Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці

Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці

4 травня 2009 року виповнюється шістдесят років відомому українському лінгвістові, доктору філологічних наук, професорові, завідувачу кафедри загального мовознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка Флорієві Сергійовичу Бацевичу. Його наукові інтереси noв'язані із зага...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Бацевич, Ф.С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2009
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183121
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 29-37. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183121
record_format dspace
spelling irk-123456789-1831212022-02-04T01:26:32Z Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці Бацевич, Ф.С. 4 травня 2009 року виповнюється шістдесят років відомому українському лінгвістові, доктору філологічних наук, професорові, завідувачу кафедри загального мовознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка Флорієві Сергійовичу Бацевичу. Його наукові інтереси noв'язані із загальним мовознавством, філософією мови, комунікативною лінгвістикою, семантикою і прагматикою спілкування. Колектив журналу щиро вітає ювіляра, бажає йому міцного здоров’я, здійснення всіх творчих ідей і пропонує нову наукову розвідку вченого. У статті розглядаються проблеми організації лінгвістичної прагматики як нового напряму досліджень живої природної мови, а також специфіки її термінологічного апарату. Вважається доцільним поділ лінгвістичної прагматики на мікро-, макро- і мегапрагматику, а також прагматику комунікативних невдач зі своїми класами термінів. The article dwells upon the problems of organising linguistic pragmatics as a new branch of research of the living natural language and the specificity of its terminological apparatus. We consider it relevant to subdivide the linguistic pragmatics into micro-, macro- and megapragmatics as well as the pragmatics of communicative failures with its classes of terms. 2009 Article Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 29-37. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183121 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description 4 травня 2009 року виповнюється шістдесят років відомому українському лінгвістові, доктору філологічних наук, професорові, завідувачу кафедри загального мовознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка Флорієві Сергійовичу Бацевичу. Його наукові інтереси noв'язані із загальним мовознавством, філософією мови, комунікативною лінгвістикою, семантикою і прагматикою спілкування. Колектив журналу щиро вітає ювіляра, бажає йому міцного здоров’я, здійснення всіх творчих ідей і пропонує нову наукову розвідку вченого. У статті розглядаються проблеми організації лінгвістичної прагматики як нового напряму досліджень живої природної мови, а також специфіки її термінологічного апарату. Вважається доцільним поділ лінгвістичної прагматики на мікро-, макро- і мегапрагматику, а також прагматику комунікативних невдач зі своїми класами термінів.
format Article
author Бацевич, Ф.С.
spellingShingle Бацевич, Ф.С.
Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці
Мовознавство
author_facet Бацевич, Ф.С.
author_sort Бацевич, Ф.С.
title Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці
title_short Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці
title_full Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці
title_fullStr Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці
title_full_unstemmed Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці
title_sort лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2009
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183121
citation_txt Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 29-37. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT bacevičfs língvístičnapragmatikasprobaobgruntuvannâproblemnogopolâídoslídnicʹkoíodinicí
first_indexed 2025-07-16T02:47:34Z
last_indexed 2025-07-16T02:47:34Z
_version_ 1837770012557836288
fulltext Ф. С. БАЦЕВИЧ ЛІНГВІСТИЧНА ПРАГМАТИКА: СПРОБА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМНОГО ПОЛЯ Т ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ОДИНИЦІ ____________ 4 травня 2009 року виповнюється шістдесят років відомому українському лінгвістові, доктору філологічних наук, професорові, завідувачу кафедри загального мовознавства Львів­ ського національного університету ім. Івана Франка Флорієві Сергійовичу Бацевичу. Його наукові інтереси noe 'язані із загальним мовознавством, філософією мови, комунікативною лінгвістикою, семантикою і прагматикою спілкування. Колектив журналу щиро вітає ювіляра, бажає йому міцного здоров ’я, здійснення всіх творчих ідей і пропонує нову наукову розвідку вченого. У статті розглядаються проблеми організації лінгвістичної прагматики як нового напря­ му досліджень живої природної мови, а також специфіки її термінологічного апарату. Вва­ жається доцільним поділ лінгвістичної прагматики на мікро-, макро- і мегапрагматику, а та­ кож прагматику комунікативних невдач зі своїми класами термінів. Кл ю ч о в і слова: сучасна лінгвістика, лінгвістична прагматика, дискурс, мовленнєвий акт, мікропрагматика, макропрагматика, мегапрагматика, комунікативний смисл. У структурі сучасної функціонально-комунікативної, антропо- і когнітивно зорієнтованої науки про мову лінгвістична прагматика (лінгвопрагматика, праг- малінгвістика) посідає особливе місце, будучи одним із найдинамічніших нап­ рямів її розвитку. Кількість праць, присвячених проблемам прагматики мови, мовлення і спілкування, з кожним роком зростає: видаються спеціальні журна­ ли, існують періодичні й неперіодичні видання, створюються огляди літерату­ ри \ усе частіше з’являються підручники і хрестоматії, а також спеціальні словники термінів лінгвістичної прагматики 2 тощо. Сучасна лінгвістична праг­ матика тісно пов’язана з філософією мови, соціолінгвістикою, психолінгвісти­ кою, теорією мовленнєвих актів, функціональним синтаксисом, лінгвістикою тексту, дискурсивним аналізом, конверсаційним аналізом, етнографією мов­ 1 Див., напр.: Joum. ofPragmatics.— 1971.— N 1 (видання продовжується); Pragmatics.— 1982.— N 1 (видання продовжується); Pragmatics and natural language.— New York, 1971.— 345 p.; Verschueren J. Pragmatics: an annotated bibliography.— Amsterdam, 1978.— 186 p.; Pragmatics and beyond.— Amsterdam, 1980.— 348 p. 2 Див., напр.: Маслова А. Ю. Введение в прагмалингвистику : Учеб. пособие.— М., 2007.— 150 с.; Handbook ofPragmatics Manual / Ed. bi J. Verschueren, J.-O. Õstman, J. Blommaert.— Am­ sterdam ; Philadelphia, 1995.— 498 p.; Moeschler J., ReboulA. Dictionaire encyclopédique de pragmatique.— Paris, 1994.— 234 p.; Skudrzykowa A., Urban K. Mały słownik terminów z zakresu socjolingwistyki i pragmatyki językowej.— Kraków ; Warszawa, 2000.— 170 s.; Cruse A. A Glos­ sary of Semantics and Pragmatics. — Edinburgh, 2006. — 198 p. © Ф. С. БАЦЕВИЧ, 2009 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 29 Ф. С. Бацевич. лення, когнітивною лінгвістикою, дослідженнями у сфері штучного інтелекту, комунікативною лінгвістикою та деякими іншими напрямами сучасної науки про мову. Аналіз спеціальної літератури засвідчує, що сучасна лінгвістична прагмати­ ка постає як сфера знань з нечітко окресленим проблемним полем, невизначе- ною оперативною дослідницькою одиницею, несформованими методами, мето­ диками і прийомами аналізу і неопрацьованою метамовою опису своїх об’єктів. Як зазначає, наприклад, Л. П. Рижова, «прагматика ще не стала наукою справді впорядкованою і, тим більше, достатньо описаною. Ще не досягнуто взаєморо­ зуміння між дослідниками стосовно її меж, гіпотез і навіть термінології. Ве­ дуться дискусії про те, чи є прагматика наукою внутрішньо цілісною, єдиною, чи існує декілька прагматик, що являють собою різні наукові дисципліни з різ­ ними методами дослідження мовної дійсності»3. Зокрема, дослідники говорять про існування соціопрагматики, яка вивчає соціальні й культурні умови вико­ ристання мовних засобів для виконання певних функцій, контрастивної праг­ матики, яка досліджує вияви прагматичного чинника, насамперед функції і побудову мовленнєвих актів, у різних мовах, міжкультурної прагматики, пред­ метом дослідження якої є подібність, відмінність і варіативність у вираженні прагматичних значень у різних культурах в їх зумовленості культурними цін­ ностями й уявленнями, інтермовноїпрагматики, що вивчає особливості форму­ вання прагматичної компетенції в процесі вивчення іноземної мови, історичної прагматики, яка досліджує мовні явища в межах мовленнєвого акту (тексту, дискурсу, мовленнєвого жанру) з позицій виявлення намірів адресанта в діахро­ нії та деякі інші різновиди прагматичного підходу до мови. У концепціях інших дослідників згадані напрями прагматики розглядаються як складники саме лінг­ вістичної прагматики 4. Зважаючи на таку невизначеність, мовознавці жарту­ ють, що лінгвістична прагматика нагадує кошик для сміття: що не визнається се­ мантикою і не охоплюється синтаксисом, те «скидається» в прагматику. Інакше кажучи, на кожному з етапів розвитку науки про мову необхідно проводити «ре­ візію», «інвентаризацію», «переоблік» її окремих напрямів, підходів, категорій, одиниць, методів і методик тощо з позицій її цілісності й відповідності сучасним провідним науковим парадигмам. Це передусім стосується нових напрямів до­ сліджень, лінгвістичної прагматики зокрема. Не претендуючи на будь-яке «остаточне» розв’язання цієї надскладної проб­ леми, усе ж спробуємо бодай приблизно окреслити контури проблемного поля су­ часної лінгвістичної прагматики з урахуванням найважливіших (на думку автора) пройдених нею етапів розвитку, а також обґрунтувати її дослідницьку одиницю. Межі проблемного поля лінгвістичної прагматики постійно уточнювались і продовжують уточнюватись. Так, під впливом концепції мовних ігор і значення як уживання JI. Вітгенштейна в 60-70-х роках минулого століття прагматична проблематика зводилась до вивчення аспектів індексальності, референції, до­ слідження мовних значень у контекстах їх уживання 5; під кінець цього етапу— 3 Рыжова JI. П. Французская прагматика.— М., 2007.— С. 4. 4 Див., наприклад, розуміння предмета прагматики в концепції Н. Д. Арутюнової та Є. В. Падучевої: Арутюнова Н. Д. Прагматика // Лингвистический энциклопедический сло­ варь.— М., 1990.— С. 389-390; Арутюнова Н. Д., Падучева Е. В. Истоки, проблемы и кате­ гории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике.— М., 1985.— Вып. 16.— С. 3-43. 5 Див., напр.: Азнаурова Э. С. Прагматика художественного слова.— Ташкент, 1988.— 186 с.; Ці ідеї не відкидаються також і в наш час, див., напр.: Формановская Н. И. Ком- муникативно-прагматические аспекты единиц общения.— М., 1998.— 244 с.; Форманов­ ская Н. И. Речевое общение: коммуникативно-прагматический подход.— М., 2002.— 256 с. 30 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 «мови в контексті» в цілому б. У 70-80-х роках проблематика лінгвопрагматики визначалася вивченням впливів контексту на функціонування мовних одиниць у комунікації, передусім мовленнєвих актів 1, вивченням неконвенціональних за­ собів мовленнєвої діяльності людей 8, схем інтерпретаційної діяльності учасни­ ків інтеракції 9 та деякими іншими проблемами. Можна твердити, що саме в цей час лінгвістична прагматика ввела в опис мови акціональний (діяльнісний) ас­ пект. Кінець 80 — початок 90-х років ознаменувався значним розширенням проблематики лінгвістичної прагматики. Остання починає асоціюватися зі сту­ діями над дискурсом у плані вивчення формування і розуміння дискурсивного значення 10; зв’язками між мовними формами і їхніми користувачами (зокрема, врахування наміру мовця, контекстного значення висловлення, розуміння не- висловленого й обсяг спільних знань) п; успішністю взаємодії між мовцем і слу­ хачем, зокрема успішністю інтерпретації індексальних, анафоричних і референ- ційних засобів мовлення, імплікацій та імплікатур живого спілкування 12; дещо пізніше — ці самі проблеми, але із залученням широкого соціального контексту 13, використанням мовних засобів у комунікації в межах дискурсу 14. Зміни в структурі лінгвістичної прагматики постійно супроводжуються спро­ бами окреслення меж її проблемного поля. Одна з таких спроб представлена в ен­ циклопедичному словнику з прагматики Й. Мешлера і А. Ребу 1990 року 15. У ньому автори подають схему проблемного поля прагматики, охоплюючи її психолінгвістичний і соціолінгвістичний складники поняттям контексту і по­ діляючи погляди Н. Хомського щодо необхідності розмежування мовної компе­ тенції мовця та її реалізації в мовленнєвій діяльності16 (див. рис.). Ця схема засвідчує розмежування авторами «лінгвістичної» і «нелінгвістич- ної» прагматики, яке значною мірою буде поставлене під сумнів на пізніших етапах розвитку мовознавчої думки, коли найістотнішим чинником у розширен­ ні лінгвопрагматичної проблематики стане врахування всіх без винятку склад­ ників комунікативного акту. В цьому плані чи не найповніше проблемне поле лінгвістичної прагматики окреслила Н. Д. Арутюнова 17. У неї лінгвістична 6 Див.: Dijk Т. A. van. Studies in the Pragmatics of Discourse.— Mouton, 1981.— 12.— P. 27. 7 Див., напр.: Богданов В. В. Речевое общение: прагматический и семантический ас­ пекты.— Ленинград, 1990.— 88 с.; СусовИП. Семантика и прагматика предложения.— Калинин, 1980.— 80 с.; СусовИ П. К предмету прагмалингвистики // Содержательные ас­ пекты предложения и текста.— Калинин, 1983.— С. 3-15; ЫймХ. Я. Прагматика речевого общения // Теория и модели знаний. Труды по искусственному интеллекту : Учен. зап. Тартус. ун-та.— Тарту, 1985.— Вып. 714.— С. 196-207. 8 Див. напр.: Булыгина Т. В. О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз.— 1981,— Т. 40. № 4,— С. 333-342. 9 Див.: Демьянков В. 3. Прагматические основы интерпретации высказывания // Там же.— С. 376. 10 Див.: CookG. Discourse.— Oxford, 1989.— P. 157. 11 Див.: Yule G. Pragmatics.— Oxford, 2007.— P. 4. 12 Див. : Green G. M. Pragmatics and Natural Language Understanding.— Hillsdale ; New Jer­ sey ; London, 1989.— 180 p. 13 Див.: Mey J. L. Pragmatics : An Introduction.— Cambridge, Mass., 1993.— P. 5,42. 14 Див., напр.: Макаров M. JI. Основы теории дискурса.— М., 2003.— 278 с.; Dijk Т. A. van. Studies in the Pragmatics of Discourse.— The Hague ; Paris ; New York, 1992.— 331 p. Надзви­ чайно широке дослідницьке поле лінгвістичної прагматики окреслюється в широковідомій хрестоматії «Handbook of Pragmatics Manual». 15 Moeschler J., Reboul A. Op. cit. 16 Ibid.— P. 35. Див. також: Минкин JI. М. Аспекты синтезированной теории прагма­ тики // Вісн. Київ, лінгвіст, ун-ту. Сер. філол.— 1998.— Т. 1. № 1.— С. 23. 17 Див.: Арутюнова Н. Д. Прагматика // Лингвистический энциклопедический словарь.— М., 1990,— С. 389- 390. _____________________________________________________ Лінгвістична прагматика.... ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 31 Ф. С. Бацевич. прагматика постає як міжпредметна сфера досліджень, а також розділ науки про мову, який вивчає функціонування мовних знаків у мовленні 18, вживання мови мовцями в комунікативних ситуаціях з урахуванням тісної взаємодії комунікан- тів 19. Близькою до такого розуміння слід визнати концепцію лінгвістичної праг­ матики як вивчення умов використання мови комунікантами в актах мовлен­ нєвого спілкування20. Ці умови включають контекст (лінгвальні умови), конситуацію (екстралінгвальні умови) і коемпірію (рівень лінгвістичних та ен­ циклопедичних знань комунікантів) 21. Прагматика Лінгвістична Нелінгвістична Г енеративна Інтегративна Психолінгвістика Соціолінгвістика семантика прагматика Теорія компетенції Теорія реалізації Рис. Схема проблемного поля прагматики Таким чином, найважливішими напрямами дослідження лінгвістичної праг­ матики слід уважати сфери, пов’язані з суб’єктом мовлення (іллокутивні сили, мовленнєві тактики, правила ведення діалогу, різні настанови, референцію мов­ ця, прагматичні пресупозиції, емпатію тощо), адресатом мовлення (правила ви­ ведення непрямих смислів, перлокутивні ефекти, типи мовленнєвого реагуван­ ня тощо), пов’язані зі стосунками між учасниками спілкування (форми мовленнєвого спілкування, соціально-етикетний бік мовлення та ін.), а також пов’язані з ситуацією спілкування (інтерпретація дейкгичних знаків, вплив мов­ леннєвої ситуації на тематику спілкування тощо). Отже, можна твердити, що дослідне поле сучасної лінгвістичної прагматики (принаймні з кінця 80-х — початку 90-х років XX ст.) включає в себе всі ті умо­ ви, за яких людина використовує мовні засоби у спілкуванні. Це передусім умо­ ви адекватного добору й використання одиниць і категорій мови з урахуванням усіх конститутивних чинників з метою досягнення найефективнішого впливу на партнера (аудиторію, читачів) по комунікації. Нині в лінгвістичній прагматиці сформувалося кілька потужних напрямів досліджень. Один із них пов’язаний з теорією мовленнєвих актів Дж. Остіна та його послідовників (Дж. Серля, Д. Вандервекена, Дж. Вершуерена, Д. Вундер- ліха, Т. ван Дейка, О. В. Падучевої, І. П. Сусова та ін.). Другий напрям ґрунту­ ється на теорії правил і конвенцій мовленнєвого спілкування (Г. П. Грайс, Дж. Ліч, Е. Гофман та ін.). У межах третього напряму розглядаються проблеми, пов’язані з характером знань та інтерпретаційних потреб комунікантів (М. Макаров, І. Кобозєва та ін.). Цей напрям безпосередньо взаємодіє з когнітивною лінгвіс­ тикою, психолінгвістикою та іншими розділами сучасної науки про мову 22. 18 Там же.— С. 389. 19 Там же.— С. 390. 20 Див., напр.: Богданов В. В. Лингвистическая прагматика и ее прикладные аспекты I I Бондарко Л. В., Вербицкая Л. А. и др. Прикладное языкознание.— СПб., 1996.— С. 268-275. 21 Там же,— С. 268. 22 Там же,— С. 268-270. 32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 Лінгвістична прагматика. Незважаючи на значну розбудову свого проблемного поля, до цього часу за­ лишається дискусійним, на наш погляд, найважливіше питання: що слід уважа­ ти предметом лінгвістичної прагматики Ця невизначеність не в останню чергу викликана значним розширенням об’єктів дослідження комунікативної лінгвіс­ тики, зокрема введенням у лінгвістичний обіг таких її засадничих категорій, якими є дискурси і мовленнєві жанри 23. Уважаємо, що з метою отримання лінг­ вістичною прагматикою своєї підставової категорії, яка б визначала предмет її дослідження, варто звернутися до статті Ю. С. Степанова 24. У ній, спираючись на ідеї Е. Бенвеніста, учений сформулював думку, згідно з якою основною кате­ горією лінгвістичної прагматики слід уважати категорію суб’єктивності в її зв’язках з одиницями і категоріями мови. Зрештою, про це саме писав Р. С. Стол- нейкер, говорячи, що «прагматика — це наука, яка вивчає мову в її відношенні до тих, хто її використовує» 25. Категорія суб’єктивності охоплює широке проб­ лемне поле, до якого, крім чинників, сформульованих Н. Д. Арутюновою та іншими дослідниками, які сповідують комунікативну природу прагматики, по­ винна ввійти низка інших, пов’язаних із виявом суб’єктивності в мові: конота­ тивних складників засобів, що сформувалися під впливом особистісних чин­ ників спілкування; тональності й атмосфери спілкування; умов успішності дискурсів, мовленнєвих жанрів і мовленнєвих актів та багатьох інших. Так, на­ приклад, тезу, згідно з якою суб’єктивні аспекти значень мовних одиниць — це складники прагматики, обстоював ще в 80-х роках минулого століття Ю. Д. Ап­ ресян, наголошуючи, що мовна прагматика — це насамперед «закріплені в мов­ ній одиниці (лексемі, афіксі, грамемі, синтаксичній конструкції) ставлення мов­ ця: 1) до дійсності, 2) до змісту повідомлення, 3) до адресата» 26. Усі згадані та деякі інші чинники (в нашому випадку — екстрапольовані на процеси міжосо- бистісного спілкування) повинні бути доповнені низкою комунікативних кате­ горій, зокрема контекстних, узагальнено-ситуативних, залежних від каналів комунікації тощо, які також значною мірою виявляються небайдужими до су­ б’єктивного чинника в мові. Зазначимо, що сформульоване таким чином розуміння основної категорії прагматичного аспекту дискурсів виявляє низку теоретичних ризиків, пов’яза­ них передусім із розмежуванням семантики і прагматики мови в цілому, а також семантичних і прагматичних аспектів одиниць абстрактного модусу існування мови (тобто Мови на противагу Мовленню і Комунікації) 21. Спроби розмежування семантичних і прагматичних явищ мови здійснюва­ лися протягом усієї історії формування семантики і прагматики як напрямів до­ слідження 28. Остаточно розв’язаним це питання не можна вважати й зараз. Сто­ совно співвідношення семантичних і прагматичних чинників одиниць Мови 23 Деякі прагматичні аспекти мовленнєвих жанрів розглянуто в праці: Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи.— Л., 2006.— 264 с. 24 Див.: СтепановЮ. С. В поисках прагматики (проблема субъекта) // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз.— 1981,— Т. 40. № 4,— С. 325-332. 25 Столнейкер Р. С. Прагматика // Новое в зарубежной лингвистике.— М., 1985.— Вып. 16,— С. 419. 26 Апресян Ю. Д. Интегральное описание языка и системная лексикография // Апре­ сян Ю. Д. Избранные труды : В 2 т.— М., 1995.— Т. 2.— С. 136. 27 Детальніше про необхідність розмежування цих модусів існування явищ живої при­ родної мови див.: Бацевич Ф. Нариси з комунікативної лінгвістики.— Л., 2003.— С. 49-59. 28 Огляд цієї проблеми, якою вона здавалася в середині 80-х років XX ст., див. у праці: Арутюнова Н. Д., Падучева Е. В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зару­ бежной лингвистике.— М., 1985.— Вып. 16.— С. 3-43. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 33 Ф. С. Бацевич. зазначимо, що, наприклад, виділення значеннєвих аспектів «свій / чужий», «добре / зле» тощо для низки лексичних одиниць, зафіксованих у системі Мови (розвідник — ‘наш’, шпигун — ‘чужий’; демократія — ‘добре’, тоталіта­ ризм — ‘зле’ тощо), вимагає їх кваліфікації як семантичних, оскільки вони є фактом Мови, а не Мовлення чи Комунікації. Разом з тим чітко виявляється їхнє прагматичне «минуле»: вони виникли в результаті суб’єктивного ставлення но­ сіїв мови до певної особи, поняття, явища, події, факту тощо. На нашу думку, по­ дібні випадки можна кваліфікувати так: те, що «народилося» як явище прагма­ тичне, але стало постійною, структурно релевантною значеннєвою рисою конкретної мовної одиниці, слід уважати семантичним. Інакше кажучи, у певно­ му розумінні сучасна мовна семантика аксіологічного характеру — це значною мірою колишня прагматика. Ураховуючи те, що фактично в межах лінгвістичної прагматики досить чітко виявляються дві тенденції, одна з яких зорієнтована на вивчення прагматичного потенціалу мовних одиниць (морфем, слів, речень, текстів), а друга — на вив­ чення взаємодії комунікантів у процесах мовного спілкування, а також тран­ сформувавши ідею Дж. Мея щодо можливості членування лінгвопрагматики на мікро-, макро- і метапрагматику зі своїми проблемами і аспектами 29, виділяємо такі розділи сучасної лінгвістичної прагматики: мікропрагматику, макропраг- матику, мегапрагматику і прагматику комунікативних девіацій. Нижче коротко визначимо коло дослідницьких проблем, яке формують згадані складники су­ часної лінгвістичної прагматики. Мікропрагматика як прагматика одиниць мовного коду в спілкуванні вклю­ чає в своє проблемне поле питання, пов’язані з суб’єктивним чинником, наяв­ ним у семантико-прагматичній структурі лексичних і граматичних одиниць; дискурсивними словами, особливостями їх функціонування та системної орга­ нізації; імплікаціями та імплікатурами дискурсу; пресупозиціями у висловленні; інференціями; проблемами суб’єктивності референції та анафори; модальністю і сферами її вияву; прагматичними аспектами дейксису, мовленнєвого жанру і мовленнєвого акту. Що ж до останнього із згаданих аспектів, то однією з найак­ туальніших проблем слід уважати проблему виділення, опису і типології так званих прагматичних перформативів у їх співвідношенні з перформативами се­ мантичними 30, а також прагматичну за своїм походженням категорію умов ус­ пішності дискурсів, мовленнєвих жанрів і мовленнєвих актів 31. Макропрагматика, або прагматика категорій міжособистісного спілкуван­ ня, звернена до таких понять: інтенціональність, емпатія і прагматика фокусу й погляду учасників комунікації; прагматичні аспекти стратегій і тактик спілку­ вання; принципи, максими і постулати спілкування; прагматика ввічливості. До цього розділу лінгвістичної прагматики, на нашу думку, варто також зарахувати прагматику категорій контексту міжособистісного спілкування, зокрема регіст­ ру, тональності, атмосфери і стилю спілкування. Мегапрагматика зосереджена на проблемах специфіки соціального контек­ сту і його впливу на всі складники комунікативного акту, зокрема дискурси. До цього типу прагматики варто долучити прагматичні аспекти конверсаційного аналізу, а також прагматику міжкультурної комунікації в її зв’язках із проблема­ ми організації дискурсів, мовленнєвих актів і мовленнєвих жанрів. 29 Див.: Mey J. L. Pragmatics : An Introduction.— Cambridge, Mass., 1993.— 357 p. 30 Див.: Бацевич Ф. С. Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування // Мовознав­ ство,— 2008,— № 1,— С. 31-34. 31 Див.: Бацевич Ф. С. Умови успішності мовленнєвого жанру: спроба типології (у друці). 34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 Лінгвістична прагматика. Особливою сферою прагматичних досліджень дискурсів слід уважати аналіз причин і механізмів комунікативних невдач (девіацій), які виявляються безпосе­ редньо пов’язаними з проблемами мікро-, макро- і мегапрагматик, тобто широ­ ким полем проблем, що мають зв’язки як з прагматичними аспектами одиниць і категорій мовного коду, так і з іншими (регістровими, тональними тощо склад­ никами інтеракції особистостей). Розглядаючи комунікацію як процес, можна твердити, що межовою (мініма­ льною, підставовою) дослідною одиницею лінгвістичної прагматики слід визна­ ти комунікативний смисл. Свого часу Д. Ліч зазначав, що «завдання прагмати­ ки — пояснення стосунків між смислом (який часто описується як “буквальне” або таке, що лежить на поверхні, значення) та іллокутивною силою (тобто ске­ рованим мовленнєвим впливом мовця на слухача)»32. У реальній комунікації «тет-а-тет» мовець, будуючи дискурс або його фрагменти (мовленнєві жанри, мовленнєві акти, висловлення), спирається на свої внутрішні неповторні осо- бистісні комунікативні смисли як складні психо-когнітивно-емотивні утворен­ ня. З метою оперування ними в комунікації адресант (мовець, автор) утілює їх в узуалізовані мовні значення, формуючи відповідні конкретній конситуації спіл­ кування конфігурації смислів, які і слід уважати комунікативними смислами. У деяких працях33 наявна спроба визначити сфери вияву комунікативних смислів у спілкуванні й відповідні цим сферам підтипи смислів. Комунікативний смисл у них визначається як інформаційний компонент спілкування, що формується як результуюча домінанта комунікативних стратегій усіх учасників кооперативно­ го спілкування в межах певного контексту і ситуації із застосуванням верба­ льних, невербальних і паравербальних засобів; це явлена інтенція учасників спілкування. Комунікативний смисл може бути апріорним і апостеріорним. Апріорний комунікативний смисл — це смисл, наявний у свідомості учасників спілкування як потенційний складник; апостеріорний комунікативний смисл — смисл, який безпосередньо формується в процесах «тут і тепер» спілкування. Найважливішими сферами втілення обох типів смислів є мовленнєві акти, мовленнєві жанри і дискурси (тексти). Зокрема, в межах дискурсу (тексту) ап­ ріорний комунікативний смисл виявляється в умовах побудови (адресант) і звичного сприйняття (адресат) дискурсу (тексту), який відповідає контекстним і ситуативним умовам, тобто очікуваним макростратегіям. Апостеріорний кому­ нікативний смисл у дискурсі (тексті) виникає, як правило, на рівні підтексту, часто супроводжується «вичитуванням» адресатом неіснуючих пресупозицій, опертям його на неправильно витлумачені імплікатури тощо. У межах мовленнєвого жанру апріорний комунікативний смисл виявляється в межах комунікативних навичок побудови типового мовленнєвого жанру з ти­ повою для нього інтенцією у конкретній конситуації спілкування (адресант) і звичного сприйняття саме цього комунікативного смислу адресатом. Порушен­ ня першої або другої умови стають причиною комунікативних девіацій, тобто насамперед «вичитування» комунікативного смислу, який у мовленнєвий жанр адресантом не вкладався. Порівняймо неузгодження типової форми мовлен­ нєвого жанру «вдячність» з актуальною формою, яка перетворює його в інший тип мовленнєвого жанру — «погрозу»: 32 Leech D. N. Principles ofPragmatics.— London ; New York, 1983.— P. 30. 33 Див., напр.: Бацевич Ф. Смисл: сутність і сфери вияву в мові // Вісн. Львів, ун-ту. Сер. філол.— 2004.— Вил. 34. Ч. 1.— С. 346-353; Бацевич Ф. С. Прагматичні перформативи...— С. 31-34. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 35 Ф. С. Бацевич. «— Та що ти, Варко,— одмагалася від тієї вдячності вчителька.— Головиха і сама має розум і серце, їй підказувати не треба. — Розум і серце має, так... Але вашого добра я вам не забуду, як хочете. “Варка немов погрожує своєю майбутньою вдячністю”,— подумалось Олені Левківні, й вона усміхнулась» (Є. Гуцало). Апостеріорний комунікативний смисл, пов’язаний із «невпізнанним» звич­ ного мовленнєвого жанру, виявляється передусім у випадках його непрямого вживання в конкретному дискурсі. Наприклад: «[Савка:] — Сховай, козаче, свій тютюнець, бо не буде діла. [Тиміш:] — Як саме? — А так: дочку в хату загнав, а воза в клуню закотив. — Якого воза? Що це ви кажете? — А як лягаю спати, то ще й дрюка кладу коло себе. — Про що це ви? — Про те ж таки, що й ти знаєш. — Щось ви говорите таке, що ніяк не врозумію...» (С. Васильченко). Тут спостерігаємо мовленнєвий жанр «застереження» у формі мовленнєвого жанру «розповідь про подію». Однак, на нашу думку, крім описаних підтипів комунікативні смисли вияв­ ляють неоднорідність також в інших вимірах. Зокрема, в їхній структурі досить виразно простежуються складники, які стосуються зображуваного мовцем ста­ ну речей (у широкому розумінні) в об’єктивній (чи мислимій як об’єктивна) дій­ сності, тобто семантичні, а також такі, що стосуються власне внутрішнього світу особистостей, тобто «власне» прагматичні, суб’єктивні. Так, прагматичні аспекти дискурсу лежать в основі, наприклад, «вичитування» адресатом іроніч­ ного ставлення до себе або натяків на свою особу у випадках, коли адресант не має подібних макростратегічних намірів, як це спостерігаємо, наприклад, в анекдоті: Мій начальник хоче мене задушити! Як тільки я в черговий раз запіз­ нююсь на роботу, він суворо каже: «Ти молилась на ніч, Дездемоно?». Інакше кажучи, можемо говорити про комунікативні семантичні смисли і комунікатив­ ні прагматичні смисли. Наприклад, у висловленні Я повернуся ввечері можна ви­ ділити семантичний комунікативний смисл ‘особа X каже, що Р’, комунікатив­ ний прагматичний смисл (залежно від конкретної комунікативної ситуації) - ‘особаХ інформує (обіцяє, погрожує, попереджає тощо), що Р’. Загальний кому­ нікативний смисл цього висловлення може мати, наприклад, таку «результую­ чу» залежно від контексту і ситуації спілкування: Петро обіцяє повернутися ввечері. Саме прагматичний комунікативний смисл варто розглядати як дослід­ ницьку одиницю лінгвістичної прагматики. Однак у реальній комунікації обид­ ва типи смислів, як правило, нерозривно злиті, тому слід говорити про єдиний комунікативний смисл у спілкуванні, який і лежить в основі загального процесу смислопородження дискурсу, плину комунікації в цілому. Отже, лінгвістична прагматика — важлива складова частина сучасної науки про мову. Вона ґрунтується на антропологічній гносеології, яка розглядає люди­ ну як джерело мовленнєвої активності, динамізму мови в цілому. Лінгвістична прагматика охоплює мовленнєву діяльність людини як діалектичну єдність мов­ ної системи і комунікативної діяльності особистості, що використовує ідіоетніч- ну мову в конкретному вимірі «тут і тепер» міжособистісного, групового, масо­ вого та інших типів спілкування. Саме це дозволяє твердити, що предметом лінгвістичної прагматики слід уважати комунікативну (мовну і мовленнєву) особистість, яка є джерелом вияву суб’єктивного в Мові, Мовленні й Комуніка­ 36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 Лінгвістична прагматика. тивній діяльності. Незважаючи на певну невизначеність предмета дослідження, лінгвістична прагматика має значний евристичний потенціал; вона стає синтеза­ тором великої кількості проблем сучасної багатопредметної науки про мову. {Львів) F. S. BATSEVYCH LINGUISTIC PRAGMATICS: AN ATTEMPT AT DEFINING THE PROBLEMATIC FIELD AND THE UNIT OF RESEARCH The article dwells upon the problems of organising linguistic pragmatics as a new branch of re­ search of the living natural language and the specificity of its terminological apparatus. We consider it relevant to subdivide the linguistic pragmatics into micro-, macro- and megapragmatics as well as the pragmatics of communicative failures with its classes of terms. Keywords : modem linguistics, linguistic pragmatics, discourse, speech act, micropragmatics, macropragmatics, megapragmatics, communicative sense, pragmatic communicative sense. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 Ъ1

Ähnliche Einträge