Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования

Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования

Рецензія на книгу: Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования. Μ. : Индрик, 2007. — 600 с.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автори: Черниш, Т., Єрмоленко, С.С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2008
Назва видання:Мовознавство
Теми:
Рецензії та анотації
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183110
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования / Т. Черниш, С.С. Єрмоленко // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 76-78. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183110
record_format dspace
spelling irk-123456789-1831102022-02-03T01:26:23Z Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования Черниш, Т. Єрмоленко, С.С. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования. Μ. : Индрик, 2007. — 600 с. 2008 Article Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования / Т. Черниш, С.С. Єрмоленко // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 76-78. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183110 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії та анотації
Рецензії та анотації
spellingShingle Рецензії та анотації
Рецензії та анотації
Черниш, Т.
Єрмоленко, С.С.
Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования
Мовознавство
description Рецензія на книгу: Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования. Μ. : Индрик, 2007. — 600 с.
format Article
author Черниш, Т.
Єрмоленко, С.С.
author_facet Черниш, Т.
Єрмоленко, С.С.
author_sort Черниш, Т.
title Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования
title_short Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования
title_full Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования
title_fullStr Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования
title_full_unstemmed Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования
title_sort березович е. л. язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2008
topic_facet Рецензії та анотації
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183110
citation_txt Березович Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования / Т. Черниш, С.С. Єрмоленко // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 76-78. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT černišt berezovičelâzykitradicionnaâkulʹturaétnolingvističeskieissledovaniâ
AT êrmolenkoss berezovičelâzykitradicionnaâkulʹturaétnolingvističeskieissledovaniâ
first_indexed 2025-07-16T02:45:40Z
last_indexed 2025-07-16T02:45:40Z
_version_ 1837769890298068992
fulltext Б е р е з о в и м Е . Л . ЯЗЫК И ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА: ЭТНОЛИНГВИСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ Μ. : Индрик, 2007. — 600 с. Рецензії та анотації_________________________________________ Рецензована монографія, яка вийшла в серії «Традиційна духовна культура слов’ян», на­ лежить до етнолінгвістики — одного з тих напрямів, які зараз є визначальними і для світового мовознавства, і для лінгвославіс- тики. Авторка книги, доктор філологічних наук професор О. Л. Березович, завідувач ка­ федри російської мови і загального мово­ знавства Уральського державного універси­ тету, у своїй науковій діяльності дуже тісно пов’язана з однією з двох провідних шкіл зазначеного напряму — Московською (ін­ шою є, як відомо, Люблінська), і саме ниніш­ ній чільник цієї школи С. М. Толстая, є нау­ ковим редактором монографії. Це зайвий раз засвідчує плідність подібних зв’язків між академічною та вузівською наукою. Книга складається з короткого, але дуже місткого вступу і п’яти розділів (1. Лексич­ на семантика в етнолінгвістичній перспекти­ ві; 2. Людина і простір у дзеркалі мови; З. Семантична реконструкція лексики і фра­ зеології; 4. Культурні коди і культурний текст; 5. «Мовний міф»). Усі розділи скла­ даються з підрозділів (напр.: 4.1. «Харчовий» код у дискурсі гри; 4.2. Явище лексичної ксеномотивації і т. д.), присвячених окремим темам і сюжетам, причому кожному з роз­ ділів, крім першого, також передує теоре­ тичний вступ. Через усе це тематичне роз­ маїття прозирає чітка загальна смислова побудова монографії, яку О. Л. Березович окреслює так: від обґрунтування засад етно­ культурного вивчення апелятивної і про- пріальної лексики до етнолінгвістичного аналізу тематичних полів і реконструкції ок­ ремих складників останніх, далі — до вив­ чення категорій мови культури, а серед них — до «мовного міфу». Унаслідок цього окремо взяті підрозділи, цікаві самі по собі, набувають іще більшої ваги в контексті ціло­ го. Варто додати, що авторка використовує відомості не лише російської, а й інших сло­ в ’янських і неслов’янських мов і культур. У цій обмеженій за обсягом рецензії ми спи­ нимося на моментах, важливих не лише для цього тексту, а й для порушених у ньому проблем і питань у ширшому науковому контексті їх опрацювання. Як показують матеріали першого роз­ ділу, не надто модне зараз поняття лексично­ го поля набуває в етнолінгвістичних студіях © Т. ЧЕРНИШ, С. С. ЕРМОЛЕНКО, 2008 76 нового життя. Дуже важливим є окреслення авторкою структури тематичних полів, що в методологічному плані виступає як принци­ пова схема їх аналізу й опису. Ця схема включає три рівні: 1) власне семантичний, який фіксує членування полем смислового простору, логіку, яка стоїть за цим членуван­ ням, і взаємозв’язки даного й інших полів; 2) мотиваційний рівень, що охоплює моделі (тематичні коди) внутрішньої форми й пода­ льшого смислового розвитку конституентів поля, зовнішньо- і внутрішньомовне під­ ґрунтя цих моделей і міжпольові відношен­ ня, у яких ці останні реалізуються; 3) рівень культурної символіки, що включає відно­ шення полів та їхніх конституентів до тради­ ційних знакових систем, вторинних щодо мови; ці відношення розглядаються у стати­ ці (у ракурсі взаємної проекції мовних і ку­ льтурних сенсів) та динаміці (у площині нап­ рямку й закономірностей перекодування елементів, належних до цих двох сфер). Важ­ ливо наголосити, що авторка приділяє на­ лежну увагу етнолінгвістичному потенціалу ономастичної, зокрема топонімічної, семан­ тики, у структурі якої вона виділяє кон­ цептуальне ядро, прагматичну зону і зв’язки в межах актуальних і віртуальних полів. О. Л. Березович також зазначає, що етнолін- гвістичний аналіз цієї семантики має врахо­ вувати її «вертикальний» і «горизонталь­ ний» аспекти, тобто ієрархію смислових шарів і місце топонімічної семеми у структу­ рі поля, та її можливу подальшу еволюцію. Заслуговує на увагу впровадження ав­ торкою категорій ксеномотивації та ксено- номінації, які відображають важливий різно­ вид смислової еволюції топонімів та етнонімів. Ідеться про випадки, коли мотива­ ційна ознака, що лежить в основі вторинного вживання цих одиниць, є не конкретною реальною (чи гаданою) властивістю денота­ та, а рисою, що задається сприйняттям ос­ таннього у світлі «наївної» ксенофобії як чо­ гось чи когось чужого, унаслідок чого це чуже у свою чергу стає синонімом примітив­ ності, дикості, варварства, ворожості, небез­ пеки, шкідливості, некорисності тощо. Слід додати, що застосування авторкою цих кате­ горій в аналізі мовних фактів і взагалі науко­ во виважене витлумачення нею некорект­ них, так би мовити, слів і виразів вигідно ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 відрізняється від тих випадків, коли такі оди­ ниці або беззастережно оголошуються пер­ линами народної мови та мудрості, або з тих чи інших причин замовчуються, що також закріплює за ними статус «недоторканних» для об’єктивної оцінки. У цьому зв’язку можна відзначити ту увагу, що її авторка приділяє, як джерелу вивчення етнічних стереотипів, семанти- ко-мотиваційним відношенням, зафіксова­ ним у внутрішній формі етнонімів та їхніх похідних (студії у цьому ж напрямку веду­ ться й у відділі романського, германського та балтійського мовознавства Інституту мо­ вознавства ім. О. О. Потебні HAH України, де вони були започатковані А. П. Непокуп- ним). Пропонована авторкою методика ство­ рення ономасіологічного портрета homini ethnici передбачає концептуальний аналіз та­ ких одиниць: 1) власне етноніми; 2) фор­ мальні експресивні відетнонімні похідні, які водночас зберігають своє вихідне значення; 3) евфемістичні позначення з більш або менш завуальованим пейоративним забарв­ ленням (рос. перен, пятая графа)·, 4) етнічні прізвиська (умотивовані вказівкою на місце проживання, мову, особливості зовнішності, поведінки, культури, звичаїв тощо); 5) від­ етнонімні смислові похідні, а серед них се­ мантичні деривати sensu stricto, формальні похідні з переосмисленим значенням твірної основи і фразеологізми; 6) ономастичні ут­ ворення, що включають етнонім. Теоретич­ но дуже істотною є вказівка авторки на те, що отримані внаслідок такого аналізу відо­ мості стосуються «мовної», а не «позамов­ ної» дійсності, а також її спостереження, що на конотативний компонент етнічної семан­ тики може впливати такий нібито випадко­ вий чинник, як паронімічні відношення. Ці теоретичні тези й побудови істотно допов­ нюють висловлену свого часу В. А. Никоно- вим думку про наявність у етнонімів усього трьох планів значення: доетнонімічного (етимологічного), власне етнонімічного і (евентуально) відетнонімічного Повертаючись до топонімів, зауважимо, що, як це демонструє дослідниця, для тради­ ційної культури актуальною є ще одна тен­ денція у вторинному вживанні лексем цього класу: це експансія топонімів «свого» світу як засіб засвоєння «чужих» просторів (для сучасної міської культури співвідношення між прецедентними топонімами мікро- і макросвіту є протилежним). Дуже цінним видається встановлення ав­ торкою у п’ятому розділі передумов, що сприяють появі зумовлених мовою міфів: це гносеологічні, власне мовні та прагматичні 1 Никонов В. А. Этнонимия // Этнонимы.— М., 1970. — С. 12. чинники. Серед останніх, зокрема, виділяються етіологічна та магічна настано­ ви, орієнтовані відповідно на походження і «правильний» modus operandi. Як свідчать матеріали розділу, використання мови не ли­ ше як інструмента для отримання знань, а й як джерела знань, будучи однією з головних засад її функціонування, у випадку традицій­ ної ментальності (утім, і деінде) характери­ зується відсутністю чіткої межі між ім’ям та його денотатом і, отже, між мовою і позамов­ ною дійсністю. У розділі, присвяченому семантичній ре­ конструкції лексики і фразеології, сюжет «Ропуха і жаба у призмі дериватів» цікавий у контексті зв’язків між етнолінгвістикою й етимологією, тим, що привертає увагу до проблем, пов’язаних із використанням у ет- нолінгвістичній реконструкції відомостей прямо протилежного характеру, а саме тих, що стосуються історико-етимологічного підґрунтя відповідних слів. Так, вирішуючи питання про лексему рос. жаба як твірну щодо назв захворювань, пов’язаних із хво­ робливими опухлостями (підставою тут, на думку авторки, виступає, серед різних реа­ льних чи уявних рис цієї тварини, і її боро­ давчастість), варто було б узяти до уваги і запропоноване ще Я. Ендзеліном етимоло­ гічне співвідношення між цією слов’ян­ ською назвою і лит. жемайт. gebinè «білі при­ щі» (і також gëbenè / gèbîné «прищик, пухлина, пухир на нозі» із тією ж локаліза­ цією): на думку А. П. Непокупного, ці відо­ мості свідчать, що внутрішньою формою псл. *êaba була семантика пухирчастості2. Водночас тут слід ураховувати й можливість вторинних переосмислень, а також і суто міфологічного сприйняття відповідних пато­ генних симптомів: синкретизм такого сприй­ няття в даному разі ніби нейтралізує цілком дієву деінде опозицію твірної та похідної се­ мантики. Крім того, дериватами, важливими для етнолінгвістичної реконструкції, тут ви­ даються і такі дендроніми, як укр. діал. жа- бинець чи жабник. З погляду ботаніків, мо­ тивацію цих лексем слід пов’язувати з укр. жаба як народною назвою ангіни та стено­ кардії, оскільки відповідні рослини викорис­ товуються у традиційній медицині як засіб для лікування цих хвороб, пор. інші народні назви першої з цих рослин, укр. грудна трав­ ка, горлянка 3. Наводячи деякі паралелі «жа­ б’ячих» (рос. жабьих) назв хвороб, О. Л. Бе­ резовий згадує англ, frog-in-the-throat «хрипота», а також, і це важливо, медичний _________________ Рецензії та анотації 2 Див.: Очерки по сравнительной семасиологии германских, балтийских и славянских языков / А. П. Непокупный и др.— К., 2005.— С. 160-173. 3 Назви рослин в українських загальномовних словниках: науково-методичні рекомендації.— К., 2000, — С. 60. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 77 термін лат. rana (ranula) linguae 4 із дослів­ ним значенням «жаб(к)а язика». Можна зау­ важити, що і англ, frog, і лат. rana є сино­ німами не рос. жаба, а рос. лягушка, тобто позначають істоту не з бородавчастою, а, навпаки, з гладенькою шкірою. Проте істот­ нішим, до того ж у ширшому методологіч­ ному розумінні, тут видається те, що вико­ ристання в етимологічному дослідженні народної номенклатури, і, як паралелей до неї, наукової термінології зайвий раз дає під­ ставу порушити питання про необхідність спеціального вивчення походження цієї ос­ танньої, причому йдеться про етимологію не лише кореневу і навіть історико-деривацій- ну (як правило, вони тут цілком прозорі), а й ширшу, яка б з ’ясовувала конкретні зовніш­ ньо- і внутрішньомовні обставини виникнен­ ня науково-номенклатурних одиниць (адже творяться вони не стихійно, а свідомо, цілес­ прямовано і, так би мовити, «одноразово»), у Рецензії та анотації_________________ тому числі і з огляду на можливий вплив на­ родно-номенклатурних моделей номінації. Інформативності монографії значно сприяло б включення до її апарату лексично­ го покажчика; можливо, він і з ’явиться в по­ дальших виданнях цієї праці, на які вона за­ слуговує. Отже, можемо стверджувати, що книга О. Л. Березович має непересічну наукову вартість. Вона відзначається не лише рете­ льним, навіть скрупульозним аналізом тео- ретико-методологічної проблематики і мов­ ного фактичного матеріалу, а й потужною смисловою зарядженістю, даючи уявлення про те, де в царині етнолінгвістичних пошу­ ків пролягає межа між відомим і невідомим, і де саме слід шукати ці «білі плями». Поба­ жаймо ж авторці успіхів і в її нових пошуках. Т. ЧЕРНИШ, С. С. ЕРМОЛЕНКО 4 Пор. аналогічну аргументацію в кн.: Этымала- гічны слоўнік беларускай мовы.— Мінск, 1985.— С. 190. Б а ц е в и ч Ф . С. ФІЛОСОФІЯ МОВИ ; ІСТОРІЯ ЛІНГВОФІЛОСОФСЬКИХ УЧЕНЬ : Підручник К. : ВЦ «Академія», 2008. — 240 с. Найзлободеннішою проблемою української національної освіти та науки є добротні сучасні підручники, написані державною мовою — такі, що відповідають сучасним світовим стандартам, основним принципам дидактики, відображають національні тради­ ції, адже якісні підручники і навчальні посіб­ ники — дзеркало сучасної науки, запорука її розвитку. Підготовка вишівського підручника — складне завдання, що потребує від автора врахування низки принципів, а саме науко­ вості, доступності, ілюстративності, між- предметного зв’язку, зв’язок із життям тощо. Сучасний підручник може бути якісним тільки за умови, якщо його автор добре знає того, кому адресована його праця, він знає проблеми, що виникають при засвоєнні не­ обхідного матеріалу. Саме таким автором є Ф. Бацевич, який має чималий досвід роботи зі студентською аудиторією. Вже багато ро­ ків він читає у Львівському національному університеті ім. Івана Франка курси із «За- © Т. КОСМЕДА, 2008 78 гального мовознавства», «Філософії мови», тому рецензований підручник — плід бага­ толітньої праці. Ця книга ілюструє поступ лінгвофіло- софської думки. Ф Бацевич слушно зазна­ чає, що «історія філософії мови існує у виг­ ляді розрізнених, а часто й несумісних один з одним роздумів з цього приводу» (с. 7), ось чому назріла необхідність узагальнити й систематизувати напрацьоване. Під час фахової підготовки філологів та філософів курс «Філософії мови» є необхід­ ною складовою частиною для вишколу спе­ ціалістів зазначеного профілю. Рецензований підручник є першим в Україні підручником з «Філософії мови», а тому він зацікавить усіх, хто вивчає лінгвофілософію і вдосконалює свої знання в цій сфері. Підручник складається з чотирьох роз­ ділів, короткого термінологічного словника та списку літератури. Слід зазначити, що, як правило, підруч­ ники мають традиційну структуру, куди вхо- ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6

Схожі ресурси