Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу
У статті розглядаються семантико-прагматичні та комунікативні особливості висловлень живого мовлення на зразок українських Ого! Ну і ну! Оце так! Ух ти! Блиск! та подібних. Обгрунтовується їх статус як прагматичних перформативів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182995 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 31-36. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-182995 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1829952022-01-29T01:25:46Z Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу Бацевич, Ф.С. У статті розглядаються семантико-прагматичні та комунікативні особливості висловлень живого мовлення на зразок українських Ого! Ну і ну! Оце так! Ух ти! Блиск! та подібних. Обгрунтовується їх статус як прагматичних перформативів. Semantic and pragmatic, communicative peculiarities of communicative expressions like Ukrainian Ого! Ну і ну! Оце так! Ух ти! Блиск! (expressions denoting surprise) and the like are described in the article. Their status as pragmatic performatives is substantiated. 2008 Article Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 31-36. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182995 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті розглядаються семантико-прагматичні та комунікативні особливості висловлень
живого мовлення на зразок українських Ого! Ну і ну! Оце так! Ух ти! Блиск! та подібних.
Обгрунтовується їх статус як прагматичних перформативів. |
| format |
Article |
| author |
Бацевич, Ф.С. |
| spellingShingle |
Бацевич, Ф.С. Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу Мовознавство |
| author_facet |
Бацевич, Ф.С. |
| author_sort |
Бацевич, Ф.С. |
| title |
Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу |
| title_short |
Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу |
| title_full |
Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу |
| title_fullStr |
Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу |
| title_full_unstemmed |
Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу |
| title_sort |
прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182995 |
| citation_txt |
Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 31-36. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT bacevičfs pragmatičníperformativisprobaobgruntuvannâkomuníkativnogostatusu |
| first_indexed |
2025-07-16T02:26:53Z |
| last_indexed |
2025-07-16T02:26:53Z |
| _version_ |
1837768709892997120 |
| fulltext |
Ф. С. БАЦЕВИЧ
ПРАГМАТИЧНІ ПЕРФОРМАТИВИ: СПРОБА
ОБҐРУНТУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОГО СТАТУСУ
У статті розглядаються семантико-прагматичні та комунікативні особливості висловлень
живого мовлення на зразок українських Ого! Ну і ну! Оце так! Ух ти! Блиск! та подібних.
Обгрунтовується їх статус як прагматичних перформативів.
К л ю чов і слова: семантика, прагматика, констативи, перформативи, семантичні пер-
формативи, прагматичні перформативи.
Як відомо, концепція перформативності, обґрунтована ще в кінці 50-х —
на початку 60-х років минулого століття видатним філософом-аналітиком
Дж. Остіном ', поклала початок теорії мовленнєвих актів, стала одним із варіантів
теорії мовленнєвої діяльності2. Згідно з цією концепцією перформативними слід
уважати висловлення, які є рівними самій дії: Називаю цей човен «Марія»', Оголо
шую війну державі X; Заповідаю свій будинок синові', Забороняю палити в лабора
торії', Вибачте! та под. На противагу констативам (Він назвав цей човен «Марія»',
Імператор оголосив війну державі X; Хворий заповів свій будинок сину; Началь
ник заборонив палити в лабораторії', Сергій вибачився перед сусідом) перформа
тиви не описують стан речей (в широкому розумінні слова), а виступають як дії,
які його змінюють, тобто створюють соціальні, комунікативні, міжособистісні
тощо ситуації, що мають певні наслідки (з’являється новий артефакт — човен з
іменем «Марія»; розпочинається війна з державою X; будинок переходить у влас
ність сина; працівники в лабораторії не мають права палити; можливо, сусід виба
чив Сергієві). Як зазначає Дж. Остін, сказати Я обіцяю... означає взяти на себе
певне зобов’язання3. Інакше кажучи, «перформативом є будь-яке висловлення,
вимовляння якого мовцем рівне одноразовому виконанню дії, позначеної в ньому
групою присудка» 4. Перформативи є одночасно і дією, і висловленням5.
Нагадаємо, що перформативним висловленням властива низка семантичних,
синтаксичних і прагматичних ознак, зокрема:
а) вони, як правило, мають дієслово в 1-й особі однини теперішнього часу
дійсного способу, хоча можливі й словесні формули-перформативи на зразок:
1 ОстинДж. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике.— М., 1986.—
Вып. 17.— С. 22-129; ОстинДж. Л. Перформативы — констативы // Философия языка /
Ред.-сост. Дж. Р. Серл.— М., 2004.— С. 23-34.
2 Кобозева И. М. «Теория речевых актов» как один из вариантов теории речевой деятель
ности // Новое в зарубежной лингвистике.— М., 1986.— Вып. 17.— С. 7-21.
3 ОстинДж. Слово как действие.— С. 165.
4 Апресян Ю. Д. Перформативы в грамматике и словаре // Апресян Ю. Д. Избранные
труды,— М., 1995,— Т. 2,— С. 213-214.
5 Остин Дж. Перформативы — констативы.— С. 25.
© Ф. С. БАЦЕВИЧ, 2008
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 31
Ф. С. Бацевич.
У нас не палять, На подвір ’їпсів не вигулюють тощо. Такі висловлення отрима
ли назву «пом’якшених» перформативів, наприклад: Чи можу я вас запросити
на вечірку? фактично означає Запрошую вас на вечірку·,
б) вимовляючи перформатив, мовець здійснює (а не описує чи називає) дію,
а це означає, що перформатив не може бути оцінений з позицій категорій істин
ності / неістинності;
в) щоб бути ефективним, перформатив повинен задовольняти «умови ус
пішності», тобто бути інституйованим (наприклад, особа, яка віддає наказ, по
винна мати відповідні повноваження; має бути підлеглий, якому віддають наказ
тощо), повинен спиратися на соціальні конвенції (наприклад, лише чинний
судця має право на винесення вироку; в іншому випадку «вирок» розглядається
як жарт);
г) перформативні дієслова, як правило, мають у своєму значенні ознаку
«мовлення»;
ґ) дієслова, що позначають негативну комунікативну мету, не дозволяють
перформативного вживання (брехати, ображати тощо).
За спостереженнями Ю. Д. Апресяна, перформативні висловлення можуть
стосуватися таких сфер комунікацій (мовленнєвих жанрів): спеціалізованих по
відомлень і стверджувань, визнань, обіцянок, прохань, пропозицій і порад, по
переджень і передбачень, вимог і наказів, заборон і дозволів, згод і заперечень,
схвалень, осудів, пробачень, мовленнєвих ритуалів, деяких типів соціалізованих
актів, називань і позначеньб. Узяті в цілому, ці сфери взаємодії (мовленнєві
жанри) стосуються передусім аспектів тих комунікативних смислів, які пов’яза
ні з семантико-синтаксичним складником висловлень, їхніми денотативно-сиг-
ніфікативними (референтними) зв’язками. Такі перформативи варто кваліфіку
вати як семантичні.
Аналіз ширших сфер міжособистісного спілкування свідчить, що у вислов
леннях, прямо пов’язаних із прагматикою мовлення, з рухом комунікативних
смислів емоційного, етичного, естетичного, вольового тощо характеру в ситуа
ціях «тут і тепер» спілкування особистостей «обличчям до обличчя» спосте
рігається дещо інша картина. У цій сфері наявний особливий тип висловлень зі
своїми семантико-прагматичними, комунікативними особливостями. Інакше
кажучи, перформативна концепція потребує своєї перевірки й уточнення у сфері
висловлень з домінантним суб’єктивним чинником, який, на думку Ю. С. Сте
панова, і є осереддям прагматики1. Як зазначав Дж. Остін, «настав час, коли
визріла необхідність побудови широкої теорії мовленнєвих актів» 8, яка врахо
вувала б усі можливі типи висловлень у міжособистісному, груповому, між-
культурному спілкуванні.
Аналіз живого розмовного мовлення в аспекті формування засобами мови
почуттів, емоцій, волевиявлень тощо дозволяє виділити два класи висловлень,
які відрізняються низкою комунікативних ознак, але які в певних ситуаціях
можна вважати синонімічними: (1) а) Я вражений', б) Я здивований', в) Я шоко
ваний', г) Я захоплений', ґ) Мені це подобається, (2) а) Ого!;б) Ну і ну!; в) Оце
так!; г) Ух ти!; ґ) Блиск!
Комунікативний смисл висловлень першої групи формується семанти
ко-прагматичними особливостями слів, які до них входять (я, мені, вражений,
6 Апресян Ю. Д. Зазнач, праця.— С. 200-202.
7 Степанов Ю. С. В поисках прагматики // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз.— 1981.— Т. 40.
№ 4,— С. 325.
8 Остин Дж. Перформативы — констативы.— С. 32.
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
Прагматичні перформативы: спроба обґрунтування комунікативного статусу
здивований, шокований, захоплений, це, подобається), а також відповідною ін
тонацією. Смислове наповнення цих висловлень з певною мірою спрощення мо
же бути зведене до двох складників: (1) імпліцитного, який можна сформулювати
як «я вас повідомляю (інформую)», та експліцитного, що має своє матеріальне
втілення у відповідних словах, які формують ці висловлення і позначають
реальний (або такий, який мовець подає як реальний) стан свого внутрішнього
світу (насамперед почуттів). Ці висловлення не можуть бути перевірені на істин
ність чи неістинність; з позицій неконфліктного спілкування вони можуть бути
лише щирими або нещирими. Як справедливо зазначає Дж. Остін, «Я нічого не
можу твердити про ваші почуття, якщо ви їх мені не розкриєте» 9. Інакше кажу
чи, пропозитивна (референтна) основа висловлень групи (1) позначає щось, що
пов’язане з внутрішнім світом мовця, зокрема щирістю / нещирістю його кому
нікативної поведінки, комунікативними ролями, які він «грає» 10, предметними
й комунікативними цілями, які він переслідує. Підсумовуючи, можемо сказати,
що висловлення першої групи мають такі комунікативні ознаки:
1. Вони перебувають поза категорією істинності / неістинності; найважли
вішою прагматичною категорією, яка їх об’єднує, слід вважати щирість / нещи
рість висловлення емоції, почуття, вольового стану тощо. Ця категорія виконує
таку ж комунікативну функцію, що й категорія істинності / неістинності в роз
межуванні семантичних констативів і перформативів.
2. Ці висловлення описують стан мовця, а не виражають його.
3. Вони інтенціональні, тобто висловлюються конкретним адресантом і пе
редбачають наявність конкретного адресата.
4. На противагу семантичним перформативам вони є меншою мірою інсти-
туйовані, хоча, звичайно, в ситуації спілкуванням «обличчям до обличчя» мо
жуть також підлягати обмеженням соціального характеру: навряд чи підлеглий,
отримавши наказ командира, може сказати: Я боюсь!
5. У порівнянні з висловленнями групи (2) вони значно меншою мірою за
лежні від контексту, позначаючи конкретну сферу почуттів, бажань, волевияв
лень тощо (боятися, бути задоволеним, бути враженим тощо).
6. Можуть мати певну кількість трансформацій, передусім пов’язаних із ка
тегорією часу (Я вражений', Я був вражений, коли... ; Я буду вражений, якщо...).
Отже, природа цих висловлень значною мірою нагадує особливості семан
тичних перформативів. У сфері ж власне прагматичних висловлень їх слід вва
жати прагматичними констативами.
Друга група висловлень має якісно іншу комунікативну природу: формуван
ня їхніх семантико-прагматичних смислів не спирається на двочленну імпліцит-
но-експліцитну структуру; вираження цих смислів не пов’язане з істин
ністю / неістинністю, щирістю / нещирістю, оскільки не позначає, а прямо
виражає певну емоцію (або складну сукупність емоцій), почуття, бажання, воле
виявлення тощо. Вони мають реактивний (тобто пов’язаний з реакцією на зов
нішні подразнення або слова співрозмовника), глибоко суб’єктивний характер і
пов’язуються з безпосередністю висловлення певної емоції, почуття, бажання,
волевиявлення, тобто мимовільністю, як правило, відсутністю контролю свідо
мості, а отже і волі. Мимовільно зриваючись, так би мовити, «вихоплюючись» із
9 ОстинДж. Перформативы — констативы.— С. 31.
10 Про поняття комунікативної ролі див. докладніше: Берн Э. Игры, в которые играют
люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Пси
хология человеческой судьбы.— М., 2002.— 480 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 33
Ф. С. Бацевич.
уст мовця, подібні висловлення мають не емпіричний, а власне прагматичний
характер. У цьому розумінні вони є тотально перформативними.
Висловлення — носії власне прагматичних комунікативних смислів на зра
зок Ого! Оце! Оце так! Ну і ну! Ай-ай-ай! Ти ба! Де там! Супер! Клас! Господи!
і под. мають усі ознаки перформативів, зокрема:
1. Стосуючись сфери почуттів, вражень, бажань, волевиявлень, вони, як уже
зазначалося, не можуть оцінюватися з позицій істинності / неістинності.
2. Прагматичний (комунікативний) смисл подібних висловлень рівний са
мому почуттю, емоції, волевиявленню тощо, тобто є прямим виявом суб’єктив
ного стану, а не його описом, як це спостерігається у випадку висловлень групи
(1), тобто прагматичних констативів.
3. На противагу прагматичним констативам, які є одночасно висловленням і
дією, висловлення групи (2) не є дією, тобто не можуть бути кваліфіковані як
такі, що мають локуцію, іллокуцію і перлокуцію; вони власне втілення почуття,
емоції, волі тощо. Інакше кажучи, висловлення типу Ого! Оце так! і под. є спон
танними, неінтенціональними, тобто не обов’язково розраховані на увагу адре
сата. Разом з тим вони істотно відрізняються від вигуків — криків болю, жаху,
радості тощо як безпосередніх реакцій на біль, страх, холод, голод, спрагу тощо.
4. Виступаючи носіями емоції, почуття, волевиявлення тощо, висловлення
групи (2), як уже наголошувалося, не мають імпліцитної частини, співвіднесеної
з комунікативними смислами говоріння, стверджування тощо, тобто не мають
складника на зразок Я кажу, що ..., Я стверджую, що ... тощо.
5. На противагу семантичним перформативам висловлення групи (2) не
інституйовані, тобто не потребують того, щоб їх автор мав право їх виголосити,
був уповноваженим їх вербалізувати, як, наприклад, у випадку оголошення вій
ни монархом, винесення вердикту чинним суддею тощо. Висловлення типу (2) є
«демократичними» і не можуть стати псевдоперформативами на зразок оголо
шення війни Англії бароном Мюнхгаузеном.
6. Комунікативні смисли висловлень групи (2) мають нечіткий, розмитий
характер, значною мірою залежний від конкретного контексту і ситуації спілку
вання. Останнє виявляється перш за все в тому, що одна й та сама емоція, воле
виявлення тощо можуть бути втілені в різні за формою висловлення, наприклад,
Ого! Ух ти! Супер! та ін., і навпаки, за одним і тим самим висловленням можуть
стояти різні емоції, почуття, волевиявлення тощо.
7. Висловлення групи (2) вживаються в незмінній, достатньо узуалізованій
формі, не мають загальноприйнятих, усталених у мовному коді трансформацій.
8. Висловлення групи (2) не можуть мати «пом’якшених» перформативних
варіантів. Якщо, наприклад, вираз Я злякався в деяких ситуаціях може бути си
нонімічним виразу Я похолов, то подібні синонімічні варіанти для висловлень
Ах! або Боюсь! відсутні.
Таким чином, висловлення групи (2) мають усі ознаки перформативів і їх
можна кваліфікувати як прагматичні перформативи.
Разом з тим необхідно зазначити, що між висловленнями груп (1) і (2), тобто
прагматичними констативами і перформативами немає чітких симетричних
співвідношень, які спостерігаються між семантичними констативами і перфор
мативами. Інакше кажучи, окремі прагматичні констативи можуть не мати свого
відповідника (відповідників) у сфері прагматичних перформативів, напр.:
Я боюсь\ Я остерігаюсь ', Мені неприємно тощо. Крім того, значна кількість вис
ловлень — носіїв прагматичних комунікативних смислів — є синкретичними,
такими, що поєднують ознаки прагматичної констативності й перформативності.
Так, наприклад, у висловленні Ну, я просто вражений! можна виділити два
34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу
складники: (1) прагматичний перформатив ну, який є носієм складного кому
нікативного смислу «сигнал уваги до особи співрозмовника, підтримка зворот
ного зв’язку з ним» 11 і (2) прагматичний констатив я просто вражений.
Спираючись на сказане, можна поставити питання про мовні засоби форму
вання і втілення прагматичних перформативів, а також міру вираження ними
перформативності. Як видається, найважливішими засобами формування праг
матичних перформативів є вигуки і частки. При цьому вигуки є більшою мірою
перформативні, ніж частки.
У свою чергу з аналізованих позицій можна говорити про два типи вигуків:
1) вигуки-крики (безпосередні реакції на біль, страх, переляк, голод, холод то
що), які не є словами в лінгвістичному розумінні цього слова, тобто не мають
знакової природи; 2) вигуки-слова, в яких узуалізовано втілені певні усталені
прагматичні смисли: Ого! Е! Ну! Господи! тощо. Саме ця група вигуків і є осно
вою однослівних висловлень-прагматичних перформативів. Вони функціоную
ть як знаки, а не сигнали чи симптоми болю, страху, гніву тощо; це знаки певних
почуттів, емоцій, волевиявлень тощо, тобто суб’єктивних чинників. Вони можу
ть супроводжуватися, ширше — коригуватися іншими складниками прагматич
ної сфери мови: Оце то так! Який жах! Мати моя рідна! тощо.
У зв’язку з питаннями, що розглядаються, «вічна» проблема класифікації
часток постає особливим чином. Зокрема, низка часток-клітик (ну, та, і, а, той,
то тощо) є типовими засобами формування прагматичних перформативів; част
ки ж на зразок навіть, зате, однак, так, ні тощо виявляються носіями семанти-
ко-прагматичних смислів складного синтетичного характеру, які перебувають,
так би мовити, між семантикою і прагматикою.
Прагматичними перформативами також слід уважати вирази, сформовані ін
шими частинами мови, на зразок: Скільки можна! Коли це закінчиться! Мати
моя рідна! тощо.
Розглянуті слова і вирази в лінгвістичній літературі останніх років отримали
назву дискурсивних слів. Дискурсивні слова — це лексичні одиниці різних час
тин мови, основною функцією яких є формування зв’язності дискурсів, внесен
ня в них різноманітних семантико-прагматичних нюансів, що збагачують про-
позитивний зміст висловлень, які формують ці дискурси 12. Виявлення й опис
таких смислів вимагає звернення до значної кількості мовно-контекстуальних і
позамовних чинників. Дискурсивні слова виявляють також специфіку своєї па-
радигмальної організації 13.
Отже, є всі підстави говорити про можливості розширення теорії перформа
тивності, яка була сформульована як семантична, на сферу висловлень власне
прагматичного характеру, що стосуються почуттів, емоцій, волевиявлень тощо
людей, і виділяти широку і надзвичайно активну в спонтанному, неінституйова-
11 Див. детальніше: Бацевич Ф. Семантико-прагматичний портрет частки ну в сучасному
українському мовленні // Język. Człowiek. Dyskurs.— Szczcecin, 2007.— S. 247-256.
12 Див. докладніше про природу дискурсивних слів у працях: Баранов А. Н , Плунгян В. А.,
Рахилина Е. В. Путеводитель по дискурсивным словам русского языка.— М., 1993.— 243 с.;
Бацевич Ф. Дискурсивні слова в комунікації: слово даже у Ф. М. Достоєвського // Баце
вич Ф. Нариси з комунікативної лінгвістики.— JI., 2003.— С. 181-190; Дискурсивные слова
русского языка: опыт контекстно-семантического описания / Ред. К. JI. Киселева, Д. Пайар.—
М., 1998.— 322 с.; Дискурсивные слова русского языка: контекстное варьирование и семанти
ческое единство / Ред. К. Л. Киселева, Д. Пайар.— М., 2003.— 286 с.; Киселева К., Пайар Д.
Введение // Дискурсивные слова русского языка: опыт контекстно-семантического опи
сания.— М., 1998.— С. 3-16; Шмелев А. Д. Жизненные установки и дискурсивные слова //
Aspekteja.— Tampere, 1996.— S. 32-56.
13 Бацевич Ф. Семантико-прагматичний портрет частки ну...— С. 250-253.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 35
Ф. С. Бацевич.
ному розмовному мовленні групу висловлень, які мають характер прагматичних
перформативів. Вони є носіями складного комунікативного смислу синтетично
го характеру, значною мірою залежного від конкретного контексту і ситуації
взаємодії мовців. Зокрема, у згаданій сфері можна говорити про три рівні фор
мування перформативності: 1) семантичні констативи (Він виглядав зляканим),
2) семантичні перформативи, які також можна вважати прагматичними конста-
тивами (Я боюсь) і 3) прагматичні перформативи (Жах! Ой!). З визнанням наяв
ності перформативних висловлень у прагматиці відкриваються нові перспекти
ви як для концепції перформативності, так, ширше, і для теорії мовленнєвої
діяльності. У цілому ж у мові вибудовується симетрична ієрархія вияву перфор
мативності: 1) семантичні констативи, 2) семантичні перформативи, 3) праг
матичні констативи, 4) прагматичні перформативи.
(Львів)
F. S. BATSEVYCH
PRAGMATIC PERFORMATIVES: ATTEMPTS ТО SUBSTANTIATE COMMUNI
CATIVE STATUS
Semantic and pragmatic, communicative peculiarities o f communicative expressions like Ukrai
nian Ого! Ну і ну! Оце так! Ух ти! Блиск! (expressions denoting surprise) and the like are de
scribed in the article. Their status as pragmatic performatives is substantiated.
Keywords: semantics, pragmatics, constatives, performatives, semantic performatives, prag
matic performatives.
36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
|