Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема
У статті здійснена спроба дослідження двомовності як лінгвокогнітивної проблеми. Індивідуально-авторська двомовність розглядається в аспекті діакартини світу. З’ясовується роль конвергенції, дивергенції й особливо інтерференції в її побудові. Постулюється думка про те, що домінування одного з цих...
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182981 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема / Л.В. Супрун // Мовознавство. — 2007. — № 6. — С. 37-43. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-182981 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1829812022-01-28T01:26:20Z Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема Супрун, Л.В. У статті здійснена спроба дослідження двомовності як лінгвокогнітивної проблеми. Індивідуально-авторська двомовність розглядається в аспекті діакартини світу. З’ясовується роль конвергенції, дивергенції й особливо інтерференції в її побудові. Постулюється думка про те, що домінування одного з цих трьох процесів залежить від особливостей мовної ментальності автора. In the article it is realized an attempt of the research of the bilingualism as the lingvo-cognitive problem. The individual author’s bilingualism is considered in the aspect of diapicture of the world. It is elucidated the role of convergence, divergence and especially interference in its construction. It is proposed a thought that the predomination of one from three processes depends on peculiarities of the linguistic mentality of an author. 2007 Article Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема / Л.В. Супрун // Мовознавство. — 2007. — № 6. — С. 37-43. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182981 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті здійснена спроба дослідження двомовності як лінгвокогнітивної проблеми. Індивідуально-авторська двомовність розглядається в аспекті діакартини світу. З’ясовується роль
конвергенції, дивергенції й особливо інтерференції в її побудові. Постулюється думка про те,
що домінування одного з цих трьох процесів залежить від особливостей мовної ментальності
автора. |
| format |
Article |
| author |
Супрун, Л.В. |
| spellingShingle |
Супрун, Л.В. Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема Мовознавство |
| author_facet |
Супрун, Л.В. |
| author_sort |
Супрун, Л.В. |
| title |
Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема |
| title_short |
Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема |
| title_full |
Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема |
| title_fullStr |
Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема |
| title_full_unstemmed |
Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема |
| title_sort |
індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182981 |
| citation_txt |
Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема / Л.В. Супрун // Мовознавство. — 2007. — № 6. — С. 37-43. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT suprunlv índivídualʹnoavtorsʹkadvomovnístʹâklíngvokognítivnaproblema |
| first_indexed |
2025-07-16T02:24:38Z |
| last_indexed |
2025-07-16T02:24:38Z |
| _version_ |
1837768573910515712 |
| fulltext |
Л. В. СУПРУН
ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКА ДВОМОВНІСТЬ
ЯК ЛІНГВОКОГНІТИВНА ПРОБЛЕМА_________
У статті здійснена спроба дослідження двомовності як лінгвокогнітивної проблеми. Інди
відуально-авторська двомовність розглядається в аспекті діакартини світу. З’ясовується роль
конвергенції, дивергенції й особливо інтерференції в її побудові. Постулюється думка про те,
що домінування одного з цих трьох процесів залежить від особливостей мовної ментальності
автора.
К л ю чов і слова: індивідуально-авторська двомовність, діакартина світу автора, мовна
ментальність, інтерференція, конвергенція, дивергенція.
У вітчизняному мовознавстві проблема білінгвізму у сфері мовної комунікації
та словесної художньої творчості вперше постала у статті О. О. Потебні «Язык и
народность». Однак і до цього часу немає науково обґрунтованого висновку про
джерела, механізми й перспективи митецької двомовності, а також системних
порівняльних характеристик різномовних творів окремих авторів Розв’язання
певних аспектів цієї проблеми становить мету нашої статті.
Під білінгвізмом (двомовністю), як відомо, розуміють володіння двома мо
вами. Ю. Д. Дешерієв обов’язковою умовою білінгвізму вважає також доскона
лість знання обох мов і мислення кожною з них без перекладу з однієї мови на
іншу 2. На наш погляд, для індивідуального неавторського білінгвізму достат
ньо загальної дефініції. Індивідуальний авторський білінгвізм є повноцінним
тільки за умови дотримання зазначеної похибки.
Мовній картині світу кожного митця притаманні особливості, що іденти
фікують її як національно-мовну картину світу. У представників різних лінгво-
культур формуються різні картини світу. Ми дотримуємось думки, згідно з якою
картина світу автора-білінгва становить біполярну, проте єдину монолітну
структуру. Стосунки між конституентами, що наповнюють картину світу авто
ра-білінгва, можна назвати діасемічними, а самі компоненти — діасемами (за
аналогією з терміном «діафони», запропонованим В. Джоунзом й інтерпретова-
1 Детальніше див.: Русанівський В. М. Споріднена і віддалена двомовність як об’єкт
сучасної лінгвістики // Мовознавство.— 2007.— № 1.— С. 3-5.
2 Дешериев Ю. Д. Закономерности развития и взаимодействия языков в советском об
ществе.— М., 1966.— 402 с.; ДешериевЮ. Д., Протченко И. Ф. Основные аспекты иссле
дования двуязычия и многоязычия // Проблемы двуязычия и многоязычия.— М., 1972.—
С. 26-42; Швейцер А. Д. Современная социолингвистика. Теория, проблемы, методы.— М.,
1976.— 176 с.; Юдакин А. П. Билингвизм и проблема связи языка и мышления (исторический
аспект) // Теоретические проблемы социальной лингвистики.— М., 1981.— С. 220-240;
Шумарова Η. П. Мовна компетенція киян: соціолінгвістичний аспект // Мовознавство.—
1992,— № 4,— С. 11-17.
© Л. В. СУПРУН, 2007
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6 37
JI. В. Супрун.
ним Е. I. Хаугеном3). Картина світу автора-білінгва репрезентується як діакар-
тина світу.
Здійснювати аналіз тільки на рівні звичайних порівняльно-типологічних
досліджень — означає істотно збіднити науковий результат. Крім виявлення
збігів і розбіжностей, ми повинні особливу увагу приділяти тлумаченню їх ролі
в мовній практиці білінгва, у моделюванні його діакартини світу, побудова якої
передбачає врахування трьох процесів: конвергенції, дивергенції й інтерферен
ції. Домінування одного з цих процесів перебуває у прямій залежності від ступе
ня близькості мов. Якщо мови об’єднані генетичним зв’язком, пріоритетне зна
чення має конвергенція — наближення або збіг двох і більше лінгвістичних
сутностей4. У нашому тлумаченні термін «конвергенція» охоплює випадки
ментальної відповідності або тотожності (однотипних екстралінгвістичних
(прагматичних, соціокультурних, психологічних та ін.) факторів, які впливають
на основні структурно-семантичні компоненти двомовності). Якщо між мовами
констатується тільки типологічна єдність, то в побудові мовної діакартини світу
превалює інтерференція — взаємодія мовних систем за умов білінгвізму, яка
виявляється у відхиленнях від норми і системи однієї мови під впливом інш ої5.
Ментальна інтерференція в нашому розумінні — це відхилення в першій мові,
зумовлене впливом екстралінгвістичних факторів другої мови і навпаки. Дивер
генція — розходження, від далення однієї від одної двох і більше лінгвістичних
сутностей 6. Ментальна дивергенція — це розбіжність екстралінгвістичних фак
торів, яка зумовлює особливості структурно-семантичних компонентів двомов
ності. Дивергенція онтологічно й термінологічно тісно пов’язана з явищами
конвергенції та інтерференції. «У процесі структурної зміни мови дивергенція в
одному ланцюжку системи може поставати як конвергенція в іншому ланцюж
ку» 1, а також поступово переростати в інтерференцію внаслідок взаємодії мов.
Тому в переважній більшості випадків цей проміжний процес розглядається на
ми як невіддільний від двох інших.
Розуміння інтерференції ж «накладання систем» може інспірувати хибний ви
сновок, що явищами інтерференції виступають тільки структурні зміни. Лінг
вістична інтерференція, ж зазначають И. Юхас, В. Ю. Розенцвейг, Ю. А. Жпуктен -
ко та ін., нерідко являє собою такі зміни, які не трансформують структуру мови.
«Інтерференцією слід вважати всі зміни (курсив наш.— Л. С.) у структурі мови, а
також у значеннях, властивостях і складі її одиниць, що виникають унаслідок
взаємодії з мовою, яка перебуває з нею в контактному міжмовному зв’язку»8.
Лінгвістикою зафіксовані зразки фонологічної, граматичної, лексико-семан-
тичної інтерференції. Питання ж ментальної інтерференції ще чекає детального
розгляду. Адже «вивчити чужу мову не означає повісити нові ярлички до знайо
мих об’єктів. Оволодіти мовою — означає навчитися по-іншому аналізувати те,
що є предметом мовної комунікації» 9.
Дослідження проблем інтерференції на ментальному рівні становить особ
ливий інтерес уже тому, що багата білінгвістична наукова, публіцистична та ху
3 Виноградов В. А. Интерференция // Лингвистический энциклопедический словарь.—
М., 1990,— С. 197.
4 Виноградов В. А. Конвергенция //Там же.— С. 234.
5 Виноградов В. А. Интерференция // Там же.— С. 197; Ткаченко О. Б. Інтерференція //
Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови)
та ін.— Κ., 2000.— С. 209-210.
6 Виноградов В. А. Дивергенция //Там же.— С. 136.
7 Там же.
8 Жлуктенко Ю. А. Лингвистические аспекты двуязычия.— Κ., 1974.— С. 61.
9 Мартине А. Основы общей лингвистики // Новое в лингвистике.— М., 1963.—
Вып. 3,— С. 375.
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № б
.Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема
дожня скарбниця з цього погляду майже не розглянута. Йдеться про написані
українською і російською мовами твори Б. Олійника, білоруською та росій
ською — В. Бикова, казахською і російською — О. Сулейменова, азербайджан
ською та російською — М. Ібрагімбекова, нанайською та російською — Г. Ход-
жера, мансійською і російською — Ю. Шесталова. Білоруською, польською й
латинською мовами послуговувалися класики білоруської літератури XVI ст.
С. Будний, А. Римша. Маємо російськомовний спадок основоположника
української літературної мови Т. Шевченка. І якщо «взяти за аксіому, що немає
двомовності без інтерференції» 10, стане зрозумілим, яким багатим матеріалом
може оперувати лінгвістика, досліджуючи питання ментальної інтерференції.
Е. Хауген зазначав, що явища інтерференції виникають як результат сприй
няття інших мов через призму рідної мови. «Ми відбираємо й організовуємо
відповідно до тієї мовної схеми, яка існувала у нас до цього. Ті враження, що
відповідають нашій схемі, посилюються і досягають мозку, порівняно не
змінившись (конвергенція.— JI. С.), а інші або не сприймаються, або переосмис
люються (дивергенція, інтерференція.— Л. С.)» п .
Інколи створюється враження, що процес конвергенції домінує й тоді, коли
мови генетично ніяк не пов’язані. Це стосується, наприклад, чеської та угорської
мов. У доповіді 1926 p. X. Беккера «Європейський дух мови» підкреслюються
постійні культурні й територіальні контакти цих двох мов. Таким чином, пере
важна дія процесу конвергенції на сучасному етапі розвитку зазначених мов ста
новить наслідок діахронічного інтерференційного впливу. Слід також зауважити,
що тут ідеться не про ментальні, а про структурно-типологічні процеси.
Мови, якими володіє білінгв, не ідентичні мові людини, що, хоча б і доскона
ло, спілкується тільки однією мовою. На основі структури першої (рідної) мови
виникає нова структура, яка має певні відхилення від норми. Ці відхилення є
наслідком впливу соціальних факторів, характерних для суспільного життя но
сіїв другої мови, і внутрішньоструктурного контакту двох мов у мовній практи
ці білінгвів. Аналогічний процес відбувається у другій м ові12.
З двох джерел інтерференції— внутрішньоструктурного й екстралінгвістич
ного (будь-який національно-психологічний фактор, присутній у житті носіїв
першої мови і невідомий або чужий носіям другої і навпаки) — основна увага
нами приділяється особливостям останнього, екстралінгвістичного, який репре
зентується історично зумовленими самобутніми елементами духовної культури
народу, його міфологією, культовими віруваннями й забобонами, а також спе
цифікою естетичного сприйняття дійсності.
Інтерференція як чинник побудови діакартини світу, коли йдеться про
взаємодію культур однотипних (за характером художнього мислення, філософ
ськими засадами тощо), культур, що відзначаються етнічною і мовною близь
кістю, стійкими та всебічними зв’язками, подібністю історичних доль народів,
іншими словами, коли мають на увазі взаємодію культур генетично близьких,
становить явище другорядне.
Інша справа, якби ми говорили про взаємодію мов типологічно співвіднесе
них. Тоді можна було б наводити аргументи на користь гіпотези, що «в носія ро
сійської мови такі категорії мислення, як, наприклад, простір і час, мають інший
обсяг, ніж в американського індіанця, індуса чи представника Африканського
10 Розенцвейг В. Ю. О языковых контактах // Вопр. языкознания.— 1963.— № 1.— С. 64.
11 Жлуктенко Ю. А. Зазнач, праця. — С. 61.
12 Дешериев Ю. Д. К методологии теории билингвизма и методике билингвистических
исследований // Методы билингвистических исследований.— М., 1976.— С. 8-10.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6 39
JI. В. Супрун.
континенту» 13, й унаслідок інтерференції між зазначеними мовами відбу
вається істотний вплив семантичного наповнення певних категорій.
Тип близькості (генетичний або типологічний) не виступає єдиним чинни
ком, яким визначається кореляція процесів конвергенції, дивергенції та інтерфе
ренції в авторській діакартині світу. Існують інші причини, внаслідок яких
взаємодія з природою та її пізнання відбуваються неадекватно, що за умови єд
ності людського мислення може інспірувати різне об’ємне співвідношення в
системі ментальних категорій 14. Тими ж причинами зумовлюється специфіка
категорій та понять, які релевантні для одних і відсутні в мовній картині світу
інших національно-мовних особистостей 15. Ці причини детермінують значне
зростання інтерференційних процесів у діакартині світу, контамінованій навіть
у мовах генетично близьких.
Розгляньмо такий приклад. Д. Руденко, простежуючи залежність просторо
вих символів від ідіоетнічних (і / або ідіосоціальних) передумов, доходить ви
сновку, що український і російський менталітети істотно розрізняють ці симво
ли. Простір росіянина незмірно великий, звідси прагнення до його постійного
(«імперського») розширення. Простір українця порівняно малий і не передба
чає, на думку філософа, не тільки його розширення, але й стабільного усвідом
лення державного простору 1б. «Український простір» часто обмежується кор
донами власної домівки. Недаремно ж рідна хата — категорія української
духовності17. Рідше простір українця не поширюється далі «ділового простору».
Українському менталітетові притаманне постійне прагнення до комфортної ста
більності, яка, незважаючи на викладене вище, неможлива для українця без ус
відомлення влаштованості всієї держави. Звідси «малоросійський мазохізм» —
намагання зобразити всю історію свого етносу тільки як історію народу гнаного,
завжди битого і принижуваного 18.
Це не єдиний самокритичний висновок про особливості української мен
тальності. Згадаймо слова М. Костомарова з його листа до П. Куліша: «Гірка,
нікчемна доля України походить від нікчемності душі народу» 19.
Сучасний учений Я. Радевич-Винницький, узагальнивши досвід поперед
ників, виділяє такі негативні ментально-характерологічні риси українців:
«жіночість» української психіки, її «горизонтальність» (з індивідуальним ціле-
покладанням і невмінням утворювати великі спільноти на засадах високої та
віддаленої мети), надмірна емоційність, кордоцентричність, споглядальність,
рефлексивність, втеча від життя «в душу і долю», комплекс потреби в допомозі,
життя за принципом «vita minima», брак «здобувчої» агресивності, індивідуа
лізм без індивідуальностей (отаманщина), пасивність, реагування на виклики
життя «не чинною поставою, а плачем і словом», відчуття національної меншо
вартості, недостатня національна солідарність, непошана до своєї влади та ін.
Серед позитивних якостей української ментальності заслуговують на увагу
почуття рівності, моральність (наприклад, пошана до жінки), толерантність,
13 Юдакин А. П. Зазнач, праця.— С. 228.
14 Там же.
15 Дешериев Ю. Д., ПротченкоИ Ф. Зазнач, праця; ХаймсД.Х. Два типа лингвисти
ческой относительности. С примерами из этнографии американских индейцев // Новое в
лингвистике.— М., 1975.— Вып. 7.— С. 229-298.
16 Руденко Д. Пространство: грани бытия // Философия языка: в границах и вне границ.—
X., 1994,— Т. 2,— С. 163.
17 Мойсеїв І. Рідна хата — категорія української духовності // Сучасність.— 1993.—
№ 7.— С. 151-163; № 8,— С. 112-116.
18 ВинничукЮ. Малоросійський мазохізм//Український засів.— 1994.— №2.— С. 25-34.
19 Костомаров М. Лист до Пантелеймона Куліша // Кирило-Мефодіївське товариство :
В 3 т.— Κ., 1990,— Т. 2,— С. 48.
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № б
.Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема
єдність з природою і землею, працьовитість, захисна войовничість, героїзм,
жадоба волі, правдошукання, душевне багатство (зокрема, ніжність, ліризм),
реалістичність мислення, глибинне осягнення першоструктур буття, чесність,
релігійність тощо 20.
Негативом російської ментальності вважаються відсутність принципу осо
бистості, вічна терплячість, ординський дух, піддатливість деспотизмові, навіть
не жіночість, а «бабськість» (М. Бердяев), почуття меншовартості21. Загалом
російська ментальність визначається як імперіалістична. На думку Р. Пайпса,
«імперіалістична ментальність залишається вкоріненою в російській психіці,
навіть у демократичних колах, бо вона тісно пов’язана з ідеєю буття російської
національності» 22.
З усіх зазначених ментально-характерологічних рис саме вертикальність і
горизонтальність становлять домінантні риси відповідно російської й україн
ської ментальності23.
У мові відображаються й «екологія етносу, і його культура, побут, звичаї,
іншими словами, зв’язок мови та мислення має свій конкретно історичний вияв
для кожного народу» 24. Специфічні особливості вертикальності та горизонта
льності менталітету виявляються на всіх ділянках мови: в лексиці, акцентології,
синтаксисі, словотворі тощо. Підсвідоме використання мови для вираження
ментальності інспірує «активізацію певних рис мови..., особливу граматику й
особливі правила лексики» 25.
Процес створення засобами мови «ментального світу» простежив у своїй
праці «Аналіз радянського політичного дискурсу» франко-швейцарський
лінгвіст і культуролог П. Серіо. Дослідивши радянський політичний дискурс
хрущовської та брежнєвської пори, учений дійшов висновку, що «радянський
спосіб оперування з мовою» протягом десятиліть радянського ладу істотно
впливав на російську мову. Найяскравішими особливостями дискурсу радян
ської ідеології, на думку П. Серіо, стали «номіналізація» і так звана «суряд
ність». Подібні дослідження проводяться «Пенсильванською школою» СІЛА,
особливо 3. Вендлером.
Таким чином, у процесі конструювання авторської діакартини світу взаємо
діють три процеси: конвергенція, дивергенція та інтерференція, — і який з них
превалюватиме в репрезентації певного концепту, значною мірою залежить від
індивідуальних ментальних параметрів мовної особистості.
«Представники однієї лінгвокультурної спільності, контактуючи з членами
іншої лінгвокультурної спільності і навіть розмовляючи мовою останньої, діють
за “своїми” моделями поведінки, вживають “свої” кінетичні, проксемічні систе
ми, спираються на “сво'і” культурні знання» 26. На початкових етапах оволодіння
мовою індивід іде від мовного мислення до соціокультурних стереотипів світо
сприйняття, оскільки із засвоєнням мови людина засвоює і мовну ментальність.
Тому відомий принцип антропологічної лінгвістики «За текстом стоїть суб’єкт,
що володіє мовою» 27 у когнітивній лінгвістиці може бути представленим у
20 Радевич-Винницький Я. Україна: від мови до нації.— Дрогобич, 1997.— С. 201-202.
21 Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин.— Κ., 1993.— С. 61.
22 Коропецький І.-С. Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української еко
номіки.— Κ., 1995.— С. 138.
23 Радевич-Винницький Я. Зазнач, праця.— С. 212.
24 Панько Т., Білоус М. Слово в духовному житті нації.— Κ., 1995.— С. 37.
25 Степанов Ю. С. Альтернативный мир, Дискурс, Факт и принцип Причинности // Язык
и наука конца 20 века.— М., 1995.— С. 38.
26 Леонтьев А. А. Предисловие // Национально-культурная специфика речевого пове
дения.— М., 1977.— С. 3.
27 Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность.— М., 1987.— С. 27.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6 41
JI. В. Супрун.
трансформованому вигляді: «За текстом стоїть мова, яка володіє суб’єктом» 28,
тобто для «мовного неофіта» мова здійснює прогнозуючу функцію, детер
мінуючи «як характер сприйняття та диференціації дійсності, так і формування
нових думок про неї» 29. У подальшому, коли індивід володіє мовою належним
чином, зв’язок стає оберненим — соціокультурні фактори визначають мовну
ментальність. Ці фактори відіграють роль певних фільтрів, пропускаючи через
які одну й ту саму ділянку світу, ми отримуємо різні її репрезентації, або відоб
раження 30. «Кожна нова іноземна мова змінює фокус бачення навколишнього
світу, скеровує нашу увагу на нові аспекти джерела раніше відтвореного знання,
виступає як додатковий, екстралогічний фактор осмислення всього того, що від
бувається навколо нас»31.
Отже, суть справи полягає в тому, яким соціокультурним факторам індивід
надасть перевагу. Ми дійшли висновку, що на основі генетично близьких ук
раїнської та російської мов можна прогнозувати три варіанти: українська мовна
ментальність, російська мовна ментальність (пріоритетне значення мають про
цеси дивергенції та інтерференції), космополітична (не плутати з псевдокосмо-
політичною) мовна ментальність (превалює процес конвергенції).
Другим детермінуючим чинником виступає функціонально-стилістичний
тип діакартини світу. Мовну ментальність класичного науковця можна вважати
космополітичною (у позитивному розумінні цього слова). Різні варіанти мен
тальної репрезентації можливі в публіцистичній діакартині світу.
Авторська діакартина світу, що моделюється генетично близькими мовами,
як правило, наскрізь пронизана інтерференційним випромінюванням. Мова йде
не про структурно-типологічну інтерференцію, а соціолінгвістичну, націона
льно-психологічну: «Коли людина переміщається з однієї національної спільно
ти в іншу, у її поведінці спостерігаються відхилення від норм (як правило, однієї
з двох) відомих їй культур; оскільки причиною таких відхилень звичайно є нега
тивне перенесення навичок поведінки з однієї культури в іншу, це соціологічне
явище цілком може бути назване інтерференцією... Інтерференція в галузі куль
тури, як правило, виражає себе й у мові»32.
Як відомо, автор-українець, що пише російською мовою, тимчасово, на час
творення, ніби змінює навколо себе духовну атмосферу, однак повністю позбу
тися влади власних естетичних уявлень, традицій, смаків він не зможе ні за яких
обставин. «Творче розуміння не відмовляється від себе, від своєї культури і
нічого не забуває. Велика справа для розуміння — це позазнаходження того, хто
розуміє, в часі, у просторі та в культурі»33. 1 якщо для автора-науковця таке по
зазнаходження реально можливе і навіть бажане, то автор-публіцист завжди
виступає носієм певних соціокультурних стереотипів. Цей феномен екстралінг
вістичної залежності на сучасному етапі розвитку лінгвістики пропонується на
звати мовною ментальністю 34. Термін експлікує «спосіб мовної репрезентації,
або розподілу, світу, тобто охоплює співвідношення між світом і його мовною
репрезентацією, або образом»35. За допомогою мови ми відображаємо світ. Цей
28 ЛазебникЮ. С. Модель мира: поэзия.— Κ., 1995.— С. 73.
29 Там же,— С. 86-87.
30 Почепцов О. Г. Языковая ментальность: способ представления мира // Вопр. языко
знания,— 1990,— № 6,— С. 118-119.
31 БрутянГ. А. Гипотеза Сепира-Уорфа.— Ереван, 1968.— С. 55.
32 Верещагин Е. М. Кирилл Бабов. Проблемы интерференции в процессе обучения рус
скому языку в болгарской школе.— София, 1974.— С. 38.
33 Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества.— М., 1979.— С. 335.
34 Почепцов О. Г. Зазнач, праця; Русанівський В. М. Єдиний мовно-образний простір
української ментальності // Мовознавство.— 1993.— № 6.— С. 3-13.
35 Почепцов О. Г. Зазнач, праця.— С. 113.
42 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № б
.Індивідуально-авторська двомовність як лінгвокогнітивна проблема
процес здійснюється за принципом шпилів: відображенню підлягає не весь світ,
а лише його шпилі — ті складникі, які, на думку мовця, є найрелевантнішими,
найповнішими характеристиками світу. Таке відображення має мовний харак
тер, тобто експлікується у формі мови й існує у формі мови. Співвідношення
між певною ділянкою світу і його мовною репрезентацією ідентифікується як
мовна ментальність.
Вище ми не випадково вжили слово «екстралінгвістичний», адже мовна мен
тальність найменшою мірою залежна від мовних факторів, її визначають соціо-
культурні детермінанти. Тому коли ми говоримо про українську або російську
мовну ментальність, маємо на увазі її співвіднесеність з українською та росій
ською соціокультурними спільнотами, а не з мовами. Незалежність характеру
мовної ментальності від мови уможливлює переклад з однієї ментальності на ін
шу в рамках тієї самої мови. Наслідком автономності мовної ментальності сто
совно мови є також той факт, що відмінність між мовними ментальностями
представників різних соціокультурних груп, членів однієї мовної спільності,
може бути значнішою, ніж відмінність між мовними ментальностями представ
ників однієї соціокультурної групи, які належать до різних мовних спільнотЗб.
Мовна ментальність індивіда детермінується такими чинниками: а) своєрід
ними якостями людини як представника певної соціокультурної групи, що ви
значаються на основі освітнього рівня, професії, віку, статі і под.; б) тими його
параметрами, які зумовлені соціокультурним середовищем (колом знайомих на
роботі, поза роботою, колом родичів, близьких, країною проживання, специфіка
якої як соціокультурного середовища репрезентується культурними традиція
ми, історією, політичним устроєм тощо).
У лінгвістиці вже здійснені спроби переходу від декларування інтерференцій
них процесів у авторській діакартині світу до інтегрованого вивчення діалектики
конкретних форм цих процесів 37. Об’єктом аналізу в таких дослідженнях стає
вплив ідейного змісту інокультурних цінностей на мовну діакартину світу, що має
опосередкований, прихований характер і простежується, наприклад, у концеп
туальних моментах, у тоні, в загальному настрої творів тощо. Суто формальні
впливи, тобто впливи структурного характеру, звичайно, менше закамуфльовані.
Двомовність як лінгвокогнітивна проблема має, на наш погляд, значні пер
спективи дослідження. Актуалізована нами індивідуально-авторська двомов
ність розглядалась у статті в аспекті діакартини світу, що дало можливість з’ясу
вати роль конвергенції, дивергенції й особливо інтерференції в її побудові.
Домінування одного з цих трьох процесів залежить від особливостей мовної
ментальності автора.
(Вінниця)
L.V. SUPRUN
THE INDIVIDUAL AUTHOR’S BILINGUALISM AS A LINGVUO-COGNITIVE
PROBLEM
In the article it is realized an attempt of the research of the bilingualism as the lingvo-cognitive
problem. The individual author’s bilingualism is considered in the aspect of diapicture of the world.
It is elucidated the role of convergence, divergence and especially interference in its construction. It
is proposed a thought that the predomination of one from three processes depends on peculiarities of
the linguistic mentality of an author.
Keywords: the individual author’s bilingualism, diapicture of the world, the linguistic menta
lity, interference, convergence, divergence.
36 Там же. — С. 120.
37 Див., наприклад: П ’яста Л. В. Діакартина світу Сергія Єфремова.— Κ., 1997.— 64 с.;
Супрун JI. В. Взаємодія антропоцентричних категорій у науково-публіцистичному дискурсі
Сергія Єфремова.— Вінниця, 2007.— 195 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 6 43
|