Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства

Рецензія на книгу: Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства. К. : ВЦ «Академія», 2006. — 424 с.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Лучик, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2007
Schriftenreihe:	Мовознавство
Schlagworte:	Рецензії та анотації
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182911
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства / А. Лучик // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 90-92. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-182911
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1829112022-01-24T01:26:58Z Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства Лучик, А. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства. К. : ВЦ «Академія», 2006. — 424 с. 2007 Article Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства / А. Лучик // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 90-92. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182911 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та анотації Рецензії та анотації
spellingShingle	Рецензії та анотації Рецензії та анотації Лучик, А. Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства Мовознавство
description	Рецензія на книгу: Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства. К. : ВЦ «Академія», 2006. — 424 с.
format	Article
author	Лучик, А.
author_facet	Лучик, А.
author_sort	Лучик, А.
title	Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства
title_short	Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства
title_full	Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства
title_fullStr	Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства
title_full_unstemmed	Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства
title_sort	кочерган μ. п. основи зіставного мовознавства
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Рецензії та анотації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182911
citation_txt	Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства / А. Лучик // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 90-92. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT lučika kočerganmposnovizístavnogomovoznavstva
first_indexed	2025-07-16T02:12:02Z
last_indexed	2025-07-16T02:12:02Z
_version_	1837767775605489664
fulltext	ється, не Платон, а Плутон (с. 57). Ім’я богині забуття Lëthë, правильно передане на с. 291, в іншому місці (с. 65) записане як Lëtë (ім’я — від уславленої річки забуття в Аїді Лети). Бог моря й мореплавства Poseidon транскрибується то як Посейдон, то як Поси- дон (с. 240 та ін.) тощо. У книзі трапилося кілька українізмів, а вона ж написана, нага даємо, російською мовою. Так, регулярно за мість рос. гречанка вживається лексема гре киня, пор. ще двоина замість двойственное число (с. 312), из праславянским замість с праславянским та ін. Є і просто недогляди. Наприклад, підрозділ «Зооніми» почина ється реченням «Зооніми — вид ойконімів» (с. 37), хоч автор прекрасно знає, що це вид онімів, а ойконіми, назви поселень, — інший їх вид. В іншому місці сплутано мови сатем і кентум (с. 81). Рецензії та анотації_________________ Але все це — саме технічні огріхи й не догляди. Вони не відбивають думок автора. Суть, зміст монографії — це розкриття но вих шляхів антропонімічних досліджень. Книга містить насичені й ґрунтовно побудо вані етимологічні словники давньогрецьких чоловічих (с. 103-225) та жіночих (с. 268- 304) імен. Розглянуто всі способи словотво ру антропонімів, з аналізом усіх використо вуваних суфіксів та суфіксів-флексій (і прос то флексій) і всі деталі їх сполучуваності та уживаності. І все це супроводиться концеп туальними думками, що вносять чимало но вого в антропоніміку і взагалі в науку про мову. У цілому монографію В. О. Горпинича слід визначити як помітне досягнення ук раїнської ономастики. Ю. КАРПЕНКО (Одеса) К о ч е р г а н Μ .П. ОСНОВИ ЗІСТАВНОГО МОВОЗНАВСТВА К. : ВЦ «Академія», 2006. — 424 с. Напрям зіставного мовознавства в Україні тривалий час залишався без узагальнюваль- них праць, у яких можна було б знайти мето дологічні й методичні засади цієї дисцип ліни, її мету й завдання, принципи й підходи, а також відповіді на багато інших питань, пов’язаних із зазначеною сферою наукової діяльності. В останні роки на гуманітарних факультетах вищих навчальних закладів курс «Основи зіставного мовознавства» посту пово переходив із дисципліни за вибором в обов’язкову, хоча ґрунтовного науково-ме тодичного забезпечення стосовно цього досі не було. Книга Μ. П. Кочергана «Основи зістав ного мовознавства» є своєчасною працею, спрямованою на розв’язання проблем вис вітлення найважливіших спільних і відмін них ознак мов світу на всіх рівнях структури. Підручник добре структурований. Він міс тить 4 логічно організованих розділи. Перший розділ «Загальні питання зістав ного мовознавства» присвячений теоретичним засадам цієї наукової галузі, формулюванню її предмета і завдань, об’єкта дослідження. Тут обстоюється доцільність терміна зістав- не мовознавство, аргументуються можли вість та необхідність зіставлення будь-яких мов незалежно від типологічної структури, зазначається, що їх може бути не тільки 2-3, а й більше, доводиться, що зіставлення мо жуть бути корисними як у діахронічному, © А. ЛУЧИК, 2007 90 так і в синхронічному плані. По суті, теоре тичний розділ Μ. П. Кочерган намагається подати за тією традиційною схемою, яку наслідують практично всі автори підручни ків, але у викладі положень аналізованої пра ці є своя важлива відмінність. Якщо перед укладачами підручників з тієї чи іншої галузі лінгвістики переважно постає проблема вибору слушного несупе- речливого погляду з численного розмаїття наукових підходів до певної теоретичної проблеми, то авторові «Основ зіставного мо вознавства» здебільшого доводиться форму лювати основні положення цієї дисципліни самотужки. Щоб продемонструвати самос тійність зазначеного лінгвістичного напряму та його відмінність від суміжних галузей, по рівняльно-історичного мовознавства, типо логії, перекладознавства тощо, у підручнику обстоюється власний метод дослідження, формулюються основні принципи та етапи зіставного аналізу, простежуються глибинні корені цієї лінгвістичної дисципліни, яка бе ре початок від праць Панінні (IV ст. до н. е.) та М. Барона (400 р. до н. е.). Автор показує, що нинішнє зіставне мовознавство є зв’язко вою ланкою між фундаментальною лінгвісти кою і прикладними аспектами мовознавства. Перший розділ чітко відмежовує зіставне мовознавство від суміжних дисциплін, дає уявлення про доцільність / недоцільність тих або інших зіставних пошуків, дозволяє ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 орієнтуватись у літературі з цієї наукової га лузі. Оскільки зазначена праця є підручни ком, у кінці цього розділу, як і всіх наступ них, пропонуються запитання та завдання, формулювання яких здійснено так, щоб за лучити студентів до дискусії, активізувати їхню діяльність у сфері зіставного мово знавства. Досконало орієнтуючись у розмаїтті під ходів стосовно зіставних досліджень, автор обирає у праці, присвяченій зіставному мо вознавству, найнадійніший, на наш погляд, шлях подальшого представлення мате ріалу — опис порівневого зіставлення мов них систем. Це знаходить відображення у назвах і змісті трьох наступних розділів: «Зіставна фонетика і фонологія», «Зіставна дериватологія і граматика», «Зіставна лекси кологія і фразеологія». Другий розділ під ручника починається із розмежування двох напрямів зіставних досліджень: фонетики і фонології. У зіставних дослідженнях звуко вих систем Μ. П. Кочерган виділяє два нап рями: встановлення співвідношення між зву ками зіставлюваних мов та порівняння акустичних властивостей таких мов. Докладніше подаються аспекти зістав лення фонологічних систем: кількість і якість інвентарю фонем, їхні позиційні зміни та випадки нейтралізації, комбінаторика й оточення фонем тощо. Усі ці аспекти дослідження підтвер джуються як самостійними пошуками авто ра, так і посиланнями на результати дослід жень фахівців, задіяних у галузі зіставної фонології. Так, Μ. П. Кочерган подає можли ві розбіжності стосовно співвідношення го лосних і приголосних фонем на прикладі по над 10 мов світу, характер і силу фонемних опозицій ілюструє висновками Р. Якобсона, Г. Фанта і М. Халле. Аспекти зіставного ана лізу голосних фонем висвітлюються за шіс тьома критеріями із залученням даних май же 20 мов світу. У зіставленні приголосних встановлюються розбіжності стосовно їх нього кількісного складу, з ’ясовується, що коливання у складі приголосних становить від 8 (таїтянська мова) до 78 (убихська мова) фонем, висвітлюються і найяскравіші якісні розбіжності приголосних, а також встанов люється важливість показників їхньої час тотності. Зіставленню структури складів у мовах світу передує теоретичне обґрунтування цього лінгвістичного поняття із з ’ясуванням його основних властивостей, встановленням крите ріїв, за якими може здійснюватися зазначений аналіз, порівнянням понять складу і силабеми. У підручнику детально описуються властивості наголосу в акцентних і тона льних мовах, пропонуються класифікації мов залежно від типу наголосу, з-поміж них виокремлюються анакцентні мови, в яких фонологічна цілісність слова забезпечується іншим, ніж в акцентних і тональних мовах, шляхом. Таким способом відбувається пере хід до поняття сингармонізму і його функцій у монгольських та тюркських мовах. Отже, у розділі, присвяченому зіставній фонетиці і фонології, висвітлюються вже отримані нау кові результати, а також визначаються мало досліджені аспекти цієї галузі. Розділ «Зіставна дериватологія і грамати ка» поділено на підрозділи «Словотвір у зіс тавному аспекті», «Морфологічні системи мов», «Граматичні категорії» та «Зіставний синтаксис». У такому поділі чітко просте жується позиція автора щодо обсягу поняття граматики, до якої він зараховує морфологію і синтаксис, а окремим підрівнем вважає сло вотвірний ярус. Хоча ще в 60-ті роки у слов’янському мо вознавстві 1.1. Ковалик започаткував напрям зіставної дериватології, порівняно із зістав- ною фонетикою ця галузь є менш дослідже ною. Про це свідчать і нечисленні напрацю в а т и у лексикографічній практиці. Зокрема, в українському мовознавстві, крім «Україн сько-російського словотворчого словника» 3. С. Сікорської ’, інші праці нам принаймні невідомі. Отже, автору при висвітленні мате ріалу з дериватології доводиться керуватися порівняно невеликою кількістю науково-ме тодичних видань з цього питання. Тому, хоча й констатується, що зіставлятися можуть словотвірні гнізда і словотвірні категорії, ме тодика зіставного дослідження ілюструється переважно за допомогою аналізу способів словотворення української мови порівняно з англійською, шведською, норвезькою, ні мецькою, тюркськими та іншими мовами. Перевага тут надається зіставленню спосо бів словотворення в українській та англій ській мовах. Останнє стосується і питань висвітлення зіставного дослідження морфо логічних систем. Цьому передує подання та ких важливих положень, як способи та фор ми вираження граматичних значень, яких у мовах світу фіксується чимало. В ана лізованому підручнику вони не лише чітко систематизовані, а й підтверджуються вдало підібраним фактичним матеріалом з-понад двадцяти різноструктурних мов світу. Як у зіставному аналізі, так і в описі кон кретної мови світу традиційно важливе міс це приділяється дослідженню граматичних категорій. З цих питань існує чимала кількість наукової літератури, причому подекуди до сить суперечливої. Варто лише згадати про висвітлення категорії часу, наприклад, у сло в’янських мовах, де й досі не встановлено 1 _________________ Рецензії та анотації 1 Сікорська 3. С. Українсько-російський слово творчий словник.— К., 1985.— 188 с. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 91 навіть кількості одиниць часових протистав лень. Зокрема, російські вчені здебільшого наполягають на тричленній системі, а нау ковці інших слов’янських держав вважають такі системи, крім російської і білоруської мов, чотиричленними, тобто такими, що включають, крім теперішнього й майбутньо го, два минулі часи. Упорядкування та пред ставлення у доступний спосіб наукових роз робок у цій галузі, а також самих лінгвістичних фактів, пов’язаних із грама тичними категоріями, потребує неабиякого лінгвістичного відчуття і досвіду, що і вия вив автор «Основ зіставного мовознавства». В аналізованій праці спочатку пропо нуються іменні, потім дієслівні граматичні категорії, передує кожній із них визначення, яке подекуди супроводжується іншими, ніж у автора, поглядами, часто встановлюється перспектива опрацювання того чи іншого ас пекту викладеної проблематики. Підрозділ, присвячений зіставному син таксису, поділено на дві частини — слово сполучення як одиниця зіставних дослідже нь та речення у зіставному аспекті. Стосовно цього пропонуються різні напрями та мето дики зіставлення, аналізуються й вагомі до сягнення в цій галузі. На жаль, Μ. П. Кочер- ган, хоч і досить повно використовує набутки українських мовознавців, при ви світленні зіставного синтаксису випустив з поля зору важливі праці з порівняльної гра матики слов’янських мов О. С. Мельничука, зокрема «Розвиток структури слов’янського речення» 2, де, на наш погляд, чи не найгрун- товніше висвітлені подібності та відмінності у структурі слов’янських простих і складно підрядних речень. Як відомо, сферою уподобань Μ. П. Ко- чергана є зіставна лексикологія. Саме її ас пектам присвячена докторська дисертація, монографія та десятки статей ученого, який, до того ж, є організатором конференцій із проблем зіставної семантики. Тому й розділ «Зіставна лексикологія і фразеологія» по дається переважно як результат власних ав торських наукових досліджень і узагальнень. До таких передусім належить відстоювання принципу системності зіставлення в лекси кології, польовий принцип та використання прийому компонентного аналізу. Саме аргу ментації останнього як провідного методу в зіставній лексикології присвячені численні публікації автора, що знайшло відображення і в аналізованій книзі. Крім того, тут ґрун товно подається й опозиційний метод, гіпе- ро-гіпонімічні відношення у лексиці. Окремі Рецензії та анотації_________________ 2 Мельничук О. С. Розвиток структури слов’ян ського речення.— К. 1966.— 324 с. 92 параграфи присвячені фоновій лексиці, сло вам-символам, синонімії, міжмовній омо німії, безеквівалентній лексиці та іншим важливим питанням. Усе це сприяє форму ванню цілісного уявлення про стан та пер спективи окресленого напряму зіставного мовознавства. Узагалі аналізований підручник пропо нує можливості зіставлення одиниць прак тично всіх ярусів мовної системи. Винятком стосовно цього є морфонологічний підрівень, який, на жаль, залишився поза межами ре цензованої книги. У попередніх своїх працях Μ. П. Кочерган доводив наявність морфоно логічного рівня, зараховуючи його до про міжних ярусів мови3, тому незрозумілою є відсутність морфонології в галузі зіставного мовознавства, хоч, як нам здається, її місце в такому контексті є досить важливим. У розв’язанні складних питань зіставно го мовознавства читачеві допоможе і запро понований наприкінці підручника «Короткий термінологічний словник», що складається майже з 700 реєстрових одиниць, які позна чають найновіші наукові поняття (корпусна лінгвістика, ментальні репрезентації, кон цепт, концептуальний аналіз) або функціо нують як традиційні лінгвістичні терміни. Щоправда, вважати такий словник коротким можна лише з огляду на стислість його тлу мачної частини, за кількістю ж представле них у ньому реєстрових одиниць він може становити окрему лексикографічну працю. Суттєвою за обсягом є і запропонована Μ. П. Кочерганом література із зіставного мовознавства, що всебічно відбиває сучасні досягнення в цій галузі слов’янських учених, але праці західноєвропейських та американ ських дослідників представлені переважно виданнями до 80-х років. Аналізована книга, видана як підручник для студентів вищих навчальних закладів на матеріалі з-понад 220 мов світу, стане в наго ді не лише студентам, а й усім фахівцям, за- діяним у галузі зіставного мовознавства. Автор висвітлює програмні питання курсу «Основи зіставного мовознавства», а також переконливо обстоює позиції лінгвістичного напряму, окреслює подальші шляхи його розвитку, бачить його перспективність та щиро ділиться проблематикою, вартою ува ги фахівців. А. ЛУЧИК 3 Кочерган Μ. П. Загальне мовознавство. — К., 1999, — С. 136-140. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2

Кочерган Μ. П. Основи зіставного мовознавства

Institution

Ähnliche Einträge