Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи
У статті на підставі аналізу культурно-історичних чинників, що визначали процес християнізації іменника українців, зроблено висновок про неантагоністичне паралельне функціонування дохристиянських та християнських імен, що спричинилося до структурування українського антропонімікону....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183222 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи / Л.О. Белей // Мовознавство. — 2009. — № 3-4. — С. 25-29. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183222 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1832222022-02-07T01:26:23Z Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи Белей, Л.О. У статті на підставі аналізу культурно-історичних чинників, що визначали процес християнізації іменника українців, зроблено висновок про неантагоністичне паралельне функціонування дохристиянських та християнських імен, що спричинилося до структурування українського антропонімікону. The article analyzes cultural and historical factors of Christianization of Ukrainian personal names. The analysis proves nonatagonistic functioning of Pre-Christian and Christian personal names which resulted in certain structure of Ukrainian anthroponymic system. 2009 Article Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи / Л.О. Белей // Мовознавство. — 2009. — № 3-4. — С. 25-29. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183222 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті на підставі аналізу культурно-історичних чинників, що визначали процес християнізації іменника українців, зроблено висновок про неантагоністичне паралельне функціонування дохристиянських та християнських імен, що спричинилося до структурування українського антропонімікону. |
| format |
Article |
| author |
Белей, Л.О. |
| spellingShingle |
Белей, Л.О. Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи Мовознавство |
| author_facet |
Белей, Л.О. |
| author_sort |
Белей, Л.О. |
| title |
Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи |
| title_short |
Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи |
| title_full |
Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи |
| title_fullStr |
Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи |
| title_full_unstemmed |
Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи |
| title_sort |
християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183222 |
| citation_txt |
Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи / Л.О. Белей // Мовознавство. — 2009. — № 3-4. — С. 25-29. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT belejlo hristiânízacíâímennikaukraíncívtaíínaslídkidlâukraínsʹkoíantroponímnoísistemi |
| first_indexed |
2025-07-16T03:05:28Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:05:28Z |
| _version_ |
1837771135269208064 |
| fulltext |
Л. О. БЕЛЕЙ
ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ ІМЕННИКА УКРАЇНЦІВ
ТА ї ї НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ
АНТРОПОНІМНОЇ СИСТЕМИ ____________
У статті на підставі аналізу культурно-історичних чинників, що визначали процес хрис
тиянізації іменника українців, зроблено висновок про неантагоністичне паралельне функціо
нування дохристиянських та християнських імен, що спричинилося до структурування ук
раїнського антропонімікону.
Кл ю ч о в і слова: українські особові імена, дохристиянське ім’я, християнське ім’я, мо
тивація імені.
В українській та слов’янській ономастиці загалом утвердився погляд щодо непри
миренної боротьби церкви з дохристиянськими, слов’янськими за походженням,
іменами, який, на думку багатьох, навіть не потребує доведення: у результаті без
компромісної та нещадної боротьби церкви проти питомо слов’янських дохрис
тиянських імен серед українців, як і в інших слов’янських народів, утвердився
чужомовний християнський іменнйк. Так, в академічному виданні «Історія ук
раїнської мови. Лексика і фразеологія» стверджується, що язичницькі імена довго
перебували в опозиції до християнських \ Про «сутичку» між традиційними сло
в’янськими та новішими християнськими іменами говорять словацькі дослідники
М. Майтан та М. Поважай 2. Ще категоричніше висловлюється російський уче
ний В. Никонов, який заявляє, що «протягом семи століть тривала вперта боро
тьба проти нецерковних імен. /.../ лише на кінець ХѴП уряду й церкві вдалося
повністю заборонити нецерковні імена»3. У насильницькому способі запровад
ження християнських імен переконаний також і український ономаст П. П. Чуч-
ка, який стверджує, що «східна православна церква виявилася у цій війні (з
дохристиянськими іменами.— Л. Б.) найагресивнішою, оскільки вона на Русі ра
но утвердилася як державна релігія. Інші слов’янські регіони, наприклад Польща,
Чехія, Хорватія, Словенія, до яких вплив православної церкви не доходив, зуміли
дотепер зберегти сотні, а то й більше язичницьких імен слов’янського походжен
ня для використання їх як повноцінних знаків офіційного іменування громадян. А
найповніше з-поміж усіх слов’ян зберегли автохтонні слов’янські імена серби,
македонці та болгари, оскільки в роки турецькго панування на східних Балканах
православна церква не мала статусу державної релігії» 4.
1 Історія української мови. Лексика і фразеологія.— K.,1983.— С. 597.
2 Majtán M., PovažajM. Vyberte si meno pre svoje dieťa.— Bratislava,1998.— S. 14.
3 Никонов В. А. Русская адаптация иноязычных личных имен // Ономастика.— М., 1969.—
С. 54—55.
4 Чучка П. Повернімо нашим дітям рідні імена І І Бойківщина : Наук. зб.— Дрогобич ;
Трускавець, 2004.— Т. 2.— С. 326. На нашу думку, немає найменших підстав пов’язувати збе
реження слов’янських дохристиянських імен із репресіями або державним статусом церкви.
© Л. О. БЕЛЕЙ, 2009
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 25
JI. О. Белей.
Якщо абстрагуватися від ідеологічно-панславістської інерційності таких
тверджень, то на перший погляд може здатися, що вони не позбавлені логіки:
явища чужої, неслов’янської культури — християнські імена, давньоєврейські,
грецькі або латинські за своїм походженням, — змогли витіснити питомо сло
в’янську дохристиянську систему власних імен людей, що успішно функціону
вала не інакше, як лише шляхом безкомпромісної боротьби. Однак ретельніший
аналіз взаємодії між субсистемами автохтонних та чужомовних імен в Русі-
Україні періоду її християнізації змушує нас щиро засумніватися в обґрунтова
ності таких тверджень. Перш ніж твердити, що церква безкомпромісно боролася
з дохристиянськими іменами з метою утвердити християнські, треба довести,
що дохристиянські та християнські імена на час християнізації Русі-України
були рівнозначними, тобто не лише функціонально близькими або тотожними, а
й мали ідентичні виражальні можливості, а також їхня форма однаково відпо
відала фономорфемній структурі української мови, бо лише за таких обставин
вони могли жорстко та безкомпромісно конкурувати на здобуття певного ста
тусу в тогочасному ономастиконі українців. Однак дохристиянський та хрис
тиянський іменникй є не лише незіставними, а й цілковито відмінними феноме
нами духовної культури. Якщо реєстр дохристиянських імен був практично
некодифікованим та кількісно практично необмеженим і, як вважають антропо-
номасти, міг налічувати кілька тисяч одиниць, то християнські імена творили
жорстко кодифіковану систему канонічних імен, яка на перших порах христия
нізації Русі-України нараховувала близько чотирьох сотень імен. Дохристиян
ські імена українців були, як правило, рідномовними за походженням, а хрис
тиянські — чужомовними. Рідномовна природа дохристиянських імен
забезпечувала прозорість їхньої доонімної семантики та потужний характерис
тичний потенціал. Чужомовне походження християнських імен цілковито за
темнювало їхню доонімну семантику та повністю редукувало характеристичні
можливості. Дохристиянські імена відзначаються численністю мотивів при
своєння, причому ці мотиви мають прагматичний, побутовий або магічно-поба-
жальний характер. Усі християнські імена присвоюються за універсальним мо
тивом — раз і назавжди надати дитині за посередництвом канонічного імені,
яким вона охрещена, небесного заступника, який опікуватиметься долею свого
земного тезки, а також засвідчити належність носія імені до християнської гро
мади. Дохристиянські імена надавалися в родинно-побутовій обстановці, при
чому за життя одна особа могла називатися кількома різними іменами, тоді як
християнські — у церкві під час урочистого, чітко регламентованого богослу
жіння. Дохристиянські імена вибирали рідні, близькі чи знайомі найменованої
особи з огляду на їхні характеристичні або магічно-побажальні можливості, тоді
як права вибору християнського імені батьки хрещеника позбавлялися, воно пе
реходило до священика або кумів, а сам мотив вибору був таємничо-сакрамен-
тальний. Дохристиянські імена українців не вирізнялися з-поміж решти рідно-
мовної лексики, тоді як чужомовність християнських імен була більш ніж
очевидною. Дохристиянські імена функціонували спочатку (до християнізації
Наприклад, в іменнику чорногорців приблизно такий самий високий відсоток автохтонних з
походження слов’янських імен, як і в сербів, хоч сама Чорногорія, принаймні значна її
частина, ніколи не була під турецьким гнітом, а вплив православної церкви тут був най-
сильнішим з-поміж усіх слов’ян: Чорногорія, як відомо, від початку XVI ст. і аж до XIX ст.
була чи не єдиною у світі своєрідною христянською теократичною державою, місцевий
митрополит здійснював і світську владу. Однак це ніяк не вплинуло на високу питому вагу
слов’янських з походженння імен у національному іменнику.
26 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
.Християнѣація іменника українців..
Русі-України) виключно, а згодом — головним чином у народнорозмовному
мовленні та усній формі. Християнські імена, навпаки, зроджуються у сфері пи
семної традиції церковно-конфесійного стилю тогочасної літературної мови.
Очевидна функціонально-стилістична, структурно-семантична асиметрія дох
ристиянських та християнських імен, на нашу думку, є свідченням та гарантією
паралельного їх уживання не лише в період християнізації Русі-України, а й у
християнській Україні.
Ми поділяємо думку, що церква при християнізації Русі-України доклала ти
танічних зусиль для інкультурації свого іменника на українському етнокультур
ному ґрунті, однак ці зусилля аж ніяк не були спрямовані проти дохристиян
ських імен, тобто на їх заборону, а зосереджені на глибшому знайомстві з
християнським віровченням, у тому числі і тій його частині, що стосується іме-
невжитку християнина. З появою християнських імен дохристиянські імена
українців зберігають незмінними свою структуру, мотиваційну базу та функціо
нальне навантаження, тобто залишаються основною неофіційною власною наз
вою особи. Натомість християнські імена приносять із собою в український ан-
тропонімікон стилістичну диференційованість по осі «неофіційне, нецерковне
ім’я» -» «офіційне, церковне», набувши статусу першого офіційного іменування
українців. Саме християнство, яке прийшло на українські землі разом із писем
ністю, літературною традицією, спричинилося до стилістичної диференціації у
сфері тогочасного іменника, чим і забезпечило тривале безконфліктне функціо
нування дохристиянських та християнських імен.
Церковно-офіційний статус імені особи доби Середньовіччя, звичайно, від
різняється від розуміння офіційного статусу імені в сучасному суспільстві.
Однак незаперечні вияви кодифікації — чітко регламентований реєстр імен, мо
тиви та обряд їх присвоєння і т. ін.,— на нашу думку, дають підстави твердити
саме про офіційний чи протоофіційний характер функціонування християн
ських імен, який забезпечувала не держава, а церква. Така функціонально-сти-
лістична спеціалізація, що намітилася в Русі-Україні вже на початку пара
лельного вживання дохристиянських та християнських імен, унеможливлювала
сплановану та безкомпромісну боротьбу з дохристиянськими іменами після
охрещення Русі-України, про яку так часто йдеться як у науковій, так і науко-
во-популярній літературі. Адже християнські імена функціонували в церковній
сфері, куди дохристиянські імена не допускалися, а в неофіційно-побутових
сферах, зокрема на зорі християнської епохи, християнські імена практично не
вживалися, бо там і надалі панували традиційні дохристиянські імена-прізвись-
ка. Ця ситуація дуже нагадує нинішню ситуацію з дуалізмом прізвищ та пріз
виськ: з появою прізвищ на початку XIX ст. ні з боку держави, ні з боку церк
ви — нікому навіть не спало на думку повести рішучу боротьбу з прізвиськами.
З ними ніхто не боровся, не бореться і боротися не буде, хоча далеко не кожному
носієві вони до вподоби. Адже прізвиська мають окрему чітко регламентовану
сферу побутування, специфічну джерельну базу, виражальні та оцінні можли
вості, які не накладаються на відповідні характеристики прізвищ.
Обґрунтованість таких міркувань підтверджує той факт, що в Русі-Україні
Княжої доби навіть офіційні особи (князі, бояри), які, звичайно, були християна
ми, поза церквою продовжували іменуватися давніми дохристиянськими імена
ми. Лише невелике коло фахівців може, наприклад, назвати християнські імена
не лише дітей Володимира Великого — Доброніги, Позвізда, Станіслава, Су-
дислава, що народилися вже після офіційного охрещення Русі-України, а й вели-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 27
JI. О. Белей.
ких київських князів Ярослава, Святополка, Володимира Мономаха та багатьох
інших. В українських джерелах XI-XII ст., що творилися, як правило, духовни
ми особами, дуже поширеними були формули іменувань на зразок «въ креще
ный Йосиф, а мирски Владимиръ» (1056 р.), «нареченный в крещении Василии,
руським именем Владимиръ» (1096 р.), «князь Михайло, зовомыи Святополкъ»
(1113 р.), «Константинъ, а мирскы Добрило» (1164 р.) та ін. У наступні століття
(ХІІІ-ХѴІ ст.) формули іменувань українців дещо видозмінюються, до них вхо
дять апелятиви инако, или, alias «або», dietus «званий», in domo olim «іноді вдо
ма» та ін., хоча вони передбачають і надалі використання колишніх дохристиян
ських імен: Митко или Малишь, Максимь инако Владь, Allexander сит in domo
olim Nyezgoda, Iohannes dietus Russok та ін .5 Широке, нічим не обмежене вжи
вання дохристиянських імен літописцями-монахами змушує нас щиро засум
ніватися в тому, що церква вела безкомпромісну боротьбу з традиційними до
християнськими іменами українців. Навпаки, дохристиянські імена зберегли за
собою статус важливого засобу ідентифікації особи, а зважаючи на їхні практич
но необмежені характеристичні можливості, вони виступають чи не єдиним
онімним засобом характеристики денотата, оскільки чужомовні з походження
християнські імена із затемненою доонімною семантикою зовсім були позбавлені
характеристичного потенціалу або ж він був зведений до мінімуму.
На початковому етапі християнізації Русі-України паралельне вживання
дохристиянських та християнських імен спричинилося до структурування ант-
ропонімного простору: християнські імена стають основною офіційною (цер
ковною) власного назвою особи, що виконує передусім номінативну функцію, а
дохристиянські імена-прізвиська функціонують в усіх позацерковних сферах та
виступають основним онімійним засобом характеристики денотата, а також мо
жуть виражати ставлення мовця до найменованої особи. Чітка диференціація
сфер побутування дохристиянських та християнських імен, а також спеціаліза
ція їхніх стилістичних можливостей стали підґрунтям для формування сучасних
антропонімних класів власних імен людей та прізвиськ 6.
Паралельне функціонування християнських та дохристиянських імен у
XI—XVIII ст. було настільки природним, що у статусі нецерковного наймену
вання особи з виразними характеристичними можливостями постала ціла низка
утворень на зразок Неділя, Неділько, Понеділок, Середа, Субота, Ангел, Апос
тол, Йордан, які вказували на час народження дитини або увиразнювали харак
терну рису її вдачі та, головне, вже були мотивовані християнськими реаліями, а
тому немає найменших підстав зараховувати такі імена до слов’янських язични
цьких (дохристиянських, автохтоннних) імен, як це робить більшість дослідни
ків української історичної антропонімії. Більше того, існування українських
імен на зразок Неділя, Неділько, які функціонували в ролі традиційних україн
5 Детальніше див.: ДемчукМ. О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті
українців ХГѴ-ХѴІІ ст.— K., 1988,— ООО с.
6 Показово, що на Балканах паралельне побутування християнських та нехристиянських
імен було поширене ще в середині XIX ст. За словами В. Караджича, у Герцеговині та
Чорногорії багато людей мають ще одне ім’я, крім хрещеного, яке там називають «надимак».
1.1. Толстой у «Сербскохорватско-русском словаре» перекладає його як «прозвище; кличка»
(Толстой И И. Сербскохорватско-русский словарь.— М., 1982.— С. 75). Такі «надимаки»
можуть бути подвійними: одні надають дітям у родинному колі, а інші — поза ним,
найчастіше для глузування. Причому, як свідчить В. Караджич, у Чорногорії та Герцеговині
«надимаками» людина називається, пишеться, «надимаком» іменується і в піснях, тому для
багатьох поза сім’єю та ріднею її хрещене ім’я мало кому відоме (Караџић Вук Стеф. Српски
рјечник истумачен њемачкијем и латинскијем ријечима.— 4 изд.— Београд, 1935.— C. 399).
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
.Християнѣація іменника українців..
ських характеристичних імен, виступає ще одним серйозним аргументом, що
спростовує тезу про непримиренну боротьбу церкви з традиційними дохрис
тиянськими іменами українців.
Як бачимо, системи дохристиянських та християнських імен українців доко
рінно різнилися за структурними, семантичними, ономасіологічними та фун
кціональними ознаками, однак такі відмінності не мали взаємовиключного ха
рактеру, тому не могли спричиняти репресивних заходів з боку церкви стосовно
дохристиянських імен. Бідність українського іменника на дохристиянські імена,
зокрема в порівнянні з іменниками південослов’янських народів, також не може
пояснюватися церковними репресіями, бо український іменнйк поступається
чисельністю, наприклад, перед сербським і в своїй християнській частині: ук
раїнський іменнйк нараховує близько 2500 імен, серед яких 120 слов’янських,
тоді як сербський, за даними В. Назаровича, нараховує 11 500 імен, причому з
7899 чоловічих імен 4785 — слов’янського походження, 3114— християнських,
а з 3612 жіночих 2142 — слов’янські, а 1470 — християнські1.
Паралельне стилістично регламентоване функціонування дохристиянських
та християнських імен в Русі-Україні Княжої доби стало потужним каталізато
ром структуралізації тогочасного антропонімікону: дохристиянські імена тран
сформуються в антропонімні класи прізвиськ та прізвищевих назв, а християн
ські імена стали основою антропонімного класу власних імен українців.
(Ужгород)
L. О. BELEI
CHRISTIANIZATION OF UKRAINIAN PERSONAL NAMES AND ITS CONSE
QUENCES FOR THE UKRAINIAN ANTHROPONYMIC SYSTEM
The article analyzes cultural and historical factors of Christianization of Ukrainian personal
names. The analysis proves nonatagonistic functioning of Pre-Christian and Christian personal
names which resulted in certain structure of Ukrainian anthroponymic system.
Keywords: Pre-Christian name, Christian name, onymic motivation, phonotactic adaptation.
7 Лазоровић В. Српски именослов.— Београд, 2001.— С. 73.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 29
|