Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова
Стаття присвячена зіставному аналізу відсубстантивних назв істот в українській і польській мовах. На синхронічному рівні здійснюється поділ назв істот за словотвірними типами, встановлюються їх спільні й відмінні ознаки в досліджуваних мовах, з’ясовуються тенденції щодо творення відсубстантивних наз...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2008
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183103 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова / А.А. Лучик // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 34-40. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183103 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1831032022-02-03T01:26:18Z Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова Лучик, А.А. Стаття присвячена зіставному аналізу відсубстантивних назв істот в українській і польській мовах. На синхронічному рівні здійснюється поділ назв істот за словотвірними типами, встановлюються їх спільні й відмінні ознаки в досліджуваних мовах, з’ясовуються тенденції щодо творення відсубстантивних назв осіб чоловічої та жіночої статі, назв самиць та істот за ознакою недорослості в українській і польській мовних системах. The article deals with comparative analyses of substantive name of living (human) beings in Ukrainian and Polish languages. Using synchronical level, divisions of the names of living beings is made using word formation types, common and different features in both languages have been determined. The process of formation of names of both gender, names of female and underage persons in Ukrainian and Polish language system have heen analyzed. 2008 Article Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова / А.А. Лучик // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 34-40. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183103 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена зіставному аналізу відсубстантивних назв істот в українській і польській мовах. На синхронічному рівні здійснюється поділ назв істот за словотвірними типами, встановлюються їх спільні й відмінні ознаки в досліджуваних мовах, з’ясовуються тенденції щодо творення відсубстантивних назв осіб чоловічої та жіночої статі, назв самиць та істот за ознакою недорослості в українській і польській мовних системах. |
| format |
Article |
| author |
Лучик, А.А. |
| spellingShingle |
Лучик, А.А. Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова Мовознавство |
| author_facet |
Лучик, А.А. |
| author_sort |
Лучик, А.А. |
| title |
Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова |
| title_short |
Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова |
| title_full |
Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова |
| title_fullStr |
Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова |
| title_full_unstemmed |
Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова |
| title_sort |
типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183103 |
| citation_txt |
Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот в українській і польській мова / А.А. Лучик // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 34-40. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT lučikaa tipologíâvídsubstantivnogoslovotvorennâímennikívnapoznačennâístotvukraínsʹkíjípolʹsʹkíjmova |
| first_indexed |
2025-07-16T02:44:24Z |
| last_indexed |
2025-07-16T02:44:24Z |
| _version_ |
1837769818291306496 |
| fulltext |
А. А. ЛУЧИК
ТИПОЛОГІЯ ВІДСУБСТАНТИВНОГО СЛОВОТВОРЕННЯ
ІМЕННИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ІСТОТ В УКРАЇНСЬКІЙ
І ПОЛЬСЬКІЙ МОВАХ_________________________________
Стаття присвячена зіставному аналізу відсубстантивних назв істот в українській і поль
ській мовах. На синхронічному рівні здійснюється поділ назв істот за словотвірними типами,
встановлюються їх спільні й відмінні ознаки в досліджуваних мовах, з ’ясовуються тенденції
щодо творення відсубстантивних назв осіб чоловічої та жіночої статі, назв самиць та істот за
ознакою недорослості в українській і польській мовних системах.
К л ю ч о в і слов а : зіставнийаналіз,типологія,відсубстантивніпохідні,словотвір, дери
вація, словотворчий афікс, словотворчий суфікс.
Традиційно зіставлення слов’янських мов здійснювалося переважно в діахро
нічному аспекті. Проте від середини минулого століття з виокремленням зістав-
ного мовознавства, або контрастивної чи конфронтативної лінгвістики, у
самостійну наукову галузь поширилися дослідження слов’янських мов на син
хронічному рівні \
Походячи від праслов’янської, українська та польська мови мають спільне
коріння. Зіставлення зазначених мов у їхньому розвитку дає неабиякі корисні
дані для фахівців у галузі історичного мовознавства, здебільшого цим і пояс
нюється перевага використання порівняльно-історичного методу в досліджен
нях слов’янських мов. Сучасні українська та польська мови, зберігши значною
мірою спільну спадщину, набувають подекуди і суттєвих відмінностей, по-різ
ному відбиваючи зміни в навколишній дійсності. Носії польської мови ввійшли
в європейський простір й активніше почали взаємодіяти в адміністративній,
правовій, культурній та освітній сферах із неслов’янськими народами, у той час
як носії української мови стосовно цих галузей і надалі переважно перебувають
у слов’яномовному середовищі. Спостереження за сучасним станом української
і польської мов у контрастивному аспекті допоможуть виявленню їхніх
спільних і відмінних ознак на тому чи іншому рівні мовної структури, а також 1
1 ГорпиничВ. О. Теоретичні питання відгопошмного словотвору східнослов’янських мов.—
К., 1973.— 166 с.; Зверев А. Д. Словообразование в современных восточнославянских язы
ках.— Μ., 1981.— 206 с.; Ковалик 1.1. Питання іменникового словотвору в східнослов’ян
ських мовах у порівнянні з інтими слов’янськими.— Л., 1955.— Ч. 1.— 153 с.;Лопатин В. В.
Основные единицы сопоставительного описания словообразовательных систем славянских
языков // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков.— М., 1987.—
С. 46-53; Blicharski М. Złożenia imienne w języku rosyjskim i polskim: Studium konfronta-
tywne.— Warszawa ; Wrocław, 1977.— 170 s.; Maryniakowa I. Gramatyka konfrontatywna rosyj
sko-polska: Morfologia ze słowotwórstwem.— Warszawa, 1993.— 240 s.; WróbelH. Przysłówki
typu z cicha, z lekka, z bliska we współczesnych językach zachodniosłowiańskich // Z problemów
gramatyki polskiej i słowiańskiej.— Katowice, 2004.— S. 227-235.
© А. А. ЛУЧИК, 2008
34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
встановленню тенденцій і напрямів подальшого розвитку. Корисними в цьому
відношенні можуть бути дослідження словотвірного підрівня мовної системи,
оскільки словотвір, виявляючи однакові закономірності на рівні класів слів і від
мінності на рівні конкретних лексичних одиниць, такою ж мірою, як процеси се
мантичної деривації, бере участь у створенні тієї своєрідної мовної картини
світу, яка виявляється в зіставному дослідженні лексичних систем мов 2. Проте і
до сьогодні за наявності контрастивних російсько-українських та російсько-
польських досліджень у галузі словотвору3 практично відсутні українсько-
польські зіставлення словотвірного підрівня мовної системи, тому, на наш по
гляд, корисними будуть хоча б деякі спостереження стосовно цього аспекту нау
кових пошуків.
Звернення передусім до контрастивного українсько-польського аналізу сло
вотворення іменників зумовлене тим, що в зіставлюваних мовах іменник висту
пає однією з головних частин мови. Як зазначають дослідники, іменнику та
дієслову належить центральне місце в граматичній структурі української мови
«за семантичною окресленістю, центральними формально-синтаксичними по
зиціями в реченні, а також розвиненою сукупністю морфологічних категорій і
парадигм» 4. Іменник виступає й центром словотвірної системи, у ньому макси
мально перехрещуються зміни мовних систем, накреслюються певні тенденції.
Контрастивні дослідження слов’янських мов на словотвірному підрівні мо
жуть здійснюватися за різними критеріями: зіставлення словотвірних гнізд, спо
собів, парадигм тощо. Хоча, на думку деяких учених, «використанню словотвір
ного типу і словотвірної моделі як одиниць зіставлення перешкоджає передусім
матеріальна визначеність форманта»5, проте в контрастивних описах спорідне
них мов такий підхід може бути застосований. Цьому сприяє і ґрунтовне обсте
ження словотвірних систем деяких мов, зокрема української та польської, і те,
що «усі слов’янські мови мають спільні словотвірні універсали системотвірного
характеру» 6. Пропоновані пошуки починаються з виділення найважливіших
лексико-граматичних груп похідних. Наступним етапом є з ’ясування всередині
кожної групи словотвірних типів, що визначаються за властивостями основи та
структурою форманта. Зрештою, здійснюється пошук відповідника в зіставлю-
ваній мові, який передусім належав би тому самому словотвірному типу. Сло
вотвірні типи в українській і польській мовах характеризуються певного подіб
ністю, але мають і суттєві відмінності, що випливає вже з розгляду властивостей
відсубстантивного словотворення зазначених мов.
У системі афіксальної деривації іменників в українській і польській мовах
найактивнішу роль відіграє суфіксальне словотворення. Творяться іменники
практично від усіх частин мови. У словотворенні відсубстантивних похідних
виділяється кілька типів: назви осіб чоловічої та жіночої статі, назви самок, істот
за ознакою недорослості, іменники зі значенням зменшеності, збільшеності,
2 Харитончик 3. А. О некоторых путях сопоставительного изучения словообразователь
ных систем // Сопоставительное изучение славянских языков.— М., 1987.— С. 111-116.
3 Сопоставительное словообразование русского и украинского языков // Сопостави
тельная грамматика русского и украинского языков / Отв. ред. Н. Г. Озерова.— К., 2003.—
С. 34—191; Maryniakowa І. Зазнач, праця.
4 Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови.— К., 2004.—
С. 47.
5 Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства.— К., 2006.— С. 140.
6 Николаев Г. А. Сопоставительное субстантивное словообразование славянских язы
ков // Русская и сопоставительная филология : Состояние и перспективы / Под общ. ред.
К. Р. Галиуллина.— Казань, 2004.— С. 32.
_______ Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 35
суб’єктивної оцінки, абстрактні назви, локативні, матеріально-речовинні, назви
знарядь, збірні, сингулятивні іменники.
Відсубстантивне словотворення іменників української мови на позначення
осіб чоловічої статі здійснюється за допомогою продуктивних суфіксів -ар
(-яр), -ець (-івець, -овець), -ник, -ик (-ік), -ир, -ист (-іст) та ін.; у польській мові
такими є -acz, -с-а, -ісіеі, -ator, -arz, -nik, -ас, -ес (-owiec). Серед цих одиниць на
самперед виділяються іменникові назви осіб за родом діяльності й фахом. Вони
можуть утворюватися за допомогою суфіксів укр. -ар (-яр), п. -arz (аптек-ар —
aptek-arz, бібліотек-ар — bibliotek-arz), проте українській одиниці цього типу
здебільшого відповідає польський іменник іншого словотвірного типу
(уиахт-ар — gór-nik ) або, навпаки, польському іменнику відповідають україн
ські утворення з іншими словотворчими суфіксами: taksówk-arz — такс-ист,
łapówk-arz — хабар-ник, rzeżbi-arz — скульпт-ор.
Утворення із зазначеними суфіксами в досліджуваних мовах подекуди від
різняються сферами вживання. Так, літературному польському komini-arz відпо
відає українське діалектне комин-ap або комин-яр, польській похідній лексемі з
ознаками розмовності gołębi-arz відповідають того самого типу голуб-ap і ще дві
стилістично нейтральні одиниці інших словотвірних типів української мови: го-
лубовод і голуб’ятник.
Поширеним у польській мові є творення відсубстантивних назв осіб чоло
вічої статі за допомогою суфікса -ес (-owiec), які подекуди мають в українській
мові відповідники подібної структури із суфіксом -ець (-івець, -овець), хоча
значно частіше польським похідним із зазначеним суфіксом відповідають оди
ниці інших словотвірних типів. Пор.: osiedleni-ec — поселен-ець, nauk-owiec —
наук-овець, handl-owiec — торг-овець (торг-івець), fach-owiec — фах-івецъ та
bank-owiec— банк-ір, montaż-owiec—монтаж-ник. Трапляються випадки, коли
паралельними назвами до польських одиниць на -owiec є українські похідні, ут
ворені іншим способом (zatrudni-owiec— працедав-ець), або такі, що характери
зуються іншою сферою вживання. Так, літературному польському film-owiec
відповідає українська розмовна одиниця кіно-(иі)-ник, подекуди ж поняття, що
позначаються в польській мові маловживаними утвореннями на -owiec, в ук
раїнській паралельно із суфіксальним утворенням референціюються описово:
narzędzi-owiec — майстер з ремонту і ремонт-ник.
Словотвірні типи в українській та польській мовах на -ик (-ік )-----ik (-yk),
-ист (-іст)-----ist-a (-yst-a), -ан т-----ant, -то р -----tor виявляють значно більшу
подібність, ніж наведені вище. Пор.: сатир-ик — satyr-yk, політ-ик — polit-yk,
хім-ік — chem-ik, прагмат-ик — pragmat-yk, математ-ик — matemat-yk; ор-
ган-іст — organ-ist-a, кларнет-ист — klamec-ist-a, масаж-ист — masaż-yst-a;
лабор-ант — labor-ant, практик-ант — praktyk-ant, диверс-ант — dywers-ant;
інспек-тор — inspek-tor, планта-тор — planta-tor. Така подібність спостеріга
ється переважно в тих типах, у яких твірною виявляється основа запозиченого,
здебільшого греко-латинського, походження, а подекуди і суфікс є іншомовним.
Часто такі афікси запозичувалися не як форманти, а як відповідні структурні
елементи в складі сформованого похідного слова.
Відсубстантивні похідні з суфіксом -ник (-нік), п. -nik, традиційно утворю
валися в обох мовах переважно на позначення назв за родом діяльності, багато з
яких сьогодні втратили свою актуальність, а разом з тим вийшли з ужитку й по
хідні, що їх позначали: укр. олій-ник, кожуш-ник, п. kożusz-nik, czap-nik. У сучас
ній українській мові похідні із зазначеним суфіксом творяться переважно від
дієслівних основ: ремонтувати —ремонт-ник,рятувати —рятів-ник. Творен
А. А. Лучик_________________________________________________________________
36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
ня лексем польської мови із суфіксом -nik у цій функції втрачає свою продук
тивність. За даними авторів «Gramatyki współczesnego języka polskiego» 1, їх
залишилося близько 20 одиниць, які здебільшого мають в українській мові від
повідники подібної структури: ogrod-nik — город-ник, kołchoź-nik — кол-
госп-ник, leś-nik — ліс-ник.
До різних словотвірних типів належать українські відсубстантивні похідні
на -ович та польські на -owicz. В українській мові за допомогою суфікса -ович
утворюються відантропонімні похідні, власне, усі чоловічі імена по батькові:
Іван — Іванович, Михайло — Михайлович. Відпатронімні назви польської мови
на -owicz є застарілими, проте тут за допомогою зазначеного форманта утво
рюється група одиниць із розмовно-жартівливим забарвленням, яким відпо
відають стилістично нейтральні похідні іншої структури в українській мові:
wycieczk-owicz — екскурс-ант, urlop-owìcz — відпуск-ник, karier-owicz —
кар ’єр-ист. Неекспресивним винятком є лише лексема wczasowicz7 8, якій відпо
відає українська похідна також з іншим словотвірним суфіксом — курорт-ник.
Значно частіше в обох досліджуваних мовах стилістичного забарвлення на
бувають відсубстантивні похідні, утворені від назв характерної ознаки людини.
Ці одиниці можуть позначати особу за її зовнішнім виглядом або станом і пере
важно утворюються в українській мові за допомогою суфікса -ач, у польській —
-acz: бород-ач — brod-acz, сил-ач— sił-acz, голов-ач— głow-acz. Як наведені, так
і інші похідні на позначення особи за характерною для неї ознакою, функціо
нують у розмовному мовленні поряд зі своїми варіантами такої самої стилістич
ної належності: укр. голов-ач і голов-ань, п. wąs-acz і wąs-al, яким в українській
мові відповідає ус-ань (вус-ань). В українській мові подібна семантика може ре-
ференціюватися субстантивованими прикметниками, а в польській мові фун
кціонують похідні на -acz: зубатий — zęb-acz, губатий — warg-acz, черева
тий — bruch-acz.
Якщо серед стилістично маркованих одиниць спостерігаються найбільші
відмінності між похідними зазначених словотвірних типів, то при творенні
іменників від абстрактних назв, покладених в основу характерних властивостей
особи, виявляється істотна подібність. Такими, наприклад, є похідні в україн
ській і польській мовах із суфіксами -ист (-іст) і -ist-a (-yst-a): сад-ист —
sad-yst-a, альтру/'-іст — altru-ist-a, егој-icm — ego-isí-a; -ик (-ік) і -ik (-yk):
алерг-ик— alerg-ik, меланхол-ік— melanchol-ik, параној-ίκ —parano-ik. Отже, як
і в іменників за родом діяльності та фахом, у назвах осіб за характерною озна
кою найбільшу подібність виявляють похідні української і польської мов у ви
падках, якщо твірною виступає основа запозиченого походження.
Для творення назв осіб жіночої статі, що в обох мовах мотивуються іменни
ками — назвами осіб чоловічої статі, найрегулярніше використовується суфікс
-к-a (п. -k-а): студент-к-а— student-k-a, аристократ-к-а — arystokrat-k-a, жур-
наліст-к-а — dziennikar-k-a, офіціант-к-а — kelner-k-a, пенсіонер-к-а —
emeryt-k-a. Подібне явище спостерігається і при творенні назв осіб жіночої статі
за національною і територіальною ознаками: поль-к-а — Pol-k-a, білорус-к-а —
Białorusin-k-a, киян-к-а — kijowian-k-a, москвич-к-а — moskwian-k-a. До цього
варто додати, що в польській мові зазначений формант «творить деривати регу
лярно від будь-якого типу чоловічих іменників» і винятки стосовно цього є від-
7 Gramatyka współczesnego języka polskiego : Morfologia.— Warszawa, 1984.— S. 376.
8 Grzegorczykowa R., PuzyninaJ. Słowotwórstwo współczesnego języka polskiego.— War
szawa, 1979.— S. 101.
_______ Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 37
носно нечисленними 9. Крім того, як зауважує Т. Смулкова, навіть активна
участь польських жінок у професійній діяльності не знайшла свого повного
відображення в новітньому словотворенні10 11. В українській мовній системі для
творення назв осіб жіночої статі регулярно, хоча й не так, як -к-a, використо
вуються інші форманти, зокрема -иц-я, -ниц-я, -щиц-я: фельдшер-щ-я, про-
від-нщ-я, льотч-щ-я, продав-щиц-я. У польській мові також фіксуються похідні
з відповідними формантами -іс-а, -nic-а, -ус-а, але тут цей тип непродуктивний,
а подібні утворення здебільшого пейоративні і вживаються в розмовному мов
ленні п . Стилістично нейтральних іменників на -іс-а, -nic-а, -ус-а фіксується ли
ше кілька одиниць, серед яких — robot-nic-a, ротос-піс-а, ulubie-nic-a,
zakonn-ic- а, яким в українській мові відповідають похідні робіт-нщ-я, по-
міч-ниц-я, улюблен-иц-я, монаш-к-а і монах-ин-я. Остання одиниця утворена за
допомогою суфікса -ин-я, що разом із -ш-а та -их-a, відповідників яким з подіб
ною формою вираження у польській мові не фіксується, належать до непродук
тивних формантів української мови. Суфікси -ш-а та -их-a мають два значення.
Якщо за їх допомогою утворюються похідні на позначення осіб за фахом, то у
польській мові їм здебільшого відповідають іменники на -k-а: кондуктор-ш-а —
konduktor-k-a, ткач-их-а — tkacz-k-a. На позначення дружини особи, названої
мотивувальним іменем, у польській мові використовуються похідні із суфіксом
-ow-a, який характеризується високим ступенем регулярності: пор. доктор-ш-а—
doktor-ow-a, професор-ш-а — profesor-ow-a, генераль-ш-а — generałow-a,
майор-ш-а — major-ow-a, директор-ш-а — dyrektor-ow-a.
Суфікс -ow-a у цих випадках взаємодіє з назвами осіб чоловічої статі, що за
кінчуються на приголосний, а другий суфікс із таким самим значенням, -іп-а,—
з іменниками на голосний: kowal — kowal-ow-a, sędzia — sęndz-in-a. Трапля
ються лише поодинокі випадки іменників на -ow-a, що позначають осіб жіночої
статі за родом діяльності та фахом: szef-ow-a — началь-нщ-я, krawc-ow-a —
кравч-их-а, але й вони історично походять від відповідних іменників чоловічого
роду.
Ще одним регулярним формантом для творення назв осіб жіночої статі в по
льській мові виступає суфікс -уп-і. В українській мові подібні за формою вира
ження і семантикою похідні є поодинокими, польським іменникам на -уп-і тут
здебільшого відповідають одиниці іншої структури: gospod-yn-i — господ-ин-я,
sprzedawcz-yn-i — продав-щщ-я, mistrz-yn-i — чемпіон-к-а, букв, майстр-ин-я,
mówcz-yn-i — оратор-к-а.
В українській мовній традиції існують форми назв жінок за іменем по ба
тькові, які невластиві носіям польської мови: Васил-івн-а, Михайл-івн-а. На
томість у польській мові за допомогою суфікса -ówn-a утворюються назви до
ньок за професією або прізвищем батька, що в українській літературній мові
здебільшого передаються описово: general-ówn-a — донька генерала,
stolarz-ówn-a — донька тесляра, Dąbk-ówn-a — донька Дубка, Pawlak-ówn-a —
донька Павляка. На думку Р. Гжегорщикової та Я. Пузиніної, польські форми на
-ówn-a є неактуальними через «втрату необхідності в сучасних суспільних сто
сунках визначати відношення залежності від батька» 12. Очевидно, з тієї самої
9 Grzegorczykowa R. Zarys słowotwórstwa polskiego: Słowotwórstwo opisowe.— Warszawa,
1984.— S. 52-53.
10 Smółkowa T. Nowe słownictwo polskie // Współczesny język polski.— Lublin, 2001.—
S. 400.
11 Grzegorczykowa R., Puzynina J. Op. cit.— S. 75-76.
12 Ibid.— S. 226.
А. А. Лучик_________________________________________________________________
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
причини і в сучасній українській мові малопоширеними виявляються похідні із
суфіксом -івн-а, що позначають доньок за діяльністю батька: ковал-івн-а,
бондар-івн-а. Аналогічну до -ówn-a функцію виконував у польській мові суфікс
-an-k-a (pani-ank-a), запозичений в українську в складі демінутива панянка.
Поодиноким українським утворенням із суфіксами іншомовного походжен
ня -ес-а, -ис-а, які в сучасній мові конкурують із похідними на -к-a, відпо
відають польські іменники з найрегулярнішим серед одиниць на позначення
осіб жіночої статі суфіксом -k-а: поет-ес-а (поет-к-а) — poet-k-a, актр-ис-а
(актор-к-а) — aktor-k-a.
Спільною для обох мов є неможливість творення назв осіб жіночої статі за
фахом у науковій галузі, зокрема від назв осіб з елементом -лог, а також назв ви
щих посадових осіб і посад, які традиційно були чоловічими: філолог —filolog,
логік — logik, філософ —filozof, міністр — minister. У польському мовному се
редовищі проблема позначення особи жіночої статі здебільшого знімається за
допомогою слова pani: pani dziekan, pani redaktor. У сучасному українському
мовленні поряд зі словами пані, жінка перед назвами осіб жіночої статі все час
тіше використовуються похідні із суфіксом -к-a типу прем ’єрка, редактор-к-а.
Пор.: «— А з тими, хто довів НАК “Нафтогаз України” до такої ситуації, буде
окрема розмова і окрема відповідальність, — пообіцяла Прем’єрка» (з газ.).
Досить часто, особливо в польській мові, пристосування назви особи чоло
вічої статі на позначення особи жіночої статі відбувається за допомогою перехо
ду твірної одиниці з чоловічої до жіночої парадигми: кум — кум-а, маркіз —
маркіз-а; кит — кит-а, markiz — markiz-a. Подекуди там, де в польській мові ця
тенденція зберігається, в українській похідні утворюються суфіксальним спосо
бом, пор.: blondyn — blondyn-a, brunet — brunet-a, але блондин — блондин-к-а,
брюнет — брюнет-к-а. Найрегулярніше подібні зміни парадигм відбуваються у
сфері творення назв жінок від назв осіб чоловічої статі відприкметникового по
ходження: чергов-ий — чергов-а, хрещен-ий — хрещен-а; dyżum-y — dyżum-a,
chrestny — chrestn-a.
Назви самиць в обох мовах також здебільшого утворюються від назв самців.
Подібність стосовно цього виявляють і форманти, якими в українській і поль
ській мовах виступають, відповідно, -к-a, -иц-я та -k-а, -іс-а: голуб-к-а (го-
луб-иц-я) — gołąb-k-a (gołęb-ic-a), перепел-щ-я — przepiór-k-a, тетер-к-а —
ciecior-k-a, кіш-к-а — koc-ic-a, орл-щ-я — orl-ic-a. На відміну від одиниць цих
словотвірних типів, творення похідних на позначення істот за ознакою недорос
лості в сучасних українській і польській мовах істотно різниться.
В українській мові назви істот за ознакою недорослості творяться за допомо
гою суфіксів -ен-я, -чен-я, -ч-а, у польській — шляхом переходу твірної одини
ці з парадигми чоловічого роду до середнього за допомогою форманта -ę. Такий
словотвір можливий практично від назв усіх істот, за винятком гадів, інших пла
зунів та комах: слон-ен-я — słoni-ę, кот-ен-я — koci-ę, гороб-ен-я — wróbl-ę, ци-
ган-ч-а — cygani-ę, хлоп-чен-я — chłopi-ę. З усіх наведених прикладів лише лек
сема chlopi-ę не належить до загальновживаної лексики польської мови, мар
кується як застаріла або книжна. Обмеження територіального характеру власти
ве також польським похідним із суфіксом -ак (територія північної Польщі),
використання їх у загальнонародній мові містить у собі емоційно забарвлений,
часто пейоративний, компонент: koci-ak— кот-ен-я, koźl-ak— коз-ен-я, kur-ak—
кур-ч-а. На відміну від наведених назв істот за ознакою недорослості, форми
їх множини виявляють в обох мовах значу подібність. В українській вони утво-
_______ Типологія відсубстантивного словотворення іменників на позначення істот...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 39
рюються за допомогою суфіксів -ат-а (-ят-а), -чат-а, у польській-----ęt-a: ци-
ган-ят-а — Cygani-ęt-a, кошен-ят-а — koci-ęt-a, левен-ят-а — lwi-ęt-a.
Сингулятивні форми від цих назв утворюються за допомогою сингу-
лятивно-демінутивного суфікса -к-o. У результаті цього виникають пари:
циган-ят-а — циганят-к-о, кошен-ят-а — кошенят-к-о, левен-ят-а — леве-
нят-к-о та Cygani-ęt-a — Cyganiąt-k-o, koci-ęt-a— kociąt-k-o, lwi-ęt-a — lwiąt-k-o,
другий член яких позначає як недорослість, так і здрібнілість.
Отже, у сфері творення відсубстантивних назв істот українська і польська
мови демонструють подібність, причиною чого, безперечно, є їхнє спільне пра
слов’янське походження. Подібними часто виявляються твірні основи, словот
ворчі афікси, типи і способи словотворення. Висловлене стосується і реакцій
аналізованих мовних систем на основи іншомовного походження, від яких утво
рюються похідні, що стають одиницями практично тотожних словотвірних ти
пів в українській і польській мовах.
Проте, як уже не раз відзначалось у науковій літературі, «типологічна єдність
слов’янських мов — спільність не статична, а динамічна» 13. Відмінності еволю
ційних рухів мовних систем досить чітко простежуються на їхніх словотвірних
підрівнях. У досліджуваному матеріалі це передусім стосується різного семан
тичного наповнення, емоційно-стильового забарвлення та ступеня продуктив
ності словотворчих суфіксів або взагалі наявності / відсутності словотворчих
афіксів певної форми вираження в одній з аналізованих мов (укр. -их-a, -ш-а, п.
-al, -in-a), а також відмінностей у способах словотворення.
А. А. Лучик_________________________________________________________________
A. A. LUCHYK
TYPOLOGY OF SUBSTANTIVE WORD FORMATION OF THE NOUNS DENOTING
LIVING BEINGS IN UKRAINIAN AND POLISH LANGUAGES
The article deals with comparative analyses of substantive name of living (human) beings in
Ukrainian and Polish languages. Using synchronical level, divisions of the names o f living beings is
made using word formation types, common and different features in both languages have been deter
mined. The process o f formation of names o f both gender, names o f female and underage persons in
Ukrainian and Polish language system have heen analyzed.
K e y w o r d s : comparative analyze, typology, word formation, derivation, word formation affix
and suffix, word formation type, word formation way.
13 Вендина T. И. К вопросу о функциональном исследовании славянского словообразо
вания // Сопоставительное изучение славянских языков. — М., 1987.— С. 133.
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
|