Тищенко К. М. Основи мовознавства
Рецензія на книгу: Тищенко К. М. Основи мовознавства : Системний підручник К. : ВПЦ «Київський університет», 2007.— 308 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183108 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Тищенко К. М. Основи мовознавства / С.С. Ермоленко // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 71-73. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183108 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1831082022-02-05T01:25:49Z Тищенко К. М. Основи мовознавства Ермоленко, С.С. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Тищенко К. М. Основи мовознавства : Системний підручник К. : ВПЦ «Київський університет», 2007.— 308 с. 2008 Article Тищенко К. М. Основи мовознавства / С.С. Ермоленко // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 71-73. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183108 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації |
| spellingShingle |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації Ермоленко, С.С. Тищенко К. М. Основи мовознавства Мовознавство |
| description |
Рецензія на книгу: Тищенко К. М. Основи мовознавства : Системний підручник
К. : ВПЦ «Київський університет», 2007.— 308 с. |
| format |
Article |
| author |
Ермоленко, С.С. |
| author_facet |
Ермоленко, С.С. |
| author_sort |
Ермоленко, С.С. |
| title |
Тищенко К. М. Основи мовознавства |
| title_short |
Тищенко К. М. Основи мовознавства |
| title_full |
Тищенко К. М. Основи мовознавства |
| title_fullStr |
Тищенко К. М. Основи мовознавства |
| title_full_unstemmed |
Тищенко К. М. Основи мовознавства |
| title_sort |
тищенко к. м. основи мовознавства |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Рецензії та анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183108 |
| citation_txt |
Тищенко К. М. Основи мовознавства / С.С. Ермоленко // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 71-73. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT ermolenkoss tiŝenkokmosnovimovoznavstva |
| first_indexed |
2025-07-16T02:45:20Z |
| last_indexed |
2025-07-16T02:45:20Z |
| _version_ |
1837769875862323200 |
| fulltext |
Рецензії та анотації
Т и щ е н к о К. М.
ОСНОВИ МОВОЗНАВСТВА : Системний підручник
К. : ВПЦ «Київський університет», 2007.— 308 с.
Створення підручників із мовознавчих
дисциплін — справа не менш складна,
відповідальна й почесна, ніж створення
власне наукової лінгвістичної продукції.
Засаднича різниця між власне науковою
і дидактичною літературою стосується
як завдань, що стоять перед ними, так і
їхніх адресатів. Однак є випадки, коли ця
«опозиція» нейтралізується і навчальний
текст, створений провідним мовознавцем
із дидактичною метою, стає цінним і для
фахівців. Найвідомішим прикладом тут є,
звичайно, «Курс загальної лінгвістики»
Ф. де Соссюра, і сюди ж можна віднести
підручники й посібники Л. А. Булахов-
ського, Т. Мілевського, Ю. С. Степанова,
Ч. Гокета, В. Лімена тощо. Цінність по
дібних творів полягає передусім у тому,
що вони гармонійно поєднують виклад
цілісної системи ідей та концепцій самого
автора з аналітичним оглядом стану справ
у відповідній дисципліні. У цей спосіб такі
твори нагадують професійним мовознав
цям, що «територія» спільної для них
науки простягається далеко поза межами
їхніх індивідуальних дослідницьких інте
ресів і що саме цілісність цієї «території»
надає змісту результатам їхньої праці.
Є вагомі підстави вважати, що рецен
зована книга має повне право доповнити
собою згаданий перелік. Її автор, доктор
філологічних наук, професор Київського
національного університету ім. Т. Шев
ченка, а також засновник і завідувач пер
шого у світі Лінгвістичного навчального
музею К. М. Тищенко довгі роки сполу
чає багатогранну викладацьку діяльність
із різнобічною науковою творчістю, у
якій інтерес до загальнотеоретичних і ме
тодологічних проблем та універсальних
лінгвістичних закономірностей плідно
співіснує з увагою до конкретних питань
походження, структури й функціонуван
ня найрізноманітніших мовних ідіомів,
© С. С. ЄРМОЛЕНКО, 2008
які виходять далеко за межі індоєвропейської
сім’ї. Важливе місце в доробку автора посідає
опрацювання проблематики метатеорії мово
знавства як предмета дослідження й водночас
викладання. Етапним на цьому шляху стало
створення ним концепції метатеорії як логічної
основи лінгвістичних знань, що водночас ви
ступала як нова, кумулятивна парадигма цих
знань. Цю концепцію, спершу захищену 1992 р.
у форматі докторської дисертації, було потім
опубліковано Нинішній підручник становить
подальший логічний крок у дидактично орієн
тованому розгортанні цієї ж оригінальної
новаторської концепції. Видано цей перший
системний курс мовознавства до 175-річчя
Київського університету із присвятою пам’яті
проф. А. О. Білецького.
Структура книги відтворює логічну струк
туру створеної К. М. Тищенком лінгвістичної
метатеорії. Праця складається з двох частин,
присвячених відповідно логічному (синхронно
му) та історичному мовознавству. їм передує
вступ, у якому викладено систему вихідних ме
тодологічних параметрів підручника, тобто тих
наскрізних понять, що утворюють вичерпну
систему інтегральних характеристик теорети-
ко-лінгвістичних відомостей. Цих параметрів
п’ять: галузі, одиниці, концепції, історія, зако
номірності. Перший виходить із моррісівського
тричленного протиставлення семантики (десіг-
ніки), синтактики і прагматики, але перетворює
його на п’ятичленне, диференціюючи останній
член, відповідно до ступеня узагальненості
суб’єкта мовної діяльності, на етно-, аксіо- та
ідіопрагматику. Другий параметр ставить у від
повідність цим п’яти галузям п’ять універсаль
них мовних мір, об’єднана послідовність яких
розгортається у вигляді ланцюжка п’ятичлен-
них опозицій (пентад), причому для суміжних
пентад їхні «крайні» члени виявляються спіль
ними. Це в сумі дає діапазон із 21 одиниці,
1 Тищенко К. Метатеорія мовознавства.— К., 2000.—
350 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 71
починаючи від найзагальнішого родового
поняття загальносвітової багатомовної сис
теми в галузі етнопрагматики і закінчуючи
диференторами в галузі десигніки. Вида
ється вартим особливої згадки новаторський
характер останнього параметра. Автор
слушно відзначає «прикрий брак... відомос
тей про ділянки давно відкритих законів
будови, функціонування й часових змін мов
них явищ» у довідковій та дидактичній літе
ратурі (с. 17). Підручник натомість містить
виклад 53 із відкритих на цей час 216 загаль-
нолінгвістичних закономірностей.
Обидві частини книги, кожна у свій влас
ний спосіб, відтворюють зазначене члену
вання. Перша частина містить п’ять розділів,
що висвітлюють відповідно теорію етномов,
(діа)лектів, ідіолектів, синтагматики та па
радигматики і, нарешті, слова. Виклад кож
ної із цих окремих теоретичних галузей
здійснюється за п’ятьма зазначеними пара
метрами; наприклад, розділ «Етнопрагмати-
ка: теорія етномов» складається з парагра
фів, темами яких є: лінгвосфера етномов;
глобальна система етномов, регіональні,
державні, парціальні, локальні ешомови;
концепції вегікулярних мов, ареалів, а також
перекладу, етномовної відносності та
універсалій; спорідненість мов, генеалогія,
зрідненість мов, типи динаміки ареалів, аре
альна класифікація, субстрат, глотохроноло
гія, етномовні релікти; закономірності Гаус
са і Зіпфа (в розподілі етномов і родин мов),
Есту-Зіпфа (у перекладі), Сводеша. Друга
частина складається із двох розділів, у яких
розглядаються теорія становлення мови і
теорія її еволюції. У кожному з них спершу
окреслюється предмет ВІДПОВІДНОЇ теорії, а
потім дається характеристика кожної з п’яти
дисциплін у межах генетичного та еволю
ційного мовознавства.
Принагідно автор також подає дані щодо
способів дослідження, притаманних різним
мовознавчим дисциплінам, наприклад, у ос
танньому розділі він розповідає про порів
няльно-історичний метод. Можливо, відпо
відну проблематику варто було б виділити як
окремий параметр, завданням якого було б
інформувати читача про конкретні лінгвіс
тичні методики і процедури аналізу, а також
і про науковий метод як такий. Це видається
бажаним, оскільки, на жаль, побудова ву
зівських курсів, як правило, мало висвітлює
ці питання, унаслідок чого у студентів прак
тично немає уявлення про дослідницьку
діяльність, про суть зв’язку між даними
науки і методом, завдяки якому їх було
отримано, натомість у них є тверде переко
нання, що єдиним джерелом наукових відо
мостей є підручник.
Кожний розділ закінчується списком ци
тованої літератури, а книга в цілому завер
Рецензії та анотації_________________
72
шується незвичним для нас, але гідним на
слідування чином, містячи предметний, гео
графічний та іменний покажчики, а також
покажчик мов. На жаль, покажчик імен по
дає лише ті з них, які виступають безпо
середньо в тексті, не згадуючи прізвищ у
текстуальних посиланнях і бібліографічних
списках.
Таким чином, рецензований підручник,
об’єднуючи загалом 185 навчальних сюже
тів, становить те, що можна окреслити, на
зразок відомого твору бл. Августина, як
summa linguisticae. Істотним складником
книги є багатющі за своїм матеріалом і над
звичайно майстерні за рівнем виконання ди
дактичні й наукові схеми, що ними букваль
но рясніють сторінки: це географічні карти,
просторові логічні та мнемонічні блок-схе-
ми, логічні та генеалогічні «дерева» відно
шень, таблиці, матриці, графіки й гістогра
ми. Предметом цих наочних ілюстрацій є
практично необмежені за своїм зовнішнім
(часовим і просторовим) та внутрішнім
(людським психофізіологічним) втіленням
явища всіх рівнів і підсистем структурної
організації мови. Справжньою окрасою кни
ги є вражаюча за масштабністю змісту ко
льорова схема «Відповідність біологічної,
мовної та географічної історії людства
(сучасний міждисциплінарний теоретичний
синтез)», вміщена на розвороті з внутріш
нього боку обкладинки.
Важливою рисою викладу дидактичного
матеріалу в підручнику є те, що його зміст
включає і відомості про дослідників, зокрема
вітчизняних, пов’язані з навчальними сюже
тами, вузлами й лініями смислового розгор
тання вихідних параметрів. Унаслідок цього
метатеорія постає як цілісний і водночас по
ліфонічний теоретичний дискурс, у якому
звучать голоси окремих учених, чия діяль
ність спричинилася до розширення кордонів
знання про мову і до збагачення апарату
лінгвістики. Дані про вчених, крім посилань
на їхні праці, містять також стислу харак
теристику їхнього внеску, часом також дати
життя й смерті і, last not least, портрети. Хоча
список цитованих імен можна, звісно, уяви
ти й дещо іншим (зокрема, таким, що
включав би видатних українських мовознав
ців Ю. Шевельова й О. Ткаченка або, ска
жімо, такі постаті, як Дж. Віко чи У. Еко),
але ж будь-який вибір тут, як і деінде, не
минуче є суб’єктивним, а вирішальне слово
належить авторові.
Важливіше, однак, інше. Концепції дея
ких теоретиків, які самі по собі можуть ви
глядати як відмінні чи навіть взаємовиключ-
ні, у метатеоретичному контексті набувають
нового, істотнішого значення, зокрема спри
ймаючись як такі, що, попри всю свою від
мінність, доповнюють і поглиблюють одна
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
одну. Це явище слід розглядати як наслідок
послідовно проведеної К. М. Тищенком за
сади системності. Система як організована
чи, за О. Ф. Лосевим, єдинороздільна сукуп
ність складників, становить, як відомо, щось
більше, ніж суму цих складників. Стосовно
моделюючих (знакових) систем ця власти
вість виражається специфічно: належним чи
ном упорядкована модель завжди повідом
ляє більше, ніж заклав у неї її автор. Інакше
кажучи, системність моделі приводить до
того, що ця остання починає ніби самостійно
породжувати нові нетривіальні смисли.
Водночас для цього їй потрібні уважні,
прискіпливі, творчі реципієнти, які здатні
вичитати з неї ці нові відомості. Але ж іще
однією властивістю таких теоретичних
творів, як рецензований, є те, що вони не
лише промовляють до своїх реципієнтів, а й
самі здатні творити свою власну аудиторію,
свого власного, гідного їх читача.
С. С. ЄРМОЛЕНКО
_________________ Рецензії та анотації
ОД СЛОВА ПУТЬ ВЕРСТАЮЧИ Й ДО СЛОВА... : 36. на пошану
Роксолани Петрівни Зорівчак, д-ра філол. наук, проф., засл.
працівника освіти України / Редкол.: О. І. Чередниченко (голова)
та ін.
Л. : Видавн. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008.— 1012 с.
Традиційний пошанний збірник — подару
нок іменитому ювілярові-науковцю — має
щось від портрета. Отже, рецензована книж
ка розкриває багатогранний образ професора
Роксолани Петрівни Зорівчак, до чого долу
чилися її колеги та учні. Робота над збірни
ком видалася тривалою, однак і став він не
просто принагідним подарунком, а цінним
для подальшого наукового пошуку мово
знавчим джерелом.
Ювілейне видання дуже широке тема
тично. Книжка має розділи: «Перекладо-
знавство», «Літературознавство», «Мово
знавство», «Контрастивна лінгвістика»,
«Лінгвостилістика», «Методика викладання
іноземних мов». Теми розділів відбивають
наукові та практичні зацікавлення самої
Р. П. Зорівчак, авторки численних розвідок із
перекладознавства, контрастивної лінгвісти
ки та англістики, розробниці концепції виш
колу перекладачів і методики викладання пе-
рекладознавчих дисциплін. У цій рецензії
розглянемо перекладознавчі й мовознавчі
студії, що ввійшли до вагомого тому.
Перекладознавчий розділ присвячений
здебільшого англо-українським та україн
сько-англійським перекладам (вибір цієї те-
© Р. ТРИФОНОВ, 2008
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, Ns 6
матики не є випадковим: саме англомовним
перекладам української літератури присвя
чені дві монографії ювілярки). Відкривають
його дві концептуальні статті про історію та
сьогодення українського перекладу й перек
ладознавства. У першій із них О. І. Чередни
ченко розгортає перед читачем спектр завдань
і проблем, які протягом історії покликані
розв’язувати перекладачі: чи «переселяти»
читача в країну оригіналу або автора на ба
тьківщину читача, що робити з ненорматив
ними елементами в оригінальному тексті, чи
слід додатково увиразнювати авторський
текст тощо. Далі М. О. Новикова зосереджує
увагу на специфічній ситуації з перекладами
й перекладознавством у радянські часи, коли
художній переклад часто ставав «“альтерна
тивною” історією рідної літератури, його мо
ва — “альтернативним” варіантом розвитку
рідної мови, а його теорія та критика— “аль
тернативною” філологією» (с. 37).
Об’єкти дослідження — від «Слова о
полку Ігоревім» (Р. А. Ситар) до антиутопій
XX ст. (О. М. Войтович) та сучасної англо
мовної поезії (стаття О. Я. Івасюк і О. Д. Огуя
про українські переклади Маргот Осборн).
Чимало праць стосується різноманітних ас-
73
|