають
каяття (на матеріалі англійської мови) : Автореф. дис.... канд. філол. наук.— К., 1996.— С. 3.
17 Бенвенист Э. Зазнач, праця.— С. 285-291.
_____________________________________Типологія вказівних особових репрезентацій
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 53
мантична зворотність — це переважно актуалізація і деактуалізація вказівних
референційної, дейктичної та номінативної особової семантики.
Традиційними типами особового вказування в зіставлюваних мовах є безпо
середньо вказівні займенники, які в англійській мові нерідко мають індивіду
альну або обмежену сполучуваність, проте репрезентують однакові типи вказу
вань — дейктично-анафоричне, референційно-анафоричне та власне анафоричне:
укр. цей, сей 18 19, діал. сесе (СУМ, XI, 193; IX, 110, 150) — той, розм., підсил.
отой, ось той (СУМ, X, 172—177; V, 807), тот (СУМ, X, 212); рос. этот
(ССРЛЯ, XVII, 1944-1948) — тот (ССРЛЯ, XV, 711-723); англ, this — that
(OED, XI, 250-254, 322-324). Референційно-анафоричний тип указування влас
тивий означальним займенникам: укр. такий, такий-то, розм. таківський,
пестл. такісінький, пестл., рідк. такісічкий (СУМ, X, 22, 23); рос. такой, тако
вой, таков, розм. таковский, такой-то, такой-сякой (ССРЛЯ, XV, 56-63); англ.
such, such a kind o f smbd / smth, so-and-so 19 (OED, X, 86-89; IX, 346-348). їхнім
спільним референційно-означальним значенням є «саме такий, еталонний»,
спільним анафоричним ЛСВ — «такий, як зазначено вище». Ці MO, вживані як
указівні репрезентації, передають власне дейктичне значення. Анафоричними
репрезентаціями є вказівні частки: укр. це (також і в підсилювальних уживан
нях), заст. се (СУМ, XI, 190; IX, 107), ось, розм. осьо, ось-ось (СУМ, V, 766) —
те, то (СУМ, IX, 110); рос. это — то (ССРЛЯ, XVII, 1944; XV, 507-511); англ.
this — that (OED, XI, 250-254,322-324). їх не можна вважати безвідносними, ос
кільки компонент співвіднесеності з певним предметом, суб’єктом, дією тощо є
постійним і обов’язковим для наявності анафоричної семантики.
Разом із тим серед мовознавців немає єдиного погляду щодо якісного складу
репрезентацій аналізованого ФСП, що зумовлено їхніми різноструктурними ти
пами. Дослідники германських мов переважно визначають такі функціональ
но-семантичні та функціонально-граматичні типи проформ: особовий тип (пер
ша, друга, третя і четверта форми), число (однина, двоїна, «квадральне» та
множина), тип включення / невключения, рід (чоловічий, жіночий, середній
(«нейтральний»), семантичний клас, морфологічний клас, граматичні відношен
ня (підмет, додаток, ергативний підтип, абсолютив...), семантична роль (агенс,
патієнс), використання (формальне / неформальне, регулярне / нерегулярне),
просторове та часове розташування 20. Дослідники слов’янських мов, як прави
ло, відносять до репрезентацій аналізованого ФСП особові, присвійні та власне
вказівні займенники 21. Проте в досліджуваних мовах спостерігається певна
морфолого-синтаксична трансформація, унаслідок якої деякі вказівні особові
репрезентації поступово оформлюють окрему групу MO, частково співвіднос
18 В українській мові про поширеність і актуальність цих MO свідчить велика кількість
сталих сполучень, зокрема фразеологізмів, побудованих на їх основі: ні в сих, ні в тих, ні з
сього, ні з того, ні се, ні те, цими днями тощо (СУМ, IX, 110). Важливим є те, що анафоричний
компонент вказівної семантики в них також зберігається.
19 На відміну від інших зіставлюваних МО, англ, so-and-so є біфункціональним; як
прислівник ця MO репрезентує спосіб дії — «так-то, таким чином» і вторинно вказує на
анафоричну співвіднесеність (OED, X, 86-89; IX, 346-348).
Schächter S. Proforms.— P. 24—25 (http://www.sci.org/lmguistics/Bibliography Linguis-
tics/Schachter 1985); Crystal D. A first dictionary of linguistics and phonetics.— Version 5.0 / pub
lished on CD-ROM by SIL International, 2003.— P. 5, 247; Glossary o f linguistic terms / Gen. ed.
Eugene E. Loos, Anderson S. at all.— Vers. 5.0. by SIL International 2003.— P. 11; Wiki
pedia (http://en.wikipedia.org/wiki/) та ін.
21 Жовтобрюх M. А., Кулик Б. М. Зазнач, праця.— С. 306-325; Виноградов В. В. Зазнач,
праця.— С. 227-271; Курс сучасної української літературної мови.— С. 312-316; Куче
ренко І. К. Зазнач, праця.— С. 268-285.
С. I. Терехова_______________________________________________________________
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2
http://www.sci.org/lmguistics/Bibliography
http://en.wikipedia.org/wiki/
них з предикатами і / або таких, що вказують на особовий спосіб дії або ставлен
ня мовця чи іншої особи до предмета мовлення. Наприклад, в аналізованих мо
вах такі MO поширені у вигляді прислівникових сполучень: укр. на мій погляд,
як на мене, вам здається, на їхню думку; рос. на мой взгляд, что касается меня,
вам кажется, по их мнению-, англ, from ту point o f view, as for me, it seems to you,
as to their opinion та ін. У мовленні українців та росіян нерідко зустрічаються
MO, утворені від подібних прислівникових сполучень, наприклад: укр.
по-моєму, по-вашому, по-твоєму, по-їхньому, рос. по-моему, по-вашему, прост.
no-ихнему та ін. У російській мові такі MO є стилістично нейтральними і утво
рюються за моделлю «по- + присвійний займенник на -ому(-ему)» від особових
займенників 1-ї, 2-ї та 3-ї осіб без обмежень. Про їхню поширеність у мові та
мовленні свідчать різноманітні розмовні й іноді просторічні MO позитивної та
негативної семантики: рос. по-нашенски, по-ихненски, не по-нашенски та ін. В
англійській мові типовими відповідниками є вказівні особові сполучення, утво
рені за моделями: «оп + присвійний займенник + opinion», «on + присвійний
займенник + own», «as for + присвійний займенник у родовому відмінку», «as +
особовий займенник + say, think, guess та ін.», наприклад: оп ту own, on his opin
ion, as she considers, as for him та ін.
Іншим типом аналізованих MO в усіх зіставлюваних мовах є репрезентації, ут
ворені на основі зворотних займенників у синтаксичній функції обставини спосо
бу дії, як правило, постпозитивні щодо означуваного іменника або займенника.
В усіх зіставлюваних мовах спостерігається тенденція до певної конкретиза
ції вказівної семантики через номінативно-ідентифікаційні значення, що в свою
чергу ґрунтується на займенниковій або іменниковій семантиці професійної,
вікової та іншої соціальної належності особи. Такі MO поширені в мові та
мовленні в їх позитивному та негативному вираженні, проте стилістичне розша
рування для них майже не характерне, напр.: укр. по-товариському, по-това-
риськи, по-людському, по-людськи; рос. по-товарищески, не по-людски; англ.
like friends, as people do тощо.
Отже, поряд із традиційними типами вказівних особових репрезентацій
(особові, в тому числі ввічливі форми, присвійні, вказівні, частково заперечні та
питальні займенники) в зіставлюваних мовах повністю або частково особове
вказування передають: 1) референційно-дейктичні MO адміністративно-тери
торіального особового вказування; 2) кількісні референційно-особові MO;
3) соціально-статусні особові номінативно-вказівні репрезентації: а) «родин
ні» особово-референційні MO; б) «вікові» референційні та референційно-дей
ктичні MO; в) «релігійні» референційні MO прямої та переносної (метоніміч
ної) семантики; г) референційні вказування, утворені на основі уособлення
(нерідко зоонімічного походження); ґ) референційні соціально-статусні MO ад
міністративно-територіальної, професійної, «характерної» та ін. семантики;
4) «граничні» особові вказування різного ступеня вияву ознаки; 5) неозначені
вказівні особові репрезентації. Відповідним чином аналізовані MO групуються
в ТГ у складі ФСП OB.
Перелічені репрезентації по-різному виявляють указівні функції. Серед них
переважно представлені поліфункціональні MO референційного та референцій-
но-дейктичного типів за рахунок їх частково вказівної природи. Завдяки наявно
му ідентифікаційному компоненту семантики референційне співвідношення
певною мірою характерне і для номінативних одиниць, наприклад, для іменни
ків, що вказують на родинні стосунки; прислівників способу дії, які визначають
_____________________________________Типологія вказівних особових репрезентацій
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 55
соціальні, часово-вікові, деякі зворотні відношення та «ввічливі» форми вказів
них та номінативно-вказівних репрезентацій тощо. Очевидно, їх правомірно
відносити до займенникових іменників. Окремим типом указівних MO на позна
чення соціальних відносин є мікропарадигма «релігійно-вказівної» семантики з
розвиненими референційно-анафоричними відношеннями, побудованими на
основі метонімічних або метафоричних переносів. Поширеним різновидом ре
лігійно-особового типу вказування є порівняння на основі співвідношення рис
характеру або зовнішності певної особи з персонажами та героями, які є відоб
раженням релігійного / атеїстичного світосприйняття людини.
Ознака гендерності виявляється по-різному й непослідовно представлена в
усіх зіставлюваних ФСП OB, навіть серед її типових репрезентацій — особових
займенників.
Модель референційного співвідношення укр., рос. «по- + прислівник на
-ому, -ему / -ему» у складі зіставлюваних ФСП OB характерна майже для всіх
ТГ і поєднує відповідну вказівну семантику зі способом дії і відповідною особо
вою референцією. Особливо поширені в українській та російській мовах MO, які
вказують на професійну, вікову, адміністративно-територіальну, соціальну
належність та історичну персоніфікованість. Значна кількість специфічних ре
презентацій, побудованих за цією моделлю, представлена в українських та ро
сійських ТГ особових та зворотних указувань. Якщо між просторовими та часо
вими вказуваннями «перехідною зоною» є MO просторово-часової семантики,
то серед ТГ ФСП OB в усіх зіставлюваних мовах є особово-часові MO («історич
ні», «вікові» та «родинні») та соціально-статусні MO («професійні», «родинні»,
національно-культурні, харйктерні, адміністративно-територіальні та ін.). На
межі номінативних та вказівних відношень перехідність встановлюється через
неозначені, означальні, кількісні, граничні та питальні репрезентації.
Таким чином, основними функціонально-семантичними типами репрезента
цій особових указувань у зіставлюваних мовах і мовленні є: особові, вказівні,
особово-вказівні, присвійні, означальні, зворотні, кількісні, питально-відносні
та неозначені MO, серед яких значно переважають займенники відповідних роз
рядів. Усі вони різною мірою передають узагальнено-предметні або узагальне-
но-кількісні відношення. Ступінь вияву цієї/цих ознак співвідносний зі ступе
нем вияву та якістю репрезентованого ними вказування. Поліфункціоналізм
серед цих MO не дуже поширений. Типовими його виявами є іменниково-зай
менниковий частиномовний біфункціоналізм та особово-вказівна і питально-
відносна семантична перехідність, яка, безумовно, впливає на якість цього
вказування (відповідно, актуалізує або дезактуалізує його), ступінь прозорості
висловлення, в контексті якого вжиті аналізовані MO, і ширше — на інтенцію
комунікації. Такі MO виражають у зіставлюваних мовах дейктичний, референ-
ційно-дейктичний, референційно-анафоричний та анафоричний типи указува
нь. Як свідчить проведений аналіз, у зіставлюваних мовах і мовленні вказівна
функція (особливо в її перехідних репрезентаціях) може розвиватися на основі
ідентифікаційного компонента семантики MO за умов певної функціональної
відповідності контексту. Для переважної більшості зіставлюваних MO харак
терний дейктично-референційний біфункціоналізм, при якому первинне дей-
ктичне значення MO набуває контекстуальної референційності через синтак
сичний повтор. У художній, поетичній мові та іноді в розмовному мовленні
такими MO можуть бути специфічні метафоричні та ідіоматичні звороти тощо.
У кожній з мов є чимало репрезентацій соціального дейксису, виражених пе
реважно займенниками (в усіх зіставлюваних мовах), займенниковими прислів-
С. I. Терехова_______________________________________________________________
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2
Типологія вказівних особових репрезентацій
никами (в споріднених мовах, що зіставляються), а також іменниково-займен
никовим функціонально-семантичним паралелізмом (в усіх зіставлюваних
мовах). Паралелізм виявляється в можливості біфункціональних MO репрезен
тувати особові (переважно номінативно-референційні) вказування через ужи
вання як особових займенників в іменниковій функції, так і загальних іменників
та співвідносних з ними тендерно маркованих MO як узагальнених особово-вка
зівних репрезентацій, що так само, як і займенники, набувають конкретизації,
вживаючись щодо певної особи. Ці MO виконують у зіставлюваних мовах і мов
ленні також референційно співвідносну функцію. їхніми основними типами є
загальні рольові номінації родинних, професійних, національно-етнічних та ад
міністративно-територіальних MO. Вони виражають редукований тип вказуван
ня, утворений на основі ідентифікаційного компонента номінацій і, як правило,
підсилений додатковими контекстуальними дейктичними або анафоричними
M O .
Особові займенники, зокрема першої особи однини, є найегоцентричнішими в
системі просторових, часових та особових координат. В усіх зіставлюваних мовах
це поліфункціональні MO, здатні актуалізувати дейктичний, референційно-дейк-
тичний, референційний та номінативний типи репрезентацій на основі їх первин
ної вказівної семантики. Рівноцінними їм щодо якості вказівної ознаки можуть
бути особово-вказівні займенники та співвідносні з ними номінативні одиниці.
Подальші дослідження особових указівних репрезентацій потребують по
глибленого, детального опрацювання їх у психолінгвістичному, когнітивному,
прагматичному підходах, що істотно збагатить сучасну загальну та типологічну
лінгвістику, а також їх окремі напрями.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
ЕСУМ — Етимологічний словник української мови : В 7 т. / Інститут мовознавства
ім. О. О. Потебні,— К., 1982-2004,— Т. 1-4.
МСДЯ — Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка. 1893 :
В 3 т.— М., 1958.
ССМ — Словник староукраїнської мови XTV-XV ст. : В 2 т.— К., 1977-1978.
ССР ЛЯ — Словарь современного русского литературного языка : В 17 т.— М. ; Ле
нинград, 1958-1967.
СУМ — Словник сучасної української мови : В 11 т.— К., 1970-1981.
ЭСРЯ — Этимологический словарь русского языка / Сост. А. Преображенский :
В 2 т. — М., 1910-1914.
ЭСРЯ — ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка.— М., 1987.—
Т. 4.— 864 с.
LDCE — Longman Dictionary of Contemporary English.— Harlow, 2003.— 1949 p.
LDELC — Longman Dictionary of English Language and Culture. Get to the heart o f the
language. New edition.— Longman: Corpus Network, Peasons Longman.—
1620 p. (www.longman.com.dictionaries).
OED — Oxford English Dictionary : In 13 vol.— Oxford, 1970.
ODEE — Oxford Dictionary o f English Ethymology.— Oxford, 1966.— 1024 p.
Wikipedia — http://en.wikipedia.org/wiki
S. I. TEREKHOVA
THE TYPOLOGY OF PERSONAL DEMONSTRATIVE REPRESENTATIONS (basing
on Ukrainian, Russian and English)
This article is focused on the problem of typology and contrastive analyses of personal language
units representing different referential types in Ukrainian, Russian and English. The levels o f analy
ses are: functional-semantic field, thematic group, paradigms, words and word combinations. Com
mon and specific features of these unites o f the languages and speech were described as general cha
racteristics o f deictic and other referential types and their functioning in the compared languages.
K e y w o r d s : functional-semantic field, reference and its types, contrastive analyses.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 57
http://www.longman.com.dictionaries
http://en.wikipedia.org/wiki
|