Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі

У статті розглянуто слов’янські апелятивно-онімні континуанти іє. *sue- / *suo- у функціонально-семантичному аспекті. Головним чинником виступає властива слов’янським мовам семантична опозиція «свій, власний» — «громадський, колективний»....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Іваненко, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2009
Назва видання:	Мовознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183426
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі / О.В. Іваненко // Мовознавство. — 2009. — № 5. — С. 53-59. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-183426
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1834262022-02-24T01:26:08Z Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі Іваненко, О.В. У статті розглянуто слов’янські апелятивно-онімні континуанти іє. sue- / suo- у функціонально-семантичному аспекті. Головним чинником виступає властива слов’янським мовам семантична опозиція «свій, власний» — «громадський, колективний». In the article the Slavonic appellative-onymic continuants of ie. sue- / suo- in functional and semantic facets are examined. The main factor is the peculiar to the Slavonic languages semantic opposition «self, proper» — «common, collective». 2009 Article Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі / О.В. Іваненко // Мовознавство. — 2009. — № 5. — С. 53-59. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183426 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті розглянуто слов’янські апелятивно-онімні континуанти іє. sue- / suo- у функціонально-семантичному аспекті. Головним чинником виступає властива слов’янським мовам семантична опозиція «свій, власний» — «громадський, колективний».
format	Article
author	Іваненко, О.В.
spellingShingle	Іваненко, О.В. Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі Мовознавство
author_facet	Іваненко, О.В.
author_sort	Іваненко, О.В.
title	Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі
title_short	Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі
title_full	Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі
title_fullStr	Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі
title_full_unstemmed	Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі
title_sort	реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183426
citation_txt	Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі / О.В. Іваненко // Мовознавство. — 2009. — № 5. — С. 53-59. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT ívanenkoov realízacíâíêsuesuovslovânsʹkomuetnomovnomukontinuumí
first_indexed	2025-07-16T03:25:34Z
last_indexed	2025-07-16T03:25:34Z
_version_	1837772398261174272
fulltext	О. В. ІВАНЕНКО РЕАЛІЗАЦІЯ ІЄ. SUE- / SUO- У СЛОВ’ЯНСЬКОМУ ЕТНОМОВНОМУ КОНТИНУУМІ (етимологічний нарис) У статті розглянуто слов’янські апелятивно-онімні континуанти іє. sue- / suo- у функ ціонально-семантичному аспекті. Головним чинником виступає властива слов’янським мо вам семантична опозиція «свій, власний» — «громадський, колективний». К л ю ч о в і с лов а : антропонім, типологія, семантична опозиція. У пропонованій статті спинимося на реалізації семантики іє. sue- / suo- «свій» у його слов’янських континуантах. У зв’язку з цим особливого значення у сло в’янських та (західно)європейських мовах набуває описана в літературі опози ція «свій» — «не свій, чужий» \ Одним із продовжень згаданої індоєвропейської основи виступає, зокрема, псл. svojb, що характеризується «невгасимою активністю і, як і раніше, живими зв’язками з категоріями с а м о с в і д о м о с т і й с в і т о г л я д у слов’ян як дав нього, так і нового часу», становлячи ключовий у слов’янській лексиці й культу рі архаїзм 2. У слов’янських мовах поняття «свій» актуалізувалося: наводячи показники частотності займенника свой у російській мові (за даними частотних словни ків — двадцять сьома і двадцять восьма позиції, у хорватських частотних довід никах у схв. SVOJ — двадцять друга), О. М. Трубачов відзначав, що «у пра- слов. svojb — іє. suo- ніколи не стиралася адресованість до людини, задана етимологією слова...». З іншого боку, за даними дослідника, «в обстежених мо вах Європи немає жодного натяку на ключову позицію слова й поняття “свій” і чого-небудь, що віддалено нагадує наступність іє. sue-, і це вдвічі цікавіше в порівняльному й типологічному відношенні...» 3. У цитованій праці, говорячи про вираження колективної — родової й піз нішої — етнічної самосвідомості, російський учений вказав, зокрема, на те, що «відзначувана досі така риса слов. svojb, рос. свій, як в і д с у т н і с т ь п р о т и с т а в л е н н я к о л е к т и в н о с т і й і н д и в і д у а л ь н о с т і (я — свій, він — свій, при нім. ich — mein, wir— unser), становить видатний і ще не сповна поцінований і н д о є в р о п е й с ь к и й а р х а ї з м с л о в ’я н с ь к о ї м о в и й 1 Трубачев О. Н. Этногенез и культура древнейших славян : Лингвист, исслед.— М., 1991,— С. 163-167,175-177. 2 Там же.— С. 163. 3 Там же.— С. 164. В «Етимологічному словнику української мови» для іє. s(e)ue- : s(e)ifo- як базова визначається семантика «осторонь, окремо» (ЕСУМ, 5, 201). Щодо реалізації іє. sue- : suo- в етнонімії та топонімії див.: Трубачев О. Н. К этимологии названия Швейцарии (Helvetii, Helvetia ~ Schwyz, schweiz) // Этимология. 2002.— М., 2003.— С. 3-8. © О. В. ІВАНЕНКО, 2009 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 53 О. В. Іваненко. к у л ь т у р и , що знаменує собою живу традицію первісної етимології іє. su- й вихідної ідеології роду». Так підтримано думку Е. Бенвеніста про те, що іє. suo-s «лежить поза категорією особи» із зауваженням, що воно «може бути правильно зрозуміле лише за визнання п р и м а т у к о л е к т и в н о с т і » . Відтак етимологію іє. sue- О. М. Трубачов розглядає як розширення первісного sů- «рід, народжувати». Оскільки точкою відліку в цьому випадку мислиться люди на та її місце в навколишній дійсності, у контексті дихотомії «своє» — «чуже» псл. svojb розглядається як атрибут спорідненості, а поняття «особливість, окремішність» у зв’язку з sue-, suebho, ст.-сл. с о е ь розцінюється як пізня (в усякому випадку вторинна) семантична риса гнізда sue- 4. Загалом приймаючи думку О. М. Трубачова про значущість ідеї роду в житті індоєвропейців, ми, проте, вважаємо, що названі значення (особливо зважаючи на примат роду) спричинили виникнення в слов’янській мовній свідомості про тиставлення колективності й індивідуальності: характеризуючи предмет чи по няття з будь-якої сфери життєдіяльності (прямо чи опосередковано), воно неод мінно засвідчує певний зв’язок із колективною семантикою. Із характеристикою чи оцінкою окремої особи зв’язок псл. seb- / sob- відображено в численних відапелятивних дериватах (див. нижче), а також у псл. Sebeslavb / Soběslavb, легко відновлюваним завдяки болг. Собеслав «не хай буде славний своїми ділами, нехай прославить себе», XVIII ст. (Займов 5, 197), ч. Soběslav (Beneš, 50,139), п. Sobiesław із ремаркою «слов’янське чоловіче ім’я, складене з компонентів: займенникового Sobie- та іменного -sław. Ім’я відоме від початку XIII ст. у повній формі... (1209 г.)» (Grzenia, 295-296). Наведені слов’янські антропоніми дозволяють відновити відсутнє в доступ них нам джерелах псл. Seběslavb < soběslavb із семантикою, аналогічною влуж. sebjechwalba «самовихваляння» (Schuster-Sewc, 17, 1278), ч. sebechwalný «хвалькуватий» (Jungmann IV, 41), влуж. sebjechwalak «самохвал» (Трофимо вич, 274), sebjekhwalny «самохвал», «самовдоволений» (Pfiihl, 629). Також наве демо загальновідоме у слов’ян самохвал, пор., наприклад, ч. samochwał «який сам себе хвалить» (Jungmann, IV, 41), укр., рос. самохвал із аналогічними зна ченнями. (Як досить точні типологічні відповідники, семантику іє. sue- / suo- ілюструють німецькі прізвища Selbherr, 1263 р. < двн. sělphěrre = «самовладна, свавільна людина», Selbman, 1389 р. аналогічного походження — Brechenmaher, 2/16-18, 599.) Для відновлення семантики seběslavb цікаво простежити один із можливих шляхів її развитку, засвідчений у слов’янському словотворі: ч. seběvetší «най більший», sebetěžši «найважчий, важкий», sebelépe «дуже добре», «якнайкраще» (ЧРС, II, 298), а також семантично споріднене sobný «м’ясистий, тілистий» (Machek, 462) = «найсильніший» тощо. У плані розвитку семантики «най-» пор. також нлуж. samosebny «абсолютний» (Muka, II, 380). З огляду на те, що в наве деній лексиці відбиті відтінки значення «най-», ми схильні припускати, що, імо вірно, праслов’янське Seběslavb / seběslavb означало не лише «хвалько» чи «славний собою» і под., але й реалізовувалося в семантиці «найславніший, най- відоміший». Вищезазначене підводить нас до реконструкції досить широкої, загальної се мантики псл. seb- / sob- «виділяти (для себе) з-поміж багатьох інших», вира женої в ідеї протиставлення одного й багатьох. Названа опозиція досить добре 4 Трубачев О. Н. Этногенез и культура древнейших славян.— С. 165-166, 175-176. 5 Список скорочень див. у кінці статті. 54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 .Реалізація іє. sue / suo у слов ’янському етномовному континуумі відбита в слов’янській (і передусім у російській діалектній) лексиці. Так, семан тика «поважати», «шановний» відбита в рос. діал. (вологод.) собить «поважати кого-н., віддавати кому-н. перевагу», (сибір.) «потурати, тримати бік кого-н.» (СРНГ, 39, 166). Ідея особистого володіння відображена і в рос. діал. (курс., тамб., калуз.) собить «призначати наперед, визначати, сватати як дружину, чоловіка (за ко- го-н.)» (СРНГ, 39, 166), що співвідноситься також із семантикою «вибирати на в л а с н и й розсуд, по с в о ї х силах тощо», а значення «бути по собі» збереже не в олонецьких діалектах лише у валеологічному значенні: собиться «почува тися добре» (там же, 39, 166). Континуанти іє. sue- / suo- (через посередництво псл. seb- / sob~) широко засвідчені у мовному вираженні поняття «егоїзм» (та споріднених із ним) як ре зультату розвитку семи «свій, власний»: укр. собічити «присвоювати собі що-н.» (СУМ, IX, 432), болг. себйчен «егоїстичний» (Бернштейн, 706), себйчностъ «егоїзм» (Дювернуа, III, 2135), схв. сёбичан «егоїстичний, себелюбний» (Тол стой, 860), в луж. sebićiwy «т. с.» (Schuster-Šewc, 17, 1278), sebićiwy «користо любний» (Трофимович, 275). В українській мові це поняття передане також у собій «себелюб, егоїст» [пор. Собиев — прізвище в Росії (НПБУ(К), що, очевид но, сягає укр. Собій (апелятивного походження).— О. /.], собійниця «егоїстка», собшство «егоїзм», собшний «егоїстичний, себелюбний» (ЕСУМ 5, 200-201). Аналогічний факт засвідчений і в російській мові: ст.-рос. собейный «свій влас ний», 1689 р. (Сл.РЯ XI-XVII вв., 26, 13). Наведена вище лексика пов’язана з ч. sobiti «присвоювати собі що-н.», dosobiti se «отримати що-н.» (Machek, 462), sobiti «присвоювати» (Jungmann IV, 214), ст.-слц. sobiť si «присвоювати що-н.», XVIII ст. (HSSJ, V, 327), п. діал. przysobić «привласнити» (Karłowicz, 4, 433). Поняття «егоїзм» засвідчене й у таких (на перший погляд тавтологічних) композитних утвореннях із похідними від svoj-, sam- та seb- / sob-\ друс. своієсобьньїи, своіесобьствьньїи «який має свою окрему властивість», своієсо- бьствьні «власне (про особисту суттєву властивість)» (Срезневский, III, 282), рос. свой собственный', схв. svesebica «егоїзм» > sveseban «егоїстичний» (Skok, III, 211); ч. samosob «осібно, сам» (Jungmann, IV, 16); ст.-слц. samosebný «(про дух) який виникає, функціонує самостійно», 1789 р. (HSSJ, V, 216), нлуж. samosebný «один, єдиний, окремий; по одному, кожен окремо; абсолют ний» ~ sebny «свій, власний» (Muka, II, 380, 391), а також влуж. samoswój «який належить собі самому», «самостійний» (Pfuhl, 624). Проте, як свідчить поданий вище матеріал, слід розрізняти семантику похід них від цих двох основ: континуанти псл. svoj-, sam- чітко передають ідею особистої власності, тоді як рефлекси псл. seb- / sob- підкреслюють або до датково вказують на частковість, тобто на відокремлення частини чого-небудь від цілого, більшого (скажімо, може йтися про земельну ділянку як про частину землі певної громади). Інакше кажучи, вони опосередковано засвідчують зв’я зок особи із колективом чи колективною власністю, тим самим підкреслюючи особисте володіння майном. Тобто в похідних від псл. seb- / sob- із часом роз винулося значення: «не громадський, власний». Крім цього, типологічний пара лелізм континуантів псл. seb- / sob- та sam-, досить чітко засвідчений у сло в’янських мовах, дозволяє зробити певні висновки і вказати на деякі відмінності в семантиці його складників. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 55 О. В. Іваненко. Як займенники, укр., рос. самий, самый у словосполученнях той самий, тот самый і под. не лише підкреслюють той факт, що йдеться виключно про щось назване раніше, а вказують на його осібність, виділяючи з-поміж багатьох ін ших. Спільним типологічним чинником для дериватів з основами на сам-, соб- у цьому випадку виступає мовна вказівка на винятковий характер денотата, його особливий статус в очах мовця, що спричиняється до подальшого розвитку се мантики в бік «най-», закріпленого, наприклад, у рос. самый у словосполучен нях: самый сильный, самый большой і под.6 Аналогічний процес, як свідчить по дальший матеріал, відбувався і з континуантами псл. seb- / sob-. Утім, якщо для російського самый семантика «най-» закріпилася як основна, то для дерива тів із коренем соб- основною стала семантика «окремий, осібний», з якої пізніше розвинулося значення «най-». Проте утворення із соб- «най-» у східних слов’ян лишилися на периферії, тоді як, скажімо, в лужицьких мовах це значення стає чи не основним. Семантику колективності відбивають рос. діал. (орл.) собить «помагати, надавати підтримку» (СРНГ, 39, 166), з яким пов’язані собство «сприяння, до помога», собствовать «сприяти, допомагати», собко «спільно, разом» (там же, 39,166,176), а також сучасне рос. пособить «помогти». Ця ж первинна семанти ка псл. seb- / sob- (< іє. sue- / suo-) добре засвідчена у влуж. sobu «разом (з ін шими)», «один з», sobudíělo «співпраця», sobuhračk, sobuhrajer «партнер», «гра вець тієї ж команди» (Трофимович, 288, 289). Цікаву типологічну паралель спостерігаємо в нім. прізвищі Selbtãter < двн. s'èlpsacher = der Selbstbeteiligte, 1291 p. (Brechenmacher, 2 / 16-18, 599). (Нім. Selbstbeteiligte логічно буде пере класти як «співучасник», хоч значення Selbst у сучаній німецькій мові, за дани ми перекладних словників,— «сам», «свій».— О. І.). Як семантичні відгалуження від «виділяти(ся) з множини» розглядаємо й рос. діал. (урал.) собенно «особливо, незвичайно», собенный «особливий, незви чайний», «відокремлений від інших, ізольований (про житло, вхід і т. ін.)» 7; собник8 «невеликий дім для однієї сім’ї», «окреме приміщення для свійської ху доби», собник «власник, володар чого-н.» (СРНГ, 39, 169). Останнє відбите в ст.-рос. антропонімі Собник, 1585 р. (Веселовский, 294). У цьому контексті добре зрозуміла й первинна семантика антропоніма Со- бинникова (прізвище російської дослідниці-мовознавця) < Собинник: рос. діал. (яросл.) собшник «володар чого-н., власник», «людина, яка має окрему ділянку землі», а також собйнница «володарка чого-н., власниця», «жінка, яка купує ділянку землі в свою власність (окремо від родини)» (СРНГ, 39,154). Ця лексика співвідноситься з основами, подібними до ст.-рос. собинный «свій власний», 1629, 1659 pp. (Полякова, 5, 126-127) ~ Собинное — ойконім у колишній Ниж ньогородській губ. (Vasmer RGN, VIII, 404). В ойконімному ж матеріалі засвід чено лексику на зразок друс. собина «власність, майно», XTV-XV ст. (Срезнев ский, III, 455), ст.-рос. собина, собинка «те, що належить кому-н., майно», XV-XVI ст. (Сл.РЯ XI-XVII вв., 26, 14), що відбивають первинну ідею отри- 6 Щодо семантики йор. як аналогію нлуж. samy «лише, виключно, єдино» (Muka, II, 381). 7 Ідея осібності відбита в ст.-сл. совнтн с а «бути самотнім» (СС, 618), бр. собіць «спасти на думку, навести на думку, зробити що-н» (ТСБМ, 5, 230), морав. sobiť «садити, роз множувати, власне, розсаджувати так, щоб кожна одиниця була сама по собі, окремо» (Machek, 462). 8 Суфіксальний дериват на -ик від ад’єктивної основи на зразок ст.-рос. собный (собь- ный) «свій, власний», «особливий, відмінний від інших», обидва — в XVII ст. (Сл.РЯ XI- XVII вв., 26, 26). У плані семантики також наведемо рос. діал. (олон.) собый «особливий, окремий», собо «осібно, окремо» (СРНГ, 39, 169; 177). 56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 .Реалізація іє. sue / suo у слов ’янському етномовному континуумі м(ув)ання в окреме користування (тимчасове чи довічне) частки колективної власності, пор., наприклад, рос. Собина — населені пункти в колишніх Тамбов ській та Рязанській губ. (Vasmer RGN, VIII, 404). Увесь поданий матеріал так чи інакше пов’язаний із рос. діал. собить (дон., волог., тул., тамб., калуз.) «намага тися придбати, отримати що-небудь для себе чи кого-н. іншого», (тамб., ворон.) «припасати, заготовляти, приберігати для себе» (СРНГ, 39, 166). Поряд наведе мо й рос. діал. собь «майно, власність», «свійська худоба» (там же, 177). Обидва факти, разом із попереднім інослов’янським матеріалом, дають підстави для ре конструкції псл. sobiti та безсуфіксного деривата від нього sobb. Звичайно, виділення чого-небудь (із множини подібних) або кого-небудь (із колективу) не є властивістю виключно континуантів sue- / suo- (хоч для них вона й основна). Низку типологічних паралелей спостерігаємо в інших індоєв ропейських гніздах. Ми наважимося припустити, що аналогічний семантичний розвиток відбувався й у гнізді континуантів іє. 1еи-. Підстави для цього вба чаємо в ст.-сл. людъ «народ», люднк «люди», двн. liut, дангл. leod, сучасне нім. Leute «т. с.» ~ іє. leudh-, які Е. Бенвеніст аналізує у зв’язку з поняттям «вільна людина» (Бенвенист, 355). Говорячи про лат. liberi й у цьому контексті — про шлюб як про мету й засіб отримання законних [= вільних] дітей (Бенвенист, 355-357), французький уче ний прямо не згадує поняття «любов», «любити». Водночас слід, на нашу думку, пов’язувати як структурно й типологічно споріднені з іє. leudh- похідні від * le u b h укр. любити, рос. любить, двн. Hub, нім. lob та ін. (Преображенский, І, 530). У семантиці наведеного матеріалу ми схильні вбачати розвиток ідеї свобо ди, зокрема свободи вибору одного з багатьох (первісно з роду, племені, клану) на свій, власний, розсуд. Інакше кажучи, йдеться про розвиток семантики в нап рямку від колективного до особистого. Е. Бенвеніст, описуючи індоєвропейський прикметник priyos, відзначає йо го подвійну семантику, пов’язану з базовим значенням «особистої належності, що має на меті не юридичне, а афективне ставлення до “себе” й завжди здатне набути емоційного забарвлення, тому залежно від обставин воно означає то “(свій) власний”, то “милий, дорогий, коханий” ~ санскр.priya-, авест.frya- “ми лий”, τοτ. frijón “любити”, frya “вільний”» (Бенвенист, 358). Отже, в контексті розглянутих типологічних паралелей зрозуміло, що від по чатку сама основа seb- / sob- (< іє. sue- / suo-) й численні похідні або позна чали безпосередньо поняття «колектив», «колективний» або якимось чином із ним співвідносилися. Пізніше, унаслідок розвитку для псл. seb- / sob- семан тики «свій», «окремий» і под., зв’язок із поняттям «колективний» (хоча й не ос таточно) втрачався, реалізуючись, проте, у протиставленні особистий, свій — колективний, родовищ своє — колективне 9. Такий семантичний дуалізм, зва жаючи на наявність і розвиток його в різних слов’янських мовах, сягає, очевидно, праслов’янського періоду й може свідчити (згадаймо зв’язок іє. sue- / suo- з ідеєю роду!) про його гіпотетично індоєвропейське коріння. При цьому зв’язок індивідуального з колективним, родовим був властивий, як ми гадаємо, не лише слов’янському менталітетові, що й засвідчено в семантиці розглянутої лексики. Існування означеного протиставлення ймовірне вже на індоєвропейському рівні, оскільки будь-яку спільноту можна представити у вигляді формул: колек тив = 1 +1 +1 + ... або, з іншого боку, як 1 + 1 +1 + ... = колектив. Крім того, для 9 Відповідно слід обережніше поставитися до думки О. М. Трубачова про відсутність цього зв’язку у слов’ян. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 57 О. В. Іваненко. іє. sue- / suo- (> псл. seb- / sob-) можливий був розвиток різних значень на ос нові протилежності, як це сталося у випадку з континуантами іє. sed- / sod-: у західноєвропейських мовах відбувався розвиток значення «сидіти», а в грецькій та праслов’янській (для ступеня sod-) — розвиток значення «рух» 10. Проте висловлене нами припущення потребує подальшої перевірки на неслов’янсько му мовному ґрунті. УМОВНІ СКОРОЧЕНЯ Бенвенист Бернштейн Веселовский Дювернуа ЕСУМ Займов НШУ(К) Полякова Преображенский Сл.РЯ XI-XVII вв. Срезневский СРНГ СС СУМ Толстой Трофимович Трубачев 2004 ТСБМ ЧРС Beneš Brechenmacher Grzenia HSSJ Jungmann Бенвенист Э. Словарь индоевропейских социальных терминов. П. Сво бодный человек // Бенвенист Э. Общая лингвистика.— М., 1974.— С. 354-364. Болгарско-русский словарь / Сост. С. Б. Бернштейн.— М., 1953.— 992 с. Веселовский С. Б. Ономастикон : Древнерусские имена, прозвища и фамилии.— М., 1974.— 384 с. Словарь болгарского языка по памятникам народной словесности и произведениям новейшей печати / Сост. А. Дювернуа.— М., 1889.— Вып. 7-9,— С. 1703-2622. Етимологічний словник української мови : В 7 т. / За ред. О. С. Мель- ничука.— К., 2006.— Т. 5.— 703 с. Займов Й. Български именник.— София, 1988.— 312 с. Національна парламентська бібліотека України (каталог). Словарь пермских памятников XVI-XVIII века / Сост. Е. Н. Поляко ва.— Пермь, 2000.— Вып. 5.— 204 с. Преображенский А. Г. Этимологический словарь русского языка.— М., 1958,— 1284 с. Словарь русского языка XI-XVII вв. / Гл. ред. Г. А. Богатова.— М., 2002.— Вып. 26.— 288 с. Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка.— М., 1958,— Т. 3,— 910 кол. Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф. П. Филина и Ф. П. Со - роколетова.— СПб., 2005.— Вып. 39.— 344 с. Старославянский словарь (по рукописям X-XI веков) / Под ред. Р. М. Цейтлин, Р. Вечерки и Э. Благовой.— М., 1999.— 843 с. Словник української мови : В 11т . / Відп. ред. I. К. Білодід.— Κ., 1979,— Т. 9,— 917 с. Сербо-хорватско-русский словарь / Сост. Н. И. Толстой.— М., 1957.— 917 с. Трофимович К. К. Верхнелужицко-русский словарь.— М., 1974.— 564 с. Трубачев О. Н. Реконструкция слов и их значений // Трубачев О. Н. Труды по этимологии : Слово. История. Культура : В 5 т.— М., 2004,— Т. 1,— С. 19-120. Тлумачальны слоунік беларускай мовы / Рэд. М. Р. Суднік : В 5 т.— Мінск, 1983.— Т. 5.— 663 с. Чешско-русский словарь / Под ред. JI. В. Копецкого и И. Филипца : В 2 т.— М., 1973.— Т. 2,— 864 с. Beneš J. О českých příjmeních. — Praha, 1962. — 204 s. Brechenmacher J. K. Etimologisches Wõrterbuch der Deutschen Fami- liennamen : In2 Bd.— Limburg, 1962.— Bd2.— L. 16-18.— S. 431-640. Grzenia J. Słownik imion.— Warszawa, 2002.— 362 s. Historický slovník slovenského jeżyka.— Bratislava, 2000.— D. 5. Slownjk česko-německý Josefa Jungmanna : W 5 D.— W Praze, 1838.— Djl. 4,— 864 s. 10 За нашими спостереженнями, для псл. sed- / sod- збереглися обидва значення (див.: Іваненко О. В. Реалізація псл. sěd- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці // Київ, старовина.— 2008.— № 6.— С. 106-118). 58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 .Реалізація іє. sue / suo у слов ’янському етномовному континуумі Karłowicz — Karłowicz J. Słownik gwar polskich : W 6 t.— Kraków, 1907.— T. 5.— 462 s. Machek — Machek V. Etymologický slovník jazyka českého a slovenského.— Praha, 1957.— 628 s. Muka — MukaE. Slownjk dolnoserbskeje rěcy a jeje narěcow.— Praha, 1928.— T. 2,— 1203 s. Pfiihl — Pfiihl Chr. Tr. Obersorbisches Wõrterbuch.— Leipzig, 1968.— 1210 s. Schuster-Šewc — Schuster-Šewc H. Historisch-etymologisches Wõrterbuch der ober- und niedersorbischen Sprache.— Bautzen, 1986.— L. 17.— S. 1249-1328. Skok — Skok P. Etimologijski qečnik hrvatskoga ili srpskoga jezika. — Zagreb, 1973,— Knj.3.— 703 s. Vasmer RGN — Russisches geographisches Namenbuch / Begr. von M. Vasmer.— Wies baden, 1977,— Bd 8,— 719 s. O.V. IVANENKO INDOEUROPEAN SUE- і SUO- IN THE SLAVONIC ETHNIC AND LINGUAL CONTINUUMS REALIZATIONS (PRELIMINARY OBSERVATIONS) In the article the Slavonic appellative-onymic continuants of ie. sue- / suo- in functional and semantic facets are examined. The main factor is the peculiar to the Slavonic languages semantic op position «self, proper» — «common, collective». K e y w o r d s : anthroponym, typology, semantic opposition. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 59

Реалізація іє. * sue-/* suo- в слов’янському етномовному континуумі

Репозитарії

Схожі ресурси