Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича
У статті розглядається мова творів Юрія Федьковича з погляду використання в ній фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних діалектизмів.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183424 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича / І.Г. Матвіяс // Мовознавство. — 2009. — № 5. — С. 37-43. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183424 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1834242022-02-24T01:26:10Z Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича Матвіяс, І.Г. У статті розглядається мова творів Юрія Федьковича з погляду використання в ній фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних діалектизмів. The article focuses on the language of works by Juriy Fedkovych sight the using phonetical, morphological, syntactical and lexical dialecticisms. 2009 Article Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича / І.Г. Матвіяс // Мовознавство. — 2009. — № 5. — С. 37-43. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183424 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті розглядається мова творів Юрія Федьковича з погляду використання в ній фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних діалектизмів. |
| format |
Article |
| author |
Матвіяс, І.Г. |
| spellingShingle |
Матвіяс, І.Г. Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича Мовознавство |
| author_facet |
Матвіяс, І.Г. |
| author_sort |
Матвіяс, І.Г. |
| title |
Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича |
| title_short |
Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича |
| title_full |
Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича |
| title_fullStr |
Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича |
| title_full_unstemmed |
Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича |
| title_sort |
відбиття говорів у мові творів юрія федьковича |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183424 |
| citation_txt |
Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича / І.Г. Матвіяс // Мовознавство. — 2009. — № 5. — С. 37-43. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT matvíâsíg vídbittâgovorívumovítvorívûríâfedʹkoviča |
| first_indexed |
2025-07-16T03:25:26Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:25:26Z |
| _version_ |
1837772389759320064 |
| fulltext |
I. Г. МАТВІЯС
ВІДБИТТЯ ГОВОРІВ У М ОВІ ТВОРІВ
Ю РІЯ ФЕДЬКОВИЧА ________________
У статті розглядається мова творів Юрія Федьковича з погляду використання в ній фоне
тичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних діалектизмів.
К л ю ч о в і слова: фонетична риса, граматична форма, словосполука, говіркове слово.
Видатний письменник XIX ст. Юрій Федькович (Осип-Юрій Гординський,
1834—1888 pp.) в історії української літератури й літературної мови посів вагоме
місце. З погляду мовотворчості це одна з найоригінальніших постатей в україн
ській літературі \ Він народився в селі Сторонець-Путилів (тепер селище Пута
ла Вижницького району Чернівецької області), яке розташоване на межі між
гуцульським і буковинським говорами південно-західного наріччя. Учився в
приватній початковій школі в сусідньому селі Киселиці, потім у німецькій шко
лі в Чернівцях. Чотирнадцятилітнім виїхав до Молдавії, де проходив землемір-
ську практику в м. Ясси і аптекарську в м. Нямц. У 1852 р. переїхав до Чернівців,
вступив до австрійської армії, у якій перебував до 1863 p., 1859 р. разом зі своїм
полком побував в Італії. Звільнившись з війська, до 1872 р. жив у рідному селі,
займаючись громадською і творчою діяльністю, а також педагогічною практи
кою. У 1872 р. письменник виїхав до Львова, де працював у «Просвіті». З 1876 р.
до кінця своїх днів Ю. Федькович жив у Чернівцях.
Художні твори письменник почав писати німецькою мовою, та й на пізнішо
му етапі звертався до неї, проте головною в його творчості постає рідна мова. До
його творчої спадщини українською мовою належать численні вірші, зокрема
збірки «Поезії Іосифа Федьковича», «Дикі думи», поеми «Новобранчик», «Де
зертир», «Лук’ян Кобилиця», оповідання «Таліянка», «Жовнярка», «Побратим»,
«Штефан Славич», «Сафат Зінич», «Дністрові кручі», «Хто винен», «Серце не
навчити», «Безталанне закоханнє», «Стрілець», «Співанка», «Кобзар і жовня-
ри», «Опришок», «Панич», «Лелії могила, або Довбушів скарб», «Максим Чуда-
тий», казки «Чортівська бочка», «Бідолашко», «Від чого море солоне», «Глого-
рожечка», «Золота кісочка», «Голодний чорт, або дорога до пекла»,
«Іголка-угорка тонесенькая», «Хитрий кравець», «Адам і Єва», «Підмінче»,
жарти «Нікс», «Дурний гуцуляк», «Чудатий кінь», повісті «Люба-згуба», «Три,
як рідні брати», драматичні твори «Довбуш», «Мазепа», «Хмельницький»,
«Керманич», «Так вам треба», «Як козам роги вправляють», «Запечатаний двір
ник», переклади «Слова о полку Ігоревім», драм Шекспіра, а також шкільний
підручник з української мови «Буквар».
1 Франко І. Твори : В 20 t . — K., 1955,— Т. 17,— С. 201-203.
© І. Г. МАТВІЯС, 2009
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 37
I. Г. Матвіяс.
Уся творчість Юрія Федьковича щодо образних художніх засобів базується
на живомовних і фольклорних джерелах. Для забезпечення художності й лако
нічності вислову, якими характеризуються твори письменника, він майстерно
використовував народнорозмовні й фольклорні джерела і в поезії, і в прозі, і в
драматургії. Народнорозмовні вислови роблять поетичну мову Ю. Федьковича
мелодійною та емоційно забарвленою 2. Використання розмовних і фольклор
них елементів письменник поєднував із продовженням західноукраїнської мов
ної традиції і наслідуванням мовної практики східноукраїнських письменників,
передусім Т. Шевченка. Мова творів Ю. Федьковича виявляє прагнення до
уніфікації східноукраїнського й західноукраїнського варіантів тогочасної ук
раїнської літературної мови.
У своїй мовотворчості Ю. Федькович широко використовував рідні йому го
вірки. Гуцульський і буковинський говори загалом близькі й розмежовуються
невиразно. Відображення їх у мові творів Ю. Федьковича, за тодішніх умов роз
витку літературної мови в західній Україні, слід визнати природним і закономір
ним. Варто зазначити, що до Ю. Федьковича гуцульський і буковинський го
вори в західноукраїнському варіанті літературної мови представлені слабо,
найвиразнішими в західноукраїнській літературній мові на народній основі до
того були наддністрянські говіркові риси. Діалектні елементи спостерігаються в
поетичних, прозових, драматичних творах і в листах Ю. Федьковича приблизно
однаковою мірою. Гуцульські й буковинські говіркові риси письменник вико
ристовував стихійно, без спеціальної стилістичної настанови. Діалектизми од
наково наявні як в авторській мові, так і в мові персонажів. Діалектні елементи в
мові творів письменника утворюють сплав з тодішніми західноукраїнським і
східноукраїнським варіантами літературної мови. Незважаючи на те, що в мові
письменника багато елементів східноукраїнського варіанта літературної мови,
завдяки діалектизмам мову його творів загалом відносять до західноукраїнсько
го варіанта. У ній відображені фонетичні, граматичні й лексичні говіркові особ
ливості, але кожний структурний рівень у дечому виявляється по-особливому.
Послідовно діалектні елементи письменник використовував у сфері побутової
лексики, що нею позначалися реалії повсякденного життя гуцулів і буковинців.
Для таких слів літературних відповідників не було або Ю. Федькович їх не знав.
Граматичні діалектні риси письменник найчастіше чергував з їхніми відповід
никами в західноукраїнській і східноукраїнській літературній мові. Уживання
фонетичних діалектизмів у мові творів Ю. Федьковича теж характеризується
непослідовністю, до того ж фонетичні діалектні риси часто зневиразнюються
особливостями тодішнього правопису. Слід мати на увазі, що в різних виданнях
творів письменника фонетичні й деякі морфологічні діалектні риси нівелювали
ся редакторами й видавцями.
З діалектних явищ, що фіксуються в мові творів Ю. Федьковича, більшість
належить до гуцульського й буковинського говорів, проте певна кількість їх
походить з інших південно-західних говорів, зокрема з покутського, наддніс
трянського та з карпатських — бойківського й закарпатського. Діалектні риси
не гуцульського й буковинського говорів письменник переймав не стільки без
посередньо з живої мови, скільки із західноукраїнського варіанта літературної
мови як його органічної складової частини.
Мовні явища у творах Ю. Федьковича сприймаються як діалектизми з погля
ду норм сучасної літературної мови. Письменник відповідні мовні риси розгля
дав як складову й невід’ємну частину тодішньої літературної мови на народній
основі. Діалектні елементи він використовував з метою зробити їх надбанням
2 Курс історії української літературної мови.— K., 1958.— Т. 1.— С. 326.
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5
.Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича
літературної мови. Завдяки талантові Ю. Федьковича діалектизми в мові його
творів сприймаються як мовно-художні засоби; незважаючи на їх численність,
твори письменника легко читаються представниками всіх етнічних районів
України.
До фонетичних діалектних рис у мові творів Ю. Федьковича належать:
1) вживання голосного [о] замість [і] (зорниця, слъозонька, войсько, покой
ный, возьми, жалосливо), замість [е] ( всьо, сухонький, тихонько), замість [а] (бо
гач, сотона, змогатися), замість [у] (одовиця, побліка, сопруга, польовання, ко-
вати);
2) [і] замість [о] (воріг, нарід, вірли, помір, прісьба, крів, готів, післати,
пібратися, пімститись, прігнати, піб’є, пімремо), замість [е] (ангіл, мід, пер-
стінь, учитіль, потріба, сонічко, прагніння, поберіже, щебітливий), замість [и]
(осіка, трівога, глібокий, крівавий), замість [у] (мібіть), замість [а] після м’яких
приголосних та [й] (десіть, дванаціть, длі, задлі, боїзнь);
3) [е] замість [а] (зезулька, зелізний), замість [а] після м’яких приголосних
(прежа, здоров ’є, зілє, каміне, пірє, пташє, убране, щастє, щенє, листєчко, ка-
мєний, вісімдесєт, взєти, лєгти, стрілєти), замість [а] після [й] (єма, єкий, єк),
замість [і] (заверуха, сем ’я, слезный, слезно), замість [о] (деготь, слеза, цего, все
го, до него, в нему, сегодня), замість [о] після шиплячих приголосних (шестий,
чему, вчера, вечером)',
4) [а] замість [и] (відпочати), замість [і] (жовняр, кортати), замість [о]
(атаман), [и] замість [о] (лижка, тішу), [у] замість [и] (ящурка, глубокий), за
мість [і] (цюлувати), замість [о] (коруна, кордун, нута, пруба);
5) звукосполучення [ер] відповідно до нормативного [ри] (керниця, кервавий);
6) скорочення голосних у початкових складах слів (йгра, вна, вно, вни, вбох
«обох», йкийсь, вбіймати, вбернути, вповідати)',
7) відпадіння голосного [і] на початку слів (ржа, сторія);
8) відсутність протетичного приголосного перед голосними [о], [у] (огонь,
она, оно, острый, осьмий, озьму, улиця, ухо, узкий)',
9) приголосний [в] замість [л] у кінці складів (стів, орев, горівка, фіявка)',
10) м’якість шиплячих приголосних (жєба, душе, іиьо);
11) м’якість приголосного [р] замість твердого (богатырь, поіитарь, тя-
гарь, звірь, дохторям)',
12) твердість приголосного [ц] у кінці слів та перед голосними [а], [у] (хло
пец, вулица, серцу);
13) твердий [с] у суфіксі -ський (руский, молдавский, московский,райский);
14) перехід м’якого приголосного [ґ] в [д] (ледінь, ділетка); а [т] в [к] (кліти
«тліти»);
15) відсутність епентетичного [л] на місці давніх м’яких губних приголос
них у дієслівних формах (затоп ’яти, лов ’ю, лов ’ять, люб ’ю, люб ’ять,роб ’ю,ро-
б ’ять, тям ’ю, тям ’ять, портаф ’ю, утоп ’юся);
16) відсутність подвоєння приголосних у формах іменників середнього ро
ду (весіля, збіжя, коханя, сніданя; волосе, зілє, жите, каміне)',
17) звукосполучення [стн] замість [сн] (устний, жалостливо)',
18) приголосний [в] замість [г] (воробець), [г] замість [ж] (калюга), [д] за
мість [н] (кождиії), замість [т] (задоптаний), [дж] замість [ч] (джума), [ж] за
мість [з] (желізний), [й] замість [р] (маймур), [с] замість [з] (присьба), [т] замість
[ч] (неминутий), [ф] замість [п] (потрафити), [х] замість [г] (ланцюх), [ц] за
мість [ч] (рацки), [ч] замість [н] (смутчий), замість [ц] (чівка).
Словотвірні діалектизми в мові творів Ю. Федьковича стосуються різних
частин мови. Найбільше їх серед іменників:
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 39
I. Г. Матвіяс.
бадечко «батько», братчик «братик», братьо «брат», вибранчик «новобранець», воєвод
«воєвода», гобулко «голубою), єдинчук «одинак», єнорал «генерал», забаг «бажання», кавуьи
«ківш», кайдан «кайдани», кар «карась», кедрев «кедрина», крикливець «крикун», кріль «король»,
ліварник «лірник», медвідь «ведмідь», міщук «міщанин», нуд «нудьга», огальон «галун», пара-
мін «пергамен», тінник «полонянин», позір «погляд», половінь «полум’я», попах «запах»,
скрипічник «скрипаль», служалий «службовець», сокілко «соколик», таліян «італієць», трут
«трутень», франк «француз», хло «хлопець», чагір «чагарник», череп «черепки», чупер «чуп
рина», шкорпій «скорпіон», ярем «ярмо», завідця «завідувач», петропопа «протопоп», пуга
«пугач», галиця «галка», дивниця «дивина», жажда, зажда «жадоба», жура «журба», закуція
«екзекуція», запороха «порошина», квіта «квітка», керва «кров», кияня «кирка», кізлиця
«коза», колотнуха «колотнеча», люба «любов», матірка «мати», паруна «пара», принцеза,
прищиза «принцеса», сваркітня «сварка», стариня «старі люди», таліянка «італійка», треба
«потреба», трунва «труна», факля «факел», фаля «хвиля», царівочка «царівна», голов «голо
ва», одінь «одіння», погінь «погоня», вороб’ятко «горобеня», зіленько, зілесенько «зіллячко»,
імено «ім’я», костро «костер», смерече «смереки», соловіє «соловей», вдвір ‘я «подвір’я», за
чаття «початок», старощиннє «старостування», ізорці «взірці», порошниці «порохівниці»,
сербяни «серби».
До прикметникових словотвірних діалектизмів належать: гордливий «гор
дий», жартобливий «жартівливий», женихливий «готовий женитися», змінчи-
вий «мінливий», кремський «кремезний», лебедій «лебединий», маймурний
«мармуровий», нечасовий «передчасний», обоюдий «обоюдний», однакий «од
наковий», опалистий «запальний», полохий «полохливий», радний «радий»,/?о-
мановий «романський (італійський)», соромижлевий «соромливий», чудатий
«чудацький».
Системний словотвірний діалектизм у мові творів Ю. Федьковича становить
творення вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за допомо
гою префікса май- (майвищий, майвище).
У мові художніх творів письменника чимало дієслівних словотвірних діа
лектизмів: бічи «бігти», виймити «вийняти», вирікати «дорікати», гути «гу
діти», займити «зайняти», закирвати «заробити кривавим потом», здячитися
«подякувати», казувати «казати», насьміватися «насміхатися», осаміти «оса-
мотіти», осердитися «розсердитися», перепередити «випередити», покмітити
«помітити», попіспати «поспати», приймитися «прийнятися», роблювати «ви
робляти», рути «ревіти», стрільчити «стріляти», торамити «торочити», укої
ти «заспокоїти», ходжувати «ходити». Наявні словотвірні діалектизми і серед
дієприкметників: шуйстрований «муштрований», обчарований «зачарований».
До прислівникових словотвірних діалектизмів належать форми: взадар «да
ремно», відскоки «вскач», вільше «вільніше», вірне «вірно», всігди «завжди»,
встріть «назустріч», всюда «всюди», горі «вгору», далій «дальше», далічко «да
леко», діправди «справді», долі «додолу», домів «додому», допевно «напевно»,
доста «досить», дось «досі», зимі «зимою», кінці «вкінці», куда «куди», літі
«літом», мабути «мабуть», мож «можна», навкірки «наперекір», нігде «ніде»,
однако «однаково», оногда «іноді», осігди «завжди», позавстрю «позавтра»,
посполом «посполу», принайме «принаймні», сегодне, сегодни «сьогодні», сер
дечне «сердечно», тамки «там», тогід «тоді», тра, тре «треба», трібно «пот
рібно», туда «туди», ту, тутки «тут», увесні, усесну «весною», усігди «завжди»,
чимного «чимало», чось «чомусь», щире «щиро».
Зустрічаються словотвірні діалектизми серед прийменників (мість «за
мість», оперед «перед») та часток (предсє, претці, преці «прецінь»),
У галузі словозміни в мові творів Ю. Федьковича наявні діалектні форми:
1) дав. і місц. відм. одн. іменників жін. і середи, роду з м’якими приголос
ними основи на -и замість -і (земли, воли, на поли)',
2) оруд. відм. одн. іменників, прикметників, займенників і числівників жін.
роду на -ов, -ев (з товмойов райское пташков, першов нашов писательков, сво-
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5
.Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича
йов ласков, нічов, також тобов, особое; гостев, гуслев, піснев, світлицев, шаблев,
совістев, солев);
3) ця ж форма на -ойов, -ойев (жонойов, пляшкойов, дорогойов, здорово-
йов, також мнойов, тобойов; вишнейов, душейов, попадейов, моєйов);
4) наз. відм. мн. іменників чол. роду на -е {бояре, жовняре, косаре, лікаре,
пушкаре, також люде, слов ’яне);
5) наз. відм. мн. іменників чол. роду на -ове (вірлове, вітрове, димове, сно-
ве, царове);
6) двоїнні форми іменників жін. і середи, роду (дві березі, дівці, дорозі, ка
пельці, могилі, музиці, нозі, сиротині', селі, слові, оці);
7) род. відм. мн. іменників чол. і жін. роду на -ий (братий, звірий, лікарий,
цвинтарий, гроший; корогвий, сльозий, пісний);
8) дав. відм. мн. іменників на -ем (людем, дітем);
9) місц. відм. мн. іменників на -ех (людех, Чернівцєх);
10) всі прикметники твердої групи (вечірний, господний, крайний, порож
ний, синий);
11) енклітичні форми особових і зворотного займенників (мя «мене», тя
«тебе», ся «себе», ми «мені», ти «тобі», си «собі»);
12) скорочені форми особових, питальних і заперечних займенників (го
«його», му «йому», ї «їй», чо «чого», «чому», нічо «нічого», нич «ніщо»);
13) редупліковані форми вказівних займенників (сесь, сеся, сесе, сесі, тот,
moma, тоте, тоті) та складні форми (тамтой, тамта, тамте, тамті);
14) форми дієслів І дієвідміни в однині типу знам, знаш, знат, думам, ду-
маш, думат;
15) складні дієслівні форми минулого часу із залишком давнього перфекта
(найшов-єм, ще-м не думав, де-м був, волів-бись, ти-сь покинув, зробив-єсь, про-
пала-єс, ви-сте колисали);
16) зворотні форми дієслів з часткою -си (задумавси, заплакавси, напивси,
сперси, не журиси, подивиси, не противси, то си минуло);
17) форми 3-ї ос. одн. зворотних дієслів на -ссь (здаєсь, лишавсь, обертавсь,
пишаєсь, розгортаєсь, цураєсь);
18) препозитивне вживання зворотної частки в дієслівних формах (ся кло
ниш, ся ліє, ся взєли, ся відозвала, си вкрило, си повернемо);
19) форми дієслів 3-ї ос. мн. II дієвідміни без кінцевого -ть (ізони викуп ’я, го
воря, гомоня, заводя, дзвоня, клоня, летя, муся, нося, приходя, прося, пустя, схо
дя, шум ’я; носе, роде);
20) дієслівні форми майбутнього часу в сполученні інфінітива з формами
допоміжного дієслова му, меш, ме, мем, мете, муть (му ходити, меш вірити, ме
трепетатись, мем балакати, муть ся подобати) поряд із формами допоміжно
го дієслова бути при колишньому дієприкметнику (буду ходив, будемо си ви
діли, будем спочивали, будуть крили);
21) форми дієслів умовного способу з часткою бих, що походить з форми ко
лишнього аориста від дієслова бути (хоть мав бих в могилі пріти, все бих ся du
erna, то бих упав, бих вас не видів, хоть бих знав, чи бих мала таїтися, ми бих
поробили, бих си научив, я тебе бих мав лишити);
22) сурядні й підрядні сполучники: ба «і», «та», «то», ци «чи», абих, би
«щоб», гейби «наче», «немов», коби «якби», «щоб», нім «поки», сли «якщо».
Синтаксичні діалектні риси в мові творів Ю. Федьковича передаються: кон
струкціями з давальним відмінком належності (брови їй чорні, дві му дівці на ко
лінах, емурушницяуруці, личко му марне); конструкціями з називним відмінком
іменників замість орудного (воркуєш з голуби, гарячими сльози зрошаю я рожі, з
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 41
I. Г. Матвіяс.
соколи в самборах полюєш)', словосполученням втечи когось «втекти від когось»;
сполученням прийменників д, к з іменниками і займенниками у формі давально
го відмінка (д братові, д нені, д хаті, д вам, к столові)', сполученням приймен
ника о з місцевим відмінком іменників (о Івані, о землі, о нені, о слові, о бісурма-
нах); сполученням прийменника над з іменником у називному відмінку (він
капітан над пушкаре)', словосполученням із прийменником на у значенні «до»,
«про» (будьте на мене ласкаві, не забувайте на мене)', словосполученням із
прийменником в у значенні «за» (в добрі гроші); словосполученнями з числівни
ками (два люде, по десять роках, вісім рік «вісім років»).
У мові творів Ю. Федьковича дуже багато лексичних діалектизмів. Наводи
ти їх повністю зайняло б багато місця. В основному вони пояснені в одному з ви
дань творів письменника3.
Найбільше говіркових слів Ю. Федькович уживає при змалюванні побуту й
сільської виробничої діяльності:
барда «теслярська сокира», бербениця «дерев’яна посудина», берівка «барильце», бесаги
«торба», бланя «гуцульський кожух», ботелев «колотівка для збивання масла», брай «прилад
для збивання бринзи», бухня «убога хата», ватер «гуцульське шатро», ватра, ватрак «вогни
ще», вікар «сухий сир», гачі «штани», гирба «люлька», горботка «плахта», «запаска», гугля
«верхній суконний одяг», дараба «пліт з дерев’яних колод», джерга «ковдра», дзер «сироват
ка», дзьобня «торба», драпак «віник», земник «льох», кабат «куртка», каманак «гуцульська
шапка», камеша «сорочка», карманець «гаманець», киржа «пастуша палиця», кінва «відро»,
кланя «півкопа», клевець «молоток», кліть «комора», колешня «стайня», кочило «клубок»,
кресак, кресаня «бриль», курмей «налигач», куфа «бочка», лавич «покутня стіна», ліска «воро
та», лудина «одежина», лудінє «святкове убрання», маглівниця «рубель», манатка «хустина»,
махталь «моток ниток», обарінок «бублик», одая «загін для худоби», орть «покривало», па-
ларія «капелюх», пометиня «сміття», ракви «посудина на масло», росішки «дерев’яні вила»,
салаш «хата», «дім», стрикуіиа «сокира», судник «посуд», тачівка «качалка», терхи «пакун
ки», тобівка «торбинка», трифа «січка», трови «полювання», халаш «хата», чепіль «тупий
ніж», чірок «куліш», щура «сарай», бричитися «голитися», буришкати «двигати», гаптувати
«полювати», доматарувати «господарювати», зубеляти «нуздати» та ін.
Часто в мові письменника діалектними виступають назви тварин і птиці:
дроб’єта «вівці», жерва «дикий пес», тулак «вовченя», «ведмежа», виза «ри
ба», в ’яза, яза, гашечка «гадюка», гадярка «змія», буркун «голуб», дузі, дузіньки
«голуби», кавка «ворона», кругав ’я, половик «яструб», пантарка «цесарка», ку-
кул «зозуля-самець», трюх «індик»; рослин і дерев: дівина «рослина», бриндуші
«перші весняні квіти», змайовина, зродзіля «рід зілля», матридуна «приворотне
зілля», малаковина «трава на заболоченій низині», брост «галуззя», краця
«кущ», ваг «вербові гілки», глог «терен», талі «зарості лози», самбір «листяний
ліс», чагір «молодий буковий ліс», дерен «кизилове дерево», ілем «берест»,
«в’яз», шкорих «горобина».
Говірковими словами Ю. Федькович передає спорідненість і свояцтво: баді-
ка «старший брат», бадечко, бадічко, дєдьо, дядик, неньо «батько», неня «мати»,
вуйна «дядина», нанашка «хрещена мати», mema «тітка», фіна «похресниця»,
шваґер «шурин»; соціальні та інші відносини між людьми: субір «громада», «то
вариство», челідь «жінки», двірник «старшина», «війт», профуз «тюремний наг
лядач», збірі «кати», секман «наймач», калфа «ватажок», крепак «бідняк», збуй
«розбійник», жус «боягуз», друк «ледащо», ґалґан «гультяй», гладкоджус «ле
дар», лютр «зла людина», повішеник «шибеник», проходан «волоцюга», тулач
«бурлака», хаплетей «злодюжка», хараман «ошуканець», чмут «пустун», вос-
карка «ворожка», гайта, нешта, хабалиця «повія».
3 Федькович Ю. Твори : В 2 t . — K., I960,— Т. 1,— С. 515-519; — Т. 2,— С. 491^95.
42 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5
.Відбиття говорів у мові творів Юрія Федьковича
До етнографічних і демонологічних діалектних назв у творах письменника
належать: галдамаш «закінчення спільної роботи», обкіски «свято після косови
ці», орешник, нетрудный, щезник, яведа «чорт», маявка «мавка», малфівниця
«відьма».
У мові творів Ю. Федьковича в багатьох випадках діалектними словами пе
редаються абстрактні поняття: гир «диво», дума «гордість», заряд «звичай»,
змаза «ганьба», кеп «глум», парть «талан», пізьма «гнів», «злість», покліч «сла
ва», «поголоска», фрашка «дрібниця», фудулія «гордість», банно «тужливо», ба-
нувати «тужити», «журитися», бізувати «могти», дуфати «надіятись», зомпи-
ти «сумніватися», пацити «зазнати лиха», путерувати «могти», суферяти
«терпіти».
Чимало діалектизмів у мові письменника і серед військової термінології:
близниця «дводульна рушниця», вірбіль «барабанний дріб», ґвер, кріс «рушни
ця», канони «гармати», карабеля «шабля», касарня «казарма», натанка «мун
дир», лекман «лейтенант», манта «жовнірський плащ», некрут «рекрут», облю-
зунок «зміна варти», одвах «гауптвахта», патроль «патруль», рать «спис», рек-
рутація «набір до війська», руштунок «амуніція», стойка «варта», стойкар
«вартовий», тамбір «барабан», торністра «солдатський ранець», туни «куле
мети», фрайтер «єфрейтор», чівка «дуло».
Для оцінної характеристики персонажів письменник використав діалектні
слова: благий «добрий», головний «небезпечний», гулавий «дурнуватий», інци-
натий «злий», каправий «із запаленими очима», клапатий «розпатланий», нес-
тановитий «непостійний», обмівний «готовий обмовляти», огідний «працьови
тий», опалистий «запальний», подуфалий «самовпевнений», поправдений
«справедливий», пурявий «непокірливий», себний «ловкий», «відважний», сто
ронський «сусідній», сутий «багатий», укий «учений», урочий «чарівний», фай-
ний «гарний», фудульний «зарозумілий», цигирний «грайливий», циндравий
«обідраний», шанталавий «незграбний», яросливий «гнівний».
У мові творів Ю. Федьковича наявні діалектні фразеологізми: Богом не пи
тати «на Бога не зважати», боля обходити «хворіти», весну робити «виконува
ти весняну роботу», гандри бити «гуляти», голову загріти «впитися», далі нас
заплатите «згодом нас купите», зусієго всюду «звідусіль», кепи бити «кепкува
ти», на відмах рубатися «вести бій», на мглі ока «вмить», роги чесати «прияте
лювати», честь вести «віддавати честь».
Отже, мовний феномен Ю. Федьковича полягає в поєднанні східноукраїн
ського й західноукраїнського варіантів літературної мови з особливим виділен
ням в останньому гуцульського й буковинського говорів. Після Ю. Федьковича
гуцульський і буковинський говори продовжували збагачувати українську літе
ратурну мову через творчість М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Марка Че
ремшини та інших письменників. Говори залишаються джерелом збагачення ук
раїнської літературної мови й на сучасному етапі.
І. H. MATVIYAS
THE REFLECTION OF DIALECTS IN THE LANGUAGE OF WORKS BY JURIY
FEDKOVYCH
The article focuses on the language of works by Juriy Fedkovych sight the using phonetical,
morphological, syntactical and lexical dialecticisms.
K e y w o r d s : phonetcal line, morphological form, combination of words, dialectal word.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 43
|