Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві
У статті обговорюється питання застосування теорії функціонально-семантичного поля як основи (tertium comparationis) міжмовного зіставлення.
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2007
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182966 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві / Μ.П. Кочерган // Мовознавство. — 2007. — № 4-5. — С. 13-19. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-182966 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1829662022-01-27T01:26:36Z Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві Кочерган, Μ.П. У статті обговорюється питання застосування теорії функціонально-семантичного поля як основи (tertium comparationis) міжмовного зіставлення. The paper addresses the issue of applying the functional-semantic field theory as tertium comparationis for the cross-language comparison. 2007 Article Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві / Μ.П. Кочерган // Мовознавство. — 2007. — № 4-5. — С. 13-19. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182966 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті обговорюється питання застосування теорії функціонально-семантичного поля як основи (tertium comparationis) міжмовного зіставлення. |
| format |
Article |
| author |
Кочерган, Μ.П. |
| spellingShingle |
Кочерган, Μ.П. Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві Мовознавство |
| author_facet |
Кочерган, Μ.П. |
| author_sort |
Кочерган, Μ.П. |
| title |
Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві |
| title_short |
Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві |
| title_full |
Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві |
| title_fullStr |
Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві |
| title_full_unstemmed |
Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві |
| title_sort |
теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182966 |
| citation_txt |
Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві / Μ.П. Кочерган // Мовознавство. — 2007. — № 4-5. — С. 13-19. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT kočerganmp teoríâfunkcíonalʹnosemantičnogopolâííízastosuvannâvzístavnomumovoznavství |
| first_indexed |
2025-07-16T02:22:24Z |
| last_indexed |
2025-07-16T02:22:24Z |
| _version_ |
1837768436281769984 |
| fulltext |
Μ. Π. КОЧЕРГ AH
ТЕОРІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ
І ї ї ЗАСТОСУВАННЯ В ЗІСТАВНОМУ МОВОЗНАВСТВІ___
У статті обговорюється питання застосування теорії функціонально-семантичного поля
як основи (tertium comparationis) міжмовного зіставлення.
К л ю ч о в і слова: міжмовне зіставлення, метамова (основа зіставлення, tertium com
parationis), методика міжмовного зіставлення, функціонально-семантичне поле.
При будь-якому зіставному дослідженні мов потрібно мати основу для зістав
лення. Ефективність контрастивного аналізу залежить від вдало вибраного
еталона (основи порівняння, спільного знаменника, tertium comparationis), на ос
нові якого визначається реалізація певної ознаки. Тому дослідники-контрасти-
вісти вважають, що для цього потрібно створити особливу метамову. Метамова,
як правило, не відображає прямо жодної з реально наявних мовних систем, а
втілює в собі певний ідеальний тип, що служить інструментом порівняння
реальних систем. Така метамова повинна мати, по-перше, найменування всіх
одиниць і властивостей мов — об’єктів дослідження (у ній повинні бути пред
ставлені універсальні властивості всіх мов); по-друге, вона повинна мати вира
ження для різних характеристик цих мов; по-третє, вона має бути зручною для
зіставлення з усіма мовами. В ідеалі метамова повинна бути універсальною для
порівняння систем різних мов (відомих і невідомих). Конкретні мови уявля
ються як вияви мови-еталона і виводиться з неї. Характеристика конкретної мо
ви полягає у вказівці на шлях переходу до неї від мови-еталона. Порівняння мов
із єдиною мовою-еталоном позитивно вплинуло б на результати дослідження: до
зволило б отримати найбільш однорідні результати, які б легко піддавалися зіс
тавному аналізу. У цьому випадку набір відмінностей від мови-еталона
становив би специфічну характеристику досліджуваної мови. На жаль, до цього
часу така мова не сконструйована, хоча пошуки її тривають. Одні вчені уявляють
її у вигляді суми абстрагованих дефініцій, «які пояснюють будову всіх мов без
їхніх типологічних відмінностей» *, інші— як «систему ознак і правил, що існує
незалежно від конкретних мов і прийнята гіпотетично-евристично» 1 2. На думку
В. Г. Гака, взагалі існує три головні можливості основ для порівняння: 1) одна
із зіставлюваних мов; 2) сконструйована індуктивно на основі зіставлюваних
мов мова-еталон, яка має всі значення, що реалізуються хоча б в одній із них;
1 Рождественский Ю. В. Типология слова.— М., 1969.— С. 40.
2 Helbig G. Zu einigen Problemen der konfrontativen Grammatik und der Interferenz in ihrer
Bedeutung für den Fremdsprachenunterricht // Wiss. Ztschr. Humboldt Univ.— Berlin, 1973.—
S. 173.
© Μ. П. КОЧЕРГAH, 2007
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4—5 13
3) абсолютна мова-еталон, що містить категорії форм і значень, виявлених
дедуктивно 3.
На практиці дотепер у ролі метамови найчастіше використовують одну із
зіставлюваних мов. Наприклад, при зіставленні англійської та української мов
відштовхуються як від першої мови, так і від другої. Зіставний опис при цьому
значно різниться. Якщо відштовхуватися від англійської мови як основи зістав
лення, то, наприклад, важливо було б з ’ясувати, які засоби має українська мова
для передачі значень англійських артиклів. Якщо за основу взяти українську мову,
то необхідно показати, як в англійській мові передаються значення українських
видових форм дієслова. Звідси зіставлення з певного мовою, умовно прийнятою
за еталон, не має абсолютного характеру і приводить до відносних результатів,
які не завжди дають надійні підстави для якихось висновків. Правда, саме шля
хом порівняння рідної мови як вихідної (еталона) з іноземною можна повно і
легко виявити контрасти (аломорфні риси), але таким способом не можна вияви
ти діалектику всезагального, особливого й одиничного і не можна побудувати
однаковий опис мови-об’єкта. У багатьох випадках така мова-еталон не матиме
найменувань для властивостей мови-об’єкта (категорію означеності / неозначе
ності в німецькій чи англійській мові не можна описати через систему україн
ської, а категорію виду української мови через систему англійської, німецької,
французької чи італійської). Зіставлення, де вихідним пунктом виступає одна з
порівнюваних мов, отримало назву однобічного (одностороннього). За такого
підходу, хоче цього дослідник чи ні, він змушений відштовхуватися від мовних
форм, а не від змісту. Якщо дослідник виходитиме з форм вихідної мови як осно
ви, еталона порівняння, у поле його зору потраплятимуть лише співвідносні
одиниці того самого структурного рівня цільової мови. Однак не слід забувати
про можливість передачі одних і тих самих значень засобами, які належать до
різних мовних рівнів. Так, наприклад, в українській мові дія, що почалася в ми
нулому і триває в момент мовлення, може бути виражена тільки на лексичному
рівні (Іван продовжує працювати), тоді як в англійській мові — на лексичному і
морфологічному (John continues to work і John has been working). В українській
мові запитання і ствердження можуть розрізнятися інтонаційно, а в англій
ській — граматично за допомогою допоміжного дієслова do. Пор. : Ви знаєте, де
магазин. Ви знаєте, де магазин? You know where the shop is. Do you know where
the shop is? Каузативність у тюркських мовах передається одиницями морфем
ного рівня, а в англійській мові — словами або словосполученнями. Оскільки
кожна мова по-своєму кодує (концептуалізує й категоризує) дійсність, то для
встановлення еквівалентних співвідношень потрібно враховувати всі різнорів-
неві засоби вираження в кожній із зіставлюваних мов.
Нарешті, результати, отримані внаслідок однобічного аналізу, не можуть
бути об’єктивними і вичерпними, оскільки в цій ситуації друга мова розгля
дається в дзеркалі першої мови.
Ці недоліки в зіставному дослідженні семантики можуть бути подолані за
стосуванням опрацьованої О. В. Бондарком теорії функціонально-семантичного
поля. Функціонально-семантичне поле — це система різнорівневих мовних оди
ниць (лексичних, морфологічних, синтаксичних), здатних виконувати одну спільну
функцію на основі спільності категоріального змісту. Іншими словами — це
угруповання граматичних і лексичних одиниць, що ґрунтуються на певній по
няттєвій категорії, а також різні комбіновані (лексико-синтаксичні і т. ін.) засоби
Μ. Π. Кочерган______________________________________________________________
3 ГакВ.Г. О контрастивной лингвистике // Новое в зарубежной лингвистике.— Μ.,
1989,— Вып. 25,— С. 16.
14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4-5
певної мови, які взаємодіють на основі спільності їх семантичних функцій
(наприклад, функціонально-семантичне поле фазовості, часу, каузативності,
особи тощо) 4.
Узагалі О. В. Бондарко запропонував три поняття, на яких можуть ґрунтува
тися зіставні дослідження: «семантична категорія», «функціонально-семантич
не поле» і «категоріальна ситуація». Семантична категорія (на нашу думку, її
краще називати поняттєвою категорією)— незалежна від конкретного формаль
ного вираження інваріантна семантична константа (наприклад, якість, кількість,
визначеність / невизначеність, градація, посесивність, аспектуальність, темпо-
ральність, таксис, модальність, персональність тощо). Семантичні (поняттєві)
категорії є універсальними. Функціонально-семантичне поле — двостороння
одиниця, що об’єднує інваріантне значення і різносторонні формальні засоби
його вираження. На відміну від семантичної категорії функціонально-семантичне
поле відображає специфічну побудову і специфічне функціонування семантич
ної категорії у порівнюваних мовах. Категоріальна ситуація — основа для пара
дигматичного узагальнення функціонально-семантичного поля. Це виражена
різними засобами висловлення типова змістова структура, що ґрунтується на
певній граматичній категорії й утвореному нею в даній мові функціонально-се
мантичному полі і являє собою один із аспектів загальної ситуації, передаваної
висловленням, одну з категоріальних ознак. Так, наприклад, статальність роз
кривається в семантичній структурі статальної ситуації, яка містить ряд кон
кретніших конститутивних ознак, таких, як незмінність ситуації протягом пев
ного періоду часу, тривалість, неконтрольованість ситуації суб’єктом. Зіставний
аналіз проводиться саме на основі розрізнюваного матеріалу ідентичних ситуа
цій порівнюваних мов.
Методика такого аналізу передбачає такі послідовні етапи: 1) визначення
семантичної (поняттєвої) категорії, за якою робиться намір здійснювати зістав
лення; 2) встановлення засобів вираження досліджуваної семантичної (понят
тєвої) категорії в межах функціонально-семантичного поля в зіставлюваних мовах;
3) зіставлення функціонально-семантичних полів порівнюваних мов з метою
виявлення ізоморфних та аломорфних ознак; 4) встановлення міжмовних коре
ляцій (відношень збігу, розбіжностей, міжмовних лакун та способів їх компен
сації тощо). Повний зіставний аналіз повинен завершуватися інтерпретацією
мовних контрастів етнокультурними, соціально-історичними та іншими особ
ливостями зіставлюваних мов.
Цінність такого підходу (його по праву можна назвати двостороннім, ос
кільки в основу зіставлення покладений «третій член» (tertium comparationis) —
певне позамовне поняття, не належне до жодної із зіставлюваних мов явище, де
дуктивно сформульоване метамовою) в тому, що він дає можливість виявити всі
засоби вираження чогось у зіставлюваних мовах. Наприклад, якщо дослідника
цікавлять засоби вираження дії, яка відбудеться в майбутньому, в німецькій,
французькій і англійській мовах, то він виявить, що в німецькій мові для цього
використовують 1 ) футурум {Ich werde morgen kommen «Я прийду завтра»), пре
зент у значенні футурума {Ich komme morgen), в англійській — 1) Future indefi
nite {I shall come tomorrow), 2) Future continious (77 be coming tomorrow), 3) Fu
ture з going to {I’m going to go tomorrow), 4) Present у значенні Future (7 go
tomorrow), а у французькій — 1) Futur simple {Je viendrai), 2) Présent y значенні
4 Бондарко A. В. Понятия «семантическая категория», «функционально-семантическое
поле» и «категориальная ситуация» в аспекте сопоставительных исследований // Методы
сопоставительного исследования языков.— М., 1988.— С. 12-19.
_______________________Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4—5 15
майбутнього часу (Je vais au théâtre après-demain «Післязавтра я йду до театру»),
aller + інфінітив (Je vais venir «Я зараз прийду»). Отже, за двостороннього підходу
досягається вичерпний опис досліджуваного явища. Оскільки лексичні й грама
тичні одиниці переважно є багатозначними, то тут ураховуються лише ті значен
ня, які відповідають основі порівняння. У випадку футурума це стосується його
значення «майбутнє», а не інших темпоральних і модальних значень, які також
можуть виражатися цією граматичною формою, наприклад, значення модального
(передбачуваного, можливого) теперішнього (Er wird wohl schlafen = Er schläft
wohl «Він, напевно, спить») або значення спонукального (Du wirst jetz gehen «Ти
зараз підеш»). Форма презенса цікавить нас тільки своїм значенням майбутнього
часу, її основне значення («теперішнє») тут зовсім не враховується5.
Не можна порівнювати системи часів і без залучення лексичних одиниць, які
мають темпоральне значення (Завтра я йду до театру).
Суть зіставного вивчення можна визначити як системно-функціональне зіс
тавлення ізофункціональних одиниць незалежно від того, до якого рівня мовної
системи вони належать. Процедура зіставлення ґрунтується на одному принци
пі: зіставлювані об’єкти розглядають як функціональні системи, порівняння
яких проводиться на основі ознак, релевантних для внутрішньої організації і
функціонування цих систем 6. Описуються не просто одиниці, конструкції тощо, а
їх функції.
Так, у германських, романських та деяких інших мовах існує граматична ка
тегорія детермінації (означеності / неозначеності), яка передається за допомо
гою артиклів. У мовах, у яких немає артиклів, такої граматичної категорії немає.
Однак це не означає, що означеність/ неозначеність не можна виразити в безар-
тиклевих мовах. При потребі ці значення в безартиклевих мовах експлікуються
іншими засобами — лексичними, морфологічними, синтаксичними і навіть фо
нетичними (інтонацією). Так, скажімо, в українській мові, як і в більшості сло
в’янських, означеність / неозначеність передається 1) вказівними займенника
ми цей, ця, це, ці, той, та, те, ті (цей учень, та книжка); 2) неозначеними
займенниками якийсь, якась, якесь, якісь', 3) прикметниками невідомий, незна
йомий, певний, особливий, цілий (неозначеність): Один хлопчик сказав... ; 4) част
ками тільки, ще: Тільки мати нічого не знала (означеність); Ще чашку! (неозначе
ність); 5) сполучником і: Ось і місток (означеність: «той місток, про якого йшла
мова»); 6) родовим (неозначеність) і знахідним (означеність) відмінками: купи
ти хліба — купити хліб, принести паперу — принести папір', пор. ще: Я тільки
не любив Людмилу (означеність) — Я тільки не любив Людмили (неозначеність);
7) порядком слів. Якщо іменник знаходиться перед присудком — означеність
(Хлопчик вийшов на вулицю), якщо після присудка — неозначеність (На вулицю
вийшов хлопчик). Див. переклади з англійської, французької та німецької мов, де
означені й неозначені артиклі передаються різним порядком слів в українській
мові: англ. The train has arrived—A train has arrived, фр. Le train est arrivé— Un train
est arrivé, нім. Der Zug ist angekommen — Ein Zug ist angekommen, укр. Потяг
прибув — Прибув потяг', 8) фразовим наголосом: Ось книжка (означеність),
Ось книжка (неозначеність). Однак найсильнішим засобом вираження означе
ності / неозначеності є контекст.
Μ. Π. Кочерган______________________________________________________________
5 Штернеманн Р. и dp. Введение в контрастивную лингвистику // Новое в зарубежной
лингвистике.— М., 1989.— Выл. 25.— С. 145-150.
6 Нещименко Г. П. О некоторых аспектах деривационного синтеза при сопоставитель
ном изучении славянских языков // Сопоставительное изучение словообразования славян
ских языков.— М., 1987.— С. 63.
16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4-5
Категорії виду у французькій, як і в німецькій та англійській мовах, немає,
однак видові значення тут виражаються лексично, синтаксично і морфологічно1.
Видові відтінки у французькій мові передають не самі дієслова, а часові форми.
Можна вказати на такі тенденції щодо відповідності французьких часових форм
із видовими формами української мови: Present — теперішній час недоконаного
виду, Futur — майбутній час доконаного або недоконаного виду, Futur anté
rieur — майбутній час доконаного виду, Passé composé — минулий час докона
ного виду, Passé simple— минулий час доконаного виду, Passé antérieur— минулий
час доконаного виду, Imparfait— минулий час недоконаного виду, Plus-que-par
fait — минулий час доконаного або недоконаного виду, Temps surcomposés —
минулий або майбутній час доконаного виду. Як бачимо, у французькій мові
протиставляються прості та складні часові форми й Imparfait і Passé simple, Passé
composé, що є ще одним свідченням того, що граматичної категорії виду у фран
цузькій мові немає.
Подібне можна сказати й про іспанську мову. Хоча деякі іспанські граматисти
вважають, що прості форми минулого часу, за винятком preterito indefenido, оз
начають незакінчену дію, а всі складні часові форми і preterito indefenido пере
дають обмежену в часі дію, тобто мають відтінки доконаного виду. Однак, як
правильно зазначають В. С. Виноградов та І. Г. Милославський, видове забарв
лення тут притаманне часовим формам, а не самому дієслову. Іспанські дієслова
не утворюють співвідносних між собою видових пар 7 8. Незважаючи на те, що іс
панські дієслова не мають особливих парадигм видових протиставлень, іспан
ська мова передає своїми засобами (протиставленням простих і складних часів,
лексичними й описовими засобами) видові характеристики — обмеженість і
необмеженість у часі дії, її тривалість та однократність, кратність і точковість
тощо.
В англійській мові аспектні значення передаються лексично, через контекст
у поєднанні з деякими часовими формами, які є словозмінними, тоді як у сло
в’янських мовах категорія виду є словотвірною, самостійною, незалежною від
категорії часу, хоча з нею і пов’язана. Тому є всі підстави стверджувати, що в
сучасній англійській мові дієслівної категорії виду немає, хоча вона була в дав-
ньоанглійській мові.
У балканських мовах є особливий переповідний спосіб — коментатив. Мо
вець описує факт з чужих слів, не беручи на себе відповідальності за те, чи
справді був цей факт. Пор. болт. Той си купи ново палто «Він купив собі нове па
льто» і Той си купил ново палто «Кажуть, що він купив собі нове пальто»; Той ще
жьне «Він буде жати» і Той щял да жьне «Кажуть, що він буде жати»; Няма вой
на «Війни немає» і Нямало война «Кажуть, що війни немає». В українській мові
такої граматичної категорії немає, але значення переповідності передається лек
сичними засобами — кажуть, мовляв (рос. мол, дескать, ¿)е)тощо: «Розпитували
Давида про новини, про службу. А за своє життя мовчали. Поживеш, мовляв,
сам побачиш» (А. Головко); «То родички мені й переказують: отак люди пле-
щуть, мовляв» (Г. Барвінок); «— Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви,
мовляв, їжте холодну й нетривну» (І. Нечуй-Левицький).
Оскільки при застосуванні теорії функціонально-семантичного поля просте
жується весь спектр засобів вираження певної семантичної (поняттєвої) катего-
7 Гак В. Г. Сопоставительная лексикология.— Μ., 1977.— С. 198-199; Гак В. Г. Русский
язык в сопоставлении с французским.— М., 1988.— С. 72-80.
8 Виноградов В. С., Милославский И. Г. Сопоставительная морфология русского и испан
ского языков.— М., 1986.— С. 86-94.
_______________________Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4—5 17
pii, то вона (ця теорія) є ефективним засобом виявлення в тій чи іншій мові при
хованих (криптотипічних) граматичних категорій, під якими розуміють
семантичні й синтаксичні ознаки слів, що не мають експліцитного (явного) мор
фологічного вираження, але є істотними для побудови й розуміння висловлення.
Вони (приховані категорії) впливають на сполучуваність певного слова з інши
ми словами в реченні. Інакше кажучи, це граматичні категорії, що заховані у
значеннях слів і синтаксичних зв’язках слів у реченні. Спостереження над засо
бами вираження означеності / неозначеності і особи/неособи в українській мові
дають певні підстави для інтерпретації їх як прихованих граматичних категорій.
Категорія означеності / неозначеності виявляється в тому, що означені імена
за актуального членування речення виступають темою, а неозначені — ремою:
Учитель увійшов до класу = The teacher came into the classroom', До класу ввійшов
учитель = A teacher came into the classroom. Неособові іменники не вживаються
в давальному відмінку із семантикою призначення (* купити гардини вікнам,
* дати скатертину столу), неможливі в конструкції «у N e ...» {*у вікон є гарди
ни,* у стола є скатертина), а речення однієї й тієї самої конструкції з назвою
особи і з назвою неособи дають різні трансформації: Стіл був накритий
офіціантом -» Офіціант накрив стіл', Стіл був накритий скатертиною -»
* Скатертина накрила стіл (правильно: X накрив стіл скатертиною). Прихо
ваною в англійській мові є категорія роду. Специфічне формальне вираження
цієї категорії з ’являється тоді, коли є можливість співвіднести іменник з особо
вим займенником однини (у випадку середнього роду він може також визнача
тися за питальними і відносними займенниками what, which). Так, молоді твари
ни належать до it-класу, а дорослі до he; собаки, орли й індики — до ће-класу,
кішки — до she-класу, частини тіла й увесь рослинний світ— до it-класу, країни
і штати — до she-класу, міста, суспільства, корпорації— до it-класу, привиди —
до it-класу, судно з парусом або двигуном і маленькі судна, які мають назви,—
до she-класу, безіменні човни, каное, плоти — до it-класу 9. Слово child «дитина»,
baby «немовля», infant «дитина до семи років» належать до it-класу, але конкрет
ні імена дітей до he- або she-класу. Пор.: Му baby enjoys its food «Моїй дитині по
добається її їжа», але Му baby name is Helen. See how Helen enjoys her food «Мою
дитину звуть Гелен. Подивіться, як Гелен подобається її їжа».
Використання в ролі tertium comparationis поняття функціонально-семантич
ного поля дає можливість охопити всі три аспекти (рівні) зіставного дослідження:
1) план вираження (наприклад, утворення множини, форм роду, формальні
особливості порядку слів), 2) план змісту (наприклад, граматична категорія сто
совно обсягу її значень: граматична категорія може бути в двох мовах, але
кількість субкатегорій і обсяг їх значень можуть не збігатися), 3) план функціо
нування (однина і множина в зіставлюваних мовах можуть використовуватися
по-різному). Так, в іспанській мові множина має ще значення парності ('los tíos
«дядько й тітка», los reyes «король і королева», пор. укр батьки «батько й мати»)
й експресивності {Que grande estas! Y con barbas! «Який ти великий! І з боро
дою!», буквально: Який ти великий! І з бородами!). У татарській мові множина
має специфічні значення «приблизно» {июньурталаринда «приблизно в середи
ні червня») і «ті, хто пов’язаний соціальними відносинами» {Азатлар «Азат і йо
го родина», этилэр «батько й усі, хто живе разом із ним»).
Як бачимо, поняття функціонально-семантичного поля має еталонний ха
рактер. Виділення функціонально-семантичного поля дозволяє розглядати спе
9 Уорф Б. Грамматические категории І І Принципы типологического анализа языков раз
личного строя. — М., 1972.— С. 47-48.
Μ. Π. Кочерган______________________________________________________________
18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4-5
цифіку його структурування в різних мовах і розподіл його значень між різними
мовними рівнями як особливу й індивідуальну рису кожної окремої мови.
Оскільки третім членом зіставлення тут виступає семантична (поняттєва) кате
горія, це дає змогу виявити специфіку кодування в порівнюваних мовах одного
й того самого концепту, однієї й тієї самої пропозиції тощо. Такий підхід врахо
вує весь діапазон різнорівневих засобів вираження певного значення в кожній із
зіставлюваних мов.
М. P. KOCHERHAN
THE FUNCTIONAL-SEMANTIC FIELD THEORY AND ITS IMPLEMENTATION
IN CONTRASTIVE LINGUISTICS
The paper addresses the issue of applying the functional-semantic field theory as tertium
comparationis for the cross-language comparison.
Keywords : cross-linguistic comparison, metalanguage (tertium comparationis), the metho
dology of cross-language comparison, functional-semantic field.
_______________________Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4—5 19
|