Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка
У статті наголошено на необхідності актуалізації ретроспективного підходу при вивченні «живого» мовлення особистості, яка не є нашим сучасником. Мотивація активнішого впровадження ретроспекції зумовлена досвідом вивчення комунікативної компетенції Івана Франка....
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183102 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка / Т.А. Космеда // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 28-33. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183102 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1831022022-02-03T01:26:16Z Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка Космеда, Т.А. У статті наголошено на необхідності актуалізації ретроспективного підходу при вивченні «живого» мовлення особистості, яка не є нашим сучасником. Мотивація активнішого впровадження ретроспекції зумовлена досвідом вивчення комунікативної компетенції Івана Франка. Necessity of foregrounding retrospective approach while studying live speech of a non-contemporary personality has been pointed out. Motivation of more active retrospection introduction is predetermined hy the experience of Ivan Franko’s communicative competence study. 2008 Article Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка / Т.А. Космеда // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 28-33. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183102 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті наголошено на необхідності актуалізації ретроспективного підходу при вивченні «живого» мовлення особистості, яка не є нашим сучасником. Мотивація активнішого впровадження ретроспекції зумовлена досвідом вивчення комунікативної компетенції Івана Франка. |
| format |
Article |
| author |
Космеда, Т.А. |
| spellingShingle |
Космеда, Т.А. Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка Мовознавство |
| author_facet |
Космеда, Т.А. |
| author_sort |
Космеда, Т.А. |
| title |
Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка |
| title_short |
Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка |
| title_full |
Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка |
| title_fullStr |
Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка |
| title_full_unstemmed |
Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка |
| title_sort |
ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення івана франка |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183102 |
| citation_txt |
Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення Івана Франка / Т.А. Космеда // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 28-33. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT kosmedata retrospekcíââkmetodologíčnaosnovadoslídžennâživogomovlennâívanafranka |
| first_indexed |
2025-07-16T02:44:15Z |
| last_indexed |
2025-07-16T02:44:15Z |
| _version_ |
1837769800589246464 |
| fulltext |
T. A. КОСМЕДА
РЕТРОСПЕКЦІЯ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА
ДОСЛІДЖЕННЯ «ЖИВОГО» МОВЛЕННЯ ІВАНА ФРАНКА
У статті наголошено на необхідності актуалізації ретроспективного підходу при вивченні
«живого» мовлення особистості, яка не є нашим сучасником. Мотивація активнішого впрова
дження ретроспекції зумовлена досвідом вивчення комунікативної компетенції Івана Франка.
К л ю ч о в і сл ов а: комунікативна компетенція, мовленнєвий факт, мовна особистість.
Проблеми сучасної лінгвістики, як відомо, висвітлюються передусім з огляду на
основні постулати традиційної філософії, її методологію щодо діалектичного
розвитку суспільних явищ, їх соціальної зумовленості.
Мова — історично матеріалізована, виокремлена, соціальна субстанція, що
має свої особливості, зумовлені її «духом», як творчий процес конкретного на
роду, конкретної мовної особистості цього народу. Структурними ознаками мо
ви (мовлення) вважають єдність таких складників, як духовне, матеріальне, со
ціальне, змістове й функціональне.
Теоретична концепція дослідження мовних явищ перебуває в постійному
розвитку, відбуваються пошуки нових методологій, методів і методик, їх удос
коналення, що безпосередньо пов’язано з розвитком науки про мову, розгалу
женням її напрямів, зміною проблематики, суспільного запиту відповідно до часу.
Е. Бенвеніст слушно писав, що «лінгвістика стала фундаментальною наукою се
ред наук про Людину і суспільство, однією з найактивніших як у теоретичних
пошуках, так і в розвитку методу» *. Свого часу Л. А. Булаховський наголошу
вав на необхідності вивчати «з можливою ґрунтовністю питання про метод у мо
вознавстві» 1 2. Це завдання буде актуальним завжди у зв’язку з безперервним
поступом науки.
У цій статті спробуємо дати концепцію розвитку методології сучасних лінг
вістичних досліджень у плані ретроспекції. Потреба активнішого впровадження
такої методології зумовлена досвідом вивчення комунікативної компетенції ге
нія української нації Івана Франка3.
Ретроспективний погляд скеровано саме на Івана Франка, оскільки він був
тією особистістю, яка зуміла ввібрати в себе і культурний досвід свого рідного
українського народу, і регіональну культуру галичан, і європейську культуру, і
1 Бенвенист Э. Соссюр полвека спустя І І Бенвенист Э. Общая лингвистика.— Благо
вещенск, 1998.— С. 59.
2 Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства // Булаховський Л. А. Вибрані
праці : В 5 т,— К., 1975,— Т. 1,— С. 99.
3 Космеда Т. Комунікативна компетенція Івана Франка: міжкультурні, інтерперсональні,
риторичні виміри.— Л., 2006.— 328 с.
© Т. А. КОСМЕДА, 2008
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
світову культуру в цілому — як сучасну йому, так і попередню. Крім того, Іван
Франко — людина, що дуже яскраво, як ніхто інший, спроектувала свою дія
льність на різні сфери людського життя, тому вивчення комунікативної компе
тенції Івана Франка та інших яскравих представників української нації дасть
можливість зробити нові висновки щодо специфіки розвитку «живої» мови
українського народу в цілому.
У зв’язку із задекларованою методологією важливим на сьогодні є й питання
сприйняття конкретної мовної особистості суспільством, суспільною і мовною
свідомістю типових носіїв мови конкретного періоду на конкретній території,
тобто з урахуванням конкретного хронотопу. Аналіз такого сприйняття й був
покладений в основу ретроспективного вивчення комунікативної компетенції
Івана Франка.
Одним із найпоширеніших методів мовознавства залишається метод спосте
реження над фактами мови, що може здійснюватися і в ретроспекції. Такі спо
стереження потребують пошуку яскравих прикладів, що були б типовими, пока
зовими. Проблема полягає в тому, що при вивченні «живого» мовлення
І. Франка збір матеріалу міг здійснюватися лише з готових писемних текстів. За
гальновідомо, що найважливішим питанням методології є питання про джерела
знань. Цілком слушно зазначив Г. Гійом, що «кожна теорія рухається назустріч
фактам. І зустріч з фактом є критичним моментом теорії...» 4, «потрібно дати
теорії її шанс, шанс щасливої зустрічі з фактами...»5.
«Щаслива зустріч» з фактами у автора відбулася тричі. Перша пов’язна з ви
данням, здійсненим М. І. Гнатюком, — «Спогади про Івана Франка» б, де досить
повно (з урахуванням попередніх збірників) репрезентовано спогади широкого
кола громадських і культурних діячів Західної України й Наддніпрянщини
кінця XIX— поч. XX ст., спогади рідних, близьких, приятелів, добрих знайомих
і учнів Івана Франка. Ці спогади спроектовані як на вербальну, так і на невер-
бальну комунікативну поведінку письменника.
Наголосимо, що для ретроспективного дослідження комунікативної компе
тенції кожної окремої мовної особистості дуже важливою і необхідною переду
мовою є наявність спогадів, що дають можливість побачити мовну особистість
усебічно, крізь призму різних за соціальним статусом, професією, віком, статтю,
ступенем знайомства, родинних зв’язків, характером інтерперсональних, інтер-
культурних стосунків інтерпретаторів цієї мовленнєвої діяльності. Чим більша
диференціація інтерпретаторів, тим об’єктивнішим буде аналіз мовленнєвої
діяльності кожної конкретної особистості. Висвітлення мовленнєвої поведінки
різними інтерпретаторами й дало змогу зробити висновок про те, що мовна
свідомість Івана Франка справді була зорієнтована на чітку диференціацію мов
лення залежно від конкретних ознак адресата, зокрема їх: 1) віку; 2) статі;
3) території, місцевості проживання; 4) суспільного статусу, роду діяльності,
професії; 5) ідеології; 6) родинних стосунків; 7) ступеня інтимізації стосунків
(приятель, знайомий і т. д.) та ін. Урахування зазначеного чинника мотивувало
появу таких характеристик, як міжособистісні контакти І. Франка із земляка-
ми-українцями, представниками інших народів, особливості спілкування з влас
4 Г ийом Г. Рабочая гипотеза и теория //Г ийом Г. Принципы теоретической лингвистики :
Сб. неизданных текстов, подготовл. под рук. Р. Валена / Пер. с фр. П. А. Скрелина.— М.,
1992.— С. 25.
5 Там же.— С. 27.
6 Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ, стаття і прим. Μ. І. Гнатюка.— Л., 1997.—
637 с.
___________ Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 29
ними та чужими дітьми, молодцю, жінками, друзями, знайомими, малознайоми
ми людьми, священиками, студентами, селянами тощо.
Автори спогадів характеризували не лише хронотоп (де? коли?) мовлення
Франка, а й надавали конкретну вербальну і невербальну характеристику влас
тивих Франкові паралінгвістичних засобів, починаючи із зовнішності, першого
враження, яке справляв письменник на людей, його манери одягатися, ходити,
працювати і т. д., характеризували голос, специфіку погляду, техніку мовлення,
особливі мовленнєві манери, характерні дискурсивні слова, мовленнєві прийоми,
мовлення в момент вияву різних душевних станів, почуттів— гніву, переживан
ня, хвилювання, розчулення, співчуття, захоплення тощо. Для його усного мов
лення характерні гумор, наявність прецедентності, використання ремінісценцій,
міжкультурної діалогічності, толерантність, тактовність, ввічливість, уважність
і т. ін. 7
Спогади сучасників І.Франка стосуються різних мовленнєвих ситуацій, які
виникали як у побуті, неофіційних ситуаціях, так і під час офіційних заходів. У
спогадах містяться враження реципієнтів від Франкових промов, різних за жан
ром і тематкою. Саме це важливо для всебічного опису мовленнєвої поведінки.
Досліджено специфіку мовлення І.Франка у родинному колі, під час дружніх бе
сід, зокрема на власному весіллі, під час знайомства з дружиною, на роботі, під
час обговорення службових проблем, редагування текстів, навчання молодих,
під час прогулянок, подорожей потягом, прийому гостей, у гостях, громадських
місцях, зокрема у львівських кав’ярнях, на зібраннях, вічах, в академічних уста
новах, під час декламації власних творів, на ювілеях, банкетах, у суді і т. д.
Друга так звана щаслива зустріч з фактологічним матеріалом — це «зу
стріч» з: 1) документами щодо життєвих фактів Івана Франка, зокрема тих, що
відображені в тогочасній пресі (публікації в газетах і журналах стосовно вис
тупів Франка в суді, на вічах, у театрі, бібліотеках, щодо його декламування і
т. д. з коментарями авторів цих статей, журналістів; такі замітки часто були до
сить докладними і виразними)8; 2) його власними спогадами, висловлювання
ми, фрагментами листування, де часто йшлося про мовленнєву поведінку, до
речі, і в критичній оцінці Франка щодо самого себе; 3) текстами його публіч
них виступів: у зібранні творів І. Франка містяться публічні виклади, різні за
жанрами та тематикою, наприклад, доповідь на вічі 15 листопада 1906 р. «Сус
пільно-політичні погляди М. Драгоманова», промова на вечорницях у 43-і ро
ковини смерті Шевченка (Львів, 15 березня 1904 р.), доповідь «Шевченкова
“Тополя”», виголошена на шевченківському святі у Станіславі (4 квітня 1890
р.), виступ на 25-річному ювілеї творчої діяльності, на банкеті з приводу зазна
ченої події, на ювілеях М. Лисенка, М. Конопницької, щодо ювілею І. Не-
чуя-Левицького та ін.; 4) оцінками, що їх залишив нам Іван Франко, стосовно
публічного мовлення інших, доповідей його сучасників, зокрема з оцінкою до
повідей Міріама 9, тощо; 5) зі статтею Івана Франка «Вишукане красномов
ство» (Parlar gentile) 10, де схарактеризовано деякі погляди письменника на
проблеми красномовства, комунікації (такі роздуми фрагментарно містяться і
в інших розвідках митця).
7 Космеда Т. Зазнач, праця.
8 Іван Франко : Документи і матеріали: 1856-1965.— К., 1966.— 542 с.
9 Франко І. Доповіді Міріама І І Франко І. Зібрання творів : У 50 т.— К., 1981.— Т. 29.—
С. 116-121.
10 Франко І. «Parlar gentile» // Там же.— 1982.— Т. 37.— С. 8-20.
T. A. Космеда__________________________________________________________________
30 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
Третя «щаслива зустріч»— це теоретичні дослідження мови творів письмен
ника. На сьогодні, як відомо, франкознавство вже стало самостійним напрямом
в українській науці, де логічно виокремлена лінгвістична франкіана. Лінгвістич
ний аспект мистецького феномену Івана Франка, як відомо, ґрунтовно вивчав
Василь Сімович п . Значний вклад у розробку лінгвістичної франкіани у другій
пол. XX — поч. XXI ст. зробили 1.1. Ковалик, Я. С. Закревська, Т. І. Панько,
0 . А. Сербенська, Л. М. Полюга, І. Й. Ощипко, Ф. С. Бацевич та ін.
Проте Іван Франко як мовна особистість на сьогодні є дослідженим лише
частково, оскільки, як відомо, мовна особистість комуніканта — це репрезенто
ваний у мові та мовленні фрагмент свідомості мовця, що містить три рівні: вер
бально-семантичний, тезаурусний та мотиваційно-прагматичний. Вербально-
семантичний та тезаурусний рівні І. Франка як мовної особистості частково ви
вчені і навіть відображені в українській лексикографії. Звичайно, що стосується
тезауруса І. Франка, то повне його виокремлення та опис— праця майбутніх по
колінь мовознавців. Проте на даний час досягненням слід уважати і словопокаж
чик «Лексики поетичних творів Івана Франка», укладачами якого є 1.1. Ковалик,
1. Й. Ощипко та Л. М. Полюга 11 12 .
3. Франко свого часу докладно проаналізувала характер і ступінь вивченості
спадщини І. Франка. При цьому вона зазначала, що «Іван Франко — такий бага
тогранний, охоплюючий всі ділянки суспільно-національного життя України
останньої чверті XIX і початку XX ст. діяч, така могутня постать української
культури, що всебічне вивчення діяльності великого Каменяра як за власними
творами, так і за документами і матеріалами дає значні можливості для пізнання
і розуміння суспільної обстановки того часу, причин і характеру історичних
процесів та явищ» 13, тому важливо вивчати ті умови, ту полілінгвокультурну
ситуацію, культурний контекст, що мотивують і специфіку його комунікації. Як
зазначалося, на тлі дослідження комунікації І. Франка можна робити цікаві спо
стереження щодо специфіки мовленнєвої поведінки українців, галичан зокрема.
Галицькі звичаї, традиції, особливості спілкування, мовлення відрізнялися
від тих, які були поширені в Україні. Про це також згадують сучасники І. Фран
ка; зокрема, С. Єфремова здивувало те, що до Франка зверталися у формі «док
тор». Таке звертання не було прийнятим в Україні14. А коли І. Франко запросив
свою майбутню дружину Ольгу з її сестрою на галицьку вечірку, то виникло
здивування: «як це— тут усі свої, а поводяться зовсім як чужі! Ніхто й пари слів
не сказав один до одного. Франко пояснив, що у них такий звичай: “Не можна
розмовляти за танцями, бо зараз скажуть, що залицяєшся!”» 15. У Києві під час
весілля з І. Франком трапився навіть конфуз, про який згадує А. Трегубова:
«Хтось крикнув: “Гірко!” Молодий не знав, що то воно означає, поки мій чоло
вік не дав йому пояснення, поцілувавши мене....» 16. Г. Житецький дивувався
мовленнєвій манері поведінки І. Франка, який вітався з усіма знайомими Жите-
цького на вулицях Києва. І. Франко це пояснив просто: «у нас такий закордон
11 Франкіана Василя Сімовича / Упоряд., передмова та примітки М. Білоус і 3. Тер-
лака.— Л., 2005.— 234 с.
12 Ковалик 1.1., Ощипко І. И., Полюга Л. М. Лексика поетичних творів Івана Франка.—
Л., 1990.— 264 с.
13 Іван Франко : Документи і матеріали: 1856-1965.— К., 1966.— С. 3.
14 Єфремов С. Зі спогадів про Ів. Франка // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ,
стаття і прим. М. І. Гнатюка.— Л., 1997.— С. 225.
15 Трегубова А. Дещо з життя Ольги Франкової // Там же.— С. 156-157.
16 Там же.
___________ Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 31
ний звичай — вітатися зі всіма, хто вітається з супутником твоїм на вулиці» 11.
Перелік прикладів можна продовжити.
З цього приводу В. Сімович пише: «...при оцінці діяльности Франка ніколи
не можна спускати з ока часу, в якому він виступав. Не можна не вважати людей
та обставин, серед яких йому приходилося працювати. Не можна не брати під
увагу тих думок, якими жила тоді українська суспільність Галичини. Не можна
не звернути уваги на повітря, яким тоді дихало галицьке громадянство. Так
сильно зрісся Франко з ґрунтом, на якім жив та держався, так зв’язаний він не
розривними нитками з цілим життям нашого народу в Галичині» 17 18.
Важливо зазначити, що жодне явище природи й суспільства, зокрема й мова
(мовлення), не може одночасно існувати і функціонувати в трьох хронологічно
розмежованих планах — минулому, сучасному і майбутньому. У реальності во
но завжди існує лише в одному плані — в плані сучасності, але вивчати і зістав
ляти всі ці плани окремо, без сумніву, необхідно. Очевидно, що сучасна лінгвіс
тична методологія, спроектована на вивчення функціонального розвитку
окремих мов з урахуванням їх прагматики, повинна ґрунтуватися на ретроспек
тивному, синхронному, порівняльному і проспективному аспектах. Саме така
єдність підходів забезпечує всебічність, комплексність, багатогранність і по
слідовність дослідження.
На важливості ретроспективної методології для розуміння змін, що відбуваю
ться в мові, не раз наголошували науковці, зокрема і Р. Якобсон, який зазначав:
«Що стосується фактора часу, то тут я наведу власні заперечення, які я висунув
раніше, проти усталеної думки про статичний характер мовного коду. Вони зво
дяться до того, що кожна зміна спочатку виникає в лінгвістичній синхронії у про
цесі співіснування і вимушених змін..., і новомодних. Отже, лінгвістична синхро
нія сама виявляється динамічною; кожний мовний код на всіх його рівнях
змінюється, і в кожній зміні одна з одиниць, що почергово замінюється на іншу,
має додаткову інформаційну значущість і, відтак, набуває певного маркованого
статусу на противагу нейтральному, немаркованому статусу іншої одиниці» 19.
В. О. Аврорін пише, що ретроспекція у мовознавстві — це чи не головний,
найактуальніший аспект дослідження, оскільки, по-перше, «він дає безпосеред
ній вихід у практику “мовного будівництва”, і, по-друге, тому, що мовна ситуа
ція являє собою систему явищ, які тісно пов’язані між собою та постійно взаємо
діють, і вивчення шляхів її розвитку можливе тільки за допомогою зіставлення
низки синхронних зрізів» 20.
Що ж до розбудови ретроспективної лінгвістики, то в мовознавстві є деякі
напрацювання, зокрема це стосується проблем соціолінгвістики, які досить док
ладно схарактеризовані Ю. Д. Дешерієвим. На його думку, «відмінність син
хронної лінгвістики від ретроспективної полягає в тому, що синхронна враховує
стихійний і свідомий уплив соціальних чинників на функціонування мови, біль
ше уваги приділяє свідомому впливу суспільства на мову» 21, а ретроспективна
має справу з усталеними фактами.
17 Житецький Г Одруження І. Я. Франка // Спогади про Івана Франка.— С. 161.
18 Сімович В. Іван Франко. Його життя і діяльність // Франкіана Василя Сімовича.—
С. 18.
19 Якобсон Р. Речевая коммуникация // Якобсон Р. Избранные работы по лингвистике.—
Благовещенск, 1998.— С. 313.
20 Аврорин В. А. Проблемы изучения функциональной стороны языка.— Ленинград,
1975,— С. 51-52.
21 Там же.— С. 343.
T. A. Космеда__________________________________________________________________
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
В енциклопедичних лінгвістичних словниках, на жаль, відсутні словникові
статті під гаслом «Ретроспекція». Винятком є словник О. О. Селіванової, пор.:
«Ретроспекція — вияв хронотопу як часу та простору описуваних у тексті подій,
що передбачає перехід від теперішнього часу і простору модельного світу текс
ту до минулого. Р. зумовлює стагнацію текстового континууму й є ознакою його
сюжетного різновиду. Згідно з концепцією І. Гальперіна, Р. диференціюється на
авторську, зумовлену авторською моделлю перебігу подій у тексті, та читацьку,
що ґрунтується на психологічній властивості адресата утримувати й актуалізу
вати в пам’яті вже прочитані фрагменти тексту, попередню інформацію. Остан
ній тип Р. не пов’язаний із текстовим хронотопом, а є особливістю процесів
сприйняття й розуміння тексту» 22.
Оскільки в мовознавчій літературі функціонує терміносполучення «ретро
спективна лінгвістика», то і її статус повинен бути окреслений чіткіше і репре
зентований у довідковій літературі. Зрозуміло, що проблеми ретроспективної
лінгвістики стосуються не лише історичного минулого окремих мов, особливос
тей мовленнєвого процесу окремих періодів у розвитку цих мов, а й особливос
тей мовної і комунікативної компетенції окремих особистостей, у конкретні пе
ріоди розвитку мов, зокрема особистостей ключових для культури конкретного
народу.
Дослідження комунікативної компетенції окремої особистості на тлі функ
ціонування конкретної мови в окремий період її розвитку можна спроектувати
на проблеми світового лінгвістичного процесу, мовного життя окремої держави,
народу, на соціолінгвістичні проблеми форм суспільної (мовної) свідомості й
усіх сфер людської діяльності. Такий підхід допоможе глибше вивчати мову в
єдності з розвитком суспільства, всіх сфер матеріального й духовного життя
особистості, минулого, сьогодення і майбутнього суспільства, мови.
Доцільно виокремити проблематику і методику ретроспективної комуніка
тивно орієнтованої лінгвістики, яка спроектована на мовленнєвий аспект діяль
ності людини в усіх сферах її життя.
Отже, «живе» мовлення людини з минулого, як і кожне мовне явище, потре
бує інтерпретації, а тому однією з найважливіших проблем мовознавства є проб
лема методології та методів дослідження такого явища. Наукова методологія та
методи мовознавства обираються з огляду на предмет, об’єкт, мету та специфіку
використання конкретного дослідницького матеріалу. При вивченні комуніка
тивної компетенції ключових постатей з минулого необхідно застосовувати рет
роспективну методологію, що ґрунтується на конкретній методиці дослідження
фактичного матеріалу, аналізі документальних і науково доведених фактів. Фак
ти ретроспективного вивчення потрібні для сучасного мовознавства і для про-
спекції, планування мовного розвитку, його передбачення.
{Львів)
T. A. KOSMEDA
RETROSPECTION AS A METHODOLOGICAL GROUND FOR IVAN FRANKO’S
SPEECH RESEARCH
Necessity o f foregrounding retrospective approach while studying live speech o f a non-contem
porary personality has been pointed out. Motivation o f more active retrospection introduction is pre
determined hy the experience o f Ivan Franko’s communicative competence study.
K e y w o r d s : communicative competence, speech fact, linguistic personality.
22 Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія.— Полтава, 2006.—
С. 513-514.
___________ Ретроспекція як методологічна основа дослідження «живого» мовлення...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 33
|