Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови
Відтворення функціонально-комунікативних аспектів у тлумаченні слів в академічному тлумачному словнику української мови передбачає врахування етнолінгвістичних і мовно-культурологічних чинників слововживання. Передбачено введення в тлумачний словник вербальних символів, концептів, стереотипних імен...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2007
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182977 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови / В.І. Кононенко // Мовознавство. — 2007. — № 6. — С. 3-11. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-182977 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1829772022-01-28T01:26:19Z Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови Кононенко, В.І. Відтворення функціонально-комунікативних аспектів у тлумаченні слів в академічному тлумачному словнику української мови передбачає врахування етнолінгвістичних і мовно-культурологічних чинників слововживання. Передбачено введення в тлумачний словник вербальних символів, концептів, стереотипних імен і висловів, паремій та інших складників національного культурного простору. 2007 Article Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови / В.І. Кононенко // Мовознавство. — 2007. — № 6. — С. 3-11. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182977 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Відтворення функціонально-комунікативних аспектів у тлумаченні слів в академічному тлумачному словнику української мови передбачає врахування етнолінгвістичних і мовно-культурологічних чинників слововживання. Передбачено введення в тлумачний словник вербальних символів, концептів, стереотипних імен і висловів, паремій та інших складників національного культурного простору. |
| format |
Article |
| author |
Кононенко, В.І. |
| spellingShingle |
Кононенко, В.І. Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови Мовознавство |
| author_facet |
Кононенко, В.І. |
| author_sort |
Кононенко, В.І. |
| title |
Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови |
| title_short |
Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови |
| title_full |
Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови |
| title_fullStr |
Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови |
| title_full_unstemmed |
Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови |
| title_sort |
функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182977 |
| citation_txt |
Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника української мови / В.І. Кононенко // Мовознавство. — 2007. — № 6. — С. 3-11. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT kononenkoví funkcíonalʹnokomuníkativníaspektiakademíčnogotlumačnogoslovnikaukraínsʹkoímovi |
| first_indexed |
2025-07-16T02:24:05Z |
| last_indexed |
2025-07-16T02:24:05Z |
| _version_ |
1837768538470744064 |
| fulltext |
В. І. КОНОНЕНКО
ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНІ
АСПЕКТИ АКАДЕМІЧНОГО ТЛУМАЧНОГО
СЛОВНИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ________
Відтворення функціонально-комунікативних аспектів у тлумаченні слів в академічному
тлумачному словнику української мови передбачає врахування етнолінгвістичних і мовно-
культурологічних чинників слововживання. Передбачено введення в тлумачний словник вер
бальних символів, концептів, стереотипних імен і висловів, паремій та інших складників на
ціонального культурного простору.
К л ю ч о в і сл ов а: етнолінгвістика, лінгвокультурологія, національно-культурний ком
понент, текст, функціонально-комунікативний аспект, прагматика.
Опрацювання методологічних засад нового академічного словника української
мови передбачає, з одного боку, доконечне врахування теоретичних і практич
них набутків у галузі української лексикографії, зокрема в фундаментальних
працях останнього періоду *, з другого боку — обговорення питань подальшого
удосконалення принципів і підходів у складанні реєстру, характері дефініцій,
доборі ілюстративного матеріалу тощо. З огляду на те, що в «Словнику україн
ської мови» в 11-ти томах (СУМІ) під ідеологічним тиском обмежено відтво
рено передусім етнолінгвокультурологічні надбання українського народу,
проблематика їх уведення до статей тлумачного словника потребує нового
осмислення, бодай у дискусійному плані.
Зазначимо, що в останній період в українському і зарубіжному мовознавстві
опрацьовано концепції та принципи укладання етнолінгвістичних і лінгвокуль-
турологічних словників, опубліковано серію довідкової продукції цього типу 1 2.
Попри їхню орієнтацію виключно на «етнографічний, етнокультурний, етно-
філософський, етнопедагогічний, етнографічний, етнопсихологічний, міфоло
гічний, релігійний та інші національно забарвлені смислові підтексти»3, визна
чені такими словниками ступінь культурологічної інформації, обшир залучених
1 Див.: Широков В. А. Феноменологія лексикографічних систем.— К., 2004.— 326 с.;
Широков В. А. Елементи лексикографії.— К., 2005.— 303 с.; Клименко Н. Ф., ПещакМ. М.,
Савченко І. Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики.— К., 1982.— 252 с.;
Тараненко О. О. Новий словник української мови.— К. ; Кам’янець-Подільський, 1996.—
170 с.
2 Див., зокрема: Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : Словник-довід-
ник.— К., 2006.— 703 с.; Степанов Ю. С. Константы : Словарь русской культуры.— 3-є изд.,
испр. и доп.— М., 2004.— 991 с.; Русское культурное пространство: Лингвокультуроло
гический словарь / Брилева И. С., Вольская Η. П., Гудков Д. Б. и др.— М., 2004.— 315 с.;
Słownik stereotypów і siïnboli ludowych / Bartmiński J., Niebrzegowska S.— Lublin, 1999.—
Cz. 1,— 481 s.
3 Жайворонок В. В. Зазнач, праця.— С. 4.
© В. І. КОНОНЕНКО, 2007
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6 З
B. І. Кононенко_________________________________________________________________________
до них комунікативних стереотипів, як видається, мають бути враховані як при
тлумаченні слів загального реєстру, так і в окремо поданих статтях. Значення на
ціонально-культурної спрямованості нового словника зумовлене й тим, що без
достатнього знання ментально-культурних концептів, образів, символів, стерео
типів тощо утруднено включення в мовнокультурний простір тисяч і тисяч чле
нів українського суспільства. Система так званих національно-культурних мов
них компонентів, лінгвокультурем, ключових слів, різного роду знаків етнічної
культури, що відтворюють ментефакти, має знайти в універсальному словнику
активного типу 4 — звичайно, з огляду на його тлумачний реєстрово-норматив
ний характер — концептуально визначене місце.
Визнання доцільності відтворення в тлумачному словнику лінгвокультуро-
логічної домінанти5 вимагає окреслення перспектив теоретичного опрацювання
багатьох комунікативно-прагматичних аспектів його складання. Принципового
значення набуває, зокрема, встановлення місця й ролі лінгвокультурологічних
понять у кваліфікації лексичних репрезентантів різноаспектної словникової ін
формації. Обмеження, що їх зазнає тлумачний словник за умов дотримання
принципу «мінімального тлумачення» (minimal definition) б 7, потребують, з одного
боку, визначення мінімальних обсягів етнолінгвокультурологічного матеріалу,
з другого — включення достатніх в інформативному плані даних щодо перифе
рії інших «семантичних станів» 1. Постає проблема розрізнення етнолінгвокуль-
турологічних тлумачень на кшталт тлумачень словника «Славянские древности»
за редакцією М. І. Толстого 8 й тих дефініцій енциклопедичного й лінгвістичного
змісту, що їх подає словник тлумачного типу. Ускладненим є не стільки тлума
чення окремого національно-культурного компонента (слова або його значень),
скільки опрацювання єдиних принципів і підходів до такого опису, що забезпе
чувало б послідовність і систематичність в інтерпретаціях відповідного мовно-
культурологічного матеріалу.
У поле зору лексикографа потрапляють не тільки основні значення (лексичні,
граматичні, стилістичні та ін.), а й семантичні конотації, асоціативно-оцінні на
шарування, різного роду експресиви тощо. Йдеться про доцільність орієнтації
не стільки на значення слова чи вислову, скільки на зміст у його співвіднесеності з
текстом 9, ситуацією, комунікативно-прагматичним планом. Визначити в діапа
зоні смислових реалізацій відповідні контекстові етнокультурологічні компо
ненти й знайти їм місце в комплексі лексико-семантичних характеристик можна
лише спираючись на загальну модель словника. Ремарки типу образно, у порів
нянні, використовувані в СУМІ, не дадуть змоги відтворити складну картину ко
нотативної, асоціативно-оцінної інформації; потребують виділення в дефініціях
символічний, алегоричний, стереотипний, асоціативний та оцінний компонен
ти; очевидно, можуть бути наявні й короткі історико-культурологічні та етно-
4 Тараненко О. О. Зазнач, праця.— С. 3.
5 Воробьев В. В. Лингвокультурология: теория и методы.— Μ., 1997; Маслова В. А.
Лингвокультурология.— М., 2001.— 204 с.; Красных В. В. Этнопсихолингвистика и линг
вокультурология.— М., 2002.— 284 с.; Кононенко В. І. Українська лінгвокулыурологія.— К.,
2007.— 326 с.
6 Филлмор Ч. Дж. Об организации семантической информации в словаре // Новое в
зарубежной лингвистике.— М., 1983.— Вып. 14.— С. 27.
7 Широков В. А. Елементи лексикографії.— С. 226.
8 Славянские древности : Этимологический словарь : В 5 т. / Под ред. Н. И. Толстого.—
М„ 1995,— Т. 1.— 577 с.
9 Мельчук И. А. Опыт теории лингвистических моделей «Смысл -> Текст».— М., 1974.—
C. 3; Апресян Ю. Д. Прагматическая информация для толковых словарей // Апресян Ю. Д.
Избранные труды : В 2 т.— М., 1995.— Т. 2.— 767 с.
4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6
лінгвістичні коментарі. Розширення плану змісту слова потребує нової рубрика
ції, що відкриє можливість «формувати словникові статті найрізноманітнішої
складності. Лексичне значення розбивається на таку кількість рубрик і підруб
рик, що вимагає опрацьований фактичний матеріал» 10 11 (не виключено, що етно-
лінгвокультурологічні тлумачення мають отримати окрему рубрикацію).
Опрацювання ілюстративного матеріалу лінгвокультурологічного спряму
вання окреслить нові щодо наявних у СУМІ підходи у визначенні їхньої тексто-
творчої функції. Численні смислові варіації концептуального, символічного на
повнення реєстрового слова, не завжди чітко виявлені конотації, іноді
приховане нюансування значення викликають потребу певного розширення
контексту з тим, щоб репрезентувати глибинну структуру п , спираючись на ар
тефакти, лінгвокультурологічний зміст.
Обов’язковим складником тлумачень передусім предметних найменувань
має бути опис їхніх символічних значень, що взагалі не знайшли відтворення в
СУМІ. Звичайно, через розмитість, нестійкість змісту багатьох вербальних сим
волів їхнє тлумачення ускладнюється, проте навіть перерахування основних ко-
нотацій, що визначають символізм слів і висловів, має знайти відображення в
словнику, бо без відповідних дефініцій не буде відтворено національної картини
життя українців 12. Скажімо, символ зозуля — один із центральних у символіці
слов’ян — в українському світобаченні є втіленням ідеї суму, горя, загибелі, не
щасного кохання, розлуки, провідництва, уособленням удовиці, страдниці, на
реченої тощо; пор.: «...це не символ грізної долі, древнього fatam, нечутливого й
суворого, котрий вражає без жалю, відкриває себе не для спасіння жертви, а для
того, щоб додати бідному серцю смутку, показати нікчемність людської істоти,
що безсила встояти проти зірки нещасливої» 13. Навести ілюстрації до вживання
слова зозуля в різних символічних значеннях тлумачний словник, очевидно, не в
змозі, однак позначити основні зони подібного смислового варіювання, мабуть,
доцільно.
Прикметне в цьому плані тлумачення слова рушник. Вочевидь, недостатньо
позначити, що рушник традиційно використовується для оздоблення житла, в
українських народних обрядах і т. ін. (СУМ, 8, 919); має бути відтворене його
символічне значення як оберега, образу щасливої долі, благополучного подруж
нього життя, благословіння, високої шани і под. Потребує визначення в новому
словнику образно-символічне слово китайка, відсутнє в СУМІ (4,155) (за слов
ником В. Жайворонка, це символ жалоби, привабливості14; це також оберіг:
«Китайкою повивала, Всіх святих благала, Та щоб йому всі святії Талан-долю
слали» — Т. Шевченко).
Недостатньо навести низку стійких утворень зі словом чуб у значенні «бити
ся», «сваритися» (СУМ, 11, 371) і под.; доцільно пояснити, що з давніх часів чуб
в українців був символом чоловічої гідності й тому вважався недоторканним 15
тощо.
Смислове наповнення вербальної символіки пов’язує сучасні уявлення з
архетипами, язичницькими й біблійними образами, літературною традицією,
що — бодай в обмеженому викладі — мало б знайти відбиток у словникових
тлумаченнях. Наприклад, переносні й фразеологізовані значення слова камінь,
10 Клименко Н. Ф.,ПещакМ. М., Савченко І. Ф. Зазнач, праця.— С. 12
11 Там же.— С. 279.
12 Кононенко В. І. Символи української мови.— Івано-Франківськ, 1996.— С. 8-22.
13 Костомаров М. І. Слов’янська міфологія.— К., 1994.— С. 31.
14 Жайворонок В. В. Зазнач, праця.— С. 515-517.
15 Кононенко В. І. Символи української мови.— С. 168—169.
_______ Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6 5
B. І. Кононенко_________________________________________________________________________
наведені в СУМІ (4, 84), зрештою, відтворюють давню віру в силу священного
каміння, пор.: наріжний камінь, камінь спотикання·, а також час не розкидати, а
збирати каміння, де каміння — «розкидані й понівечені людські душі»; каміння
як предмет поклоніння визначає символічні значення слова («твердість»,
«міць», «сила», «непорушність», «невблаганність», «надійність», «скорбота»,
«пам’ять», «вічність» та ін.); пор., зокрема: «Не ждіть ніхто милосердя: Я камінь
з Божої пращі» (О. Ольжич). Не можна знехтувати й кольоровою символікою,
яка нерідко передає національне світобачення. Принаймні щодо таких кольорів,
як білий, чорний, червоний, жовтий, синій, сірий, достатній матеріал пропонує
українська художня література; пор.: «Червоне — то любов, а чорне — то жур
ба» (Д. Павличко); «Був сірий день. І сірий був сусід, І сірий стіл. І сірі були две
рі» (Л. Костенко) та ін.
Окремого розгляду потребує визначення в словнику назв так званих ку
льтурних концептів на кшталт воля, доля, слава, віра та под .16 В українських
тлумачних словниках подібні слова зазвичай трактуються як абстракції, зде
більшого поза національно-культурним складником, без орієнтації на їхні ро
динно-традиційні інтерпретації, що мають на меті «відтворити такі властивості
концепта як його породження традицією, його якості як категорії історичної, ба
гатогранність його позицій, його відкритість контекстам найрізноманітнішої
стилістичної та функціональної властивості» 17. Звичайно, тлумачення концеп
туального змісту має враховувати багатошаровість, перетинання в ньому різ
них, часом внутрішньо поєднуваних, а часом взаємозаперечуваних конотацій,
що утруднює їхню кваліфікацію, зокрема при цитуванні. Ці ускладнення можуть
спричинити включення до відповідної словникової статті додаткової енцикло
педичної та лінгвістичної інформації (зокрема, шляхом наведення цитат із лінг
вістичних та філософських праць), розширення ілюстративного матеріалу (в тому
числі за рахунок принаймні науково-популярних видань), але головне — вима
гатимуть відтворення національно-культурної зони змісту.
Скажімо, одне із значень слова воля «свобода, незалежність, протилежне н е -
в о л я, р а б с т в о» (СУМ, 1,735) видається неповним; наведення таких цитат, як
«Не вмирає душа наша, Не вмирає воля» (Т. Шевченко); «Вічний революціо
нер — Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю» (І. Франко) та ін.,
ще не відбиває всіх елементів змісту, зокрема слово не введено в словосполу
чення типу воля народу, національна воля та ін., пор.: «Полягти за волю Батьків
щини чи за визволення й свободу свого народу вважається в усіх народів за най-
почеснішу смерть» (С. Ш елухін)18; для А. Вежбицької, наприклад, ключове
слово воля прикметне з позицій тих змін, які відбулися в значенні слова на тлі
широких історичних процесів і інтерпретацій 19; пор. також негативний бік
волелюбства: «Над усе слов’яни любили особисту волю, а це не давало їм змоги
єднатися в великі суспільні організації й робило поміж ними незгоду й ворож
нечу» 20; неоднозначну оцінку поняття воля в романі Панаса Мирного й Івана
Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» тощо.
16 Кононенко В. І. Концепти українського дискурсу.— К. ; Івано-Франківськ, 2004.— 247 с.
17 Белоусова А. С. О некоторых проблемах, возникающих при работе над «Русским идео
графическим словарем “Мир человека и человек в окружающем его мире”» // Прикладна
лінгвістика та лінгвістичні технології : MegaLing-2006.— К., 2007.— С. 36.
18 Шелухін С. Україна — назва нашої землі з найдавніших часів.— Прага, 1936.— С. 3.
19 Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов / Пер. с англ.—
Μ., 2001,— С. 246.
20 Іларіон (митрополит). Дохристиянські вірування українського народу.— К., 1994.—
C. 341.
6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6
Суттєвого доопрацювання вимагає тлумачення слова доля. У народному
уявленні доля не лише «хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що
ніби не залежать від бажання» та ін. (СУМ, 2, 360), але й дух, вища сила, персо
ніфікований образ. Є. Нахлік, зокрема, констатує в Т. Шевченкові «раннє інтуї
тивне відчуття метафізичної залежності людини від долі як трансцендентного
феномену» 21. Багатошаровість поняття «віра» вимагає його тлумачення, зокре
ма, як форми знання, істини, переконання (за Гегелем, це також знання, тільки у
своєрідній формі); пор. концепцію віри в психології 22, у богослов’ї. У тлумаченні
концептуальної семантики має бути враховане розуміння концепту як комплек
су пов’язаних між собою значень, отже, виникає потреба супроводити слово
концептуального значення іншими словами, що тією чи іншою мірою відтво
рюють той самий загальний зміст (не лише синонімів, а й асоціативно зумовле
них найменувань); скажімо, до статті воля — свобода, незалежність, вседозво
леність, необмеженість, привілля, воління, неволя, доля та ін. (пор. воля Божа
та ін.); до статті віра — довіра, істина, знання, досвід, упевненість, потреба,
вірування, зневіра (пор. визнання існування Бога, символ віри, рунвіра та ін.).
Введення до тлумачного словника додаткової етнолінгвокультурологічної
інформації ставить питання включення в реєстр або принаймні у додатки до нього
окремих статей на позначення референтів, що не знаходили в СУМІ свого відоб
раження і що певною мірою обмежувало обсяг і призначення словника активно
го типу. Йдеться, наприклад, про низку міфологем, що й дотепер згадувані в на
родних піснях, легендах, творах на історичну тематику тощо: Дажбог,
Стрибок, Білобог, Чорнобог, чугайстер; пор., скажімо, пояснення до слова чу-
гайстер (чугайстрин, лісовий чоловік) В.Гнатюка: «Чугайстер — се заклятий чо
ловік. Він ходить лісами, блукаючи, і ніхто його не вб’є, ані не з’їсть, то так йому
“пороблено”. Одежі не носить ніякої, а шкіра його покрита буйним волоссям і
т. д.» 23; якщо ж додати, що це персонаж багатьох західноукраїнських народних
казок та легенд, то словникові відомості щодо нього видаються обов’язковими.
Укладачі СУМа посилалися на назви міфологічних істот здебільшого за
умов їхньої фіксації як загальновживаних слів; скажімо, лісовик у другому зна
ченні «міфологічна особа, яка, за уявленнями багатьох народів, жила в лісі»;
водяник «за народними повір’ями — злий дух (зображений у фольклорі як дід із
сивою бородою), що живе в озерах, річках тощо й приносить людям нещастя»
(СУМ, 1, 723; 4, 524) (мабуть, варто було б послідовніше подавати дефініції до
цих фольклорних образів). Водночас слово польовик не введено до реєстру; тлу
мачення слова мавка мало б включати інтерпретації його значення в «Лісовій
пісні» Лесі Українки тощо. Варто виходити з того, що широкий читач має дізна
тися зі словника про основи народної міфотворчості, «бо саме вона є тим началом,
що творить обличчя кожного етносу, стаючи, зрештою, однією з великих ланок
пізнання себе в часі; та ж бо народ, котрий себе в часі пізнає, стає свідомим, отже
життєздатним, бо тим самим ніби вкладає собі в душу частку вічності» 24.
Послідовного введення в реєстр вимагають поширені в українстві назви каз
кових персонажів, алегоричних істот; скажімо, СУМ включає в реєстр окрему
статтю Коза-дереза (без тлумачення смислу цієї номінації), але не фіксує назв
21 Нахлік Є. Доля. Los. Судьба. Шевченко і польські та російські романтики.— Л., 2003.—
С. 460; див.: Потебня А. А. О доле и сродных с нею существах // Потебня А. А. Слово и
миф.— Μ., 1989,— С. 472-516.
22 ЭббингаузГ. Очерк психологии/ / Ассоциативная психология.— М., 1998.— С. 155.
23 ГнатюкВ. Останки передхристиянського релігійного світогляду далеких предків //
Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість.— Нью-Йорк, 1981.— С. 222.
24 Шевчук В. Переднє слово // Войтович В. Українська міфологія.— К., 2002.— С. 5.
_______ Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6 7
IeacuK-Телест, пан Коцький, Лис Микита, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка
та под.; Вовк, Ягня та под. як алегорій; навряд чи прийнятне тлумачення образу
Баби-Яги в статті Баба, а не в окремій статті, тощо. Бажано було б дати окремі
статті щодо символічних образів української фольклорної та літературної спад
щини, таких як Кожум ’яка (за казкою), Ярославна (за «Словом о полку Ігоревім»),
Катерина (за Шевченком), Мойсей (за Франком) та ін. Інших дефініцій, ніж у
СУМІ, зазвичай вимагають статті Христос, Богородиця, апостол, хрест тощо
(зокрема, в контекстах з використанням цих образів в українській літературі25).
У статті до слова Каменяр варто позначити його як найменування І. Франка, до
цільно ввести в реєстр власне ім’я Леся (поширене найменування Лесі Українки).
У статті Рута варто дати тлумачення Червоної рути (пісня В. Івасюка), в статті
до слова Яр — Холодного Яру (за Т. Шевченком), до статті Трійця — визначити
Покутську трійцю тощо. Варто послатися в словнику й на образ Степової Елла
ди Є. Маланюка (у СУМІ є такі одиниці, як еллін, елліни, еллінізм, еллініст, ел
ліністичний, еллінка, еллінський без посилання на вихідне слово — назву старо
давніх греків — Елладу). Заслуговують на увагу типологізовані власні імена з
українських приказок і прислів’їв: Пилип (як Пилип з конопель), Хима (.Химині
кури), Настя (казала Настя, як удасться), Іван (що вільно панові, то не вільно
Іванові) тощо.
Значно ширше, ніж у СУМІ, мала б бути відтворена в новому тлумачному
словнику регіональна лексика, бажано із визначенням її належності до того чи
іншого наріччя, діалекту, говору (скажімо, в Словарі Б. Грінченка є ремарки га-
лиц. та под.). Повніше мала б бути репрезентована в словнику лексика галицько
го наріччя («койне»), що відбивала б сучасну мовну реальність, давала б змогу
краще розуміти лексикон творів західноукраїнських письменників; пор., нап
риклад: бамбетель (ліжко), вар ’ят (неврівноважена людина), кобіта (жінка),
меиїти (взуття), руханка (гімнастика) тощо. Навряд чи можна погодитися з
СУМом, що галичанізми типу креденс (звичайно без зазначення джерел запози
чення) (буфет), опінія (точка зору) є застарілими, що візія — це «привид», а не
ширше «бачення» тощо.
Щодо окремих слів і висловів діалектного походження доцільно було б поз
начати специфічні оцінні конотації; наприклад, писана торба в загальнолітера
турному вжитку має негативно-оцінне значення: носитися, як дурень з писаною
торбою, західноукраїнське писана тайстра (торба) має позитивну оцінку (в
оповіданні В.Стефаника «Стратився» писана тайстра символізує рідну домівку).
Навряд чи доцільно супроводжувати слово летовище ремаркою діалектне
або західноукраїнське, оскільки воно нині активно вживається; до речі, слово
льтовище зафіксовано в «Словнику староукраїнської мови XIV-XV ст.» (К.,
1977,2,564 ) у значенні «місце літнього перебування людей або худоби», отже, є
за походженням давнім українським.
Виправданим було б уведення до ілюстративної частини словника текстів
західноукраїнських письменників, насичених діалектизмами; пор., наприклад:
«Спереду обдертий хлопчик із біленьким ковніром під шиєю. У руках держить
чорний хрест і все глядить на нього. За ним такі самі чотири хлопчика несуть
трунву. В головах трунви прибитий віночок із жовто-брудних цвітів» (В. Сте-
фаник).
25 Див., зокрема: Розумний Я. Від символу до екзистенціалізму: християнські елементи в
українській поезії двадцятого століття // Науковий конгрес у 1000-ліття хрищення Руси-
України.— Мюнхен, 1988-1989.— С. 497—4-98; пор.: Слово благовісту. Антологія української
релігійної поезії / Упоряд. Т. Ю. Салига.— Л., 1999.— 781 с.
В. І. Кононенко_________________________________________________________________
8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6
Мають право на входження до реєстру словника численні народні назви рос
лин, у тому числі грибів. Між іншим, «Етимологічний словник української мо
ви» за ред. О. С. Мельничука набагато ширше, ніж СУМ, залучає діалектну лек
сику, що створює незручності для користувачів обох словників.
Наведемо кілька прикладів обов’язкових, як на наш погляд, історико-культо-
рологічних коментарів до реєстрових слів. Так, до слова руїна з ремаркою об
разно в СУМІ наведено приклад «Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Поди
віться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!» (Т. Шевченко) (8, 897), однак щодо періоду «руїна» в
історії України пояснення відсутні. Вимагає перегляду оцінка діяльності
стрільців в історії України; варто ввести до реєстру з відповідними дефініціями
слова бандерівець, бандерівський, розм. західник, східняк', до стрижневих слів
дати коментар щодо назв Українська Народна Республіка, Директорія, Захід
но-Українська Республіка, Карпатська Русь і под.
Щодо типових для української мови утворень тлумачні словники, в тому
числі СУМ, невиправдано обминають стилістично марковані зменшувально-
пестливі форми дієслів на кшталт їстки, їсточки, спатоньки, спатусі, спатуні й
под. Введення їх у словниковий реєстр з ремарками дитяче та прикладами з ху
дожньої літератури відбивало б специфіку українського словотвору 26.
У систему тропеїчних засобів, що їх відбиває тлумачний словник, мають бу
ти введені передусім ті образно-метафоричні вислови, що відтворюють специ
фіку українського мовного типу. Скажімо, варто звернутися до типових для на
родної творчості так званих постійних епітетів, які здебільшого становлять
разом з іменником одне найменування, тому для забезпечення принципу універ
сальності словника такі прикметники мають наводитися не лише в окремих
статтях, а й у статтях, присвячених відповідним іменникам; пор: сива (сивенька)
зозуля, сизий (сизокрилий) орел, буйний вітер, синє море, наприклад: «Закувала
та сива зозуля Вранці-рано на зорі...» (П. Ніщинський), «Ой куди ж ти од’їж-
джаєш, Сизокрилий орле?» (народна пісня), «.. .Буйний вітер розходився на волі»
(О. Афанасьев), «Поплив човен в синє море, А воно заграло...» (Т. Шевченко)
тощо. Доцільно виділити типові для українського слововживання порівняння на
зразок голова як макітра, голова як гарбуз, вуха як вареники та под. (із зазначен
ням їхньої стилістичної маркованості).
Можливо, варто відібрати створені класиками української літератури оказіо
нальні незвичні метафори, що слугують ствердженню її високої художньої цін
ності, такі, наприклад, як Тичинині тополі арфи гнуть', одбивсь в озерах настрій
сонця або вітер-мисливець підстрелене сонце несе у сірому ягдташі в поезії
Ліни Костенко. Доцільно згадати у відповідних статтях словника оригінальні пери
фрази типу зерно неправди Т. Шевченка (У нас нема зерна неправди за собою),
плуги кривди М. Рильського (Хто наше злото-сребро плугами кривди переоре) і под.
Мовностилістичний матеріал тлумачного словника, як відомо, не лише уточ
нює, конкретизує значення слова, в тому числі в його переносному, образному,
символічному вживанні, а й забезпечує виокремлення його змісту як націона
льно-культурного компонента. У цьому плані джерельна база наявних тлумач
них словників вимагає істотного розширення з огляду на сучасну друковану
продукцію (художню, публіцистичну, наукову тощо), твори репресованих і при
забутих письменників, діячів культури минулих часів, зокрема з включенням
текстів, що містять значний за обсягом етнографічний елемент (як, скажімо, тво-
26 Див.: Филин Ф. П., Бевзенко С. Ф., Кононенко В. И. Словарь украинского языка: проб
лемы и суждения // Вопр. языкознания.— 1982.— № 6.— С. 51.
_______ Функціонально-комунікативні аспекти академічного тлумачного словника...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6 9
ри О. Пчілки), а також з урахуванням основного мовного доробку української
діаспори. Так, заслуговує на введення до реєстру словника слово з арсеналу
У. Самчука далековид (бінокль) та ін. З іншого боку, навряд чи варто розширю
вати реєстр за рахунок низки слів, частково вживаних і не вживаних серед ук
раїнців у Канаді та США, позначених крайньою пуристичною позицією; пор.,
наприклад, такі утворення зі словника П. Штепи, як гуртовлада (олігархія),
зічислячка (комп’ютер), рухобинда (конвеєр), ясенопухлина (флюс) і под. 27
Для позначення репродукованих у національній спільноті текстів можна
використати введений Ю. М. Карауловим термін прецедентний феномен як оди
ницю, що має «деякий загальний, обов’язковий для всіх носіїв даного менталь-
но-лінгвального комплексу, національно-детермінований, мінімізований інва
ріант його сприйняття» 28. Подібні вербалізовані знаки не дорівнюють сумі
значень їхніх складників, а репрезентують складний зміст, відомий носіям на
ціональної мови; їх активізацію підтримує текст; короткий коментар до їх «гли
бинної структури» дає змогу прилучити до усвідомлення їхнього змісту ширше
коло мовців. Прецедентні висловлення взяті, зокрема, з текстів класиків україн
ської літератури, збірників паремій тощо, входять до словника як обов’язкові
ілюстрації, при потребі — з необхідними коментарями. Серед таких висловлень
варто навести, наприклад, В своїй хаті своя й правда, і ста, і воля (до слова
хата), яке є в українстві символом рідної домівки, батьківщини, У всякого своя
доля (до слова доля) (Т. Шевченко), Коні не винні (до слова кінь) (М. Коцюбин
ський), Без надії таки сподіваюсь (до слова надія), Земле моя, всеплодющая мати
(до слова земля) (І. Франко), Собори наших душ (до слова собор) (О. Гончар)
та ін. Частина подібних прецедентних висловлень вимагає пояснень; скажімо,
варто пояснити умови вживання вислову всі родичі гарбузові (В. Александров).
Вибір паремії для словника має бути підпорядкований ідеї відтворення мов
ної картини світу українців, зумовленої національно-культурною специфікою
уявлень про довкілля, людність тощо. У ментально-лінгвальний комплекс вхо
дять, зокрема, такі прислів ’я, як Без верби і калини нема України', Козацькому ро
ду нема переводу, Моя хата скраю, я нічого не знаю-, жартівливі типу Не кажи
«гоп», поки не перескочиш, Не лізь поперед батька в пекло, Не мала баба клопо
ту та й купила порося й под. Прецедентними феноменами, що їх має відтворити
тлумачний словник, є вислови, що входять до корпусу національно значущих
цитат.
Скажімо, СУМ фіксує переносне значення слова ревіти «видавати звуки, що
нагадують гучний, протяжний крик тварин; створювати сильний гул, гуркіт» (8,
471), але як ілюстрацію не наводить приклад Реве та стогне Дніпр широкий
(Т. Шевченко). До слова воріженьки (вороженьки) варто ввести ілюстрацію з
Державного гімну України — Згинуть наші вороженьки', до слова Україна —
Боже, Україну бережи та ін.
Частина прецедентних висловів, наведених у словнику, очевидно, чекає за
значення їхнього першоджерела, принаймні в ремарці. Скажімо, у статті неси
тий (СУМ, 5, 382) варто навести Шевченкові слова «І неситий не виоре на дні
моря поле» з посиланням на біблійні рецепції; в ілюстраціях до слова камінь —
цитату «Я на гору круту кам’яную Буду камінь важкий піднімать» (Леся Українка)
27 ШтепаП. Словник чужослів. Знадівки.— Торонто, 1977.— 452 с.
28 Русское культурное пространство.— С. 16; див. також: Захаренко И. В. и др. Преце
дентное высказывание и прецедентное имя как символы прецедентных феноменов // Язык,
сознание, коммуникация.— М., 1997.— Вып. 1.— С. 82-103.
В. І. Кононенко_________________________________________________________________
10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6
|