Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики
На матеріалі етимологічного словника Ю. Покорного знайдена частота вживання індоєвропейських розширювачів у різних семантичних класах слів і таким чином встановлені функціональні значення поширювачів у індоєвропейській прамові. Виявлені функціональні значення порівнюються з даними психолінгвістик...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183227 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики / В.В. Левицький // Мовознавство. — 2009. — № 3-4. — С. 82-93. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183227 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1832272022-02-07T01:26:18Z Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики Левицький, В.В. На матеріалі етимологічного словника Ю. Покорного знайдена частота вживання індоєвропейських розширювачів у різних семантичних класах слів і таким чином встановлені функціональні значення поширювачів у індоєвропейській прамові. Виявлені функціональні значення порівнюються з даними психолінгвістики і висувається гіпотеза, що первинними значеннями розширювачів були іконічні значення. On the material of J. Pokomy Etymological Dictionary the frequency of occurrence of Indo-Eu- ropean determinatives in different semantic classes as well as their functional meanings in the Proto-Indo-European Language were found. The functional meanings are compared with the psycholinguistic data which allowed to put forward the hypothesis that the primary meanings of determinatives in the Proto-Indo-European language were iconic. 2009 Article Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики / В.В. Левицький // Мовознавство. — 2009. — № 3-4. — С. 82-93. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183227 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
На матеріалі етимологічного словника Ю. Покорного знайдена частота вживання індоєвропейських
розширювачів у різних семантичних класах слів і таким чином встановлені функціональні
значення поширювачів у індоєвропейській прамові. Виявлені функціональні значення
порівнюються з даними психолінгвістики і висувається гіпотеза, що первинними
значеннями розширювачів були іконічні значення. |
| format |
Article |
| author |
Левицький, В.В. |
| spellingShingle |
Левицький, В.В. Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики Мовознавство |
| author_facet |
Левицький, В.В. |
| author_sort |
Левицький, В.В. |
| title |
Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики |
| title_short |
Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики |
| title_full |
Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики |
| title_fullStr |
Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики |
| title_full_unstemmed |
Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики |
| title_sort |
індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183227 |
| citation_txt |
Індоєвропейські розширювачі з позицій лінгвостатистики та психолінгвістики / В.В. Левицький // Мовознавство. — 2009. — № 3-4. — С. 82-93. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT levicʹkijvv índoêvropejsʹkírozširûvačízpozicíjlíngvostatistikitapsiholíngvístiki |
| first_indexed |
2025-07-16T03:06:33Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:06:33Z |
| _version_ |
1837771202279505920 |
| fulltext |
В. В. ЛЕВИЦЬКИЙ
ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ РОЗШИРЮВАЧІ З
ПОЗИЦІЙ ЛІНГВОСТАТИСТИКИ ТА
ПСИХОЛІНГВІСТИКИ1 _____________
На матеріалі етимологічного словника Ю. Покорного знайдена частота вживання індоєв
ропейських розширювачів у різних семантичних класах слів і таким чином встановлені фун
кціональні значення поширювачів у індоєвропейській прамові. Виявлені функціональні зна
чення порівнюються з даними психолінгвістики і висувається гіпотеза, що первинними
значеннями розширювачів були іконічні значення.
К лю чові слова: індоєвропейські розширювачі, лінгвостатистика, звуковий симво
лізм, іконічність.
Первинні і вторинні розширювачі. Поняття «розширювачі» («визначники») ін
доєвропейського кореня було введене в науковий обіг Г. Курціусом 1867 року.
Відтоді воно займає чільне місце в дослідженнях індоєвропейської лексики та
фонетики (у сучасній вітчизняній і зарубіжній компаративістиці поряд з тер
мінами «розширювач» і «визначник» використовуються також терміни «детер
мінатив», «детермінант», «форматив» тощо, хоча деякі дослідники виступають
проти ототожнення термінів «форматив» і «детермінатив» 2. Приклади найпрос
тіших моделей утворення індоєвропейських коренів за допомогою розширюва
чів можна знайти в словнику Ю. Покорного 3. Так, у Покорного демонструється
творення індоєвропейських коренів за аналогічною моделлю: *uen- співвідно
ситься з *иа- так само, як g~em---- з *guā-, bhel- з bhā-, stel- із st(h)ā-, del- з *dā-4.
Однак найбільш повно й докладно особливості фономорфологічної структури
індоєвропейського кореня розглянуто в працях П. Перссона5 і Е. Бенвеністаб.
Так, згідно з теорією, сформованою П. Перссоном, індоєвропейський корінь міг
розширюватися за допомогою формативів [і] та [u], що чергуються один із од
ним: іє. *tā- / ta > tāi- / tai-, tāu- / tu- «танути, плавитись» (лат. tābēscēre «танути,
1 1962 року авторові довелося складати доцентові Чернівецького університету
Ю. О. Карпенку кандидатський іспит із загального та порівняльного мовознавства. А вже
сьогодні ми маємо за честь привітати цією розвідкою знаного мовознавця, доктора філо
логічних наук, професора, члена-кореспондента HAH України Ю. О. Карпенка з нагоди його
ювілею.
2 Див., зокрема: Макаев Э. А. Проблема детерминативов в индоевропейском и в обще
германском // Вопр. языкознания.— 1969.— № 1.— C. 3-21.
3 Рокоту J. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch.— Bern ; München.— 1959-1969.—
Bd 1-2,— 1183 s.
4 Ibid.— S. 118; 1108.
5 Persson P. Beiträge zur indogermanischen Wortforschung.— Uppsala ; Leipzig, 1912.—
T. 1-2,— 1113 s.
6 Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование.— M., 1955.— 260 с.
© В. В. ЛЕВИЦЬКИЙ, 2009
82 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
Індоєвропейські розширювачі..
марніти, зотлівати», рос. таять, двн. douwen «танути», але двн. deisk «нечисто
ти, гній», рос. тля, гр. tilos «пронос») 1. Оскільки в деяких випадках формативи
[і] чи [u] зовсім не використовувалися, тобто індоєвропейський корінь залишав
ся первинно нерозширеним, виникають 2 або 3 варіанти одного й того самого
кореня. Наприклад, іє. *Ыіе1э- / bhlē- «сіяти, блистіти», розширюючись за допо
могою форматива [і], породжує варіант *bhlei-; потім обидва варіанти —
*bhlē- / bhle- (без розширювача) і *bhlei- (з розширювачем [і]) розширюються
вдруге за допомогою [g], утворюючи корені *bhleg- та bhleig- (англ. black <
*bhleg-; дісл. bleikr, н. bleich < bhleig-). Так з’явилися корені, що дістали назву
Parallelwurzeln «паралельні корені». Важливо при цьому зазначити, що самі ко
рені типу *bhel- «сіяти, блистіти» можуть бути утворені від простіших коренів
типу *bhā- «сіяти, блистіти»: *bhā- > bhel- / bher- «сіяти, блистіти», *st(h)ā- >
*st(h)el- / st(h)er- «стояти, бути тривким», іє. *dhā- > *dhāi-, dhāu- «бачити» то
що 8. Подібні утворення можна розглядати також як різновид коренів із взаємо
замінними формативами 9. Таке розуміння структур типу bhel- / bher- зумовле
не, на нашу думку, не лише їхньою семантичною подібністю чи тотожністю, а й
тим, що формативи [г] / [1], так само, як [k] / [g] тощо, перебувають у відношенні
певної фонетичної аналогії й фонологічної кореляції. Не випадково розгляд
коренів з [г] / [1] подано в книжці П. Перссона в окремому розділі, хоч існують
деривати того самого кореня bhā- з формативом [n] (bhen-). В аналогічному спів
відношенні перебувають паралельні утворення з [і] / [u], розгляду яких присвя
чено значну частину книжки П. Перссона. Можливо, функціональна близькість
[і] та [u] пояснюється тим, що в ранньоіндоєвропейській мові ці звуки, будучи
різними фонемами, протиставлялися за однією і тією самою ознакою (закритос
ті) низькому (відкритому) голосному V (що виступав у вигляді варіантів [е], [а],
[о])10. У світлі таких припущень чергування [і] / [u] в індоєвропейському корені
може, у свою чергу, дати підстави фонологам розглядати ці звуки як варіанти
спочатку єдиної фонеми (така гіпотеза висловлена, наприклад, В. Г. Таранцем).
У будь-якому випадку, походження чергування [і] / [u] являє собою окрему,
самостійну проблему, яка, можливо, знайде своє розв’язання у світлі ларин
гальної гіпотези або ж у межах гіпотези про походження індоєвропейського
вокалізму п.
На противагу «суфіксальній» теорії П. Перссона, Г. Карстін 12 запропонував
власну теорію, назвавши її «інфіксальною» (Infix-Theorie). Зіставляючи лексеми
типу рос. бить і лтс. bliezt «бити», лат. flīgo «б’ю», Г. Карстін вважає, що в цьо
му та інших подібних випадках іє. *bhei- «бити» інфіксовано за допомогою [1].
Віддаючи належне багаторічним зусиллям Г. Карстіна, якому вдалося зібрати
досить значний матеріал на користь своєї теорії, варто, однак, усе ж віддати пе
ревагу теорії П. Перссона хоча б лише через те, що вона пояснює набагато
більший за обсягом матеріал, ніж теорія Г. Карстіна. Сам же Г. Карстін звертає
увагу на те, що один і той самий індоєвропейський корінь міг розширюватися за
допомогою шести основних сонантів — [г], [1], [і], [u], [m], [n] 13. Наприклад,
7 Persson P. Op. cit.— S. 709.
8 Ibid.— S. 575.
9 Семереньи O. Введение в сравнительное языкознание.— М., 1980.— С. 109-110.
10 Гамкрелидзе Т. В., ИвановВяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы.— Тби
лиси, 1984,— С. 160-161.
11 Див., зокрема: МельничукА. С. О генезисе индоевропейского вокализма // Вопр. язы
кознания.— 1979.— № 5.— С. 3-16.
12 Karstien H. Infixe im Indogermanischen.— Heidelberg, 1971.— 346 S.
13 Ibid.— S. 162.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 83
В. В. Левицький
*bhā- «світити, сіяти» давав деривати bher-, bhel-, bheu-, bhen-; drā- «бігати» —
drem-, dreu- тощо. Якщо bhel- перетворювався на *bhlē-, виникали корені типу
*bhlei-, bhleu- тощо, де [1] виявлявся не інфіксом, а «суфіксом» базової морфеми.
Інша річ, що в новому корені (типу bhlei-) цей [1] міг виступати в ролі певного ін
фікса, що свого часу відзначав той самий П. Перссон: «У таких формах, що ви
никли за аналогією (sterei-g-, stereu-g-, stere-g-), можна говорити про певні інфік
си [і], [u], якщо цей термін комусь дуже подобається» 14.
Оскільки Г. Карстін припускав існування ще одного, сьомого, розширюва
ча — ларингала, можна вважати, що в гнізді *bhā-, *bher-, *bhel-, *bhei-, *bhen-
тощо наявний певний корінь *bhe-, який розширився за допомогою ларингала
[h] і шести інших сонантів. Це дає підстави вважати, що елементарним індоєвро
пейським коренем був корінь типу *bhe-, *ghe- тощо.
Основні положення теорії Е. Бенвеніста щодо утворення індоєвропейського
кореня за допомогою розширювачів зводяться до такого: в індоєвропейському ко
рені типу CVC містяться два приголосні Сі і С2, наприклад, *ре1-. Унаслідок зако
номірних трансформацій, спостережених у фономорфологічній структурі індоєв
ропейської мови, корінь *ре1- перетворюється на корінь *р1е- зі структурою
C1C2V, а потім розширюється за допомогою ще одного приголосного: *р1е- >
*plek-. Як результат, утворюється модель типу C1C2VC3. Отже, в індоєвропей
ському корені можна й доцільно розрізнят первинні і вторинні розширювачі.
Якщо об’єднати факти, спостереження й висновки, що містяться в етимоло
гічних словниках, у дослідженнях П. Перссона і Е. Бенвеніста, то дериваційні
відношення в індоєвропейській морфології можна подати в такій послідовності:
1. Спочатку найпростіший (елементарний) корінь типу *bhe- / bhā-, *dhe- /
dhā- (ā означає, що корінь уже був розширений за допомогою ларингала) розши
рювався формативами [г], [1], [і], [u], [m], [n], утворюючи корені типу *bher-,
bhel-, bhen-, bhei-, bheu- тощо.
2. Далі деякі з таких дериватів набули вигляду *bhrē- / bhre-, *bhlē- / bhle- і
зазнали повторного розширення, формуючи корені типу *bhrēu-, bhrēi- тощо,
які, зрештою, могли розширюватися за допомогою інших формативів, утворюю
чи корені типу *bhreu-d-.
Словник Ю. Покорного, як уже зазначалося, містить чимало аналогічних
прикладів, пор.:
*ua-(uõ-, us-) «schlagen, verwunden»;
*uen- «schlagen, verwunden»;
*uel- «reißen, an sich reißen, ritzen, verwunden, Wunde»;
*uer- «aufreißen, ritzen»;
*urēģ- «brechen»;
*urei- (дериват кореня uer-) — «Feile, Raspel»,
*urāģh- «Dom, Spitze»;
*urāģh- «schlagen, stoßen»;
dā-(da-, däi-) — «teilen, zerschneiden, zerreißen»;
*der- «schinden, abspalten, spalten»;
*del- «spalten, schnitzen»;
*deK- «reißen, zerreißen, zerfasern»;
*den£- «beißen»;
Як видно з наведених прикладів і даних, отриманих нами внаслідок аналізу
словника Ю. Покорного (див. табл. 1), найчастіше в дериваційних процесах беруть
14 Persson Р. Ор. cit.— S. 903.
84 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
Індоєвропейські розширювачі..
участь сонанти [г], [1], [і], [u], а також [m], [п]. Однак наявність багатьох коренів з ін
шими розширювачами дає підстави вважати, що в дериваційних процесах, наслід
ком яких було виникнення різноманітних індоєвропейських форм, брали участь й
інші приголосні, зафіксовані у фонетичній системі індоєвропейської мови 15.
Склад індоєвропейських первинних і вторинних розширювачів. Для пода
льшого статистичного опрацювання даних про склад первинних і вторинних
розширювачів потрібно розробити певні «робочі» критерії визначення тих чи
інших формативів. Так, той самий Е. Бенвеніст розрізняв два види розширюва
чів кореня: «суфікс» і «розширення», хоча «один і той самий елемент може бути
і тим, і іншим» 1б. Відмінність, яку Е. Бенвеніст проводить між «суфіксом» і
«розширенням», має суто формальний характер: суфікс може мати при собі го
лосний, а розширення складається з одного приголосного. Тут треба враховува
ти, що важливим є не відмінність між суфіксом і власне розширювачем (на це
варто зважати при розв’язанні етимологічних завдань), а той факт, що в корені,
як зазначає Е. Бенвеніст, можуть бути два розширення 11. Скажімо, приголос
ний, який стоїть після першого голосного кореня, є його первинним розширюва
чем, а наступний приголосний — вторинним.
З огляду на викладене вище, надалі вважатимемо, що в коренях типу *drel-,
*drem-, які, як показав П. Перссон, утворені шляхом трансформації *der- > *drā- >
*drel-, *drem-, *dreu- «бігати», сонант [г] у корені *der- і в коренях *drā-, *drel-,
*dreu- становить первинний розширювач; умовно вважатимемо первинними
розширювачами також [1], [m], [u] у коренях *dre-l-, *dre-m-, *dre-u-, оскільки ці
формативи розширюють базу *dr-. У Ю. Покорного в деяких випадках такі бази
виділено дефісом: *tr-eu-d- «давити, м’яти». У цьому корені, який утворений,
очевидно, від *ter- «терти, розтирати», ми розглядаємо [г] і [u] як первинні роз
ширювачі, a [-d-] — як вторинний розширювач. За аналогією, у коренях
*bhendh-, *bheidh- сонанти [n] та [і] вважаються первинними розширювачами, а
[dh-] — вторинним розширювачем. У коренях типу *obhel- «мести» [bh] вва
жається первинним розширювачем, [1] — вторинним. У коренях типу *Eormo-
[г] — первинний розширювач, [m] — вторинний. Індоєвропейський корінь, як
відомо, не міг мати структури типу *teurk- чи *tekt-18. «Іноді в нас складається
враження,— зазначає О. Семереньї,— що маємо саме таке сполучення: в подіб
них випадках ці два сонанти чи два приголосні перебувають на морфемному
стику, наприклад, лат. mūnus “дар, дарунок” утворено не від кореня *moin-, а від
кореня *тоі- / т е і- ... з допомогою суфікса -nos» 19. Отже, серед вторинних роз
ширювачів можуть виявитись давні індоєвропейські суфікси [-m-], [-n-], [-Г-],
[-U-] тощо, які в Ю. Покорного у деяких випадках відділено дефісом, наприклад:
*ēt-men- «дихання», *mā-no- «вологий», *коі-1о- «убогий, мізерний», *mau-ro-
«темний», *ai-tro- «гіркий». Однак таке виділення індоєвропейських морфем
проводиться в Ю. Покорного нерегулярно й непослідовно. Щоб уникнути
суб’єктивного тлумачення з боку дослідника, у коренях типу *Rormo- «борош
но», *Kormno- «роз’їдаюча рідина», *1аіио- «лівий» тощо [г], [і] розглядались як
первинні розширювачі, a [m], [n], [u] — як вторинні20. При такому підході
кількість вторинних розширювачів може до певної міри зрости; проте наше зав
15 Бенвенист Э. Зазнач, праця.— С. 189.
16 Там же.— С. 179.
17 Там же.— С. 196.
18 Семереньи О. Зазнач, праця.— С. 113.
19 Там же.
20 ИлиадиА.И. Основы славянской этимологии.— K., 2005.— C. 133; 153-154.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 85
В. В. Левицький
дання полягає саме в тому, щоб показати, що навіть при віднесенні до вторинних
розширювачів деяких сумнівних елементів кількість сонантів [г], [1], [m], [n], [і],
[u] у складі вторинних розширювачів буде невеликою.
Щоб здійснити детальніший статистичний аналіз, зі словника Ю. Покорного
було виписано близько 1700 базових коренів, що становить понад 80 % наявно
го в ньому лексичного складу. Під «лексичним складом» розуміється вся сукуп
ність реконструйованих базових індоєвропейських коренів, наділених рекон
струйованим значенням.
Таблиця 1
Розподіл частот первинних розширювачів у семантичних класах 1—23
К
ла
си
Звуки
b bh d dh g g g’ gh gh g% і u r 1 m n р t k E k* s
1 0 3 4 4 4 4 0 3 2 1 32 33 72 32 13 18 18 5 1 8 9 7
2 1 2 1 3 1 3 0 1 0 0 16 13 24 12 3 16 10 5 0 3 4 8
3 0 0 0 1 2 0 0 1 1 0 11 13 10 13 5 12 11 0 0 1 2 0
4 0 3 2 1 2 1 2 1 1 1 29 46 42 11 0 19 6 3 3 7 10 2
5 2 0 2 0 3 1 0 1 0 1 10 35 27 21 2 12 5 0 2 4 5 3
6 0 0 1 1 0 0 0 0 0 0 20 14 7 18 0 8 2 1 0 4 1 1
7 0 0 1 1 1 0 1 0 0 0 8 6 11 10 3 3 1 1 0 0 1 1
8 0 0 2 0 1 0 0 0 0 0 3 7 4 1 4 2 1 0 0 1 1 2
9 1 1 3 0 3 1 1 2 0 0 10 11 13 12 3 7 3 3 2 3 1 4
10 2 3 2 0 3 0 1 0 0 0 8 7 11 11 3 4 2 1 0 3 1 3
11 1 1 1 0 2 0 3 1 0 0 15 12 15 5 3 15 2 0 0 4 3 1
12 0 0 2 0 1 0 0 0 0 0 3 11 6 9 1 9 1 0 0 0 2 0
13 0 2 1 1 2 0 0 1 1 0 11 17 16 11 2 7 4 2 1 2 2 3
14 0 1 1 3 2 0 0 0 1 0 2 6 11 3 1 2 2 1 0 2 1 1
15 1 0 1 0 3 2 0 0 1 0 10 17 9 12 2 2 7 2 1 5 2 1
16 0 0 1 0 0 0 1 0 1 1 2 2 4 5 1 7 3 0 0 2 0 0
17 0 1 1 0 2 1 0 0 0 0 7 5 4 10 2 1 0 0 0 0 1 0
18 2 0 1 0 2 1 0 0 0 0 5 13 9 4 0 2 2 3 2 3 1 3
19 2 0 1 0 2 1 0 0 0 0 5 13 9 4 0 2 2 3 2 3 1 3
20 1 1 1 0 0 0 0 1 1 0 9 2 6 5 3 1 3 0 0 1 10 2
21 0 0 0 1 1 0 0 1 0 0 8 4 3 3 0 1 0 1 0 0 0 1
22 0 0 0 0 2 0 0 0 0 1 2 9 9 8 1 3 2 0 0 2 3 2
23 0 0 0 0 1 0 0 0 0 0 1 2 2 4 0 0 0 0 0 0 0 0
Ра
зо
м 1-Н
1-Н fS ON(N VO
1-Н
е тГ
1-Н
о\ 1-н о\ ve
22
6
28
7
32
5
22
4 vein ■'ГmтН
veас 00(N «
1-̂
00in eVO OV
■*r
Ра
нг
и
ча
ст
от
о*\ T ř
łH
fN
łH
ІЛ
іН »н
16
,5
20
,5
16
,5
20
,5 fNfN m ĪN 1-^ тГ o> »л ve m
1 4
00 00 e
łH
Усю проаналізовану лексику було згруповано в 39 семантичних класів: 23 кла
си — «основний» лексичний склад і 16 класів — «додатковий» лексичний склад.
Деякі з них можна позначити також і терміном гіперсема (див. табл. З, 4-й стовп
чик). Усередині кожного семантичного класу було виокремлено фонетичні кла
си — або за першим голосним чи приголосним, або за початковим сполученням
приголосних типу bhr-, bhl-, kr-, st-, sl- тощо. Отримані у такий спосіб дані про час
86 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
Індоєвропейські розширювачі..
тоту вживання кожного семантичного і фонетичного класу було досліджено за до
помогою спеціальних статистичних прийомів і методів (критерій хі-квадрат, ко
ефіцієнти спряженості, кореляційний аналіз).
З отриманої нами картотеки вичленуємо всі первинні розширювачі індоєв
ропейських коренів та згрупуємо їх за ідентичною фонетичною формою і за час
тотою вживання в кожному із 23 семантичних класів (див. табл. 1). У таблиці 1
відразу звертає на себе увагу нерівномірність розподілу частот звуків у її лівій і
правій половинах. У лівій частині таблиці представлено частоти первинних роз
ширювачів [b], [bh], [d], [dh], [g], [g], [gu], [gh], [ģh], [guh] (тобто всіх дзвінких
проривних приголосних), а в правій — частоти сонантів [і], [u], [r], [1], [m], [n] і
глухих [p], [t], [k], [K], [ke], а також [s]. Ранги розподілу частот (див. останній ря
док табл. 1) мають такий вигляд: [r], [u], [і], [1] — перші чотири позиції; далі йде
сонант [п] із частотою, що перевищує 100 (F = 154). Частоти названих п’яти зву
ків коливаються в межах від 154 до 325. їх можна вважати високочастотними.
До середньочастотних звуків у ролі первинних розширювачів можна зарахувати
[k] (F = 86), [t] (F = 60), [p] (F = 58), [m] (F = 56) i [s] (F = 49); до низькочастотних
можна віднести [g%] (позиція 22), [gh] (21), [g4] (20), [b] (19), [k'] (18), [g] (17),
[gh] (16), а також [dh] (15), [bh] (14), [k] (13), [d] (12) i [g] (11).
За даними Г. Жюкуа 21, частота кінцевих звуків індоєвропейського кореня
розподіляються так: [r], [u], [1], [э2] (ларингал), [і], [п], [зі] (ларингал), [m], [s]
(перші 9 позицій). Варто відразу ж зауважити, що в словнику Ю. Покорного ла-
рингали не використовуються. Очевидно, Г. Жюкуа інтерпретував довгі [ē], [ā],
[õ] у кінці індоєвропейського кореня як сполучення ларингалів з голосним. На
жаль, частоти решти приголосних, отриманих Г. Жюкуа, нам невідомі. Одержа
ний у результаті аналізу ранговий розподіл має такий вигляд: [r], [u], [і], [1], [п],
[k], [t], [p], [m], [s]. Загалом, як бачимо, розподіл сонантів майже ідентичний
(тільки [і] та [1] міняються місцями). Виняток становлять звуки [p], [t], [k], що
пояснюється, очевидно, різними методиками підрахунків: нагадаємо, що в коре
нях типу *sp(h)el- ми розглядали [p(h)] як первинний розширювач; саме тому от
римані нами частоти — це, по суті, не частоти кінцевих приголосних, а частоти
тих звуків, які ми трактуємо як первинні розширювачі.
У представленому розподілі не може залишитися непоміченим зв’язок між
фонетичними ознаками звуків та їхніми частотами. Так, ядро високочастотних
звуків становлять розширювачі [г], [1], [і], [и ]. Б л и з ь к и й д о ц ь о г о ядра за своїми
частотними і фонетичними властивостями ще один сонант— [п-] (у центральній
групі немає лише сонанта [m], який належить до середньочастотних розширю
вачів). Низькочастотні звуки об’єднують ознаки «лабіовелярність», «придихо-
вість», «палатальність» і «дзвінкість». Середньочастотні звуки — це глухі [р],
[t], [k], сонорний [m] і щілинний [s].
Отже, в ролі первинних розширювачів у індоєвропейських коренях найчас
тіше трапляються сонанти [г], [1], [і], [u] та [п].
Вторинними розширювачами, як показує подальший аналіз, може виступати той
самий набір індоєвропейських приголосних, який утворює склад первинних розши
рювачів, але частоти вживання звуків у ролі вторинних розширювачів істотно відріз
няються від частот первинних розширювачів. Коефіцієнт рангової кореляції між роз
поділом частот первинних і вторинних розширювачів г = 0,02, тобто він близький до
нейтрального. Найбільша різниця рангів спостерігається для звуків [1], [n], [і], [u],
21 Jucquois G. La structure des racines en indo-européen envisagée ďun point de vue
statistique // Linguistic Research in Belgium.— Wetteren, 1966.— P. 57-68.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 87
В. В. Левицький
[r], [m], тобто для сонатів, частоти яких істотно вищі в тих випадках, коли вони вис
тупають у ролі первинних розширювачів. Навпаки, частоти звуків [b], [dh], [g], [gh],
[d] набагато вищі, якщо вони виступають ж вторинні розширювачі. Водночас маємо
декілька звуків, ранги яких не надто відрізняються один від одного (через це
коефіцієнт кореляції й не досяг значущості). Ці звуки майже однаково часто бу
вають і первинними, і вторинними розширювачами. До них належать: [р] (різниця
рангів d = 0), [t] (1), [E] (1,5), [g4] (1,5), [ku] (2), [k] (4). Якщо взяти до уваги, що
звуки [2], [g4], [k4] належать до низькочастотних, а через те їхній статус не настільки
визначальний, ж статус [p], [t], [k], можна, зрештою, зробити такий висновок: у ролі
первинних розширювачів виступають передусім сонанти [і], [u], [r], [1], [m], [n], ата-
кож [p], [t], [k] (перші 9 позицій); у ролі вторинних розширювачів — найчастіше [g],
[k], [s], [dh], [t], [gh], [p], [bh] (перші 9 позицій). В обох наборах збігаються звуки p, t, k,
які, ж уже зазначалося, можуть відігравати роль і первинних, і вторинних розширю
вачів (див. рис. 1).
I I первинні розширювачі t ű вторинні розширювачі
Рис. 1. Співвідношення частот звуків у функції первинних і вторинних розширювачів.
Ці дані добре узгоджуються зі спостереженнями інших дослідників. Так,
Г. Карстін 22 зазначає, що сонант [m] набагато рідше виступає в ролі інфікса (про
співвідношення понять «інфікс» у Карстіна і «розширювач» у інших дослідни
ків див. вище), ніж [1], [г] і [п]. До основних сонантів, що інфіксують індоєвро
пейський корінь, Г. Карстін відносить [1], [r], [m], [n], [і], [и]. Неабиякий інтерес
становлять для нас також спостереження Г. Карстіна, що стосуються звуків [р],
[t], [k] і [s], ж і найчастіше зустрічаються в ролі префіксальних елементів у мон-
кхмерських мовах23. Однак найвагомішим для наших подальших суджень є
виявлений Г. Карстіном (с. 15) універсальний характер сонантів [г], [1], [m], [n],
22 Karstien H. Op. cit.— S. 95.
23 Ibid.— S. 15, 29.
88 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
Індоєвропейські розширювачі..
що виступають у ролі «інфіксів» у різноманітних неіндоєвропейських мовах. Це
означає, що вживання цих звуків у ролі індоєвропейських розширювачів зумов
лене не функціональними, а фонетичними (символічними) властивостями зазна
чених звуків.
Семантичні функції первинних індоєвропейський розширювачів. Питання про те,
які значення мали індоєвропейські розширювачі (та й чи мали вони якісь значен
ня взагалі), і досі залишається майже не з’ясованим.
Так, Ф. Шпехт 24 вважав, що всі розширювачі становлять основи вказівних
займенників і, отже, походять від цих займенників. Проте склад розширювачів
лише частково збігається з основами вказівних займенників: n, t, s, k, і гіпотеза
Ф. Шпехта не може пояснити значного поширення таких розширювачів, як [г],
[1], Ш, [U]-
А. Мейє, вказуючи на те, що «визначники, значення яких часто від нас вис
лизає, повинні були мати свій зміст кожний окремо» 25, у підсумковій частині
розділу, присвяченого розгляду визначників, наголошує, що «визначники до
дають неточності в склад етимології, адже однаковою мірою не можна ані знех
тувати ними, ані створити повну їхню теорію» 26.
На основі даних, представлених у табл. 1, спробуємо виявити найістотніші
зв’язки між первинними розширювачами («фонетичні одиниці», тобто «звуки»)
і певними семантичними одиницями («семантичні класи»). За допомогою не
складного статистичного аналізу можемо знайти ті емпіричні частоти в табл. 1,
які перевищують відповідні теоретично очікувані величини та свідчать, таким
чином, про певний семантико-фонетичний зв’язок двох ознак. Результати здій
сненої процедури представлено в таблиці 2.
Як видно з таблиці, найбільша кількість зв’язків зосереджена в перших 7 се
мантичних класах разом із першими 7 фонетичними класами. Отже, йдеться про
семантико-фонетичні зв’язки між звуками [і], [u], [r], [1], [m], [n], [k] і основними
семантичними класами.
Звук [г], як видно з табл. 2, може викликати асоціації «руйнування», «руху»,
«звуку» і «кольору». Принаймні 4 перші семантичні одиниці («руйнування», «рух»,
«звук», «колір»), а також одиниця № 18 («хапати») в наборі семантичних функцій
звука [г] відповідають набору символічних значень, які встановлено в фоносеман-
тиці психолінгвістичними методами. Так, за даними А. П. Журавльова 21, отрима
ними на матеріалі російської мови, [г] характеризується такими символічними зна
ченнями: «грубий», «темний», «жорсткий», «швидкий», «холодний», «страшний»,
«незграбний», «гучний», «могутній», «рухливий», «активний». У цьому наборі се
мантичних одиниць отриманим нами даним (див. табл. 2) суперечить тільки зна
чення «холодний» ([г] пов’язаний із класом «горіти, теплий»). Звук [1] (палатальний
[л’] у А. П. Журавльова) має такі символічні значення: «світлий», «гарячий», «слаб
кий», «гладкий», «яскравий», «круглуватий», «повільний». У нашому статистично
му експерименті [1] пов’язаний із семантичними класами «гнути» (пор. «круглува
тий»), «блистіти» (пор. «яскравий», «світлий»), «колір», «вологий», «пухнути,
набухати» (пор. «круглуватий»), «мастита» (пор. «гладкий»). Суперечність знову ж
таки спостерігаємо в поняттєвій сфері «гарячий-холодний» (у А. П. Журавльова
[л’] — «гаряче», за нашими даними — [1] і «гаряче» — клас № 22, і «холодне» —
24 Specht F. Der Ursprung der indogermanischen Deklination.— Göttingen, 1947.— S. 308.
25 Мейе A. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков.— М. ; Ленин
град, 1938,— С. 194.
26 Там же.— С. 196.
27 Журавлев А. П. Фонетическое значение.— Ленинград, 1974.— С. 160.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 89
В. В. Левицький
клас № 23). Усе ж варто нагадати, що «гаряче / холодне» етимологічно можна
виводити від єдиного семантичного джерела зі значенням «обпалювати» («обда
вати жаром і холодом»).
Т а б л и ц я 2
Семантико-фонетичні зв’язки первинних розширювачів
Зв
ук
и
Класи
Ра
зом
зв
’я
зк
ів
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
І + + + + + + 6
Ч + + + + + + + + + 9
г + + + + + + + + 7
1 + + + + + + + + + + + + 12
ш + + + + x + x + + 9
n + + + + + + + 7
k + + + 3
P + + 2
t + + + 3
s + + + 3
d + 1
bh + + 2
Ф + 1
E + + 2
Џ + 1
g + 1
У семантичному наборі звука [і] звертають на себе увагу зв’язки з поняттями
«давити», «мастити» і «бажати». За даними психолінгвістичних експериментів,
[j] пов’язаний звичайно з ідеєю «тісний, вузький, стискати, близький». Це, без
сумніву, відповідає і семантичному класу «давити», і семантичному класу «ба
жати». Для того щоб зробити процедуру подібних зіставлень максимально
об’єктивною, складемо зведену таблицю символічних значень досліджуваних
нами звуків за наявними джерелами.
Вибірку для російської мови зроблено з книги А. П. Журавльова 28; дані для
інших мов (українська, молдавська, німецька, англійська) отримано в працях
B. В. Левицького, В. І. Кушнериката JI. А. Комарницької29. Загалом використа
но дані 5 психолінгвістичних експериментів.
Порівняльні дані про символічні значення звуків [j], [v], [г], [1], [m], [n] у п’я
ти психолінгвістичних експериментах представлено в таблиці 3. У другому
стовпчику цієї таблиці вказано значення, які збігаються принаймні в 3-х з 5-ти
експериментів. У третьому стовпчику перераховано ознаки, які узагальнені в
книзі А. Б. Міхальова30.
28 Там же.— С. 46-4-9.
29 Див.: Левицький В. В. Символічні значення українських голосних і приголосних //
Мовознавство.— 1973.— № 2.— С. 36-49; Левицький В. В., Кушнерик В. І. Символічні зна
чення голосних і приголосних сучасної німецької мови // Мовознавство.— 1986.— № 3.—
C. 21-26; Комарницька Л. А. Символічні значення голосних і приголосних в англійській
мові // Мовознавство.— 1984.— № 4.— С. 67-70.
30 Михалев А. Б. Теория фоносемантического поля.— Краснодар, 1995.— C. 92-97.
90 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
Т а б л и ц я З
Індоєвропейські розширювачі...
Значення звуків у психолінгвістичних експериментах
Звуки Спільні семантичні ознаки Дані А. Б. Міхальова Об’єднані гіперсеми
1 2 3 4
г великий різкий рух, 1. — руйнувати
сильний тремтіння 4. — рух
швидкий биття 5. — звук
гострий ламання 7. — колір
твердий шорсткість 18. — хапати
темний грубість
(гучний) гіркота
1 світлий рідина 3. — гнути
слабкий полірування 6. — сіяти
повільний млявість 7. — колір
круглуватий ковзання 9. — волога, текти
м ’який лизання 12. — пухкий, набухати
теплий хлебтання 17. — мастити
(гладкий) липкий 15. — відпускати, слабкий
плавний рух 22. — горіти, теплий
І світлий немає даних 6. — сіяти
гарячий 11. — давити
швидкий 17. — мастити
слабкий 21. — бажати
v / w великий подув 4 ,— рух
сильний млявість, м’якість 5. — звук
швидкий рух, течія, 6. — блистіти
теплий перебіг, спливання 12. — пухкий
світлий мовленнєва діяльність 13. — завдавати шкоди
22. — горіти, теплий
m великий м’якість 1. — руйнувати
твердий млявість 7. — колір
темний ніжність 8. — запах, дим
плавність 9. — вологий, текти
приємний 10. — смак
удар 11. — давити
мовленнєва діяльність 20. — спокій
n великий те, що всередині 2. — зв’язувати
повільний рідина 4. — рух
млявість 11. — давити
який стогне 12. — набухати
заперечення 16. — тягнути
внутрішнє
звучання
Наступне, що варто було б зробити, так це об’єднати частоти тих семанти-
ко-фонетичних ознак (див. табл. 1), які не суперечать символічним значенням
відповідних звуків (набори об’єднаних семантичних класів подано в четвертому
стовпчику табл. 3), і здійснити статистичний аналіз за допомогою критерію %2,
звівши попередньо необхідні для обчислень дані в альтернативні таблиці (див.,
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 91
В. В. Левицький
наприклад, табл. 4 і 5). Для аналізу вибрано сонанти [1], [r], [m], [n], [і], [u]. Усі
отримані величини %2, а отже, й величини коефіцієнтів спряженості К мають ста
тистичну значущість.
Одержані результати дозволяють припустити, що індоєвропейський розши
рювач [г] мав значення «дробити», «роз’єднувати», «швидкий, різкий рух»,
«звучання», «хапальний рух»; розширювач [1] — «круглуватий», «пухкий»,
«гнути», «блиск, сіяння», «вологий, сирий, текти», «слабкий, розслаблений» і
«теплий». Розширювач [і] символізував, очевидно, стискання, зближення, сіян
ня. Семантика [u] містила компоненти «рух», «звучання», «сіяння», «круглува
те, опукле», «завдавати шкоди», «тепле». Розширювач [п] був пов’язаний із зна
ченнями «з’єднувати», «давити», «пухкий», «тягнути», а також, можливо,
«рух». Семантику [m] важко визначити. За даними статистичного експеримен
ту, вона містить такі семи: «роз’єднувати», «запах, дим, дихання», «вологий»,
«колір», «смак», «давити», «спокій».
Т а б л и ц я 4
Розподіл [г] у семантичних класах
Класи
Звуки
г Інші звуки Разом X2 = 16,2
К = 0,097
1,4, 5, 7,18 162 532 694
Інші класи 163 878 1041
Разом 325 1410 1735
Т а б л и ц я 5
Розподіл [1] у семантичних класах
Класи
Звуки
1 Інші звуки Разом Xі = 10,02
К = 0,08
3, 6, 7, 9,12,17,15,22 92 461 553
Інші класи 132 1050 1182
Разом 224 1511 1735
Як відомо, в основі звукосимволізму лежить синестезія— транспозиція од
них типів відчуттів в інші. Така транспозиція здійснюється легше і фіксується
інформантами чіткіше в тих випадках, коли символіка звуків, яка вимірюється
за шкалами семантичного диференціала Ч. Осгуда, оцінюється інформантами
за шкалою розміру («великий — маленький»), сили («сильний — слабкий»),
активності («швидкий — повільний»), твердості («твердий — м’який»). Менш
чіткими виявляються синестезійні переноси, коли оцінюється «температура» й
«освітленість» звука (шкала «гарячий — холодний» і «світлий — темний»).
Тут у відповідях інформантів почасти спостерігаємо суперечливі оцінки. Таку
вибіркову дію синестезії можна виявити у зведених даних у табл. 3. Проте при
всіх зафіксованих у психолінгвістиці суперечностях в оцінці тих чи тих звуків
набори ознакових значень цих звуків мають чимало спільного. Самі по собі ці
набори не можуть слугувати основою для реконструкції символічних значень
звуків індоєвропейської прамови, проте вони, безперечно, є орієнтиром у по
шуках відповіді на питання, які символічні значення міг мати той чи інший
звук в індоєвропейській мові. Не перебільшуючи ролі даних сучасної психо
92 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
Індоєвропейські розширювачі..
лінгвістики про символіку того чи іншого звука, не варто водночас і надто
скептично оцінювати такі дані при їхньому зіставленні із семантичними набо
рами відповідних звуків, отриманих статистичним шляхом. Слід ураховувати,
що фонетичне значення (символіка звука) на відміну від лексичного є в будь-
якому разі більш дифузним порівняно з останнім; варто мати на увазі й те, що
фонетичне (символічне) значення великою мірою завуальоване функціональ
ним значенням звука. Використані нами набори символічних значень звуків
слугували лише орієнтиром при реконструкції можливого символічного
потенціалу індоєвропейських сонантів, а головне — виступали в ролі своєрід
ного обмежувача і селектора при доборі тих семантико-фонетичних зв’язків
досліджуваних звуків, які ми об’єднали при статистичній обробці даних, пред
ставлених у табл. 4—5.
(Чернівці)
V. V. LEVYTS’KYI
INDO-EUROPEAN DETERMINATIVES FROM LINGUOSTATISTICS AND
PSYCHOLINGUISTICS PERSPECTIVES
On the material of J. Pokomy Etymological Dictionary the frequency of occurrence of Indo-Eu-
ropean determinatives in different semantic classes as well as their functional meanings in the
Proto-Indo-European Language were found. The functional meanings are compared with the
psycholinguistic data which allowed to put forward the hypothesis that the primary meanings of de
terminatives in the Proto-Indo-European language were iconic.
Keywords : ie. determinatives, statistical linguistics, sound symbolism, iconicity.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 93
|