Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність

Рецензія на книгу: Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність : Монографія. К. : Видави. Дім Дмитра Бураго, 2008. — 368 с....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Корбозерова, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2008
Назва видання:	Мовознавство
Теми:	Рецензії та анотації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183112
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність / Н. Корбозерова // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 83-86. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-183112
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1831122022-02-03T01:26:25Z Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність Корбозерова, Н. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність : Монографія. К. : Видави. Дім Дмитра Бураго, 2008. — 368 с. 2008 Article Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність / Н. Корбозерова // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 83-86. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183112 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та анотації Рецензії та анотації
spellingShingle	Рецензії та анотації Рецензії та анотації Корбозерова, Н. Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність Мовознавство
description	Рецензія на книгу: Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність : Монографія. К. : Видави. Дім Дмитра Бураго, 2008. — 368 с.
format	Article
author	Корбозерова, Н.
author_facet	Корбозерова, Н.
author_sort	Корбозерова, Н.
title	Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність
title_short	Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність
title_full	Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність
title_fullStr	Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність
title_full_unstemmed	Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність
title_sort	пономаренко в. п. категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Рецензії та анотації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183112
citation_txt	Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність / Н. Корбозерова // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 83-86. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT korbozerovan ponomarenkovpkategoríâzvertannâtazasobiííviražennâvíndoêvropejsʹkihmovahetapiístoričnogorozvitkuísučasnístʹ
first_indexed	2025-07-16T02:46:00Z
last_indexed	2025-07-16T02:46:00Z
_version_	1837769910036463616
fulltext	дає змогу зробити процес запам’ятовування більш умотивованим; 3) термін називається в кінці контексту і пояснюється за аналогією з відомим і таким, що протиставляється йо му; 4) термін тлумачиться шляхом коротко го історико-наукового екскурсу; 5) сутність родового терміна розкривається за допомо гою відомих видових термінів; 6) розкриття змісту терміна відбувається шляхом спрос тування неправильних уявлень. Останні два способи застосовувалися нечасто, що цілком виправдано. Важливі терміни подаються ін шим шрифтом у структурі тексту, виокрем люючись також і за допомогою спеціальних полів, наприклад: мова (с. 8), неогумбо- льдтіанство (с. 49), гіпотеза лінгвістичної відносності (с. 51), структуралізм (с. 84) та ін. На наш погляд, у тексті підручника вживаються терміни, дефініцію яких слід було б подати або в основному тексті, або у словничку, наприклад термін соіцум (с. 8), через який визначається поняття мови, а та кож суспільна легітимізація (с. 9), мовлен нєвий жанр (с. 9) та ін. Схвальним, як зазна чалося, є наявність у посібнику «Словничка термінів». Важливо, що в процесі роботи над під ручником його автор зважив на стильові особливості цього жанру, що визначаються головним чином трьома основними чинни ками, яких він послідовно дотримувався, а саме: цільовими функціями тексту, характе ром його змісту і психологічними можливос тями тих, хто працюватиме з текстом підруч ника. Проте текст підручника містить низку пунктуаційних, орфографічних, стилістич них огріхів, пов’язаних, очевидно, з вадами комп’ютерного набору, напр.: «...є всі під стави стверджувати про первний парале лізм...», «Вчені стверджували про те, що...»; «дослідження останніх років засвідчують, що багато хто з учених надає перевагу кому нікативній функції» (див також с. 8,9 ,10,12, 13, 16, 25, 33, 35, 36, 37, 44, 55, 59, 61, 76 та ін.). Трапляються некоректні вислови, напр.: «тему мови з давніх-давен порушують у філософії» (с. 16 та деякі ін.). У цілому ж зазначені зауваження щодо тексту праці мають характер побажань і мо жуть бути «зняті» при перевиданні підруч ника, яке, сподіваємося, неодмінно здійсни ться, оскільки цей підручник відповідає сучасним вимогам, містить цінну інформа цію, що сприятиме підвищенню рівня підго товки відповідних фахівців. На сьогодні він вже викликав велике зацікавлення у широ ких колах філологів та філософів. Т. КОСМЕДА _________________ Рецензії та анотації П о н о м а р е н к о В.П. КАТЕГОРІЯ ЗВЕРТАННЯ ТА ЗАСОБИ ї ї ВИРАЖЕННЯ В ІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВАХ — ЕТАПИ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ І СУЧАСНІСТЬ ; Монографія К. : Видави. Дім Дмитра Бураго, 2008. — 368 с. Монографія В. П. Пономаренка є не тільки актуальним, а й насправді довгоочікуваним науковим дослідженням у галузі порівняль но-історичної типології мов індоєвропей ської родини. Це пояснюється не лише від сутністю аналогів у вітчизняному й зарубіжному мовознавстві, а й характерною гнучкістю й мобільністю розглядуваної мовної категорії, розвиток якої нерозривно пов’язаний із багатьма екстралінгвальними аспектами, насамперед процесами, що нев пинно відбуваються в суспільстві. © Н. КОРБОЗЕРОВА, 2008 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, Ns 6 Не є винятком у цьому відношенні остан ні десятиліття, позначені подальшими істот ними змінами в системі засобів звертання ба гатьох мов. Отже, йдеться про важливу соціолінгвістичну проблему. Крім того, слід наголосити на тій безперечно важливій ролі, що її відіграє звертання, тобто система засо бів його вербального вираження, у процесі мовної комунікації. Як випливає з назви, дослідження поєд нує діахронічний аналіз із синхронічним. Са ме такий підхід до проблеми є, на нашу дум ку, оптимальним, оскільки йдеться про 83 категорію надзвичайно мінливу за своїм ха рактером. Не менш важливим видається і типоло гічний характер розвідки, до того ж у зістав- но-порівняльному плані комплексно розгля дається матеріал практично всіх мов романської, германської і слов’янської груп. Це сприяє більшій науковій об’єктивності й достовірності висновків, що їх робить автор. Не так часто в наукових працях залучається і стає об’єктом аналізу настільки великий і різноманітний корпус фактичного мовного матеріалу. Найбільшу увагу в праці приділено ро манським мовам, проте ця обставина належ ним чином пояснюється автором у вступній частині, до того ж використовуваний ілюс тративний матеріал доволі переконливо під тверджує авторську тезу: історичні зміни, що стосуються засобів звертання саме цих мов, передусім займенникових форм, є фак тично найзначнішими й тому значною мірою релевантними. Логічною видається структурна будова монографії, що складається з чотирьох роз ділів, при цьому використовуються як засад- ничі хронологічний і генеалогічний принци пи визначення й класифікації мов. Слід зазначити, що здійснення такого поділу з урахуванням великої кількості аналізованих мов — справа досить нелегка, проте автор належним чином виконав це непросте зав дання. Що ж до окремих розділів, то кожний сюжет, присвячений певній мові, є самостій ним і водночас тісно пов’язаним із іншими мовознавчими етюдами, які відбивають стан засобів звертання цієї мови у певні історичні періоди. Підкреслимо при цьому компара тивний і конфронтативний аспекти, оскільки паралелі проводяться постійно в процесі роз гляду тих чи інших явищ, у проміжних ви сновках щодо мов усієї групи, а також у загальних висновках наприкінці кожного розділу. Таким чином, читач має змогу поба чити як динаміку розвитку аллокутивних за собів кожної мови окремо, так і загальну кар тину, що створюється на основі зіставлення. У кожному розділі розглядається певний історичний етап, на тлі якого аналізуються займенникові й основні іменні форми звер тання романських, германських і слов’ян ських мов, у тому числі тих, які нечасто стають об’єктом наукового аналізу, хоч є не менш важливими й показовими в історично му плані (наприклад, словенської й македон ської, фризької та їдиш, галісійської і сар- дської). У такий спосіб оптимізуються не лише кількісні, а й якісні виміри здійсненого наукового дослідження. У заключному роз ділі розглянутий матеріал органічно допов нюється фактами інших мов індоєвропей Рецензії та анотації_________________ 84 ської родини, що дозволяє авторові робити досить широкі узагальнення. Варто зауважити, що в основі авторських тверджень і висновків — ретельний аналіз великої кількості художніх та інших текстів різних жанрів, що належать до всіх розгляду ваних історичних періодів. Важливою детал лю видається те, що всі наведені приклади супроводжуються перекладом, зробленим автором монографії. Це значно полегшує доступ до змісту великій кількості фахів ців — представників різних мовознавчих спеціальностей. Окремі фрагменти відомих літературних перекладів наводяться лише для деталізації певних аспектів або думок. Привертає до себе увагу і той факт, що опрацьовано доволі значну кількість науко вої та іншої літератури, — це видно як із со лідного бібліографічного покажчика, який нараховує понад 500 позицій, так і з числен них цитацій і посилань на праці інших дос лідників, методичні посібники, довідкові джерела тощо. На основі детального розгляду залучено го мовного матеріалу автор робить численні висновки як стосовно окремих, порівняно вузьких, питань, так і тих, що можна назвати категоріальними. Саме в цьому полягає, на наш погляд, теоретичне значення рецензова ної праці. Важливо, що залучаються також безперечно цікаві дані, отримані автором від інформантів, у тому числі шляхом польових досліджень. Слід наголосити при цьому, що практичне володіння мовами є дуже важ ливим для науковця-лінгвіста, оскільки до помагає йому значно краще розуміти й усвідомлювати сутність досліджуваних мов них фактів. Відзначимо неабияку прискіпли вість та наполегливість автора при аналізі мовних явищ, зіставленні своєї думки з відо мими концепціями й відстоюванні власних поглядів. Ця обставина набуває особливого значення, адже йдеться про категорію доволі складну, різноаспектну, позначену великою кількістю різноманітних нюансів. Не менш вагоме практичне значення ре цензованої праці. Її можна й треба буде вико ристовувати у лінгводидактичній діяльності, оскільки досліджена проблематика має чи мале комунікативне значення. Слід зазначи ти, що саме такого роду питанням не завжди приділяється належна увага у вузівських курсах, принаймні практичних. Автор пере конливо демонструє той прикрий факт, що навчальні посібники й навіть наукові праці в цьому відношенні не завжди відбивають реальний стан речей у тій чи іншій мові на сучасному етапі. Останнім часом спостерігається підви щена увага до питань етикету, в тому числі мовного, а рецензована монографія якнай тісніше пов’язана саме з такою проблемати ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 кою. Більше того — йдеться про мовне дослідження, тема якого виходить за суто лінгвістичні межі, оскільки є значною мірою культурологічною. Додамо сюди також важ ливі соціо- і психолінгвістичний аспекти, що в плані даної проблематики є цілком логіч ними. Іншою важливою характеристикою ре цензованої монографії є наявність у ній знач ної за обсягом історичної і країнознавчої інформації. Тут авторові став у пригоді ко мунікативний досвід, накопичений, зокрема, під час подорожей до різних країн світу. У першому розділі за генеалогічним принципом детально аналізується матеріал пам’яток давнього періоду — до XVI ст. включно. Кожній мові присвячено окремий сюжет, тому загальний зіставно-порівня- льний аналіз здійснюється головним чином у проміжних висновкових параграфах, що охоплюють окремі групи мов, а також у зак лючних висновках, які спираються на мате ріал усіх розглянутих мов. При цьому автор демонструє як добру обізнаність із науковою літературою різних жанрів, так і вміння розрізняти різнорідні мовні явища, пов’язані з морфологічною бу довою словоформ, їх синтаксичними зв’яз ками в тексті і, нарешті, особливостями се мантики. Усі ці аспекти розглядаються в процесі постійних історичних змін. Окремо відзначимо аргументованість висловлюва них думок і творчу полеміку з іншими дос лідниками, — при цьому не можемо не зва жати на складність досліджуваних питань, особливо коли йдеться про найдавніші пе ріоди історії розглядуваних мов. Так, зокрема, порушуються досить складні й дискусійні питання, пов’язані з ча сом утворення тих чи інших засобів звертан ня як нових елементів відповідної системи, зокрема з хронологізацією займенникових форм увічливості в українській та російській мовах. Важливим видається той факт, що дослідник, усвідомлюючи всю складність проблеми, не абсолютизує власної думки, а радше закликає до конструктивної дискусії, застерігаючи при цьому від нерозважливого, спрощеного підходу до відповідних аспек тів, а відтак надто категоричних висновків і перебільшень. Цікавою і новаторською видається про пагована автором думка про поширення яви ща вторинної номінації на займенникову сферу. Хоч вона й дещо незвична, нелегко знайти якісь вагомі контраргументи. Цілком доречними й цікавими видаються етимологічні екскурси, пов’язані з актуаль ними й досі не вирішеними остаточно питан нями, вони органічно доповнюють основний матеріал. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, Ns 6 Другий розділ, порівняно невеликий за обсягом, охоплює період XVII-XVIII ст., який порівняно рідко розглядається або ко ментується в наукових дослідженнях, хоча це й не означає, що він є менш важливим. Той факт, що аналізується матеріал так зва них малих мов, надає більшої переконливос ті думкам, що їх висловлює автор, оскільки дає додаткові підстави для узагальнень типо логічного характеру. У третьому розділі, присвяченому сучас ним мовам, подається доволі масштабний опис хронологічно найновіших тенденцій розвитку, а також сучасного стану категорії звертання в більшості індоєвропейських мов, аналізований до того ж діахронічно. На багатому й різноманітному фактичному ма теріалі демонструються основні процеси, що відбувалися у сфері звертання протягом ХІХ-ХХ ст., висвітлюються основні риси, що характеризують корпус його засобів у су часних мовах. Розглядаються найновіші факти, наявні в аналізованих мовах, а саме: вихід із мовленнєвого обігу одних і поява ін ших аллокутивних засобів, відповідні зміни у градації цих засобів, міжмовні контакти, зокрема вплив одних мов на інші (наприк лад, іспанської на італійську й каталанську, французької і польської на російську, німе цької на скандинавські, російської на інші слов’янські тощо). На особливу увагу заслуговує східносло в’янська частина, яка містить доволі цікаві спостереження й коментарі автора стосовно сучасних української і російської мов, зокре ма ті, що пов’язані з кодифікацією іменних форм звертання. Переконливо й послідовно доводиться думка про наявність справді актуальних проблем, що характеризують системи засобів звертання цих мов на сучас ному етапі. Водночас слушним видається твердження про недоцільність будь-яких ре комендацій із цього приводу, що пояс нюється безперечною специфікою розгляду ваної категорії, передусім її об’єктивним характером. Нарешті, у четвертому розділі даються, хоча й оглядово, основні характеристики звертання в решті мов індоєвропейської ро дини, а також у цілій низці інших мов. Це дає авторові змогу з більшою впевненістю буду вати свою концепцію, яка спирається на кон кретний і багатий мовний матеріал. Належну увагу приділено національним варіантам відповідних мов, оскільки особли вості засобів звертання є в таких випадках однією з основних дивергентних ознак. Най більшою мірою це стосується мов роман ської групи (насамперед іспанської і пор тугальської), яким приділяється особлива увага. Одним із цікавих аспектів, зокрема, є особливості офіційного й розмовного мов- _________________ Рецензії та анотації 85 лення, а точніше співвідношення між нор мою та узусом, адже йдеться про існування окремих і самостійних національних норм. Не залишено поза увагою й діалектні особливості певних мов — як морфологічні, так і семантичні. Підсумкова частина праці містить теоре тичні узагальнення, що є сконцентрованим вираженням авторської концепції. Критичні зауваження, яких неможливо уникнути після ознайомлення з працею, не можна назвати істотними. Як уже зазначало ся, велика частина тексту стосується роман ських мов. До того ж спостерігається певна диспропорція між обсягами залучуваного фактичного матеріалу різних мов. Тому дея кі твердження є певного мірою декларатив ними. Утім, усе це можна пояснити мас Рецензії та анотації_________________ штабністю проблематики й значним корпусом мов, що стали об’єктом розгляду. З іншого боку, деякі фрагменти тексту ви даються дещо переобтяженими посилання ми на праці інших дослідників, але цей від носний недолік можна вважати радше особливістю авторського стилю. Отже, монографія В. П. Пономаренка є потрібного й цікавою, вона безперечно стане ще одним внеском у дослідження з індоєвро пеїстики. Крім того, книжка стане в пригоді як науковцям, так і викладачам, студентам, а також тим, хто переймається актуальними проблемами соціолінгвістики, мовного ети кету тощо. Я. КОРБОЗЕРОВА Д е н и с е н к о С .Н. НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙСЛОВНИК-ДОВІДНИК (Словник-довідник з фразеологічної деривації на основі існуючої фразеології німецької мови з перекладом прикладів на українську та російську мови) Вінниця : Нова Книга. — 2005. — 277с. Інтенсивний розвиток досліджень у галузі фразеології створив необхідні передумови для виявлення й опису функціонування та розвитку фразеологічного складу, вивчення регулярних процесів його збагачення, що пе редбачає один із напрямів фразотворення — фразеологічну деривацію на основі існуючої у мові фразеології. На сучасному етапі роз витку теорії фразотворення саме розгляд процесів фразеологічної деривації на основі існуючої у мові фразеології в її динаміці доз воляє уточнити й поглибити наші уявлення про механізм номінативної діяльності у да ній галузі і тим самим пролити світло на ряд менш вивчених проблем фразотворення. Запропонований словник-довідник з фра зеологічної деривації на основі існуючої фразеології є відображенням тенденцій, які спостерігаються в розвитку гуманітарних © Т. КИЯК, 2008 86 наук початку XXI ст. — прагненні до ком плексного підходу у вивченні суспільства, культури, мови, людини. Два аспекти харак терні для такого підходу: розгляд кожного феномену в контексті його різноманітних зв’язків та історизм у широкому розумін ні — обов’язкове врахування динаміки сис тем, які вивчаються, поєднання діахронії та синхронії. Словник-довідник у цьому плані вперше у вітчизняному мовознавстві подає матеріал дослідження фразеологічної деривації на основі існуючої німецької фразеології в зіс тавленні з фразеологією германських, ро манських та інших мов і перекладом на укра їнську та російську мови. Вивчення коренів і витоків фразеологіз мів та зіставлення їхньої форми і змісту у споріднених і неспоріднених мовах, аналіз ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6

Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індоєвропейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність

Репозитарії

Схожі ресурси