Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості

У статті простежено механізм концептуалізації образу Чорнобиль як константи сучасної української мовно-поетичної свідомості. Вказано на шляхи формування специфічного «чорнобильського» словника, наголошено на активному залученні одиниць термінологічного характеру, відзначено типи семантичного, аксіол...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Сюта, Г.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2007
Назва видання:	Мовознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182969
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості / Г.М. Сюта // Мовознавство. — 2007. — № 4-5. — С. 44-49. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-182969
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1829692022-01-27T01:26:35Z Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості Сюта, Г.М. У статті простежено механізм концептуалізації образу Чорнобиль як константи сучасної української мовно-поетичної свідомості. Вказано на шляхи формування специфічного «чорнобильського» словника, наголошено на активному залученні одиниць термінологічного характеру, відзначено типи семантичного, аксіологічного, конотативного переосмислення традиційно-поетичних одиниць, які потрапляють у поле семантичної дії стрижневої номінації Чорнобиль. In the article the mechanism of conceptualisation of the image of Chomobyl as a constant of contemporary Ukrainian language and poetic mentality has been analysed. The ways of formation of specifically Chomobyl’s vocabulary have been pointed out. The special stress has been laid on active attract of units of terminological character. Different types of semantic, axiological, connotative reinterpretation of traditionally poetic units which get into a sphere of semantical action of the principal nomination Chomobyl’ has been mentioned. 2007 Article Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості / Г.М. Сюта // Мовознавство. — 2007. — № 4-5. — С. 44-49. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182969 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті простежено механізм концептуалізації образу Чорнобиль як константи сучасної української мовно-поетичної свідомості. Вказано на шляхи формування специфічного «чорнобильського» словника, наголошено на активному залученні одиниць термінологічного характеру, відзначено типи семантичного, аксіологічного, конотативного переосмислення традиційно-поетичних одиниць, які потрапляють у поле семантичної дії стрижневої номінації Чорнобиль.
format	Article
author	Сюта, Г.М.
spellingShingle	Сюта, Г.М. Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості Мовознавство
author_facet	Сюта, Г.М.
author_sort	Сюта, Г.М.
title	Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості
title_short	Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості
title_full	Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості
title_fullStr	Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості
title_full_unstemmed	Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості
title_sort	чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2007
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182969
citation_txt	Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості / Г.М. Сюта // Мовознавство. — 2007. — № 4-5. — С. 44-49. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT sûtagm čornobilʹkonstantaukraínsʹkoímovnopoetičnoísvídomostí
first_indexed	2025-07-16T02:22:51Z
last_indexed	2025-07-16T02:22:51Z
_version_	1837768459674451968
fulltext	Г. М. СЮТА ЧОРНОБИЛЬ — КОНСТАНТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВНО-ПОЕТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ________ У статті простежено механізм концептуалізації образу Чорнобиль як константи сучасної української мовно-поетичної свідомості. Вказано на шляхи формування специфічного «чор нобильського» словника, наголошено на активному залученні одиниць термінологічного ха рактеру, відзначено типи семантичного, аксіологічного, конотативного переосмислення тра диційно-поетичних одиниць, які потрапляють у поле семантичної дії стрижневої номінації Чорнобиль. К л ю ч о в і сл ов а: константи мовної свідомості, словник сучасної української поезії, Чорнобиль. Усталення концептуальних знаків лінгвокультури, констант мовно-поетичної свідомості — процес тривалий і зумовлений цілим рядом інтра- та екстралінг- вальних чинників. Чи не єдиним винятком на тлі такої загальної закономірності можна вважати мовну константу Чорнобиль. У сучасному українському поетичному мовомисленні образ Чорнобиль вирізняється тим, що його можна: а) чітко хронологізувати; б) простежити в реальному часі механізми метафоризації та аксіологізації. Адже, як слушно стверджує І. Гоцинець, у структурі відповідної номінації «відбувся надзвичайно динамічний і виразний перехід від конкретно-предметного значення до ономас- тичного, а відтак — до поняттєвого. Під впливом потужних екстралінгвальних чинників за надзвичайно короткий проміжок часу номінація чорнобиль розши рила свій асоціативно-семантичний потенціал, стала концептуальним мовно-ча совим знаком» \ Розширення семантичної структури мовної номінації передбачає реалізацію її нових парадигматичних зв’язків як на рівні узусу, так і в системі поетичного дискурсу. І цілком очевидно, що вони істотно різнитимуться, адже, як перекон ливо доводить Л. А. Лисиченко, в систему багатозначного слова входять не всі асоціативні зв’язки, не всі значення слова, що трапляються в мовному спілку ванні, а тільки усталені, закріплені практикою . Поетична практика реалізує значно ширший спектр значень, ніж зафіксовані навіть найновішими словника ми,— саме таку тенденцію спостерігаємо при концептуалізації образу Чорнобиль як константи сучасної української мовно-поетичної свідомості. Тому спробуємо з ’ясувати семантичну динаміку зазначеної номінації в поетичному дискурсі постчорнобильського періоду та простежити механізми нарощення нових типів 1 2 1 Гоцинець І. «Чорнобиль болем України вічно буде мучити мене...» (семантичний роз виток образу Чорнобиля у мові художньої літератури 80-90-х років XX ст. // Культура слова.— К., 2004.— Вил. 64.— С. 21. 2 Лисиченко Л. А. Лексикологія сучасної української мови.— X., 1977.— С. 23. © Г. М. СЮТА, 2007 44 ЙЖУ 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4-5 сполучуваності, встановлення нових семантико-асоціативних зв’язків. Останні, зокрема, зумовлені як об’єктивним фактором топонімічної пов’язаності техно генної катастрофи з місцем розташування Чорнобильської АЕС, так і внутріш ньою (значною мірою містично-символічною) формою власної назви Чорнобиль. Отже, у розкодуванні аналізованої номінації можна відзначити два семантичні процеси: а) відштовхування від прозорої словотвірної структури апелятива чор нобиль і похідного від нього топоніма Чорнобиль {<- чорний + билина) та б) звер нення до пророчої книги Нового Завіту — Об’явлення св. Іоанна Богослова. Зафіксовані в досліджуваній поезії нові текстуальні зв’язки апелятива чорно биль розширюють його семантичний обсяг, зафіксований загальномовними словниками,— «багаторічна трав’яниста рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину»3. Оскільки «ознака, що лежить в основі внутрішньої форми слова, визначає переносність значення» 4, природно, що осмислювані в контек сті трагедії дистрибутивні ознаки «колір» (чорний) та «смак» {гіркий) симво лізуються як маркери експресивної оцінки і формують коло усталених «чорно бильських» конотацій. Відповідні поетичні контексти актуалізують фітономени чорнобиль, полин, чорнобилля, які формують синонімічний ряд, стають складни ками метафоричних структур (часто це багаточленні, семантично ускладнені словесно-образні комплекси) й експресивно взаємно підсилюють одні одних, надаючи мікроконтекстам високого ступеня емоційно-психологічного напру ження. Пор.: «Я народився в полиновім краї, Де легенди сивої розкрилля, Де себе знаходить і втрачає Вік новий в гіркому чорнобиллі» (Л. Вишеславський), «Ле тить полином баба — ледве встига чорнобилем бігти за тою здорового, тяжкою, як туча, старою коровою» (І. Драч). Синонімічний ряд фітономенів екстраполюється й на власну назву Чорнобиль, стимулюючи формування ряду стійких епітетних характеристик чорнобиль ський — чорний, гіркий, полинний, полиновий. Контексти чорнобильської поезії зу мовлюють семантичне ускладнення цих ознак, що мають спільне значення «спов нений горя, біди». Вони утворюють нові типи синтагм і вступають у нові парадигматичні зв’язки. Пор.: «Чорнобиль, наш горе-Чорнобиль, гірка твоя доля полинна» (П. Тимочко), «Це в нас алергія душі від полинного світу, І думок, що вже мають синдром планетарних трагедій, Залишає Чорнобиль в пластах постмо- дерного світу» (М. Дьомін). Звертання до тексту Об’явлення св. Іоанна Богослова виявляються у вико ристанні символу зоря Полин\ «І засурмив третій ангол,— і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повми рали з води, бо згіркла вона» (Об’явлення св. Іоанна Богослова, Гл. 10-11). Рефлексії цього символу в поезії чорнобильської тематики не тільки пов’язані з природою, характером його внутрішньої форми, а й демонструють здатність вислову прогнозувати й моделювати дискурс, «впливати на формування семан тики ключових слів, окремих словосполучень, речень чи тексту в цілому, висту пати засобом когезії, сприяти формуванню його конотативних значень, додатко вих смислових прирощень, мотивувати художній образ»5. Пор.: «І сходить над Дніпром гірка зоря-полин» (Л. Костенко), «Зоря Полин, відома з Одкровення, Упала в Прип’ять атомним вогнем» (І. Гнатюк), «Глянь: над тобою почорніла вись, А в ній звізда, ім’я якій — Чорнобиль» (П. Тимочко). 3 Словник української мови : В 11 т.— К., 1980.— Т. 11.— С. 356. 4 Сологуб H. М. Мовний портрет Яра Славутича.— К. ; Вінніпег, 1999.— С. 45. 5 ГоляничМ. І. Внутрішня форма слова і художній текст.— Івано-Франківськ, 1997.— С. 3. ___________________Ч о р н о б и л ь — константа української мовно-поетичної свідомості ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4—5 45 У багатьох поезіях відбувається стилістична адаптація сакрального вислову зоря-полин до комунікативно-прагматичних потреб «чорнобильських» текстів. Стилістично видозмінюючись, він уживається з інтенсифікованою (у формі тав тологічних і плеонастичних образів) негативною експресією та модифікованим функціонально-естетичним змістом (метонімічні перенесення, парцеляція, взаємозаміщення полин — гіркий як різні типи структурно-семантичних транс формацій символу): «Раптом зразу в пелену туману чорнобиллям чорним на Чор нобиль Впало Одкровення Іоанна» (Л. Вишеславський), «Чорнобиль наш. Зоря. Полин — підступний дар тирана, під серцем, Києве, твоїм незгоєна вже рана» (О. Лань), «Гірка зоря, що на Чорнобиль Упала нагло, як стріла, Крилом зловіс ної хвороби Усіх нас, мабуть, опекла» (І. Гнатюк). Прикметним стилістичним параметром образу Чорнобиль є його виразна ча сова маркованість. У мові поезії чорнобильської тематики це виявляється не ли ше у згадуваній уже пов’язаності з хронологічною межею 26 квітня 1986 р. (хоч і цей ракурс вимальовується досить чітко, як-от у вірші О. Бурлаки: «Двадцять шосте квітня — це траурна дата. Не забудуть ні Прип’ять її, ні Чорнобиль, Як на всю Україну четвертий реактор чорним вибухом атомні кинув хвороби»), а й передусім в аксіологічній інтерпретації цієї дати, яка «знаменувала [..] початок “нового літочислення” (назва однойменного циклу чорнобильських віршів Іва на Гнатюка) і нового напрямку художнього мовомислення» б. Семантика часо вої межі втілюється у стилістичних фігурах мовного контрасту. Контрастність характерна для мікро- і макроконтекстів, які засвідчують оцінність описів Чор нобиля «до» і «після» техногенної катастрофи. Пор.: «Дивлюсь на Чорнобиль — землю бачу усю, як є, безмежну і малу, до озарінь і смерті нетерплячу, у роз квіті [..]» (Л. Г орлач), «На пасіці в Чорнобилі бджола, Коли цвіло довкола і яріло, До вулика свого нектар несла, Святе й трудне вивершуючи діло» (В. Бровчен- ко), «Те поле святого хіба не родить вже другий рік. Заросле й забуте, ніби його Його хтось на смерть прирік [..] Засохле, як хліб на сонці, Запечене кров ’ю серць, Те поле засіяв стронцій, Страшніший за всяку смерть» (І. Гнатюк). На експресивному контрастуванні ознакових характеристик як атрибутів ключових номінацій «мир, спокій, краса» — «аварія, лихо» побудовані контекс- ти-антитези. Пор. функціонально-семантичне навантаження колористичної тріади білий (колір радості, чистоти) — чорний (колір трагедії, горя, жалоби) — голубий (колір сакрального): «Все ясно, біло так було, І раптом чорнеє крило, Що над Чорнобилем знесло Далеко в небо голубеє» (М. Кондратенко). «Межовий» статус Чорнобильської катастрофи прочитується і в розгорну тих синтаксичних конструкціях: «А великий мученик-Чорнобиль У своїй траге дії живе,— Це від неї (час його сподобить) Піде літочислення нове» (І. Гнатюк), і в дейктично-символічному образі «там, за Чорнобилем»: «Там, за Чорноби лем,— за паралеллю паралель. За паралелями — боги. Даждьбог, Сварог і Лель» (Є. Гуцало). Домінантною темою, що визначає специфічну концептуалізацію образу Чорнобиль як константи сучасної української мовно-поетичної свідомості, є аварія. У мові досліджуваної поезії вербалізація поняття «аварія» охоплює різ нопланові, подекуди стилістично аморфні образи. Це, очевидно, пов’язано із суб’єктивним сприйняттям самого вибуху на ЧАЕС, недостатністю інформації про масштаби й можливі наслідки катастрофи: «Ти [Україна] була приречена, як здобич, Ти лише тривогою жила І збирала вісті про Чорнобиль, як жебрачка крихти зі стола» (І. Гнатюк). На рівні текстотворення наслідком таких неспо діваних асоціацій образу Чорнобиля стають різновекторність стимульованих 6 ГоцинецьІ. Зазнач, праця. Г. М. Сюта_____________________________________________________________________________ 46 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4-5 ним асоціацій (Чорнобиль -> аварія, Чорнобиль -> зона, Чорнобиль -> біль, лихо, трагедія, Чорнобиль -> хвороба, смерть тощо) та строкатість поетичного слов ника, задіяного для вербалізації відповідних асоціацій. У зв’язку з цим важко вибудувати чітку, ієрархічно організовану парадигму образів, координованих розгортанням теми аварії,— настільки різноплановими й концептуально неспів- мірними виявляються номінації, поетичні вислови, фразеологізми і т. ін., що «втягуються» в поле її семантичної дії. Поетичний словник постчорнобильської епохи кардинально змінюється, поповнюючись лексичними одиницями тер мінологічного, вузькофахового характеру {реактор, саркофаг, радіонукліди, атом, стронцій, дезрозчин), а також розширюючи семантичний обсяг і сполучу ваність традиційних одиниць поетичної мови {небо, зоря, світло, вогонь, вибух і т. ін.). Показовими для поетичної мови цього періоду є номінації й вислови, що моделюють химероморфний образ Чорнобиля {привид, примара, грипозний сон тощо). Об’єднавчим стрижнем для вказаних шарів чорнобильського словника слугує однозначно негативна експресія, властива їм імпліцитно і підтримувана загальним звучанням контексту. Розглянемо для прикладу текстотвірні функції наукового терміна радіація («випромінювання, зокрема електромагнітної енергії, яким-небудь тілом // Електромагнітні хвилі, випромінювані яким-небудь джерелом» 7) — одного з найактивніших, що поповнили словник чорнобильської поезії. Включений до склад у генітивної метафори жертви радіації, він втрачає властиву йому у фахо вій метамові стилістичну нейтральність, динамічно переміщується з периферії мовного вжитку до його центру і стає носієм визначальної для чорнобильських образів експресивної ознаки «небезпека, загроза // смерть»: «Ті чорні сосни — я їх обмину, то жертви радіації вже мертві» (І. Г натюк). Кульмінаційне звучання, посилене введенням у контекст зниженого розмовного дієслова здихати, має відповідний мотив у поетичному фрагменті Л. Костенко: «Здичавілі од крові на ції Будуть щирити ікла, мов звір, І здихатимуть від радіації У роззявлених па щах нір». Слово-термін реактор, а також характеристики позначуваної ним реалії також є ознакою специфічного поетичного словника постчорнобильського пе ріоду. Відзначимо оцінність відповідних висловів, зумовлену нетиповою сполу чуваністю з абстрактом тривога — «Всі, хто живе й Чорнобилем не вбиті, не спалені в реакторі тривог» (Є. Гуцало), з дієсловом ув ’язнити — «У саркофаг ув ’язнено реактор» (А. Камінчук). Негативно-оцінну функцію виконують та кож хтонічні порівняння: «Все так негадано звершилось: Вогонь з реактора — як змій,— І світ потрапив у немилість страшного атома. Амінь» (І. Гнатюк). У поетичних творах на чорнобильську тему відбувається зміна семантики й аксіології таких традиційних одиниць поетичної мови, як світло та вогонь. Потрапляючи у сферу семантичної іррадіації понять «Чорнобиль», «саркофаг», вони стають стрижнями оформлення контекстів із загальним значенням «катаст рофа», «небезпека», «лихо», «смерть», «трагедія», розвивають не властиві для попередніх етапів реалізації національної поетики смислово-експресивні від тінки: «Те світло не зна ні кордонів, ні заборон. Воно проникає під кітель, і шкіру, і попіл. І важко іде споночілий від горя Чорнобиль, Як віск, прошиваючи у саркофазі бетон» (Б. Олійник), «Я обпалений атомним лютим, нещадним вог нем,— Хочу вижити, хочу приборкати ядерну смерть» (М. Сингаївський), «Знемагає Україна в пекельнім атомнім вогні» (В. Квітневий). Спостерігаємо усталення нової епітетної сполучуваності іменника вогонь із прикметником атомний. У межах відповідної сполуки інтенсифікується компо 7 Словник української мови.— К., 1977.— Т. 8.— С. 429. ___________________Ч о р н о б и л ь — константа української мовно-поетичної свідомості ШБИ 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4—5 47 нент «руйнація» в семантичній структурі означуваного й істотно розширюється семантичний обсяг і конотація означення. Первісне стилістично нейтральне зна чення слова атомний («пов’язаний із використанням енергії атома» 8) під впли вом екстралінгвальних факторів та контекстних умов набуває однозначного не гативно-оцінного змісту. Пор. у мовостилі І. Гнатюка: «Тривожуся, що атомні вогні Вже блискавками крешуть над тобою», «Зоря Полин, відома з Одкровення, Упала в Прип’ять атомним вогнем», «Не дай нам, Боже, каятись в одчаї, Не дай прозріти в атомнім вогні». Згадуване вже недостатнє ознайомлення із сутпо трагедії, страх перед впли вом «мирного атома» на людину спричинилися до химероморфізації образу Чорнобиля в усіх типах його метафоричної репрезентації. Передусім це вияв ляється у виразному мотиві нерозуміння, який можна було б умовно окреслити як «щось загрожує», «щось завдає болю, лиха, смерті» і т. ін. На текстовому рівні це мікрообрази привид, вигадки, химери, сон, примара, системне уживання яких також визначає лексичний образ Чорнобиля:«Неначе привид у вікні, стоїть Чор нобиль перед нами» (І. Гнатюк), «Невже Чорнобиль — вигадки, химери, грипоз ний сон, розвіяний за мить» (Л. Горлач), «І височить Чорнобиль, як примара» (В. Бутрім), «Смертельним смерчем зробиться Чорнобиль» (І. Гнатюк). Чорнобильська катастрофа осмислюється як Божий гнів, Божа кара, пор.: «Як Божий гнів, Чорнобиль Тяжіє над усім» (І. Гнатюк), «І Божий гнів Чорноби лем своїм / Впаде на нас, розверзнутий громово. Вже двічі падав, вивержений з надр» (І. Гнатюк). Домінантна для поезії чорнобильського циклу тема аварії детермінує роз гортання мікротеми зона. Стрижнева щодо неї однойменна номінація — ознака поетичного словника постчорнобильської доби — ввійшла в активний мовний обіг із 1986 р., кардинально розширивши первісне значення («1. Певний простір, район, територія, що характеризуються спільними ознаками»9) й розвинувши новий, нині вже кодифікований лексико-семантичний варіант «Територія відчу ження із забороною проживання людей, що виникла внаслідок екологічної чи технологічної катастрофи» 10. Із цим значенням слово зона актуалізоване в кон текстах, де семантика Чорнобиля реалізується в стереотипних експресивно мар кованих висловах: «“Зона Чорнобиль” — там мертва земля, Мертві оселі, діб рови, Мертві багаті родючі поля, Стихла там пісня і слово» (О. Лань), «Уже не ходить у долині трактор, Колючий дріт. То зона чи тюрма!» (А. Камінчук), «Німий Чорнобиль — справжня мертва зона. Єдине мертве місто на землі» (В. Бутрім). Функцію підсилення закладеної в нього негативної аксіології вико нують послідовно уживані епітети мертвий, німий (пор. мотив спорожніння), пенітеціарні конотації (колючий дріт, тюрма). Із семантикою лексеми зона, що репрезентує чорнобильський простір, по в’язана семантика слова дорога з аксіологічним нашаруванням «приреченість». Передусім простежуємо це на прикладі синтаксично зв’язаної прийменникової конструкції дорога на Чорнобиль, пор: «Певно, хлопці з машини й в машину!.. А Київ довкола в фонтанах хлюпоче. А їм на Чорнобиль дорога полинна. А серце за них молитися хоче» (С. Иовенко). У семантичній структурі номінації дорога ім- пліцитно наявний компонент «напрямок руху». Дієслівні конструкції, якими пе редається значення руху й конкретний напрямок руху, на зразок поспішати в Чорнобиль, летіти на Чорнобиль, іти на Чорнобиль і т. ін., містять додатковий значеннєвий відтінок «дорога невідворотності», «дорога приреченості», пор.: Г. М. Сюта_____________________________________________________________________________ 8 Там же,— К , 1970,— Т. 1,— С. 71. 9 Там же,— К , 1972,— Т. З,— С. 684. 10 Великий тлумачний словник української мови.— Ірпінь, 2001.— С. 382. 48 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4-5 «кинувши свої пости, з глибинки, із найвищої з інстанцій спішать в Чорнобиль, під крило акацій — безсмертником вкраїнським прорости» (Б. Олійник),«Летять, летять машини на Чорнобиль, на чорну жур, на погар, на біду» (Л. Горлач), «І сигналив позаду шофер. І пішла на Чорнобиль колона» (В. Осадчий). Вербалізаторами експресивно-психологічного осмислення трагедії Чорно биля, природно, виступають абстракти експресивного змісту біда, горе, лихо, драма, нещастя, трагедія і т. ін. Вони послідовно актуалізуються у складі епітетних сполук із прикметником чорнобильський (чорнобильська біда, чорно бильське лихо, чорнобильська трагедія) та генітивних метафор із власною наз вою Чорнобиль (біда Чорнобиля, трагедія Чорнобиля) як ситуативні мовні зна ки з експресією глибокого трагізму: «Він [ліс] пережив чорнобильську біду, Але його краса неопалима» (І. Гнатюк), «Біль серця не тихне. За травмою травма. Чорнобиля лихо — нечувана драма» (М. Кондратенко). Пор. участь відповідних лексем в експресивному моделюванні складного асоціативного комплексу тако го змісту: «Тихо й страшно дихають турбіни. Вже тривожність — ока не зімкне. І Чорнобиль болем України Вічно буде мучити мене» (І. Гнатюк). Показово, що дистантне розташування номінацій Чорнобиль та біль, біда в поетичному тексті не послаблюють їх асоціативного й експресивного зв’язку: «І не тільки один Чорнобиль Після року тяжких терпінь Чорним спомином, як в жалобі, перев’я зує давній біль» (І. Гнатюк), «Та Чорнобиль вічно берегтиме хрест своєї чорної біди» (І. Гнатюк). Концептуалізація образу Чорнобиль ґрунтується також на осмисленні при чин і наслідків аварії на ЧАЕС, на вербалізації понять, що пов’язані з мікроте- мою «урок», із мотивами безвідповідальності, моральної деградації тощо. На рівні тексту ця тенденція зумовлює перехід власної назви Чорнобиль у загальну («Ми у любові молимось за них, За всі людські чорнобилі і скверни», «Давно, мов зірвана печать, Мораль утратила значимість, і на путі несповідимій Німі чорнобилі кричать» — І. Гнатюк) та використання публіцистичного вислову «духовний Чорнобиль» («Хто в нашу долю тільки не втручався. В яких тенетах тільки не б’ємось. Духовний Чорнобиль давно вже почався, а ми ще тільки його боїмось» — Л. Костенко). Отже, на основі конкретних слововживань назви Чорнобиль, зафіксованих у мові української поезії після 26 квітня 1986 р., простежуємо процес вербалізації семантично-асоціативних моделей Чорнобиль -> аварія, Чорнобиль -> зона, Чор нобиль -> біль, лихо, трагедія, Чорнобиль -» хвороба, смерть, що експлікують формування відповідної константи сучасної мовної свідомості. Вона реалізу ється в характерному «чорнобильському» поетичному словнику, який не лише актуалізує лексику загальновживаного словника, а й істотно розширює, видо змінює семантичний обсяг традиційного поетичного словника. Н. М. SIUTA CHORNOBYL AS A CONSTANT OF THE UKRAINIAN LANGUAGE AND POETIC MENTALITY In the article the mechanism o f conceptualisation o f the image o f Chomobyl as a constant o f con temporary Ukrainian language and poetic mentality has been analysed. The ways o f formation o f specifically Chomobyl’s vocabulary have been pointed out. The special stress has been laid on active attract o f units o f terminological character. Different types o f semantic, axiological, connotative re interpretation o f traditionally poetic units which get into a sphere o f semantical action o f the princi pal nomination Chom obyl’ has been mentioned. K e y w o r d s : constants o f language mentality, vocabulary o f modem Ukrainians poetry, Chom obyl’. ___________________Ч о р н о б и л ь — константа української мовно-поетичної свідомості ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 4—5 49

Чорнобиль — константа української мовно-поетичної свідомості

Репозитарії

Схожі ресурси